CC BY
23
УДК 612.351.61: 616-08: 616.5-002.828
Функщональний стан гепатобШарноУ системи у хворих на ошхомжоз при системному застосуванш антимжотиюв
Дюдюн А. Д., Полюн Н. М., Салей О. А., Кравченко М. А., Лубковський В. А., Баюта В. В.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Украгни» КЗ «Обласний шюрно-венеричний диспансер», Днтро КЗ «Новомосковська ЦРЛДОР»
Мета роботи - вивчити вплив системних антимкотигав на функцю гепатобоарноТ системи хворих на ошхомь коз. Матерiали та методи. Пщ нашим спостереженням перебувало 70 хворих на ошхомкоз; Тх первинне об-стеження проводили вщповщно до запровадженого в УкраТн протоколу обстеження хворих на рiзнi дерматози; обстеження носило комплексний характер i включало вивчення особливостей гепатобоарноТ системи. Резуль-тати обстеження та Тх обговорення. Обстеження хворих на ошхомкоз порiвняльноТ групи, як отримували тiльки етютропний препарат, показало пiдвищення прямого борубЫу на 1 мкмоль/л, АлАТ i АсАТ - майже у два рази. Рiвень креатинiну та лужноТ фосфатази був на рiвнi вищих нормальних показнигав. Пiдвищення у плазмi кровi рiвня амiнотрансфераз можна розглядати, як ознаки бiохiмiчного цитолiтичного синдрому i прояв токсичного впливу системних антимкотиюв. На пiдтвердження цього припущення про гепатотоксичний вплив системних антимкотигав вказують показники активностi фермен^в АлАТ та АсАТ. Рiвень активности указаних ферментiв у хворих на ошхомкоз основноТ групи, якi додатково отримували гепатопротектор, вщповщав референтним зна-ченням. Висновки. Бiльшiсть системних антимкотигав, що застосовуються при лiкуваннi хворих на оыхомкоз, мають певну гепатотосичну властивють, яка залежить вiд дози та тривалосп призначення лiкарського засобу. Тому ми вважаемо доцiльним до комплексного лкування хворих на дерматомкоз включати гепатопротектори для профiлактики токсичного впливу системних антимкотиюв.
КлючовI слова: дерматомiкози, медикаментозне пошкодження, печЫка, антимiкотики
Cанацiя грибково! шфекци у хворих на мшоз шкiри та ошхомшоз залишаеться актуальною проблемою сучасно! клшчно! практики л> карiв Украши. Рiзнi епiдемiологiчнi дослщжен-ня виявляють наявнiсть грибкового ураження шгтьових пластинок у 30 % дорослого насе-лення старше 40 рокiв. Ошхомшози у структурi дерматолоriчно! патологи складають 24 %. По-ширенiсть ошхомшозу у вiковiй групi понад 70 роюв становить близько 50-60 % i збiльшуеться з вiком людини. Висока захворюванiсть на ош-хомшоз серед л^ньо! категори хворих пов'язана, перш за все, з бшьшою можливютю шф^ван-ня, тривалiстю i субклiнiчним характером про-явiв мшозу, що знижуе мотивацiю звернення до лшаря дерматолога, а також з певними вшовими змiнами фiзiологiчних властивостей шюри та И придаткiв. Ктшчш прояви онiхомiкозу у цiй категори хворих характеризуються множинним ураженням шгтьових пластинок i виражени-ми патолопчними змiнами !х будови i функци. Дистрофiчнi i потовщенi нiгтьовi пластинки завдають хворим вираженi функцiональнi i ес-тетичнi незручностi та е причиною больових вiдчуттiв, а також ускладнюють догляд за нп-тьовими пластинками. Усе це змушуе пащенпв звертатися за медичною допомогою з приводу ураження нiгтьових пластинок [4, 10].
Бшьше 20 вищв дерматомiцетiв викликають ураження нiгтьових пластинок, але найбшьш часто зустрiчаються:
- Trichophyton rubrum;
- Trichophyton mentagrophytes;
- Epidermophyton floccozum.
Ефективна санащя грибково! шфекци у хворих на ошхомшоз е дуже складним завданням для практичних лiкарiв. Пiдхiд до лшування хворих на онiхомiкоз мае бути iндивiдуальним, комплексним i повинен включати в себе як ет> отропш лiкарськi засоби, так i засоби корекцп фонових станiв. Вибiр конкретних антифун-гальних препаратiв та !х застосування треба проводити з урахуванням:
- загального стану хворого;
- тяжкост захворювання;
- ступеня залучення до патологiчного процесу шгтьових пластинок i швидкостi !х зростання;
- вiку, статi та супутньо! патологи хворого.
За останнi 10 роюв пiдходи до лiкування
хворих на грибковi захворювання нiгтьових пластинок повшстю змiнилися. Це перш за все пов'язано з появою в арсеналi лiкарiв нових, ви-сокоефективних системних антимiкотикiв i роз-робкою методiв лiкування хворих на ошхомшоз. Механiзм фунпстатично! дп системних анти-мiкотикiв пов'язаний з пригнiченням синтезу
ергостеролу, який е важливим компонентом кл> тинно! стiнки гриба. Системш антимiкотики д> ють на актившсть ферменту - 14 а-деметилаза. Синтез i активнiсть ферменту пов'язаш з системою цитохрому .Р450. У результатi дп сис-темних антимшотиюв вiдбуваеться порушення структури мембрани грибково! клiтини, i гриб втрачае здатшсть до росту та розмноження. Системш антимшотики бiльш вибiрково дiють на цитохроми грибiв i менше впливають на систему цитохрому .Р450 людини. Але системнi протигрибковi препарати, якi тривало призна-чаються при лiкуваннi хворих на мшоз стоп та онiхомiкоз, впливають на функцюнальний стан гепатобшароно! системи i можуть призвести до медикаментозного ураження печiнки [4, 6, 9].
Можна видшити дв1 основш патогенетичш форми уражень печшки при дп екзогенних факто-р1в: токсичш та щосинкразичш ураження печшки.
В органiзмi хворого екзогенш токсичнi речо-вини при бютрансформаци частково втрачають свою токсичшсть, або в процесi бютрансформаци нетоксичних речовин виникають промiжнi або кiнцевi метаболiти, якi мають гепатотоксичш властивостi. При токсичних ураженнях печшки, токсичш речовини можуть безпосередньо впли-вати на структуру гепатоцитiв або чинити опосе-редкований вплив на метаболiчнi реакци. Такий тип впливу токсичних речовин на гепатобшаро-ну систему е дозо-залежним, а також визначаеть-ся часом прийому препарату. Токсична речовина викликае ураження гепатоципв, що супроводжу-еться клiнiчними проявами невираженого запа-лення. Перiод вщ прийому токсично! речовини до клшчних проявiв токсичного впливу - короткий i становить кiлька дшв. До облiгатних гепа-тотоксичних препарапв вiдносять [1, 11, 13]:
- антидепресанти;
- седативш засоби;
- анаболiчнi стеро!ди;
- контрацептиви;
- антибютики;
- антимiкотики;
- протитуберкульозш препарати;
- цитостатики;
- салщилати.
Iдiосинкратичнi ураження печiнки обумовленi iмунними порушеннями, що розвиваються, коли певна речовина або И метаболии формують стш-кi сполуки з бшками, якi починають виступати у ролi антигену. Також цей тип ураження печшки може бути викликаний розвитком ненормально! метаболiчно! реакцi! з формуванням иатолопч-них транспортних бiлкiв i органел. 1дюсинкра-тичний тип ураження непередбачуваний. До пре-паратiв, що викликають iдiосинкразiю, вiдносять:
- нестеро!дш протизапальнi препарати;
- протидiабетичнi засоби;
- дiуретини;
- тиреостатичнi препарати;
- антипаразитарш засоби;
- деяю антибiотики.
Традицiйно вважалося, що такий тип по-шкодження не залежить вiд дози речовини i !! метаболiтiв, е непередбачуваним i виявляеться бшьш вираженою запальною реакцiею печшко-во! тканини. Латентний перiод мiж прийомом лiкiв i появою щюсинкразп може коливатися вiд декiлькох дшв до декшькох мiсяцiв [12].
Видшяють генетичнi i негенетичнi фактори ризику розвитку лшарсько! iдiосинкразi!; до не-генетичних чинникiв вiдносять:
- стать, вш;
- дозу препарату;
- лшарський метаболiзм;
- лшарську взаемодiю;
- алкоголь;
- супутнi захворювання.
Показано, що у лпшх людей знижуеться клiренс лiкарських речовин за рахунок фiзi-ологiчного зменшення печшково! паренхiми, печiнкового кровотоку i псевдокашляризацй, а також зменшення активностi мшросомально-монооксидазной системи при незначнiй змш кон'югацi! препаратiв. Це сприяе:
- збшьшенню тривалостi дi! циркулюючих лшв i змiни !х розподiлу, кумуляцй;
- збiльшенню побiчних реакцiй, -
що шдвищуе ризик передозування ряду препарапв. Встановлено, що у пащеипв похилого вiку стартовi дози лшв, що метаболiзуються у печшщ, повиннi бути на 30-35 % менш^ нiж у пацiентiв середнього вшу [2, 3].
Бютрансформащя ксенобютиюв, до яких вiдносять бiльшiсть антифунгальних препара-пв, також проходить у два етапи:
- на першому еташ вiдбуваеться окислен-ня ксенобютиюв при участi групи цитохромiв .Р450, що призводить до утворення активних метаболтв (так званих вiльних радикалiв), якi, у свою чергу, ушкоджують структуру печiнки;
- на другому еташ спостерпаеться кон'югацiя цих метаболтв до глутатюну сульфату або глюкурошду з формуванням нетоксичних спо-лук i подальшо! екскрецiею !х з жовчю.
Азоловi антимiкотики:
- кетоконазол;
- флуконазол;
- праконазол;
- вориконазол;
- албаконазол та iн., -
мають потенцшне володiння гепатотоксич-ними властивостями.
Так, при застосуванш флуконазолу спостерпали:
- випадки гепатотоксичностi (включаючи по-одиною випадки з летальним результатом);
- тдвищення р1вня лужно! фосфатази, бшру-б1ну, сироваткових амшотрансфераз (АЛТ ! АСТ);
1-4 2016
- порушення функцй печшки:
1) гепатит;
2) гепатоцелюлярний некроз;
3) жовтяниця.
Застосування праконазолу може викликати транзиторне тдвищення рiвня печiнкових фер-ментiв у плазмi кровi, гепатит, а в дуже рщюс-них випадках - розвиток важкого токсичного ураження печiнки (так звану гостру печшкову недостатнiсть з летальним наслiдком). Багато дослщниюв описувало розвиток холестазу, жов-тяницi, медикаментозного гепатиту у хворих, яю системно приймали тербiнафiн [4, 10, 11].
Ктшчш картини ураження печшки, як викли-каш прийомом лшв, р1зноман1тн1 i визначаеться типом ураження печшки. Ураження печшки може стабшзуватися або регресувати при припиненш прийому гепатотоксичних препарапв, що покра-щуе !! функщональний стан, але еволющя псто-лопчних змш у печшщ вщбуваеться значно по-вшьшше. Продовження прийому лшв може при-зводити до прогресування процесу i формування хрошчного гепатиту з переходом у цироз печ1нки, формуючи печшкову недостатнють [2, 7, 8].
Для виявлення та оцшки побiчних ефекпв при системному застосуваннi антифунгальних препарапв необхiдно розрiзняти:
- власну гепатотоксичнють;
- диспепсичнi явища, що провокуються ан-тифунгальними препаратами (бiль в живон, нудота, функцiональний розлад з боку жовчови-вiдних шляхiв та ш.), якi не супроводжуються розвитком гепатоцелюлярних або холестатич-них пошкоджень печшки;
- «Мюнхаузш» розлади у пащеипв, як не супроводжуються лабораторними, 1нструментальни-ми i ¡ншими об'ективними ктшчними проявами.
Клшчна картина медикаментозних уражень печiнки найбшьш часто характеризуеться:
- слабкiстю;
- жовтяницею;
- дискомфортом i болями у правому шдребер'!;
- шкiрним свербiнням.
Лабораторна дiагностика медикаментозного пошкодження печiнки заснована [2, 7, 8, 11]:
- на бiохiмiчних дослщженнях кровi ^вня АСТ, АЛТ, бiлiрубiну, у-ГТП, лужно! фосфатази);
- на даних ультразвукового дослщження, комп'ютерно! i магнiтно-резонансно! томогра-фi! печiнки;
- у деяких випадках - на даних еластографи i морфологiчних дослiджениях бiоптатiв печшки.
Одночасне призначення декiлькох лiкар-ських препаратiв може пiдвищувати ризик ге-патотоксичностi кожного iз застосованих лшар-ських засобiв. Подiбне становище виникае при застосуванш антимiкотикiв разом з [2, 3]:
- шмесулщом, ацетилсалщиловою кислотою та iншими нестеро!'дними протизапальними засобами;
- гепарином;
- статинами;
- антибютиками (фторхiнолiни та макролщи);
- метотрексатом;
- контрацептивами, якi мютять естроген;
- анаболiчними стеро!дами;
- антиарштшчними засобами.
Мета роботи - вивчити вплив системних ан-тимшотиюв на функцiю гепатобiлiарно! системи.
Матерiали та методи. Пiд нашим спосте-реженням перебували 70 хворих на ошхомшоз. Первинне обстеження хворих на ошхомшоз, якi були пiд нашим спостереженням, проводили вщповщно до запроваджено! в Укра!нi програ-ми обстеження хворих на рiзнi дерматози. Обстеження хворих на ошхомшоз носило комплек-сний характер i складалося з вивчення особли-востей ураження шгтьових пластинок та шкiри.
Обсяг первинного обстеження хворих на ошхомшоз включав:
- вимiр росту, маси тша;
- вимiр тиску на обох верхшх кiнцiвках i час-тоти серцевих скорочень;
- електрокардюграфда;
- рентгенографiю;
- ультразвукову ехографш виутрiшнiх органiв;
- загально-клшчш аналiзи;
- серологiчнi реакци на сифшс.
Усi хворi на ошхомшоз, як1 були пiд нашим спостереженням, консультоваш терапевтом, ревматологом, ендокринологом, травматологом, невропатологом та другими фахiвцями за потребами.
При обстеженш хворих на онiхомiкоз врахо-вували характер ураження нiгтьових пластинок; при цьому ретельно звертали увагу на:
- колiр, прозорiсть, товщину шгтьових пластинок;
- характер !х поверхш, мiцнiсть i цiлiснiсть:
1) довжина, форма вiльного краю;
2) наявшсть трiщин;
3) зв'язок з оточуючими структурами та залучення !х до патолопчного процесу. Комплекс дослiджень включав:
- детальний збiр анамнестичних даних;
- ктшчний огляд;
- лабораторш дослiдження, що включали за-гальний аналiз кровi, бiохiмiчнi показники кровк
1) рiвень загального бiлiрубiну кровi та його фракцi!;
2) актившсть ферменпв аланiнамiнотранс-ферази (АлАТ) та аспартатамшотрансферази (АсАТ);
3) лужна фосфатаза;
- ультразвукове дослщження;
- мiкроскопiчне i культуральне мшолопчне дослiдження патологiчного матерiалу на наявшсть грибiв, якi е збудниками ошхомшозу, та !х рiзновиднiсть.
Критерiями включення пацiентiв у дослi-дження були:
XBopi, яК були пiд нашим спостереженням, пов'язували виникнення захворювання:
- з подiбними ураженнями шгтьових пластинок у близьких родичiв - 47 (67,1 %) хворих;
- з вщвщуванням басейну i лазш - 15 (21,4 %); решта хворих не змогла вказати причинно-
наслiдковий зв'язок виникнення захворювання.
Серед перенесених захворювань найбiльш частими були:
- застудш - у 70 (100 %) хворих;
- гншно-запальш - у 25 (36 %);
- запальш та паразитарш ураження шкiри -у 20 (28 %);
- неврологiчнi ураження - у 15 (21 %);
- патолопя шлунково-кишково! системи -у 14 (20 %) хворих.
Серед супутньо! соматично! патологи прева-лювали:
- патологiя з боку серцево-судинно!, ендо-кринно! системи;
- захворювання невролопчного характеру. Серед легких небажаних реакцш, якi не
спричинили за собою припинення прийому ет> отропного препарату, вiдзначали:
- тимчасове порушення смаку;
- розвиток почуття дискомфорту в област правого пiдребер'я;
- розвиток легко! нудоти, -при збереженш нормального рiвня всiх лабо-
раторних показниюв функци печiнки.
Динамiка змiни показниюв активностi фер-ментiв печiнки та рiвня бiлiрубiну, креатинiну i лужно! фосфатази у хворих на ошхомшоз основно! та порiвняльноï груп при призначенi системних антимшотиюв представлено у табл. 1.
Пщ час обстеження хворих на ошхомшоз по-рiвняльноï групи, якi отримували тшьки етю-тропний препарат, виявлено пiдвищення:
- прямого бiлiрубiну - на 1 мкмоль/л;
- АлАТ i АсАТ - майже у два рази. Рiвень креатинiну та лужноï фосфатази був
на рiвнi вищих нормальних показникiв.
Пiдвищення у плазмi кровi рiвня амшотранс-фераз можна розглядати, як ознаки бiохiмiчного цитолгтичного синдрому, що е ознакою прояви токсичного впливу системних антимшотиюв.
Таблиця 1 - Р1вень бшруб1ну, креатишну, лужноï' фосфатази кров1 та актившсть ферменлв АлАТ i АсАТ
хворих на ошхомшэз
Групи хворих Показники
Бшрубш мкмоль/л АлАТ Од/л АсАТ Од/л Креатинш мкмоль/л Лужна фосфатаза Од/л
Прямий Непрямий Загальний
Основна До л1кування 3,8±0,1 15,1±0,7 18,9±1,5 28,5±1,8 23,7±1,7 81,3±4,7 95,6±5,4
Шсля л1кування 4,6±0,4 15,7±0,9 20,3±1,9 32,2±2,1 28,1±2,1 80,5±4,5 100,8±6,8
Пор1в-няльна До л1кування 3,8±0,1 15,1±0,7 18,9±1,5 28,5±1,8 23,7±1,7 81,3±4,7 95,6±5,4
Шсля л1кування 6,1±0,3 19,4±1,1 25,7±2,1 51,5±2,9 41,7±2,7 79,0±5,1 110,3±7,1
- наявшсть ураження шгтьових пластинок мшотичною шфекци;
- письмова шформована згода пащента (форма № 003-6/0, затверджена наказом МОЗ Укра!-ни № 110 вщ 14.02.2012), що схвалене комiтетом з питань бiоетики при Президп НАН Укра!ни.
Критерiй виключення пацiентiв з дослщжен-ня - наявшсть соматично! патологи, яка знахо-диться у стади загострення.
Ус хворi на онiхомiкоз, якi були шд нашим спостереженням, були розподшеш на двi кт-нiчнi групи:
- основна група, хворим з яко! паралельно з призначенням системних антимшотиюв (терб> нафiн) призначали гепатопротектори (Гепарсiл);
- порiвняльна група, хворi з яко! отримувала лише системш антимiкотики.
Системнi антимiкотики i гепатопртектор призначали за загально прийнятими методиками.
Результати обстеження та ix обговорення. Розподш хворих на ошхомшоз за вiком, соцiаль-ним станом та родом занять було проведено у вiдповiдностi з типовим для демографiчних по-казниюв населення дослiджуваного регiону.
Хворi на ошхомшоз, якi були пiд нашим спостереженням, розподшилися таким чином:
- за вшом:
1) у вщ до 40 рокiв - 15 %;
2) 41-50 рокв - 22 %;
3) 51-60 рокiв - 37 %;
4) 61 рш i старше - 26 %, -
тобто 63 % хворих на ошхомшоз шд час спо-стереження були старше 51 року;
- за шмейним статусом:
1) знаходилися в шлюбi 58 (82,8 %) хворих;
2) не були у шлюбi 4 (5,8 %);
3) були розлучеш 8 (11,4 %);
- за сощальним станом:
1) пенсюнери - 39 (56 %);
2) робггники - 20 (28 %);
3) службовцi - 6 (9 %);
4) приватш пiдприемцi - 3 (4 %);
5) непрацюкта - 2 (3 %).
Серед хворих на ошхомшоз переважали чо-ловши (64 %).
Давнiсть ураження шгтьових пластинок складала вiд 9 мюящв до 23 рокiв.
На шдтвердження такого припущення про ге-патотоксичний вплив системних антишкоти-юв вказують показники активносн ферментiв АлАТ та АсАТ. Рiвень активностi указаних фер-меннв у хворих на онiхомiкоз основно! групи, якi додатково отримували гепатопротектор, вщ-повiдав референтним значенням.
Випадюв розвитку гострого медикаментозного гепатиту тд час нашого спостереження не встановлено, шдвищення рiвня амшотрансфе-раз було асимптомним i виявлялося у процес спостереження за пацiентами через 3-4 тижш вiд початку системного прийому антишкотику.
У бiльшостi випадюв при розвитку медика-ментозно! токсичносн необхiдна вiдмiна системного антимшотичного препарату i продо-вження лшування хворих iз застосуванням мю-цевих лiкарських форм антимiкотiчних засобiв.
Тривале регулярне ктшко-лабораторне спостереження тд час лiкування i пiсля нього не виявило ознак медикаментозного враження пе-чiнки у хворих, яю були пiд нашим наглядом.
Профшактика лiкарсько! гепатотоксичностi заснована на вимогах до поведшки пацiента i регулярному дослщженш печiнкових показникiв кров^ особливо у пацiентiв з груп ризику. Пащ-енти повиннi бути пошформоваш про потенцш-ний ризик при прийо!Ш препарату i зобов'язаш суворо дотримуватися дiети з обмеженням го-стро!, жирно!, смажено! !ж1, спецiй i не вжива-ти алкогольш напо!. При призначеннi бшьшосн антiфунгальних препаратiв доцiльно проводити
Л1ТЕРАТУРА
1. Астахова А. В., Лепахин В. К. Неблагоприят-
ные побочные реакции и контроль безопасности лекарств // Руководство по фармако-надзору. - М.: «Книго-центр», 2004. - 199 с.
2. Байкова И. Е., Никитин И. Г. Лекарственное
поражение печени // Русский медицинский журнал. - 2009. - Т. 11, №1. - С. 4-10.
3. Белоусов Ю. Б. Лекарственные поражения печени, ассоциируемые с макролидами. Очевидна ли связь? // Русский медицинский журнал. - 2011. - Т. 19, № 18 (412). - С. 3-7.
4. Донцова Е. В., Новикова Л. А., Бахметьева Т. М. Особенности микозов стоп у больных с метаболическим синдромом // Проблемы медицинской микологии. - 2013. - Т. 15, № 2. - С. 69-69.
5. Подымова С. Д. Болезни печени. Руководство
для врачей. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1993. - 544 с.
6. Регистр лекарственных средств России // РЛС Энциклопедия лекарств. - 20 вып. - М.: РЛС-МЕДИА, 2011. - 1518 с.
7. Романцов М. Г., Сологуб Т. В., Горячева Л. Г.
Современный подход к адекватной терапии хронических гепатитов. Эффективность эти-
контроль piBHH 6ioxiMi4H^ показниюв функцп печшки у KpoBi не рщше 1 разу на 3-4 тижш.
У зв'язку з кумулятивною дieю багатьох ге-патотоксичних препарапв, а також повшьним регресом патолопчних морфолопчних змш у печшщ, особливо актуальним стае використан-ня гепатопротекторiв. Гепатопротектори - препарати патогенетично! спрямованосн, що:
- перешкоджають впливу екзогенних або ен-догенних факторiв на печшку;
- шдсилюють !! функщю;
- сприяють репаративним процесам у гепа-тоцитах.
Вибiр гепатопротектора залежить вщ функ-щонального стану печшки, а також провщних ктшчних синдромiв.
Базуючись на вище сказане, можна аргумен-товано рекомендувати застосування гепатопро-текторiв у комплекснш терапi! хворих на дер-матомiкоз як засобу для профшактики медикаментозного ураження печiнки при системному призначенш антимiкотикiв.
Висновки
1. Бшьшють системних антимiкотикiв, що застосовуються при лiкуваннi хворих на ошхо-мiкоз, мають певну гепатотосичну властивють, яка залежить вiд дози та тривалосн призначен-ня лiкарського засобу.
2. Дощльно до комплексного л^вання хворих на дерматомiкози включати гепатопротектори для профiлактики токсичного впливу системних антимшотиюв, який мае певну дозозалежшсть.
отропной и патогенетической терапии, оценка качества жизни, риск развития исходов заболевания. - СПб., 2010. - 64 с.
8. Суханов Д. С., Иванов А. К. Гепатопротек-торная терапия лекарственных поражений печени при туберкулезе органов дыхания. Информационно-методическое письмо. -СПб., 2009. - 50 с.
9. Шевяков М. А. Гепатотоксичность антифун-гальных препаратов // Проблемы медицинской микологии. - 2011. - Т. 13, № 2. - С. 121-122.
10. ШевяковМ. А., Медведева Т. В. Лекарственные поражения печени при лечении дерма-томикозов (обзор) // Проблемы медицинской микологии. - 2012. - Т. 14, № 1. - С. 9-12
11. Cardiodepressant effect of itraconazole (Spo-ranox) // Current problems in pharmacovigi-lance. - 2001. - Vol. 27. - P. 11.
12. Chalasani N., Bjornsson E. Risk Factors for Idiosyncratic // Drug-Induced Liver Injury. Gastroenterology. - 2010. - Vol. 138. - Issue 7. -P. 2246-2259.
13. Ramachandran R., Kakar S. Histological patterns in drug-induced liver disease. // J. Clin. Pathol. - 2009. - Vol. 62. - Р. 481-492.
ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ГЕПАТО-БИЛИАРНОЙ СИСТЕМЫ У БОЛЬНЫХ ОНИХОМИКОЗОМ ПРИ СИСТЕМНОМ ПРИМЕНЕНИИ АНТИМИКОТИКОВ Дюдюн А. Д., Полион Н. Н., Салей Е. А., Кравченко М. А., Лубковский В. А., Баюта В. В. ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины
КЗ «(Областной кожно-венерологический диспансер», Днепр
КЗ «Новомосковская ЦРБ ДОР» Цель работы - изучить влияние системных антимико-тиков на функцию гепатобилиарной системы больных онихомикозом. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находилось 70 больных онихомикозом; их первичное обследование проводили в соответствии с введенным в Украине протоколом обследования больных различными дерматозами; обследование носило комплексный характер и включало изучение особенностей гепатобилиарной системы. Результаты обследования и их обсуждение. Обследование больных онихомикозом сравнительной группы, получавших только этиотропный препарат, показало повышение прямого билирубина на 1 мкмоль/л, АлАТ и АсАТ - почти в два раза. Уровень креатинина и щелочной фосфатазы был на уровне высших нормальных показателей. Повышение в плазме крови уровня аминотрансфераз можно рассматривать, как признаки биохимического цитолитического синдрома и проявление токсического воздействия системных анти-микотиков. На подтверждение такого предположения о гепатотоксическом влиянии системных антимико-тиков указывают показатели активности ферментов АлАТ и АсАТ. Уровень активности указанных ферментов у больных онихомикозом основной группы, дополнительно получавших гепатопротектор, отвечал референтным значениям. Выводы. Большинство системных антимикотиков, применяемых при лечении больных онихомикозом, обладают определенными гепатотоксичными свойствами, которое зависят от дозы и продолжительности назначения лекарственного средства. Поэтому мы считаем целесообразным в комплексное лечение больных дерматомикозом включать гепатопротекторы для профилактики токсического воздействия системных антимикотиков. Ключевые слова: дерматомикозы, медикаментозное повреждение, печень, антимикотики
FUNCTIONAL STATE OF THE HEPATOBILIARY SYSTEM IN PATIENTS SUFFERING ONYCHOMYCOSIS UNDER SYSTEMIC USE OF ANTIFUNGALS Dyudyun A. D., Polion N. M., Salei O. A., Kravchenko M. A., Lubkovsky V. A., Bayuta V. V. "Dnipropetrovsk Medical Academy, Ministry of Health of Ukraine" SE
"Regional Skin and Venereal Diseases Dispensary" MI, Dnipro
"Novomoskovsk CRH DOR" MI
The aim of work was studying the effect of systemic antifungals on the function of the hepatobiliary system of patients with onychomycosis. Materials and methods. We examinated 70 patients suffering onychomycosis; the primary survey of them was conducted according to the protocol of examination of patients with various dermatoses; the examination was comprehensive and included the study of the hepatobiliary system. The checkup results and discussion. The examination of the patients of the comparative group receiving antifungals only revealed increasing the levels of direct bilirubin at 1 mol/l, of ALT and AST - nearly twice. The levels of creatinine and alkaline phosphatase were within the normal range. Increase of the aminotransferases level in blood plasma could be regarded as a sign of the biochemical cytolytic syndrome manifestation and toxic effects of systemic an-tifungals. The ALT and AST activity indices verified our supposition on the hepatotoxic effect of systemic antifungals. The level of activity of these enzymes in the patients with onychomycosis of the main group receiving hepato-protective drug extra had the reference values. Conclusions. Most systemic antimycotics used in the treatment of onychomycosis are hepatotoxic. Their hepatotoxity depends on the dose and the duration of the drug use. Therefore, it is reasonable to include gepatoprotektors in the complex treatment of patients with onychomycosis for the prevention of toxic effects of systemic antifungals. Keywords: onychomycosis, drug injury, hepatobiliary system, antifungal drugs.
Дюдюн Анатолий Дмитриевич - доктор медицинских наук, профессор, заведующий кафедрой кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
Полион Наталья Николаевна - кандидат медицинских наук, доцент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
Салей Елена Анатолиевна - ассистент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины».
Кравченко Марина Анатольевна - врач-дерматовенеролог КЗ «Областной кожно-венерологический диспансер», Днепр.
Лубковский Вячеслав Анатолиевич - врач-дерматовенеролог КЗ «Областной кожно-венеро-логический диспансер», Днепр.
Баюта Виталий Вячеславович - врач-дерматовенеролог КЗ «Новомосковская ЦРБ ДОР». andd@ua.fm
