CC BY
156
УДК 342.34
В. Б. Ковальчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка", завiдувач кафедри конституцшного та мiжнародного права,
д-р юрид. наук, професор
I. I. Забокрицький
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка", асистент кафедри конституцшного та мiжнародного права,
канд. юрид. наук
ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТЫ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, КРИТЕРП
© Ковальчук В. Б., Забокрицький 1.1., 2015
Розглянуто поняття представницько'1 демократы як сучасно'1 категорн конституцшного права. Дослщжуються основт ознаки представницько'1 демократы. Видiляються критерн формування, функцiонування та контролю за представницьким органом як необхщш складовi представницько'1 демократы.
Ключовi слова: демокра^я, представницька демократiя, ознаки представницько'1 демократы, критерн представницько'1 демократы.
В. Б. Ковальчук, И. И. Забокрицкий
ПРЕДСТАВИТЕЛЬНАЯ ДЕМОКРАТИЯ: ПОНЯТИЯ, ПРИЗНАКИ, КРИТЕРИИ
Рассматрено понятие представительной демократии как современной категории конституционного права. Исследуются основные признаки представительной демократии. Выделяются критерии формирования, функционирования и контроля за представительным органом как необходимые составляющие представительной демократии.
Ключевые слова: демократия, представительная демократия, признаки представительной демократии, критерии представительной демократии.
V. B. Kovalchuk, I. I. Zabokrytskyy
REPRESENTATIVE DEMOCRACY: CONCEPTS, FEATURES AND CRITERIA
The concept of representative democracy as a modern category of constitutional law is analyzed. Basic features of representative democracy are studied. Criteria for the formation, functioning and control of the representative body as necessary components of representative democracy are determined.
Key words: democracy, representative democracy, features of representative democracy, criteria of representative democracy.
Постановка проблеми. В теори конституцшного права поняття демократа займае одне i3 центральних мюць, мае давню юторда та активно розробляеться науковцями протягом багатьох роюв. Разом з тим, сучасна наука конституцшного права вимагае розроблення актуальних, пристосованих до сучасних умов суспшьного розвитку комплексних знань щодо рiзноманiтних конституцшно-правових явищ, одним iз яких е саме представницька демократа.
Аналiз останшх дослiджень та публiкацiй. Питання як демократа загалом, так i пред-ставни^^' зокрема досить давно е предметом дослiдження науковцiв з рiзних галузей знань, в тому чи^ i правникiв. Розумiння демократа, ll види та ознаки дослщжували такi украшсью та зарубiжнi вчеш як Б. Манен, Л. Даймонд, Р. Даль, А. Де Токвшь, Л. Дюп, Р. Екiнс, О. В. Скрипнюк, В. М. Шаповал, Г. Франкенберг та iншi. Однак сучасна правова наука все ще перебувае на етапi становлення цшсного уявлення про представницьку демократiю, li критера та ознаки.
Формулювання цьш CTaTTi. Метою статтi е вироблення комплексного поняття представ-ницько! демократа, ii основних критерпв та ознак.
Виклад основного мaтерiaлу. Сучасна теорiя конституцiоналiзму надзвичайно тiсно пов'язана з поняттям демократа, пiд якою зазвичай розумiеться форма управлiння, полiтичний лад, за якого верховна влада належить народовi [1, с. 239]. Оксфордський англшський словник визначае демократiю як систему управлшня, за яко! вс представники народу держави залученi до прийняття рiшень щодо ll дiяльностi, зазвичай шляхом голосування для виборiв представникiв до парламенту або схожого утворення [2]. Отже, навггь це визначення вказуе нам на те, що в сучасних умовах демократа реалiзуеться саме непрямим способом, шляхом залучення представникiв. На думку Г. Франкенберга, юнують три сучаснi види конституцшно1 демократа: пряма демократiя, представницька демократ та дорадча демократiя. Вш вказуе, що представницька демократiя зазвичай щентифшуеться з лiберальною демократiею, незважаючи на той факт, що цей термш означае багато рiзних шституцшних механiзмiв: парламентськi та президентськi системи, конституцшш монархи, централiзованi та федеральш держави, одно та двопалатнi парламенти i рiзномаlття виборчих систем [3, с. 253]. 1снуе багато способiв реалiзацil демократа, i ми можемо спостертати як ефективнi президентськi республши (США), так i конституцiйнi монархи (Великобриташя) чи парламентськi республiки (Шмеччина).
Слiд зазначити, що в ХХ ст. активно поширюеться теорiя полiархil Р. Даля, пiд якою розумiеться полiтична система, базована на вщкритш полiтичнiй конкуренца рiзних груп в боротьбi за пiдтримку виборцiв. Вчений вказував, зокрема, що сьогодш жодна держава не може досягти щеалу демократа, яка е бшьше теоретичною утотею, i сучаснi держави е "полiархiями", якi мають обраних представниюв, вiльнi i чеснi вибори, виборчi права, свободу вираження поглядiв, доступ до шформацн. Саме цi шститути значно сприяють розвитку демократа, оскшьки створюють кiлька центрiв полггично1 влади. [4, с. 222]. Отже, сучасне розумшня демократа невiд'емно пов'язане саме з ll розумiнням як представницько1, оскiльки саме в такiй формi в основному народ реалiзуе свш суверенiтет та бере участь у здшсненш влади.
На думку Л. Даймонда, демократа складаеться з чотирьох базових елеменив:
1. Полiтична система для виборiв i замiни уряду (тд урядом в даному випадку ми розумiемо не орган виконавчо1 влади, а систему управлiння державою в цшому - саме в такому значенш часто вживаеться англшський термш Government, що був вжитий в оригiналi - примтка) через вшьш i чеснi вибори.
2. Активна участь народу як громадян в полггичному i цивiльному житп.
3. Захист прав усiх громадян.
4. Верховенство права, завдяки якому вш закони i процедури застосовуються однаково до вшх громадян [5].
Можна констатувати, що теорiя демократп вiдiграе важливу роль в доктриш сучасного конституцiоналiзму. Демократiя (як пряма, так i представницька - оскшьки влада представниюв встановлюеться саме за допомогою прямо1 демократil шляхом виборiв) як найефективтший сучасний полгтичний режим надзвичайно тюно переплетена з шшими конституцiйними концепцiями - такими, як максимальне гарантування належного рiвня захисту прав людини, а також верховенством права як основою для сучасного праворозумшня. Однак демократичний процес передбачае не лише наявнють полiтичного режиму, а й певних процедур, у межах яких реалiзуеться участь народу у здшсненш влади. Отже, демократ1я - це насамперед процедура прийняття найбыьш справедливих владно-пол1тичних ршень, яю б в1дображали волю та ттереси народу.
Конститущя Укра!ни в ст. 1 визначае нашу державу як демократичну, а зпдно з ч. 2 ст. 5 носГем суверенiтету i единим джерелом влади е народ [6], що в свш час розтлумачив Конституцшний Суд Укра!ни, згiдно з правовою позищею якого цю норму слад розумiти так: "вся влада належить народов^ Влада народу е первинною, единою i невiдчужуваною та здшснюеться народом шляхом вiльного волевиявлення через вибори, референдум, iншi форми безпосередньо! демократп у порядку, визначеному Конститущею та законами Укра!ни, через органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування, сформоваш вiдповiдно до Конституцп та законiв Укра!ни" [7]. Отже, ця конституцшна норма вказуе на можливють реалГзацп влади народу у два способи: шляхом безпосередньо! демократп (основними формами яко! е вибори та референдуми) та здшснення влади через представниюв.
Представницька демократа е сьогодш найефективнiшою формою врядування, i бiльшiсть демократичних держав свГту реалiзують тiею чи iншою мiрою саме цю концепцiю. Однак вказу-еться, що для того, аби представницька демократа працювала, необхiдно дотримуватися кшькох критерi!в, i саме залежно вгд ступеня !х реалiзацi! ми можемо говорити про ефективнють пред-ставницько! демократi!:
1. Необхiдно, щоб iснувала реально конкуренцiя в процесi виборiв (якщо народ думае, що вибори будуть сфальсифшоваш або !х результати визначенi заздалегiдь, тодi не можна говорити про чесш виборчi змагання),
2. Мае бути вшьна комунiкацiя як мiж людьми, так i в пресi.
3. Виборщ повиннi вiрити, що iснуе розумний вибiр мiж кандидатами i рiзниця в полiтицi, яку вони провадитимуть [8].
Звщси можна зробити декшька важливих висновюв. Насамперед ми спостерпжмо надзвичайно тiсний зв'язок м1ж виборами як формою реатзацп прямо! демократп та ефективнютю представницько!. Будь-якi зловживання шд час виборчого процесу призводять до обрання влади, яка не буде реалГзо-вувати належне врядування в штересах виборцiв, а отже, i не буде досягнуто цшей представницько! демократi!. По-друге, необхщним е юнування громадянського суспiльства та вшьних ЗМ1, яю допома-гають належним чином сформувати об'ективну громадську думку щодо виборчого процесу. По-трете, представницька демократа може бути ефективною лише за досягнення належного рiвня полГтично! культури в соцiумi. Для цього потрiбно, щоб iснували розвинутi полгтичш партi!, якi перебувають у взаемозв'язку з !хшми членами та електоратом, зi своею iдеологiею та спрямоваш на реалiзацiю полiтичних цiлей вщповщно до сво!х партiйних програм.
Тим не менше, найтiснiше представницька демократа пов'язуеться саме з парламентаризмом. Парламентська демократа передае щоденне виршення полгтичних питань вiд суверена (народу -примтка) до обраних представниюв i урядовцiв, якi здiйснюють сво! повноваження в межах (бшьш або менш чiтких) подiлу влади на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому режим полгтичного представництва по суп трансформуе владу народу в двi частини: 1) громадяни, яю реалiзують сво! полiтичнi свободи беручи участь у публiчних дебатах; 2) електорат, який реалiзуючи свое право голосу надае можливють реалiзовувати полiтику сво!м представникам, якi дiють вiдповiдно до свого внутршнього переконання (у вщповщносп iз теорiею вiльного мандату), або що е бшьш реальним в сучасних умовах - у вщповщносп до програми сво!х полiтичних партш [3, с. 254].
Важливо зазначити, що необхщним е iснування ефективних полгтичних партiй, оскiльки в державах з належним рГвжм парламентаризму саме парти реалiзовують полГтику, таким чином тдтримуючи зв'язок з народом, який надае можливють здшснювати сво! суверенш права представникам. Якщо ж такий зв'язок розриваеться пГсля завершення виборчого процесу, то формально залишаючись представниками народу обраш парламентарi не реалiзовують власне функцП представництва у матерiальному сенсi.
Р. ЕкГнс вказуе, що юнуе низка аргументiв на користь доцшьносп представницько! демократ^':
1. Представники наводять аргументи та обговорюють пропозицИ'. Оскшьки електорат в загаль-ному занадто великий, то замiсть нього юнуе група осГ6, якГ здатш здГйснити належний та обгрун-тований ви6Гр, адже представники е законодавцями, здшснюють цю дГяльнГсть на постшнш основГ.
2. ЗдШснення законодавчог функцп за допомогою представниюв е чесним. Кожен мае право взяти участь у виборах та юнуе piBHe виборче право, а отже в парламент представлене сустльство в комплекса Законодавчий процес здшснюеться за допомогою вщкритш, публiчноï та справедливо!' процедури. У представницькш демократiï законодавцi дiють публiчно, обгрунтовують свою позицiю та консультуються з громадсьюстю.
3. Законодавц представляють сустльство. Вони обираються таким чином, що здшснюють владу не лише для, але й в певному сенс вщ iменi всiх громадян. Представницький орган, враховуючи свiй розмiр та критерп у вiдповiдностi до яких можна бути обраним, вщтворюе сустльство у такш формi, в якш можна мiркувати i дiяти належним чином.
4. Обрам представники обговорюють ршення. Члени представницького органу публiчно дискутують з приводу законодавчих пропозицш, яю вносяться, обговорюються та до яких вносяться змши перед тим як вони будуть прийнят або вщхилеш за допомогою процедури голосування. Змют та необхiднiсть будь-яко' законодавчо' пропозицiï мають бути представленi у представницькому оргаш. Представники, що репрезентують сустльство в цшому, беруть участь у дискуси щодо того, яким чином найкраще досягнути загального блага.
5. Обговорення вимагае розумного i незалежного ршення. Публiчне обговорення передбачае, що ршення будуть належним чином аргументоваш та незалежними [9, с. 9-11].
Отже, о^м чесних виборiв як способу формування представницького органу належного рiвня (оскшьки лише тодi вш буде вщповщати критерiям, зазначеним вище, реально представляти суспiльство), основоположним е додержання належно' правово' процедури, як елементу верховенства права. Очевидно, що представницький орган повинен як обиратись вщповщно до встановлено' процедури, яка не допускае зловживання, так i дiяти в межах наперед встановленого законодавчого процесу. В Укра'т ця концепщя реалiзовуеться в ст. 19 Конституци, яка вказуе, що органи державно'' влади та органи мюцевого самоврядування, 'х посадовi особи зобов 'язат дiяти лише на шдстав^ в межах повноважень та у спошб, передбачений Конститущею та законами Укра'ни, що е втшенням принципу законностi, в тому чи^ конституцiйноï.
Представницька демократiя не е також необмеженою. Сучасна доктрина конституцiоналiзму вимагае обмеження будь-яко' влади, зокрема i влади представницького органу, а засобом такого е саме Конститущя. Поширена концепщя парламентського суверенитету, що виходить iз думки, зпдно з якою вся повнота влади належить народов^ а парламент е безпосередшм його представником, в сучасних демократичних державах ставиться в конституцшш меж^ таким чином реалiзуючи скорше модель конституцiйноï демократiï, а не парламентсько' демократiï. Ефективним елементом в œ^^i стримувань i противаг е орган конституцшно' юстицiï, який, реалiзуючи функцiю негативного законотворця, мае право вилучати iз правово' системи норми, що не вщповщають Конституцiï, "стримуючи" так представницький орган та не допускаючи парла-ментсько' сваволi.
Отже, варто зазначити:
1. Основними сучасними формами демократа е пряма (безпосередня) та представницька демократа. Демократа е таким полгтичним режимом, за якого влада належить народу та його представникам.
2. Ефективна представницька демократа може бути сформована лише безпосередньо народом за допомогою процедури чесних i вшьних виборiв, таким чином встановлюючи зв'язок мiж народом та його представниками. Для цього необхщними е належний рiвень полгтично' культури, розвинуте громадянське сустльство, незалежшсть ЗМ1.
3. Парламентаризм е важливим елементом в œ^^i сучасного конституцiоналiзму, за якого будь-яка влада в державi (в тому чи^ народу та його представниюв) е обмеженою. Органи конституцшно' юстицiï в системi стримувань i противаг дозволяють забезпечити дiяльнiсть представницького органу в конституцшних рамках.
4. Конститущя Укра'ни закладае основи представницько' демократiï, вказуючи що влада народу здшснюеться як безпосередньо так i через органи державно' влади та мюцевого самоврядування, а також забезпечуючи 'х дiяльнiсть лиже в межах i спошб, передбачений Конститущею та законами Укра'ни, таким чином втшюючи концепщю конституцшно' демократiï.
Висновки. Представницька демократа - це комплексна KaTeropiH. Вона набувае свого значення через низку зaходiв та процедур, вщ формування представницького органу до здшснення контролю за його дiяльнiстю. Звщси можемо сформулювати наступне визначення представницьког демократа як одтег i3 форм вираження вол1 народу (народного суверентету), яка передбачае оптимально ефективну процедуру прийняття владно-полтичних ршень демократично обраними представницькими органам (що дiють з урахуванням волi народу.
Основними ознаками представницько! демократа пропонуемо вважати наступш:
- вона е одшею iз форм (видiв) народного суверенитету;
- передбачае оптимально ефективну процедуру прийняття важливих владно-полттичних ршень;
- здшснюеться органами, яю обираються народом чесним та прозорим способом.
Також пропонуемо видшити наступш критерп функцюнування представницько! демократп:
1. Критерп формування представницьких оргашв - це вимоги щодо чесних, прозорих вибоpiв з piвними можливостями щодо учасп у них, пepiодичнiсть проведення вибоpiв, нaявнiсть вiльних ЗМ1, розвинута партшна система що сприяе полiтичному плюpaлiзму;
2. Кpитepi! функцiонувaння представницького органу: професшш та моpaльнi якостi депутата (представника), демократичнють законодавчого процесу, наявнють парламентських пpивiлe!в (депутатський iмунiтeт та шдемштет), чiтко визнaчeнi Конституцiею та законами повноваження органу (peaлiзaцiя конституцшно! зaконностi), нaявнiсть парламентсько! опозицi! та урахування !! думки.
3. Критерп контролю: наявнють зршого громадянського суспiльствa що через сво! шститути здiйснюе ефективний контроль за дiяльнiстю представницьких оpгaнiв, можливiсть дострокового припинення повноважень, конституцшний контроль в рамках дiяльностi оргашв конституцшно! юстицп.
1. Словник украгнськог мови: в 11 тт. /АН УРСР. 1нститут мовознавства ; за ред. I. К. Бiлодiда. -К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т. 2. - С. 239. 2. Oxford English Dictionary : Democracy . [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.oxforddictionaries.com/ 3.G. Frankenber, Democracy. 198. Walker, Neil. The European Union's unresolved The Oxford Handbook of Comparative Constitutional Law (Oxford Handbooks), Oxford University Press, USA; reprint edition (December 1, 2013), 1416 p. - P. 250-268. 4. Dah R. A. Democracy and Its Critics / R. A. Dah. - Yale University Press -397 p. 5. Diamond L. Lecture at Hilla University for Humanistic Studies // January 21, 2004: "What is Democracy". [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://web.stanford.edu/~ldiamond/iraq/ WhaIsDemocracy012004.htm 6. Конститущя Украгни вiд 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 7. Ршення КонституЩйного Суду Украгни у справi за конституцтним поданням 60 народних депутатiв Украгни про офщтне тлумачення положень частини першог статтi 103 Конституцп Украгни в контекстi положень гг статей 5, 156 та за конституцтним зверненням громадян Галайчука Вадима Сергтовича, Подгорног Вiкторiг Валентишвни, Кислог Тетяни Володимирiвни про офщйне тлумачення положень частин другог, третьог, четвертог статтi 5 Конституцп Украгни (справа про здшснення влади народом) № 6-рп/2005 вiд 5 жовтня 2005 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-05. 8.What is Representative Democracy? -Definition, Examples, Pros & Cons. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://study.com/ academy/lesson/what-is-representative-democracy-definition-examples-pros-cons.html. 9. Ekins R. A Government for the People.The value of representative democracy / Richard Ekins. // Guest Paper, Aucland Law School, October, 2009. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. maxim.org.nz/site/DefaultSite/filesystem/documents/GP%20Richard%20Ekins%20oct%2009.pdf.
