CC BY
26
УДК 340.12
В. Б. Ковальчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", доктор юридидичних наук, професор завiдувач кафедри конституцшного та мiжнародного права
УСТАНОВЧА ВЛАДА ТА КОНСТИТУЦ1ЙНА РЕФОРМА В УКРАШ1
© Ковальчук В. Б., 2016
Порушено та проаналiзовано питання теоретичних основ установчоТ влади та можливкть ïï практичного втiлення в умовах проведення конституцшноТ реформи в Укршш, зокрема, можливого прийняття тексту новоТ Конституци Украши. На переконання автора стати прийняття нового Основного Закону Украши через всенародне обрання Конституцшних Збор1в могло б сприяти зростанню в суспiльствi авторитету Конституци, встановленню полггично1 стабiльностi в держав! та вщновленню довiри народу до публiчноï влади.
Ключовi слова: влада, реформа, Конститущя Украши, консттуцiалiзм, конституцшна реформа, правова теор1я.
В. Б. Ковальчук
УЧРЕДИТЕЛЬНАЯ ВЛАСТЬ И КОНСТИТУЦИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ
Нарушается и анализируются вопросы теоретических основ учредительной власти и возможность ее практического воплощения в условиях проведения конституционной реформы в Украине, в частности, возможного принятия текста новой Конституции Украины. По убеждению автора статьи принятие нового Основного Закона путем всенародного избрания Конституционного Собрания могло бы способствовать росту в обществе авторитета Конституции, установлению политической стабильности в государстве и восстановлению доверия народа к публичной власти.
Ключевые слова: власть, реформа, Конституция Украины, конституционализм, конституционная реформа, правовая теория.
V. Kovalchuk
CONSTITUENT POWER AND CONSTITUTIONAL REFORM IN UKRAINE
There are analyzed the theoretical foundations of the issue of constituent power and the possibility of its practical implementation in terms of constitutional reform in Ukraine, including the possible adoption of a new Constitution of Ukraine. According to the author, adoption of a new Fundamental Law of Ukraine by popular election of the Constitutional Assembly could contribute to the growth in the society the authority of the Constitution, establishment of political stability in the country and restore public confidence in the government.
Key words: government reform, the Constitution of Ukraine, constitutionalism, constitutional reform, legal theory.
"Констит^я не е документом уряду, а документом людей. Яю входять до уряду. А уряд без
конституцп - це влада без права на не'г"
Томас Пейн
Постановка проблеми. Нещодавно у Верховнш Радi Украши зареестровано проект Закону Украши "Про процедуру тдготовки проекту ново!' Конституцп Украши" ввд 14 шчня 2016 року № 3781. Цим законопроектом втсановлюеться процедура пiдготовки проекту ново!' Конституцп Украши, яка складаеться з трьох етатв: 1) шщтовання процесу пiдготовки проекту ново!' Конституцп Украши; 2) скликання та дмльшсть Конституцiйних Зборiв Украши (дат - Конституцiйнi Збори); 3) винесення проекту ново!' Конституцп Украши на всеукрашський референдум. Загалом законопроект справляе позитивне враження, оскшьки: мютить чпгасть у визначеннi етапiв прийняття ново!' редакцп Конституцiï Украши, послiдовний мехашзм ïx реалiзацiï; простежуеться основна вдея у вирiшеннi цього питання - виявлення народовладдя шляхом шшдативи проведення всеукрашського референдуму створення новоï Конституцп Украши, учасп громадян у якосл народних представникiв Конституцiйниx Зборiв, яю обираються голосуванням та iншого; юнуе перспектива створення в Украïнi класичноï конституанти за своею правовою природою, яка не е схожою на попередньо створюваш подiбнi органи в Украт;
1сторм европейського конституцiоналiзму е яскравим сввдченням того, що конституцм в правовiй демократичнiй державi - це насамперед акт установчо!' влади народу, яка е первинною щодо так званих установлених влад, до яких з-пом1ж iншиx належить i законодавча влада. Враховуючи усталенi европейсью правовi традицiï, верховенство конституцiï розглядають з урахуванням ïï природи, зокрема тд час вирiшення конституцiйно-правовиx спорш, якi виникають на практицi. З погляду такого шдходу важливо з'ясувати не тшьки формальнi ознаки верховенства конституцп, порядок ïï змши, що, без сумшву, мае надзвичайно важливе значення, а й природу первинносп цього акта. Адже конституцм мае верховенство не апрюр^ а у зв'язку з ïï установчою природою.
У цьому контекст залишаеться актуальною та збер1гае значний теоретичний та практичний потенщал теорк установчо!' влади, основи яко!' заклав Е.-Ж. Сшес у часи Велико!' Французько!' революцп. Своï погляди французький мислитель виклав у працi "Що таке третш стан?" (1789 р.), у якш вперше запровадив поняття "установча влада". Основт принципи теорiï Е.-Ж. Сшеса: 1) народ володiе установчою владою (pouvoir constituant), яка вщмшна вщ установлених конституцiею законодавчо1, виконавчоï i судовоï влади (pouvoirs cohstitués); 2) установча влада народу не обмежена будь-якими конституцшними рамками. Вона е природним правом народу, яке передбачае право на революцда;
3) установча влада може бути здшснена як народом, так i надзвичайними представниками вщ народу;
4) надзвичайт представники так само, як i народ, практично не обмежет в свок дiяx тягарем зобов'язань; 5) особи, як зд1йснюють установчу владу, не повинт займатися тiею дiяльнiстю, яка делегована звичайним органам державноï влади. Вони повинт лише створити конститущю.
Аналiз дослiдження проблеми. Питання установчоï влади неодноразово дослiджували як зарубiжнi, так i украïнськi вченi. Так теоретичну основу цього питання закладено в працях Е.-Ж. Сiйеса, Т. Пейна, О. Гамельтона, Ж.-П. Жакке. Проаналiзовано перспективи запровадження установчоï влади пвд час конституцiйноï реформи в Украт в наукових працях вггчизняних дослiдникiв: Р. Максаковой О. Скрипнюка, М. Савчина, В. Шаповала, О. Ющика.
Мета статт! Здiйснити аналiз основних положень теорiï установчоï влади, обгрунтувати можливiсть ïï практичного застосування в умовах проведення конституцiйноï реформи в Украт i, зокрема, прийняття тексту новоï Конституцп Украши.
Виклад основного мaтерiaлу. Розроблет та обгрунтоват принципи установчоï влади Е.-Ж. Сшеса застосовували на практицi спочатку в США, а згодом - у Францп та Швейцарп. Так, у Францп з 1789 року розпочалася подготовка конституцiï нового типу, якою стала Конституцм 1791 року. З того часу, незважаючи на декшька революцш, Францiя розробляла конституцiï, грунтуючись на положеннях теорiï установчоï влади. У Х1Х ст. заснована на вдеях теорiï установчоï
влади практика прийняття писаних конституцш стала звичайною практикою кнування евро-пейських держав.
З часом змют теори установчо!' влади частково трансформувався в ïï вузьке формально-юридичне розумшня, як необхiдностi прийняття кодифiкованого акту, який мае вищу юридичну силу. Поступово бiльшiсть принципiв теорiï Е.-Ж. Сшеса, як зазначае Р. Максакова "були загубленi та забутi, а змют теорiï установчоï влади стали зводити до процесу прийняття або змши ввд iменi народу конституци держави" [5, с. 40].
Однак основш положення класично!' теори установчо!' влади залишаються актуальними i сьогодт. Так, представники французькоï та нiмецькоï науки конституцiйного права традицiйно тд установчою владою розумiють владу, яка створюе конституцiю держави. Представники французь-коï школи конституцiйного права вважають, що влада, яка надшена правом створювати конституцiю (установча влада) та вносити до неï змiни (влада, яка переглядае конститущю) суттево рiзняться. Перша надшена первинною легiтимнiстю, а друга - вторинною (делегованими повно-важеннями). Французькi конституцiоналiсти диференцiюють процедури "перегляду конституцiï" та "припинення ди чинноï конституцiï шляхом прийняття новоï конституцй". Перша процедура здiйснюеться шляхом реалiзацiï влади, утвореноï установчою владою, але суб'ект влади не може змшювати деяю конституцiйнi положення. Наприклад, у Францiï не можна змшити республшан-ську форму правлiння, а у Шмеччит е незмiнними принципи, яю закладають основи конституцш-ного ладу (демократа, соцiальноï держави, подшу влади, федерального устрою, правовоï держави). Бшьше того, згiдно з Конститущею ФРН (ч. 4, ст. 20) "Вш нiмцi мають право чинити ошр кожному, хто спробуе лшввдувати цей лад, якщо iншi засоби не можуть бути використанi".
Близьким до класичного розумiння установчоï влади е визначення французького конститу-щоналюта Ж.-П. Жакке. Автор працi "Конституцшне право та полiтичнi iнститути" визначае установчу владу як сукупшсть оргашв, якi надiленi обов'язком розробляти i переглядати конститущю. Вчений подшяе установчу владу на два види - первинну та шституцшну. Первинна установча влада реалiзуеться в перюд створення новоï держави, зокрема на залишках старого режиму, зруйнованого революцiею. Вона, як зазначае дослвдник, е безумовною, оскшьки в перiод революцiï попередня писана конститущя втрачае свою чиншсть, натомють нова конституцм ще не прийнята. 1нституцшна установча влада, на думку Ж.-П. Жакке, набувае своï повноваження на основi писаноï конституци. Така влада обмежена в сво1х повноваженнях щодо можливостi внесення змш до конституцiйного тексту. Принципово важливими обмеженнями iнституцiйноï влади вважаються норми, що мютять заборону на перегляд окремих положень конституци [1, с. 108].
У силу того, що межi розумшня природи установчоï влади в останш декшька десятилiть значно розширилися, серед вiтчизняних науковцiв, зокрема юрислв, не мае единого пвдходу до розумiння сутностi цього суспшьного феномена. А тому у спещальнш лiтературi iз зазначеного питання трапляеться достатньо багато визначень установчоï влади, як часто не мають шчого спшьного iз класичною теорiею Е.-Ж. Сшеса. Пвд поняттям "установча влада" сьогодт розумтоть полiтичну владу, яка може бути реалiзована не лише безпосередньо народом, але й за допомогою представницькоï демократа [6, с. 304], ïï розглядають як (один iз видiв суспiльно-полiтичноï влади, поряд з такими ïï видами, як законодавча, контрольна, судова влада тощо, яю належать народовi та котрi вiн здiйснюе як едину владу народу (народовладдя) безпосередньо та через органи державноï влади та органи мюцевого самоврядування [7, с. 2-4]. Окремi дослiдники акцентують увагу на тому, що установчу владу не потрiбно пов'язувати лише iз самим тшьки прийняттям конституцiï, вказуючи на те, що в процесi здшснення такоï влади можуть бути запроваджет (установленi) на територiï держави чи ïï частит "певт публiчно-владнi шститути та основнi норми" [5, с. 98-101].
Не вдаючись до детального аналiзу рiзноманiтних пiдходiв до визначення установчоï' влади, якi мають право на юнування, зазначу, що здебшьшого вони стосуються не установчоï' влади, як влади надiленоï первинною легггимтстю i невiд'емним правом встановлювати конститущю, а лише однiеï з функци установлених на ïï основi влад. Взагалi питання про визначення установчоï влади мае глибокий методологiчний змют, який сягае своï'ми корiннями проблеми праворозумшня.
На наше переконання установча влада е природним, неввдчужуваним правом народу здшсню-вати свою суверенну волю установлювати, та у разi необхiдностi захищати, основоположнi
принципи державного та суспшьного ладу. Установча влада реал!зуеться через суверенне право народу безпосередньо визначати принципи, на яких повинна функщонувати публ1чна влада та правила ствюнування вшх члетв спшьноти всередин держави. Це свого роду догов!р про меж! повноважень державно!' влади та права як окремо'' людини, так народу загалом, який найчастше знаходить вияв у форм! конституцп. Остання е колективним актом усього народу, в якому набувають юридичного закршлення узгоджен штереси i воля вс1х тих сощальних груп, враховуючи етшчш, яю формують народ держави. Тому лише народ або спещальний тимчасово уповноважений ним представницький орган, надшений виключним правом приймати конститущю та змшювати ïï в тш часиш, в якш закршлет основи конституцшного ладу.
Загалом у правовш теорiï ввдом! чотири зовшшш чинники актуалiзацiï прийняття конституцп: револющя, змша ситуацiï за яко', конституцiï немае взагал1, виникнення новоï держави, замша старо'' конституцiï новою. У бшьшосл цих випадюв, як засввдчуе досввд, були прийнят так зван народн конституцИ, тобто таю, що основуються на принцип народного сувереттету (виняток становлять октройован конституцп, як не стосуються установчоï влади). Народт конституцiï приймають на основ! установчих збор1в, референдуму (ввдповвдно до теорп установчоï влади), або 'х приймае парламент. Можливе поеднання двох названих способ1в - референдуму може передувати розроблення i схвалення конституцп установчими зборами чи парламентом. Так на загальнонародному референдум! були прийнят! чи переглянуп конституцiï в бшьшосл пострадян-ських республш (Азербайджан, В1рмен1я, Бшорусь, Казахстан, Киргизстан, Литва, Росм, Таджикистан, Естонм). Под1бна практика притаманна державам Схiдноï Свропи, як1 були змушеш п1сля розвалу СРСР вибудувати практично нов1 держави, беручи за основу принципи демократа та верховенства права. Так у Польщ1 (1997 р.) та Сербп (2006 р.) тсля попереднього схвалення конституцп парламентом, вона була прийнята на загальнонародному референдум!. З метою втшення в життя вдея установчоï влади в Болгарп (1991 р.) та Румунп (1991 р.) були спец!ально сформован! установч! органи народу - Велик! народт збори та Конституцшна асамблея, единим повноваженням яких була тдготовка та прийняття новоï конституцiï.
Навпъ у тих краïнах, де конститущю приймав парламент (Грузм, Македония, Молдова, Словаччина, Словения, Украïна, Хорватия, Чорногорм, Чех!я), в текст! конституцi!' чи актах тлума-чення органу конституцiйноï юрисдикцй як правило зазначено, що парламент е уповноваженим зд!йснювати установчу владу.
Не зважаючи на те, що сьогодт в Украт немае чггко сформульованоï доктрини установчоï влади, яка е системою науково обгрунтованих погляд!в, !дей, принцип!в, щодо вс!х аспект!в ïï функц!онування в держав! та взаемозв'язку з шшими видами влади, теорм установчо!' влади мае безпосереднш вплив на становлення практики вггчизняного конституц!онал!зму. В!дсутн!сть остан-ньоï, на мою думку, обумовлена не стшьки св!тоглядними суперечностями, як! цшком природно !снують в академ!чному середовищ!, ск1льки в!дсутн!стю полiтичноï вол! тих суб'еклв владних повноважень, як! виступають гарантом додержання та охорони Конституцй, захисту прав i свобод людини та громадянина в Украт.
Конституция Украши, яку прийняла Верховна Рада Украши 28 червня 1996 р. не мютить у своему текст! поняття "установча влада", але воно чггко простежуеться з ïï змюту. Так, у преамбул! (Ч. 1) констатуеться, що приймаючи конститущю, Верховна Рада Украши дмла ввд !мет Украшського народу - громадян Украши вах нащональностей, виражаючи його суверенну волю, "а не в!д власного !меш як органу законодавчоï влади" [4, с. 4]. Чи дае це нам пвдстави говорити про те, що парламент е органом установчоï' влади i такою самою м!рою, як i Украшський народ волод!е правом установчо'' влади? Очевидно, що m, адже i в самш Конституцй у жодн!й статт! про це не йдеться. Бшьше того, в Закон! Укра'ни "Про Регламент Верховно'' Ради Украши", в якому врегульовано порядок реал!зацп конституцшних повноважень единого органу законодавчо'' влади в Украт, йдеться про "установчу функщю" законодавчого органу влади, а не про установчу владу цього органу. Так, уЧ. 2, с. 138 Регламенту зазначено, що Верховна Рада з конкретних питань з метою ïï установчо'' та шших функцш приймае постанови. У цьому контекст! навряд чи можна стверджувати, що сво'ми постановами парламент реал!зуе установчу владу Укра'нського народу. Установча влада як складова народного суверештету й установча функцш Верховно'' Ради як частини державного суверентету - це р!зт поняття.
Положення преамбули, вщповщно до я^ саме народу як суверену належить установча влада, знайшла свое розширене тлумачення в актах единого органу конституцiйноï юрисдикцiï -Конституц1йного Суду Украши. Першими таким актами, в яких чггко сформульована правова позищя Конституцшного Суду, i якi фактично заклали основи нацiональноï доктрини установчоï влади, були два ршення Суду вщ 11 липня та 3 жовтня 1997 року. Так, у своему першому Ршенш у справi щодо конституцiйностi тлумачення Верховною Радою Украши статп 98 Конституцiï Украши ввд 11 липня 1997 року, Конституцшний Суд Украши констатував, що "прийняття Конституци Украши Верховною Радою Украши було безпосередшм актом реалiзацiï сувереттету народу, який тшьки одноразово уповноважив Верховну Раду Украши на ïï прийняття" [2, с. 30-33]. У наступному своему Ршенш у справi про набуття чинностi Конституци Украши вщ 3 жовтня 1997 року, Конституцшний Суд Украши зазначив: "Конституцк Украши як Основний Закон держави за своею юридичною природою е актом установчоï' влади, що належить народу. Установча влада вщносно так званих встановлених е первинною: саме в Конституци Украши визнано принцип подшу державноï' влади на законодавчу, виконавчу i судову (частина перша статп 6) та визначено засади органзаци встановлених влад, включно законодавчоï'. Прийняття Конституци Украши Верховною Радою Украши означало, що у цьому випадку установча влада була здшснена парламентом" [2, с. 39-42].
Аналопчна правова позищя единого органу конституцiйноï' юрисдикци простежуеться в шших його актах: Ршенш Конституц1йного Суду у справi про вiдповiдальнiсть юридичних ошб вщ 30 травня 2001 року; Ршенш Конституц1йного Суду у справi про зд1йснення влади народом вщ 5 жовтня 2005 року; Ршент Конституц1йного Суду у справi про прийняття Конституцiï' та законш Украши на референдумi вiд 16 квпня 2008 року. Важливим е те, що в останньому iз зазначених акпв Суд вказав не лише на те, що "Установча влада е виключним правом народу", але й акцентував увагу на тому, що формою здшснення установчоï' влади е всеукрашський референдум, що проголошуеться за народною шшдативою на вимогу не менше як трьох мiльйонiв громадян Украши, якi мають право голосу, за умови, що подписи щодо його призначення зiбрано не менш як у двох третинах областей i не менш як по сто тисяч пщписш у кожнш областi (Ч. 2, Ст. 72 Конституци Украши). I хоча в Основному Закот Украши не визначено предмет (предмети) всеукрашського референдуму за народною шшдативою, Конституцшний Суд Украши вважае, що такий референдум можна провести з порушених у конституцшному поданнi питань у порядку, який мае бути визначений Конститущею i законами Украши [3, с. 131-139]. Фактично у своему ршенш Суд вказав единому органу законодавчоï' влади на необхщшсть внесення змш до Конституци та законш Украши, яю б гарантували Украшському народу реалiзувати його природне, неввд'емне право на установчу владу.
У мотивувальнш частинi цього ж Ршення Конституцiйного Суду передбачено, що прийняття новоï Конституцiï Украïни (новоï редакци) можливо лише пiсля з'ясування волi Украïнського народу щодо необхiдностi прийняття новоï Конституцiï Украïни, що по суп заклало правовi основи проведення тзтше консультативних референдумiв.
Отож Конституцшний Суд Украши виклав свою правову позищю щодо установчоï влади в таких положеннях: 1) установча влада е виключним правом народу; 2) установча влада щодо установлених влад, зокрема i законодавчоï, надшена первинною легггимшстю; 3) прийняття Конституци Украши Верховною Радою Украши було безпосередшм актом здшснення установчоï влади, на який парламент був уповноважений лише один раз; 4) прийняття новоï' Конституци Украши може здшснити установча влада у спосiб i формах, яю мають бути визначет Конститущею та законами Украши; 5) формою здшснення установчоï влади народом е всеукрашський референдум за народною тщативою; 6) прийняття новоï Конституци Украши (новоï редакци) можна започаткувати лише тсля з'ясування волi Украшського народу щодо необхiдностi ïï прийняття.
Наведену правову позищю единого органу конституцiйноï юрисдикци Украши системно кнорують як Верховна Рада Украши, единий законодавчий орган, який ввдповвдно до Конституци Украши уповноважений вносити змши до Основного Закону, за винятком тих змш, яю стосуються конституцшного ладу Украши i "належать виключно народов^' ст. 3 Конституци Украши), так i Президент Украши, який може подавати законопроекти про внесення змш до Конституци (ст. 154 Конституци Украши). Причина та^ позици вищих оргашв державно влади насамперед метиться в
полггачнш площиш, адже монопол1зувавши право установчо'' влади в результат' пвдмши понять "установча" та "установлена" влада, "первинна" та "шституцшна" установча влада, ввдповвдш органи фактично набувають можливють самостшно, 'гноруючи позищю громадян, у легальний спос1б розподшяти владн' повноваження. Саме таку ситуащю можна було спостер1гати в 2004 року (Закон Украши "Про внесення змш до Конституцп Украши" в1д 8 грудня 2004 року № 2222-IV), в 2010 рощ (Ршення Конституцшного Суду Украши у справ' про додержання процедури внесення змш до Конституцп Украши в1д 30 вересня 2010 року; Закон Украши "Про внесення змш до Конституцп Украши щодо проведення чергових вибор1в народних депутата Украши, Президента Украши, депутата Верховно'' Ради Автономно'' Республши Крим, м'сцевих рад та сшьських, селищних, м'ських гол'в" в'д 1 лютого 2011 року), а також у 2014 рощ (Закон Украши "Про ввдновлення дп окремих положень Конституцп Украши" в'д 21 лютого 2014 року).
Привласнення права установчо'' влади з боку окремих оргашв держави щодо визначення меж владних повноважень з перюдичною змшою форми державного правлшня (парламентсько-президентсько'' чи президентсько-парламентськоï) п'дривае як основи конституцшного ладу Украши, швелюючи його основоположш принципи - народовладдя, верховенства права, розподшу функц'й державно'' влади, так i сам конституцшний лад, який пов'язаний з практичним втшенням цих основоположних принцитв i виробленням усталено'' традицп конституц'онал'зму. I хоча в самш Конституцп так само, як i в наущ конституц'йного права, немае чпгсо визначеного поняття конституцшного ладу, його змют безпосередньо стосуеться форми та способ'в оргашзацп публ'чно'' влади, передбачених та закр'плених конститущею. Тому, на мою думку, будь-яка змша форми та способ'в оргашзацп влади без урахування думки народу через його волевиявлення мае вш тдстави бути сприйнятим, як спроба узурпацп влади державою, ïï органами або посадовими особами, що прямо заборонено статтею третьою Конституцп Украши.
До такого висновку спонукають останш законодавч' 'н'ц'ативи як провладно'' коалщп Верховно'' Ради Укра'ни, так i Глави держави, як' спрямоваш на прийняття змш до Конституцп Украши, часом навпъ з прямим порушенням норм Основного Закону. Йдеться зокрема про статтю 155 Конституцп, яка встановлюе процедуру внесення змш до Основного Закону, яку фактично змшено у неконституцшний спошб через прийняття Верховною Радою Украши Закону Украши "Про внесення змш до статт' 149 Регламенту Верховно'' Ради Украши" в'д 28 с'чня 2016 року, та частину 2 статт' 157, яка прямо зазначае, що, Конституцм Украши не може бути змшена "в умовах военного чи надзвичайного стану". Ощнка таким дмм органам державно'' влади вже була висловлена в "окремих думках" судд'в Конституц'йного Суду Украши, знаними в Украт вченими у галуз' конституц'йного права, а також експертами громадянського суспшьства. Бшьшкть цих критичних зауважень, що були висловлет, е цшком обгрунтованими, тому не мае потреби зупинятися на тих ризиках, як' можуть постати перед державою Украши вже в близькш перспектив' у раз' конституцшних змш прийнятих у такий спошб i за таких умов.
У контекст' цього дослщження лише зазначу, що прийняття таких змш без урахування думки громадськосл, яка б ввдображала волю бшьшосп громадян i при цьому враховувала права меншосл, як' б представляли вш регюни Украши, що "в умовах вшськового стану" об'ективно не можливо, означае, змшити текст Основного Закону виключно з мотив'в полпично'' доцшьност'. Так' д"' уповноважених на це оргашв державно'' влади не лише не додають авторитету Конституцп Украши, але й ставлять шд сумшв ïï лептимшсть.
Кр'м цього, спроба привласнення права установчо'' влади народу вищими органами держави приховуе небезпеку конфлшту в самш систем' оргашв державно'' влади. Можливють установлено'' влади самостшно, без учасп громадськосп, розподшяти м'ж собою владн' повноваження, спричинюе поступовий перех'д конституц'йного процесу в площину полггачно боротьби за владн' повноваження, яка дуже часто е не шституцшною, а персональною (особистою). Це можна було спостер'гати впродовж усього перюду кнування суверенно'' Укра'нсько'' держави.
Висновки. Отож конституц'я не е законодавчим актом, який закршлюе владн' повноваження яко'сь одн'е'' полпично'' сили чи пол'тичного д1яча. Вона е установчим актом народу, в якому
ввдображено основоположш принципи та правила життя держави та суспшьства. Жити за такими конституцшними правилами означае ставити принцип справедливости вище вiд принципу полiтичноï доцiльностi; вiдмовитися вiд перекручення норм основного закону i 1х довольного трактування, чи то на догоду полiтичноï сили, чи ситуаци, що склалася; неухильно дотримуватися ïï з боку всiх учасникiв конституцшного процесу i, насамперед, публiчноï влади, яка своïми дмми закладае основи законности та правопорядку i змщнюе повагу суспшьства до себе. Нерозумшня цього неминуче веде до негативних наслвдюв трансформацiï права в полггику.
Сьогоднi для Украши, як школи, е актуальним питання формування та втшення однiеï з фундаментальних доктрин конституцiоналiзму - установчоï' влади. Реалiзацiя цього завдання мала б для держави та суспшьства позитивний ефект конституцшного реформування, оскшьки це дало б можливють: по-перше, вiдновити юторичну справедливiсть, втшивши в життя природне право народу приймати конститущю - установчий акт народу; по-друге, консолвдувати суспшьство пiд час обговорення та прийняття основного закону, врахувавши штереси всiх його суспшьних верств та нащональностей, на основi прiоритетностi неввдчужуваних прав людини; по-трете, визначити в легггимний спосiб межi компетенцiйних повноважень оргашв державноï влади, тим самим ввдродивши авторитет до них у суспшьстш; по-четверте, врегулювати полiтичну кризу в державу унеможливити ведення полiтичноï боротьби мiж органами державноï' влади з метою розширеня своïх владних повноважень та використання влади в особистих цшях; по-п'яте, забезпечити суверенне право держави самостшно, без зовшшнього тиску, реалiзовувати основоположнi принципи конституцшного ладу Украши, включно з питаннями державного правлшня та устрою.
1. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты / Ж.-П. Жаке. - М. : Юристь, 2002. - С. 108. 2. Конституцшний Суд Укрални : Ршення. Висновки. 1997-2001 / вгдпов. ред. канд. юрид. наук П. Б. Свграфов. - К. : Юртком 1нтер, 2001. - Кн. 1. - С. 30-33. 3. Конституцшний Суд Украти : Ршення. Висновки. 2008 / вгдпов. ред. канд. юрид. наук А. А. Стрижак. - К. : Юртком 1нтер, 2008. - Кн. 8. - С. 131-139. 4. Конституц1я Укрални : наук.-практ. коментар / редкол. : В. Я. Тацш, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та т. ; Национальна академгя правових наук Укрални. - 2-ге вид., перероб. i доп. - Х. : Право, 2011. - С. 4. 5. Максакова Р. М. Конституцшно-правовг проблеми оргатзацп та реалiзацiïустановчо'г влади в УкраШ : монографiя /Р. М. Максакова. - Запорiжжя : Класичний приватний утверситет, 2012. - С. 98-101. 6. Савчин М. В. КонституцюналЬзм i природа конституцп : монографiя / М. В. Савчин. - Ужгород : Лiра, 2009. -С. 304. 7. Ющик О. Конституцшт проблеми установчо'г влади в Укртт / О. Ющик //Вiче. -2009. -№ 24. - С. 2-4.
REFERNCES
1. Zhakke Zh.-P. Konstitucionnoe pravo i politicheskie instituty [Constitutional law and politic institutes]. Zh.-P. Zhake. - M. : Jurist', 2002. -p. 108. 2. Konstitucijnij Sud Ukraïni : Rishennja. Visnovki. 1997-2001 [Constituional Court of Ukraine: Decisions, Opinions 1997-2001]. vidpov. red. kand. jurid. nauk P. B. Cvgrafov. - K. : Jurinkom Inter, 2001. - Kn. 1. - P. 30-33. 3. Konstitucijnij Sud Ukraïni : Rishennja. Visnovki. 2008 [Constitutional Court of Ukraine: Decisions, Opinions, 2008]. vidpov. red. kand. jurid. nauk A. A. Strizhak. - K. : Jurinkom Inter, 2008. — Kn. 8. - P. 131-139. 4. Konstitucija Ukraïni: Naukovo-praktichnij komentar [Constitution of Ukraine: Scientific-practical commentary]. redkol.: V. Ja. Tacij, O. V. Petrishin, Ju. G. Barabash ta in.; Nacional'na akademija pravovih nauk Ukraïni. - 2-ge vid., pererobl. i dopov. - H. : Pravo, 2011. - p. 4. 5. Maksakova R. M. Konstitucijno-pravovi problemi organizaciï ta realizaciï ustanovchoï vladi v Ukraïni : monografija [Constitutional problems of organization and realization of constituent power in Ukraone: monography]. R. M. Maksakova. - Zaporizhzhja: Klasichnij privatnij universitet, 2012. - P. 98-101. 6. Savchin M. V. Konstitucionalizm i priroda konstituciï : monografija [Constitutionalism and the nature of Constitution: monography]. M. V. Savchin. - Uzhgorod : Lira, 2009. - P. 304. 7. Jushhik O. Konstitucijni problemi ustanovchoï vladi v Ukraïni [Constitutional problems of constituent power in Ukraine]. O. Jushhik // Viche. - 2009. - № 24. - P. 2-4.
