CC BY
31
КОНСТИТУЦШНЕ ПРАВО
Савчин Михайло Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
директор НД1 пор'вняльного публ'чного права
та м'жнародного права,
Ужгородський нац'юнальний унверситет,
УкраУна, м. Ужгород
e-mail: michaelsavchyn7@gmail.com
ORCID 0000-0002-9551-1203
doi: 10.21564/2414-990x.146.176979 уДК 342.413
КОНСТИТУЦ1Я I ПОЛ1ТИКА: ВИКЛИКИ СУЧАСН1Й КОНСТИТУЦ1ЙН1Й ДЕМОКРАТ11
Розкрито суттст критери, ят в^дмежовують питания полтики i полтичного процесу
мiж iндивiдами, стльнотами та державою.
Ключовi слова: демокрапя; вдентичшсть; конституцiйна юстицiя; конституцiя; людська пд-шсть; парламент; полiтика.
Савчин М. В., доктор юридических наук, профессор, директор НИИ сравнительного публичного права и международного права, Ужгородский национальный университет, Украина, г. Ужгород.
e-mail : michaelsavchyn7@gmail.com ; ORCID 0000-0002-9551-1203
Конституция и политика: вызовы современной конституционной демократии
Раскрыто сущностные критерии, которые отделяют вопросы политики, политического процесса и конституции как средства ограничения власти. Эти вопросы решаются в конституционном праве в плоскости ограничения власти, политической по своей природе, а пределами ее осуществления есть свобода развития индивида как целостной личности. Взаимодействие между политическими институтами и публичной властью осуществляется с точки зрения человеческого достоинства, в том числе идентичности индивида. Это приводит конституционное построение отношений между парламентом и конституционной юстицией, между индивидами, сообществами и государством.
Ключевые слова: демократия; идентичность; конституционная юстиция; конституция; человеческое достоинство; парламент; политика.
Вступ. Свого часу Жан Жак Руссо дав характеристику конституцшного права як поличного права. I це правильно, виходячи iз щлей конституцп. Така мета конституцп е дуальною - обмеження влади, критерieм якого виступають права людини, як е неввдчужуваними i виражають цШсшсть особистостп Полггика передбачае процес комунiкацií та формування мiрiад спiльнот, якi переслщують власнi iнтереси, а згода щодо спiльних цiлей мiж ними формуе публiчний iнтерес.
Яскравий приклад меж мiж полiтикою та правом наводить С'юзен Мендус, коли Президент США Томас Джефферсон делегував повноваження Монро та Лiвiнгстону на ведення переговорiв iз Франщею щодо купiвлi Флориди та Нового Орлеану, стосовно яких напередодш ввдбулася зворотна цесiя з боку 1спанп. Однак вони отримали пропозищю вiд Наполеона придбати Луíзiану, що не вiдповiдало Конституцп США, оскшьки вони не були уповноважеш на ведення переговорiв з таких питань. Хоча таке ршення вщповщало краще нацю-нальним iнтересам та нащональнш безпецi США, так як на майбутне запобпало можливому конфлжту з Францiею, проте «початкове захоплення незабаром перетворилося на нажахашсть, коли Джефферсон виявив, що не лише Монро та Лiвiнгстон не мали прав на здшснення цього придбання - вш сам також не мав таких повноважень» [1, с. 60]. Це е приклад вчинення акту з мотивiв полггично1" дощльносл. Таю питання у сучасному правi доволi часто виникають у процесi дiяльностi парламенту та при виршенш спорiв конституцiйною юстицiею. Однак цими шститущями питання полiтики i права виршуються по-рiзному в силу наявност вiдмiнних iнструментiв вирiшення цих сусшльно значущих питань.
Процес суспiльноí комушкацп поступово трансформуеться i це доволi кардинально впливае на особливост функцiонування спiльнот та вироблення мiж ними певних публiчних iнтересiв. Це мае значення для формування полмчних шституцш, зокрема певно'1' органiзацií публiчноí влади.
Метою цiеí статтi е розкриття сутшсних критерпв, якi ввдмежовують питання полiтики i полiтичного процесу та конституцп як засобу обмеження влади. Тобто проблематика буде виршуватися у площиш обмеження влади, яка з погляду конституцшного права е полмчною за природою у контекст свободи розвитку шдивща як цтсно!" особистостп
1. Конституцiйна демократiя у доктринальному дискурсi та питання прак-сеологц. Демократiя передбачае, що у суспiльствi забезпечуеться баланс штере-сiв бiльшостi i меншостi, iнтереси меншост конкретизуються у гарантiях права людини. Баланс iнтересiв бiльшостi i меншост випливае iз принципу рiвностi. Люди володшть однаковою здатнiстю до самовизначення або до ращональних дiй чи планування власного життя [2, с. 17-18]. Вщповвдно встановлюються демократичш процедури формування оргашв публiчноí влади та громадського контролю за здшсненням.
Принцип демократы полягае у забезпеченш перiодичних i чесних виборiв органiв публiчноí влади рiзного рiвня. Сутнiсть цього принципу полягае у забезпеченш балансу прав бшьшост i меншостi, який передбачае конституцшний механiзм узгодження ''х iнтересiв. Такий баланс iнтересiв розглядаеться як важ-лива передумова забезпечення наступностi публiчноí влади, тобто державного континуíтету. Зокрема, це проявляеться у захист прав опозицп (наприклад, ст. 117 Конституцп Португалп). Серед гарантiй прав опозицп визнаеться: отри-мання регулярно'' шформацп безпосередньо вiд уряду опозицiйними париями, про хiд вирiшення питань, що мають суспiльне значення тощо. У деяких кра'нах (ФРН) принцип демократп у контекстi виборчого права конкретизуеться через принцип мажоритарност^ сутнiсть якого полягае у забезпеченш виявлення домшуючого полггичного та публiчного iнтересу, а також через гарантп демократично'!' структури пол^ичних партiй.
На думку шмецького вченого Конрада Гессе, принцип демократп втшюеться у засадах вшьного демократичного ладу як такого державно-правового способу правлшня, «який, виключаючи будь-яке насилля i сваволю, заснований на само-визначеннi народу по волевиявленню бiльшостi, на свободi i рiвноправностi». Демократiя тлумачиться Гессе не як абстрактна доктрина, а конкретний устрш вторично!' реальностi. Демократiя не може виходити з одностайно'! волi народу як передумови самоврядування i виходить тшьки з реально!' основи: розмежу-вання i протилежностi думок, iнтересiв, волевиявлень i домагань i при цьому юнування конфлiктiв всерединi народу [3, с. 72]. Диференщащя в суспiльствi служить пiдставою для принципу бшьшоси, оскiльки виражае и сутшсть. При цьому Володимир Старосольський шдкреслював, що бiльшiсть не мае при-гнiчувати iндивiдуальнiсть, оскiльки з точки зору поняття шдиввдуальност соцiальний розвиток е розвитком у напрямку iндивiдуалiзацií та соцiалiзацií. З посиланням на шмецького сощолога Тьоннiса, Старосольський шдкреслюе, що принцип бiльшостi вiдрiзняе сусшльство (форма спiвжиття, заснованого на диференщацп) вiд спiльнот (тобто примiтивних форм людського спiвжиття) [4, с. 102, 106].
На думку Фшша Бенетона, лiберальна демократiя будуеться на основi свободи кожного, тому вона передбачае рiвний доступ кожного до процесу управлшня, чому найкраще вiдповiдае мажоритарний принцип. Обмежешсть полiтичного правлiння зумовлене запобтанням полiтичних конфлiктiв всере-диш полiтичних iнститутiв, оскiльки повиннi бути гарантоваш права опозицп, що е умовою нормального функцiонування демократп [5, с. 312-324]. Для з'ясування природи полггичного звернуся до постулаив основних сучасних теорш демократп.
I) Пол1арх1я Роберта Алана Даля. Зпдно з поглядами Роберта Даля, демократ спираеться на сввдомого громадянина, який поважае республжанську традицiю. Структуру сучасно'' демократп за Далем складають: а) традищя рес-публiканiзму (представництво i рiвнiсть); б) балансування iнтересiв у багатома-нiтному суспiльствi, що е необхщною умовою для забезпечення участ якомога
ширшого кола о^б у пол^ичному процесi та ухваленнi владних ршень [6, с. 93]; в) вимоги i стандарти демократично!" процедури, яка розглядаеться ним у двох площинах: 1) як засiб захисту особисто1' свободи i людського розвитку та 2) за^б захисту особистих штере^в. Отже, обгрунтовуеться iдея полiар-хп - системи демократичного врядування, яка побудована на розмежуваннi повноважень, наявност декiлькох центрiв ваги в оргашзацп влади, додержаннi демократичних процедур ухвалення ршень, забезпеченнi контрбалансiв мiж шститутами влади.
II) Консоц1ативна демократ1я Арендта Лшпгарта. Ця доктрина пояснюе закономiрностi узгодження воль у багатоукладному плюралютичному демократичному сусшльств^ в результат чого доволi часто правлять коалщшш уряди. Лiйпгарт також пояснюе певш вимоги щодо ефективностi та дiевостi коалщш-них урядiв, якi побудоваш на союзi партiй, якi охоплюють широкий полмчний спектр i е найбшьш репрезентативними [7, с. 215- 216]. Така система ухвалення ршень притаманна для краш Пiвнiчноí бвропи та Бенiлюксу, в яких переважно дшть коалiцiйнi уряди. Подiбна модель функцюнуе в Украíнi з 2005 р. до тепер iз перервою протягом 2010-2014 рр. Тобто конституцшш принципи i цiнностi е своерщним орiентиром для учасникiв конституцiйних правоввдносин i висту-пають одним iз чинникiв 1'хньо'1 поведiнки та характеру схвалюваних владних ршень. Консоцiативнiй демократп притаманнi пропорцiйнiсть як принцип замщення посад, розподiлу бюджетних коштiв та високий рiвень автономностi кожного сегменту управлшня.
т) Комуткативна демократ1я Юргена Габермаса. Певна сукупшсть цшнос-тей е результатом демократично1' комунiкацГí, тобто сусшльно-пол^ичних деба-тiв, якi визначають Тхнш змiст i перелiк [8]. Сучасна демократя побудована на основi iнтерсуб'ектностi суспiльноí взаемодп, яка полягае у визнанш людсько1' гiдностi, оскшьки побудована на обмiнi iдеями мiж iндивiдами. Демократична легiтимацiя Грунтуеться на багаторiвневостi ухвалення рiшень. Процес демо-кратично1' легiтимацГí передбачае розумiння сощального контексту, що зумов-люе рефлектившсть при ухваленнi владних рiшень. Останш дослiдження щодо використання та обробки метаданих за допомогою шформацшних технологш свiдчать, що змiнюеться природа комушкацш мiж полiтичними акторами та громадянами, стратеги й тактики полггичних партш, а також перебiг полггич-них процедур та ухвалення владних ршень [9]. Задоволення iнтересiв якомога ширшого кола суб'екпв потребуе реагування на постшш запити та очiкування народу щодо ршень, що ухвалюються. Тому владш рiшення мають задовольняти критерiям iнклюзивностi, зваженостi i збалансованостi iнтересiв. Насамкiнець парламентську демократiю не можна тлумачити як вседозволешсть бiльшостi. Конституцшна юстицiя покликана забезпечувати баланс штере^в бiльшостi i меншостi, що е важливим для конституцшно1' демократах'.
1ю) Доктрина делегативног демократа Йермо О'Доннелла. Ця своервдна доктрина зосереджуеться на природi перехiдних державних систем до консти-туцiоналiзму, акцентуючи увагу на специфщ авторитарних режимiв Латинськоí
Америки та !х перехщ до демократш [10, с. 55-69]. Зважаючи на фрагментова-шсть партш та пол!тично! системи у перехщних демократ!ях, яким притаманне р!зке протистояння штерес1в, набувають ваги особистюш якост л1дер1в, як! здатш запровадити та втшити економ!чш та пол!тичш реформи. Кризов! явища в економщ!, невисокий р!вень доход!в у населення зумовлюють необхвдшсть консолвдуватися сусшльству навколо сильного лвдера, який протисто!ть парламенту, якого роздирають суперечност! й протистояння, що унеможливлюють ухвалення ршення. Окрем! аспекти ще! доктрини були втшеш у д1яльност1 аргентинського президента Карлоса Менема та росшського президента Влад1-м1ра Путша. О'Доннелл в обгрунтування ще! доктрини наводив приклади, коли концепцп представницько! демократ!! та пол!архГ! не працюють у перех!дних системах Латинсько! Америки та постсоц!ал!стичних кра!н Сх!дно! бвропи.
v) Зал1зний закон олиархи Роберто М1хелса. У пол!тичних партш, що отри-мують представництво у парламент!, спостерйаеться процес бюрократизацп структур, в яких проходить процес розшарування i розпорошення штерес!в м!ж рядовими членами та кер!вною верх!вкою парт!й. За результатами парламент-ських вибор!в парт!! отримують представництво у парламентах, а також беруть участь у формуванш партш. Це викликае мйращю парт!йних л!дер!в до державного апарату в парламент! та уряд!, що в свою чергу вщкривае сощальш л!фти для рядових член!в парт!й. Отримавши доступ до посад як джерел ресурс!в, представники парт!! вже не завжди в!дстоюють !нтереси рядових член!в парт!!, тим самим послаблюючи зворотш зв'язки м!ж кер!вництвом та членами парт!!. Парт!я поступово набувае ол!гарх!чного характеру, оск!льки посади розгляда-ються як зас!б доступу до ресурс!в [11, с. 224-236]. Для збереження себе при влад! парт!! використовують так! !нструменти, як джерр!мендеринг, виборчу !нженер!ю, зокрема загороджувальн! бар'ери та ман!пуляц!! !з р!зними видами ! моделями виборчих систем. Зв!сно, що з точки зору обороноздатно! демократ!! закон зал!зно! ол!гарх!! долаеться вимогами лояльност! чиновник!в до консти-туц!йно! демократ!!, пол!тично! нейтральност! публ!чно! служби та зам!щенням посад на публ!чн!й служб! на конкурсних засадах.
2. Полггика через призму конституцшного права. Тому виникае питання щодо ефективност! пол!тичних систем через призму конституц!йних ц!лей. У л!тератур! називаються р!зн! ознаки демократичних пол!тичних систем. Аме-риканськ! вчеш Лар! Деймонд, Хуан Л!нц та Сеймур Лшсет вид!ляють наступн! основн! !х характеристики: значна та всеохоплююча змагальн!сть серед особи-стостей ! орган!зованих груп за ключов! позиц!! у влад!; високий р!вень пол!тич-но! партиципац!! (тобто активно! участ! у полчищ груп та !ндив!д!в); здшснення свободи друку, з!брань, асоц!ац!й, достатньо! для забезпечення пол!тично! справедливост! та участ! [12, с. 314]. Водночас при пор!внянш президентських та парламентських моделей Л!нц наголошуе на тому, що при президентськ!й модел! переможець отримуе все (winner-take-all) як гру з нульовою сумою, а парламентська модель схильна до взаемоузгоджено! консоц!ативно! модел! (consociational democracy), яку характеризуе як гру з плюсовою сумою. Якщо
ж у парламентськш racTeMÎ виникае урядова криза, то така може спонукати повномасштабну кризу в президентськш racTeMÎ [13, c. 56-57, 65].
Взаемодiя мiж полiтичними iнститутами та публiчною владою е центральною проблемою конституцшного права. Конституцшне право не може надмiрно втручатися у регулювання полiтичноï системи, яка е саморегулiвною та самоо-рганiзуючою. Достатньою е функщя соцiального контролю, вiдповiдно до якого всяка пол^ична дiяльнiсть повинна бути шдпорядкована праву. Конституцiйне право тут не е особливо оригшальним, якщо це дивитися Ï3 точки зору людсько'1 гiдностi, зокрема щентичност iндивiда. Адже йде мова про три рiвнi визначення iнтересiв та забезпечення щентичностй iндивiда - сшльнот - наци.
i) На першому р1вн1 такими щентифжаторами служать стутнь гарантовано-cmi пол1тичних свобод, шдикаторами яких можуть служити свобода вираження поглядiв (для Украши це середш показники у 5,5 бала з 10 можливих), свобода асощацш та свобода зiбрань (7,1 з 10), як лежать в основi свгтових рейтингiв [14, с. 356].
ii) Другим ступенем полiтичноï ideHmm^cmi виступають тститущона-лiзацiя полтичних партш, парламентаризм та конституцшна юстищя. Конституцшна заборона париям використовувати неправовi способи здобуття та здшснення пол^ично1 влади спрямована на формування поваги до конститу-цшних цшностей, якi лежать в основi демократичного правового порядку: права людини та ïï пдшсть, повага до прав нацiональних менших та iнших соцiальних спiльнот, толерантшсть (iдеï релiгiйноï, соцiальноï, культурно'1 терпимоси), полiтичний, економiчний та iдеологiчний плюралiзм тощо. Така концепцiя отримала у фшософп права назву конституцiйного патрютизму [15, с. 278-296]. Засновником ще'1 концепцп е вiдомий нiмецький фшософ, теоретик комушка-тивно'1 демократы Юрген Габермас [16, с. 92- 126], а також шмецький полiтолог Дiтмар Штернбергер [17]. Концепт конституцiйного патрiотизму е вщповвддю на постмодернiстський дискурс в умовах кризи щеологп нацiонального суверенитету1, що пов'язано iз штеграцшними процесами та тенденцiею делегування суверенних повноважень держави супранащональнш владi (Supranational Power), яка насамперед ототожнюеться iз бвропейським Союзом.
Водночас необхiдно визначити деяы основнi моменти щодо сутшсного змiсту свободи полiтичноï дiяльностi партш. Насамперед, необхщно виходити iз того методолопчного посилання, що в умовах модерну саме на полгтичних париях лежить основна функцiя щодо забезпечення нормального ходу формування та лептимацп оргашв публiчноï влади, здшснення контролю над владою та забезпечення мехашзму ïï шдзвмост й шдконтрольност народу. Консти-туцiйному регулюванню статусу пол^ичних партiй не вистачае визначення критерпв демократичностi партiй, як-от: колепальшсть вищих партiйних орга-нiв, недопустимкть функцiонування органiзацiйних структур авторитарного й
1 На питання конституцшного патрютизму також кнуе скептична точка зору, осюльки це пере-шкоджае становленню кол ективно'1 самосввдомосп европейщв як громадян 6С [Див.: напр., 18, с. 401-408].
тоталитарного типу, заборона формування оргашзацшних структур за мюцем роботи члешв партп, наявнiсть внутрiшньопартiйного арб^ражу, прозорiсть механiзму публiчного звiтування про джерела i напрямки фiнансування пол^ тичних партiй, обмеження щодо максимального розмiру фiнансування з боку одного фшансового донора. Невирiшенiсть цих питань перемщуе ведення виборчих кампанiй у формальний бж i3 фактичними фшансовими зловживан-нями, домiнуванням керiвництва партш у висуванш кандидатiв на представ-ницькi мандати, виробленням тактики i стратеги пол^ично1 боротьби переважно авторитарного змкту, що в кiнцевому результат призводить до викривлення полiтичноï волi народу та неадекватного представництва пол^ичних сил в органах публiчноï влади.
Диджиталiзацiя права призводить також до змш характеру виборчих кам-панш, що iстотно впливае на народне представництво. Пол^ичний дискурс стае все бшьш популiстським, а полiтичний спектр все сильшше радикалiзу-еться. Сьогодш спостерiгаються принаймнi двi тенденци. Першою тенденщею е зростання фшансування вартюних виборчих кампанiй через медiа та зовшшш засоби реклами i здшснення политично!' агiтацiï. Доволi часто виборчi кампанй мають характер iнформацiйних воен, яким притаманна подача хоча й правдиво!, але неповно'1, шформацп, манiпулювання фактами, орiентацiя на щльову аудиторiю та ÏT мобiлiзацiя тощо. Другою е обробка метаданих у сощальних мережах за допомогою ввдповщного програмного забезпечення (анкетування iз доступом до персональних даних), визначення щльово'1 аудитори та впливу з поеднанням отриманих даних щльово'1 аудитори у медiа та в електронних засо-бах передачi iнформацiï. Основним шструментом запобiгання зловживанням тут служить обмеження фшансування виборчих кампанй' та покращення захисту персональних даних1.
iii) Нацюнальний р1вень 1дентичност1 передбачае мехашзми формування уряду та парламентського контролю, взаемодп мiж парламентською бiльшiстю та опозищею, вирiшення проблеми спiввiдношення верховенства парламенту та судового конституцшного контролю. Тут е критично важливими результати сусшльно-полггичних дебатв щодо реалiзацiï конституци та ïï iнтерпретацiя у конституцiйнiй юриспруденции
3. Iнтерпретацiя конституцй' та доктрина полкичного питання. Гармошза-цiя мiж суспiльно-полiтичними дебатами та конституцiйною юриспруденщею е ключовим питанням сучасного конституцiоналiзму. Суспiльний розвиток i змiни в оргашзацп дiяльностi iнститутiв публiчноï влади зумовлюють необхiднiсть модернiзацiï конституцiйноï матери, тобто пристосування конституци до нових умов життя. Причому таке пристосування школи складно проводити шляхом внесення змш до конституци з рiзних обставин.
1 З пом1ж радниюв Президента Володимира Зеленського про цю проблему чико говорить х1ба що Михайло Федоров. Див.: Диджитал-стратег Зеленского: «За каждым реестром есть смотрящий от криминала». URL: https://tech.liga.net/technology/interview/didjital-strateg-zelenskogo-za-kajdym-reestrom-est-smotryaschiy-ot-kriminala
Багато що залежить ввд втшення положень конституцп у життя у ходi сусшльно-пол^ичних дебаив. Це здшснюеться шляхом законотворення та формування политичного порядку денного, який визначае як програму д!яль-ност уряду, так i здшснення рiзного роду нацiональних i регюнальних програм розвитку. У рамках доктрини Regulatory State (регуляторно'1 держави) слвд розглядати рiзноманiтнi варiацiï щшьност та адекватно!" конкретизацп законiв в актах публiчноï адмiнiстрацiï на засадах пропорцшносп [19, с. 1-17]. З точки зору юридично'1 конфлiктологiï зазначеш сфери взаемодп вирiшуються у пло-щинi парламентського та судового конституцшного контролю. Це пов'язано iз тим, що, як пише чеський конститущоналкт Ян Кисела, право е продуктом политики, але водночас i ïï рамками - пол^ика пов'язана правом, що е одним iз атрибупв правово'1 держави [20, с. 48]. Зв'язашсть полiтичних акторiв правом зумовлено також вимогами юридично'1 визначеностi та передбачуваност права, яке не може довшьно змiнюватися на догоду полгтичному моменту.
Слiд наголосити, що наразi украшська конституцiйна доктрина мало звер-тае увагу на парламентську автономш, що служить одним iз джерел розгляду судами спорiв, якi не входять до предмета ïx юрисдикцп1. Адже саме у руслi парламентсько'1 автономй' вирiшуються питання щодо швеститури та вадповЬ дальностi уряду, а також застосування меxанiзмiв пiдзвiтностi й шдконтроль-ностi виконавчо'1 влади перед парламентом2. Парламентська автономiя мае два аспекти: 1) самостшшсть парламенту при ухваленш свого статутного акта -
1 Прикладом е розгляд Ктвським окружним адмшктратпвнпм судом безпредметного позову про правом1ршсть виступу представника Президента на пленарному засвданш Верховно! Ради 1рини Луценко (URL: https://www.pravda.com.ua/news/2019/05/10/7214670/), яка за сво!м статусом е також депутатом парламенту. Загалом, цей суд «знаменитий» розглядом спор1в, яю мають конституцшний характер або вони стосуються суто внутршньооргатзацшнпх аспекпв д1яльност1 парламенту.
2 У нерозумшш природи парламентсько'1 автономй полягають дпскусп щодо обгрунтованосп Указу Президента Украшп № 303/2019 про дострокове припинення повноважень Верховно! Ради Украшп та прпзначення дострокових парламентських впбор1в. Адже коалщя фракцш у сенс1 своервднпх «правил довго! руки» (це предмет окремо! розмови) статей 83 i 114 Конституцп Украши формуеться для швеститури уряду. На швеституру уряду та його дквкть не може ктотно впливати та обставина, що може не бути узгоджено полиичт позицп щодо конкретного мшктра, осюльки це може бути зумовлено особливостями узгодження ршень у рамках консощатпвно! демократ!!. Дал1 питання лежпть у площит наявносп довфп парламенту до уряду, що виражаеться у голосувант за законопроекта, як! подае уряд до парламенту. У парламентських демократах можлпв! тертя впршуються за допомогою процедури вотуму довфп. У раз1 якщо урядовпй законопроект, з яким пов'язуеться довфа до уряду, не отримае схвалення парламентом, здшснюються консультацп, як! можуть закiнчптпся процедурою швеститури i створенням нового уряду або прийняттям ршення про достроков1 парламентсью впборп. Попри р!зн! вартнтп розвитку под!й, парламентська криза чи криза довфп до уряду виршу-еться шляхом иолiтпчнпx консультацш та голосуванням у парламент!. Щ питання е внутрш-ньо оргатзацшнпмп для парламенту i вонп тдпадають тд крптерп «полипчного пптання», тобто ц! обставпнп не можуть бутп предметом розгляду констптуцшно! юстпцп. Конституцшна юстищя хка що може датп !м оцшку лпше з точкп зору забезпечення балансу штересш бшьшо-ст! та опозицц, а також ктотносп процесуальнпх порушень (таю мають матп ктотний вплпв на зм!ст ухваленого ршення).
регламенту з метою запобкання блокування набрання ним чинност з боку глави держави за допомогою процедури вето, що не виключае його судовий конституцшний перегляд; 2) самостшшсть парламенту при здшсненш консуль-тацш мiж фракцiями та ухвалення ршень щодо iнвеститури уряду та здшснення процедур парламентського контролю над виконавчою владою та незалежними державними агентствами i регуляторними органами.
Насправд^ якраз йде мова про забезпечення балансу iнтересiв та осново-положних прав у площинi: парламентська бшьшкть - опозицiя, право бути заслуханим, подавати матерiали i документи, належне розслщування i обгрун-товашсть проектiв рiшень при здiйсненнi певних парламентських контрольних процедур тощо. Не дивно, що iз зазначених питань конституцшш суди та ана-лопчш iнститути схильнi до самообмеження власно'1' юрисдикцп. Наприклад, Конституцiйний Суд Украши в ухвалi № 15-у/1998 ввд 05.03.1998 р. зазначив, що виршення полiтичних питань суперечить його призначенню як единого органу конституцшно1 юрисдикцй", оскшьки будь-яка полiтична дiяльнiсть е несумкною з дiяльнiстю як суддiв загальносудово1 юрисдикцй", так i консти-туцiйних суддiв. Конституцiйний Суд Словацько1 республiки при вирiшеннi питання конституцшност правових приписiв перевiряе ïx на предмет: ввдпо-вiдностi Конституцй", конституцшним законам, мiжнародним договорам; чи не порушують вони права людини й основоположш свободи. Якщо такий право-вий акт заподiюе шкоду правам i свободам людини, Конституцшний суд може прийняти ршення про зупинення його дп на час розгляду справи (§ 38 Закону Народно!" ради Словацько1 республiки про оргашзащю Конституцiйного Суду Словацько1 республiки, його процедуру та статус суддiв). Зпдно з юриспруден-цiею Конституцiйного суду Португалп конституцiйний перегляд полiтичниx та економiчниx заxодiв уряду щодо вжиття заxодiв економй' (austerity measures) виправдано мiркуваннями захисту основоположних прав [21, с. 152].
Самообмеження конституцшних судiв зводиться до того, що суди обережно виршують наступнi категорй' питань: а) зовшшньо1 полiтики; б) щодо шдстав застосування надзвичайних засобiв захисту конституцй"; в) щодо реалiзацiï конституцшного розсуду парламентом при законодавчому регулюванш; г) вщ-носини мiж вищими шститутами влади, що випливають iз перебiгу полiтичного процесу. У цьому вщношення значення мае iнтерпретацiя конституцй' при вир^ шеннi конституцiйниx спорiв.
У нiмецькiй конституцiйнiй доктринi видшяють традицiйнi та динамiчний способи тлумачення конституцй". Слщ зазначити про особливосп розумiння окремих традицiйниx способiв тлумачення. Зокрема, шмецька конституцiйна доктрина розглядае кторичний спосiб тлумачення не лише через призму з'ясування волi конститущедавця, а також у свiтлi визначення особливостей конкретно!" iсторичноï ситуацй' в момент прийняття Основного Закону та через динамжу практики держави [22, с. 53-63]. Як традицшне тлумачення також розглядаеться конформний до европейсько!" юриспруденцп (бвропейського суду з прав людини та бвропейського суду справедливой).
З урахуванням шоземного та впчизняного досвщу конституцшно1 юрисдикцй' можна видшити так форми конституцiйно конформного тлумачення: а) тлумачення конституцй' у взаемозв'язку з мiжнародними договорами; б) тлумачення конституцй' у контекст установчих акпв 6С та правових акпв органiв 6С; в) тлумачення конституцй' у контекст Конвенцп про захист прав людини й основоположних свобод та прецедентного права бвропейського суду з прав людини; г) тлумачення конституцй' у взаемозв'язку iз положеннями норматив-но-правових акпв, яы е предметом конституцшного контролю i викликають неоднозначне застосування чи практичну необхщшсть в офщшнш штерпретацп [23, с. 88]. Таю засади тлумачення закладають мтмальш стандарти захисту прав людини.
Сьогодш юнуе необxiднiсть розвитку конституцiйниx положень у поточному законодавств^ оскiльки це веде до стану законодавчого упущення (недогляду) та можливост виконавчо1 влади зловживати сво'1'ми повноваженнями в умовах правово'1' невизначеностi. У даному разi зусилля конституцшно1 юрисдикцй' з iнтерпретацiï конституцй' далеко не завжди дають можливкть забезпечити реальний захист основних прав i свобод. Конституцшш положення накладають позитивш обов'язки на законодавця з приводу належного правового регулю-вання. Постае питання самоконтролю законодавця, що, на думку Ш. Госепата, може бути досягнуто через конституцшний суд, який здшснював би перегляд поточного законодавства щодо ефективного забезпечення основних прав [24, с. 188-189].
4. Установча влада та полiтика. Осшльки доволi часто порушуеться питання про необхщшсть оновлення чи ухвалення Конституцй' Украши у новш редакцй', слщ наголосити на декiлькоx моментах. Установча влада характеризуемся такими ознаками: а) лептимшсть конституанти на основi вiльниx i демократичних виборiв; б) лептимшсть конституанти, надшено1 повноваженнями приймати/ревiзувати/вносити змiни до конституцй'; в) належне правове регулювання установчо1 процедури; г) зв'язашсть конституанти соцiальними цшностями, якi не можуть бути предметом ревiзiï (власне кажучи, зв'язанiсть конституанти конституцшним ладом); г) установча лептимшсть конституанти, засновано1 на зворотних зв'язках мiж населенням та процедурами ухвалення ршень (наприклад, елементи нiдерландськоï модел^ яка передбачае розпуск парламенту, який шщшвав змiни; залучення мережi think tanks; кру^ столи мiж полггичними силами тощо).
Якщо виходити iз розумiння первинно'1' i вторинно'1' установчо'1' влади, то сьогоднi в УкраТш може бути реалiзована вторинна (похщна) установча влада. Справа полягае в кнуючих гарантiяx фундаментального характеру людсько1 гiдностi, невiдчужуваностi та невiд'емностi прав i свобод людини, суверенитету i територiальноï цiлiсностi Укра'1'ни. За будь-яких обставин щ основоположнi цiнностi е захищеш i не пiдлягають жоднш ревiзiï. Повага до людсько1 пдносп зв'язуе конституцiедавця, оскiльки в ïï основi лежить фiзична та психолопчна цiлiснiсть особистостi, яка не може бути зруйнована за жодних обставин.
Наприклад, повага до людсько! пдност наповнюе певними стандартами якост установчi процедури, як! мають вщповщати вимогам шклюзивносп, транспа-рентностi, фаховоси, щлГсност та обгрунтованостi. З ще! точки зору чинна Конститущя Украши доволГ органiчно поеднуе референдумнi та парламентсьы процедури ухвалення конституцшних закошв. Насиравдi бшьшкть питань вирiшуеться у площиш адекватно!" конкретизацп конституцшних положень в актах законодавства (законах, судових ршеннях та регуляторних актах публ!ч-но! адмiнiстрацiï).
З точки зору установчо! легiтимностi гостроти набувае питання наявност у конституцшних судГв повноважень перегляду конституцшност конституцшних законiв. З точки зору набрання чинност конституцшними законами !хня пере-вiрка конституцшними судами здшснюеться на предмет вщповщносп основопо-ложним цшностям i принципам права та вимог належно! установчо! процедури. Тобто конституцшний перегляд конституцшних законiв мае субстантивний та процедурний аспекти.
i) Субстантивний аспект установчо! влади дае вщповвдь на питання як ¡з хаосу виникае порядок. Звкно, що шяко! унiверсальноï вадповда тут не знайдеш, адже зазначена проблематика була предметом не одного дослщження авторитетних правознавщв. Значну роль тут ввдйрають традицп у по6удовГ соцiальниx шституцш. Так, Ентош Гiдденс з посиланням на Лев^Стросса наго-лошуе на тому, що «традищя е агентом зворотного часу, що пов'язуе тривалкть повсякденного життя з тривалою дГяльшстю шституив» [25, с. 286]. Тому питання полягае у джерелах визнання лептимност певних правил, вщтворення та примноження яких складають змют дГяльност шститу^в, щодо яких сфор-мувався консенсус у сусшльствь Сусшльний консенсус це не завжди результат дГяльностГ бшьшост^ тут головним аспектом е участь заштересованого кола осГ6 для ухвалення певно! категорп рiшень. Наприклад, питання власност е ключо-вим для визнання приватно! автономп шдивща та гарантiй його незалежностi як члена громадянського сусшльства. Хоча конститущя не е якимось глобальним проектом на майбутне, однак сьогодш визнаеться, що результатом дГяльност цих шститупв е гарантГ! прав людини, яю водночас е межею дГяльност держави. Засобом стримування ввд свавшьних дГй е подГл влади. Загалом, мною вже здшснювався компаративний аналiз щодо реалiзацiï установчо! влади, який мае Грунтуватися на непорушност основоположних конституцшних цшностей i принципГв, певних консенсусних моделях ухвалення ршень, застосування здо-6уткГв дорадчо! демократы та вимог належно! правово! процедури [26, с. 74-75].
ii) Процедурт аспекти установчо! влади полягають у додержанш вимог дорадчо! демократй' через рГзш сощальш платформи обговорення. Наприклад, ЮрГен Габермас наголошуе на тому, що сучасш можливостГ електронного уря-дування дозволяють оперативно налаштувати зворотнш зв'язок для ухвалення збалансованих ршень [27, с. 1]. З точки зору забезпечення шклюзивност про-цесу мае юнувати каскад громадських експертиз конституцшних змш на рГв-нях: мюцевий i регiональний - полГтичнГ партп, об'еднання, рухи та громадськi
об'еднання - експертне середовище ушверситетв, академiчниx установ та екс-пертних центрiв - фабрик думок (think tanks) - мiсцевi та центральш шститути влади - конституцшш органи влади. Стосовно шституцп, яка може забезпечити шклюзившсть цього процесу, з урахуванням посилення ролi 1Т-права у про-цесi формування владних рiшень, зокрема ролi e-government, слiд поеднувати глибше iнститути безпосередньо1 та представницько1 демократы. Оскiльки до приписiв конституцй' залишаються вимоги вiдкритостi тексту, то шструменти диджiтальноï демократы не е бездоганними - формулювання правил у текст конституцй' мають здшснювати фаxiвцi ввдповщно до вимог iнклюзивностi. Загалом 1Т-право докорiнно не змiнюе природу установчих процедур, тут йде мова про змшу технологш ухвалення рiшень. Саме з тих причин у текст роздшу XIII Конституцй' Украши слщ iмплементувати iнститут Установчих зборiв, який би акумулював таю дискусп на рiзниx вище вказаних соцiальниx платформах, забезпечивши глибоку сегментацiю заiнтересованиx учасниюв процесу на засадах шклюзивност установчого процесу.
Висновки. Методологiя юридично!" науки мае понад двоxтисячолiтнiй шструментарш укладення юридичних актiв та ïx iнтерпретацiï. Вони е результатом розвитку судово'1' практики та доктрини, що мае характер opinion juris doctorum. Кодифшащя права як найвищий ступшь систематизацп правового матерiалу виросла iз королiвського права, у становленш якого вирiшальну роль вiдiграли юристи. Виходячи iз еволюцп конституцй' як сощального феномену, стриманiсть правникiв до сфери полпичного завжди Грунтувалася на правовому континуТтет, що служить базою державного контину'1'тету, тобто безперервностi нацюнально1 держави. Таким чином, формування, вщтворення та примноження правово'1' спадщини у виглядi певних юридичних документiв е продуктом пол^ тики як певного процесу комушкацп мiж заiнтересованими полпичними 4кто-рами, якi на майбутне е зв'язаш правом, зокрема актами штерпретацп права та правничою доктриною.
За Конрадом Гессе, демократя не е абстрактною доктриною, а конкретним устроем юторично1 реальность Демократя Грунтуеться на балансi iнтересiв бiль-шостi i меншость Диференцiацiя в суспiльствi служить шдставою для принципу бiльшостi, оскiльки виражае ïï сутнiсть. Баланс iнтересiв у демократичному суспiльствi мае задовольняти критерiям суспiльного консенсусу: бiльшiсть не може диктувати свою волю меншост, а меншкть не може нав'язувати свою волю бшьшость Проаналiзованi теорй' демократй' по^зному проявляються у вiдмiнниx конституцшних порядках. Для конституцiйного порядку Украши певною мiрою втiлюються постулати консощативно1 демократй' протягом 2005- 2010 та 2014- 2019 роках, коли функщонували коалщшш уряди. Цiкавим буде досввд iмплементацiï доктрини комунiкативноï демократй' iз застосуван-ням iнструментiв IT-права та делегативно1 демократй' з притаманним 1и апе-люванням до авторитету полгтичного лiдера за результатами президентських i парламентських виборiв 2019 р. та остаточно1 структуризацй' парламенту i формування уряду. Оскшьки ïx результати дозволяють сконцентрувати владу
i навГть винести ïï поза межi трикутника «парламент - президент - уряд», то виникае питання наскГльки надалi дiятиме залiзний закон олiгарxiï, який супроводжуе розвиток конституцшних шститутГв чи не з самого початку неза-лежностi Украши?
Взаемодiя мГж полГтичними iнститутами та пу6лГчною владою здiйснюеться ¡з точки зору людсько'1 гГдностГ, зокрема iдентичностi iндивiда. Йдеться про три рГвш визначення iнтересiв та забезпечення щентичность На першому рГвнГ такими щентифшаторами служать ступГнь гарантованостi полГтичних свобод, шдикаторами яких можуть служити свобода вираження поглядГв, свобода асо-щацш та свобода зiбрань. Другим ступенем полгтично'1 iдентичностi виступае iнституцiоналiзацiя полГтичних партш у контекст доктрини militant democracy. Нацiональний рГвень ¡дентичностГ передбачае мехашзми формування уряду та парламентського контролю, взаемодп мГж парламентською бГльшГстю та опози-цГею, вирГшення проблеми сшввщношення верховенства парламенту та судового конституцшного контролю.
УтГлення положень конституцп у життя у ходГ сусшльно-полгтичних деба-тГв, що реалГзуеться шляхом законотворення та формування полГтичного порядку денного, який визначае як програму дГяльностГ уряду, так i здшснення рГзного роду нащональних i регюнальних програм розвитку. Важливу роль тут вщграе забезпечення балансу штересГв та основоположних прав у площиш: парламентська бГльшГсть - опозицГя, право бути заслуханим, подавати матерГ-али i документи, належне розслщування i обгрунтовашсть проектГв рГшень при здГйсненнГ певних парламентських контрольних процедур тощо. Самообмеження конституцшних судГв при виршенш питань щодо сшввщношення права i полГ-тики зводиться до того, що суди обережно вирГшують такГ категорп питань: а) зовшшньо'1 полГтики; б) щодо шдстав застосування надзвичайних засобГв захисту конституцп'; в) щодо реалГзацп конституцГйного розсуду парламентом при законодавчому регулюванш; г) вГдносини мГж вищими шститутами влади, що випливають ¡з перебГгу полГтичного процесу.
З точки зору установчо'1 легГтимностГ, гостроти набувае питання наявностГ у конституцГйних судГв повноважень перегляду конституцГйностГ конституцГйних закошв. З точки зору набрання чинностГ конституцГйними законами 1'хня пере-вГрка конституцГйними судами здГйснюеться на предмет вадповадносп основопо-ложним цГнностям i принципам права та вимог належно'1 установчо'1 процедури.
References
1. Mendus, S. (2010). Polityka ta moral. Kyiv: Tempora [In Ukrainian].
2. Bitem, D (Ed.). (2005). Vyznachennia I vymiriuvannia demokratii. Lviv: Litopys [in Ukrainian].
3. Hesse, K. (1981). Osnovy konstitutsionnogo prava FRG. Mosœw: Progress [in Russian].
4. Starosolskiy, V. (2018). Pryntsyp bilshosti. Lviv: Litopys [in Ukrainian].
5. Beneton, F. (2002). Vvedeniye v polotkheskuyu nauku. Mosœw: Izdatelstvo Ves Mir [in Russian].
6. Dahl, R. (2003). Demokratija i ee kritiki. Mosœw: ROSSPEN [in Russian].
7. Lijphart, A. (1962). Consociational Democracy World Politics, 2(2).
8. Habermas, J. (2008). Zaluchennia inshoho. Studii z politychnoi teorii. Lviv: Astroliabia [In Ukrainian].
9. Poblet, M., Casanova, P., Rodriguez-Doncel, V. (2019). Linked Democracy Foundations, Tools, and Applications. Springer.
10. O'Donnell Guillermo. (1994). Delegative Democracy? Journal of Democracy, № 5(1).
11. Diamond, L., Linz, J.J., Lipset, S.M. (Eds.). (1988). Democracy in developing countries. Colorado: Lynne Rienner, London: Adamantine press.
12. Michels, R. (2001). Political Parties. A Siciological Study of Oligarchial Tendencies of Modern Democracies. Kitchener, Batoche Books.
13. Linz, J. (1990). The Perils of Presidentialism. Journal of Democracy, Vol. 1, 1.
14. The Human Freedom Index. (2018). A Global Measurement of Personal, Civil, and Economic Freedom.
15. Mueller, J.-W. (2006). On the Origins of the Constitutional Patriotism. Contemporary Political Theory, 6.
16. Habermas, J. (1976). Können komplexe Gesellschaften eine vernünftige Identität ausbilden? In: Zur Rekonstruktion des Historischen Materialismus, Frankfurt aM: Suhrkamp [in German].
17. Sternberger, D. (1979). Verfassungspatriotismus. Frankfurter Allgemeine Zeitung, 23th May
18. Felix Hanschmann. (2006). Comment on Mtller: A Negative Version of Constitutional Patriotism on the European Level? Eriksen, Erik Oddvar/Joerges, Christian/Rцdl, Florian. (Eds.). Law and Democracy in the Post-National Union. Oslo (ARENA Report 1/2006).
19. Petersen, N., Towfigh, E.V. (2015). Economic Methods and Legal Reasoning. University of Muenster.
20. Kysela, J. (2014). Ustava mezi pravem a politikou. Uvod do ustavni teorie. Praha: Leges [in Czechian].
21. Ana Maria Guerra Martins. (2019). Estudos de direito constitutional. Essay on Constitutional Law. Lisboa: AAFDL Editora [in English and Portugal].
22. Zippelius, R., Wuertenberger, T. (2005). Deutsches Staatsrecht, 31. Auflage des von Theodor Maunz begruendete Werkes. Muenchen: Verlag C.H. Beck Muenchen [in German].
23. Savchyn, M. (2019). Porivnialne konstytutsiyne pravo. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
24. Gosepat, Sh., Lohmann, G. (Eds.). (2008). Filosofia prav lyudyny Kyiv: Nika-Centr [in Ukrainian].
25. Hiddens, A. (2005). Ustroenije obshchestva. Moskva: Akademicheskiy proekt [in Russian].
26. Savchyn, M. (2015). Ustanovcha lehitymnist I systematyka konstytutsiynykh zmin. Porivnial-no-analitychne pravo, 2 [in Ukrainian].
27. Habermas, J. (2012). Die Krise der Europäischen Union im Lichte einer Konstitutionalisierung des Völkerrechts - Ein Essay zur Verfassung Europas. Zeitschrift für ausländisches öffentliches Recht und Völkerrecht, 1 [in German].
Savchyn M. V., Doctor of Law (Habil.), Professor, Director of Institute for Comparative Public Law and International Law, Uzhhorod National University Ukraine, Uzhhorod.
e-mail : michaelsavchyn7@gmail.com ; ORCID 0000-0002-9551-1203
Constitution and policy: challenges of modern constitutional democracy
In this presentation essential criteria that delineate issues of politics and the political process and constitution as a means of restriction of power are revealed. These issues are resolved in constitutional law in the sphere of restriction of power, it is political in nature, and its freedom is the freedom of development of the individual as a integrate personality. The interaction between political institutions and public authorities is carried out in terms of human dignity, in particular the identity of the individual. This determines the constitutional construction of relations between parliament and constitutional justice, between individuals, the community and the government.
Based on the evolution of the constitution as a social phenomenon, within the scope of the political lawyers are restraint is always based on legal continuity. The formation, reproduction and multiplication of legal inheritance in the form of certain legal documents is the product of politics as a certain process of communication between interested political actors, who are bound by law in the future, in particular acts of interpretation of law and legal doctrine.
Democracy is based on the balance of interests of the majority and the minority. Differentiation in society is the basis for the principle of the majority, because it expresses its essence. The balance of interests in a democratic society must satisfy the criteria of public consensus: the majority cannot dictate its will to the minority, and the minority cannot impose its will on the majority. Interaction between political institutions and public authorities is carried out in terms of human dignity, in particular the identity of the individual.
Implementation of the constitution's provisions in the course of socio-political debate, which is implemented through the formulation of legislation and the formation of a political agenda, which defines both the program of government activity and the implementation of various national and regional development programs. An important role here is to ensure a balance of interests and fundamental rights.
Constitutional courts' self-restraint in dealing with issues of correlation of law and policy is a cautious approach to resolving issues of a political nature and political process. The issue of having the constitutional courts the power to review the constitutionality of constitutional laws becomes more acute. From the point of view of the entry into force of constitutional laws, their review by the constitutional courts is carried out in order to comply with the fundamental values and principles of law and the requirements of due constituent procedure.
Keywords: democracy; identity; constitutional justice; constitution; human dignity; parliament; politics.
Рекомендоване цитування: Савчин М. В. Конститущя i полиика: виклики сучаснш конституцшнш демократп. Проблеми законность 2019. Вип. 146. С. 48-62. doi: https://doi. org/10.21564/2414-990x.146.176979.
Suggested Citation: Savchyn, M.V., (2019). Konstytutsiia i polityka: vyklyky suchasnii konstytutsiinii demokratii [Constitution and policy: challenges of modern constitutional democracy]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 146, 48-62. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.146.176979 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегп 15.08.2019 р.
