CC BY
126Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 1 (67). № 2. 2015 г. С. 43-52.
УДК 821.161. 2
ЕП1ТЕТ В ПОЕЗП МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Пелипась М. I.
Тавршська академiя Федерального державного автономного освтнього закладу вищоТ oceimu «Кримський федеральний ушверситет M В. I. Вернадського», Смферополь E-mail: [email protected]
В статп розглянуто функцюнування еттепв у поезй М. Рильського, як одного з найвагомших засоб1в естетизацй художньо! мови, що постш но перебувае в колi наукових iHTepeciB сучасно! фшолопчно! думки. За граматичним вираженням нами видiлено такi групи еттетав: вираженi прикметниками, вираженi формою орудного вщмшка iменника.
Серед дослiджуваних нами еттетав особливо! уваги заслуговують й еттети-неолопзми. Проанал1зовано епiтет за граматичним вираженням у творах поета, окреслено групи художтх означень в лiрицi митця за значенням, з'ясовано роль еттетав у художнiй мовi М. Рильського.
Kro40Bi слова: М. Рильський, епiтет, граматичне вираження епiтета, шдивщуально-авторсью епiтети, кольористичнi епiтети.
ВСТУП
Актуальшсть дослщження визначаеться теоретичною настановою на недостатньо дослщжене використання трошв у поетичному доробку М. Рильського.
Мета роботи полягае в з'ясуванш функцюнування еттепв у вибраних творах М. Рильського. Зазначена мета передбачае виршення наступних завдань: визначити еттети за граматичним вираженням в поези М. Рильського; окреслити групи художшх означень в л1риц1 поета за значенням; з'ясувати роль еттепв у художнш мов1 митця.
Еттет як один з вагомих засоб1в естетизаци мови перебувае в кол1 наукових штерешв сучасно! фшологп, оскшьки в систем! ештета вщбиваеться стиль письменника, епохи, л1тературного напряму, а тому без вивчення ще! системи неможливо розкрити цшсну картину еволюци художнього стилю взагат й мови окремого автора, зокрема. Ц «прикрашальш слова», за Аристотелем, допомагають виокремити певне явище з-пом1ж шших, точшше передати думку, красномовно змалювати життеву картину, надають мов1 образност^ емоцшносп, виразность Власне тому вивчення ештета мае певш традици в лексикологи, лшгвостилютищ, теорп л1тератури. Роздуми про роль, призначення еттепв, !'хш джерела i причини виникнення з'являються ще в творах античних мислителiв (Аристотеля, Деметрiя та ш.). З'ясування природи епiтетiв щкавило видатних фiлологiв XIX-XX ст., зокрема О. М. Веселовського, В. С. Ващенка, В. В.Виноградова, В. М. Жирмунського, О. О. Потебню. Проблему еттепв принапдно дослщжували Л.А. Булаховський, I.G. Грицютенко, Л.1. Тимофеев та iншi вченi. Епiтет як зашб вираження iндивiдуально-авторського стилю певного письменника активно вивчають у сучасному мовознавствi, у тому чи^ й в укра!нському. Це дослщження С. Я.Срмоленко, А. К. Мойсеенка, Н. М. Сологуб, Н. Г. Сидяченко, С. П. Бибик, Л. О. Ставицько!, В. В. Красавшо!', М. Ф. Братусь, О. М. Сидоренко, Л. I. Шутово! та ш.
Автори словника лшгвютичних термшв Д. Ганич, I. Олшник подають таке визначення: «Ештет - один iз основных тропiв, художне образне означення, що пiдкреслюe характерну рису, визначальну якiсть предмета, поняття, ди. Найчастiше епiтетами виступають означення -прикметники, у широкому розумшш ештетами називають iменники-прикладки, а також при^вники, якi метафорично пояснюють дiеслово» [1, с.76].
ОСНОВНА ЧАСТИНА
В процес розвитку епiтет набувае самостiйного образного значення, сприймаеться як самостiйна образна категорiя, хоч в ньому збереглися зв'язки з рiзними формами образного мислення. В теори про еттети, про сам термiн «ештет» немае едино! думки, вщсутня едина класифшащя епiтетiв. Розкрити своерiднiсть епiтетiв можна лише на конкретному матерiалi, яким е для нас творчий доробок М. Рильського, майстра досконалого, вивершеного укра!нського слова [4, 167]. Ештет у поези М. Рильського стае шструментом, завдяки якому твориться авторська картина почутпв i переживань, твориться нова естетична дшсшсть.
За граматичним вираженням у поезiях М. Рильського видшяемо такi основнi групи епиепв: вираженi прикметниками, вираженi формою орудного вщмшка iменника.
Кожне словосполучення у поези М. Рильського, у склад якого входить ештет, будуеться за певним абстрактним зразком, який називають структурною схемою (моделлю): К+А (прикметник + iменник): втер кучерявий, теплую блакить («Цв^уть бузки, садок бше...»).
Те, що саме прикметник е основним категорiальним засобом вираження еште^в, зумовлено двома чинниками: його семантикою статично! ознаки (якостей, властивостей, вщношень) i зв'язками з iменником, предметшсть якого вiн конкретизуе через свою знакову (атрибутивну) семантику.
Якiснi прикметники у М. Рильського вказують на ознаку, що може виявлятися бшьшою чи меншою мiрою, вони безпосередш, прямi, закладенi в самiй суп предметiв: ггрший жаль, глибший смуток («Сон»), глибокий голос («С.Н.»). Вони, виражаючи комунiкативну, зокрема художньо-естетичну функщю, являються епiтетами, залежно вiд !х сполучуваностi з iменником: доспiле (достигле) яблуко i доспiлий день, тяжка валiза та тяжкий день, солодке тютечко та солодка стрiла, невiрна людина та невiрний човен:
44
Червонобоким яблуком округлим Скотився день, достлий 7 тяжкий...
... Солодкою стрыою шзнш цвщ Скрадаючися, приморозок ранить.
.Та й по сшгах, метелицях полине, Як у дзвшких, незмiряних морях, Нев1рний човен вiрно! людини [6, 371].
Серед дослщжених нами яюсних прикметниюв iз поезi! М. Рильського можна видшити постШш еттети, яю завдяки тривалiй традицi! образного використання !х у практичнiй (живш народнiй) мовi, а особливо у фольклорi i художнiй лiтературi е готовими образними засобами: по дорогах чужих («Я слова розгубив...»), чистгм полi («Свято матерЬ>).
Вони е первинними, непохiдними. Поширеш у поези також похiднi якiснi прикметники, утвореш вiд iменникових, прикметникових та шших основ вiдповiдно до словотвiрних закономiрностей укра!нсько! мови суфiксальним, суфшсально-префшсальним та префiксальним способами. 1х лексична семантика збагачена внутршньою семантикою словотворчих засобiв, доповнена емоцшно-експресивними вщтшками значень: зi стжних рим («Срiбний сонет»).
Щодо вiдносних прикметникiв, вживаних у творах М. Рильського, то !х порiвняно небагато, i, здавалось би, маючи обмеженi епiтетнi можливосп, i, виражаючи ознаки, що не мають змшно! мiри й активност^ вони, називаючи ознаки предметiв за !х зв'язками й вiдношеннями з шшими предметами, якi мають сво! ознаки, якостi й властивостi, здобувають можливють перебирати цi ознаки на себе як уже додатков^ переносш:
Нi, тебе нема, тебе нема на свт, Ти з'явилася у тч остню... [6, 250].
Традицшно лтературним для укра!нсько! поетики е ештет золотий. Слово «золото» означае благородний валютний метал, велике багатство, розюш. Вирiб з цього металу мае ознаку, передану словом золотий. Семантика вщносного прикметника золотий мае двi семи: матерiал з металу i якiсть -дорогий. Прикметник золотий у М. Рильського сполучившись з iменниками, для ознак яких сема «матерiал» взагалi не характерна (немае тако!), переноситься на них: танцем золотим («Мац^вний музика»), струни золотг дрижать («Сшьський сонет»), волосся золоте («М.Н.»), у промiннi золот1м («На палях, на водi сто!ть курiнь»).
Iмплiкацiя не категоризованих порiвнянь i означень породила окремий тип граматичних конструкцiй, якi використовуються у художнш мовi у функцi! ештета.
45
Таю ештети сформувалися на синкретиз1Ш двох субстантивiв, що мають спiльну ознаку. Проте для одного субстантиву ця ознака спшьна, а для другого — тимчасова, на час ди, за якою йде порiвняння. Однак ця ознака мае штенсивну форму вияву i тому на нiй формуеться цший образ ознаки дп - ештет. Субстантивнi еттети у формi орудного вiдмiнкa виникають на rрунтi значень орудного перевтшення (русалкою стала), орудного перетворення (став диваком), орудного порiвняння ( стршою пролiтае). Як свщчать дослiдники, в украшськш мовi орудне порiвняння е живим функцiональним рiзновидом орудного вiдмiнка, що розвиваеться за рахунок створення розгорнутих конструкцш орудного iменника з означальним словом i частково шляхом розлiнiяння кола семантичних груп дiеслiв [1, 211]. Тому субстантивний придiеслiвний епiтет продуктивнiше розвиваеться саме на семантищ орудного порiвняння, що сполучаеться з дiесловами семантичних груп перемщення, руху, стану, звучання. В об'ектi порiвняння вiдображаеться народно-мовна традищя узагальнювати образнi характеристики ступешв iнтенсивностi суб'ектiв через порiвняння з об'ектами - нолями iнтенсивностi ще! ди. А фактично вiдбуваеться «присвоення» значення: влетiла ластiвкою, орлом злепти б, шмигнула блискавкою, дивиться чортом, метеором прошсся, вовком вити, голубкою вуркопти, сичати змiею, ходити гоголем, сид^и крячкою та iн. [5, 27]:
Ти меш стражданням Серце обливаеш [6, 255].
Голуби кружляють Быими сшжками... [6, 312].
Пливу я в мрiях фантастичним бригом,-Широко, свiжо, ясно, холодно [6, 302].
1нтенсившсть динамiчних ознак настшьки мiцно закрiпилася за низкою iменникiв - назв тварин, птахiв, рослин, природних явищ - що вони стали вже символами цих ознак. На цьому грунп розвинулася фольклорно-романтична символша. Зазначенi назви використовуються як субстантивнi епiтети, що оформлеш вже або в синтаксичнiй функцп означення-прикладки.
Окрему увагу у лiрицi М. Рильського варто придiлити еniтетам-неологiзмам. Адже поет належить до винахщниюв неологiзмiв, коли кожен з них видаеться таким природним, що ледь вщчуваеться його новизна. Для стилю письменника характерш складнi прикметники. 1х семантична здвоенiсть i звукова вагомють посилюють урочистiсть, коли мова йде про дороп для людини явища i речi. Або, навпаки, загострюють гшв i осуд по вщношенню до чужих нам явищ та категорш. Це такi епiтети-неологiзми, як: громокипуча молодь, спiв огнекрилий, думи буйнокрил^ во!н свiтозорий, люд ширококрилий, дружба свiтлочола, по!зди жовтоокi, ниви злотостеблк
46
Коли б почав завидувати юним, Рум 'янощоким та блискучим .[6, 408].
Велику групу складних еште^в створив поет, складовою частиною яких е слово «благо»: благовюне сонце, благоуханш небеса, благодатний дощ, благородш пориви, благовюш руки: живе у благородмм серщ («Шабля Христо Ботева»).
З чи^вника «сто» поет зачинае велику групу еште^в: стоголосий стогiн, стоокий погляд, стобратня мова, стокрила шч, стозвука земля:
Чорнiе дим, i шум стократний, I димарiв суворий ряд. [3, т. 4, 23]
Ештети, складовою частиною яких е слово «много», нагадують старовинний фольклор, глибше передають змют: многоока вулиця, многотрудний день, многошумне море, многожерле ревшня многоголосий спiв:
... Климацький : роджений для рiчищ та затошв, Де сам на човнику, як многовладний пан. [3, т. 5, 5]
Словесш форми вираження нащонального свiтосприймання, що сформувалися первинно як народношсенш фольклорнi символи, стали традицшно стилiстемами укра!нсько! лiтератури. Конкретно-чуттева природа мовних символiв ставала формою для виникнення асоцiативних зв'язкiв, на яких формуеться наступна образнiсть, уже iндивiдуально-авторська: котиться ^м вдалинi, такий довгожданно-раптовий! («Перший голос»).
Поетичний вимисел часто грунтуеться на корiннi укра!нських ментальних образiв. Використовуючи !х здебшьшого як готовi моделi, розщеплюючи вже iснуючi структури мовно! референцi!, Максим Рильський створюе новь Так, укра!нська мова мае вирази бiблiйно-мiфологiчного походження: терновий вшок, через терни до зiрок, тернова хустка (оберiг молодо! жшки). Вони дали у творчосп М. Рильського мотив для ново! поетично! номiнацi! з епiтетом тернова згадка, в терновому саду: в журбу мою про тебе тернову згадку я вплету. («Ясш простори»), стрiвався з нею в терновому саду... («Я приношу тобi наболшого серця дари»).
У поезiях М. Рильського на незвичних асощащях витвореш iндивiдуально-авторськi епiтети-неологiзми: бiлокипучий, бурноплинний, велично-гiдний, вiкославний, всерадiсний, громозвукий, жорстокоокий, закрадливо-хисткий, кокетно-своевiльний, лаполистий, лиховороо!сий, людоненависний, машистий, мудровивчений, орожевлений, охмарнший.
47
I льодок ламкий та дзвенькотливий Щц твоею шжкою трщав .[3, т. 2, 100]
Син наш дiвчину вестиме, Що його чекала-ждала З многотрудного походу .[3, т. 2, 200]
Натрапляемо i на таю шдивщуально-авторсью еттети: чистий ранок, прозорий виноград, лапдний димок, невiрная мла, блакитш отари, збуджена трава, щасливi береги, жадане сонце, остудженi тумани тощо:
.I знову стрiвся. В лаггдшм димку Вш воду пив iз моря. [3, т. 2, 131]
.О фiалок заглушений подих, О вечiрня, нев1рная мла! [6, 270].
Пролююв перших блакитм отари Земле! Як тепло нам iз тобою! [6, 263].
У поези М. Рильського, вщповщно до класифшаци Л. Шутово! [8, 7], серед еште^в за значенням видшяемо: епiтети зорово! семантики, внутрiшньо -психолопчного сприйняття, акустичнi, смаковi, тактильш.
Найбiльш серед перерахованих художнiх означень представлена група еште^в зорово! семантики, як стали предметом нашого дослщження. Вони розкривають авторську кольорову вiзiю свiту.
Поет майстерно використовуе у сво!х творах традицiйно лiтературнi еттети укра!нсько! поетики золотий та срiбний. Еттет золотий i срiбний передають символiчнi кольори казковостi, зображальнi знаки: не в обладунку золотому («Мш св^лий краю!»), за щедроту золотих дар1в («Про осшь»), розтинайся ср1бними тснями («Косовиця»).
Використовуе М. Рильський прикметник срiбний, який став ештетом на семантичному змiщеннi ознаки кольору металу срiбла i дiеслiвно! ознаки (мерехтить, мшиться): там розсипа вона роси сргблистг («Осшь-маляр iз пал^рою пишною»).
Широкi стилiстичнi можливостi еттета золотий реалiзуе поет у сво!й поезi!. Ним вiн передае i колiр, i вартiснiсть домiнанта, i свое лiрично-романтичне уявлення: в незнану даль, у простгр золотий («Не ясноокий образ Беатрiче»), огонь горiв криваво-золотий («Сьогодш був у мене сатана»).
48
У лiрицi М. Рильського зустрiчаемо повний кольоровий спектр прикметниюв-еште^в, у кожний з яких автор закладае експресивний змют.
У поези поета ештет зелений, маючи реальне предметно^зуальне значення кольору, набувае i символiчного значення оновлення життя, молодостi, свiжостi, символiзуючи надiю i радiсть: скупавшися в дзвiнкiм зелетм океат... (<^ана»), рiчка розлита в зелених, веселих i тихих долинах («Плещуть на вогкому березi води.»).
Мотив шжност передае М .Рильський у вiршах «В самотинi перегортаю» i «Туга за молодютю» за допомогою ештета бЫий, у якому зосереджуеться i об'ективна ознака бiлого кольору, i суб'ективне переживання вiд споглядання його:
Вже быа св1чка догорiла -I скоро в серщ догорить... [6, 240].
Жаль темних поглядiв, жаль б1лих рук дiвочих, Жаль сну ранкового по тих безсонних ночах. [6, 408].
Чорний колiр вважаеться символом злих сил, нещастя, трапзму. Ця символша видаеться водночас i органiчною, й емоцшно-забарвленою пiд час змалювання М. Рильським трапчних подiй, при цьому символiчне навантаження покладено на ештет чорний: у сишм небi - голуб1м, аж чормм («Триптих про кобзарiв»), i скосить, чорний людоморе, тебе смертельная коса (З циклу «Неопалима купина»).
Як символ свгання, сподiвань i нади використовуе М. Рильський у сво!х творах ештет рожевий:
Скрип возiв, далекий обрис мюта, Вечорарожевого розлив......[3, т. 2, 100].
СинШ колiр належить до опоетизованих i романтиками, i символiстами. Це колiр неба, води, повiтря, квiтiв, очей, тобто тих реалш, що часто стають предметом образного мовотворення. Понятшну групу синього кольору складають лексеми синш, голубий, небесний, бузковий, фiалковий.
У поезiях М. Рильського еттети синш, голубий, фюлетовий мають широке тлумачення: легкий, нiжний, добрий, лапдний, сумний, тривожний:
. Вона за морем ситм, За борем за старим. [6, 320].
Косарi вмиваються до сонця Чистою, студеною водою З голубог, добро! криниц... [6, 340].
49
Крiм ^в, яю означають основнi частини загального кольорового спектра, у мовi функцiонують також лексеми кольористично! семантики. Умовно !х розподiляють на слова, що використовуються на позначення „прохолодного" спектра, i слова на позначення ознак „гарячого" спектра. У художньому текстi вони, залежно вщ художньо! мети, вщ уподобань автора, перетворюються в кольористичш образи, якi формуються не лише значенням кольору, а й шшими лексичними тропе!чними функцiями. Так виникае художнш колiр, тобто кольористичний ештет" [7, 232].
У поетичному доробку М. Рильського еттети такого типу займають помине мiсце. Митець використовуе !х як складники власних оригшальних художньо-поетичних образiв. За допомогою лексем „гарячого" спектру Максим Тадейович малюе неперевершеш поетичнi шедеври, що назавжди залишають у душах читачiв позитивний емоцiйний слiд.
Плещуть на вогкому березi води, яснi й переливт, Наче Гомерове море старе, казкове, пурпурове .[6, 299].
. I свiжi айстри над тском рум 'яним Зордать за одчиненим вшном. [6, 351].
. Ще й слова не сказав, - а вже багрят води В очах !м мерехтять. Хвилюе корабель. [6, 378].
Доповнюють цю образну галерею творiв М. Рильського не менш своерщт лексеми-епiтети „холодного" спектру, як передають спокiйнi, врiвноваженi картини високого поетичного мистецтва: несуть прозорг крила, в незнаний голубий прост1р. («До портрета Саксаганського»), водам кришталевим оддаючи свш наболший сум. («Рибальське послання»), голубий димок пливе з цигарки.(«Сите ранок, i роса горить .»).
Кшьюсно переважають у творах М. Рильського складш поетичнi утворення-епiтети з семантикою свгглопозначень, побудованi поеднанням двох лексем: огонь горiв криваво-золотий «Сьгодт був у мене сатана.», ср1бно-блакитне пов1тря («Осшь-маляр iз палiтрою пишною»).
Як неперевершений майстер поеднання звукових i живописних образiв у лiричних творах, тобто як майстер кольорово! поетично! музики М. Рильський доносить до земляюв i казково-чисту мальовничють укра!нських сiл i мiст, i чистi душевнi переживання геро!в, i доброту, щирiсть та вiдкритiсть нашого народу. I все це звучить, мов дивний хор, у якому гармоншно злилась земна краса з небесною.
50
ВИСНОВКИ
Таким чином, поезiя М. Рильського насичена великою кшьюстю еште^в, виражених прикметниками (якiсними та вiдносними), яю надають творчостi поета яскравостi, емоцшност та насиченостi. За статистичними даними серед опрацьованого матерiалу - уривюв iз поезi! М. Рильського, яю мiстять у собi епiтети, виражеш прикметниками, ми вiдокремили 85 карток, з них яюсних - 58, вщносних - 27. Дослiджений результат шдтверджуе, що епiтетнi можливостi вщносних прикметникiв (порiвняно з якiсними) обмежеш. Бо першi виражають ознаки, що не мають змшно! мiри, а друп - прямi, виявляються з рiзною мiрою.
За опрацьованим матерiалом ми виявили 15 карток з ештетами, вираженими формою орудного вщмшка, серед яких 9 карток з ештетами зi значенням порiвняння та 6 - зi значенням перевтшення.
М. Рильський у сво!й творчост широко використовуе епiтети-неологiзми (зi 100 карток - 38 саме зi складними епiтетами-неологiзмами), ми простежили !хне стилiстичне використання, роль, значення в поезiях великого майстра слова. В його шдивщуально-авторських епiтетах - просир, полiт думки, чарiвна та сшвуча ласкавiсть. Кольоростичнi епiтети, зокрема, складають 56 карток, якi вжито поетом-мовознавцем задля увиразнення свого емоцшного стану, пов'язаного з рiзними життевими ситуацiями.
Отже, проаналiзувавши усi функци епiтетiв, вживаних у поезi! М. Рильського, ми дшшли до висновку, що найбшьшу кiлькiсть складають ештети, вираженi прикметниками (85), найменше - формою орудного вщмшка (15). Велику кшьюсть становлять кольоростичнi епiтети (56), трохи меншу- ештети-неолопзми (38).
Список лггератури
1. Галич О. Теорш лггератури : Шдручник [Текст] / [за наук. ред. Олександра Галича]. -Кигв : Либщь, 2001. - 488 с.
2. Ганич I. Д. Словник лшгвгстичних тертшв / I. Д. Ганич, I. С. Олгйник. - К. : Вища школа, 1985. - 360 с.
3. Максим Рильський. Твори в десяти томах. / М. Т. Рильський. - К. : Державне видавництво художньо! лггератури, 1960.
4. Новиченко Л. М. Поетичний свгт Максима Рильського : 1910 - 1941 [Текст]. - К. : Наукова думка, 1980. - 408 с.
5. Потебня О. О. Естетика [ поетика слова : Зб1рник / О. О. Потебня. - К. : Мистецтво, 1988.
6. Тичина П. Г., Рильський М. Т. Вибране / Передмова та коментар1 Л. В. Ушкалова; Худож.-оформлювач О. М. Артеменко. - Харк1в : Фол1о, 2012. - 538 с. - (Шкшьна б-ка укр. та свп\ л1т-ри).
7. Ткаченко А. О. Мистецтво слова : Вступ до лггературознавства : Шдручник для студенпв гуман1тарних спец1альностей вищих навчальних заклад1в [Текст]. - [2-е вид., випр. [ доп.]. - К. : ВПЦ Кигвський ун1верситет, 2003. - 448 с.
8. Шутова Л.Г Еттет в укра!нськгй иоезИ 20-30-х роюв XX стол1ття (структурно-семантичний [ функц1ональний аспекти) : автореф. дис. . канд. ф1лол. наук : спец. 10.02.01 «Укринська мова» / Л.I. Шутова. - К., 2003. - 21 с.
51
ЭПИТЕТ В ПОЭЗИИ МАКСИМА РЫЛЬСКОГО
Пелипась Н.И.
В статье рассмотрено функционирование и механизмы образования эпитета в поэзии М. Рыльского, как одного из наиболее значимых средств эстетизации языка, постоянно пребывающего в кругу научных интересов современной филологической мысли. По грамматическому выражению выделяем такие группы эпитетов: выраженные именами прилагательными, выраженные формой творительного падежа имени существительного.
Среди исследуемых нами эпитетов, особое внимание уделяется и эпитетам-неологизмам. Нами проанализирован эпитет по его грамматическому выражению в произведениях поэта, очерчены группы художественных определений в лирике мастера по значению, определена роль эпитетов в художественном языке М. Рыльского.
Ключевые слова: М. Рыльский, эпитет, грамматическое выражение эпитета, индивидуально-авторские эпитеты, цветовые эпитеты.
EPITHET IN MAXIM RYLSKY'S POETRY
Pelipas M. I.
The article presents a study of the functioning and mechanisms of formation, in M. Rylsky's poetry, of the epithet as one of the most significant means of language esthetisation which is a permanent presence in scientific interests of the modern philological thought. And this is not by chance, as the epithet language reflects the writer's, epoch's and literary school's style.
As early as in the Aristotle times, it was observed that these "embellishing words" helped single out a certain phenomenon from a variety of similar phenomena, express a thought in a more precise and deeper way, vividly and colourfully depict a life picture, making it more emotional, expressive and picturesque. In the process of its development, the epithet is perceived as an independent image-bearing category. Its originality, however, uncovers itself in a specific material, just like M. Rylsky's literary works are for us. Thanks to a skilful use of the epithet, we witness a picture of authorship full of feelings and emotions and see a new esthetic reality created.
We distinguish the following groups of epithets in M. Rylsky's poetry, depending on their grammatical expression: those expressed by adjectives and those expressed by the noun instrumental case. Among the epithets studied by us, a special attention is also given to neologism epithets, as the poet belonged to those creators of the mother tongue whose neologisms entwined with the poetic canvas in such a natural way that their newness was hardly perceived.
Therefore, in the process of study, we analysed the epithet on the basis of its grammatical expression in the poet's works, outlined the groups of artistic attributes in this master's lyric poetry depending on their meaning and determined the role played by epithets in M. Rylsky's artistic language.
Key words: M. Rylsky, epithet, grammatical expression of an epithet, author's individual epithets, colour epithets.
52
