CC BY
15
УДК 338.24:504 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).10-15
Григорш Васильович Задорожний
академж АЕН Украши д-р екон. наук, проф. ORCID 0000-0002-4488-4173,
Хар^вський нащональний утверситет iMem В. Н. Каразта
ДУХОВНО-НООСФЕРО-СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК АНТИКРИЗОВА СТРАТЕГ1Я НАЦЮНАЛЬНОГО В1ДРОДЖЕННЯ
Актуальнгсть проблеми. Кризовий сощально-еко-номiчний стан Украши не сприяе потребГ нацюналь-ного вщродження, де основним вектором повинно стати зростання добробуту як кожного укра!нця, так i кра!ни в цшому. Всебiчний аналiз глобально! i на-цюнально! кризи показав, що за майже 30 роив реа-лГзацГ! традицiйного формату сталого розвитку, на який було покладено з початку 90-х роив ХХ столитя багато надш на виживання людства, суперечносп лише поглиблювалися, зростали асиметрГ! сощально-економГчно! глобалГзацГ!, поширювалися здебшьшого антилюдяш тенденцГ! функцiонування людства. Ви-датш мислителi сучасностi зiйшлися в тому, що основною причиною сучасно! глобально! кризи стало знецшювання духовносп, моральностi й гармони вщ-носин пом1ж людьми, тдрив природних засад юну-вання людини, поглиблення еколопчно! кризи.
Головний акцент на технократичний змют сталого розвитку через широке розгортання НБ1К-конвергенцi! (шостий технологiчний уклад) зводиться до того, що людина почала перетворюватися у пост-людину, а надалi — у кгборга, для якого духовний ви-мГр життя не мае шякого значення. Цифровiзацiя стае новим кроком до того, щоб практично почав панувати дво!чно-розрахунковий тдхщ, коли одиниця (особис-тють) повинна перетворитися в нуль. Ti, хто ще не втратили здатноси для критичного глибинного все-бГчного мислення, не можуть не визнати, що «кон-цепцiя сталого розвитку, запропонована на р1вш ООН, не надала суттевого впливу на свгговий розвиток» [1] й сьогодш «е вс пiдстави вважати домшуючий у свт тип економiчного розвитку несталим (unsustainable)» [2]. Тому для виживання людини/ людства потрГбна нова альтернативна антикризова людяна стратепя на-цюнального i глобального розвитку.
Аналiз останн1х наукових дослiджень. Зараз спо-стерГгаеться розробка концепцГ! ноосферизму, витоки яко! належали Ежену Ларуа i В.1. Вернадському, який лише «запалив факел» ноосферологГ!. Вона йому не була такою зрозумшою, як геохiмiя чи бюсферолопя. Серйозна !! наукова проробка ще попереду [3]. Суть ноосфери розкрив В.1. Вернадський: «Еволюцшний процес отримуе... особливе геолог1чне значення завдя-ки тому, що вш створив нову геолог1чну силу — наукову думку сощального людства. Пд впливом науково! думки i людсько! пращ бюсфера переходить до нового
Вiдкиньте вчення про абсолютну цтшсть людсько/' особистостi - i ва демократичн вимоги нашого часу будуть порожшм простор^ванням.
М.1. Туган-Барановський
стану — ноосфери» [4] (видшено мною — Г. З.). Зараз ноосферолопю посилено розробляе О.1. Субетто [5] та його науков1 однодумць Проте анал1з опублжованих за щею тематикою матер1ал1в дозволяе стверджувати, що, по-перше, концепщя ноосфери мае досить чттко виражений технократичний характер, бо технжа уже тдкорила людину 1 починае д1яти проти людини, пере-творюючи П у постлюдину; по-друге, наукова думка чи науков1 знання як вираз суп ноосфери свщчить лише про розвиток людського ттелекту, а проблеми духов-ностi людини залишаються на забутому задньому плат, хоча потр1бно повертатися в формат розумшня: людина — це перш за все дух; по-трете, ратування за ноосферу як майбутнш планетарний сощалим свщчить про розгортання новоИ утопи — творення сучасного на-укового iдола у формата традицшного дiалектико-матерiалiстичного мислення.
Ми згодш з тим, що «потр1бш реалютичш нади, функцюнальш утопи. Нади, що можливий тривалий сумюний розвиток бюсфери 1 ноосфери, при якому швидксть перетворень навколишнього середовища буде не вище швидкостi нашоН адаптаци до неИ. Ц нади по-тр1бно вщр1зняти вщ шюзш 1 витжаючих з них по-милкових дш з метою хоча б обмежити Их реальну шкоду, ущерб буттю» [6, с. 33] (видшено мною — Г. З.). Проте уже стало очевидним, що «сучасна техно-кратична цивМзащя загрузла в суперечностях, яю без-посередньо загострюють проблему виживання людей на нашш планетЬ» [7, с. 26]. Бшьше того, слщ погоди-тися з тим, що «чи не пора задуматися, чи немае у вс1х наших бщах загально! причини: чи не е та форма ци-вМзаци, яку ми називаемо цившзащею машин, свого роду нещасним випадком, патологiчним феноменом в ю-торГ! людства й чи не буде бшьш в1рним говорити не про цивМзащю машин, а про захоплення цившзаци машинами, найнебезпечнший наслщок якого — доко-ртна змта не лише середовища юнування людини, але й самоИлюдини. Не будемо тддаватися на обман.» [8, с. 110-111] (видшено мною — Г. З.).
У цьому сенс1 можна говорити про те, що в останш десятил1ття значно розвинувся 1 негласно д1е вiрус техносу, який нищить духовтсть i моральтсть сучасно! одном1рно!, хоча й штелектуально розвинено! людини. Саме цим нищ1вним в1русом бол1е людство, бо в1н витравляе людяну суть людини, скр1зь створюе антидуховну атмосферу, спрямовуе штелект на тво-
10
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
рення антилюдяних проект1в. Зараз з новою силою тдтверджуеться прозршня Жоржа Бернаноса про те, що «усе людство хворе. Насамперед необхщно вернути людиш духовнiсть. Заради ще! мети пора, давно пора за будь-що i як можна скорше мобiпiзувати усi сили Духу»; «Лткувати потрiбно людство. Перше й невщ-кладне завдання — повернути людиш духовшсть» [8, с. 131, 147].
Суспгльство взагапi, й зокрема укра!нське, може розвиватися й мати людяне майбутне лише тодГ, коли воно перестане сповщувати тези минулого, а буде на-магаеться розробити новг сценарн людяного майбут-нього. Проведений нами анатз досить аргументовано показуе, що для творення майбутнього потргбний но-вий дискурс мислення, свторозумгння i розвитку, який не може бути продуктивним для людини/людства, якщо у суспiльнiй та особистюнш свiдомостi знову бу-дуть панувати традицшне, а головне — пусте говорння про сталий розвиток (який з 1992 року так i не вщ-бувся), так само як i бачення у концепцн ноосфери, яку можна охарактеризувати як новий сощально-утотчний проект без розумшня того, що людина е перш за все духовною ¡стотою. У новому дискурс потрiбно вико-ристати позитивш для людини i Природи моменти вказаних двох концепцш, але вiн повинен мати тшу фундаментальну засаду i специф1ку, яка б дозволяла !хню технократичнiсть ввести в русло духовностг-людяностг. Це дозволяе зробити нова людиномгрна наука, у якш чи не найголовншим принципом стае вза-емодш наукового I позанаукового (фглософського, рель гшного, образного, повсякденного i т. д.) знання, яке дозволяе теоретично розкривати гармотйтсть у св1-тотзнант та практично реатзовувати цшсну гармотйтсть господарських людяних перетворень. Без докорш-но! змши парадигми цшсного свгторозумшня буде лише поглиблюватися глобальна криза, яка уже стала кри-зою-лабгринтом, бо знайти вихщ з цього кризового ла-бiринту не може за визначенням традицшна мехатко-матергалгстична наука з !! дгалектичним омертвлюва-льним усе жживе методом.
Колись П. Флоренський писав, що розум е поте-нцiйною технiкою, а техшка е актуальним розумом. Проте наприкiнцi ХХ столiття — на початку ХХ1 сто-лiття розум спочатку трансформувався в ттелект, по-тiм в 1нвал1дний ттелект, а зараз вже й у сущидний ш-телект [9], який все бгльше стае кризовим виразом ноосфери. При цьому розум-штелект е набагато вужчою категорiею, нГж поняття духу, духовностг, так само як i культуру неможна зводити лише до науки i технiки. Тому П. Флоренський пропонував замють ноосфери ввести поняття птевмосфери (духосфери), але воно не прижжилося в сферi наукового свгготзнання. З духов-тстю, як правило, сьогодш здебгльшого ототожнюють поняття мислення чи свiдомостi, не розумючи И онто-логгчноИ сакрально! суть У цьому сенс доцгльно лише вказати, що iстинну духовшсть не слщ ототожнювати з релтйними iдеологiями та вiдповiдними шститу-щями.
Згiдно з вищенаведеним нi концепщя сталого розвитку, нi концепцiя ноосфери у !х технократичнiй спрямованостi не можуть вважатися такими, яю б служили дороговказом для розробки реально! людяно! стратегИ виживання людства. Вони не враховують перш за все того, що зараз для спасшня людини настае час переходу вгд одше! стадп еволюцГ!, коли розвива-вся ттелект, до наступно! стадГ! еволюцГ! — духовно -
ст1, коли дух почне переважати штелект [10, с. 804], коли духовна константа антропного принципу [11] по-чне розкриватися в повну силу через кардинальну змшу свщомоси людини-особистостг.
Мета статп полягае у подальшому розвитку ме-тодологiчних засад розробки антикризово! стратеги духовно-ноосферо-сталого господарського розвитку, яка мае стати великим сумюним проектом нацюналь-ного вiдродження.
Виклад основного матерiалу дослщження. Бгльш нiж 20-лггая iсторiя розвитку Харк1всько! Каразгнсько! методологгчноИ школи дослгджень господарства, яка ба-зуеться на кафедрi мiжнародно'i економiки та свiтового господарства Харкгвського нащонального ушверси-тету iменi В. Н. Каразша, свiдчить про те, що вчеш-економiсти завжди перебували на вiстрi осмислення проблем виживання людини/людства не стшьки в суто економгчному руслГ свiтобачення, скшьки в бгльш широкому i глибокому формат осягнення господарства як цшсно! сфери людсько! життедiяльностi. При цьому полем актуальних смислових антикризових роздумГв-розумшь стало осягнення Утверсуму, який не 1снуе поза особистгстю. П. Тейяр де Шарден досить аргументовано доводив, що Утверсум — це «збирач I охо-ронець не мехашчно! енергГ!, як ми думали, а особис-тостей», бо «юнуе лише необоротно персоналгзований утверсум, здатний вмгстити в себе людську особис-т1стъ» [12, с. 387, 406] (видглено мною — Г. З.).
Головним провюником особисисного формату наукових дослщжень по праву можна вважати ви-пускника Харкгвського iмператорського ушверситету, економiста зi свiтовим iм'ям М.1. Туган-Барановсь-кого. Вся сфера його соцiально-економiчних поглядiв базувалася на етичнш основi — принципi верховно! щн-ностг людсько! особистостг Канта. Саме в цьому принцип бачиться фiлософсько-методологiчне тдГрунтя його науково'! спадщини, де вiн розробив «революцш-ний свiтогляд, який скинув стшьки святинь, знайшов i затвердив одну верховну святиню — людську особис-тсть. Вш схилився перед людиною як такою» [13, с. 15-16].
Такий вектор свгготзнання дозволив нам вису-нути та аргументувати три основоположнг науковг гшотези: про едину тритостасну — духовно-бш-сощ-альну природу людини (це вже визнано аксомою вичи-зняно! науки про соцiально-трудовi вщносини); про особистсть як базовий свободо-вгдповгдальний творчий суб'ект господарських перетворень; про триалектику як Iстинний метод осягнення цы1сно! реальности цы1сно! людини та И господарства.
Щ три фундаментальш засади, з яких зараз почала формуватися нова особистгсна методологш, дозво-ляють формувати сучасну нову цшсну людиномгрну науку г переходити в русло науково! цттсно! ращо-нальностг, з чим пов'язаний перехщ до четвертое науково! революци. НашГ дослщницью розробки дозволили обГрунтувати необхщшсть переходу до рятгвноИ нащональноИ I глобально! стратегИ духовно-ноосферо-сталого господарського розвитку заради виживання людства Г нащонального вщродження.
Духовно-ноосферо-сталий розвиток — це перехщ вщ економки як грошономки I споживацтва, що пере-слщують нарощування прибутку як кгнцеву мету, до знаннемного глобального господарства, де не просто традицшно розумГються науковГ знання, а на перший план виходить цшсне знання, перш за все милостиве
людяне онтологiчне знання, яке заплщнюе свободо-вщ-повщальну творчють людяним вимiром життед1яльност1. У цьому смисло-рятавному формат ми виходимо з розумшня, що духовтсть е найважлившим вимiром св— тобудови. Вона виступае не просто кататзатором ево-люци свiдомостi як висхщно! першопричини юнування реальносп, але грае, як показали результати новггшх наукових дослщжень, роль критичного чинника збере-ження життя на нашш планеть
У цьому русл1 нами критично переосмислет су-част концепци сталого розвитку та ноосфери, що дозволило аргументовано довести !х суто технократичний характер. Проблему духовносп та духовно-моральшсних щнностей щ концепци майже не роз-глядають, не виходять з того, що людина — це дух, !! сакральна природа — духовна. В них людина не розгля-даеться як мета, джерело i ядро людинорозмiрних ком-плекЫв. Першочергова роль выводиться техшщ, ма-шиш, технологи. НБ1К-конвергенщя (нано-, бю-, ш-формацшш технологи 1 когштивна наука), що харак-теризуе шостий технолопчний уклад, створюе реальш антилюдяш умови для замши людини кборгом (до реч1: якщо кборг прочитати з кшця до початку, то висв1-титься «гробк», що змушуе входити сенсотзнавальний формат критичного, так званого, еволюцтного свгго-мислення).
Перехщ до сьомого «технологiчного» укладу повинен розглядатися як сфера осмислено-духовноИ господар-ськоИ творчостi Людини, визначати меж1, коридор та мехашзми реал1защ! господарства через вiдродження духовно-моральних щнностей творчоН особистостi та 1х реалiзацiю в реальних господарських перетвореннях. У цьому плат проблема виживання людства повинна розглядатися в сформульованому польським письмен-ником С. Лецом формата «у людини немае вибору: вона повинна залишатися людиною».
Тут йдеться, насамперед, про цыком людину, яка е цлсною особистстю, котра на основ1 самоосяг-нення, смислорозумшня та особисто! вщповщально! життед1яльност1 самостшно творить свш свт 1стини, Краси i Добра, виявляючи свою гiднiсть Людини. В цьому плат ми почали розробляти нову особистсну методологю, головним постулатом яко! е висхiдне ро-зумння особистостi як свободо-вiдповiдального творчого базового суб'екта всх цшсних господарських перетво-рень. Введет в науковий об1г поняття «господарський хронотоп» \ «господарський ареал особистостЬ» ( О.Г. За-дорожна) [14] дозволили стотно доповнити розумння цiлiсностi простору-часу третiм — цттсним вимiром життедiяльностi людини, надати завершешсть розумшня життествердно! змютовносп господарства через його людятсть.
Особисисть людини не може бути зрозумшою ви-ключно через науковий метод 1 емтричш експери-менти. Тому вченими Каразшсько! м1ждисциплшарно! методолопчно! школи господарствобачення обГрунто-вано, що вступ в формат четвертое науковоИ революци { становлення новоИ постнекласичноИ науки визначають вектор тзнання цiлiсностi сучасноИ реальностi через взаемодю наукового i позанаукового знання. Це дозволило побачити, що у новтгаш наущ формуеться люди-номiрнiсть, тобто надаеться нове розумшня того ста-родавнього положення, що людина е мiрою всх «речей».
Враховуючи такт новгтш науков1 розробки 1 Грун-туючись на роботах С.М. Булгакова 1 В.М. Тарасевича, ми суттево доповнили змютовш основи гшотези про
уном людини, в якому закладена людятсть як особлива специфка людського роду серед усього живого на ochobî розгортання архетипу «свобода-вiдповiдальнiсть».
Уном людяносп включае в себе геном (бюло пчне) i мемон (культурно-соцiальне) i розгортаеться в життедiяльностi людини протягом усього життя. Для людини мають продуктивне, життестверджуюче значення лише ri уявлення, рiшення й ди, яю випливають iз глибинних щнностей людяностi в само- i свттоосяг-ненш та розгортаються в продуктивних господарських трансформацiях, де людина на основi свое! свободи i вщповщальносп формуе вiдносини з iншими людьми i Природою.
Якщо головною характеристикою фiзичного свту е простiр-час, то для внутршнього духовного свту людини подiбноï основоположною характеристикою виступае свобода-вiдповiдальнiсть. Вщрив свободи вщ вщповщальносп обертаеться безвiдповiдальнiстю, все-дозволешстю, нехтуванням моральнiсно-моральних пiдвалин людського ствтовариства, що неминуче несе кризу i деградащю людини.
Нами запропоновано нове розумння глобалктики як ттегрально'г науки про свтове господарство. Вона покликана каналiзувати насамперед щнтст смисли лю-дяностi, тобто починатися з формування новог фунда-ментально'1 людиномiрноï науки — УномКи [15]. Полем ïï дослщжень е процес розгортання потенцшно закла-дено'1 в реальносп духовно-етичног' константи антроп-ного принципу, яка не просто визначае ïï фiзичнi константи, але спочатку задае людит ïï фундаментально специфiчну засаду-властивкть-яккть — людятсть.
Розвиток методолопчних засад цЫсного свттот-знання дозволяе не просто заявити, а й онтологiчно об-Грунтувати, що УномКа — сьогодш лише вперше поз-начена нова доленосна наука про людятсть — мае на мет дослщити та обГрунтовувати милостивий формат життедiяльностi-вчинку особистостi-мiкрокосму. Ви-ходячи з розумшня синкретичносп реальносп та ви-знання рiзноманiтних форм ïï розгортання живого, уномжа дозволить увшти в формат визначення-реалiзацiï розмiрностi щнтсно-смислового Утверсуму (макрокосму) в еволюцшному процесь Уномка, покликана розкрити початковий сакральний код людини, його утверс (С.М. Булгаков), що неминуче «виростае» в гло-балстику як доленосну штегральну людиномiрну науку. Iï предмет зводиться до виявлення i обГрунтування смисло-благо-несучих основ життедiяльностi людства як духовно-рятiвноï вiльно-вiдповiдальноï планетарноï громади (собору) життезбереження, а не простое' сума-тивног' сукупностi «ды^в», що прагнуть до торпкт та жорсташ конкуренци як глобальним процесам при-своення нарощуваного прибутку за рахунок прюри-тетного отримання щтелектуальног' ренти.
Глобалютика — це не проста прикладна наука, як вважають багато дослщниюв. Вона потребуе духовно-морального формату смислоосягнення виживання людства, який повинен фжсувати нове розумтня розвитку сучасного свтового господарства як людиномiрного комплексу. Глобалютика покликана вивчати продуктивн цшст практики-вчинки людини-особистостi, через яю особистють свободо-вщповщально творить глобаль-ний господарський свтт заради порятунку i виживання людства.
Тим самим можна по праву говорити, що нашi дослщження особистосп, ïï духовно-бiо-соцiальноï природи, унома людяностi як творчоï свободи-вiдпо-
12
В1СНИК EK0H0MI4H0Ï НАУКИ УКРАÏНИ
вщальноста, проведет в формата ново! особистсно! методологи, виводять на новий ргвень науковг дослгдження синкретично! святогосподарсько!реальностг, яка знаме-нуе перехщ до ново! — людино-мгрног науки, де саме духовтсть стае тим фундаментально-визначальним вютрям, кругом якого повинна вщбуватися докоршна трансформащя усГх господарських форм заради блага людини.
Людина е, перш за все, духом. Розумшня смисло-сакральних начал необхщних антикризових трансфор-мацш неминуче виводить на необхщтсть розробки та реалГзацГ! вгдроджувально-рятгвног нащональног (Г глобально!) стратеги духовно-ноосферо-сталого господар-ського розвитку, головн контури вже представлен в розробках вчених КаразГнсько! мГждисциплшарно! ме-тодологГчно! школи дослГджень господарства [14-20]. Несучий каркас «тако! стратегГ!, образно кажучи, ви-значаеться сигналом «СОС» («врятуйте нашГ душГ») Г повинен включати три взаемопов'язанГ життествер-джуючГ пГдстави людяно-людсько! життедГяльностГ — См'ю, Освту та Сощальне партнерство, що розумГ-еться в широкому сенсь
Головним цгтсним науково-пГзнавальним методом стае триалектика. Вона виходить з того, що саме вихгдна цшстсть реальностг, розгортаючись на бгльш поверхневому рГвт осягнення свГту за допомогою ана-лГзу дГалектичних протилежностей, дозволяе в ходГ тзнання зберггати живу дшсшсть, не розриваючи I не убиваючи !!, як це властиво дгалектищ.
Триалектика вщкривае тший погляд й тше розу-м1ння протилежностей як внутрштх моментГв проце-суючо! живо! дГйсностГ, коли протилежноста не роздГ-ляються, але Г не зливаються, а постгйно взаемозбага-чуються новим змстом у Цыому. Де в бути сходяться двое, СофГя-мудрють незримо там присутня у якоста «Третього» (М.Б. Шулевський). бдинорГччя, що вихо-дить Гз сакральних смислГв-Гпостасей реальностГ та розгортаеться у рГзномаштта дГйсностГ, е тдставою триалектичного осягнення цшсного свГту Г цы1сно'! лю-дини, !"! господарства як цы1сно'! сфери життедГяльностГ.
Специф1ка триалектики полягае в тому, що вЫ явища I процеси дГйсностГ взаемопов'язат, взаимопро-никт, реалгзуються в невидимы, суттстй едностг, на що не звертае уваги дГалектика. У триалектищ закла-дено фундаментальну засаду-всепроникненння реально-ст1 завдяки духу, який все не тальки сполучае-скрш-люе-пронизуе, але Г направляе до едностг-гармони як основоположное' якостг свту. Тому, розмГрковуючи у односторонньому формата дГалектики мюця та ролГ духу не знаходиться, що кардинально спотворюе саму реальтсть в д1алектичному подант. Дух — це живий, життетворчий «всеприникний клей», без розумшня якого життя дГалектично розриваеться, збгднюеться, розлюднюеться, обертаеться неминучою катастрофГч-нГстю.
Роздуми про форми розв'язання головного проти-ргччя сучасностг мгж новою нит патвною ф1нансово-1н-телектуальною владою I духовною владою дозволили сконцентрувати увагу на осягнення сенсу I змсту духовности, що стало пщставою для умовного видглення двох титв едино! духовностг людини, якг, мабуть, мо-жуть служити критергем сприйняття цшсностг само-осягнення людини та самореал1заци !! внутршньо'! природи, яка моральтсно-вгдповгдально розгортаеться-реалгзуеться у кожному свгдомому вчинку особистостг.
Перший суттсний тип духовност1 проявляеться як духовно-божественне, пов'язане з внутрштм усвгдом-ленням Святит — Благо! Звгстки, спочатку закладено! в початково-онтолопчному кодГ життевого розгор-тання людини, створено! «за образом Г за подобою». За людським розумшням СвятинГ ховаеться, пригаду-еться, вГдкриваеться та початкова 1скра Св1тла, яка розпалюе життя, живить всю цЫсну життедГяльтсть кожно! людини. Життя людини в цьому плат е низкою морально вгдповгдальних вчинкгв особистостГ, яка сво-бодо-вгцповщально творить свое господарство як цгтсну сферу свого життевГдправлення. Ця спокон-вгчна 1скра Свгтла закладаеться в уном людини I по-тенщйно-змгстовно представлена у и боголюдяностг.
Другий бгльш поверхневий тип духовноста — т-телекто-духовне — постае як вираз уному людини в по-всякденностг й зводиться до внутршньо! здатностг люд-сько! свгдомостг ращонально-логгчно I розрахунково-кыь-кгсно гснувати в цьому земному свМ, де немае розумтня актуально! потреби заглиблюватися у свт духовно-божественного. 1гнорування першого суттсного типу духовноста в буденному функцюнувант ттелектуаль-но! дшльностг втглюеться в процес поступового на-ростання розлюднення, коли в прагнент до успеху Г ра-цюнально-розрахункового юнування як би «стира-еться» (не актуалГзуеться) спочатку задана божественна природа людини. Уном людяноста не розгортаеться в повну силу, людина залишаеться лише тдивг-дом, якого не щкавить духовно-моральтст цшноста гармонГйного господарського життя.
У формата триалектичного мислення одним з го-ловних напрацювань КаразГнсько! методолопчно! школи дослГджень господарства стало осмислення чткого розрзнення понять «тдивгд» I «особистгсть», що допомогло критично переосмислити методологт тди-вгдуалгзму, яка й донит пануе в неолГберальному на-уковому дискурсГ й сприяе насадженню одновимгрного економгчно-функщонального свтогляду без розумтня щ-лгсностг як само! людини, так I реальностг, в якгй вона юнуе й дГе.
Триалектика вгдкривае можливють створення системи антикризового управлтня нащональним I гло-бальним розвитком у формата ново! життестверджую-чо! стратеги духовно-ноосферо-сталого господарського розвитку. В основГ !"! розробки мае лежати видглення трьох проблемно-цшьових блокгв управлтня нащональним антикризовим господарським розвитком (О. Г. За-дорожна): духовно-моральтсний та етико-моральний блок (вщродження олюднення на основГ розгортання глибинного особистасного архетипу свободи-вщповГ-дальноста); бш-генетично-оздоровчий блок (формування та забезпечення демографГчно обумовлених потреб ю-нування людини, родини, особистасного розвитку, забезпечення еколопчно прийнятних умов проживания людини вгд природно-спокгйного протакання вагГтно-стГ до космГчно-планетарного порядку взаемодГ! людини Г Природи); сощо-партнерсько-коеволющйний блок (оргатзацшно-управлшськг й законодавчГ перед-умови розгортання продуктивно! коеволюцшно! взаемодГ! усГх суб'ектГв нацГонального вГдродження Г розвитку шляхом добровгльного об'еднання юнуючих рГз-номанГтних ресурсГв Г свщомо! участГ в задоволеннГ ак-туальних приватно-громадських ГнтересГв за допомогою широкого сощального партнерства).
Для реалГзацГ! стратегГ! духовно-ноосферно-ста-лого господарського розвитку необхщна особлива тте-
грально^дроджувальна функщя держави — неодирижизм. Головна специф^ ще1 функцп визначаеться тим, що осмислювальний рiвень досягае онтологiчних начал господарства i стввщноситься з гено-мемо-уномним кодом-началом, яке будучи духовним онотоло-гiчним ноуменом, задае i заплiднюе розгортання едино-роздыено'г тритостасног духовно-бю-сощальног природи людини як цшсно'г особистостi. Реалiзацiï штегрально-вщроджувально1 функцп неодирижизму держави мае сприяти створення правових i фшансово-податкових стимулiв щодо активного розгортання широкого сощ-ального партнерства всiх суб'ектiв антикризових господарських трансформацш на засадах солщарносп, довiри, взаемодопомоги i глибинного для людини пра-гнення до гармонп та щастя.
Висновки. Цi новi науково-теоретичнi положення дозволяють не тшьки кардинально оновити сучасну методологiю соцiально-економiчних, господарських дослiджень, але й по-новому бшьш глибоко i всебiчно переосмислити кризову дшсшсть i розробляти людяно-продуктивн практичн рекомендаци по вщродженню украшсько1 нацп та перетворенню укратського народу в суб'ект анти- та посткризових трансформацш. Роз-робка та реалiзацiя стратепя духовно-ноосферо-ста-лого господарського розвитку повинна стати тим су-часним вщроджувальним форматом свiторозумiння (новим дискурсом), який вщкривае дверi виживання як для украшсько1 нацп, так i всього свггового ствто-вариства.
Уроком, який до сих тр поки глибоко й всебiчно не вивчений i не ощнений, стало панування фшан-сово-iнтелектуальноï влади, яка породила не лише сучасну фiнансово-економiчну кризу, а й кризу полюи-стемну. При цьому вихщ iз не1 намагаються знайти в тих же координатах дiалектико-матерiалiстичного свь тобачення, в яких вона зароджувалася i поглиблюва-лася, тобто знову ж таки головна причина вбачаеться в економiчнiй складовш життедiяльностi суспшьства. Такий пщхщ заранi гарантуе неусшх в пошуках виходу з полiсистемноï глобально'1 кризи-лабiринту. Вихщ може вщбутися лише через докоршну змiну системи мислення, де фундаментальним положенням стае розумшня того, що «все, що з'являеться i робиться у Свт Натуральному, запозичуе причину свою iз Св^ Духовного» [21, с. 529]. Проте колективна свiдомiсть ще й сьогодш продовжуе незмшно поклонятися iдолу ринку й споживацтва, бачачи в людиш не духовну ю-тоту, а лише заетб егоютичного збагачення. Немае розумшня суп глибинно'1 глобально'1 системно'1 деграда-цп, що зараз спостерЬаеться i зумовлена розкладан-ням, занепадом духовно-моральнiсних цiнностей людини.
Тому й виходить, що яюсна — духовно-мораль-тсна — змша свщомосп перш за все тих, хто iменуе себе елтою, та й кожного « маленького» украшця зараз стае лею основою-вимогою, яка не просто може, а повинна сприяти пробудженню й реалiзацiï «заснувшого» потенщалу украшського народу в творчо-сумкному бу-дiвництвi Велико'1 загально'1 Домiвки, наповнено'1 доб-робутом, процвгтанням i щастям. I суть справи зоветм не зводиться до того, що свiдомi розмисли про май-бутне потребують хоча б мшмального компромiсного консенсусу, який може забезпечувати розвинений т-телект. Бшьш важливим i бшьш глибинним е розумшня недостатностi навгть самого високо розвину-
того iнтелекту для забезпечення цыьного розвитку цш-сног людини, яка мае едину тритостасну — духовно-бю-сощальну — природу. Саме духовна тостась виджере-люе й мотивуе творчсть людяностi як необхщну умову збереження-життя-розвитку Людини, запобЬае як вiд Ii шволюцп в звiролюдину, так й вщ уже започаткова-ного виродження в мехашчного Kiборга, до якого незмшно веде неконтрольований суспшьством прогрес техносу, заснованого на чистому iнтелектi як деякому логiчно-розрахунково-оцiнюючому мехашзм^ хоча й ос-нованому на бюлопчно органiзованому мозку людини.
Список використаних джерел
1. Голубев В. С. В науке: один против всех — все против одного ... или молчание. URL: http: //www. trinitas.ru/rus/doc/0001/005d/00012285.htm.
2. Вебер А. Устойчивому развитию нет разумной альтернативы. Свободная мысль. 2016. № 1.
3. Багров Н. В. Устойчиво-ноосферное развитие региона. Проблемы. Решения. Симферополь: Издательство «ДОЛЯ», 2010. 248 с.
4. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. Москва: Наука, 1991.
5. Субетто Александр Иванович. Наши имена. Вып 5, том 246. Москва, 2020. URL: http://viperson.ru/ articles/subetto-aleksandr-ivano vich-nashi-imena-vyp-5-gl-red-komarova-a-i-tom-246-28 8-m-2020.
6. Кутырёв В. А. Бытие или ничто. СПБ.: Але-тейя, 2010. 496 с.
7. Лазарев Ф. В. Ноосферно-антропологический манифест. Социальная экономика. 2010. № 3. С. 22-36.
8. Бернанос Жорж. Свобода. для чего? СПб.: Изд-во Ивана Лимбаха, 2014. 288 с.
9. Задорожная О. Г. Ценностное управление как формат спасення от суицидного интеллектуализма. Bi-сник економiчноi науки Украши. 2019. № 1. С. 169-174.
10. Клизовский А. И. Основы миропонимания Новой Эпохи. Москва: ФАИР-ПРЕСС, 2003. 816 с.
11. Задорожный Г. В. О нравственной константе антропного принципа и государстве гармонии как насущном проекте спасения-служения-возрождения украинской нации. Социальная экономика. 2011. № 2. С. 83-100.
12. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Москва: ООО «Издательство АСТ», 2002. 553, [7] с.
13. Туган-Барановский М. И. Современный социализм в своем историческом развитии. СПб.: Типография «Будущность», 1906. 417 с.
14. Задорожна О. Г. Сучасне господарство: пост-некласична методолопя як основа розгортання антикризових трансформацш. Харюв: «Точка», 2018. 356 с.
15. Задорожный Г. В., Задорожная О. Г. Уномика. Пролегомены судьбоносной интегральной науки о спасительном развертывании человечности. Харьков: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2019. 164 с.
16. Задорожный Г. В. Иначе возможное как сотворчество человечности (размышления о главном в святи с кризисом экономической науки). Полтава: Скайтек, 2011. 259 с.
17. Задорожный Г. В. Человекоспасительная функция хозяйствоведческой науки. Харьков: Точка, 2012. 180 с.
18. Задорожный Г. В. Духовно-ноосферно-устой-чивое хозяйственное развитие как стратегический век-
14
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ ф
тор возрождения украинского общества. Харьков: ВННОО имени В. И. ВЕРНАДСКОГО, 2015. 108 с.
19. Задорожный Г. В., Задорожная О. Г. Чело-векомерная экономическая наука: проблемы методологии. Харьков: ВННОО имени В. И. Вернадского, 2015. 416 с.
20. Задорожный Г. В., Задорожная О. Г. Человечное мирохозяйственное видение (очерки новой личностной методологии). Харьков: Точка, 2017. 261 с.
21. Сведенборг Э. О Небесах, о Мире духов и об Аде. Мудрость Ангельская о Божественной Любви и Божественной Мудрости. Москва: Изд-во Эксмо, СПб.: Terra Fantastica, 2003. 768 с.
References
1. Golubev, V. S. In science: one against all — all against one ... or silence. Retrieved from http://www.trin-itas.ru/rus/doc/0001/005d/00012285.htm [in Russian].
2. Weber, A. (2016). Sustainable development there is no reasonable alternative. Free thought, № 1 [in Russian].
3. Bagrov, N. V. (2010). Stable noosphere development of the region. Problems. Solutions. Simferopol, Publishing house "DOLYA". 248 p. [in Ukrainian].
4. Vernadsky, V. I. (1991). Scientific thought as a planetary phenomenon. Moscow, Nauka [in Russian].
5. Subetto, Alexander Ivanovich. (2020). Our names. Issue 5, Volume 246. Moscow. Retrieved from http://vi-person.ru/articles/subetto-aleksandr-ivanovich-nashi-ime na-vyp-5-gl-red-komarova-a-i-tom-246-288-m-2020 [in Russian].
6. Kutyrev, V. A. (2010). Being or nothingness. SPb.: Aletheia. 496 p. [in Russian].
7. Lazarev, F. V. (2010). The Noosphere-anthropo-logical Manifesto. Social economy, No. 3, рр. 22-36 [in Ukrainian].
8. Bernanos, Georges. (2014). Freedom ... for what? SPb., Publishing house of Ivan Limbach. 288 p. [in Russian].
9. Zadorozhnaya, O. G. (2019). Value-based management as a format spasinnya from the suicidal intellectual-ism. Visnyk econome science of Ukraine, No. 1, рp. 169-174 [in Ukrainian].
10. Klisowski, A. I. (2003). the foundations of world Outlook of a New Era. Moscow, fair-PRESS. 816 p. [in Russian].
11. Zadorozhniy V. G. (2011). About the moral constant of the anthropic principle and state of harmony as a vital project of salvation Ministry-revival of the Ukrainian nation. Social economy, No. 2, pp. 83-100 [in Ukrainian].
12. Teilhard de Chardin P., 2002. The Phenomenon of man. Moscow, OOO "Publishing house AST". 553 p. [in Russian].
13. Tugan-Baranovskii, M. I., 1906. Modern socialism in its historical development. SPb., Typography "Future". 417 p. [in Russian].
14. Zadorozhnie O. G., 2018. Suchasni economy: postclassical methodology Yak based rosgarten of anticath-olic transformations. Kharkiv, "Point". 356 p. [in Ukrainian].
15. Zadorozhniy V. G., Zadorozhna O. G., 2019. Anamika. Prolegomena fateful integral science of saving humanity deployment. Kyiv, KNU named after V. N. Karazin. 164 p. [in Ukrainian].
16. Zadorozhnyi, G. V., 2011. Otherwise as a possible co-creation of humanity (reflections on main in connection with the crisis of economic science). Poltava, Skytech. 259 p. [in Ukrainian].
17. Zadorozhniy, V. G. (2012). Chelovekovedenija function hozyaistvennoi science. Kharkov, Point. 180 p. [in Ukrainian].
18. Zadorozhniy, V. G. (2015). Spiritual noosphere-sustainable economic development as a strategic vector of the revival of Ukrainian society. Kharkov, UNNAO named after V. I. VERNADSKY. 108 p. [in Ukrainian].
19. Zadorozhniy, V. G., Zadorozhna, O. G. (2015). Chelovecheskaya economic science: problems of methodology. Kharkov, UNNAO named after V. I. Vernadsky. 416 p. [in Ukrainian].
20. Zadorozhniy, V. G., Zadorozhna, O. G. (2017). Humane world vision (personal essays on new methodology). Kharkov, Point. 261 p. [in Ukrainian].
21. Swedenborg, E. (2003). Heaven, about the spirit World and Hell. Angelic wisdom about divine Love and divine Wisdom. Moscow, Publishing house Eksmo publ.; SPb., Terra Fantastica. 768 p. [in Russian].
Grarra Hagmmna go pegaK^i 10.02.2020
npHHHATo go gpyKy 14.04.2020
Формат цитування:
Задорожний Г. В. Духовно-ноосферо-сталий розвиток як антикризова стратепя нащонального вiдроджен-ня. ВСник eK0H0Mi4H0i науки Украти. 2020. № 1 (38). С. 10-15. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).10-15
Zadorozhnyy G. V. (2020). Spiritual-Noosphere-Sustainable Development as an Anti-Crisis Strategy for National Restoration. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 10-15. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).10-15
