CC BY
38
УДК 342.33
1.1. Забокрицький
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук,
асистент кафедри конституцiйного та мiжнародного права
ПОД1Л ВЛАДИ ЯК ЕЛЕМЕНТ СУЧАСНОГО КОНСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМУ: УКРА1НСЬКИЙ ТА ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д У КОНТЕКСТ1 МОДЕЛЕЙ ОРГАН1ЗАЦ11 ВЛАДИ
© Забокрицький I. I., 2016
Розглядаються основн проблеми подшу влади як елемента сучасного конституцiоналiзму. Досл1джуються украУнський та заруб1жний досвщ вибору моделей оргашзацн влади та чинники, що впливають на нього. Аналiзуються питання подiлу влади на прикладi таких держав, як УкраУна, США, ФРН, Великобриташя.
Ключовi слова: подш влади, конституцiоналiзм, моделi оргашзацн влади, рiвнi оргашзацн влади.
И. И. ЗаГокрицкий
РАЗДЕЛЕНИЕ ВЛАСТЕЙ КАК ЭЛЕМЕНТ СОВРЕМЕННОГО КОНСТИТУЦИОНАЛИЗМА: УКРАИНСКИЙ И ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ В КОНТЕКСТЕ МОДЕЛЕЙ ОРГАНИЗАЦИИ ВЛАСТИ
Рассматриваются основные проблемы разделения властей как элемента современного конституционализма. Исследуются украинский и зарубежный опыт выбора моделей организации власти и факторы, влияющие на него. Анализируются вопросы разделения властей на примере таких стран как Украина, США, ФРГ, Великобритания.
Ключевые слова: разделение властей, конституционализм, модели организации власти, уровне организации власти.
1.1. Zabokrytskyy
SEPARATION OF POWERS AS PART OF MODERN CONSTITUTIONALISM: UKRAINIAN AND FOREIGN EXPERIENCE IN THE CONTEXT OF MODELS OF GOVERNANCE
The main problem of separation of powers as an element of modern constitutionalism are examined. Ukrainian and foreign experience in selecting of models of governance and the factors that influence this selection are studied. The questions of separation of powers by the example of such countries as Ukraine, the USA, Germany, UK are analyzed.
Keywords: separation of powers, constitutionalism, models of governance, levels of government.
Постановка проблеми. Розподш влади загальновизнано е одним i3 основоположних елеменпв сучасного конституцiоналiзму, без якого не можна уявити реальну та ефективну конституцшну державу. Разом з тим, принцип розподшу влади не е абстрактно-теоретичною
концепщею, а втшюеться в рiзноманiтних моделях оргашзацй влади, що зумовлюе необхвдшсть дослiдити так чинники, що впливають на ix вибiр.
Аналiз останшх дослiджень та публiкацiй. Проблеми подшу влади розглядали тaкi нaуковцi, як А. М. Амар, Ю. Г. Барабаш, Ф. В. Венiслaвський, 1.В. Процюк, П. Салазар-Угарте, Х. Фшс-Фьеро та iн. Разом з тим бшьшють i3 них не концентруеться на питаннях взаемозв'язку подшу влади iз моделями оргашзацй влади.
Формулювання цт CTaTTi. Вiдповiдно, цшлю статп е дослiдження подшу влади як елемента сучасного конституцiонaлiзму в контекст украшського та зaрубiжного досвiду моделей оргашзацй влади.
Виклад основного матерiалу. В сучаснш нaуцi, як вважае I. В. Процюк, "одт вчет обстоюють iдею класичного подшу влади, друп - подшу функцiй державно!' влади, треп доповнюють й новими елементами" [1, с. 56]. Постае питання: чи можна спрaвдi говорити про те, що владу певною мiрою "дшимо"? В сучaснiй теорй конституцiонaлiзму ключовою е теза про те, що влада належить нaродовi - так реaлiзуеться концепцм народного сувереттету, який може здiйснювaти й як безпосередньо (шляхом процедур безпосередньо!' демокрaтii), так i через державш органи (ця норма вiдобрaжaеться зазвичай в сучасних Конституцмх, зокрема Конституцй Укра'ни [2]). I тому нам видаеться бшьш прийнятною теза про те, що дшиться не сама влада (оскшьки вона як явище е неподшьною i випливае iз суверенiтету народу, який, своею чергою, формуеться по суп iз суверештету кожного окремого його представника), а функцй влади. Аксiомaтичним е твердження про те, що зосередження усiх функцш в повноваженнях однiеi особи або одного органу призводить до значних ризиюв зловживання такою владою. Саме тому щ функцй необхвдно подшити мiж рiзними органами та посадовими особами, своею чергою, надшивши !'х певними повноваженнями щодо взаемоконтролю. Однак оскшьки термiн separation of power настшьки мiцно укорiнився в свгтову конституцiйну практику, то вважаемо за необхвдне використовувати його, пам'ятаючи, що тд цим розумiеться саме функщональний розподш. Такий розподш може проявлятись у рiзних формах: як по горизонтaлi (коли зазвичай видшяеться класичний подш на законодавчу, виконавчу та судову гшки), так i по вертикaлi - нaйчiткiше такий проявляеться у федеральних державах. Разом з тим вертикальний подш також спостерй'аеться на рiвнi унiтaрних держав, в контекст рiвня !'х центрaлiзaцii. Питання децентрaлiзaцii е доволi актуальним в деяких сучасних державах, i особливо часто щ питання шдшмаються остaннiм часом в Укрaiнi. Загальноприйнятим стандартом у цш сферi е субсидiaрнiсть, пiд яким розумiють "принцип, згвдно з яким центральна влада мае субсидiaрну функцiю, а отже, виконуе лише ri повноваження, яю не можуть бути виконaнi на мюцевому рiвнi" [3]. Суть теорй подшу влади означае подш функцш влади, а отже, подш повноважень мiж рiзними органами - зокрема мкцевими i державними, i якщо принципу субсидiaрностi не дотримано i держава перебирае на себе занадто багато повноважень, то навряд чи можна говорити про ефективну оргашзащю i здшснення влади в держава Водночас у нaдмiрно децентрaлiзовaних державах зi "слабким центром" за певних умов можуть виникнути вiдцентровi тенденцй, що можуть проявлятись у таких негативних для 6удь-яко'' держави явищах, як сепаратизм. Отже, конституцiонaлiзм передбачае ефективний розподш влади як по горизонтал^ так i по вертикали Важливо, що принцип субсидiaрностi поступово виводиться на нaднaцiонaльний рiвень i е основою оргaнiзaцii влади в Свропейському Союзi, про що ми поговоримо в наступних розд1лах цього дослщження.
Пiдтвердження наших думок щодо принципу розподшу держaвноi влади можна знайти i в одному iз рiшень Конституцiйного Суду Укра1ни (N 4-рп вiд 1 квiтня 2008 р.), де вш зазначав, що "подш держaвноi влади е структурною диференщащею трьох рiвнознaчних основних функцш держави: зaконодaвчоi, виконaвчоi, судово1\ Вш вiдобрaжaе функцiонaльну визнaченiсть кожного з державних оргашв, передбачае не тшьки розмежування !'х повноважень, а й !'х взaeмодiю, систему
взаемних стримувань та противаг, як мають на метi забезпечення !х ствробггництва як едино!' державно! влади" [4].
Отже, очевидним е факт, що подш влади е одним iз основоположних принцитв сучасного конституцiоналiзму. Оскшьки конституцiоналiзм е доктриною та практикою обмеження влади, а неподшена влада не е такою, то вш е iманентним до конституцiоналiзму. Також вш е основою для видшення моделей конституцiоналiзму. Як ми вже зазначали, доволi часто вживаються таю термши, як "укра!нський", "американський", "шмецький", конституцiоналiзму тощо [24]. Водночас ми залишаемось переконанi, що iдея конституцiоналiзму е едина, вона е ушверсальною та природно притаманною захiднiй правовш, культурнiй, цивiлiзацiйнiй традици. Однак зрозумшо, що кожна держава в силу свого вторичного розвитку, ментальних особливостей наци, що становить !! "ядро", та навпъ, можливо, певних елемеипв випадковостi дiйшла до побудови конституцiоналiзму сво!м шляхом. Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки виникла i продовжуе iснувати та активно розвиватись модель президентсько! республiки, при цьому певною мiрою можна вважати, що це чи не едина в свт ефективно дiюча конституцiйна президентська республша (в чистiй сво!й форм^ коли президент е главою виконавчо! влади i зосереджуе багато повноважень, значним видаеться ризик того, що держави, як ще не е сталими у сво!х демократичних i конституцiйних традицмх, не здатнi забезпечити належне "стримування" президентсько! влади - тому дуже часто держави, що перейняли таку модель, у кращому випадку е перехвдними у своему прагненш до сучасного конституцiоналiзму, а в пршому - просто "маскують" за термiном "президентська республiка" авторитарш течi!, тобто цi республiки трансформуються у так зваш "суперпрезиденстькi". До реч^ в сучасних конституцiйних дослвдженнях доволi часто фiгуруе термiн "суперпрезиденцiалiзм" щодо пострадянських держав [5, 6]). У своему дослвдженш щодо моделi президентсько! республiки Х. Фiкс-Фьеро i П. Салазар-Угарте видшяють чотири перюди iсторi! i еволюцi! цього правового феномену: 1) народження концепци в Сполучених Штатах Америки (1787); 2) перша експансм концепци: Швденна Америка (Х1Х ст.); 3) боротьба з колонiалiзмом i виклики щодо розвитку: Африка, Середнш Схiд i Азм; 4) компромiс мiж минулим i теперiшнiм: колишнiй Радянський Союз i постсоцiалiстичнi держави пiсля 1989 р. [7, с. 631-639]. I тому ми схильш погодитись з думкою авторiв, як вказують, що "держави, як заснували президентськi системи, мають спшьну i чiтку причину для цього: потребу побудови сильного i ршучого полiтичного лiдерства, можливого гарантувати захист нацiонально!' незалежностi i сувереттету, в той самий час проводячи економiчний розвиток i соцiальну штегращю". [7, с. 647]. Однак якщо ми придивимось уважшше до держав, що запровадили таку модель, то можна спостери,ати наступне: всi вони все ще далею вiд iдеалiв конституцiоналiзму - в основному це Африка, Азм, Латинська Америка та пострадянський проспр. Якщо розглянути юторто Укра!ни пiсля розпаду СРСР, то вона теж тяжiе до президентських форм правлшня - незважаючи на те, що Конституцм 1996 р. у первиннш сво!й редакцi! закршила змiшану, президентсько-парламентську республiку, реалi! стверджують про iнше - президент намагався так чи шакше перебирати на себе якомога бшьше повноважень та якомога бшьше впливати на процеси, що ввдбуваються в держава I хоча в Укра!ш пiсля внесення змш до Конституцi!' в 2004 р. з невеликою перервою (2010-2014 р.) дiе парламентсько-президентська модель, суспшьна думка все ще сприймае президента як "сильну" фiгуру, здатну ефективно реалiзовувати державну полiтику i здiйснювати владу. Разом з тим, така модель оргашзаци влади е доволi недосконалою i може сприяти виникненню конституцiйних конфлiктiв (це правове явище було предметом дослвдження зокрема Ю. Г. Барабаша [8]). Вважаемо, що саме мiнiмiзацiя конституцiйно! конфлштносп е одним iз основних завдань побудови ие! чи iншо! моделi органiзацi! влади.
Причини для вибору те! чи iншо! конституцiйно! моделi можуть бути дуже рiзними. Наприклад, в одному дослвдженш вказано, що було виявлено сильний зв'язок мiж ступенем активносп дисидеипв у комушстичних кра!нах та подальшим вибором полггичних iнституцiй: кра!ни, де рiвень активносп дисидентiв був вищим, тяж1ли до моделi парламентсько! демократi!, натомiсть кра!ни з нижчим рiвнем активностi дисидеипв обирали зрештою президентськi режими, що швидко ставали авторитарними чи натвавторитарними [9, с. 378]. Це дослвдження пов'язуе
B^ip таких моделей з piBHeM розвитку громадянського суспшьства. Згадуеться i зв'язок мiж встановленням демократа та типом культури (iндивiдуалiстька-колeктивiстська) [9, с. 379]. На наш погляд, це тдтверджуе вже рашше висловлeнi нами думки щодо неввд'емного зв'язку доктрини конституцiоналiзму з захiдною цивiлiзацiею, якiй притаманний саме iндивiдуалiзм як цiннiсть, що е iманeнтним типом мислення, свггогляду та мeнталiтeту у Gвpопi та Сполучених Штатах, якi стали батьювщиною конституцiоналiзму та активно розвивають його вдеали. Посткомунiстичнi держави з низьким piвнeм розвитку громадянського суспшьства, конфоpмiзмом, тяжiнням до патepналiзму, етатизму у фоpмi значного перебшьшення pолi держави у соцiумi пiсля розпаду Радянського Союзу опинились перед дилемою вибору державно!' моделк президентських (або натвпрезидентських, якi тяжши до де-факто президентських з перебшьшенням pолi президента та намаганням перебрати на себе бшьшу кшьюсть повноважень) форм пpавлiння, що цшком вiдповiдали вищевказаним ознакам, з бажанням побачити "сильну руку" при влад1 Натомiсть парламентаризм як явище залишаеться багато в чому на етат лише становлення, потрапляючи в значну залежшсть вiд президентських полггичних куpсiв. Наявнiсть таких суспшьних настро1'в можна пiдтвepдити i на пpикладi соцiологiчних опитувань. Так, за дослвдженнями, проведеними соцiологiчною групою "Рейтинг" на замовлення Мiжнаpодного Рeспублiканського 1нституту (IRI) за фiнансування уряду Канади та оприлюдненого 13 сiчня 2016 р., отримано цiкавi результати. На запитання "Якби Ви могли обирати мiж двома позицмми, що е бшьш важливо для Вас - демократична система влади чи заможна економша?" 50 % опитаних ввддало перевагу економщ i лише 36 % - демократа. Це ще раз тдтверджуе загальне очшування ввд держави саме eкономiчних благ, натомiсть традицшш дeмокpатичнi цiнностi вiдсуваються на другий план. Ще цiкавiшим було питання щодо того, яка гшка влада несе основну ввдповвдальшсть за покрашення стандарту та якостi життя украшщв; 36 % peспондeнтiв на це ввдповши, що президент, а 35 % - уряд пвд кepiвництвом Пpeм'еp-мiнiстpа [10]. Враховуючи, що на момент проведення опитування дмла Конституцм з парламентсько-президентською моделлю оpганiзацiï влади, ми бачимо занадто велик очiкування ввд Президента, яю вiн не може peалiзувати через вiдсутнiсть в нього належних повноважень. Одтею iз причин е низький piвeнь ознайомлення громадян iз законами, коли за результатами ще одного опитування, за даними Центру Разумкова, 40.4 % громадян Украши ншоли не читали Конституций 48.7 % вiдповiли, що знайомi з текстом частково, i лише 10.4 % - що знайомi на належному piвнi [11]. Ще одне цшаве соцiологiчнe опитування, що пpовiв фонд дeмокpатичнi iнiцiативи "Конституцшш змiни щодо правосуддя: думка громадян Украши, грудень-2015", показало такий результат: на запитання "хто е ношем сувepeнiтeту та единим джерелом влади в УкрашГ' попри те, що 50.4 % респондента дали ввдповвдь "народ", 28.7 % вказали, що Президент (при цьому Верховну Раду обрало 6.6 %) [12]. Це ще раз показуе, наскшьки значною е роль Президента з погляду суспшьних очшувань та уявлень, враховуючи, що понад чверть респондента обрали таку ввдповвдь. Тобто невиправдаш очшування ввд влади поряд iз ввдсутшстю знань щодо реальних повноважень та модeлi оргашзацй влади е ще одтею суспшьною причиною гшьмування реформ та запровадження конституцшних цшностей у державах пострадянського простору, зокрема i в Украшу
Повертаючись до модeлi конституцiоналiзму в США, варто зазначити, що поява i розвиток саме президентсько!' республши в цш дepжавi значною мipою зумовлювалась саме кторичними обставинами американсько!' революцй' (дeтальнiшe див., наприклад, [13, 14])2. Боротьба за незалежшсть потребувала наявностi "сильно!' влади", яка б могла бути зосереджена в одних руках, що запоб^ало б ïï "розпорошенню". Така влада дозволила б приймати необхвдш piшeння не лише в вшськовш сфepi, але й в цившьнш, яка значною мipою працювала на забезпечення успiшноï перемоги у peволюцiйнiй боpотьбi. Шсля завершення peволюцiï та пiсля проголошення Дeклаpацiï нeзалeжностi 1776 р. постало питання щодо вибору оптимально!' модeлi конституцшного регулювання, що вилилось в прийняття докумeнтiв конституцiйного характеру, зокрема ввдомих Статей Конфедерацй, прийнятих 1777 р. та ратифшованих 1781 р. [15]. Однак недосконалють
2 Тут i далi викоpистанi також матepiали онлайн-курсу з конституцiйного права США вщ Yale University та професора Akhil Reed Amar, доступного на платфоpмi www.coursera.org
модели закладено!' в цьому документi, призвела врештьрешт до прийняття першо! в icTopiï людства Конституцiï в "сучасному розумшт" [16]. 1снуе навiть дуже щкава думка, вiдповiдно до я^' при прийняттi Конституци i формуванш конституцiйноï моделi саме як президентсько'' республши пост президента США був розроблений спецiально "пiд Вашингтона", оскшьки вш був дiячем значного масштабу, до якого була надзвичайно велика повага i вш усввдомлювали, що в такш нестабiльнiй ситуацiï шхто краще за нього не справиться iз завданням розбудови держави. Ця думка видаеться дещо контроверсiйною з погляду конституцшно'' теорiï правотворення - закони (а з формально-юридичного погляду, незважаючи на те, що Конституцм е актом реалiзацiï установчоï влади, а не звичайним законом, вона тим не менше володiе низкою ознак, притаманних законам, зокрема в цьому контексл перспективнiсть ди правових норм на невизначене коло осiб в майбутньому) загалом не повинш прийматись пiд конкретну ситуащю, що часто зумовлена полiтичною кон'юнктурою. Це часто мае негативнi наслвдки, оскшьки прийнятi таким чином закони часто враховують лише поточнi обставини i е результатом компромюу скорше полiтичних груп, нiж усього суспшьства. Разом з тим, Конституцiï як акти установчоï влади вiдрiзняються тдвищеною стабiльнiстю i приймаються, принаймнi теоретично, як вже рашше зазначалось (хоча загалом Конституци за своею природою тяжтоть до стабiльностi, на практищ в бiльшостi держав свiту вони доволi часто змiнюються), на тривалий перюд часу. Однак з огляду на конституцшну iсторiю США можна стверджувати, що вибiр конституцiйноï моделi органiзацiï влади та тип суспшьства, його менталгтет i iсторичний розвиток були взаемозумовлет. Сама iсторiя американського суспшьства, його боротьби проти колотального гтту Великобританiï допомогла усвiдомити той факт, що юнуе необхiднiсть створити кардинально нову модель оргашзацн влади, де, як зазначено в Деклараци незалежност США: "...коли довга низка правопорушень i зловживань владою, незмшно спрямована на досягнення тiеï мети, виявляе намiр пiдпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тодi народ мае право та обов'язок повалити такий уряд i встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому.вся iсторiя правлшня тепершнього короля Великоï Британiï - це ютор]я постiйних зловживань i правопорушень влади, прямою метою яких було створення абсолютноï тирани над нашими Штатами." [17]. Весь текст Деклараци незалежност США, цього видатного конституцшного документа, який, безумовно, можна назвати одним iз фундаментальних для сучасного розумшня конституцiоналiзму, вказуе на основш цiнностi, що панували в тогочасному суспшьстш, основою яких е вдеали свободи, демократiï та верховенства права. Разом з тим, враховуючи необхвдшсть будувати державний механiзм у нестабшьних умовах як зовнiшньоï (проти Великобритани), так i внутрiшньоï (не вш штати були единими щодо вибору моделi органiзацiï влади i було ввдсутне спшьне бачення) загрози, це шдштовхувало суспшьство до вибору моделi з сильним центром влади у виглядi Президента, який завжди перебувае на посадi i може оперативно реагувати на рiзнi виклики, на вiдмiну вiд парламенту, який е органом бшьш неповоротким.
Вплив юторичних умов простежуеться i в Нмеччит, де за Конституцiею 1949 р. було запроваджено парламентську форму правлшня [18]. I хоча доволi поширеною е думка, що така форма правлшня була нав'язана певною мiрою Сполученими Штатами Америки тсля перемоги у Другш свгтовш вшш [19], ми схильнi з нею погодитися лише частково. Звюно, негатив концентраци влади в одних руках можна було спостерк'ати протягом ХХ ст. у багатьох державах, зокрема i в Шмеччиш, де прихвд до влади А. Птлера ввдбувся внаслiдок нестабiльноï органiзацiï влади в умовах ди Веймарськоï Конституцiï 1919 р. i поширених реваншистських настро!в. Однак i саме шмецьке суспшьство, переживши жахи вiйни, було схильне тдтримати парламентарну форму правлiння, що пвдтверджуе подальший iсторичний розвиток Шмеччини та набуття нею все бiльшоï полiтичноï ваги у свiтi, а також значну роль у просуванш штерешв та змiцненнi Свропейського Союзу.
У Великобритани ж ми можемо бачити зародження парламентаризму ще з прийняття в 1215 р. Великоï Харти Вольностей, яка обмежувала владу монарха, та подальший розвиток та змщнення парламенту, а також трансформащю влади до конституцiйноï монархи, що вилилось в доктрину "парламентского сувереттету", яка (з певними дискус]ями) продовжуе дмти й досi. А в
1689 р. був прийнятий ввдомий "Бшль про права", що обмежував повноваження монарха та встановлював права парламенту, зокрема вимоги щодо "регулярного парламенту", вшьних вибоpiв та свободи слова в парламент [20]. Британська конституцшна юторм е надзвичайно тривалою, i святкування в 2015 р. 800^ччя Magna Charta сввдчить, що Британм пройшла через багатовiковий пepiод боротьби з абсолютизмом i владою монарха, усввдомивши необхвдшсть спочатку обмеження влади Корони за допомогою створення противаги у виглядi парламенту, а згодом i перетворення держави на конституцшну монархто, парламентарну форму пpавлiння.
Отже, умовно кажучи, можна об'еднати двi групи фактоpiв, що зумовлюють вибip тiеï чи iншоï модeлi оргатзаци влади (а вiдповiдно, i подшу). Першоосновою е менталггет, цiнностi, що панують у суспiльствi, та його розвиток як громадянського. 1деали конституцiоналiзму, верховенства права, демократ'', свободи самi апpiоpi пiдштовхують певний соцiум до вибору (зазвичай) саме паpламeнтаpноï форми правлшня, коли е можливiсть до широкого обговорення, суспшьних дискусш, дeцeнтpалiзацiï влади. Саме тому бiльшiсть сучасних демократичних держав тяжтоть до цього (Великобританм, Нiмeччина, Ггалм та ш.). Разом з тим, другим важливим фактором е iстоpичнi умови конституцшного транзиту, коли pадикальнi тpансфоpмацiï ^причинен вiйною чи peволюцiею) створюють певне пвдгрунтя та пpостip для того, аби була змшена (або запроваджена у випадку ïï вiдсутностi чи лише фоpмальноï наявностi) конституцiйна система органзаци влади. I тут знову ми звертаемось до першого фактора. Якщо суспшьство е готовим до запровадження конституцiоналiзму не лише теоретично, а й практично, то ми бачимо ефективний подш влади i органзащю ïï, як правило, у парламентарному виглядг Якщо ж так трансформаци ввдбуваються доволi раптово (що вдало шюструеться на пpикладi розпаду Радянського Союзу), коли в суспшьних настроях значною мipою пануе патepналiзм, а громадянське суспшьство не е розвинутим - це автоматично пвдштовхуе до вибору модeлi влади iз "сильною" рукою, а саме президентських форм правлшня, що, на жаль, не сприе розвитку демократа в нестабшьних умовах. Але не все так однозначно, i це ми бачимо на пpикладi США, де ^тортн умови спричинили вибip пpeзидeнтськоï форми пpавлiння (що зараз вже стала "класичною"), однак чiтко обмежених Конституцею. В США ми можемо спостершати ефективну конституцiйну дeмокpатiю - i не в останню чергу тому, що юнуе повага до Конституций ефективна дiяльнiсть Верховного Суду США та значна стабiльнiсть Конституцiï.
Ще одним цшавим питанням в контeкстi подшу влади i типолопзаци на товн модeлi е наступне: яке е с^ввадношення мiж piзними "гшками влади", чи можемо ми казати, що якась iз них певною мipою превалюе над шшими? Як ввдомо, подш гшок влади на законодавчу, виконавчу i судову е класичним, але чи е вони мiж собою piвними, а чи можна якусь iз них назвати Primus inter pares3? На перший погляд, якщо i можна говорити про те, що якась iз гшок влади "ршшша" за шш^ то такою могла б бути законодавча. Причин цьому е кшька. Перш за все, законодавча гшка влади володiе вищим ступенем лeгiтимностi - адже парламенти обираються демократичним способом, зазвичай на прямих, piвних та загальних виборах, i е найбшьш звичним в сучасному суспшьстш способом peалiзацiï' пepвинноï' демократ'', що формуе основний орган пpeдставницькоï' - лепслатуру. В силу пepeдачi таких повноважень народ (а по суп - та його частина, що е електоратом) peалiзовуе сво'' сувepeннi права, колективний народний суверенитет для того, щоб представники могли ефективно здшснювати владу. Другою причиною е те, що саме законодавча гшка влади володiе повноваженням щодо прийняття основних (звюно, щсля Конституцiï' як суспшьного договору та основного закону в позитивному сенс) правових акта в дepжавi - законiв. Сама сута^ть виконавчо'' влади полягае в тому, що вона дiе на основi i на виконаннi законiв, а акти, що приймаються нею, е падзаконними. О^м того, законодавча гшка влади зазвичай значно впливае на формування виконавчо'' (в парламентських та парламентсько-президентських формах правлшня). Отже, органи виконавчо'' влади в силу того, що вони дтоть на основi i на виконання закону та е падконтрольними парламенту, не можуть мати прюритетного значення. Те саме можна зазначити i про судову гшку влади - суди, як правило, утворюються на основi закону, а iншi гшки влади мають
3 З лат. "Перший серед piвних"
вплив на формування суддiвського корпусу. О^м того, важливе значення мае той факт, що суди самi по собi не володiють iнiцiативою, а можуть розглядати лише тi справи, як надiйшли до розгляду за зверненням шших суб'ектiв. Саме це е гараипею вiд надмiрного посилення судовоï гшки влади, яка дiе як арбiтр, вирiшуючи як питання фактв, так i питання права в процес судочинства.
Ще однiею думкою е те, що прюритет може мати президент за умови його наявносп в державi, i така думка е доволi популярною в У крат (в контекстi статусу президента в умовах ди рiзних редакцiй Конституцiï Украши). Проблемнiсть цього статусу полягае в тому, що юнують два основш пiдходи: 1) Президент не належить до жодноï гшки влади (але при цьому може бути, що "найбшьш тiсно вш пов'язаний з виконавчою владою, функщонально тяжiе до не!" [21, с. 317]); 2) власне ввднесення його до однiеï iз гшок влади - до виконавчоï (цей подход е вiрним в умовах президентськоï форми правлiння, коли сам президент зазвичай мае виршальний вплив на формування уряду i очолюе його). Перший погляд, на думку окремих науковщв, призводить до того, що "Президент Украши в механiзмi подшу влади займае ключове положення. На це вказуе змют ст.. 102 Конституци, яка визначае Президента "гарантом додержання Конституцй", а також важливютю арбiтражноï функцiï - "Президент не входить в жодну з гшок влади - m в законодавчу, m в судову, нi у виконавчу. Це дае йому можливють виступати в якостi арбiтра мiж ними. Тому саме положення глави держави, який забезпечуе збалансовашсть влад, функщонування державного механiзму в режимi консенсусу зобов'язуе Президента дмти в ролi арбiтра, що забезпечуе узгоджетсть позицiй рiзних владних структур, пошук компромiсних рiшень з метою повноцiнноï реалiзацiï положень Основного Закону" [22].
На наше переконання, при визначенш сутносл принципу подшу влад у ^^wi сучасного конституцiоналiзму слiд виходити з наступного. Оскшьки метою подшу влад е обмеження державноï влади, то ключовим е досягнення конституцтного балансу. Оскшьки держава, як i будь-яка шша соцiальна система, зазвичай прагне до певноï рiвноваги, то забезпечити таку ми можемо лише тод^ коли всi ïï елементи матимуть змогу тiею чи шшою мiрою впливати один на одного. Якщо будь-яка гшка влади превалюе, то це, очевидно, сввдчитиме про незбалансовашсть всього механiзму, а отже, вш буде доволi далеким ввд ефективного подшу i реального втшення конституцiоналiзму. Разом з тим, нам слвд пам'ятати, що юторм свiтового конституцiйного розвитку показуе, що в рiзних суспшьствах така модель влади оргашзовуеться по-рiзному, i ri чи iншi структурнi елементи виникали як реакцм, спрямована на пошук балансу. Так, досввд Magna Charta i розвиток парламенту в Великобритани (так само, як i французь^ буржуазноï революци кiнця XVIII ст.) показуе, що свого часу парламент виникае на противагу свавшьному правлшню монарха як уособлення штересш суспшьства. Те саме можна сказати i про чесний i справедливий суд як максимально ввдсторонений i незалежний орган, що покликаний забезпечити функщю правосуддя, що мае надзвичайно важливе значення та без юнування якоï неможливо уявити ефективний державний мехашзм, адже навпъ суспшьство з яюсними законами, яких не дотримуються, i де не можна знайти захисту в суд^ не може бути визнане як таке, де кнуе конституцiоналiзм. Особливо щкавим у цьому контекст е виникнення iнституту конституцiйноï юстицй\ Не вдаючись до дискусш про те, чи належить вш до судовоï г1лки влади i чи взагалi здiйснюе правосуддя як таке (а з цього питання юнують доволi рiзнi думки, враховуючи особливiсть його функцiй здеб1льшого як суду права), слвд зазначити, що вш протягом останшх двох столпъ набув надзвичайно великого значення в механiзмi под1лу влади. Навiть саме виникнення конституцшного контролю (в тш формi, яка зараз набула поширення як "американська модель") у США внаслвдок прийняття рiшення у справi Marbury V Madison [23] хоча i на перший погляд ввдбулось доволi випадково, але надалi з розвитком теори та практики застосування механiзмiв конституцiйноï юстицiï довело необхвдшсть його юнування в системi подшу влади внаслвдок забезпечення верховенства Конституци як суспшьного договору, прав людини, верховенства права та гальмування демократа, а приклади впливу Конституцшних Судiв (чи 1х еквiвалентiв) на розвиток всiеï держави можна побачити i з ютори Укра1ни.
Висновки. Отже, подш влади е неодмшною ознакою сучасного конституцiоналiзму, без яко' навiть годi уявити можливiсть конституцшного здшснення влади, адже така влада може бути лише обмеженою, а спосiб ïï обмеження - це подш. Разом з тим, способи такого подшу в загальному е доволi схожими в сучасних державах свпу, що обгрунтовано в теорй конституцiоналiзму таким поняттям, як "форма правлшня", коли загальн ознаки (незважаючи на значн конкретн вiдмiнностi в окремо взятих державах) дозволяють згрупувати сучасн (дeмокpатичнi та конституцiйнi - ми не розглядаемо в цьому випадку, наприклад, абсолютн монаpхiï) держави в парламентськ, пpeзидeнтськi та змшан. Сучасна конституцiйна теорм розробила низку положень щодо подшу влади - це i "м'який" та "жорсткий" подш влади, piзнi способи формування уряду та обрання президента (всенародно обраного, що володiе вищим ступенем лептимносп, та обраного похiдним шляхом, зазвичай парламентом), а також неввд'емний атрибут сучасних моделей конституцшно'' оpганiзацiï влади - конституцшна юстицм, що може здшснюватись за допомогою окремо обраних органв (Конституцiйних Судiв - европейська модель) або судiв загально'' юрисдикци, що володiють такими повноваженнями (американська модель). Зрозумшим е той факт, що модeлi оpганiзацiï влади прагнуть до балансу, оскшьки основою подшу е юнування системи стримувань i противаг, за допомогою яких ввдбуваеться взаемовплив piзних гшок та органв влади. Розбалансованiсть ж влади, юридичний або фактичний переюс в одну iз стоpiн породжуе конфлiкти.
Отже, подш влади як елемент сучасного конституцiоналiзму е надзвичайно багатоаспектним явищем, без якого неможливо його уявити, що охоплюе: а) piзноманiтнi модeлi органзаци влади, як конституцiйна теорм на державному piвнi вводить до концепци "форма пpавлiння"; б) piзноманiтнi piвнi такого подолу, що ввдбуваеться як горизонтально (на piвнi, як правило, вищих органв державно'' влади), так i вертикально (що е притаманним класично федеративним державам). При цьому вертикальний подш у межах peалiзацiï принципу субсидiаpностi може бути багатоpiвнeвим (наднацюнальний-нацюнальний-федеральний-локальний) i з розвитком сучасних держав, а також мiждepжавних зв'язюв тяжiе до свого удосконалення та розгалуження, особливо в межах тpанснацiоналiзацiï - поширення на мiжнаpодний та насамперед наднацюнальний piвeнь.
1. Процюк I. В. Подт державно'! влади в умовах ргзних форм державного правлшня: монография /1. В. Процюк. - Х.:Право, 2012. - 584 с. 2. Конституц1я Укрспни вгд 1996р. (зг змтами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96-%D0 %B2 %D1 %80 3. Subsidiarity. Oxford Dictionarities. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oxforddictionaries.com/ 4. Ршення Конституцшного Суду Укрални у справi за конституцшним поданням 50 народних депутатiв Укрални щодо вiдповiдностi Конституци Укрални (конституцшностi) положень частин друго'г, третьо'г, четвертог статтi 219 Регламенту Верховноï Ради Укрални (справа про Регламент Верховноï Ради Укрални) N 4-рп/2008 вiд 1 квтня 2008 р. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-08/print1387544254833824 5. John T. Ishiyama & Ryan Kennedy. Superpresidentialism and Political PartyDevelopment in Russia, Ukraine, Armenia and Kyrgyzstan. EUROPE-ASIA STUDIES, Vol. 53, No. 8, 2001, 1177-1191. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.polsci.uh.edu/faculty/rkennedy/Publications_files/ Super%20Presidentialism.pdf 6. Post-Soviet Super-Presidentialism: Explaining Constitutional Choice in Russia and Ukraine. By Regina Rose Goodnow, B.A.; M. P. Aff.; M. A. Dissertatio Presented to the Faculty of the Graduate School of The University of Texas at Austin in Partial Fulfillment of the Requirements for the Degree of Doctor of Philosophy. The University of Texas at Austin, December 2013. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://repositories.lib.utexas.edu/bitstream/handle/2152/ 28718/G00DN0W-DISSERTATI0N-2013.pdf?sequence=1 7. Hector Fix-Fierro and Pedro Salazar-Ugarte. Presidentialism. The Oxford Handbook of Comparative Constitutional Law (Oxford Handbooks), Oxford University Press, USA; reprint edition (December 1, 2013), 1416 p., p. 628-649 8. Барабаш Ю. Г. Державно-правовi конфлжти в теорй' та практиц конституцшного права: Монографiя. -
Х.: Право, 2008. - 220 с. 9. Андерс Аслунд, С1меон Дянков. Велике переродження: уроки перемоги катталЬму над комутзмом. Видавництво старого лева, Льв1в, 2015 р, 439 с. 10. Центр дослгджень IRI: сустльно-полтичт настрог укратщв. 13.01.2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ratinggroup.ua/research/ukraine/centr_issledovaniy_iri_obschestvenno-politicheskie_ nastroeniya_ukraincev.html 11. Нколи не читали Конституцт 40 % укратщв. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dt.ua/P0LITICS/nikoli-ne-chitali-konstituciyu-40-ukrayinciv-178322_.html 12. Конституцшю змти щодо правосуддя: думка громадян Укрални, грудень-2015. Загальнонацюнальне опитування населення Укрални, проведено Фондом "Демократичн Шщативи" iменi 1лька Кучерiва та Кигвським мiжнародним iнститутом соцюлогп з 15 по 25 грудня 2015 року для проекту Центру полтико-правових реформ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/publications/press-relizy/konstituciini-zmini-s15.htm Retrieved 30-012015 13. America's Unwritten Constitution: The Precedents and Principles We Live By Akhil Reed Amar. Basic Books; Reprint edition (January 6, 2015), 640pp. 14. America's Constitution: A Biography by Akhil Reed Amar. Random House; 1st Edition(PB) edition (August 18, 2010), 672 pp. 15. The Articles of Confederation, Nov. 15, 1777. A Chronology of US Historical Documents. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.law.ou.edu/ushistory/artconf.shtml 16. The Constitution of the United States: A Transcription. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archives.gov/exhibits/ charters/constitution_transcript.html 17. The Declaration of Independence: A Transcription. IN CONGRESS, July 4, 1776. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archives.gov/exhibits/charters/declaration_transcript.html 18. Basic Law of the Federal Republic of Germany 1949 (rev. 2012). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.constituteproject.org/constitution/German_Federal_Republic_2012?lang=en 19. Палш О. Чому парламентська республта не для Укрални. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2008/09/12/3556001/ 20. "Britain's unwritten constitution". British Library. Retrieved 27 November 2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bl.uk/magna-carta/articles/britains-unwritten-constitution 21. Ветславський Ф. В. Консти-туцшне право Укрални в схемах i таблицях: навч. mti6. для студ. юрид. вузiв та ф-тiв / Ф. В. Ветславський. - Х.: Право, 2014. - 376 с. 22. Мартинюк Р. С. Положення Президента Укрални в системi подту влади: полтико-правовий аспект // Вкник Львiвськоí комерцшног академи. Серiя - гумаштарш науки. - Львiв: Вдавництво Львiвськоí комерцшног академи. - 2005. -Випуск 5. - С. 113-120. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.oa.edu.ua/doc/polit/ martunyuk/2005/pres.doc 23. Text of Marbury v. Madison, 5 U.S. 137 (1803). [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://caselaw.findlaw.com/us-supreme-court/5/137.html 24. Забокрицький 1.1. Конституцiоналiзм як продукт захiдноí цивилiзацií: юторичю аспекти / I. I. Забокрицький // Юридичний науковий електронний журнал № 4/2015, с. 47-51. Режим доступу: http://www. lsej. org. ua/4_2015/12.pdf
