CC BY
9
УДК 347.122
Зоряна Добош
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового шституту права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка",
zdobosh7@gmail.com
КОНСТИТУЦ1ЙНИЙ КОНТРОЛЬ ВЕРХОВНОГО СУДУ США:
ВИДИ ПРАВОТВОРЧОСТ1
© Добош З., 2019
Проаналiзовано проблему конституцшного контролю Верховного Суду США у контекст його iсторичного розвитку. Верховний Суд США, в межах виконання функцн судочинства, встановлюе конституцшшсть нормативних актiв i дiй державних оргашв влади, а також тхшх посадових осiб. Визначено, що кторично склалися двi дiаметрально протилежнi концепцп про доцiльнiсть вир1шення Верховним Судом США питань полiтичного значення -"судовот стриманосл" та "судового активiзму". Згщно з першою Верховний Суд повинен утримуватися вщ розгляду питань полггичного значення. Однак його окремi [.мшення неминуче стосуються полiтики, а "маркування" деяких питань як полiтичних допомагае суддям бачити межi свотх повноважень.
З'ясовано, що судова правотворчiсть Верховного Суду США подшяеться на два види: 1) правотворчкть щодо тлумачення конституцшних норм i заповнення прогалин у правовому регулюванш; та 2) правотворчкть, пов'язана зi створенням окремих нормативних актв - регламентв його дiяльностi, спецiальних меморандумiв для служ-бовц1в. Верховний Суд США школи не був "зв'язаний" власними р1шеннями, а судовий прецедент США вважають доволi гнучким.
Ключовi слова: конституцшний контроль; конституцiйна юрисдикцiя; Консти-туцiйний Суд Укратни; Верховний Суд США; правотворчкть; Судовий акт 1789 р.; Конститущя; конституцiйне правосуддя.
Зоряна Добош
КОНСТИТУЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ ВЕРХОВНОГО СУДА США:
ВИДЫ ПРАВОТВОРЧЕСТВА
Проанализировано проблему конституционного контроля Верховного Суда США в контексте его исторического развития. Верховный Суд США, в рамках выполнения функции судопроизводства, устанавливает конституционность нормативных актов и действий государственных органов власти, а также их должностных лиц. Определено, что исторически сложились две диаметрально противоположные концепции о целесообразности решения Верховным Судом США вопросов политического значения -"судебной сдержанности" и "судебного активизма". Согласно первой Верховный Суд должен воздерживаться от рассмотрения вопросов политического значения, однако его отдельные решения неизбежно касаются политики, а "маркировка" некоторых вопросов как политических помогает судьям видеть пределы своих полномочий.
Выяснено, что судебное правотворчество Верховного Суда США можно разделить на два вида: 1) правотворчество толкования конституционных норм и заполнения пробелов в правовом регулировании; и 2) правотворчество, связанное с созданием отдельных нормативных актов - регламентов его деятельности, специальных меморандумов для служащих. Верховный Суд США никогда не был "связан" собственными решениями, а судебный прецедент США считается достаточно гибким.
Ключевые слова: конституционный контроль; конституционная юрисдикция; Конституционный Суд Украины; Верховный Суд США; правотворчество; Судебный акт 1789 г.; Конституция; конституционное правосудие.
Zoriana Dobosh
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University, Department of Civil Law and Procedure
Ph. D.
CONSTITUTIONAL CONTROL OF THE US SUPREME COURT:
TYPES OF JURISDICTION
The article analyzes the problem of constitutional control of the US Supreme Court in the context of its historical development. The US Supreme Court, in the exercise of its judicial function, establishes the constitutionality of statutory acts and actions of public authorities and their officials. It has been determined that two diametrically opposed concepts have historically emerged about the advisability of the Supreme Court of the United States to address issues of political importance -"judicial restraint" and "judicial activism". According to the former, the Supreme Court must refrain from considering matters of political importance. However, his individual decisions inevitably relate to politics, and labeling certain issues as political helps judges see the limits of their authority.
It has been found that the lawmaking of the US Supreme Court is divided into two types: 1) lawmaking to interpret constitutional rules and fill in the gaps in legal regulation; and 2) lawmaking related to the creation of separate regulations - regulations of its activity, special memorandums for employees. The US Supreme Court has never been "bound" by its own decisions, and US judicial precedent is considered rather flexible.
Key words: constitutional control; constitutional jurisdiction; The Constitutional Court of Ukraine; The US Supreme Court; lawmaking; Court Act 1789; Constitution; constitutional justice.
Постановка проблеми. Американщ завше вивчали судову систему США в контекст нащонального мислення, проте !! складнють зумовлюе актуальнють дослщження ютори Верховного Суду США з позици дослщника держави континентально! правово! системи. Цей досвщ е над-звичайно важливим, беручи до уваги необхщнють заповнення прогалин в ютори держави та права зарубiжних кра!н i можливють його найдощльшшого запозичення задля реформування сучасно! судово! системи Укра!ни.
О^м цього, щодо можливосп запозичення юторико-правового досвщу держав, яю за формою державного правлшня, державного устрою й типу правово! системи вщмшш вщ Укра!ни, США становлять найбшьший штерес.
За формою державного устрою США е федеращею, до складу яко! входять федеральний округ Колумбiя, 50 штапв та автономи з правовим статусом держав, "котрi вшьно приедналися" -Гуам, Схщне Самоа, Пуерто-Рико, Схщне Самоа, Вiргiнськi та Пiвнiчно-Марiамськi острови. За формою державного правлшня США - президентська республша, в якш Президент - глава держави е водночас главою уряду. За типом правового регулювання США належать до англо-американсько! правово! шм'! iз невщ'емним джерелом права - судовим прецедентом.
Внаслщок особливостей федерального державного устрою в США запроваджено "подвшну" систему оргашв влади (федеральну та штата). Судову систему США очолюе федеральний Верховний Суд (the Supreme Court of USA) - вищий судовий орган загально! та конституцшно! юрисдикцп.
Аналiз дослщження проблеми. Проблеми становлення та розвитку правово!, судово! системи США, зокрема Верховного Суду США та певних державно-правових шститута США в
рiзнi часи дослщжували вiдомi вiтчизнянi й зарубiжнi дослiдники: I. А. Алебастрова, Б. А. Барабаш, П. Д. Баренбойм, Р. С. Баркер, В. Бернхем, В. С. Б^ун, Ч. Бiрд, С. В. Боботов, Г. Г. Бойченко, О. Ведершкова, М. В. Впрук, В. А. Власихш, Т. Дж. Волкер, А. Гамшьтон, В. П. Глиняний, Д. А. С. Говард, Л. А. Луць, В. С. Макарчук, Н. М. Марченко, О. О. Мережко, П. Д. Мессгг,
A. О. Мшин, В. В. Молдован, Р. Л. Наришкша, Б. С. НЫфоров, Г. В. Перрi Мол., Т. В. Плотшкова,
B. Г. Ренквют, Б. В. Сабецький, А. В. Савченко, О. Ю. Саломатш, О. Д. Святоцький, В. В. Согрш, В. Стагр, М. М. Страхов, А. де Токвшь, О. В. Тюрша, В. А. Туманов, Б. А. Фшатов, С. В. Фшппов, Ч. Фрайд, Л. Фрщмен, Б. Футей, З. М. Черншовський, О. О. Шевченко, В. I. Шишкш, Л. В. Якл та iн.
Не заперечуючи науково! цiнностi результатiв розвщок вiтчизняних авторiв, зазначимо, що комплексного монографiчного iсторико-правового дослiдження становлення конституцшно-правового статусу судово! влади в США не здшснювалося.
Метою статт - окреслити значущiсть конституцiйного контролю Верховного Суду США, визначивши основш види правотворчостi.
Виклад основного матерiалу. Проводячи паралелi мiж особливостями реалiзацп функци конституцiйного контролю у США та Укра!ш, необхiдно зауважити, що, вщповщно до Закону Укра!ни "Про Конституцшний Суд Укра!ни", визначальним завданням Конституцшного Суду Укра!ни (единого органу конститущйно! юрисдикци) е гарантування верховенства Конституци на всiй територи держави [1, с. 42]. На деклшащю вщ Укра!ни, як держави континентально! правово! системи, конституцiйний контроль у США реалiзовують суди загально! юрисдикци. Вiдтак, Верховний Суд США, в межах виконання функци судочинства, встановлюе конституцiйнiсть нор-мативних актiв i дiй державних органiв влади, а також !хшх посадових осiб [2, с.11].
1ншою особливiстю, вiдмiнною вщ Укра!ни е те, що вищим, проте не единим органом конститущйно! юрисдикци у США е Верховний Суд США. З метою окреслення його функци, пов'язано! зi встановленням конституцшносп нормативних актiв законодавчо! влади (федерально! та штапв), оргашв виконавчо! влади та конституцiйностi дiяльностi (дш або бездiяльностi) !хнiх посадових ошб, в юриспруденцi! використовують термiн "конституцшний нагляд".
Беручи до уваги визнане розумшня дефiнiцiй "контроль" та "нагляд", в юридичнш лiтературi допускаеться позначення того самого виду державно! дiяльностi рiзними термiнами. Втiм, судовий нагляд передбачае постшне спостереження, а вщтак, на думку автора, функцiю перевiрки конституцiйностi нормативних актiв, здiйснювану Верховним Судом США, необхщно означувати поняттям "конституцiйний контроль".
У широкому значенш "конституцiйний контроль", як функцiя оргашв судово! влади та квазюудових оргашв, тотожний з дефшщею "конституцiйна юрисдикщя", що передбачае оцiнку правових акпв i органiв влади вiдповiдно до конституцшних положень. У вузькому розумшш поняття "конституцiйний контроль" тлумачиться як функщя суду, метою яко! е визначення конституцшносп правових актiв [3, с. 383].
Професор Н. В. Вггрук розумiе конституцiйне правосуддя як вищу форму конституцiйного контролю, що реалiзовуеться у формi судочинства [4, с. 51]. Спершу метою конституцшного правосуддя була перевiрка конституцiйностi закошв парламенту, згодом - проблема конститущйно! вщповщальносп глави держави в порядку iмпiчменту (зауважимо, що в США конституцшний контроль не поширюеться на питання iмпiчменту).
Об'ектами конституцiйного контролю, зокрема судового, е вш закони, доповнення до конституци, регламенти та iншi нормативш акти парламенту; оргашв виконавчо! влади й мюцевого самоврядування; внутршньодержавш договори (поширенi у федеращях); правовi акти судiв, акти та дп громадських об'еднань; iндивiдуальнi правозастосовш акти органiв державно! влади й мюцевого самоврядування; мiжнароднi договори; ршення у справах про розмежування компетенци вищих органiв держави, федерацi! та !! суб'ектiв, центрально! влади, автономш та органiв мiсцево! влади; дп посадових осiб у порядку конститущйно! вщповщальностц органiзацiя та проведення, шдтвердження пiдсумкiв референдумiв i виборiв; створення i дiяльнiсть полiтичних партiй, шших громадських об'еднань тощо [4, с. 53-54].
Конституцшний судовий контроль за Верховним Судом США закршлено Судовим актом 1789 р. У той перюд суди штата переглядали нормативн акти оргашв мюцево! влади щодо !хньо! вщповщносп власним конституцiям. 1нститут конституцiйного контролю застосовувався в ушх штатах, о^м Род-Айленду, позаяк вважали, що представницью органи не повиннi тлумачити конституцшш норми. У 1802 р. Верховний Суд штату Мершенд у ршент щодо справи "Втнгтон проти Полка" вказав, що парламент не повинен встановлювати законнють сво!х актiв, оскшьки це зумовить неправочиннiсть усiх обмежень та заборон, задекларованих у Бiллi про права [5, с. 16].
Судовий контроль, як акцентував професор А. С. Говард, виник поряд з щеями подшу влади, системою стримувань i противаг у штатах як "мехашзм забезпечення верховенства конституцш, позаяк 1хш легiслатури, аналогiчно до королiв i парламентiв, могли викликати значну загрозу правам i свободам американщв" [6, с. 5-6].
Право конституцшного контролю Верховного Суду США передбачено статтею 25 Судового акта 1789 р., вщповщно до яко! кожну частину конституци штату або його закон, хартда мiста чи ордонанс, яю суперечили положенням Конституци, законам й договорам США, Верховний Суд м^ визнати неконституцiйними [7].
На думку вщомого тогочасного американського полггика А. Гамiлтона, Верховний Суд США, здшснюючи судовий контроль, "забезпечував дотримання стану, за якого воля народу, вщображена в Конституци, переважала над волею законодавцiв, яка вщдзеркалювала тимчасове волевиявлення народу. Конгрес мае повноваження, делегованi народом, повинен дiяти в межах Конституци, але вш не може бути суддею власних повноважень; у Конституци не вказано, але можна зробити висновок, що саме суди повинш бути посередниками мiж народом та Конгресом" [8, с. 87].
Вщомий французький полггичний та громадський дiяч А. Токвшь зауважував: "Право американських сущв визнавати неконституцiйним закон було одшею з наймогутнiших перешкод, якi коли-небудь спрямовувалися проти тирани полiтичних оргашв" [9, с. 97], тобто оргашв виконавчо! та законодавчо! влади (федераци та штатiв).
Повноваження Верховного Суду США здшснювати конституцiйний контроль передбачено статтею 25 Судового акта 1789 р. [7]. Тому абсурдною е позищя стосовно того, що вш самостшно створив або/чи привласнив це право у процес ухвалення ршення вщомо! справи "Мербюрi проти Медисона" 1803 р. [10, с. 34].
Проект ршення у цiй справi написав Головний суддя Маршал Дж., зазначивши: "Верховний Суд США застосовуе приписи Конституци так, як розумiе i скасовуе правовi акти Конгресу, якщо вони суперечать верховному (федеральному) праву. Лише судова влада повинна вказувати на те, що е законом, а тому суд, який застосовуе норму права, виршуючи сшр, зобов'язаний пояснити i витлумачити 11. Якщо два закони суперечать один одному, то лише суд повинен виршити, який з них необхщно застосувати. Якщо закон суперечить Конституци, а виршуючи питання необхщно застосувати закон i Конституцш, судам необхщно керуватися тшьки Конститущею, оскшьки вона мае вищу юридичну силу" [11]. Вщповщно до судового прецеденту, сформованого у ршенш ще! справи, на федеральному рiвнi за судами штата було визнано право здшснювати конституцшний контроль, зокрема щодо федеральних нормативних акта.
Згодом Головний суддя Ч. Е. Гьюз (1930-1941 рр.) зауважив стосовно функцп сущв здшснювати конституцшний контроль: "Вш ми шд Конститущею, а Конститущя - це те, що говорить суддя". Отже, внаслщок здшснення конституцшного контролю закон Конгресу чи лепстратури штату, нормативний акт оргашв виконавчо! влад ушх рiвнiв могли бути визнаш Верховним Судом США неконституцшними та ставали нечинними [12, с.165].
Справдi, суди штата можуть визнати такими, яю суперечать Конституци 1787 р., не лише закони штата, а й федеральш, однак !хне ршення завжди може переглянути Верховний Суд США. З цього приводу Верховний Суд 1816 р. у ршенш в справi "Мартш проти орендаторiв Хантера" зазначив: "Для державно! влади цшком безпечно, якщо суди штата, розглядаючи ди федеральних оргашв влади, визнають !х нечинними" [12, с. 56].
У 1936 р. суддя Верховного Суду США Л. Д. Брендю (1916-1939 рр.) як автор проекту одного з ршень систематизував у ньому принципи, якими повинш керуватися суди, розглядаючи питання конституцшного значення:
1) суди повинш розглянути питання лише шсля з'ясування "ступеня" тако! необхщностц
2) суди мають тлумачити конституцшну норму тшьки в тому обсяз^ якого потребують обставини справи;
3) судам необхщно вщмовитися розглядати питання, якщо сторони погоджуються вирiшити спiр позасудовим шляхом;
4) якщо виникае питання про чиннють федерального закону, суди повинш спочатку здшснити тлумачення його положень, щоб уникнути визначення його конституцшносп [13, с. 80].
Юридичним наслiдком визнання закону неконституцiйним е втрата ним чинносп, але закон формально не скасовуеться [51, с. 71]. Аналiз правових позицш дослщниюв дае змогу пiдтвердити тезу про те, що закон завжди похщний стосовно Конституцi!, вiн повинен прийматися на !! пiдставi та вщповщати !й, тому неконституцiйний закон, шкчемний з моменту прийняття, не породжуе жодних юридичних наслщюв, а вже його неконституцшнють встановлюе орган конституцшно! юрисдикцi!.
Цiе! думки дотримуеться й укра!нська дослiдниця С. В. Черняк, наголошуючи, що правовi акти, як визнав неконституцiйними Верховний Суд США, проголошують нечинними з моменту прийняття, тобто поширюеться зворотна дiя закону в чаш щодо сторiн у справу за винятком законiв, як регулюють питання притягнення до кримшально! вiдповiдальностi та вiдбування покарання [14, с. 12].
Зауважимо, що юторично склалися двi дiаметрально протилежнi концепци про доцiльнiсть вирiшення Верховним Судом США питань полпичного значення - "судово! стриманостi" та "судового активiзму". Згiдно з першою Верховний Суд повинен утримуватися вщ розгляду питань полгшчного значення. Однак його окремi рiшення неминуче стосуються полiтики, а "маркування" деяких питань як полгшчних допомагае суддям усвiдомити межi сво!х повноважень.
Вiдповiдно до концепцi! "судового активiзму" не розмежовуються "полiтичнi" й "неполгшчш" питання, оскiльки Верховний Суд може розглянути кожну справу, яку визнае ютотною. На вщмшу вщ Конгресу та Президента, вiн не може впливати на полгшчний курс, але як гарант дотримання Конституцп США зобов'язаний реагувати на !хш полгшчш заходи i корегувати !х [15, с. 349].
1дея непiдвiдомчостi судам полiтичних питань, що виршують органи виконавчо! та законодавчо! влади, випливае з концепци подшу влади та принципу судового самообмеження, тому розгляд !х судом некоректний. На цьому наголосив Верховний Суд у ршенш в справi "Мербюрi проти Медисона": "Суд повинен вирiшувати справи про права ошб, а не про те, наскшьки професiйно посадовi особи виконують обов'язки" [11].
Фактично Верховний Суд США школи не дотримувався жорсткого самообмеження, але й не дiяв на пiдставi абсолютно вшьного "активiзму", завжди застосовуючи доктрину "полгшчного питання" достатньо гнучко, утримуючись вщ втручання у реалiзацiю зовшшньополгшчних функцiй Конгресом i Президентом. 1849 р. у ршенш в справi "Лютер проти Бордена" Верховний Суд вказав на недоцшьнють вирiшення судами полгшчних питань, пiдвiдомчих органам виконавчо! та законодавчо! влади [16].
Як зазначила доцент Н. А. Жук, суди США завжди застосовували доктрину "полгшчного питання" тд час розгляду справ щодо зовшшньополгшчно! дiяльностi держави, оскшьки щ проблеми пiдвiдомчi Президентовi [13, с. 67]. Верховний Суд США часто покликався на наявнють у справах полгшчних питань, щоб уникнути вщкритого конфлiкту з органами виконавчо! та законодавчо! влади, одначе нерщко за очевидно! наявносп такого приймав справу до свого провадження (наприклад, справи "Бейкер проти Кара" (1962), "Повел проти Мак-Кормека" (1969) та "США проти Нксона" (1974) [13, с. 69].
Противники конституцшного контролю наголошували на втручанш судiв у сферу "пол> тичних питань". Однак, на думку професора В. В. Согрша, функщя контролю Верховного Суду США зосереджувалася переважно на перевiрцi конституцшносп правових актiв оргашв виконавчо! та законодавчо! влади штата, а не федерально!. Наприклад, у 1790-1990 рр. визнано неконсти-туцшними повнютю або частково 1151 закошв штатiв, а федеральних - 126 з понад 85 тис. [15, с. 350]. Процедурно проспшою i поширешшою, нiж внесення поправок до Конституцп США, е практика ухвалення закону з обов'язковим урахуванням вимог, названих у ршенш Верховного Суду США. Тодi "оновлений" закон не передбачае "умов i мети", яю визнано неконституцiйними [4, с. 142].
Варто погодитися з думкою професора А. С. Говарда, що Верховний Суд США, здшснюючи штерпретащю окремих прав громадян, виходив за межi до^вного тексту Конституцп 1787 р. (наприклад, право на недоторканнють приватного життя). Верховний Суд США визнав гарантами належно! правово! процедури (та права на недоторканнють приватного життя) право на контрацепщю, право жшок на власний розсуд переривати вагггнють, а 2003 р. Суд скасував покарання за гомосексуальш вщносини [6, с.7].
Однак американська громадськiсть iнколи неправильно розумie сутнiсть конституцiйного контролю, здшснюваного Верховним Судом, сприймаючи його як тотальний адмшютративний нагляд. Крiм цього, його не здшснюють iншi оргашзацп - Судова конференцiя, Адмiнiстративна служба сущв США, федеральний Дослiдний судовий центр, що аналiзуe шляхи удосконалення оргашзацп судово! системи та судочинства [17, с.33].
Висновки. Отже, шдгрунтям особливо! ролi та специфiчного мехашзму формування влади Верховного Суду США е повноваження конституцiйного контролю, яю вiн розвинув за допомогою судового тлумачення положень Конституцп 1787 р. США. Однак повноваження конституцшного контролю не створено Верховним Судом США в ршенш у справi "Мербюрi проти Медисона" 1803 р., а передбачено у федеральному закош. Отож, Конгрес, надавши Верховному Судовi США право здшснювати конституцiйний контроль, вщповщно до статтi 25 Судового акта 1789 р., забезпечив його подальший розвиток як найважлившо! iнституцiйно!' умови функщонування судово! гiлки влади.
Ми погоджуемося з професором К. Ф. Гуценко, який виокремлюе: правотворчють Верховного Суду США, здшснювану пiд час розгляду справ; i правотворчiсть, не пов'язану з розглядом, коли Суд виступае автором вщповщних нормативних акта. Положення згаданих акта регламентують: 1) порядок розгляду судових справ; 2) правила апеляцшного перегляду; 3) правила доказування у судах; 4) проблеми судово! етики; 5) порядок допуску адвоката до участ в судових засщаннях, оплати !хньо! пращ, притягнення до дисциплшарно! вщповщальносп, створення та дiяльнiсть адвокатських об'еднань; 6) порядок витрачання грошових кошта, наданих для забезпечення дiяльностi сущв тощо [29, с. 28-29].
Отже, судова правотворчють Верховного Суду США подшяеться на два види: 1) правотворчють щодо тлумачення конституцшних норм i заповнення прогалин у правовому регулюванш; та 2) правотворчють, пов'язана зi створенням окремих нормативних акта - регламента його дiяльностi, спещальних меморандумiв для службовщв. Верховний Суд США школи не був "зв'язаний" власними ршеннями, а судовий прецедент США вважаеться досволi гнучким.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Iсторiя держави i права зарубiжних кра!н: хрестоматiя. За ред. В. Д. Гончаренка. К.: Видавничий Дiм "1н Юре". 2002. 716 с. 2. Гуценко К. Ф. Судебная система США и ее классовая сущность. М.: Госюриздат, 1961. 152 с. 3. Великий енциклопедичний юридичний словник. Ред-упоряд. акад. НАН Укра!ни Ю. С. Шемшученко. К.: Юридична думка, 2007. 992 с. 4. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. М.: Закон и право, Юнити, 1998. 383 с. 5. Шевчук С. В. Судова правотворчють: свгговий досвгг i перспективи в Укра!ш. К.: Реферат, 2007. 640 с. 6. Верховный Суд США: высший суд страны. В. Г. Ренквист, А. Э. Д. Говард, Дж. П Джонс, Р. С. Баркер, П. Д. Мессит, Дж. Гринберг. Вопросы демократии. 2005. Апрель. 42 с. URL: http://www.supremecourthistory.org. 7. The Judiciary Act of 1789. URL: https://usa.usembassy.de/etexts/democrac/8.htm 8. Ригша О. Полiтико-правовi погляди Олександра Гамшьтона про сутнють федерально! судово! влади. Bid громадянського сустльства до правовог держави: III мiжнар. наук.-прак. конф., 24 квгг. 2008 р.: Тези доповщей. Харюв, 2008. С. 86-88. 9. Токвиль А. де. Про демократда в Америщ. У 2. Т. Перек. з франц. Г. Фшпчука, М. Москаленка; коментар А. Жардена. Ки!в: Видавничий дiм "Всесвгг", 1999. 590 с. 10. Мишин А. А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США. М.: Наука, 1984. 191 с. 11. Marbury v. Madison. United States Reports. 1803. Vol. 5. URL: http://laws.findlaw.com/us/5/137.html 12. Мишин А. А. Центральные органы власти США - орудие диктатуры монополистического капитала. М.: Госюриздат, 1954. 176 с. 13. Бостан Л. М., Бостан С. К. Iсторiя держави i права зарубiжних кра!н:
навч. noci6. для студ. вищ. навч. закл. 2-ге вид., перер. i доп. К.: Центр учбово! лггератури, 2008. 730 с. 14. Черняк С. В. Конституцшна юстицiя Сполучених Штатiв Америки: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 "Конституцшне право". Кшв, 2005. 182 с. 15. Согрин В. В. Политическая история США. XVII-XX вв.: учеб. пособ. М.: Весь мир. 2001. 400 с. 16. Powell v Mc Cormack. United States Reports. 1969. Vol. 497. URL: http://laws.findlaw.com/us/367/497.html 17. Карлен Д. Американские суды: система и персонал. Пер. с англ. В.А Власихина, под ред. и с вступ. статьей д. ю. н. Б. С. Никифорова. М.: Прогресс, 1972. 124 с. 18. Гуценко К. Ф. Уголовная юстиция США. Критический анализ правовых институтов, обеспечивающих уголовную репрессию: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. зав. М.: Юридическая литература, 1979. 207 с.
REFERENCES
1. Istoriya derzhavyл i prava zarubizhny^x krayin: xrestomatiya [History of the State and Law of Foreign Countries: Readings]. Za red. V. D. Goncharenka. Kyiv: In Yure Publishing House Publ. 2002. 716 p. 2. Gutsenko K. F. Sudebnaya sistema SShA i ee klassovaya sushchnost [The US Judicial System and its Class Essence]. Moscow: Gosyurizdat Publ, 1961.152 p. 3. Vely^ky^j ency^klopedy^chny^j yury^dy^chny^j slovny^k [Great Encyclopedic Legal Dictionary]. Edited. Acad. NAS of Ukraine Shemshenko. Kyiv.: Legal Opinion Publ, 2007. 992 p. 4. Vitruk N. V. Konstitutsionnoe pravosudie. Sudebnoe konstitutsionnoe pravo i protsesc [Constitutional justice. Judicial Constitutional Law and Procedure]. Moscow: Law and Law, Unity Publ, 1998.383 p. 5. Shevchuk S. V. Sudova pravotvorchisf: svitovy*j dosvit i perspekty^vyл v Ukrayini [Judicial lawmaking: world experience and perspectives in Ukraine]. Kyiv: Abstract Publ, 2007. 640 p. 6. Verkhovnyi Sud SShA: vysshii sud strany [US Supreme Court: Supreme Court]. V. G. Renkvist, A. E. D. Govard, Dzh. P Dzhons, R. S. Barker, P. D. Messit, Dzh. Grinberg. Democracy issues. 2005. April. 42 p. URL: http://www.supremecourthistory.org. 7. The Judiciary Act of 1789 [The Judiciary Act of 1789]. URL: https://usa.usembassy.de/etexts/democrac/8.htm 8. Ry gina O. Polity^ko-pravovi poglyadyл Oleksandra GamiVtona pro sutnisf federaVnoyi sudovoyi vladyл [Political and Legal Views of Alexander Hamilton on the Essence of the Federal Judiciary]. From Civil Society to the Rule of Law: III Intl. Research Assistant conf., Apr 24 2008: Abstracts. Kharkiv, 2008. pp. 86-88. 9. TokvyT A. de. Pro demokratiyu v Amery^ci [About democracy in America]. In 2. T. Perek. with the French. G. Filipchuka, M. Moskalenka; komentar A. Zhardena. Kyiv: Vsesvit Publishing House Publ, 1999. 590 p. 10. Mishin A. A. Printsip razdeleniya vlastei v konstitutsionnom mekhanizme SShA [The principle of separation of powers in the US constitutional mechanism]. Moscow: Nauka Publ, 1984. 191 p. 11. Marbury v. Madison. United States Reports. 1803. Vol. 5. Available at: http://laws.findlaw.com/us/5/137.html 12. Mishin A.A. Tsentralnye organy vlasti SShA - orudie diktatury monopolisticheskogo kapitala [The central government of the United States is an instrument of the dictatorship of monopoly capital]. Moscow: Gosyurizdat Publ, 1954. 176 p. 13. Bostan L. M., Bostan S. K. Istoriya derzhavyл iprava zarubizhny^x krayin [History of the State and Law of Foreign Countries]. Educ. tool. for students. higher. teach. closed 2nd ed., Rec. and ext. Kyiv: Center for Educational Literature Publ, 2008. 730 p. 14. Chernyak Ye. V. Konsty^tucijna yusty^ciya Spolucheny^x Shtativ Amery^ky^: dy^s. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yury^d. nauk: specz. 12.00.02 "Konsty^tucijnepravo" [Constitutional Justice of the United States of America: diss. for the sciences. degree of Cand. lawyer. Sciences: Special. 12.00.02 "Constitutional Law"]. Kyiv, 2005. 182 p. 15. Sogrin V. V. Politicheskaya istoriya SShA. XVII-XX vv.: Ucheb. Posobie [Political history of the USA. XVII-XX centuries.: Textbook. Allowance]. Moscow: The whole world Publ. 2001.400 p. 16. Powell v Mc Cormack [Powell v. Mc Cormack]. United States Reports. 1969. Vol. 497. URL: http: laws.findlaw.com/us/367/497.html 17. Karlen D. Amerikanskie sudi: sistema i personal [American Judges: System and Personnel]. Per. from English V. A. Vlasikhina, pod red. i s vstup. statei d. yu. n. B. S. Nikiforova. Moscow: Progress, 1972. 124 p. 18. Gutsenko K. F. Ugolovnaya yustitsiya SShA. Kriticheskii analiz pravovykh institutov obespechivayushchikh ugolovnuyu repressiyu: Ucheb. posobie dlya stud. vyssh. ucheb. zav. [US Criminal Justice. A critical analysis of legal institutions providing criminal repression: Textbook. allowance for students. higher textbook]. Moscow: Legal literature Publ, 1979. 207 p.
Дата надходження: 17.04.2019р.
