CC BY
20
4. Постанова Кабшету MiHicTpiB Украши вiд 21 квггня 1998 р. № 521 "Про зат-вердження такс для обчислення po3Mipy вiдшкодування шкоди, заподщно!' порушенням при-родоохоронного законодавства у межах територш та об'ектпв природно-заповвдного фонду Украши", КиЗв.
5. Равкин Ю.С. Оценка размеров компенсации ущерба животному миру // Всесоюзное совещание по проблеме кадастра и учета животного мира. Ч. 1. Уфа, 1989. - С. 182-184.
6. Равкин Ю.С. Опыт оценки ущерба животному миру при экологической экспертизе хозяйственных проектов //Экономика сохранения биоразнообразия. М.: 1995. - С. 214-222.
7. Равкин Ю.С. Принципы и порядок расчета стоимостной оценки ресурсов наземных животных и ущерба, наносимого им хозяйственной деятельностью // Охрана живой природы. Выпуск 3 (8), 1997. - 56-61 с.
8. Синякевич 1.М. Екоиомжа люокористування. Навчальний поабник. Львш, 1999. - С .201-215.
9. Управление природопользованием для устойчивого развития. - Ярославль: IIIIII "Кадастр", 1997, - 187 с.
10. Черчиль Г.А. Маркетинговые исследования. Санкт-Петербург, 2001. - 750 с.
11. Carson R.T. et al. Bibliography of Contingent Valuation Studies and Papers // la Jolla: Natural Resources Damage Assessment, Inc. 1995.
12. Signorello G. Valuing birds watching in a mediterranean Wetland // Environmental Resource Valuation: Applications of the Contingent Valuation Method in Italy. Boston / Dortrecht / London, 1998. - P. 171-191.
УДК 630*165 Докторант О.Я. Лазор, канд. с.-г. наук -
УАДУ при npe3udeHmoei Украти
КОНФЛ1КТИ М1Ж ЕКОЛОГ1еЮ ТА ЕКОНОМ1КОЮ: ПОШУК Р1ШЕНЬ
Зростання кшькост виникнення еколопчних конфлшйв дае шдставу вщнести ïx до об'екпв дослщжень еколого-експертних оргашв. У зв'язку з цим у статп розкрит 3MÎCT еколого-екож^чних конфлш™, причини ïx виникнення та управлш-ня конфлштами; проаналiзованi шляхи ïx виршення, а також вказано на можливють шсередницько'1 дiяльностi державных службовцiв - суб'екпв екологiчноï експертизи як один i3 шляxiв виршення еколопчних конфлшпв; вказанi особливостi цiеï дiяльностi.
O.Ya. Lazor- UADU Conflicts between economy and ecology: searching for decisions
The increasing amount of ecological conflicts, which very often take place, demand that these conflicts should be related to the objects studied by ecological-expert institutions. In this connection the article lightens the substance of ecological conflicts, given reasons for their appearance and underlines methods that help to manage with them. This article reveals the ways of regulating this conflicts and points out the possibility of intermediate activity of state officials - the subjects of ecological examination, as one of the possible methods of regulating ecological conflicts; the peculiarities of this activity are also represented in this article.
Зростання економши неминуче супроводжуеться зростанням кшькосп вилучених природних ресурсов i3 природного середовища, що викликае значне попршення його стану. За цих умов вельми важливого як теоретичного, так i практичного значення набувае проблема пошуку оптимуму мiж економжою та еколопею, мiж задоволенням потреб сусшльства та збереженням довкшля.
Здатшсть природного середовища самовiдновлюватися у сучасних умовах, на перший погляд, здаеться дивним з огляду на кторичну тривалiсть цього процесу. Можливо, тому людство, хоча i розумiе глобальнкть кнуван-ня тих чи iнших екологiчних проблем, все ж таки сприймае це iнертно. Од-нак, якщо громадськiсть намагаеться активно д1яти у розв'язаннi екологiчних проблем i не знаходить шляхiв 'х вирiшення, то це призводить до виникнення екологiчних конфлiктiв.
Екологiчнi конфлiкти, виникають дедалi частiше, зазвичай, за умови втручання людини у довкшля, що провокуе змiни у природних або со-цiальних системах. Конфлiкт виникае у тому випадку, коли таке втручання, на думку одше!' або кшькох груп людей, розглядаеться як порушення комплексно!' взаемодií фiзичних, бюлопчних i соцiальних процесш у навко-лишньому середовищi та тим самим завдае шкоду [9]. Саме поняття "еколо-гiчнi конфлiкти" досить нове у науковш лiтературi, а тому 'х практичне вирь шення потребуе подальшого вивчення.
Коренi екологiчних конфлжпв часто ховаються у непорозумiннi мiж !'х учасниками, недостатнiй поiнформованостi сторш, отриманнi неповно!' чи неточно!' шформацп. Конфлiкти можуть виникнути також, якщо защкавлена громадськiсть та 'х опоненти мають вiдмiннi iнтереси або ж предмет розход-жень. Рiзнi ведомства, а також представники бiзнесу часто мотивують далеко не природоощадливу дiяльнiсть сво'х об'ектш вищими iнтересами. 1нколи вони просто не передбачають усiх негативних наслiдкiв свое!' дiяльностi. Окрш цього, можуть не враховувати, що запити громадськосп в шформацп мають набагато ширший дiапазон: про дiяльнiсть небезпечних об'ектiв, обговорення важливих екологiчних проблем, прийняття та виконання владних рiшень що-до довкшля тощо.
До того ж, як стверджують фахiвцi [3], сам стиль подання iнформацií також можуть спровокувати виникнення екологiчного конфлiкту. Особа, яка не користуеться довiрою, повагою у людей або ж, просто некомпетентна, мо-же надовго зшсувати стосунки мiж учасниками конфлiкту. Так само, як i нев-мiле оперування тими чи iншими показниками може викликати цiлком зрозу-мiле обурення громадськостi.
Однак, надання iнформацií та згода з нею - це зовсш рiзнi речi. Не варто очжувати, що громадськiсть, володаючи шформащею, прийде до тих же висновтв, що й експерти. Якщо все це вщбуваеться на грунтi недовiри та напружених стосункiв мiж учасниками, то конфлжт, якого можна було би уникнути, може стати досить тривалим.
Зiткнення iнтересiв рiзних сторш iз приводу захисту навколишнього середовища сьогодш вiдбуваеться досить часто. Конфлшти можуть виникнути навколо розмщення промислових пiдприемств, планування землекористу-вання, забруднення довкiлля дiючими об'ектами тощо. Тому шгереси конфлiктантiв недоц1льно класифшувати як "правильнi" чи "неправильнi", оскшьки вони виникають через вiдмiннiсть у щлях, що ставлять перед собою учасники конфлiкту. Адже будь-якi промисловi пiдприемства - це не тшьки викиди забруднюючих речовин, але i робота для багатьох людей, доходи до
бюджету та iншi вигоди. Спiльнотi потрiбне не тшьки чисте повиря, але i ви-сокий рiвень добробуту, що досягаеться шляхом використання тих чи шших ресурсiв природного середовища. Тому конфлжти "iнтересiв" практично завжди мктять у собi не тiльки еколопчне, але й полiтичне, економiчне, со-цiальне та iдеологiчне шдфунтя. Згадаймо лишень, скшьки гасел та рiзних позицiй щодо захисту навколишнього середовища висували тi чи iншi партп, що намагалися тим самим завоювати прихильнiсть громадськостi пiд час пе-редвиборно1 кампанií. Необхвдно мати на уваз^ що екологiчнi конфлiкти оз-начають боротьбу рiзних громадських структур, iцдивiдуумiв не тшьки за яккть довкшля загалом, але й за сфери впливу в економiцi, полтгищ. Виок-ремлення однiеí з них, як правильно'' чи переважаючо!', за рахунок шших -серйозна перепона на шляху досягнення взаемоприйнятного ртення.
Однак, наявнiсть рiзних iнтересiв не завжди вказують на те, що вони не можуть бути сумкними. Наприклад, суперечка про те, що краще побудувати у мiстi: громадський сквер чи автостоянку нiчного клубу "Мшетум"? [4]. Меш-канщ вулиць, прилеглих до цього клубу, переймаються долею единого скверу в район напружених автострад. Дерева, виплеканi мешканцями прилеглих бу-динкiв, опинилися шд загрозою знищення, бо майданчик для дитячих iгор вщ-городжено мщними залiзними стовпами для органiзапií чергово!' автостоянки, тодi як зовс1м поряд вже багато роюв ддать дв автостоянки.
Звернення такого змiсту було розклане меровi мiста, iнспекпií з еко-логií та департаменту землеустрою Львiвськоí мiськоí ради. Отже, виник конфлiкт, який за змiстом торкаеться не тшьки екологи. Адже, це - не лише вибiр на користь охорони довкшля чи його забруднювача. Для такого мiста як Львiв потрiбно як перше, так i друге. За умови будшництва пiдземного гаражу - щ питання можна вирiшити, але таке будшництво коштуватиме наба-гато дорожче. Тому значна кшьккть конфлiктних штереав впираеться не ст1льки у "недобрий намiр" опонентiв чистого довкiлля, але й головним чином, у наявнкть кошт1в.
Оск1льки на думку громади не звертали належно1 уваги, людям дове-лося вдатися до шшо1 форми протесту: вони вщмовилися сплачувати квартплату. Окрiм цього, мешканщ вул. Св. Теодора звернулися за допомо-гою до громадсько1 оргашзацп "Територiальна асопiапiя "Захист i сприяння". Пiсля пiкетiв та численних звернень мешканцям вдалося зберегти сквер. Це яскравий приклад того, що громадськкть, згуртувавшись, може примусити поважати сво1 права.
Зрозум1ло, що екологiчнi конфлшти, якщо вони виникають, вiдповiд-но, включають принципово рiзнi погляди та шдходи учасникiв до предмету 1х розходжень. Конфлiкти принпипiв за своею суттю становлять розходження з приводу цшностей: добробут чи незаймана природа - у кожного вони сво1. Так, якщо прихильники захисту довкшля виступають проти атомно1 енерге-тики, то малоймовiрно, що вони погодяться на буд1вництво атомно1 станпií, навиь, найсучаснiшоí.
За кордоном бiльшiсть еколопчних конфлiктiв вирiшуються у судах. Як стверджують фахiвпi Центру громадсько1 еколопчно1 адвокатури Благо-
дшного фонду "Екоправо-Льв1в" [5], право на звернення до суду, що е досить важливим правовим iнструментом i може реалiзовуватись як iндивiдуально, так i колективно - в Украíнi, на жаль, використовуеться зрiдка. Це можна пояснити неготовнктю нашо1 судово1 системи до захисту екологiчних прав громадян, складнiстю доведения причинного зв'язку мiж фактом забруднення навколишнього природного середовища й ушкодженням здоров'я людей. За таких ситуацш, зазвичай, необидна комплексна медико-еколопчна та iишi експертизи, яю потребують квалiфiкованих експертiв iз рiзних галузей знань. Вiдсутнiсть спещ^зованих експертних установ та методик нарахування шкоди ускладнюе формування судово1 практики. Так само, як i обов'язок по-зивача оплачувати судовi витрати, послуги адвоката, проведення експертизи тощо. Зауважимо, що у випадку винесення судового рiшения на користь по-зивача судовi витрати вiдшкодовуються вiдповiдачем.
Наприклад, до Центру громадсько1 еколопчно1 адвокатури звернулася громадська органiзацiя матерiв м. Соснiвки, дати яких хвордать на флюороз (руйнування зубiв) i остеопороз (руйнування кiстковоí тканини) внаслвдок перевищення гранично допустимих концентрацiй фтору у шдземних джере-лах водопостачання. 1з матерiалiв рiзних експертiв та шформацц наукових оргаиiзацiй, включаючи Всесвиню Органiзацiю Здоров'я, а також - висновюв численних експертиз, було визначено, що основним джерелом забруднення пiдземних вод фтором е Захвдноукрашська холдiнгова компанiя.
На переговорах iз президентом та вiце-президентом компанп, мером мiста Соснiвка та представниками водопостачання було досягнуто згоди: з метою компенсацп збиткiв здоров'ю датей компанiя побудуе завод для очи-щення грунтових вод вiд фтору. Фахшщ Центру громадсько1 екологiчноí адвокатури запропонували технологií очистки - американську та вiтчизияиу, рiвненську, бшьш дешеву.
1з метою вирiшеиия справи у досудовому порядку, як цього вимагае законодавство, фахiвцi з Центру надклали до компанií претензда. Впродовж мiсяця компашя мала вiдповiсти на претензда та розпочати пошук грошей для буд1вництва. У зазначений термш вiдповiдi не надiйшло. Тому був пода-ний позов до арб^ажного суду вiд iменi громадсько!' оргашзацп матерiв Сосшвки. Проте його було вiдхилено. Вiдповiдно до законодавства, позивач мае сплатити державне мито, сума якого в цьому випадку сягала близько 9000 гривень. Саме це i зашкодило справi, адже нi громадська оргашзащя ма-терiв, нi "Екоправо-Львiв" не мали таких грошей.
Позов шг би бути поданий прокурором Львiвськоí мiжрайонноí при-родоохоронно!' прокуратури, який звшьнений вiд сплати держмита i судових витрат. Однак прокуратура не погодилася на це, оскшьки на п думку немож-ливо довести причинний зв'язок мiж забрудненням навколишнього природного середовища рiзними речовинами та хворобою дiтей, для чого необхвдно було провести нову експертизу.
Як видно з прикладу, не кожна iз сторш, що бере участь у конфлжп, спроможна пiти на значиi витрати. Навиь в екологiчиiй органiзацií, яка вщстоюе iитереси мiсцевих жителiв, таю кошти можуть бути вщсутш. Цей
випадок демонструе, якi перешкоди можуть виникати на шляху громадсько1 органiзапií чи громадян до суду.
1нший приклад, - декшька мiсяпiв громадяни, помешкання яких розта-шованi неподалiк вiд заплановано1 майбутньо1 автозаправно1 станпií на вулицД Личакiвськiй м. Львова (траса ЛьвДв-Винники), намагаються перешкодити 11 будДвництву [б]. За адвокатською допомогою вони звернулися до благодайного фонду "Екоправо-ЛьвДв". Вивчивши це питання, працДвники щех органiзацií повiдомили, що у мешканцДв е всi пДдстави виступати проти цього буддв-ництва: санiтарна зона мДж житловими будинками та автозаправною станцДею менша, нДж потрДбний мшшум - сто метрДв. Саме тому вДдповДдного погод-ження не дали нД ЛьвДвська мДська санетдемстанщя, нД вДдповДдна пожежна служба. Проте, як з'ясувалося згодом, обласна рада до уточнення всДх обставин продала пДдприемцям вказану дДлянку Д саме пДд автозаправну станцда.
Однак цього виявилося замало... На дев'яти Дз дванадцяти дДлянок у м. ЛьвовД, якД обласна рада без погодження з мДськрадою продала Днвесторам пДд розмщення автозаправних станцДй, будувати АЗС не можна [7]. До такого висновку прийшли члени мiстобудiвноí ради. Вказувалося, що пДд час продажу цих дДлянок не враховувалися висновки служб держнагляду, управлiнця мДстобудування та архДтектури Д не було, вДдповДдно, узгодження з генпланом мДста. ЗрозумДло, що заправки е потенцДйно небезпечними об'ектами Д тому вони будувалися головним чином за мДстом. Однак зараз вони е не тДльки у центрД мДста, а ще й недалеко одна вДд одно! ВикупленД дДлянки розташованД у густонаселених районах та на перехрестях центральних дорДг. I, мабуть, кошти, що наддйдуть вДд податку на цю землю, не покриють тих витрат, що можуть бути через виникнення тих чи Днших небезпек. Як бачимо, обласна влада почала вирДшувати за мДську раду тД питання, що не належать до п ком-петенцц. ВДдповДдно, було скеровано звернення до Генерального прокурора, де вказувалися порушення обласноí ради.
Виникае резонне запитання: чому не зробити все за порядком? Спо-чатку оформити вДдповДдш документи щодо визначених дДлянок, погодити !х з усДма зацДкавленими службами, надати шформащю населенню, а вже тодД приймати рДшення щодо подальшого використання земельноí дДлянки. ВладнД структури у такому випадку виступали би не лобДстами, а справедливими по-середниками. I не потрДбно було б пДдприемцям ризикувати значними кошта-ми, владД - авторитетом, громадськостД чи íх представникам - переживати нервове напруження.
УправлДння екологДчними конфлДктами - це складний та багатогран-ний процес. Саме слово "управлшня" мае досить широкий дДапазон викорис-тання. Управлшня конфлДктами - це цДлеспрямований, зумовлений об'ектив-ними законами вплив на його динамДку в Днтересах розвитку або ж зруйну-вання тiеí соцiальноí системи, до я^ належить цей конфлДкт. Отже, управ-лДння конфлДктами як процес складаеться з таких видав дДяльностД:
• прогнозування конфлшпв та оцiнка 1'х функцiональноí спрямованоси;
• попередження конфлiкту або ж його стимулювання;
• регулювання конфлшту;
• виршення (розв'язання) конфлiкту.
Прогнозування конфлшту - це один iз важливих вид1в дiяльностi суб'екта управлiния, що спрямований на виявлення причин цього конфлшту у потенцiйному його розвитку. Вивчення об'ективних та суб'ективних причин -е основними джерелами прогнозування екологiчних конфлiктiв.
Попередження конфлiкту - такий вид д1яльносп суб'екта управлшня, що спрямований на недопущення виникнення конфлiкту, а саме виявлення тих чиннитв, що можуть спричинити його виникнення. Маючи таку шфор-мацда, суб'ект може вжити певних заходiв, що нейтралiзують дда цих чинни-кiв iз метою уникнення конфлшпв.
Стимулювання конфлiкту - це вид д1яльносп суб'екта управлiния, спрямований на виклик конфлiкту, його провокащю. Однак, така д1яльшсть виправдовуе себе тшьки щодо конструктивних конфлiктiв. Засоби можуть бути рiзнi: критика певно1 ситуацп у засобах масово1 iнформацií, винесення проблемного питання на обговорення тощо. До того ж, необхщно пам'ятати про конструктивне управлiния конфлiктом, в шшому випадку - це призведе до негативних наслiдкiв.
Регулювання конфМкту - це вид дiяльностi суб'екта управлшня, спрямований на послаблення динамки конфлiкту, обмеження сфери його впливу. Ро-зумдачи регулювання конфлжту як процес, необидно вказати на його етапи:
• визнання реальносп конфлiктуючими сторонами;
• легiтимiзацiя конфлшту, а саме: домовленiсть мiж сторонами про дотриман-ня встановлених норм та правил конфлштно'1 взаемоди;
• iнституалiзацiя конфлiкту - створення вщповщних груп, органiв, закрiплення вiдповiдальних оиб тощо з регулювання конфлiктноí взаемоди. Розв'язання конфлiкту, що е завершальним етапом в управлiииi ним -
це вид д1яльносп суб'екта управлшня, що пов'язаний iз його завершенням. Вирiшения конфлiкту може бути повним або частковим. Повне вирiшения досягаеться за усунення причин, предмету конфлшту та конфлiктних си-туацiй, уах аспектних порушень. В iишому випадку - це неповне виртення конфлшту
1снують три механiзми, за допомогою яких двi конфлiктуючi сторони можуть виртити конфлiкт:
• насилля: бшьш сильна сторона пiдкоряе для виконання вимог слабшу сторону;
• роз'еднання - припинення взаемозв'язкiв;
• примирения може вщбутись само собою, але частiше в результатi перегово-рiв.
Якщо до вирiшеиня конфлiкту залучають третю особу, то використо-вують такi механiзми:
• насилля або сощальний тиск (якщо третя сторона шдтримуе одну iз конфлш-туючих сторiн)
• якщо третя сторона незалежна, то використовують такi форми виршення конфлiкту: суд загально'1 юрисдикци, арбiтражний суд, медиацiя (за допомо-гою посередника).
Досить дорого, надто довго i не завжди об'ективно - так, на жаль, ощ-нюють результати розгляду екологiчних конфлiктiв у судах [3]. Термiни судового процесу також е серйозним мiиусом у виршенш конфлiкту. Часом
звернення до суду - це вДрний шлях просто вДдтягнути час. У програшД може опинитись будь-яка Дз сторДн: шдприемщ, якД вимушенД вДдкласти реалДзацДю своíх проектДв, а також - нести додатковД витрати у зв'язку з шфлящею та за-мороженням уже вкладених коштДв, або ж - прихильники захисту довкДлля, якщо шкДдлива для природи дДяльнДсть здДйснюеться й надалД.
НеобхДдно мати на увазД Д те, що судовД рДшення не завжди лДквДдують саму причину конфлДкту. Адже пДдходи до захисту довкДлля вимагають не ви-бору мДж прогресом та чистим довкДллям, а досягнення компромДсу мДж рДзни-ми суспДльними цДлями. Формальне читання законодавства та виконання всДх процедур частДше всього-на-всього ведуть до подДлу учасникДв на переможцДв та переможених. ПДсля цього компромДс стае вже просто неможливим. ЯкД ж Дснують загальнД методи вирДшення конфлДкту:
• адмiнiстративний (заборони, накази, розпорядження, приписи, рiшення суду тощо);
• шформацшний (бесща, переконання, прохання, пояснення, страйки, мiтинги тощо);
• економiчний (конкуренщя, надання кредитiв, грантiв тощо). АдмЫстративш процедури, у силу своеí специфДки, також можуть
провокувати конфлДкти, а не вирДшувати íх. Великий доступ зацДкавлених сторДн до цього процесу не завжди гарантуе вДдсутнДсть конфлДктДв та прийняття тДльки "правильних рДшень". Це пДдтверджуе Д практика проведен-ня громадських слухань, що часто реалДзуються у США [3]. 1хня мета - нада-ти весь спектр поглядДв до прийняття остаточного рДшення. ЗрозумДло, що ви-никнення рДзних думок, поглядДв з того чи Дншого питання, а вДдтак - Д дДаметральних позицДй е цДлком нормальним явищем у суспДльствД, де Дс-нують рДзномаштт Днтереси та цшностД. Однак часто, замДсть пошуку взаемоприйнятних рДшень, учасники слухань, не беручи до уваги аргумента опонентДв, намагаються переконати у свош правотД, що Днколи доходить до фанатизму, переходять до конфронтацц.
Незадоволення учасникДв екологДчних конфлДктДв як результатами, так Д самим процесом íх вирДшення сприяло виникненню Днших, бДльш ефектив-них механДзмДв. Одним Дз них е ведения переговорДв або ж посередництво, тобто добровДльна згода мДж сторонами конфлДкту за допомогою третьоí особи (посередника).
У цьому випадку посередник (медДатор), на вДдмДну вДд лобДста, не представляе якусь Дз сторДн Д не виражае чиюсь позицДю. Його завдання -звести учасникДв до прийцятноí ними згоди. Для цього посередниковД необ-хДдно бути не тДльки фахДвцем у сферД екологп, але Д людських взаемовДдно-син, володДти кредитом довДри Д намагатись збДльшити його у процесД ведення переговорДв. Цього йому не вдасться зробити, якщо вДн виявить свДй Днтерес в обговорюваному питаннД або ж стане прихильником однiеí зД сторДн. Посе-редниковД необхДдно володДти ефективною комушкащею, вмДнням нейтралД-зувати ворожДсть та органДзовувати рух до згоди, навДть за умови, що си-туацДя зайшла у безвихДдь. ПосередниковД потрДбно виявити погляди сторДн Дз широкого спектру питань, пов'язаних Дз конфлДктом, вДдшукати прихованД Дн-
тереси, що дасть можливкть знайти точки дотику та допомогти виробити бшьш прийнятш варiанти.
Для того, щоб вибрати правильну тактику, необхiдно також визначи-ти, чим викликанi вiдмiнностi у позищях учасникiв, 1х причини, що зумовле-нi принциповими розходженнями чи питанням престижу. Для цього посеред-ник повинен володiти техшкою отримання iнформацií вiд учасникш.
О^м цього, медiатор може спробувати розглянути конфлiкт у новому аспекта, тобто поставити шд сумшв та перешкоди, якi заважають учасни-кам досягну ти згоди. У цьому випадку вш вже е не тшьки сполучною ланкою мiж учасниками, а ще й генератором нових вдей та поглядiв на старi проблема Виршальним буде розумiния тих причин, яш сприяли виникненню конфлшту. 1з 1х усуненням тiсно пов'язане виршення самого екологiчного конфлiкту.
Компромк, в якому кожна iз сторш вiдмовляеться вiд частини вимог i отримуе щось взамiн, е бажаним вирiшениям конфлiкту, однак так ввдбу-ваеться не завжди. У результата посередницьких зусиль компромiс можли-вий, коли зад1яш приблизно однаковi за силою сторони. Якщо ж суперечка вщбуваеться мiж нерiвними противниками, шанси, що сильшший вщмо-виться вщ сво!х вимог, малоймовiрнi.
Тому, наскшьки вдало посередник обере ту чи шшу стратегiю (компромiс, конкуренцда, сшвпрацю, уникнення, пристосування) для вирь шення конфлiкту, залежить насамперед вiд нього, його здабностей та профе-сiоналiзму. Потрiбно, щоб кожен iз учаснитв екологiчного конфлiкту вiдчу-вав, що прийняте рiшеиия - це його, власне, за яке вш несе ввдповщальнкть.
Участь громадськостi у цих процесах означае не тiльки, що це сформована частина сусшльства, громади, об'еднана вирiшениям тiеí чи шшо1 проблеми. Це свiдчить i про те, що зростае ввдповщальнкть громадян як перед собою, так i майбутн1ми поколiниями за сво1 дií чи бездiяльиiсть.
В особi посередника могли би бути фахшщ суб'ект1в екологiчноí експертизи на мкцевому рiвиi. Саме вони, як державш службовц1, не можуть бути защкавленими посередниками у вирiшеииi того чи шшого питання т1льки одшею стороною. Окр1м цього, дiяльиiсть цю можуть реалiзувати й iншi державш службовщ, як1 здiйсиюють функцда державного управлiиия у сферi за-хисту довк1лля, що сприятиме об'ективносп прийнятих рiшень. Це також фа-х1вц1, як1 добре проiнформованi щодо екологiчноí ситуацií на мiсцях, ознайом-ленi з дiяльнiстю об'ект1в, що мктять ту чи iншу небезпеку. Саме вони можуть iз використанням сучасних методiв оцiики впливу на довюлля допомогти розв'язати екологiчнi конфлжти, дати обгрунтовану iнформацiю, розробити пропозици стосовно проблем, пiдиятих конфлiктуючими сторонами.
Отже, управлiния екологiчними конфлiктами передбачае ва види дiяльностi, що пов'язаш iз прогнозуванням, попередженням i виртенням конфлiктiв. Залежно вiд характеру еколопчного конфлiкту цей процес може торкатись рiзних рiвнiв: мiждержавного, державного, регюнального та мiсце-вого. Дiяльнiсть суб'екта управлшня конфлiктом залежить вiд багатьох чин-ник1в, однак можна визначити певний алгоритм цього процесу (рис.).
Рис. Алгоритм управлтня екологiчним конфлттом.
Як зауважуе АбалкДна 1.Л. [3], на змДну екологам приходять юристи, спецДалДсти з громадських зв'язкДв. Так, на заходД посередцицтво активно про-пагуеться представниками бДзнесу. 1снуе небезпека того, що посередництво може стати ареною боротьби полДтичних сил за вплив у вирДшенш питань будь-якоí сфери, нехтуючи проблемами довкДлля або пДд прикриттям íх вирД-шення. До того ж, та сторона, яка мае мало досвДду у технолопчних тонкощах переговорДв, якД можуть вестись Д конфДденщйно, зразу ж опиняеться у бДльш вразливому становищД. Цього можна уникнути, якщо посередаищво здшсню-вали б державнД службовцД шляхом проведення екологiчноí експертизи.
На жаль, у чинному законодавствД та, зокрема, у Закон "Про екологДч-ну експертизу" [1] Д внесених до нього змДнах [2] не передбачено такого об'екту екологiчноí експертизи як еколопчш конфлДкти, тим бДльше - посеред-нидькоí ролД суб'ектДв екологiчноí експертизи, не визначено порядок та умови здшснення та^ даяльностД. Це аж нДяк не вирДшуе старих проблем Д сприяе нагромадженню нових конфлДктних ситуацш, що вДдповДдно до законв конфлДктологи, зумовлюе виникнення нових екологДчних конфлДктДв. ВрештД необхiдцо вДдкинути сприйняття "необхДдностД Дснування екологДчних конфлДктДв" Д, як зауважив мДнДстр екологи С. КурикДн [8] змусити мДсцевих ке-рДвникДв мислити науковими екологДчними категорДями. До того ж, як прогно-зують фахДвщ санешдемстанцш, невдовзД можуть з'явитися судовД позови вДд населення до Мшекологл, МШстерства охорони здоров'я та Днших державних установ у зв'язку з втратою здоров'я через забруднення навколишнього природного середовища. Можливо тому так завбачливо у виглядд змДн було вилу-чено Дз статей Закону Украши "Про екологДчну експертизу" не тДльки словос-получення "здоров'я людей", але й те, що еколопчнш експертизД ст.7 [1.2] пДд-лягають ддючД об'екти та комплекси, що мають негативний вплив на здоров'я людей. Найщншше, що е у держави - це здоров'я наци, як втрачае вона щодня Д закони цьому деградащйному процесовД, як не дивно, - сприяють.
Лiтература
1. Закон Украши "Про екологiчну експертизу"// Вщомост Верховно! Ради Украши. - 1995. - №8. - ст. 54
2. Закон Украши "Про еколопчну експертизу" iз змшами та доповненнями, внесе-ними Законом Украши вщ 6 квiтня 2000 року № 16423 - III/ Правова база з питань екологи та охорони природного середовища. Збiрник нормативно-правових актш. Укл. Камлик М.1. - К.: Атака, 2001 - С. 71-87
3. Абалкина И.Л. Экологические конфликты и поиск решений через посредника. США - Канада: ЭПК, № 8, 1999 - С. 114-124.
4. Бжезшська I. Дискотека чи сквер?/ "Поступ", №19 вщ 12-13.02.2002р.
5. Еколопчш права громадян, як !'х захистити за допомогою закону. К: Эхо-Восток, 1997. - 189 с.
6. Романенко М. Мешканцi проти будвництва АЗС/ "Поступ", № 48 вщ 27.03.2001.
- С. 3.
7. Романенко М. Зашиъ зелено! зони будуть автозаправки/ "Поступ", № 144 вщ 21.09.2001р. - С. 3.
8. Симкович В. Рубрика "Середовище"/ Кшвсъю вiдомостi вiд 8.03.2002 р.
9. Уайт Г. Роль научной информации в предвидении и предотвращении экологических конфликтов./ География, ресурсы и окруж. среда: Сб. - М.: Прогресс, 1990. - С. 449-464.
УДК 630*622 Ст. викл. Т.В. Токарева, канд. екон. наук - СумДУ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАЦЮНАЛЬНОГО Л1СОКОРИСТУВАННЯ НА ОСНОВ1 ДИНАМ1КИ Л1СОВОГО ФОНДУ ДЛГО "СУМИЛ1С"
Зроблено аншш показниюв стану лкового фонду лiсогосподарських шдприемств об'еднання "СУМИЛ1С" за перiод з 1946 p. по 1996 p. Виявлеш позитив-hí та деструктивш тенденцц щодо розширення лiсоресурсного потенщалу та забезпе-чення еколопчно! стабшьност в perioHi.
T. V. Tokareva - SU of Sumy
Ensuring of national forest using on the basics of analysis the state of the forest fund "Sumyforest"
Analysis the state of the forest fund in a period of 1946-1996 "Sumyforesf' Exposed positive and destructible tendencies of ensuring the increase of the potential forest using and ecologically sustainable development of the region.
Рацюнальне використання лкш e важливою складовою еколопчно ста-лого розвитку територш. Правильне поеднання лiсогосподарських заходв i ба-гатощльового лiсокористування з урахуванням екологiчних факторiв повинно сприяти зростанню потенцiалу лiсового фонду лкогосподарських пiдприeмств. Екологiчно орieнтоване лiсокористування i вдаворення лiсових ресурсш здайснюються шляхом розробки стратеги, спрямовано!' на задоволен-ня сусшльних потреб у продукцц та послугах лiсу засобами та методами, яш враховують закономiрностi i можливосп росту та розвитку лкових насаджень.
Важливим етапом забезпечення зростання еколого-економiчного рiвня лiсокористування мае стати аналiз сучасного та прогнозуючого стану лково-го фонду, що дасть змогу шдвищити вiдповiдальнiсть спецiалiстiв лкового господарства, а також вчених-лiсоводiв за результати науково-до^дницько!' та лiсогосподарськоí дiяльностi.
За своши природними та еколопчними умовами Сумська обл. знахо-диться в найбшьш сприятливих умовах для проведения рiзноманiтних лко-господарських i лкокультурних дослiджень, тому лiсiвницька справа мае ба-гатолiтню iсторiю, що пов'язана з такими 1менами вчених, як П.С. Погребняк, В.Е. Шшдт, Д.В. Воробйов, П.П. Кожевнiков, В. Д. Опевський та iн.
Загальна площа лiсiв, включаючи полезахиснi смуги, насадження по ярах i балках, а також чагарники у Сумськш обласп на 01.01.96 р. становила 444,8 тис. га (19 %) плошд лiсiв до загально!' площi обласп, проти 378 тис. га на 01.01.46 р. Лкисткть областi повинна зрости до оптимальних параметра
