CC BY
3717. Karl F.R. Joseph Conrad : The Three Lives, a biography / Frederick R. Karl. -N.Y : Farrar, Straus and Giroux, 1979. - xvi, 1008 p., [32] leaves ofplates : ill.
18. Morzinski M. Linguistic Influence of Polish on Joseph Conrad's Style / Mary Morzinski // Conrad : Eastern and Western Perspectives / Ed. by W. Krajka. - Vol. III. - Boulder / Lublin : Distributed by Columbia University Press, 1994. - 148 p. - (East European Monographs No. CDXII).
19. Najder Z. Conrad and the Idea of Honor / Zdzislaw Najder // Joseph Conrad : Theory and World Fiction : Proceedings of the Comparative Literature Symposium. - Vol. VII. - Lubbock (Texas) : Texas Tech Press, 1974. - P. 103-114.
yflK 821.111 (73) - 31. AngaHK.09
O.M. KpaBeub
(XapKB),
KaHgngar ^igojioriHHHx HayR, crapmnH BHKjagan Ka^egpn icropii 3apy6mHoi jiTeparypH Ta KjacuHHoi $ijojorii XapKiBCbKoro Ha^OHajbHoro yHiBepcHTery iM. B. H. Kapa3iHa
KoHuenTH «CBifi/Hy^HH» y poMaHHirt TBopnocri ^^OHa AngaHKa: HeoMi^o^orinHHH acneKT
Ha Me®i XX-XXI ct. (^opMyeTbca hobhh, HeoMi^ojorinHUH Tun xygo®-Hboro MHCjeHHH hk cnpo6a 3HanTH ymBepcajbm BignoBigi Ha rao6agbHi oHTojorinHi nuraHHa, BigKpuBaKHH mnpoR MyjibTHKyjibTypHi nepcneKTHBH Ta peTpocneKTHBH 36epe®eHHa jrogcbKoi aBTeHTHHHocri b cynacHoMy CBiTi. AMepHKaHCbKHH BapiaHT HeoMi$ojori3My XX ct. Mae Bjacm bhtokh Ta Ha-^oHajbHo-icTopHHHo 3yMoBjem (JiyHKuii. Cepeg hhx nopiBHHHo KopoTKa icro-pia «6ijoi» AMepnKH, xncTKa aMepuKaHcbKa caMoigemH^iKa^a, iMMirpa^Hm пpoцeсн, MyjbTHKyjbTypHicTb, BignyTTa nogiTHHHoi chjh, KyjbTypHa npoBiH^HmcTb y nopiBHaHHi 3i «craporo» GBponoro, 3arocrpeHHa Ha^orajb-hhx npo6jeM. 3a цнx o6cTaBHH y CfflA gy®e paHo Ta mBHgKo Ha^oHajbHHH Mi$ nonaB 3aMi^yBaraca KocMonojiTHHHoro MacKyjbTyporo, ii crepeoTHna-mh, TOTeMaMH H Ta6y, ^o TaKo® 3yMoBHjo 3arajbHoHa^oHajbHy noTpe6y y HeoMi^ax, ix MogejroBaHHi H aHaji3i.
BigraK, aKTyajbHicTb Hamoro gocjig®eHHH BH3Hanaerbca Horo cnpaMoBa-HicTro go BHBHeHHa TBopnoro gocBigy HoBiTHboro aMepHKaHcbKoro mhtuh ^®oHa AngaHKa (John Updike, 1932-2009), gja aKoro HeoMi^ojorinm TeH-geнцii e npoBigHHMH. ,3®. AngaHK e ogHHM i3 HaHBnpa3HimHx npegcTaBHHKiB aMepnKaHcbKoi jiTeparypn gpyroi nojoBHHH XX - nonaray XXI ct.
PoMaHHa npo3a ,3®. AngaHKa e nocriHHHM o6'eKToM nojeMiKH hk cepeg BiTHH3HHHHx (MoHorpa^ii T. H. ^eHncoBoi; cTarri A. O. AcTBa^rypoBa, M. A. AHacTacbeBa, B. O. TijeHcoHa, T. H. Mopo3oBoi Ta iH.), TaK i cepeg 3apy6i®-hhx jiTepaTypo3HaB^B (,3®. ge Bejjic, P. Bepnapg, E. Bapro, P. ^eTBeHjep, C. Ojcrep). npoTe goTenep BUBnajnca jmme oKpeMi nnraHHa TeMaTHKH Ta Mi^o-noeTHKH ,3®. AngaHKa, 6paKyBajo KoMnjeKcHoro po3rjagy HeoMi^ojorinHux
© KpaBe^ O. M.
теиденцш письменника як свгтогляднох та естетично1 полiсистеми. Поза ува-гою дослвдниюв залишилось також виявлення ключових неомiфологiчних концеппв у романiстицi Дж. Апдайка, специфiка !х вербалiзацil в художнш архiтектонiцi творiв письменника з фокусом на аналiзi конкретного лттера-турного матерiалу - художнього тексту окремого автора - та врахуванш нащонально-культурного вимiру дослвджуваного явища. Це експлшуе акту-альнiсть нашого дослвдження, оскшьки саме антропоцентричне вивчення концеппв як оперативних одиниць знання, як1 поеднують суспiльний та щди-в1дуальний досввд, сприяе зосередженню уваги вчених на явищах, що ста-новлять неввд'емиу частину життя як окремо! людини, так i людства в цшому.
Мета роботи - виявити та дослщити неомiфологiчне концептуальне пiдгрунтя ромашстики Дж. Апдайка в мовленневiй об'ективацп ключових неомiфологiчних концептiв.
Об'ектом до^дження е романи «Iствiкськi ввдьми» (1984), «Iствiкськi вдови» (2008), а його предметом виступають ключовi неомiфологiчнi кон-цепти зазначеного скопуса ромашстики Дж. Апдайка.
Методолопчною основою роботи е фундаментальш розвiдки з проблем концептологп (С. Г. Воркачов, О. П. Воробйова, В. I. Карасик, Ю. С. Степанов та ш.), теорп мiфу та мiфокритики (С. С. Аверiнцев, М. Елiаде, Дж. Дж. Кемпбелл, £. М. Мелетинський, З. Г. Мiнц, В. М. Топоров, О. М. Фрейденберг), структуралiзму та семiотики (Р. Барт, К. ЛевьСтрос, Ю. М. Лотман, В. П. Руднев), поетики роману (М. М. Бахтш).
Наукова новизна роботи полягае в штегративному вивченш неомiфо-логiчних тенденцiй у романнш спадщинi Дж. Апдайка та аналiзi концептуального шдгрунтя iндивiдуального стилю письменника. Здшснено аналiз домiнантних неомiфологiчних концептiв iндивiдуальноl концептосфери автора. Виявлено особливостi художньо! репрезентаци ключових неомiфо-логiчних концептiв «свiй/чужий» та фонових («iсторiя», «мистецтво») в романному диптиху письменника.
Унiверсальнi концепти культури «свш/чужий» найповнiше реалiзуюгь-ся в «1сгакському» диптиху Дж. Апдайка. В основi поняттевого складника опозици «свш» - «чужий» лежать мехатзми тотожностi й розрiзнення сво-го й чужого. Лексема «свж» - це «власний, особливий, окремий, оабний, значущий». Лексема «чужий» - «без особи, власного обличчя». Зютавлен-ня цих концептiв включае: по-перше, осмислення «свого» на фонi «чужого»; по-друге, «ввдсторонення» свого й надання «особистiсного» чужому.
В романах Дж. Апдайка концепти «свШчужий» е визначальними на рiвнi хронотопу творiв. Мюцем перетину просторово-часових координат у ромат е провiнцiйне мiстечко Iствiк, розташоване в реально iснуючому американському штап Род-Айленд. Неомiфологiчнa складова концептiв «свШчужий» формуе головну мiфологiчну опозицiю в романному хро-нотопi: «чужий» - «свш» простiр. Ця опозицiя, закладена в романному хронотопi, надалi розгортаеться на рiзних рiвнях текстово1 оргатзаци. Характерна риса хронотопу штату Род-Айленд - помежове географiчне розташування: мiж «чужим» i «сво1м» простором, мiж цивiлiзацiею i варварством, язичництвом i християнством, Старим i Новим свiтом. Род-Айленд займае не тiльки материкову частину, а й прилепи острови, як1 омива-
ються Атлантичним океаном. Назва штагу ввдбивае цi iсторичнi реалii: Rhode Island (The State of Rhode Island) утворився з двох частин: Провщенсьш плантацл (материкова частина з крупним мiстом Провiденс) та острiв Род (ост^вна частина з головним метом Ньюпорт). Дж. Апдайк акцентуе ува-гу на назвi штату, яка ввдбивае поеднання двох просторiв - материкового й ост^вного, що надал1 розгортаеться в просторових опозицiях роману. Тобто автор використовуе ще й мiфологiчну острiвну символ1ку, оск1льки в мiфо-логiчнiй картинi свiту острш - це зменшена модель свгту.
Романна картина свгту - це поеднання протилежностей, що базуються на ввдзначених опозицiях, а також доповнюються явним протиставленням: природи та культури, багатства та бiдностi, природносп та штучностi. «Rhode Island <...> yet contains odd American vastnesses, tracts scarcely explored amid industrial sprawl» [8, с. 9]; «Swampy poor in spots, elsewhere in became a playground of the exceedingly rich» [8, с. 9]; «Once you cross the state line, <...> a subtle change occurs, a cheerful dishevelment, a contempt for appearances, a chimerical uncaring» [8, с. 9].
Чуттево-образна складова концеппв «свш/чужий» ввдтворюе сенсорне сприйняття навколишнього простору персонажами. Проспр 1сгака вив-шьняе творчi можливосп, закладенi в самому ествi жшки: «The air of Eastwick empowered women» [8, с. 8]. Головш герош «Iствiкського» диптиху сприймають навколишнiй свiт та життя через мистецтво: Джейн -через музику, Олександра - через вiзуальний образ, Сьюш - через слово.
Неомiфологiчний вимiр фонового концепту «мистецтво» актуалiзуе поняття творчостi як процесу створення художнього шедевру в його сшввщношент з мистецтвом поп-арту. Глибина можливих iнтерпретацiй мистецького твору протиставляеться примгтивност та поверхневост поп-арту, яке представляеться штучним «конструюванням», а не природним «народженням» автентичного мистецтва.
Предметним компонентом концептiв «свШчужий» е знак дорожньо-го руху, що в художньому просторi мюта означае рiвнозначний двосто-роннiй рух i е найпоширенiшим у штап. В концептуальнiй картинi свiту автора знак дорожнього руху виступае: 1) символом гетерогенного мiфо-логiчного простору з його природним сшвюнуванням протилежностей: «Its favourite road sign is a pair of arrows pointing either way» [8, с. 9]; 2) означае фiзичний проспр, де вщбуваються переломш моменти в житп головних персонаж1в, i ментальний проспр, де аналiзуеться психiчний та емоцшний стан геро1в: «It was the house I'd blame if it happened again. Certain spiritual grooves get worn into a place, don't you believe?» [8, с. 281].
Предметно-чуттева i неомiфологiчна складовi концеппв «свШчужий» взаемопов'язаш, вони акгуалiзуються на рiвнi струкгурацii художнього простору роматв. Простiр мiста Iствiк виявляе ознаки мiфологiчного простору, з його розподшом на центр i периферiю, «свiй» (засвоений) i «чу-жий» простори. Iствiк розташований «на краю» культурного простору -на узбережж затоки Наррагансетт. Семантика цього периферiйного поло-ження мiста акцентуеться «межовим» розташуванням самого штату Род-Айленд. У ромаш Дж. Апдайка мiсто - це складний семютичний органiзм, вiн постiйно неначе вщроджуе свое минуле, яке спiвiснуе iз сучасним.
План мюта, apxiTeKrypHi споруди, найменування вулиць висгупають як icogoBi програми, актуатзуючи асoцiативну та аксioлoriчну складoвi концеппв «свiй/ чужий>>. Пpoстip 1ствшу мае геометричну форму кута. Двi головт вулицi мiста утворюють перехрестя у вигляд букви «L>>: «the town was shaped like an L>> [8, с. 4], що асоцшеться з кутом - амбiвалентним i «нечистим» мiсцем у мiфoлoгiчнoму свiтoспpийняттi. Ця симвoлiка кута поступово пiдсилюеться й наrнiтаеться, пов'язуючись i3 симвoлiкoю iменi головного персонажу - шфер-нального прищджого Деppiла ван Горна, а також його помешкання.
Неoмiфoлoгiзм кoнцептiв «свш/чужий>> pеалiзoванo також в iменi головного персонажу (Darryl Van Horne) та у назвi придбаного ним помешкання (Lenox). За етимолопею Ленокс е топошмом, що походить вiд назви району в Шотланди. Воно утворилось вiд галльського «Leamhаnach» - мюце, де вдосталь росли в'язи. Тобто це пpiзвище походить вiд назви родинного маетку в Шотлада, де росло багато в^в. Предки Ленокав, кoтpi оселилися в американському маечку, були шотландцями. Вони привезли iз собою, з одного боку, язичницьш кельтсью другдсью традици, а з iншoгo - багатовь ювi страхи перед вщьмами. Шoтландiя була окраною Британи, тpадицiйним мiсцем язичництва та останньою мiсцевiстю, де вiдбувалися процеси над «ввдьмами>> у XVII ст. У тексп роману зазначено, що будинок Ленoксiв колись оточувала алея в'язiв, але тепер дерева постарши й виглядали наче мерц у саванах «Allee of elms <...> stending like men in shrouds>> [8, с. 11]. Мфо-симвoлiка в'язу дoвoлi суперечлива. В огашчному алфавiтi дpевнix кельтiв кожна «буква^> вiдпoвiдала аpxаíчнiй назвi дерева. Символ «Ailm>> передавав звук «А>> i спiввiднoсився з в'язом. Це могутне дoвгoлiтне дерево росте на узбiччяx, уособлюючи божественну силу й здатнють зцiлення, вiднoвлення. У давнину в'язи саджали на могилах геро1'в, щоб íxнi душi, переселившись у дерева, продовжували виконувати мiсiю захисниюв.
1м'я персонажа - Darryl Van Horne (Деррш ван Горн) - симвoлiчне. Власне iм'я, Darryl, ствзвучне в англiйськiй з Devil (диявол) - це паpoнiмiя. Пpiзвище Horne утворене з «Horn>> i е мовним репрезентантом перетину концептуальних царин. Пpiзвище персонажа пов'язане з реальним геогра-фiчним мiсцем. Це розташований на oстpoвi Горн спpавжнiй мис Горн, що вважаеться кpайнiм твденним пунктом Пшденно! Америки. У вах на-poдiв до таких мюць було неоднозначне ставлення, oскiльки мис - це не-безпечна зона, де гинули корабль Саме через це на миа Горн, традицшно-му мiстi корабельних аваpiй, побудували вiдoмий маяк для позначення не-безпечного простору, пpoxoдiв для судов у нiчний час. Таким чином, акту-алiзуються асoцiативний та аксюлопчний вимipи кoнцептiв «свш/чужий>>: тoпoнiм мис Горн поеднуе семантику периферп, окраши й меж1. У мiфo-лопчнш каpтинi свiту це небезпечний межовий простр, у якому дiють пoтoйбiчнi сили. Кpiм того, акгуалiзуеться i неoмiфoлoгiчний вимip кон-цептiв «свШчужий>>: iнше значения слова «horn>>: «pio> (тобто ван Горн -«син рогатого>>), i «кут>> (персонаж кута у мiфoлoгiчнiй симвoлiцi е темною й нечистою силою). Топошм «мис Горн>> також посилюе цю додатко-ву мiфoлoгiчну симвoлiку кута.
Отже, дослщження змiсту концептуального комплексу «свШчужий>> засвiдчилo, що неoмiфoлoгiчнi концепти «свШчужий>> е ключовими у
проаналiзованих романах Дж. Апдайка i формують головну мiфологiчну опозицш в романному хронотот: «чужий» - «свж» проспр. В «1ствжсько-му» диптиху ця опозицiя розгортаеться на рiзних рiвнях текстово! оргаш-заци диптиху - вщ iсторичних реалiй давнього 1ствша, пов'язуючи !х з гли-бинними загальнокельтськими (символiка в'язу), шотландськими (етимо-логiя прiзвища Ленокс) i англо-саксонськими (назва мiста Iствiк та прiзви-ще Горн) мiфологiчними уявленнями. Авторсьш локуси концентраци мiфiв виявляють приховаш смисли фактажу як основи iндивiдуальноl художньо! системи митця. Асоцiативний та аксюлопчний вимiри концептiв «свiй/ чужий» об'ективують виникаючi асоцiативнi зв'язки у значеннях назв то-пографiчних об'екпв (маеток Леноксiв) та iмен (Деррш ван Горн) i функц-юнування авторських цiннiсних настанов.
В авторськш концептосферi ключовi неомiфологiчнi концепти «свШ чужий» взаемопов'язанi з фоновими концептами «iсторiя» та «мистец-тво». За допомогою концепту «iсторiя» письменник вписуе юторш ви-гаданого неомiфологiчного мюта Iствiк в реальну iсторiю становлення держави Америки ^ глибше, пов'язуе його виникнення з iсторiею Бри-танп. Мовне вираження концепту «iсторiя» реалiзуеться у назвi мiста (1ствш), яка, з одного боку, виявляеться фактуальною, а з iншого -мктить мiфологiчнi потенци. Неомiфологiчний вимiр фонового концепту «мистецтво» виявляе глибину iнтерпретацiй мистецького твору, яке протиставляеться примiтивностi та поверхневостi поп-арту, природ-не «народження» автентичного мистецтва протиставляеться штучному «конструюванню».
У цьому зв'язку перспективу нашо1 роботи вбачаемо, по-перше, у поеднаннi лiтературознавчих методик (неомiфологiчний пiдхiд до аналь зу теспв) зi стратегiями лшгвокультурологп (дослiдження формування неомiфологiчних концептiв); по-друге, у виявленш неомiфологiчних кон-цептiв романно1 спадщини Дж. Апдайка зi встановленням 1'хшх взаемоз-в'язк1в у лiтерагурнiй архгтектошщ, а також дослiдженнi способiв 1хньо1 ху-дожньо1 об'ективацл.
Список використаноТ лiтератури
1. Воркачев С. Г. Любовь как лингвокультурный концепт / С. Г. Воркачев. - М. : Гнозис, 2007. - 284 с.
2. Воробйова О. П. Когнитивна поетика : здобутки i перспективи / О. П. Воробйова // Вкник Харк1вського нац. ун-ту. - 2004. - №2 635. - С. 18-22.
3. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин // Методологические проблемы когнитивной лингвистики : сб. науч. тр. / [под ред. И. А. Стернина]. -Воронеж : ВГУ 2001. - С. 75-80.
4. Кошарная С. А. Миф и язык : Опыт лингвокультурологической реконструкции русской мифологической картины мира / С. А. Кошарная - Белгород : Изд-во БелГУ, 2002. - 288 с.
5. Лотман Ю. М. Семиосфера : Культура и взрыв ; Внутри мыслящих миров : ст., исслед., заметки / Ю. М. Лотман. - СПб. : Искусство-СПб., 2000. - 704 с.
6. Новикова М. Мiфи та мгая / Марина Новикова ; [вщп. за вип. Костянтин Лiгов, Леотд Фiнберг]. - К. : Дух i лiтера, 2005. - 432 с.
7. Updike J. The Widows of Eastwick / John Updike. - N.-Y. : Knopf, 2008. - 310 р.
8. Updike J. The Witches of Eastwick / John Updike. - N.-Y. : Knopf, 1984. - 307 р.
УДК 821.161.1 «91/20».09
К.В. Краева (Евпатория),
асистент кафедры иностранных языков Республиканского высшего учебного заведения "Крымский Гуманитарный университет", Евпаторийский институт социальных наук
Массовая литература как часть массовой культуры
Постановка проблемы. Массовая литература достаточно новое явление в современном литературном процессе, сложившаяся на рубеже XX-XXI вв. и представляющая собой результат развития общества. Исследования в области массовой литературы (Н. А. Купина, Ю. М. Лотман, Т. А. Скокова, Л. Р. Татарникова, М. А. Черняк) занимают сегодня значительное место в изучении литературы, однако массовая литература в контексте современной массовой культуры не получила системного освещения.
Исследование понятия «массовая литература» говорит об актуальности данного концепта в современном литературном процессе, но однозначного термина, характеризуемого его, пожалуй, на сегодняшний день не существует. Объединяющее звено всех исследований заключается в трактовке массовой литературы с позиции малоизученного субстрата, зависимого от общества и обладающее стереотипами [1, с. 4-16].
Цель статьи - выявить особенности массовой литературы как части массовой культуры. Основной материал исследования. Изучение массовой литературы началось с середины 1990-х гг. что связано, прежде всего, с изменением вкусов и потребностей читателей, развитием литературного процесса и спросом на книжную продукцию. Все это обусловило активный рост исследований в области массовой литературы [17, с. 9]. В начале XX века массовая литература немного приостановила свой ход, что, связано с социалистическим реализмом, продиктованным идеологией советского государства и чему должен был подчиняться советский человек [5, с. 22-24]. Это был своеобразный кризис в литературном процессе.
Кризис двух столетий (XX и XXI вв.) способствовал вскрытию глубинных искомых реальности, позволяющих в какой-то мере модифицировать интенцию не только культуры, но и литературы как ее составной части, которая должна постоянно совершенствоваться, а не быть стагнационной. Пере
© Краева К. В.
