CC BY
47
УДК 321.01: 342.413
1ван Терлюк
кандидат юторичних наук, доцент
кафедри юторп держави i права Навчально-наукового 1нституту права та психологи Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
i.terlyuk2406@gmail.com
КОНСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМ I УКРАШСЬКА МОДЕЛЬ КОНСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМУ: ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦ1ОНАЛЬНО1 ДЕРЖАВНО-ПРАВОВО1 ТРАДИЦП
© Терлюк I., 2017
Дослщжено феномен конституцiоналiзму та украТнськоТ моделi конститу-цiоналiзму в контекстi формування нащональноТ державно-правовоТ традицн. Вислов-лено думку, що основною формулою побутування украТнськоТ моделi консти-туцiоналiзму е щея забезпечення прав i свобод людини через обмеження державноТ влади, передовом, засобами парламентаризму, мкцевого самоврядування й оргашзащею державних в1дносин з чггким подiлом повноважень. Наголошуеться на тому, що в основ! украТнськоТ нащональноТ державно-правовоТ традицн - особливе ставлення украТнщв до свободи як центрально!' ознаки конституцiоналiзму.
Ключовi слова: украТнська нацiональна державнiсть, украТнський конститу-цiоналiзм, державно-правова традицiя.
Иван Терлюк
КОНСТИТУЦИОНАЛИЗМ И УКРАИНСКАЯ МОДЕЛЬ КОНСТИТУЦИОНАЛИЗМА: К ПРОБЛЕМЕ ФОРМИРОВАНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ ГОСУДАРСТВЕННО-ПРАВОВОЙ ТРАДИЦИИ
Исследуется феномен конституционализма и украинской модели конституционализма в контексте формирования национальной государственно-правовой традиции. Высказывается мнение, что основной формулой существования украинской модели конституционализма является идея обеспечения прав и свобод человека посредством ограничения государственной власти, прежде всего, средствами парламентаризма, местного самоуправления и организации государственных отношений с четким разделением полномочий. Подчеркивается, что в основе украинской национальной государственно-правовой традиции - особое отношение украинцев к свободе - центральной составляющей конституционализма.
Ключевые слова: украинская национальная государственность, украинский конституционализм, государственно-правовая традиция.
Ivan Terlyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology National University "Lviv Polytechnic" Department of History of State and Law Ph.D., Assoc. Prof.
CONSTITUTIONALISM AND UKRAINIAN MODEL OF CONSTITUTIONALISM: TO THE PROBLEM OF FORMATION OF NATIONAL STATE-LEGAL TRADE
The phenomenon of constitutionalism and the Ukrainian model of constitutionalism in the context of the formation of the national state-legal tradition is researched. The opinion is that the main formula for the existence of the Ukrainian model of constitutionalism is the idea of ensuring human rights and freedoms through the restriction of state power, in the first place, by means of parliamentary, local self-government and the organization of state relations with a clear division of powers. It is emphasized that in the basis of the Ukrainian nationallegal tradition, the special attitude of Ukrainians towards freedom as a central feature of constitutionalism.
Key words: Ukrainian national statehood, Ukrainian constitutionalism, state-legal tradition.
Постановка проблеми. Сьогодш вже як аксюма сприймасться твердження, що найоптимальшшою державною системою сучасност е та, в межах яко1 сощально-полггичний устрш i найбшьш значущi суспшьш вщносини будуються вiдповiдно до теоретично!' моделi конституцiоналiзму - багатогранного феномену, який пропонують розглядати як фшософсько-правову, полггико-правову, iдейно-полiтичну тощо категорiю [Див. напр.: 1, с. 248]. Так само у сучаснш науковш думщ незаперечною iстиною видаеться теза про те, що конституцiоналiзм, як засноване на захщних лiберально-демократичних цiнностях теорп конституцiï та практики конституцiйного устрою суспшьно-полггичне явище, не iдентифiкуеться виключно з якоюсь однiею конкретною нащею чи народом. Водночас, у кожнш демократичнiй державi може бути створена певною мiрою своя нацiональна модель конституцiоналiзму [2, с. 308]. Вважаемо, що для глибшого розумiння украшського нацiонального державотворчого процесу, зокрема в сьогодшшшх умовах пiдготовки i проведення конституцiйноï реформи, надзвичайно важливим е сучасний погляд на iсторичнi особливосп складання украïнськоï нацiональноï моделi конституцiоналiзму. З нашого погляду, вони корелювалися з нащональними традицiями державотворення, а вщтак - сприяли формуванню нащонально1' державно-правово1' традицiï.
Аналiз дослiдження проблеми. Доводиться констатувати, що проблематика конституцiоналiзму в Украш доволi популярна. Втизняну iсторiографiю, присвячену проблемам украшського конституцiоналiзму, умовно можна пjдiлити на кшька груп. Переважна бiльшiсть - це пращ теоретиюв-конститущоналюпв (В. Шаповала, П. Стецюка, С. Шевчука, М. Савчина, А. Крусян, М. Орзiха, Ю. Тодики, Д. Белова, О. Бориславсько1' та багатьох ш), якась частина -юториюв права (чи не найбшьш помггш автори - О. Мироненко, В. Срмолаев, О. Кресш), полiтологiв (напр., М. Томенко) та "чистих юториюв". Серед останнiх проблема демократичних традицш украшського народу - його свободолюбства, потягу до рiвностi, справедливости подiлу влади, виборностi владних оргашв, 1'х децентралiзацiï, тобто традицш, як покладено в основу сучасного розумiння явища конституцiоналiзму, стала предметом дослщжень В. Кононенка, С. Полтавця, О. Ситника, В. Смолiя, В. Степанкова, О. Струкевича, В. Шевчука, Т. Чухлiба та ш
Проте, як нам видасться, попри велику юторюграфда, означена у заголовку проблема формально виглядае бшьш знайомою, ашж глибинно зрозумiлою та засвоеною.
Метою статт е привернути увагу до проблеми конституцiоналiзму й укра1нсько1 моделi конституцiоналiзму як до укра1нсько1 нащонально! державно-правово! традицп.
Викладання основного матерiалу. Мусимо визнати, що у сучаснш вiтчизнянiй науцi таке, здавалося б, однозначне поняття, як конституцiоналiзм (тут i далi курсив наш - 1.Т.) мае доволi неоднозначне трактування. Вггчизняш вченi за роки незалежносп опублiкували десятки (якщо не сотш) праць, в яких загалом явище конституцiоналiзму розглядають як наукову i як полггико-правову категори та доктринальне вчення [3]. Автори наукових праць, використовуючи рiзнi методологiчнi тдходи й акцентуючи на рiзних аспектах конституцiоналiзму, проводять думку, що конституцiоналiзм як явище не мае i не може мати чiткого формального визначення.
Звюно, найбiльшу увагу вивченню конституцiоналiзму придiляють вченi-конституцiоналiсти. Вони дослщжують його як складний i багатовимiрний полiтико-правовий феномен. У зазначених параметрах, зокрема, розглядають це явище автори щонайменше трьох монографш, що видаш в Украш за останнi понад десять роюв. Так, для визнаного вггчизняного вченого-конституцiоналiста
B. М. Шаповала, конституцiоналiзм - це насамперед полггико-правова iдеологiя й iнтелектуальнi узагальнення, що притаманш певному етапу iсторичного розвитку, а також державне правлшня, що обмежене за змютом конституци [4, с. 17]. М. В. Савчин вбачае у конституцiоналiзмi передовым сощальне явище, що вiдображае еволюцiю поглядiв, iдей, доктрин щодо природи конституци та полггично1 практики втiлення таких щей в життя [5, с. 19]. А. Р. Крусян вважае конституцiоналiзм тривимiрним явищем i пропонуе дослщжувати його в полiтичнiй, фшософсько-юторичнш та юридичнiй iпостасях. Як юридичний феномен дослiдниця розглядае конституцiоналiзм у двох значеннях: широкому - як складну полггико-правову систему, та у вузькому - як особливий режим функцюнування державно1 влади на основi конституцшних методiв [6, с. 72].
Мiж iншим, думка щодо визначення конституцiоналiзму в широкому й вузькому розумшш цього слова досить поширена. Зокрема, конституцiоналiзм у широкому (полггико-правовому, полiтологiчному) та вузькому (юридичному) значеннях - провщна теза у працях П. Б. Стецюка. За вченим, конституцiоналiзм у широкому розумiннi е щейно-полггичною доктриною, щейно-полiтичним рухом та державно-правовою практикою, а у вузькому (юридичному) - державне правлшня, обмежене конститущею; вчення про конститущю як основний закон держави, закон, який визначае вщносини держави i суспшьства; полiтичнi системи, в основу яких покладено конституцшш методи правлшня [див., напр.: 7, с. 7, 71].
Разом з тим, серед вггчизняних конституцюналюпв немае едносп в питанш про мiсце Конституци як Основного закону в системi конституцiоналiзму. Серед найбiльш поширених -думки тих вчених, для яких: конституцiоналiзм е нерозривним i безпосередньо походить вщ конституци держави [Див.: 8, с. 16], конституцiоналiзм - це передовсiм державно-правова практика вщповщно до конституци [Див.: 9, с. 231, 232] тощо. Загалом, як нам видаеться, таю тези спонукають до висновку, що конституцiоналiзму взагалi немае без появи (наявносп) само1 конституци. Iншi (напр., С. Шевчук), навпаки, вважають хибними думки про те, що наявнють конституци е невщ'емною складовою конституцiоналiзму. I як приклад наводять держави зi стшкими традицiями конституцiоналiзму (напр., Великобриташя, де взагалi немае конституцil або 1зра1ль, де сьогоднi чинними е декшька конституцiйних актiв), i держав, де таю традицп не склалися навггь за умов активного конституцшного процесу (напр., колишнiй СРСР) [Див.: 10, с. 133-134]. Бо насправдi конституцiоналiзм полягае (тут погодимося з росшським дослiдником
C. Авак'яном) не в обов'язковш наявностi тексту конституци, а у глибокому пошануванш пов'язаносп держави i суспiльства правом та законом; у впровадженш в суспшьну свiдомiсть i буття людей ще1 авторитету людсько1 особистостi, поваги до И пдностц у втшенш верховенства права, що зокрема виявляеться у безпосереднш участi народу в здшсненш функцiй влади через демократичний порядок формування державних оргашв й загальну шдпорядкованють !х дiяльностi штересам народу, наявностi процесуальних механiзмiв захисту прав i свобод громадян тощо [11].
Тому, коли йдеться про сутшсть конституцiоналiзму як явища, вiтчизнянi конституцiоналiсти загалом одностайнi в тому, що "вихщною iдеeю конституцiоналiзму, яка визначае мету його юнування, е забезпечення свободи людини, гарантування И прав, а засобом досягнення ще! мети е обмеження свавшля держави" [1, с. 249]. Бшьше того, вiтчизнянi вчеш-конститущоналюти, як, скажiмо, С. П. Головатий, розглядаючи конституцiоналiзм в юридичному аспект i додержуючись класичного розумiння цього феномену як ще! про обмеження влади держави [12, с. 1627-1628], загалом переконанi, що власне сама щея конституци як Основного закону у письмовш формi виникла передовым через потребу унеможливлення свавшля державно! влади й пошуку засобiв захисту суспiльства вiд авторитарно! та необмежено! державно! влади. Зрештою, у такому висновку укра!нсью вченi суголосш чи не з бiльшiстю захщних дослiдникiв, також переважно вчених-конститущоналюив: Х. Барнетт, Л. Генкiна, С. Маклвейна, Дж. Олдера, Дж. Роулза чи А. Шайо, якi загалом також акцентують на головнiй мет конституцiоналiзму - обмеженнi державно! влади й недопущенш державного свавiлля. Для прикладу, С. Маклвейн, англшський вчений першо! половини минулого столiття, переконаний, що "конституцiоналiзм, або верховенство права е юридичним обмеженням держави та повною протилежнiстю щодо свавiльного правлшня" [13, с. 41]. Саме це висловлювання у спецiальнiй лiтературi вважаеться загальновизнаним, класичним у визначенш конституцiоналiзму [Див. напр.: 10, с. 130]. Приблизно так само думае сучасний угорський вчений Андраш Шайо, коли пише, що конституцiоналiзм — не що шше, як "сукупнють принципiв, порядку дiяльностi та шституцшних механiзмiв, якi традицiйно використовуються з метою обмеження державно! влади", а в шшому мющ цiе! ж пращ взагалi трактуе конституцiоналiзм як "обмеження державно! влади в штересах громадського (суспшьного) спокою" [14, с. 13, 24]. Загалом, з-помiж визначень описуваного явища вщ вчених-конститущоналютв претендувати на першiсть, з нашого погляду, може висновок про те, що конституцiоналiзм - це лише дотримання '^рносп" конституцiйним принципам, щеям верховенства права та обмеження влади [15, с. 59].
З шшого боку, важко не погодитися з М. Ф. Орзiхом, який вважае, що конституцiоналiзм належить до тих явищ, як "виникли значно рашше, нiж сформувалися уявлення про них" [16, с. 50]. Адже пошуки балансу у владi, !! вщповщальносп перед соцiумом провадилися значно рашше навпъ часу появи перших конституцш у сучасному розумiннi цього слова. Тому фшософи й теоретики права, юторики та iсторики права бачать у конституцiоналiзмi перш за все широку (якщо не сказати масштабну) наукову категорда. Виводять !!, починаючи вiд мiфологiчних форм свiторозумiння, тобто десь вщ 1У-Ш тис. до н.е., коли найiнтелектуальнiшi представники людства стали замислюватись над сутнютю категорш, якi покладено в основу регулювання вщносин мiж людьми, таких як добро i зло, правда i справедливiсть, рiвнiсть i нерiвнiсть, космосу i земних порядкiв, держави i суспiльства, мiсцем i призначенням людини, методами i спробами завоювання i змiцнення влади, походженням i значенням права тощо - до рацiонально-логiчних форм мислення, тобто до ознак теоретичного знання, а вiдтак виникнення полггико-правово! науки [17, с. 5-8].
Представники ще! когорти дослщниюв трактують конституцiоналiзм як доволi складну iдеологiю, себто сукупнють щей та уявлень щодо облаштування суспшьства та шляхiв його забезпечення [18, с. 180]; концепщю - "систему поглядiв на те чи шше явище; свггогляд, свггорозумшня" [18, с. 321] чи навггь доктрину. Зауважимо, що, скажiмо, "Юридична енциклопедiя" трактуе термiн "доктрина" не лише як вчення, науку чи фшософську теорда, а також як систему поглядiв й керiвну полтичну програму [19, с. 273]. Вщтак для них конституцiоналiзм у найзагальшшому трактуванш - це явище, що формувалося як багатовшове напрацювання людства, i грунтуеться не стшьки на законодавчих приписах, скшьки походить вiд iсторичного досвiду та культурно! спадщини народiв у сферi взаемодi! суспiльства й держави. З цього погляду для нас чи не найбшьш прийнятним видаеться бачення конституцiоналiзму, сформульоване вщомим науковцем, проф. О. Ф. Скакун, яка розуше його як систему "щей, концепцш (реалiзованих чи нереалiзованих), спрямованих на пошуки державно-правових засобiв, конструкцiй i форм (подiл влади, парламентаризм, виборча система, мюцеве самоврядування), здатних запобэти узурпацi! публiчно! влади й безвщповщальносп перед iндивiдами й суспiльством" [20, с. 244].
Якщо розглядаючи сучасний украшський конституцiоналiзм дослщники загалом одностайнi -розглядають його як оргашчну еднiсть нацюнально1 конституцшно1 теори, конституцiйного законодавства та практики його реалiзацil в частинi забезпечення прав та свобод людини в Украш, оргашзацп публiчноl влади на засадах и подiлу й функцiонування конституцшно1 держави загалом [21, с. 179], то з приводу юторичних витоюв укра1нського конституцiоналiзму тако1 одностайносп не спостерiгаемо.
Для прикладу, на думку вщомого вченого Т. Г. Андрусяка украшський конституцiоналiзм бере початок вщ "Вшьно1 Спшки" М. Драгоманова i базуеться на засадах прав i свобод людини та реальному i розвинутому мiсцевому самоврядуваннi. Зазначимо, що у категорда "права i свободи людини" крiм загальних базових, таких як свобода слова чи вшьне виборче право, дослщник пропонуе включати ще й таю, як право на отр незаконним дiям державного службовця, право на носшня збро1 чи право органiзовувати вiйськовi формування. А реальне мiсцеве самоврядування розумiе як право громади самостшно вирiшувати всi питання власно1 життедiяльностi, якi И стосуються [22, с. 54, 55]. Натомють, на погляд П. Б. Стецюка, категорда "украшський конституцiоналiзм" можна розглядати щонайменше в двох часових позищях: 1) украшський конституцiоналiзм перiоду УНР-ЗУНР; 2) сучасний украшський конституцiоналiзм (пiсля 1991 року) [21, с. 179].
Ми вважаемо, що витоюв украшського конституцiоналiзму слщ шукати у перiодi пiзнього Середньовiччя - раннього Нового часу, коли в умовах Великого князiвства Литовського руська шляхта-елгга, вiдстоюючи сво! права, намагалася спочатку через рiшення мюцевих сеймикiв, а згодом - i загальнодержавного Сейму - вплинути на процес обмеження влади великого князя. Вже у XVI ст. у полггичнш свщомосп шляхти литовський Вальний сейм вже асоцдавався з !х невiд'емним правом висловлюватися з проблем державного управлшня. Згодом у Речi Посполитiй iдеологiею формування засад конституцiоналiзму був один з варiантiв сприйняття "справедливо1" влади, який Н. Яковенко узагальнено окреслюе як '^чпосполитський". Вш спирався на iдею влади як контракту "вшьного народу" з правителем. У свил ще1 ще1 будь-яке авторитарне правлшня, здiйснюване без згоди й санкцп "народу" (тобто шляхти), вважалося за "тиранда", що накидае тдданим "ярмо рабства". Реплiки, яю вiдбивають цей тип полггично1 культури, розкидано по найрiзноманiтнiших текстах руського походження юнця XVI - середини XVII столггтя: вiд релiгiйних полемiчних трактатiв до сеймикових iнструкцiй, панеприюв, рiзноманiтних протестiв, приватних листiв i сеймових виступiв тощо [23, с. 399, 400]. Елементи вггчизняного конституцiоналiзму у польськiй Речi Посполитш знаходимо також у сеймовiй боротьбi укра1нсько1 православно1 шляхти за захист прав православное' конфеси в украшських воеводствах та у вiдстоюваннi сво1х прав реестровим козацтвом. Зрештою, перюд XVI-XVШ ст. в Украш - це час зародження й еволюци козацьких ладу i структур, а також утвердження козацтва як ношя державносп украlнцiв. Вiдтак тогочасний вггчизняний конституцiоналiзм - козацький конституцiоналiзм - мютиться у самiй системi оргашзацп влади козацьких утворень, в яких принцип виборносп козацько1 старшини загалом унеможливлював узурпацда влади. Передовшм це стосувалося Запорозько1 Сiчi, в яюй постулати козацького (звичаевого) права забезпечували широку участь козаюв в управлшш державним утворенням та гарантували !м усю повноту тодiшнiх полггичних, економiчних та культурних прав [24, с. 114].
Врештьрешт за вшх часiв укра1нському народовi була властива особлива стурбованють щодо конституювання сво1х прав, якi у козацьку добу раннього Нового часу ототожнюються з поняттям "вольносп", в iмперську добу Нового часу уже кореспондуеться з поняттям "волГ' й "свободи", а в сучасну добу Новггнього часу можна умовно зютавити з поняттям "демокрапя" в його широкому розумшш [Див. докл.: 25, с. 496-502]. Щ концепти стали пiдrрунтям розвитку украшсько1 моделi конституцiоналiзму. Вони також характерш для конституцiоналiзму европейських народiв (европейського конституцiоналiзму) взагалi. З нашого погляду, цей факт лише тдтверджуе, що теза про Украшу як про европейську державу та про украшщв як про европейський народ - не лише аксюма у географiчному чи тепер i в полiтико-географiчному сенсг Таке розумiння конституцiоналiзму, на нашу думку, корелюеться з думкою цитованого вище вченого-
конституцюналюта М. Ф. Орзiха, який в шшш сво!й працi стверджував, що конституцiоналiзм як полiтико-правова система не тшьки "функцiонально виходить за межi Конституци i взагалi права, [але й] вiдбиваe особливостi менталтету i буття народу' [26, с. 3].
Погоджуемося, що фундаментом будь-яко! нацюнально! моделi конституцiоналiзму е т.зв. конституцтна iдеологiя - вироблеш тривалою практикою функцiонування конституцiйно! держави певш конституцiйно-правовi iде! та доктрини [21, с. 179]. Однак вважаемо, що основу власне укра!нського конституцiоналiзму становлять засади, як вироблялися зокрема й практикою функцюнування европейських конституцiйних держав на певних етапах. Конкретш европейсью конституцiйно-правовi iде!, узагальнення та доктрини у тш чи iншiй формi запозичувалися, розвивалися у процесi еволюци укра!нського нацiонального конституцiйного мислення Х1Х -початку ХХ столiгтя, закршлювалися в конституцiйних актах та проектах перюду укра!нсько! державностi 1917-1921 рр., згодом - у програмних документах УГВР та дисидентського руху, а також у працях тих укра!нських теоретиюв права та конституцiоналiстiв, як працювали поза межами контрольовано! тоталггарним режимом Укра!ни. I якщо вони умовно вщповщали iнтересам й духу наци, то, варто погодитися з Вс. Речицьким, - вони належать до сфери оргашчного конституцiоналiзму [27]. I, що важливо, в останньому випадку - закладають основи нащональног державно-правовог традицИ, себто сукупносп елементв сощального i культурного спадку народу, що передаеться з поколшня в поколшня як вид суспшьно! нормативносп [28, с. 111, 113-114] чи юторично складеного, вираженого у сталих навичках, нормативно-цшнюного правоутворення, яке зумовлене релтйними i свiтськими вiруваннями, свггоглядом, почуттями, якiстю спожито! iнформацi! та сприйняття, розумiнням права, влади, державносп [29, с. 137]. Зважаючи на вищевикладене, як нам видаеться, щ слова також i про укра!нський конституцiоналiзм.
Висновки. Пiдсумуемо викладенi вище думки кшькома пунктами. По-перше, у сучаснш вiтчизнянiй (i не тшьки) правовш науцi конституцiоналiзм, попри те, що став предметом дослщження порiвняно нещодавно, достатньо повно вивчений впчизняними (i не тiльки) науковцями: обгрунтовано основнi принципи, цiлi, ознаки, елементи конституцiоналiзму, проте не вироблено ушфшованого пiдходу до самого визначення поняття "конституцiоналiзм". Вiдтак класично конституцiоналiзм ототожнюеться з верховенством права та юридичним обмеженням держави з метою недопущення свавшьного правлшня. По-друге, особливосп розвитку впчизняних суспiльно-полiтично! i правово! думки та загалом недовготривало! державно-правово! практики спонукають до висновку, що основною формулою побутування укра!нсько! моделi конституцiоналiзму слiд вважати iдею забезпечення прав i свобод людини через обмеження державно! влади, передовым, засобами парламентаризму, мюцевого самоврядування й органiзацiею державних вщносин з чiтким подiлом повноважень. По-трете, конституцiоналiзм вiдображае особливостi нацюнального менталiтету. Та система, в якш живуть укра!нцi i до яко! ми звикли - це европейська ментальнють. Вона мае iсторичнi кореш зокрема i у конституюваннi укра!нського буття. Передовсiм - через концепт "свободи", що е центральною ознакою конституцiоналiзму. По-четверте, вважаемо, що особливе - на ментальному рiвнi - ставлення укра!нщв до свободи ("вольносп", "воля") е для них тею свiтоглядною визначальною цiннiстю й неусвщомленим повнiстю орiентиром, якi покладено в основу укра!нсько! нацiонально! державно-правово! традицп, ширше - укра!нського поступу/непоступу на тернистому шляху побудови/розбудови/ втрати/вщбудови/вщродження нацюнально! державносп.
1. Бориславська О. Суттсть конституцiоналiзму: конституцiоналiзм як iдеологiя, доктрина i практика обмеженого правлшня / О. Бориславська // Вiсник Львiвського утверситету. Серiя юридична. 2015. Вип. 61. - С. 247-256. 2. [Стецюк П.] Демократiя та конституцiоналiзм /Петро Стецюк // Основи демократы: Шдручник для студентiв вищих навчальних закладiв / за заг. ред. А. Ф. КолодШ. 3-те вид., онов. i допов. - Львiв: Астролябiя, 2009. - С. 296-320. 3. Про дефтщю "конституцiоналiзм ", о^м названих вище, див. докл. зокрема: Циверенко Г. П. Основт тдходи до визначення поняття "конституцiоналiзм" у сучастй науковт думц /Г. П. Циверенко //Держава
та рег!они. Сер!я: Право. - 2009. - № 1. - С. 171-175 та in. 4. Шаповал В. М. Сучасний конституц1онал1зм: монографiя / В. М. Шаповал. - К : Салком ; Юртком 1нтер, 2005. - 560 с. 5. Савчин М. В. Конституцiоналiзм i природа конституцИ: монографiя /М. В. Савчин. -Ужгород : Лiра, 2009. - 372 с. 6. Крусян А. Р. Сучасний украгнський конституцiоналiзм: монографiя / А. Р. Крусян. - К. : Юртком 1нтер, 2010. - 560 с. 7. Стецюк П.Б. Конституцтний Суд Украгни як суб'ект формування сучасного украгнського конституцiоналiзму (до постановки проблеми) / П. Б. Стецюк // Право Украгни. - 2010. - №6. - С. 70-74. 8. Актуальн проблеми конституцтного права Украгни [текст] : тдручник. / за заг. ред. проф. Олтника А. Ю. - К. : Центр учбовог лтератури, 2013. - 554 с. 9. Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: учеб. пособие / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тодыка. - Харьков: Райдер, 2003. 10. Шевчук С. Основи конституцтног юриспруденцИ / С. Шевчук. - Харюв: Консум, 2002. - 296 с. 11. Авакьян С. А. Конституция России: природа, эволюция, современность: 2-е изд. [Электронный ресурс] / С. А. Авакян. - М. : РЮИД, "Сашко", 2000. - Режим доступа: http://constitution.garant.ru/science-work/modern/ 1776651/chapter/4/#block_400 12. Головатий С. П. Верховенство права: украгнський досвiд [Текст]. -Кн. 3 / С. Головатий. - К. : Феткс, 2006. - С. 1277-1747. 13. McKllwain C. Constitutionalism, Ancient and Modern. - Ithaka, N.Y.: Cornell University Press. - 1940. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.constitution.org/cmt/mcilw/mcilw.htm 14. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма) / Андраш Шайо; пер. с венг. А. П. Гуськовой, Б. В. Сотина. -М. : Юристь, 1999. - 292 с. 15. Забокрицький 1.1. Основш аспекти сучасного розумтня конституцiоналiзму /1.1. Забокрицький // Вiсник Нац. ун-ту "Львiвська полтехтка". "Юридичн науки". - 2015. - № 827. - С. 53-60. 16. ОрзихМ. Ф. Категориальное определение перспектив науки конституционного права /М. Ф. Орзих //Наука конституцтного права Украгни: сучасний стан та напрямки розвитку: [матерiали вистутв учас. "круглого столу" / за ред. А. П. Гетьмана). - X.: Право, 2009. 17. Див.: Конститущя незалежног Украгни : навч. поаб. для студ. юрид. спец. вищих закл. освти / НАН Украгни, 1нститут держави i права iм. В. М. Корецького, Стлка юристiв Украгни; ред. В. Ф. Погортко, Ю. С. Шемшученко, В. О. Свдокимов [та т.]. - К. : [б.в.], 2000. -426 с. 18. Новий тлумачний словник украгнськог мови: [В 4 т.] / [Укл.: В. Яременко, О. Слтушко]. -Т. 2: Ж-О. - К.: Вид-во "Аконт", 1999. - 910 с. 19. Юридична енциклопедiя: [В 6 т.] / [Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та т.]. - Т. 2: Д-Й. - К. : Укр. енцикл., 1999. - 744 с. 20. Скакун О. Ф. Украгнський конституцiоналiзм / О. Ф. Скакун // Мала енциклопедiя етнодержавознавства / НАН Украгни. 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького; Редкол.: Ю. I. Римаренко вдп. ред.) та т. - К. : Довiра: Генеза, 1996. - 942 с. 21. Стецюк П. Про дефiнiцiю категорИ "конституцiоналiзм" /П. Стецюк //Вiсник Львiв, ун-ту. Серiя юридична. 2004. - Вип. 39. -С. 171-180. 22. Андрусяк Т. Здобутки украгнського конституцiоналiзму та сучасний конституцтний розвиток Украгни / Т. Андрусяк // Теорiя i практика конституцiоналiзму: украгнський та зарубiжний досвiд: матерiали учасниюв третьог науково-практичног конференцИ (м. Львiв, 19 травня 2017 р.). - Львiв: 1НПП НУ "Львiвська полтехтка", 2017. - С. 51-56. 23. Яковенко Н. Дзеркала iдентичностi. До^дження з iсторiг уявлень та iдей в Укран XVI -початку XVIII столття /Наталя Яковенко. - К. : Laurus, 2012. - 472 с. 24. Паньонко I. М. Органи влади Запорiзьког Сiчi: монографiя /1. М. Паньонко. - Львiв: ЛьвДУВС, 2006. - 144 с. 25. Терлюк I. Я. Украгнська нащональна держава: штрихи до iсторiософiг проблеми / 1.Я.Терлюк // Вiсник Нащонального утверситету "Львiвська полтехтка". "Юр^т^ науки".- 2016. - № 845. -С. 496-502. 26. ОрзихМ. Ф. Конституционное право Украины: учеб.-метод. пособие. - О., 2003. 27. Речицкий Вс. Простi цiнностi конституцiоналiзму [Електронний ресурс] // Критика. Статтi. Число 1-2, 2011 - Режим доступу: http://krytyka.com/cms/front_content.php?idart=1018. Його ж. Зародження i розвиток украгнського оргатчного конституцiоналiзму [Електронний ресурс] // Права Людини в Украгт. 1нформацтний портал Харювськог правозахисног групи. - Режим доступу: http://khpg.org.index.php?id=1363603231 28. Мiрошниченко М. I. Генезис нащональних правових систем: теоретико-методологiчний аспект: Монографiя / М. I. Мiрошниченко. - К.: Утверситет "Украгна", 2007. - 271 с. 29. Арановский К. В. Конституционная традиция в российской среде /К. В. Арановский. - СПб., 2003. - 658 с.
REFERENCES
1. Boryslavs'ka O. Sutnist' konstytutsionalizmu: konstytutsionalizm yak ideolohiya, doktryna i praktyka obmezhenoho pravlinnya. [Sutnist' konstytutsionalizmu: konstytutsionalizm yak ideolohiya, doktryna i praktyka obmezhenoho pravlinnya]. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Category of law. Vol. 61. 2015, pp. 247-256. 2. Stetsyuk P. Demokratiya ta konstytutsionalizm. Osnovy demokratiyi: Pidruchnyk dlya studentiv vyshchykh navchal'nykh zakladiv. [Demokratiya ta konstytutsionalizm. Osnovy demokratiyi: Pidruchnyk dlya studentiv vyshchykh navchal'nykh zakladiv]. A. F. Kolodiy Publ. Vol. 3. L'viv, 2009, pp. 296-320. 3. H. P. Tsyverenko. Osnovni pidkhody do vyznachennya ponyattya "konstytutsionalizm" u suchasniy naukoviy dumtsi. Pro definitsiyu "konstytutsionalizm" [Osnovni pidkhody do vyznachennya ponyattya "konstytutsionalizm" u suchasniy naukoviy dumtsi] Derzhava ta rehiony. Category of law. Vol. 1. 2009, pp. 171-175 and others. 4. Shapoval V.M. Suchasnyy konstytutsionalizm: monohrafiya. [Suchasnyy konstytutsionalizm: monohrafya]. Kiev : Salkom ; Yurinkom Inter, 2005, p.560. 5. Savchyn M. V. Konstytutsionalizm i pryroda konstytutsiyi: [Konstytutsionalizm i pryroda konstytutsiyi]. Monohrafiya. Uzhhorod, Lira, 2009, p. 372. 6. Krusyan A. R. Suchasnyy ukrayins'kyy konstytutsionalizm: monohrafiya. [Suchasnyy ukrayins'kyy konstytutsionalizm: monohrafiya]. Kiev. Yurinkom Inter. 2010, p. 560. 7. Stetsyuk P. B. Konstytutsiynyy Sud Ukrayiny yak sub"yekt formuvannya suchasnoho ukrayins'koho konstytutsionalizmu (do postanovky problemy). [Konstytutsiynyy Sud Ukrayiny yak sub"yekt formuvannya suchasnoho ukrayins'koho konstytutsionalizmu (do postanovky problemy)]. Pravo Ukrayiny. Vol.6. 2010, pp. 70-74. 8. Oliynyk A. Yu. Aktual'ni problemy konstytutsiynoho prava Ukrayiny. [Aktual'ni problemy konstytutsiynoho prava Ukrayiny]. Pidruchnyk. Kiev. "Tsentr uchbovoyi literatury". 2013, p. 554. 9. Todika Yu. N. Konstytutsyonnoe pravo Ukrayny: Uchebnoe posobye. [Konstytutsyonnoe pravo Ukrayny: Uchebnoe posobye]. Kharkov: Rayder. 2003. 10. Shevchuk S. Osnovy konstytutsiynoyi yurysprudentsiyi. [Osnovy konstytutsiynoyi yurysprudentsiyi]. Kharkiv: Konsum. 2002, p. 296. 11. Avak'yan S. A. Konstytutsyya Rossyy: pryroda, evolyutsyya, sovremennost': 2-edition. [Konstytutsyya Rossyy: pryroda, evolyutsyya, sovremennost': 2-edition]. Moscow. RYuYD, "Sashko" Publ. 2000. Electronic resource available at: http://constitution.garant.ru/ science-work/modern/1776651/chapter/4/#block_400 12. Holovatyy S. P. Verkhovenstvo prava: ukrayins'kyy dosvid. [Verkhovenstvo prava: ukrayins'kyy dosvid]. Kiev, Feniks Publ. Vol.3. 2006, pp. 1277-1747. 13. McKllwain C. Constitutionalism, Ancient and Modern. [Constitutionalism, Ancient and Modern]. Ithaka, N. Y.: Cornell University Press. 1940. Electronic resource available at: http://www.constitution.org/cmt/mcilw/mcilw.htm 14. Shayo A. Samoohranychenye vlasty (kratkyy kurs konstytutsyonalyzma). [Samoohranychenye vlasty (kratkyy kurs konstytutsyonalyzma)]. Translated from hung. A. P. Hus'kovoy, B. V. Sotyna. Moscow. Yuryst'. 1999, p. 292. 15. Zabokryts'kyy I. I. Osnovni aspekty suchasnoho rozuminnya konstytutsionalizmu.[Osnovni aspekty suchasnoho rozuminnya konstytutsionalizmu]. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Zbirnyk naukovykh prats'. Yurydychni nauky. L'viv: Publication of L'vivs'koyi politekhniky. Vol. 827. 2015, pp. 53-60. 16. Orzykh M. F. Katehoryal'noe opredelenye perspektyv nauky konstytutsyonnoho prava. Nauka konstytutsiynoho prava Ukrayiny: suchasnyy stan ta napryamky rozvytku. [Katehoryal'noe opredelenye perspektyv nauky konstytutsyonnoho prava. Nauka konstytutsiynoho prava Ukrayiny: suchasnyy stan ta napryamky rozvytku). Kharkiv.: Pravo, 2009. 17. V. F. Pohorilko, Yu. S. Shemshuchenko, V. O. Yevdokymov and others. Konstytutsiya nezalezhnoyi Ukrayiny : navch. posib. dlya stud. yuryd. spets. vyshchykh zakl. Osvity. NAN Ukrayiny, Instytut derzhavy i prava im. V. M. Korets'koho, Spilka yurystiv Ukrayiny. [Konstytutsiya nezalezhnoyi Ukrayiny : navch. posib. dlya stud. yuryd. spets. vyshchykh zakl. osvity]. Kiev: 2000, p. 426. 18. Yaremenko, O. Slipushko. Novyy tlumachnyy slovnyk ukrayins'koyi movy.[ Novyy tlumachnyy slovnyk ukrayins'koyi movy]. Vol. 4. 2nd edition. Kiev. "Akonit" Publ. 1999, p. 910. 19. Redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) and others. Yurydychna entsyklopediya. [Yurydychna entsyklopediya]. 2nd edition. D-Y. Kiev. "Ukr. entsykl. ". 1999, p. 744. 20. Skakun O. F. Ukrayins'kyy konstytutsionalizm. Mala entsyklopediya etnoderzhavoznavstva. [Ukrayins'kyy konstytutsionalizm. Mala entsyklopediya etnoderzhavoznavstva.]. NAN Ukrayiny. In-t derzhavy i prava im. V. M. Korets'koho; Redkol.: Yu. I. Rymarenko (vidp. red.) and others. Kiev. Dovira: Geneza. 1996, p. 942. 21. Stetsyuk P. Pro definitsiyu katehoriyi "konstytutsionalizm". [Pro definitsiyu katehoriyi
"konstytutsionalizm"].Visnyk L'viv of university. Category of law. Vol. 39. 2004, pp. 171-180. 22. Andrusyak T. Zdobutky ukrayins'koho konstytutsionalizmu ta suchasnyy konstytutsiynyy rozvytok Ukrayiny. Teoriya i praktyka konstytutsionalizmu: ukrayins'kyy ta zarubizhnyy dosvid: materialy uchasnykiv tret'oyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi. (L'viv, 19th of May, 2017.). [Zdobutky ukrayins'koho konstytutsionalizmu ta suchasnyy konstytutsiynyy rozvytok Ukrayiny. Teoriya i praktyka konstytutsionalizmu: ukrayins'kyy ta zarubizhnyy dosvid: materialy uchasnykiv tret'oyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi. (L'viv, 19th of May, 2017.)]. L 'viv. INPP NU "L'vivs'ka politekhnika". 2017, pp. 51-56. 23. Yakovenko N. Dzerkala identychnosti. Doslidzhennya z istoriyi uyavlen' ta idey v Ukrayini XVI pochatku XVIII stolittya. [Dzerkala identychnosti. Doslidzhennya z istoriyi uyavlen' ta idey v Ukrayini XVI pochatku XVIII stolittya]. Kiev. Laurus. 2012, p. 472. 24. Pan'onko I. M. Orhany vlady Zaporiz'koyi Sichi: monohrafiya. [Orhany vlady Zaporiz'koyi Sichi: monohrafiya]. L'viv. L'vDUVS. 2006, p. 144. 25. Terlyuk I. Ya. Ukrayins'ka natsional'na derzhava: shtrykhy do istoriosofiyi problemy. [Ukrayins'ka natsional'na derzhava: shtrykhy do istoriosofiyi problemy]. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Zbirnyk naukovykh prats'. Vol. 845. Category of law studies. L'viv, Vydavnytstvo L'vivs'koyi politekhniky. 2016, pp. 496-502. 26. Orzykh M. F. Konstytutsyonnoe pravo Ukrayny: Ucheb.-metod. posobye. [Konstytutsyonnoe pravo Ukrayny: Ucheb.-metod. posobye.], 2003.
27. Rechytskyy Vs. Prosti tsinnosti konstytutsionalizmu. Krytyka. [Prosti tsinnosti konstytutsionalizmu. Krytyka]. Articles. Chyslo 1-2. 2011 Electronic resource available at: http://krytyka.com/cms/ front_content.php?idart=1018. Yoho zh. Zarodzhennya i rozvytok ukrayins'koho orhanichnoho konstytutsionalizmu. Prava Lyudyny v Ukrayini. [Yoho zh. Zarodzhennya i rozvytok ukrayins'koho orhanichnoho konstytutsionalizmu. Prava Lyudyny v Ukrayini]. Informatsiynyy portal Kharkivs'koyi pravozakhysnoyi hrupy. Electronic resource available at: http://khpg.org.index.php?id=1363603231.
28. Miroshnychenko M. I. Henezys natsional'nykh pravovykh system: teoretyko-metodolohichnyy aspekt: Monohrafiya. [Henezys natsional'nykh pravovykh system: teoretyko-metodolohichnyy aspekt: Monohrafiya].Kiev. Universytet "Ukrayina". 2007, p. 271. 29. Aranovskyy K. V. Konstytutsyonnaya tradytsyya v rossyyskoy srede. [Konstytutsyonnaya tradytsyya v rossyyskoy srede]. Kiev. V. SPb. 2003, p. 658.
Дата надходження: 30.10.2017р.
