CC BY
13
The failure of the Communist Party elite to realize the ideas of restructuring contributed to a sharp deterioration of housing provision of the residents of Western Ukraine. In the early 90s of the XX century its target figures returned to the level of the 1970s and thus lost about 15-20 years. Last but not least the result of this was the rapid loss of credibility of the Communist Party at their local organizations, increasing frustration about its ability to lead the reformations of the society, and as a result the requirements for removal of Communist Party organizations from the city's enterprises and institutions with the realization of total departization. This reconstructs patriotically oriented public organizations into a mass media of national-democratic and anti-communist movement for the restoration of state independence of Ukraine.
Key words: CPSU-CPU, the restructuring, social security, housing, construction, contraction.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н., проф.; Задунайський В.В., дл.н., проф.
УДК 94: 329. 15 ] (477. 82) "1989 - 1990"
О.1. Чура
КОМПАРТ1ЙНА ВЛАДА ЛЬВОВА У ВИБОРАХ 1989 ТА 1990 РР.
На злам1 80-х рр. ХХ ст. комутстичний режим у СРСР зштовхнувся i3 серйозними соцiально-економiчними та полтичними проблемами ^норування яких могло тддати сумтву провладний статус правлячог КПРС. Серед них - провали економiчних реформ, перманентно низьке матерiальне становище громадян крагни, загострення нащональног та релтйно'г проблем, деформацтт внутршньопарттт явища тощо. З метою запоб^ання втрати полтичного монополiзму союзне керiвництво у Мосmi наважуеться на запровадження полiтико-економiчних новацт, бшьш вiдомих як перебудова. 1х економiчна суть полягала у спробi симбюзу планових та ринкових методiв господарювання названих госпрозрахунком та самофтансуванням. Вектор полтичних реформ полягав у номтальнт передачi державног влади вiд КПРС i руки радянських iнституцiй крагни тд пильним контролем компартапарату.
Така iмimацiя демократичних перетворень викликае гостре незадоволення регюнально'г патрютично налаштованог громадськосmi на м^цях. Одним i-з регютв УРСР, де нацюнальт прюритети wнували стткими здавна були захiднi обласmi, а особливо гх негласна столиця - Львiв. На його теренах перебудовна полтреформа переростае у демократизацтт вимоги, як ослаблюють засади комутстично'г влади у мiсmi. Оприлюднення злочитв минулих десятилть спричинилося до сmрiмкоi дискредитаци КПРС-КПУ в очах жиmелiв Львова i як на^док - нацюнально-демократичного ренесансу, що швидко перерw у антикомутстичний. Компарттне середовище вкрай вороже ставилося до вiдродження нацюнально-визвольного руху i широко розгорнуло боротьбу проти спроб позбавлення його монополи на полтичну владу.
Найголовтшими кроками на цьому державотворчому шляху були тщйоваш Х1Х Всесоюзною парттною конференщею вибори до Верховног ради СРСР у 1989 р. та Верховног ради УРСР i м^цевих рад у 1990 р. У першому випадку,не дивлячись на обрання опозицтних депуmаmiв, львiвському компартапарату хоча i номтально, але
127
вдаеться зберегти провладт позицИ У другому - вгдбулася цшковита втрата полтичног влади. Позбавлення впливу на полтико-економгчне життя мгста зумовило зародження деформацтних явищ в компарттному середовищ1 Львова i тдвело обком КПУ до межi виживання та врештi не тшьки вивело його на узбiччя полтичного життя, а й поставило поза законом.
Ключовi слова: Львiв, КПРС-КПУ, перебудова, полтична реформа, вибори, нацюнально-демократичний рух, комушсти, антикомушстичш виступи, фiаско.
HenpaBOMipHe проголошення КПРС полгтичним монополютом у СРСР ставило пщ сумшв ïï лептимнють. На сторшках "Известий" - газети рад народних депута^в СРСР говорилося: "Задеклароване з високих трибун народовладдя давно перестало мати щось спшьне з народом"[1, с. 1]. Тому ключовою ознакою 1989 р. були, призначеш на 26 березня, вибори до Вepховноï ради СРСР, юридичну дорогу яким проклав "Закон про вибори". Вищим органом державно'1' влади ставав зЧ'зд народних депута^в Союзу РСР, перебравший владу вщ зЧ'зду КПРС. На нього покладалося завдання обрати союзний парламент, що дiятимe на постiйнiй основi у п'ятиpiчний мiжз'ïздiвський пepiод. Розpeклaмовaнi пapтiйною пропагандою як альтернативы, вибори були черговим кроком союзного партапарату до надання КПРС парламентського формату. За партшним задумом, полгтичним авангардом краши повинш були стати 2 250 комушспв
- народних депута^в Радянського Союзу на чолi iз Генеральним секретарем ЦК КПРС
- Президентом краши. Так планувалося узаконити кepiвну роль парти, надавши ш демократичних ознак цившзовано'1' спiлки европейських полiтикiв.
Однак, гpомiздкa партократична система не сприймала оновлення, перетворюючи його iнiцiaтоpiв на заручниюв власного догматизму. Глaснiсть виносила на поверхню все новi компартшш злочини, а мaтepiaльнe становище громадян краши невпинно котилося донизу. Вщстань мiж суспiльством i пapтiею збшьшувалася щодень. Будучи невдоволеною половинчастими реформами, демократизована громадськють намагалася розширити мeжi пapтiйних починань, перебираючи iнiцiaтиву нас себе. Ослаблення комунютичного режиму розбудило притуплеш почуття нaцiонaльноï та релЫйно'1' пpинaлeжностi та aктивiзувaло пaтpiотично налаштовану eлiту Зaхiдноï Укра'1'ни. На вщмшу вiд пapтiйноï вepхiвки, котра розцшювала paдянськi iнституцiï як iнстpумeнт державно'1' монополи, pядовi комунiсти та безпартшш покладали на них ключовi надп.
На жаль украхнська iстоpичнa наука ще недостатньо пpидiлилa уваги рецепцп peгiонaльного партапарату вiдновлeння державно! самостшносп Укра!ни у 1991 р., Тому авторка зробить спробу простежити динамжу втрати комунютичною вepхiвкою Львова монополи на полгтичну владу. Адже саме внутршньопартшш дeстpуктивнi явища, особливо у такому нащонально налаштованому мiстi, багато в чому уможливили с^мке розгортання антикомунютичного руху, що став запорукою державницького ренесансу на територп усiеï Украхни. Джерельною базою науковох розвщки слугуватимуть нeопублiковaнi apхiвнi документи та сторшки пepiодичних видань тiеï пори.
У 1989 р. компартшна спшка Львова нараховувала 60 626 члешв КПРС, що на 3 281 бшьше нiж на початку перебудови у 1985 р. [2, арк. 4]. Потрапивши у незвичш умови демократизаци та усвiдомлюючи полiтичну вагу майбутшх вибоpiв до Вepховноï ради СРСР, львiвський компартапарат готувався до них бшьш нiж ретельно. У передвиборнш пpогpaмi багато говорилося щодо вiдpоджeння лeнiнськоï пapтiйноï концепцП та полгтичного лiдepствa КПРС-КПУ, як единого чинника задоволення мaтepiaльних i духовних потреб суспшьства [3, арк. 116]. На обласному rai сцeнapiй проведення вибоpiв затвердив 8 грудня 1988 р. голова виконкому М. Кирей, котрий був
128
одночасно членом бюро обкому. Пщ його керiвництвом утворено 9 виборчих окрупв i 2 088 дшьниць. Кiлькiсть членiв виборчих комюш налiчувала 25 852 особи, з яких 53,3% були комунютами. За задумом ЦК КПРС, прерогативу висування кандидатур отримали трудовi колективи, де вплив партапарату був максимальним. Серед 29 виборчих конференцш, законними визнано 23, на яких 21 особа отримала право кандидування. Виборчими округами допущено до голосування 15 кандидатГв: 8 службовщв, 7 робггниюв i колгоспниюв, 2 науковщ, 12 з яких були членами КПРС. В обговоренш кандидатур прийняло участь близько 30 тис. оаб, у голосуванш бшя 2 млн. виборщв [4, арк. 1 - 21]. Таемш шструкцп обкому вщ 8 лютого 1989 р. свщчили, що диригентом виборного процесу був компартапарат. Ключовi нади покладалися на чисельну перевагу комунiстiв та адмiнiстративний ресурс. Висунення кандидатГв вiдбувалося з партшно'1' згоди та тд контролем силових структур. У робот з виборцями парткерiвники зобов'язувалися: 1. Пiдкреслювати авангардну роль парти та здобутки перебудови. 2. Дистанщонуватися вщ злочинiв минулого. 3. Виокремлювати монопольну здатнiсть партГï щодо задоволення суспiльних запитiв. 4. Демонструвати безперспективнють позапартiйних кандидатiв. 5. Слщкувати за легiтимнiстю платформ альтернативних висуванщв. 6. Опираючись на закон i давати вщач екстремiстам [5, арк. 99 - 104].
Але вперше за багато десятилпъ комунГстичного панування, запроваджеш реформи оберталися проти власних тщаторГв. КомпартГйнГ кандидатури Я. Погребняка, М. Павловського, А. Маслака, Н. Ващенюка не отримували електорально'1' тдтримки. У передвиборний процес втручалися непщконтрольш КПРС партп та громадськГ оргашзаци, яких покликали до життя демократизацшш перебудовнГ перетворення. До них належали ТУМ, УГС, НРУ, КомГтет виборчого права, РТК, "неформальш" осередки та страйкоми, що виступили як дГева опозищя. ВГдтак, у ЛьвГвському мюьккомГ ЗалГзничному i Радянському райкомах, парткомах ВО Гмеш ЛенГна, 50-рГччя Жовтня, "Мкроприлад","Електроприлад", "КГнескоп", ЛАЗ, Автокранового заводу, ЛДУ, 1нститутГв суспГльних наук, Теоретично'1' фГзики, МеханГки та математики, Боташки, Прикладного i декоративного мистецтва контроль КПРС-КПУ над висуненням кандидатГв було втрачено [6, арк. 1 - 4]. Пюля другого туру голосування народними депутатами СРСР стали опозицшш Р. Братунь, I. Вакарчук та Ю. Сорочик. 10 квГтня 1989 р. партшнш верхГвщ Львова довелося визнати: "Парткоми не зумГли використати усГ можливостГ. Несприятливу атмосферу створили сощальш проблеми та мГтинговГ заходи" [7, арк. 118].
Зазначена поразка спричинила дисбаланс керГвного апарату комунютичних спГлок. На республГканському рГвнГ 15 липня 1989 р. ЦК КПУ констатував: "Вибори застали партшш комггети зненацька, проявивши ïx нездатнГсть дГяти у демократичних процедурах"[8, арк. 41]. На обласному щаблГ 11 серпня згаданого року секретар обкому В. Борисюк пропонував вщмшити альтернативнГсть у виборах номенклатурних партшних посад [9, арк. 48]. На мюькому фонГ серед 94 зауважень, висловлених партверхГвкою мюта на пленумах, 53 нагадували сварку керГвних органГв влади. Перший секретар львГвського мГському В. Волков критикував голову облвиконкому М. Кирея за невиконання сощальних програм. Заворгвщдшом мюьккому В. Виноградов дорГкав секретаревГ обкому М. ВасилГву недостатнГм розумГнням виробничих проблем. Голова парткомюп при мюьккомГ Н. Разумова вимагала самостшного здшснення кадрово! полГтики [10, арк. 12 - 19]. Упродовж року на адресу ЦК КПРС надшшло 8 042 листи, в обком - 9 051, мюьккоми та райкоми - 8 131. Кшькють скарг, що на поступили вщ львГвських мщан у 6 разГв перевищувала чисельнГсть загальних звернень [11, арк. 9]. ДедалГ помГтнГшою ставала полгтизащя останнГх. ОкремГ послання
129
демонстрували антикомунiстичнi ознаки. Член КПРС з 1944 р., львiв'янин Н. Осадчий писав 8 грудня секретарю ЦК КПРС В. Медведеву про крах перебудови як чергового комушстичного експерименту [12, арк. 58 - 59]. Самопозбавлення партшносп набирае таких обер^в, що змушуе республшанський партапарат вдатися до аналiзу його причин. Заввщдшом партроботи ЦК КПУ М. Стрша повiдомляв: у Львiвськi областi за 1986 - 1989 рр. партш добровiльно залишили 5 794 особи, з них 3 318 - у 1989 р. На 58% це робггники партстаж яких налiчував 20 роюв. Бшьшють вмотивовувала такий крок незгодою iз полiтикою КПРС [13, арк. 68]. У Львовi з партiею добровольно розпрощалося 396 комунiстiв. У Шевченювського районi Львова партiйностi позбулося 79 оаб [14, арк. 52 - 53], Залiзничному - 97 [15, арк. 3], Леншському - 103 [16, арк. 37 -54], Радянському - 66 [17, арк. 95], Червоноармшському - 51 [18, арк. 123]. Партком ЛАЗу зменшився на 25 члешв КПРС [19, арк. 7]. ВО "Автонавантажувач" втратило 14 партгруп та 2 цеховi оргашзацп. [20, арк. 139 - 140] Департизацш ВО "Кшескоп" розпочали 24 особи. Вщповщно до ршення його РТК вщ 13 квгтня 1989 р., компартiйнi органи повинш були розмiститися за територiею тдприемства [21, арк. 10]. Газета "Львiвсiльмашiвець" ВО "Сшьгоспмаш" вперше зафiксувала цшковите припинення прийому в КПРС [22, с. 2].
Поряд iз значним попршення соцiально-економiчного стану громадян СРСР, 1990 р. приню iз собою знакову трансформацш ïx полiтичного становища. Задумана союзною партiйною верxiвкою перебудова, як поверхневий ремонт комушстичного ладу, вщходить на другий план, поступившись мюцем нащонально-демократичному руxовi. Залишилися у минулому та згубилися у вирi полгтичних пристрастей такi поняття, як прискорення та госпрозрахунок. Уам стало зрозумшо: компартiйний режим доживае вшу. Недаремно перший секретар львiвського обкому В. Секретарюк, виступаючи на XXVIII зЧзд КПУ сказав: "Компартiя Украши втрачае свою авангардну роль, йде позаду подш, коли намагаеться зупинити об'ективш процеси" [23, арк. 6]. Неочшувано для компартiйноï влади, демократичш новацГï винесли на поверхню безлiч старанно прихованих економiчниx, соцiальниx, нащональних, релiгiйниx проблем. Останнix нагромадилася така кшькють, що подальше ïx втаемничення вже не могли забезпечувати силовi структури, так широко застосовуваш компартшно!.' владою упродовж усiеï ïï ютори. Усвiдомлення громадськiстю антисуспiльноï та антинащонально!.' сутi КПРС, перетворювало правлячу партш у головного винуватця уах негараздiв i, як наслiдок, розхитувало тдвалини авторитарно'1' полiтичноï системи в СРСР. Почалася руйнащя теоретичних догм та щеолопчних стереотипiв, виявляючи нежиттездатнiсть комунютично'1' iдеï, ленiнського вчення та злочиннють бiльшовицького режиму. Розумiння нелегiтимностi однооабно правлячо'1' партiï породжувало серед населення не тшьки недовiру до ïï виробничо'1' спромоги, але й розчарування у постулатах компартшно'1' доктрини як тако'1'. Примiром, упродовж 1990 р. iз вiсiмнадцяти мiльйонноï арм11' комушспв СРСР ïï ряди покинуло 1.8 млн. оаб -10% уах компартiйцiв кра'1'ни. На республiканському rai iз трьох мiльйонiв. укра'1'нських компартшщв членства в партiï добровiльно самопозбавилося 420 тис. оаб, або 7% 1'х загально'1' кiлькостi [24, арк. 25].
В таких умовах пар™, продовжуючи iмiтувати втшення перебудовних новацш, приходить до розумiння, що перетворюеться у заручника власних почишв, а ïï становище близьке до фiаско. Тому, визначальною полгтичною ознакою 1990 р. стали березневi вибори до республшанських та мiсцевиx рад, запрограмоваш на Х1Х Всесоюзнiй партконференцiï у 1988 р. Минулорiчнi вибори до Верxовноï ради СРСР, за результатами яких КПРС хоча i номшально, але вдалося втримати перевагу, засвщчили народження багатопартшносп в краïнi. Остання принесла iз собою плюралiзм думок,
130
альтернативнГсть поглядГв, а головне поставила правлячу партш в незвщаш для не'1' умови справжньо'1' полГтично'1' боротьби. З огляду на те, що опозицшш спГлки носили нащональний характер, проросГйський компартГйний космополГтизм сильно програвав на тлГ нацГонально-визвольних прагнень поневолених народГв Союзу РСР.
На початку 1990 р. на партшному облГку у ЛьвовГ знаходилося 60 230 комушспв. Однак упродовж року чисельнють компартшно'1' спГлки Львова змалГла на 30%. Серед вибулих - 36% робгтники, 25% - селяни, 39% - штелГгенщя та студентство. Найпомпташе у ЛенГнському районГ - на 40% [25, арк. 12 - 20]. Загальна кшькють партшних оргашзацш скоротилася до 1 015 установ: первинних - до 1 015 цехових -до 551 , партгруп - до 352, що у вщсотковому еквГвалентГ означало зменшення на 27% [26, арк. 15]. Вщповщно поменшала i партшна каса. Виконання плану здачГ партвнескГв поменшало на 47,5%. Як було зазначено першим секретарем ЛьвГвського мюьккому В. Волковим на XXVI конференци, "одною Гз ключових проблем нашого сьогодення е низьке матерГально-фГнансове забезпечення партГйно'1' дГяльностГ. ВнаслГдок зменшення розмГрГв сплати членських внескГв, кошти скероваш на потреби первинних органГзацГй зменшилися на половину"[27, арк. 51 - 53].
Як бачимо, до виборГв мюцевих рад народних депутатГв та Верховно'1' ради УРСР 1990 р., львГвська компартГйна органГзацГя пГдГйшла у розпорошеному станГ Втрачена монолГтнГсть проявлялася у стрГмкому скороченнГ компартГйних лав, падшш авторитету на пГдприемствах та в оргашзащях областГ, наростаннГ деструктивних ознак у керГвництвГ, загостреннГ протирГч мГж компартапаратом та рядовими комунютами. ПерелГчеш тенденцп напередоднГ виборГв були передвюниками втрати компартшно'1' монополи на полГтичну владу. Щоб не стати заручниками власних новацш, компартапарат намагався зробити все для того, аби до складу республшанських та мюцевих рад потрапила якомога бГльша кшькють переконаних комушспв. Це дозволило б забезпечити виконання стратепчного завдання: залишатися авангардом радянського суспшьства.
Ще 20 листопада 1989 р. секретар ЛьвГвського обкому В. Борисюк завГзував заходи щодо пГдготовки i проведення виборГв до мюцевих рад. Серед 29 пункпв документу звертають на себе увагу 2 та 26. У першому випадку компартапарат був налаштований провести розширене засщання з керГвниками силових структур мюта щодо питань пГдготовки та проведення виборГв. У другому - пропонувалося закршити пращвниюв апарату обкому за виборчими округами для шформування ЦК про якюний склад зареестрованих кандидатГв та результати виборГв [28, арк. 35 - 40]. Концептуальш тдходи комушспв до виборГв було викладено 8 грудня 1989 р. у матерГалГ тдготованому щеолопчним вщдшом ЦК КПУ "Про партшно-полгтичне забезпечення виборГв народних депутатГв УРСР". В зазначеному документГ наголошувалося: передвиборча боротьба проходитиме за умов ускладнення суспшьно-полГтично'1' обстановки, як у кра'1'ш в цГлому, так i в республщ. "По суп йде блокування всГх сил, яю виступають за лГнГю партГ'1'. Лунають заклики до страйкГв. Посилюеться тиск неформальних органГзацГй, бшьшють з яких, i передусГм Рух, УХС, УНДЛ, вступили у виборчу кампанГю з докладно розробленою концепщею i тактикою боротьби за сво'1'х кандидатГв" - говорилося в документГ [29, арк. 173]. Серед запропонованих методГв протидп вирГзнялися наступнГ: 1. Акцентування уваги виборщв на тому, що перебудова розпочалася з шщГативи КПРС. 2. Наголошування на вщсутносп у опозицюнерГв досвГду керГвно'1' роботи та квалГфшованого корпусу вГдповГдальних працГвникГв. 3. Звертання уваги виборщв на сприяння КПУ щодо надання державного статусу украшськш мовГ. 4. Роз'яснювання електорату злочинносп жовто-блакитно'1' символГки. 5. Акцентування особливо'1' уваги виборцГв на можливостГ
131
легалiзащi УГКЦ. 6. Наголошування на тому, що вимоги негайного скасування шосто! статтi Конституцп СРСР переслiдують мету завдати удару по КПРС i вiдтiснити й на задвiрки полiтичного життя [30, арк. 173 - 179].
Станом на 8 ачня 1990 р. у Львiвськiй обласп було зареестровано 31 873 кандидати, переважну бшьшють з яких становили комунюти. Для проведення виборiв було створено 9 236 окрупв [31, арк. 1 - 2]. На територи Львова сформовано 7 окрупв для виборiв депута^в республiканського, 58 - обласного, 150 - мюького, 545 -районного i 75 - селищного рiвнiв. Вiдповiдно до цього було створено 224 виборчi комюп, до складу котрих обрано 2 тис. оаб - на 67% комунюти [32, арк. 93].
Полггичну прихильнють мешканщв Львова, напередоднi виборiв, демонстрували рекомендаций сформованi Львiвським обкомом на основi соцiологiчного дослiдження серед жителiв мюта станом на 10 лютого 1990 р. З числа опитаних перевагу комунютам вщдавали 11% респондентiв [33, арк. 3 - 4]. Тому партшна верхiвка рекомендувала сво!м висуванцям основну увагу зосередити на зус^чах iз виборцями, для чого широко використовувати поквартирний обхщ. Компарткерiвництво закликало вщмовитися вiд традицiйних засобiв ведення полгтичних дискусiй. Пропонувалося залишити в минулому використання вщжилих форм наочно! аптацп, iнформативна цiннiсть яких була низькою. "Пщ час зустрiчей потрiбно аргументовано доводити необхiднiсть партiйного управлшня мютом", - було пiдсумовано в настановi [34, арк. 5 - 6]. У переддень виборiв на шпальтах компартiйноi перiодики львiвський мюькком парти опублiкував звернення до мешканщв обласп. Виступаючи за економiчний i полiтичний суверенiтет Украши в рамках Радянського Союзу, компартапарат ще раз тдтвердив iлюзорнiсть оновлення та стшю загальносоюзнi прiоритети [35, с. 3]. Про це добре писала антикомунютична преса. Видання львiвськоi регiональноi оргашзацп НРУ '^че" так оцiнювало передвиборну поведiнку партапарату: "Обласна парторганiзацiя не збираеться ламати командно-адмшютративну систему, а намагаеться обштися нашвзаходами"[36, с. 3].
Всього до обласно'1, мiських, районних, сшьських i селищних рад обрано 13 029 депута^в. З них комушспв - 4 324 , або 33,3%. Вщразу пiсля виборiв iз КПРС вийшло 1 318 новообраних депута^в. Таким чином, частка комушспв у депутатському корпусi Львiвщини знизилася до 3 024 оаб, або 29,2%. До обласно'1 ради обрано 199 депута^в, з них 70 комушспв, що становило 34,1%. Пюля виходу з парти 38-х депута^в, представникiв КПУ залишилося 32, або 15,5%. До мюько! ради потрапило 146 депута^в. Комунiстiв - 32 (21,2%). З них вибуло з КПРС 17, залишилося 15 (10,2%). До районних рад Львова увшшов 531 депутат, з них члешв Компартп - 154 (29%). Залишив компартшш ряди 71 депутат, пюля чого члешв КПРС зосталося 83, або 15,6%. До районних рад обласп обрано 1 073 депутати. Серед них 618 комушспв, або 59,2%. Вийшли з КПРС 165 оаб. Отже 453 компартшщ - депутати райрад, становили 42,2% !х загальнох кшькосп. До сшьських i селищних рад було обрано 900 ^ вщповщно, 521 депутата, з них комушспв - 288 (32%) i 2 (0,3%). Зведеш даш львiвського обкому, укладеш за результатами виборiв, шюстрували намагання компартапарату оправдати полгтичне фiаско. Компартноменклатура на перших порах намагалася шсценувати перемогу, шдрахувавши що у 18 районних радах комунюти знаходилися у бшьшосп. Однак, масштаби поразки у Львовi були настшьки очевидними, що перший секретар обкому В. Секретарюк змушений був визнати: "КПУ немае мюця в сувереннш державi, яку хочуть побудувати полгтичш керiвники нових структур".
Таким чином, твстолгтньому пануванню комушспв у Львовi прийшов край. Перетворившись у догматичну, одержавлену, командно-адмiнiстративну машину, КПРС-КПУ втратила здатнiсть до самовдосконалення й позбулася шдтримки
132
громадськостi. Постiйне озирання на союзний центр, очiкування вказiвок згори, слша пiдтримка генерально! лшп ЦК не додавали компартшним висуванцям мобшьносл i перетворили !х програми у антагонютичш до електоральних прагнень. Не допомогло ш застосування державного ресурсу, ш сприяння силових структур, ш фiнансова допомога ЦК КПРС. Поразка спричинила початок департизаци пiдприeмств та оргашзацш мiста, а вiдтак декомушзащю сустльно! сфери. Фундамент ще! перемоги було закладено у 1989 р., коли Львiвщина обрала опозицшних депутатв до Верховно! ради СРСР. У 1990 р. нащонально-демократичш сили мюта у законний спосiб перебрали владу вщ КПРС-КПУ, що у наступному рощ не в останню чергу поставило п поза законом i дозволило вiдновити державну самостiйнiсть Украши.
Список використано1 л1тератури
1. Долганов В. Какой мы видим власть советов / В. Долганов, А. Степовой // Известия. - 1990. - 1 января. - С.1.
2. Державний архiв Львiвськоi обласп (далi - ДАЛО). Ф. 3 (Львiвський обком Компартп Украши). - Оп. 62. - Спр. 644. - Арк. 4.
3. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 521. - Арк. 116.
4. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 564. - Арк. 1 - 21.
5. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 564. - Арк. 99 - 104.
6. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 521. - Арк. 1 - 4.
7. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 564. - Арк. 118.
8. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 514. - Арк. 41.
9. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 514. - Арк. 48.
10. ДАЛО. Ф. 4 (Львiвський мюькком Компартп Украши). - Оп. 49. - Спр. 3. -Арк. 12 - 19.
11. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 491. - Арк. 9.
12. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 787. - Арк. 58 - 59.
13. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 521. - Арк. 68.
14. ДАЛО. Ф. 6 (Шевченковский райком Компартии Украины). - Оп. 50. -Спр.112. - Арк. 52 - 53.
15. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 663. - Арк. 3.
16. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 663. - Арк. 37 - 54.
17. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 663. - Арк. 95.
18. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 663. - Арк. 123.
19. ДАЛО. Ф. 2638 (Первичная партийная организация Львовского автобусного завода им. 50-летия СССР). - Оп. 2. - Спр. 16. - Арк. 7.
20. ДАЛО. Ф. 1659 (Производственное объединение "Автопогрузчик"). - Оп.1. -Спр. 368. - Арк. 139 - 140.
21. ДАЛО. Ф. 359 (Производственное объединение "Кинескоп"). - Оп. 14. - Спр. 74. - Арк. 10.
22. Толстих М. Хто прийде на змшу?/ М. Толстих // Львiвсiльмашiвець. - 1989. -8 лют. - С. 2.
23. Центральний державний архiв громадських об'еднань Украши (далi -ЦДАГОУ). Ф. 1 (Центральний комггет Компартп Украши). - Оп. 11. - Спр. 2232. - Арк. 6.
24. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 1020. - Арк. 25.
25.ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 808. - Арк. 12 - 20.
26. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 808. - Арк. 15.
27. ДАЛО. Ф. 4. - Оп. 49. - Спр. 5. - Арк. 51 - 53.
28. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 524. - Арк. 35 - 40.
133
29. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 521. - Арк. 173.
30. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 521. - Арк. 173 - 179.
31. ДАЛО. Ф. 3 - Оп. 62. - Спр. 802. - Арк. 1 - 2.
32. ДАЛО. Ф. 2 (Радянський райком парти). - Оп. 15. - Спр. 51. - Арк. 93.
33. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 802. - Арк. 3 - 4.
34. ДАЛО. Ф. 3. - Оп. 62. - Спр. 802. - Арк. 5 - 6.
35. Леншська молодь. - 1990. - 1 березня. - С. 3.
36. Петрицька I. Передвиборш на твзаходи/ I. Петрицька // Вiче. - 1990. - № 5. -
С. 3.
Стаття надшшла до редакцй 02.04.2015 р.
О. Chura
LVIV COMMUNIST PARTY AUTHORITIES DURING THE ELECTIONS
OF 1989 AND 1990
At the turn of the 80s of the XX century the communist regime in the Soviet Union faced serious socio-economic and political problems neglecting which could seriously question the status of pro-government ruling Communist Party. Among these failures there were badly governed economic reforms, permanently low financial standing of the country's citizens, worsening ethnic and religious issues, the deformation of intra-partial phenomena. To prevent the loss of political monopoly the Union leadership in Moscow decides to introduce political and economic innovations, further better known as "reconstruction". Their economic point consisted in an attempt to combine planned and market economy methods named as self-supporting and self-financing. The vector of political reforms was the nominal transfer the available state power from the hands of the Communist Party to Soviet institutions of the country closely monitored and controlled by the Communist Party Authorities.
Such imitation of democratic transformation caused a keen dissatisfaction of regional patriotically centered public communities. One of the regions of the USSR where there were persistent national priorities have long been its western region, and especially their unofficial capital - the city of Lviv. On its territory the communist political reform grows in the national liberation and later anticommunist movement for the restoration of state independence of Ukraine. Publication of the crimes of the past decades led to rapid discreditation the Communist Party in the eyes of the inhabitants of city Lviv and as a result it led to the national democratic renaissance that quickly turned into anti-communist one. The Communist Party environment had a very hostile attitude to the revival of the national liberation movement and widely deployed the struggle against the attempts to get rid of its monopoly on political power.
The most important steps in this direction were the elections initiated at the XIX AllUnion Party Conference to the Supreme Soviet of the USSR in 1989, and to the Supreme Council of the Ukrainian SSR and to local councils in 1990. In the first case, despite the election of opposition deputies, Communist Party of Lviv although nominally, but still manages to keep the ruling positions. In the second there was a complete loss of political power. The deprivation of impact on political and economic life of the city led to the birth of deformation phenomena in the Communist Party environment of the city and has brought the Communist Party Regional Committee to the brink of survival and ultimately not only brought him to the margins ofpolitical life, but also set out of law.
Key words: Lviv, CPCU - CPU, reconstruction, political reform, elections, national democratic movement, communists, anti-communist meetings, fiasco.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н., проф.; Молчанов В.Б., кл.н., с.н.с.
134
