CC BY
39
УДК 321.01: 342.413 (477)
I. Я. Терлюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
канд. iст. наук, доц., доцент кафедри гётори держави i права
УКРАШСЬКА НАЦ1ОНАЛЬНА ДЕРЖАВА: ШТРИХИ ДО 1СТОР1ОСОФ11 ПРОБЛЕМИ
© Терлюк I. Я., 2016
У контекст кторюсофських пiдходiв досл1джуеться феномен украшськоТ державност як нащональноь Висловлюеться думка, що процес укра'шського нащонального державотворення узалежнюеться константами певних спшьних для ycix сощальних верств народу цiнностей - своерщного розумiння нацтнальноУ щи у межах рiзниx етапiв розвитку украшсько!' державностi. Вважаеться, що такою цшнктю для украшщв у час закладення основ нащонально!' державност1, можна вважати концепт "вольностГ', а згодом похщних вiд нього - "воля", "свобода". Уа вони у сучасну для нас добу зктавш з поняттям "демократя" в його широкому розумшнь Наголошуеться на тому, що сприйняття й вщстоювання укра'шцями саме тако!' парадигми еволюцн державностi св1дчить про И вщповщнкть сутностi (духу) украшськоТ наци.
К'лючов1 слова: укра'шська нащональна держава, державнiсть, вольност1, воля, свобода, демократя.
И. Я. Терлюк
УКРАИНСКОЕ НАЦИОНАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО: К ИСТОРИОСОФИИ ПРОБЛЕМЫ
Исследуется в контексте историософских подходов феномен украинской государственности как национальной. Высказывается мнение, что процесс развития украинского национального государственного строительства определяется константами ценностей -своеобразного понимания национальной идеи в рамках разных этапов развития украинской государственности. Предполагается, что такой ценностью для украинцев во время заложения основ национальной государственности можно считать концепт "вольности", а впоследствии производных от него - "воля", "свобода". Все они в современную для нас эпоху сопоставимы с понятием "демократия" в его широком понимании. Отмечается, что восприятие и отстаивание украинцами именно такой парадигмы эволюции государственности свидетельствует о ее соответствии сущности украинской нации.
Ключевые слова: украинское национальное государство, государственность, вольности, воля, свобода, демократия.
I. Ya. Terlyuk
UKRAINIAN NATIONAL STATE: FEATURE TO HISTORIOSOPHY PROBLEM
The phenomenon of Ukrainian state as a nation is investigated in the context of historiosophical approaches. It has been suggested that the process of Ukrainian national state
is dependable on constants of values - a kind of national ideas within the stages of development of Ukrainian statehood. It is assumed that such value to the Ukrainian time laying the foundations of national statehood, can be considered the concept of "freedom" and subsequently derived from it "will", "freedom". They all have a modern day comparable to the concept of "democracy" in its broadest sense. It is noted that the perception and stubborn defending by the Ukrainians such a paradigm of the evolution of the state shows its conformity essence (spirit) of Ukrainian nation.
Key words: Ukrainian national state, statehood, freedom, liberty, freedom, democracy.
Постановка проблеми. На наш погляд, зазначена проблема актуалiзуеться завдяки таким MipKyBaH^M:
по-перше, твердження про те, що Укра'на - европейська держава, а укра'нщ - европейський народ, - це не лише аксюма у географiчному чи тепер i в полiтико-географiчному сенш. Пвдтвердженням ще' тези е спшьш ознаки в особливостях кторичного розвитку, устрою, системи права тощо ydx европейських кра'н. Так, процес формування нащональних держав у Сврот припадае на перюд раннього Нового часу - XVI-XVIII ст. В Украйй - це час зародження i еволющ' козацького ладу i структур, а також утвердження козацтва як нося державносл укра'нщв у той перюд. Тому ми й називаемо и Козацькою державою (тут i далi курсив наш. -1. Т.) [12, с. 89-169]. Свого апогею укра'нська козацька державтсть досягла в середин XVII ст., коли центр полггичного життя Укра'ни перемютився на Наддншрянщину, де внаслвдок нащонально-визвольно' вшни укра'нського народу постала козащько-гетьманська держава пiд офiцiйною назвою - Вiйсько Запорозьке. Цей факт став одним iз найважливiших результатв Нацiональноi револющ' укра'нського народу середини XVII ст. До реч^ подiею европейськоi iсторii, з якоi' умовно де-юре розпочався под1л свiту на нащональт держави, сучасн iсторики вважають Вестфальський мир (1648 р.);
по-друге, найуспiшнiшi европейськi держави - нащональнi, себто такi, що побудованi довкола нащонально' iдеi, в основу яко' сьогодт покладенi непересiчнi цiнностi громадянського суспшьства. Укра'на як держава сьогодн переживае надзвичайно складний прощес свого пошуку. З одного боку, вона декларуе европейськi цiнностi й потребу ix впроваджувати й розвивати, а з шшого, - демонструе нершучють та непослiдовнiсть у 'хньому впровадженнi й розвитку. Як наслiдок, переважна бшьшють украiнцiв не довiряе власному полггичному класовi, псевдоелiтi, а зрештою - й сво'й державi, ставиться до не', як до "чужо'". Вiдтак гучнiшими стають заклики будувати укра'нську Украшу, частiше висловлюеться нагальна потреба вироблення ново' украшсько' нащонально' вде'. Стае очевидним факт гостро' потреби "перезавантаження" Укра'ни як держави-молодо' демократа. Вважаемо, що вирiшити зазначен проблеми можна тодi, коли, враховуючи позищ' юторюсофи, дошукатися й зрозумгги тi глибиннi, сутнiснi украiнськi щнносп, якi були i залишаються актуальними, нащонально значущими вiд часу закладення основ нацiональноi державностi й до сьогодн. Адже термiн "юторюсоф1я" (грещ. historia - iсторiя та sophia - мудрють), попри несуттевi, з нашого погляду, вiдмiнностi словники визначають як "сукупнiсть суспiльно-свiтоглядниx вдей, що становлять щнтсний каркас у фшософському осмисленн юторй";
по-трете, припускаемо, що у прощес укра'нського нацiонального державотворення такою щищстю може бути конщепт "вольносп" й поxiднi вiд нього - поняття "воля", "свобода". Варто зазначити, що змютове навантаження поняття юторичних "вольностей" дещо ширше ввд сучасного, переважно юридичного за сво'м змстом поняття "прав i свобод". Також погоджуемося з думкою про те, що основу поняття укра'нських юторичних "вольностей" становить також певна традищм урядування нашого народу, що здшснювалося через реалiзацiю права втьного вибору рiзного рангу очiльникiв [9, с. 53]. Вважаемо, що проввдний конщепт "вольностi" на ментальному рiвнi для украiнцiв е цiею свггоглядною визначальною цiннiстю й неусвiдомленим повнютю орiентиром, який лежить в основi нашого (укра'нського народу. - I. Т.) 500^чного поступу/непоступу на тернистому шляху побудови/розбудови/втрати/ввдбудови/ввдродження нацiональноi державностi.
Стан дослщження. Констатуемо як факт доволi об'емну iсторiографiю з тих чи шших проблем украшського нацiонального державотворення, створену зусиллями гёториюв й гёториюв права, фiлософiв й культурологiв, а також представниюв iнших наук. Так, чимало праць розглядають iсторiософськi проблеми осмислення феномену украшсько!' нацiональноi держави (найпомiтнiшi за авторством О. Братко-Кутинського, С. Вовканича, К. Кислюка, П. Кононенка, О. Моця, М. Розумного, Н. Яковенко та ш.). Однак попри значну юторюграфто, як нам видаеться, означена у заголовку проблема висвгглена лише формально та поверхнево, а отже, е бшьш ознайомчою, ашж глибинно зрозумшою та засвоеною.
Мета роботи полягае у спробi дошукатися (тут - обгрунтувати) тих щнностей (цiнностi), якi лягли в основу "конструювання" каркаса украiнськоi державносп власне як нацiональноi.
Виклад основних положень. До середини XVI ст. бшьша частина iз заселених, однак полггично роздшених, украшських земель входила до складу Великого князiвства Литовського. До того ж визнання свого часу влади великого Литовського князя не призвело до попршення становища украшського населення. Тим паче, що таке об'еднання земель стало чи не винятковим прикладом, коли украшщ (за тодшньою термшолопею - "русью") упродовж тривалого часу мали вшьш умови для розвитку в державу яка, по сутi, за сво'м характером стала Литовсько-Руською. Реально ж постала ввд другоi половини XVI ст. на украшських землях Польсько-Литовська держава - Рiч Посполита - завершила епоху руського державотворення. Як наслвдок, на приеднаних украшських землях офщшною полггикою новопосталоi держави стае закршлення фшьварково-панщинноi системи господарювання, станово!' системи оргашзаци суспшьства та експансм католицизму.
Це означало, що Рiч Посполита де-факто принесла з собою ввдмшний державний i правовий уклад й пригшчення русько!' (украшськог) нацii. Украiнськi верстви населення - православш шляхта i духовенство та насамперед козацтво (опинилося поза офщшною становою структурою подшу суспшьства) й селянство (неповноправний стан) втратили сво!' попередш законнi права -вольностi. До реч^ останнi були закршлет у кодексах Великого князiвства Литовського - термши "вольностi" та "свободи" широко вживаються у Статутах (як синотми): свободи шляхти (I/ 3), вольносл шляхетськi (II/ 3), вольносп княжат, панят, шляхтичiв i мщан (I/ 3.7), свободи та вольносл християнськi (II/ 3.2.1) тощо [3, с. 74] та звичаевому прав1 Втрата украшцями сво'х вольностей (трактувалися також, як "попередш або старожитн права". - I. Т.) призвела до безкомпромiсноi i тривалоi нацiонально-визвольноi боротьби, фактично перманентних селянсько-козацьких повстань кшця XVI - торшо' половини XVII ст., провiдною вдеею яких була iдея захисту сво'х "споконвiчних [старожитнiх] прав i вольностей" (у зазначеному вище розумiннi). А тодшне масове покозачення населення насправдi означало не що iнше, як сприйняття бiльшiстю суспшьних верств украшщв органiчноi iдеi козацького устрою - наявносп вольностей. Козак був сощальним iдеалом для переважноi маси поневоленого населення Украши, бо мав те, чого позбавлена була бшьшють, - був вшьним дрiбним власником i виробником, котрий стояв осторонь феодально-крiпосницькоi, фактично рабовласницько1, системи, бшьше того, вiн був принципово ворожий 1й.
За умов Гетьманщини вдея "споконвiчних прав i вольностей" була ввдображена в офiцiйнiй документацii i численних петицмх до росiйських царiв i уряду, починаючи вiд Переяславськог угоди, передумовою укладення яко!' була вимога козацтва разом iз шшими станами Украши дотримання "гарантованих [протектором] прав", i до складених ввд iменi скликаноi Катериною II Законодавчоi комiсii 1767-1768 рр., т. зв. "шляхетських" меморандумiв авторства Григорм Полетики. Так само в iнтелектуально-iдеологiчнiй сфер^ особливо доби занепаду Гетьманщини, наголос робився на написанш таких юторичних та лiтературних праць, якi прославляли юторто Гетьманщини й обгрунтовували необхвдшсть 11 iснування на засадах вольностей, гарантованих козацькш старшинi та шшим станам украшського суспшьства. Зокрема, образ волелюбно!, нескореноi Украiни як держави, що школи не була завойованою, зумовлювався "споконвiчнiстю прав i вольностей" украшського народу i в останнш (за часом) пам'ятцi цiеi доби - "!стори Русiв"
[Доклад., напр., див.: 5]. Щкаво, що на ввдмшу ввд "шляхетськоГ концепцй Г. Полетики, невiдомий автор ще1 працi демонструе антишляхетську спрямованiсть i виступае як оборонець власне козацьких "прав i вольностей". У його розумшт саме природнi козацькi "права i вольносп" щшком тотожнi правам усього украшського народу i ввдповвдають сутностi нацiональноi державностi.
В iмперську добу вiтчизняноi iсторii формування образу украшсь^' нацiональноi' державностi вже стверджуеться через похвдт вiд концепту "вольносп" - поняття "волг" й "свободи", яю найбшьшого розвитку сягають ввдповвдно у творчостi Т. Шевченка та М. Драгоманова.
1дея волг популяризуеться представниками украшського нащонального просвiтництва i стае чи не нацiональною вдеею свiдомого украiнства другоi половини Х1Х ст. Це яскраво демонструе нащональний гiмн Молитва за Украгну (1885 р.) Олександра Кониського. У ньому прохання волг для Украши ("Боже великий, единий, / Нам Украшу храни, / Волг i свпу промшням / Ти й осши") й украiнцiв ("Молимось, Боже единий, / Нам Украшу храни, / ус сво!' ласки-щедроти / Ти на люд наш зверни. / Дай йому волю, дай йому долю...") - основний мотив.
Що стосуеться Т. Шевченка, то наголосимо на вже висловлюванш думщ, що для украшця Шевченюв генш полягае саме у тому, що вш вказав йому на те, здавалося б, очевидне й одночасно означае "тдсввдомо" бшьше; на те, чого було позбавлено його народ, а ввдтак - на те, що мало для нього непересчну щншсть у самодержавнш й кршосницькш Росй - волю, яка ототожнювалася насамперед з нацiональною державою. Саме тому у творчосл Т. Шевченка [13] вдея нацiональноi украiнськоi державност найвиразнiше виявляеться у двох аспектах, а саме: безпосередньому зверненн до проблеми украюсь^ (козацькоi) державностi як одшеi iз iдентифiкацiйних рис украшщв, та у семантицi й образнш системi його творiв. Власне, остання, на думку ввдомого шевченкознавщя Ю. Барабаша, виявляеться у ствердженнi iдеалiв волг й незалежностi Украши. Погоджуемося iз вченим, що щей конщепт чiтко й недвозначно вiдтворився у поетичнш формулi -знаменитих "В свош хатi своя й правда, /I сила, i воля" ("I мертвим, i живим...") чи "Поховайте, та вставайте, / Кайдани порвгге / I вражою, злою кров'ю / Волю окропiте" ("Заповiт"), а також "Садок вишневий коло хати...", де "своя хата", й украшська хлiборобська родина, i дiвоча шсня, й архетипальний соловейко виступають сукупною метафорою свое^ нацюнальног держави як запоруки збереження i утвердження таких фундаментальних нацiональних i водночас загальнолюдських цiнностей, як правда, сила, воля, краса [2, с. 68-69]. Мiж шшим, на щю особливiсть творчосл Т. Шевченка чи не першим звернув увагу М. Драгоманов. У статп "Шевченко, украшофши й сощалiзм" вiн визнав, що воля, про яку "писав Шевченко з 1845 р. <...>, бшьш усього воля своег породи й крагни, воля нацюнальна державна" [4, с. 365].
З нашого погляду, заслуга М. Драгоманова полягае передусм у тому, що вш Шевченкову невгддгльнгсть волг "своег породи й крагни" в\д волг нащональног держави безумовно подняв на значно вищий рiвень. За ним - основний шлях досягнення вдеалу нащональноi держави мае пролягати через свободу, серщевиною яко!' е права людини (недоторкашсть особи, свобода слова, совюп та нацiональностi), а засобом забезпечення щеi свободи (прав людини) мае стати конституц1онал1зм [Див. докл.: 1, с. 41-87]. Власне суть драгоманв^^го конституцiоналiзму полягае у полггичних свободах суспшьства та особи, як мають реалiзовуватися через народне представнищтво в центрi та ефективне самоуправлшня на мiсцях [11, с. 240]. I що найважливше, проголосивши полггичну свободу як головну мету, М. Драгоманов ввдстоював демократично органзовану систему суспшьства, в якiй ттереси держави не суперечили б ттересам народу. За М. Драгомановим, - ще конкретизований вияв сказаноi ним про Т. Шевченка волг "своег породи й крагни ".
Наголосимо, що питання свободи людини, народу, тащи - основний лейтмотив еволющи вггчизняного конститущйного мислення кшщя XIX - початку ХХ ст. й нащонального конститущоналiзму як державно-правовоi практики.
М. Драгоманов першим в Украт зумiв знайти певний консенсус мiж нащональним i загальнолюдським началами i шлях до !'х забезпечення через конститущоналiзм, полiтичну свободу, права людини й нащональне самовизначення. Утiм, на думку Вс. Речищького, конституцiйна
концепцм М. Драгоманова стояла дещо осторонь ввд домшуючого у тогочаснш Украт впливу народниюв, до яких належали передуем М. Грушевський (1866-1934), С. Шелухш (1864-1938), Р. Лащенко (1878-1929). Хоча, на наш погляд, вона збертала квштесенщю драгомашвського пвдходу - обгрунтування р1зних форм свободи для украшця. Так, для М. Грушевського, автора конституцшного проекту "Конституцшне питання i украшство в Росй" (1905 р.), в якому штереси народу ставилися вище вiд iнтересiв держави, досввд свободи в Украïнi уособлювали озброет козаки. На думку М. Грушевського, московський протекторат був прийнятий украшською елггою лише для забезпечення своеХ свободи. Учений був переконаний, що саме практичний досвгд свободи ввд козацьких чашв й сформував в Украш громадянське суспшьство. С. Шелухш взагалi вважав головною рисою украïнського нацiонального характеру волелюбнiсть, а демократто -"нащональною украïнською формою державноï влади". А на думку юторика украïнського права Р. Лащенка, украшська державнiсть може оргатчно розвиватися лише на основi виборностi й республшашзму [10]. Навiть М. Мiхновський, який стояв бшя витокiв iдеологiï украшського нацiоналiзму, у конституцiйному проектi - Основний закон "Самостшно!' Украши" (1905 р.) [Див.:
7, с. 177-188] обгрунтовував позищю збереження сильно!' державно!' влади без утиств 1ндив1дуалъноХ i громадянсъког свобод, а також залишав можливють для вияву особливостей окремих украшських земель з тим, щоб збагатити полггичне життя украшського народу.
Коли в умовах нацiонально-демократичноï революци 1917-1921 рр. випала нагода для реалiзацiï конституцiйно-правових напрацювань украшських iнтелектуалiв, то проблема уконституювання прав i свобод украшщв через конституцшне закршлення основ демократичного ладу стала неввд'емною складовою правовоï практики украшських нащональних державних формацiй. Чи не найпоказовшою у цьому сенсi е Конституцм УНР - "Статут про державний устрш, права i волъностi УНР" (29 квггня 1918 р.) [6]. Згадана Конститущя, не порушуючи принципу единовладдя, але утверджуючи принцип децентралiзацiï, передбачала надання землям, волостям i громадянам Украши права самоврядування, гарантувала ушм громадянам УНР рiвнi громадянськ й полiтичнi права, проголошувала (щоправда, iз застереженнями, "осктъки при цъому не переступаютъся норми карного права") свободу слова, друку, сумлшня, права на об'еднання в оргашзаци, страйки, змшу мюця перебування, окреслювала широкий спектр гарантш прав особистостi тощо.
Вагомими з погляду внеску у конституцшне осягнення свободи людини, народу, наци вважаемо конституцiйно-правовi пошуки доби Директори УНР та ЗУНР. Тут заслуговують на увагу конституцiйнi проекти О. Ейхельмана та С. Дшстрянського. Серед позитивiв проекту авторства О. Ейхельмана, що повшстю грунтувався на правах людини i загальнолюдських вартостях, була спещально зазначена ввдповвдальшсть держави перед громадянином (тобто йшлося про створення одного з важливих елемеилв (ознак) правовоï держави). А конституцшний проект вщомого правознавця С. Дшстрянського пвд назвою "Конституцм Захiдно-Украïнськоï Народноï Республши", розроблений ним уже наприкшщ 1920 року, авторитетний украшський учений О. Мироненко характеризуе таким, що не мав аналопв у свгговому конституцiоналiзмi [Див. докл.:
8, с. 187-207]. Насамперед через найдетальшшу юридичну розробку взаемоввдносин нацiй i народiв у майбутнiй Украïнськiй державi та забезпечення волъностей - основоположних прав i свобод украшського народу.
Висновки. Здшснена спроба у контекст кторюсофських пiдходiв осягнути феномен украïнськоï нацiональноï держави дае змогу пiдтвердити загальш й сформулювати конкретнi висновки. По-перше, процес украшського нащонального державотворення узалежнюеться константами певних спшьних для ушх сощальних верств народу цiнностей - своервдного розумiння нацiональноï iдеï у межах рiзних етапiв розвитку украюсь^ державностi. По-друге, насиченiсть i вагомють для доби раннього Нового часу поняття "вольносп", що в добу Нового часу уже кореспондуеться з поняттям "волГ' й "свободи", у сучасну добу Новiтнього часу можна умовно зiставити з поняттям "демократм" в його широкому розумiннi. По-трете, сприйняття i завзяте вiдстоювання украшцями саме такоï парадигми еволюцiï державносп свiдчить про значну
задавнешсть й тяглсть ще1' демократично!' традици, ïï безцiнноï нацiональноï значущостi й повно1' вiдповiдностi сутностi (духу) украшськш наци. Звiдси, на наш погляд, концепти "вольносп"-"воля"-"свобода"-"демократ1я" становлять ri надважливi цiнностi, якi лягли в основу "конструювання" каркаса украïнськоï державносп власне як нацiональноï. 1нша форма державно-правового, полггичного режиму - авторитарна чи тоталггарна - чужа для сутносп украшця й немае пiдстав й перспектив для реалiзацiï в Украïнi. Тому в украшщв немае вибору, окрiм як розбудовувати демократiю европейського типу, яка й дасть можливють врештi-решт вивести крашу на нову траекторто сталого розвитку.
1. Андрусяк Т. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини) / Т. Г. Андрусяк. -Льв1в: Свт, 1998. - 192 с. 2. Барабаш Ю. Просторть Шевченкового слова / Ю. Барабаш. - К.: Темпора, 2011. - 508 с. 3. Безклубий О. Суттсть i склад особистих немайнових вгдносин за статутами Великого князiвства Литовського / О. Безклубий // Вкник Килвського нащонального ун-ту iм. Т. Шевченка "Юридичт науки". - 2013. - Вип. 2 (96). - С. 74-77. 4. Драгоманов М. Шевченко, укратофти й сощалЬзм //Драгоманов М. Вибране ("...мш задум зложити очерк юторп цившзацп на Украт") / упоряд. та авт. ют.-бюгр. нарису Р. С. Мщук; примт. Р. С. Мщука, В. С. Шандри. - К.: Либiдь, 1991. - С. 327-429. 5. Когут З. Переяславська угода та iдея сnоконвiчних прав Укрални в полтичнш та кторичнш думщ Гетьманщини / З. Когут // Укралнський археографiчний щорiчник /ред. кол. тому: Я. Дашкевич (гол. ред. кол.), В. Брехуненко,
I. Бутич, I. Гирич, В. Кравченко, О. Тодшчук, Я. Федорук вдп. секр.). НАН Укрални. Археографiчна комся, 1нститут укралнськог археографи та джерелознавства iм. М. С. Грушевського. -Вип. 10-11. - Т. 13-14. - К., 2006. - С. 291-297. 6. Конститущя УкралнськоХ НародньоХ Республжи (Статут про державний устрш, права i вiльностi УНР) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/n0002300-18. 7. Мiхновський М. Основний закон "Самостшног Укрални" Стлки Народу Украшського (Проект, утворений групою члетв Укра'гнсько'г Народноï парти) // Мiхновський М. Сустльно-полтичш твори / М. Мiхновський. - К.: Смолоскип, 2015. -464 с. 8. Мироненко О. М. Витоки укранського револющйного конституцiоналiзму 1917-1920 рр. Теоретико-методологiчний аспект: моногр. / О. М. Мироненко. - К., 2002. - 260 с. 9. Олшник О. Змют поняття "вольностi" в укратськш традици i до^дницькш штерпретаци' / О. Олшник // Вкник Нащонально'г Академи державного управлтня. - 2011. - № 3. - С. 47-55. 10. Речицький Вс. Зародження i розвиток укранського оргашчного конституцiоналiзму. [Електронний ресурс] / Всеволод Речицький. - Режим доступу: http://khpg. org/en/index. php? do=print&id=1363603231.
II. Ситник О. М. Формування та еволющя iдеологiчних концепщй нащонально-державницького спрямування в УкраШ (iд початку XIX ст. - до 1939 р.) / О. М. Ситник: моногр. - Донецьк: "Нуолiдж", 2009. - 549 с. 12. Терлюк I. Я. Iсmорiя держави i права: навч. поЫб. - 3-те вид., перероб. - К.: Атта, 2013. - 628 с. 13. Терлюк I. Я. Проблема нацiональноï держави (державностi) в mворчосmi (кторюсофи) Тараса Шевченка / I. Я. Терлюк // Проблеми державотворення i правотворення в УкраШ: тези доп. учасниюв ВсеукралнськоХ наук.-практ. конф. (Львiв, 17 лютого 2012р.) /МВС Украти, Львiв. держ. ун-т внутр. справ. -Львiв: ЛьвДУВС, 2012. - С.487-490.
REFERENCES
1. Andrusyak T. Shlyakh do svobody (Mykhaylo Drahomanov pro prava lyudyny) / T. H. Andrusyak. -L'viv: Svit, 1998. - 192 s. 2. Barabash Yu. Prostorin' Shevchenkovoho slova / Yu. Barabash. - K.: Tempora, 2011. - 508 s. 3. Bezklubyy O. Sutnist' i sklad osobystykh nemaynovykh vidnosyn za statutamy Velykoho knyazivstva Lytovs'koho / O. Bezklubyy // Visnyk Kyyivs 'koho natsional'noho un-tu im. T. Shevchenka. Yurydychni nauky. - 2013. - Vyp. 2 (96). - S. 74-77. 4. Drahomanov M. Shevchenko, ukrayinofily y sotsializm // Drahomanov M. Vybrane ("...miy zadum zlozhyty ocherk istoriyi tsyvilizatsiyi na Ukrayini") / Uporyad. ta avt. ist.-biohr. narysu R. S. Mishchuk; Prymit. R. S. Mishchuka, V. S. Shandry. -K.: Lybid', 1991. - S. 327-429. 5. Kohut Z. Pereyaslavs'ka uhoda ta ideya spokonvichnykhprav Ukrayiny v politychniy ta istorychniy dumtsi Het'manshchyny / Zenon Kohut // Ukrayins'kyy arkheohrafichnyy shchorichnyk / Red. kol. tomu: Ya. Dashkevych (hol. redkol.), V. Brekhunenko, I. Butych, I. Hyrych,
V. Kravchenko, O. Todiychuk, Ya. Fedoruk (vidp. sehr.). NAN Ukrayiny. Arkheohrafichna komisiya, Instytut ukrayins'koyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevs'koho. - Vyp. 10-11. -T. 13-14. - K., 2006. - S.291-297. 6. Konstytutsiya Ukrayins'koyi Narodn'oyi Respubliky (Statut pro derzhavnyy ustriy, prava i vil'nosti UNR) //[Elektronnyy resurs] - Rezhym dostupu: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/n0002300-18. 7. Mikhnovs'kyy M. Osnovnyy zakon "Samostiynoyi Ukrayiny " Spilky Narodu Ukrayins'koho (Proekt, utvorenyy hrupoyu chleniv Ukrayins'koyi Narodnoyi partiyi) // Mikhnovs'kyy M. Suspil'no-politychni tvory / Mykola Mikhnovs'kyy. - K.: Smoloskyp, 2015. - 464 s. 8. Myronenko O. M. Vytoky ukrayins'koho revolyutsiynoho konstytutsionalizmu 1917-1920 rr. Teoretyko-metodolohichnyy aspekt: monohrafiya / O. M. Myronenko. K., 2002. 260 s. 9. Oliynyk O. Zmist ponyattya "vol'nosti" v ukrayins'kiy tradytsiyi i doslidnyts'kiy interpretatsiyi / Oleksandr Oliynyk // Visnyk Natsional'noyi Akademiyi derzhavnoho upravlinnya. - 2011 № 3. S.47-55. 10. Rechyts'kyy Vs. Zarodzhennya i rozvytok ukrayins'koho orhanichnoho konstytutsionalizmu. [Elektronnyy resurs] / Vsevolod Rechyts'kyy. - Rezhym dostupu: http://khpg. org/en/index. php? do=print&id=1363603231. 11. Sytnyk O. M. Formuvannya ta evolyutsiya ideolohichnykh kontseptsiy natsional'no-derzhavnyts'koho spryamuvannya v Ukrayini (vid pochatku XIX st. - do 1939 r.) / O. M. Sytnyk: Monohrafiya. - Donets'k: "Nuolidzh", 2009. - 549 s. 12. Terlyuk I. Ya. Istoriya derzhavy i prava: [navch. posib.]. - Vyd. 3-tye, pereroblene. - K.: Atika, 2013. - 628 s. 13. Terlyuk I. Ya. Problema natsional'noyi derzhavy (derzhavnosti) v tvorchosti (istoriosofyi) Tarasa Shevchenka / I. Ya. Terlyuk // Problemy derzhavotvorennya i pravotvorennya v Ukrayini: tezy dopovidey uchasnykiv Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi (L'viv, 17 lyutoho 2012 r.) / MVS Ukrayiny, L'viv. derzh. un-t vnutr. sprav. -L 'viv: L 'vDUVS, 2012. - S.487-490.
