CC BY
46
3. Сркульова Р.О. Вiдродiмо свою маленьку "Швейцарто" / Р.О. Сркульова // Корости-шiвська газета. - 15 квгтня. - 2002. - № 15. - С. 4.
4. Сршов В.О. Парк наш вжопомний / В.О. Сршов. - Коростишiв : Вид-во "Ленiнським шляхом". - 1986. - 22 кштня. - № 48. - 126 с.
5. Ильинская Н.А. Восстановление исторических объектов ландшафтной архитектуры / Н.А. Ильинская. - Л. : Стройиздат, Ленингр. отд-ние, 1984. - 151 с.
6. Маркевич Т.М. Що вщбуваеться у парку? / Т.М. Маркевич // Коростишiвська газета. -2004. - 13 березня. - № 3. - С. 3.
7. Родiчкiна О.1. Майстер садово-паркового мистецтва. Життя та творчють Дюнгая Мж-лера в Укран / О.1. Родiчкiна, 1.Д. Родiчкiн "Архитектура Украши". - 1992. - № 3 (травень -червень). - С. 38.
8. Родiчкiн 1.Д. Старовинш маетки Украши : книга-альбом / 1.Д. Родiчкiн, О.1. Родiчкiна. - К. : Вид-во "Мистецтво", 2005. - 384 с.
9. Родiчкiна О.1. Я - не князь, не магнат... / О.1. Родiчкiна, 1.Д. Родiчкiн // Коростишiвсь-ка газета. - 1999. - 6 травня. - № 4. - С. 5.
Сидоренко И А., Денисенко В.М. Культурно-историческая оценка территории парка-памятки садово-паркового искусства "Коросты-шевський" Житомирской области
Представлена культурно-историческая оценка территории парка-памятки садово-паркового искусства XVIII-XIX в. "Коростышевський" Житомирской области. Проанализированы основные этапы развития парковой территории, определена стилистика, историко-художественная ценность элементов парковой композиции.
Ключевые слова: культурно-историческая оценка, парк-памятка, архитектурные символы, романтический стиль, организация парковой территории, исторические компоненты, композиция насаждений
Sidorenko IA., Denysenko V.M. Cultural аnd historical ;isscssment of the territory lrndsdpe аг! рагк-monument "Korostishevskаyа" Zhytomyr region
Си11ига1-Ь181ог1са1 еуа1иа11оп of the рагк агеа of lаndscаpe ай XVIII-XIX century "Korostishevskаyа" Zhytomyr region аге presented. The ша1п stаges of the development of рагк аreаs аre апаlized. The style аnd historicаl апd аrtistic vаlue items pаrk composition аre estаЫished.
Keywords: culturаl-historicаl аssessmeпt, pаrk-moпumeпt, аrchitecturаl symbols, ro-mапtic style, orgаnizаtion pаrklапd, historic components, the composition of plаntаtions.
УДК 330.8(477.83) Здобувач Р.Р. Августин1 - Львiвська КА
ЕКОНОМ1ЧНИЙ ПЕРСОНАЛ1ЗМ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
Окреслено засади eK0H0Mi4H0r0 персоналiзму у соцiально-економiчнiй доктри-ш митрополита Андрея Шептицького. Стверджуеться, що екож^чна модель митрополита, яка Грунтувалася на засадах християнського персоналiзму, була унiкальною для свого часу. Основу цього феномена становили сощальний каттал та людина. Показано шляхи практично! реалiзацil ц1е! доктрини на прикладi творення iнститутiв укра!нського шдприемництва.
Ключовг слова: економiчний персоналiзм, сощальний каштал, укра!нське пiд-приемництво.
Вступ. Термш "сощальний каттал" тшьки недавно увшшов у науковий обт Сьогодш його активно використовують у р1зних наукових сощаль-
1 Наук. кер1вник: проф. Г.1. Башнянин, д-р екон. наук
них дисциплшах i в громадськiй полiтицi. С певш спроби систематизацп ос-новних методолопчних пiдходiв до вивчення сощального капiталу як науко-во1 категорп. 1дею соцiального капiталу започаткували та розвинули таю дос-лiдники: П'ер Бурдье, Джеймс Колман, Роберт Патнам, Френсю Фукуяма. Вони пов'язували 11 з пiдвищенням ефективностi урядiв, економiчного розвитку й економiчноl дiяльностi. В Укра1ш впровадження категорп "сощальний кат-тал" у науковий об^ тiльки започатковуеться. Соцiальний каттал, на вщм^ вiд iнших вимiрiв громадянського суспшьства, найтiснiше пов'язаний з шши-ми формами катталу, тому що його iснування передбачае обов'язкову наяв-нiсть iнших значимих капiталiв. Економiчну сутнiсть соцiального капiталу проаналiзував укра1нський професор Венiамiн Сiкора.
Водночас, важливою проблемою, що потребуе особливо1 уваги в су-часнiй укра1нськш наущ, е економiко-iсторичний аналiз нащонально1 тради-цп творення соцiального капiталу. Свггова наука уже напрацювала методоло-пчний iструментарiй такого роду дослiджень. 1сторико-культурш фiльтри со-цiального капiталу чико окреслили сучаснi захiднi дослiдники Р. Патнам, Д. Норт, та Ф. Фукуяма. Цжавим у цьому контексп виглядае дослiдження ро-лi Укра1нсько1 греко-католицько1 церкви (УГКЦ) на чолi з митрополитом Андреем Шептицьким у твореннi соцiального капiталу.
Постановка завдання. Метою дослщження е окреслити основнi засади творення сощального катталу у соцiально-економiчнiй доктринi Митрополита Андрея Шептицького та шляхи 11 реалiзацil.
Результати. Одним iз визначальних чинникiв становлення нащональ-ного господарського руху в Галичинi був шститут УГКЦ. Щоби з'ясувати ш-ституцiйну роль цього феномена у творенш нацiонального пiдприемництва в кра1 варто детальнiше зупинитися на аналiзi ролi митрополита Андрея Шептицького у цьому процесь Ще до свое1 митрополичо1 штрошзацп 1901 р. 35-рiчний Роман Марiя Александр граф на Шептицях Шептицький, бшьше вщо-мий пiд сво1м чернечим iм'ям Андрей, склав присягу укра1нському народу, виголошену у посланнi до вiрян-украшщв, у якiй закликав: "Божу батьювсь-ку землю любити i не пускати 11 з рук, i на нiй доробитися добробуту на взiр iнших народiв" [1, с. 3]. Пастирський лист вщ 1901 р. присвячуе Митрополит укра1нськш штел^енцп, пояснюючи 1й свою роль у процеш нацiонального вiдродження: "Як у кожнш працi i в кожному слов^ так i в тому моему письмi я шукаю лише добра народу, що до якого я почуваюся до важких i святих для мене обов'язюв. Тi обов'язки накладае на мене не лише мое становище Митрополита, але i торжественна присяга, зложена в день вступлешя в монастир, що буду вщповщно до мо1х сил працювати для добра суспшьности, а найбiльше саме переконання, що ставить мене в рядi громадян-патрiотiв iз яких хотiв би я бути найлшшим" [2].
Вш також намагаеться прихилити до свое1 доктрини фахiвщв-украш-цiв у галузях торгiвлi, промислу та модернiзованого хлiборобства: "Ми всi думаемо про цей поступ i бажаемо своему народовi всесторонньо кращо1 бу-дучности. Вш здаемо собi справу з того, на чому цей поступ мае полягати. Розумiемо, що треба нам звернути особливiшу увагу на стан ршьниюв, яких
надмiрне зубожшня i темнота видаеться часом непоборною перепоною до поступу... Мусимо вжити вшх можливих способiв до здвигнення промислу, без котрого ршьництво в наших часах не може утриматися. Мусимо на цшш лшп взяти в руки торгiвлю, органiзувати в ушх селах всi тi установи, що яким-небудь способом помагають людям у 1хньому життi i пращ. Нема одно1 галузi культурного i економiчного життя в нашому народ^ в котрому ми зро-били б хоч соту частину того, що потрiбне. Сто разiв бшьше, як у кожного ш-шого народу, треба нам iще думати про поставлення самих пiдвалин нашо1 хати, про цiлу економiчну сторону народного життя, без яко1 навпъ найсвгт-лiше полiтичне положення завжди буде безглузде i безхосенне" [2].
Основою теоретичних мiркувань стала папська енциктка Льва XIII "Рерум Новарум", яка з'явилася 15 травня 1891 року та яку через сорок роюв Папа Пш XI в енцикшщ "Квадраrезiмо Анно" називае "великою харпею, на якiй базуються вш християнськi акцп соцiальних питань" [2]. Кир Андрей у сво1х посланнях, а головно в посланш "О квестп соцiяльнiй", подае власну ш-терпретацiю, яка спрямована до укра1нського суспiльства, а саме до тих, чие тодшне економiчне становище було поганим i вiдрiзнялося вiд захщного. Якщо Папа Лев XIII присвятив свою енциклiку проблемi робiтничого класу, бо це було пекучим сощальним питанням, то Кир Андрей не мав практично того класу в себе. Вш мав натомють зубожше селянство, що поповнювало ла-ви сшьського пролетарiату, й пiонерськi прояви економiчного життя на селi завдяки духовенству й штел^енцп, головно адвокатам. Не було сильних ст-лок пращ, як на Заход^ та були радикали, котрi говорили вщ iменi селян. Громадська дiяльнiсть була для митрополита лопчним продовженням церковного служшня. Андрей Шептицький не раз стверджував, що тiльки вiру-ючi особи спроможнi побудувати добрий економiчний лад, оскiльки 1хньою метою е не лише особистий дохщ, а й загальний добробут. До побудови цього ладу вш залучав ктриюв Укра1нсько1 греко-католицько1 церкви.
О^м богословських знань, за переконанням отця Андрея, парохи (священики) повинш опановувати й свггсью ремесла - торпвлю, бухгалте-рiю, кооперацiю, землеробство. До цього спонукали обставини, у яких трива-лий час перебувала УГКЦ, - конфесiя не мала жодно1 державно1 пiдтримки анi за Австро-Угорщини, аш за Польщi, i тим бшьше за радянсько! влади. Тож свггський фах був для греко-католицького духовенства засобом заробля-ти грошi на власнi потреби та потреби сво1х нерiдко дуже великих родин. Та й самих парафiян було варто навчити деяких ремесел. Тож тд патронатом митрополичого ординарiату було створено укра1нське ремiсничо-промислове товариство "Зоря", де навчали юнакiв комерцil.
Митрополит з тдлеглими сформували неформальний Кабмш у межах УГКЦ, який вирiшував нагальнi господарськi потреби галичан. Мшстром фi-нансiв в урядi Шептицького було призначено отця Тита Войнаровського, яко-му митрополит доручав управлшня як справами церкви, так i власними фi-нансами, бiльшiсть з яких афшовано iнвестувалися у загально-громадсью потреби - створення шкiл, лжарень, санаторilв, музе1в. У кожнiй сфер^ де був присутнiй iнтерес УГКЦ чи особисто Шептицького, архшастир мав сво1х
довiрених ошб, у числi яких було чимало священнослужителiв та адвокапв, вiд яких вш регулярно вимагав постiйних звтв.
"... Християнин, а тим бшьше священик мусить домагатися якнайстис-лшого контролю. Контроль вважати за брак довiр'я, а навiть за особисту образу е знаком тако! примiтивностi у справах фiнансових та економiчних, що мусить бути шдозршня, що цим самим прикриваете нелад i невмiння прова-дити справи", - писав митрополит у посланш "Про милосердя" [3]. Коли на Галичиш виникло протистояння мiж укра!нськими кооператорами та приват -ними купцями, митрополит сво!ми порадами благословив примирення обох сторш i був обраний до !хшх управлiнських органiв.
В архiвах збереглися томи лиспв, у яких робиники, ремiсники i селя-ни довiрливо писали митрополиту про сво! думки щодо умов та оплати пращ. Дослщники зазначають три обов'язковi вимоги Шептицького, якi вш висував сво!м розпорядникам або партнерам по бiзнесу щодо найманих пращвниюв: матерiальне стимулювання, нормальнi умови пращ та духовна отка. Забезпе-чити !х на сво!й рiднiй земл^ але в чужих державах - спочатку в Австро-Угорщиш, а ошсля в Польщi - було непросто. А в перюд Друго! свггово! вiйни майже неможливо. Проте iсторiя не вiдвела iншого часу митрополитовi Шептицькому.
Ще до штрошзацп Шептицького, у 1894 р. було створено господарсь-ке товариство взаемного кредиту "Дшстер", яким керували греко-католицью митрополити. Кожен член товариства мав право одного голосу незалежно вщ кiлькостi 50-коронових внесених па!в. Гаранпею кредитоспроможностi було не майно позичальника, а довiра до нього. Дшстер щороку полiпшував умови для сво!х клiентiв i найвищих здобуткiв домшся через десять рокiв вiд початку свого юнування за чашв митрополита Шептицького, котрий зробив значш особистi вкладення в товариство, заохотив до цього духовенство i посприяв налагодженню спiвпрацi iз зарубiжними фшансовими установами.
У 1908 р. Шептицький увiйшов до складу комiтету засновниюв пер-шого укра!нського банку, створеного на засадах шотеки. Найбiльшими акщ-онерами Земельного Банку Гiпотечного (ЗБГ), що почав повнощнно працю-вати через два роки, стали митрополит Андрей i товариство "Дшстер", як придбали по 100 акцiй номшалом по 400 корон кожна. Така кшьюсть пояс-нюеться тим, що п'ять акцш забезпечували власниковi один голос, але вш не мав права на бшьш нiж 20 голошв [3].
А. Шептицький у веденш бiзнесу був обережним, уникав надмiрних ризикiв i диверсифiкував !х. На першому засiданнi спостережно! ради банку до !! складу було обрано о. Тита Войнаровського. Значною мiрою завдяки Щептицькому ЗБГ невдовзi став единим укра!нським банком, що здобув виз-нання у свт, а його цiннi папери оплачувалися у всiх банках Свропи. ЗБГ займався довгостроковим кредитуванням житлового будiвництва пiд заставу земельних дiлянок i нерухомостi. Банк також допомагав у разi тимчасових фiнансових труднощiв укра!нським кооперативам i купецтву, що належали до "Сшьського Господаря", "Народно! Торговле або "Маслосоюзу". Кредити ЗБГ надавав часто тд поруку митрополита, незважаючи на платоспромож-
шсть i ф^нсове сгaновище позичaльникa. Водночaс Шептицький дбaв пpо те, щоб бaнк скyповyвaв piзнi типи цiнних пaпеpiв не одного, a кiлькох влaс-ниюв, зменшyючи pизики ïх втpaти чи бaнкpyтствa. Кyпiвля-пpодaж цiнних пaпеpiв зa посеpедництвa бaнкy спpиялa отpимaнню мaксимaльних пpибyткiв з aкцiй, i це 6ув для митpополитa тадшний шлях збiльшення стaткiв з мшмь зaцieю y випaдкy фiнaнсових негapaздiв зaгpози для влaсного aвтоpитетy. Бaнкiвськi paхyнки Шептицького мaли нaзви вщповщно до потpеб: "Шщ-онaльний музей", "Кpилос", "Унiв", "Гошiв", "Яхтоpiв".
Вочевидь, що бiльше митpополит i його довipенi особи пiзнaвaли бaн-ювську сфеpy, то шиpшими стaвaли ïхнi iнтеpеси y нiй. Згiдно зi звiтом зa 191Q p. Шептицький мaв нa своïх бaнкiвських paхyнкaх тaкi суми: "Земель-ний бaнк гiпотечний - 4 441 бб7 коpон, Бaнк Овчapський - 8 S83 182, Кpaйовий союз ^едитовий - 27 2Q3 б1б, Hapоднa тоpговля - 112 76Q, з a^rn i вaлют - б11 4б5 73б коpон" [3].
Ha межi XIX-XX ст. Зaхiднa y^arna мaлa неaбиякy iнвестицiйнy ^и-вaбливiсть - тyтешнi нaфтовi pодовищa a^mm pозpобляли iноземнi ^pro-paцiï. Ha Гaличинi в цей чaс пpaцювaло 332 нaфтових пiдпpиeмствa, бшь-шють з яких нaлежaлa зapyбiжним iнвестоpaм. Iноземцi пpовaдили тафтови-добуток з особливим соцiaльним, економiчним тa еколопчним цинiзмом. Митpополит Шептицький був поодиноким yкpaïнським пiдпpиeмцем, який стaновив ïм конкypенцiю.
Вiн повнiстю викупив мaeток Пеpегiнське, що y Дpогобицько-Боpис-лaвськомy нaфтовомy бaсейнi, i yклaв бaгaтоpiчний договip - нa 2S-3Q pокiв -з нaфтовим об'eднaнням "Гaлiцiя" пpо видобуток вyглеводiв нa мшрополи-чих yгiддях. 3a yмовaми цього ^ropa^y, компaнiя зaплaтилa Шептицькому одpaзy 1 млн коpон, a щомюячш пpибyтки нaдaлi pозподiлялися тaк: по б % та двa paхyнки митpополiï тa особистий митpополитa. Додaтково об'eднaння зобов'язyвaлося плaтити по SQQ коpон зa кожну зaдiянy нову свеpдловинy [3].
У цьому бiзнесi, як i в iнших, тpaдицiйними були вимоги Шептицького щодо pобiтникiв: ствоpити спpиятливi умови щющ для них i, вiдповiдно, зaстpaхyвaти ïх нa випaдок тpaвми aбо смеpтi нa пpомислi. Жодне шше тд-пpиeмство з тих, що пpaцювaли нa той чaс y Rpaï, не мaло й татяку нa тaкий "соцiaльний пaкет". 3a нaлежним дотpимaнням умов договоpy вщ iменi мит-pополитa нaглядaв довipений aдвокaт Гвоздецький.
У тому ж Пеpегiнськомy було бaгaто лiсy, пpaво нa виpyбкy якого митpополит пеpедaв фipмi "Глесiнгеp" з двомa обов'язковими вимогами: дот-pимyвaтися нaлежних умов npaqi pобiтникiв i зaбезпечити дpовaми всi цф-ковнi yстaнови в о^уз1 Шептицький пеpшим yтвоpив y своïх лiсових упд-дях еколопчний осеpедок "Охоpонa пpиpоди". Мaйже 3Q тис. гектapiв було подiлено та тpи господapськi окpyги, якими yпpaвляли iнженеpи-лiсничi. Ha нapaдaх пpовiдних фaхiвцiв зa yчaстю лiсничих тa ypядникiв фipми "Глесш-геp" чaсто бyвaв пpисyтнiй i сaм митpополит. Ус знaли, що улюбленим його вщпочинковим зaняттям були об'ïзди нa кшнш бpичцi лiсових теpитоpiй, тож вш зaвжди був y кypсi спpaв. Митpополитовi Aндpею допомaгaв тaкож його бpaт Кaзимиp - головa Гaлицького лiсничого товapиствa i спiвaвтоp aвстpiйського зaконy пpо лiси [3].
Крiм продажу деревини, що разом iз нафтовидобутком становив 65 % ушх фшансових надходжень Галичини, лiсовi угiддя Шептицького славилися високим рiвнем оргатзацп полювань. Мисливсью угiддя в лiсах Перегшська належали до найкращих у тодшнш Польщi. Тут було облiковано 100 ведме-дiв, 500 оленiв i 2 500 козуль. На полювання сюди iз задоволенням при!здила европейська знать, зокрема дипломати. Серед вщомих прiзвищ постiйних мисливцiв - князi Габсбург, Лiхтенштейн, Радзивiл, Любомирський, графи Потоцький, Дщушицький, Тишкевич. 1х особливо приваблювали тутешнi оленi, що були одними з найбшьших у середньопр'! Свропи [3].
Деякi лiси о. Войнаровський, за згодою митрополита, здавав у довгос-трокову оренду на кшька рокiв. Контракт зобов'язував орендаря сплачувати щороку 450-500 дол. у касу митрополита i за окремим тарифом - за кожного вбитого звiра. Догсгар давав змогу стршяти щороку тiльки одного ведмедя i хворих оленiв або тих, що мали гарт роги. Наймач не мав права звшьняти сторожа i егерiв, якi працювали в упддях Шептицького, i повинен був добре оплачувати !хню працю - близько 50 дол. Цша одноразового полювання ста-новила 100 дол.
Економiчна модель Шептицького була унiкальна для свого часу - це був християнський персоналiзм. Людина - в центрi економiчного дiяння, i тому !! позищя та поведшка мають вирiшальний вплив на розвиток народного господарства. Основним моментом, отже, е усталення !! ставлення до само! пращ, тобто вщ кршацько-невшьничого - до свободи рухiв i ршення, де вона може щоразу змшювати мiсце й рiд пращ без жодних обмежень iззовнi за ви-нятком контрактних зобов'язань. Оперши свою концепщю на поняттi повно! свободи у пращ, Кир Андрей приходить до висновку: "... Лшше працюе той, що для нього праця не е лише орудником до осягнення уживання, але i обов'язком наложеним вщ Бога. Така праця приносить не тшьки дочасне добро, але i вiчну нагороду". "Сповняючи совiсно сво! обов'язки, заслужите на признання людей, серед яких будете жити. Бо чоловж совюний i працьовитий всюди заслуговуе на пошану людей".
За працю мусить бути винагорода, яка е надзвичайно важливим сощ-ально-економiчним чинником, бо ж е джерелом прибутку, вщ якого залежить прожиток робиника, тому i Митрополит пригадуе християнську теорiю плат-нi, яка полягае в тому, що "робггник зобов'язуеться вiддати працедавцевi сво! услуги за умовлену заплату. працедавець зобов'язуеться за роботу дати справедливе умовлене винагородження" Кир Андрей намагаеться переконати вшх вiрних, яке велике значення мае саме праця у творенш господарських дiбр: "Подивиься на людей по чужих краях: не раз бувае у них земля й прша шж у нас, але працею та ощадшстю дшшли люди до того, що навпъ i бщш-ший мае там кращу хату i лшшу страву, нiж у нас i найбiльший багач на се-лГ'. Отже, праця та ощаднiсть е джерелом майна, себто творить каттал, що пояснюе Владика так: "Люди часом думають, що наука 1суса Христа сто!ть на перешкодi у старант про дочасне майно. Однак так не е!. Наука 1суса Христа ще й помагае до осягнення добробуту. Бо освячуе i скрiпляе те, що на згадку всiх розумних людей е единою чесною дорогою до осягнення майна"
[2]. У зв'язку з ощадшстю i збереженням економiчних надбань, а також по-легшенням соцiально-економiчного становища села читаемо у зверненш до багатих: "Будьте ощадними, але не скупими. Помагайте бщшшому не тшь-ки вщ часу до часу, але. й так, щоб вiн мiг тддвигнутися з бiди та мiг стати на своïх власних ногах. Давайте убопшому нагоду до заробiтку - навчггь його - покажiть йому, як вiн сам може поправити свою долю". А бщним ра-дить: "... Оскiльки це у Ваших силах, поправляйте свою долю. стережггься квасу зависти та пожадання чужого добра!. Можеш бажати œ6i такого самого добра, як вш мае, але не вшьно тобi сумувати з приводу його добра - i не-вшьно його вiдобрати йому" [2].
Порятунком для бшьшосп украïнських селян Галичини Андрей Шеп-тицький вважав кооперащю: "Лучiться разом, заводiть по ваших селах крам-ницi християнсью, шпихлярi громадськi i всякi iншi пожиточш установи" [3]. На заклик Шептицького вiдроджувати украïнське село вiдгукнулося чимало священиюв, якi засновували осередки Товариства "Сшьський Господар" на парафiях i допомагали створювати при читальнях "Просвгги" громадськi склади для зерна та Народш доми - кооперативи змшаного типу, якi, крiм кредитування селян, займалися постачальницько-збутовою i виробничою дь яльнiстю. Митрополит давав особистi кошти i свою землю на оргашзащю кооперативного лiцею, садiвничо-городничоï та хлiборобськоï шкiл.
Водночас Андрей Шептицький наголошував на важливостi украшза-цп мiст i мiстечок, де традицшно домiнували польськi та еврейськi тд-приемцi. За порадою архiтектора 1вана Левинського Шептицький заснував у Львовi украïнську фабрику - скляну гуту - з найсучасшшим устаткованням вартютю 0,5 млн дол. Митрополит викупив кiлька львiвських будинкiв, якi згодом на прийнятних умовах здавав у приватну оренду пiд представництва украшських спiлок i фiрм, магазини i помешкання [2].
Шептицький завжди дбав про диверсифжащю активiв. Маючи у влас-ностi калька тисяч гектарiв земельних угiдь, на яких переважно селяни-орендарi вирощували сiльськогосподарську продукцiю, що йшла на експорт i до Свропи, Шептицький був доволi вщомою особою в дiлових колах не лише Австро-Угор-щини, а й Англп, Нiмеччини, Iталiï, Швейцарiï, Нiдерландiв. Вiн був партнером багатьох европейських банкiв, будiвельних i брокерських контор. Австршсью видавництва друкували для митрополита книги, ггалшсью та грецьк тд-приемства постачали вино i солодощ^ нiмецькi пропонували нерухомiсть.
Шептицький через маклерiв Вехерсона i Вiхерса та довiреного адвоката Берендса купував у нiмецьких мiстах Вестерлянд-Сiльдi, Лейпцигу, Гам-бурзi земельнi дiлянки i споруджував на них будинки на продаж. Будiвниц-тво здiйснювала компашя Heinr Bomhoff АгсЫ1;ек1; B.D.А., а прибутки вiд ре-алiзацiï нерухомосп надходили до вже вiдомого ЗБГ. Аналопчну дiяльнiсть митрополит провадив i в Голландп. Варто вiддати належне його полiтичнiй iнтуïцiï: у 1939 р. Шептицький продав усю нерухомють у передвоеннш Свро-пi. Попри активне тдприемництво, митрополит Андрей був взiрцем укра-ïнського мецената. Ддтвердженням цього може служити лише один перелж установ, будiвництво яких вщбулося за власнi кошти Андрея Шептицького:
Нацiональний музей, народна лiчниця (лiкарня), порадня (консультащя) для MaTepiB, кiлька сиротинцiв, дяювська бурса, духовна академiя, жiноча пмна-зiя, бурса рiдноï школи, малярська студiя, школа iменi Грiнченка, школа iMe-нi князя Лева, фотоателье у Чикаго, кiностудiя у Вшншезг
Висновки. Таким чином, одним i3 визначальних чинникiв становлен-ня феномена сощального капiталу в Галичинi був шститут УГКЦ. Економ!ч-на модель митрополита Андрея Шептицького, що Грунтувалася на засадах християнського пeрсоналiзму, була ушкальна для свого часу. Подiбно до реп-рeзeнтантiв "католицького соцiалiзму" в Iталiï, УГКЦ на чолi з митрополитом Андреем активно втшювали цю доктрину в життя, засновуючи осередки то-вариства "Сiльський Господар" на парафiях при читальнях "Просвгги", гро-мадськi склади для зерна та кооперативи змшаного типу "Народш доми", якi, крiм кредитування селян, займалися постачальницько-збутовою i виробни-чою дiяльнiстю. Митрополит давав особистi кошти i свою землю на оргашза-цiю кооперативних хлiборобських шкiл. Водночас, Андрей Шептицький спричинився особисто до фундацп украшських фабрик, банкiв, магазишв, просвiтницьких, соцiальних та медичних закладiв, що сприяло украïнiзацiï мiст i мютечок, де домiнували чужинцi.
Наше дослщження пiдтвeрджуе висновок сучасного американського соцюлога Роберта Д. Патнама про те, що рiвeнь соцiально-eкономiчного роз-витку суспiльства найбeзпосeрeднiшe i найтюшше пов'язаний зi ступенем розвитку громадянських традицiй, зi здатнiстю людей утворювати р!знома-нiтнi громадськi органiзацiï, товариства i брати активну участь у ïхнiй роботi. Протягом XX ст. шанси досягти високого соцiально-eкономiчного розвитку менше залежали вiд початкових соцiально-eкономiчних умов, нiж вiд сили громадянських традицш. Про цивiлiзацiйнe значення шституцшного поля, сформованого на основi вщродження самобутнiх засад нацiональноï госпо-дарсь^ культури, наголошують так! теоретики нeоiнституцiоналiзму як: Джеймс Марч, Йоган Ольсен, Дуглас Норт тощо. У цьому сeнсi надзвичайно важливою е самощентифжащя iнституцiональноï матрицi суспiльства, що е неможливою без вiдроджeння нацiональноï господарсь^ традицiï. Таке вщ-родження неможливе без мобiлiзацiï змодeрнiзованих нацiональних щеоло-пчних стeрeотипiв, побудованих на самобутнш модeлi мeнтальностi (культура, досвщ, навчання), як! впливають на ставлення, дов!ру до шституцш, а, от-же, i на ефективнють останшх. Як показуе досвщ перехщних суспшьств та виразно демонструе сучасний стан украшського сощуму, шституцюнальш (чи, точшше, квазпнститущальш) змши, як! е випдними для пeвноï групи ш-терешв (т. зв. пострадянських ол!гарх!чних клашв), не мають ефекту у масштабах всiеï економжи, усього суспшьства. Внаслщок цього явища деяк дер-жави "застрягають" у непродуктивны шституцюнальнш систем! i опиняють-ся на марпнеш свиового розвитку.
Л1тература
1. Митрополит Андрей Шептицький. Пастирсьга послання (1899-1944) / Андрей Шептицький. - Льв1в : Вид-во "Артос", 2007. - Т. 1. - 1014 с.
2. Вибраш сощально-екож^чш концепци Митрополита ндрея Шептицького. [Електро-нний ресурс]. - Доступний з http://sheptytsky.ugcc.org.ua/main.php?menu=2D=1&sm=3&subsm =&pid=6&p=2.
3. Швагуляк-Шостак Ольга. Союз хреста й орала / Ольга Швагуляк-Шостак, Зеновiй Свереда // Контракти : Укра1нський дшовий тижневик. - 2007. - 15 ачня.
Августин Р.Р. Экономический персонализм митрополита Андрея Шептицкого
Обозначены основы экономического персонализма в социально-экономической доктрине митрополита Андрея Шептицкого. Утверждается, что экономическая модель митрополита, которая основывалась на принципах христианского персонализма, была уникальной для своего времени. Основу этого феномена составили социальный капитал и человек. Показаны пути практической реализации этой доктрины на примере создания институтов украинского предпринимательства.
Ключевые слова: экономический персонализм, социальный капитал, украинское предпринимательство.
Augustin R.R. Economic personalism at the social-economical concepts of Andrei Scheptyzkyi
At the article is outlines the principles of social capital at the social-economical doctrine of Andrei Scheptyzkyi. It is alleged that the economic model of the Metropolitan, which was based on the principles of Christian personalism, was unique for its time. The basis of this phenomenon was the social capital and people. The ways of practical implementation of this doctrine by the example of the creation of the Institute of Ukrainian business.
Keywords: economic personalism, social capital, Ukrainian business.
УДК 910.2+796.5 Викл. Н.В. Фоменко, канд. географ. наук -
1вано-Франк1вський коледжЛНАУ, ПВНЗ "Галицька академш "
ДОСВ1Д ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛ1Н ЕКОЛОГ1ЧНОГО ХАРАКТЕРУ ДЛЯ СПЕЦ1АЛЬНОСТ1 "ТУРИЗМ"
Акцентовано увагу на важливост набування знань з екологи студентами, яга навчаються за спещальшстю "Туризм". Це пов'язано з1 специфжою туристичного природокористування у туристичнш галуз1. Запропоновано виробнич1 функци, типо-в1 задач1 д1яльност1 та умшня, якими повинш володгш випускники.
Ключовг слова: туризм, навколишне середовище, еколопя, фахова шдготовка, туристське природокористування, антропогенне навантаження на навколишне сере-довище.
Туризм сьогодш виступае масовою формою використання навко-лишнього природного середовища, е одним з видiв природокористування та виступае тонером у використанш природних ресуршв, першим включаючи в господарський об^ природш комплекси i !х елементи, що рашше не викорис-товувались: гори, екзотичш й ушкальш ландшафти, печери, водоспади тощо. Специфжа туристського природокористування (комплекснють, повсюдшсть, доповнюванють тощо) розмивае граш сформованих стiйких понять природокористування шших галузей господарства. Якщо традицшно вплив на природу здшснюеться за допомогою опредметнених i живих виробничих сил, то в туризмi вш вiдбуваеться здебiльшого через споживача - туриста.
На вщм^ вщ iнших галузей, туризм не супроводжуеться вилученням природних ресурсiв i подальшою !х переробкою, вiн використовуе природ-
