CC BY
47
Попович Наталiя Василiвна,
acnipaHm НД1 державного буд'вництва та м '1сцевого самоврядування НАПрН Украни, Укра/'на, м. Харюв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-0060-347Х
doi: 10.21564/2414-990x.135.82094 УДК 340.134(4)
конституц1йн1 закони в краунах вишеградськоу групи
Досл1джуеться мгсце конституцшних закошв у систем1 копституцшпого закоподавства об'еднання чотирьох цептральпоевропейських крат: Республжи Польща, Угорщипи, Республжи Словаччипа та Республжи ЧехИ. З'ясовуються характерт озпаки конституцшних законгв, у тому числ1 гх особливог процедуры прийпяття, змжи i доповпеппя.
Ключовi слова: Конститущя; конституцшний закон; оргатчний закон; референдум; Више-градська група.
Попович Н. В., аспирант НИИ государственного строительства и местного самоуправления НАПрН Украины, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-0060-347Х
Конституционные законы в странах Вышеградской группы
Исследуется место конституционных законов в системе конституционного законодательства объединения четырёх цептральпоевропейских стран: Республики Польша, Венгрии, Республики Словакия и Чешской Республики. Определяются характерные признаки конституционных законов, в том числе их особой процедуры принятия, изменения и дополнения.
Ключевые слова: конституция; конституционный закон; органический закон; референдум; Вышеградская группа.
Вступ. Процеси правовоТ штеграцп, як1 характеры! для сучасноТ бвропи, трансформують ТТ правов1 системи. Найб1льш1 змши спостериаються у нащо-нальних системах джерел континентального права, де, як вщомо, головне мкце займають конституций Центральним питанням сучасноТ конституцшноТ диску-си е наявшсть прогалин у конституций а також те, хто, яким чином i в якому напрямку буде заповнювати щ прогалини. Необхiднiсть конституцiйного онов-лення в УкраТнi ставить на порядок денний питання поняття конституцшного
закону. У цьому контекст актуальним видаеться досввд держав Центрально! бвропи, зокрема кра!н Вишеградсько! групи.
Анал1з лтературних даних i постановка завдання дослгдження. Поняття конституцшного закону дослщжувалося у працях таких вГтчизняних i зарубГж-них авторiв, як О. Гайова (Hajova O.), К. Кармазiна (Karmazina K.), В. Качур (Kachur V.), В. Кириченко (Kyrychenko V.), О. Кириченко (Kyrychenko O.), О. Куракiн (Kurakin O.), О. Ревер (Rever O.), Н. Пархоменко (Parkhomenko N.), Б. Банашак (Banashak В.), А. Бень-Касал (Ben'-Kasal A.), Ф. Вейре (Vejre F.), С. Вроньковська (Vron'kovs'ka S.), Р. Давид (Davyd R.), Г. Кюппер (Kiupper H.), Р. Леже (Lezhe R.), Д. Шпопер (Shpoper D.).
Метою статтi е дослвдження сутностi та функцiонального призначення конституцшних законiв кра!н Вишеградсько! групи, !х конкретних характеристик i рiзновидiв, особливостей прийняття та мiсце у системi законодавства.
Виклад основного матерiалу. Сучасна система джерел права Вишеградсько! групи у ходi вторичного розвитку формувалася шд впливом римського, австршського (германського)1, соцiалiстичного (радянського) права, сьогодш вона iдентифiкуеться як система континентального права, яка зазнае змш та розвиваеться шд впливом европейських мiжнародних правових стандартiв i цшностей (права бвропейського Союзу), що формуються насамперед у межах континентального права.
Iдентифiкацiйною ознакою романо-германського права е наявнiсть кон-ституцп - основного закону. У правових системах Угорщини, Республiки Словаччина, Республжи Польща конституцiя дiе як единий закон. Термши «конститущя» i «основний закон» зазвичай виступають синошмами, а !х засто-сування зумовлене полГтико-правовими традицiями, що склалися в рiзних кра!нах. Визначення конституцп основним законом означае акцентування на !"! основоположной щодо держави та !"! конкретних органiв. Однаковою мiрою таке визначення означае, що конститущя е основою, змютовим i формальним стрижнем системи нащонального (внутрiшньодержавного) права, але шяк не рiзновидом законiв2.
Властивост Конституцй' як нормативно-правового акта найвищо! сили засвiдчуються термiном «Основний закон», який в Угорщиш е офщшною наз-вою конституцп. Деякi угорсью юристи наголошують на тому, що застосування юторичного термiна «Основний закон» наводить на думку, що Угорщина повернулась до досощалютичних традицш, коли конституцГйнГ питання врегульову-валися звичайними законами3 [2, с. 25].
У Чеськш РеспублщГ «незмiнною основою правопорядку», складовою частиною конституцГйно! системи е прийнята у ФормГ конституцшного закону
1 При цьому слГд зауважити, що хоча правовГ системи належать до романо-германського (континентального) типу, проте в тГ чи ГншГ перГоди розвитку набували особливостей то романського, то германського пГдтипГв.
2 Саме такий пГдхГд знаходить пГдтвердження у частинГ (3) статтГ Т КонституцГ! Угорщини [1].
3 До 1949 р. в УгорщинГ не було писано! конституцГ!, з коротким промГжком 1918 р. (демократично! революцГ!) Г 1919 р. (комунГстично! революцГ!).
Хартя основних прав та свобод (ст. 3 КонституцГ! Чесько! Республши) [3], яка складаеться iз 44 статей, визначае правовий статус особи та мехашзм його забез-печення. У цьому разi конституцiйний закон надшений юридичними якостями конституцГ! як основного закону i мае найвищу юридичну силу.
Конституцiйнi закони1 у деяких кра!нах Вишеградсько! четвiрки слугують офiцiйною назвою нормативно-правових актiв. Так, у правовш системi Чесько! Республши конституцiйними законами визначенi акти, якими вносяться змши та доповнення до КонституцГ! - п. 1 ст. 9 КонституцГ! Чесько! Республши 1992 р. проголошено, що «Конститущя може бути доповнена або змшена тшьки конституцшними законами», за юридичною силою вони також об'ективно не можуть вiдрiзнятися вщ самого основного закону.
Змши до конституцГ! мають форму нормативно-правового акта, який мае таку ж саму юридичну силу, як i конститущя: поправки до конституцГ! i сама конститущя розглядаються як змютове щле. Пiсля набуття чинност акти про внесення змiн до конституцГ!, як правило, стають частиною основного закону, штегруються з конституцшним текстом, школи iснують формально поза рамками цього тексту, виступаючи у ролi доповнення. Цей документ зазвичай мае назву закону про внесення змш. Така назва спричиняе ряд непорозумшь у тео-рГ! конституцшного права i стосуеться сшвввдношення понять конституцГ! та закону при визначенш юридично! природи актiв. У рядi кра!н для позначення акпв про внесення змiн до основного закону використовуються iншi назви -конституцшний закон, поправка, змiна до конституцГ! тощо.
Розробка законопроекту щодо внесення змш до конституцГ! може здшсню-ватися главою держави, парламентом, у деяких кра!нах - спещально створеним органом2 (конституцшш комiсГ!, спещальний консультативний орган, установчi збори). В окремих кра!нах iнiцiйованi до парламентського розгляду проекти актв щодо змш основного закону пщлягають конституцiйному контролю. В шших - вимагаеться, щоб законопроект про внесення змш до конституцГ! було прийнято двiчi, з певним штервалом у часi. Також у св^овш практицi мае мюце порядок затвердження змiн до основного закону парламентами двох скликань. За таких умов передбачаеться юлька голосувань кожним складом парламенту щодо прийняття ввдповщного акта. У деяких кра!нах ршення парламенту повинно бути затверджено референдумом.
1 У теорп 1 практищ його нередко використовували як синотм термшв «конститущя» 1 «основний закон».
2 Для деяких держав е характерним делегування функцш органу установчо! влади не спещально створеним для цього органам, а парламенту кра!ни. Так, наприклад за конституцшним законодавством Польщ1 законодавчу владу в кра!т здшснюють Сейм 1 Сенат, як працюють самостшно, окремо один ввд одного, але у раз1 необхщносп прийняття конституцй держави об'еднуються для стального проведения засвдання 1 в такому раз1 мають назву «Нацюнальт збори». У статп 1 Закону «Про режим тдготовки 1 прийняття Конституцй Польсько! Респу-бл1кп» визначалося, що «перша польська конститущя, попередньо прийнята сеймом 1 сенатом у склад1 Нащональних збор1в, затверджуеться народом шляхом конституцшного референдуму». Нащональш збори 2 квиня 1997 р. прийняли чинну Конститущю Польщ1, яка була затвер-джена ршенням загальнодержавного референдуму 25 травня 1997 р. [4, с. 376].
У Словаччиш, Угорщиш та Чехи парламент остаточно приймае закон про внесення змш до Конституцп. У Польшу на законодавчому рiвнi передбачено проведення референдуму як одшеТ iз стадiй процесу внесення змш до Конституций Так, на обов'язковий конституцшний референдум можуть бути винесеш питання змши положень Конституцп, що стосуються засад республжанського ладу, а також прав, свобод та обов'язюв особи та громадянина.
Законопроект про внесення змш до Роздтв I, II та XII Конституцп може бути винесений на затвердження загальнонащональним референдумом за ш-щативою Президента, п'ятоТ частини члешв верхньоТ або нижньоТ палати парламенту протягом 45 дшв шсля схвалення законопроекту про внесення змш до Конституцп верхньою палатою парламенту Польшу (референдум проводиться упродовж 60 дшв шсля внесення пропозицп щодо його проведення) (п. 1, п. 6 ст. 235). Право призначати загальнонащональний референдум належить нижнш палат парламенту Польшу (рiшення про проведення референдуму приймаеться бшьшютю депута™ Сейму, присутнiх на його засвданш, за умови, що на засвданш присутнi не менше половини складу Сейму); президенту, який призначае референдум за згодою Сенату (ршення про надання згоди на при-значення референдуму приймаеться бшьшютю сенаторiв, присутшх на засiданнi, за умови, що на засщанш присутнi не менше половини складу Сенату) (п. 2 ст. 125). Результати загальнонацюнального референдуму шдлягають виконанню у разi, якщо у них взяло участь бшьше половини зареестрованих виборщв (п. 3 ст. 125). Дшсшсть результатiв загальнодержавного референдуму визначае Вер-ховний Суд (ч. 4 ст. 125) [5].
У юридичнш теорп i практищ окремих краТн, крiм конституцiйних закошв, що замшюють основний закон, видшяють i iншi конституцiйнi закони. Останш не е частиною основного закону i пов'язанi з ним лише за змютом. У Чехп та Словаччиш конституцшними законами офiцiйно назван нормативно-правовi акти, прийняття яких з питань, визначених у конституцп, передбачене самою конститущею (ст. 11, ч. 3 ст. 100 Конституцп ЧеськоТ Республжи, ч. 2 ст. 3 Конституцп Республжи Словаччина) [6]. Об'екти регулювання, здшснюваного такими конституцшними законами, е водночас об'ектами власне конституцш-ного регулювання, адже вони позначен в конституцп. Можна припустити, що щ акти за силою е нижчими щодо конституцп, але вищими щодо так званих звичайних закошв1. Проте таке припущення не знайшло прямого шдтвердження у конституцшних текстах.
У деяких правових системах конституцшним законом даеться згода на обов'яз-ковють мiжнародних договорiв. Так, з припису ст. 86 Конституцп Республжи Словаччина 1992 р. випливае, що суб'ект законотворчосл (Нащональна Рада) у формi конституцшного закону схвалюе договiр про вступ Республжи Словаччина
1 У Словаччиш конституцшш закони виступають критер1ем конституцшносп шших норма-тивно-правових акпв. «Конституц1йиий суд приймае ршення про ввдиоввдшсть: а) закошв -Конституцп, конституцшним законам 1 м1жнародним договорам...» (ч. 1 ст. 125 Конституцп Республжи Словаччина).
до державного союзу з шшими державами, або про вихщ i3 такого союзу, i вщпо-вщш акти пiдлягають наступному затвердженню на референдумi (статтi 7, 93).
Рвения референдуму вважаеться ухваленим, якщо участь у референдумi взяло бiльше 50 % зареестрованих виборщв i вщповвдне рiшення було шдтри-мане бшьшютю тих, хто взяв участь у референдума Слiд зазначити, що про-мульгацiя рiшень, схвалених на референдум^ здiйснюеться парламентом у тому ж порядку, що i промульгация закошв (ст. 98). Парламент може змшити або скасувати результати референдуму шляхом прийняття конституцшного закону, але не рашше, шж через 3 роки шсля набуття рiшенням референдуму законно! сили. А референдум щодо питання, яке вже було предметом референдуму, може бути проведений не рашше, шж через 3 роки шсля проведення референдуму з цього питання (ст. 99). У Словаччиш розгляд скарг на результати референдумiв здшснюе Конституцшний Суд (п. 3 ст. 129) [6].
Конституцшш закони мають складшшу, шж звичайш, процедуру ухвалення. На практищ порядок ix прийняття парламентом передбачае застосування правила квалiфiкованоï бшьшост^, про що говориться в конститущях деяких краш Наприклад, у п. 4 ст. 84 Конституцй' Республши Словаччина 1992 р. зазначено, що «для прийняття Конституцй', внесення змш до Конституцй', прийняття конституцшних закошв ... необхвдна згода не менше трьох п'ятих голосiв усix депутапв»; у п. 4 ст. 39 Конституцй' Чесько1 Республши 1992 р. визначено, що «для прийняття конституцшного закону ... потрiбна згода трьох п'ятих голосiв вщ загального числа депутатiв та три п'ятих голосiв усix присутнix сенаторiв». Однак лише у випадках, коли ця вимога пов'язана з власне конституцшним регулюванням, вона засвщчуе найвищу силу таких актiв. З шшого боку, у низцi краш вимога квалiфiкованоï бiльшостi стосуеться iншиx закошв, офщшно не визначених як конституцшш2. Квалiфiкованою бiльшiстю голосiв (двi третини
1 Майже правилом щодо прийняття конституцшних закошв е вимога квал1ф1ковано1 бшьшосп (зазвичай у дв1 треп) ввд загального складу парламенту
2 Порядок пвдготовки та прийняття ново! Конституцй Польщ1 був визначений у конститу-цшному закош «Про порядок розробки та схвалення Конституцй Республжи Польща» ввд 23.04.1992 р. Як иром1жне ршення 17 жовтня 1992 р. було прийнято третю в ксторп Польщ1 Малу Конститущю - конституцшний закон про взаемоввдносини у стосунках м1ж законодав-чою i виконавчою владами Республ1кп Польща, а також про мкцеве самоврядування, який замшив Конститущю, номшально датовану 1952 р., водночас залишивши у спл1 ïï окрем1 роздшп i статть Констптуцiйнпй процес було завершено в 1997 р. - Конститущя була схва-лена Нацiональнпмп зборамп 02.04.1997 р. (451 голос «за» i 40 голошв «проти»). Як i було передбачено конституцшним законом 1992 р., шсля цього текст Конституцй було внесено на референдум, якпй було проведено 25.05.1997 р. (56,8 % голоав «за», 43,2 % «проти» при явщ виборщв у 38,9 %). Постало пптання лептимносп Конституцй, яке виршив Верховнпй суд 15.07.1997 р. Наступного дня, 16.07.1997 р., Конститущю пвдписав Президент Польсько1 Республжи, а набула вона чпнност 17.10.1997 р. [7, с. 42-44]. Необхвдно зауважити, що в Польщ1 термш «конституцшний закон» шсля прпйняття Конституцй 1997 р. офщшно на законодавчому р1вш не застосовуеться, хоча окрем1 юристи i полиики вживають цей термш у сво'1х публжащях i впступах, узагальнено трактуючи поняття констптуцшного закону як закону, що пов'язанпй насамперед змктом 1з Констптущею крашп, 1з внесенням змш до не'1, ухваленням ново! Конституцй.
вщ присутшх на засщанш члешв Сейму) приймаються, зокрема, закони про ратифжащю угод, яю передбачають передачу частини повноважень оргашв дер-жавноТ влади мiжнародним органiзацiям, закони про внесення змш до Конституцп (п. 2 ст. 90, п. 4 ст. 235 Конституцп Республжи Польща). У цих випадках вона лише шдтверджуе значущють вщповщних об'екпв правового регулювання. Питання про вищу юридичну силу таких закошв, порiвняно з шшими «звичай-ними» законами, як правило, не виникае.
Вимога абсолютноТ бiльшостi встановлена конституцiями ряду держав i щодо прийняття законiв, яю не мають форми конституцiйних. Трьома п'ятими вщ загальноТ кiлькостi депутатв та сенаторiв приймаються рiшення про рати-фiкацiю мiжнародних угод, якими передбачаеться передача частини суверенних повноважень держави мiжнароднiй оргашзацп (ст. 10-А, Конституцп ЧеськоТ Республiки); рiшення про скорочення строку повноважень Сейму (двома тре-тинами вщ конституцiйного складу Сейму (стаття 98 Конституцп Республжи Польща)), ршення про висловлення вотуму недовiри уряду (приймаеться бшьшютю вщ конституцiйного складу Сейму (ст. 158 Конституцп Республжи Польща)). А ршення щодо оголошення вшни або шшого стану, висунення обвинувачення Президенту у разi порушення ним Конституцп або вчинення державноТ зради, про оголошення загальнодержавного референдуму щодо при-пинення повноважень Президента та про передачу частини повноважень оргашв влади Словаччини бвропейському Союзу - трьома п'ятими вщ конституцш-ного складу парламенту (статт 7, 84, 106 Конституцп Республжи Словаччина) [8, с. 37-39].
Порядок прийняття конституцшних закошв i набуття ними чинност характеризуемся й шшими особливостями. Вщмшною вщ «звичайноТ», законодавчоТ е процедура Тх прийняття парламентом1. За загальним правилом глава держави не мае права вето стосовно конституцшних закошв, чим шдтверджуеться Тх особлива юридична природа та (або) зв'язок iз конститущею.
Державно-правовш теорГТ i практищ ряду краТн вiдоме поняття оргашчних законiв, якi на вщмшу вiд конституцiйних законiв не змшюють основних кон-ституцiйних принципiв, приймаються для уточнення або доповнення положень конституцп за прямим приписом останньоТ, на основi бланкетних норм (таы норми лише визначають коло питань, що мають бути врегульоваш оргашчними законами) та зазвичай регулюють один iз шститупв конституцiйного права в щлому. За спiльних загальних ознак оргашчш закони в рiзних краТнах назива-ються по-рiзному.
По сут, органiчнi закони встановлюють головнi конституцiйно-правовi iнститути в цiлому або Тх основи. Порядок прийняття, змши i скасування Тх дещо вiдрiзняеться вщ звичайного законодавства, хоча за юридичною силою
1 Конститущею Чех11 не визначено кшькосп читань, у ход1 яких мае проводитись обговорення законопроекпв, але зазначено, що у першому читанш та в ц1лому не може бути схвалений проект закону про державний бюджет, проекти змш до Конституцп та проекти закошв про ратифжащю окремих титв м1жнародних договор1в [8, с. 34].
вони тотожш. У ряд! краш оргашчш закони приймаються абсолютною бшьшЬ стю складу парламенту. Такий самий порядок встановлений i в шших державах, хоч у самш конституцй' назва «оргашчш закони» не вживаеться.
Уперше термш «sarkalatos ^гуйпу» для позначення саме рКзновиду законiв (оргашчних) було вжито в Конституцй' Угорщини 2011 р., де зазначаеться, з яких конкретних питань1 мають бути прийнят вщповщш закони i встановлю-еться спецiальна процедура прийняття. Зокрема, за певних умов для прийняття або для внесення змш до оргашчних закошв тут також потрiбна бшьшють у двК третини голосКв вщ загального складу парламенту. Разом з тим оргашчш закони не вщрКзняються за силою вщ звичайних закошв.
В Угорщиш до прийняття Конституцй' 2011 р. оргашчш закони взагалi не мали особливо1 назви, ввдрКзнялися вщ звичайних законiв тшьки процедурою прийняття. Бшьшкть законiв приймаються простою бшьшютю голосКв. Однак значна юльысть закошв, що врегульовують найважлившК сусшльш шститути, процеси та ввдносини, у деяких випадках вимагають бшьшост у двК третини голосКв як для ix прийняття, так i для внесення поправок. У минулому це часто блокувало прийняття закошв, осюльки угорська полггична культура, влада та опозищя не могли сшвпрацювати належним чином, у майбутньому - практично позбавить уряди (за умови, що вони не контролюватимуть/становитимуть пере-важну бшьшють депутатських манда™) можливост здшснення власно'1' полК-тики, пол^ики законодавчих та кадрових змш. ФахКвщ у сферК конституцшного права Угорщини рекомендують скасувати категорш закошв, для прийняття i внесення поправок до яких е необхвдним кворум, що становить двК третини голосКв [2, с. 32; 9, с. 14].
Висновки. У крашах Вишеградсько1 четвКрки конституцшш закони висту-пають складовою частиною конституцшно1 системи. Функщональне призна-чення конституцшних закошв у цих крашах рКзне: внесення змш та доповнень до конституцй' (ЧехКя); ¡мплементащя мКжнародних договорКв (Словаччина); регулювання окремих питань передбачених конститущею. У Польшу термш «конституцшний закон» шсля прийняття Конституцй' 1997 р. офщшно на зако-нодавчому рКвш не застосовуеться, хоча окремК юристи i пол^ики вживають цей термш у сво'1'х публшащях i виступах, узагальнено трактуючи поняття конституцшного закону як закону, що пов'язаний насамперед змютом ¡з Конститущею краши, ¡з внесенням змш до не']", ухваленням ново!" Конституцй'.
Отже, шд конституцшними законами розумшть не лише закони, якими вносяться правки чи доповнення до конституцй', але й закони, на яю посила-еться конститущя або необхвдшсть прийняття яких прямо передбачена чинною конститущею. ЦК закони конкретизують окремК положення конституцй', приймаються органами законодавчо!" влади чи на референдум! за спещальною процедурою.
1 Як правпло, у конститущях передбачено прпйняття оргашчних закошв з пптань статусу впщпх оргашв виконавчо'1 i судово'1 владп, мкцевого самоврядування, впборчо'1 системи, громадянства, оргашзацп та д1яльност1 полиичних партш, режиму надзвпчайного стану тощо.
Список лггератури:
1. Magyarorszag Alaptorvenye (2011. aprilis 25) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://njt.hu/cgi_bin/njt_doc.cgi?docid=140968.322953.
2. Кюппер Г. Конститущя Угорщини 2011 року / Г. Кюппер // Публ1чне право. - 2011. -№ 4. - С. 23-36.
3. Ustava Ceske republiky ze dne 16. prosince 1992 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.psp.cz/docs/laws/constitution.html.
4. Максакова Р. М. Основш форми реал1зацп установчоТ влади: УкраТна та заруб1жний дос-вщ [Електронний ресурс] / Р. М. Максакова // Часопис КиТвського ушверситету права. - 2012. - № 2. - С. 374-378. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_ 2012_2_91.
5. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&u act=8&ved=0ahUKEwj2sr00iYzQAhUBEiwKHf45C9QQFggZMAA&url=http%3A%2F%2Fisap. sejm.gov.pl%2FDownload%3Fid%3DWDU19970780483%26type%3D3&usg=AFQjCNFANwvLs5sb3 0DcWXz1ES_UuEfo4A&bvm=bv.137132246,d.bGg ().
6. Ustava Slovenskej Republiky [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www. prezident.sk/upload-files/20522.pdf.
7. Болд1жар С. О. Особливост технологи конституцшно'Т реформи в Польськш Республщк уроки для УкраТни [Електронний ресурс] / С. О. Болд1жар // Форум права. - 2013. - № 3. -С. 41-45. - Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21 DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_ meta&C21C0M=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=FP_index.htm_2013_3_9.
8. Ковриженко Д. Правове регулювання законодавчого процесу: досввд краТн 6С та пропо-зицп для УкраТни [Електронний ресурс] / Д. Ковриженко // Часопис «Парламент». - 2011. -№ 1. - С. 2-41. - Режим доступу: http://parlament.org.ua/2015/08/15/chasopis-parlament-12011/.
9. 1лов I. Конституцшш змши в Угорщиш 2012: основш новацп та Тх вплив на суспшь-но-полиичний розвиток держави / I. 1лов // В1че: Теоретичний i громадсько-полиичний журнал. - 2013. - № 4. - С. 11-15.
References:
1. Magyarorszag Alaptorvenye (2011. aprilis 25). Retrieved from: http://njt.hu/cgi_bin/njt_doc. cgi?docid=140968.322953 [In Hungarian].
2. Kiupper, H. (2011). Konstytutsiia Uhorschyny 2011 roku [The Constitution of Hungary on 2011]. Publichne pravo - Public Law, 4, 23-36 [in Ukrainian].
3. Ustava Ceske republiky ze dne 16. prosince 1992 Retrieved from: http://www.psp.cz/docs/laws/ constitution.html [in Czech]
4. Maksakova, R.M. (2012). Osnovni formy realizatsii ustanovchoi vlady: Ukraina ta zarubizhnyj dosvid [The Main Forms of Implementing the Constituent Power : Ukraine and international experience]. Chasopys Kyivs'koho universytetu prava - Scientific Journal Chronicles of KUL, 2, 374378. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_ 2012_2_91 [in Ukrainian].
5. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej (2 kwietnia 1997). Retrieved from: https://www. google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKE wj2sr00iYzQAhUBEiwKHf45C9QQFggZMAA&url=http%3A%2F%2Fisap.sejm.gov.pl%2FDow nload%3Fid%3DWDU19970780483%26type%3D3&usg=AFQjCNFANwvLs5sb30DcWXz1ES_ UuEfo4A&bvm=bv.137132246,d.bGg () [in Polish].
6. Ustava Slovenskej Republiky. Retrieved from: https://www.prezident.sk/upload-files/20522.pdf [in Slovak].
7. Boldizhar, S.0. (2013). 0soblyvosti tekhnolohii konstytutsijnoi reformy v Pol's'kij Respublitsi: uroky dlia Ukrainy [Technology Features 0f Constitutional Reform in Republic of Poland]. Forum prava - Forum prava 3, 41-45. Retrieved from: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/ cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN = 1&S21FMT=ASP_meta&C21C0M=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=FP_index.htm_2013_3_9 [in Ukrainian].
8. Kovryzhenko, D. (2011). Pravove rehuliuvannia zakonodavchoho protsesu: dosvid krain YeS ta propozytsii dlia Ukrainy [Legal regulation of the legislative process: The EU Experience and proposals for Ukraine]. Chasopys «Parlament» - Chronicles of Parliament 1, 2-41. Retrieved from: http://parlament.org.ua/2015/08/15/chasopis-parlament-12011/ [in Ukrainian].
9. Ilov, I. (2013). Konstytutsijni zminy v Uhorschyni 2012: osnovni novatsii ta ikh vplyv na suspil'no-politychnyj rozvytok derzhavy [Hungary^s Constitutional Changes 2012 : basic innovations and their impact on the socio-political development of the country]. Viche: Teoretychnyj i hromads'ko-politychnyj zhurnal. - Viche, 4, 11-15 [in Ukrainian].
Popovych N. V., Postgraduate Student of the Scientific Research Institute of State Building and Local Government, National Academy of Legal Science of Ukraine, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0003-0060-347X
Constitutional laws in the Visegrad countries
The article is devoted to investigation of the place of constitutional laws in the system of constitutional legislation of association of four Central European countries: Poland, Hungary, the Slovak Republic and the Czech Republic; to study the nature and functional use of constitutional laws, their specific characteristics and varieties, clarifying features, including special procedures for adoption and amendment of constitutional law and place in the legislation.
The current system of sources of law in Visegrad Group was formed under the influence of Roman, Austrian (Germanic), Socialist (Soviet) Law in the course of historical development, now it is identified as a system of civil law, which is changing and evolving under the influence of European international legal standards and values (laws of the European Union), formed primarily within the civil law. In the countries of the Visegrad Four constitutional laws are the integral part of the constitutional system. Thus, in countries of Visegrad Group functional use of constitutional laws is different (amending; implementation of international agreements; regulation of certain matters provided by the constitution, etc.). It is also mentioned in the article that in Poland, the term «constitutional law» after adoption of the Constitution of 1997 is not applied officially in terms of legislation, though, at the same time some lawyers and politicians use the term in their publications and speeches, collectively interpreting the notion of constitutional law as the law that is first and utmost connected with the content of the Constitution, with amendments to the Constitution, and the adoption of the new Constitution.
It is noted that «constitutional laws» can be understood not only as the laws that amend or supplement the Constitution but also as the laws the Constitution refers to or necessity of which is directly provided by the current Constitution. These laws specify certain provisions of the Constitution, are adopted by the legislature or a referendum in a specific order.
Keywords: Constitution; constitutional law; organic law; referendum; Visegrad Group.
Hadiuwna do pedKomzii 04.11.2016 p.
