CC BY
102Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 1 (67). № 3. 2015 г. С. 30-35.
УДК 821.161.2-3.09
ШЕВЧЕНК1ВСЬК1 ТРАДИЦП ХУДОЖНЬОГО ОСВОСННЯ ФОЛЬКЛОРУ У ТВОРЧОСТ1 ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА
Баклажова О. I.
ДБОУ ВО «Кримський iнженерно-педагогiчний утверситет»», Смферополь E-mail: baklagova@ukr.net
У стат анатзуеться проблема сшввдаошення фольклору й писемно! поетично! творчосп, розглядаеться специфжа взаемоди фольклору й лгтератури в рiзнi перюди !! розвитку, насамперед на прикладi романтично! поези Тараса Шевченка та модерно! лiрики яскравого представника Ки!всько! школи поетiв Василя Голобородька. Взаемини фольклору i лiтератури в основному двоаспектт: фольклоризм лiтератури та лггературшсть фольклору. Наявнiсть фольклорного субстрату в литературному творi визначають як фольклоризм. Рiзновиди фольклоризму зумовленi складним характером зв'язку фольклору з лгтературою. Художне освоення фольклорних джерел, фольклорних образiв та мотивгв належить до сутшсних рис Шевченково! творчостi. Притому шевченювський фольклоризм здебшьшого далекий вiд зовшшньо! ститзацп, i навiть тi окремi поетичнi зразки, де така ститзащя бшьш-менш вщчутно даеться взнаки, позначен печаттю неповторно! авторсько! самобутностi. Пздбний пiетет до фольклору, а водночас i цшком оригiнальне вiдлуння його традицш, вияв з допомогою цих традицiй власно! творчо! суб'ективностi глибоко притаманний модернш поези Василя Голобородька. Творчий доробок Тараса Шевченка став важливим джерелом поетики сучасного автора. Шд таким кутом зору розглянуто характернi вiршi поета. Шдкреслено, що його шдивщуальна поетика рiзними сво!ми компонентами спрямована на зображення людського буття як певно! вторично! й культурно! тяглосл. В такому контекста фольклорш елементи набувають особливо! значимости
Ключовi слова: Тарас Шевченко, Василь Голобородько, фольклоризм, художнi традици, творча шдивщуальшсть, поетика.
ВСТУП
Багато вчених дослщжували проблему сшввщношення фольклору з шшими аспектами духовно! культури. Адже фольклор тюно пов'язаний з з1 св1том м1ф1в, сказань, а також i з писемною л1тературою. У р1зш часи фольклор взаемод1яв з л1тературою неоднаково, неоднородно. Спершу зразки л1тератури, як зазначае Олександр Потебня, багато в чому нагадують настрш, думки, властив1 народнш поезп, а «в яскравих, вщомих творах народно!, тобто усно! та безособово!, поезп ми маемо бути налаштоваш зустр1ти шдготовку л1тературних явищ» [9, с. 13].
ОСНОВНА ЧАСТИНА
З погляду юторичного розвитку та сшвюнування фольклору й л1тератури Д. Медрш вир1зняе два типи фольклорно-л1тературних зв'язюв: вщкритий (контактний), коли близью за функщею писемш та усш жанри протягом цших епох сшвюнують i здшснюють один на одного пом1тний взаемний вплив, та закритий (паралельний), коли р1зш усш та писемш жанри утворюють у нацюнальнш словесност едину i вельми сталу протягом кшькох стол1ть жанрову систему за принципом доповнюваносп [8, с. 10].
Взаемини фольклору та л1тератури в основному визначаються вченими як двоаспектш: фольклоризм л1тератури (тобто, коли фольклор потрапляе в
лтературу) та лторатуршсть фольклору (коли лтературний твiр потрапляе у фольклор). Проте взаемодiя фольклору з лiтературою може мати i складнiший характер: наприклад, коли фольклорний елемент (сюжет, герой тощо) потрапляе в лтературний твiр, а лтературний твiр осмислюеться народом i переходить знов у фольклор (так зване явище «бумерангу») [10].
Наявшсть фольклорного субстрату в лiтературному творi визначають як фольклоризм. Про фольклоризм, його дефшщи, його рiзновиди тривають суперечки. Вони зумовленi складним характером зв'язку фольклору з лтературою, неоднозначним розумшням дослiдниками сутi само! проблеми фольклоризму. Термш фольклоризм стосуеться не тшьки лiтератури. Запропонував його французький фольклорист Х1Х ст. Поль Себшо для означення рiзноманiтних занять i захоплень фольклором (у життi, мистещи тощо). Фольклоризм визначають як наявшсть фольклорного субстрату в лтературному творь Так само, як iншi впливи, вш може бути випадковим, у виглядi прямого наслiдування, а також -переплавленим у авторськш свщомосп. В бiльшостi монографiчних робiт фольклоризм трактуеться як не тiльки пряме, але частiше i як опосередковане (лтературною традицiею чи творчим методом письменника) засвоення фольклору в усш рiзноманiтностi форм його входження на вшх етапах творчостi i на рiзних рiвнях художньо! структури твору. Лтература засвоюе сво! нацiональнi народнопоетичш надбання; фольклорнi джерела сусiднього народу; опрацьовуе iнтернацiональнi фольклорнi сюжети та мотиви. Фольклор осмислюеться митцями на рiзних рiвнях та рiзними засобами. Вирiзняють такi основнi етапи освоення лiтературою фольклору: стилiзацiю, психологiчну штерпретащю фольклорних мотивiв, переосмислення народно! мiфолоril [4, с. 531]. Трапляеться, що фольклоризм - лише наслiдування фольклорних зразюв, стилiзацiя чи механiчне перенесення автором у власний твiр фольклорного багатства, декорування чи орнаментащя тексту народнопоетичною образнiстю. В такому випадку вш е слабкою стороною лтературно! творчостi [5, с. 32]. Особливо! уваги заслуговують плiднi форми фольклоризму, як здатнi сягнути через сюжетне запозичення, введення в текст окремих фольклорних мотивiв чи образiв, символiчне переосмислення фольклорних мiфологiчних першоелементiв. Дослщники називають таких яскравих представникiв цього фольклоризму в укра!нськш культурi: Т. Шевченко, М. Лисенко, П. Тичина, О. Довженко та iншi [5, с. 34].
В контекст розвитку укра!нсько! лiтератури простежуеться певна закономiрнiсть домiнування в рiзнi епохи того чи шшого типу фольклоризму. В перюд романтизму вiдбулося зближення фольклорно! та лтературно! традицiй, що виражалося у стилiзаци текстiв пiд фольклорш зразки, запозиченнi фольклорних сюжетiв i символiв. У ХХ ст. зростае штерес до народнопоетично! символiки та мiфологи, домiнуе тенденцiя переосмислення фольклорного джерела на рiвнi символiки. У сучаснш укра!нськш поези, помiтним представником яко! е В. I. Голобородько, фольклоризм проявляеться переважно через поетично трансформований мiфологiчний символ [4, с. 450].
Аналiзуючи поези Т. Г. Шевченка, можна простежити взаемодiю творчосп народно! та шдивщуально!. На еташ становлення ново! укра!нсько! лiтератури генш
31
Кобзаря витворив своерщну поетику, якш властиве оргашчне «проникнення» усно! словесностi у власнi мистецью зразки. Зацiкавлення фольклоризмом творiв Т. Г. Шевченка простежуеться у творчосп в М. Костомарова, П. Кулша, I. Франка, згодом у В. Голобородька.
Саме творчють Т. Г. Шевченка стала неперевершеним зразком високого естетичного рiвня фольклоризму художнiх творiв. Це «не просто вдосконалення народних взiрцiв, це нова якiсть, генетична спорщнешсть структур поетичного мислення» [7, с. 256]. Саме творчий доробок Т. Г. Шевченка, як переконують науковщ (I. Дзюба, М. Коцюбинська та iн.), став важливим джерелом естетики й поетики В. Голобородька. У фольклоризмi письменника ця близьюсть виявилась особливо рельефно й переконливо. При цьому поет не ставить собi за мету спещально звертатись до фольклорних засобiв, це спошб його мислення, який iде вщ шту!тивного народного свiтогляду, визначаючи таким чином поетичне кредо автора. «У Голобородька шби оживае св^ прадавшх анiмiстичних уявлень про природу — св^ далекого «на!вного» предка або довiрливо! дитини, заселений дивними ютотами, наповнений чарiвними звуками, кольорами, пригодами; свiт укра!нсько! народно!, язичницько! ще, демонологi!, казки, загадки, думи...» — тдкреслюе I. Дзюба [6, с. 126].
Зупинимось на деяких особливостях фольклоризму письменника, що виступають важливими структуротвiрними компонентами його текстiв i пов'язанi з його авторською мiфотворчiстю. Вiдомо, що засадничою пiдставою фольклоризму В. Голобородька е його здатшсть осмислити непросте життя укра!нського народу, побачити в ньому себе i сво!х сучасникiв, передати вiдчуття i переживання. В лiрицi митця пульсуе шевченкiвська вiдповiдальнiсть перед народом, вщчуття сво!х гордощiв за дорогу, пов'язану з «прадавнiми шляхами». «Кожен народ вщображае дiйснiсть через мову i культуру, тому дiйснiсть... вщображена в укра!нськiй мовi, е ушкальною» — писав В. Голобородько [3, с. 42]. У поези «Ми йдемо» автор показав людей, яю гордо йдуть своею вiковiчною землею:
Ми йдемо по Украш:
в1д стетв до г1р,
в1д л1ав до мор1в —
зв1дусыь виходимо на прадавт шляхи,
/ немае нам л1ку [ 2, с. 832].
Про плщний вплив на формування лтературно! мови давшх, зокрема й фольклорних, традицш йдеться у вiршi «Наша мова». Символiчнi образи Пюш й Лiтопису тут цшком промовистi:
Кожне слово нашог мови простване у Шст тож тсенними словами з побратимами
32
у товариств! розмовляемо кожне слово
нашог мови записане у Лтопис тож хай знають вороги якими словами
на самот1 мовчимо [ 2, с. 860].
Вщмовившись вщ роздшових знаюв, поет побудував строфи на анафорi та перенесены. Ц стилютичш засоби забезпечують лопчш наголоси майже на кожному словi (бо вс вони важлив^, а також емоцшш паузи. Поняття «нашо! мови», «слова з Пюш», «слова з Лiтопису» стають пластичними образами. Однiею з провщних рис народно! пiснi усiх жанрiв е лiризм, в нiй знайшли вiдображення душа народу, його ментальшсть, морально-етичний кодекс. Лiтописи ж фшсували iсторичнi поди, серед яких чимало геро!чних, але немало й трапчних. I всi треба пам'ятати. Пюня i Лiтопис у Голобородька з велико! лтери, хоча сам вiрш починаеться з мало!. Це теж зашб увиразнення образiв-понять, що засвщчуе !х визначальну роль у художньому свт поета.
Помiтив поет подiбнiсть квiтки конвали до крихiтного дзвшочка i створив поезiю «Дзвшю конвали». Лiричний герой виходить на рш вулицi, щоб роздати людям сво! квiти, подiлитися з ними красою, подарувати радють:
Почеплю на нитку кшькаросинок I вийде конвал1я дзвтка, Стану на роз1 вулиц з пучечками в руках -Продавати конвалИ'дзвтю... [2, с. 151].
Вiрить поет у те, що на 1вана Купала розмовляють рослини. У поези «Мова рослин» автор передав тиху розмову цшющого зшля:
Сон-трава каже:
«Я — щоб дитим добре спалося». Ранник каже:
«Я — щоб рани скоро гоглися».
Розрив-трава каже:
«Я — в1дкриваю таемнищ» [2, с. 591].
Саме фольклоризми в такш взаемодп формують шдтекст поези. Подiбний спошб максимально широко! смислово! перспективи засвщчуе й побудований на трансформацп знакових для укра!нського фольклору образiв щюстиль В. Голобородька. Здатшсть фольклоризму в нов^шх iдiостилях збертати свое генетичне й семантичне начало i водночас виходити за його меж1 суто авторського св^осприйняття зумовлюе його тднесення до символiчних обрив. Яскравим тдтвердженням тако! iндивiдуально-авторсько! рецепци фольклорного образу е наведений нижче поетичний фрагмент:
33
Засвгдчуемо терени свого /снування тснями:
тсня лунае в1д обрЮ до обрт— тут ми живемо [ 2, с. 674].
Характерною прикметою багатьох поезш В. Голобородька е те, що в них вщбуваеться розвиток одного тематичного образу, який часто закладаеться в заголовок. Саме тому творчють В. Голобородька дивуе нас своею незвичайшстю, дивовижшстю. Поет шчого не нав'язуе, не повчае. Вш творить лiричнi оповщ, яю розкуто, вшьно, органiчно передають читачевi образш вiдчуття й мiркування. Автор не спещально використовуе iдею фольклоризму у сво!х творах, його творчiсть пронизана народним життям, фольклорними традицiями i побутом.
ВИСНОВКИ
Найкращий прояв фольклоризму - це смшиве творче «переплавлення митцем у сво!й iндивiдуальнiй манерi народнопiсенних зразкiв з метою художньо! реалiзацi! iдей свое! доби i загальнолюдського звучання». Саме iндивiдуальна поетика Василя Голобородька рiзними сво!ми компонентами спрямована на те, щоб зобразити буття людини як певну юторичну i культурну тяглiсть, вводячи фольклорш елементи у сучасний контекст. Сам поет осмислюе це таким чином, що ставить сучасш поди у контекст Вiчностi: «Ситуащя, вихоплена з невпинного плину життя, набувае сенсу лише тод^ коли вона проектуеться на щось таке, що не тдлягае часовi, що iснуе поза часом i вище часу, - це фольклор, це юторичш поди, як е, якi були, але не такi, що характеризують лише певний вщтинок iсторично! лiнi!» [3, с. 15]. Поет розкривае неосяжшсть духовного потенщалу народу, одвiчного прагнення до гармонi!, i водночас трапзм свiтовiдчування лiричного героя, зумовлений складшстю iсторичного буття. Усi компоненти Голобородьково! поетики спрацьовують на донесення цього змюту.
Список лiтератури
1. Восточнославянский фольклор: словарь. научной и народной терминологии / редкол.: К. П. Кабашников (отв. ред.) и др. - Мн., 1993. - 478 с.
2. Голобородько В. I. Ми йдемо. Вибраш в1ршг Вступна ст. М. М. Сулими. - К., Р1вне: Планета-друк, 2005. - 1056 с.
3. Голобородько В. I. Посгвальник / В. I. Голобородько. - Луганськ: Альма-матер, 2002. - 80 с.
4. Гром'як Р. Т. Лгтературознавчий словник-дов1дник / Р. Т. Гром'як, Ю. I. Ковалгв та ш. - К. : ВЦ «Академш», 1997. - 752 с.
5. Дей О. I. На крилах народно! тсш / О. I. Дей, М. К. Дмитренко. - К.: Знання, 1986. - 48 с. (Сер. 6 : Штература [ мистецтво. - № 10).
6. Дзюба I. М. У дивосвт рщно! хати / I. М. Дзюба // Голобородько В. I. Летюче вжонце / Василь Голобородько. - К.: Укр. письменник, 2005. - 444 с.
7. Коцюбинська М. Х. Мо! обрп: в 2 т. / М. Х. Коцюбинська. - К. : Дух [ лггера, 2004 - Т. 1. -336 с.
8. Медриш Д. Н. Взаимодействие двух словесно-поэтических систем как междисциплинарная теоретическая проблема / Д. Н. Медриш // Русская литература и фольклорная традиция: сб. науч. трудов. - Волгоград, 1983. - С. 5-16.
34
9. Потебня А. А. Из записок по теории словесности / А. А. Потебня. - Харьков: Изд. М. В. Потебня, 1905. - С. 1-17.
10. Шутенко Ю. Фольклор / Юлш Шутенко // Ел. ресурс, режим доступу: http://nte.etnolog.org.ua/zmist/2004/N5/Art16.htm
ШЕВЧЕНКОВСКИЕ ТРАДИЦИИ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ОСВОЕНИЯ ФОЛЬКЛОРА В ТВОРЧЕСТВЕ ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКО
Баклажова А. И.
В статье анализируется проблема соотношения фольклора и письменного поэтического творчества, рассматривается специфика взаимодействия фольклора и литературы в разные периоды ее развития, прежде всего на примере романтической поэзии Тараса Шевченко и модерной лирики яркого представителя современной Киевской школы поэтов Василя Голобородько. Взаимоотношения фольклора и литературы в основном двухаспектные: фольклоризм литературы и литературность фольклора. Присутствие фольклорного субстрата в литературном произведении определяется как фольклоризм. Разновидности фольклоризма обусловлены сложным характером связей фольклора с литературой. Художественное освоение фольклорных истоков, фольклорных образов и мотивов принадлежит к сущностным чертам творчества Шевченко. При этом шевченковский фольклоризм преимущественно далек от внешней стилизации, и даже те отдельные поэтические образцы, где такая стилизация весьма ощутима, обозначены печатью неповторимого авторского своеобразия. Подобный пиетет к фольклору, а в то же время и целиком оригинальный отзвук его традиций, проявление с помощью этих традиций собственной творческой субъективности глубоко присущи модерной поэзии Василя Голобородько. Творческое наследие Тараса Шевченко стало важным источником поэтики современного автора. Под таким углом зрения рассмотрены характерные стихотворения поэта. Подчеркнуто, что его индивидуальная поэтика различными своими компонентами направлена на изображение человеческого бытия как определенной исторической и культурной перспективы. В таком контексте фольклорные элементы приобретают особую значимость.
Ключевые слова: Тарас Шевченко, Василь Голобородько, фольклор, художественные традиции, творческая индивидуальность, поэтика.
SHEVCHENKO'S TRADITIONS OF ARTISTIC RECEPTION OF FOLKLORE IN THE WORKS BY VASYL HOLOBOROD'KO
Baklazhova A I
The article analyzes the problem of the relationship of folklore and written poetry, considered the specificity of the interaction of folklore and literature in different periods of its development, particularly on the example of the romantic poetry by Taras Shevchenko and bright representative of modern Kyiv School of poets Vasyl Holoborod'ko. Relations between folklore and literature mainly two-pronged: folklorism of literature and literary folklore. The presence of the folklore of the substrate in a literary work is defined as folklorism. Varieties folklorism due to the complex nature of relations with the folklore literature. Artistic development of folk roots, folk images and motifs belong to the essential features of creativity Shevchenko. Here Shevchenko folklorism mostly far from exterior styling, and even those individual poetic samples where such styling is very evident, marked printing unique identity of the author. Such reverence for folklore, and at the same time the completely original echo of its traditions, the manifestation of these traditions using their own creative subjectivity deeply inherent modern poetry Vasyl Holoborod'ko. The creative legacy of Taras Shevchenko became an important source of contemporary poetics of the author. Under this point of view are considered characteristic of the poem of the poet. It was emphasized that his individual poetics of the different components of its focus on the human being as the image of a certain historical and cultural perspective. In this context, folklore elements are of particular importance.
Keywords: Taras Shevchenko, Vasyl Holoborod'ko, folklore, artistic traditions, creative individuality, poetics.
35
