CC BY
6PEDAGOGY
СТРУКТУРА KOMyHIKAraBHOï КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛ1Н: СУЧАСНИЙ ФОРМАТ
к. фiлолог. наук, Лупак Н. М.
Украг'на, Тернотль, Тернотльський нащональний педагогiчний утверситет iM. В. Гнатюка; докторант кафедри педагогти i методики початковог та дошктьног освти
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/30042019/6447
ARTICLE INFO
Received: 12 February 2019 Accepted: 22 April 2019 Published: 30 April 2019
KEYWORDS
communication,
communicative competence,
teachers of artistic disciplines,
system,
structure,
criteria,
components,
indicators.
ABSTRACT
The article deals with the essence of communicative competence of future teachers of artistic disciplines in the context of modernizing education and expanding the boundaries of art communication. The theoretical analysis of scientific sources on the problem of formation of communicative competence of future teachers, in particular, teachers of artistic disciplines has been carried out. The own definition of the notion «communicative competence» taking into account modern requirements for the professional training teacher of art has been proposed. The main tendencies for the structure of components of communicative competence as a system have been revealed. The own vision of the structure of communicative competence of future teachers of artistic disciplines, which is presented as a model, has been substantiated. The main structural elements have been demonstrated: criteria (axiological, cognitive, personal-active), components (valuable-motivational, informational-semantic, algorithmical-active, artistic-creative), indicators of formation of communicative competence.
Citation: Лупак Н. М. (2019) Struktura Komunikatyvnoi Kompetentnosti Maibutnikh Uchyteliv Mystetskykh Dystsyplin: Suchasnyi Format. International Academy Journal Web of Scholar. 4(34). doi: 10.31435/rsglobal_wos/30042019/6447
Copyright: © 2019 ^vnaK H. M. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. У часи модершзацп системи впчизняно! освгги майбутньому вчителю мистецьких дисциплш належить пройти складний шлях професшного становлення не лише в площиш засвоення необхщних фахових знань, але й у координатах осмислення наукових уявлень про сенс естетичного та художнього. Оновлена система мистецько! педагопчно! освети покликана забезпечити тдготовку вчителя, який буде компетентним у багатьох аспектах, передуем в особиспсно-цшшсному ставленш до мистецтва (як здобутку цившзацп), до мистецьких артефакпв, до суб'ектiв художньо! комунiкацii; в розумiннi художньо! мови (лексики, значень, символiв, смислiв тощо), у розвитку творчоi самостiйностi та самоствердженш; у здатностi спiлкуватися мовою мистецтва на всiх рiвнях комушкацп (академiчнiй, художнiй, мiжособистiснiй, особистiснiй) тощо. Здатнють успiшно вирiшувати вищеназванi завдання, а також умiння органiзовувати педагопчну взаемодiю засвiдчуватиме комунiкативну компетентнiсть учителя -необхщну умову високого результату його фаховоi компетентностi. Проблему формування комунiкативноi компетентностi майбутнiх учителiв мистецьких дисциплш варто розглядати в новому формату тобто у взаемодii художнього мислення та продуктивноi комунiкативноi дп. З
огляду на те, мета статп полягае в обгрунтуванш структури комушкативно! компетентностi майбутнiх учителш мистецьких дисциплiн з урахуванням сучасних тенденцiй розвитку художньо! комушкацп та створенн моделi ще! структури.
Результати дослщження. Аналiзуючи комунiкативну компетентнiсть як цшсну систему, звертаемо увагу на рiзнi погляди науковцiв щодо й структурних елементiв, зокрема виокремлення ними деюлькох компетенцiй: предметно!, культурно!, мовно!, комунiкативноi (Ф. Бацевич); мовно!, предметно!, прагматично! (Д. 1заренков); лiнгвiстично!, соцюкультурно!, стратегiчно!, професiйно! (С. Козак); лексично!, граматично!, фонетично! (Ю. Федоренко), мовно!, мовленнево!, соцiолiнгвiстично! (О. Савченко) та ш Iншi науковцi структурними елементами комунiкативно! компетентностi вважають наступнi компонента: мотивацшно-цшшсний, дiяльнiсний, когнiтивний (I. Когут); лiнгвiстичний, прагматичний, соцiокультурний (О. Павленко); гностичний, конативний та емоцiйний (С. Максименко); мотивацшно-цшшсний, когштивний, операцiйно-дiяльнiсний (Н. Ашиток); когнiтивний, виконавський, емоцiйний (Н. Волкова); пiзнавальний, емоцiйний, поведiнковий (Т. Скорик); мотивацшний, аксiологiчний, iнформацiйно-змiстовий, операцшно-дiяльнiсний (Н. Зверева); змiстовий (знання), процесуальний (умiння), аксiологiчний (цiнностi, орiентацii), самореалiзацiйний (активнiсть, самостiйнiсть), креативний (творчють) (Л. Масол) тощо. Заруб1жний досвщ щодо виокремлення структурних елементiв також неоднозначний. Дослщники пропонують у структурi комунiкативно! компетентностi розглядати таю компонента, як знання, умшня та мотивацда (Б. Шпiтсберг, В. Купах) або сукупнють компетенцiй: дискурсивно!, граматично!, соцюлшгвютично!, стратегiчно! (М. Кенел); мовно!, стратепчно!, психомоторно!, iлокутивно! (Л. Бахман, А. Палмер) тощо. Пщсумовуючи сучаснi дослщження щодо структури комунiкативно! компетентностi, погоджуемося з висновками Н. Зверево!, котра зазначае, що бiльшiсть науковцiв виокремлюють комунiкативнi знання (знання про сшлкування, його рiзновиди, методи та прийоми, фази, закономiрностi розвитку); комунiкативнi здiбностi (природна обдарованiсть людини, комунiкативна продуктивнють) та комунiкативнi вмiння (перцептивно-рефлексивнi, експресивш, конструктивнi), а структуру, зазвичай, розглядають, як еднiсть мотивацiйного, аксiологiчного, шформацшно-змютового та операцiйно-дiяльнiсного компонентiв [10, с. 19-20].
Взявши до уваги досвщ вгтчизняних i зарубiжних учених з проблеми теоретичного обгрунтування сутностi комушкативно! компетентностi та !! складових, а також враховуючи особливосп мистецько! освгтньо! галузi, пропонуемо власне визначення та структурну модель. На нашу думку, комушкативна компетентшсть майбутшх учителгв мистецьких дисциплгн -це здатмсть особистост1 до безпосереднього та опосередкованого конструктивного стлкування з тшими суб 'ектами (мед1асуб 'ектами) та об 'ектами (мед1аоб 'ектами) художньо-творчог д1яльност1 на основ7 власних психоф1зичних ресурав 7 комплексних знань закотв 7 принцитв комушкацИ
Цшснють комушкативно! компетентности як певно! системи (феномена) розглядаемо у едносп та взаемодп трьох складових - аксюлопчно!, когштивно! та особистюно^яльшсно!, яю слугуватимуть критерiями сформованосп означено! компетентностi, адже акумулюють найважливiшi едукативнi фактори - мотивацiю, знання, здобуп в процесi фахово! шдготовки, умiння й навички та особистюний досвiд. Беремо до уваги твердження А. Галiмова про те, що «кожний критерiй виражае вищий рiвень розвитку явища i е щеальним зразком для порiвняння з реальними явищами за допомогою якого можна встановити стушнь вiдповiдностi наявного рiвня сформованостi компетентностi» [7, с. 93]. У структурi комунiкативно! компетентностi виокремлюемо чотири компоненти: цшнюно-мотивацшний (аксiологiчний критерш); iнформацiйно-змiстовий (когнiтивний критерiй); алгоритмiчно-дiяльнiсний (особистюно-дiяльнiсний критерiй); художньо-творчий (особистiсно-дiяльнiсний критерш). Таке структурування, на нашу думку, комплексно розкривае загальнопедагопчне тлумачення поняття «комунiкативна компетентнiсть», а запропонована модель - змют цього поняття. Вибiр зображення моделi у формi кола не випадковий. Як вщомо з психологи (психогеометрiя С. Деллiнгера), саме ця геометрична ф^ура орiентуе на суб'ективний фактор будь-яко! проблеми, символiзуе толерантнiсть у взаеминах (див. Рис. 1).
Рис. 1. Модель структури комумкативног компетентност1 майбутмх учител1в мистецьких
дисциплгн
Кожен компонент системи володiе показниками, що характеризують його сформованють за вщповщним критерiем. У визначенш показниюв, наголошуе В. Багрш, необхiдно дотримуватись чiтких вимог, а саме: «чггюсть змiсту показникiв, можливють 1'х вимiряти; системнiсть показникiв, що повинна забезпечувати найбшьш повну характеристику дослщжуваного процесу, гнучкiсть, адаптивнiсть, здатнють вiдобразити всi можливi змiни об'екта; результативнють та ефективнiсть показниюв» [3, с. 10].
Аксюлопчний критерiй комушкативно1' компетентностi засвiдчуе цiннiсне ставлення суб'екпв взаемодii до процесу комунiкацii, до себе, до шшого суб'екта (на основi взаемних гуманiстичних установок, психолопчно1' рiвностi партнерських позицiй), передбачае обмш думками, почуттями, враженнями, ставленнями, смислами у спшкуванш тощо. Важливу роль у консолщацп людських спiльнот, формуванш системи цiнностей i змiцненнi духовного потенщалу особистостi вiдiграе мистецтво, яке в дидактичному аспекп виступае ефективним засобом та шструментом комунiкацii, а в свггоглядному - критерiем самощентифшаци, адже сприйняття, пiзнання та штерпретащя мистецького твору вiдбуваеться за законами спшкування (знако/смислообмiну).
Цшнюно-мотивацшний компонент комушкативно! компетентности вiдображае ступiнь усвiдомлення студентами власно! причетностi до художньо-творчого дискурсу, !х емоцшно-цiннiсне ставлення до художньо! комунiкацi! (та медiакомунiкацi!), до суб'екпв (та медiасуб'ектiв), до мистецьких артефакнв; бажання вiльно висловлювати власну позищю стосовно будь-яких питань, пов'язаних з професшною дiяльнiстю, особливо таких, яю стосуються оцiнки художнiх творiв, рiзних мистецьких подiй, явищ тощо; розумшня сутностi та унiверсально! природи мистецтва, осмислення стимулюючо! ролi (активностi) художньо! «матери» у творенш культурно-iсторичного тексту, а також сприйняття естетично! реальности не лише як форми вщображення, але й специфiчного чинника активного функцюнування людини в культурному простор^ соцiумi. Погоджуемося з думкою Н. Ашиток про важливiсть готовностi до систематичного професшного вдосконалення та прагненш до саморозвитку та самоорганiзацi! [2, с. 11], що е ключовим мотивом устшного особистiсного зростання, а в арт -середовищi сприятиме виробленню власно! комунiкативно! стратегi!. Слушно зазначае М. Бровко, що «саме в мистецтвi iндивiд може знайти те, що сприяе творчому вщношенню до свiту в цiлому i до окремих форм його буття» [5, с. 5]. В сумюнш художнiй комунiкацi! формуеться здатнiсть людини до самоусвщомлення, тобто рефлексi! - осмислення передумов, закономiрностей i механiзмiв власно! дiяльностi, соцiального та шдивщуального способу iснування. В результатi такого осмислення вибудовуеться образ власного «Я», який вщображае реальне «Я» в системi сумюно! мiжособистiсно! дiяльностi.
У спшкуванш найкраще вiдображаються мотивацiйнi основи комушкативно! дiяльностi: соцiальнi установки, етичш та професiйнi цiнностi, цiльовi орiентири, узгодженiсть професiйно!, художньо!, мiжкультурно! комушкацп тощо. В аксiологiчних процесах простежуеться формування особистюно! iерархiчно! системи цшностей як цiлiсно! структури, що виявляеться в поведшкових актах, зокрема у ставленш суб'екта до свiту й шших у формi фiксованих настанов [13, с. 66].
Проблема цшностей тюно пов'язана з проблемою вибору та узгоджуеться з бажанням отримати те, чого бракуе людиш для внутршньо! рiвноваги. Психолог культури Л. Аноллi вважае, що саме цшносп виконують мотивацiйну функцiю, будучи стимулами, регуляторами та направляючими поведшки. Вчений констатуе: «цшносп - це також критери, згiдно з якими розробляеться система очшувань i стимулiв» [1, с. 303]. Цшнюно-мотивацшний компонент увиразнений особистюною установкою «Я ХОЧУ», в якш акумульованi бажання, прагнення, штереси, захоплення людини. Ми погоджуемось з думкою Т. Вагнера та Т. Алабай, що не вс форми мотивацп мають одинаковий вплив на поведшку чи творчу дiяльнiсть. Учен вказують на зовнiшню та внутршню мотивацi!, вважаючи продуктивнiшою останню, адже зовшшня, як правило, пов'язана з матерiальними чинниками, а основою внутршньо! е усвiдомлення власного призначення [6, с. 34]. Аксюлопчний критерiй, зокрема цшнюно-мотивацшний компонент комунiкативно! компетентностi майбутшх учителiв мистецьких дисциплiн визначатиметься такими показниками: емоцшно-цшнюне ставлення до комушкацп та суб'екпв комунiкативно! взаемодi!; моделювання власно! комушкативно! стратеги з урахуванням Я -Концепцп; оцiнка власним комушкативним дiям, здатнiсть до рефлексп.
Когнiтивна складова комунiкативно! компетентностi майбутшх учителiв мистецтва насамперед узагальнюе важливють iнтелектуального осмислення особистiсного досвiду, охоплюе загальне розумшня сутносп комунiкацi! (зокрема художньо!), медiакомунiкацi! як феноменiв взаемодп; компетентнiсного пiдходу як вихiдно! позицп, що складае основу художньо-професiйно! дiяльностi, зокрема розумiння специфiчних законiв художньо! творчосп; знання сутностi мiжособистiсних взаемодш i взаемовпливiв. Розумiння об'ективних закошв природи, суспiльства i людського мислення сприяе задоволенню важливо! потреби людини - шзнанш свiту та само! себе у цьому свт. Психiчнi процеси (вiдчуття, сприймання, пам'ять, уява, мова, мислення) е тими фундаментальними компонентами когштивно! системи, що забезпечують виконання всiх етапiв процесу тзнання: вiдображення предметiв i явищ (та !хшх окремих властивостей), якi безпосередньо ддать на нашi органи чуття, вiдображення минулого досвiду, створення нового образу на основi попереднього досвщу, комбiнування системою загальноприйнятих (у культурi чи суспiльствi) знакiв для вираження думок, вщображальна дiяльнiсть, яка дозволяе шзнати сутнiсть предметiв i явищ, !х взаемозв'язок, закономiрнiсть розвитку. Когнпивний критерiй увиразнюе осмислену роль комушкативно!
компетентносп у шзнанш шшо! людини, зокрема здатностi ефективно реалiзувати комунiкативну дiю в рiзних формах спшкування, розумiння основних законiв i правил комунiкацii, представлений iнформацiйно-змiстовим компонентом, що деталiзуе загальнi установки критерда, актуалiзуе психологiчну позицiю особистостi у формi виразу «Я ЗНАЮ».
1нформацшно-змютовий компонент комунiкативноi компетентностi тiсно пов'язаний з категорiею «знання», що розглядаеться як соцюкультурне явище в рiзних проекцiях: фiлософських, психологiчних, культурологiчних, педагопчних тощо. У педагогiцi це поняття розглядаеться з багатьох позицiй: предметы знання рiзного ступеня узагальнення; знання способiв дiй, у тому чи^ розумових; знання норм, на основi яких формуються умiння i навички мiжособистiсних стосункiв; знання цiнностей, що вщбивають характер полiтичних, свiтоглядних, моральних, естетичних та iн. орiентацiй. [9, с. 152].
Комушкативш знання в контекст педагогiчноi дiяльностi зводяться, насамперед, до розумшня сутностi комунiкацii як спшьно1' дiяльностi учасникiв (комунiкантiв), у процес яко! вони виробляють спшьш (до певно1' межi) погляди на речi та дii з ними, а також як особливу мовленневу дiяльнiсть, у процес яко! вщбуваеться обмiн значеннями або iнформацiею мiж iндивiдами (вiд джерела (адресанта) до одержувача (адресата) засобами спшьно! системи символiв або коду [15, с. 12 ].
Змютовий компонент передбачае знання основних принцитв комунiкацii, що забезпечуватиме продуктивну взаемодiю. Фундаментальними вважаемо напрацювання теоретика комунiкацii Е. Грiффiна щодо виокремлення десяти ключових аспектов, якi об'еднують численнi комунiкативнi теори, розкривають суть внутрiшньоi та зовшшньо1' комунiкацii. Такими аспектами е мотивацгя (потреби та бажання, якi мотивують чи змушують людей думати, вщчувати й дiяти так, як вони цього прагнуть); образ власного «Я» (щентичшсть; сукупшсть уявлень людини про саму себе, що залежить вщ реакцп iнших на цю людину, тобто Я - Концепцiя); достовгршсть (надшшсть i авторитетнiсть джерела шформацп); очгкування (те, що люди прогнозують, а не те, що вони хочуть, щоб вщбулося; передчуття майбутшх дiй партнера/iв у спiлкуваннi та передбачення йогоЯхньо1" зворотно1' реакцii); адаптация до аудиторы (врахування специфiчних характеристик аудиторп та особливостi умов комушкацп); соцгальне конструювання(колективне створення реального тексту); загальне значення(загальна iнтерпретацiя людей чи взаемне розумшня того, що означае вербальне чи невербальне повщомлення); наратив (iсторiя; слова та дп, яю мають значення для тих, хто створюе чи штерпретуе !х); конфлжт (зiткнення протилежнонаправлених думок, щей, переконань, штереив тощо учасникiв комушкацп); диалог (естетична завершенють, яка викликае миттевi моменти едностi засобом глибоко1' взаемно1' поваги суб'ектiв взаемодii). Десять фундаментальних принцитв, що об'еднали основш теори комушкацп, сформульоваш Е. Грiффiном [8, с. 651 - 671], е своерщним концентратом змiсту комушкативних знань, необхiдних у будь-якiй сферi професiйноi дiяльностi за типом взаемодн «Людина - Людина».
Iнформацiйно-змiстова складова комушкативно1' компетентностi майбутнiх учителiв мистецьких дисциплш охоплюе ще один аспект знань, пов'язаний iз особливою формою комушкацп - художньою. У процеш тзнання мистецького твору через таю види дiяльностi, наприклад, як сприймання, аналiз, iнтерпретацiю, моделювання тощо вщбуваеться й самошзнання особистостi, ототожнення власного «Я» з художшм образом. Саме завдяки такому ототожненню «забезпечуеться опанування учнями знань про мистецтво, а особливо -про себе в художньому простор^ тобто вщбуваеться самошзнання через проживання й утворення цшностей - як свщомо вибудуваний шлях до духовно!' досконалосп» [12, с. 13]. Розглядаючи художню комушкащю ^зь призму взаемодп суб'ектiв (i об'ектiв) дiяльностi як специфiчноi форми передачi шформацп засобами мистецтва, необхщно враховувати вш можливi комунiкативнi пари чи групи, яю беруть участь в художньому дискурса мистецький твiр - рецишент; митець - реципiент; реципiент - рецишент; реципiент - мистецький твiр -реципiент; митець - культурний простiр (соцiум, художнiй процес, мiжмистецький дискурс, iсторична епоха тощо); митець - мистецький твiр; митець - митець; суспшьство - митець -мистецький твiр - реципiент; мистецький твiр - образ автора.
Художня комушкащя в iнформацiйному середовищi тюно пов'язана з функцiонуванням нових медiа, вiдтак засвiдчуе перехiд до ново! технокультурно1' парадигми - медiакультурноi (цифровой). Завдяки цифровим технологiям, зокрема необмеженим можливостям модальних
реконструкцш, вщбуваеться перевизначення культурних об'ектiв, а можливiсть переведення об'екта з одного формату в шший за законом транскодування (завдяки вщповщним комп'ютерним програмам) дае змогу рецитенту бути ствучасником медiаконтенту, спiвавтором нових мистецьких форм. Комп'ютеризацiя культури (термш Л. Мановича) спричинила появу вiзуально-екранного тренду художньо! комунiкацi! як специфiчного чинника естетично! моделi сучасно! культури спшкування. З огляду на це, важливють формування медiаграмотно! особистостi в умовах освгтнього середовища беззаперечна. Вважаемо, що у «базу даних» комушкативно! компетентностi майбутнього фахiвця, зокрема вчителя мистецтва, необхщно «завантажити» дiапазон знань, яю допоможуть розвинути «здатнiсть до сприймання, аналiзу, оцiнки i створення медiатекстiв, до розумiння соцiокультурного i полiтичного контексту функцiонування медiа, а також здатнють бути носiем i передавачем медiакультурних смакiв i стандарта, вступати в медiадiалог мiж виробниками i споживачами iнформацi!, створювати новi елементи медiакультури сучасного суспiльства» [4, с. 43]. Художня комушкащя в медiапросторi засвiдчуе появу нового суб'екта - медiасуб'екта, спiлкування якого не обмежуеться рамками академiчного чи сощального середовища, сьогоднi вiн е активним учасником i спiвучасником глобального освгтнього, мистецького, культурного процесу. Також це стосуеться нового об'екта - медiаоб'екта, що е продуктом конкретного автора, або авторство якого невизначене, неконкретизоване. Перебуваючи на межi двох свтв: реального та вiртуального, людина сучасно! цифрово! епохи тзнае дшснють, зокрема свГт мистецтва, завдяки рГзним медiа (традицiйними та новгтшми).
Показниками когнГтивного критерiю, зокрема iнформацiйно-змiстового компонента передуем е т знання, яю необхщш для ефективно! комунiкацi!. Важливо, щоб студенти розумши суть базових понять («комушкащя», «компетентшсть», «комушкативна компетентшсть», «педагопчна комушкащя», «художня комушкащя», «медГакомушкащя» та «штермедГальнють» (як ушверсальний закон комушкаци)); володши знаннями основного закону (суть взаемодп) принцишв Г правил комушкаци, основами вербально! Г невербально! комушкаци з метою !хнього застосування в навчальнш дГяльносп та в житп.
Особиспсно-дГяльшсний критерш комушкативно! компетентности актуалГзуе насамперед постулат взаемодп людини зГ свГтом, що «реалГзуеться в генетичнш Г функщональнш, змютовш Г структурнш, репродуктивнш Г продуктивнГй едностГ та протилежносп зовнГшньо! та внутрГшньо!, матерГально! та Гдеально!, непсихГчно! та психГчно! людсько! активностГ в усГх видах Г формах дГяльносп» [16, с. 23].
Освгтш стандарти освГти XXI столггтя визначаються з урахуванням прюритетно! ролГ суб'екта у процесГ навчально-виховно! дГяльностГ як носГя певного соцюкультурного середовища та унГкального ГндивГдуального досвщу, тому зусилля педагогГв Г психолопв, як слушно зазначае Т. Левченко, потрГбно насамперед спрямовувати «на вивчення особистосл студента, його готовностГ до навчально! дП, особистГсного ставлення до освгтнього процесу, що дозволяе вщпрацювати специфГчнГ стратег^ Г тактики спшкування, моделювання, заснованих на спшьнш узгодженш дГяльностГ студента Г викладача, при оптимальнш реалГзацй' можливостей кожного з них» [13, с. 95 - 96]. Педагопчна дГяльнють в сучасних закладах освГти мае стати джерелом енергн для саморозвитку Г творчого зростання особистосн, групи, академГчного трудового колективу за умови розвинених комушкативних умшь Г навичок, тобто здатносп вГдправляти й приймати ГнформацГю, критично !! аналГзувати та переробляти.
АлгоритмГчно-дгяльшсний компонент характеризують такГ показники, як володшня алгоритмом побудови ефективно! комушкативно! взаемодп; умшня аналГзувати та штерпретувати твори мистецтва, умГння ставити запитання; аргументувати Г вГцстоювати власну позицда в мистецьких дискурсах. Цей компонент комушкативно! компетентносп деталГзуе загальнГ установки когнгтивного критерГю, актуалГзуе стГйку психолопчну позицГю особистостГ у формГ виразу «Я МОЖУ». Показниками художньо-творчого компонента комушкативно! компетентносп майбутшх учителГв мистецьких дисциплш визначено здатнГсть до спшкування про мистецтво мовою мистецтва; майстернють презентацп власних досягнень (вербальний, невербальний, ГнтермедГальний формати); вГзуалГзацгя власних творчих проектГв (створення власного Бренду). Психолопчна позицгя в площинГ художньо-творчо! дгяльносн визначаеться особистГсною установкою «Я ЗМОЖУ» Г спроектована на майбутнГй усшшний результат.
Висновки. Формування комушкативно1' компетентности майбутшх y4rn^ÎB мистецьких дисциплiн у час становлення украшсько1' нацiï та оновлення системи освети потребуе особливо! уваги, адже вчитель мистецтва, насамперед, е транслятором духовних народних скарбiв, його естетично! культури, а мистецтво як форма культури вiдiграе важливу роль у консолщаци людських спшьнот, формyваннi системи цiнностей i змщненш духовного потенцiалy особистостi. У дидактичному аспект мистецтво е ефективним засобом та шструментом комyнiкацiï, а в светоглядному - критерiем самоiдентифiкацiï, адже сприйняття, пiзнання, та iнтерпретацiя мистецьких творiв вiдбyваеться за законами комушкацп (знако/смислообмшу). Комyнiкативна компетентнiсть майбутнього вчителя мистецьких дисциплш - це здатшсть особистостi до безпосереднього та опосередкованого конструктивного стлкування з iншими суб'ектами (медiасyб'ектами) та об'ектами (медiаоб'ектами) художньо-творчо! дiяльностi на основi власних психофiзичних ресyрсiв i комплексних знань закошв i принципiв комyнiкацiï. Цiлiснiсть комyнiкативноï компетентностi як певноï системи (феномена) розглядаеться у едносп та взаемоди трьох складових - аксiологiчноï, когнетивно1' та особистiсно-дiяльнiсноï, якi слугують критерiями сформованостi означено1' компетентностi. У стрyктyрi комyнiкативноï компетентностi виокремлено чотири компоненти: цшнюно-мотивацшний (аксiологiчний критерiй); iнформацiйно-змiстовий (когнетивний критерiй); алгоритмiчно-дiяльнiсний (особистiсно-дiяльнiсний критерiй); художньо-творчий (особиспсно^яльнюний критерiй). Таке структурування розкривае загальнопедагопчне тлумачення поняття «комушкативна компетентшсть майбyтнiх yчителiв мистецьких дисциплш».
Л1ТЕРАТУРА
1. Анолли Л. Психология культуры / Пер. с итал. - Х. : Изд-во Гуманитарный Центр / Ю. С. Вовк, 2016. - 480с.
2. Ашиток Н. Комушкативна компетентшсть педагога: структура, етапи формування. // Молодь i ринок. - № 6 (125), 2015. - С. 10 - 13.
3. Багрш В. Н. Критери та р1вт сформованосп професшних умшь майбутшх соцiальних педагопв // Зб. наук. пр. Хмельницького ш-ту сощальних технологш Ушверситету «Украна». - 2012. - №6 - С. 10 - 15.
4. Баришполець О. Т. Укранський словник мед1а культури / Нацюнальна академ1я пед. наук Украши, 1нститут сошально1 та полетично1 психологи. - К.: Мшешум, 2014. - 196 с.
5. Бровко М. М. Мистецтво: фiлософсько-кyльтyрнi вимри. Монографiя - К. : Вид. центр КНЛУ, 2008. - 237 с. с. 5.
6. Вагнер Т. Створення шноватор1в: як виховати молодь, яка змшить свет. - К.: K. FUND, 2015. - 222 с.
7. Гал1мов А. В. Теоретико-методичш засади подготовки майбутшх офщер1в-прикордоннишв до виховно1 роботи з особовим складом. - Хмельницький: Вид-во НАДСПУ, 2004. - 376 с.
8. Гриффин Э. Коммуникация: теории и практики / Пер. с англ. - Х.: Изд-во «Гуманитарный центр», Науменко А. А., 2015. - 688 с.
9. Енциклопедя освети / Акад. пед. наук Украши [гол. ред. В. Г. Кремень]. - К.: Юршком 1нтер, 2008. - 1040 с.
10. Зверева Н. Структурш компоненти педагопчно1 комушкативно1 компетентносп вчителя початкових клаав. // Зб. наук. пр. «Педагопка та психолог1я». - Харюв, 2017. - Вип. 58. - С. 18 - 22.
11. Когут I. В. Формування професшно1 комушкативно1 компетентносп майбутнього вчителя: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук: спец. 13.00.04, «Теор1я i методика професшно1 освети» - Полтава, 2015. - 22 с.
12. Комаровська О. А. Мистецька освета: передчуття змш i готовшсть учителя до них // Мистецтво та освета. - 2017. - Вип. №3 (85). - С. 11 - 15.
13. Левченко Т. I. Концептуальна парадигма розвитку вищо1 освети: монограф1я. - Вшниця: Нова Книга, 2017. - 344 с.
14. Лупак Н. М. Комушкативна компетентшсть майбутшх учител1в мистецьких спешальностей як предмет наукового дослщження // Науковий в1сник Мукач1вського держ. ун-ту. Сер1я: Педагопка та психолопя. - Вип. 2 (8), 2018. - С. 188 - 191.
15. Семенюк О. А. Основи теорп мовно1 комушкацп: навч. поаб. / О. А. Семенюк, В. Ю. Паращук. - К.: ВЦ «Академ1я», 2010. - 240 с.
16. Суходольський Г. В. Теория деятельности. Математико-психологический подход. - Х.: Изд-во «Гуманитарный центр», 2017. - 216 с.
17. Bachman L. F. and Palmer A. S. The Construct Validotion of Some Components of Communicative Proficiency // TESOL Guarterli. - 1982. - Vol.16, September, № 3. - p. 449 - 465.
18. Canal M. From Communicative Competence to Communicative Language Pedagogy // Richards J. and Schnidt R. (eds.) Language and Communication. - London: Longman, 1983. - P. 2 - 27.
19. Spitzberg B. H., Cupach W. R. Inter personal communication competence. - BeverlyHills, CA: Sage, 1984. - 456 p.
