CC BY
75
УДК 324
О. О. Полщук
ЕВОЛЮЦ1Я ВИБОРЧИХ ТЕХНОЛОГ1Й В ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ КАМПАН1ЯХ УКРА1НИ
У дант робот1 розглядаеться специфта розвитку виборчих технологий у президентских 1 парламентских виборчих кампаниях Украгни. Акцентуеться увага на тому, що в новтнш час актив1зац1я застосування виборчих технологий в Украгш пов'язана з! здобуттям незалежност1 у 1991 р. та становленням демократичного режиму. Лжв1дац1я монополИ комушст^в на державну владу стала передумовою проведення конкурентних демократичних вибор1в. Зд1йснюеться спроба виявлення етатв розвитку виборчих технологт за чаав незалежност1. Автор видтяе важли-вi фактори, як значною м1рою визначили суттсний зм1ст застосування виборчих технологт.
Ключовi слова: Украгна, виборчi технологи, полтичш вибори, державна неза-лежтсть, виборчi кампанп, демократична трансформащя, «чорний PR».
Актуальтсть проблема. Початком демократичних виборiв в Укра!ш слщ вважати 1989-1990 рр. За такий маленький промiжок часу ще не сформува-лися активютська пол^ична культура, дieве громадянське суспшьство, сталi традицп електорально! учасп. Вщсутшсть досвщу бшьшосп учасниюв ви-борчого процесу у конкурентних виборах призвела до значно! кшькосп по-милок. У перюд, коли Укра!на знаходилася у складi СРСР, конкуренты вибори навт теоретично не передбачалися. Громадяни на виборчих дшьницях майже одностайно пщтримували кандидата вщ комушстично! партп. Про-голошення незалежносп поставило виборця в складне становище, обумовле-не необхщшстю здiйснення самостiйного вибору. Враховуючи вщсутшсть досвщу пол^ично! активностi (понад амдесят рокiв), це було вкрай важко для переважно! бiльшостi громадян. Наслщком цього стала непослiдовнiсть при здшсненш полiтичного вибору. На одних виборах електорат голосував за одну пол^ичну силу, а на наступних - за щеолопчно протилежну. Отже, проблема становлення виборчих технологт в Укра!ш i особливостi електорально! учасп е надзвичайно актуальною.
Аналiз останнгх джерел i публЫацш. Першими дослщження виборчих технологiй здiйснили захiднi пол^ологи. Пiзнiше дана проблематика набула активного вивчення серед представниюв росшсько! та укра!нсько! пол^ично! науки. Лiдерство в дослщженш виборчих технологiй належить американським пол^ологам, серед яких: Р. Аграноф, Х. Ашер, Д. Батлер, Д. Каван, П. Ла-
234
© Полщук О. О., 2017
зерсфельд, Б. Ньюман, Ф. Плессер, М. Скаммел, Д. Уршг та ш. Вони першими зробили акцент на професiоналiзацiю виборчих кампанш. Аналiз окремих аспектiв виборчих технологий представлений у працях С. Боулера, Д. Магле-бi, П. МачЫ, Е. Мiцкевича, Р. Негрiне, Д. Иммо, С. Папатанассопулуса, К. Патерсона, Дж. Свансона, Д. Фарела та ш. У працях укра'нських та росш-ських науковцiв ця проблематика характеризуемся фрагментарнiстю досль дження. Комплексного аналiзу виборчих технологiй не було здшснено. Серед дослiджень, якi висв^люють рiзнi аспекти дано' проблеми, необхщно вщзна-чити працi В. М. Бебика, Д. I. Видрша, К. С. Гаджиева, В. Д. Демченка, В. С. Дудченка, Л. Я. Дятченка, В. М. 1ванова, С. Г. Кара-Мурзи, О. В. Колес-шкова, Л. О. Кочубей, О. П. Кудшова, О. М. Максимова, С. Б. Малкша, В. Я. Матвiенка, С. Ф. Люовського, В. I. Патрушева, О. В. Петрова, I. О. По-лщука, В. А. Полторака, О. I. Соловйова, Ю. П. Сурмша та ш.
Мета статт1 полягае в тому, щоби здiйснити аналiз особливостей за-стосування виборчих технологiй у президентських i парламентських кампа-нiях Укра'ни, а також виявити тенденцп розвитку виборчих технологш.
Виклад основних положень. Початок повномасштабно' технолопзацп виборчих кампанш в Укра'ш бере свiй вщлш з парламентських виборiв 1998 р. У цей перюд розпочинають свою дiяльнiсть виборчi штаби, якi активно за-стосовують рiзнi виборчi технологи. Також до ще' роботи активно долуча-ються полiтичнi консультанти. У даному контекстi укра'нська дослiдниця Л. Кочубей зазначае, що розвитку виборчих технологш сприяе насамперед демократичний характер пол^ично' системи, оскшьки тiльки в нш з'являеться реальна можливiсть вибору. Формування демократично'!' пол^ично' системи передбачае загострення уваги на демократичнш процедурi народного воле-виявлення, сучасна демокра^я не може бути здiйснена без виборчого про-цесу. Демократизацiя суспшьства i формування iнституту виборiв сприяла формуванню в кра'ш повноцiнного шституту виборiв [1, с. 155].
С^мке розповсюдження виборчих технологiй в Укршш у другiй поло-винi 90-х рр. ХХ ст. детермшоване певними чинниками. В укра'нському суспiльствi почав формуватися полiтичний плюралiзм. Свiдченням цього е той факт, що рашше пол^ичний спектр був представлений по ос «правЬ» (нацiоналiстичнi сили) проти <твих» (комунiстично-соцiалiстичних) сил. У другш половинi 1990-х рр. значно зросла кшьюсть полiтичних партiй та виникла принципова вщмшшсть мiж полiтичними силами. !ншим чинником став перехiд до змшано' виборчо' системи, що зумовило перенесення центру виборчих кампанiй на нащональний рiвень. Це створювало необхщшсть якiсно нового рiвня оргашзацп. Разом зi зростанням недовiри до пол^ичних iнститутiв цей чинник визначив потребу шновацшних методiв та засобiв по-л^ично' боротьби. Також сприятливим для розвитку виборчих технологш
в Укрш'ш стало значне розширення медiасфери. Починаючи з 1998 р. до про-ведення виборчих кампанш активно залучаються засоби масово' шформацп. Перш за все використовуеться телебачення, що дозволяе збшьшити рiвень ефективностi комушкаци мiж пол^иками i виборцями.
З кожною наступною кампанiею розвиток виборчих технологiй набувае все бшьш iнтенсивного характеру, що знаходить свш вияв у появi низки ш-новацiй. Експерти Укра'нського iнституту полiтики вiдзначають, що парла-ментськi вибори 1998 р. продукували появу таких новинок. Перша - прове-дення вiртуальноi виборчо' кампанп Партiею зелених з використанням вщеоролиюв не на полiтичну тематику. !нша кампанiя, яку здiйснювала СДПУ(о), була заснована на використанш тематики футболу. В третьому ви-падку вс ресурси сконцентровувалися на конкретному репош держави: ПСПУ - Сумщина, СДПУ(о) - Закарпаття, «Громада» - Дншропетровщина [2]. Звертае на себе увагу намагання пол^ехнолопв у рiзний споаб сегмен-тувати свiй партiйний електорат для адресно' роботи з ним.
Наступним етапом у розвитку виборчих технологш в Укрш'ш стала пре-зидентська кампашя 1999 р. Вона вщзначилася посиленням впливу адмшре-сурсу на шформацшний простiр. Це здшснювалося шляхом застосування важелiв впливу по всш вертикалi виконавчо' влади у поеднанш з манiпуля-тивними технолопями у засобах масово' iнформацii. Аналiз цих виборiв дае можливiсть констатувати той факт, що саме ефективне застосування виборчих технологий визначило 'х результат. На початку кампанii рейтинг Л. Кучми за рiзними оцшками перебував у межах 8-10%, однак правильне позицюнуван-ня привело його до перемоги. Основними конкурентами були кандидати вщ <швих» сил. Через найбшьший рiвень пiдтримки у твденно-схщному регiо-нi i АР Крим, штаб Л. Кучми обрав стратегию, яка була спрямована на залу-чення пiдтримки правоцентристсько налаштованого електорату, що сконцен-трований у захщних i центральних областях Укра'ни. Ускладнення цього завдання обумовлене необхщшстю змши iснуючого iмiджу. Головною причиною цього е те, що у 1994 р. Л. Кучма виграв вибори завдяки тдтримщ виборщв Сходу Украши. Шляхом застосування технологий залякування через можливе повернення комушстив, суспшьство було змушене обирати мiж «двох альтернатив». Виборцi голосували не з причини симпати до Л. Кучми, а через небажання перемоги комунютичного кандидата. У результатi, за твердженням А. Толпиго, Л. Кучма перем^ за рахунок поеднання двох факторiв: iнтенсив-но' пiдтримки Заходу i нейтралiтету решти регiонiв [3, с. 133].
Ще однiею оригiнальною технологиею президентсько' кампанii 1999 р. стала угода «кашвсько' четвiрки». Чотири кандидати в президенти: О. Мороз, О. Ткаченко, С. Марчук та В. Олшник домовилися про взаемну тдтримку.
Зпдно з щею угодою три з чотирьох кандидапв мали вщмовитися вiд участi у виборах на користь четвертого. 1дея була хорошою, але мала один вагомий недолш. Згаданi кандидати мали пiдтримку рiзних електоральних сегментiв: <швЬ> О. Ткаченко i О. Мороз, «правий» С. Марчук та щейно-нейтральний В. Олшник. Це була спроба об'еднання протилежних iдеологiй, а в результат вона зазнала невдачi. Не останню роль вiдiграли особистi амбшп кандида-тiв. Можна зробити припущення, що якби угоду укладали кандидати одного щеолопчного напряму, то внаслiдок консолщацп електорату перемогу мiг отримати хтось шший.
На думку I. Полщука, загалом виборча кампанiя президента Украши 1999 р. реалiзовувалася пiд неформальним гаслом: «Виборчi технологи, а не щеологл!» [4, с. 254]. У перюд з 1997-1999 рр. вщбулися найбiльшi партiйнi розколи, якi здшснювалися через протистояння прихильникiв iдеологiй та технологий. Особливiстю виборчих кампанiй також було застосування кло-нування кандидапв (на одному виборчому окрузi могло зарееструватися до семи «клошв» одного з кандида^в) [5, с. 364]. Перше випробування тодi пройшли маншулятивш технологи. Полiтична боротьба в Укршш до 1999 р. здiйснювалася за таким принципом: «^знобарвний антикомунiстичний табiр проти комунiстiв». Як наголошуе I. Полщук, головний меседж усiх виборчих кампанш в основному полягав у гаслг «Не допустимо комунiстичного реваншу! Утримаемо курс реформ!» [4, с. 254-255].
Специфiчною особливютю парламентсько'1 кампани 2002 р. була участь у нш велико'1 кiлькостi мiжпартiйних об'еднань-блокiв. Ранiше, пiд час парламентских виборiв 1998 р., також використовувалася технолопя блокуван-ня. Однак з восьми блоюв лише один - Виборчий блок «За правду, за народ, за Украшу!» (СПУ та СелПУ) зм^ подолати 4% бар'ер. У 2002 р. кшьюсть блоюв значно збшьшилася, а також вони стали пов'язуватися з iмiджем !х лiдера i називалися його iменем. Навколо iмiджу лiдера була побудована вся виборча кампашя. До парламенту потрапили: Виборчий блок Вштора Ющен-ка «Наша Украша», Блок Юли Тимошенко, Виборчий блок «За Сдину Украшу!». Лише 0,8% голоав не вистачило, щоб подолати виборчий бар'ер, Блоку Натали В^енко. Головною особливiстю виборiв 2002 р. стала тенден-цiя до персошфшацп украшсько'1 полiтики та переведення уваги виборщв з полiтичних програм на пол^ичш iмiджi [6, с. 45]. Варто наголосити, що вiдтодi починаеться персошфшащя украшського виборчого процесу, що е доволi сумнiвною тенденцiею для розвитку справжньо'1 демократп, адже важко собi уявити «Блок Барака Обами» чи «Партiю iменi Ангели Меркель». Iменнi полiтичнi сили нiвелюють щеолопчний чинник, що е вкрай небезпеч-ним для становлення масових партш, якi дiють не вiд виборiв до виборiв, а на постшнш основi.
Переб^ парламентсько1 виборчо1 кампани 2002 р. вщзначився масштабним застосуванням «брудних» виборчих технологiй. Найбшьш розповсюдженою стала участь «двшниюв» кандидат у депутати. Перша вдала спроба втшен-ня ще"1 технологи була реалiзована на парламентських виборах 1998 р. Саме тодi у виборах взяла участь Прогресивна сощалютична партся Украши, яка була заснована в 1996 р. на противагу СПУ. Ця партiя пройшла до парламенту i ще довгий час збершала пiдтримку частини електорату. Одним i3 показо-вих прикладiв маншуляцп назвами та iдеологiями була участь у виборах Комушстично1 партп Украши i Комушстично1 партп робiтникiв i селян (КПРС). Незначну частину у 2% голоав вони все ж таки ввдрвали у тради-цшних комунiстiв. Однак найбiльш показовим прикладом «клонування» стала спроба О. Ржавського зарееструвати виборчий блок «За Ющенка!», яка, проте, так i не була реалiзована пiсля втручання Верховного Суду Украши [6, с. 85-86].
Технологию «двшниюв» було широко використано в мажоритарних округах. Фахiвцi Украшського незалежного центру полiтичних дослщжень видь лили 46 округiв з використанням 119 кандидатiв-двiйникiв, якi взяли участь у виборах [7]. На вiдмiну вщ ефективного застосування «клошв», таких як ПСПУ, дана технолопя продемонструвала результативнiсть лише в окремих одномандатних округах.
1стотш змiни на виборах 2002 р. здшснювалися щодо використання адмь нiстративного ресурсу. В ходi ще' кампанп масово застосовувалися мехашз-ми владного впливу. Вщмшшсть вiд попередньо1 кампанп полягала в тому, що адмшресурс спрацьовував лише на нащональному рiвнi, однак при цьому виявився недiевим на мiсцевому.
Парламентськi вибори 2002 р. засвщчили формування харизматичного типу електорально1 культури. Виборцi стали бшьш стабшьними у пiдтримцi пол^ичних сил, орiентуючись в основному на лщерсью якостi кандидатiв. Проте, незважаючи та такi змiни, украшсью виборщ продовжують виступати об'ектом застосування маншулятивних технологiй. Цьому значною мiрою сприяли таю фактори: слабкий рiвень комушкацп з електоратом у ходi ви-борчо1 кампанп, недостатня активнiсть громадськосп вiдносно звiтування народних представникiв. Слщ згадати й застосування одного з рiзновидiв «брудних» виборчих технологiй - «чорного PR». Ця кампанiя вщзначилася значною кiлькiстю таких технологiй щодо конкурешйв. Також були викорис-таш бiльш витонченi й рiзноплановi практики. Деяю фахiвцi вважають, що поширення «брудних» технологiй е закономiрним етапом становлення елек-торально1 культури в перехщних суспiльствах [8, с. 42]. Така точка зору ви-даеться влучною з огляду на подолання подiбних випробувань захiдними демократiями. Досить вдало цей етап характеризують А. Баронш та А. Кол-
паков, коли акцентують увагу на тому, що в Укрш'ш, як i на усьому постра-дянському простор^ невмiння суб'ектiв виборчих кампанш користуватися «бiлим PR-ом» призвело до переоцшки ролi «чорного PR-у» [9, с. 8]. Таким чином «чорний PR» для деяких полiтичних сил став, так би мовити, ушвер-сальним засобом досягнення мети.
Причини затребуваност «брудних» виборчих технологiй слщ шукати в особливостях розвитку поличного ринку колишнiх краш СРСР. Так, на думку С. Пшизово'1, у пострадянських крашах виник певний парадокс, коли пол^ичний ринок формувався набагато швидше, шж ринок товарiв i послуг. Унаслiдок цього ринок поличного консалтингу швидко наповнився не зовам «чистими на руку» пол^ехнологами, якi створили i тривалий час тд-тримували мiф про власну високу професшшсть i всемогутнiсть «брудних» технологий [10, с. 32]. Як на мене, на сьогодш сформувалася певна переоцш-ка ефективностi брудних технологий, адже !хня результативнiсть часто-густо виглядае сумшвною та iнодi грае проти !х iнiцiаторiв.
Визначною вiхою в процесi еволюцп виборчих технологий стали прези-дентськi вибори 2004 р. i поди «Помаранчево'1 революцп». Вони остаточно продемонстрували неефективнiсть традицшних пiдходiв до оргашзацп i ве-дення виборчих кампанiй. Це в свою чергу спонукало пол^ичну ел^у до пошуку нових методiв боротьби за голоси виборщв. Саме щ вибори показали деструктивнi наслiдки зловживання «брудними» технологiями i здiйснення машпуляцш.
Передумовою кампанп 2004 р. стало розпалювання мiжрегiональних су-перечностей. Наприклад, кандидата в президенти В. Ющенка позищонували як кандидата вiд Заходу, а В. Януковича - вщ Сходу Украши. Головними аргументами в протиставленш регiонiв стали рiзнi зовшшньопол^ичш орi-ентацii, а також мовш та культурно-iсторичнi розбiжностi. Новизною пре-зидентсько'1 кампанii був «розподiл Украши на три частини»: Захiдна Укра'1-на, Центр iз Закарпатською i Чернiвецькою областями та Схiд i Пiвдень Укра'1'ни. Акцентування уваги на протиставленш мiж Сходом i Заходом дшшло до крайньо'1 меж1, що викликало значну ймовiрнiсть громадянського конфлш-ту або порушення територiальноi цшюносги Укра'1нсько1 держави. Позитивне вирiшення цього протистояння було здшснене лише завдяки тому, що укра-iнськi громадяни не пiддалися на провокацii.
Взагал^ президентськi вибори 2004 р. стали значним випробуванням, тому що вперше негативний вплив вщ манiпуляцiй з приводу вщмшностей мiж регiонами досяг рiвня ворожостi в укра'1'нському суспшьсга. Об'ективний характер мiжрегiональних вiдмiнностей знаходив свш прояв пiд час уах виборчих кампанiй. Разом з тим тсля жодно! з них ш вiдмiнностi не розцiню-валися як «розкол» Укра'1'ни. Iнспiрований антагошстичний характер взаемо-
вщносин мiж регюнами е результатом трансформацп сощально-культурних ввдмшностей в iдейно-полiтичнi, що вiдбулося тсля президентсько1 виборчо1 кампанп 2004 р.
Масштаби застосування «чорного PR-у» досягли рiвня шформацшно1 вь йни. Найбшьш негативним у даному контекст е навшування «ярликiв». Головна мета - залякати виборщв можливими наслiдками дш певних поль тичних сил тсля перемоги на виборах. Дискредитащя через рекламу порушуе норми закону, а отже, мала би бути заборонена державними органами. Пряма загроза вiд не"1 полягае в провокацп i встановленнi протистояння мiж грома-дянами, що може призвести до дестабшзацп у держава
Необхiдно вiдзначити, що незважаючи на колiр, полiтичний PR завжди базуеться на маншуляцп масовою свщомютю. Визначальним принципом класифшацп PR е його дозволешсть або забороненiсть законом. Характер поличного впливу не бувае «брудним» або «чистим». Феномен «чорного PR» не е розробкою пол^ичних консультантiв, вони лише навчились здш-снювати вплив на людську психшу. Виникнення «брудних» виборчих технологш спiвпадае з появою самого шституту виборiв. Першою ïx формою було розповсюдження компромату (негативно1 шформацп про кандидата або партю) з сумшвних джерел. Виборча практика розвинених демократш мае приклади застосування «брудних» технологш, проте широке розповсюдження ïx характерне в нестабiльниx демократичних системах з тотал^арним минулим. До таких систем, на жаль, належить й Украша. Можна вважати широке розповсюдження брудних технологш певною «хворобою росту» но-вих демократш.
Новим типом пол^ичних технологш в Украш, що значною мiрою впли-нули на результат виборiв, стали «революцiйнi» технологи. Експерти активно дискутують з приводу того, чи слщ вважати «Помаранчеву революцiю» наслiдком застосування пол^ичних теxнологiй, чи вона е масовим протестом громадянського суспшьства [11, с. 613-614]. Ми вважаемо, що поди листо-пада-грудня 2004 р. необхщно оцiнювати як протест громадянського суспшьства, скоординований застосуванням пол^ичних технологш. Порiвнюючи з революцiями у Сербп (2000 р.) та Грузи (2003 р.), стае очевидним наявшсть теxнологiчноï складово1 у ïx здiйсненнi. Однак не слщ перебшьшувати мож-ливост цих теxнологiй при змiнi влади. Революцшш поди мають мiсце лише у випадку невщповщносп очiкувань громадян i соцiально-економiчного становища в держав^ а також при втратi лептимносп влади. Це - внутрiшнi фактори, викликаш дiями влади, i саме вони створюють передумови здшс-нення революцшного сценарiю. За вiдсутностi таких передумов жодш технологи не мобшзують людей до здiйснення повалення юнуючого режиму. Влучним прикладом видаеться Бшорусь. У цiй краш переважна бшьшють
населення пщтримуе полiтику президента, а тому будь-яю «революцiйнi про-вокацп» не уявляються можливими.
Аналiзуючи поди листопада-грудня 2004 р. в Укрш'ш, необхщно вщзна-чити, що вони стали етапним моментом демократичного транзиту Укра!ни, тому що представили змютовно новий рiвень розвитку громадянського сус-пiльства. Укра!нський дослiдник Ю. Шведа висував припущення вщносно того, що саме «Помаранчева революцiя» внесла у порядок денний для Украши перехщ вщ виборчо! (електорально!) до демократа лiберальноi [12, с. 16-17].
Особливосп перебiгу президентсько! кампанп 2004 р. i специфiка засто-сування виборчих технологiй продемонструвала змiни у пол^ичнш культурi Укра!ни, що вкрай важливо для здiйснення демократичного транзиту. Можна припустити, що «Помаранчева револющя» стала визначальним етапом демократично!' трансформацп укра!нського соцiуму. Стосовно застосування виборчих технологш пiд час президентських виборiв 2004 р. необхщно вщзна-чити, що ще до початку виборчо! кампанп суспiльство визнавало високу ймовiрнiсть застосування «брудних» виборчих технологш, у тому чи^ й у ЗМ1. I цi очшування виявилися виправданими у ходi виборчо! кампанп. З метою виявлення специфши використання ЗМ1 в «брудних» виборчих тех-нологiях було залучено експер^в. Головнi поставленi завдання полягали в оцшщ масштабiв застосування «брудних» виборчих технологш окремими пол^ичними силами, виявлення рiвня використання окремих ЗМ1 в «брудних» технологиях, визначення об'ектiв маншулятивних iнформацiйних атак.
Експерти видiлили найбшьш масштабнi за використанням такi технологи:
- поширення негативно! i непщтверджено! iнформацii про кандидата в Президенти, а також його найближчого оточення (90,2% респонденпв);
- оприлюднення неправдиво! шформацп щодо переб^ кампанп на ко-ристь одного з кандидапв (86,3%);
- застосування керiвництвом або власниками ЗМ1 полiтичноi цензури (84%);
- використання у ЗМ1 «приховано!» реклами (80%);
- вплив на ЗМ1 опозицiйних до влади державних органiв для блокування !х учасп у виборчiй кампанп (70%);
- використання у ЗМ1 сатири (карикатур, комшав) з метою приниження чесп й гiдностi певних кандидатiв (64,7%);
- дискредитащя окремих кандидатiв шляхом використання негативно! символши, що викликае незадоволення окремих категорш виборцiв (64,7%);
- дискредитащя кандидата шляхом проведення аптацп з порушенням вщповщних норм закону про вибори (64,7%);
- оприлюднення даних сумшвних соцюлопчних дослщжень. Манiпуляцiя такими даними для популяризацп або дискримшацп окремих кандидатiв (64%);
- створення спещальних Iнтернет-сайтiв з метою розповсюдження чуток i компромату вiдносно певних кандидатГв (58%);
- дискредитацiя соцюлопчних служб i аналГтичних центрiв, що пред-ставляють данi об'ективних соцюлопчних дослщжень [13, с. 163].
Таким чином, даний перелш виборчих технологий наглядно продемонстру-вав, що головна мета 'х полягае у здiйсненнi спаплюженого впливу на гро-мадську думку. Також влада активно обмежувала доступ окремих кандидатГв до ЗМ1.
Технологiчна складова виборчо'' кампанГ' 2004 р. вщображае два проти-лежш пГдходи до проведення виборчих кампанш. З одного боку - це «брудш» технологи з манiпулятивною складовою, а з другого - шформативш PR-технологл, якГ виявилися бшьш результативними. Даний факт пiдтверджуе глибину демократичних трансформацiй в укра'нському суспшьствГ Це свщ-чить про змшу характеру полГтичного (виборчого) ринку, виникнення нових вимог до полГтичного «товару».
Початок третього етапу розвитку виборчих технологий бере свш вщлш з парламентських i мюцевих виборГв 2006 р., якГ вГдбувалися за новими умо-вами. Перша змГна стосуеться стввщношення полГтичних сил. ПолГтичний ринок набув ознак цившзованосп i конкурентности. Друга особливГсть полягае у тому, що запровадження пропорцшно'' виборчо'1' системи значно пщ-вищила роль полГтичних партш. Виникла необхГднГсть у розробщ нових пГдходГв до оргашзаци i проведення виборчих кампанГй. Третя змша знаходить свое вГдображення у тому, що свобода у сферГ шформацшного простору при-звела до зростання ролГ ЗМ1 у виборчому процесГ.
1нша важлива тенденцГя зумовила необхГднГсть змши пГдходГв до комуш-кацп з виборцями. Так, у перюд 1998-2004 рр. рГвний доступ полГтичних сил до ЗМ1 мав досить умовний характер, а вже тсля «Помаранчево'1 революцп» мас-медГа стали важливим i доступним каналом полГтично'' комушкацп для всГх учасникГв виборчого процесу. Це призвело до стшкого зростання ролГ полГтично'' реклами. У порГвнянш з попереднГми кампанГями полГтична реклама стала бГльш професшною, проте вона у багатьох випадках залишаеть-ся вГдГрваною вГд повсякденно'' дГйсностГ кандидатГв, партГй i виборчих об'еднань [14, с. 132].
Висновки. Узагальнюючи розгляд специфГки розвитку виборчих технологш в електоральному процесГ Украши, необхГдно зробити такГ висновки. Доводиться визнати, що у тому чи шшому виглядГ застосування «брудних» виборчих технологш мае мюце в усГх президентських i парламентських кам-
пашях Укра'ни. Бiльшiсть суб'ектiв виборчого процесу вважають допустимим порушення встановлених законом правил передвиборчо' боротьби. Пщтвер-дженням цього можуть бути як президентсью, так i парламентськi виборчi кампанп. Манiпулятивнi технологи, використання дезшформаци з метою дискредитаци суперникiв - далеко не повний перелш методiв ведення перед-виборчих кампанiй. Основним тдгрунтям для цього е недосконале зако-нодавство, вiдсутнiсть належного громадянського контролю за перебшом виборчого процесу. Враховуючи патерналютсью i популiстськi настро' укра-''нських громадян, полiтичнi актори влаштовують змагання «обiцянок». Це накладаеться на укра'нську ментальнiсть. Як зазначае Г. Куц, «у цшому, для укра'нського менталiтету характернi iндивiдуалiзм, волелюбшсть, вщтор-гнення авторитарного начала. Ц цiнностi певним чином корелюють з цшнос-тями лiбералiзму. З шшо'1 сторони, спостерiгаеться також певна корелящя з принципами консерватизму» [15, с. 89]. Це дае можливють дезорiентувати довiрливих виборцiв, якi навiть не можуть усвщомити, якi обiцянки е реаль-нi, а яю - ш. Отже, технологiзацiя виборчих кампанш переконливо демонструе свiй значний вплив на волевиявлення виборцiв. Цей вплив може бути значно зменшений лише завдяки зростанню рiвня пол^ично' свщомосп громадян. Тiльки за таких обставин можливе якiсне переформатування влади i подаль-ший розвиток демократично'' правово' держави в Укра'ш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Кочубей Л. О. B^op4i технологи: полгголопчний аналiз на прикладi B^opiB до парламенту сучасно! Укра!ни / Л. О. Кочубей. - К. : Юрид. думка, 2006. -280 с.
2. Виборча кампашя-2002: специфша та iмовiрнi результати [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tomenko.kiev.ua/cgi/redir. cgi?url=pc10-2001-06. html.
3. Толпыго А. Интерпретация президентских выборов 1999 года / А. Толпыго // Полис. - 1999. - № 6 - С. 129-134.
4. Полщук I. О. Еволющя культури пол^ичних виборiв в Укра!ш : [монографiя] / I. О. Полщук. - Х. : ХНУ iM. В. Н. Каразша, 2008. - 352 с.
5. Полгголопя : тдручник / М. П. Требш, Л. М. Герасiна, I. О. Полщук та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2013. - 416 с.
6. Буркут I. Г. Виборчi технологи: репональний досвщ / I. Г. Буркут, О. В. Колесников. - Чершвщ : Видав. дiм «Букрек», 2009. - 240 с.
7. Останш акорди виборчих перегошв [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=index&cati d=1&topic=&all stories=1.
8. Малкин Е. Политические технологии / Е. Малкин, Е. Сучков. - М. : Рус. панорама, 2006. - 680 с.
9. Баронин А. С. Правила игры в игре без правил. Предвыборные технологии в Украине / А. С. Баронин, А. А. Колпаков. - Praha : Granda Publishing, 2006. -188 с.
10. Пшизова С. Н. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе / С. Н. Пшизова // Полис. - 2000. - № 2. - С. 30-44.
11. Полгголопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-^бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
12. Шведа Ю. Демократ i вибори за С. Хантшгтоном / Ю. Шведа // Пол^ичний процес в Укра!ш у 2004 рощ: репональш аспекти : матерiали конф., Львiв, 12 лют. 2005 р. / упоряд. А. Романюк, Л. Скочиляс. - Львiв : ЦПД, 2005. - С. 13-22.
13. Моторнюк Т. М. Виборчi технологи США: специфша та ушверсальшсть / Т. М. Моторнюк // Вюник СевНТУ : зб. наук. пр. / Севастоп. нац. техн. ун-т ; ред. С. В. Пашков. - Севастополь : Вид-во Севастоп. нац. техн. ун-ту, 2010. - Вип. 112: Полгголопя. - С. 162-166.
14. Колесников О. В. Роль полггично! реклами у виборчш кампанн 2006 року / О. В. Колесников, I. Г. Буркут // Буковин. журн. - 2006. - № 3. - С. 118-134.
15. Куц Г. М. Перипетп формування пол^ичного режиму в пострадянськш Украшк досвщ Майдашв / Г. М. Куц // Сучасне суспшьство: пол^ичш науки : зб. наук. пр. / Харк. нац. пед. ун-т iм. Г. С. Сковороди. - Х. : ФОП Петров В. В., 2014. -Вип. 1 (5). - С. 82-94.
ЭВОЛЮЦИЯ ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ЭЛЕКТОРАЛЬНЫХ КАМПАНИЯХ В УКРАИНЕ
Полищук О. А.
В данной работе рассматривается специфика развития избирательных технологий в президентских и парламентских избирательных кампаниях Украины. Акцентируется внимание на том, что в новейшее время активизация применения избирательных технологий в Украине связана с обретением независимости в 1991 г. и становлением демократического режима. Ликвидация монополии коммунистов на государственную власть стала предпосылкой проведения конкурентных демократических выборов. Осуществляется попытка выявления этапов развития избирательных технологий во времена независимости. Автор выделяет важные факторы, которые в значительной степени определили сущностное содержание применения избирательных технологий.
Ключевые слова: Украина, избирательные технологии, политические выборы, государственная независимость, избирательные кампании, демократическая трансформация, «черный PR».
EVOLUTION OF ELECTORAL TECHNOLOGIES IN THE ELECTION CAMPAIGNS IN UKRAINE
Polishchuk O. O.
In this paper the specificity of electoral technologies in the presidential and parliamentary election campaigns in Ukraine. The attention to the fact that in recent times to activate the use of electoral technologies in Ukraine linked to independence in 1991. The elimination of the Communist monopoly on state power has become a prerequisite for democratic elections. Attempting to identify the stages of election technology since independence. There are the important factors that largely determined the content essential use of electoral technologies.
The beginning of democratic elections in Ukraine 1989-1990 should be considered. For such a small period of time has not yet formed a political activist culture, effective civil society, the tradition of electoral participation. The lack of experience of most of the election process in competitive elections has led to a significant number of errors. At a time when Ukraine was part of the USSR competitive elections even theoretically assumed. The citizens at the polls almost unanimously supported the candidate of the Communist Party. Declaration of Independence put voters in a difficult position, due to the need for self-selection. Given the lack of experience ofpolitical activity (more than seventy years) it was extremely difficultfor most people. The result was inconsistency in making political choices. In some elections, voters vote for one political party, and the next - the ideological opposite. Thus, the problem of formation of electoral technologies in Ukraine and specifics of electoral participation is extremely important.
Getting technologizing full-scale election campaign in Ukraine is counting on its 1998 parliamentary elections. During this period, starting out election headquarters who actively use different voting technologies. Also in this work actively involved political advisers. In this context, the Ukrainian researcher L. Kochubey notes that the development of electoral technologies primarily promotes democratic character of the political system, as only in it there is a real choice. Formation of a democratic political system involves sharpening focus on democratic procedures of national expression, modern democracy can not be achieved without the electoral process. The democratization of society and the formation of the institute of elections in the country contributed to the formation of a full institution of elections.
The rapid spread of electoral technologies in Ukraine in the second half of the 90th XX century certain deterministic factors. Ukrainian society began to form political pluralism. Evidence of this is the fact that before the political spectrum were represented on the axis of «right» (nationalist forces) against the «left» (communist-socialist) forces.
Key words: Ukraine, election technologies, elections, state independence, election campaigns, democratic transformation, «black PR».
