CC BY
282. Витгенштейн Л. Философские исследования // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1985. - Вып. 16 Лингвистическая прагматика. - С. 79-128.
3. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. - М.: Прогресс, 1988. - 704 с.
4. Ивин А.А. По законам логики. - М.: Молодая гвардия, 1983. - 208 с.
5. Королева Т.А. Англоязычный чат. Комплексный лингвистический анализ (монография). - Deutschland: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2012. -217 s.
6. Плотникова С.Н. «Дискурсивное оружие»: роль технологий политического дискурса в борьбе за власть // Вестник ИГЛУ. - 2008. - С. 138-144.
7. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. - М.: Прогресс-Академия, 1992. - 464 с.
8. Целищев В.В. Философские проблемы семантики возможных миров. -Новосибирск: Наука, 1977. - 191 с.
9. Яковлева Е.С. Фрагменты русской языковой картины мира (модели пространства, времени и восприятия). - М.: Гнозис, 1994. - 344 с.
10. Swales J.M. Genre Analysis. English in Academic and Research Settings. -New York; Melbourne: Cambridge Univ. Press, 1990. - 260 p.
Источники:
1. Mirc. #Hoosiers buffer.
КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД ВЕРБАЛЬНОÏ ЗОНИ ŒOBOTBIPHOÏ ПАРАДИГМИ В1ДПРИКМЕТНИКОВИХ ЕСИВНИХ Д1СС1В НА ПОЗНАЧЕННЯ ПСИХ1ЧНИХ СТАН1В СУБ'СКТА В УКРАШСЬКШ МОВ1
© Кушлик О.П.*
Дрогобицький державний педагопчний ушверситет iменi 1вана Франка,
Украна, м. Дрогобич
У статп дослщжено вербальну зону словотвiрноï парадигми вщприк-метникових есивних даеслш на позначення псиХчних сташв суб'екта, зокрема: визначено ïï структуру; установлено набiр словотворчих засо-б1в, що експлжують тi чи тi словотвiрнi значення; описано здатнiсть де-риватв виражати додатковi семангичнi вщпнки; окреслено чинники, яю регулюють р1вень словотвiрноï активносп дослiджуваних вербатив1в.
Krn4oei слова словоттрна парадигма, словотвiрна зона, словотвiр-не значення, словотворчий формант, твiрна основа, вербатив, деверба-тив, есивне значення.
* Докторант кафедры Украинского языка, кандидат филологических наук, доцент.
На сучасному еташ розвитку основоцентрично! дериватологи актуальною постае проблема планомiрного вивчення словотвiрноl спроможностi того чи того лексико-граматичного класу, а в межах нього - структурно-семан-тичного типу чи лексико-семантично! групи слiв з метою створення типоло-ги словотвору з опертям на твiрну основу як типолопзувальний чинник.
Показником словотвiрноi спроможностi аналiзованого (вершинного) слова е словотвiрна парадигма - комплексна системоутворювальна одиниця, що становить сукупнiсть деривапв одного ступеня творення, об'еднаних тотожтстю твiрноl основи [18, с. 71; 13, с. 10] i протиставлених словотвор-чими формантами [5, с. 29]. В укршшстищ на основi аналiзу структури й семантики словотвiрних парадигм уже обстежено деривацшний потенцiал прикметник1в [12], iменникiв [3, 5, 28], деяких лексико-семантичних груп дiеслiв [14, 32]. Словотвiрну спроможшсть вторинних дiеслiв, тобто тих, що походять ввд iнших частин мови, ще докладно не вивчено. У цен^ уваги пропоновано! студи вiдприкметниковi дiеслова на позначення псих1чних сташв суб'екта.
Ддеслова, на противагу iншим трьом основним лексико-граматичним розрядам ^в - iменникам, прикметникам та при^вникам, е найбiльш при-стосованими для вираження емоц1йно-псих1чних станiв [2, с. 65]. Заруб1жш лiнгвiсти неодноразово зверталися до проблем, пов'язаних з всестороншм теоретичним осмислення дiеслiв iз щею семантикою. Так, на матерiалi ро-сшсько! мови виконано досл1дження Н. Арутюново1 [1], Т. Булипно! [4], Л. Васильева [6], А. Камалово1 [22], Л. Маркосяна [26], С. Мильниково1 [29], I. Чепуршо1 [38] та ш., польсько1 мови - Е. Сджейко та I. НоваковськоьКем-пи [41, 42], французько1 мови - А. Залiзняк [17], англшсью1 мови - С. Гла-дьо [10], Н. Позднякова [31], Г. Харкевич [37]. Крiм цього, у наукових студь ях М. Володченкова [9], Н. 1ваницько1 [19], П. Драгомирецького [15] про-аналiзовано рiзнi лексико-семантичш групи дiеслiв, зокрема i псих1чного стану суб'екта, у зютавному аспектi.
Украiнiстика теж мае значт науковi здобутки в цiй царит. Системати-зовано корпус таких вербативiв [12]; з'ясовано 1хню семантику [20] та описано семантико-синтаксичт параметри [25]; окреслено валентнюно-штен-цiйнi характеристики [16, 21]; виявлено функцiонально-ономасiологiчнi ознаки [30, 23]; установлено словотвiрнi модел^ за якими вони утворенi, та визначено продуктивтсть / непродуктивнiсть !х творення [8] тощо. Спеща-льного ж досл1дження, присвяченого аналiзовi деривацшних можливостей таких дае^в, в укранському мовознавствi поки що немае, що i зумовило актуальнiсть нашоi науково1 розробки. Об'ектом у нiй постають есивнi вiдприкметниковi дiеслова сучасно1 укра1нсько1 мови.
Сруктурно-семантичний тип есивних дiеслiв, тобто дае^в зi словотвiр-ним значениям «виявляти ознаку, названу твiрним прикметником», становить один з трьох типiв вiдприкметникових дае^в. Довгий час його харак-
теризували як кшьшсно обмежений або взагат не розглядали як окрему ланку, бо, на противагу структурно-семантичному типу шхоативних даесл1в, тобто даесл1в з1 значениям «набувати ознаки, названо! тв1рним прикметни-ком», та каузативних, тобто даесл1в з1 словотв1рним значенням «над1ляти оз-накою, названою тв1рним прикметником», об'еднуе в1дприкметников1 дери-вати малопродуктивних та непродуктивних словотв1рних титв [11, 40]. Проте постшний р1знор1вневий розвиток мови детермшуе необхвдшсть перегляду уже усталено! характеристики. Потреба творення за заданими моделями сл1в, як1 б компактшше номшували т1 чи т реали, адекватно ввдображали позначуване, актив1зуе продукування есив1в в украшськш мов1. Особливо це стосуеться даесл1в на позначення псимчних статв суб'екта ввдприкметни-кового походження. Ця лексико-семантична група д1есл1в е найбшьш чисе-льною з-помгж 1нших, мотивованих прикметниками, що зумовлено ввдповь дною кшьюстю тв1рних - ад'ектив1в, як1 виражають внутргшт якосп люди-ни (за шдрахунками учених, !х налчуеться близько 654 [12, с. 114]), а також частотою уживання в мовленш.
Вершинш есивш даеслова на позначення псимчних статв суб'екта сформовано ввд прикметникових основ за допомогою суфтсального та комбь нованого (префжсально-суфшсального, суфжсально-постфтсального, пре-ф1ксально-суф1ксально-постф1ксального) способ1в. В украшсьшй мов1 абсолютно переважають деривати, утвореш суфжсальним способом. До основ-них словотворчих засоб1в належать форманти -и- та -ува-, пор.: бравувати, ворохобити, грубити, досадувати, капризувати, коверзувати, кокетувати, легковажити, лукавити, лютувати, марнотратити, марудити, недбалити, осоружити, паплюжити, понурити, радувати, скнарити тощо. 1нколи ввд одте! прикметниково! основи постають вербативи-дублети, утвореш за допомогою обох суфжав, пор.: гордити - гордувати, заздрити - заздрувати, любити - любувати, мудрити - мудрувати, хитрити - хитрувати фальши-вити - фальшувати.
Остантм часом акгив1зувалося творення вщприкметникових есив1в за допомогою суф1кса -ича-, який з'явився в украшськш мов1 шд впливом ро-сшсько! мови. Експлшуючи додатковий вщпнок невдоволення, цей формант е поширеним засобом для продукування похвдних власне на позначення рис характеру людини, особливостей и вдачг Усупереч традицшному поглядов1 щодо обмежено! продуктивносп словотв1рного типу 1з суфшсом -ича- [40, с. 190; 27, с. 17], юльшсть деривапв зростае. Поряд з уже усталеними словами, на-приклад, гргховодничати, ттимничати, модничати, нашничати, насильни-чати, нахабничати, розпусничати, сентиментальничати, секретничати, скромничати, фамлярничати, уживаються новотвори, не засвщчеш лек-сикограф1чними джерелами, пор.: агресивничати, бездгяльничати, благоду-шничати, великодушничати, вшьнодумничати, двоедушничати, делгкатни-чати, ехидничати, криводушничати, лицемгрничати, малодушничати, ма-трничати, самовпевничати, толерантничати, фривольничати.
Типову cловотвipнy пapaдигмy cyфiкcaльниx ecивниx дiecлiв на позна-чення пcиxiчниx cтaнiв cyб'eктa (близько 130 одиниць) cклaдaють в остов-ному двi зони - cyбcтaнтивнa i вepбaльнa, кожна з якм peпpeзeнтye xapa^ тepний для не1' континуум cловотвipниx значень.
Мета пpопоновaноï pозвiдки - виявити компонентний c^aA вepбaльноï зони типово1' cловотвipноï пapaдигми вiдпpикмeтниковиx ecивниx дiecлiв зi значенням пcиxiчниx cтaнiв.
Оcобливicтю циx вepбaтивiв з огляду на нaявнicть в кнш ceмaнтичнiй cтpyктypi piзниx ознак (здeбiльшого cтaнy, piдшe пpоцecy i ди) e пpомiжний xapaктep кaтeгоpiйного cтaтycy, що ввдповвдно впливae на 1\ню cловотвipнy cпpоможнicть i обcяг континууму cловотвipниx значень. Сepeд вepшинниx дiecлiв aбcолютно пepeвaжaють пpeдикaти стану - з дифepeнцiйними озна-ками тимчacовоcтi (умовний вiдpiзок чacy, ^отяг^ом якого peaлiзовaно пев-ний стан), статичност! (нeдинaмiчнa влacтивicть), нeконтpольовaноcтi, па-cивноï pолi ноciя cтaнy [21, c. 125]. Здaтнicть дiecлiв стану вказувати на ^о-яв ознаки, влacтивоï бeзпоcepeдньо cyб'eктовi, без вкaзiвки на ïï pозвиток, тобто зм^ у чaci, зyмовлюe обмeжeнicть та однотипшсть eкcплiкaцiï сто-вотвipниx значень. Вepбaльнy зону cловотвipноï пapaдигми вiдпpикмeтни-ковиx ecивниx дiecлiв peпpeзeнтовaно тeмпоpaльними та peзyльтaтивними поxiдними. Сepeд тeмпоpaльниx певну cиcтeмнicть виявляють дeвepбaтиви на позначення нeтpивaлого вияву cтaнy (ди), або так звaнi дeлiмiтaтивнi дедова. Вони поcтaють ввд тpeтини aнaлiзовaниx дiecлiв. Виpaзником цьо-го cловотвipного значення e пpeфiкc по-, map.: побpавyваmu, подоcадyваmu, пожupyваmu, пока^туват^ полегковажumu, полyкавumu, полюmyваmu, по-маpyдumu, помuлyваmu, помyдpyваmu, понедбалumu, попаплюжumu, nonuMb-нyваmu, попустуватu, nopадimu, nopевнyваmu, nocкнаpumu та ш., на^.: Десь mu можемо жаpmyваmu, особлжо на Пoлmавщuнi, десь mu можемо полука-вити, безневuннo cхumpyваmu, але e дoмiнанmu, з якuмu не жартують (Б. Олшник). Дeлiмiтaтивнi дiecловa, на думку Т. Чубань, можуть пepeдaвa-ти два ступеш обмежено1' тpивaлоcтi: aктyaлiзовaний (пpомiжок чacy юлькь cно дифepeнцiйовaний за допомогою cпeцiaльниx лeкcичниx або моpфоло-гiчниx зacобiв), нaпp.: На мumь Олег аж подосадував... (Ю. Мушкетик) i нeaктyaлiзовaний (пpомiжок чacy не пepeдбaчae конкpeтизaцiï обмежено1' тpивaлоcтi дй' чи cтaнy) [39, c. 438], нaпp.: Челядткы вмiюmь щ^о, безжа-лкно позлорадти, якщо комусь було до часу краще, анiж ïm... (К. Ба^ню). Дiecловa ^yrere cтyпeня обмежено1' тpивaлоcтi aбcолютно пepeвaжaють.
У cловотвipнiй пapaдигмi дiecлiв жupyваmu та хumpyваmu виявлено де-pивaти на позначення точно окpecлeноï тpивaлоcтi виконувано1' дй', тобто тако1', що вклaдaeтьcя в пeвнi чacовi меж1. Виpaзником цieï ceмaнтики e rnpe-фiкc про-, поp. : npoжupyваmu та прохытруватш Оаэбливютю дiecлiв з тpивa-ло-обмежувальним, або пepдypaтивним, значенням e обов'язкове cyпpово-джування ïx конкpeтизaтоpaми тpивaлоcтi дiй, пpоцeciв, статв, нaпp.: ... про-жирував на краденпххарчах чomupuрот... (G. Пашков^к™).
1нш1 темпоральш модиф1кацИ, зокрема починального чи завершального етапу, з огляду на статичнють як характерну ознаку д1есл1в стану представлено поодиноко 1 спорадично. Наприклад, починальну семантику виражае преф1кс за- у девербативах задосадувати, зажирувати, замилувати, замуд-рувати, запустувати, напр.: I в церквI вже не запустуе [дитина] I т до кого не заговорить, та все молиться, та поклони б 'е (Г. Кв1тка-Основ'яненко). За-вершення становлення ознаки передають перфективи перелюбити {розлюби-ти, утворет ввдповщно за допомогою форманпв пере- та роз-, напр.: ... хло-пець перелюбив дгвчину - додивляються, примгчають, чи не виповнився часом дгвочий стан (К. Горд1енко).
Незначна шльшсть есивних емоцшно-псимчних д1есл1в, сформованих ввд прикметникових основ, здатна виконувати функцш предикапв процесу, тобто ввдтворювати динашчш неконтрольоваш ситуаци, пов'язаш з юльюс-ними та яшсними змшами суб'екта. Для таких вербатив1в характерш дина-м1чшсть, часова локатзовашсть, фазовють 1 пасивнють суб'екта [24, с. 4]. Ознаки динашчносп та фазовосп деякою м1рою актив1зують продукування пох1дних одиниць, розширюючи при цьому обсяг континууму словотв1рних значень. Так, ввд вербатив1в коверзувати, капризувати, мудрувати, радгти, радувати, ревнувати передбачувано можна утворити деривати з темпораль-ними значеннями, зокрема починальний, обмежувальнй та завершальний способи д1есл1вно! ди, пор.: закапризувати, покапризувати, перекапризува-ти, напр.: ... Потгм [хворий] занудьгував, закапризував, примушував дгвчи-ну сидти бгля нього (В. Козаченко); Т( [Подкопаево!] син, Вадимко, спершу покапризував, але потгм, певно, увтшов в образ I зйомки пройшли успшно (Интернет--ресурс); Перекапризував [Марко], а потгм разом усгма до об1ду складав кубики.
Виразниками результативних модиф1кацш у словотв1рних парадигмах ввдприкметникових есивних даесл1в на позначення псимчного стану суб'екта е префшс на- та конфжси на- ... -ся, роз- ... -ся, до- ... -ся. Специф1чним проявом семантики деривапв, утворених за допомогою названих словотво-рчих формант1в, е тюна поеднувашсть результативносп з ознакою штенсив-ного вияву станово! (процесуально!) ознаки. Тому, очевидно, деяю мовозна-вщ результативш модифшацп розглядають серед власне фазових та юльшс-них (штенсивно-результативних) значень род1в ди [35, с. 122-141].
Преф1кс на- в украшськш мов1 здебшьшого е засобом вираження кумулятивного (накопичувального) значення [34, с. 72]. Поеднуючись з основою ввдприкметникових д1есл1в анатзовано! лексико-семантично! групи, вказуе на багаторазове виконання ди для досягнення головно негативного результату, пор.: наворохобити, накапарити, налукавити, намарудити, намудрував-ти, напаплюжити, наплюгавити, напустувати, нахитрити, нахитрувати, нашустрити тощо, напр.: Як глибоко треба не любити свою батьювщину, щоб таке писати; як глибоко треба бути не патрютом, а якимось дикува-
тим зовмшнш спостерггачем, щоб таке накапарити? (Г. Кобильницький). Лише девербатив нарадувати виражае позитивний результат, напр.: За гр1х, За тяжкий, мабуть, гргх великий Не дав мет святий владика Очей нараду-вать старихМогх дитятком!.. (Т. Шевченко).
Девербативи, утворет за допомогою конфшса на- ... -ся, вказують на гранично-юльюсну оцшку (з ввдгшком штенсивностТ) до з погляду активно-сп суб'екта в реалiзацii стану [34, с. 78]. Залежно ввд семантики вершинного д1еслова вирiзняють деривати з двома основними значеннями: 1) «вико-нувати дш до певного задоволення суб'екта» (конфш: поеднуеться з твiр-ною основою дiеслова на позначення приемних ввдчутв), пор.: нажирува-тися, намилуватися, натж-итися, напр.: Мабуть, давно йому [тисяцькому] так не хоттось побути в р1дних краях.., намилуватись своею красунею донею... (О. Луши); 2) «виконувати дш до крайньо1 межЪ> (конфiкс поеднуеться з твiрною основою дiеслова на позначення неприемних идчутв), пор.: наковерзуватися, накапризуватися, нанудитися, наприкритися, неревнува-тися, напр.: Все життя шастаю по свту I шяк не можу напитися його красою, нанудитися його нудьгою (1нтернет-ресурс).
Конфжс роз- ... -ся формуе словотвiрний тип, у якому об'еднано дiе-слова, що виражають кшцеву фазу поступового наростання до i як результат -досягнення високого ступеня реалiзацii и. Утворет девербативи при цьому позначають наростання: 1) душевного шднесення, позитивних емоцш, пор.: розмилуватися, розпустуватися, розжируватися, напр.: - Пане директоре! -виступив один ¡з Iхнього гурту наперед, - що ваш! студенти розпустували-ся дуже - це правда (С. Васильченко); 2) нервового роздратування, негатив-них емоцш, пор.: розлютуватися, розковерзуватися, розкапризуватися, роз-досадуватися, розпиндючитися, напр.: Якщо ви не звертаете на малюка уваги, вт може занудьгувати I розкапризуватися (1нтернет-ресурс).
Ще одним засобом творення похвдних вербально1 зони е постфжс -ся. Девербативи, утворет за допомогою цього словотворчого засобу, здебт-шого виражають те ж значення, що i твiрний неперех1дний вербатив, пор.: бридити - бридитися, гордувати - гордуватися, любувати - любуватися, лютувати - лютуватися, марудити - марудитися тощо.
Отже, вербальна зона словотвiрноi парадигми ввдприкметникових есив-них дiеслiв на позначення псимчних станiв суб'екта е словотвiрно однотипною та достатньо обмеженою. Вона заповнена дериватами темпоральних та результативних модифшацш. Темпоральнi модифшацп системно представлено лише девербативами iз семантикою «нетривалий вияв становоi ознаки (ди)». Модифгкаци результативного характеру виражають кумулятивне (на-копичувальне), гранично--кшьшсне та пiдсилювально-iнтенсивне словотвiр-нi значення.
Здаттсть експлiкувати ту чи ту семантику зумовлюють набiр словотвор-чих засобiв. За к1льк1стю формангiв вирiзняеться група дiеслiв результатив-
них модифiкацiй. На противагу темпоральним, як1 представлено лише пер-фективами, деривати з результативним значенням постають за допомогою префшсаци та рiзних видiв конфшсацп.
Список лiтература:
1. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения / Н.Д. Арутюнова // Аспекты семантических исследований. - М.: Наука, 1980. - С. 156-249.
2. Бабенко Л. Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке [монография] / Л.Г. Бабенко. - Свердловск: Из-во Урал. ун-та, 1989. -184 с.
3. Бачкур Р.О. Структура словотвiрних парадигм укранських назв тва-рин та рослин: автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укран-ська мова» / Р.О. Бачкур. - 1вано-Франшвськ, 2004. - 20 с.
4. Булыгина Т.В. Ментальные предикаты в аспекте аспектологии / Т.В. Бу-лыгина, А.Д. Шмелёв // Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). - М., 1997. - С. 151-166.
5. Валюх З.О. Словотвiрна парадигматика iменника в украшськш мовг монографiя / Валюх Зоя Ореспвна. - Кт'в; Полтава: АСМ1, 2005. - 356 с.
6. Васильев Л.М. Семантика русского глагола: [учеб. пособие] / Л.М. Васильев. - М.: Высшая школа, 1981. - 184 с.
7. Вихованець 1.Р. Теоретична морфолопя укра1нсько1 мови / 1.Р. Вихо-ванець, К.Г. Городенська; ред. 1.Р. Вихованець. - К.: Утверситетське видав-ництво «Пульсари», 2004. - 398 с.
8. Возний Т.М. Словотвiр дiеслiв в украшськш мовi у порiвняннi з ро-сiйською та бшоруською / Т.М. Возний. - Львiв: Вища школа, 1981. - 187 с.
9. Володченков М.П. Интенционные свойства глаголов внутренного эмоционального состояния в современном русском языке (в сопоставлении с украинским): автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык»; 10.02.02 «Украинский язык» / М.П. Володченков. - К., 1984. - 23 с.
10. Гладьо С.В. Емотивтсть художнього тексту: семантико-когштивний аспект (на матерiалi сучасно1 англомовно1 прози): автореф. дисс. ... канд. Фь лол. наук: спец. 10.02.04 «Германсьш мови» / С.В. Гладьо. - К., 2000. - 19 с.
11. Городенська К.Г. Структура вщменних дае^в, роздш 1 // Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвiрна структура слова (ввдмент деривати). -К.: Наук. думка, 1981. - С. 20-108.
12. Грещук В. Укра1нський ввдприкметниковий словотвiр / Василь Гре-щук. - 1вано-Франювськ: Плай, 1995. - 208 с.
13. Грещук В. Роздал I. Теоретичш засади основоцентричноi деривато-логи / В.В. Грещук // Грещук В.В., Бачкур Р.О. та ш. Нариси з основоцент-рично1 дериватологи / за ред. Василя Грещука. - 1вано-Франк1вськ: Мiсто НВ, 2007. - С. 6-38.
14. Джочка 1.Ф. Деривацшний потенщал д1есл1в конкретно! ф1зично! ди з семантикою створення об'екта: автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: 10.02.01 / Джочка 1рина Федор1вна. - 1вано-Франк1вськ, 2003. - 20 с.
15. Драгомирецкий П.П. Интенционно-валентная структура глаголов состояния (на материале украинского, немецкого и английского языков): авто-реф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / П.П. Драгомирецкий. - К., 1991. - 16 с.
16. Загштко А. П. Теоретична граматика укра!нсько! мови. Морфолопя /А. П. Загттко. - Донецьк: ДонДУ 1996. - 435 с.
17. Зализняк А.А. Функциональная семантика предикатов внутреннего состояния (на материале французского языка): дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Зализняк Анна Андреевна. - М., 1985. - 250 с.
18. Земская Е.А. О комплексных единицах системы синхронного словообразования // Актуальные проблемы русского словообразования: тезисы докладов и краткие сообщения III Республ. науч. конф. 21-23 сентября 1978. -Ташкент, 1978. - С. 29-35.
19. 1ваницька Н.Б. Д1есл1вт синтаксеми укра!нсько! та англшсько! мов: парадигматика 1 синтагматика: [монограф1я] / Н.Б. 1ваницька. - Вшниця: СПД Главацька, 2011. - 636 с.
20. Кавера Н.В. Семантична типолопя предикапв стану: дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра!нська мова» / Кавера Натал1я Вштор1вна. -К., 2008. - 206 с.
21. Каленич В.М. Семантико-синтаксичт параметри речень з одновале-нтними даесл1вними предикатами стану / В. Каленич // Науков1 записки Вш-ницького державного педагопчного ун1верситету 1мен1 Михайла Коцюбинсь-кого. Сер1я: Фшолопя: зб. / М-во освгга 1 науки Укра!ни, Вшницький держ. пед. ун-т 1м. М. Коцюбинського. - В1нниця, 2009. - Вип. 11. - С. 122-127.
22. Камалова А.А. Лексика со значением состояния в современном русском языке: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / А.А. Камалова. - Донецк, 1984. - 24 с.
23. Кость 1.Я. Механзми вербал1заци емоцшного стану людини в укра!-нському прозовому текст1 / 1.Я. Кость // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011. - № 4, Ч. 2. - С. 279-284.
24. Кутня Г.В. Структурно-семантична 1 функцюнальна характеристика предикапв процесу в сучаснш укра!нськш мов1: автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра!нська мова» / Г.В. Кутня. - Льв1в, 2004. - 18 с.
25. Леута О.1. Семантико-синтаксичт параметри укра!нського д1еслова / О.1. Леута. - К.: Вид-во НПУ 1мет М.П. Драгоманова, 2007. - 404 с.
26. Маркосян Л.Е. Семантика и синтаксис предикатов состояния: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Л.Е. Маркосян. - М., 1985. - 28 с.
27. Мельник 1.А. Вщприкметникова дiеслiвна морфологiчна транспози-ц1я / 1.А. Мельник // Украшська мова: Науково-теоретичний журнал. - 2012. -№ 2. - С. 11-23.
28. Микитин О.Д. Структурно-семантична типологiя словотвiрних парадигм iменникiв у сучаснш укра!нськш мовi: автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра1нська мова» / О.Д. Микитин. - 1вано-Франшвськ, 1998. - 20 с.
29. Мыльникова С.Е. О глаголах чувств в современном русском языке / С.Е. Мыльникова // Лексико-семантические группы глаголов. - Иркутск, 1989. - С. 61-79.
30. Парасюк Т.В. Функцюнально-ономасюлопчний аналiз дае^в на по-значення емоцшних станiв у сучаснiй украшськш лiтературнiй мовi: автореф. дисс. ... канд. фшолол. наук: спец. 10.02.01 «Укра1нська мова» / Т.В. Парасюк. - Львiв, 2005. - 20 с.
31. Позднякова Н.О. Лшгвостилчш та композицшш засоби передачi емоц1йного стану людини в художньому текст (на матерiалi англшсько! прози XIX столiгтя): автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.04 «Германсь-ю мови» / Позднякова Наталiя Олександрiвна. - К., 1997. - 26 с.
32. Пославська Н.М. Структура i семантика словотвiрних парадигм дае-слiв iз семою руйнування об'екта: автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Украшська мова» / Н.М. Пославська. - Ьано-Франшвськ, 2006. -20 с.
33. Русатвський В.М. Спроба визначення семантичних груп дiеслiв на основi формальних критерив / В.М. Русатвський // Структурно-математич-на лiнгвiстика: респ. м1жвщом. зб. - К.: Наук. думка, 1965. - С. 56-65. -(Сер. «Питання мовознавства»).
34. Сидоренко Т.М. Семантичн засади видшення дiеслiв зi значенням юльюсно! характеристики дп або стану / Т.М. Сидоренко // Проблеми гра-матики i лексикологИ' украшсько! мови: зб. наук. праць НПУ iменi М.П. Дра-гоманова / [вщп. ред. А.П. Грищенко]. - К.: НПУ, 2002. - С. 71-85.
35. Соколова С.О. Префжсальний словотвiр дiеслiв у сучаснiй украшськш мовi / С.О. Соколова. - К.: Наук. думка, 2003. - 283 с.
36. Сорочан О.В. Лексико-семантичш групи в1дприкметникових дiеслiв (семантичний та функцiональний аспекти): автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра1нська мова» / О.В. Сорочан. - К., 2005. - 18 с.
37. Харкевич Г.! Ввдображення стану тривоги персонажа в англомовнш художнш прозi: семантико-когттивний та наративний аспекти: автореферат. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.04 «Германсью мови» / Г!. Харкевич. -К., 2007. - 20 с.
38. Чепурша !В. Емотивт д1еслова як база тенного словотвору (семанти-ко-функц1ональний аспект): автореф. дисс. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.02 «Росшська мова» / !В. Чепурiна. - Омферополь, 2003. - 20 с.
39. Чубань Т.В. Видовi особливосп дieслiв лексико-семантично! групи 3i значениям звучанння / Т.В. Чубань. Т.М. Левченко // Актуальш проблеми слов'янсько! фшологп. - 2009. - Вип. XXII. - С. 432-440.
40. Юрчук Л.А. Суфшсальний дieслiвний словотвiр / Л.А. Юрчук // Сло-вотвiр сучасно! украшсько! литературно! мови. - К.: Наук. думка, 1979. -С. 171-210.
41. J^drzejko E., Nowakowska-Kempna J. O uczuciach i ich objawach w as-pekcie semantyki leksykalnej // Przegl^d Humanistyczny. - 1985. - № 7/8. -S. 81-90.
42. J^drzejko E., Nowakowska-Kempna J. Semantyczna struktura predyka-tуw uczucia konstrukcje pytajne. - «Polonica» X, 1984. - S. 149-157.
ДВУПЛАННОСТЬ СЕМАНТИКИ НАДПИСЕЙ НА ИГРОВОМ ПОЛЕ
© Матулевич Т.Г.*
Новосибирский государственный технический университет, г. Новосибирск
Рассматриваемые надписи принадлежат демонстрирующей языковую игру композиции с обложки британской газеты Экономист. Они изучаются в смыслоформирующем невербальном и вербальном контексте функционирования, складывающемся из картографического изображения США и предпосланной ему в качестве названия аллюзивной фразы. Выявляемый при исследовании двух надписей ассоциативный их объём говорит о наличии у них планов картографической семантики и некартографической семантики состояния.
Настоящая статья продолжает изложение результатов исследования композиции State of the Union - Положение (Состояние1) Союза, опубликованной британской газетой The Economist [14, р. 1] по следам очередной январской речи президента США в Конгрессе. Произносимая ежегодно, известная как State of the Union address, та речь по традиции посвящается экономическому положению в стране. В названии обнародованного органом печати произведения нетрудно заметить устанавливающую с ней связь аллюзию.
Будучи откликом на выступление президента Обамы в 2011 г., внешне непритязательная композиция обладает чрезвычайно высокой информационной ёмкостью, чем в немалой степени обязана одному из входящих в неё изображений - карте США, напоминающей административно-территори-
* Доцент кафедры Иностранных языков факультета гуманитарного образования, кандидат филологических наук, доцент.
