CC BY
22УДК 378.14
Бтявська Т. М.
Миколагвський нацгональний унгверситет 1мет В. О. Сухомлинського
DOI: 10.24412/2520-2480-2020-3486-43-46 КОМУН1КАТИВНА КОМПЕТЕНТН1СТЬ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ФАХОВО1 П1ДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В ПОЧАТКОВО1 ШКОЛИ
Biliavska T. M.
National University of V. O. Sukhomlynsky
COMMUNICATIVE COMPETENCE AS AN IMPORTANT COMPONENT OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS
Анотацш.
У cmammi висвтлено питання формування комуткативног KOMnemeHmHocmi майбутшхучителiв по-чатковог школи як важливог складовог гхньог фаховог пiдготовки. Висвiтлено протирiччя мiж фаховим piernM випускниюв вищог педагогiчноi школи та новими вимогами до педагогiчноi працi, мiж можливос-тями традицтног системи навчання i потребами вчителiв у подальшому професшному розвитковi. Ви-значено шляхи удосконалення рiвня комушкативно'! грамотностi в контекстi сучасних вимог.
Abstract.
The question offormation of communicative competence offuture teachers of elementary school as an important component of their professional training is highlighted in this article. The contradictions between the professional level of graduates of the higher pedagogical school and the new requirements for pedagogical work, between the possibilities of the traditional system of education and the needs of teachers in professional development are also highlighted. The ways of improving the level of communicative literacy in the context of modern requirements are determined.
Ключовi слова: компетенттсний пiдхiд, ключова компетенттсть, комуткативна компетенттсть, учитель початковог школи, лiнгвiстична тдготовка.
Keywords: competent approach, key competence, communicative competence, elementary school teacher, linguistic preparation.
Постановка проблеми. Не викликае cyMHiBiB, що Hapa3i в сучасному суспшьста актуальним ви-даеться питання щодо ролi системи освгга в майбу-тньому держави. Вщповвдно створено Концепцш Ново! укра!нсько! школи, де зазначено, що впчиз-няна освгга потребуе реформування. У цьому контекст постае проблема, пов'язана 3i значними змь нами в cиcтемi навчання в Укра!ш. Зокрема, першо-черговим завданням е кардинально змшити систему тдготовки майбутшх yчителiв початково! школи. Вщомо, що запроваджено переход до компе-тентнicно-орiентовaно! модел^ яка визначае основ-ним прюритетом навчання формування ключових компетентностей на вах рiвнях освгти. Проте ж особлива роль у суспшьному розвитку належить фаховш шдготовщ вчителя. Адже саме вiд цього за-лежить, як вiдбyвaтиметьcя становлення особис-тосп молодших школярiв в навчально-виховному середовищ. Тому важливим е формування профе-сшно! компетентноcтi вчителя, а особливо вчителя початково! школи, який закладатиме ключовi ком-петентноcтi мaйбyтнiх учшв. Нayковцi зазначають, що профеciйнa компетенттсть - це динaмiчнa ком-бшащя знань, yмiнь i практичних навичок, профе-ciйних, cвiтоглядних i громадянських якостей, морально-етичних цiнноcтей, cпоcобiв мислення, як1 визначають здaтнicть майбутнього вчителя уст-шно здiйcнювaти професшну дiяльнicть.
Очевидним е той факт, що у професшнш дiя-льносл саме вчитель виступае активним суб'ектом
спшкування. Вiн повинен надавати та отримувати iнформацiю вiд учнiв, колег та батьшв, умiти нала-годжувати контакти з ними. Ввдтак важливою скла-довою професшно! компетентностi вчителя е кому-нiкативна, а одним iз першочергових завдань вищо! школи е И як1сне та системне формування.
Аналiз актуальних досл1джень. Варто зазна-чити, що в науковому обiгу маемо значну к1льк1сть розвщок, як1 висвiтлюють питання подготовки майбутнього вчителя до комушкативно! дiяльностi. Зокрема, проблему педагопчно! взаемодп дослщжу-вали I. Бех, А. Бойко, А. Бодальов, С. Гончаренко, В. Кан-Калик, В. Сухомлинський, О. Федш та iн.; поняття педагопчно! комушкаци висвiтлили Н. Бу-тенко, О. Жирун, М. Заброцький, С. Левченко та ш.; структуру комушкативно! компетентносп майбутнього вчителя зазначили Н. Бiбiк, Н. Волкова, Ю. Вторнiкова, С. Петрушин, О.Савченко та ш.; питання формування комушкативно! культури вчителя вiдбито у працях таких науковцiв, як-от: Н. Гез, Т. Голанд, М. Лазарева та ш.; технологi! розвитку комушкативних умiнь вчителя дослiдили А. Дубаков, Г. Бушуева, А. Капська, О. Мерзля-кова, Д. Хумест та ш.; формування комушкативно! культури майбутшх учителiв початково! школи ви-вчали £. Овсяннiкова, Т. Федоренко. Таким чином, аналiз науково! лiтератури доводить, що наразi спо-стерiгаемо посилення уваги в колi науковцiв до проблеми професiйно! тдготовки вчителя, зокрема !! комунiкативно! складово!. Однак попри значний
пласт наукових розвщок все ж спостертаемо низку протирiч у сучасному сустльстш. По-перше, не ви-кладае заперечень, що вимоги сучасного сусшльс-тва до вчителя, який буде здатен професшно здшс-нювати педагогiчну комушкащю, та реальний про-фесiйно-педагогiчний рiвень комушкативно! компетентностi випускника вищого навчального закладу не вiдповiдають одне одному. По-друге, не на ввдповвдному рiвнi розроблено педагогiчнi технологи та створено умови щодо як1сного та системного формування комушкативно! компетентносп майбутнього вчителя у вищому навчальному за-кладi. По-трете, маемо значну прогалину мгж дида-ктичним потенцiалом мовних дисциплш у форму-ваннi комушкативно! компетентностi майбутнього вчителя й недостатшм його використанням у прак-тищ професшно! пiдготовки сучасних спецiалiстiв.
Актуальшсть нашого дослвдження пов'язана з тим, що змши в сучаснiй початковш школi зумов-люють пошук нових напрямiв методико-лшгвюти-чно! пiдготовки студенпв, вимагають 11 оновлення та вдосконалення.
Мета статтi: висвiтлити проблеми формування комушкативно! компетентносп майбутнiх учителiв початково! школи в контекстi сучасно! си-стеми професшно! освiти, визначити шляхи удо-сконалення комушкативно! здатносп у процесi лш-гвютично! подготовки.
Виклад основного матерiалу. Комунiкацiя (вщ лат. соттип1со - робити сшльним: дiлитися, надiляти, обмiнюватися, радитися, повщомляти, спiлкуватися, приеднувати, зв'язувати, з'еднувати, брати участь) - це процес та стан взаемоди людини з внутршшм i зовнiшнiм свiтами, на основi яких «Я» усвiдомлюе себе, ввдкривае та актуалiзуе свою онтологiчну, аксюлопчну основу через знахо-дження й визначення себе в «шшому». «1ншим» може бути «Я», «Ти», «Воно», «Ми», що об'ективу-еться в людях, природ^ суспiльствi, культурi, кос-мосi, божествi, текстi, комп'ютерi тощо [1]. Варто зауважити, що здебшьшого категорiю «комушка-цiя» ототожнюють з категорiею «спiлкування». Од-нак низка вчених все ж розмежовуе щ поняття. Вь домо, що будь-яка комушкащя е спiлкуванням, але не кожне спiлкування - комунiкацiею, тобто юну-ють певнi ситуаци, коли стлкування iндивiдiв вщ-буваеться без комушкативних зв'язкiв. У такому випадку цей процес е психiчною дiяльнiстю, яка спрямована на себе. У педагопчному словниковi С. Гончаренка поняття комушкаци висвiтлено, як «риса особистосп, здатнiсть И до спiлкування з ш-шими людьми, товариськ1сть. Формуеться в про-цесi життя й д1яльносп людини в соцiальнiй груш» [2, с. 58].
Варто зазначити, що професшно-педагопчна комушкащя як специфiчний процес взаемообм^ iнформацiею у системах «людина - людина», «лю-дина - комп'ютер», «людина - комп'ютер - людина» е засобом здшснення професшно! д1яльносп вчителя. Усшштсть цього процесу залежить в1д рь вня комунiкативно! компетентностi фахiвця. Су-часнi вченi стверджують, що комушкативна компе-
тентнiсть - це таке штегральне особистiсне утво-рення, яке поеднуе усвiдомлене розумiння вчите-лем цшносп комунiкативно! дiяльностi, теорети-чну i практичну готовнiсть до !! квалiфiкованого ви-конання. Комунiкативна компетентшсть по-перше, грунтуеться на спецiальних професшних знаннях та фахових умiннях, а, по-друге, на здатносп здiйсню-вати взаемообмш iнформацiею з учнями, батьками, колегами, адмшстращею, працiвниками освiти тощо.
У контексп трактування поняття професiйно-педагопчно! комунiкативно! компетентностi майбутнього вчителя початково! школи важливим ви-даеться дослвдження С. Скворцово!. Вчена визначае професшно-комушкативну компетентнiсть вчителя початково! школи як штеграцшне особистiсне утворення, що ввдбиваеться у процесi педагогiчно! комушкаци з молодшими школярами, батьками та колегами та як здатшсть застосовувати досвщ ко-мунiкативно! дiяльностi на практищ [5].
Теоретичний аналiз наукових джерел доводить, що наразi вiдсутнiй единий пiдхiд щодо визначення структурних компонентiв комунiкативно! компетентносп вчителя. Вкрай мало наукових дос-л1джень, де б чiтко та системно було б висвилено питання структури комунiкативних якостей та пос-лiдовностi реалiзацi! !х у комушкативних умшнях. Отже, маемо низку наукових розввдок, у яких ученi висловлюють свiй погляд щодо цього питання та розглядають рiзнi структурнi компоненти комушкативно! компетентность Так, С. Скворцова у сво!х дослiдженнях пропонуе структуру комунiкативно! компетентностi, яка складаеться з п'яти компонен-тiв: 1) iндивiдуально-особистiсний (успiшнiсть ко-мунiкацi! безпосередньо залежить ввд певних осо-бистих якостей, необхвдних для спiлкування); 2) мовленневий; 3) штерактивно-практичний (ця складова вiдбивае певнi аспекти взаемодi! мгж людьми); 4) полiкультурний (вiдповiдно до ще! складово! вiдбуваеться взаемод1я мгж рiзними народами i культурами, що е особливо актуальним в умовах глобалiзацi! сучасного суспiльства; 5) предметно--шформацшний (забезпечуе умшня працю-вати з iнформацiею, що надае можливiсть фахiвцям бути компетентним та конкурентоспроможним на ринку пращ [5]. У цьому контекстi важливими е на-уковi розвiдки К. Касярум, яка взяла за основу фу-нкцюнальний пiдхiд у використанш засобiв кому-нiкацi!. У своему дослщженш вчена виокремлюе мотивацiйний, когшгивний, мовленневий, неверба-льний, iнформацiйний, рефлексивний компоненти у структурi комунiкативно! компетенцп магiстран-тiв педагогiчних спецiальностей [3]. Проте А. Кун-цевська стверджуе, що комунiкативна компетент-нiсть мютить так1 компоненти, як-от: комунiкатив-шсть (здатнiсть встановлювати й п1дтримувати необхвдш контакти з iншими людьми); володшня змiстовною iнформацiею та вмiння оперувати нею; здатшсть до партнерсько! взаемоди та досягнення взаеморозумiння. Вона наголошуе, що комунiкати-вна компетентнiсть учителя визначаеться трьома складовими: когнiтивною (знання про педагогiчну комунiкацiю); операцiйною (реалiзацiя знань на
практищ); мотивацiйною (ставлення до комушкативно! сфери власно! дiяльностi) [6, с. 35].
У цьому питаннi також необхвдно враховувати, що професiйно-педагогiчна комушкативна компе-тентнiсть майбутнього вчителя мае б№ш глибиннi джерела, як1 псно пов'язанi з особистiсними рисами педагога, мотивами його дiяльностi, особисть сними соцiокультурними та комунiкативними чин-никами, цiннiсними орiентирами. У цьому кон-текстi видаеться можливим дшти висновк1в, що комунiкацiя е основою вае! педагопчно! дiяльно-стi. Тому формування комушкативно! компетент-ностi майбутшх учителiв початково! школи ввдпо-вщно до сучасних вимог суспiльства е одним iз го-ловних завдань вищих навчальних закладiв педагогiчного спрямування.
У контекстi питання щодо комушкативно! компетентностi майбутнiх учителiв початково! школи важливо зазначити педагогiчнi умови формування ще! здатностi. Одна iз головних умов - це формування у майбутшх учителiв цiннiсного ставлення до професшно-педагопчно! комунiкацi! як засобу педагопчно! працi. Не менш важливою умо-вою е використання у процесi вивчення психолого-педагопчних та мовних дисциплiн дiалогiчних форм i методiв роботи, системи комушкативних си-туацiйних задач, соцiально-психологiчного треш-нгу. Це сприятиме формуванню комушкативно! здатносп; реалiзацi! суб'ект-суб'ектно! взаемодi! учаснишв навчального процесу як своервдного тре-нiнгу комунiкативних умiнь.
У численних наукових джерелах зазначено, що комунiкативна здатшсть людини нерозривно пов'язана з шшими фаховими компетентностями або складовими професшно! пiдготовки, зокрема такими, як-от: мовленнева (аудшвання, говорiння, читання, письмо); мовна (знання, умiння, навички та здатшсть !х застосовувати на всiх мовних рiв-нях); дискурсивна (комунiкативнi вмшня, пов'язанi з умовами реалiзацi! окремих мовленневих функ-цiй); соцiокультурна та соцюлшгвютична (здат-нiсть використовувати у сшлкуванш соцюкульту-рнi та соцюлшгвютичш реалi!); стратегiчна (здат-ностi студенпв до самостiйного навчання та самовдосконалення, до адекватно! оцiнки та самоо-цiнки; бажання спiлкуватися, слухати, розумти ш-ших). У цьому контексп важливим е зауважити, що виникае потреба посилення фахово! пiдготовки студенпв спецiальностi «Початкова освiта» з предме-тiв мовного циклу. Водночас це питання набирае актуальностi в перюд становлення укра!нсько! дер-жавносп та нацiетворення, формування загальноев-ропейського освинього простору. Однак аналiз навчальних плашв для спецiальностi «Початкова освгга» доводить, що згiдно з новими тенденцiями упродовж дек1лькох останшх рок1в вiдбуваеться значне скорочення саме аудиторних годин, зокрема й годин щодо вивчення лшгвютичних дисциплiн. Вiдомо, що значну частину матерiалу (приблизно 70 % ввдсотшв) за робочими програмами розподь лено на самостiйне опрацювання. На нашу думку, вивчення мови, зокрема !! фонетичних, лексичних
та граматичних особливостей, повинно здебшь-шого ввдбуватися в межах аудиторно! роботи. Не викликае сумнiву, що такi тенденцп у вивченнi рвд-но! мови, не можуть сприяти формуванню зазначе-них складових комунiкативно! компетентностi. Як наслiдок, спостертаемо низький рiвень мовно! гра-мотносп серед сучасних студентiв, зокрема типовi помилки в мовленнi студентiв на рiвнi фонетики, орфоепi!, лексики та граматики. Це нерозривно пов'язано з незнаниям мовних норм (фонетичних, орфоешчних, акцентологiчних, лексичних, морфо-логiчних, синтаксичних, стилiстичних). Однак саме дотримання цих норм е одним iз показнишв вiдпо-в1дного рiвня комунiкативно! компетентность Не-обх1дно зазначити, що одними iз основних мовних норм, яш е невiд'емною складовою комунiкативно! компетентности е орфоепiчнi норми (правила ви-мови) та акцентологiчнi (норми наголошення слiв). Оволодiння нормами лiтературно! вимови та наго-лошення - одна з основних умов формування кому-нiкативно! компетентностi майбутшх педагопв. I тут виникае певне протирiччя. Ведомо, що студенти спещальносп «Початкова освiта» вивчають мате-рiал щодо орфоепiчних та акцентологiчних норм сучасно! укра!нсько! мови в межах курав «Сучасна укра!нська лiтературна мова з практикумом» (роз-дiл «Орфоешя») та «Укра!нська мова (за професш-ним спрямуванням) (тема: Мовнi норми). Однак через те, що значну частину матерiалу розподшено на самостшне опрацювання, як правило, роздш «Ор-фоеп1я» пропонують на самостшне вивчення. Не потребуе доведень теза про те, що саме орфоешчш норми варто було б вивчати в межах аудиторно! ро-боти. Зокрема, важливим е опрадювання матерiалу саме на лекдi!, де студентам грунтовно висвiтлили б теоретичну складову цiе! важливо! теми. Також не меншо! вартостi мають i практичнi заняття, на яких необхвдно застосовувати рiзнi види робiт та завдань щодо вироблення орфоепiчних навичок студентiв (а в подальшому комушкативно! здатносп). Важливою в цьому контексп е та мовна атмосфера, у якш проходитиме практичне заняття. Тут, актуальним е використання аудю та вщеозапиав, унаслiдок чого студенти слухатимуть зразки нормативно! вимови. Необх1дно також пропонувати тестовi завдання, рi-зш запитання щодо перевiрки знань теоретичного матерiалу з цiе! теми. Крiм цього, варто урiзноманi-тнювати практичну роботу та пропонувати за-вдання наступного характеру: 1) запишиъ слова фонетичною транскрипцiею (використання фоне-тично! транскрипцп дае можливiсть вiддзеркалити у письмовш формi вимову того чи шшого звука, складу, слова чи цшого тексту); 2) в^дпрацюйте вимову зазначених ^в; 3) зробiть вщеозапис най-бiльш досконалого варiанта вимови, який вiдповi-датиме чинним орфоепчним нормам; 4) запишiть слова фонетичною транскрипщею та з'ясуйте, у яких позищях вiдбуваеться наближення [о] до [у], [е] до [и], [и] до [е]; 5) запишпь слова у двi колонки: п, в яких звуки вимовляемо чпко, тi, де певнi звуки вимовляемо з наближенням; 6) слова, яш подано у фонетичнi транскрипцi!, записати орфографiчно; 7)
зазначте, який фонетичний запис слiв вгдбивае но-рмативну вимову; 8) установить вiдповiднiсть мiж к1льк1стю букв та звуков у поданих словах; 9) запи-сати слова, як1 ви вживаете у своему мовленнi, i як1 викликають у вас сумшви щодо нормативно! ви-мови (правильшсть вимови перевiрити за орфоет-чним словником); 10) прочитати слова та розподь лити !х за вщповвдними нормами вимови. Крiм цього, не менш ефективною також е робота зi словниками. Студенти повинш знати вiдповiднi лекси-кографiчнi джерела, та використовувати !х в пода-льшiй педагогiчнiй дiяльностi.
Таким чином, щоб реалiзувати всi види робГт та зазначених завдань, необх1дно щонайменш одне лекцiйне та одне практичне заняття з теми «Орфое-шя». Вiдповiдно до чинних робочих програм ви-вчення цiе! теми вщбуваеться або в межах опрацю-вання iнших тем або взагалi винесено на самостшне опрацювання. Не викликае сумнiвiв, що саме зра-зки правильно! вимови можна почути в процеа фа-хового спiлкування, а виробити вiдповiднi умiння, навички в процес вiдповiдно! аудиторно! роботи. Самостшне ж опрацювання ще! теми вкрай мало сприятиме формуванню вiдповiдного рiвня знань.
Необх1дно зауважити, що орфоешя безпосере-дньо пов'язана з вченням про звукову систему мови, тобто фонетикою. Водночас орфоепя тiсно пов'язана й з акцентолопею (роздiл мовознавства, який вивчае норми наголошення слГв). Тому фор-мування комунiкативно! компетентносп на орфое-пiчному рiвнi може вщбуватися за умов грунтов-ного вивчення зазначених мовних роздiлiв.
Сьогодш, коли актуальним е питання форму-вання комунiкативно! компетентностi майбутнього вчителя, досить гостро постае проблема саме орфо-етчно! та акцентологiчно! грамотносп майбутнiх фахiвцiв. Однак вiдомо, що комушкативна компе-тентнiсть вчителя не визначаеться пльки зазначе-ними компонентами. У цьому контекстi можемо за-значити, що важливим е також формування цiе! ключово! компетентностi на вах мовних рiвнях, зо-крема фонетичному, лексичному, фразеологiчному, морфологiчному синтаксичному.
Висновки. Вивчення й аналiз практично! дГя-льностi майбутнiх фахiвцiв дозволяе стверджувати, що рiвень комунiкативно! компетентносп майбут-нiх учителiв початково! школи е невисоким. Це пе-редуам створюе протирiччя мiж новими вимогами
до педагопчно! працi та фаховим рiвнем випускни-к1в вищо! педагопчно! школи, мiж потребою вчите-лiв у подальшому професiйному розвитковi та мо-жливостями традицiйно! системи навчання. Тому варто було б бшьш глибоко дослiдити стан лшгвГс-тично! подготовки майбутнiх спецiалiстiв спещаль-носп «Початкова освiта» в Укра!нi. Однозначно, що це питання потребуе винесення його на широке обговорення. Адже саме цi фахiвцi закладатимуть основи комушкативно! здатностi майбутнього по-колшня. Не потребуе доведень, що потрiбна модер-нiзацiя педагогiчно! системи освгти. Вiдповiдно сьогоднi видаеться актуальним визначити такий шлях розвитку, в результап якого рiвень вiтчизня-но! освгти вщповвдав би европейським стандартам. Однак не варто при цьому скасовувати ва надбання та досвгд вичизняно! педагогiки вищо! школи.
Список лггератури
1. Волкова Н. П. Професшно-педагопчна ко-мунiкацiя: навч. посг6. К.: ВЦ «Академiя», 2006. 256 с.
2. Гончаренко С. У. Укра!нський педагогiч-ний енциклопедичний словник: вид. 2-е, доп. г випр. РГвне: Волинськ1 береги, 2011. 552 с.
3. Касярум К. В. Формування комушкативно! компетенцп мапстранпв педагогГчних спещально-стей у процесГ фахово! тдготовки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 - теорГя Г методика професГйно! освГти. Черкас. нац. ун-т Гм. Б. Хмельницького. Черкаси, 2011. 20 c.
4. Омоненко М. В. ПолГкультурна компетен-тнГсть майбутнього вчителя як стандарт освгти ев-ропейського вимГру.
Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_NITSB_2010/Peda gogica/58322doc.htm.
5. Скворцова С. О. Формування професшно! компетентностГ в майбутнього вчителя математики. Педагопчш видання. Е-журнал. ПедагогГчна наука: ГсторГя, теорГя, практика, тенденцП' розвитку. Ви-пуск № 4. (2010). Режим дос-тупу:http://www.intellectinvest.org.ua/ukr/pedagog_e ditions_emagazine_pedagogical_science_vypuski_n4_ 2010_st_4/. Заголовок з екрану.
6. ТренГнги з розвитку комушкативносп вчи-телГв / укл. А. Дербеньова, А. Кунцевська. Х. : Основа, 2009. 191 с.
Пак Диана Александровна
Студент,
Джизакский Государственный Педагогический Институт. им. А. Кадыри, Узбекистан
КРЕАТИВНОСТЬ КАК СПОСОБНОСТЬ К ПОИСКУ НОВЫХ ПОДХОДОВ ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ ВОСПИТАТЕЛЕЙ ДОШКОЛЬНОГО УЧРЕЖДЕНИЯ.
Pak Diana Alexandrovna
Student,
Jizzakh State Pedagogical Institute A. Qadiri, Uzbekistan
CREATIVITY AS THE ABILITY TO SEARCH FOR NEW APPROACHES TO TEACHING FUTURE
PRESCHOOL TEACHERS.
Аннотация.
В этой статье раскрывается проблематика повышения уровня знаний умений и навыков в области дошкольной педагогики. Подчеркивание значимости креативной и творческой деятельности у дошкольников. Описывается методология развития креативных способностей у работников дошкольных учреждений. Аргументируется значимость исходные позиции взаимовлияния всевозможных концепций, характеризующих представление «креативность», на задачу творческого формирования личности
Abstract.
This article reveals the problem of increasing the level of knowledge and skills in the field ofpreschool pedagogy. Emphasizing the importance of creative and creative activity in preschoolers. The methodology for the development of creative abilities among employees ofpreschool institutions is described. The significance of the initial positions of the mutual influence of all kinds of concepts that characterize the idea of "creativity" on the task of creative personality formation is argued.
Ключевые слова: Креативность, Творческая деятельность, мыслительных, личностных, дошкольник, индивида, формировать, умение, возраст, обучать.
Keywords: Creativity, Creative activity, mental, personal, preschooler, individual, form, ability, age, teach.
Как общеизвестно, дети - это та доля населения, которая способна к воображениям, фантазиям также креативному раскладу в решении разных задач. Непосредственно в раннем возрасте, ребенка охватывают фантастические также вымышленные герои, которых он одаряет наиболее различными, порой невообразимыми качествами: возможностью парить, становиться невидимым, преобразовываться в прочие сущности, и т.п. Наиболее того, детки нередко убеждены также в личных фантастических возможностях.
Нельзя не выделить, то что большую значимость в формировании детского мироощущения также поддержании веры в удивительные вещи представляют множественные анимационные кинофильмы также литературные герои, известные детям с наиболее раннего возраста. Предстоящему педагогу дошкольного учреждения в своей профессиональной деятельности ожидает иметь дело с детьми. А означает - каждый день находиться в готовности к встрече с вымыслом и воображением, которые ни в коем случае не следует разрушать. Существенно рациональнее в этой ситуации, с помощью комплекта определённых педагогических способов, обучить ребенка думать креативно, добиваясь получения решений на самые каверзные вопросы путём цепочки закономерных выводов.
Тезис «креативное мышление» на сегодняшний день достаточно обширно применяется в различных источниках также контекстах. Однако в каждом случае под креативностью подразумева-
ется умение человека по-новому подходить к заключению каждой установленной перед ним проблемы, внося тем самым в стандартные ситуации уникальность также нововведение. Над вопросом упрощения метода постановления креативных задач наилучшие умы общества работают уже никак не одно десятилетие. Необходимо выделить, то что окончательной победы в данном вопросе пока не одержано. Однако, вследствие общим действиям, изобретены способы также методы эмоциональной активизации творчества, такие которые могут помочь совершить ход розыска верного решения на хитроумный вопрос более активным, результативным также предельно увлекательным.
Креативность включает некую совокупность мыслительных и индивидуальных свойств, содействующих становлению способности к творчеству. Одним из частей креативности, который, никак не ограничивает ее целиком, является способность личности к дивергентному мышлению. Креативность согласно С. Меднику — это процедура пере комбинирования компонентов ситуации в новые комбинации, уровень креативности обусловливается ступенью отдаленности ассоциативных сфер, из каковых взяты компоненты ситуации . Подобным способом, в основе креативности находится умение выступать за рамки стандартных ассоциаций, функционировать с обширным семантическим полем. Креативность зачастую рассматривается как что-то обратное конформности, повседневности, предполагающее неординарные комбинации. Таким Образом, К. Спирмен полагал, что это «сила
