CC BY
6
Удк 330.101:330.8 JEL dassification: А13; А14; в30; Е22
ТЕ0РЕТИЧН1 ИАОТАНОВИ С0ЩАЛЬН0-ЕК0Н0М1ЧИИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРА1И1 i СВ1Т1
® 2018 КОВАЛЬОВ в. М., АТАеВА о. А.
УДК 330.101:330.8
JEL Classification: А13; А14; В30; Е22
Ковальов В. М., Атаева О. А. Тeорeтичнi настанови соцiaльно-eкономiчних перетворень в Укрaïнi i cbîtî
Розкрито теоретичн настанови со^альних перетворень людства, як зумовлен сучасною загальнолюдською кризою i виникненням класово'i структуры людського товариства у далекому минулому. Встановлено, що всупереч iснуючiй економiчнiй концепцй про людську «бю - соцю - духовну» сутшсть, и насправдi визначае триедина матер'шльна, духовна i сусп'льна природа, за вимогами яко'1 у свiтi в'дбуваються кторично виправдан сои/альтзмшилюдськоÏспльноти. Доведено, що в системiзакономiрних соцальнихзмнлюдства визначальну роль в'д'граватиме виникнення iроз-виток новоÏ суспльноÏ науки «людинознавство», яка поеднуе людськ знання i науковi досягнення в уах сферах людськоÏ д'тльностi, ок^м вйськових. Визначено основн принципи формування i органiзаиiï uieï науки i >х прояву. Розкрито економiчну сутшсть поняття «сощальтсть», и мсце i роль у перетворювальних процесах як категорИ, в'днесено'i не до людськоï природи окремоï особи, а до сусп'льства в цлому, зi зникненням класовостi якого можуть виникнути передумови до перетворення и на духовно-гумашстичну домнанту всього сусп'шьства. Визначено матер'тльшсть як первинуяксть всесвту iлюдини, як вияв и ф'вичного стану, що тдтримуеться споживанням матер'шльнихзасоб'в. Визнано, що витоки со^альних перетворень людства у майбутньому реал'вуються через таю передумови, як: система об'ективно дючих закошв розвитку природи i сусп'шьства (р'вноваги; в'дпов'дностi виробничих стосунюв р'вно продуктивних сил; людськоïеволюцЦ основного закону економ'мно'i формацИ; оплати прац) система наукових знань; об'ективно кнуюч умови в'дпов'дно до реальностi таких перетворень, як спотворюються глобальними змнами щодо р'вня i якост'1 продуктивних сил на основ'1 нових нанотехнологй, роботизацИ, штучного нтелекту, голограф'нного вимiру Всесвту, нових вид'т енерги тощо.
Кпючов'1 слова:людство, матер'шльшсть, духовшсть, сусп'льна свiдомiсть, соцальнсть, перетворення, наука, релгя, економiчна система. Б'бл.: 17.
Ковальов Валерш Миколайович - доктор економчних наук, професор, академк АкадемИ економiчних наук Укра1ни, зав'дувач кафедри економки пдприемств та менеджменту, Навчально-науковий професшно-педагог'мний шститут Укра!нсько! iнженерно-педагогiчноï академ'и (м. Бахмут) (вул. Носакова, 9а, Бахмут, 84500, Украша) E-mail: epmuipa@ukr.net ORCHID: 0000-0002-2925-5707
Атаева Олена Алiмiвна - кандидат економ'мних наук, доцент, доцент кафедри економки тдприемств та менеджменту, Навчально-науковий професшно-педагог'нний шститут Укра!нсько!шженерно-педагог'нно'iакадеми (м. Бахмут) (вул. Носакова, 9а, Бахмут, 84500, Украна) E-mail: ataeva.elena.uipa@gmail.com ORCHID: 0000-0002-3012-7585
УДК 330.101:330.8 JEL Classification: А13; А14; В30; Е22 Ковалев В. Н., Атаева Е. А. Теоретические основы социально-экономических преобразований в Украине и в мире
Раскрыты теоретические основы социальных преобразований человечества, обусловленные современным общественным кризисом и возникновением классовой структуры человеческого сообщества в далеком прошлом. Установлено, что вопреки существующей экономической концепции о человеческой «био - социо - духовной» сущности в действительности ее определяет триединая материальная, духовная и общественная природа, согласно требованиям которой в мире происходят исторически оправданные социальные изменения в человеческом сообществе. Установлено, что в системе закономерных социальных изменений человечества определяющую роль будут играть возникновение и развитие новой общественной науки «человековедение», которая соединяет человеческие знания и научные достижения во всех сферах человеческой деятельности. Определены основные принципы формирования и организации этой науки и их проявления. Раскрыта экономическая сущность понятия «социальность», ее место и роль в преобразовательных процессах как категории, отнесенной не к человеческой природе отдельной личности, а к обществу в целом, с исчезновением классовости которого будут возникать предпосылки к преобразованию ее в духовно-гуманистическую доминанту всего общества. Определена материальность как первичное качество мира и человека, как проявление его физиче-
UDC 330.101:330.8 JEL Classification: A13; A14; B30; E22
Kovalyov V. M., Atayeva O. A. Theoretical Bases of Social and Economic Transformations in Ukraine and the World
The theoretical bases of the social transformations of mankind, conditioned by the modern social crisis and the emergence of the class structure of the human community in the distant past, are revealed. It is established that despite the existing economic concept of the human "bio — socio — spiritual" essence, as a matter of fact, it is determined by a triune material, spiritual, and social nature, according to the requirements of which, historically justified social changes in the human community take place. It is asserted that the emergence and development of the new social science "human studies", which connects human knowledge and scientific achievements in all spheres of human activity, will play a decisive role in the system of natural social changes of mankind. The basic principles of the formation and organization of this science and their manifestations are determined. There revealed the economic essence of the notion "sociality", its place and role in transformation processes as a category not attributed to the human nature of an individual but to society as a whole, with the disappearance of the class nature of which prerequisites for transforming it into a spiritually humanistic dominant of the entire society will arise. Materiality is defined as the primary quality of the world and man, as a manifestation of his physical state, which is supported by the consumption of material resources. It is recognized that the sources of social transformations of mankind in the future are realized
ского состояния, которое поддерживается потреблением материальных средств. Признано, что истоки социальных преобразований человечества в будущем реализуются через такие предпосылки, как: система объективно действующих законов развития природы и общества (равновесия, соответствия производственных отношений уровню производительных сил; человеческой эволюции, основного закона экономической формации, оплаты труда); система научных знаний; объективно действующие условия относительно реальности таких преобразований, которые подталкиваются глобальными изменениями уровня и качества производительных сил в результате применения новых нанотехнологий, роботизации, искусственного интеллекта, голографического измерения Вселенной, новых видов энергии и др.
Ключевые слова: человечество, материальность, духовность, общественное сознание, социальность, преобразование, наука, религия, экономическая система. Библ.: 17.
Ковалев Валерий Николаевич - доктор экономических наук, профессор, академик Академии экономических наук Украины, заведующий кафедрой экономики предприятий и менеджмента, Учебно-научный профессионально-педагогический институт Украинской инженерно-педагогической академии (г. Бахмут) (ул. Носакова, 9а, Бахмут, 84500, Украина)
E-mail: epmuipa@ukr.net ORCHID: 0000-0002-2925-5707
Атаева Елена Алимовна - кандидат экономических наук, доцент,
доцент кафедры экономики предприятий и менеджмента, Учебно-
научный профессионально-педагогический институт Украинской
инженерно-педагогической академии (г. Бахмут) (ул. Носакова, 9а,
Бахмут, 84500, Украина)
E-mail: ataeva.elena.uipa@gmail.com
ORCHID: 0000-0002-3012-7585
through such prerequisites as: the system of objectively operating laws of development of nature and society (the laws of equilibrium, correspondence of production relations to the level of productive forces, human evolution; the basic economic law; laws regulating labor payment); the system of scientific knowledge; objectively operating conditions concerning the possibility of such transformations that are stimulated by global changes in the level and quality of productive forces as a result of the application of new nanotech-nologies, robotization, artificial intelligence, holographic measurement of the universe, new types of energy, etc.
Keywords: humanity, materiality, spirituality, social consciousness, sociality, transformation, science, religion, economic system. Bibl.: 17.
Kovalyov Valeriy M. - Doctor of Science (Economics), Professor, Academician of the Academy of Economic Sciences of Ukraine, Head of the Department of Economics of Enterprises and Management, Educational-Scientific Professional-Pedagogical Institute of the Ukrainian Engineering Pedagogical Academy (Bakhmut) (9a Nosakova Str., Bakhmut, 84500, Ukraine) E-mail: epmuipa@ukr.net ORCHID: 0000-0002-2925-5707
Atayeva Olena A. - Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economics of Enterprises and Management, Educational-Scientific Professional-Pedagogical Institute of the Ukrainian Engineering Pedagogical Academy (Bakhmut) (9a Nosakova Str., Bakhmut, 84500, Ukraine) E-mail: ataeva.elena.uipa@gmail.com ORCHID: 0000-0002-3012-7585
Вступ. Як вже зрозумко, витоки загально! людсько! кризи виникли з появою класово! структури людського ствтовариства з початку рабовласницько! економiчно! формащ! i досягли свого апогею в усьогоденш, прикмети якого виражаються в природних ката^змах, глобальному потеплшш, еколопчних i сощальних катастрофах, некерованш дiяльностi людей, що провокуе свггов^ ло-кальш та цивкьш вшни, кольоровi револющ! i конфлшти, тероризм, корупщю тощо i призводить до масово! загибе-лi людей, руйнування створених продуктивних сил, духо-вних основ людства. Тому люди замислюються не лише про причини сво!х б^, але i про сенс життя, бо в^бува-еться парадокс: чим вище рiвень продуктивних сил, тим прше живеться бкьшост мешканщв Земл^ незважаючи на прискорене зростання економiчного потенщалу. До того ж безтдставно зростае виробництво смертоносних озброень.
Таке безумство приводить мешканщв планети в жах в1д думки, що хтось може натиснути атомну кнопку, i все живе на Землi перетвориться на пил.
Ана^з дос^джень i публжацш з проблеми. Вже приходить усв^омлення людсько! в^пов^альносп перед собою, планетою i всесвггом, розумшня сенсу i мети кну-вання на планет^ якому заважае бездумне спустошення надр Земль Тому виникае нове свггобачення Всесвггу й активно! планетарно! ролi людини в природних i суспкьних процесах.
У цьому контекст зростае роль не лише наук, що просувають розвиток продуктивних сил, але i наук, що гармошзують розвиток людства i його громадсьи стосун-ки, осильки у наш час учеш-сустльствознавщ тему ви-робничих в^носин обходять стороною. Тому абсолютно об'ективно дозршають передумови виникнення принципо-во ново! науки про людину i !! долю на рубежi виникнення ново! епохи людсько! еволюцп, яку сучасш фкософи вже нарекли епохою духовно! людини. Все бкьш очевидно у су-часному свт проявляються витоки сощальних перетво-рень людства в новому тисячолггть
Передбачаючи прих^ ново! епохи, окремi учет про-рочо св^чать про виникнення вiдповiдно! загально! науки про нову людину i !! долю, яка вже почала зароджуватися на мiждисциплiнарнiй основi. Так, професор М. Г. Бкополь-ский назвав цю науку «енвiронiка», розкрив передумови !! виникнення i основний змкт [1]. Професор Г. В. Задорож-ний у сво!й монографЦ розкрив цю науку як «людиномiрну економiчну науку» [2]. В нашiй уявi така наука означена як людинознавство [3]. Проте, незалежно вiд назви науки про людину, незважаючи на в^мшност в штерпретащ! в рiз-них джерелах !! сутi, у не! мае бути едина мета, про яку ще юний К. Маркс написав у своему шккьному твори «люди-ш божество вказало спкьну мету - ушляхетнити людство i саму себе, але воно надало !й самiй дослiдження тих засо-бiв, якими вона може досягти ще! мети; воно надало люди-нi зайняти в суспiльствi те положення, яке !й найбкьш в1д-
noBÎAae i яке дае ш найкращу можливiсть прославити себе i суспкьство» [4, с. 20].
Така наука виявляе передумови перетворення люд-ського спгвтовариства згiдно з природною сутшстю само! людини, ïï потреб i схильностей, визначае шляхи сощаль-ного перетворення людства i його громадського розвитку. Проте виникнення ново! науки знаходиться ще на почат-ковш стада.
Тому метою цieï роботи е: вияв причин виникнення загальнолюдсько'1 кризи та витоив, передумов, вторично неминучих шляхгв соцiальних перетворень людства у третьому тисячолитГ формування основних принцитв загально'1 науки про людину майбутньо'1 позакласово'1 кто-рично'1 епохи, яку ми вважаемо за «людинознавство».
Виклад основного MaTepiaAy. Наукове осмислення глобальних людських проблем супроводжуеться зроста-ючою стурбованiстю мешканцiв планети i представниив людсько! науки про те, що вона, як i само людство, захо-пилася зростанням ВВП i прибутку як самощллю, не за-мислюючись над тим, в чшх iнтересах вiн накопичуеться, як розподГляеться i привласнюеться, насильки на нього i на яисть життя людей впливае неприборкане i шчим необгрунтоване зростання споживчих щн, яку користь простим трудiвникам приносять iснуючi столiттями еко-номiчнi теорп, наслiдуючи якi, управителi свiтом як би не помiчають, що людина як особа виткняеться не лише зi сфери працi, але i з життя взагалг що супроводять техно-логiчнi успiхи, якi використовуються без урахування сощальних i духовних штересш основно'1 маси людей, а лише для нарощування виробництва. Отже, стае зрозумким, що не тГльки в цьому криеться головна причина загальнолюдсько'1 кризи i хаосу, а у можновладщв вГдсутне розу-мiння того, що люди смертш i при похованнi '¿м багатства у свiтi iншому не потрiбнi. Тому виникае резонне запитан-ня, для чого людинi прагнути до свиового панування, фь зично усувати сво'1х конкурентш, яка потреба свГту в тому, щоб множилось число оаб з мкьярдним статком. Навщо сприяти духовному зубожiнню людей, якщо к духовнiсть i е справжне багатство?
Питань багато i ва вони зводяться до одного: в чому сенс життя людини, яка головна причина ïï життево'1 невла-штованостi у свiтi, як шляхи усунення загального хаосу? Стурбовашсть ситуацiею у людей зростае, i вона хвилюе не лише учених, але i все людство.
Але свггова спкьнота ще не дозрiла до розумшня неминучост соцiального перевлаштування свпу i не виро-била оптимальну модель соцiалiзацiï капiталiстичноï еко-номiчноï системи, незважаючи на те, що досвГд соцiальних перетворень вже накопичено в таких крашах, як колишнш Радянський Союз, Китай, Пiвнiчна Корея, Швещя, В'етнам, краши бвросоюзу тощо. I доки iснуе на планет людина, ïï прагнення до кращого життя i створення реального сус-пiльства не припиниться, чому сприятимуть науковi спря-мування людства, теорп, що розчищають йому шлях просу-вання в його еволюцп вГд нижчих матерiальних форм його буття до вищих духовних i громадських форм. По суп, це теорп ново'1 загально'1 людяно'1 науки, яи протистоять згуб-ним тенденцiям розвитку людського ствтовариства i ви-ходять з потршно'1 природи само'1 людини. Ц запитання призводять до необхГдност усвiдомлювати теоретичний
базис проблеми збереження людства i його сощального перетворення вже в справжньому тисячолггть
Триединий початок людини як теоретичний фундамент науки про сощальш перетворення людства.
Професор В. С. Буланов у свош монографп [5] роз-кривае людську суть, яка спотворюе до сощальних перетворень, як потршну ïï природу: бюлопчну, сощальну i ро-зумову, яи, своею чергою, визначають потршний характер пращ i стратепчного розвитку суспкьства.
В уявленш шших учених соцiальнiсть е також приро-дженою його яистю. Проте, чи так це насправдi або сощ-альнiсть е категоркю громадських стосункш людей - прин-ципове питання. Так, В. Буланов, розкриваючи це поняття, оршнтуеться на сферу його виникнення, до яко'1 вГдносять охорону здоров'я, культуру, науку тощо. Тому, розкриваючи поняття «сощальшсть», вш не враховуе, що його суть виявляе не процес виробництва або обслуговування, а гро-мадську форму розподку i привласнення продукпв пращ, тому поняття сощальносп ближче до поняття «сощалГзм» як економГчно'1 системи. До того ж у тлумачному словнику В. Даля термш сощальност трактуеться як: «товарисьисть, громадянсьисть, взаемш стосунки i обов'язки цивГльного побуту». У шших джерелах вГдомГ i таи визначення: «На-бута властивкть людиною, сприяюча його життедГяльност i шкорпорацп в сощум» або «Суб'ективний тдхГд до проце-су сощалГзацп», а також «...представляе штереси, щнносп, норми групи людей», i ще: «...сукупшсть придбаних людських якостей, що забезпечують його здатшсть кнувати в суспкьствГ i виконувати рГзномаштш сощальш функцп у складГ рГзних груп, виступаючи при цьому в ролГ суверенно! особи, будучи виразником штересш цГе*1 спкьностЬ>.
Але таи визначення далей вГд ктинно'1 суп цГе'1 ка-тегорп, бо не розкривають справжню суть термша сощ-альностг вуалюе його громадський, класовий характер, що проявляеться в розподГльних стосунках.
Отже, в нашому розумшш: сощальшсть являе собою eKOHOMÏHHy категорт, що визначае в сучасному сустль-cmBi ттереси людей в кнуючш eкономiчнiй формаци екс-плуататорського типу, яка киьккно виражаеться науко-во обfрунтованими, тобто справедливими пропорщями розподиу знову створеного продукту мiж класами найма-них пращвнитв i власнитв заcобiв виробництва.
По суп, зарахувавши сощальшсть до природжених якостей людини, В. Буланов розглядае ïï як форму прояву фГзичних стосункш людей мГж собою або мГж ними i природою, а не як громадських стосункш людей у 1х ствтовариства яи виражають природжену на генетичному р1вш громадську оршнтащю, без яко'1 люди просто не можуть кнувати в сучасному свт. Але, за нашим уявленням, сощальшсть - це споаб життя, який виникае як кторично ми-нуща субстанщя на певнш стадп розвитку людства, а саме на стадп класового розподку сустльства з появою рабов-ласницько'1 i наступних економГчних формацш. ЗвГдси «сощальшсть» е категорГею вираження громадських стосункш людей в певних кторичних умовах. До таких умов, напри-клад, можна взнести виникнення суспкьства, в якому пануе принцип «вГд кожного - за здГбнГстю, кожному - за потребою».
Та найбкьш активна роль сощальносп може прояв-лятися в перехГдний перГод до позакласово'1 людсько'1 епо-
хи, тому сощальшсть е категорieю, властивою класовому суспкьству. 3i зникненням класово'1 структури суспкьства можна очiкувати, що категорiя соцiальностi не самолжвь дуеться, а перетвориться на гумашстичну домшанту сус-пiльства, що в людськш сутi, його душi i розуш проявля-тиметься i як сустльна свiдомiсть, i як духовнiсть, що ви-ражаеться у божеськiй вiрi, моральних якостях, совiстi, лю-динолюбствь Отже, цiлком можливо у майбутньому мюце категорп соцiальностi буде належати юторичному музею.
Цей наш погляд Грунтуеться на визнаннi класово'1 природи сощальносп, тому прилiчення ïï до потршно'1 при-роди людини не може вважатися безперечним.
Потребуе осмислення i в^несення В. Булановим до потршно'1 основи людини ïï бiологiчноï i розумово'1 природи, бо потрiбно враховувати, що бiологiчна природа - це скорше вiдтворювальна функцiя живо'1, органiчноï матерь ально'1 природи людини, якою по сутi являеться i розумова функцiя людського мозку, що взноситься до матерiальноï субстанцп людсько'1 iстоти.
Тому, в нашому розумшш, потрiйну природу людини виражае триединий ïï початок: матерiальний, духовний i суспiльний. Триеднiсть визначае, нерозрившсть цих начал, якi в сукупност вiдбивають людську суть i визначають доленоснi процеси людського розвитку.
До того ж кожен початок мае свою форму виражен-ня, яка проявляеться в певнш ïï функцп. Так, матерiальний початок виявляе людську суть як оргашчну частку матерь ального свiту. Вона виявляеться у фiзичному станi, проявляеться у пращ, тдтримуеться працею i фiзичною культурою, а також споживанням матерiальних засобш i продук-тш. Тому матерiальний початок людини е фiзичною суттю i формою життедiяльностi людини нарiвнi з шшими двома початками: духовним i суспкьним.
Духовне начало людини проявляеться в ïï божеськш вiрi, моральних якостях, культурi поведiнки i естетичних почуттях як прояву людсько'1 душi, серця i розуму, як функцп матерiальноï субстанцп, тобто людського мозку.
Сустльний початок проявляеться в громадськш свiдомостi людини i генетично обумовленш громадськiй орiентацiï, в прагненнi до спккування, спiвпрацi у вироб-ничому i розподкьному процесi.
У нашому уявленш бiологiчна основа людсько'1 природи е формою вираження матерiального ïï начала, що проявляеться двома тдвидами: чоловiчим i жiночим началом, завдяки яким здшснюеться в^творювальна функцiя людського роду. I вже при зародженш ново'1 людини фшсу-ються генетичним кодом спадкових ознак матерiального, духовного або громадського начала як единого щлого i не-роздкьного, незважаючи на те, що в окремi моменти пiд впливом зовншнього середовища або внутрiшнього стану, людина може в^чувати прiоритетнiсть одше'1 з трьох сво'1х якостей. Наприклад, тд час голоду в його в^чуттях може переважати матерiальний початок.
Отже, витоками сощальних перетворень людства можуть проявлятися уа три людських початки в нероз-дiльностi, тому видкяти прiоритетнiсть одного з них, як це роблять окремi досл^ники, немае резону.
Але iснують i iншi точки зору на людську природу, зпдно з якою розглядаються сощальш перетворювальнi процеси з позицп загально'1 науки про людину та ïï роз-
виток. Наприклад, Г. Задорожний i О. Задорожна у свош монографи [2], посилаючись на авторитет таких учених, як Ю. Осипов, М. Талбот, Б. Шулевський, С. Франк, Н. Бердяев, С. Булгаков, В. Тарасевич, П. Друкер, М. Мамардаш-вш, П. Флоренський, В. Налiмов, С. Гроф, А. Панарш та iншi, дшшли висновку, що осмислення сучасних учених-суспiльствознавцiв: «...дозволили проведенцiально сфор-мулювати i обгрунтувати три осмисленi людиномiрнi гiпо-тези про:
■ едину триiпостасну духовно-бю-сощальну природу у Людино-Вiку;
■ духовно-моральнш константi антропного принципу, що визначае його фiзичнi константи;
■ початковий людино^чний архетип - голем «свобода-в^пов^альтсть», що розгортаеться в господарствi як цiлiснiй сферi життествердно'1 дiяльностi людини-особи» [2, с. 12].
Отже, вих^ною позицiею у авторiв е триiпостасна духовно-бю-сощальна природа людини. Як виходить з пер-шого погляду, у них на першому мiсцi знаходиться духо-внiсть людини, на другому - бюлопчна, на третьому - со-цiальна. Матерiальнiсть свiту i людини ставиться тд сум-нш, вона пiдмiняеться бюлопчною природою, а, по сутi, в^творювальною функцiею чоловiчого i жiночого начала. Громадська природа людини у цих авторiв квалiфiкуеться як соцiальна природа, тобто вiчний природжений змiст людини, а не громадська класова категорiя перех^ного пе-рiоду, властива усьому людству i його спштовариству.
Подiбнi висновки авторш монографи заснованi на наукових положеннях метафiзики i нових в^криттях фiзи-кш стосовно голографiчного опису всесвiту, категорично i незаслужено при цьому вiдкидаючи дiалектичний матерь алiзм i «...11 головного шидливого для життя методу - дiа-лектики» [6, с. 7].
Не будемо, подiбно до цих авторiв, зневажати роль дiалектичного матерiалiзму у сощальних перетвореннях, вона тдтверджена уйею iсторiею людського буття, вкаже-мо, проте, що досягненням '1х роботи е освгглення глибин-них основ духовност людини i ролi в людськш еволюци, точних наук, що базуються на нових досягненнях, в до-слiдженнi Всесвiту, релiгiйних уявленнях про 11 створен-ня, що обгрунтовуе наукове розумшня перетворювальних процейв у суспiльствi. Але потрiбно усвiдомлювати, що сьогоднi суспiльство ще не дозрiло для розумiння самоочевидного факту, що перемогти, скажiмо, убопсть i голод неможливо пльки новаторством i прогресивним роз-витком продуктивних сил. Треба усв^омлювати, що '1х сьогоденний рiвень здатний матерiально влаштувати всi сiм мiльярдiв мешканцш планети. Але проблема в шшому, в соцiальнiй невлаштованостi людства, породжуваною к-нуючою економiчною системою свггу, яка зорiентована на переважний розвиток продуктивних сил порiвняно з розвитком виробничих стосункш. Вiдсутне розумшня нерозривност цих взаемозалежних процесiв i з'еднань, визначуваних об'ективним економiчним законом в^по-вiдностi рiвня виробничих стосунив ршню розвитку про-дуктивних сил.
Така тенденщя закладаеться окремими ученими i в загальнолюдську науку, коли вона за ознакою прюри-тетностi з триединого матерiального, духовного i громад-
ського начал намагаеться вичленувати одно з цих начал. В цьому випадку - духовне начало.
Це зауваження, в першу чергу, взноситься до еконо-мГчно'1 науки, яка через сво'1 апологетичш схильност остан-шм часом тддаеться заслуженш критищ.
Роль громадських наук у сощально-перетворю-вальних процесах людства. Узагальнюючи ряд еконо-мГчних теорш, яи виправдовують кнуючу свГтову катта-лютичну економГчну систему, слк видкити пашвну з них, теорш стшкого економГчного зростання, яка налГчуе вже столптя свого кнування. Основними показниками, що щ-кавлять ïï дослкникш, е ВВП на одного жителя, зростання обсягу швестицш на розвиток катталу, стимулюючих зростання ефективного попиту. У цш теорп, яку багато еконо-мютш вГд Дж. Кейнса [7], А. Маршалла [8], К. Макконнелла [9], П. Самуельсона [10] з початку двадцятого столитя та к послГдовники до инця столитя розглядали теорш стало-го економГчного зростання як джерело забезпечення люд-ських потреб або панацею вк уск бГд, чи порятунку свпу, а насправдГ замовчували ютинну спрямовашсть цГе'1 теорн, ïï класову, сощальну суть i руйншш наслГдки для людства. По суп, ця теорГя е науковим виразником основного закону катталютично'1 економ1чно'1 формацн - максимГзацн прибутку i катталу на основ! приватно'1 власност на засо-би виробництва на користь тдприемщв.
Вона односторонньо виршуе проблеми громадсько-го розвитку, ггноруючи сощальну складову перетворення свпово1 громадсько'1 системи, тому i завела людство у без-вихГдь.
Звкси - реальна дшсшсть диктуе необх^шсть, перш за все, перетворення кнуючо'1 методологи економГчних дослГджень у сощально-економГчну методологш, обслуго-вуючу сощальш прюритети виробництва i справедливого розподку його результатГв, що в^повкають штересам i переважно найманш пращ.
Така необхкшсть змши методологи економ1чно'1 науки диктуеться проявом вимог об'ективного закону ргвно-ваги розвитку природи i сустльства, зпдно з чим дшчий мотивацшний мехашзм господарських суб'ектш вже тепер потребуе встановлення ргвноваги сощальних штереав працшникш i працедавщв, яку можливо ккьисно виража-ти пропорщями розподку додано'1 вартост мГж класами зпдно зГ структурою трудового потенщалу, вкповкна ме-тодолоия яко'1 розкрита в наших публшащях.
За такого тдходу стае зрозумким також i те, що ткьки використання методгв ккьисного визначення громадських стосункш i стандартш сощального партнерства у виглядГ частки розподку додано'1 вартостГ мГж класами виробникгв i працедавщв забезпечуе в суспкьствГ сощаль-ний споий i дае можливють реально розглядати сощальне партнерство як споаб соцкмзаци катталктичних вироб-ничих стосунив - еволюцшним шляхом. Гаранпею реаль-ност тако'1 сощалГзаци вже в нашГ дш стають небувалГ тем-пи, рГвень i яисть розвитку продуктивних сил людства на початку третього тисячолптя, чого не було в минуй часи, об'ектившсть i непохитшсть дц системи законгв розвитку природи i сустльства i, зокрема, закону людсько'1 еволюцп.
Використовуючи теорш стшкого економГчного зростання, багато економГчно розвинених держав ще бкьше посилили темпи економГчного зростання, що тдирГва-
ються конкуренщею, ввергаючи у виробництво величезт ресурси ЗемлГ, порушуючи рГвновагу мГж людиною i природою, пропорци споживання мГж рГзними групами людей, мГж нащями i класами, посилюючи класове протистояння людей i 1х загальнолюдську кризу.
Таким чином, теорГя стшкого економГчного зростання, ггноруючи сощальну складову економГчних процесгв, перетворилася на теорш людського безумства, що супер-ечить здоровому глузду, теорш накопичення ВВП за раху-нок виснаження запасгв ЗемлГ зубожшня основно'1 маси ÏÏ мешканцгв, що шднршаеться законами ринкового виробництва i конкуренци та що заважае мГжнащональному еднанню людей планети, штернащоналГзацн мГжнародного спгвтовариства на сощальнш основ! в штересах миролюб-ного, матерГального, духовного i громадського спшсну-вання людей. 1накше кажучи, теорГя стГйкого економГчно-го зростання, яка не виявляе прюритетшсть сощальних штереав класу наймано'1 пращ, а ткьки стимулюе макси-мальне накопичення капГталу i надприбутку в штересах об-раних, як вже абсолютно очевидно неозброеному оку, сама по собГ, як така, що стае руйнгвною силою людства, бо не враховуе вимог законгв рГвноваги i людсько'1 еволюцй. Така теорГя перетворюе економГчну науку лише на служницю пан1вного класу капГталу.
Безумовно, економГчне зростання людству потрГбне як джерело забезпечення людських потреб, але це зростан-ня мае бути збалансованим i врегульованим з ресурсами ЗемлГ, народонаселенням, розумними потребами людей i, найголовнше, в чому причина загальнолюдсько'1 кризи -з сощально ургвноваженим i справедливим розпод1лом i привласненням результат1в людсько'1 працГ згГдно з трие-диним людським началом.
Привабливою виявилася i концепщя людського роз-витку, покладена в основу програми ПРООН i методоло-гш дослГджень, що проводяться, починаючи з 1990 р. до сьогодення. Програмою цих дослГджень, ткьки вдуматись, виявлеш таи цш:
1. Повсюдна лжвкащя убогостГ в ус1х формах.
2. Лжвкащя голоду, забезпечення продовольчо'1 без-
пеки i полГпшення живлення i сприяння стшкому розвитку скьського господарства.
3. Забезпечення здорового способу життя i сприяння
благополуччю для уах у будь-якому вГцГ.
4. Забезпечення всеосяжно'1 i справедливо'1 яисно'1 освГти i заохочення можливостГ навчання упро-довж усього життя для уах.
5. Забезпечення гендерно'1 р1вносп i розширення прав i можливостей уах жГнок i д1вчаток.
I шш1 подГбнГ цГлГ, усього 1х 17, якГ, проте, за своею сощальною суттю можна вГднести до другорядних або до благих нам1рш, а не до одше'1 i головно'1 - соцГального пере-творення людства.
Здшснюючи цГ цГлГ, розробники програми ПРООН створили методологш кГлькГсно'1 оцГнки штегрального Гн-дексу людського розвитку, розробили вкповкну концеп-цГю i теорш, ранжирували по р1вню цього шдексу кра'1ни мГжнародного сп1втовариства [11], у чому i виражаеться цшшсть ще'1 роботи.
Водночас слГд розумГти, що виявлена в ПРООН в якосп основно'1 мети людського розвитку - лжвкащя
убогост може виражати лише одну з форм прояву загаль-нолюдського хаосу i сощально'1 невлаштованостi свiтовоï стльноти унаслiдок iснуючоï системи розподiлу прибут-кiв, i що причина убогост полягае не в дефiцитi засобiв, що задовольняють потреби людей, про зростання яких закло-потана теорiя стiйкого економiчного зростання i iншi су-часш економiчнi теорп. Вже сьогоднi ясно, що глобальний рiвень продуктивних сил здатний забезпечити безбкне к-нування усього населення планети. Але цього не в^бува-еться, а убопсть ствюнуе з безробггтям i високою мiрою полярностi оплати працi. Тому з'являеться розумшня того, що вже недостатньо передбаченого програмою ПРООН опису свггу. Його потрiбно кардинально мшяти, сощаль-но перетворювати, в чому кожна людина повинна виявити свою активну роль. Але для цього людству потрiбна нова кеолопя, нова наука, яка б освплювала шляхи подальшого його розвитку, прославила людину зпдно з ïï штересами, а не вела людство до загибель
Передумови виникнення загально'1 науки про людський розвиток. Науковi публiкацiï на початку нового столптя свiдчать про те, що початок формування ново'1 науки вже стався. Шдтвердженням цьому служать вка-занi вище роботи за програмою ПРООН. Посилаючись на щ до^дження, професор В. Буланов запропонував теоретико-методолопчш пiдходи до характеристики природи соцiально-економiчного розвитку людини, показав зростаючу роль сощально'1 сфери економiки i сощально'1 полiтики держав, соцiально-трудових стосунив i шститу-цiонального механiзму в розвитку людини i суспкьства в цкому, розкрив основнi категорп ще'1 теорп i методи оцiнки ефективност соцiальних iнвестицiй.
Основнi аспекти ще'1 теорп, як i основи науки про людський розвиток ПРООН, на яких В. Буланов засновуе сво'1 науковi положення економiчноï теорп розвитку людини, яи нами були розкритi вище, тому в цьому випадку потребують звернути увагу на його базовi основи, до яких вш вiдносить теорш економiчного зростання, людського катталу, трудового потенцiалу, соцiальних iнвестицiй, соцiально-економiчний i iнституцiональний механiзм вк-творювального потенцiалу. По сутi, цей автор вкдае перевагу бiльше категорп продуктивних сил, н1ж виробничих стосункш, в яких вiн даремно бачить прояв сощальноси людини.
У монографй професора М. Бкопольского розкритi основнi положення науки про людину тд назвою «енвiро-нiка», що уявляе, за словами ïï автора, «загальнотеоретичну науку про узагальнеш i загальнi закони розвитку i вдоско-налення, проявляеться через процеси взаемодп елементiв (частин) усередиш систем з довкклям» [1, с. 195]. Тому, на його думку, «енвiронiка» «виступае об'еднуючим началом в усьому комплекс сучасних наук» i «розробляе загальнi методологiчнi тдходи не лише пiзнання, але й особливе умшня органiзацiï розвитку i вдосконалення громадських систем» [1, с. 406].
Теоретичну основу енвiронiки складае тектолопя -загальна органiзацiйна наука, створена А. А. Богдановим [12].
Потрiбно, проте, усвкомлювати, що енвiронiка, ви-вчаючи закони широкого спектра, охоплюе уа 1х форми прояву: техшчного, технологiчного, природного, оргашза-
цшного, громадського характеру i iнших явищ i процесш, проте, якi характеризують не закони, а процеси функщо-нування продуктивних сил розвитку суспкьства. Отже, автор «енвiронiки» видiляе окремi ïï види, такi, наприклад, як енвiронiка бiологiï, технiки, суспiльства та im, а тому визнае, що загальний характер органiзацiйноï науки, охо-плення нею рiзних сфер природи i суспкьства, показуе за-кономiрний взаемозв'язок уск процесш, що вкбуваються у об'ективному матерiальному свiтi [1, с. 278]. Тому стае очевидним, що загальну оргашзовашсть слiд вкносити не до основного економiчного закону, як це вважае М. Бко-польский, а до органiзацiйного процесу, визначуваного об'ективним законом рiвноваги розвитку природи i суспкьства.
За поглядами професора Г. Задорожного. людська наука розкрита в його монографи як «людиномiрна еконо-мiчна наука» [2]. На його думку: «Модель людини еконо-мiчноï, на якш традицiйно будувалася уся економiчна наука впродовж деккькох столiть, показала свою безплкшсть i шкiдливiсть для милостиво'1 життедiяльностi, яка повинна стати рятшною для особи при реалiзацiï iмперативу вижи-вання людства» [2, с. 2]. Наслкуючи цю установку, автор справедливо i критично взноситься до таких економiчних течiй, як економжс, монетаризм, неоiнституцiоналiзм та iн., як i взагалi ринково'1 економiки з ïï рiвноважними щ-нами за к капiталiстичний апологiзм i зведення прибутку в закон. Тому до основ людиномiрноï економiчноï науки вш вiдносить православну релiгiю, неосферну теорш В. Вер-надського, метафiзику за ïï духовне начало, яке в людськш духовно-бю-сощальнш природi людини проявляеться у свободi - вiдповiдальностi особи. Отже, автор доходить висновку про те, що вже в сучасний перюд вкбуваеться переродження соцiального в духовне. Зокрема, кажучи про реалiзацiю едино'1 дух;овно-бiо-соцiальноï природи людини, Г. Задорожний пише, що вона: «реалiзуеться цшсно, але в рiзнi iсторичнi перiоди, з нею актуалiзуються рiзнi складовi. Сучасний етап характеризуеться поки що пере-важним, але вже шерцшним значенням соцiальноï складо-во'1, яка знаходиться, як мовиться, на сносях, народжуючи актуальшсть такою, що е духовною складовою» [2, с. 69].
Погоджуючись в принцит з думкою Г. Задорожного про закономiрний процес людсько'1 еволюцИ i переродження сощальних основ життедiяльностi людини в духовш основи, в неозорому майбутньому, слк, проте, винати, що час шерцшносп соцiальноï складово'1 ще далеко не настав, а може настати лише в умовах безкласового суспкьства, про що нами було сказано вище. Проповкуючи, таким чином, примат духовносп в людськш суп, автор «людиномiр-но'1 економiчноï науки» схиляеться до думки, що: «...сощум, соцiальне як би спочатку задае систему координат осмислення дшсность I в цьому закладена головна причина не-розумшня кризовосп сучасного суспiльства, яку зв'язують з соцiальним влаштуванням, що виходить з бю-сощально'1 природи людини. yd нашi бiди i катастрофiчнiсть сучас-ностi виникають з недомислення i нерозумшня того, що.» проблема людини, тобто проблема особи первичнше про-блеми суспiльства (пiдкреслено нами - В. К. i О. А.). По-милковi усi соцiологiчнi вчення про людину, вони знають лише поверхневий шар, що об'ектуе, в людинь Лише ззовш з сощолоично! точки зору особа представляеться тдпо-
рядкованою частиною суспкьства i при тому дуже малою частиною поргвняно з масившстю сустльства. Але справ-жне вчення про людину-особу може побудувати лише ек-зистенщальна фкософГя, а не фкософГя сощолопчна, як i не фкософГя бюлопчна (тдкреслено нами - В. К. i О. А.) [2, с. 97].
Вквертше не скажеш! Але уся бка в тому, що так ду-мае не лише Г. Задорожний, а i багато з тих авторитепв, на яких вш посилаеться. ПотрГбно, проте, розумГти, що трапзм суспкьства залежить не сткьки вк думок окремих учених i теорш, сильки вГд реально'1 дшсноста, бо свп1 розподке-ний на класи, що ворогують за сощальними мотивами, i на-щональш утворення, а пашвний у свт клас катталу знева-жае не лише матеркльт штереси класу наймано'1 пращ, але i духовш штереси особи. Тому, в чому ми переконаш, по-рятунок людства полягае насамперед у його сощальних пе-ретвореннях i переродженш приватно'1 власност на засоби виробництва в сустльну власшсть i яи, тобто перетворення, несуть з собою збкьшення вкьного часу для духовного вкродження людини пращ. Але людство до такого повороту справи явно ще не дозрко. За нашим переконанням, початок перевткення сощальних штересш особи в його духовш штереси стане можливим ткьки тсля перероджен-ня класово'1 структури суспкьства в його громадську структуру, бо подГбт перетворення не можуть не узгоджуватися з вимогами об'ективного закону людсько'1 еволюцп. Суть цього закону розкрита в нашш публжацп як: «формуван-ня в планетарному масштаб! свГтово'1 спкьноти з високим рГвнем духовност i суспкьно'1 свкомосп, засновано'1 на принципах справедливости добра i людинолюбства i на базГ громадських продуктивних сил, здатних забезпечувати ви-сокий ргвень матеркльного буття людей i 1х спрямування до досконалосп свок життевих засад» [13, с. 22].
Звкси виявляеться, що наука про людський розвиток не може протистояти сощальним основам перетворення людства з його духовним, матеркльним i громадським началом.
Але за доказами первинност духовного перед мате-рГальним началом людини Г. Задорожний звернувся до екс-периментально установлених свкчень академжа В. П. Каз-начеева (НовосибГрське вкдкення РАН) про первинну появу при зачатт людини голографГчного образу, а попм бюхГмГчного тка людсько'1 душ. Проте слк усвГдомлювати, що голографГчне вГдображення генетичного коду людини е лише формою вираження живо'1 матер1ально'1 субстанцп його тка, душг серця i мозку як генераторгв матерГального, духовного i суспкьного начала людини.
Отже, людинознавство повинне охоплювати ва галу-зГ людських знань i досвку з метою кеолопчно'1 тдготовки свГтово'1 спкьноти до майбутнк сощальних перетворень людства в третьому тисячолгт.
Для виконання ще'1 свое'1 м1сп людинознавство повинне оргашчно уткитися у будь-яку шшу науку, будь то у фГзику, бюлопю або шшу наукову сферу, направляючи ïï на досяжний результат, як на досконалють життевих засад людей. Таке еднання людинознавства з шшими науками дозволяе людському ствтовариству затвердити кеологш свого юнування, воцариться праведний свк на планет мГж людьми i природою. Отже, людинознавство, не мшяючи предметну суть шших наук, штегруеться в них, орГентуе
к результати на загальну користь. Тому з перелшу таких наук i сфер людсько'1 дГяльност мають бути виключет таи, як можуть бути використаш на шкоду людству. До таких наук i виробництв вГдносяться вшськовГ науки, виробництва озброень i засобГв знищення людського життя i всього живого на планеть Тому «людинознавство» повинне пере-бувати в сташ постшного пошуку i розвитку. I якщо, при-мГром, кторична наука свГдчить про прожитих людством подш i намагаеться пояснити причини, к породження, то людинознавство ставить перед собою бкьш глобальну мету: змшити свп1 кардинально i його громадську систему, засновану на рабовласницьких засадах, замшити патвну у свт диктатуру олггархату над ттьмою наймано'1 пращ на диктатуру над вам свгтом благотворност розуму i людсько'1 культури. Невккладне завдання людинознавства полягае також у тому, щоб знайти аргументи на користь еднання свГтово'1 спкьноти на основ! конвергенцп кашталютичних форм управлшня продуктивними силами i сощальними позакласовими процесами розподку результапв пращ на основ! сощального партнерства за заслугами, сощальними нормативами i стандартами.
Отже, тдсумовуючи в юторичному контекст розвиток науково'1 думки вГдносно сощальних перетворень людського сустльства, виявляеться, що ще в инщ XXI ст. в укра'шсьий наущ i практищ панувала однобГчна концеп-щя економГчного розвитку шляхом нарощування ВВП як такого, не зважаючи на сощальш тдвалини використання виробничих досягнень. Про це свГдчать, наприклад, погляди того перюду Ю. I. Костенко i Б. 6. Патона [14]. З часом поступово в наущ уже з початку XXI ст. виникають розду-ми про економГчну однобГчшсть теорп сталого економГч-ного зростання [15] та потребу ïï поеднання з головуючою теорГею сощально визначених людських вГдносин, про що, наприклад, свГдчать публГкацГя С. О. брмака [16], Я. В. Кот-ляревського, Т. В. Троцького i М. О. Дяченко в журнал! «Проблеми економши» [17].
Висновки. кторико-лопчш дослкження еволюцй людського розвитку показали, що на початок третього ти-сячолГття людство осягнула глибока загальнолюдська криза. ïï прояв виразився в протирГччях мГж людиною i природою, людиною i суспкьством, людиною як особи, з самим собою, а також у м1жнародних i локальних вшнах за територп, багатства, ресурси, полГтичне панування у свт, в сощальних револющях, тероризмГ, корупцй та Гн.
Причиною усьому цьому стала сощальна невлашто-вашсть людини в сусп1льствГ, витоками чого явилася сама природна суть людини.
Водночас громадська наука приходить до розумшня того, що людська природа, як i суть Творця планети i люд-ства, мае потршну шостась, яку ми взносимо до триединого матерГального, духовного i громадського початку людини i яи не узгоджуються Гз загальноприйнятим розумГнням потрГйно'1 духовно-бГо-соцГально'1 природи.
Але це наше рГзночитання можна пояснити недо-оцГнкою офГцГйною громадською наукою вкмшностей мГж неорганГчною матер1альшстю ВсесвГту i живою органГчно i генетично вктворною матерГальнГстю людини, що мае чо-ловГче i жшоче начало.
ПотрГбно також усвГдомлювати, що громадське начало людини-особи проявляеться i у виробничо-трудовш
сфер^ i у сферi розподкьних стосункш i в цьому сенсi е бкьше мiстким поняттям, нiж сощальшсть, яка визначае суспiльно-розподiльнi стосунки людей в масштабi людського спштовариства, тому не виражае природну суть людини. ^м того, соцiальнiсть мае юторично скоромину-щий класовий характер, який проявляеться в перехкний перюд змiни економiчних систем. Пiсля виконання свое'1 iсторичноï перетворювально'1 мiсiï i зникнення клаав вона може перевткитися в духовну iпостась.
Таким чином, витоки сощальних перетворень людства в третьому тисячолгт реалiзуються через к передумови, до яких можна взнести :
Систему об'ективних законш розвитку природи i суспкьства (ршноваги, вiдповiдностi виробничих стосун-ив р1вню розвитку продуктивних сил, людсько'1 еволюцп, основного закону економiчноï формацп, оплати працi).
Систему наукових знань, у тому числГ загальну науку про людину i його долю «людинознавство», пам'ятаючи, що озвучене шшими авторами уявлення про не'1 формуеться не на мiждисциплiнарнiй основi, а переважно на економiчнiй науцi, що проявила апологетичну суть експлуататорських економiчних систем, тому званою:
■ у Г. Задорожного - «людиномiрною економiчною наукою»;
■ у В. Буланова - «соцiально-економiчною теорь ею»;
■ у М. Бкопольского - «енвiронiкою»; за нашою уявою - «людинознавством».
Об'ективно iснуючi умови, що забезпечують реаль-нiсть соцiальних перетворювальних процесiв i визначають роль благотворност людського розуму в усiх дiяннях лю-дини.
Виникнення реально'1 можливостi соцiальних перетворень людства в третьому тисячолгт, на вкмшу вiд минулого часу, стае бкьш можливим в результатi гло-бальних змш, що сталися: в ршш i якост продуктивних сил, заснованих на застосуванш принципово нових нано-iнформацiйних технологiй, роботизацп, використанш штучного iнтелекту, наукових вккритт1в галографiчного вимГру Всесвiту, освоення космГчного простору, створення нових вид1в енергп, використання результапв шших наукових вккритпв у сьогоденнi i майбутньому, засоб1в задово-лення потреб людей, що гармошзують громадський устрш, тдвищують активну роль людини в громадському пере-творенш свггу його громадсько'1 i економiчноï системи.
Водночас ще пашвна в сучасному сусшльстбГ нащ-ональна система управлiння свггом на противагу штерна-цiональнiй системi перешкоджае еднанню людей у свгго-ву спкьноту, розколюе його на борогуючГ клани, формуе нащональний егазм, провокуе краши до мiжнацiональноï сутички у боротаб за територп, владу, багатство i ресурси, наслкки чого багатi руйнуваннями продуктивних сил i за-гибеллю усього живого на планетi. Усе це призводить до думки про зростаючу активну роль людини i його розуму в перетворювальних процесах сощальних i нащональних основ свггово'1 спкьноти.
В усьому цьому i знаходиться порятунок людства вк катастрофи, що насуваеться, яку православна релшя по-значила як кшець свггу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Белопольский Н. Г. Энвироника - наука будущего развития человечества. Донецк : Ин-т экономики промышленности, 2007. 436 с.
2. Задорожный Г. В., Задорожная О. Г. Человекомерная экономическая наука: проблемы методологии. Харьков : ВНОО им. В. И. Вернадского, 2015. 416 с.
3. Ковалёв В. Н. Предпосылки возникновения всеобщей науки «человековедение». East European Science Journal {War-szawa, Polska). 2017. № 12 (28). S. 27-35.
4. Серебрякова Г. Карл Маркс. M. : Молодая гвардия, 1962. 686 с.
5. Буланов В. С. Основы социально-экономической теории развития человека : монография. М. : Проспект, 2014. 208 с.
6. Задорожна О. Г. Посткласична наука: мехашчысть чи людиномiрнiсть? // Препринт доповр на зааданы Хар^всько-го Каразшського мiждисциплiнарного методолопчного семша-ру 12 грудня 2017 р. Харгав : ХНУ iм. В. Н. Каразша, 2017. 34 с.
7. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. М. : Прогресс, 1978. 494 с.
8. Маршалл А. Принципы экономической науки. М. : Прогресс, 1993. 897 с.
9. Макконнелл К. Р. Экономика: принципы, проблемы и политика. Киев : ХаГар, 2000. 785 с.
10. Самуэльсон П. Э., Нордхаус В. Д. Экономика. М. : Ви-льямс, 2000. 688 с.
11. Доклад о человеческом развитии 2016. Copyright, 2016 // By the United Nations Development Programme 1 UN Plaza, New York, NY 10017 USA.
12. Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука. М. : Финансы, 2003. 586 с.
13. Ковалёв В. Н., Атаева Е. А. Социальные последствия развития человеческого труда. Экономика Украины. 2016. № 11. С. 19-33.
14. Костенко Ю. I., Патон Б. Е. Концеп^я сталого розвитку УкраГни. КиГв : [б. в.], 1997. 22 с.
15. Семенюк Е. П. Фтософсьи засади сталого розвитку. Львiв : Афша, 2002. 200 с.
16. Ермак С. О. Дискритивы характеристики шклюзивно-го зростання як шновацшного вектора соцiально-економiчного розвитку кра'ши. Проблеми eKOHOMiKU. 2017. № 4. С. 8-14.
17. Котляревський Я. В., Троцький Т. В., Дяченко М. О. Роз-виток мiжнародного фшансування проеств сталого розвитку та виршення глобальних економiчних проблем. Проблеми еко-HOMiKU. 2017. № 4. С. 15-23.
REFERENCES
Belopolskiy, N. G. Environika - nauka budushchego razvitiya chelovechestva [Environments are the science of the future development of mankind]. Donetsk: In-t ekonomiki promyshlennosti, 2007.
Bogdanov, A. A. Tektologiya: vseobshchaya organizatsion-naya nauka [Tectology: universal organizational science]. Moscow: Finansy, 2003.
Bulanov, V. S. Osnovy sotsialno-ekonomicheskoy teorii raz-vitiya cheloveka [Fundamentals of the socio-economic theory of human development]. Moscow: Prospekt, 2014.
"Doklad o chelovecheskom razvitii 2016. Copyright, 2016" [Human Development Report 2016. Copyright, 2016]. United Na-
tions Development Programme 1 UN Plaza New York, NY 10017 USA.
Keyns, Dzh. M. Obshchaya teoriya zanyatosti, protsenta i deneg [General theory of employment, interest and money]. Moscow: Progress, 1978.
Kostenko, Yu. I., and Paton, B. Ye. Kontseptsiia staloho roz-vytku Ukrainy [Concept of sustainable development of Ukraine]. Kyiv, 1997.
Kotliarevskyi, Ya. V., Trotskyi, T. V., and Diachenko, M. O. "Roz-vytok mizhnarodnoho finansuvannia proektiv staloho rozvytku ta vyrishennia hlobalnykh ekonomichnykh problem" [Development of international financing of sustainable development projects and solving global economic problems]. Problemy ekonomiky, no. 4 (2017): 15-23.
Kovalev, V. N. "Predposylki vozniknoveniya vseobshchey nauki «chelovekovedeniye»" [Prerequisites for the emergence of a universal science «humanities»]. East European Science Journal (Warszawa, Polska), no. 12 (28) (2017): 27-35.
Kovalev, V. N., and Atayeva, Ye. A. "Sotsialnyye posledstviya razvitiya chelovecheskogo truda" [Social consequences of the development of human labor]. Ekonomika Ukrainy, no. 11 (2016): 19-33.
Makkonnell, K. R. Ekonomika: printsipy, problemy i politika [Economics: principles, problems and politics]. Kyiv: KhaGar, 2000.
Marshall, A. Printsipy ekonomicheskoy nauki [Principles of economic science]. Moscow: Progress, 1993.
Samuelson, P. E., and Nordkhaus, V. D. Ekonomika [Economy]. Moscow: Vilyams, 2000.
Semeniuk, E. P. Filosofski zasady staloho rozvytku [Philosophical foundations of sustainable development]. Lviv: Afisha, 2002.
Serebryakova, G. Karl Marks [Karl Marx]. Moscow: Molodaya gvardiya, 1962.
Yermak, S. O. "Dyskrytyvni kharakterystyky inkliuzyvnoho zrostannia yak innovatsiinoho vektora sotsialno-ekonomichnoho rozvytku krainy" [Discriminatory characteristics of inclusive growth as an innovative vector of socio-economic development of the country]. Problemy ekonomiky, no. 4 (2017): 8-14.
Zadorozhna, O. H. "Postklasychna nauka: mekhanichnist chy liudynomirnist?" [Postclassical science: mechanics or humanity?]. In Preprynt dopovidi na zasidanni Kharkivskoho Karazinskoho mizhdystsyplinarnoho metodolohichnoho seminaru 12 hrudnia 2017 r.Kharkiv: KhNU im. V. N. Karazina, 2017.
Zadorozhnyy, G. V., and Zadorozhnaya, O. G. Chelovekomer-naya ekonomicheskaya nauka: problemy metodologii [Human-Economic Economics: Problems of Methodology]. Kharkiv: VNOO im. V. I. Vernadskogo, 2015.
