CC BY
163
УДК 616.517-02
Етюпатогенез ncopia3y
Гринюк С.М.
Медико-фармацевтичний центр «Медекс», 1вано-Франшвсък
ЭТИОПАТОГЕНЕЗ ПСОРИАЗА Гринюк С.М.
На основании аналитического обзора современных публикаций отечественных и зарубежных ученых и их обоснования можно сделать вывод, что еще не до конца выяснены вопросы этиологии и патогенеза псориаза, а также изменчивости клинических проявлений бролезни, обусловленной изменениями реактивности организма пациента в зависимости от стадии и тяжести течения псориаза. Вышeупомянутые факторы имеют существенное влияние на выбор врачом терапевтических методик различной направленности, которые используються при лечении данного заболевания. Подводя итоги данного обзора, можно сделать вывод, что в основе этиопатогенетических моментов данного заболевания лежит его мультифакторная природа.
ETIOPATHOGENESIS OF PSORIASIS Grynyuk S.M.
Our analyses of present-day works published by domestic and foreign researchers and their grounds too have revealed, that the questions of the etiopathogenesis of psoriasis and also of variability of its clinical presentations caused by variations of patient's organism reactivity depending on the stage and severity of the illness are still a long way from their clarification. All the factors aforesaid have an essential influence upon the doctor's choice of the therapeutic methods of all directive effects, which may be used in the psoriasis treatment. As a result, we may conclude that etiopathogenesis of psoriasis has multifactor character.
У результат аналгтичного огляду сучасних публiкацiйвiтчизнянихтазарубiжнихвчених та 1х обгрунтування можна зробити висновок, що, незважаючи на велику рiзноманiтнiсть дослщжень провщних фахових установ, ще не до кшця е з'ясованими питання етюлоги та патогенезу псорiазу; також великою загадкою залишаеться i мшливють ктшчних проявiв захворювання, що обумовлюеться змшами реактивносп оргашзму пащенив залежно вщ стади та важкост переб^у псорiазу. Вище згадаш фактори мають суттевий вплив на вибiр лiкарем терапевтичних методик рiзноманiтного спрямування, якi використовуються в л^-ваннi дано! недуги. Отже, шдсумовуючи проведений огляд можна зробити висновок, що в основi етюпатогенетичних моментiв даного захворювання е мультифакторна природа. Дана ознака сприяе первинному розвитку захворювання й, у подальшому, розвитку його рецидивiв та ускладнень, що е наслщком складно! взаемоди факторiв внутрiшнього середовища пацiента та довкшля.
За приблизними пiдрахунками експер^в ВООЗ, у свiтi налiчують до 200 млн. хворих на псорiаз i кiлькiсть 1х постiйно збшьшуеться. У розвинутих кра1нах на псорiаз страждае 1,5-2 % населення. Питома вага хворих на псорiаз в загальнш структурi захворюваностi на шюрш хвороби складае 2-10 %, а серед стащонарних хворих у дерматолопчних вiддiленнях - вiд 6,5 до 22 %. Захворювання
1-2 (11)' 2008
частше виникае в молодому та середньому вщь В Укра1ш вщнедавна вiдзначають збiльшення кiлькостi хворих на важю iнвалiдизуючi форми захворювання, яю е резистентними до рiзноманiтних методiв терапи [4].
Етiологiя та патогенез псорiазу до сьогоднi повнютю не розкритi. Вивченню цього питання придшяеться значна увага в усьому свт. Рiвень накопичених на сучасному етат експериментальних та клiнiчних даних дае можливiсть сформулювати новi тдходи до розумiння етюлоги та патогенезу захворювання, а також ощнити ефектившсть найбiльш поширених сьогоднi методiв терапи.
Доволi часто поштовхом до розвитку псорiазу е вплив рiзноманiтних шюдливих агентiв (механiчних, хiмiчних), переохолодження; стосовно цього вщомим е цiкавий випадок.
Коли ввдомий «Титашк» зазнав авари, на його борту перебував ем1грант 1з Киева. Молода людина пробула певний перюд часу у холоднш вод1, оч1куючи на допомогу. Його вдалося врятувати, i вш досягнув США, куди прямував у пошуках кращого життя. Але невдовз1 у молодого чолов1ка виявилося серйозне захворювання: все його тшо вкрилося червоними плямами, на поверхш яких була значна шльшсть ср1блясто! луски. Причинами виникнення псор1азу стали, ймов1рно, переохолодження та перенесене психоемоцшне перенавантаження. Оскшьки в той час у США могли перебувати лише здоров1 емиранти, то його вщрядили назад до Киева.
У крашах, де переважають жарю сонячш днi, псорiаз рееструеться значно рiдше, нiж у швшчних крашах; це пiдтверджуеться дослiдженнями шших учених, якi стверджують, що захворюванють на псорiаз досягае:
- в 1сланди та на прилеглих до не! Фарерських островах - 8 %;
- в 1рланди - 7,3 %;
- в Англи - 7 %;
- у Дани - 6 %.
У той же час, зпдно з даними шших авторiв, на африканському континент поблизу екватора, наприклад, в Ефюпи, рееструються поодинокi випадки псорiазу; захворюванiсть на псорiаз на островi Шрi-Ланка становить 0,08 %. Разом з тим, при порiвняннi захворюваност на псорiаз у пiвденних штатах Сполучених Штатiв Америки, якi знаходяться на однакових широтах з Япошю, встановлено, що в США 3,3 % населення хворiють на псорiаз, а в Японп лише 0,64%. При цьому автори звертають увагу на надзвичайно цiкаву деталь - у США хворiють на псорiаз переважно представники бшо1 раси:
- серед бшого населення США псорiаз зустрiчаеться в понад 3 % випадюв;
- серед американських не^в - лише у 0,1 % випадюв.
Цiкавим е також те, що частота реестраци псорiазу (0,1 %) серед афроамериканщв США зб^аеться iз частотою псорiазу серед мюцевих мешканцiв Захщно1 Африки.
Вiдмiннiсть показниюв захворюваностi в рiзнихклiмато-географiчнихзонахсвiтусвiдчить про неможливють пояснення неоднаково! розповсюдженостi псорiазу в швденних чи пiвнiчних крашах лише рiзною активнiстю сонячно! радiацil. На тдсташ наведених даних, ми можемо лише стверджувати, що захворюванiсть на псорiаз наростае [10]:
- у напрямi з глибини континенту до берепв морiв i океанiв на швночц
- вiд пiвденних широт до швшчних.
У минут роки доволi популярною була «нервова» теорiя, захисниками яко! виступали основоположники в^чизняно1 дерматовенерологи. На тдтвердження ще1 теори наводили достатню кiлькiсть фактiв, якi свщчили про те, що псорiаз вперше виникав у осiб незабаром шсля перенесеного психоемоцiйного навантаження. Окрiм того, результати численних функцiональних неврологiчних дослщжень показали, що у хворих на псорiаз присутнi суттевi функцiональнi порушення центрально1
та перифершно1 нервово1 систем. Однак i до сьогоднi «нервову теорда» патогенезу псорiазу неможливо визнати доведеною.
Збiй адаптацшних можливостей за таких умов може призвести до розвитку патологiчних процешв в органiзмi. 1снують посилання на патофiзiологiв, якi розглядають хронiчнi захворювання з позицiй недостатностi адаптацiйних механiзмiв, що забезпечують стабiльнiсть внутрiшнього середовища за рахунок пристосування обмiну речовин у тканинах i клiтинах до змши умов iснування органiзму людини. Розглядаючи псорiаз, як хронiчне захворювання, iз зазначених позицiй, автори [13] безпосередньо пов'язують клiнiчний перебiг псорiазу iз системою адаптаци, вказуючи на провщну роль при цьому системи «Гшоталамус - Гiпофiз - Кора надниркових залоз». Тому адаптацiя хворих на псорiаз до рiзноманiтних подразниюв вiдбуваеться iз змiнами в гормонально-метаболiчних показниках, що призводить до зниження стiйкостi органiзму i, як наслщок цього, загострення захворювання.
Чимало дерматологiв виявляли у хворих на псорiаз порушення рiзних видiв обмiну речовин (азотистого, водно-солевого, вуглеводневого, бiлкового та ш), а також порушення функцп органiв шлунково-кишкового тракту, зокре-ма печшки та пiдшлунковоl залози. Вважа-еться, що порушення функцп печшки та рiзного роду обмшв (бiлкового, жирового, вуглеводневого), яю розвиваються, як наслщок цього, е факторами, що вщграють основну роль у розвитку псорiатичного процесу [6]. Зокрема, за дослщженнями вiтчизняних учених, з боку гепато-бшарно1 системи пiсля докладного клiнiко-лабораторного обстеження виявляеться:
- збiльшення печiнки з ущшьненою ехо-структурою;
- розширення портально1 вени;
- наявшсть ознак сформованого цирозу печшки.
Щ змiни знаходять свое вщображення у вiдхиленнi вщ норми бiохiмiчних показникiв периферiйноl кровк
- рiвнi бiлiрубiну - як прямого, так i за-гального;
- аспартат- та аланшамшотрансфераз;
- тимолово1 проби.
Було визначено значення емшричного ризику успадкування псорiазу:
- для сибав пробанду ризик складае 7,75 %;
- у випадку, якщо обое батьюв здоров^ -4,7 %.
Ця схильнiсть звичайно реалiзуеться пiд час впливу на оргашзм провокуючих факторiв, серед яких одне Î3 провiдних мiсць займають вогнища фокально1 iнфекцiï, якi сприяють виникненню суттевих порушень з боку iмунноï ланки, що е вагомою причиною розвитку псорiазу.
В екстрактах псорiатичноï луски виявлено антигеннi компоненти, що вщсутш в шкiрi здорових ошб, а в сироватцi кровi виявлено аутоантитша до них. Це дае шдгрунтя розглядати псорiаз, як захворювання, у патогенезi якого вiдiграе важливу роль i аутоiмунний компонент.
Проте, незважаючи на рiзноманiтнiсть поглядiв на етюлопю та патогенез захворювання, достовiрним е те, що морфолопчною основою дерматозу е порушення (прискорення) подiлу кттин епiдермiсу. Дослiдження мiтотичноï активностi кттин у вогнищах ураження свiдчать про достовiрне збiльшення [11]:
- кшькосп метафаз;
- метафазно-профазного iндексу;
- кшькосп патологiчних форм мiтозу, —
особливо — при прогресуючш стади
захворювання. З'ясування пускових мехашз-мiв епiдермальноï гiперпролiферацiï е основоположним моментом у вивченш патогенезу та розробщ нових методiв терапiï псорiазу.
Дендритичш клiтини розташовуються:
- в епiдермiсi та дермi;
- у слизових, у шдслизовш оболонцi статевих оргашв;
- в iнтерстицiï паренхiматозних оргашв;
- у мозковш речовинi тимусу;
- у маргшальних зонах бшо1' пульпи селе-зiнки;
- у Г-кттинних зонах i гермiнативних центрах вторинних лiмфоïдних органiв.
Дендритичш клггини походять iз стовбурово1' кровотворно1' клiтини; видiляють три пiдтипи дендритичних клiтин:
- мiелоïднi дендретичнi клггини;
- лiмфоïднi дендритичнi клiтини;
- клггини Лангерганса.
Вiдмiнною особливiстю кл^ин Лангерганса
е такi ознаки:
- експрешя CD 1a, Е-кадгерину i лангерину;
- наявшсть цитоплазматичних гранул Бiрбека.
Е-кадгерин—гемофiльна молекула адгезн, яка
1-2 (11)' 2008 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
опосередковуе взаемодда кттин Лангерганса iз кератиноцитами й «спрямовуе» попередникiв клiтин Лангерганса в ешдермю. Гранули Бiрбе-ка — шша унiкальна властивiсть клiтин Лангерганса; вони являють собою пол> мембранш структури, до складу яких входить нещодавно описаний бiлок лангерин. Функщя гранул Бiрбека до кiнця нез'ясована: вони виступають або в якосн «сховища» фаго-цитованих антигенiв, або слугують резервом для фосфолiпiдних мембран, який зрш клiтини Лангерганса використовують пiдчас мiграцiï у лiмфоïднi органи.
Вщповщно до iснуючих уявлень про провщну роль донорно-акцепторного стану тканин у регуляцiï iнтенсивностi пролiферативних процесiв, клiтинного диференцiювання та структурно!' оргашзаци тканин, псорiаз розглядають, як прояв гiперпластичного потенцiалу. Гiперпластичний потенщал шкiри складаеться iз високого рiвня вiдновлювальних еквiвалентiв i наявностi значноï кiлькостi клiтинних елементiв, здатних до пролiферацiï. Також виявляеться загальний низький рiвень процесiв перекисного окислення лшщв в органiзмi хворого.
Також слщ придiлити увагу оцiнцi механiзму запуску псорiатичного процесу—змiнi кисневого режиму та особливостям мшроциркуляци [1]. У судинах шюри хворих на псорiаз та ïхнiх кровних родичiв виявлено однотиповi ультраструктурнi патологiчнi змши, що з'являлися задовго до клшчних проявiв захворювання. Змiни в судинах ураженоï та видимо здоровоï шюри у хворих на псорiаз та х^шх здорових родичiв були виявлеш в низцi гiстохiмiчних дослiджень [9]. Щ данi дозволяють зробити припущення, що судиннi змiни в шкiрi виникають задовго до клiнiчних проявiв хвороби i що змiни мшроциркуляци е одним iз факторiв розвитку псорiатичного процесу.
Iнiцiацiя псорiатичного процесу, рют та пролiферацiя клiтин епiдермiсу запускаються передусiм змiнами кисневого режиму шюри гiпоксичного характеру, на що вказують бiохiмiчнi показники, якi вiдображають гшоксичний характер метаболiзму клiтин в цьому перiодi (недостатня активнiсть ферментiв циклу Кребса, збшьшення активностi 6-глюкозофосфатдегiдрогенази i глюкозо-6-фосфатдегiдрогенази). Пiдвищена потреба шюри в киснi при псорiазi обумовлена, як
в1домо, високим р1внем м1тотично1 активност1 базальних клгтин ешдермюу. М1тоз кл1тин ешдермюу кератиноцит1в перевищуе норму в 19 раз1в. Клгтинний цикл рогоутворення при цьому зменшуеться з 311 до 36 годин, а кшькють ешдермоцит1в збшьшуеться в 280 раз1в проти норми.
Усе це потребуе величезно! кшькосп енерги, що, в свою чергу, викликае стимулящю кл1тинного дихання, а також глшол1тичних процес1в, що е неекономним для шдтримання енергетичних потреб в шюр1. При цьому вщбуваеться порушення взаемопов'язаних процес1в тканинного дихання та кисневого фосфорилювання в шюр1 хворих на псор1аз. За цих умов енергетичний голод ще бшьше зростае. Це позначаеться на виконанш ус1х ф1зюлопчних функцш шюри, насамперед терморегуляцшно! та функци видшення, коли потов1 й сальш залози не мають змоги секретувати шт та шюрне сало, що може позначатись на склад! водно-лшщно! манти шюри. Ппокс1я супроводжуеться дисенерпзащею мгтохондрш { виходом юшв Са2+, як активують фосфолшазу А2. Це, в свою чергу, призводить до дегрануляци опасистих кл1тин, викиду гютамшу та гютамшопод1бних речовин, подальшому порушенню судинно! проникносп та шдготовщ субстрату для синтезу простагландишв. Останш стимулюють синтез циктчних нуклеотид1в, яю поряд 1з простагландинами е центральними ф1зюлопчно активними речовинами, що модулюють запальний процес, спрямований на зменшення тканинного пошкодження та стимулящю процеав репарацп.
Власне циктчним нуклеотидам (ушвер-сальним кттинним «диктаторам») выводиться одна 1з провщних ролей посередниюв у дп поза- та внутршньокл1тинних регулятор1в росту, причому цАМФ е внутршньоклгтинним шпб1тором м1тотичного подшу, а цГМФ -стимулятором прол1фераци. Пщ час вивчення вмюту фосфод1естерази та цикл1чних нуклеотид1в у вогнищах ураження, у чергових бляшках { в клшчно незмшенш шюр1 виявлено стадшний характер змш. З'ясувалось, що в псор1атичних вогнищах в перюд прогресування процесу активнють фосфод1естерази була вищою у 3 рази, шж у ос1б контрольно! групи. Вмют цАМФ знижувався у 2 рази, а р1вень цГМФ перевищував контроль бшьш шж у 2 рази. Сшввщношення цАМФ/цГМФ складало 19:1, коли в норм! - 68:1. У стацюнарнш
та регресуючих стад1ях щ змши були менш вираженими.
Наведеш вище даш про циктчш нуклеотиди у вогнищах ураження вщображають порушення м1тотичного режиму клгтин ешдермюу. Також виявляються змши у сшввщношенш циктчних нуклеотид1в у видимо неураженш шюр1 (180:1) [14], що свщчить про включення адаптацшних мехашзм1в захисту, спрямованих на попередження прогресування псор1атичного процесу.
Отже, можна припустити, що запуск псор1атичного процесу - це реал1защя за-кладеного високого прол1феретивного потенщалу в умовах гшоксичного характеру судинних змш та низького окисно-вщновного потенщалу тканин.
З позицш 1мунно! теорп патогенезу псор1атичного процесу [7], заслуговуе на увагу концепщя, яка трактуе шюру, як одну ¡з складових частин 1мунобюлопчного нагляду оргашзму, структурш компоненти яко! синтезують значну кшькють бюлопчно активних речовин, що виконують р1зномаштш 1мунолопчш та ф1зюлопчш функци. Зб1й у ланщ 1мунорегуляторних мехашзм1в, яю контролюють етдермальну прол1феращю, вважаеться, е важливою патогенетичною ланкою.
Морфолопчш особливосп будови шюри зумовлюють виконання нею р1зномаштних 1мунолопчних функцш, у здшсненш яких одну 1з основних ролей вдаграе рециркулящя л1мфоцит1в. 1снуе думка [15] про наявнють особливо! популяци л1мфоцит1в 1з аффш1тетом власне до шюри, { щ л1мфоцити, що мають вищезгаданий аффшгтет, можуть рециркулювати переважно 1з перифершно! кров1 в шюру { в зворотному напрямку.
Втягнутий в патолопчний процес еш-дермю також позначаеться на патогенез! захворювання: кератиноцити продукують етдермальний тимоцит-активуючий фактор, що под1бний по дп до 1Ь-1, який посилюе аффштет Г-кттин до ешдермюу [8]. У зв'язку ¡з цим, певну роль в патогенез1 псор1азу також вщпрають бюлопчно активш пептиди, яю продукуються кератиноцитами (БАП-К). БАП-К регулюе дозр1вання кттин у межах ешдермюу. Аналопчш властивосп мае пептид, який викликае мутацшний ефекти в первиннш культур1 кератиноципв. На основ1 даних про те, що м1тотичний цикл еп1дермоцит1в та синтез ДНК е прискореними, висунуто \ аргументовано
гшотезу первинного ураження ешдермюу при псорiазi. Вщповщно до не!, прiоритетом у розвитку захворювання е порушення дозрiвання ешдермюу на фош задовiльноï та навггь пiдвищеноï його пролiферацiï. За допомогою моноклональних антитш, у кератиноцитах рiзного ступеня зрiлостi виявлено певнi бшки, якi було позначено за назвою моноклону, який продукуе антитша: BC2, TG, INV, 67kD, DC5, FIL,XLE, KF2. З'ясовано, що при псорiазi група бiлкiв KF2, TG, INV з'являеться передчасно i не в тому шарi ешдермюу, що в здоровш шкiрi, а група 67kD, DC5 з'явилась там же, але iз запiзненням.
Висуваеться точка зору, згiдно з якою псорiаз вiдносять до аутоiмунних захворювань з первинним втягненням в процес системи Т^мфоципв i вторинною активацiею пролiферацiï кератиноцитiв.
Джерело та характер антигенного впливу, що запускае мехашзм 77-клiтинноï активацiï, а також роль рiзноманiтних клiтинних субпопуляцiй у формуваннi складноï клiтинно-гуморальноï вiдповiдi на цей вплив е не до кшця з'ясованими. Разом з тим, провщне значення активацп системи Т^мфоципв у патогенезi захворювання е загальновизнаним [5]. Розробка цього аспекту з використанням сучасних високочутливих бютехшчних методiв спрямована на отримання докладноï характеристики субпопуляци Т^мфоципв, цитокiнiв, що беруть участь в регуляцп мiжклiтинноï взаемодiï, а також у визначенш тiеï специфiчноï (або неспецифiчноï) антигенноï взаемодiï, яка е тригерним мехашзмом усього процесу.
На тдтримку цiеï точки зору виступають також науковцi, якi вважають, що захворювання може бути викликане як порушенням продукцiï антитiл, так i виробленням аутоантитш до власних антигешв. У ходi проведених дослщжень ними встановлено наявнiсть при псорiазi аутоантитiл до рогового шару, антигешв базальноï мембрани до ядер кл^ин дерми, а також до iмуноглобулiну G (Ig G).
За зазначених умов, термоадаптацшш можливостi хворих на псорiаз слiд вважати обмеженими. Зниження термоадаптацiйних можливостей органiзму людини, на нашу думку, слщ вважати ведучим патогенетичним фактором розвитку псорiазу, його загострення чи рецидиву. За таких умов можна пояснити, чому у хворих на псорiаз так часто (32 %), за даними авторiв [3], пошкоджуються суглоби у вигщщ артралгiй
(24 %) чи артрозiв (6 %). Адже у хворих з шдвищеноючутливютюдозмшметеоролопчних факторiв (температура, атмосферний тиск, вологiсть пов^ря) розвиваються дезадаптацiйнi синдроми i, як наслщок, знижуеться загальна реактивнiсть. Змша пристосувальних механiзмiв терморегуляцiï може пояснювати появу зимового i л^нього типу псорiазу.
Вiдомо, що в умовах холодного i вологого ктмату вщдача тепла шкiрою посилюеться, що призводить до переохолодження, а пiдвищена штливють протягом тривалого часу в спекотних вологих умовах призводить до пере^вання. Звуження судин шкiри може зменшити тепловiддачу на 70 % [12]. Згщно з даними дослiджень, при псорiазi, замiсть звуження капiлярiв на холод^ у хворих вiдбуваеться ix розширення.
Отже, факт сезонного перебiгу псорiазу, на нашу думку, пiдтверджуе ютотну залежнiсть дерматозу вiд стану терморегуляци, порушення якого вiдiграе певну роль у патогенезi цього дерматозу. Кшька наукових публiкацiй свiдчать про те, що загострення псорiазу нерiдко пов'язане з наявнютю бактерiальноï iнфекцiï. Так, у деяких хворих загостренню псорiазу передуе машфестна стрептококова iнфекцiя, а антибактерiальна терапiя значно покращуе стан хворих [2].
Також необхщно не забувати в даному аспект про роль шлунка та печшки, оскшьки вони беруть участь у метаболiзмi глюкокортикостеро]_дав. Необxiдно приймати до уваги й порушення рiзноманiтниx видiв обмiну та дiяльностi центральноï нервовоï системи, як вiдiграють певну роль у розвитку псорiазу. Тiльки з урахуванням мультифакторностi у розвитку псорiатичного процесу можливо наблизитись до розшифрування меxанiзмiв його розвитку.
Протягом останнix рокiв активно ведуться науковi дослiдження в напрямку пошуку маркерiв або маркерних систем, наявнють яких в органiзмi обумовлюе чутливють або резистентнiсть iндивiдуума до певного захворювання. Одшею з таких систем може бути система антигешв гютосумюност (HLA), яка першочергово вивчалася лише в рамках трансплантологи. При псорiатичному процесс у xодi дослщжень встановлено наявнiсть асоцiацiï з двома антигенними системи HLA: В13 та В17. Висунуто припущення, що шд назвою «псорiаз» об'еднано декiлька рiзноманiтниx
1-2 (11)' 2008
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
№H4poMiB, асощащя яких з рiзноманiтними антигенами системи HLA допоможе полегшити !х вивчення. Автори вважають, що асоцiацiя антигенiв системи HLA з ктшчними варiантами перебiгу псорiазу дозволить прогнозувати дане захворювання i видiляти групи ризику серед родичiв пацieнтiв; вивчення дано! маркерно! системи дае також можливiсть виявляти ймовiрнi фактори ризику виникнення дерматозу, оскшьки система гiстосумiсностi може мати перехресну реакцiю з етiологiчним фактором, наприклад, стрептококами чи вiрусом.
Комплексний шдхщ до вивчення рiзноманiтниx захворювань з позицш мiж-дисциплшарно! штеграци викликав щкавють до взаемозв'язку соматично! та псиxофiзичноl патологи. Взаемозв'язок псих1чно! i шюрно!сфер у нормi та при патологи е загальновизнаним як на рiвнi загально! медично! концепци, так i з позицiй власного ставлення до наявностi захворювання (клiнiчного, анатомо- та нейрофiзiологiчного, псиxодинамiчного, психосоматичного та ш.). Псиxiатричним i псиxологiчним компонентом такого взаемозв'язку едослщження «внутршньо!
Л1ТЕРАТУРА
1. Буянова О.В. Особливостi формування судин мiкроциркуляторного русла шкiри та ll iмунноl системи. // Украшський науково-медичний журнал. - 1999. - № 3. - С. 66-69.
2. Глухенъкий Б.Т. Псорiаз. // Лшування та дiагностика. - 1998. - № 1. - С. 42-50.
3. Дащук А.М., Тищенко Н.Н. Псориаз как кол-лагеновая болезнь. - Харьков: Основа, 1999.
- 163 с.
4. Довжанский С.И., Утц С.Р. Псориаз или псориатическая болезнь: В 2-х ч. - Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1992.
5. Коляденко Е.В. Псориаз и противоопухолевая функция кожи. // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2001. -№ 2-3 (4). - С.95-97.
6. Коржова Т.П., Степаненко В.1. Комплексна тератя псорiазу з огляду на тяжюсть його клшчного переб^у, штенсившсть процешв лшопероксидаци та асощащю з ентеровiрус-ною шфекщею. // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2002.
- № 1 (4). - С. 21-24.
7. Курченко А.1. Роль кттин Ларгенганса в iмуннiй ^CT^i шюри. // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи.
- 2001. - № 2-3. - С. 6-9.
8. Левин М.М., Левин М.Я., Чернышев И.С., Евстафъев В.В., Газданов Э.К. Показания
карти хвороби» соматичних хворих. Нервово-психiчнi розлади, особиста i сощальна дезадаптащя, яю визначаються ктшчно та клшшо-психолопчно, часто супроводжують псорiаз та е особливо вираженими у дтей та пiдлiткiв. Клiнiчна картина нервово-психiчних розладiв проявляеться астенiчною, тривожно-фобiчною (вiдчуття тривоги, нав'язливi страхи та ди), астеносубдепресивною (астенiчнi прояви, що поеднуються iз зниженням настрою), ютеричною (демонстративнiсть, претенцiознiсть, егоцентризм, рiзноманiтнi вегетативнi дисфункци) симптоматикою, порушеннями поведшки та синдромом нiчних страхiв. Дiапазон нервово-психiчних розладiв - вiд порiвняно легких i короткотривалих невротичних реакцш до стiйких психiчних порушень.
Тому подальше вивчення питань етюлоги та патогенезу псорiатичного процесу мае проводитись шляхом комплексного вивчення порушень стану систем, що е вщповщальними за внутршнш гомеостаз, та впливу факторiв оточуючого середовища на оргашзм пацiента.
состояния иммунитета у больных псориазом. // Вестник дерматологии и венерологии.
- 1996. - № 5. - С. 20-23.
9. Опанасенко З.А., Степаненко В.И. Особенности микроциркуляции и изменения сосудов в очагах кожных высыпаний при псо-риатической болезни (обзор литературы, обоснование необходимости дальнейших исследований). // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2002.
- № 2 (5). - С. 22-24.
10.Суколин Г.М., Верещагина В.М. Некоторые клинико-эпидемиологические аспекты псориаза // Проблемы эндокринологии. - 1998.
- № 1. - С. 53-57.
11. Backer B.S. et al. The immunology of psoriasis // Br. J. Dermatol. - 1992. - Vol. 126. - P. 1-9.
12.Creamer J.D., Baeber J.K. Vascular proliferation and angiogenesis factors in psoriasis // Clin. Exp. Dermatol.- 1995. - Vol. 20, No 1. - P. 6-9.
13.EckesL., NaylM.L. World Epidemiology ofpso-riasis / Psoriasis. - N.Y., 1997. - P. 331-333.
14.Khachemoune T.J. at al. Current treatment options in psoriasis // Hospital practice. - 2000.
- Vol. 15. - P. 93-107.
15. Udey M.C. TGFb1 and Langergans cells development. // J. Invest. Dermatol. - 2000. -Vol. 114. - P. 209.
