CC BY
42<<шушетим-ши©мак>>#щ51)),2©2© а physical education and sport
109
PHYSICAL EDUCATION AND SPORT
УДК 821.161.2 (398.1:398.3)
Копаниця Любое Миколагвна
доктор фiлологiчних наук, професор, Кшвський нацюнальний утверситет шет Тараса Шевченка,
професор кафедри фольклористики DOI: 10.24411/2520-6990-2020-11318 КОНЦЕПЦ1Я ТРАДИЦШНО1 КУЛЬТУРИ В НАУКОВОМУ ДИСКУРС1 1ВАНА ФРАНКА: М1Ф I РИТУАЛ ЯК НЕВВД'СМШ КОДИ НАРОДНОПОЕТИЧНО1 ТВОРЧОСТ1
Kopanytsia Liubov
Doctor of Philology, Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Professor of the Department
of Folklore Research
THE CONCEPT OF TRADITIONAL CULTURE IN THE SCIENTIFIC DISCOURSE OF IVAN FRANKO: MYTH AND RITUAL AS INADMITABLE CODES OF NATIONAL-POETICAL
CREATIVITY
Анотацш
У статтi пропонуеться ретроспектива основних методологiчних поглядiв 1вана Франка у вивченнi своeрiдностi та генологИусно'1 словесностi, що стали тдтрунтям для формування нових пiдходiв i мето-дiв дослiдження фольклору, певних теорш та критерИв для його пояснення й оцiнювання. З'ясовано, що для Франка як фольклориста осмислення традицтно'1 культури завжди становило найбшьший ттерес в контекстi конкретного вторичного життя свого народу, але його до^дження проблеми генези унiвер-сальних iдей, понять, мотивiв, символiв i образiв народнопоетично'1 творчостi та заглиблення думками в тенденцИ, що вiдображають еволюцт народного свiтогляду в гхньому етичному, психологiчному, есте-тичному, соцiологiчному, iсторичному, фтософському та iнших аспектах сприяють дослiдженню фольклорного твору не тшьки з мовностилiстичного боку, а й осягненню процеав художнього мислення, семантики художньог експресп.
Abstract
The article offers a retrospective of the main methodological views of Ivan Franko in the study of the originality and genealogy of oral literature, which became the basis for the formation of new approaches and methods for the study of folklore, certain theories and criteria for its explanation and evaluation. It has been found that for Franka as a folklorist, understanding of traditional culture has always been of the greatest interest in the context of the specific historical life of his people, but his research into the genesis of universal ideas, concepts, motives, symbols and images of folk-poetic creativity and the immersion of thoughts in trends that reflect evolution folk ethos in their ethical, psychological, aesthetic, sociological, historical, philosophical and other aspects contribute to the study of folklore work not only in language side and comprehension processes and creative thinking, semantics artistic expression.
Ключовi слова: фольклор, комплексний пiдхiд, семантична система, мiфологiчне мислення, художне мислення.
Keywords: folklore, complex approach, semantic system, mythological thinking, artistic thinking.
Сучасний науковий досввд р!зного р1вня вив-чення традицшно! культури все часттше очевидним виявляе той факт, що ця культура не е константою, а складною системою, в основ! вах значущих компонента яко! лежить едина семантична парадигма, яка здатна пояснити складну внутршню природу фольклорних явищ - комплекс м1фолопчних уяв-лень про будову свиу, властивих даному сощуму. Одначе, по-р1зному проявляючись у мовних стереотипах, фольклорних мотивах, обрядових формах, образах 1 символах народного мистецтва, ця семантична система «нвде експлщитно не виражена, а вщтворюеться тшьки в сум! вах сво!х фольклорно-етнограф1чних конкретизацш» [2, с. 101], а отже ви-магае комплексного вивчення компонента народно! культури у !х взаемоди.
Для 1вана Франка як фольклориста це онов-лене осмислення традицшно! культури завжди становило, мабуть, найб1льший штерес, хоча б1льшою м1рою в контекст! конкретного юторичного життя свого народу. Але вш багато працював також над проблемою генези ушверсальних щей, понять, мо-тив1в, символ1в 1 образ1в - того «всього скарбу традицшно! лтгератури, вах тих обряд1в, звича!в, в1ру-вань, заклинань, тсень, казок, новел 1 анекдота, яш живуть в устах народу» [7, с. 279] - та заглиблюва-вся думками в т тенденцп, що, врештп, ввдобража-ють еволюцш народного свггогляду, думав над питаниями, що представлен! в його студ!ях х!ба що поверхово. У кол! защкавлень ученого були фетишизм, ашшзм, космогошчш та есхатолопчш погляди, тобто м!фи та легенди про походження все-свиу ! людини та !хню долю, панте!зм ! язичництво, «печать християнства» ! значно п!зн!ш! шари
PHYSICAL EDUCATION AND SPORT / «Ш^Ш(Ш1УМ~^®У®Ма[1>>#Щ15)),2©2©
110
народного свiтогляду, в яких знайшли свое ввдобра-ження народш уявлення про людину, суспiльство, навколишнш cbít у цiлому, в !хньому етичному, психологiчному, естетичному, соцiологiчному, юторичному, фiлософському та iнших аспектах. На основi глибокого i проникливого вивчення цих сфер народного буття I. Франко виробив i вiдповiднi принципи художнього освоения фольклору, потенщалу народного свiтогляду загалом.
У кожнш i3 статей, в передмовах, листах, ви-даннях апокрифiв, легенд, при^в'!в, приказок та iнших творiв фольклору Франко не тшьки чiтко окреслив основш гранi народнопоетичних уявлень про людину i свгг, але й прагнув iнколи вiдкрито, однак частше через аналiз реальних речей, запро-понувати вужчу, конкретнiшу i, можливо, само-стiйнiшу з погляду сучасно! науки концепцiю «тра-дицшно! лтгератури», основнi положення яко! зас-новуються на тезi про свiтоглядну основу народно! поетично! свiдомостi. Для Франка визначальним критерiем оцiнки тих чи шших явищ правили емоцiйна реак^ людини на них та виражена в нiй поетична iдея. Наприклад, з'ясовуючи джерела ба-лади Т. Шевченка «Тополя», вiн указував на ашмютичт уявлення про людину i свгт, разом з тим зазначаючи, що «в мiфологi! греков i римлян, а та-кож в поемах тих народiв стрiчаемо багато оповщань про перемiни людей в дерева» [14, с. 85]. Тут слщ вщзначити, що сво! студи над еволющею свiтосприйняття й психологи народу I. Франко не вважав вичерпними i повними ввдповвдями на щ пи-тання - була спроба «звернути на той предмет увагу ученiших етнологiв, а заразом хоч в приближенш дати тзнати, яких здобутк1в для науки на пм полi можна надiятися» [9, с. 334]. Незалежно ввд того, чи ввшшли цi поняття до сучасно! фольклористики, вони стали шдгрунтям для формування нових шд-ходiв i методiв дослiдження традицiйно! культури, певних теорш для !! пояснення та критерив для !! оцшювання. Важливо лише простежити, щоб щ вiдокремленi думки ученого-фольклориста досягли сучасних концепцш культури.
Як вiдомо, фольклорний текст виступае як еле-мент традицшно! культури та як мистецтво слова. Наприклад, лiрична пiсня як елемент усно! культури виходить на семютичний пiдхiд iнтерпретацi! фольклорного тексту, враховуючи !! пiдтекстовi зв'язки, ритуально-магiчнi, соцiально-побутовi функцп, бо з точки зору походження вона, на думку сучасних дослщнишв [4], виявляеться не бiльше як пiзнiм результатом розкладання первiсно! ритуально! нероздшьносл й забуття початкових мiфо-лопчних смислiв за символiчним значенням, яке, зауважував Франко ще у 1886 р. у передньому словi до збiрки «Obrz^dy i piesni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, powiatu stryjskiego», «часто вдаеться розтзнати деколи виразнi риси звича!в, яш iснували в далекому минулому» [11, с. 40-43]. Але i традицшний, формальний, здавалося б, аналiз жанрових, сюжетних, композицiйних, художньо-естетичних та поетичних особливостей побутових пiсень як форм арха!чного мислення, обраний Франком-фольклористом у б№шосп розввдок,
взаeмодie з семантичною реконструкцieю i сам може бути джерелом даних про архш'чш форми культури.
Якщо узагальнити, то питання методологiчноi теорii пiзнання усноi культури означае, що силою синкретизму фольклорних творiв, який щонай-перше слад розумiти не тiльки як збагачення одних видiв творчостi засобами вираження iнших видiв i неможливють рiзко розмежувати факти вербально!' творчосп ввд iнших способiв художнього вираження та проявiв психiчноi дiяльностi, оскiльки «первiсна поезiя, - акцентуе I. Франко, - була, по суп, колективним вибухом чуття, збiрною iм-провiзацiею, яка одночасно була сшвом, танцем i пантомiмою» [16, с. 64], а як проблему свггоглядну, як вираження унiверсально!' природи творчостi людини, доцiльними, по-перше, е комплексний пiдхiд у вивченш фольклору, який репрезентований у франшвських фольклористичних студiях, а друге -засади порiвняльно!' етнологii, яка, словами ученого, «твердить, що виображення менше яснi, менше пластичнi i менше iдеальнi походять з чаав давнiших, а виображення бiльше пластичш, поняття бiльше абстракцiйнi - з чаав взглядно пiзнiших» [9, с. 340]. На такш свггогляднш основi, як стверджують сучаснi франкознавщ, I. Франко видiляе чотири ступеш художньо-естетичного освоення людиною навколишнього свиу в народнiй поетичнiй свiдомостi: фетишизм - анiмiзм - мiфологiя - синтез психологи, морал^ етики, есте-тики, фiлософii i соцiологii' [1]. Справд^ ця проблема постшно присутня в працях Франка з питань народнопоетично!' творчостi: ввд початку, коли вш дивиться на народну культуру як на загальну ево-люцiю народу, психолопчно втiлену в його творчосп, i до роздумiв про трансформацш старих мо-тивiв пiд впливом сустльних i соцiальних умов та iхне нове життя в поетичнш творчостi народу, що свiдчить, писав учений у студи «Знадоби до вивчення мови i етнографи укранського народу», про те, що цей народ «ще спосiбний видобувати чимраз новi тони, ввдзиватися чимраз новими, а все хорошими, шжними i характеристичними пiснями на всяш бiжучi справи, котрi глибше дiтнуть його життя i показують вплив на його сусшльш i еко-номiчнi обставини» [8, с. 186]. 1дея зв'язку первiсноi релМ з новочасною поезiею дала Фран-ковi змогу ширше i глибше зрозумгга еволюцш психологiчних уявлень людини про свгт, народ-ження поетичного образу, метафори, символу, в яких закодована первюна свiтоглядна iнформацiя. Саме ця теза лягла в основу його статп «Останки первюного свiтогляду в руських i польських загадках народних», у як1й учений стверджуе, що за своею природою фетишизм як релшя первiсно!' людини був значною мiрою «тим, чим есть тепер по-езiя, т.е. оживлениям i уособленням сил i явищ природи» [9, с. 333].
Особливо цшний вихвдний пункт для наших власних цшей становить ще одна з Франкових тез методолопчного плану. Зокрема, думка I. Франка про те, що «наука народовщання» (фольклору) е ча-стиною ширшо! науки - iсторi!' цившзацп людсько!
<<ШУШетиМ-ШУ©Ма1>>#Щ51)),2©2© / PHYSICAL education and sport
[7, с. 186], до яко! дослвдники зверталися багато разiв, нам треба розумти сьогоднi саме в такому ас-пектi як спробу поеднувати рiзнi методи i тдходи (iсторико -генетичний, порiвняльно -типологiчний, функцюнальний, особливо у соцiальних i психо-логiчних аспектах), як врахування найширшого компаративного поля, що бачимо в таких працях ученого-фольклориста, як «Старина романсько-германська новела в устах руського народу», «Нацюнальний колорит у казках Бодянського», «Болгарсьш працi М. Драгоманова», «Przyczynki do podan o Mahomecie u Slowian», «Шсня про Правду i Кривду» та ш.
Другий шдхвд полягае в акцентуванш уваги на тому, що можна назвати генезою традицшно! культури, а саме на питанш, чи е мiф i ритуал Г! неввд'емними кодами. Зрозумшо, що теорiя та iсторiя мiфу у науковiй спадщинi I. Франка спрямо-вана на очевидну радикалiзацiю питання поход-ження мiфу, зокрема, на радикальне толерування його естетично! природи. Однак цей шдхвд е, зви-чайно, головним продовженням Франково! методо-логiчно! теорп, його концепцп фольклору як сло-весностi iмперсонально!. Сьогоднi в науцi утвердилась позищя, згiдно з якою i мiф, i ритуал дослвдники визнають хоч i рiзними за формою способами вираження, «словесним та дiевим» (£. Ме-летинський), але одного i того ж смислового змюту в !хнiй свiтогляднiй, функцюнальнш, структурнiй едностi. Ритуал i мiф вивчаються як двi форми окреслення однiе! й тiе! ж символiки, жодна з котрих не може бути визнана основною ввдносно шшо!. Коли е бажання, можна заперечити ri чи iншi науковi тлумачення або уявлення, а iдею синкретичного зв'язку мiфу та обряду - ш Тож саме се-мантичну тотожнiсть, значення мiфологiчно! семантики у розвитку поетично! образносп, яш як шдхвд у вивченш поетики словесного мистецтва були обраш ще у дослiдженнях М. Костомарова, П. Кулша, О. Потебнi, М. Драгоманова i продовжеш I. Франком, i не обмежуючись !! рецитащею в рамках обряду, сьогодш визнано найбiльш перспективною в план дослiдження генези й поетики народ-нопоетично! творчостi.
До реч^ у комплексному баченнi народно! культури, у питанш генези народно! шсш Франко насамперед враховував реальний плин життя, а до и первiсного вигляду тдходив як до матерiалу «iсторi! народно! культури, а отже як матерiалу iсторичного, як документа» [16, с. 59, 60]. Цьому, очевидно, сприяе розгляд нацiонального буття як джерела змiсту й поетики мотивiв та образiв укра!н-сько! мiфологi! й продовжуе вивчення нацюналь-ного елементу мiфологi! в нацiональнiй тра-дицшнш культурi. Зокрема, у статтi «Як виникають народнi пiснi» Франко твердить, що первотвором мiфу, по-перше, е той запас вражень, яш ввдкривае людина в повсякденному життi, насамперед в при-родi, яка оточуе !!, а по-друге - о^м емоцiй, окрiм енергй' повсякденних вражень у творенш мiфу ви-няткову роль вiдiграе уява, поетична фантазiя, яка постае на грунтi цих емоцш i вражень. Щоправда, учений ввдзначуе i те, що нацюнальний елемент у
111
мiфологii поступаеться традицiйним, виробленим упродовж вЫв рiзними народами мотивам, образам та сюжетам. «З поданих вище прикладiв, котрих легко можна би ще бшьше прибрати, - говорить I. Франко, узагальнюючи в студи «Останки первюного свiтогляду в руських i польських загадках народних» своi спостереження над мiфо-лопчними загадками, - побачимо також, як мало в подiбних загадках есть елеменпв чисто нацюналь-них, а як багато виображень i понять або спвдьних многим народам на певнш стадii' розвою, або вине-сених iз спiльного джерела i перетворюваних тiльки в вiдмiннi форми серед ввдмшних окружаю-чих обставин» [9, с. 339-340]. Своервдним продовженням i конкретизацiею цих висновшв е стаття I. Франка «Як творилася слов'янська мiфологiя».
Це ж положення виявляеться ще виразнiше - в шшому дослвдницькому правилi штерпретацп народноi' культури: зв'язок усноi словесносп з ево-люцiею народу. Цю вдею вивчати «зв'язок пiснi з життям i його iнтересами, зв'язок з iсторiею народу, його нацюнальною свiдомiстю та соцiальним по-чуттям, зв'язок iз загальною еволюцiею народу, з еволющею його подiй, з психолопею його творчо-стi» [13, с. 16] найяскравше виявляють Франковi «Студii над украiнськими народними тснями». В обох випадках це означае, що мiфологiю Франко-фольклорист розумiв як свiтогляд архаiчного сус-тльства, а не як iснування наративного тексту.
Однак i сьогоднi ми, звертаючись до ритуалу i мiфу в аспектах проблеми генези та еволюцп художнього мислення, кожного разу пересввдчуемося в тому, що вони не просто вiчнi моделi мистецтва, а пракорiння людсько!' думки, поетично!' образности Адже не окремi ритуали сприймаемо як архе-типи жанрiв, сюжетiв, мотивiв, а п ритуально-мiфологiчнi категорi!', що трансформуються в жанри, сюжети, мотиви i структурнi системи. Справдi, аналiзуючи пiсеннi тексти з погляду !х композицiйноi своерiдностi та спiввiднесеностi окремих складников твору, обумовлених його загальною архггектошкою, яка насамперед тдпоряд-кована вимогам певного сюжету, теми та wi', авто-ритетний дослщник народноi пiснi О. Дей пропонуе розумiння пiсенного твору як цшсно! системи, в як1й композицi!' надаеться першорядна роль «в про-цеа художньо! лiрично!' кристалiзацii вражень та переживань» [3, с. 7], скршлення сюжету, художнiх деталей, тенденцiй. Йдеться про те, словами I. Франка, «вiдвiчне намагання до едностi» [11, с. 2741], яке сучасний фольклорист конкретно бачить щонайперше в загальнш архiтектонiцi фольклорного тексту.
Проте у мiфологiчному мисленнi досвщ проти-ставлення священного простору, тобто «сильного», значущого, а тому й реального, за уявленнями первiсноi людини, iншому, в якому нiби-то вiдсутнi структури, змют, як писав вiдомий дослiдник мiфо-логii та релiгii М. Елiаде [17], е, по сутi, протистав-ленням порядку й безладу. Поняття це спiввiдно-ситься зi сферою традицп i п1дпорядковуеться тра-дици, як профанне пiдлягае сакральному, а
PHYSICAL EDUCATION AND SPORT / <<Ш^Ш(Ш1УМ~^®У®Ма[1>>#Щ15)),2©2©
112
мiфоригуальна форма свiдомо передбачае упоряд-кування свиу як загалом певну кульгурну модель. А BTiM, пигання полягае не в прийнягносгi георй' Елiаде. Аргyменгацiя зводигься по суп до того, що модель свиу у фольклорi реалiзyегься не як систе-магизацiя емшрично! шформаци, але як поеднання рiзних семiогичних вгiлень, «кодових систем», як1 не е незалежними, а скоординованi мiж собою, сгворюючи едину yнiверсальнy систему, вщ яко! й не вщхиляються. Але оск1льки все в мiфологiчнiй каргинi свiгy сповнене единим смислом взаемоди з людиною, то й життя людини включаеться у загаль-ний мiфоригyальний сценарiй створення моделi свiгy, проходить аналогiчний космiчний шлях, проте на рiвнi мiфологiзованого i ригyалiзованого побуту.
Сyчаснi наyковi данi доводять, що мiфологiзо-ваний сценарiй життя людини як на вищому рiвнi (головнi етапи програми життя людини), так i в ш-ших проявах людсько! дiяльносгi - це один единий семантичний комплекс, регламентований спещально сформульованими правилами, яш га-рантують його постшне оновлення, сгiйкiсгь, пра-вильнiсгь, «одвiчне повертання» (М. Елiаде). Вза-галi в ще! «одвiчного повертання» закладеш не гiльки неодмiнне i постшне звертання до зразк1в глибоко! й важливо! шформаци, li фундаменталь-нють для арха!чних культур, але шдкреслюеться особливо li ритуальне походження, усвщомлення заснованого в градицiйномy гексгi ритуального ме-ханiзмy, який допомагае вщкрити у фольклорному гворi скригi або втрачеш давнi смисли.
Насправдi визнавши за yнiверсальними ще-ями, стшкими, повторюваними елементами, мотивами, алюзiями !хню сгереогипнiсгь та зако-номiрнiсть, як1, стверджуе росiйський учений Б. Путшов, не досгyпнi випадку [6, с. 189-190], окрес-ливши !хню ключову роль у фольклорi як одше! з гипологiчних yнiверсалiй семантично!, художньо!, свггоглядно! системи народно! культури, як показ-ники - а не «засоби» - певного ставлення до дшс-носгi [5, с. 197], то легко прийти до висновку, що навиъ у шзшх жанрах фольклору вони зберта-ються значно довше за гi причини, що !х породили. Однак абсолютно стаб№них змiсговних елеменгiв yнiверсальних мiфологiчних схем у фольклорi немае. Кожний елемент фольклору первiсно заданий у несшнченно нових варiангах.
Наприклад, обмiрковyючи думки 1вана Франка у розвщщ «Жiноча неволя в руських пiснях народ-них» про традицшний соцiальний, реально-побуто-вий аспект лiрично! пiснi чи про вiдображення в нш реальних подiй, що лягли в основу певних лiричних сюжепв i пояснюють менгальнiсгь украшсько! жшки, говорять про li вдачу, звичайно усвщом-люемо, що це дослщження стало i своерiдним уза-гальненням активно! збирадько! роботи фольклориста з 1864 р. до початку 80-х рошв Х1Х сголiтгя, що грунтуеться на побутуючому пiсенномy матерiалi, записаному ним самим та товаришами поета - М. Павликом, 1в. Мохом, Анною Павлик, i е пiдсyмком його спостережень переважно над сучасним жит-
тям шсш та !! головних носив. I треба визнати, та-кий реально-побутовий аспект у традицiйнiй nicHi е i виконуе функцiï як не головного. BiH виявлений через iнварiант теми горя, cоцiальноï нерiвноcтi, жiночоï долi, шлюбу з нелюбом i через рiзне ставлення до цих моменпв життя героïв пicенного фольклору. I немае сенсу вщривати культурний аналiз ввд його безпосереднього об'екта - неформально! лопки реального життя. Тим бшьше, що ш-тереси Франка-фольклориста зосереджувалися нав-коло творiв cоцiального спрямування як у збираць-к1й практищ, так навiть i у шдпорядкуванш науковоï дiяльноcтi cоцiально-полiтичнiй боротьбi. А проте, справедливим буде твердження, що тут ^норуеться iнший, семантичний, бшьш глибинний, пласт лiричних пicень про жшочу долю. Скаж1мо, чому в баладьшсш «Ой там коло млину, ой там коло броду» зрада караеться смертю? Чому в «Шсш про Якима» чоловiк вбивае жшку заради любовi до iншоï? Але нас щкавить не сюжет, не простий «казус» кримiнальний, за влучним висловом Франка, навiть i не етичш оцiнки вчинку героя чи «жшоче питання», i, нарешп, не доcлiдження твору з мов-ноcтилicтичного боку, а процеси художнього мислення, семантика художньо1' експреси.
Спробуемо пояснити свою думку на приклащ тiеï ж «Пicнi про шандаря», як1й Франко присвятив окрему частину свое1' працi «Жiноча неволя в руських тснях народних». У цiй пicнi-баладi iдея лю-бов-смерть непросто перегукуеться з мотивами провини й розплати, постае центральною, причому у двоедноcтi мiфологiчного та реально-побутового аcпектiв. У пicнi мiфологiчна метафорика, звичайно, трансформована й переосмислена в CTrai реального життя. Проте в шсш мiфологiчний мотив прихований в генетичному шдтексл, а образна система твору «вбудована» в координати icторичного часу. yci два вимiри цього часу спресован в клю-човiй метафорi любов-смерть, блискучу штерпре-тацш яко1' Франко дав в iншiй свош розвiдцi - «Тополя» Т.Шевченка», назвавши любов «новим щиролюдським евангелiем». Метафора любов-смерть в «Шсш про шандаря», з одного боку, дае прагматичну «прив'язку» поетично1' думки до факту дщсносп - подружня зрада. З другого - сим-волiзуе прихованi духовнi сили людини до ввдрод-ження, природно, у cферi чуттевоcтi. Таким чином, i тут перед нами не опозишя «або» - «або», а двоедшсть: «i» - «i». Зрештою, не можемо не пого-дитися з ввдомим висловом 1вана Франка, що для художнього твору важлива не щея, а художня форма, в якш втiлюетьcя ця iдея. Звщси й iнша ба-гатозначна теза Франка - буквально на якш до-слщником вибудований аналiз шсш «Про Правду i Кривду», ïï джерел, особливостей побутування та впливу на народну cвiдомicть - народнш фiлоcофiï властиве трактування едноcтi двох протилежних начал, а саме правди i кривди, як1 перебувають у сташ поcтiйного руху, боротьби, рухаючи тим самим i cамi основи розвитку cуcпiльcтва.
У контекст з мiфологiчною проблематикою можна було б i не вдаватися до аналiзу поглядiв Франка-фольклориста, тим паче, що вш i виступае
<<ШУШетУМ-ШУ©Ма1>>#Щ51)),2©2© / PHYSICAL education and sport
lls
проти мiфологiстiв. Але в його працях («Jak powstaj^ piesni Ludowe?», «Козак Плахта», «Студй' над украшськими народними пiснями») - часом не-сподiвано для себе - ми знаходимо не пльки по-няття архетипу, який розумiвся ним як мiфологiчне уявлення, первiсний образ, але й аналiз, примiром, питання рiзностороннього порГвняльно-Гсторич-ного досввду вивчення мотивiв, образiв вiрувань вiд глибинних мiфопоетичних первообразiв-архетипiв до подальшого iсторичного поширювання фольклору, пiзнання свiтогляду, характеру i психологи народу [12, с. 271, 279.], саме ri питання, осмис-лення яких знайшло в теорп К. Юнга вираження в понята архетип.
Принапдно зауважимо, що у вщомш працi «1з секретiв поетично! творчостi» I. Франко висловлюе сво! мiркування також про роль пiдсвiдомостi (чи як вiн називае «нижньо! свiдомостi») i навiть про сугестш. Нарештi, Франко нiколи не був схильний надмiрно розширювати сфери застосування тай-лорiвськоï теорiï пережигав, хоча був широко обiзнаним з найновшими европейськими досягнен-нями у галузi фiлософiï та антропологiï, зокрема з «Первюною культурою» - працею авторитетного британського антрополога Е. Тайлора. Однак у ос-мисленнi Франка поняття, образи, мотиви фольклору, «ri останки давнього первюного свггогляду» [9, с. 333] органiчно розвиваються iз нацiональноï психологiï народу та його поглядiв, а не iз «тотож-ностi людсько1' душi». Саме вони мютять у собi показ сво1'х «первообразiв», проте не обмежуються ними цiлком, а в потощ неск1нченного народного шлiфування постають в оригiнальних асоцiацiях украïнського люду, «котрий в сво1'х приповiдках, тснях i казках поставив такий тривкий пам'ятник свое1' здорово^ розумно1', чесно1' мислi, свое1' при-хильностi до свила, справедливостi» [15, с. 166].
Тож важливо ввдзначити, що такий приклад ре-троспективи методолопчних поглядiв Франка на традицiйну культуру в контекст конкретного iсто-ричного життя свого народу, проблему генези етно-культурних унiверсалiй та заглиблення вченого думками в тенденци еволюцiï народного свггогляду в найширших його аспектах сприяють дослвдженню фольклорного твору не тшьки у мистецькому ви-мГрГ, а й у напрямi осягнення процеав художнього мислення, семантики художньо1' експресiï.
Список лiтератури
1. Вертш Олексiй. Народнi джерела творчост 1вана Франка /Олексiй Вертiй. - Терношль: Подручники & поабники, 1998. - 254 с.; Пилипчук С.М. Фольклористична концептосфера 1вана Франка. Монографiя / С. Пилипчук. - ЛьвГв: ЛНУ iменi 1вана Франка, 2014. - 466 с.
2. Виноградова Л.Н. Фольклор как источник для реконструкции древней славянской духовной культуры / Л.Н. Виноградова // Славянский и балканский фольклор: Реконструкция древней славянской духовной культуры: Источники и методы. - М.: Наука, 1989. - С. 101-121.
3. Дей О. Поетика украшськог' народно!' шсш
/ О. Дей. К.: Наукова думка, 1978. - 250 с.
4. Копаниця Любов. Метапонятшна модель украшсько! лгрично! nicHi: Монографiя. - К., 2000.
- 504 с.; Копаниця Л. Поетичний текст в уснш i книжнш традицп: питання поетики та художньо! семантики: навч. поабник. - Ки1в: ВПЦ «Кш'вський ушверситет», 2010. - 397 с.
5. Пропп Владимир. Русская сказка / Владимир Пропп. - М.: Лабиринт, 2000. - 416 с.
6. Путилов Б.Н. Методология сравнительного исторического изучения фольклора / Б.Н. Путилов.
- Л.: Наука, 1976. - 242 с.
7. Франко I. Етнолопя та icторiя лиератури / 1ван Франко // Франко I. Зiбр. творiв: у 50 т. /1ван Франко. - К.: Наукова думка, 1981. - Т.29. - С. 273282.
8. Франко I. Знадоби до вивчення мови i етнографп украшського народу / I. Франко // Франко I. Зiбр. творiв: у 50 т. Лван Франко. - К.: Наукова думка. - 1980. - Т.26. - С. 180-205.
9. Франко I. Останки первюного свггогляду в руських i польських загадках народних // Франко I. зг6р. творгв: у 50 т. лван Франко. - К.: Наукова думка, 1981. - Т. 26. - С. 332- 346.
10. Франко I. Передне слово [до з6грки «Obrz^dy i piesni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, powiatu stryjskiego». Zebrala Olga Roszkiewicz, opracowal Iwan Franko] / !ван Франко // Франко I. зг6р. творгв: у 50 т. лван Франко. - К.: Наукова думка, 1980. - Т.27. - С. 40- 43.
11. Франко I. Причинки до оцшення поези Т.Шевченка / I. Франко // Додатковi томи до Зiбрання творгв у п'ятдесяти томах / !ван Франко; ред.кол.: М.Г. Жулинський (голова) та ш. - К.: Наукова думка. - 2008. - Т. 53; Лпературознавч^ фольклористичш, етнографiчнi та публщистичш пращ, 1876-1895 / ред. тому С.К. Нахлж. - К.: Наукова думка, 2008. - С.27-41.
12. Франко I. Старинна романсько-германська новела в устах руського народа / I. Франко // Франко I. зг6р. творгв: у 50 т. - К.: Наукова думка, 1980. -Т. 26. - С. 266-279.
13. Франко I. Студй' над украшськими народними тснями / I. Франко // Франко I. зг6р. творгв: у 50 т./ !ван Франко. - К.: Наукова думка. -1986. - Т. 43. - С. 7-354.
14. Франко I. «Тополя» Т. Шевченка / !ван Франко // Франко I. зг6р. творгв: у 50 т. лван Франко. - К.: Наукова думка, 1980. -Т. 28. - С. 7388.
15. Франко I. Хуторна поезiя П.О. Кулша / I. Франко // Франко I. зг6р. творгв: у 50 т. - К.: Наукова думка, 1980. - Т. 26. - С. 161- 179.
16. Франко I. Як виникають народш шсш / !ван Франко // Франко I. зг6р.творгв: у 50 т. лван Франко. - К.: Наукова думка. - 1980. -Т.27.- С. 5765.
17. Элиаде М. Священное и мирское: Пер. с франц., предисл. и коммент. Н.Г. Гарбовского. - М.: Изд-во МГУ, 1994. - 144 с.
