CC BY
17Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 22 (61). № 3. 2009 г. С. 42-45.
УДК 808.3-316.4
ФУНКЦ1ОНУВАННЯ Л1ТЕРАТУРОЗНАВЧО1 ТЕРМ1НОЛОГИ У ТВОРАХ 1.Я.ФРАНКА
Шаталта О. Ф.
У статп проаналiзовано, як використовувалася лiтературознавча термiнологiя в окремих працях I.Я.Франка. Подано спробу систематизацп лтературознавчо1 термшологп, виокремлено! з праць письменника.
Ключов1 слова: пперошм, жанр, лггературознавча термiнологiя, лггературш тропи.
Постановка проблеми. Великий син украшського народу I.Я. Франко вiдомий в ютори украшсько1 культури не лише як гешальний письменник, поетичнi, прозовi й драматичнi твори якого е неперевершеними зразками реалiстичного зображення дшсносп, художньо! i мовно! майстерностi, але i як основоположник наукового i публiцистичного стилю украшсько1 л^уратурно1 мови.
Над удосконаленням i розвитком украшсько! науково! термшологп 1.Я.Франко цiлеспрямовано працював усе свое життя. Теоретичнi висловлювання з питань термшологп, а також численш зауваження з приводу багатьох наукових термiнiв показують, що I.Я. Франко стояв на наукових позищях, яю приймаються i сучасними мовознавцями.
Отже, мета роботи полягае в дослщженш лтературознавчо1 термшологп у працях I.Я. Франка. Поставлена мета передбачае виршення таких завдань:
• опрацювати найбшьш вiдомi поетичнi збiрки та окремi теоретичнi працi ГЯ. Франка;
• систематизувати лтературознавчу термiнологiю, виокремлену з праць ГЯ.Франка.
Загальний анал1з дослщжень та публiкацiй з проблеми. Проведений аналiз наукових праць з дослщження функцiонування гауково1 термшологп зокрема лггературознавчо1, у працях I.Я.Франка, свiдчать, що в цьому напрямку працювали таю науковщ як Возняк М.С., Дей О., Калшиченко Н.Л., Кирилюк С.П., Пiнчук С.П. i Регушевський С.С.
Як i кожен учений, Франко належить своему часу, сво1й епось Вiн одним iз перших в Укра1ш створив наукову концепщю нащонально1 лiтератури, самобутньо1 та оригинально^ розглядаючи И розвиток у широкому свгговому контекстi. Незрiвнянний дiапазон творчосп I.Я. Франка. Поет, проза1к, драматург, юторик лiтератури i фольклорист, науковий дослщник i коментатор текстiв, перекладач i видавець. Коло його штереив надзвичайно широке. Тому використання поетом науково1 термшологп, зокрема лггературознавчо1, в сво1х працях е лопчно закономiрним. Лiтературна спадщи-на ГЯ.Франка велика, тому в робой буде розглянуто окремi твори на предмет використання поетом лторатурознавчо1 термшологп. Опрацьовувалися поетичнi збiрки !.Я.Франка „З вершин i низин", „Мш Ьмарагд", ,^в'яле листя", ,Дз днiв журби",
„Semper tiro", „1з жцщвських мелодш", „Давне й нове", „1з лiт мое! молодосп". Розглянуто цикл сонетiв, а також поеми , Дансью жарти", „1ван Вишенський", „Мой-сей", „На Святоюрськш горi" [1]. Okpím поезп, на розгляд було взято окремi пращ 1.Я.Франка про фольклор, зокрема „Студи над украшськими народними пiснями", передмову до першого тому „Етнографiчного збiрника" Наукового товариства iм.Т.Шевченка у Львов^ що вийшов друком у 1905 рощ [2].
1з названих праць було виокремлено близько 170 лгтературознавчих термiнiв. Значна частина термiнiв становить назви рiзновидiв лiтературних творiв: „пмн", „пролог", „веснянки", „перекази". Щодо термша „думи", то поет використовуе для назв сво!х вiршiв як одиничний термш „ дума", так i складену назву: „осiннi думи", „шчт думи", „думи пролетарiя", „фантастичнi думи". Такий термш, як „тсня" у працях I.Я. Франка можна вважати гшеротмом, вiн фiксувався неодноразово у на-звах лiтературних творiв: „пiсня i праця", „пiсня жива", „пiсня чудова", „скорбна пiсня", „пiсня будущини", „сучасна пiсня", „убога пiсня", „моя тсня". Символiчно, що назва першого друкованого вiрша 1.Я.Франка - „Народна тсня" [1]. Даючи назву творам, поет вживав такi термiни, як „сонети", „вольнi сонети", „тюремнi соне-ти". Яскравим виявом майстерностi автора слугуе те, що окремi вiршованi твори вiн називае «сшвами», це i «невисшваш стви», «високi стви», «спiв похвальний». Для найменування сво!х творiв I.Я. Франко використовуе назви вiршових сполук, зокрема один iз вiршiв збiрки „Мiй 1змарагд" мае назву „Строфа". „Притча" у Франка виступае як назва вiрша, а також як назва вiршованого циклу. Назвою вiршованого твору е термш „сшвомовки", авторство цього термiна належить С.В.Руданському. Про це говорив сам I. Франко у статп про С.В.Руданського [3]. 1ншому циклу вiршiв поет дав назву «Паранетшон», що означае в до^вному перекладi збiрка моральних повчань. Цей термiн мае грець походження i сучасний лiтературознавчий словник його не фшсуе його не фшсуе.
Лiтературознавча термiнологiя присутня i в назвах авторiв творiв. I.Я.Франко називае !х „поет" ,ця назва використовуеться найчастiше. Зустрiчаеться така назва, як „сшвак", вона ж використовуеться i як назва литературного твору, вiрш називаеться „Спiваковi". Часто ГЯ.Франко використовуе „спiвак" у кличнiй формi - „спiваче". Автора „Слова о полку ЬюревГ' Франко iменуе „невiдомий спiвак". У вiршi „Епшог" Франко називае поетiв „сонеторями". Автор у Франка мае назву „стихар", „тропар". У зневажливiй формi поет вживае назву „писак", зокрема „глухiвський писак". Лiтературознавчий термiн „пiсня" у творах ГЯ.Франка можна видiлити за тематични-ми групами: „давня тсня", „скорбна тсня", „народна тсня", „свобщна тсня", „тсня арештантська", „некепська тсня", „ бригiдська пiсня" (назва походить вщ назви тюр-ми у Львовi „Бригiда"), „пiсня сумовита", „безконечная пiсня", „чудова пiсня", „убога тсня", „побщная пiсня", „безпечна пiсня", „сучасна тсня", „безсмертна пiсня", „пiсня бойова", „пiсня невесела", „пiсня палка", „тсня вгтхненна". I.Я.Франко е популяризатором такого лгтературознавчого термiна, як „дворацью пiснi" [4]. Вiн пояснюе його так: „...по дворах польських патв, особливо магнатiв, були спiваки, звичайно з шдданих, обов'язком яких було забавляти патв музикою, танцями i шснями. Цi пiснi складено «руською народною мовою», складом, близьким до щиронародних пiсень, але змiст !х вiдповiдав бiльше смаковi тогочасного панства, шж характеровi народно!
43
ШАТАЛ1НА О. Ф.
творчосп: гуля тики, фривольш любощi або величання пашв - ось були звичайнi теми. Цих „дворацьких шсень" було немало." [4]. Для позначення лторатурознавчого термiна „народна пiсня" I.Я.Франко знову використовуе авторсью назви „щиронароднi шсш" та „людовi пiснi".
Широко використовуе I.Я.Франко назви жанрiв лiтературних творiв: „гiмн", „акафiст", як рiзновид пмна, гiмнографiчний твiр, „казка" „лiтопис", „комед'ш", приповiдка", „вiрш", „байка", „мiф", „легенда".
Наявними творах I.Я.Франка е також назви творiв, властивих церковнiй лггературь Це такi як, амовон, у текстах Франка „амвон", „богохульш промови", „акафiст", „требник", „псалтир", „псалом", „анафема". Ц термiни е характерними для давньорусько1 лiтератури XIV-XV столiття, сучасний лтературознавчий словник фiксуе тшьки „псалом" [5,579] Взагалi I.Я.Франок вважав, що доля була непри-хильною до памяток нашого письментсва. Тому на початку 1895 р. Франко запро-понував фшолопчнш секци Наукового товариства iменi Шевченка видати в рядi томiв «Пам'яток укра1нсько1 мови i лтератури» збiрку прозових оповщань релiгiйного i свiтського змiсту з украшських рукописiв XV-XVIIIстолiть. Затверд-жений фшолопчною секцiею i археографiчною комюею план Франка обiймав такi групи групи пам' яток:
1. Апокрифи старозавтш.
2. Апокрифи новозавггш.
3. Апокрифи есхатологiчнi (про загробне життя i кiнець свiту), вiрування, во-рожби, заклинання тощо.
4. Легенди i апологи церковного змюту.
5. Повiстi i апологи свтеького змiсту.
У вiршi „Епiлог", що входить до циклу вiршiв Франка шд назвою „Сонети", поет використав такий термш, як назва вiршованого розмiру „п'ятистопний ямб". У цьому ж вiршi бачимо авторське утворення: на позначення назви твору Франко вживае словосполучення „рифмовi сплети". Сама назва поезп „епiлог" е лггературознавчим термiном грецького походження, що означае заключне звернен-ня-монолог. Термш цей широко використовувався в давньорусьюй лтератур^ подае його також сучасний лггературознавчий словник [5, 241]. У знаменитш поемi Франка „Мойсей" теж фiксуеться назва вiршового розмiру „дактиль".
Досить часто у текстах Франка присутш назви лiтературних трошв. Наприклад, „iронiя", „фарисейство", „лицемiрство". У збiрцi „Давне i нове" використано термш на позначення способу зображення „алегорiя".
У поезп „Страшний суд" замють термiна „пишномовнiсть" Франко використовуе його варiант „бомбаст".
У працях I.Я.Франка, присвячених дослiдженню ютори украшсько1 лiтератури, зафiксована значна кiлькiсть лтературознавчих термiнiв. Так, зокрема, в його програмнш записцi, щодо укра1нсько1 лтератури XIX столiття [6, 247], де поданохудожнш аналiз твору Котляревського «Ене1да», Франко вживае термiн «апофеоз», вш стверджуе, що «Ене1да» - це «апофеоз козацтва» [6, 248]. Говорячи про прикмети украшського гумору, Франко вживае таю лiтературознавчi термiни, як iронiя, пафос. У подальшiй характеристик творiв Котляревського виявляемо такi
44
лiтературознавчi термши: сентимент^зм, iнтермедiя, пародiя. Пщ часаналiзу творчост Шевченка вживаються таю лiтературознавчi термiни: «пафос», «реалiзм», «icTopi4Hi повiстi», «трагедп», «лiрика».
У працях 1.Я.Франка про фольклор вживаються таю термши, як «перекази», «коломийки», «примiвки» (гуцульськi заклинання), «приповiдки».
Термiн „приповщка" Франко вживае широко: так вш називае не тiльки приповiдки в значенш афоризмiв, а й взагалi образнi, метаморфiчнi вислови народно! мови.
Приказки й iншi вислови Франко зводить у групу тд заголовком того слова, яке у висловi е найважлившим або найхарактернiшим, все одно, чи цим словом е iменник, прикметник, дiеслово, чи будь-яка шша частина слова, чи слово сто!ть на початку, всереденi або на юнщ приповiдки, i таю групи впорядковуе за абеткою.
Висновки. Таким чином, Франко був новатором в укра!нсьюй лторатур^ зокре-ма в поезп. Вiн письменник надзвичайно! широчини i глибини, майстер найрiзноманiтнiших лiтературних жанрiв. Франко був фшологом, лiтературознавцем, i сво! знання с теорп лiтератур широко впроваджував в поетичну творчiсть.
Майстерно Франко користувався народними словеснопоетичними надбаннями. Вiн умiв збагатити свiй стиль на базi народно! творчостi. Його класична творча роз-робка народних сюжетiв, мотивiв та образiв, якi пiд пером письменника перетворю-валися в чудово огранованi дорогоцiнностi. Це цiнна школа i для наших сучасних майстрiв слова.
Список лiтератури
1. Франко, 1.Я. Вибране [ТЕКСТ].- К.: Художня лгтература, 1954. - 399 с.
2. Калшиченко, Н.Л. Украшська лгтература юнця Х1Х - початку ХХ столпъ. Напрями, течи [TEKCT] - K.: Наукова думка, 1983. - 255 с.
3. Луцишин, О. Категорш „Штературний розвиток у науковому трактуванш 1вана Франка" [TEKCT] - Львш.: 1998. - 140 с.
4. Возняк, М.С. З життя i творчост 1вана Яковича Франка [ТЕКСТ]. - К.: Академ1я Наук, 1955. - 302 с.
5. Штературознавчий словник-дов1дник [ТЕКСТ]. - К.: Академш, 1997. - 750 с.
6. Кобилецький, Ю. 1ван Франко [TEKCT] - К.: Художня лгтература, 1951. - 184 с.
В статье анализируется как использовалась литературоведческая терминология в отдельных работах И.Я.Франка. Делается попытка систематизации литературоведческой терминологии, выбранной из работ писателя.
Ключевые слова: гипероним, жанр, литературоведческая терминология, литературные тропы.
In the article we analyzed how we used the literature terms in special works by I.Y.Franko. There was a try do turn the literature terms systematically, found in different works of the writer.
Key words: style, literature terms, literature tropes, hiperonim.
Статья поступила в редакцию 27.08.2009 г.
45
