CC BY
34
УДК 331.101+330.831.8+32.019.51+339.9 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).199-206
Григорш Васильович Задорожний
академж АЕН Украти д-р екон. наук, проф. ORCID 0000-0002-4488-4173
e-mail: i.business@karazin.ua,
Хар^вський нацюнальний утверситет iMemi В. Н. Каразта
КОНСЩеНТАЛЬНА В1ЙНА - ПРОВ1ДНА ФОРМА ГЕОЕКОНОМ1ЧНОГО П1ДКОРЕННЯ СВ1ДОМОСТ1 ЯК НОВОГО ПРЕДМЕТУ ПРАЦ1 В УМОВАХ НЕОЛ1БЕРАЛЬНО1 ГЛОБАЛ1ЗАЦП
Актуальнiсть. Початок нового столитя показав, що у свгговому господарствi прискорено наростають новi кризовi явища, надто швидко загострюються си-туацiя у форматi глобальних проблем людства, надзви-чайно актуалiзуeться необхiднiсть практично! реалiза-ци тперативу виживання людства. До того ж одшею з головних надзвичайних проблем людства стала панде-мiя коронавiрусу, яка уже стала досить вщчутим свгго-вим протилюдським явищем, а надшних методiв бо-ротьби з ним поки що не знайдено.
Разом з тим, слщ наголосити, що за великим ра-хунком криза неолiберапьного сценарда глобалiзащl заводить людство в тупик, бо велика частина мислячих людей згоджуеться з тим, що ниншня глобальна криза уже почала перетворюватися у апокалттичний лабi-ринт. Традицшна механiко-матерiалiстична наука з сво!м догматично-атилюдяним дiалектичним методом не може знайти вихщ з цього лабiринту тому, що вона ус зусилля спрямовуе на дослiдження матери, а ду-ховний свт i духовну природу людини досi кноруе.
Проте, як показало вивчення спещально! лггера-тури з мгжнародних геостратепчних i геоекономiчних вiдносин, людство дуже недоощнюе проблеми сучасно! глобально! економiчноl влади й суть та характер вшни за свое майбутне, яка уже зараз широко розгортаеться i мае величезний вплив на тренди, що можна спосте-рiгати у свгговому господарствi. У цьому аспеки слiд звернутися до двох нових свтогосподарських явищ, на яю не звертае пильно! уваги економiчна наука, а тому вона сама мае не випереджальну смислову спрямова-шсть, а лише заднт числом намагаеться пояснити осо-бливоси сучасно! глобально! кризи. Мова йде тут про два новi феномени — панування ново! форми еконо-мiчно! — фнансово-ттелектуальног влади, яка прагне до абсолютного охвату сфери соцiально-економiчних вщносин заради прибутку й само! себе; й широкого розгортання свггово! консщентальног вшни, яка ве-деться за майбутне панування тих, хто тримае могутню фшансово-штелектуальну владу через використання новттх технологш мантуляци свiдомiстю людей.
Справа у тому, що в умовах глобалiзацi! кардинально змнюеться сам предмет пращ — ним стае свiдо-мсть людини, а тому змши у предмета пращ — свщо-моси, технологи маншулювання свщомютю — зараз е найбшьш прибутковим бiзнесом. Проте тут економiч-ний аспект не е першорядним. Головне полягае у тому, що ниншнш етап еволюци людства уже втрачае сощальну домшанту, про що явно свщчать процеси руйнаци сощальног держави, механiзмiв сощального
захисту людини, згортання тих сфер суспшьства, яю мають безпосередньо служити людинi: освiта, охо-рона здоров'я, культура. А що мае замнити сощальну домнанту — проблема дискусшна й мало ще ви-вчена.
Проте ця проблема тюно пов'язана з консщен-тальною вшною, полем бою яко! е свiдомiсть сучасно! людини, !! самоiдентифiкацiя, цiнностi та цш майбут-нього. При цьому, на мш погляд, можна стверджувати, що консщентальна вшна е чи не найголовншою формою реалiзацi! глобально! фшансово-штелектуаль-но! влади, притримувачi яко! мають сво! особливi его!стичнi штереси й прагнуть до безмежного свгго-вого панування.
Мета дослщження полягае у розкритп загального змiсту консцieнтально! вiйни як найсучасншо! форми реалiзацi! фiнансово-iнтелектуально! влади, що вщбу-ваеться у полi манiпулювання свiдомiстю, й багато в чому визначае майбутне людства у сучасному техно-штучному свт.
Виклад основного матерiалу. Дослiдження змiсту i методiв ведення консцieнтально! вiйни у сучасному глобальному свiтi; визначення сутноси та форм реаль заци фшансово-штелектуально! влади, а також до-слщження можливого поля розв'язання протирiччя м1ж фiнансово-iнтелектуальною та духовною владами як передумови можливоси дезавуювання глобально! консщентально! вiйни — таю першочерговi завдання новог постнекласичног людиномiрног економiчног науки [6]. З !х дослщженням пов'язана можливють розробки людяного сценарю виживання людства через форму-вання альтернативно! антикризово! стратеги духовно -ноосферо-сталого господарського розвитку, яка протя-гом останшх роюв розробляеться вченими кафедри мгжнародно! економiки та свiтового господарства Хар-ювського нацiонального унiверситету iменi В. Н. Ка-разiна. Така проблематика е надзвичайно актуальною i дискусiйною, а тому текст мае перш за все методо-логiчне спрямування. При цьому слщ вказати, що у лггературних джерелах поки що е досить мало публь кацш щодо дослiджувано! тематики.
В умовах сучасно! глобально! вшни на перше мсце висуваеться «<вшна сми^в», яка стосуеться насамперед тдвалин свiдомостi людей, !! змши в форматi, який за-даеться стороною, яка починае вшну. Для планування вшськових операцш важливо мати уявлення про крову модель вйни на фронтах товарних i фтансових рин^в.
Визнаний класик американсько! политологи Зб. Бжезинський ввiв для людей европейсько! освiти модель театру вйськових дш (ТВД) в образi «велико! шахiвницi» протиборства: свш — чужий; бiлi — чорнi; «Хто не з нами, той проти нас». Архитектор китай-ського чуда Ден Сяотн, будучи довiчним головою Всекитайсько! асощаци любителiв картково! гри в бридж, бачив модель ТВД в образi «великого картко-вого столу ктори», коли вся политика будуеться не на двох, а на трьох силах: ми самi — нашi союзники — нашi вороги. Обидвi щ стратегеми мають мiсце у су-часному глобально-кризовому свiтi. Переплiтаючись м1ж собою, вони багато в чому впливають на дшсний стан людства, протидiючи можливосп виживання людського роду.
Найбшьш тривожний вираз кризи життедiяль-ностi сучасно! людини в найбшьш наглядному сьо-годнi виглядi мислиться, перш за все, в кульгавостi на обидвi ноги того, що традицшно називаеться сощаль-нктю або простше — сощальною захищенiстю людини в жорстко насаджуваному сощал-дарвшстсь-кому глобатзованому свiтi. Життя в штучно створе-ному повсякденному свiтi небезпеки, котра щоденно по-силюеться, вщображаеться у внутршньому почуттi на-ростаючо! тривоги, яка стае повсякденнiстю. «Най-бшьше вражае те, що створений людиною свгт ... запе-речуе вже не тшьки природу i Бога, з якими у нього боротьба, а й ... саму людину, яка йому просто вже не потрiбна — ш по сутi сво!й, нi в масi сво!й. Штучний свiт вимагае i якогось штучного людиноподiбного ство-рення, того ж гумано!да — чи то просто постлюдини, чи то навгть надлюдини, ну i треба думати, вже й не в тих кшькостях i пропорцiях, н1ж сьогоднi, а тому всiм, хто не пристосувалися i правильно не змутували, землянам доведеться, видно, цей щасливий, але iманентно вже хвороботворний, свт покинуты» [12, с. 511] (видшено мною — Г. З.).
По суп, в цш тезi в прихованому змюп укладений заклик до вшни проти само! людини, бо ветм землянам, котрi не пристосувалися до умов наростання штучно-техтчного свту i правильно не змутували, доведеться цей iманентно вже кризовий i хвороботворний свгг по-кинути. Чи не про це твердять глобальш теорп золотого мшьярда, а далi й двох мiльярдiв. Проте i це ще не все: НБ1К-конвергенщя, що знаменуе перехщ людства до шостого технологiчного укладу, практично створюе реальш умови для стирання межi мiж живим i неживим, готуе процес замти (знищення) людини кборгом — штучним створенням iз самовщтворюваль-ним штучним ттелектом на голографiчному носп-субстрать Це поки що повною мiрою не усвщомлю-еться масовою свщомютю, але вже насуваеться таке прозршня в прискореному темпi.
Все це вщбуваеться тому, що хвалена традицш-на — механiко-матерiалiстична наука, що виключила з предмета сво!х дослщжень духовний свт людини, !! свiдомiсть, не може ш бшьш-менш повно описати су-часну цшсну реальшсть, нi знайти життерятiвного шляху для виходу з триваючого полжризового стану людства, для якого наростання ризиюв, небезпек i ка-тастрофiчностi вже стае майже звичною повсякден-шстю. У глобальному свiтi дiе на всю силу закон тех-ногумантарного балансу [13], змют якого зводиться до того, що людина своею технократичною дшльтстю створюе умови для того, щоб духовно-людят цiнностi
переставали дяти, щоб безроздшьно панувало техно -кратичне мислення проти людини. Техократизм сьогод-ш диригуе псевдобуттям свту, бо вш е бездушною i жорсткою передвизначешстю неживо! матери. Вш творить штучний свт, де немало людей залишаються людьми лише за назвою, втрачаючи в прискореному режимi свою людятсть, неусвщомлено поповнюючи !! техноантилюдятстю рiзних екранiв та «смертофонiв» [17, с. 19]. Зараз думаючим людям зрозумшо, що технократизм з його ш^дливою матерiалiстичною дiалек-тикою — невилковною тмецькою хворобою, що е на-справдi полтбридною онкологiею розуму, котра сполу-чила ращональне безумство i несамовитсть [17, с. 22], ставить за мету, щоб у свт перемогла остаточно i без-поворотно одна сторона — техтчна.
Машина не просто тдпорядковуе людину в якоси свого придатка, але й веде до непотрiбностi людини в машинному свМ. Про це ще в 1947 рощ писав вщомий французький письменник Ж. Бернанос: <Жба не час задуматися, чи немае в уетх наших бщах загально! причини: чи не е та форма цивЫзацп, яку ми звемо цив^ лiзацiею машин, свого роду нещасним випадком, пато-логiчним феноменом в юторп людства i чи не буде правильнее говорити не про цившзащю машин, але про захоплення цившзацн машинами, найнебезпечнший на-^док якого — докортна змша не тшьки середовища проживання людини, а й само!людини. Не будемо щд-даватися на обман» [1, с. 110-111].
Проте глибинна суть захоплення цивЫзацп машинами не визнаеться в формат механiко-матерiалiс-тично! науки, бо вона вiдкинула i геть кноруе духов-тсть, оскшьки машит-мехатзму дух просто не потр^ бен. Дух — це ноумен, який чужий техтчному свту машин, а тому з самого початку цей свгт був призначений для циерацюнальноси, яка здшснюеться не в просторi захисту i збереження людини. Людина-особистють не просто шкщлива машинному, техносному свту, остан-нш просто кноруе людину за непотрiбнiстю, оскшьки машинна цивЫзащя у своему розвитку потребуе штучного штелекту на синтетичному носи. Штучний штелект знати шчого не бажае про духовшсть, бо вш являе собою вищу форму однобоко заточеного на матерю нструментального, тому й iнвалiдного розуму-нтелекту.
У цьому плат стае зрозумшо, що засилля машин стала згубною перверЫею, бо таке засилля як хвороба техтчног цившзаци оселилася в самт людит, яка по-ступово втратила духовтсть. Тобто сучасна людина в юнуючому техносному свт прискорено розлюдню-еться, уном людяностi [9] !й невiдомий. Така (пуст)лю-дина не може навта помислити, що юнуе цттсна ра-цюнальтсть, яка визначае яксть цыей дiяльностi. Проте вiдмовляючись вiд розумшня цЫ^сно! ращональ-ностi, не керуючись нею в сво!х проектах, ршеннях i дiях, людина сама по сво!й нерозумдачш волi все далi й далi вiдходить вiд свое! потенцшног людяности Вона вступае в таку стадда свого (не)розвитку, де, за словами мудрого Шфагора, пороки стають звичаями, i приходить розумшня, що «сучасний свгт е свого роду свтом-перевертнем», в якому немае мсця духовностi-людяность
З шшого боку, слщ розумгти, що головний тон в нестримнш шновацшно-техшчнш гонцi задають на-уковi вшськовi розробки, бо навгть у чисто економiчному плат продаж новгтнього озброення е одшею з най-
бшьш прибуткових справ. Така гонка неминуче обер-таеться спотворенням людяного свту, бо в цш гонщ за шноващями людина з П людяними проблемами вщсува-еться на задвiрки одновимiрного життя (хоча постае питання: чи можна назвати це ктинно людським жит-тям?).
Проте визначальна характеристика сучасноста лежить зовам не в створенш постшно 1 настирливо оновлювально! техшки як матер1ально виражено! засади штучного свггу, а в тому, що вщбуваеться приско-рена деформацш цыей i щнностей людськог дiяльностi, { перш за все втрата людиною моральтсно-етичного вимiру сво!х мотив1в 1 результатав. Це обертаеться роз-ширюваною тдмною нормативного знания, що вщкри-вае системш зв'язки в природ1 й обмежуе технолопчне свавшля, знанням суто тструментальним, яке цшком 1 повшстю зводиться до вiдкриття нових технологш. Людина, що погналася за створенням штучного зов-ншнього комфортного св1ту, 1 сучасне техносно на-лаштоване суспшьство втрачають сенс Великого духовного проекту, без якого практично неможливо щн-тсне цшепокладання розвитку як внутршнього настрою 1 бажання забезпечувати гщне, щасливе людяне життя всього населення планети Земля.
1мператив виживання людства (М. К. Мамарда-швш1 та М. М. Моюеев), порятунку людини, через реал1защю якого може бути врятоване саме життя на планета, стае центральним практичним завданням. Нам необхщно зрозумгга так зване постшдустр1альне суспшьство як повернення з «постлюдського» свиу в люд-ський, а тому культурна револющя сучасноста полягае в тому, щоб повернути права живого i тдвищити його статус — онтологiчний 1 цiннiсний, тобто людяний за своею висхщною природою.
Постнекласична людиномiрна наука, як вираз четвертое науковоИ революци, сьогодш стала на порядок денний кризово-глобал1зованого свиу зовам не випад-ково. Сама !! назва, 1м'я вказуе на глибокий сенс ще! науки, в якому центральним благо-несучим словом е Чоло-Вж — лице, звернене до вiковiчних щнностей життя. В цьому онтолопчному сенс1 людина виступае як мiра вЫег життедiяльностi. В формата такого свгго-розумшня приходить ч1тке усвщомлення 1 розумшня головного завдання науки XXI столття: дослщження внутршнього духовного свту людини. Без такого розумшня Ушверсуму 1 людини, здшснення !"! практичних плщних рятавних дш у даному напрямку навряд чи можна знайти реальш шляхи виходу з полжризи сучасноста, яка лише поглиблюеться. Одухотворення, олюднення дшсноста сьогодш рiвнозначно виживанню i порятунку людства. I перед вченими, як втам, 1 перед ус1ма землянами, постало фундаментально-рятавне питання: чи готовi ми прийняти едтсть науки i духов-ностi? Проте слщ зрозумгга, що мова тут йде про нову людиномiрну науку з !! новим стинним методом тзнання людини 1 свиу — триалектикою, а надал1 й полыектикою.
Науковий штерес до духовноста та внутршшх глибинних пошуюв особистоста зараз стае не просто прюритетним, але 1 граничним обнадтливим житте-рятiвним фактором в дуже проблематичному сучасному свт. Нова парадигма [10] зможе стати важливим катал1затором еволюци свiдомостi, якш належить грати роль критичного чинника в збереженш життя на нашш планета. Духовний внутршнт свт людини стае голов-
ним об'ектом до^джень сучасно! людином1рно! науки, бо саме з цього свиу випливае 1 нове цшсне свi-торозумшня, де проблеми життя 1 смерта, миру 1 вшни, людини 1 юборга стають великими осмислювальними проблемами про можливоста виживання людства.
У формата людином1рно! науки втна е антилюдя-ним феноменом, який пщривае сам1 основи життед1яль-носта людини 1 функщонування Природи. Культура, намагаючись втшити гармошю 1 загнуздати хаос, сприяе просвилшню думки 1 нормотворчоста, що по-легшуе реал1защю внутршньо! екзистенцГ! людини саме як людини. Вшна — !! антипод, це масове, оргат-зоване полтичним суб'ектом насильство, яке мае на мета встановлення шшого порядку, де визнаеться ле-гальнсть смертi й руйнування. Вшна оголюе травматизм життя, занурюючи людину 1 здорове суспшьство в серйозшсть, ризик 1 моральну, а бшьш в1рно — особисткно-моральтсну вiдповiдальнiсть. Втна знищуе саме прекрасне створшня Бога — вона знищуе людину. Навиъ сьогодш, тсля двох свггових воен, можна го-ворити про третю вйну, яка явлена у багатьох ло-кальних конфл1ктах, масових вбивствах, знищенш людей й шших злочинах агресор1в 1 терористав (Папа Римський Франциск).
Звичне клше «людство переходить вщ шдустр1-ально! цивМзащ! до постшдустр1ально!», якщо сут-шсно, глибинно замислитися, е мехатстичним i схо-ластичним. Констатуючи сощальш змши, воно не ха-рактеризуе субстанщю, сутшсть, статус нового св1ту, бо сама сощальтсть е поверхневим виразом онтологiчноi духовность Сощальтсть не виражае однозначно людя-них щнностей. Так само як не сприяють цьому й шш1 досить поширеш у повсякденноста префжси, на зразок «нео» або «транс», чи «пост». У цьому сенс1 юнуе й вшна, мова про яку щоденно звучить з телеекрашв. У ситуащ! ушверсального мовного транзиту не тальки вдосконалюються типи озброення 1 переписуються вшськов1 статути, змшюеться саме розумшня вйни як деструктивного феномена.
У перюд до гумаштарно! катастрофи ХХ стол1ття в1йна мала певну лептимшсть, бо динам1ка свиу ко-ректувалася в1йною. В шдустр1альному сусп1льств1 вона набувала рис шдустр1ального п1дприемства: обзаводилася стандартизованою техн1кою, високотех-нолог1чною лог1стикою, специф1чною бюрократ1ею, докладними в1йськовими прописами 1 правовими регламентами. Шсля под1й у Югославп з'явився новий терм1н «гуматтарна вйна». В юнщ ХХ стол1ття вщбу-лося переосмислення окупаци як соцiокультурноi рекон-струкци, \ як результат цього почав формуватися концепт ухилення вiд фiзичного оволодння територiею i прямого бойового зткнення, хоча !х рецидиви й дос1 трап-ляються. Прикладом такого територ1ально-владного мислення з'явилася недавня Кримська операщя, спла-нована 1 реал1зована в геополггачних категор1ях, у той час як правова, геоеконом1чна, геокультурна проблематика залишилися на периферГ! стратепчного роз-гляду 1 осмислення.
Вшськова машина зводиться до сили, що здатна впливати на обставини, не тальки викидаючи вогонь 1 зал1зо, але вщкидаючи й досить значиму 1 впливову тшь у свщомють людей. Сьогодн1 кра!ни-л1дери глобального свиу здеб1льшого ор1ентуються 1 апробують засоби панування, що виходять за рамки традищйних бойових регламентiв. При цьому особлива увага прид1-
ляеться випереджаючим розробкам, адаптацп техноло-гiй, що перетжають у вiйськову сферу з цившьно!, включаючи iнформацiйнi та висок гумаштарш технологи — high hume. Проте висок гуматтарж технологи базуються на мантрах про людське, а не на розумшш людяностi як духовно¡ inocmaci людини. Якщо людське за традицiею вбачаеться через трактовку поверхово-викривленог дiалектичноi бю-сощальног cymi людини (звщси й традищйно-оманлива теза, що людина походить вщ мавпи, бо остання дшсно мае бюлопчт й со-щальт прояви свого життя), то сенс людянocmi заплщ-нюеться i реал!зуеться через визнання душевнocmi та dyxoeHocmi як головних специфiчних ознак людини. Це витжае з того, що ктинна глибинна, онтолопчна природа людини е тришостасною — духовно-бю-сощаль-ною.
Спецiапьний аналiз проблематики high hume по-казуе, що до процесу !х осмислення i реал!заци залу-чаються рiзного роду приватнi тдприемства, штелек-туальнi корпораций, венчурнi фiрми, так званi «мiзковi центри» (корпоращя РЕНД та iн.), як розробляють i задають образи i стратеги, котрi змушують штерпре-тувати реальшсть у свiтлi майбутньо! iреальностi. Ма-совiй свiдомостi нав'язуються так! розробки, де дшс-ний людяний розвиток повшстю затушовуеться, лю-дяш цшносп свщомо розлюднюються, людина не може себе iдентифiкувати саме як людину. Новизна неол!берально! глобал!заци зводиться до завдання, щоб поширити дещо, що ще потр!бно нав'язати непо-корнш реальностi, а перед цим старанно розробити це дещо за допомогою спещальних знань (З. Бауман). При цьому слщ констатувати, що таю знання мають техно -кратичний, а не людяний характер.
Все це говорить про те, що значно розширився дiапазон протиборства у сучасному глобальному свт: до ареалiв суш!, моря, повггря, космосу додався в!рту-альний всеохоплюючий кiберпростiр, де пануе чистий технiчний нтелект. При цьому формат духовностi, людяностi практично вiдсутнш, бо духовно-людяш цшноси лише шкодять техтчному мисленню. Людина потр!бна тут лише як щтелектуальний заЫб для заглиб-лення у вiртуальний свт, який не е людяним за визна-ченням.
У постсучасному середовищ! змшюеться сама мова вшни, зростае значення виразу сощально-ней-тральних взаемодт, у тому чист код!в безпеки, що не мають суто сощальног загрузки, сприяють процесам зламу сощальног держави, швидкосп реакци й високо! майстерносп в створенш штучних ситуацш, котр! ор!-ентуються на переваги можливостей щодо традицш-ного анал!зу, прогнозування, вироблення правильних ршень та !х реал!заци можливим противником. Праг-нення до нанесення руйнувань i втрат все бшьше за-мщуеться захопленням стратепчно!, психологiчног, н-формащшо'г шщативи, фрустращею противника, прагненнями до його морального знищення, свщомою, але прихованою оргашзащею конфлiктiв у колi оЫб, що приймають стратегiчт ршення, придушенням !х вол!, тдбиттям до прийняття критично невiрних ршень.
У найближчому майбутньому нам буде потр!бно повне переформатування поняття «вйна» в масовш свь домоси [14] з урахуванням нер!вном!рноси розподшу майбутнього територ!ями, i з урахуванням розробок нових нищ!вних для розвитку свободо-вщповщально! творчо! особистоси методологш. При цьому важливо розумтга, що опис будь-яко! под!! — це перш за все П
ттерпретацм. Вона необхщна для ефективно! пове-дшки, однак недостатня. Конструювання (пропису-вання) майбутнього пов'язане з проблемою: «сього-дення — майбутне». При цьому майбутне мислиться як тший стан людського всесвту по вiдношенню до уже вi-домого, але помилкового кризового ниншнього, але й так стр1мко зникаючого минулого. Масова свщомють не стикалася з закритим проявом новоИ феноменологи, 1 !й невщом1 повш законом1рност1, що д1ють у швидко змшному середовищь Латдаршсть пояснювальних схем щодо бшьшосп дшсних подш, насамперед трактовок у спещально проплачених ЗМ1, чревата головоломками. Це сприяе тому, що ютинш сенси подш до-сить часто покриваються невщомютю для масово! св1-домость
Вшна за майбутне мае свою приховану стратепю. Про правильшсть стратеги можна судити, лише зна-ючи, на що вона нацыена. Тим часом, як показуе спе-щальний анал1з, саме втськовому мистецтву властива презумпщя реалiзму — занадто жорстко тут перев1ря-ються практикою ще! 1 припущення, бо вшськов1 ана-лттики й стратеги краще за шших знають «темну» сторону життя. Вони мають свш специф1чний здоровий глузд, котрий обГрунтований особливим характером ршень, щною виконання/невиконання наказ1в, 1мпе-ративом шщативи при незворотносп подш, хвороб-ливютю втрат, раптовютю невдач, прогнозами 1 ризи-ками щодо нових форм синкретичних ефекив. Вели-чезний негативний вплив на розумшня майбутнього мае те, що навгть у програмах економ1чно! ушверси-тетсько! освтти не вивчаються курси прогнозування, а також трансперсонально'1 психологи, на основ1 знань яко! повинна продукуватися картина людяного май-бутнього.
Феномен вшни доводиться адаптувати 1 до юну-ючого стану речей, 1 до нових виникаючих обставин, причому обидв1 щ ор1ентацИ можуть бути активован1 одночасно. Стратепчне планування в1йни за майбутне в новш феноменологИ 1стотно вщр1зняеться в1д оперативного: дом1нанта першого — контекст, результатив-н1сть другого — текст. Тактичш та стратепчш ц1л1 часом суперечать м1ж собою, а суддею може виступати горизонт прогнозування 1 стратепчного планування.
Специфжа сучасноИ вшни визначаеться тим, що найважливша спрямовашсть глобально! вшни на по-разку пов'язана з тим, щоб зруйнувати того суб'екта, який може вести вшну i здатний розробляти й ставити стратегiчнi цш. Тому головний наступ спрямовуеться на знищення тих штелектуальних центр1в, яю займа-ються розробкою нащональних стратег1й виживання. Ця специф1чна д1яльшсть отримала назву консщеталь-ноИ втни. Зараз у понадскладному глобальному кризо-вому конкуруючому св1т1 найважлив1ша мета полягае в тому, щоб суб'екта, який здатний ставити страте-гiчнi цш або розумти, що вiдбуваеться в свМ, просто не було б, щоб вш був знищений. Якщо цей р1вень зни-кае, то вш починае замщатися шшими операцшним р1внями вшськових д1й. При робота на цих р1внях стратепчш цЫ не з'являються.
Сьогодн1 ведеться штенсивна боротьба за саму можливють ставити стратег1чн1 ц1л1 й накопичувати ресурс реал1зац1! цих ц1лей. Вс1 так зван1 класичн1 форми поневолення на основ1 !х включення в юну-ючий тип виробництва в даний час стають все менш 1 менш д1евими. Наявтсть або вiдсутнiсть суб'екта, здатного ставити глобальт цш, е нормативною точкою
вгдлку, навколо яко'1 ведеться активна боротьба. Така боротьба ведеться потайки, а ïï змют визначаеться самою можливютю появи Лщера, наявнiстю механiзмiв об'еднання народу навколо нього як суб'екта, здатного виражати, формулювати глобальш цiлi та оргашзову-вати ïx досягнення [3].
Сама назва консщентально'1 вшни [2] походить вщ латинського слова conscientia — «свгдомгсть», тобто вшна пов'язана 3i свгдомгстю. При цьому важливо на-гадати двi iстотнi тези, яю пов'язанi з переходом тзнання свту в новий людиномiрний формат.
По-перше, свiдомiсть видаеться быьш фундаментальною засадою реальностi, тж звичш нам матерiя, простiр i час [4]. По-друге, глобалiзацiя змнила основ-ний предмет пращ людини — ним стала людську свiдо-мкть [8].
Одним з перших на цей факт вказав М. Г. Деля-гш: «Головне в глобалiзацiï — не феерверк, що вражае уяву (i, вщповщно, кишеню розслаблених глядачiв), вщкритив i технологш, але змна самого предмета люд-сько'1 пращ. Сучасш шформацшш технологи зробили найбыьш прибутковим, найбыьш комерщшо ефектив-ним бiзнесом не перетворення навколишнього середо-вища, мертвих речей, яке залишалося единим чином дп людства з моменту його появи (i завдяки якому воно, власне кажучи, i сформувалося як людство), але перетворення живог людськог свiдомостi — як шдивщу-ально'1, так i колективноЬ» [5, с. 53] (видшено мною — Г. З.).
Консщентальна вшна — це вшна психолопчна за формою, цивЫзацшна за змiстом та iнформацiйна за засобами, в якш об'ектом руйнування i перетворення е щнтст установки народонаселення противника, в результата чого первинш життевi цМ замшюються вто-ринними, третинними i бшьш низькими, приземного рiвня. З початком консщентально1 вiйни вплив на стан масово'1 свiдомостi зростае. Ця вшна кардинально змшюе перш за все людят щнностi через змшу звич-них стереотипiв. Нав'язуються змiненi вiйськовi цiлi з високою ймовiрнiстю ïx досягнення. Таю цiлi спо-чатку вкидаються у свiдомiсть через технолопю « Вiкно Овертона» як яюсь спочатку не значимi, але при ïx до-сягненнi таю змшеш цiлi уже сприймаються людиною як актуальш, трактуються як благо для людини.
Консщентальна вшна е явним виразом глобалiза-Щ1, яка за великим рахунком, е перюдом зростаючо'1 конкyрентоздатностi знань й гостроти проблем еколо-riï, де щннкна конкурентоздатнкть дшсно стае iмпе-ративом (Ю. Пахомов), а глобальний свiт вступив у нову шосту стадт мiжнародноï конкyрентностi — щнтсну [10]. З огляду на безпосереднш зв'язок щншс-них i цшепокладаючих установок людини з культурою свого народу, можна сказати, що об'ектом в консщ-ентальнш вшш е культурна оболонка противника, а оскшьки культура е стрижнем щивЫзащн, питання йде про руйнування щивМзащи. Як показав у сво'1х роботах ШШфферс, консщентальна вшна ведеться для того, щоб зруйнувати енергю святого, енергю архетипу крати. Шсля цих руйнувань i зламiв крата перетво-рюеться у вiдкритий порожнш простiр, де можна на-саджувати та образи, стереотипи та щнноста, яю по-трiбнi для пщкорення народу через м'яку силу.
Ю. Громико вид^ляе пять основних способiв ура-ження i руйнування свiдомостi в консщентальнш бо-ротьбi [3]:
1. Ураження тканин мозку знижуе рiвень функ-цiонування свщомоста; це може в^цбуватися на основi д11 xiмiчниx речовин, тривалого отруення повггря, 1ж1, спрямованих радiацiйниx дш.
2. Зниження рiвня органiзацiï шформацшно-ко-мунiкативного середовища на основi його дезштегра-ц11 i примiтивiзацiï, в якш функщонуе i «живе» свщо-мiсть.
3. Окультний вплив на оргашзащю свiдомостi на основi спрямовано'1 передачi мислеформ суб'екту ура-ження.
4. Спещальна органiзацiя i поширення по каналах комушкацп образiв i текстав, що руйнують роботу свщомоста (умовно це може бути позначено як психотропна зброя).
5. Руйнування способiв i форм щентифжацп особистоста по вщношенню до фжсованих спшьнот, що приводить до змши форм самовизначення i до депер-соналiзацiï.
Основним предметом консщентально1 збро'1 та консцiентальноï вiйни е iдентичнiсть, тобто те, як су-часна людина себе iдентифiкyе. Цей старий феномен був вщомий з чамв релiгiйниx вiйн. Зараз не випад-ково однiею iз найбшьш обговорюваних теорiй е тео-рiя C. Хантiнгтона, яка називаеться теорiею зткнення щившзащй. У нiй стверджуеться, що основний феномен полггачних реалiй к1нця XX — початку XXI сто-лiття — це зткнення щвшзащй, де за цивЫзащею, за С. Хантшгтоном, лежить перш за все момент етно-конфесшний чи етнорелiгiйний [16]. Доводиться, що зовншня ц^льова визначенiсть починае задавати стиль життя цiеï людини i засаду того, як вона себе визначае, як вона себе iдентифiкуе. Вщповщно, консщентальна вшна — вшна на поразку свiдомостi. В основi тако'1 по-разки лежить знищення людськог здатностi до выьно'г iдентифiкацiï, тобто здiбностi кожного з нас до самовизначення. Ця проблема досить змютовно розкрита у m^i С. Хантшгтона «Хто ми?», де всебiчно розгляда-ються проблеми кризи щентичноста й виклики амери-кансьюй нацiональнiй iдентичностi [15].
Iдентифiкацiя будуеться на пiдставi уяви — дiяль-ностi щодо породження образiв i сутшсних символiв. Саме символiчнi ряди i саме уява mддаються замщенню або зламу в першу чергу. Людина не тальки втрачае свш образ, а й перестае вщновлювати i вибудовувати свш образ заново, перестае бачити себе очима шших людеш, у тому чи^ й очима свогх славних предюв, свогх генив та святих, i, в юнцевому рахунку, втрачае форму i лад свщомоста.
1дентичшсть — це процес самовизначення дано'1 людини вщносно до традицiй та культури. Вона вклю-чае ïï релтйну приналежнiсть, тип мови, якою роз-мовляе людина, базовi цiнностi, що належать данш традиц11 й культурь В останнi 15—20 рок1в виникло питання про те, чи можна трансформувати i змiню-вати щентичшсть, яким чином можна змiнювати ще-нтичнiсть?
Основним засобом змiни щентичноста е рiзного типу екранн технологи, тобто телеекран, екран 1нтер-нету, екран «смертофону», де на щентичшсть людини можна досить сильно впливати, ïï трансформувати. I якщо розвал Радянського Союзу розглядати у цьому
русл^ то у цей час розцвiв своерiдний парад iдентич-ностей, де люди могли називати себе ким завгодно. Цей момент був дуже своерщним тому, що тсля того,
як вщшшло тоталгтарне щеолопчне панування дер-жави, людина лишилася в пустот^ виникла необхщ-шсть себе визначити, назвати, хто я е.
Коли на телеекраш можна створювати образи, як вже закладеш в свщомють телеглядач1в через певш способи самовизначення, та !х тиражувати, роблячи надбанням великих аудиторш, коли люди можуть себе стввщносити з заданими образами, то виникае мож-ливють своерщно! ¿нженер!!, тобто спещального кон-струювання 1 подання щентичност! Тут одш типи щентичност! можуть спещально критикуватися й ви-кидатися ¿з центру анал1зу, а шш1 типи щентичност! робитися предметом культивування для широко! гля-дацько! аудитор!!, а тим самим займати усе основне поле свщомосп глядач1в.
Як взагал1 представлен! консщентальна зброя й консщентальш вшни? [2] Сьогодш вчеш почали гово-рити про основний нерв \ центр консщентально! збро!, який стае проблемою зламу iдентичностi, переробки iдентичностi. Консщентальна зброя й консщентальш вшни — це реальшсть. Ц1 вшни насамперед розгорта-ються в усвщомленш того, що вщбуваеться: як це ро-зумгти, як в це можна включитися, як з цим щентифь куватися. Все це залежить вщ того, що люди пережи-вають, як вони осмислюють те, що ними пережива-еться. Вщ цього залежить, як 1 яю вони дал1 прийма-ють ршення. Так, в приклад! подш 11 вересня 2001 року, виникае досить неспод1ваний момент: з1р-вали дв1 веж1 торгового центру, загинули люди, траур, за американщв досить боляче, вс1 переживають за них, а на наступному витку раптом виявляеться, що здшс-нюеться наступний крок до свгтового панування. Це й е консщентальна вшна, оскшьки факт осмислення, факт ототожнювання виявляеться одним ¿з найбшьш важливих у тш под!!, яка тод1 здшснилася. Чому? Тому що ця под1я осмислюеться й переживаеться уам св1-товим ствтовариством.
У силу наявноси шформацшних технологш, екранних технологш, як1 можуть певним чином трак-тувати i демонструвати будь-яку подю, люди попада-ють у таку ситуащю, де з свiдомiстю можна працювати спещально й окремо. Звична технолопя влаштована таким чином: е будь-яка под1я, ми !! усвщомлюемо, св1-домють як би належить самому плану под!! 1 вщ не! не вщокремлена свщомють. Усв1домлення того, що зараз тут вщбуваеться, належить самому учаснику под!! та супроводжуе його д1ю. Це нормальний звичний феномен оргашзащ! самосв1домост1 у повсякденному житт1. Коли ж вщбуваеться складна под1я, з приводу яко! не-обх1дно з1брати великий масив факт1в — експертних думок, анал1зи насл1дк1в, — то покладатися на свою власну самосвщомють не вдаеться, потр1бна екранна технологя, на яюй це все буде монтуватися. Цей момент мае кардинальне значення для змши форм оргашзащ! свщомость Тому що викреслюються двi принци-пово рiзнi картинки.
По-перше, я точно знаю, що моя самосвiдомiсть належить мет, я усвщомлюю, що зараз вщбуваеться, що я щось усвщомлюю. З ншого боку, е деяка реаль-тсть того процесу, який вiдбуваеться 1 я його усвщомлюю. Тому важливо розумгти, що вщбуваеться роздi-лення моеН свiдомостi та взагалi реальностi. При цьому я досить чгтко знаю, що моя самосвщомють належить меш, й ця свщомють протисто!ть деяюй реальноси, яка вщр1зняеться вщ свщомоси тому, що вона може мати дефекти.
Другий момент: хоча здебшьшого люди з великою симпатаею вщносяться до ЗМ1, все ж 1снуе особлива страшна медiакратiя, де е брехуни-журналюти 1 проплачен! експерти, завданням яких е спотворення реа-льних подш. Вони утримуються суб'ектами ново! ф1-нансово-1нтелектуально! влади, яка прагне до абсолютного панування над св1том. Проте шод1 й ц1 д1юч1 «творц1» сам1 не можуть точно роз1братися в структур! ситуац!!. Якщо вщбуваеться трансформащя певного типу цшностей, розум1ння, в1дносин, то тим самим трансформуеться й змшюеться ситуащя. Це дуже впливае на стан свщомоси, результатом стае посту-пова змша !дентиф1кац!!. Тобто св1домо задаються цт консц1ентально! боротьби за нав'язування певних об-раз1в ! певного свгтогляду, що потр1бн1 т1й сторон!, яка розв'язуе консщентальну в1йну.
Разом з тим, на мш погляд, потр1бно в!ддавати соб1 зв1т, що консщентальш втни супроводжували всю сторю людства, правда без тако! ново! назви. Так, на-приклад, закид у масову свщомють поняття «гуматзм» ще у ХУ-ХУ1 стол1ттях, яке й доет критично сутн1сно не осмислено, досить спрощено перевернуло розу-м1ння свгтобудови й рол1 у н1й цтсно! людини. Ще одним прикладом може бути насадження догми про «економiчну людину», яка й доа пануе в економ1чнш науц1, а також ! догма «ринкова економжа», яка не служить зростанню добробуту населення. Це ж саме можна сказати й про традицшний науковий метод т-знання — дiалектику, яка породила вкрай збщнену картину свггу ! протягом юлькох столгть наносила ! продовжуе нести величезну шкоду людству, породивши сучасний глобально-кризовий св!т.
Щодо нин1шнього стану нашо! кра!ни, то можна стверджувати, що вона стала полем консщентально! вшни, коли населенню нав'язуються стереотипи нео-л1берального св1тогляду, швидко зламуються тради-цшш метальн! образи ! п1дриваються нащонально-культурн! ц1нност1 й мотиви. Анал1з показав, що перш1 20 роюв ¿снування незалежно! укра!нсько! держави ствпали з розвитком глобал1зац1йних процейв. «Кра-!на об'ективно виявилася втягнутою в них. А це означало, що почала «розхитуватися», «розлагоджуватися» уся традиц1йна система формування особистоси та !"! життед!яльност1. Як1сно змшилася просторова моб1ль-н1сть особистост!^ Все це привело до того, що, по-перше, став змшюватися тип рацюнальноси, на яюй засновувалося !"! життя, по-друге, в процес! сощал!зац!! зросла роль чинник1в, котр1 знаходяться за межами нащонально-культурного середовища, по-трете, посилилось «розмиття» традиц1йних щентитепв людини». На цьому фон! «розвивалася моральна деградац1я сус-п1льства. Вона стала масовою ! пронизуе вс1 соц1альн1 верстви ! групи. Взаемне потурання, зниження мо-ральних вимог людей один до одного у вс!х ланках офщшних ! неофщшних в1дносин стало загальним. Ненормальна, дев1антна повед1нка перетворилася у повсякденну норму у величезно! маси людей. Базовим, на жаль, для укра!нського суспшьства стае людина без св1тогляду ! морал1, «людина без властивостей». Тотальна моральшсна деградац1я, що продовжуеться протягом двох десятир1ч, перетворила укра!нське сус-п1льство в хворий оргашзм» [18, с. 443, 444].
Останшми роками Укра!на стала ареною активно! д!! глобально! ф!нансово-1нтелектуально! влади, стала кра!ною, де майже повн1стю реал1зуеться зовн1шне уп-равл1ння, яке переслщуе не нац1ональн1, а глобальн!
транснащональш штереси, яю маскуються пiд повсюд-ним нав'язуванням так звано'1 «ринково'1 економiки». Це обертаеться постшним зубожшням бiльшостi насе-лення, наростанням соцiапьноï небезпеки i занепадом освиньо-культурно! й оздоровчо'1 сфер, втратою реально'! незапежностi, збшьшенням неможливоси вiдродження народно-господарського комплексу i зростання добробуту украшського народу. Все це зму-шуе бшьш цiлiсно i рельефно дослщжувати проблеми сучасно'1 консщентально1 вiйни, боротися за можли-вють формування i реапiзацiï свое'1 нащонально'1 рятiвноï стратеги виживання i вщродження украшсь-кого народу.
Висновки. Таким чином, консщентальна вшна пов'язана зi змiною свщомютю та iдентифiкацiï людини. Це вщбуваеться тому, що, по-перше, свщомють, як довела новiтня наука, е бшьш фундаментальною засадою реальносп, н1ж звичнi нам матерiя, просир i час, по-друге, глобалiзацiя змшила основний предмет працi людини — ним стала людська свщомють. Розумшня цього саме й викликало можливють змши тзнання свту в новому людuномiрномy форматi. Консщентальна вшна ведеться за виживання людства, за його машбутне. В xодi ще1 вшни, яка е по суп бо-ротьбою Техносу i И0М08у за перемогу: технчного штучного свиу чи св^ людяного, уже формуеться i на-саджуються у свщомють все-ще-людини картина май-бутнього. На жаль, поки-що Технос тактично виграе. Проте людина у своему божественно-онтологiчномy ествi мае yd потен^ш^ можлuвостi, перш за все — духовно-моральтст, для стратепчно'х перемоги! Якщо людина зможе у цьому глобально-кризовому свт за-лишатися людиною як такою, що yсвiдомuть i почне реалiзовyватu свою людяшсть у кожному своему вчинку, то й людяне майбутне стане Великою Перемо-гою Людства!
Список використаних джерел
1. Бернанос Жорж. Свобода ... для чего? СПб.: Изд-во Ивана Лимбаха, 2014. 288 с.
2. Громыко Ю. Консциентальное оружие и консциентальные войны. URL: http://gtmarket.ru/ laboratory/ publicdoc/2007/782/
3. Громыко Ю. Оружие, поражающее сознание, — что это такое? URL: http://www.pereplet.ru/text/ grom0.html.
4. Гроф С., Ласло Э., Рассел П. Революция сознания: Трансатлантический диалог. Москва: ООО «Изд-во АСТ», 2004. 248 с.
5. Делягин М. Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации: Курс лекций. — 3-е изд., перераб. и доп. Москва: ИНФРА-М, 2003. 768 с.
6. Задорожна О. Г. Сучасне господарство: постне-класична методолопя як основа розгортання антикри-зових трансформацш. Харюв: «Точка», 2018. 356 с.
7. Задорожный Г. В. Гуманизм или Чело-Вечность? Уномика о спасительном глобальном мировоззрении (методологические очерки). Харьков: ВННОО, 2020. 124 с.
8. Задорожний Г., Задорожна О. Свщомють як новий предмет пращ та поле дослщжень постнекласи-чно'1 людинорозмiрноï науки. Украта: аспекти пращ. 2015. № 3. С. 21-32.
9. Задорожный Г. В., Задорожная О. Г. Уномика. Пролегомены судьбоносной интегральной науки о
спасительном развертывании человечности. Харьков: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2019. 164 с.
10. Задорожный Г. В., Москвина А. О. Ценностная конкурентоспособность как новая стадия международной конкуренции. Социальная экономика. 2010. № 1. С. 106-133.
11. Задорожный Г. В. Человекомерность как основание научной парадигмы выживания человечества. Харьков: ВННОО, 2020. 126 с.
12. Михайлов Ю. Реквием. Роман о романе, или роман с романом. Метафизическая проза. Москва: ТЕИС, 2010. 592 с.
13. Назаретян А. П. Нелинейное будущее и проблема жизненных смыслов. Историческая психология и социология истории. 2012. Т. 5. № 2. URL: http: //temnyjles.narod.ru/Nzrtn/Nelin.htm.
14. Тоффлер Э. Война и антивойна: Что такое война и как с ней бороться. Как выжить на рассвете XXI века. Москва: АСТ: Транзит книга, 2005. 412 с.
15. Хангтинтонг С. Кто мы? Москва: Издательство АСТ, 2018. - 544 с.
16. Хангтинтонг С. Столкновение цивилизаций. Москва: Издательство АСТ, 2017. 576 с.
17. Шулевский Н. Б. Орлиная мудрость софиасо-фии парит над Россией. Философия хозяйства. 2020. № 6. С. 16-28.
18. Шульга М. О. Дрейф на узбiччя. Двадцять ро-юв суспшьних змш в Украшь Ктв: ТОВ «Друкарня <Жзнесполираф», 2011. 448 с.
References
1. Bernanos, Georges. (2014). Freedom ... for what? SPb., Publishing house of Ivan Limbakh [in Russian].
2. Gromyko, Y. Conscientious weapons and conscientious wars. (n.d.). Retrieved from http://gtmarket.ru/la-boratory/publicdoc/2007/782 [in Russian].
3. Gromyko, Y. Weapon that strikes consciousness -what is it? (n.d.). Retrieved from http://www.pere-plet.ru/text/grom0.html [in Russian].
4. Grof, S., Laszlo, E., Russell, P. (2004). The Revolution of Consciousness: Transatlantic Dialogue. Moscow, AST Publishing House [in Russian].
5. Delyagin, M. G. (2003). World crisis: General theory of globalization: A course of lectures. 3rd ed., Rev. and add. Moscow, INFRA-M [in Russian].
6. Zadorozhna, O. G. (2018). Suchasne statehood: post-nonclassical methodology as the basis of anti-crisis transformations. Kharkiv, "Tochka" [in Ukrainian].
7. Zadorozhny, G. V. (2020). Humanism or Man-Eternity? Unomics about the saving global outlook (methodological essays). Kharkiv, VNNOO [in Russian].
8. Zadorozhny, G., Zadorozhna, O. (2015). Svido-most is a new subject of pratsi and the field of post-non-classical people of intellectual science. Ukraine: aspects of pratsi, 3, рр. 21-32 [in Ukrainian].
9. Zadorozhny, G. V., Zadorozhnaya, O. G. (2019). Unomika. Prolegomena of the fateful integral science of the salvific deployment of humanity. Kharkiv, KhNU named after V.N. Karazin [in Russian].
10. Zadorozhny, G. V, Moskvina, A. O. (2010). Value competitiveness as a new stage of international competition. Social Economy, No. 1, рр. 106-133 [in Russian].
11. Zadorozhny, G. V. (2020). Human dimension as the basis of the scientific paradigm of human survival. Kharkiv, VNNOO [in Russian].
12. Mikhailov, Y. (2010). Requiem. A novel about a novel, or an affair with a novel. Metaphysical prose. Moscow, TEIS [in Russian].
13. Nazaretyan, A. P. (2012). Nonlinear future and the problem of life meanings. Historical psychology and sociology of history, Vol. 5, No. 2. Retrieved from http: //temnyjles.narod.ru/Nzrtn/Nelin.htm [in Russian].
14. Toffler, E. (2005). War and anti-war: What is war and how to fight it. How to survive at the dawn of the XXI century. Moscow, AST: Transit kniga [in Russian].
15. Huntingtong, S. (2018). Who are we? Moscow, AST [in Russian].
16. Huntingtong, S. (2017). Clash of civilizations. Moscow, AST [in Russian].
17. Shulevsky, N. B. (2020). Eagle wisdom of Sophiasophia soars over Russia. Philosophy of Economy, No. 6, pp. 16-28 [in Russian].
18. Shulga, M. O. (2011). Drift to the curb. Twenty years of social change in Ukraine. Kyiv, LLC Drukarnya «Biznespolihraf» [in Russian].
Qrarra Hagiömna go pegaK^i 15.01.2021
Формат цитування:
Задорожний Г. В. Консщентальна вшна — провщна форма re0eK0H0Mi4H0r0 тдкорення свщомосп як нового предмету пращ в умовах неолiберальноí глобалiзащi. Вкник економтног науки Украти. 2021. № 1 (40). С. 199-206. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).199-206
Zadorozhny, G. V. (2021). Conscientious War is the Leading Form of Geoeconomic Subordination of Consciousness as a New Subject of Labor in the Context of Neoliberal Globalization. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (40), рр. 199-206. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).199-206
