CC BY
29
нынешних преобразований - населении. В связи с этим, рассмотрены тенденции естественного прироста населения, проблемы и пути их решения.
Ключевые слова: население, рождаемость, смертность, воспроизведение, депопуляция, занятость, безработица.
Zaiarna N.M., Dziadyk Yu.O. Tendencies of natural recreation of population of Ukraine, reason and ways of their decision.
Current social and economic crisis made it difficult to demographics in Ukraine, led to problems that painfully affect the main subject of the current transformation - population. Taking into account it the tendencies of natural increase of population, problem, and ways of their decision are considered.
Keywords: population, fertility, mortality, reproduction, depopulation, employment, unemployment.
УДК 330.83 Здобувач 1.Р. Шевчик - Львiвська КА
СОЦ1АЛЬНИЙ КАП1ТАЛ У СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧН1Й КОНЦЕПЦ11 МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
Визначено засади сощального катталу в соцiально-економiчнiй доктриш Митрополита Андрея Шептицького. Вш зробив вагомий внесок у розвиток економши та покращення сощального життя. Показано, що одним iз визначальних чинниюв ста-новлення феномена сощального катталу в Галичиш був шститут УГКЦ.
Вступ. Термш "сощальний каштал" тшьки недавно увшшов у науко-вий об1г. Сьогодш його активно використовують у р1зних наукових сощаль-них дисциплшах { в громадськш полггищ. в певш спроби систематизаци ос-новних методолопчних шдход1в до вивчення сощального катталу як науко-во1 категори. 1дею сощального катталу започаткували та розвинули так дос-лщники: П'ер Бурдье, Джеймс Колман, Роберт Патнам, ФренЫс Фукуяма. Вони пов'язували 11 з тдвищенням ефективност уряд1в, економ1чного розвитку й економ1чно! д1яльност1. В Укра1т запровадження категори "сощальний каштал" у науковий об1г тшьки започатковуеться. Сощальний каштал, на вщмь ну вщ шших вим1р1в громадянського суспшьства, найтюшше пов'язаний з ш-шими формами катталу, тому що його юнування передбачае обов'язкову на-явшсть шших значимих каштал1в. Економ1чну сутшсть сощального катталу проанал1зував укра!нський професор Вешамш Сжора.
Водночас, важливою проблемою, яка потребуе особливо! уваги в су-часнш украшськш наущ, е економжо-юторичний анал1з нащонально! тради-ци творення сощального катталу. Свггова наука уже напрацювала методоло-пчний ютрументарш такого роду дослщжень. 1сторико-культурш фшьтри сощального катталу ч1тко окреслили сучасш захщт дослщники Р. Патнам, Д. Норт та Ф. Фукуяма.
Щкавим у цьому контекст е дослщження рол1 Укра1нсько1 греко-като-лицько! церкви (УГКЦ) на чол1 з митрополитом Андреем Шептицьким у тво-ренш сощального катталу.
Постановка завдання. Метою дослщження е окреслити основш засади творення сощального катталу в сощально-економ1чнш доктриш Митрополита Андрея Шептицького та шляхи 11 реал1заци.
Результати. Одним iз визначальних чинникiв становлення нащональ-ного господарського руху в Галичиш був iнститут УГКЦ. Щоби з'ясувати ш-ституцiйну роль цього феномена у творенш нацiонального шдприемництва в кра!, варто докладнiше проаналiзувати роль митрополита Андрея Шептиць-кого у цьому процеЫ. Ще до свое! митрополичо! штрошзаци 1901 р. 35^ч-ний Роман Марiя Александр граф на Шептицях Шептицький, бiльше вщомий пiд сво!м чернечим iм,ям Андрей, склав присягу укра!нському народу, виго-лошену в посланнi до вiрян-украlнцiв, у якiй закликав: "Божу батьювську землю любити i не пускати 11 з рук, i на нш доробитися добробуту на взiр ш-ших народiв" [1, с. 3]. Пастирський лист вщ 1901 р. присвячуе Митрополит украшськш штел^енци, пояснюючи 1и свою роль у процес нацiонального вiдродження: "Як у кожнш працi i в кожному слов^ так i в тому моему письмi я шукаю лише добра народу, що до якого я почуваюся до важких i святих для мене обов,язкiв. Т обов'язки накладае на мене не лише мое становище Митрополита, але i торжественна присяга, зложена в день вступления в монастир, що буду вщповщно до мо!х сил працювати для добра суспшьности, а найбшьше саме переконання, що ставить мене в рядi громадян-патрю^в iз яких хотiв би я бути найлшшим" [2].
Вш також намагаеться прихилити до свое! доктрини фахiвцiв-украlн-цiв у галузях торгiвлi, промислу та модернiзованого хлiбороборобства: "Ми всi думаемо про цей поступ i бажаемо своему народовi всесторонньо кращо! будучности. Всi здаемо собi справу з того, на чому цей поступ мае полягати. Розумiемо, що треба нам звернути особлившу увагу на стан ршьниюв, яких надмiрне зубожiння i темнота видаеться часом непоборною перепоною до поступу... Мусимо вжити вЫх можливих способiв до здвигнення промислу, без котрого ршьництво в наших часах не може утриматися. Мусимо на цшш лши взяти в руки торпвлю, органiзувати в усiх селах вш тi установи, що яким-небудь способом помагають людям у 1хньому житт i працi. Нема одно! галузi культурного i економiчного життя в нашому народi, в котрому ми зро-били б хоч соту частину того, що потрiбне. Сто разiв бiльше, як у кожного ш-шого народу, треба нам ще думати про поставлення самих шдвалин нашо! хати, про цшу економiчну сторону народного життя, без яко! навiть найсвгт-лше полiтичне положення завжди буде безглузде i безхосенне" [2].
Основою теоретичних мiркувань стала папська енцикшка Льва XIII "Рерум Новарум", яка з'явилася 15 травня 1891 р. та яку за сорок роюв Папа Пш XI в енцикшщ "Квадрагезiмо Анно" називае "великою хар^ею, на якш базуються всi християнськ акци соцiальних питань" [2]. Кир Андрей у сво!х посланнях, а головно в посланш "О квести сощяльнш", подае власну штер-претащю, яка спрямована до укра!нського суспшьства, а саме до тих, чие то-дiшне економiчне становище було поганим i вiдрiзнялося вiд захщного. Як-що Папа Лев XIII присвятив свою енцикшку проблемi робгтничого класу, бо це було нагальне соцiальне питання, то Кир Андрей не мав практично того класу в себе. Вш мав натомють зубожше селянство, яке поповнювало лави сшьського пролетарiату, й пiонерськi прояви економiчного життя на селi зав-дяки духовенству й штел^енци, головно адвокатам. Не було сильних спшок
працi, як на Заход^ та були радикали, KOTpi говорили вiд ÏMeHÏ селян. Гро-мадська дiяльнiсть була для Митрополита лопчним продовженням церковного служшня. Андрей Шептицький не раз стверджував, що тшьки вiруючi особи спроможш побудувати добрий економiчний лад, оскiльки 1хньою метою е не лише особистий дохiд, а й загальний добробут. До побудови цього ладу вш залучав кириюв Укра1нсько1 греко-католицько1 церкви.
Окрiм богословських знань, за переконанням отця Андрея, парохи (священики) повинш опановувати й свггсью ремесла - торгiвлю, бухгалтерш, кооперацда, землеробство. До цього спонукали обставини, у яких трива-лий час перебувала УГКЦ, - конфеЫя не мала жодно1 державно1 пiдтримки анi за Австро-Угорщини, аш за Польщi, i тим паче за радянсько1 влади. Тож свггський фах був для греко-католицького духовенства засобом заробляти грошi на власш потреби та потреби сво1х нерщко дуже великих родин. Та й самих парафiян було варто навчити деяких ремесел. Тож шд патронатом мит-рополичого ординарiату було створено украшське ремiсничо-промислове то-вариство "Зоря", де навчали юнакiв комерцiï.
Митрополит з шдлеглими сформували неформальний Кабмш у межах УГКЦ, який виршував нагальнi господарськi потреби галичан. М1тстром фь нансiв в урядi Шептицького було призначено отця Тита Войнаровського, яко-му Митрополит доручав управлшня як справами церкви, так i власними фь нансами, бiльшiсть з яких афшовано iнвестувалися у загальногромадськ потреби - створення шкiл, лжарень, санаторiïв, музеïв. У кожнiй сфер^ де був присутнiй iнтерес УГКЦ чи особисто Шептицького, архшастир мав своïх довiрених осiб, серед яких було чимало священнослужителiв та адвока^в, вiд яких вiн регулярно вимагав постшних звiтiв.
"... Християнин, а тим бшьше священик мусить домагатися якнайстис-лiшого контролю. Контроль вважати за брак довiр,я, а навггь за особисту образу е знаком та^ примiтивностi у справах фшансових та економiчних, що мусить бути шдозршня, що цим самим прикриваете нелад i невмiння прова-дити справи", - писав митрополит у посланш "Про милосердя" [3]. Коли на Галичиш виникло протистояння мiж украïнськими кооператорами та приват-ними купцями, Митрополит сво1ми порадами благословив примирення обох сторш i був обраний до ïхнiх управлшських органiв.
В архiвах збереглися томи лис^в, у яких робiтники, ремюники i селя-ни довiрливо писали Митрополиту про своï думки щодо умов та оплати правд. Дослiдники зазначають три обов,язковi вимоги Шептицького, як вiн вису-вав сво1м розпорядникам або партнерам з бiзнесу щодо найманих пращвни-юв: матерiальне стимулювання, нормальнi умови пращ та духовна ошка. За-безпечити ix на свош рiднiй землi, але в чужих державах - спочатку в Австро-Угорщиш, а ошсля в Польщi - було непросто. А в перюд Другоï свь товоï вiйни майже неможливо. Проте iсторiя не вiдвела iншого часу митрополиту Шептицькому.
Ще до штрошзаци Шептицького у 1894 р. було створено господарське товариство взаемного кредиту "Дшстер", яким керували греко-католицьк митрополити. Кожен член товариства мав право одного голосу незалежно вщ
юлькост 50-коронових внесених па1в. Гарант1ею кредитоспроможност було не майно позичальника, а дов1ра до нього. "Дшстер" щороку покращував умови для сво1х кшенлв { найвищих здобутюв дом1гся за десять роюв вщ початку свого юнування за чаЫв митрополита Шептицького, котрий зробив значш особист вкладення в товариство, заохотив до цього духовенство { пос-прияв налагодженню ствпращ 1з заруб1жними фшансовими установами.
У 1908 р. Шептицький увшшов до складу комггету засновниюв пер-шого укра1нського банку, створеного на засадах шотеки. Найбшьшими акщ-онерами Земельного банку ипотечного (ЗБГ), який почав повнощнно працю-вати за два роки, були митрополит Андрей { товариство "Дшстер", яю прид-бали по 100 акцш номшалом по 400 корон кожна. Таку юльюсть пояснюють тим, що п'ять акцш забезпечували власников1 один голос, але вш не мав права на бшьш шж 20 голоЫв [3].
А. Шептицький у веденш б1знесу був обережним, уникав надм1рних ризиюв { диверсифжував 1х. На першому засщанш спостережно! ради банку до 11 складу було обрано о. Тита Войнаровського. Значною м1рою завдяки Щептицькому ЗБГ невдовз1 став единим укра1нським банком, що здобув виз-нання у свт, а його цшт папери оплачувалися у вЫх банках ввропи. ЗБГ займався довготермшовим кредитуванням житлового буд1вництва тд заставу земельних дшянок { нерухомость Банк також допомагав у раз1 тимчасових фшансових трудношдв украшським кооперативам { купецтву, що належали до "Сшьського Господаря", "Народно! ТорговлГ або "Маслосоюзу". Кредити ЗБГ надавав часто тд поруку Митрополита, незважаючи на платоспромож-шсть { фшансове становище позичальника. Водночас Шептицький дбав про те, щоб банк скуповував р1зш типи щнних папер1в не одного, а юлькох влас-ниюв, зменшуючи ризики 1'хтх втрат чи банкрутства. Кушвля-продаж щнних папер1в за посередництва банку сприяла отриманню максимальних прибутюв з акцш, { це було для Митрополита надшним шляхом збшьшення статюв 1з мш1м1защею у випадку фшансових негаразд1в загрози для власного авторитету. Банювсью рахунки Шептицького мали назви вщповщно до потреб: "Нащональний музей", "Крилос", "Ушв", "Гош1в", "Яхтор1в".
Вочевидь, що бшьше Митрополит { його дов1реш особи шзнавали бан-ювську сферу, то ширшими ставали 1'хт штереси у нш. Зпдно з1 зв1том за 1910 р. Шептицький мав на сво1х банювських рахунках таю суми: "Земель-ний банк гшотечний - 4 441 667 корон, Банк Овчарський - 8 583 182, Крайовий союз кредитовий - 27 203 616, Народна торговля - 112 760, з акцш { валют - 611 465 736 корон" [3].
На меж Х1Х-ХХ ст. Зах1дна Укра1на мала неабияку швестицшну приваб-ливють - тутешш нафтов1 родовища активно розробляли шоземт корпораци. На Галичиш тод1 працювало 332 нафтових тдприемства, бшьшють з яких належала заруб1жним швесторам. 1ноземщ провадили нафтовидобуток з особливим сощ-альним, економ1чним та еколопчним цишзмом. Митрополит Шептицький був поодиноким укра1нським тдприемцем, який був 1'мшм конкурентом.
Вш повшстю викупив маеток Перегшське, що у Дрогобицько-Борис-лавському нафтовому басейш, { уклав багатор1чний догов1р - на 25-30 роюв -
з нафтовим об'еднанням "Галiцiя" про видобуток вуглеводiв на митрополи-чих угiддях. За умовами цього контракту компашя заплатила Шептицькому одразу 1 млн корон, а щомюячт прибутки надалi розподшялися так: по 6 % на два рахунки митрополи та особистий митрополита. Додатково об'еднання зобов'язувалося платити по 500 корон за кожну задiяну нову свердловину [3].
У цьому бiзнесi, як i в шших, традицшними були вимоги Шептицького щодо робггниюв: створити сприятливi умови працi для них i вiдповiдно застрахувати !х на випадок травми або смертi на промисль Жодне iнше шд-приемство з тих, як працювали тодi у кра!, не мало й натяку на такий "соць альний пакет". За належним дотриманням умов договору вщ iменi митрополита наглядав довiрении адвокат Гвоздецький.
У тому ж Перегшському було багато люу, право на вирубування якого митрополит передав фiрмi "Глесiнгер" з двома обов'язковими вимогами: дот-римуватися належних умов працi робiтникiв i забезпечити дровами вш цер-ковнi установи в окрузь Шептицький першим утворив у сво!х лiсових упд-дях еколопчний осередок "Охорона природи". Майже 30 тис. га було подше-но на три господарськ округи, якими управляли шженери-люничь На нара-дах провiдних фахiвцiв за участю люничих та урядникiв фiрми "Глесшгер" часто бував присутнш i сам Митрополит. Ус знали, що улюбленим його вщ-починковим заняттям були об'!зди на кшнш бричцi люових територш, тож вiн завжди був у курс справ. Митрополитовi Андрею допомагав також його брат Казимир - голова Галицького люничого товариства i спiвавтор австршського закону про люи [3].
Крiм продажу деревини, що разом iз нафтовидобутком становив 65 % уЫх фiнансових надходжень Галичини, лiсовi угiддя Шептицького славилися високим рiвнем оргашзаци полювань. Мисливськ угiддя в лiсах Перегiнська належали до найкращих у тодшнш Польшд. Тут було облiковано 100 ведме-дiв, 500 оленiв i 2 500 козуль. На полювання сюди iз задоволенням при!здила европейська знать, зокрема дипломати. Серед вщомих прiзвищ постiиних мисливцiв - князi Габсбург, Лiхтенштеин, Радзивiл, Любомирський, графи Потоцький, Дщушицький, Тишкевич. 1х особливо приваблювали тутешнi оленi, що були одними з найбшьших у середньогiр,! Свропи [3].
Деякi лiси о. Войнаровський, за згодою Митрополита, здавав у довгос-трокову оренду на кшька рокiв. Контракт зобов'язував орендаря сплачувати щороку 450-500 дол. у касу митрополита i за окремим тарифом - за кожного вбитого звiра. Договiр давав змогу стршяти щороку тшьки одного ведмедя i хворих олешв або тих, якi мали гарнi роги. Наймач не мав права звшьняти сторожа i егерiв, якi працювали в угiддях Шептицького, i повинен був добре оплачувати !хню працю - близько 50 дол. Цша одноразового полювання ста-новила 100 дол.
Економiчна модель Шептицького була ушкальна для свого часу - це був християнський персоналiзм. Людина - в центрi економiчного дiяння, i тому !! позицiя та поведiнка мають виршальний вплив на розвиток народного господарства. Основним моментом, отже, е усталення !! ставлення до само! працi, тобто вiд крiпацько-невiльничого - до свободи рухiв i ршення, де вона
може щоразу змшювати м1сце й рщ пращ без жодних обмежень 1ззовш за ви-нятком контрактних зобов'язань. Оперши свою концепщю на понятт повно! свободи у пращ, Кир Андрей дшшов висновку: "... Лшше працюе той, що для нього праця не е лише орудником до осягнення уживання, але { обов'яз-ком наложеним вщ Бога. Така праця приносить не тшьки дочасне добро, але { в1чну нагороду". "Сповняючи совюно сво1 обов'язки, заслужите на признання людей, серед яких будете жити. Бо чоловж совюний { працьовитий всюди заслуговуе на пошану людей". За працю мусить бути винагорода, яка е над-звичайно важливим сощально-економ1чним чинником, бо ж е джерелом при-бутку, вщ якого залежить прожиток робггника, тому { Митрополит пригадуе християнську теорда платш, яка полягае в тому, що "робггник зобов'язуеться вщдати працедавцев1 сво1 услуги за умовлену заплату... працедавець зобов'язуеться за роботу дати справедливе умовлене винагородження" Кир Андрей намагаеться переконати вс1х в1рних, яке велике значення мае саме праця у творенш господарських д1бр: "Подивггься на людей по чужих краях: не раз бувае у них земля й прша шж у нас, але працею та ощадшстю дшшли люди до того, що нав1ть { бщтший мае там кращу хату { лшшу страву, шж у нас { найбшьший багач на сел1". Отже, праця та ощадшсть е джерелом майна, себ-то творить каштал, що пояснюе Владика так: "Люди часом думають, що наука 1суса Христа сто1ть на перешкод1 у старанш про дочасне майно. Однак так не е!. Наука 1суса Христа ще й помагае до осягнення добробуту. Бо освя-чуе { скршляе те, що на згадку вс1х розумних людей е единою чесною дорогою до осягнення майна" [2]. З огляду на ощадшсть { збережешсть економ1ч-них надбань, а також полегшення сощально-економ1чного становища села, читаемо у зверненш до багатих: "Будьте ощадними, але не скупими... Пома-гайте бщшшому не тшьки вщ час до часу, але... й так, щоб вш мш шддвигну-тися з бщи та мш стати на сво1х власних ногах. Давайте убопшому нагоду до зароб1тку - навчггь його - покаж1ть йому, як вш сам може поправити свою долю". А бщним радить: "... Оскшьки це у Ваших силах, поправляйте свою долю. стережггься квасу зависти та пожадання чужого добра!. Можеш ба-жати соб1 такого самого добра, як вш мае, але не вшьно тоб1 сумувати з приводу його добра - { невшьно його вщобрати йому" [2].
Порятунком для бшьшост укра1нських селян Галичини Андрей Шептицький вважав кооперащю: "Лучггься разом, завод1ть по ваших селах крам-нищ християнсью, шпихляр1 громадськ { всяк шш1 пожиточш установи" [3]. На заклик Шептицького вщроджувати укра1нське село вщгукнулося чимало священиюв, як засновували осередки Товариства "Сшьський Господар" на параф1ях { допомагали створювати при читальнях Просвгги громадськ склади для зерна та Народш доми - кооперативи змшаного типу, яю, кр1м кредиту-вання селян, займалися постачальницько-збутовою { виробничою д1яльшстю.
Митрополит давав особист кошти { свою землю на оргашзащю кооперативного лщею, сад1вничо-городничо! та хл1боробсько! шкш. Водночас Андрей Шептицький наголошував на важливост укра1шзаци м1ст { мютечок, де традицшно домшували польськ та еврейськ шдприемщ. За порадою архь тектора 1вана Левинського, Шептицький заснував у Львов1 укра1нську фабрику - скляну гуту - з найсучасшшим устаткуванням вартстю 0,5 млн дол.
Митрополит викупив кшька львiвськиx будинкiв, якi згодом на прийнятних умовах здавав у приватну оренду шд представництва украшських спiлок i фiрм, магазини i помешкання [2].
Шептицький завжди дбав про диверсифжащю активiв. Маючи у влас-ностi кiлька тисяч гектарiв земельних угiдь, на яких переважно селяни-орен-дарi вирощували сшьськогосподарську продукцiю, що йшла на експорт i до Свропи, Шептицький був доволi вiдомою особою в дшових колах не лише Австро-Угорщини, а й Англи, Нiмеччини, Гтали, Швейцари, Нiдерландiв. Вiн був партнером багатьох европейських банюв, будiвельниx i брокерських контор. Австршсью видавництва друкували для Митрополита книги, iталiйськi та грецьк пiдприемства постачали вино i солодошд, нiмецькi - пропонували нерухомють.
Шептицький через маклерiв Вехерсона i Вixерса та довiреного адвоката Берендса купував у шмецьких мютах Вестерлянд-Сiльдi, Лейпцигу, Гам-бурзi земельш дiлянки i споруджував на них будинки на продаж. Будiвниц-тво здшснювала компанiя Heinr Bomhoff Architekt B.D.A., а прибутки вщ ре-алiзацiï неруxомостi надходили до вже вщомого ЗБГ. Аналогiчну дiяльнiсть Митрополит провадив i в Голланди. Варто вщдати належне його полiтичнiй штущи: у 1939 р. Шептицький продав усю неруxомiсть у передвоеннiй Свро-пi. Попри активне пiдприемництво митрополит Андрей був взiрцем украшсь-кого мецената. Шдтвердженням цього може бути лише один перелш установ, будiвництво яких вiдбулося за власнi кошти Андрея Шептицького: Наць ональний музей, народна лiчниця (лiкарня), порадня (консультащя) для мате-рiв, кiлька сиротинщв, дякiвська бурса, духовна академiя, жшоча гiмназiя, бурса рiдноï школи, малярська студiя, школа iменi Грiнченка, школа iменi князя Лева, фотоателье у Чикаго, кiностудiя у Вiннiпезi.
Висновки. Таким чином, одним iз визначальних чинникiв становлен-ня феномена сощального капiталу в Галичинi був шститут УГКЦ. Економiч-на модель митрополита Андрея Шептицького, яка грунтувалася на засадах християнського персоналiзму, була ушкальною свого часу. Подiбно до реп-резентантiв "католицького соцiалiзму", в Ггали УГКЦ на чолi з митрополитом Андреем активно втшювали цю доктрину в життя, засновуючи осередки то-вариства "Сiльський Господар" на парафiяx при читальнях "Просвiти", гро-мадсью склади для зерна та кооперативи змшаного типу "Народнi доми", яю, крiм кредитування селян, займалися постачальницько-збутовою i виробни-чою дiяльнiстю. Митрополит давав особисл кошти i свою землю на оргашза-цiю кооперативних xлiборобськиx шкiл. Водночас, Андрей Шептицький до-лучився особисто до фундаци украïнськиx фабрик, банкiв, магазинiв, прос-вiтницькиx, соцiальниx та медичних закладiв, що сприяло украïнiзацiï мiст i мютечок, де домiнували чужинцi.
Наше дослщження пiдтверджуе висновок сучасного американського соцюлога Роберта Д. Патнама про те, що рiвень соцiально-економiчного роз-витку суспiльства найбезпосереднiше i найпсшше пов'язаний зi ступенем розвитку громадянських традицш, зi здатнiстю людей утворювати рiзнома-нiтнi громадськi органiзацiï, товариства i брати активну участь у роботь Протягом XX ст. шанси досягти високого соцiально-економiчного розвитку
менше залежали вщ початкових соцiально-економiчних умов, шж вiд сили громадянських традицiй. Про цившзацшне значения iнституцiйного поля, сформованого на основi вiдродження самобутнiх засад нацюнально! госпо-дарсько! культури, наголошують такi теоретики неоiнституцiоналiзму, як Джеймс Марч, Йоган Ольсен, Дуглас Норт тощо. У цьому сенс надзвичайно важливою е самоiдентифiкацiя шституцюнально! матриц суспiльства, що е неможливою без вщродження нацюнально! господарсько! традицн. Таке вщ-родження неможливе без мобшзацн змодернiзованих нацiональних щеоло-гiчних стереотитв, побудованих на самобутнiй модел1 ментальност (культура, досвщ, навчання), яю впливають на ставлення, дов1ру до шституцш, а от-же, i на ефектившсть останнiх. Як показуе досвщ перехiдних суспiльств та виразно демонструе сучасний стан украшського сощуму, iнституцiональнi (чи, точнiше, квазiiнституцiальнi) змши, як е випдними для певно! групи ш-тересiв (т. зв. пострадянських олiгархiчних кланiв), не мають ефекту в масштабах вЫе! економiки, усього суспiльства. Внаслiдок цього явища деякi дер-жави "застрягають" у непродуктивнiй шституцюнальнш системi й опиняють-ся на марпнеш св^ового розвитку.
Л1тература
1. Митрополит Андрей Шептицький. Пастирсью послання (1899-1944) / Андрей Шептицький. - Льв1в : Вид-во "Артос", 2007. - Т. 1. - 1014 с.
2. Вибраш сощально-економ1чш концепци Митрополита ндрея Шептицького. [Елек-тронний ресурс]. - Доступний з http://www.sheptytsky.ugcc.org.ua/main.php?menu=2=1&sm=3 & sub sm=&pid=6&p=2.
3. Швагуляк-Шостак Ольга. Союз хреста й орала / Ольга Швагуляк-Шостак, Зеновш Свереда // Украшський дiловий тижневик "Контракти". - 2007. - 15 ачня.
Шевчик И.Р. Социальный капитал в социально-экономической концепции митрополита Андрея Шептицкого
Определены принципы социального капитала в социально-экономической доктрине Митрополита Андрея Шептицкого. Он внес весомый вклад в развитие экономики и улучшение социальной жизни. Показано, что одним из определяющих факторов становления феномена социального капитала в Галичине был институт УГКЦ.
Schevchyk I.R. The social capital at the social-economical concepts of Andrei Scheptyzkyi
At the article is outlines the principles of social capital at the social-economical doctrine of Andrei Scheptyzkyi. He brought in a ponderable contribution to development of economy and improvement of social life. Described that one of determinatives of becoming of the phenomenon of social capital in Galichina was an institute of UGKC.
