CC BY
10
Отже, у фшософсько-методолопчному аспекта анал1з вде!' Еколопчно!' Конституцп Земл1 важливий ще й тим, що неминуче приводить до думок значно ширшого характеру, як1 стосуються концепцп сталого розвитку зага-лом. I це цшком лопчно: адже еколопчш проблеми людства, устшне розв'я-зання яких безпосередньо покликана законодавчо регулювати ця Конститу-щя, оргашчно включеш до бшьш складного комплексу глобальних проблем сучасносп, 1 саме з ним пов'язане формування та поступове поглиблення концепцп сталого розвитку.
УДК341.24-349.6 Проф. С. 1. Кукурудза1, канд. географ. наук;
ст. наук. ствроб. Ф.€. Кттач1, канд. географ. наук;
ст. наук. ствроб. Я. О. Чопик2
ОБ'еКТИВШ ПЕРЕДУМОВИ НА ШЛЯХУ ДО ПРИЙНЯТТЯ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОНСТИТУЦП ЗЕМЛ1
Аналiзуються об'ективш передумови на шляху до прийняття Еколопчно! Конституцп Землi. Такими передумовами е розробка i прийняття крашами свтового сшвтовариства трьох систем: екологiчних стандарйв; еколопчно! експертизи; еколо-пчно! статистики.
Prof. S.1. Kukurudza, F.Ye. Kiptach; Ya.O. Chopyk
Objective preconditions on the way to the adoption of Environmental Constitution of the Earth
Objective preconditions on the way to the adoption of Environmental Constitution of the Earth. The preconditions are development and adoption by the world community of thee systems: 1) Environmental standards; 2) Environmental impact assessment; 3) Environmental statistics.
З часу виникнення вде! про доцшьнкть розробки Еколопчно! Конституцп Землi (ЕКЗ), за допомогою яко! можна було б законодавчо регулювати стосунки мiж суб'ектами свггового ствтовариства в галузi охорони природного довкшля, минуло десять ротв [5]. Через п'ять роюв з часу публiчного проголошення iдеí вщбулося ii офiцiйне представления у вистут Президента Укра'ни Л. Кучми на Х1Х спецiальнiй сесй' Генерально! Асамбле! ООН, яка вiдбулася у червш 1997 року, а ще через три роки (грудень 2000 року) в його "Зверненш" з нагоди закриття Чорнобильсько! АЕС свгг почув про доцшь-нiсть створення таких мiжнародних структур як Мiжнародний Екологiчний Суд (МЕС) i Шжнародний Екологiчний Банк (МЕБ), за допомогою яких можна було б вирiшувати мiждержавнi та мiжрегiональнi екологiчнi проблеми. Звичайно, що серед таких мiжнародних структур мала б бути також Мiж-народна Екологiчна !нспекщя (МЕ1), яка взяла б на себе контроль за еколо-пчною ситуацieю на суходолi i у Свиовому океанi. Зрозумшо, що ввд прого-
1 Льв1вський надюнальний унгверситег iM. 1вана Франка
2 Мгжнародний шсгигуг-асод1адш репональних еколопчних проблем
лошення до реагоацп значно простiших як за змктом, так i за масштабами вдей, минають роки й десятилитя. Тому сподшатися на швидку реалiзацiю цieí архккладно1 iдеí глобального масштабу немае пiдстав. Тим не менше, iдея вартуе того, щоб бути всебiчно опрацьованою i врештi-решт - прийня-тою свiтовим спiвтовариством. Стосовно таких вдей дуже влучно висловився В. Вернадський (1921): "Наука шукае шляхи завжди одним способом. Вона розкладае складшше на простiше, попм, залишаючи осторонь складнi зав-дання, розв'язуе простiшi й тiльки тодi повертаеться до первiсного завдання. 1нод^ проходять вiки, перш нiж вона повертаеться до первкного завдання. Проте це завдання не губиться ... кожен дослвдник, вирiшуючи частковi пи-тання . осмислюе головне завдання. Воно нерщко десятилiттями i сторiччя-ми лежить в основi науково!' роботи, становить " святая святих", тобто праг-нення й пошук, що примушуе людину нести важку та часто-густо смертельну працю науково! творчостi" [4, ст. 137].
У наш " надстрiмкий" час виртення таких суперважливих проблем, як збереження довкшля вiд деградацií, не можна залишати поза увагою вчених, полиишв i владних структур. Екологiчна Конституция Землi, у разi й прийняття, дае змогу регулювати антропiчний вплив на ландшафтно-еколо-гiчнi структури. В шшому випадку людство очiкуе надто похмура перспектива, про яку Дж. Баттон висловився афоризмом: "Одно з двох: або люди зроб-лять так, що у повiтрi стане менше диму, або дим зробить так, що на Землi стане менше людей". Його вислш можна поширити не тшьки на повiтря, а й на iншi компоненти та бiосферу загалом: " Людству необидно якомога швид-ше виршувати дилему: або воно зробить так, що в бiосферi буде менше заб-руднюючих речовин, або бюсфера еволюцiонуватиме таким чином, що в шй стане менше людей".
У монографií Ю. Туницi [5], присвяченiй ЕКЗ, неодноразово акцен-туеться увага на суб'ективних чинниках, якi перешкоджають активiзацií роботи над цим мiжнародним правовим актом. Водночас варто пiдкреслити, що кнуе чимало об'ективних проблем, яю потрiбно розв'язати на шляху до прийняття ЕКЗ. З нашого погляду, погляду геоеколопв, видаеться, що най-важчою i найскладнiшою передумовою на шляху до ЕКЗ е обгрунтування й узгодження мiжнародноí системи об'ективних показниюв, норм i стандартiв, за допомогою яких можна було б достатньо точно визначити еколопчний стан будь-яко1 ландшафтно1 системи (ЛС). Без розробки тако1 унiфiкованоí, узгоджено1, ушкально1 (в розумiннi едино!) системи стандарпв та методики 1х визначення про "життездатнкть" ЕКЗ не може бути мови. Це ктина, яка не потребуе доведения. Адже вiдомо, що нацюнальш Конституцií будь-яко1 кра-1ни хоч i визнаються законом прямо1 до, але без цившьного, кримшального, земельного, водного та iнших кодекав, практично не можуть виконувати функцл найвищого правничого документа краши.
Найважливтими кроками на шляху до розробки i прийняття ЕКЗ е обгрунтування трьох фундаментальних документа: мiжнародних еколопчних стандарта; унiфiкованоí методики оцiнки впливу на природне довкшля (в офщшних документах - навколишне середовище); загальновизнано1 системи
природоохоронно! статистики. Цi три документи е об'ективною передумовою прийняття Екологiчноí Конституцп Землi.
На якiй стадц розробки цих документiв знаходиться сьогоднi мiжна-родне сшвтовариство? Щкаво, що науковi пошуки в цьому планi велися пара-лельно i вiдносно автономно як у кра'нах колишнього соцтабору, так i в роз-винутих кра'нах захiдних демократiй. З одного боку - це добре, бо е змога поршняти i надати перевагу кращому пiдходовi, рiшенню, методу, а з шшого - погано, бо ускладнюе можливiсть спiвставлення результатов, отриманих протягом тривалого часу спостережень (рядш спостереження).
Стосовно екологiчних стандартiв, то фахшщ подшяють 'х на три види:
• стандарти якосп природного довкiлля (встановлюють гранично допустимi рiвнi забруднюючих речовин у компонентах ландшафтних систем: грунтах, водi, повир^ бюи);
• стандарти на викиди та скиди (визначають максимальну концентращю забруднюючих речовин у продуктах викидiв i скидiв пiдприeмств та агрегапв);
• стандарти на функцюнування (експлуатацiю) нових технологiй або тд-приемств, якi завжди грунтуються на найкращих досягненнях галузi вироб-ництва i мають особливий статус.
Усi три види стандартов взаемопов'язанi. Подприемство, яке прагне от-римати дозвш на викиди (скиди), мусить показати, що воно не збшьшить кон-центрацл забруднюючих речовин у повiтрi i водах понад ровень, передбачений стандартом якосто природного довшлля. Проте, необидно враховувати, що надто висою стандарти можуть стати неефективними, так як кнуе обмежена система мониторингу за багатьма забруднюючими речовинами. Тому дощльно мати таку систему стандартов якостi всiх природних компонентов, яка вщповь дала б сучасному рiвню монiторингу довкшля, його аналiтичнiй баз!
Варто шдкреслити, що перехiд на еколопчш стандарти, запропонованi бвропейським Союзом, е довготривалим процесом навiть для краон-члешв цiеí органiзацií. Вони остаточно будуть запровадженi тшьки у 2010 рощ, тоб-то перехвдний перюд триватиме орiентовно 15 рокiв i бшьше. А якщо аналь зувати увесь перюд адаптацц захiдноевропейських кра'н до стандартiв на викиди в 6С, то вiн триватиме декшька десятилiть. Навiть тепер багато вироб-ництв цих краон наштовхуються на складностi з дотриманням чинних стан-дартiв. Стосовно нових краш-члешв 6С, то для них встановлено тривалтий термiн для адаптацií охньоо промисловостi до чинних стандартiв. Але навиь в цьому випадку, очевидно, треба буде понизити порiг вимог i стандартiв, зок-рема тих, що стосуються якосп поверхневих вод.
Другим важливим кроком на шляху до прийняття ЕКЗ е узгодженкть, навиь iдентичнiсть, методики оцтки впливу на природне довктля (ОВПД). За твердженням Дж. Бонайна [3], ОВПД виникла у США i поширилася в шших кра'нах. У 1969 рощ Конгрес США прийняв Закон про полiтику стосовно охорони природного довкшля (NEPA). Це стало шдставою для впровадження природоохоронних iмперативiв у процес прийняття урядових ртень. Однiею iз складових частин цього законодавства е положення, що передбачають не-обхiднiсть оцiнювати вплив урядових ртень на природне довкшля у процес ох ухвали. Так виникла вдея доцiльностi оцiнки впливу на природне довкшля.
ОВПД може бути процесом, документом або i першим, i другим водночас. Як процес, ОВПД охоплюе науковий анатз, обговорення посадовими особами можливого впливу, а також коментарi громадськостi стосовно впливу i нас-лiдкiв запропонованого рiшения. ОВПД як документ, повинна вiдповiдати низцi вимог. Дж. Бонайн наводить дев'ять вимог [3, ст. 154-155]. Звертаемо увагу на таи з них ф скороченнями):
• в ОПВД повиннi бути обговореш важливi прямi наслiдки впливу на природ-не довкiлля запропонованого ршення чи проекту, такi як, наприклад, завдана шкода геосистемi будiвництвом ново!' дороги;
• в ОПВД повинт обговорюватися непрямi наслiдки впливу на природне дов-кiлля, наприклад таю, що спричинюватимуться економiчним розвитком, бу-дiвництвом тощо;
• в ОПВД повинен обговорюватися можливий чи потенцшний вплив, а не тшьки той, що вважаеться ймовiрним.
В УкраЫ ощнка впливу на природне довкшля визначаеться внаслiдок державно! та громадсько! екологiчних експертиз, сутнiсть яких викладено в трьох законах: Законi про охорону навколишнього природного середовища (1991), Закош про забезпечення санiтарного та еmдемiчного благополуччя населення (1994) i Законi про екологiчну експертизу (1995) iз змiнами i до-повненнями до нього, внесеними 6 квита 2000 року.
У кожному iз згаданих законiв передбачено екологiчну експертизу, яка мае багато сшльного з ощнкою впливу на природне довкшля. За правом на проведення експертизи й подшяють на два типи: державну i громадську. Державну експертизу готуе група експертав, громадську - неурядовi оргашза-цií або група громадських експертiв. Водночас, законодавство передбачае, що державна експертиза повинна включати участь громадськосп. Але гро-мадськкть мае право на незалежну, окрему громадську експертизу. Результа-ти останньо! мають рекомендацiйний характер, тобто вони можуть приймати-ся або вдаилятися органом, який проводить державну експертизу. У Закош Украши про еколопчну експертизу (зi змiнами i доповненнями, внесеними 6 квiтня 2000 року) у статп 11 йдеться про те, що "Шдготовка висновюв еко-логiчноí експертизи i прийняття рiшень щодо подальшо! реалiзацií (викорис-тання, застосування, експлуатащя тощо) об'екта еколопчно! експертизи здiйснюеться з урахуванням громадсько! думки".
У контекста розгляду питання оцiнки впливу на "природне довкшля" (ОВПД) чи на "навколишне середовище" (ОВНС), необхiдно зауважити, що в обох випадках вживання цих дефiнiцiй в офiцiйних документах не е правиль-ним. Адже географами достеменно доведено, що геопроспр мае горизонталь-ну i вертикальну диференцiацiю на генетично однорiднi територiальнi струк-тури рiзного масштабу i складностi: вiд фацií ^ урочища ^ мiсцевостi ^ ландшафту аж до геосфери планети Земля. Таю структури отримали назву: природнi територiальнi комплекси (ПТК), ландшафтнi системи (ЛС), геосис-теми, геореали тощо. Використання одного з них в офщшних документах на-дало б останшм бiльшоí конкретностi.
I третiй крок стосуеться формування статистики природного довкШя без яко! неможливо визначити еколопчний стан будь-якого ландшафту чи
його структурних частин - мкцевостей, урочищ, фацш. Адже, будь-яке пла-нування i проектування переважно грунтуеться на досягнутому, яке повинно фiксуватися статистикою. Мiжнародна статистична система природного дов-кiлля мала б формуватися за единими методологiчними пiдходами паралель-но у вах крашах планети. Методолопчш труднощi та рiзнi погляди на побу-дову економiчних моделей розвитку сусшльства стали першою, i чи не основною, перешкодою ц творення. У результатi не в уах крашах сформована статистика природного довкшля, або вона знаходиться у початковш стадп (збiр даних). Статистична система природного довкшля обов'язково мае скла-дати структурний пiдроздiл едино! державно! статистично! системи.
Значно! уваги цш проблемi надавали такi поважш структури як Статистична комiсiя ООН, Рада бвропейського Економiчного сшвтовариства, Сектор статистики колишньо! Ради Економiчноí Взаемодопомоги (РЕВ). Важливим етапом формування статистики на мiжнародному рiвнi стало перше засдання робочо! групи бвропейсько! наради статистикiв (березень 1973 року, Женева), на якому було розглянуто ряд питань, зокрема основш: визначення цiлей мiжнародних розробок в обласп статистики; дослiдження i полiтика охорони середовища; характер i вид збору статистичних даних; зв'я-зок статистики середовища з iншими статистичними системами [1, ст. 81]. Це дало б змогу широко використовувати даш статистичного облiку галузевих статистик (сiльського, лiсового, водного, транспортного, комунального гос-подарств тощо). Нарада засвдаила, що органiзацiйнi розробки у бшьшосп краш-члешв бвропейсько! Економiчноí Комки ООН знаходяться на першiй стадп (збiр даних) або взагалi не почалися.
У 1975 роцi в Будапешта ввдбулася нарада з нового проекту статистич-но! системи показниюв природного довкiлля. Вiдповiдно до ще! системи по-казники згрупованi за вкьмома основними розд1лами [1, ст. 84]: загальш по-казники; показники, що характеризують: поверхню землi i наземну бiосферу, водне середовище, вiдходи, стан повiтряного середовища, шум, житловi i ко-мунально-побутовi умови життя населення, капiталовкладення у заходи за-хисту навколишнього середовища. Загалом система статистичних показниюв цього проекту базувалася на даних традицiйних нац1ональних статистик i статистичного облiку.
У зв'язку з тим, що в окремих кра!нах даних статистичного облiку про природне довкiлля недостатньо, а в галузевих статистиках мало даних, що характеризують довкшля i нанесену йому шкоду, було удосконалено методику i збiр показникiв за такими напрямками [1, ст. 91]: розвиток промислових аг-ломерацiй; характеристика використання земель; бiологiчнi засоби захисту рослин i вивчення !х використання та поширення; вивчення впливу техноло-гш як чинника забруднення (класифiкацiя забруднюючих речовин, розвиток i впровадження безвiдходних технологiй); вивчення наявностi i використання очисних систем; розширення дослiджень в обласп рац1онального використання водосховищ; посилення зв'язку статистики балансiв матерiалiв, використання у промисловостi сировини i матерiалiв з проблемою вiдходiв i забруднення; вивчення благоустрою i розвитку мiських поселень, !х iнфраструк-
тури i транспорту з точки зору умов життя населения великих мДст; вивчення витрат на попередження деградацií довкДлля i його забруднення; розвиток методологи i розробка статистичних показникiв контролю за забрудненням дов-кДлля, а також медичних заходiв його зменшення або знешкодження; розробка змДсту, групування i повноти показникДв природоохоронних кашталовкла-день з метою узгодження iснуючих сьогоднi методологiчних розбiжностей нацiональних статистик. Цд системи показникДв е незавершеними, але вони е першими кроками на шляху створення едино1 мiжнародноí статистики природного довкДлля. Розширенню та удосконаленню показникДв мiжнародноí статистики Д статистичного облДку сприяла б орiентацiя нацiональних галузе-вих статистик на проблеми довкДлля людини.
ЗрозумДло, що розробка мДжнародно1 еколопчно1 статистики можлива тДльки на базД екологДчного мошторингу - збору даних Д аналДзу шформацц про сучасний екологДчний стан компонентов природного довкДлля (ландшаф-тДв), його змДни Д прогнозу на майбутне. Це дасть змогу встановити причин-но-наслДдковД зв'язки мДж природним довкДллям Д даяльнктю людини та виз-начити вартДсть Д ефективнДсть заходов щодо збереження або покращення його якостД. Експерти ООН [2, ст. 47] вважають, що до еколопчно1 статистики довкДлля необхДдно вДднести Д деякД сощально-економДчш показники, якД характеризували б стан блоку антропогенних систем (комушкацш, забудова-них територш тощо). Отже, мДжнародна статистична система показникДв дов-кДлля повинна базуватися на двох шдсистемах мжро- i макропоказнитв. До числа перших вДдносимо одиничш показники екологДчного стану довкДлля, якД складаються з двох блокДв: блоку природних систем та 1х компонентов Д блоку антропогенних систем. Макропоказники - це штегральш показники, що будуть характеризувати екологДчний стан довкДлля загалом. Це дасть змогу дослДдити не тДльки причинно-наслДдковД зв'язки мДж дДяльнДстю людини Д покращенням або попршенням екологДчного стану довкДлля, але й визначи-тися з обсягом природоохоронних кашталовкладень.
АмериканськД дослДдники Д. Кей Д Ю. СкольнДков, аналДзуючи тенден-цц розвитку мДжнародних оргашзацш з охорони довкДлля понад 30 рокДв тому шдкреслювали, що можна було б "говорити про можливостД створення в Днте-ресах мДжнародного сшвтовариства вДдповДдного мехашзму, здатного забез-печити виконання всДх завдань, пов'язаних з охороною природного довкДлля. Проте, якщо ми дшсно ставимо перед собою мету ефективного вирДшення у довготермДновому планД критичних проблем взаемостосункДв людини Д при-роди, подДбш надп не можна визнати обфунтованими" [2, ст. 205].
Водночас, серед захДдних дослДдникДв були й такД, що мали протилеж-ну думку. Так, пропозицДя професора Пршстонського унДверситету Дж. Кен-нана про створення МДжнародного агентства з охорони природного довкДлля набула широкого розголосу. ВДн пропонував створити "... едину органДза-цДйну структуру, яка б, не дублюючи роботу Дснуючих оргашзацш, могла б стежити за 1хньою дДяльнДстю у планД виконання вимог до довкДлля людини" [2, ст. 206]. Така оргашзащя, в мДру зростання ц авторитету та реально1 мож-ливостД контролю за дДяльнДстю уряддв, на думку того ж автора "могла б пос-
тупово взяти на себе повноваження щодо проведения вiдповiдних мiжнарод-них заходав i ... перейти вiд дорадчо! функцií до функцií единого Мiжнарод-ного екологiчного управлiния" [2, ст. 206].
Як бачимо, вдея ЕКЗ е продовженням пошуку мiжнародного впливу на стан природного довкшля з метою його збереження ввд забруднення та дегра-дацií. Так само щея про введення еколопчних стандартов мае тривалу кто-рда. Вiдомо, що американський социолог П. Вольф на пiдставi опитування сшвробиниюв мiжнародних органiзацiй отримав данi про те, що " 80 % опи-таних працiвникiв Всесвiтньоí оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ) вислови-лися за введення глобальних стандарт1вякост1 природного довкшля, обов'яз-кових для ecix держав (курсив наш - С. К., Ф. К.)" [2, ст. 211].
Як1 ж узагальнюючi висновки маемо зробити зi всього того, про що йшлося вище? По-перше, вдея ЕКЗ мае право на життя. Водночас, необхiдно пам'ятати про кнування багатьох об'ективних i суб'ективних чинникш, якi гальмуватимуть "переведення ii у практичну площину". По-друге, можна й потрiбно паралельно опрацьовувати статтi ЕКЗ i узгоджувати надюнальш й регiональнi стандарти якостi природного довкшля з тим, щоб на вiдповiдно-му етапi !х звести до глобального рiвня i вийти на прийняття Еколопчно! Конституцп Земл! По-трете, об'ективний погляд на цю проблему дае тдста-ву твердити, що прийняттю ЕКЗ мусить передувати прийняття мiжнародних: а) системи еколопчних стандарпв; б) методики оцiнки якосп природного довкiлля або системи еколопчно! експертизи i в) системи природоохоронно! статистики. Образно кажучи, цi три кош мають вивезти важкого воза Еколопчно!' Конституцп Землi на глобальну дорогу.
Лiтература
1. Барта Б. Национальные и международные аспекты формирования статистики охраны природной среды// Рациональное использование природных ресурсов и охрана окружающей среды. (Опыт социалистических стран). - М.: Прогресс, 1978, вып. 2. - С. 77-105.
2. Васильев В.С., Писарев В.Д., Хозин Г. С. Экология и международные отношения. Проблемы окружающей среды в мировой политике и экономике. - М.: Междунар. отношения, 1978. - 240 с.
3. Кравченко С.М., Андрусевич А. О., Бонайн Дж. Актуальш проблеми м1жнарод-ного права навколишнього середовища. - Льв1в: Вид-чий центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2002. -336 с.
4. Мороз С. А. 1сторш бюсфери Земл1: У 2-х кн. Кн. 1: Теоретико-методолопчш засади шзнання: Навч. поабник. - К.: Заповгг, 1996. - 440 с.
5. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конституция Земл1. 1дея. Концепцш. Проблеми. - Львш: Вид-чий центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2002. - 298 с.
УДК 332.356:502.23 Доц. 1.П. Соловш, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТ1 У ФОРМУЛЮВАНН1 КОНЦЕПЦП ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОНСТИТУЦП ЗЕМЛ1
Розглянуто еволюцiю еколопчно! етики та еколопчно! свiдомостi, !х значення для формування екологiчного права, зокрема мiжнародного. Наведено приклади дь яльностi громадських органiзацiй, якi пов'язанi з щеею Еколопчно! Конституций
