CC BY
85
8. Охримович, Ю. Розвиток украшсько! нацюнально-полггично! думки (ввд початку Х1Х столiття до М. Драгоманова) [Текст] / Ю. Охримович — Н.-Й. : Вид-во Чар-торийських, 1965 — 120 с.
КОНЦЕПЦИЯ ЭВОЛЮЦИОННОГО ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ В РАБОТАХ МИХАИЛА ДРАГОМАНОВА
Манелюк Ю. М.
Исследовано восприятия идеи эволюции в концепциях М. Драгоманова. Проанализированы сущность явления эволюции, процесс формирования понятия «эволюция», его соотношение с другими видами общественно-политического развития, а именно с революцией. В этом контексте М. Драгоманов чаще всего применяет понятие «прогресс, «понимая под ним необратимый процесс усовершенствования и улучшения.
Ключевые слова: идея, концепция, эволюция, революция, государство.
THE CONCEPT OF EVOLUTIONARY POLITICAL DEVELOPMENT IN MUKHAILA DRAGOMANOVA'S WORKS
Manelyuk Y. M.
In article the analysis of perception of idea of evolution in M.Dragomanova>s concepts is carried out. The essence of the phenomenon of evolution, process offormation of concept «evolution», his parity with other kinds of political development, namely with revolution is analysed. In this context M.Dragomanov applies concept «progress» more often, understanding as him irreversible process of improvement.
Key words: idea, the concept, evolution, revolution, the state.
УДК 316.4.063.001.11:323.3
К. О. Ковязгна, астрантка
ОСОБЛИВОСТ1 КОНЦЕПЦП СОЦ1АЛЬНОГО КАП1ТАЛУ В РОБОТАХ РОБЕРТА Д. ПАТНЕМА
Присвяченорозгляду працьР. Патнема щодо такого сусптьного феномену, як со-щальний каштал. У хронологiчнiй nослiдовностi до^джено розвиток iдей та по-ложень концепцИ сощального капталу, а також результати дослiдження змт в американському суспiльствi, як набули великоI популярностi i справили значний вплив на наукову та полтичну сптьноту.
Ключовi слова: концеп^я сощального катталу Р. Патнема.
Актуальность проблеми. Теоретичний доробок Р. Патнема сьогодш е над-звичайно актуальным, оскшьки дослщник вщшшов вщ iндивiдуального рiвня
212 © Ковязша К. О., 2010
розгляду i aHani3y соцiального капталу та перейшов на piBeHb держави, сус-пiльствa в цiломy, перевiривши влaснi умовиводи емпiрично.
АналЬз наукових джерел i публжацш свiдчить про те, що, незважаючи на безперечну aктyaльнiсть творчостi Р. Патнема, особливостям його концеп-цп соцiaльного кашталу на тлi певного iнтересy до його творчост взaгaлi достатньо! уваги не придшяеться. Тому метою1 статп е певне виправлення цього недол^.
Роберт Девiд Патнем народився 1941 р. у мют Порт-Клинтон, штат Огайо, де 1963 р. закончив коледж та одержав стипендию Фулбрайта для навчан-ня у коледжi Бaллiолa, в Оксфордi, шсля чого одержав стyпенi мaгiстрa та в 1970 р. доктора наук у Йельскому университета Вiн викладав в ушвер-ситетi штату Мiчигaн, доки не перейшов до Гарварду 1979 р., де обшмав рiзнi посади, в тому числi й стае деканом Школи yпрaвлiння Кеннеди 1980 р. Р. Патнема приймають до Американсько! академи мистецтв та наук, 1981 р. — до Ради м1жнародних вщносин, 2001 р. — до Американського фшософського ствтовариства. Вiн був президентом Американсько! асощацп полтичних наук з 2001 по 2002 роки, е членом Американсько! та Британсько! академш наук. Також був удостоений почесними званнями Стокгольмського ушверситету, Ушверситету штату Огайо, Ушверситету Антверпена, Единбургського ушверситету. Вш одержав Медаль Вшбура Кросса, професора Йельського ушверситету за видатш досягнення в кaр'ерi 2003 р. 2006 р. одержав премга Йохана Скайтта, що е однiею з найбшьш високих похвал у свт з политологи, за нaйбiльш щнний внесок у полiтичнy науку. Вш консультуе широке коло нaцiонaльних лiдерiв, у числ яких були американсько президенти Б. Клiнтон та Дж. Буш, бритaнськi прем'ер-мiнiстри Т. Блер та Г. Браун, iрлaндський мшстр Б. Ахерн, лвдер л!вшсько! революци М. Каддафи Р. Патнем заснував семiнaр Сагуаро (Saguaro Seminar) — низку зустрчей м!ж ученими, лидерами громадянського сyспiльствa, коментaторiв та полтгиюв для обговорення стра-тегiй повторного з'еднання американщв з !х стльнотами. Це все призвело до видання книги та однойменного сайту «Краще разом» (Better Together), який представляе конкретш дослщження нових форм сощального кaпiтaлy в Америцi. Зараз Р. Патнем е професором державно! политики в Гaрвaрдi i директором Манчестерсько! лттньо! школи соцiaльних змш
Першою роботою Р. Патнема у сферi соцiaльного кaпiтaлy стала праця «Творення демокрaтi!: громадськг трaдицi! в сучаснш 1талп» (1993), дaлi була опублшэвана стаття «Гра в кеглi наодинщ: занепад соцiaльного кaпiтaлy Америки» (1995), яка знайшла свое продовження у книз! «Боулшг нaодинцi: занепад та вщновлення американських стлънот» (2000). Наступними роботами
1 Тема статп безпосередньо пов'язана з соцюлопчними дослiдженнями у межах комплексных програм НДР, як! здшснюе соцюлопчний факультет Ки!вського национального yнiверситетy iменi Тараса Шевченка.
у цш сферi стали «Демокрапя в до: еволюцiя соцiального капiталу в сучасних сусшльствах» (2002), а також «Краще разом: вщновлення американсько! стльноти» (разом з Л. Фiлдштейном, 2003). Розглянемо деяк щ працi бiльш докладно, маючи на мет розкрити становления та змют концепци сощально-го капiталу Р. Патнема.
Перша серйозна опублжована праця «Творення демократ: традицп гро-мадсько! активностi в сучаснiй 1талп» е результатом двадцятирiчного досль дження Ггалл. Дослвдника зацiкавило, чому життя в пiвнiчному та пiвденному регiонах значно рiзниться: в першому добре розвинеш громадськi цiнностi, уряд працюе ефективно, юнуе довiра серед мешканцiв до владних та урядових структур, у той час, як у другому процвггають ктентизм, корупцiя, а мюцев1 уряди е неефективними та безвщповщальними. Причину цих вiдмiнностей Р. Патнем убачае в рiзнiй акумуляци сощалъного капiталу. Пояснення суттевих розб1жностей в ггалшських мiстах через соцiалъний каптал е невипадковим, адже в аналiзi також розглядалися й iншi чинники, так! як вiдмiнностi в рiвнях економiчного розвитку, освiти, полiтичних уподобанъ, що в перебiгу досль дження аналiзу виявилися незалежними змiнними.
Розгляд соцiалъного капiталу Р. Патнем починае з аналiзу дилеми колек-тивно! дп. II сутнiстъ у тому, що щдивщи не можутъ виконувати сшльну працю, результат яко! одержуе один з них. Той, хто не одержуе нiчого, не може бути впевнений, що йому «повернуть борг» i допоможутъ у чомусь iншому, що буде важливим для нього. Введення третьо! сторони для виршення цiеl дилеми, як це запропонував Т. Гобс у виглядi Левiафана чи додаткових до-кументiв, що мають забезпечувати виконання зобов'язань, е вкрай невиг1дним, адже вимагае значних видатюв та не гарантуе здорового функцiонування цих заходiв. Р. Патнем вважае, що основною перепоною для стльно! дiялъностi е вщсутшсть довiри мiж iндивiдами, а тому створення умов для II виникнен-ня е проводною детермшантою для добровiлъноI спiвпрацi в стльноп. Вона забезпечуе повне додержання зобов'язань, адже махшацп, непрозорiстъ дiй, шахрайство стануть причиною зневiри та одержання репутацп людини, якiй не можна довiряти та мати з нею будь-яю справи. Такий стан речей призводить до того, що найбшьший збиток одержуе не той, кого обдурили, а той, хто обдурив. Тому, на думку Р. Патнема, «чим вищш рiвень довiри в сусшльствь тим бiлъша ймовiрнiсть спiвпрацi» [1, c. 208], а чим бшьше актори спiвпра-цюють, тим бiльшою стае довiра мiж ними.
Дослiдник розрiзняе особистiсну та сощальну довiри. Остання бiльше належить саме до соцiалъного капiталу. Сощальна довiра передбачае довiру до шшого агента комунiкацiI без довготривалого знайомства, дружби з ним, Грунтуючись лише на рекомендащях iнших акторiв, довiру яких уже було перевiрено. Сощальна довiра виникае за наявностi двох взаемопов'язаних джерел: норм взаемностi та мереж1 громадсько! активностi.
Норми взаемност мають двi форми юнування: у збалансованому та гене-ралiзованому станах. «Збалансована взаемнiсть — це одночасний обмш товарами еквiвалентно! вартостi... Генералiзована взаемнiсть передбачае безперервш вiдносини обмiну, що будь-яко! конкретно! мит е невинагоро-дженими або незбалансованими, проте вони пов'язаш зi взаемними сподi-ваннями, що в майбутньому вони одержать винагороду за виконану тепер послугу» [1, а 210]. Норми генералiзовано! взаемностi значно полегшують соцiальнi обмiни. Повторювальнiсть даних обмжв у свою чергу призводить до закршлення цих норм. Р. Патнем доходить висновку про те, що так вщ-носини обмiну можливi лише за умов наявност соцiальних мереж, якi ви-ступають контекстом, тлом, де норми генералiзовано! взаемностi набувають сенсу, сили ди та ефективностi.
Р. Патнем робить акцент на тому, що мереж мiжособистiсних зв'язкiв можуть бути горизонтальними та вертикальними. Горизонтальнi мереж пе-редбачають наявнiсть в !х складi людей однакового статусу та впливу, а вер-тикальнi пов'язують людей з рiзним статусом, асиметричними зв'язками iе-рархi! та залежностi. I хоча автор визнае, що в реальносп у чистому вигляд1 щ мереж не iснують i е змшаними, однак вирiшальною для оботльно при-бутково! спiвпрацi, на його думку, е саме горизонтальш мереж1, оскiльки вертикальнi зв'язки вiдзначаються вертикальним обмiном та асиметричними зобов'язаннями. У таких вщносинах не можуть встановитися рiвнозначна довiра та спiвпраця, адже мiж агентами iснують корисливiсть, залежшсть, а не взаемнiсть. Зв'язки в горизонтальних мережах е повною протилежшстю i вiдповiдають принципам взаемностi, особливо це виявляеться у мережах громадсько! активносп (сусщсью асоцiацi!, спортивнi клуби, хоровi товари-ства, кооперативи, масовi партi! i т. д.).
Мереж громадсько! активностi виконують так! функцп: 1) контролюють додержання угод; 2) закршлюють та змiцнюють норми взаемносп i вщповщ-нi норми поведшки; 3) спрощують циркуляцiю iнформацi! про репутащю надiйностi соцiальних агентiв i тим самим полегшують спiвпрацю; 4) висту -пають вщображенням традицiй сшвпращ в минулому, як! е культурною мо-деллю майбутньо! спiвпрацi [1, а 212]. Щ функцп мереж мають ключове значення для сощального кашталу та, за Р. Патнемом, впливають на ефектив-ну роботу уряду, економiчну стабiльнiсть, зниження злочинносп, шдтриман-ня порядку в сусшлъств! та добре управлiння загалом [1, а 214].
Р. Патнем услщ за П. Бурдье [2] та Дж. Коулманом [3] вказуе на те, що для юнування та примноження соцiального капiталу вш мае перебувати у постш-ному використанш, а також е сшльним благом, на вщм!ну вщ звичайного кашталу, що е приватним благом. Треба зазначити, що концепщя сощального кашталу Р. Патнема багато в чому Грунтуеться на розробках попередниюв, особливо Дж. Коулмана. Наприклад, генералiзована взаемшсть Р. Патнема
повшстю вщображена вщносинами сподiвання та очжування у Дж. Коулмана, хоча й для останнього под!бш вщносини е одним з чотирьох р!зновид!в со-цiального капiталу, а для Р. Патнема — високопродуктивним елементом сощального кашталу. Однак шдхщ, що розглядаеться, е бшьш зрозумшшим та чгтким, де дослщник намагаеться подолати неточност та бМ плями кон-цепцi! соцiального капiталу, що були до нього. Проте i в данш робот е деяю упущення: дослщник у р!зних мюцях свое! працi визначае мережi, норми та дов!ру i як складов! сощального капiталу, i як його форми. Але, якщо вва-жати форму одним з вияв!в об'екта, то, проаналiзувавши працю Р. Патнема, ми дшшли висновку про те, що щ три соцiальних явища е все ж таки, елемен-тами соцiального капiталу, а не його виявами. Адже щ елементи взаемопов'я-занi i е нерозривними та взаемозалежними, що неможливо при самостшнос-т форм об'екта.
Характеризуючи складов! концепцi! соцiального капiталу Р. Патнема (до-в!ру, соцiальнi норми та горизонтальш мереж!), можна побачити, що вони пов'язаш один з одним ланцюговою реакщею: горизонтальш мереж! умож-ливлюють виникнення норм взаемносп, як! сприяють встановленню та при-множенню дов!ри. Вшцем ще! реакцп ! по сут ключовою функщею сощаль-ного капталу е сшвпраця, взаемодопомога. В концевому результат! сощальний каштал сприяе загальному благу вмх члешв сустльства, створюючи громад-ськ! цшносп, норми та знания, що змщнюють демократичт принципи в управ-лшш. У такому ракурс! сощальний каштал виступае, як слушно зазначив В. Степаненко, «певною штегральною сощетальною характеристикою» гро-мадськосп сустльства [4, с. 26].
У подальшому Р. Патнем використовуе результати, одержан! в переб!гу дослщження громадського сустльства ! стану демократ!! в Ггалл, анатз! аме-риканського сустльства. У статп «Гра в кегл! наодинщ занепад сощального кашталу Америки» вш звертае увагу на парадоксальне зниження громадсько! активност американщв в 90-т роки ХХ ст., адже у 60-х роках було зафжсо-вано небачений до цього !! тк, що давало тдстави робити прогнози стосовно !! акумуляцп, проте в майбутньому цього не сталося. Р. Патнем робить спробу знайти основш причини такого зниження кр!зь призму концепци сощального кашталу. Адже зниження останнього, на його думку, веде до зниження сили та активносп громадянського сустльства, а отже ! демократ!! загалом.
У цш публжацп автор бшьш-менш чгтко дае визначення сощальному кашталу, однак це бшьше нагадуе пояснення того, що криеться за метафорою «сощальний каптал»: «...сощальний каштал» стосуеться рис сощально! ор-гашзацп, як-от мереж1, норми ! сощальна дов!ра, що полегшують координацию ! ствпрацю задля взаемно! вигоди» [ 5, р. 67].
Р. Патнем звернув увагу на те, що в перш! дв! трет! ХХ ст. американщ вщзначалися невщомим до цього примноженням свое! активност! в участ 216
у житп сво!х громад, проте, починаючи з останньо! третини минулого столгт-тя, цей процес рiзко змiнюеться на зворотний, що призводить до роз'еднаносп в суспiльствi. Вш вiдмiчае зниження кiлькостi членства в рiзних соцiально значущих органiзацiях (пол^ичних партiях, профспiлках, волонтерських об'еднаннях, релтйних громад та iн.), а також спад учасниюв у найпросп-шому актi громадського волевиявлення, виборах та кшькост гравцiв у кегл1 (гра, що е популяршшою та важлившою за голосування на виборах та вщ-вiдування церкви) в оргашзованих лiгах, на противагу збiльшенню гравщв в одиночнiй грi. Важливим висновком з ще! тенденцiI сощально! пасивност в Америцi е факт не самого зниження кшькост членiв рiзних мереж громад-сько! активностi, а те, що вщбуваються скорочення стлкування, зменшення соцiальноI взаемодiI. Цi самi тенденцп торкнулися й неформального сощаль-ного капiталу: послаблення зобов'язань у мм'!, зменшення спiлкування мiж сусщами та iн., тобто погiршуються сощальш вщносини в цiлому.
Р. Патнем, фжсуючи наведенi змiни в американському суспiльствi, на-магаеться знайти !м пояснення та видiляе вiдповiднi, на його думку, причини: переход жшок у виробничу сферу, шдвищення юлькосп змiн мiсця проживан-ня, демографiчнi перетворення (зменшення одружень, кiлькостi дгтей в мм'!, збiлъшення розлучень, нижчi заробiтнi плати i т. д.), технолопчна трансфор-мацiя дозвiлля, результатом яко! е «оприватнення» та «iндивiдуалiзацiя» вiльного часу [5, р. 75]. Також вш пропонуе шляхи розв'язання проблеми шляхом подальших докладних дослщжень рiзних типiв соцiальних оргашза-цш, особливо впливу електронних мереж на сощальний капiтал, а також по-лiтики держави щодо формування сощального капiтал^. Цi дiI, на думку Р. Патнема, мають змшити «ворож1 тенденцiI» на вiдновлення суспiльноl зв'язаносп, громадсько! активностi та довiри.
Розглянута стаття привернула до себе велику увагу сшльноти, а сам Р. Патнем став вщомим i був запрошений до Бшого дому з приводу обгово-рення його невпшних висновкiв та прогнозiв стосовно американського сус-пiльства. Проте наскйльки основш положення статтi набули популярностi та занепокоення серед науковщв та перемчних читачiв, настiльки ж вони ви-кликали бурю критичних зауважень та спростувань. Головним чином критики були зосереджеш на питаннi про те, чи дшсно знизилися волюнтаризм та громадський дух в Америщ, чи цi громадськ! чесноти просто набули нових форм, вщмшних вщ старого стилю органiзацiй, на як! посилаеться Р. Патнем. Вони також вщзначали, i це був !х головний аргумент, що зроблений Р. Пат-немом висновок про зниження сощального катталу головним чином Грунту-еться на даних про проведення iндивiдами свого дозвшля, а не на економiчних та пол1тичних змшах, викликаних д1яльн!стш корпорацiй та урядових установ.
Продовжуючи роботу, розпочату в статп, i намагаючись в!дпов!сти на висловлеш критичн! зауваження, Р. Патнем бшьш докладно заглиблюеться
у сощальш процеси американського сустльства у сво!й пращ «Боулшг на-одинщ: занепад та вщновлення американських стльнот». Головною iдеею книги стало звернення уваги громадськосп на можливост соцiального кат-талу, його важливють для суспiльства в цшому i кожного громадянина зокре-ма. Пор!вняно з! статтею «Гра в кегл! наодинцi ...» дослщник тут стае обереж-шшим у сво!х висновках. Вш задаеться набором запитань, головним з яких е таке: чи дшсно молоде поколшня менше залучене у громадське життя сус-шльства, чи воно залечено до нього по-шшому, по-новому? Для вщповод на це запитання Р. Патнем використовуе принцип триангуляцiI, спираючись на декшька джерел незалежних доказ!в однакового явища, процесу та змш, що аналiзувалися. Проте, незважаючи на спробу Р. Патнема в робот навести б!льш Грунтовш аргументи на захист сво!х висновк!в та прогноз!в стосовно сощального кашталу американцiв, зроблених у згаданш статтi, все ж зна-йшлися й т!, кого вш не переконав. Таю критики, як, наприклад, сощолог Клод Фiшер, стверджують, що: а) Р. Патнем у своему аналiзi головним чином кон-центруеться на оргашзацшних формах соцiального кашталу i не прид!ляе достатньо! уваги мережам м!жособистюного соцiального кашталу; б) вш також не враховуе появу нових форм оргашзацш, що надають шдтримку за допомогою 1нтернету та поза ним; в) 1960-т роки, на як! робить наголос Р. Патнем та як! е вщправною точкою його аналiзу, на думку критиков, уводять в оману читач!в, оскшьки вони е скорше винятком, шж нормою, бо саме в цей перюд була незвично велика кшьюсть традицшних оргашзацш.
Однак треба звернути увагу на те, що дана праця е важливою з точки зору того, що концепц1я сощального капталу Р. Патнема набувае бшьшо! точнос-т та впорядкованост! Тут вш ч!тко визначае сощальний каптал як сощальш мереж! ! пов'язаш з цим норми взаемност! Саме сощальш мереж! стають квштесенщею сощального капталу. Головною !х функщею ! цшшстю е спри-яння змщненню норм генерал!зовано! взаемност!, як! пщвищують загальну дов!ру в сусшльств!, що робить його бшьш продуктивним та ефективним, та допомагають сшвпрац! на взаемовигщнш основ!. Кр!м того, «коли полгтич-ш та економ!чш дп уряду вбудовано у щшьш мереж! сощально! взаемоди, стимули для опортушзму та посадових злочишв скорочуються» [6, с. 21].
Сощальний каптал мае два аспекти: шдивщуальний та колективний. Вони вщображують, по-перше, сощального номя сощального катталу ^ндивщ — група — оргашзащя — нащя) та, по-друге, одержувача корисп в!д його ви-користання (!ндив!дуальне благо — сусшльне благо), тобто вс витрати ! блага сощальних мереж одержують як актори, як! створюють контакти, так ! сустльство в ц!лому, адже: «... [д1яльшсть] шдивща з хорошими зв'язками у слабко зв'язаному сусп!льств! не настшьки продуктивна, як в шдивща з хорошими зв'язками у добре зв'язаному сусшльств!» [6, р. 20]. Таким чином, сощальний каптал е одночасно !ндивщуальним та сустльним благом, при-218
чому останне е набагато щншшим, оскшьки впливае на якють життя всього сyспiльствa.
У цш пращ Р. Патнем також робить акцент на негативних виявах сощального кашталу. Сощальш зв'язки i норми взаемносп е гарними для тих, хто знаходиться всередиш ще! мереж1, проте !х вплив на зовншне оточення не за-вжди е позитивним (використання соцiaльного кaпiтaлy для досягнення анти-сусшльних цiлей). У такому ракурс розгляду соцiaльного кашталу постае запитання: як його позитивш наслгдки (взаемна шдтримка, спiвпрaця, довiрa, iнститyцiйнa ефективнiсть) можна збшьшити, а негативш (вияви сектантства, етноцентризм, корупщя) звести до мшмуму? З щею метою розпочався розгляд ученими р!зних форм соцiaльного кaпiтaлy, тобто форм сощальних мереж. За ознакою формaлiзовaностi — це формaльнi та неформальш, за силою зв'язюв — сильш та слабк!, за метою, заради яко! створювалася соцiaльнa мережа, — державного/приватного спрямування та змiшaнi.
Р. Патнем вважае, що найб!льш важливим та продуктивним е подш на сощальний каштал, який сполучае (bridging), та соцiaльний кaпiтaл, який зв'язуе (bonding). Перший бшьш орiентовaний нaзовнi i об'еднуе !ндивадв, що належать до р!зних сощальних груп. Ця форма соцiaлъного кашталу е сприят-ливою для пошуку способ!в використання зовшшшх ресyрсiв i поширення або одержання iнформaцi!, найкраще шдходить, наприклад, для спiвпрaцi з рiзномaнiтними зовшшшми акторами економiчно!, фшансово! д!яльност! Соцiaльний кaпiтaл, що зв'язуе, сприяе змiцненню взaемностi та мобМзацп солiдaрностi. «Ш^льш мереж! в етшчних анклавах мають вирiшaльне значен-ня у соцiaлънiй та психолопчнш пщтримщ для менш вдалих членiв сшльно-ти, а також надання початкового фшансування, ринюв, нaдiйно! прaцi для мюцевих пiдприемцiв» [6, с. 22]. Ця форма сощального капталу орiентовaнa усередину соцiaльних структур та змщнюе гомогеннiсть групи.
Соцiaльний кaпiтaл, що сполучае, призводить до утворення ширших щентичностей та взаемностей, а сощальний каштал, що зв'язуе, змщнюе вузьке коло шдивщуального актора; саме така форма сощального кашталу може призводити до виникнення сильного антагошзму та шших негативних зовшшшх вияв!в, про як! вже згадувалося. Отже, умовно кажучи, соцiaльний кaпiтaл, що зв'язуе, являе собою свого роду сощолопчний суперклей, а сощальний каптал, що сполучае, сощолопчну змазку.
Треба зазначити, що Р. Патнем наголошуе на тому, що обидв! форми сощального капталу не е категор!ями «або-або», на як! можуть бути подалеш сощальш мереж!, це е вим!ри «бшьше або менше», серед яких можна пор!в-нювати р!зш форми сощального капталу. Сполучаючий i зв'язуючий сощаль-m каштали не е взаемозамшними i часто в однш сощальнш мереж! виявля-ються обидв! ц форми, але тшьки з р!зною штенсившстю (наприклад, чат-група в 1нтернет! е досить гомогенною за полгтичними вподобаннями i в той
же час поеднуе людей р!зно! стал, в!ку, в!росповщання, як! мешкають на великих вщстанях один вщ одного).
У робот! «Демократ!! в дп: еволющя сощального кашталу в сучасних сустльствах» [7], що вийшла пщ загальною редакщею Р. Патнема, розгляда-ються держави сощального добробуту в контекст! побудовано! ними демократа! та !! вплив на сощальний каптал. Анал!зу були пщдаш так! кра!ни: Велика Бриташя, Сполучеш Штати Америки, Франщя, Гермашя, 1спашя, Швещя, Австрал1я та Япон1я. Дослщники поставили соб! за мету простежити змши активносп громадянського сустльства, починаючи з першо! половини ХХ ст. до 2000-х рок!в. Незважаючи на те що сшльним для умх цих держав е розви-нена !ндустр!альна демократична система та участь у всесвишй Оргатзацп Економ!чного Ствробггаицтва та Розвитку (ОЕСР), стан сощального кашталу в кожнш кра!ни е р!зним. Проте вчеш ! не оч!кували одержати под!бт результати, оскшьки вс кра!ни за дослщжуваний перюд пройшли свш власний шлях до укоршення демократичного режиму, вм вони мають р!зт юторичт дол! та традицп домшацп держави в громадському житп (як це властиво для Свропи), або навпаки (що характерно для США). Однак деяю спшьт про-цеси в динамщ стану сощального капталу, що можна спостер!гати на кшець ХХ ст. все ж таки були видшет. До них належать:
— зниження з'явлення виборщв (найбшьше характерно для США, Свро-пи (кр!м Скандинавських кра!н), Австрали, Ново! Зеландп, Японп);
— зниження участ! в полгтичних париях (в 90-т роки ХХ ст. сталося послабления партшно! щентифжацп та належност! майже в умх кра-!нах ОЕСР);
— зниження членства у профсшлках (процес розпочався в Америщ у 1960 р. та укоршився в кра!нах ОЕСР тсля 1990 р.; единим винят-ком стали чотири Скандинавсью кра!ни, де страхування по безробгт-тю можна було одержати тшьки через профстлки, що стало досить сильним стимулом для вступу та збереження членства в них);
— зниження вщвщування церкви (властиво переважно для тих, хто вщ-мовився вщ членства у полггачних парпях та профстлках).
Характерним для цих процемв е та обставина, що вс вони вперше вияви-лися у США, а вже через деюлька десятилгть в шших кра!нах з розвиненою демокрапею.
Узагальнюючи проведений анал!з по кожтй кра!ш, Р. Патнем доходить висновку про те, що основними чинниками, котр! впливають на змши у структур! сощального капталу, е: 1) сощально-економ!чна модершзащя (шдустрь ал!защя знищила деяю форми сощального кашталу (наприклад, села) ! вод-ночас створила можливосп для нових форм (наприклад, профстлки); под!бш процеси можуть вщбуватися ! зараз щд впливом телекомушкацш та шформа-цшних революцш) та 2) полгтичш чинники, так! як державш структури та м!жнародш та/або громадянськ! вшни, у переб!гу яких можуть зм!нювати-
ся державш режими, розвиток громадського сусп!льства, зм!цнення нацю-нально! солщарносп та створення громадських звичок, що передаються з поколшня в поколшня.
Описан! зм!ни у стан! громадсько! активност! вщбулися у трьох основних сферах сусшльного життя — це полгтика, робота та в!ра. Р. Патнем зазначае, що саме щ сфери е основним резервуаром сощального катталу ! змши в них прямо пропорцшно впливають на його загальний стан. Також щ форми сощального кашталу (участь у виборах, пол!тичних париях, профспшках та церквах) мають особливе значення для розширення можливостей менш осв!чених та менш багатих прошарюв населення. Найголовншим значенням цих оргашзацп е те, що вони проповщували солщаршсть з шшими людьми ! тому !х зменшення значно впливае на зниження сощально! дов!ри вщ незна-йомих людей до вмх державних шституцш, особливо !нституту пол!тики.
Однак под!бне зниження соц!ального кап!талу, що сполучае, на думку дослщниюв, мае бути компенсовано, хоча б частково, за рахунок зб!льшення соц!ального кап!талу, що зв'язуе, або, як шведський дослщник Б. Ротштейн (ЯоШ81еш) назвав його, «солщарного !ндивщуал!зму», що стае новою !ндив!-дуал!стичною формою громадсько! участ!. Нов! форми участ! (наприклад, спортивш та еколог!чн! групи, нов! сощальш рухи) в сусшльному житт е бшьш вузькими, менш з'еднуючими та не концентрують зусилля на досяг-нення колективних чи державних щлей. Це все наштовхуе дослщниюв на ви-сунення г!потези про те, що щ нов! форми, даючи бшьше свободи та не спри-яючи зб!льшенню сол!дарност! м1ж людьми, призводять до своерщно! при-ватизацп соц!ального кап!талу.
На зак!нчення Р. Патнем звертае особливу увагу на те, що бшьшють до-слщжень соц!ального кап!тал^ головним чином зосереджено на вивченш к!лькост! соц!альних зв'язюв ! оминае дуже важливе питання про сусп!льне розпод!лення соц!ального капталу, а по сут! — про нер!вний доступ до нього, адже бшьше беруть участь у голосуванш, б!льше одер^ють дов!ри в!д шших, част!ше вступають у р!зн! оргашзацп ! т. д. т!, хто належать до б!льш багатших прошаркав сусп!льства. Громадяни, як! не мають доступу до фшансового чи людського кап!талу, також не мають його й до сощального капталу. Останнш, таким чином, накопичуеться серед тих, хто потребуе його найменше.
Традицшно профсшлки, парт!! та церкви прагнули своею д!яльн!стю усунути диспропорц!! у розподМ соц!ального кап!талу ! подолати сощальш та економ!чш в!дм!нност!, проте саме щ орган!зац!! р!вном!рно зменшуються в останн! десятил!ття. Групи, як! були орган!зован! роб!тничим класом — со-юзи, церкви, традиц!йн! жшоч! орган!зац!! — побл!дли, а в нових групах спостер!гаеться непропорц!йна представлешсть молодшого, з вищою осв!тою середнього класу. Явне зб!льшення класового ухилу в соц!альному кап!тал1 також може бути пов'язано з! зростанням нер!вносп в прибутках та зб!льшен-ням етн!чно! роздр!бненост! у б!льшост! розвинених кра!н св!ту. Проблема
HepiBHOCTi, особливо у сферi сощального катталу, е червоною стачкою, якою пpонизанi Bci нацiональнi дослiджeння в робоп, що розглядаеться.
Як висновок зазначимо, що загалом, аналiзуючи в хронолоочному порядку пpацi Р. Патнема, складаеться враження, що ïx автор, дослщжуючи вiдмiнностi peгiонiв Ггалп, висунув теоргю ïx пояснения. Далi вiн застосував цю тeоpiю до американського суспiльства i протягом декшькох роюв шукав новi докази ïï життездатностi. Останнiм кроком на цьому шляху, на нашу думку, виступила праця « Дeмокpатiя в ди», де теоретичн розробки Р. Патнем вщображено на бiльш широкому свiтовому piвнi у вивчeннi стану суспiльства з позицш дeмокpатiï та громадянсько1' розвиненост краш Заxiдноï Свропи, США, Австралп, Японiï та ïx поpiвияльному аналiзi.
Проте важливим е розгляд даного подходу з точки зору не тшьки юторич-ного розвитку концепцп соцiального капiталу, а й тих теоретичних положень, якi висувае Р. Патнем та якими вш збагачуе концeпцiю соцiального капiталу. Р. Патнем першим спром^ся вiдiйти вiд iндивiдуального piвня розгляду та аналiзу сощального катталу та перейшов на бшьш ширший, загальний piвeнь — piвeнь держави, суспiльства в цiлому; не залишив своï' розробки на piвнi теоретизування, а й пepeвipив 1х eмпipично, як було показано вище.
Л1ТЕРАТУРА
1. Творення дeмокpатiï: Традицп гpомадськоï активиостi в сучасиiй Ггалп [Текст] / Р. Д. Патнем разом з Р. Лeонаpдi та Р. Й. Нанетп ; пер. з анг. В. Ющенко. — К. : Вид-во Соломл Павличко «Основи», 2001. — 302 с.
2. Бурдье, П. Формы капитала [Текст] / П. Бурдье // Эконом. социология. — 2002. — Т. 3. — № 5. — С. 60—74.
3. Коулман, Дж. Капитал социальный и человеческий [Текст] / Дж. Коулман // Общ. науки и современность. — 2001. — № 3. — С. 121—139.
4. Степаненко, В. Сощальний каттал у соцюлопчнш пepспeктивi [Текст] / В. Сте-паненко // Соцюлогш: теорш, методи, маркетинг. — 2004. — № 2. — С. 24—41.
5. Putnam, Robert D. Bowling Alone: America>s Declining Social Capital / Journal of Democracy 6:1, Jan 1995, 65—78 [Text] / Robert D. Putnam. The Johns Hopkins University Press and National Endowment for Democracy. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://xroads.virginia.edu/~HYPER/DETOC/assoc/bowling.html
6. Robert, D. Putnam, Bowling alone: The collapse and revival of American community [Text] / Robert D. Putnam. — N.-Y. : Simon and Schuster, 2000. — 541 p.
7. Putnam, R. D. (ed.) (2002) Democracies in Flux: The Evolution of Social Capital in Contemporary Society[Text] / R. D. Putnam. — N.-Y. : Oxford University Press. 522 p.
ОСОБЕННОСТИ КОНЦЕПЦИИ СОЦИАЛЬНОГО КАПИТАЛА В РАБОТАХ РОБЕРТА Д. ПАТНЕМА
Ковязина К. А.
Посвящено рассмотрению работ Р. Патнема относительно такого общественного феномена, как социальный капитал. В хронологической последовательности 222
исследовано развитие идей и положений концепции социального капитала, а также результаты исследования изменений в американском обществе, которые приобрели большую популярность и оказали значительное влияние на научное и политическое общество.
Ключевые слова: концепция социального капитали Р. Патнема.
FEATURES OF CONCEPTION OF SOCIAL CAPITAL IN WORKS OF ROBERT D. PATNEM
Kovayazina K. A.
The article considers the Robert D. Putnam's works about one of social phenomena as social capital. It represents in chronological order the researcher's adeas on the social capital conception and also shows the results of the study on changes in American society, which became very popular and had a significant impact on scientific and political community.
Key words: the R. Putnam's social capital conception.
УДК 140.1
ГЛОБАЛЬНИЙ СВ1Т XXI СТОЛ1ТТЯ I ПРОБЛЕМА СОЩАЛ1ЗАЦП
О. Ю. Панфшов, доктор фшософських наук, доцент, О. О. Савченко, кандидат фшософських наук, доцент
Розкрито особливост1 сощал1зацп людини в епоху глобал1зацИ та складов1 цього процесу, зокремарозвиток освШи I науки, посилення тформатизацп життя, форму-вання глобальног екологИ, посилення ринкових в1дносин тощо. Визначено негативш аспекти глобал1зацп та гх вплив на сощалЬзащю.
Ключовi слова: сощал1защя людини, глобал1защя, людина сощальна.
Актуальтсть проблеми. Процеси ! наслщки глобал!заци на початку XXI ст. особливо гостро поставили на порядок денний питання подальшого розвитку людини, осмислення суп и сощальносп, визначення якосп !! життя. Все бшьше поширюеться та обгрунтовуеться думка, зпдно з якою глобальна людина XXI ст. демонструватиме тенденщю поступово ставати людиною не спльки економ!чною, скшьки сощальною. Безумовно такш шдхвд е багато-м!рним ! в першому наближенш про нього краще говорити гшотетично. Однак у свт юнують певш тенденцп, що засвщчують про вщмову вщ вульгарних ринкових вщносин та якюш змши процемв сощал!зацп людини. Таким чином, © Панфшов О. Ю., Савченко О. О., 2010 223
