CC BY
21
11. 1сторш вчень про право i державу : хрестомат1я / уклад., заг. ред. Г. Г. Деми-денка. - Х. : Право, 2005. - 912 с.
О НЕКОТОРЫХ ФИЛОСОФСКИХ ПРОБЛЕМАХ ПРАВА В ГЕРМЕНЕВТИЧЕСКОЙ КОНЦЕПЦИИ ПОЛЯ РИКЕРА
Коваленко И. И., Рубащенко Н А.
Рассмотрены основные положения герменевтической концепции Поля Рикера. Показана взаимосвязь права с философско-правовой герменевтикой через категории «субъект права», «лингвистическое пространство», «правосудие». Раскрыт гуманистический смысл герменевтической рефлексии проблем правосудия и справедливости.
Ключевые слова: правовая герменевтика, субъект права, правовая идентичность.
ARTICLE ABOUT SOME JURIDICAL PROBLEMS IN PAUL RICKER'S HERMENEUTIC CONCEPTION
Kovalenko I. L, Rubachtchenko M. A.
The article is devoted to review some fundamental juridical problems in Paul Ricker's hermeneutic conception.
Key words: juridical hermeneutic, juridical subject, juridical idenity.
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук, доцент
КОНСТИТУЦ1ЙНИЙ СУД: ТЛУМАЧЕННЯ ЯК СПОС1Б ТВОРЕННЯ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Розглянуто мiсце Конституцтного Суду в системi творення джерел права. Наголошено, що специфiчнiсть цього органу та його повноважень фактичноробить його творцем права через функцт тлумачення нормативних актiв на 1х вiдповiд-тсть Основному Закону - Конституци. Ураховуючи те, що на сьогодт багато норм Конституци лише проголошет i немае прийнятих нормативних актiв, на пiдставi яких ц норми можуть дiяти, цей орган свогми ршеннями фактично створюе новi джерела права.
Ключовi слова: судова система, Конституцтний Суд, джерело права, тлума-чення нормативно-правового акта.
© Трофименко В. А., 2010 149
Постановка проблеми. Укра!нське законодавство за роки свого юну-вання становить розгалужену систему. Однак так склалося, що воно успадку-вало вс риси радянського законодавства, однieю з яких е нереалiзованiсть багатьох норм Основного Закону - Конституций З прийняттям у 1996 р. нового Основного Закону ця проблема постала бiльш явно. Багато конституцшних норм не можуть бути втшеш у життя з причин ввдсутносп механiзму !х реа-лiзацi!. Поява Конституцшного Суду Укра!ни як окремого специфiчного судового органу деяким чином допоможе розв'язати цю проблему. Здшснюючи тлумачення нормативних актiв на !х вiдповiднiсть Конституцп, Конституцш-ний Суд, з одного боку, створюе нове джерело права, а з другого - «зв'язуе» нормативний акт та Основний Закон. Такий статус Конституцшного Суду виводить його дослвдження за рамки галузево! правово! науки - конституцшного права - i потребуе бiльш систематизованого тдходу до осмислення його мюця у правовш системi держави.
Стутнь дослiдженостi теми. Бшьшють iснуючих наукових розробок наведено! тематики належать до правових наук: конституцшного права, державного будiвництва тощо, що приводить до однобiчного (вiдповiдно з предметом цих наук) розгляду та дослвдження Конституцiйного Суду. Фшософсько-правова рефлекс1я може стати систематизуючим елементом, який дозволить визначити об'ективне мiсце цього органу в правовш системi Укра!ни.
Метою дано! публшаци е фшософсько-правове осмислення мiсця окремого органу судово! системи - Конституцiйного Суду та його основно! функ-ци тлумачення нормативних актiв.
Конституцiйний Суд займае специфiчне становище в судовш системi держави. Такий судовий орган мають практично всi демократичнi кра!ни, включаючи Укра!ну [1].
Неординарнiсть кнування цього органу окреслено безпосередньо Конститущею Укра!ни й особливим законом. Таке його становище дуже часто робить Конституцшний Суд заручником у полиичних вiдносинах рiзних полiтичних сил. На що ж потрiбно звернути увагу, щоб цей орган сприймався не як розмшна карта, а як найвагомший гарант Основного Закону краши? Що створюе повагу до цього единого (!) органу конституцшно! юрисдикцп?
Конституцiйний Суд Укра!ни реалiзуе особливий вид судово! практики, оскшьки суб'ектами та iнiцiаторами конституцiйного судочинства е як пред-ставники оргашв влади (народнi депутати, президент та ш), так i громадяни Укра!ни, iноземнi громадяни та особи без громадянства, а тлумаченню тд-лягае тiльки Основний Закон кра!ни - Конститущя [1, статтi 40, 41, 43].
Конституцшний Суд Укра!ни приймае ршення про вiдповiднiсть нормативних акпв Конституцi! Укра!ни в рiзних сферах життедiяльностi суспшь-ства як в окремих випадках з громадянами [2, с. 52], так i у випадках, що
мають значения для вйе! кра!ни в цiлому [2, с. 42]. Такий судовий орган ви-ступае гарантом того, що законодавець не е у сво!й дшльносп безконтрольним. Конституцiйний Суд - це той орган, який перевiряе розумно-вольовую природу нормативных актiв, якщо iнiцiатори процесу мають сумнiв у !х правильности, необхiдностi, справедливости а отже, сумнiваються у вщповвдносп мети, з якою створювався нормативний акт, реальнш дiйсностi. Наявшсть такого судового органу в Укра!ш говорить про те, що кра!на створюе мехашз-ми, покликанi наблизити законодавчий процес до правильного втiлення вде! права у нормативний акт.
Зважаючи на викладене, Конституцiйний Суд мае лише деяш притаман-ш йому особливостi. Головними з них е спойб комплектування суддями i спосiб дiяльностi суду - тлумачення. I головне: необхiдно зробити i перше, i друге прозорим i зрозумiлим для суб'ектiв конституцiйного судочинства. Причому тут слiд ураховувати якраз рiзний рiвень правово! культури i стан правосвiдомостi.
У ст. 6 Закону «Про Конституцшний Суд Укра!ни» проголошено, що цей орган складаеться з вiсiмнадцяти суддiв: по шють суддiв призначаються ввд Верховно! Ради, Президента i з'!зду суддiв Укра!ни. З цього можна зробити висновок, що фактично кожна гiлка влади у нашiй кра!ш мае можливють впливати на склад суду. Вже на цьому рiвнi починають виявлятися елементи розумностi при створеннi джерела права, оскiльки правильнiсть формування складу суду в подальшому впливатиме на змют результатiв його роботи. На-явнiсть рiвно! пропорцп мiж уйма гшками влади не дае якшсь однiй з них можливостi зловживати сво!м становищем. Вважаеться також, що i з теоре-тичних позицш можна зробити таке припущення: якщо виходити з наведено! пропорцп, то судщ, наприклад, вiд Верховно! Ради повинш бути бiльше обь знаш у специфiцi законодавчо! роботи, ввд Президента - в особливостях роботи законодавчо! влади, вiд з'!зду суддiв - в тонкощах судово! влади. Тому такий склад суду повшстю охоплюе тi нормативнi акти, як1 можуть бути предметом конституцшного судочинства. Також не слад забувати таку вимогу закону, як наявшсть практичного, наукового чи педагопчного стажу роботи не менше 10 рок1в. На наш погляд, саме такий досвiд дозволяе людиш стати самостiйним фахiвцем, здатним адекватно реагувати на змiни в системi права та законодавства кра!ни i вiдповiдно працювати на посадi конституцшного суддт Дуже важливим елементом е наявшсть наукового досвщу. Хоча закон не називае безпосередньо тшьки науковий досввд як обов'язковий, все ж таки не завадило б, щоб цей вид дiяльностi був присутнш у кожного суддi Конституцшного Суду.
Необхiднiсть наукового досвiду роботи шдкреслюеться мiсцем Консти-туцi! у системi законодавства кра!ни та головною функщею суддi Конститу-цiйного Суду - тлумаченням. Тим бiльше що на сьогодш iснуе фiлософсько-
правова течiя, яка е науковим шдгрунтям тлумачення: фшософсько-правова герменевтика. Чим ця наукова течiя здатна допомогти суддi?
Законодавство по суп е текстом. Закон як встановлення постшно по-требуе iнтерпретацi! для свого практичного застосування, а це означае, що в кожне практичне застосування також входить iнтерпретацiя [4, с. 221]. Звер-таючись до Конституцп, ми бачимо, що б№шють Г! норм не е прив'язаними до яко!сь галузi права, бшьшють статей мютять загальнi положення. I хоча Основний Закон проголошено законом безпосередньо! дi!, цi норми якнай-бiльше потребують конкретного роз'яснення i тлумачення. Тим бiльше що, як стверджуе С. Шевчук, «для найбшьш повного розумiння конституцiйного тексту мають враховуватися 1де!, як1 лежать в основi прийняття та позитивно! фшсаци конституцiйних положень (наприклад, iде! природного права або конституцiоналiзму)» [5, с. 203-204]. Тобто суддя не тшьки повинен витлу-мачити текст до конкретно! ситуацп, а й врахувати всi принципи права, за-кладеш у Конституцi!. Герменевтика зi свого боку пропонуе реалiзацiю такого тдходу до Основного Закону, бо на цьому етат потрiбнi науковi знання стосовно методiв та способiв правильного тлумачення.
Як1 на сьогодш iснують способи та методи тлумачення? Спочатку ви-значимося з поняттям «тлумачення». Для цiлей цiе! роботи тдходить визна-чення, запропоноване I. П. Малшовою: «П1д iнтерпретацiею (тлумаченням) розумiеться певний клас розумових операцш, що пов'язанi з виведенням з тексту прямо не окреслених у ньому значень. 1нтерпретац1я в !! герменевтич-ному розумiннi можлива лише щодо текспв, яким властива змютова подвш-шсть...» [7, с. 82]. Отже, тлумачення - це робота розуму iз зрозумiння та зовшшнього викладу положень Основного Закону на реальну дiйснiсть i ш-дивщуальний випадок.
Процес тлумачення нормативних аклв (процес коригування розумово! i вольово! основ законодавства згiдно з конкретним фактом) повинен прохо-дити на рiвнi основних принципiв права, ввд яких залежать його подальший розвиток i вiдповiднiсть основнiй вде! права. Тако! ж точки зору дотримуеть-ся i Р. З. Лiвшиц: «Принципи вiдiграють роль орiентирiв у формуванш права. Нагадаемо, еволюцiя права йде вщ iдей до норм, а попм через реалiзацiю норм - до суспшьно! практики. I ось з появою ще!, а вдея дуже часто форму-еться у виглядi правового принципу, принцип визначае, спрямовуе розвиток правам» [8, с. 195-196].
Ця розумова робота може проводитися в таш способи: граматичний, лопчний, системний, iсторико-полiтичний, телеолопчний, спецiально-юридичний, як1 за змютом не е властивими суто для тлумачення Конституцп [9, с. 176-179]. Ураховуючи те, що Конститущя е позитивним текстом, можна також використовувати для тлумачення таш класичш способи, як текстуаль-ний, системний (структурний), телеологiчний. Однак фахiвцi з конституцш-
ного права видмють специфiчнi способи i методи тлумачення, на яких зупи-нимося докладнiше:
- закон мае тлумачитись як единий акт, всi норми розглядаються у комплексу
- принцип pari materia означае: однопредметш закони мають тлумачитись узгоджено;
- принцип eiesdem generis означае: якщо загальне слово йде за двома або бшьше спецiальними словами, то значения цього загального слова мае бути обмежене об'еднувальним значенням попереднiх спецiальних ^в;
- принцип noscitur a sociis означае: якщо слово мае декшька значень, його значення у закош визначаеться за контекстом;
- принцип expression unius, exclusion alterius означае: якщо в текст включено певний перелш, то вш мае розглядатись як остаточний i не шдлягае розширеному тлумаченню;
- принцип обмеженого тлумачення правових положень, що встановлю-ють юридичну вiдповiдальнiсть особи, коли будь-який сумнiв щодо значення правово! норми тлумачиться на користь особи;
- принцип ввдповвдносп волi законодавця: з уах суперечливих правових положень потрiбно застосовувати лише тi, що найбшьше вiдповiдають волi законодавця;
- принцип stare decisis - судового прецеденту [5, с. 206-207].
Навггь такий невичерпний перелiк показуе необхiднiсть наукового шд-ходу в конституцiйному судочинствi. Обiзнанiсть суддi у герменевтичних пiдходах дозволить йому правильно прив'язувати положення Конституцп до випадкiв реального життя.
Ще однiею особливiстю конституцiйного провадження е те, що результата дiяльностi Конституцшного Суду Укра!ни е остаточними i не пiдлягають оскарженню. Ми бачимо повну вiдсутнiсть процедури оскарження. У свою чергу, це ставить дуже високi вимоги до них i головне - до !х змiсту. Недарма статтi 65 i 66 Закону мiстять перелiк положень, яш обов'язково повиннi вклю-чатися до !х змiсту. Але, окресливши формальнi межi, законодавець не ставить шяких вимог до !х змютовного наповнення. У текстi повиннi бути даш вщпо-вiдi на вс поставленi запитання таким чином, щоб не виникало подвiйного розумiния положень Конституцп. Це сввдчить про прагнення держави набли-зити поки ще розташоваш на рiзних полюсах концепцп позитивного i природного права. Тому важко не погодитися з точкою зору Б. С. Ебзеева, який писав: «У зв'язку з цим штерпретатор Конституцп поставлений перед необ-хвдтстю пройти мiж Сцшлою позитивiзму i Харiбдою природного права, сво!ми решеннями забезпечуючи рiвновагу шдивщуально! (особистiсть) i колективно! (колектив, суспшьство, держава) засад органiзацii соцiуму» [10, с. 6]. I тут ми бачимо, що вшьш, тобто не прогнозоваш завчасно, результата
тлумачення Конституцп вкладаються у визначену законом форму. З цього моменту i починаеться народження нового джерела.
Ршення або висновок Конституцшного Суду, якими проводиться тлумачення, можна назвати шдгрунтям нового джерела права тому, що ними не створюеться нова правова норма, а пояснюеться вже кнуюча i фактично здшснюеться добудова старо! норми новими положеннями. У шдсумку норму, яка тлумачиться, i норму, яка !! тлумачить, i можна назвати новим джерелом права. Надбудова у виглядi ршення чи висновку Конституцшно-го Суду надае новому джерелу нового напрямку ще i тому, що Конституцшний Суд керуеться у сво!й дiяльностi принципом верховенства права (ст. 4 Закону), а це дозволяе йому виходити за меж1 законодавства, не враховуючи деякi неправовi норми. У суду з'являеться можливiсть у сво!й дiяльностi керуватися не тшьки юридичними, а й, навпаки, неюридичними основами права: герменевтичними, антропологiчними, гносеолопчними (ще одне пiдтвердження необхiдностi наукового досвщу суддi). Можна сказати, що головне завдання суддi - ввднайти у позитивнiй нормi базис, на пiдставi якого визначити цiннiснi та антрополопчш основи як цiе! норми, так i права взагалi (на !! прикладi).
Висновок. Конституцшний Суд е особливим судовим органом, який надшений правом коригування розумово-вольово! природи нормативних актiв на рiвнi основних принципiв та iде! права шляхом створення нового джерела права. Це найб№ш узагальнений i окремо видшений вид судово! практики, який, на думку Ю. М. Тодики, потребуе ввд суддi глибокого наукового потен-цiалу, знання практики, тенденцш розвитку державно-правових процесiв, розумiння широкого дiапазону юридичного мислення [11, с. 6]. Зрозумшо, створення джерел права не е навиъ додатковою функщею конституцiйного судочинства. Тiльки практика показуе, що ршення Конституцiйного Суду фактично отримують форму джерел права у зв'язку з тим, що шляхом тлумачення заповнюються не врегульоваш ранiше правовi прогалини. I поки не прийнятий нормативний акт з витлумачено! правово! ситуацi!, рiшення Конституцшного Суду з теоретично! точки зору, на нашу думку, можуть визна-ватися джерелами права.
Л1ТЕРАТУРА
1. Про Конституцшний Суд Укра!ни : Закон Укра!ни вщ 16.10.1996 р. № 422/96-ВР // Вiдом. Верхов. Ради Укра!ни. - 1996. - № 49. - Ст. 272.
2. Справа громадянки Дзюби Г. П. про оскарження у судi неправомiрних дш посадово! особи : Рiшення Конституц. Суду Украши вiд 25.11.1997 р. № 6-сп // Право i практика. - 2001. - № 29. - 120 с.
3. Справа про вступ в дта Конституцп Укра!ни : Рiшення Конституц. Суду Украши вiд 03.10.1997 р. № 4-сп // Право i практика. - 2001. - № 29. - 120 с.
4. Гадамер Г. Г. Текст и интерпретация / Г. Г. Гадамер // Герменевтика и деконструкция / под ред. В. Штегмайера, Х. Франка, Б. В. Маркова. - СПб., 1999. - 350 с.
5. Шевчук С. Основи конституцшно! юрисдикцп / С. Шевчук. - Х. : Консум,
2002. - 296 с.
7. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике) / И. П. Малинова. - Екатеринбург : Изд-во УГЮА, 1995. - 126 с.
8. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. - М. : БЕК, 1994. - 224 с.
9. Общая теория государства и права / под ред. В. В. Лазарева. - М. : Юрист,
2003. - 455 с.
10. Эбзеев Б. С. Толкование Конституции Конституционным судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы / Б. С. Эбзеев // Государство и право. - 1998. - № 5. - С. 3-15.
11. Тодыка Ю. Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика / Ю. Н. Тодыка. - Харьков : Факт, 2001. - 328 с.
КОНСТИТУЦИОННЫЙ СУД: ТОЛКОВАНИЕ КАК СПОСОБ СОЗДАНИЯ ИСТОЧНИКА ПРАВА
Трофименко В. А.
Рассмотрено место Конституционного Суда в системе создания источников права. Специфичность данного органа и его полномочий фактически превращает его в творца права в призме функции толкования нормативных актов на их соответствие Основному Закону - Конституции. Учитывая, что на сегодня большое количество конституционных норм провозглашены, но не приняты нормативные акты, на основании которых они могут быть реализованы, этот орган фактически создает источники права.
Ключевые слова: судебная система, Конституционный Суд, источник права, толкование нормативно-правового акта.
CONSTITUTIONAL COURT IN THE SYSTEM OF SOURCE OF LAW FORMATION
Trofymenko V. A.
The published work is devoted to the place of Constitutional Court in the system of source of law formation. It is stressed, that peculiarity of the body itselfand its powers makes it practically the creator of law by way of interpreting normative document as to their correspondence with Basic Law - the Constitution. Taking into account the fact that today a number of constitutional propositions are just only announced, and there are no passed normative acts on the base of which these propositions could work, this body actually with the help of its decisions creates new sources of law.
Key words: judicial system, Constitutional Court, source of law, legal document interpretation.
