CC BY
40
УПРАВЛ1ННЯ ТА АДМ1Н1СТРУВАННЯ
УДК 65.011.14 https://doi.Org/10.35546/kntu2078-4481.2020.1.2.1
е.м. БРеевл
Херсонський нацюнальний техшчний унiверситет
ORCID: 0000-0003-1567-5134 Р.М. НАБОКА
Херсонський нацiональний технiчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-3417-8216 К.Ф. СЕМЕНЧЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-0504-9220
КОМПОНЕНТИ СОЦИАЛЬНО! СТРАТЕГИ ЯК ЗАСОБИ ЕФЕКТИВНО1 РИНКОВО1 ВЗАСМОДП П1ДПРИеМСТВА I СПОЖИВАЧ1В В ЛАНЦЮГАХ
ПОСТАВОК
В данш po6omi розглянуто поняття «соцiальноi стратеги тдприемства» та ii роль в забезпечент ефективно'1' дiяльностi тдприемства. Обтрунтовано, що соцiальна стратегiя виступае важливим, новим, креативним тдходом до взаемовiдносин пiдприемства i споживачiв в ланцюгах поставок.
Доведено, що nid соцiальною стратегiею тдприемства слid розумти не тшьки забезпечення гiдних умов nрацi i вiдnочинку для його сniвробiтникiв, а i спрямоватсть на споживача, його потреби, розумтня його со^ального статусу. Особливостями формування со^ально'1' стратеги, як важливого управлтського тструменту, е визначення K^^^i та характеристик ii складових, ступеня та nерiодичностi ix впливу на результати дiяльностi niдnриемства.
Визначено основт унiверсальнi компоненти соцiальноi стратеги як засоби залучення бшьшо'1' кiлькостi сnоживачiв i ix тiсноi взаемоди з niдnриемством. На думку авторiв, до основних компонент, яю niдxодять для бшьшо'1' кiлькостi niдnриемств, незалежно вiд виду дiяльностi, можна вiднести: гендерна, культурна, емоцшна, вiкова, освiтня, моральна, професшна, добробуту. Зазначенi компоненти об 'еднат в цжсну систему за законами со^ально'1' едностi, у вiдnовiдностi i-з якими соцiальне середовище передбачае одночасне кнування суб'ектiв та об'ектiв здтснення господарсько'1' дiяльностi. Було до^джено i проаналгзовано кожну компоненту окремо, надано ii характеристику та обтрунтовано вплив на взаемовiдносини мiж тдприемством i споживачем в ланцюгах поставок. Запропоновано видшяти компоненти для кожного тдприемства в залежностi вiд сфери дiяльностi i статусу споживача.
Основним результатом до^дження е збагачення теоретичних та практичних знань в аспектах: значущостi якiсноi соцiальноi стратеги для niдnриемства в nлощинi забезпечення конкурентних переваг на ринку; формування ефекту для niдnриемства в результатi задоволення потреб сnоживачiв в ланцюгу поставок.
Ключовi слова: стратегiя niдnриемства, соцiальна стратегiя тдприемства, компоненти соцiальноi стратеги тдприемства, спрямованкть на споживача, ринкова взаемодiя, ланцюг поставок.
Е.Н. БРЕЕВА
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0003-1567-5134 Р.Н. НАБОКА
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0002-3417-8216 К.Ф. СЕМЕНЧЕНКО
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0002-0504-9220
КОМПОНЕНТЫ СОЦИАЛЬНОЙ СТРАТЕГИИ ПРЕДПРИЯТИЯ КАК СРЕДСТВА ЭФФЕКТИВНОГО РЫНОЧНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В ЦЕПЯХ ПОСТАВОК
В данной работе рассмотрено понятие «социальной стратегии предприятия» и ее роль в обеспечении эффективной деятельности предприятия. Обосновано, что социальная стратегия
выступает важным, новым, креативным подходом к взаимоотношениям предприятия и потребителей в цепях поставок.
Доказано, что под социальной стратегией предприятия следует понимать не только обеспечение достойных условий труда и отдыха для его сотрудников, а и направленность на потребителя, его потребности, понимание его социального статуса. Особенностями формирования социальной стратегии, как важного управленческого инструмента, является определение количества и характеристик ее составляющих, степени и периодичности их влияния на результаты деятельности предприятия.
Определены основные универсальные компоненты социальной стратегии как средства привлечения большего количества потребителей и их тесного взаимодействия с предприятием. По мнению авторов, к основным компонентам, которые подходят для большего количества предприятий, независимо от вида деятельности, можно отнести: гендерная, культурная, эмоциональная, возрастная, образовательная, моральная, профессиональная, благополучия. Указанные компоненты объединены в целостную систему по законам социального единства, в соответствии с которыми социальная среда предполагает одновременное существование субъектов и объектов осуществления хозяйственной деятельности. Было исследовано и проанализировано каждую компоненту отдельно, предоставлено ее характеристику и обосновано влияние на взаимоотношения между предприятием и потребителем в цепях поставок. Предложено выделять компоненты для каждого предприятия в зависимости от сферы деятельности и статуса потребителя.
Основным результатом исследования является обогащение теоретических и практических знаний в аспектах: значимости качественной социальной стратегии для предприятия в плоскости обеспечения конкурентных преимуществ на рынке; формирование эффекта для предприятия в результате удовлетворения потребностей потребителей в цепи поставок.
Ключевые слова: стратегия предприятия, социальная стратегия предприятия, компоненты социальной стратегии предприятия, направленность на потребителя, рыночная взаимодействие, цепь поставок.
Y.M. BRYEYEVA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0003-1567-5134 R.M. NABOKA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0002-3417-8216 KF. SEMENCHENKO
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0002-0504-9220
COMPONENTS OF SOCIAL STRATEGY AS A MEANS OF EFFECTIVE MARKET INTERACTION OF ENTERPRISES AND CONSUMERS IN SUPPLY CHAINS
This article considers the concept of "social strategy of the enterprise" and its role in ensuring the effective operation of the enterprise. It is substantiated that social strategy is an important, new, creative approach to the relationship between enterprise and consumers in the supply chain.
It is proved that the social strategy of the enterprise should be understood not only as providing decent working and leisure conditions for its employees, but also focus on the consumer, his needs, understanding of his social status. Features of the formation of social strategy, as an important management tool, is to determine the number and characteristics of its components, the degree and frequency of their impact on the results of the enterprise.
The main universal components of social strategy as a means of attracting more consumers and their close interaction with the enterprise are identified. According to the authors, the main components that are suitable for more companies, regardless of the activity, include: gender, cultural, emotional, age, educational, moral, professional, well-being. These components are combined into a holistic system according to the laws of social unity, according to which the social environment provides for the simultaneous existence of subjects and objects of economic activity. Each component was investigated and analyzed separately, its characteristics were given and the influence on the relationship between the enterprise and the consumer in the supply chain was substantiated. It is proposed to allocate components for each enterprise depending on the field of activity and the status of the consumer.
The main result of the study is the enrichment of theoretical and practical knowledge in aspects: the importance of quality social strategy for the company in terms of ensuring competitive advantage in the market; formation of effect for the enterprise as a result of satisfaction of needs of consumers in a supply chain.
Keywords: enterprise strategy, social enterprise strategy, components of enterprise social strategy, consumer orientation, market interaction, supply chain.
Постановка проблеми
Специфжа господарювання сучасних укра!нських тдприемств полягае в тому, що вони здiйснюють свою дiяльнiсть в умовах нестабiльного економiчного та полiтичного середовища, серед велико! шлькосп учасник1в ринку, високо! пропозици та розма1ття товарiв/послуг i обмеженими фшансовими можливостями бiльшостi споживачiв. В сучасному суспiльствi вже недостатньо просто продавати товар/послугу.
За таких умов конкурентною перевагою може виявитися яшсна соцiальна стратепя, що забезпечить задоволення соцiальних потреб уах рiвнiв. Соцiальна корпоративна поведшка стае обов'язковим елементом успiшного тдприемництва i забезпечуе конкурентнi переваги в ланцюгу поставок. Вона передбачае псний зв'язок мiж споживачем i виробником товару/послуги, тобто формування середовища, в якому сощальт очiкування споживачiв знайдуть розумiння i вiдображення у виробнишв.
В такому сенсi необхiдно видмти i узгоджувати соцiальнi характеристики як споживачiв, так виробник1в. Треба розробити критери виявлення соцiальних характеристик i надати перелiк основних соцiальних компонент, як е важливими для iндивiда i можуть впливати на його вибiр.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй
Теоретичнi, практичнi та методолопчт питання стратегiчного управлiння дослiджено в працях таких вiтчизняних науковцiв: Гарафоново! О.1. [1], Саенко М.Г. [2], Сшбщько! Л.1. [3], Шершньово! З. £. [4].
Соцiальним аспектам управлшня пiдприемствами i оцiнюванню стратегiй присвятили сво! працi так1 вченi, як Петрова 1.Л. [5], Сорока О.В. [6], Шуклша В.В. [7] та mini. Однак, не дивлячись на значний масив змютовного наповнення використання стратегiчного пiдходу, слiд вiдмiтити, що недостатньо уваги придметься питанням реалiзацп сощально! стратеги на рiвнi «тдприемство-споживач», зокрема в ланцюгах поставок. Вщсуттсть наукових розробок, пов'язаних з обгрунтуванням необхiдних компонент сощально! стратеги в контексп ринково! взаемоди пiдприемства та споживачiв обумовили вибiр теми дослщження.
Формулювання мети дослiдження
Метою статп е визначення основних унiверсальних компонент сощально! стратеги як чинник1в, яш забезпечують ефективну ринкову взаемодiю тдприемства i споживачiв в ланцюгах поставок.
Викладення основного матерiалу дослiдження
В умовах сучасного ринку, швидкозмiнних шформацшних даних, високих технологiй i часто мшливих потреб споживачiв будь-яке тдприемство повинно часто i ретельно переглядати i корегувати свою стратегiю для подальшого розвитку, утримання i нарощування ктентсько! бази.
Стратегiя пiдприемства - це засоби досягнення цiлей компанп, можливiсть заздалегiдь спланувати дИ компанп в часто змiнюючихся ринкових умовах, планування дiяльностi пiдприемства, засiб досягнення шнцевого результату, вiдображае сутнiсть юнування пiдприемства, об'еднуе всi елементи компанп, представляе собою результат аналiзу дiяльностi, вiдображення впливу зовнiшнього середовища на дiяльнiсть компанп i, нарештi, це узагальнена модель дш будь-якого тдприемства (рис. 1). В свою чергу розумшня стратеги е багатогранним, мае безлiч значень, а це означае, що вона складаеться з багатьох напрямшв.
В сучасних умовах змiнюеться парадигма конкурентно! боротьби мiж суб'ектами ринку. Якщо ранiше спостерiгалось суперництво на рiвнi окремих пiдприемств, то тепер на перший план виходять складт структури - ланцюги поставок. Це обумовлюе поступову замiну традицшних стосунк1в мiж пiдприемствами та споживачами на створення та пiдтримку довгострокових вiдносин [8, с. 313].
Шдприемство в ланцюгу поставок постiйно взаемодiе з оточуючим середовищем, тобто воно мае псний контакт з постачальниками, посередниками i направляе свою дiяльнiсть на задоволення потреб сво!х ктенпв - споживачiв. Тому соцiальна спрямоватсть компанп, !! соцiальна стратегiя е найважлившою. Без урахування масштабiв тдприемства, його iерархiчноl' структури, можна видшити наступнi складовi загально! (корпоративно!) стратеги: фшансова; управлiння; виробнича; розвитку; маркетингова; конкурентна; мiжнародна (якщо пiдприемство мае або хоче мати позици на мiжнародному ринку); iнгерацi!'; соцiальна. Такий подiл загально! стратегi!' за напрямками часто називають функцiональними стратегiями, тобто кожен з напрямшв вщповщае окремш функцi!' пiдприемства [9].
В середовищi пiдвищено! конкуренцi! компанi! намагаються залучити якомога бiльше клiентiв, споживачiв сво!х продуктiв або послуг i утримати !х. Тому соцiальна стратегiя сто!ть на чiльному мiсцi для будь яко! органiзацi!'. Вона розробляеться тд впливом суспiльства, його соцiальних груп, культури i тiсно взаемопов'язана з шшими функцiональними стратегiями. Соцiальна стратепя формуеться тд впливом потреб менеджменту тдприемства, його шнцевих цiлей i спираеться на вимоги суспiльства.
Рис. 1. Багатогранне значення стратеги
Однобiчне розумшня сощально! стратеги передбачае и як створення сощально! шфраструктури на пiдприемствi, надання прийнятих умов пращ i можливостi вiдновлення витраченого трудового потенцiалу. Такий пiдхiд можна назвати iнтравертним i в повнш мiрi не розкривае сутнiсть сощально! стратеги в сучасних умовах. Пропонуемо iнший погляд на поняття сощально! стратеги. Сощальна стратегiя - це спрямовашсть на потреби споживача, яш формуються пiд впливом культурних, фшансових, освiтнiх, гендерних, вiкових та шших чинник1в i можливiсть узгодження цих чиннишв з можливостями пiдприемства.
Таким чином, сощальна стратепя пiдприемства - це не тшьки забезпечення пдних умов працi i вiдпочинку для сшвробгтнишв пiдприемства, а i спрямовашсть на споживача, його потреби, розумшня його сощального статусу. Розшарування укра!нського суспiльства достатньо широке i вимагае ввд працiвникiв чiткого розумiння сощального позищонування клiента. Чим бiльше сшвробгтник буде розумiти статус споживача, чим бшьше статус спiвробiтника буде ствпадати з статусом клiента, тим максимально глибоко будуть задоволенi потреби останнього. Висока задоволешсть споживача означае, що вiн стае постшним клiентом i може рекомендувати компанио в своему кол або через сощальш мереж1, що значно пiдвищуе впiзнаванiсть та iмiдж пiдприемства.
Неоднорiднiсть соцiального середовища потребуе вiд робiтника компани чгтко розумiти соцiальнi характеристики споживачiв i !х рiзноманiття. Особливостями формування сощально! стратеги, як важливого управлiнського шструменту, е визначення кiлькостi та характеристик !! складових, ступеня та перюдичносп !х впливу на результати дiяльностi пiдприемства. Сутнiсть кожно! iз представлених компонент соцiально! стратегi! слiд розумгти, як характеристики споживачiв продукту/послуги та персоналу, яш необхiдно максимально наближувати одну до одно!, що сприятиме бiльш ефективнiй взаемодi! учасник1в процесу купiвлi/продажу продукту/послуги. В залежностi ввд напрямку дiяльностi пiдприемства воно само для себе видме основнi, домiнуючi компоненти, як1 важливi для корпоративно! культури i вiдповiдають матерiальним i духовним цiнностям працiвникiв i споживачiв. На думку авторiв статтi, найбшьш унiверсальними компонентами соцiально! стратегi! будь-якого тдприемства е наступнi: професiйна, гендерна, моральна, вiкова, емоцiйна, освiтня, добробуту, культурна (рис. 2).
Гендерна компонента в бшьшш мiрi враховуе гендерш стереотипи, у вiдповiдностi до яких вiдповiдним чином iнтерпретуеться категорiя «гендерна дискримшащя», яка дозволяе виявити чи мають чоловiки i ж1нки рiвний доступ до то! чи шшо! професi!, ресурсу (грошей, часу i т.д.), можливостi брати участь у процеа прийняття рiшень i т.п.
Рис. 2. Компоненти сощальноТ стратеги
При взаемодп iз зовшшшми та внутршшми учасниками господарсько! дiяльностi потрiбно зрозумiти чи iдентифiкованi вiдмiнностi мiж женками i чоловiками з числа споживачiв продукту та персоналу тдприемства щодо !хньо! участi, ресурсiв, можливостей. Головне призначення тако! ГдентифГкацп - подолати гендерш упередження пiд час здшснення господарсько! дiяльностi пiдприемством.
Гендерш упередження - це сощальна установка з негативним i спотвореним змГстом, упереджена думка, стосовно представнишв/-ць iншо!' статi. У гендерних упередженнях вiдображенi розповсюдженi норми статево-специфiчно!' поведшки, тому упередження виникають стосовно тих суб'екпв, як1, як здаеться, порушують норми традицiйно! рольово! поведiнки чоловшв i ж1нок. Так, наприклад, добре вiдомi упередження щодо жiнок-керiвникiв тдприемств i щодо чоловiкiв, що виконують роль домашньо! господинi. Гендернi упередження опосередковаш статево-диференцiюючими практиками нормативно! системи сустльно! свiдомостi, яку суб'ект засвоюе i переломлюе у сво!й свгдомосп та поведiнцi. Змiни в сощальному клiматi суспiльства призводять до трансформацш в iнтенсивностi та способах прояву упереджень. Упередження зберiгаються, хоча вони прийняли бiльш прихованi форми. У наш час у багатьох европейських кра!нах класичний сексизм поступаеться мГсцем неосексизму [10]. При аналiзi виникнення сексизму слiд враховувати iсторичнi, культурш, соцiально-економiчнi, сощально-психологiчнi та психолопчш фактори.
Вiкова компонента пов'язана iз специфiчним прийняттям рiшення особистiстю в контексп життевого циклу особистостi. Цю компоненту слiд брати до уваги, осшльки як працiвники пiдприемства, так i споживачi можуть вiдноситись до рiзних вiкових груп, яким притаманш специфiчнi уподобання та життевi цшносп. Бiльш того, вiк споживачiв можуть охоплювати так вiковi групи, яш не характерш персоналу пiдприемств, наприклад: дти, пiдлiтки, люди похилого вжу. Так, на життевому шляху людина може змiнювати власну життеву позицш пiд впливом кардинальних життевих змш, складних обставин. Також вона може обирати професiю неодноразово, неодноразово бути в шлюбГ, однак прийняття вщповщних рiшень е, як правило вщдаленим у часi, а отже носить не тактичний, а, переважно, стратепчний характер [11, с. 94].
Освггня компонента передбачае оволодiння ключовими компетентностями за рахунок формування умiнь, навичок, ставлення через застосування певних навчальних ресурав. В перiод активного розвитку глобального шформацшного простору i прискорення оновлення технологiй, знання i здiбностi розглядаються як основний ресурс добробуту. Вщсутшсть можливостей отримання яшсно! освгги сприяе соцiальному розшаруванню, поляризацi!' та маргiналiзацil' населення. Соцiальна нерiвнiсть в сферi освiти залежить вiд рiвня доходiв громадян, культурного капiталу, цшшсних орiентацiй ам'!', регiону проживання, здоров'я, стап, вiку учня або студента, правил вщбору при вступi до навчальних закладiв i особливостей педагопчних практик в них. Без подолання негативних тенденцiй, викликаних перерахованими факторами, система освгги буде формувати i вiдтворювати на рiвнi свiдомостi i культури суспiльства iде! соцiально! шрГвностГ.
Сучасна освiта може сприяти сощальнш iнтеграцi!, рГвностГ стартових можливостей громадян, реалiзацi! осо6истГсного потенцiалу. Освiта в шформацшному суспГльствГ, заснованому на знаннях, виступае фундаментом економiки, служить засобом i ресурсом становлення креативно! особистосп, що володiе навичками та компетенщями для успГшно! iнтеграцi!' i здатно! пiдвищувати свою професiйну квалiфiкацiю протягом усього життя.
Культ}у)на компонента спираеться на культурГ особистосп i бере свш початок вГд культ}у)и суспшьства взагалГ. Культура (лат. Culture - «обробггок», «обробляти») - сукупнГсть матерГальних i духовних цГнностей, створених людством протягом його ГсторГ!; Гсторично набутий набГр правил усерединГ соцГуму для його збереження та гармонГзацГ! [12]. Поняття культура об'еднуе в собГ науку (включно з технологГею) i освГту, мистецтво (лГтературу та шшГ галузГ), мораль, уклад життя та свггогляд.
Короткий енциклопедичний словник з культури подае визначення культури, розглядаючи !! як сукупнГсть матерГальних i духовних надбань, комплекс характерних Гнтелектуальних i емоцГйних рис
сустльства, що включае в себе не лише рiзнi мистецтва, але й споаб життя, основнi правила людського буття, системи цiнностей, традицш i вiрування [13].
Багато дослщнишв видiляють певнi функцп культури, яш визначають певний рiвень розвитку сустльства в цшому i iндивiда зокрема, розкривають цiнностi суспiльства i споаб життя. Серед функцiй культури видiляються пiзнавальна, iнформативна, комунiкативна, регулятивна, аксюлопчна, свiтоглядна, виховна (рис. 3) [14].
Рис. 3. Функци культури
Шзнавальна функцiя вiдображае досягнення людства в кожну суспiльно-iсторичну епоху, завдяки нш соцiальнi спiльноти пiзнають самi себе, сво! суспiльнi потреби та штереси, сво! особливостi й мiсце у свгговш юторп, формують свое ставлення до iнших суспiльних систем.
1нформативна функцiя в прямому сенсi шформуе про соцiальний досвiд, доводить до наступних поколшь iнформацiю про побут, цшносп, вiрування попереднiх поколiнь i виконуе обмiн духовними цiнностями мiж народами.
Комунiкативна функцiя полягае в передаванш iсторичного досвiду поколiнь через мехашзм культурно! спадкоемностi та формуванш на цiй пiдставi рiзноманiтних способiв i типiв спiлкування мiж людьми. Ця функщя забезпечуе живий зв'язок поколiнь та задае основу для становления i зростання духовного потенщалу кожно! нацi! [14].
Регулятивна функщя реалiзуеться за допомогою певних норм, засвоення яких необхiдне кожному для устшно! адаптацi! в суспiльствi. Норми у формi звича!в, традицiй, обрядiв, ритуалiв слугують засобами пристосування щнностей до вимог життя в певному вторичному вимiрi.
Аксiологiчна функцiя виражае як1сний стан культури певного сустльства. Вона формуе у людини певш цiннiснi орiентири, моральнi установки, культурш смаки iндивiда.
Свiтоглядна функця культури виявляеться в тому, що вона синтезуе в цшсну i завершену форму систему чинник1в духовного свиу особи - пiзнавальних, емоцiйно-чуттевих, оцшних, вольових. Формування свiтогляду, через який вона включаеться в рiзнi сфери соцюкультурно! регуляцi! е основним методом культурного впливу на людину.
Виховна функщя виражаеться в тому, що культура не лише пристосовуе людину до природного та соцiального середовища, сприяе !! соцiалiзацi!, але й виступае ще й фактором саморозвитку людства. Засво!вши попереднiй досвiд, людство не припиняе саморозвитку, а репродукуе культуру, ставить перед собою новi життевi цiлi для задоволення матерiальних i духовних потреб [13].
Видшення соцiально! культури дозволяе з'еднати матерiальну i духовну культури iндивiда. За своею природою сощальна культура - це ставлення людей один до одного, системи статуав i сощальних
поведшок. Культура особистосп визначаеться не тшьки мiрою засвоення суспшьно! i колективно! культури, але i суб'ектившстю, унiкальним характером кожного конкретного «Я». Коли рiвень культури споживача ствпадае або наближаеться до культурного рiвня спiвробiтника компанп взаеморозумiння i взаемоузгоджешсть набувають найвищого рiвня i приносить висош результати для обох сторш. Таким чином, представник компанп залучае нового клiента або робить лояльним постшного клiента. А клiент, в свою чергу, отримуе максимальне задоволення продуктом/послугою.
Професiйна компонента об'ективно може бути визначена в процеа реалiзацi! професшно! майстерностi, а суб'ективно - через самооцшку та саме ставлення, основнi новоутворення вузiвсько! професiоналiзацi!: професшна iдентичнiсть, професiйна готовнiсть, професiйна позищя, професiйне самовизначення. На пiдставi певного образу професи, образу свое! професшно! дiяльностi людина плануе свое професшне майбутне. Уявлення про професiю впливають на характер професiйних намiрiв, емоцшну привабливiсть i стiйкiсть професiйних намiрiв [15]. Рiвень розвитку професiоналiзму шдиввда вiдображаеться в його свiтоглядi, рiвня культури, впевненостi i ступенем доходiв.
В перiод активного розвитку глобального шформацшного простору i прискорення оновлення технологш, знання i здiбностi розглядаються як основний ресурс добробуту. Вщсутшсть можливостей отримання яшсно! освiти сприяе соцiальному розшаруванню, поляризацп та маргiналiзацi! населення. Соцiальна нерiвнiсть в сферi освiти залежить вiд рiвня доходiв громадян, культурного капiталу, цiннiсних орiентацiй ам'!, регiону проживання, здоров'я, стап, вiку учня або студента, правил вщбору при вступi до навчальних закладiв i особливостей педагогiчних практик в них. Без подолання негативних тенденцш, викликаних перерахованими факторами, система освгга буде формувати i вщтворювати на рiвнi свiдомостi i культури суспшьства iде! соцiально! нерiвностi.
У житп кожно! людини повинна простежуватися певна динамiка, що характеризуеться розвитком i ускладненням свiтогляду, активнiстю взаемин в рiзних спiльнотах i тдйому сощально! мобiльностi. Сучасна освiта може сприяти соцiальнiй штеграцп, рiвностi стартових можливостей громадян, реалiзацil особистiсного потенщалу. Рiвень квалiфiкацi!, прагнення до навчання протягом усього життя, загальна культура населення, психолопчна готовнiсть приймати ршення, iнiцiативнiсть i творчий пiдхiд до професшно! дiяльностi складають якiснi характеристики людського капiталу. З погляду професшно! компоненти важливим е спiвпадання рiвня професiоналiзму спiвробiтника з рiвнем професшних поглядiв споживача. Це не означае, що обидва повинш мати однакову освиу або мати однаковий рiвень професiйних навичок. Маеться на увазi в цiлому спiвпадання iнтересiв, вмшня робiтника компанi! донести необхiдну шформацш до споживача так, щоб бути зрозумшим i розмовляти зi споживачем «одшею мовою».
Моральна компонента базуеться на поняттях «мораль» та «моральшсть». Мораль - система поглядiв, уявлень, норм i оцiнок, що регулюють поведiнку людей. I! основу становлять переконання, звича!, традицп, громадська думка. Вона охоплюе всi сфери сустльного буття: п, що регулюються державою (политика, виробництво, сiм'я тощо), i л, як1 держава не регулюе (дружба, любов, побут). Мораль е свщченням певного рiвня розвитку, духовно! зршосп людини, характеру !! вшносин з iншими людьми i свиом.
Структурно мораль утворюе двi сфери: моральна свшомкть i моральна практика (моральшсть), кожна з яких мае свою будову. Моральна свщомють - це свщомють, що керуеться певною системою моральних норм у життедайносп, фжсуе моральнi вiдносини у суспшьсга, що iсторично змiнюються. Моральна практика(моральшсть) - сфера iндивiдуально-масових виявiв поведшки, стосунк1в, дiяльностi, орiентованих на найвищ^ унiверсальнi вселюдськ1 цiнностi.
Мораль як ушверсальний регулятор поведiнки людини, вщносин мiж людьми виконуе найрiзноманiтнiшi функцп, як1 обумовлюються сферою, характером вияву життедiяльностi особи, соцiальних груп, суспшьства. До основних функцш моралi належать: регулятивна, комунiкативна, пiзнавальна, виховна, орiентуюча.
Завдяки моралi здiйснюеться передавання досвщу попереднiх поколiнь, формуються уявлення iндивiда про добро i зло, пдшсть, честь, справедливiсть, що сприяе його самовдосконаленню, виробленню практичних навичок жити i дiяти згiдно з вимогами суспiльства. Мораль збагачуе людину не просто знаннями об'ектiв самих по соб^ а й орiентуе у свт культурних цiнностей, допомагае ставитись до них диференцшовано, вiддаючи перевагу вищим цшностям, як1 вiдповiдають и потребам, iнтересам i смакам.
Моральнiсть - це внутрiшнi духовнi якостi, якими керуеться людина, етичнi норми, правила поведшки, що визначаються цими якостями. Судження внутрiшнiм моральним переконанням, високим гуманним принципам робить людину духовною ютотою i забезпечуе повагу до самого себе. Моральшсть виникае як сукупний продукт матерiально-духовного, сощального буття людини. Зв'язуючою ланкою едностi вах компонентiв соцiально! стратегi! виступають емоцп, без яких неможливi людськ1 стосунки, iнтелектуальна, професiйна дiяльнiсть.
У науковш лiтературi емоцi! розглядаються як своерщш переживання, як1 вiдтворюють
ставлення людини до предмепв оточуючо! дшсносп, суб'ективне ставлення людини до задоволення потреб. Практика доводить, що вiд умiння чуйно ставитися до настрою шших, визначити й правильно ощнити емоцiйний стан особистостi залежить емоцiйний комфорт i результативнiсть процесу взаемоди спiвробiтника та клieнта. Достатнш i високий рiвень емоцшно! культури людини е важливою ознакою !! професшно! культури, готовностi до здiйснення професшно! дiяльностi [16].
Основою формування емоцшно! культури персоналу е знання основних iдей i понять гумашзму; знання норм загальнолюдсько! моралi i професшно! етики; знання, що розкривають сутнiсть емоцшно! культури, основнi емоцшш стани людини; знання особливостей власно! емоцшно! сфери; психологiчнi знання; знання про шляхи i засоби, що забезпечують формування цього складного особиспсного утворення.
До мотивацшно! складово! емоцшно! культури персоналу вщносять мотиви, як1 лежать в основi його дiй i поведiнки: iнтерес до власно! емоцiйно! сфери й емоцiйно! сфери споживачiв; прагнення зрозумiти власнi почуття та почуття й настро! споживачiв, потреб та вмшь пiдтримувати в собi та в споживачах позитивний емоцшний стан; почуття вiдповiдальностi за сво! почуття i вчинки перед оточуючими; прагнення створювати сприятливий емоцiйний ктмат у процесi господарсько! дiяльностi. Комушкативно-поведшкова складова емоцiйно! культури передбачае наявшсть у персоналу вмiння знайти правильний стиль i тон взаемовiдносин в системi «персонал-споживач»; здатнiсть вiдчувати емоцшну обстановку спiлкування з клiентом i впливати на не!; вмiння за зовшшшми ознаками визначати емоцiйний стан споживачiв i керувати нею тд час спiлкування; умiння за допомогою невербальних засобiв спiлкування адекватно виражати i передавати споживачам необхiднi емоци, настрiй. Ця складова е дуже важливою в структурi емоцiйно! культури персоналу тдприемства.
Емоцiйно-почуттева складова включае гуманнi почуття, емпатiю, як здатшсть особистостi емоцiйно вiдгукуватись на переживання iншо! людини; вмiння викликати в собi емоцiйний настрiй для спшкування, спроможнiсть захоплюватись спiльною дiяльнiстю, вмшня керувати емоцiями; умiння переборювати внутршне роздратування. Оцiнювальна, саморегулююча складова виражае здатнiсть правильно оцiнювати емоцiйну ситуащю й адекватно на не! реагувати, здатшсть контролювати власнi емоцi!, емоцшний стан; визначае готовшсть особистостi до самовдосконалення, саморегуляцi! поведiнки вiдповiдно до норм гумашстично! моралi й професшно! етики.
Компонента добробуту з одного боку може бути розглянута тд кутом економiчного !! наповнення, осшльки вiдображае матерiальне становище людини. В Укра!ш в умовах перебудови стала популярною концепщя соцiально орiентовано! економiки, яка дала поштовх до нового осмислення добробуту, як сощального феномену, спрямованого на створення соцiальних амортизаторiв ринкових ризик1в.
Сучасний тлумачний словник укра!нсько! мови визначае добробут як достаток, гаразд, гаразди, гараздування, статки, а «сощальний» - як щось, що мае вiдношення до життя суспiльства, суспiльний [17]. Вiдтак сощальний добробут може бути означений шшими словами як суспшьний добробут. А поняття суспiльного добробуту - одне iз ключових у сучаснiй економiчнiй науцi.
Проте слiд зауважити, що потребам людини властива змiнюванiсть у чай й простора Вiдтак сучасш системи соцiального захисту мають тенденщю до задоволення специфiчних потреб окремих груп населення iз урахуванням динамiки цих потреб. Як зазначають автори видання «Адаптацiя соцiально! полiтики та трудового законодавства до стандарпв £С», матерiальний добробут не е самощллю, а лише передумовою «створення сощального добробуту, тобто таких умов життя, в яких людина добре почуваеться, може фiзично й розумово розвиватися» [18, с. 36].
Соцiальний добробут населення i економiчний добробут перебувають у тiсному взаемозв'язку [19]. Шдвищення доходiв i рiвня життя, полшшення умов життя i структури споживання товарiв i послуг, розматсть споживчого попиту i висок1 вимоги до якосп продуктiв харчування, промислових товарiв i послуг приводять до усунення монополiзму, пiдвищення конкуренцi! виробник1в, орiентацi! на споживача й iншi форми активiзацi! господарського життя. У той же час в умовах сощально орiентовано! ринково! економiки так1 сощальш фактори, як сприятливi умови пращ, розвинута система стимулювання працi й умови оплати, сощальш гаранти i соцiальне обслуговування найманих робiтникiв, корпоративш принципи керування, починають вiдiгравати ютотну роль у пiдйомi виробництва, що у свою чергу знову ж таки тдносить рiвень сощального добробуту. Тобто можна вести мову про дуалзм сощальних i ринкових щлей, коли однi з них е мехашзмом досягнення iнших, коли сощальш показники досягаються за рахунок економiчних i навпаки.
Висновки
Таким чином, сощальна стратегiя пiдприемства характеризуеться не тшьки забезпеченням гiдних умов пращ i вiдпочинку для спiвробiтникiв тдприемства, а й спрямовашстю на споживача, його потреби, розумшня його сощального статусу. Дослщження взаемовiдносин пiдприемства зi споживачами в ланцюгах поставок дозволило визначити таш компоненти соцiально! стратеги, як: гендерна, вiкова, освiтня, культурна, професшна, моральна, емоцiйна, добробуту. Сутшсть кожно! iз представлених
компонент сощально1 стратеги слщ розумгти як характеристики споживачiв та персоналу тдприемства, яш необхiдно максимально наближувати одну до одно!, що сприятиме бiльш ефективнiй ринковiй взаeмодiï учаснишв процесу купiвлi/продажу продукцiï. Зазначенi компоненти об'еднаш в цiлiсну систему за законами сощально1 eдностi, у вщповщносп Í3 якими соцiальне середовище передбачае одночасне iснування суб'ектiв та об'екпв здiйснення господарсько1' дiяльностi. Результатом застосування соцiальноï стратегiï стане бiльш яшсне задоволення потреб споживачiв, а також тдвищення сотально-економiчноï ефективностi дiяльностi пiдприемства.
Список використаиоТ лiтератури
1. Гарафонова О. I. Стратепчне управлшня: принципи та пiдходи до класифшацп стратегiй розвитку / О. I. Гарафонова // Черншвський науковий часопис Чершпвського державного iнституту економiки i управлшня. Сер. 1: Економша i управлшня. - 2013. - № 1. - С. 49-58.
2. Саенко М.Г. Стратепя тдприемства: Пдручник. - Тернопiль: «Економiчиа думкам». - 2006. - 390 с.
3. Сшбщька Л.1. Стратегiчне управлiння корпоращями / Скiбiцький О.М., Матвеев В.В., Щелкунов B.I., Подреза С.М. - К.: Центр учбово1' лiтератури, 2015. - 480 с.
4. Шершньова З. £. Стратегiчне управлiння: Шдручник / З. £. Шершньова. - 2-ге вид., перероб. i доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.
5. Петрова 1.Л. Стратегiчне управлiння людськими ресурсами: Навч. поаб./ 1.Л.Петрова. - К: КНЕУ, 2013. - 466 с.
6. Сорока О.В. Сощальна стратепя у системi управлiння сучасним пiдприемством / О. В. Сорока, М.С. Кривцова //Соцiально-трудовi вщносини: теорiя та практика. - 2014. - № 1. - С. 315-319.
7. Шуклша В.В. Партнерсьш вщносини в забезпеченш розвитку туристичних пiдприемств: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04; НАН Украши, ХНТУ. Херсон, 2011. 24 с.
8. Чухрай Н. I. Стратеги конкуренцп ланцюпв поставок / Н. I. Чухрай, М. О. Довба // Вкник Нацюнального ушверситету «Львiвська полгтехшка». - 2009. - № 649. - С. 313-320.
9. Жалшо Я. Економiчна стратепя держави: теорiя, методологiя, практика: Монографiя / К. : НIСД, 2003. - 368 с.
10. Марценюк Т. О. Гендерна рiвнiсть i недискримшащя : посiбник для експерпв i експерток аналiтичних центрiв / Марценюк Т. О. - Кшв : 2014. - 65 с. URL http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/3540.
11. Помиткша Л. В. Психолопя прийняття особистiстю стратепчних життевих рiшень: монографiя / Л.В. Помиткша. - К.: Кафедра, 2013. - 381 с.
12. Губерський Л.В., Андрущенко В.П., Михальченко М.1 Культура. ^еолопя. Особистiсть: Методолого-свiтоглядний аналiз / Л.В. Губерський, В.П. Андрущенко, М1. Михальченко. 2-е вид. - К.: Знання Украши, 2005. - 580 с.
13. Коршний М.М., Шевченко В.Ф., Потапов Г. Г. Короткий енциклопедичний словник з культури: енциклопедiя. - Кшв: Рута, 2012. - 384 с.
14. Москаленко В. В., Шайгородський Ю. Ж., Мщенко О. О. Екошмчна культура особистосп: сотально-психолопчний аспект: монографiя. - К. : Центр сощальних комушкацш, 2012. - 348 с.
15. Орбан-Лембрик Л. Психолопя професiйноï комуткацп: Навч.посiб. - К.: Книги-XXI, 2009. - 528 с.
16. Кириленко Т.С. Психолопя: емоцшна сфера особистосп: Навч.поаб. - К.: Либщь, 2007. - 256 с.
17. Яковлева А., Афонська Т. Сучасний тлумачний словник украшсько1' мови. - К.: Навчальна лiтература, 2017. - 672 с.
18. Мужикова Н.М., Пузирний В.Ф., Семиног Л.А. Адаптащя сощально1' полiтики та трудового законодавства до стандарта £С: Навч. посiбник / Оверський iнститут регiональних дослвджень. -Чершпв: Деснянська правда, 2007. - 169 с.
19. Савша Г.Г. До питания адаптивного функцюнування виробничих систем у контекстi 1'х соцiально-економiчного розвитку / Г.Г. Савiна // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецьк: ДонНУ. -2007. - С. 925-927
References
1. Harafonova O. I. Strategic management: principles and approaches to the classification of development strategies. Chernihiv Scientific Journal of the Chernihiv State Institute of Economics and Management. Ser. 1: Economics and management, 2013, no. 1, pp. 49-58.
2. Saienko M.H. Stratehiia pidpryiemstva [Entrepreneurship strategy]. Ternopil',: "Ekonomichna dumka", 2006. 390 p.
3. Skibits'kyj O.M., Matvieiev V.V., Schelkunov V.I., Podrieza S.M. Stratehichne upravlinnia korporatsiiamy [Strategic management of corporations]. Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury, 2015. 480 p.
4. Shershn'ova Z. Ye. Stratehichne upravlinnia [Strategic management]. Kyiv, KNEU, 2004. 699 p.
5. Petrova I.L. Stratehichne upravlinnia liuds'kymy resursamy [Strategic human resource management]. Kyiv, KNEU, 2013. 466 p.
6. Soroka O.V. Social strategy in the management system of a modern enterprise. Social and labor relations: theory and practice, 2014, no. 1, pp. 315-319.
7. Shuklina V.V. Partners'ki vidnosyny v zabezpechenni rozvytku turystychnykh pidpryiemstv. Ph.D. thesis kand. ekon. nauk [Partnership in ensuring the development of tourism enterprises. Extended abstract of candidate's thesis]. Kherson, 2011, 24 p.
8. Chukhrai, N. I. and Dovba, M. O. (2009), "Stratehii konkurentsii lantsiuhiv postavok", Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», vol. 649, pp. 313-320.
9. Zhalilo Ya. Ekonomichna stratehiia derzhavy: teoriia, metodolohiia, praktyka: monohrafiia [Economic strategy of the state: theory, methodology, practice: monograph]. Kyiv, NISD, 2003. 368 p.
10. Martseniuk T. O. Henderna rivnist' i nedyskryminatsiia: posibnyk dlia ekspertiv i ekspertok analitychnykh tsentriv [Gender equality and non-discrimination: a guide for experts from think tanks]. Kyiv, 2014. 65 p. Available at: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/3540.
11. Pomytkina L. V. Psykholohiia pryjniattia osobystistiu stratehichnykh zhyttievykh rishen': monohrafiia [Psychology of personal strategic decision-making: a monograph]. Kyiv, Kafedra, 2013. 381 p.
12. Ghubers'kyj L.V., Andruschenko V.P., Mykhal'chenko M.I. Kul'tura. Ideolohiia. Osobystist': Metodoloho-svitohliadnyj analiz [Culture. Ideology. Personality: Methodological and ideological analysis]. Kyiv, Znannia Ukrainy, 2005. 580 p.
13. Moskalenko V. V., Shajhorods'kyj Yu. Zh., Mischenko O. O. Ekonomichna kul'tura osobystosti: sotsial'no-psykholohichnyj aspekt: monohrafiia [Economic culture of personality: socio-psychological aspect: monograph]. Kyiv, Tsentr sotsial'nykh komunikatsij, 2012. 348 p.
14. Korinnyj M.M., Shevchenko V.F., Potapov H. H. Korotkyj entsyklopedychnyj slovnyk z kul'tury: entsyklopediia [A short encyclopedic dictionary of culture: an encyclopedia]. Kyiv, Ruta. 2012. 384 p.
15. Orban-Lembryk L. Psykholohiia profesijnoi komunikatsii [Psychology of professional communication]. Kyiv, Knyhy-XXI. 2009. 528 p.
16. Kyrylenko T.S. Psykholohiia: emotsijna sfera osobystosti [Psychology: the emotional sphere of personality]. Kyiv, Lybid'. 2007. 256 p.
17. Yakovleva A., Afons'ka T. Suchasnyj tlumachnyj slovnyk ukrains'koi movy [Modern explanatory dictionary of the Ukrainian language]. Kyiv, Navchal'na literatura. 2017. 672 p.
18. Muzhykova N.M., Puzyrnyj V.F., Semynoh L.A. Adaptatsiia sotsial'noi polityky ta trudovoho zakonodavstva do standartiv ES [Adaptation of social policy and labor legislation to standards EU]. Chernihiv, Desnians'ka pravda. 2007. 169 p.
19. Savina H.H. On the question of adaptive functioning of production systems in the context of their socioeconomic development. Problemy razvitiya vneshneekonomicheskikh svyazey i privlecheniya inostrannykh investitsiy: regional'nyy aspekt, 2007, pp. 925-927.
