CC BY
36
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
УДК 342.5 (477) doi: 10.21564/2225-6555.2018.13.132069
принцип под1лу державно! влади та система стримувань i противаг: генезис i запровадження в укра1н1
Малишкна Наталя Олегiвна,
здобувач кафедри конституцтного права Украгни, Нацюнальний юридичний ушверситет iмен1 Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харшв e-mail: [email protected] ORCID ID 0000-0001-5186-4704
Проаналiзовано процес зародження, становлення та запровадження в державно-правову практику принципу подыу державног влади та його невiд 'емного елементу -системи стримувань i противаг. Розкрито зм^т принципу подыу державног влади та визначено, що собою являе система стримувань та противаг. Зроблено висновок про необхiднiсть закртлення на конституцтному рiвнi ефективног системи стримувань i противаг, без яког практична реалiзацiя принципу подшу влади неможлива.
Ключов1 слова: принцип подшу державно! влади; система стримувань та противаг; вищi органи державно! влади; гшка влади; оргашзащя державно! влади; едшсть державно! влади; розподш повноважень; взаeмодiя вищих оргашв державно! влади.
Постановка проблеми. Процес дослщження генезису, еволюци
' \ \Ч \ л> /
становлення та розвитку принципу подшу влади та його невщ'емно! складово!
- системи стримувань i противаг актуаизуе широке коло щей фшософ1в,
науковщв, полггичних дiячiв, як тривалий час займалися пошуком найбшьш
ефективно! моделi оргашзацп та функцiонування державно! влади, !!
теоретичним обгрунтуванням i впровадженням в реальне життя. Адже
досягнення оптимально! взаемодп органiв державно! влади завжди було i
залишаеться одшею з найбшьш важливих проблем конституцiйного
регулювання у будь-якiй державi свiту. Досвщ свiдчить, що вiд ефективностi
оргашзацшно! структури державно! влади та !! функцiонування залежать не
лише перспективи розвитку держави i суспiльства, а й забезпечення прав i
свобод кожно! людини.
Актуальн1сть теми дослщження зумовлюеться необхiднiстю використання iсторичного досвщу впровадження принципу подiлу влади та © МалишкЫа Н. О., 2018 1
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
реаизацп окремих елеменпв системи стримувань i противаг задля створення на практищ тако1 оргашзацп взаемозалежносп, взаемного контролю, стримування i постiйноi противаги у вiдносинах трьох видiв влади, яка забезпечить максимальну ефективнiсть всiеi державно-владноi дiяльностi, нейтраизуе потенцiйнi загрози узурпацп всiеi повноти влади одшею з ii гшок.
Аналiз останшх досл1джень i публжацш. Як загальновiдомо, питанню визначення змюту i значення принципу подiлу державно!' влади придшяли увагу у сво1'х працях Дж. Локк (Dzh. Lokk), Ш.-Л. Монтеск'е (Sh.-L. Montesk'ie), Ж.-Ж. Руссо (Zh.-Zh. Russo), Г. Гегель (H. Hehel). Положення про сутшсть i змiст функцiй i компетенцп, органiзацii та дiяльностi вищих оргашв державно1' влади знайшли свое вщображення у працях таких сучасних учених, як В. Авер'янов (V. Aver'ianov), Ю. Барабаш (Yu. Barabash), А. Георгща (A. Heorhitsa), В. Колюник (V. Kolisnyk), С. Серьогiна (S. Serohina),
A. Селiванов (A. Selivanov), Ю. Тодика (Yu. Todyka), О. Фрицький (O. Frytskyi),
B. Шаповал (V. Shapoval) та багатьох шших. Однак, як свiдчить практика державно-правового життя Украши та шших держав свпу, висновки вказаних й шших дослщниюв, проблема вдосконалення системи оргашзацп i функцiонування державно1' влади на засадах ii подшу не лише не втрачае своеi актуальностi, але й набувае все нового змюту.
\ \ ч^го^ I ^ ^^хЧ s ж у У ш /
Мета статп - дослiдження юторичного досвiду впровадження принципу подiлу влади в рiзних державах свiту для подальшоi теоретичноi розробки найбiльш оптимальноi моделi органiзацii державноi влади Украши на засадах ii подшу на законодавчу, виконавчу i судову гшки та забезпечення ефективного функцюнування системи стримувань i противаг.
Виклад основного матерiалу. У демократичнiй, правовш державi, якою на конституцiйному рiвнi проголошено Украiну, органiзацiя й дiяльнiсть органiв державноi влади базуеться на загальновизнаних демократичних принципах, до яких, зокрема, належить i принцип подшу державноi влади. Цей визначальний принцип, який закршлено ст. 6 Конституцп Украiни, покликаний виокремити державно-владнi функцп з прийняття законiв, виконання закошв,
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
контролю за ïx виконанням та розв'язання правових cnopiB, чим унеможливити узурпащю влади одним органом та зловживання нею.
Доволi часто, посилаючись на iсторичну ретроспективу та намагаючись вiднайти корiння ще1' теорп ще в античних авторiв, забувають про те, що як для Античност^ Середньовiччя, так i для доби Вщродження сама iдея подшу влади була практично вщсутня, оскшьки тодi йшлося не стiльки про подш влади як такий, скшьки про подiл окремих функцiй державноï влади.
Як свiдчить iсторiя полiтико-правовоï думки, вперше до цього питання звернувся Дж. Локк (Dzh. Lokk) у 1688 р. Мета держави, як вважав видатний фшософ, - це збереження свободи i власносп, здобутоï в результатi працi. Для ïx захисту державна влада повинна дшитися на законодавчу, виконавчу i союзну. Розроблене Дж. Локком (Dzh. Lokk) вчення про державу було досвщом пристосування теорiï до полiтичноï форми управлiння, яка встановилася в Англп в результатi революцiï 1688 р. Теорiя Дж. Локка (Dzh. Lokk) отримала назву «гнучко1' моделЬ) подiлу влади, заснованоï на сшвпращ та взаемодп влади при верxовенствi одше1' з них. Дж. Локк (Dzh. Lokk) вщдавав перевагу законодавчш владi, але не абсолютизував ïï; iншi влади повиннi були
\ ^Л /а г г
шдкорятися ш. У даний час ця система характерна для краш з парламентською формою правлiння [3, с. 119].
\ \ ч^го^ \ ^ s Ж / ÉL- /
1ншим мислителем, який обгрунтовував цю iдею, був французький фiлософ i iсторик Ш.-Л. Монтеск'е (Sh.-L. Montesk'ie). Вiн пов'язав власну
розроблену теорш «подшу влади» з теорiею природного права. На його думку,
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
в правильно оргашзованш державi немае едино!' влади, а повинш iснувати три незалежнi одна вщ одно1' влади: законодавча, виконавча i судова. Будь-яке об'еднання 1'х в руках одного органу або особи неминуче веде до зловживань i несумюне з полггичною свободою особистостг Таку модель прийнято вважати «жорсткою» формою подiлу влади. Ця модель характерна для краш з президентською формою правлшня [Там само, с. 120].
У свою чергу Г. Гегель (H. Hehel) критикував теорш подшу влади висунуту Ш.-Л. Монтеск'е (Sh.-L. Montesk'ie) за те, що вона встановлюе
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
самостшшсть законодавчо1', виконавчо1' та судово1' влади, а це призводить, на його думку, до взаемно1' ворожнечi мiж ними, тдкоренню окремих влад iншим. Сама ж гегелiвська iнтерпретацiя принципу подiлу влади грунтуеться на розглядi держави як единого цшого, де влади являють собою лише рiзнi моменти едино1' державно1' влади [1, с. 7]. Також Г. Гегель (H. Hehel) висував думку, що державна влада повинна бути зосереджена в одному центр^ який приймае необхщш ршення i спостерiгае за проведенням !х у життя як уряд [10, с. 8]. А родоначальник шмецько1' класично1' фiлософii I. Кант (I. Kant) зазначив, що сумщення виконавчо1' та законодавчо1' влад створюе деспотизм [6, с. 301].
Вищезазначена позищя Г. Гегеля (H. Hehel) щодо сутностi принципу подiлу влади пояснюеться тим, що iсторично першою була оргашзащя державно1' влади, при якш вся повнота влади зосереджувалася в руках одного органу, як правило, монарха. Принцип з'еднання законодавчо1' i виконавчо1' влади, i частково судовой мав низку позитивних рис, зокрема, забезпечував оперативне виршення багатьох питань, виключав можливiсть перекладати вiдповiдальнiсть i вину за помилки на iншi владнi структури, не призводив до конфронтацп i боротьби мiж органами влади за прюритет владних повноважень [10, с. 8]
У подальшому принцип подiлу влади був проголошений одним iз принципiв буржуазного конституцiоналiзму й був вперше реалiзований в Конституцп США 1787 р., а попм вщтворений у французькiй Декларацп прав
людини i громадянина 1789 р. У Декларацп було сказано, що вшьне
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
суспiльство, в якому не забезпечена гаранля прав i не встановлений подiл влади, не мае конституцп [3, с. 120].
У Росшськш iмперii прихильниками теорп подiлу влади були М. Сперанський (M. Speranskyi), А. Кунiцин (A. Kunitsyn), П. Пестель (P. Pestel). Так, М. Сперанський (M. Speranskyi) розглядав вс три влади як прояв едино1' «державно1' влади». Вш говорив, що доцiльний той спошб правлiння, в якому поеднуються «правильний розподiл справ» з еднiстю управлшня i належним пiдбором адмiнiстраторiв. При цьому М. Сперанський
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
(M. Speranskyi) - прихильник сильно!' царсько! влади: iMneparop, на його думку, е «верховний законодавець, без якого жоден закон вщбутися не може», «верховний вiдпpaвник правосуддя», «верховний початок сили виконавчо!». У свою чергу А. Кунщин (A. Kunitsyn) poзpiзняе влади «законодавчу, виконавчу i блюстительну», але нiчoгo не говорить про !х нeзaлeжнiсть одна вiд одно! [3, с. 121].
Однак не слщ оминути увагою те, що вже з початку Х1Х ст. в державно-правовш нaуцi робилися нeпooдинoкi спроби проштерпретувати принцип пoдiлу влади як своерщний деструктивний чинник, що руйнуе не просто систему державного управлшня, а й державнють як таку. Невипадково ще Р. фон Моль (R. Fon Mol) зазначав, що подш влади на практищ обертаеться дробленням державно! влади та розпадом держави. З цих самих позицш з критикою теорп подшу влади виступав П. Лабанд (P. Laband), який вбачав у нш безпосередню загрозу цшсносл держави та !! едносл. У цьому свiтлi принцип подшу влади поставав як спeцифiчнa «псевдоформа» оргашзацп публiчнoi' влади, яка руйнуе державу i перетворюе ii на штучне сполучення трьох окремо
взятих «суверенпелв»: законодавчого, виконавчого i судового [9, с. 19]. На
•
нашу думку, зазначене тлумачення «деструктивного» впливу принципу подшу
влади на державнють як таку, навряд чи можна вважати обгрунтованим. Слщ
зауважити, що причиною виникнення тако! юридично! iнтepпpeтaцii' е не
стшьки хибнiсть або недоцшьнють самого принципу пoдiлу влади, скшьки
нeтoчнiсть того змiсту, який вкладаеться у поняття «пoдiлу» державно! влади.
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
На це ще на початку ХХ ст. звернув увагу Б. Кютяювський (B. Kistiakivskyi), який зазначав, що до^вне poзумiння того, чим е подш влади, часто спричиняе некоректш у теоретичному плаш висновки. Дшсно, як держава, так i !! форма пoвиннi мати ознаки цiлiснoстi: «Як держава е чимось цшим, единим i неподшьним, так i влада нeпoдiльнa; влада належить дepжaвi в !! цшсносл, а отже, в нiй не мае декшькох влад, а е лише одна i едина влада» [4, с. 272]. З цього приводу росшський дослщник А. Автономов (A. Avtonomov) зазначав, що принцип подшу влади е не шляхом до «ослаблення» демократ, а навпаки -
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
реальним мехашзмом ïï оформлення, тдкршлення та посилення. Бшьше того, завдяки принципу подшу влади гарантуеться стшкий баланс мiж правом i политикою [2, с. 129].
В украшськш суспiльно-полiтичнiй думцi ще1" органiзацiï державно1' влади вперше знайшли свое вiдображення в Конституцiï Пилипа Орлика 1710 р. Пунктом 6 цього документа визначались загальш засади оргашзацп та функцiонування влади в козацькш державi, якi з формально!' точки зору видаються достатньо близькими до класичних постулапв конституцiйного принципу подшу влади як такого. Згщно з приписами державну владу уособлювали: гетьман - як глава держави та тдпорядковаш йому урядники (блок виконавчо-розпорядчих повноважень), Генеральна Рада - як певний прообраз загальнонащонального представницького органу з окремими функцiями законодавчого характеру, а також Генеральний Суд разом з шшими судами. Також у цьому документ вiдображено деяк елементи меxанiзму «стримувань i противаг» у системi органiзацiï державно1' влади [10, с. 421].
Якщо вести мову про саму щею подшу влади, то знайшовши свое вщбиття в теорп i практицi зарубiжного конституцiоналiзму вже у XVII ст., вона була сприйнята i проголошена представниками прогресивно1' полiтичноï думки в Украш лише наприкiнцi XIX ст. Дещо пiзне звернення до ще1' iдеï було зумовлене об'ективними причинами. Пiд час ïï первюного формулювання i подальшого поширення украшський народ був позбавлений державносп, що не
могло не позначитися на змют полiтико-правовоï' теори, яка складалася на його
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
землг Особливо це стосувалося тих щей, як були прямо спiввiднесенi з характеристиками державного владарювання. До того ж бшьша частина укра^сь^' землi перебувала пiд iмперською самодержавною владою, яка не тшьки не припускала який-небудь ïï розподш, а i взагалi тривалий час становилася до подiбниx iдей, як до злочинних.
Одним iз перших полiтичниx докуменлв, де пропагувалась iдея подiлу влади, був конституцшний проект, пiдготовлений Украшською народною партiею (далi - УНП) у 1905 р. Цей проект, як i конституцп переважноï'
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
бшьшост зарубiжних краш, вщбивав iдею подiлу влади у виглядi структурно-функцiонального визначення вищих оргашв держави. Його автори фактично пропонували створити в Украiнi президентську республжу, де б законодавча влада належала двопалатному парламентовi, виконавча - президенту, судова -судам i суддям. Характерно, що до 1917 р. УНП була чи не единою парпею, яка виступала за державну самостшнють Украши [11, с. 30].
Слщ зауважити, що полiтико-правовi концепцп домiнуючих на тi часи
партшних сил знайшли свое вiдбиття в Конституцп Украшсько1' Народно1'
Республiки (Статут про державний устрiй, права i вiльностi УНР), прийнятiй
29 квггня 1918 р. Центральною Радою, але яка не набула чинностi через
державний переворот. Незважаючи на це, Конститущя 1918 р. е не тшьки
важливим об'ектом дослiдження для юториюв, а й предметом актуального
полггико-правового аналiзу [Там само, с. 31]. Зокрема, в Конституцп 1918 р.
була зафжсована щея розподшу влад, хоча й у форм^ значно вiдмiннiй вiд
широко прийнято1'. Так, у ст. 23 було встановлено: «Верховним органом власти
УНР являються Всенародш збори, якi безпосередньо здшснюють вищу
законодавчу власть в УНР i формують органи виконавчо1' i судово1' влади УНР»
[Там само, с. 32]. Як зауважував В. Шаповал (V. Shapoval), такий пщхщ до
розподiлу влад е багато в чому формальним. Зокрема, збори не тшьки
визнаються вищим органом законодавчо1' влади, а й фактично одержують
статус верховного органу. Звщси цшком логiчним е те, що в Конституцп 1918
р. можна знайти положення про стримування i противаги, як б збалансовували
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
державний мехашзм на принципах рiвнозначущостi вищих оргашв. Не вщповщае традицiйним поглядам на розподш влад i вщсутшсть у нiй положень про главу держави - президента [Там само, с. 32].
До причин вщходу творщв Конституцп 1918 р. вщ традицшних тлумачень iдеi подiлу влади треба вщнести також той загальнополггичний «фон», на тлi якого вщбувалися тодiшнi процеси державотворення в Укра1ш. Тут перш за все слщ вказати на складну ситуащю, яка юнувала в межах колишньо1' iмперii, на гостру полiтичну боротьбу, що точилась у середовишд
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
демократичних сил в УкраА'ш, на розбiжностi, котрi юнували мiж цими силами з питань нащонального державного розвитку, на побоювання щодо можливостей створення авторитетних структур тощо.
У подальшому теорiя i практика державного будiвництва СРСР, до складу якого входила i радянська Украша, вщкидала принцип подшу влади. Тому першi конституцiйнi акти СРСР проголосили еднють державно1' влади i приналежшсть ïï представницьким органам. З того часу i впродовж декшькох наступних десятилпъ Ради, як представницьк органи державноï влади, визнавалися органами, якi очолюють всю систему державних оргашв.
Пiсля розпаду СРСР основоположним принципом органiзацiï i функщонування державноï влади в Украïнi було визнано принцип подшу державноï влади та вперше його було закршлено в розд. 3 «Державна влада» Декларацп про державний суверенiтет Украши вiд 16 липня 1990 р.: «Державна влада в Республщ здшснюеться за принципом ïï розподiлу на законодавчу, виконавчу та судову».
Оскшьки конституцiя у демократичнiй державi - це завжди основний засiб обмеження держави, ïï влади з метою недопущення диктатури, в Конституцп незалежноï Украïни, яка була прийнята у 1996 р., у ст. 6 було вщображено принцип подшу державноï влади: «Державна влада в Украт здiйснюеться на засадах ïï подшу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчо^ виконавчоï та судовоï влади здiйснюють своï повноваження у
встановлених щею Конститущею межах i вщповщно до законiв Украïни». Як
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
слушно зауважував В. Авер'янов (V. Averianov), цей загальновизнаний у свгтовш державотворчiй практицi принцип став своерщною альтернативою пануванню у нас у минулому тоталитаризму партiйно-державноï влади [1, с. 3]. А В. Шаповал (V. Shapoval), у свою чергу, зазначав, що у багатьох випадках щея подшу влади сприймаеться як своерщний постулат, як родова ознака державносп в розвинених крашах [11, с. 29].
Фактично, подш влади - е одшею з фундаментальних засад демократичноï органiзацiï держави. Його втшення в життя досягаеться шляхом
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 1 (13) ISSN 2225-6555
створення побудованоИ на деконцентрацп влади системи державного керiвництва. Деконцентращя е запорукою реаизацп встановленоИ в ст. 5 Конституцп Украши заборони узурпацп державноИ влади. Подiл единоИ державноИ влади на три самостшш й незалежнi гiлки влади виключае можливють зловживання владою i виникнення управлшня на тоталiтарнiй основi, тобто управлшня, не пов'язаного з принципом верховенства права. А система подшу влади заснована на уособленш, взаемовплив^ взаемостримуванш i спiвробiтництвi державних оргашв, що ypiвноважують один одного, об'еднуючись у групи за ознакою однаковоИ функцюнальноИ спрямованостi i наявностi вщповщних повноважень.
Сучаснi погляди щодо мехашзму принципу подiлу единоИ державноИ влади зводяться до того, що в процес оргашзацп i здiйсненнi державноИ влади
застосовуються рiзнi за своИм призначенням i змiстом функцп та повноваження
. .... вщносно самостшних державних органiв, якi в процес свое1 дiяльностi взаемно
/ ^^^^ Г^ w чМкк Ж \ \ kl V /1 ff Jst^r \1/ Т^д ^^ \
контролюють один одного через систему стримувань i противаг [10, с. 10]. Як зауважуе А. М. Осавелюк, парадокс у тому, що в дуетг розподш влади -система стримувань i противаг бшьш продуктивним елементом е система стримувань, яка дозволяе пов язувати розподшену владу одна з одною, сприяе пошуку компромюу при зггкненш позицш рiзних гiлок влади. Без неИ була б неможливою гнучкiсть i оперативнiсть в управлiннi та нормотворчостг [7, с. 35]. А при виршенш численних протирiч i конфлжпв, що виникають в
рамках реального мехашзму «стримувань i противаг», вчеш i полiтичнi дiячi
iy ill ГУ (7 П С11 \ \ завжди звертаються до авторитету конституцп'.
Висновок. Розглянутий нами вище процес становлення та запровадження в державно-правову практику принципу подшу влади свщчить, що цей принцип е одним з основоположних принцишв конституцюнаизму i державотворення, та покликаний сприяти встановленню справедливост у суспiльному життi. Оскiльки юнують три основнi гiлки державноi влади - законодавча, виконавча i судова, то кожна з них повинна реаизовуватись вiдповiдними органами державноi влади окремо. Але, здшснюючи сво1 функцп' й повноваження
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 1 (13) ISSN 2225-6555
окремо, вишд органи державно1' влади одночасно повинш дiяти погоджено, виршуючи принциповi питання державно1' полiтики.
Як свiдчить iсторичний досвщ, теорiя подiлу влади була сприйнята конститущями багатьох краш, хоча конкретш форми ïï реалiзацiï вельми рiзноманiтнi. За часiв радянськоï влади в нашш краïнi принцип подiлу влади був вщкинутий як чужий та неприйнятний i в кращому випадку вш розглядався як звичайний розподш працi. Та лише пiсля проголошення незалежносп, в Конституцп Украïни цей принцип був чгтко визначений як такий, а також встановлено систему стримувань i противаг, без я^' практична реалiзацiя подiлу влади неможлива.
Список л1тератури:
1. Авер'янов В. Б. Органи виконавчо'1 влади в Укршш: монограф1я. Кшв: 1н Юре, 1997. 48 с.
2. Автономов А. С. Правовая онтология политики: к построению системы категорий: монография. Москва: ООО «Инфограф», 1999. 274 с.
3. Беспалый И. Т., Полянский В. В. Государственное право Росийской Федерации: учеб. пособие. Самара: Самарский университет, 2008. 539 с.
4. Кистяковский Б. А. Филисофия и социология права: монография. Санкт-Петербург: РХГИ, 1999. 486 с.
5. Конститущя Украши: станом на 25 серп. 2017 р.: вщп. офщ. тексту. Харюв: ППФ «Лошграфют», 2017. 64 с.
6. Конститущя Украши: наук.-практ. комент. / редкол.: В. Я. Тацш (голова) та ш. Харюв: Право, 2003. 808 с.
7. Осавелюк А.М. Вспомогательные государственные органы зарубежных стран: конституционно-правовой аспект: монография. Москва: Юристъ, 1998. 192 с.
8. Тисяча роюв украшсько'1 суспшьно-пол1тично1 думки: у 9 т. / ред. i предисл. Т. Гунчак, О. Слшушко та in. Кшв: Дншро, 2001. Т. 4. Кн. 1: Перша третина XVIII ст. / ред. i предисл. Т. Гунчак, О. Слшушко та in. 520 с.
9. Толстенко В. Принцип подшу влади в генез1 форми сучасно'1 держави. Юридична Украина. 2014. № 5. С. 15-21.
10. Фрицький Ю. О. Закршлення оргашзацп та функцюнування державно'1 влади в Конституцп Украши 1996 року. В1сник Запор1зького юридичного утверситету. 2006. № 2 (35). С. 3-11.
11. Шаповал В. М. 1дея розподшу влад у конституцшнш теорп i практищ в Укрш'ш. В1сник академИ правових наук Украши. 1994. № 2. С. 29-37.
References:
1. Aver'ianov, V.B. (1997). Orhany vykonavchoi vlady v Ukraini. Kyiv: In Yure [in Ukrainian].
2. Avtonomov, A.S. (1999). Pravovaja ontologija politiki: k postoeniju sistemy kategorij. Moscow: Infograf [in Russian].
3. Bespalyj, I.T., Poljanskij, V.V. (2008). Gosudarstvennoe pravo Rosijskoj Federacii. Samara: Samarskij universitet [in Russian].
4. Kistjakovskij, B.A. (1999). Filisofija i sociologija prava: monografija. St. Petersburg:
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 1 (13)
ISSN 2225-6555
RHGI [in Russian].
5. Konstytutsiia Ukrainy: stanom na 25 serp. 2017 r.: vidp. ofits. tekstu (2017). Kharkiv: PPF «Polihrafist» [in Ukrainian].
6. Konstytutsiia Ukrainy: nauk.-prakt. koment. V.Ya. Tatsii (Ed.) et al. (2003). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
7. Osaveljuk, A.M. (1998). Vspomogatel'nye gosudarstvennye organy zarubezhnyh stran: konstitucionno-pravovoj aspekt. Moskva: Jurist [in Russian].
8. Tysiacha rokiv ukrainskoi suspilno-politychnoi dumky. (Vols. 1-9); Vol. 4, part 1: Persha tretyna XVIII st. (2001). T. Hunchak, O. Slipushko (Eds). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].
9. Tolstenko, V. (2014). Pryntsyp podilu vlady v henezi formy suchasnoi derzhavy. Yurydychna Ukraina - Legal Ukraine, 5, 15-21 [in Ukrainian].
10. Frytskyi, Yu.O. (2006). Zakriplennia orhanizatsii ta funktsionuvannia derzhavnoi vlady v Konstytutsii Ukrainy 1996 roku. Visnyk Zaporizkoho yurydychnoho universytetu - Visnyk of ZaporizhzhyaNational University, 2 (35), 3-11 [in Ukrainian].
11. Shapoval, V.M. (1994). Ideia rozpodilu vlad u konstytutsiinii teorii i praktytsi v Ukraini. Visnyk akademii pravovykh nauk Ukrainy - Herald of the Academy of Legal Sciences of Ukraine, 2, 29-37 [in Ukrainian].
Малышкина Н. О. Принцип разделения государственной власти и система сдержек и противовесов: генезис и внедрения в Украине.
Проанализирован процесс зарождения, становления и внедрения в государственно -правовую практику принципа разделения властей и его неотъемлемой части - системы сдержек и противовесов. Раскрыто содержание принципа разделения властей и определено, что собой представляет система сдержек и противовесов. Сделан вывод о необходимости закрепления на конституционном уровне эффективной системы сдержек и противовесов, без которой невозможна практическая реализация принципа разделения властей.
Ключевые слова: принцип разделения государственной власти; система сдержек и противовесов; высшие органы государственной власти; ветвь власти; организация государственной власти; единство государственной власти; распределение полномочий; взаимодействие высших органов государственной власти.
Malyshkina N. O., The principle of division of state power and the system of checks and balances: genesis and implementation in Ukraine.
The process of formation and introduction in state-legal practice of the principle of separation of state power and its integral element - the system of checks and balances is analyzed. The content of the principle of division of state power is revealed and it is determined that it is a system of incentives and counterbalances. The conclusion is made on the need to consolidate the constitutional level of an effective system of checks and balances, without which the practical implementation of the principle of separation ofpowers is impossible.
Key words: the principle of division of state power; system of checks and balances; higher state authorities; branch of power; organization of state power; unity of state power; distribution of powers; interaction of the highest bodies of state power.
Надтшла до редколеги 15.05.2018 р.
