CC BY
25
УДК 330.8(477. S3) Здобувач P.P. Августин1 - Львiвська КА
КОНЦЕПЦ1Я ЕКОНОМ1ЧНОГО ПЕРСОНАЛ1ЗМУ ТА ÏÏ ЕКОНОМ1КО-1СТОРИЧНЕ П1ДГРУНТЯ
Рoзкpитo ocoбливocтi ocнoвних зacaд дoктpини coцiaльнoгo кaпiтaлy на ocœrni пpaць ïï пpoвiдних peпpeзeнтaнтiв Р.Д. Патнама, Д. Hopтa та Ф. Фукуями. Aкцeнтo-вaнo yвaгy на пpoблeмi icтopичнoï зyмoвлeнocтi нaцioнaльнoï тpaдицiï coцiaльнoгo кaпiтaлy.
Вступ. Одним i3 пpiopитeтних завдань cyчacнoï eкoнoмiчнoï тол^тики в Укpaïнi e вiдpoджeння матого та cepeдньoгo пpивaтнoгo пiдпpиeмництвa як ocнoвнoгo cтpyктypoyтвopювaльнoгo eлeмeнтa нaцioнaльнoï pинкoвoï e^ro-мiки. Дocвiд пepeхiдних eкoнoмiк вкaзye на визнaчaльнe знaчeння нацюналь-них тpaдицiй фopмyвaння coцiaльнoгo катталу y poзбyдoвi кoнкypeнтocпpo-мoжнoгo нац^^ль^го пpивaтнoгo пiдпpиeмництвa та cepeдньoгo raacy як cтpижня pинкoвoï eкoнoмiки й гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa.
Heвiдпoвiднicть мiж ^икладними i тeopeтичними знаннями пpo отщ-альний кaпiтaл зyмoвилa piзнoбiчний дocлiдницький iнтepec дo нoвoгo гонят -тя y cвiтoвiй i вiтчизнянiй наущ. Kлacики cвiтoвoï coцioлoгiï - M. Вeбep, Т. Вeблeн, Е. Дкртгейм, Ф. Тeнic пepшими дали пoяcнeння тpaнcфopмaцiï ш-дивiдyaльнoï дoвipи людини в "yпpeдмeтнeнy дoвipy" oкpeмoгo cпiвтoвapи-cтвa. На icтopичнe знaчeння та нацюнальш ocoбливocтi coцiaльнoгo кaпiтaлy вказують вiдoмi aнaлiтики Р. Патнам, Ф. Фукуяма. Пpeдcтaвники cyчacнoï eкoнoмiчнoï co^onoriï П. Бypдьe, Дж. ^улман, Р. ^E^Kap^ Г. Лypi, В. feo-зeмцeв, В. Радаев, П. Шихipeв poзглядaють нeмoнeтapнy мoтивaцiю та œ-фopмaльнi iнcтитyцiйнi пpaктики як вaжливi pecypcи coцiaльнoï взaeмoдiï eкoнoмiчних агенпв.
Тeopiю i мeтoдoлoгiю poзвиткy eкoнoмiчнoï cиcтeми дocлiджeнo y на-у^вих пpaцях вчeних piзних eкoнoмiчних шкш: M. Aллe, Г. Бeкepa, Д. Бeллa, M. Блауга, Дж. Бью^тена, О. Вшьямшна, Дж. К. Гeлбpeйтa, Л. Epхapдa, M. Kacтeльca, Р. ^уза, К. Mapraa, Д. Hopтa, В. Ойтена, А. Остунда, Ф. Хайека, Д. Хoджcoнa, Й. Шyмпeтepa. Сyпepeчнocтi, cyтнicть та шститущ-oнaльнy динaмiкy тpaнзитивнoï eкoнoмiчнoï cиcтeми дocлiджyють pociйcькi та yкpaïнcькi вчeнi А. Аузан, С. Apхiepeeв, А. Гальчигоький, В. ^ець, А. ^и^нш, В. Дeмeнтьeв, Л. Дмитpичeнкo, M. Звepякoв, Р. ^телЕ^ни^в, Б. Квашю«, I. Maлий, Р. Hypeeв, А. Олшник, Ю. Пaхoмoв, А. Ш^итан, О. Сyхapeв, В. Тapaceвич, А. Чаушв^кий, M. Чyмaчeнкo, А. Чухго, А. Ша^ riTOo, О. Яpeмeнкo.
У визнання та cтaнoвлeння нoвoï eкoнoмiчнoï науки - coцiaльнa eкo-гомжа - icтoтний внecoк зpoбили вичизняш вчeнi Д. Бoгиня, В. €peмeнкo, Г. Зaдopoжний, Ю. Зай^в, Г. Tapacera», С. Tютюнникoвa, А. Япдка. Рoзpoб-лeння тeopeтикo-мeтoдoлoгiчних зacaд актуаль^то нayкoвoгo нaпpямy те-peдбaчae дocлiджeння пpoблeмaтики coцiaльнoгo кaпiтaлy.
Пpoтe на cьoгoднi нe виpoблeнo eдинoгo пiдхoдy дo визнaчeння cy^ нocтi та функцш coцiaльнoгo кaпiтaлy як бaгaтoфaктopнoгo pecypcy нaцiï.
1 Hayx. кepiвник: пpoф. Г.1. Башнянин, д-p eECM. наук - Львiвcькa KA
Проблема залишаеться дискусшною, переважають полiтичнi i сощолопчт пiдходи щодо предмета обговорення. Але ситуащя поступово змiнюеться. Обгрунтування полiтекономiчного аспекту соцiального капiталу вже знайшло вiдображення в публiкацiях М. Гуревiчова, О. Гршново!, Е. де Сото, Л. Стрельтково!, А. Шадрiна.
Постановка завдання. Метою пропонованого дослщження е анатз основних засад доктрини сощального капiталу на прикладi праць 1! провщ-них репрезентантiв Р. Д. Патнама, Д. Норта та Ф. Фукуями.
Результати. Процес систематизацп основних методолопчних тдхо-дiв до вивчення сощального катталу як категорп як у свгговш, так i у в укра-1нськш науцi ще тривае Термш "соцiальний капiтал" порiвняно недавно увшшов у науковий обiг [1; 2]. Сьогодн його активно використовують у рiз-них наукових сощальних та економiчних дисциплiнах i в громадськш полии-цi [3]. Уперше термiн "соцiальний капiтал" використала Лща Джадсон Гат-фан у 1916 р. для опису громадських осередюв сшьсько! освiти [4] . Цей термш також використано у класичнш пращ Джейн Джейкобс "Смерть i життя великих американських мют", в якш вона пояснювала, що густа соцiальна мережа, яка юнувала в старiших мiських забудовах змшаного призначення, становила форму соцiального катталу, що сприяв громадськш безпещ" [5] .
Економют Глен Лаурi, а також сощолог 1ван Лайт використовували термш "сощальний капiтал" у 1970-х роках для аналiзу проблеми економiч-ного розвитку центрально! частини мюта: афроамериканцям бракувало зв'яз-кiв довiри та сощально! прив'язки всерединi !х власних громад, що iснували в середовищi азiйських американцiв та шших етнiчних груп, i потрiбно було пройти довгий шлях, аби знайти пояснення вщносно! вщсутносп розвитку малого бiзнесу серед чорношкiрого населення [6-7] . У 1980-х роках термш "сощальний каттал" використали у бшьш широкому контекстi соцiологи Джеймс Коулман та Роберт Патнам [8-11]. 1дею сощального катталу розви-нули також вiдомi дослiдники П'ер Бурдье та Френсю Фукуяма [12-15]. Вони пов'язували 11 з тдвищенням ефективносп урядiв, економiчного розвитку й економiчноl дiяльностi. Як зазначае Френсiс Фукуяма, з початку 1990-х роюв сощальний каттал виконуе роль "оргашзацшно! концепцп" в соцiальних науках, осюльки важко знайти iнший академiчний термiн, який би так швидко увiйшов у загальний словник громадянського дискурсу, як iдея соцiального катталу [14, с. 60]. Методолопчт засади концепцп соцiального капiталу також стають усе бiльш затребуваними для аналiзу соцiально-економiчних трансформацiй в рiзних куточках свiту, зокрема в посткомутстичних кра-1нах. Мiжнароднi економiчнi шститути, наприклад Всесвiтнiй банк, активно використовують концепщю соцiального капiталу в понятшному апаратi ш-ституцiонального аналiзу проблем i перспектив розвитку кра!н з перехщною економiкою.
Початок новiтнього теоретичного дискурсу про сощальний каттал пов'язаний, передушм, з дослщженнями американського теоретика державного управлшня та сощолога Роберта Патнама, вiн активно використовуе концепщю сощального катталу у вивченн традицш громадянсько! активностi в !талп i США початку 1990-х роюв [10, 11]. Ця концепщя е одним з централь-
них теоpетичних положень дослщження Р. Патнама i його колег "Твоpення демокpатiï. Тpадицiï гpомадськоï активностi в сyчаснiй 1тали" [10; 1б], де во-на апpобyeться пiд час виpiшення дослщницького завдання: чому гpомадське життя в одних pегiонах Iталiï активнiше, а ypяди ефективнiшi, тодi як в ш-ших pегiонах гpомадськi тpадицiï неpозвиненi, пpоцвiтаe клieнтизм i rapy^ цiя, а дiяльнiсть мiсцевих шстшупв влади yкpай неефективна. На погляд Р. Патнама, пpичини такого станy полягають в pегiональних вiдмiнностях y площит piвня акyмyляцiï, потенцiалy такого феномену, як соцiальний кат-тал. Отже, за Р. Патнамом, фоpмами сощального капiталy е соцiальнi ноpми, iнститyцiоналiзованi в "гоpизонтальнi" зв'язки ств^ащ, на пpотивагy '^p-тикальним"[1б, с. 79].
Як ствеpджye дослiдник, сощальний капiтал як довipа, ноpми та меpе-жа гpомадськоï активностi пiдвищye ефективнiсть сyспiльства, полегшyючи кооpдинацiю дш: "Як i iншi фоpми капiталy, соцiальний капiтал е пpодyктив-ним. Вт дае можливiсть досягти певноï мети, якоï не можна досягти за його вщсутносл... Скажiмо, група людей, що виявляють довipy одне одному i до-водять, що ïм можна довipяти, буде здатна ефектившше пpацювати, нiж така ж сама група людей, якiй бpакye довipи. У селянськiй спiльнотi, де селянин довipяe своему сyсiдовi с^есувати сiно i де знаpяддя щ>ащ в основному по-зиченi, сощальний каттал дае змогу кожному селянину виконувати свою pо-боту з меншими витpатами фiзичного капiталy, тобто знаpядь пpацi та облад-нання" [1б, с. 24].
Для нашого дослiдження важливим е висновок Робеpта Патнама пpо особливу pоль сощального катталу у pозвитковi кpедитноï коопеpацiï: "^е-дитнi спiлки складаються з груп, "якi згоднi pобити внески до певного фонду, що повтстю або частково пеpедаeться кожному вкладниковi по чеpзi. ^едит-нi спшки пошиpенi вiд Нiгеpiï до Шотландп, вiд Пеpy до В'етнаму, вщ Японiï до Сгипту, вiд вест^ндшських iммiIpантiв на сходi Сполучених Штапв до чи-канос на Заход^ вiд неосвiчених китайських селян до кеpiвникiв банков та еко-номiчних пpогнозистiв у Мехiко. Багато ощадних i позичкових iнститyцiй Сполучених Штапв починали свое iснyвання з ^ед^них спiлок" [1б, с. 34].
Робеpта Патнам на пpикладi кpедитних спшок iлюстpye, як можна ви-prnm^ пpоблеми колективноï дiï, спиpаючись на зовтшт джеpела сощаль-ного катталу, оскшьки вони заснованi на сфоpмованих давнiше соцiальних зв'язках мiж о^емими людьми. Як i тpадицiйний каттал для тpадицiйних позичальникiв, соцiальний каттал давить за додаткове джеpело кошпв, але вiн доступний i для тих, хто не мае доступу до звичайних ^едитних pинкiв. Не маючи майна, щоб заставити його як гаpантiю, члени спiлок фактично да-ють пiд заставу своï соцiальнi зв'язки. Отже, соцiальний каттал - це зашб pозшиpення ^едитних можливостей у таких спiльнотах i с^иянм ефектив-ностi pинкiв, що дтоть у них [1б, с. 95]. ^едют спiлки часто ств^ацЕтать з коопеpативами та iншими видами оpганiзацiй взаемодопомоги й солiдаp-носп. Як i кpедитнi спiлки, товаpиства взаемодопомоги також pепpезентyють iнвестицiï в сощальний каттал.
Як i у випадку з тpадицiйним капiталом, ri, хто мае соцiальний кат-тал, ^агнуть наIpомаджyвати його бiльше - "той, хто мае бшьше, бшьше
одержуе". "Устх у започаткуваннi цих дрiбномасштабних початкових шсти-туцiй дае змогу грут iндивiдiв будувати на основi нагромадженого таким чином соцiального катталу, вирiшувати великi проблеми на основi ширших i складнiших iнституцiйних структур. Сучасш теорп колективно! ди не наголо-шують на ролi зростання шституцшного капiталу" [16, с. 127].
Бшьшють рiзновидiв соцiального капiталу, як-от довiру, Альберт Пр-шман називае "моральними ресурсами", тобто ресурсами, що при викорис-таннi не зменшуються, а наростають; i навпаки, без ужитку цi ресурси зника-ють. Чим бiльше двое людей виявляють довiру один одному, тим бшьша !хня взаемна впевненiсть [15, с. 77]. Iншi форми соцiального катталу, як-от сощ-альнi норми та зв'язки, також збшьшуються у разi використання та зменшуються, лежачи без ужитку. Отже, на пiдставi названих причин варто сподiва-тися, що сощальний каттал формуеться в чеснотливому суспiльствi i руйнуеться в порочному.
Одшею з особливостей сощального катталу, як-от довiри, норм i зв'язкiв, е те, що вш звичайно становить спiльне добро, тодi як звичайний ка-пiтал е приватним добром. "Як атрибут сощально! структури, до яко! нале-жить шдивщ, сощальний каттал - аж тяк не приватна власшсть пе! чи пе! особи, яка мае вщ нього користь" [15, с. 78]. Як i всi форми спшьного блага, соцiальний капiтал часто недоощнюють, i приватнi агенти недостатньо поставляюсь його. Довiра е важливим компонентом сощального катталу. Як зазначав Кенет Ероу, "фактично кожна комерщйна угода мае в собi елемент довiри, особливо довготермiнова угода. Можна впевнено стверджувати, що економiчна вiдсталiсть у свiтi великою мiрою пояснюеться браком взаемно! довiри" [15, с. 79].
Патнам робить висновок, що у регюнах 1талп з високою громадянсь-кою свiдомiстю, на вщм^ вiд Неаполя, соцiальна довiра була основним ш-гредiентом поведшки, що пiдтримувала динамiзм економiки та ефективтсть уряду: "Довiра сприяе ствпращ. Що вищий рiвень довiри у спшьносп, тим бiльша ймовiрнiсть ствпращ. А ствпраця сама вже породжуе довiру. Пос-тiйне нагромадження сощального катталу - виршальний чинник, що сто!ть за чеснотливими колами громадянсько! свiдомостi Iталil" [16, с. 229].
У складних сучасних середовищах сощальна довiра може виникати з двох пов'язаних мiж собою джерел - норм взаемност та мереж громадсько! активностi. Згiдно з Джеймсом Коулменом, сощальт норми передають право контролювати якусь дiю вiд одного агента до шших кожного виконавця, тому що ця дiя мае сво! зовшшш ефекти, тобто наслщки (позитивш чи негативнi) для iнших. 1нколи цi наслiдки виявляються у процеш ринкового обмiну, але часто вони не виявляються. Норми виникають там, де якась дiя мае однаковi наслщки для всiх, але ринки з права контролю ще! дп важко встановити, тому жоден окремий агент не може з вигодою для себе брати участь в обмш, аби здобути право контролю [8]. Таю норми прищеплюють та шдтримують iз допомогою виховання та сощалiзащl (зокрема виховання громадянськосп), а також покараннями. Найважлившою серед цих норм е принцип взаемносп. Взаемшсть може бути двох видiв, яю iнколи називають "збалансованою" (або "специфiчною") та "генералiзованою" (або "розпорошеною") [8]. Збалансова-
на взаемнють - це одночасний обмш товарами е^валентно! вартостi. I! прикладом може бути обмш святковими подарунками серед колег у бюро або певними послугами серед законодавщв. Генералiзована взаемнють, як влучно !! окреслюе Фукуяма, передбачае неперервнi вiдносини обмiну, що будь-яко! конкретно! мил е невинагородженими або незбалансованими, проте вони пов'язаш зi взаемними сподiваннями, що в майбутньому вони одержать вина-городу за виконану тепер послугу. Скажiмо, дружба майже завжди передбачае генералiзовану взаемнiсть. Цицерон (до реч^ родом з Центрально! 1тали) з надзвичайною точшстю охарактеризував норму генералiзованоl взаемностi: "Немае бiльш необхiдного обов'язку, нiж плата добром за добро. Вс люди не довiряють тому, хто забув вщдячити"[13].
Норма генералiзованоl взаемностi - високопродуктивний компонент сощального капiталу. Спiльноти, в яких дотримуються таких норм, можуть ефектившше протистояти принародному скоенню злочинiв задля власно! ви-годи та вирiшувати проблеми колективно! ди. Взаемнiсть була основною характеристикою "баштових товариств" та шших органiзацiй самодопомоги, якi допомагали вирiшувати проблеми безпеки в швшчних республiканських комунах середньовiчноl 1тали, так само як у XIX ст. виникли товариства взаемодопомоги, дiяльнiсть яких була спрямована на створення економiчноl безпеки. Норма генералiзованоl взаемностi, зпдно iз твердженням Фукуями, допомагае примирити его!зм та солiдарнiсть: "Кожна шдивщуальна дiя в пев-нiй системi взаемностi звичайно характеризуеться поеднанням того, що мож-на було б назвати короткотермшовим альтру!змом та довготермшовим его!з-мом. Я допоможу вам сьогодш, сподiваючись (можливо, непевно, туманно, без розрахунку), що ви допоможете меш в майбутньому. Взаемнiсть - це ряд вчинюв, кожен з яких у близькш перспективi альтру!стичний (дае користь ш-шим коштом альтру!ста), але вся сукупнiсть таких учинюв здебiльшого сприяе полiпшенню добробуту кожного учасника" [13].
Мережi громадсько! активностi - важлива форма сощального катталу. Чим густiша така мережа у спшьнота, тим бiльша ймовiрнiсть, що !! члени бу-дуть здатнi взаемовигiдно спiвпрацювати: "Мережi громадсько! активносп ут-верджують суворi норми взаемносл. Спiввiтчизники, як взаемодiють у рiзних соцiальних середовищах, "здатнi виробити жорстю норми прийнятно! поведiн-ки та обмшюватися сво!ми взаемними сподiваннями при багатьох пiдтверджу-вальних взаемодiях". Такi норми поведiнки змiцнюються" мережею взаемовщ-носин, якi залежать вщ утвердження репутацil людини, яка дотримуеться обi-цянок та визнае схвалеш мiсцевою спiльнотою норми поведiнки" [13].
Особливо важливим для нашого дослщження е висновок Патнама про те, що мережi громадсько! активносп е вщображенням минулих успiхiв у сшвпращ, як1 можуть правити за визначену культурою модель майбутньо! спiвпрацi: "Культурний фiльтр забезпечуе неперервнiсть, тож формальне ви-рiшення проблем обмiну в минулому впливае на сьогоднi, i такий неформаль-ний тиск е важливим джерелом неперервносп у процеш тривалих соцiальних змiн" [15, с. 237]. Отже, як зазначае Патнам, громадянсью традицп Пiвнiчноl Iталil забезпечують iсторичну основу рiзних форм сшвпращ, яю, виявившись у минулому доцшьними, й тепер використовують громадяни тд час вирiшен-
ня нових проблем колективноï дiï. Товариства взаемодопомоги були сформован на мщному фундаментi давнiх цехiв, а кооперативи та масовi полiтичнi партп використали досвщ цих товариств. Сучасний иалшський рух захисту довкiлля спираеться на цей фундамент. Навпаки, там, де давшше не юнувало успiшноï сшвпращ, важче подолати бар'ери пiдозри та шахрайства. Згткнув-шись i3 новими проблемами, що потребують колективних виршень, люди в усьому свiтi звертаються за розв'язком до свого минулого. Члени громадянсь-ко свiдомих спшьнот знаходять приклади успiшних горизонтальних взаемозв'язюв у своïй iсторiï, тодi як люди в регюнах iз невисокою грома-дянською свiдомiстю знаходять, у найкращому рaзi, приклади вертикальних зв'язюв [15, с. 246].
Ще одним важливим висновком американського дослщника е те, що вертикальш зв'язки е менш нaдiйними, нiж горизонтaльнi, тд час вирiшення дилем колективноï дп це може бути однiею з причин, чому в XIX ст. катта-лiзм виявився ефектившшим, шж феодaлiзм, та чому у XX ст. демокрапя довела, що вона ефектившша за aвтокрaтiю. Якщо горизонтaльнi мережi гро-мaдськоï активност допомагають членам об'еднань вирiшувaти дилеми ко-лективноï дiï, тодi чим бшьш горизонтально структурована оргaнiзaцiя, тим бшьше вона сприятиме шституцшному устху в межах цiеï спiльноти.
Отже, поворотш пункти iсторiï можуть мати надзвичайно тривaлi нас-лiдки. Як наголошують "новi iнституцiонaлiсти", iнституцiï, - а ми додамо, й сощальне середовище, що зумовлюе ïхню дiяльнiсть, - проходять через рiзнi юторичш етапи розвитку, але не завжди досягають стану унiкaльноï та ефек-тивноï рiвновaги. Iсторiя не завжди ефективна. Вона не завжди може усунути сощальш чинники, що гальмують прогрес та змiцнюють колективну iррaцi-онaльнiсть. Цю iнертнiсть не можна приписати й шдивщуальнш iррaцiонaль-носп. Нaтомiсть особи, що рaцiонaльно реагують на соцiaльне середовище, призначене ïм iсторiею, утверджують соцiaльну пaтологiю.
Сучасш теоретики економiчноï iсторiï просто скотювали таку особ-ливiсть соцiaльних систем, як "залежнють вiд подоланого шляху". Те, куди ви потрапите, залежить вiд того, звiдки ви прийшли, а до деяких цiлей звщси ви просто неспроможнi дiстaтися. Залежнють вщ пройденого шляху може витворити стшку вiдмiннiсть у дiяльностi двох суспшьств нaвiть тодi, коли формальш iнституцiï, ресурси, вiдноснi цiни та шдивщуальш вподобання од-нaковi в обох суспшьствах. Нaслiдки цього твердження як для економiчного, так i полiтичного розвитку дуже глибокi.
Даглас Норт прошюстрував це твердження, простеживши постколонi-альний розвиток Пiвнiчноï та Пiвденноï Америки й пов'язавши його з ïхньою колонiaльною спадщиною. Пюля набуття незaлежностi як Сполученi Штати, так i латиноамериканськ! республiки мали однaковi конституцiйнi форми уп-равлшня, бaгaтi ресурси та схожi мiжнaроднi можливостi. Але Пiвнiчнa Америка виграла вiд своеï децентрaлiзaцiï - англшсь^ пaрлaментськоï спадщи-ни, тодi як лaтиноaмерикaнцi перебували пiд прокляттям ' центрaлiзовaноï ав-торитaрностi, родинносп та клiентурностi, якi вони одержали у спадщину вiд пiзньосередньовiчноï 1спанп. Коли стати на Грунт нашого дослiдження, пiв-нiчнi aмерикaнцi успадкували громaдянськi трaдицiï, тодi як латиноамери-
канщ успадкували традицп вертикально! залежностi та експлуатацп. Тут не йдеться про те, що швшчно- та пiвденноамериканцi мали рiзнi вподобання, -просто юторично сформованi соцiальнi середовища поставили !х перед рiзни-ми низками можливостей та стимулiв. Паралель мiж таким контрастом: мiж Пiвнiчною та Швденною Америкою i тим, що ми бачимо в 1тали, просто ра-зюча [16, с. 89].
Використовуючи термш "iнституцiя" в його широкому значенш -"правила гри в суспшьст", - Норт зазначае, що шституцшш моделi мають здатнiсть самоутверджуватись - навiть тодi, коли вони сощально неефектив-нi. По-перше, iндивiдовi майже завжди легше пристосуватися до наявних правил гри, шж шукати способiв !х змiнити. Справдi, таю правила мають тен-денцiю сприяти появi органiзацiй та об'еднань, хоча почасти саме завдяки !м вони неефективш. По-друге, якщо розвиток ще певним конкретним шляхом, органiзацiйний досвщ, культурнi звича! та психiчнi стереотипи сощального свiту сприяють утвердженню такого курсу. Ствпраця або шахрайство та експлуатащя стають усталеною нормою. Неформальш норми та культура змь нюються повшьшше, нiж формальнi правила мають здатшсть замiнювати !х. Отже, накидання зовш загальних формальних правил приведе до досить рiз-них наслщюв [16, с. 98].
Дослiдники, як зазначае Норт, довго сперечалися, що причина, а що наслщок - культура чи структура. На його погляд, у цьому контекстi диску-си, що перше - культура чи структура, курка чи яйце,- дебати зовим безпер-спективш. Важливше зрозумiти, як iсторiя вирiвнюе деяк обранi шляхи та вiдкидае шшь Даглас Норт пiдводить пiдсумки цим дискушям: "Залежнiсть вiд пройденого шляху означае, що iсторiя мае значення. Ми не можемо зрозу-мгга сьогоднiшнього вибору (i оцiнити його, моделюючи економiчну ефек-тивнiсть) без знання еволюцп iнституцiй. Але ми саме розпочинаемо серйоз-не дослщження наслiдкiв залежностi вiд пройденого шляху. Неформальш впливи також мають значення. Щоб якнайкраще вiдповiсти на таю питання, нам необхвдно знати набагато бшьше про культурне походження норм пове-дiнки та як вони взаемодтоть з формальними правилами. Ми тшьки починаемо серйозне дослщження iнституцiй" [16, с. 112].
Патнам зазначае, що в 1талп майже десять столпъ Пiвнiч та Швдень мали контрастний пiдхiд до дилем колективно! ди, як1 властивi всiм суспiль-ствам. На Пiвночi норми взаемносп та мережi громадсько! активносп були репрезентованi "баштовими товариствами", цехами, товариствами взаемодо-помоги, кооперативами, профспшками та навiть футбольними клубами й ль тературними гуртками. Такi горизонтальш громадськi зв'язки забезпечували набагато вищий рiвень розвитку економiки та ефективносп роботи iнститу-цiй, нiж на Швдш, де суспiльно-полiтичнi зв'язки були вертикально структу-рованими. Цi контрастш соцiальнi середовища впливали на роботу нових ш-ституцiй: чим вищий рiвень громадянсько! свiдомостi суспiльства, тим краще працюе уряд. Наприюнщ XX ст., як i на початку XII ст., суспшьш iнституцil працюють краще у громадянсьюй спiльнотi. У 1980-х роках Швшч досягла великих успiхiв у нагромадженнi фiзичного та людського кашталу, але цей устх почасти увиразнений i почасти пояснений !! давньою перевагою - наяв-
нiстю великого сощального катталу. "Ось один з уроюв нашого дослщжен-ня: сощальне середовище та iсторiя глибоко впливають на ефективтсть ро-боти iнституцiй. Там, де регюнальний Грунт сприятливий, регюни мають тдтримку з боку регюнальних традицiй, але там, де цей фунт убогий, roBi ш-ституци малоефективнi". - пiдсумовуe Патнам [15, с. 222-223].
Висновки. Отже, дуже важливим е висновок репрезентанпв неошсти-туцiоналiзму про iсторичну тяглють соцiального капiталу, який стосуеться посткомутстичних держав та держав "третього свггу". Для полггачно1 ста-бiльностi, ефективносп управлiння й економiчного прогресу сощальний каттал може важити навиь бшьше, шж фiзичний або людський. Багато постко-мунiстичних суспiльств мали слабкi громадянськi традицп ще до утверджен-ня тоталiтарних режимiв, а тоталггарне правлiння знищило навiть обмежений запас сощального катталу. Власне без формування норм взаемносп та мере-жi громадсько1 активностi неможливо позбутися таких вад як ктентурнють, беззаконня, неефективне врядування та економiчна стагнащя.
Ще один iз важливих висновюв ще1 доктрини полягае у тому, що т-ституцшна iсторiя здебшьшого рухаеться повшьно. Там, де займаються створенням шституцш (а не просто пишуть конституцп), час вимiрюеться де-сятилiттями. Ti, хто зацiкавлений у демократа та розвитку економжи мають створювати спiльноту з вищим рiвнем громадянськостi, але не повиннi сподь ватися жодних миттевих результатiв.
Л1тература
1. Passey Andrew. Social Capital: Autonomy and Embeddedness / Passey Andrew // The Third Sector: For What and For Whom? - Dublin, Ireland. - 2000. - 34 p.
2. Fukuyama F. Social Capital and Global Economy / F. Fukuyama // Foreign Affairs. - Volume 75, September-October, 1995. - Р. 89-103.
3. Brown T.F. Theoretical Perspectives on Social Capital / T.F. Brown, Johns HopkinsU-niversity. [Electronic resource]. - Mode of access http://www. jhu-nix.hcf.j hu.edu/~tombrown/Econsoc/soccap.html.
4. Lyda Judson Hanifan. The Rural School Community Center", Annals of the American Academy of Political and Social Science 67 (1916). - Р. 89-103.
5. Jane Jacobs. The Death and Life of Great American Cities / Jacobs Jane. - New York : Vintage, 1961. - 234 p.
6. Glenn Loury. A Dynamic Theory of Racial Income Differences", in Women, Minorities, and Employment Discrimination, ed. P.A. Wallace and A. LeMund / Glenn Loury. - Lexington, Mass. : Lexington Books. - 1977. - 232 p.
7. Ivan H. Light. Ethnic Enterprise in America / Ivan H. Ligh. - Berkeley : University of California Press,1972. - 124 p.
8. James S. Coleman, "Social Capital in the Creation of Human Capital / James S. Coleman // American Journal of Sociology supplement. - 1988. - №» 94. - S95-S120.
9. James S. Coleman The Creation and Destruction of Social Capital: Implications for the Law / James S. Coleman // Journal of Law, Ethics, and Public Policy. - 1988. - № 3. - Р. 375-404.
10. Putnam R. Making Democracy Work. Civic Tradition in Modern Italy / Putnam Robert. -Princeton : Princeton University Press, 1993. - 45 p.
11. Robert Putnam. Bowling Alone: America's Declining Social Capita / Putnam Robert // Journal of Democracy. - 1995. - № 6. - Р. 65-78.
12. Bourdieu P. The Forms of Capital // Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education / Ed. by J.G. Richardson. - New York : Greenwood, 1985. - Р. 248.
13. Fukuyama, F. Social Capital and Civil Society / F. Fukuyama // IMF Working Paper. -2000. - № 74. - Р. 26.
14. Фукуяма Френсiс. Сощальний каштал / Френсiс Фукуяма // I. - 2008. - Ч. 53. - С.
59-75.
15. Патнам Роберт Д. Творення демократа: традици громадянсько!' активносп в су-часнш Iталiï / Роберт Д. Патнам та ш. - К. : Вид-во Соломiï Павличко "Основи", 2001. - 302 с.
16. Douglass North C. Transaction costs, institutions and Economic Perfomance / Douglass C. North. - International Center for Economic Growth, San Francisco, CA, ICEG Ocassional papers, 1992. - № 306. - 196 s.
Августин Р.Р. Концепция экономического персонализма и ее экономико-исторический базис
Раскрыты особенности основных принципов доктрины социального капитала на основе трудов ее ведущих репрезентантов Р.Д. Патнама, Д. Норта и Ф. Фукуямы. Акцентировано внимание на проблеме исторической обусловленности национальной традиции социального капитала.
Augustin R.R. Concept of economic personalism and its economy-historical background
It is exposed the generosities general principles of the doctrine of social capital at the basis of works it leading representatives R.D. Patnam, D. North and F. Fucujama. It is accented attention into the problem of historical causes of the national tradition of social capital.
УДК 336:330.142.27 Ст. викл. С.Л. Асаулюк, канд. екон. наук - Львтська КА
ОПТИМ1ЗАЦ1Я СТРУКТУРИ КАП1ТАЛУ ШДПРИЁМСТВА ТА ÏÏ МОДЕЛЮВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Дослщжено теоретичш шдходи до визначення сутност поняття каштал. Про-аналiзовано шструментарш i методи оптимiзацiï структури катталу шдприемства, на основi яких запропоновано шдид до пошуку оптимальноï структури кашталу за методом сумщеного ефекту максимiзацiï зростання рентабельной власного кашталу i рiвня фiнансовоï стшкостт Такий тдхвд до формулювання оптимальноï цiльовоï структури кашталу дасть змогу розробити загальш можливi напрями шдвищення ефективност фшансового стабшьного розвитку суб'екта господарювання.
Ключовг слова: каштал, дiагностика управлiння катталом, оптимiзацiя структури капiталу, фiнансова стшкють, рентабельнiсть власного капiталу, фiнансовий важшь.
Постановка проблеми. На сьогодш умови, у яких працюють украшсь-ю шдприемства, е часто непередбачуваними та мшливими. Част змши зумов-люють необхщнють тдприемств адаптуватися та впроваджувати таю системи в д1яльносп, яю б дали змогу тдприемству не просто юнувати, а функцюну-вати з найбшьшою ефектившстю. Таю змши стосуються й управлшня катта-лом шдприемства, осюльки вш е джерелом його фшансово-господарсь^ да-яльносп. Вщповщно, постае питання про удосконалення управлшня фшансо-вими ресурсами шдприемства. Це насамперед стосуеться вибору оптимальноï структури катталу та пошуку надшних джерел його поповнення.
Теоретичними та практичними дослщженнями сутносп кашталу, джерел його формування, метод1в застосування, а також розробленням систем та способ1в ефективного управлшня ним займались таю вчеш-економюти, як: П. Самуельсон та У. Нордхауз, Д. Хайман, Дж. Хжс, П. Хейне, Дж. Робшсон та Р. Дорнбуш, П. Бурдье, А.М. Поддерьогш, 1.А. Бланк, Г.О. Крамаренко, О.€. Чорна, Ф.Ф. Бутинець, В.О. Подольська, С.М. Клименко.
Мета роботи е виб1р оптимальноï структури катталу для моделювання найбшьш ефективного розвитку шдприемства та досягнення стабшьного зростання обсяпв катталу з паралельним шдвищення рентабельносп шдприемства.
