CC BY
21
УДК 342.4
I. I. Забокрицький
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, асист., асистент кафедри конституцшного та мiжнародного права
ОСНОВН1 АСПЕКТИ СУЧАСНОГО РОЗУМ1ННЯ КОНСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМУ
© Забокрицький I. I., 2015
Розглядаються основш аспекти сучасного розумiння конституцiоналiзму. Дослщжуються основн1 пiдходи до розумiння конституцiоналiзму як доктрини обмеження влади, видшяються його елементи. Аналiзуються iнституцiйна, нормативна та аксюлопчна складовi сучасного конституцюнашзму.
Ключовi слова: конституцiоналiзм, обмеження влади, складовi конституцю-налiзму.
И. И. Забокрицкий
ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ СОВРЕМЕННОГО ПОНИМАНИЯ КОНСТИТУЦИОНАЛИЗМА
Рассматриваются основные аспекты современного понимания конституционализма. Исследуются основные подходы к пониманию конституционализма как доктрины ограничения власти, выделяются его элементы. Анализируются институциональная, нормативная и аксиологическая составляющие современного конституционализма.
Ключевые слова: конституционализм, ограничения власти, составляющие конституционализма.
I. I. Zabokrytskyy
KEY ASPECTS OF THE MODERN UNDERSTANDING OF CONSTITUTIONALISM
The main aspects of the modern understanding of constitutionalism are determined. Basic approaches to understanding of the doctrine of constitutionalism as limitation of power and its elements are figured out. Institutional, normative and axiological components of modern constitutionalism are analyzed.
Key words: constitutionalism, government restrictions, elements of constitutionalism.
Постановка проблеми. Як для теори конституцшного права загалом, так i для цього дослщження зокрема, поняття конституцiоналiзму е одним i3 центральних. Враховуючи неоднорщнють пiдходiв до визначення конституцiоналiзму як правового явища та плюралiзму думок щодо його розумшня, необхщно дослщити рiзнi думки з цього питання та глибше з'ясувати суть цього явища.
Аналiз останшх дослiджень та публiкацiй. У теори конституцiйного права конститущо-налiзм виступае одним iз центральних, якщо не найголовнiшим правовим феноменом. Дискусп щодо визначення поняття конституцiоналiзму, його основних ознак, моменту його виникнення як правового явища, тенденцш функщонування та розвитку продовжуються в конституцшно-правовш науцi, досi залишаються актуальними. Питання конституцiоналiзму доволi широко дослiджували таю укра!нсью та зарубiжнi науковцi, як Дж. Бiллiас, Дж. Волдрон, Т. Пнсбург, Де Сiкейра, А. Р. Крусян, Ч. Маклвейн, М. П. Орзiх, М. В. Савчин, О. В. Скрипнюк, П. Б. Стецюк, С. В. Шевчук та шшь Однак сучасна правова наука все ще перебувае на етапi становлення цшсного уявлення про конституцiоналiзм як правове явище.
Формулювання цiлi статть В зв'язку з цим метою статп е аналiз основних аспекпв сучасного розумiння конституцiоналiзму та формулювання авторського пщходу до визначення поняття "конституцюналiзм".
Виклад основного матерiалу С. В. Шевчук зазначае, що "конституцюналiзм - це режим функцiонування державно! влади вщповщно до Конституци, причому термш "конститущя" у суспiльствi, в якому юнуе конституцiйна держава (дшльшсть держави спрямовуеться тiльки для забезпечення певних, нормативно визначених суспшьних цшей згiдно iз загальновизнаними правовими принципами та нормами) розумiеться у широкому сенс - як Конституцiя, що заснована на щеологи конституцюналiзму" [1, с. 136-137]. Це визначення вказуе на те, що конституцiоналiзм немислимий без наявносп конституцшно! (обмежено!) держави. Справд^ про iснування конституцiоналiзму слщ говорити не так там, де прийнята Конститущя (в розумiннi юридичного акту), як там, де юнуе так звана "фактична Конститущя" - реальний стан суспшьних вщносин, що передбачае певш механiзми оргашзацп влади. Саме тому дуже доцшьним е пщхщ Р. Тейтел, вiдповiдно до якого конституцiоналiзм слiд розглядати широко, не лише як позитивне право писаних Конституцш, але i як систему фундаментальних правових i полггичних норм i практик, якi е конститутивними щодо держави [2, с. 57]. Таке визначення робить акцент власне на важливому поеднанш полггичних та правових аспекпв - концентращя лише на нормативнш складовiй конституцiоналiзму без врахування реально! реалiзацi! в полпичному жигтi призводить до ризиюв помилкового розумiння конституцiоналiзму в межах позитивютсько! правово! фiлософi! (як "позитивне право писаних конституцш"), тодi як сучасне розумiння конституцiоналiзму спрямоване на втшення аксiологiчних його аспектiв (права людини, верховенство права, демократiя та шш1). Зрештою, як зазначав В. I. Чушенко, - конституцiйне право - це право полпичне [3, с. 14], а пщхщ С. В. Шевчука (як режиму функщонування державно! влади вщповщно до Конституци) наштовхуе на думку, що поняття конституцiоналiзму i демократичного державного режиму е дуже наближеними.
Важливим для розумшня сутносп конституцiоналiзму е i поняття "конституцiйний лад". Як зазначае Ф. Венюлавський, "практично всi дослщники конституцiйного ладу вважають, що вш втiлюе в конституцiйно-правову практику ряд найважливших, загальновизначених суспiльних цiнностей, що зумовлюють демократичнiсть правового статусу особи, демократичш процедури формування, органiзацi! й функщонування державно! влади, взаемодда рiзних !! органiв, вiльну дiяльнiсть шстшупв громадянського суспiльства тощо" [4]. О. В. Прiешкiна вказуе, що "основи конституцiйного ладу Укра!ни - це основоположш принципи органiзацi! та дiяльностi держави, якi визначають форму i засоби органiзацi! Укра!нсько! держави, забезпечують людиш та громадянину вiдповiдний i достатнiй комплекс прав i свобод та характеризують !! як конституцшну державу" [5]. На думку В. Ф. Погоршка та В. Л. Федоренка, "конституцшний лад е системою суспшьних вщносин, передбачених i гарантованих конститущею i законами, прийнятими на !! основi i у вщповщносп до не!" [6, с. 100]. О. В. Скрипнюк вказуе, що "пщ конституцшним ладом Укра!ни слщ розумiти передусiм систему вiдповiдних правовщносин, якi виникають, змiнюються та припиняються у зв'язку iз визначенням сутносп, змiсту та юридичних ознак суспшьного та державного ладу Укра!ни" [7]. Отже, конституцшний лад можна вважати такою собi "практикою"
реалiзаци щей конституцюналiзму. Оскiльки його розумдать насамперед як сукупнiсть iснуючих правовщносин, то видаеться доцiльним стверджувати про можливють iснування конституцiоналiзму лише за умови реального втшення його щей в щ правовiдносини. Якщо тд конституцiоналiзмом розумiти лише теоретичнi ще! та концепцп, то вiн залишиться не чим iншим, як абстракщею, теоретичною конструкцiею, виведеною за межi реально дiючого права. Тому вважаемо, що iснування конституцiоналiзму можливе лише за умови вщповщносп конституцiйного ладу таким щеям. В iнакшому випадку ми можемо стверджувати лише про наявнють державного ладу - тобто певно! моделi оргашзацп влади, яку не можна вважати обмеженою, а вщповщно i державу, в якш така модель iснуе, - конституцшною.
А. Шайо вважае, що конституцiоналiзм - це обмеження державно! влади в штересах громадського (суспiльного) спокою [8, с. 24]. У цш доволi короткiй дефшщп дещо завуальоваш такi важливi ознаки сучасного конституцiоналiзму, як демократiя (оскiльки народ е джерелом влади, який вщповщно може 11 i обмежити; саме це, очевидно, мають на увазi тд громадським чи суспiльним спокоем) чи верховенство права (для обмеження влади потрiбен певний мехашзм - в сучасному суспiльствi лише право може виступати в ролi ефективного обмежувача). Думка ж В. М. Шаповала, вщповщно до яко! суть конституцiоналiзму, його змiстову основу виражае формула "Конституцшно-правова норма + практика 11 реалiзаци" [9, с. 26] пщтверджуе той факт, що конституцiоналiзм е поеднанням одночасно двох складових - теоретично-нормативно! (як певш ще!, концепци, вчення, доктрини, що втiлюються безпосередньо в нормах права) та практично! (реальний стан реалiзацi! першо! складово!). Цiлком погоджуемось з цiею формулою, за умови, що конституцшно-правова норма буде вщповщати вшм принципам, зазначеним вище. Безумовно, практика реалiзацi! конституцшно-правових норм е надзвичайно важливою, оскшьки конституцiоналiзм не може iснувати абстрактно, щейно, вiдiрваним вiд реальних суспшьних процесiв. Лише за умови ефективно! реалiзацi! iдей конституцiоналiзму можна говорити про його наявнють.
На думку Де Сшейра, термiн "конституцiоналiзм" за суттю означае обмеження влади та юнування верховенства права [10]. Вш стверджуе, що конституцiоналiзм складаеться з доктрини, пов'язано! зi структурою уряду, розподшом влади, системою стримувань i противаг, а також захисту прав, а отже, незважаючи на рiзноманiтнi визначення, якi можуть вiдрiзнятись один вщ одного, ключовi елементи конституцiоналiзму не повиннi викликати суперечок: обмеження влади та верховенство права. Автор також висловлюе низку думок щодо необов'язковосп юнування писано! Конституци для наявносп конституцiоналiзму, оскiльки "головним е лептимнють здiйснення повноважень владою, добровшьне зобов'язання громадян пiдпорядковуватись встановленiй (або тшьки такiй, що лише мае бути встановлена) системi i добре структурованш органiзацi! уряду" [10]. Погоджуемось з цим твердженням, однак вважаемо, що серед ключових елеменпв автор упустив демократда. Очевидно, що лептимнють влади випливае з того, що джерелом влади е народ, який за допомогою форм як безпосередньо!, так i здебшьшого представницько! демократа реалiзуе владу. Те саме можна зазначити i про установчу владу, оскшьки !! реалiзацiя (через прийняття конституцiй, конституювання суспiльних вiдносин) е чи не найвищою формою демократа. Звщси i спосiб структурно-iнституцiйно! оргашзацп влади, у якiй iснують органи з прямою легггимнютю (легiслатури як виборш органи) та з похщною (виконавча влада). Недемократичнi способи оргашзацп влади, хоч i можуть певною мiрою дотримуватись верховенства права, не мютять цього необхiдного зв'язку мiж владними механiзмами i джерелом влади, а тому сумшвно вважати !х конституцiйними; навiть у разi дотримання прав людини стабшьнють тако! влади з погляду недопустимости перетворення !! на свавiльну е сумнiвною. Саме тому демокрапя, поряд iз обмеженням влади i верховенством права, мае бути сутнюною ознакою сучасного конституцiоналiзму. Слушною е i думка автора, вщповщно до яко! "концепщя конституцiоналiзму не е унiверсальна, i юторично нiколи такою не була. Були ^ досi iснують) кра!ни, в яких конституцiоналiзм залишаеться лише такою собi формулою, пiд яку можна пщлаштувати будь-якi iде!, якi мало стосуються конституцiоналiзму [10]. Таким чином, це призводить до ситуацп, коли Конститущя теоретично iснуе, але не практикуеться". Це ще раз
тдтверджуе думку щодо необхщносп поеднання теоретично! та практично! складово! конституцiоналiзму.
Дехто також вважае, що конституцiоналiзм - це система ушх юридичних явищ, пов'язаних iз розробкою, прийняттям та дiею конституцiй, !х науковими дослщженнями та з'ясуванням конституцiйностi, тобто мiри вiдповiдностi iснуючих суспiльних вiдносин, акпв та дiй державних i громадських структур вимогам основного закону держави [11, с. 16]. Такий пщхщ дещо тяжiе до формального розумшня конституцiоналiзму, i в центр ставить Конститущю як нормативно-правовий акт, а не ще! та концепци, покладенi в основу. Як видно з попередньо проаналiзованих думок, у свт конституцiоналiзм розумiють насамперед як щею, яка вже може бути втшена у рiзноманiтних формах (переважно шляхом прийняття та реалiзацi! Конституци). Також, вiдповiдно до цього визначення, реальш суспiльнi вiдносини, акти та ди державних i громадських структур можуть вщповщати вимогам основного закону держави, однак якщо така Конститущя не вщповщае вимогам, пов'язаним передуем з Верховенством права, то i говорити про наявнють конституцiоналiзму не можна. Шчого не згадуеться i про обмеження влади.
На думку Бо Л^ конституцiоналiзм як концепщя означае систему полiтичних механiзмiв, у якш iснуе вищий закон (як правило, його називають Конститущею), в якш усе (зокрема, вся система державного управлшня) регулюеться вищим законом, в якш лише воля народу (як правило, через визначеш процедури, зазвичай через голосування) може змшити вищий закон, в якш змши можуть бути внесет рщко в зв'язку зi складнiстю отримання тдтримки бiльшостi насел ення, в якiй юнуе принцип розподiлу влад, стримувань та противаг та незалежна судова гшка влади для юридичного обгрунтування та захисту верховенства Конституцi! [12]. Як бачимо, такий шдхщ зосередився на доволi розширеному перелшу ознак конституцiоналiзму - тут наявна i нормативна складова (Конститущя), i такi ознаки, як демокраия, розподiл влад, та тдкреслюеться важливiсть судово! гiлки влади (хоч безпосередньо тут конституцшна юстищя i не згадуеться, але лише !! наявнiсть може допомогти досягти мети забезпечення дiево! правово! охорони Конституци (яка шляхом здшснення контрольних функцш забезпечуе правильне тлумачення, розумшня та дотримання правових норм Конституци, що становлять основу конституцiоналiзму); не менш важливим е i загальне судочинство). Також тут бачимо i наголос на конституцшнш стабiльностi. Автор також зазначае, що "конституцiоналiзм не визнае суверештету законодавчо! гiлки влади. Натомють, вiн визнае суверенiтет народу. У вщповщносп до конституцiоналiзму, законодавча влада не може бути вищою за Конститущю, оскшьки сама е створена Конститущею та регулюеться нею". Однак необхщно пам'ятати, що i владу народу потрiбно обмежувати (в укра!нськш Конституци таким прикладом е норма ст. 74, вщповщно до яко! референдум не допускаеться з питань податюв, бюджету та амшсти [13]; тобто обмеженню тдлягае не лише державна влада, а й влада народу). Цшавою е i думка автора, вщповщно до яко! "конституцiоналiзм базуеться на особистому штерес кожного, що е унiверсальним для людсько! природи". Цей погляд е по суп утвердженням витокiв конституцiоналiзму з певних природно-правових iдей, згщно з якими ця концепцiя розумiеться як щось вище, i саме з не! i бере сво! витоки будь-яка державна влада, хоч обмежена вщповщно до Конституци.
М. П. Орзiх зазначае, що юнують три пщходи до визначення поняття конституцiоналiзму -полiтичний, фiлософський та правовий [14, с. 23-24]. У полгшчному розумшш конституцiоналiзм -полгшчна органiзацiя держави i громадянського суспшьства. Вiн обмежуе державну владу, сприяе !! самообмеженню. У фiлософському сенш конституцiоналiзм - це фiлософiя юридичного свпогляду за постулатами правово! держави, що мае юторико-фшософсью витоки в теолопчнш iдеологi!, iдеях природного права. Цшком слушна думка, враховуючи, що бшьшють захiдних концепцiй розумiння конституцiоналiзму мають саме природничо-правовi засади, як основу для верховенства права та конституцiоналiзму. Що ж до юридичного пщходу, то вш передбачае доктринальну основу (конституцшш iде! та погляди), конституцшно-нормативш приписи та конституцiйнi традици, що зумовлюють конституцiйну практику. До ознак конституцiоналiзму автор зараховуе: 1) конституцшну правосвiдомiсть; 2) конституцiйно-нормативнi постулати (зокрема правовi принципи та норми дефшщи), якi сприймають не як щось застигле, статичне, а
взяте разом з !х доктринальними основами, системою правових цшностей, що вщображають концепщю, фiлософiю, сутнiсть Конституцi! та практики !! реалiзацi!; 3) конституцшш правовiдносини, що передбачають визнання та державний захист прав i свобод людини та асощацш людей, а також суб'ективш публiчнi права та свободи (як таю, що можуть бути спрямоваш проти державно! влади за позитивною моделлю: громадянин А проти держави); 4) конституцшна законнють (конституцшнють), що не обмежуеться неухильним виконанням законодавства з врахуванням внутршньо! його iерархi!, а е ознакою саме конституцшносп актiв, дiй та бездiяльностi суб'ектiв конституцiйного права [14, с. 23-24]. Отже, спостертаемо тлумачення поняття конституцiоналiзму через його ознаки i спробу структуризацi!. В будь-якому випадку, розподшення конституцiоналiзму на певш структурнi елементи вiдповiдае загальновизнанiй у свт теорi! конституцiоналiзму. По-сутi, пункт 2 е нормативною, а 3 - практичною основою конституцiоналiзму. Важливим вважаемо видшення конституцшно! правосвiдомостi - мабуть, тшьки в державi з високим рiвнем тако! як в пересiчних громадян, так i в представникiв влади можна досягти реалiзацi! засад конституцiоналiзму. Видiлення ж автором конституцiйно! законносп свiдчить про особливу важливiсть конституцшно! юстици в системi органiзацi! та розподшу влади.
Звiсно, iснування Конституци не обов'язково означае наявнiсть конституцiоналiзму, за умови вiдсутностi реального втшення його принципiв та iдей. Що ж до можливосп iснування конституцiоналiзму без Конституцi!, як единого, кодифшованого нормативного акта, то обгрунтування тако! видаеться дуже вдалим на прикладi Конституци Великобритании яка е сукупнютю законiв, прецедентiв i конституцiйних угод Велико! Британи [15, с. 339-340]. Ця Конституцiя е певним феноменом, !! ще часто називають неписаною, оскшьки вона нiколи не була записана в одному акт [16, с. 9]. До джерел Конституци належать, зокрема, акти Парламенту, договори, прецедентне право, доктрина, а також право Свропейського Союзу. Як зазначае Ендрю Блш, незважаючи на те, що е рiзнi думки, щодо доцшьносп юнування певно! кодифшовано! Конституци в Великобритании спроба здiйснити таку була б справдi складним завданням [17]. На думку П. Б. Стецюка, неписана Конститущя - це дуже рщкюне явище, i !! буквально розумiють як групу полггико-правових уявлень, концепцiй, доктрин, вчень тощо щодо оргашзаци державного життя в суспшьсга за загальновизнаними принципами i засадами сучасного конституцiоналiзму, якими тимчасово керуються у сво!й дiяльностi демократичш органи влади [18]. При тому Конститущю Великобританi! вiн зараховуе до змшаних, оскiльки значну частку становлять закони. Як зазначае I. Ю. Богдановська, на сучасному етапi помггно змiцнюеться i розширюеться та частина неписано! Конституци, яку становлять писаш статути [19]. Оскшьки вс статути внаслщок iснування принципу парламентського верховенства мають рiвний статус та юридичну силу, виникае питання, вщповщно до якого критерда можна визнавати статут частиною неписано! Конституци. Як зазначае автор, в англшськш правовш доктриш таким критерiем е предмет регулювання цього статуту. Як частини Конституци розглядаються статути, як регулюють вщносини в публiчно-правовiй сферi. Тому, повертаючись до питання щодо необхщносп юнування писано! Конституци для конституцiоналiзму, можемо дшти висновку, що наявнiсть якогось одного нормативного акта, який би називався Конститущею, не е основним критерiем для юнування конституцiоналiзму. Як вже зазначалось, згiдно iз сучасним розумiнням конституцiоналiзму, основним критерiем е реальне втшення щей та принцитв, а не наявнють нормативного акта. 1снування в бiльшостi кра!н свггу Конституцi! зумовлено передусiм зручнiстю для сприйняття та пiдкреслення значно! ролi Конституцi!, !! верховенства. Як зазначае Свгенш Танчев, суддя конституцiйного суду Болгари, Конституцiя певно! держави е найвищим актом в iерархi! нормативних шструмеш!в. Прийнята установчою владою, як ношем народного суверенiтету, Конституцiя - на вершиш пiрамiди джерел права [20]. Верховенство Конституци важливе з огляду на такий формальний аспект, як пщтримка iерархi! в системi джерел права, оскшьки тодi iншi нормативнi акти повиннi вiдповiдати Конституци. Отже, робимо висновок про те, що питання юнування писано!, едино! та кодифшовано! Конституци е скорше питанням лопки побудови нормативно-правових акпв, ашж конституцiоналiзму як правового явища, оскшьки останнш, як
сукупнють природничо-правових щей, в першу чергу Верховенства права, набагато бшьше сконцентровусться на фактичному юнуванш цих щей в певнш державi, анiж на форм^ за допомогою яко! воно закршлюеться. Потреба в iснуваннi Конституци виправдана ще й з того погляду, що вона мае певне символiчне значення, як правило, закршлюючи в своему текстi як основш принципи та засади оргашзаци влади, так i основнi гаранти прав людини, на основi яких будуеться правова система будь-яко! держави. Недаремно впродовж юторичного розвитку iдей конституцiоналiзму вони втiлювались в необхiдностi юнування нормативного акта, що мав би вищу юридичну силу, i часто прийняття такого акта е наслщком суттево! змiни правовiдносин, що юнують в державi, часто революцшно! (особливо це помггно на етапi прийняття перших конституцш в ютори свггового конституцiоналiзму). Проте навiть еволюцiйний шлях розвитку, що може полягати як у прийнятп нових Конституцш, так i у внесенш змiн до чинних, свщчить про значну модифшащю (або прагнення до тако!) способiв та моделей правового регулювання (що чггко простежуеться в Укра!ш, де тсля прийняття Конституци 1996 р. вже було кшька змiн моделi оргашзаци влади з президентсько-парламентсько! республши до парламентсько-президентсько! i навпаки; змша Конституци i вiдповiдно балансу повноважень, передбачених нею, ютотно впливае на розвиток правових процешв в держав^. Це пiдтверджуеться також тим, що конституци за природою тяжiють до стабшьносп (ми погоджуемось з думкою, що бшьшють розробникiв конституцiй ддать так, наче вони мають юнувати протягом довгого перiоду, а бшьшють конституцшних теоретикiв сходяться в думщ, що !х стiйкiсть та тривалють е цiннiстю; проте на практищ конституци переважно зазнають змiн часпше, нiж це задумано [21, с. 112, 123]), i здебiльшого передбачають жорсткий порядок внесення змш до них.
Не обов'язковою е i прив'язка до держави - в попередшх наших дослщженнях, зокрема, ми аналiзували проблеми формування наднацiонального конституцшного права в межах Свропейського Союзу [22, с. 73-120]. Отже, ми говоримо про Конституцш в !! матерiальному, змiстовому аспектi - як про певну сукупнють норм, що виконують функци Конституци, належно оргашзовують суспiльство. Невiд'емною частиною конституцiоналiзму е його нормативна складова, i таю норми можуть мютитись (як можемо спостертати на прикладi GC) не обов'язково в нащональному законодавствi, але й об'ективуватись у формi мiжнародного договору, оскiльки в межах Свропейського Союзу функцil Конституцil виконують установчi договори та Хартiя основоположних прав €С. За формою це мiжнароднi договори, але володiють низкою ознак, що вказують на !х конституцiйну природу.
М. В. Савчин вказуе, що "конституцiоналiзм е сукупнiстю щей та уявлень про роль конституци у суспшьсга та вщповщне !х втiлення у полiтико-правових вiдносинах. 1нтелектуальною основою конституцiоналiзму е iдеl обмеження публiчноl влади та забезпечення основних прав i свобод, гарантiею чого виступае судовий конституцшний контроль" [23, с. 23]. Отже, наголошуеться на доктринальнш основi конституцiоналiзму, вiдповiдно до якого це явище оргашчно розвивалось пщ впливом рiзноманiтних конституцiйних щей. Пщтримуемо цю думку, враховуючи, що надзвичайно важливою е аксюлопчна складова конституцiоналiзму - сукупнiсть певних (конституцшних) принцитв, якi по сутi е концентрованим втшенням iдейних постулатiв конституцiоналiзму та на яких грунтуються не лише конституци в сучасних демократичних конституцшних державах, але й 1хш правовi системи, на вершинi яких iерархiчно перебувають конституцiйнi норми та визначають напрями розбудови галузевих норм та принцитв. Що ж до судового конституцшного контролю як гарантп обмеження влади, то детальшше щ питання ми розглянемо шзшше, в контексп реалiзацil принципу розподiлу влади.
Англомовш словники подають декiлька визначень конституцiоналiзму. Серед них такi: 1) уряд (в оригiналi government - в перекладi з англiйськоl цим термшом позначаеться не лише уряд, як орган виконавчо! влади, а вся система оргашзацп влади), в якому влада розподшена та обмежена за допомогою системи закошв, яких повинш дотримуватись; 2) конституцiйна система врядування; 3) врядування вщповщно до конституцшних принцитв; 4) принципи, дух або система врядування вщповщно до Конституци, особливо писано! Конституци, вiрнiсть та дотримання ще^' системи або цих принцитв [24, 25]. З цих визначень можна зробити юлька висновюв. Передуем
надзвичайно важливими е реальне юнування та дотримання конституцшних принципiв -першочергово тут розумiеться верховенство права (оскшьки саме за допомогою правових засобiв втiлюються iдеали, "дух" конституцiоналiзму) та обмеження влади. Саме '^рнють" цим принципам, неухильне 1х додержання свщчать про iснування конституцiоналiзму в його шституцшному аспектi - створенш системи оргашзацп влади, яка була б справдi "конституцшною". Як бачимо, в захщнш правовiй традицп термш "конституцшний" набувае саме цiннiсного значення, субстантивного, а не формального.
Багатоаспектнють термша "конституцiоналiзм" можна пояснити i тим, що, як зазначае Дж. Волдрон, "конституцiоналiзм означае рiзнi речi в рiзних умовах - його можна розглядати i як англшську прихильнiсть до парламентського суверенiтету, як i американську до судових обмежень на законодавчу владу; проте, незважаючи на рiзницю мiж англiйським i американським конституцiоналiзмом, ми можемо стверджувати, що конститущоналюти в обох державах захищають форми полiтичного структурування, що обмежують владу рiзними способами" [26, с. 4-5]. Це ще раз тдтверджуе нашу думку про те, що конституцiоналiзм сам по собi е унiверсальним явищем, певним набором принцишв, iдей та уявлень. Способи ж та моделi його реалiзацil е надзвичайно рiзноманiтними - це можуть бути як республши, так i конституцiйнi монархи, унiтарнi держави та федеративш з вертикальним подшом влади, президентськi та парламентськi способи правлшня. Кожна держава вiдповiдно до тих чи шших нацiональних традицш вибирае певну конституцiйну модель оргашзацп влади, i звiдси популярнiсть термшв на зразок "американський", "англiйський", "французький" конституцiоналiзм. Проте сама суть конституцiоналiзму як втiлення верховенства права та обмеження влади залишаеться незмiнною, i звiдси надзвичайно влучним е визначення конституцiоналiзму як "вiрностi" конституцiйним принципам та щеям.
Висновки. Безумовно, ми розумiемо, що поняття конституцiоналiзму надзвичайно складне, комплексне, багатоаспектне, яке навряд чи можна повнютю охопити одшею дефшщею, однак спробуемо, на основi узагальнення рiзноманiтних пiдходiв, сформулювати власне визначення
конституц1онал1зму, nid яким пропонуемо розумти основану на зах^днт цивШзацШтй та правовт традицп доктрину обмеження влади, що оргатчно охоплюе тституцтну (система взаемопов'язаних та взаемозбалансовуючих оргатв), аксiологiчну (низку принцитв, яю е концентрованим втшенням конституцтних щнностей) та нормативну (систему об 'ективованих правових норм, спрямованих на регулювання владних вiдносин) складовi, а також практичне !х втшення в сусniльствi, яке зоргатзувалось з метою оптимально! реалiзацi! суверенно! влади, що природно належить йому загалом та кожному iз його члетв зокрема.
1. Шевчук С. В. Основи конституцтно! юриспруденцИ - К.: Украгнський центр правничих студт, 2001. - 302 с. 2. R. Teitel. Transitional justice and the transformation of constitutionalism. Comparative Constitutional Law (Research Handbooks in Comparative Constitutional Law) by Tim Ginsburg, - 680p., P. 57-76. 3. Чушенко В.1., Заяць I. Я.. Конститу^йне право Украгни: тдручник. -К.: Видавничий дiм "1н Юре", 2007. - 488 с. 4. Вемславський Ф. Конститу^йний лад та сустльний iдеал: до питання про базовi цiнностi конституцтного ладу Украгни. Право Украгни. - 2010. - № 2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/pruk/ 2010 2/14. pdf 5. ПрiешкiнаО. В. Основи конституцтного ладу в системi Конституцп Украгни //. Часопис Кигвського утверситету права, 2010, N 4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. kul-lib. narod. ru/bibl. files/chas2010/4/93. pdf 6. Погортко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституцтне право Украгни:/ за ред. В. Ф. Погортка. - К. - 432 с. 7. Скрипнюк О. В. Конституцтний лад Украгни: ознаки, принципи, гаранты // Вiсник Центральног' Виборчог' комiсi! N 4 (14), 2008 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. cvk. gov. ua/visnyk/pdf/2008_4/ visnik_st_14. pdf 8. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма) / Пер. с венг. - М. : Юристъ, 2001. - 292 с. 9. Шаповал В. М. Становлення конституцiоналiзму в УкраЫ: проблеми теорп // Право Украгни. - 1998. - С. 26. 10. Julio Pinheiro Faro Homem de Siqueira. What is
subnational constitutionalism? Stals Research Paper N. 7/2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. stals. sssup. itfiles/stals_Pinheiro. pdf 11. Актуальт проблеми конституцтного права Украгни [текст] : тдручник. / за заг. ред. проф. ОлтникаА. Ю. - К.: "Центр учбовог лтератури", 2013. - 554 с. 12. Bo Li. What is constitutionalism? Perspectives, Vol. 1, No. 6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. oycf. org/Perspectives2/6 063000/ whatisconstitutionalism. htm 13. Конститущя Украгни eid 1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada. gov. ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 14. Проблеми сучасног конституцiоналiстики: навч. поаб. / М. П. Орзiх, М. В. Афанасьева, В. Р. Барський [та т.] за ред. М. П. Орзiха. - К.: Юртком 1нтер, 2011. - 272 с. 15. Конституцтне право зарубiжних крагн: навч. поаб. /М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Рiяка та iн.; За заг. ред. В. О. Рiяки. -2-ге вид., допов. i перероб. - К. : Юртком 1нтер, 2006. - 544 с 16. Barnett, H. (2005). Constitutional and Administrative Law (5 ed.). London: Cavendish. - 827 p. 17. Dr. Andrew Blick . Codifying - or not codifying - the UK constitution: A Literature Review . February 2011. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. parliament. uk/pagefiles/56954/ CPCS%20Literature%20Review%20(4). pdf 18. Стецюк П. Б. Основи теорИ конституцИ та конституцiоналiзму. Частина перша: поабник для студентiв. - Львiв: Астролябiя, 2004. - 232 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. lawyer. org. ua/?i=195 19. Богдановская И. Ю. Классификация конституций стран "общего права" // Право: Журнал Высшей школы экономики 2012, № 1. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ecsocman. hse. ru/hsedata/ 2013/02/23/1306542300/%oD0%o9F%oD1%80%oD0%oB0%D0%oB2%oD0% BE%202012-1-9. pdf. 20. Supremacy of Constitutions in the Context of Constitutional Pluralism. Professor Evgeni Tanchev, Judge at the Constitutional Court of Republic of Bulgaria. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www. enelsyn. gr/papers/w4/Paper%20by%20Prof.%20Evgeni%20Tanchev. pdf 21. Tom Ginsburg, Constitutional Endurance. Comparative Constitutional Law (Research Handbooks in Comparative Constitutional Law) by Tim Ginsburg, 680 p., pp. 112-125. 22. Забокрицький 1.1. Конституцiоналiзацiя джерел мiжнародного права: нащональт та наднащональт аспекти: [монографiя] / I. I. Забокрицький. - Львiв: Лiга-прес, 2015. - 232 с. 23 Савчин М. В. Конституцiоналiзм i природа конституцИ: Монографiя. Ужгород: Полiграфцентр "Лiра", 2009. - 372 с. 24. Constitutionalism - the Free Dictionary by Farlex [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. thefreedictionary. com/constitutionalism 25. Constitutionalism - Collins Dictionary. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. collinsdictionary. com/dictionary/ english/constitutionalism 26. Waldron, Jeremy, "Constitutionalism: A Skeptical View" (2010). Philip A. Hart Memorial Lecture. Paper 4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://scholarship. law. georgetown. edu/hartlecture/4/.
