CC BY
48
Т. С. Медведкш
доктор економтних наук, 1нститут економти npoMU^oeocmi НАН Украгни, м. Донецьк
I. В. Хаджинов,
доктор економтних наук, Донецький на^ональний университет
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛ1З РОЗВИТКУ П1ТТСБУРГА, Л1ВЕРПУЛЯ ТА МАНЧЕСТЕРА ЯК СТАРОПРОМИСЛОВИХ М1СТ
Iсторiя Шттсбурга друго! половини ХХ ст. стала класичним прикладом устшно! взаемоди держави, бiзнесу, некомерцшних органiзацiй та мiсцевого ствтовариства в справi вiдродження мю-та: як у реструктуризаци економiчно! бази, так i у вирiшеннi сощальних проблем. Ще одшею важли-вою особливiстю тттсбурзького випадку стало те, що першi спроби реструктурувати економiку регю-ну були вжит задовго до початку кризи промисло-восп.
Причини i ознаки урбашстичноТ кризи в Шттсбурзк Пiттсбург - другий за величиною мiсто штату Пенсшьвашя, США. Побудований на злит рiчок Аллегейш, Огайо i Мононгахеле. Шттсбург, чисельнiсть населения якого в 2009 р. склала 311,6 тис. оаб, е центром Шттсбурзького метрополгтен-ського ареалу з населенням 2,25 млн. о«б.
У ходi промислово! революци, як i бiльшiсть мiст США, Шттсбург був центром обробно! проми-словост - вiн iсторично ввдомий як один з найбь льших цеитрiв сталеливарно! промисловост в Америщ. Проте сьогоднi це вже зовам iнше мiсто, економiкa якого базуеться в першу чергу на освпу, охорону здоров'я, медицииi, високих технолопях i туризмi. За другу половину ХХ ст. мюто пережило радикальну трaнсформaцiю, «який, можливо, не зазнало жодне американське мюто» [2; 3].
Iсторiя Шттсбурзько! сталеливарно! промис-ловост почалася в першiй половииi XIX в. У ходi англо-американсько! вшни 1812-1814 рр.. США перекрили постачання aнглiйських товaрiв у кра!-ну, що стало стимулом до розвитку власно! проми-словосп.
У першш половит XIX ст. Пiттсбург грав роль торгового центру. Першими галузями еконо-мiки тут були суднобудування i торгiвля з Свро-пою. Нaдaлi наявшсть дешевих джерел енерги, ву-гiлля та нафти зумовило процвгтання мiстa в якост «ливарного цеху» наци. У цей перiод було розпоча-то виробництво скла в регюш, заснований перший в мют банк, запущен рiзиi пaровi машини (перший на зaходi вiд Аллеганських гiр паровий борошно-мельний завод, пароплави та iн..), активно розвива-лася транспортна система (будiвиицтво кaнaлiв, моспв, тунелiв, зaлiзниць дорiг). Вже в 1840^ р. Пiттсбург став одним з найбшьших мiст на захвд вiд гiр Аллегейш, бшьш нiж подво!вши чисельнють
населення i нараховуючи понад 46 тис. людей до 1850 р.
Основним стимулом для розвитку металурги в цей перюд послужили потреби забезпечення збройних сил пiд час Громадянсько! вшни 18611865 рр. i триваючого будiвнищ•ва мережi залiз-ниць. У 1869 р. почалася iсторiя компани WABCO (Westinghouse Air Brake Company), найввдомше винахiд яко! - пневматичне гальмо для залiзнично-го складу, а також всесвгтньо ввдомо! сьогодш компани «Хайнц» (Heinz), засновник яко!, Генрi Джон Хайнц, став першим упаковувати продукти харчу-вання в гiгieнiчну упаковку. У цей перюд Шттсбург активно розростався, включаючи навколишн посе-лення (територи до Ушкшсбурга на сходi приедна-лися в 1868 р., поселення на твдень вiд рiчки Мононгахеле - в 1872 р.). Чисельнють населення мюта зросла бурхлвими темпами, склавши в 1870 р. 86 тис. чоловш, в 1880 р. - 156 тис. о«б [8].
Одночасно стала активно розвиватися баншв-ська система, так як великим промисловим компа-шям потрiбнi iнвестицil для розвитку бiзнесу. Мю-то стало концентрацiею головних офiсiв безлiчi великих промислових компанш, що спричинило за собою розвиток сфери бiзнес-послуг.
До 1911 Шттсбург став восьмим мiстом в США за чисельнютю населення. Населення мюта досягло понад твмшьйона людей, багато з яких були iммiгрантами з Свропи. Вже тодi, в першi де-сятилiття ХХ ст. Бшьш забезпечене населення стало переселятися далi ввд димних виробництв, роз-ташованi в кшькох милях на схвд вiд центру мiста. Однак сукупна чисельнють населення Пiттсбурга в цшому зростала швидкими темпами, а в« пересу-вання здiйснювалися в межах мюта. Приплив населення був викликаний, зокрема, при!здом iммiгран-■пв у пошуках робочих мюць у промисловостi. Крiм того, 1916-1930 роки характеризувалися максима-льним припливом афро-американського населення. У 1930 р. чисельнють населення Шттсбурга склала майже 670 тис. о«б, що бшьш шж в два рази бшь-ше чисельностi 1900 i бшьш шж в 4 рази бшьше чисельност 1880 р.
У часи Друго! свгтово! вiйни в мют виробля-лося 95 млн. т сталг До цього часу забруднення повiтря вiд спалюваного вугiлля i сталево! промис-ловост призвело до утворення такого смогу, що лiхтарi на вулицях горiли 24 години на добу. Еко-
лопчна ситуацiя i пов'язаний з нею негативний iмiдж мiста привели до кшькох суттевих проблем.
Учет й економюти вважали, що забороняти великi компанп, як представляли собою сукупнють iнтегрованих окремих пiдприемств, не треба, осш-льки це завдае шкоди виробництву, а самi трести являють собою природний результат конкуренцп. Таким чином, антитреспвська полiтика стала ш-струментом виршення протирiч мiж стрiмко наро-стаючою владою великих корпоращй i владою держави [4].
По-перше, вже в 1940-х роках темп зростання населення Пiттсбурга знизився практично до нуля, а з середини столiття чисельнiсть населення почала показувати негативну динамiку.
По-друге, велик! компанп стали зазнавати тру-днощiв у залученнi персоналу для роботи в мют!, в результат чого деяк з них перемiщували сво! шта-би в бiльш сприятлиы регiони, зокрема, в Нью-Йорк, послаблюючи економiчну базу Пiттсбурга.
У 1960-11 роки iндустрiальна база мюта все ще продовжувала розвиватися, але з 1970-х i 1980-х рошв почався занепад сталеливарно! промисловостi в регюш. Зiграли роль як нафтовi кризи 1970-х ро-кiв, так i зростаюча конкуренцiя з боку закордон-них виробникiв сталi, в результат! чого почав пада-ти попит на продукщю американських сталеливар-них компанiй. Багато тдприемств галузi були за-крити, а пращвники заводiв звiльненi. Всього за шють рокiв, з 1980 по 1986 р., в Шттсбурзькому регiонi на 42,6% скоротилося число виробничих робочих мiсць, зокрема, в сталеливарнiй промисло-вост - на 50% [9; 10].
Занепад промислово! бази мюта супроводжу-вався загальною тенденцiею переселения амери-канського населення з твшчних штатiв (до яких належить Пенсшьвашя) в пiвденнi i захiднi в 1970-1980-т! р. У результат! значну частину населення втратили в цей час Шттсбург, Клiвленд i Детройт. Ще ранiше, в 1970-т! роки, Пiвдень став магнiтом для катталу, зокрема, за рахунок рiзкого зростання щн на нафту, видобуток яко! в США зосереджена в твденних районах.
В результат почався ще в середиш ХХ ст. ввд-тш населення i швестицш, пов'язаний з еколопч-ними проблемами мюта, лише посилився в 19701980-х роках. У Пiттсбурзi скоротилася податкова база, загострилася соцiальна ситуащя, з'явилося безлiч занедбаних промислових майданчиюв. У той же час вiдхiд торгових та офiсних фiрм з Шттсбур-га проходив менш штенсивно, нiж у багатьох ш-ших мiстах США. По-перше, навколо мюта не було збудовано окружний автодороги, що знижувало привабливiсть передмiсть з точки зору транспорт-но! доступность По-друге, тд тиском Аллегансько! конференцп керiвники компанiй волiли залишати штаб-квартири в цеитральнiй частинi агломерацi!.
«Ренесанс-1» (1946-1970 рр.). В iсторi! мюь-кого вiдроджения Пiттсбурга можна видшити декь
лька етатв, перший з них почався ввдразу пiсля Друго! CBiTOBOi вiйни i став ввдомий як «Ренесанс». Важливо розумiти, що «Ренесанс» - це не конкретна програма, а iсторичний етап (названий, очевидно, за аналопею з епохою Ренесансу), протягом якого проводився цiлий ряд програм i проeктiв мь ського вiдновлeння. Концептуально в« цi програми i проекти об'еднувала iдeя приватно-мунщипаль-ного партнерства: основними iнiцiaторaми стали мiськi лвдери в особi мера nii-тсбурга Деввда Лоу-ренса (обраного вперше в 1945 р. i пробув на цш посaдi три тeрмiни поспшь - до 1959 р.) i Рiчaрдa Меллона, глави Банку Меллона, а також Аллеган-ського конференщя мiсцeвого розвитку (ACCD)
[4].
Згодом цей етап стали називати «Ренесанс-1», щоб вiдрiзнити вiд одного з наступних eтaпiв -«Ренесансу-2». Основними проблемами, ям були покликaнi виршити програми даного етапу, стали:
• попршуеться стан навколишнього середови-
ща;
• нeвiдповiднiсть iнфрaструктури потребам ро-звитку;
• занепад центрально! частини мюта.
Полггика щодо полiпшeння eкологiчноl ситуа-
цц мала на увaзi, зокрема, контроль за вмютом шк1-дливих речовин в aтмосфeрi i будiвництвi кaнaлiзa-ц!йних очисних споруд, яш обслуговують весь Ал-леганський округ. З жовтня 1946 набув чинност! мiський закон про посилення контролю за вмютом шшдливих речовин в атмосфер^ який був вiдклa-дений у 1941 р. на час Друго! свгшво! вiйни, вiн поширювався на пiдприемствa промисловостi, зaлi-зничного транспорту та комeрцi!. Виконання закону контролювалося особисто мером мюта Лоурен-сом. Також у той час подiбнi заходи здiйснювaлися на рiвнi округу i штату, i вони доповнювали дiю мiських акпв. Так, в 1947 р. Сенат штату прийняв програму з контролю за шшдливими викидами в атмосферу у ввдношенш зaлiзниць, i в тому ж рощ Пенсшьванська зaлiзниця оголосила про програму повного переходу на дизельш двигуни, що стало одним з головних успiхiв ввдповвдних мер.
Заходи eкологiчно! полiтики були широко схвалеш населенням. Проте заходи з реконструкцп центру Пiттсбургa надали набагато бiльш супереч-ливе вплив на мiськe середовище.
Започаткований в 1946 р., «Ренесанс-1» став мехашзмом рeaлiзaцi! вищезгадано! федерально! програми «Реконструкщя мiст» (Urban Renewal) 1949-1973 рр. Метою зaходiв стало полiпшeння вигляду центрально! частини мiстa для залучення й утримання штаб-квартир великих компанш. Однак при здiйснeннi програми мюцевих житeлiв насиль-ницьк! переселяли в iншi райони, не рахуючись з !х невдоволенням. 1снували нaвiть спещальш об'ед-нання мiсцeвих житeлiв, яш за пiдтримки Фонду iсторi! та архтектурних пам'яток Пiттсбургa нама-галися боротися з планами по руйнуванню кварта-
лiв. Сдине, що !м вдалося вiдстояти, - це калька квaртaлiв з багатим архгтектурною спадщиною [10].
В шнщ 1950-х - початку 1960-х роив була «очищена» тeриторiя площею 95 aкрiв в Пгтсбурзь-кому рaйонi Лоуер Хiлл, населеному в основному афроамериканцями i ведомому сво!ми джаз-клубами. Примусово були переселеш сотнi малих тд-приемств i, за рiзними ощнками, ввд 1200 до 1800 мeшкaнцiв. На мющ цих квaртaлiв був побудова-ний культурний центр, що включае мiську сцену, яка була вщкрита в 1961 р.
Подiбним же чином були побудован Центр Гейтвей / Gateway Center (139 000 кв.м офюних примiщeнь у чотирьох будiвлях), Нaцiонaльний парк Пойнт (Point State Park), автомагютраль Пша-Лiнкольнa (The Penn-Lincoln Highway, тепер - I-376), Великий мунiципaльний аеропорт Шттсбурга (The Greater Pittsburgh Municipal Airport, сьогодш -Pittsburgh International Airport), хмарочос «Амери-канська сталева вежа» (The US Steel Tower) i Стадь он трьох рiчок (Three Rivers Stadium), побудований в 1968-1970 рр.
Шдсумки рeaлiзaцi! програм етапу «Ренесанс-1» були неоднозначними. З одного боку, вдалося досягти значних усmхiв у гaлузi eкологi!, перебу-дувати зaнeдбaнi виробничi квартали тд офюш центри та створити дiлову шфраструктуру. Будува-лося житло для домогосподарств iз сeрeднiми та високими доходами, що дозволяло проводити бу-дiвництво комерцшних та комунальних установ i отримувати бiльшe доходiв до бюджетов у виглядi податшв.
З iншого боку, у проведено! политики були й негативш сторони. Новий бiзнeс-квaртaл у ^mpi мiстa став центром дшово! aктивностi i символом мiстa, однак нетдготовленють транспортно! шфра-структури до пeрeорiентaцi! основних потокiв у бш центру стала причиною перевантаженостг магют-ралей. Близько 2 мiльйонiв людей опинилися сило-мiць виселеними iз сво!х будиншв, причому для деяких з них не вистачило житла, вiдвeдeного мюь-кою владою тд переселення [2; 10].
За 1960-1970 рр.. Шттсбург втратив близько 15% населення, в той час як мюька тeриторiя роз-рослася на 21%. C 1950 по 1970 р. чисельнють населення в передмютях Питсбурга виросла з 1547 тис. до 2164 тис. оаб. При цьому чисeльнiсть афро-американського населення в центральних кварталах мюта зросла з 82 тис. в 1950 р. (12,1%) до 105 тис. в 1970 р. (20,2%), а !х частка в робочш силi склала 63,8% .
Епоха «Ренесансу» зашнчилася в 1970 р. з ви-борами головою мюта Шта Флаерт!, який жорстко розкритикував попередню полiтику за неуважнють до питань розвитку житлових квaртaлiв. У результат^ сформувався за роки «Ренесансу» ствпрацю мiж мeрiею мiстa i бiзнeс-лiдeрaми ослаб, i штен-сивнiсть рeaлiзaцi! програм мюького вiдроджeння
рiзко знизилася. Крiм того, саме на перюд правлш-ня Флаерт (1970-1977 рр..) Припали свiтовi енерге-тичнi кризи, ослаблення позицш американсько! сталеливарно! промисловост i, як наслвдок, скоро-чення eкономiчно! бази мюта. У перюд 19701980 рр.. чисельнють населення Питсбурга скоро-тилася з 520 тис. до 424 тис. о«б (15%).
«Ренесанс-2» (кiнець 1970-х - 1980-Ti роки). З приходом до влади нового мера Рiчaрдa Кaлiгуiрi в 1977 р. почався черговий етап мюького ввдновлен-ня Пiттсбургa, заснований на принципах етапу «Ренесансу»: Кaлiгуiрi ввдродив мушципально-приватне партнерство, вибрав основним прюрите-том розвитку вiдновлeння центру мюта та еколоп-чну политику. У той же час политика другого етапу вiдроджeння мiстa мала деяк вiдмiтнi особливостi, в основi сво!й пов'язaнi з новою eкономiчною реа-льнiстю - промисловим кризою. По-перше, криза послабила позицл бiзнeс-eлiт, що призвело до збь льшення ролi мунiципaлiтeту у плaнувaннi та фь нaнсувaннi проeктiв. Одночасно ввдбулося збiль-шення частки учaстi населення i некомерц^йних оргaнiзaцiй у процеа формування полiтики мiсько-го вiдроджeння. У результат^ на вiдмiну ввд першо-го етапу, коли мюька коалщя характеризувалася «eлiтизмом», «Ренесанс-2» став грунтуватися на принципах широко! суспшьно! дискусi! навколо проблем мiського розвитку та включення громад-ських оргашзацш в рeaлiзaцiю проектов [3].
По-друге, в результат! посилення ролi громад-ськостi, а також з урахуванням проблем етапу «Ре-несанс-1» значно бшьшу увагу було придiлeно розвитку житлових квaртaлiв.
По-трете, найважлившою проблемою, що не iснувaлa на етат «Ренесансу-1», виявилося виник-нення велико! кiлькостi покинутих промислових земель в результат! дeiндустрiaлiзaцi! мiстa в 1970-х роках.
Нареш-ri, перед мютом постало завдання масштабно! реструктуризацп eкономiчно! бази в рамках «ново! економши». Для вирiшeння ще! зaдaчi було обрано два основних стратепчних напрями.
По-перше, вiдроджeння Пгттсбурга пов'язува-лося з активним розвитком сфери послуг, зокрема, освiти та охорони здоров'я. Крiм того, значно увага придiлялaся позицiонувaнню Пiттсбургa як культурного i розважального центру.
По-друге, реструктуризация eкономiки перед-бачала розвиток нaукомiстких тeхнологiй. Базою перебудови став мщний авторитет Пiттсбургa як одного з проввдних цeнтрiв кра!ни з пiдготовки iн-женерних кaдрiв i вчених природничих наук. Штс-бургський унiвeрситeт, унiвeрситeт Кaрнeгi-Мeл-лона, десятки великих дослщних цeнтрiв i лабора-торiй послужили п1дставою для нових галузей. Так, в 1985 р. були знесеш виробничi будiвлi компaнi! «Джонс i Лaфлiн^> на mвночi вiд рiчки Мононгахе-ле, а на !х мiсцi побудовано Центр високих техно-логiй (High Technology Center). Великий бiзнeс та-
кож брав участь у розвитку високотехнолопчних KracrepiB. Так, ACCD брала участь у створенш Те-хнолопчного ради Шттсбурга (Pittsburgh Technology Council, 1983 р.), 1нституту програмного за-безпечення при Унiвеpcитетi Карнеп-Меллона (Software Engeneering Institute, 1984 р.), Питтсбур-зько! коpпоpaцii розвитку бюмедицини (Pittsburgh Biomedical Development Corporation, 1989 р.) [8; 9].
У розглянутий перюд в центральнш чacтинi мюта було побудовано безлiч об'екпв (адмшстра-тивних будiвель, торгових центpiв, готелiв та iн.). Так, в 1980-i роки в центpi мicтa виросло шicть ба-гатоповерхових офicних будiвель, названих «Золотим трикутником Шттсбурзького горизонту». Була реконструйована Велика вулиця, вiдомa концент-paцiею на нш будiвель мунiципaлiтету i штаб-квартир великих корпорацш.
Вiдбувaлиcя також змши в тpaнcпоpтнiй сис-темi. У 1985 р. було ввдкрито Шттсбурзьке метро, а для транспортного сполучення мiж пеpедмicтями i центром побудований монорейкова дорога.
Основним результатом епохи «Ренесанс-2» стала змiнa зовшшнього вигляду мicтa, закладення основ диверсифшаци економiки мicтa та тдвищен-ня знaчимоcтi некомеpцiйних оpгaнiзaцiй в страте-гiчному плaнувaннi та економiчному розвитку. Од-нак в 1988 р. Епоха «Ренесанс-2» завершилася: помер KaTiryipi, а тpивaлi проблеми ввдтоку населення, закриття фабрик i, як нacлiдок, скорочення по-даткових надходжень змусили нову владу скороти-ти масштаби програм мicького вiдновлення. Проте оpiентaцiя на розвиток «мюта знань» продовжилася [2].
1990-Ti роки - тепершнш час: «Ренесанс-3».
З 1994 по 2006 р. мером мюта був Том Мерфг З нього почався черговий етап вiдpодження мюта, основною характеристикою якого стала оpiентaцiя на «сталий мicький розвиток».
Даний етап дещо вiдpiзнявcя вiд попереднього.
По-перше, мicтобудiвнa полiтикa проводилася в бшьш помipних масштабах. Хоча в цей перюд також було запущено кшька проекпв з нового бу-дiвниuтвa. По-друге, працюючи зi cвоiм iмiджем, мicто стало активно розвивати так звану «економь ку под1й». Так, Пiттcбуpг пеpiодично виступае майданчиком для мiжнapодних спортивних зaходiв. Наприклад, у беpезнi 2002 р. тут ввдбулося 6 iгоp першого i другого туpiв чоловiчого туpнipу л^и NCAA з баскетболу, в червш 2005 р. в Пiттcбуpзi пройшли лiтнi Олiмпiйcькi iгpи, в липш 2006 р. -«Матч зipок» вищоi лiги з баскетболу. Варто ввд-значити, що в даний час влада Шттсбурга також докладають зусиль для створення позитивного образу мюта шляхом просування його як майданчика для всесвгтньо значущих економiчних i полiтичних подiй. Так, 24-25 вересня 2009 р. у Пiттcбуpзi ввд-бувся caмiт «великоi двадцятки» [3; 4].
По-трете, кеpiвнищ•вом мюта була обрана бшьш чгтка оpiентaцiя на розвиток нових галузей промисловост в нaукомicтких сферах.
Нарештг, в рамках концепци сталого розвитку велика увага придшяеться питанням екологiчноi пол^ики та енергоефективностг Розглянемо бiльш докладно оcтaннi два напрямки.
Результати мкького вiдновлення. Фактори ycnixy. Економiкa Шттсбурга, юторично вiдомого як центр cтaлеливapноi промисловосп, базуеться cьогоднi на охорош здоров'я, оcвiтi, високих технологиях, pобототехнiцi i фiнaнcових послуг. Найбь льшими роботодавцями мicтa за чисельнютю штату е Медичний центр Шттсбурзького ушверситету i сам Пiтcбуpгcький ушверситет.
Економiчнa основа мicтa cьогоднi далека ввд промислового минулого. Кpiм того, значна частина населення мicтa працюе на виcокотехнологiчному виpобнидтвi, проте форма оргашзаци цього бiзнеcу (мaлi i cеpеднi пiдпpиемcтвa) не дозволяють врахо-вувати 1'х у подiбних рейтингах.
Завдяки тому що основний роботодавець опе-руе у cфеpi охорони здоров'я, свгтова фiнaнcовa криза, що почалася в 2008 р., не сильно позначила-ся на економщ мюта. За даними журналу «Форбс», у 2009 р. Шттсбург увiйшов до десятки мют США з найкращими можливостями працевлаштування.
Мюто зробило великi уcпiхи у перепрофшю-вaннi покинутих промислових теpитоpiй шд нове житлове будiвнидтво, тоpговi та офюш комплекси. По берегах Шттсбурзьких piчок, де paнiше розта-шовувалися виключно пpомиcловi споруди стале-ливарних зaводiв, cьогоднi розташовуються будiвлi Шттсбурзького ушверситету, Медичного центру Пiттcбуpзького ушверситету, Ушверситету Карнеп-Меллона. Найбшьш яскравим прикладом е побу-дований на колишнш пpомиcловiй теpитоpii Конвент-центр Девiдa Лоуренса де проходив сам^ G-20 [3].
В даний час в Пiттcбуpзi набагато менше бвд-них квapтaлiв, нiж до зaходiв з pеконcтpукцii мicтa, cьогоднi вш носить титул «мicтa штаб-квартир»: у Пiттcбуpзi pозтaшовaнi центpaльнi офicи шести компанш зi списку «Fortune 500». Однак, незважа-ючи на велику кiлькicть високих pейтингiв, населення Шттсбурга продовжуе скорочуватися. У 2009 р. чисельнють населення склала 311,5 тис. оаб. I якщо на шку свое1' могутноcтi, в 1960 р., мюто було 16-м у США за чисельнютю населення, то в 2009 р., лише 61-м. Також не на користь мюта говорить той факт, що показники злочинносп в Пiттcбуpзi в цшому знаходяться вище середнього piвня по США.
Незважаючи на наявш тpуднощi у розвитку мюта, там як злочиннють i спад населення (який, однак, значно сповшьнилася в останш роки), Пiтт-сбург розвиваеться i може бути названий усшшним у cпpaвi виходу з кризи старопромислового мicтa.
По-перше, основоположним чинником ycnixy процесу мiського вiдновлення Шттсбурга стало формування ефективно! коалiцiï мiськоï влади та мюцевого бiзнес-спiльноти, причому на дуже ран-нiх етапах. Мiсцева влада намагалися максимально використовувати можливост приватних iнвестицiй у розвиток мiськоï шфраструктури i центральних районiв мiста. Крiм того, довiрчi вiдносини мiж владою i бiзнесом стимулювали прийняття ршень, стратегiчно значущих для мiського розвитку, але суперечать короткостроковим iнтересам бiзнесy (наприклад, коли корпорацiï не стали переносити своï штаб-квартири в передмютя).
Хоча поняття регiональноï коалiцiï було клю-човим у соцiально-економiчномy розвитку мюта, змют поняття еволюцiонyвало з часом. На етат «Ренесансу-1» коалщя складалася в основному з мутципальних властей i великих бiзнес-стрyктyр. Доступнють засобiв i зацiкавленiсть бiзнесy в мюь-кому розвитку допомогли узгодити штереси i реа-лiзyвати велик! iнвестицiйнi проекти (в тому числ! у сферi екологiï), як сприяли зниженню р!вня еко-лопчного забруднення i створення бшьш сприят-ливого середовища для ведения бiзнесy. Однак дана коалщя в чому не враховувала соцiальний аспект деяких перетворень. На етапi «Ренесансу-2», що почалося в перiод промислово1' кризи, важелi впливу бiзнес-елiт ослабли, а населення мюта i громадськ оргашзацп включилися в процес ввдро-дження мiста. Таким чином, можна сказати, що криза промисловост! позитивно вплинув на структуру yправлiння в мют!, перерозподшивши сили, актив!зувавши потенщал мюцевих жител!в (в наяв-ност! поява тдходу «знизу-вгору» в результат! за-непаду традищйно сильних шдустрш, що аналопч-но поди в Рурсько1' обласп). Нарешт!, на третьому етап! коалщю доповнило ствтовариство др!бних i середшх тдприемщв, що ввдображае, по-перше, структурне зрушення в економ1чнш баз! мюта, а по-друге, тенденщю до з'еднання цшей економ!ч-ного i сощального розвитку в едине цше [2; 4].
По-друге, в наявност масштабна диверсифша-щя економ!чно1' бази мюта.
• В економщ дом!нують «сощальш послуги» -охорона здоров'я та освгта.
• Розвиваються перспективш високотехнолоп-чн галуз!
• Минула велич сталеливарно!' промисловост! зробило не т!льки негативн наслвдки: внаслвдок дезштеграцп промислових компанш в мют! утво-рилася мережа малих i середшх тдприемств, що спещал1зуються у виробнищи обладнання та нау-ково-дослвдних розробках для сталеливарно!' промисловост!.
По-трете, в мют! виникла галузь еколопчних технологш, найважлившим чинником розвитку яко1' стало сприйняття мунщипалгтетом цього на-пряму як способу розвитку мюцево1' економ!чно1' бази.
По-четверте, протягом тривалого часу прюри-тетом мюько! влади була полiтика полiпшення еко-логiчно! ситуацi! та вiдновления центрально! частини мюта, у тому чи^ дшових i житлових квар-талiв. Реальнi позитивнi змiни за цими напрямками в поеднаннi з проведениям знакових подiй, що при-вертають увагу до мiста, змогли вплииути на змiну iмiджу Шттсбурга з «брудного, неблагополучного» на «динамiчний, розвиваеться мiсто молодих фахь вщв» [1; 5].
Неоднозначно можна ощнити той факт, що в ютори мiського вiдновлення Пiттсбурга виявляеть-ся практично повну вiдповiднiсть етатв реструкту-ризацi! термiнiв повноважень певного мера мюта. З одного боку, це демонструе те, що мюцева влада мають реальними можливостями впливу на мюький розвиток. З iншого боку, те, наскшьки повно цi можливост використовувалися, залежало виключ-но ввд особистосп обраного мера. Комплексних стратепчних документов мiського розвитку не юну-вало.
Досвiд Великобритании Основою iндустрiа-льного розвитку Манчестера стала мехашзована обробка бавовни та льону, якi поставлялися пере-важно з пiвденно-схiдно! частиии США. Це створило попит на складськ примiщения, в результат! чого стали освоюватися периферiйнi райони. До 1835 р. 90% бавовняно! промисловосп Британi!, частка яко! в британському експорт становила 51%, було зосереджено всерединi i близько Манчестера. У результат! до 1840-их роив Манчестер став першим великим промисловим мютом у свiтi. При цьому вiн був найбiльшим комерщйним, бан-швським i транспортним центром у найбшьш iите-нсивно розвиваеться економщ свiту. Чисельнiсть мешканцiв поспйно збiльшувалася за рахунок ш-тенсивного потоку мiгрантiв, умови життя яких були поганими - Манчестер був одним з найбшьш «нездорових» мют Великобританп [1].
Навколо базово! промисловосп стали форму-ватися обслуговуючi iндустрi!, наприклад, маши-нобудувания або хiмiчна галузь, яка виробляла ввд-бiлювачi та барвники. Однак обидвi галузi посту-пово диверсифiкували виробництво i стали поста-чальниками для iнших iндустрiй. Так, у Манчестерi проводилося не тальки устаткування для обробки бавовни, але i паровi двигуни, локомотиви, озбро-ения. Крiм того, тут розвивалися металургiя i транспорт.
Ознаками економiчно! потужносп мiста i од-ночасно передумовами до подальшого його розвитку стали будiвництво першо! в свiтi пасажирсько! залiзницi мiж Манчестером i Лiверпулем в 1830 р., а також створення 58-километрового Корабельного каналу Манчестера в 1894 р., що з'еднав порт Манчестера з океаном i значно знизив витрати транспо-ртування продукцл. На початку ХХ в. порт Манчестера став третям за величиною обороту продукцп в Британп. Навколо порту була створена перша i досi
найбшьша промислова зона Британи - «Треффорд парк» (Trafford рагк). Крiм того, в мiстi активно розвивався сектор фiнaнсових та комерцiйиих пос-луг, який працював на процвгтаючу iидустрiю. По-ступово розростаеться сектор послуг витiснив без-посередне виробництво в довколишнi мiстa, а сам Манчестер став не тшьки комерцшним мiстом, по-в'язаним з у«м свiтом, а й «центром iнновaцiй у декiлькох нaйбiльш важливих напрямках шдустрь aлiзaцil свпово! економiки» 4. У 1907 р. основш офюи п'яти з семи нaйбiльших виробничих компанш Британи розташовувалися в Манчестера
У перiод мiж двома свгтовими вiйнaми експорт бавовняно! продукцп знизився в 5 рaзiв, а зайня-тють скоротилася вдвiчi. Подiбнi явища були ви-кликaнi декшькома причинами. Одшею з основних стало падшня попиту на продукцiю з боку 1нди, де тривалий час метрополiя була единим постачаль-ником тканини. Крiм того, змiнa тренда розвитку мюта ввдображае загальну тенденцто розвитку ш-дустрiaльиих мiст Бриташ! у ХХ ст.: якщо в 1870 р. кра!на виробляла практично третину свгтово! про-мислово! продукцп, то до середини 1990-х ця част-ка склала лише 4,1%. У зв'язку з розвитком м!жш-родно! конкуренци знизилися щни на багато про-мислових товaрiв, в тому числ! на бавовну i бавов-няну продукщю. В результат Бритaнiя перестала бути лiдируючою свгтовою iндустрiaльною державою. До 1960-м рокам в« головнi мiстa Великобри-таш! пережили масову деiидустрiaлiзaцiю, що ви-ражалася в скорочеииi числа тдприемств i робочих мiсць, причому переважно в центральних мiстaх. I перш за все конкуренщя з боку кра!н, що розвива-ються вдарила по низькотехнолопчних галузях: текстильтй, взуттевiй i т.д. Експорт тканини з Британи рiзко впав вже до кшця 1930-х, а остаточний колапс текстильного виробництва, навгть для внут-рiшнього споживання, стався до початку 1950-х рошв [6].
У той же час у Мaнчестерi продовжували ю-нувати бшьш iнновaцiйнi виробництва - хiмiя, ма-шинобудування, електротка, що зберiгaли сво! конкурентн переваги в свiтовому масштаба Однак i вони покидали мюто: паралельно iз закриттям не-конкурентоспроможних виробництв значним трендом стало перемщення пiдприемств галузей, що залишилися, з Манчестера в передмiстя. Можна видшити кiлькa причин цього явища.
По-перше, поступово транспортн шновацл -як поява особистих aвтомобiлiв i здешевлення пе-ревезень, так i розвиток дорожньо! мережi (у тому числ! будiвництво окружно! дороги) - знизили аль-тернативну вартють розташування промислових тдприемств у передмiстях.
По-друге, на альтернативну вартють розташування промислових тдприемств у передмютях вплинуло зростання вартосп землi (промислових дшянок) у центральному мiстi. Так, якщо в 19461963 рр. в цшому по Англп цша акра промислового
дiлянки становила 4,2 тис. фунпв, то в 19641969 рр.. вона зросла до 11,9 тис. фунпв.
По-трете, важливу роль зкрали взаемозв'язку мiж виробництвами, що змушувало деякi виробництва перебиратися в передмiстя за сво!ми партнерами (наприклад, тдприемства гaлузi енергетики i машинобудування, виробництва тканини i пошиття одягу). Манчестер став втрачати промисловi тдп-риемства на користь передмють [7; 11].
У перюд деiндустрiaлiзaцil бiльше постраждав сам Манчестер, шж коиурбaцiя в цiлому. У перюд з 1971 по 1997 р. Манчестер втратив 90 тис. робочих мюць (26%), у той час як у Великому Мaнчестерi зниження склало 135,3 тис., або 12%. Таким чином, зниження числа робочих мюць в Мaнчестерi склало практично двi третини вiд загального для конурба-ци показника. Велика частина скорочених робочих мiсць припадала на текстильну галузь, машинобу-дування i супуттй комерцшний сектор, iншi про-мисловi гaлузi. З 1981 по 1997 р. зайнятють у виро-бничому секторi Манчестера скоротилася на 39 тис. робочих мюць (62%), Великого Манчестера - на 144 тис. (42%). Зростання зайнятосп в сферi послуг почасти компенсував спад в промисловосп: так, зростання зайнятосп у фшансовому секторi Великого Манчестера склав 100 тис. мюць (131% зростання), самого Манчестера - 25 тис. (65%).
Проте одним з найщкавших аспекпв динамь ки зайнятосп в Мaнчестерi е той факт, що протя-гом aнaлiзовaного перiоду зниження зайнятосп ввдбувалося одночасно з! зниженням р!вня безро-бгття. Дана обставина пояснюеться тим, що одночасно з скороченням робочих мюць в промислово-му виробнищи (скорочення переважно чолов!чий зайнятосп) на ринок прац стали виходити жшки i працювати у нових галузях, розширивши базу еко-ном1чно активного населення.
У 1989 р. частка послуг у структур1 зайнятосп Манчестера склала 79,1% проти 15,2% у промисловосп. Однак рiвень безробптя продовжив залиша-тися високим. Так, в 1992 р. офщйне безробiття в Мaичестерi склало 22,3%, причому майже половина не працювала бiльше року.
У перюд з 1750 по 1850 р. територiaльно мюто розрослося в 7 рaзiв, а чисельнють населення тшь-ки за першу половину XIX ст. виросла в 4 рази. Одночасно безпосередне виробництво стало переносится у вини^юч! поруч з Манчестером мюта (Стокпорт, Олдхем, Болтон, Селфорд), а сам вш став торговельним та фiнaнсовим центром. Вже в середин XIX в. бшьшють будиншв центрально! частини мiстa було знищено, i на !х мющ побудо-вaнi комерцiйнi площ!, зaлiзничиi стaидi! i склади. У результат! до 1901 населення центральнш частит Манчестера склало 30 тис. оаб - лише третина ввд населення 1851. Якють життя бшьшосп насе-лення було вельми низьким - до початку 1914 р. 44% юнуючого житлового фонду було офщйно визнано нетрями. Умови життя i роботи були на-
стшьки жахлиы, що середня тривалють життя чо-ловiкiв становила 30 рошв. У той же час населення продовжувало зростати, i впродовж першо! поло-вини ХХ ст. проблема розширення територи мiстa та розмщення людей, що працювали в Манчестер^ була однiею з прiоритeтних [11].
Спроби полiпшeння умов життя населення ви-ражалися в розвитку пeрeдмiсть-сaдiв, однак най-бiльш значущим ршенням стала покупка мушци-пaлiтeтом в 1918 р. зeмлi Вiзeншоу (Wythenshawe), що примикае до пiвдeнно! частини мюта, з метою будiвництвa мюта-супутника (мiсто-сaд) протягом 1930-1950-х рошв для бшьш шж 100 тис. житeлiв. У 1931 р. Вiзeншоу був включений до мюького округу Манчестера. Наявнють ще! тeриторi! в скла-дi мiстa пояснюе його витягнуту на п1вдень форму. Будiвництво мюта породило чергову хвилю м^а-цл населення з центрально! частини Манчестера: сюди, а також в iншi мюта навколо куди коло переселяли людей з мюьких нeтрiв.
У 1945 р. був розроблений «План мюта Манчестера», що охоплюе територто з населенням 700 тис. о«б В рамках цього «Плану», а також «плану-вальш пропозицiй для Манчестера i його околиць» i «Консультащйного плану Швденного Ланкаширу i пiвнiчного Чеширу» була проведена ощнка потреби в оргашзацп мют-супутнишв для розмiщeння людей, що працювали в Манчестера Якщо в сере-динi 1940-х рошв це число склало близько 200 тис. оаб, то вже в 1950-х потреба зросла до 300 тис. оаб. В результат! були прийнят ршення з будiв-ництва «нових мiст» Вaррiнгтон в 1968 р. (Warrington) i Нове мюто Центрального Ландкашь ру в 1970 р. (Central Lancashire New Town). Однак вкладеш витрати себе не виправдали - вiдбулося рiзкe зниження чисельност населення, i вже з сере-дини 1970-х основним напрямом полiтики було пожвавлення центрального мюта конурбацш [6; 7].
Таким чином, розростання пeрeдмiсть навколо Манчестера було не тшьки i не стшьки природним процесом, але багато в чому вiдбувaлося в результат^ запланованих державних програм з переселен-ня житeлiв з метою перебудови центрального мюта. Зелеш зони, яш планувалися в пeрeдмiстях-сaдaх, до середини столiття вже були зaбудовaнi так, що чгтка вiзуaльнa межа мюта повнютю зникла. Центральна частина мюта як i рaнiшe залишалася дшовим центром, куди бiльшiсть населення з'!ж-джалося на роботу з передмють, однак проблеми решт тeриторi! Манчестера до цього часу загост-рилися.
Якщо звернутися до динaмiки чисeльностi населення Манчестера в ХХ столгттг, то стане очеви-дним значний вiдтiк населення з мiстa протягом 1960-1970-х рошв. Якщо в «шковий» 1931 р. населення становило 766,3 тис. оаб, то в 1991 р. цифра знизилася до 404,9 тис. Настшьки серйозний ввдтш стався в результат двох причин: по-перше, через плановий переселення людей з мюьких нeтрiв, по-
друге, через добровшьну м^ащю населення як у передмютя, так i в iншi частини кра!ни. Поряд з Лiвeрпулeм i Глазго Манчестер пережив найбшь-ший вiдтiк населення серед великих мют Великобритании
Зниження чисельност робочих мiсць у Манче-стeрi перевищило вiдтiк населення з мюта, що при-звело до утворення велико! шлькост бeзробiтних. Крiм того, нeблaгополучнi райони, звiдки перемь щали мiсцeвe населення, стали заселяти етшчш групи, в основному з Азп. Деяк1 райони мiстa стали практично повнютю «аз1атськими», тут процвгтала злочиннiсть. Досi Манчестер поряд з Лiвeрпулeм вважаеться одним з найбшьш кримiнaлiзовaних мiст Англi!. 1ндикатором рiвня нaпружeностi може служити випадок масових заворушень в рaйонi Мосс Сайд в Мaнчeстeрi в липнi 1981 р., коли по-над 1000 молодих людей взяли в облогу полщейсь-ку дшьницю, i протягом шлькох днiв тривали шд-пали i пограбування мaгaзинiв, включаючи aзiaтсь-
к [1].
Основш напрямки пол^ики з виведення Манчестера з кризи. Сьогодш Манчестер вважаеться найбшьш усшшним з усiх мiст Великобрита-нi!, що «стискаються» (shrinkage city) . Починаючи з 1980-х рошв полгтика мюцево! влади проводилася тд дeвiзом: зробити з Манчестера мюто, «де прий-маються рiшeння». Мюька влада стали приходити до розушння того, що стрaтeгiчно Манчестер повинен конкурувати не тальки з основними мютами Бритaнi!, а й з мютами всього св^.
У полгтищ вiдроджeння Манчестера можна видшити три нaйбiльш великих блоки зaходiв. По-перше, були рeaлiзовaнi масштабш проекти рекон-струкцi! нaйбiльш депресивних мiських тeриторiй, якi фiнaнсувaлися на кошти центрального уряду. По-друге, для досягнення амбгтно! мети виходу на арену свгтових мiст мiськa влада проводили роботу з iмiджeм територи. По-трете, транспортна iнфрa-структура мюта зазнала значну модeрнiзaцiю [1; 5].
У рамках першого блоку основоположним документом стала «Мюька програма» (1979-1993 рр.), Яка фшансувала проекти ввдновлення центральних мiст за рахунок коштгв национального бюджету. У той же час витратами в рамках програми розпоря-джалися мiсцeвi влади. З щею метою в 1978 р. було створено «Партнерство Манчестер-Селфорд» (Man-chester-Selford Partnership). Напрямами рeaлiзaцi! програми стали:
• eкономiчнi проекти;
• полiпшeння навколишнього середовища;
• сощальш iнвeстицi! (робота з молоддю та ет-нiчними меншинами);
• житлова полiтикa.
Нaйбiльш прюритетним напрямком фiнaнсу-вання були eкономiчнi проекти, якi в бiльшостi сво-!й увaзi перебудову iснуючих проблемних зон мiстa п1д потреби промисловостг i комeрцi!. Так, було профшансовано розвиток тeриторi! Схiдного Ман-
честера, а також Парку мюько1' спадщини Касте-фшд (Castlefeld Urban Heritage Park) як основного мюця залучення туpиcтiв.
З 1981 р. по всш краш1 стали створюватися Корпорацп мicького розвитку (Urban Development Corporations, UDC), у тому числГ в 1988 р. була створена Корпоращя мюького розвитку Центрального Манчестера, що займалася pеконcтpукдiею депресивних мicьких теpитоpiй. У цiлому Манчестер активно брав участь у вах програмах ввднов-лення мют, iнiцiйовaних центральним урядом.
Нaйбiльш масштабними i вiдомими е проекти pевiтaлiзaцii колишнiх портових площ в СелфордГ, серця обробно1' промисловосп конуpбaциi - Схвд-ного Манчестера, а також одного з центральних райошв мicтa - Халм.
Селфорд: З 1978 р. в рамках «Мюько1' програ-ми» мушципалгтет отримував cпiвфiнaнcувaння pевiтaлiзaцii теpитоpii «Треффорд парку» - колиш-шх портових площ. У 1980 р. мушципалгтет вику-пив землю портов, попит на яку дуже знизився, i розробив «План розвитку Селфордской набереж-шй» (Salford Quays) (1985), який передбачав за-пружувания колишшх портових басейшв, створен-ня pезеpвуapiв з чистою водою, будГвництво основ-них дорГг i оновлення pештi шфраструктури. В ре-зультaтi за 10 роив в проект було вкладено 30 млн. фунпв державних i 300 млн. фунтов приватних ш-веcтидiй. Сьогодш на теpитоpii розташовуються комеpцiйнi та житловГ будГвлГ, а також активно ро-звиваеться шдустрГя розваг [5].
Схвдний Манчестер в перюд з 1971 по 1985 р. втратив 20 тис. робочих мюць. Метою проекту «1шщатива Схвдного Манчестера» стало полГпшен-ня конкурентоспроможносп цiеi частини мicтa. Проект складався з декшькох еташв. На першому етaпi (1981-1987 pp..) Мета була поставлена широко, i основними напрямками були обpaнi освоения занедбаних земель i полiпшения навколишнього середовища. Однак шсля 1987 ресурси стали кон-центруватися на тдготовщ майданчишв шд конк-ретш проекти. У 1990 р. мюцевою владою була за-снована Команда Схвдного Манчестера, шдтримана мicцевим сшвтовариством та бГзнесом, яка до 1992 розробила «Стратепю вiдновлеиня Схшного Манчестера».
Халм був одним з найбшьш депресивних ра-йошв мicтa, де проживало найбшьш бвдне населення. У 1992 р. через програму «Ст Челлендж» Манчестер виграв грант, для розпорядження яким му-шципалгтетом спшьно з рядом представниив бГз-несу i мюцево1' громади була заснована компашя «Халм Редженерейшн» (Hulme Regeneration). Цшя-ми проекту стали ввдновлення територп, створення сприятливих умов для проживання населення.
Особливютю реалГзацл великих проектов вГд-новлення мюьких територш стала висока регламен-тованють дГяльносп мюцево1' влади, 1'х залежшсть ввд центрального уряду. На вГдшну ввд цього на-
прямку робота з ГмГджем мюта як шструментом сошально-економГчного розвитку залежала вГд мю-цево1' влади в значно бшьшш мГрГ
У 1980-т! роки Швшчний квартал (Northern Quarter), розташований у цент-pi Манчестера, став ареною музичних вистушв. ДешдустрГалГзащя та мГгращя населення призвели до знелюднення району, появГ покинутих будиншв i промислових майданчишв. Однак незабаром порожш примщення стали використовуватися представниками музично1' культури як клуби, звукозаписш студи, репетицшш бази. До найбшьш значущих можна зарахувати центральну студто звукозаписувального лейблу «ФекторЬ» (Factory), клуб «ХасГенда» (Hacienda) i бар «Драй» (Dry). Так, клуб «ХасГенда», ввдкритий в 1982 р. в будГвлГ колишнього складу та розташо-вувався в покинутому райош, поступово став одним з найзнаменипших клубГв Свропи. Незабаром навколо нього утворилося безлГч дрГбшших клубГв, барГв, а також звукозаписних студш, де працювали мюцевГ музиканти. Район став знову заселятися -спочатку самими музикантами, потГм любителями клубно1' музики (clubbers) [7].
У результат! напришнш 1980-х рошв Манчестер став ввдомий як Madchester, прославившись величезним числом звукозаписних компанш та студш, розташованих безпосередньо в центр мюта. ПодГбний Гмвдж досить швидко привГв до наступ-них результатов:
• створення нових робочих мюць (не тшьки в музичнш сферу а й у сферГ дизайну, звукозапису, моди, роздрГбно1' торпвлу розваг та харчування);
• збшьшення кшькост! студентов, що бажають навчатися в Манчестеру
• залучення Гнвестицш як безпосередньо на те-риторГю кварталу, так i в мюто в цшому. Завдяки новому ГмГджу Madchester потрапив у поле зору швесторГв, що не ввдносяться до музичнш сцеш
Важливо ввдзначити, що мюька адмшютращя не брала учасп у процес становлення музично1' шдустри Манчестера. I лише шсля ii формування мюька влада стали шдтримувати ГмГдж клубного, музичного мюта i використовувати його в рГзних компашях по просуванню територп (наприклад, при складанш заявок на ОлГмпшсьш Ггри та Iгpи Ствдружност! нацш). Зпдно з виразом представ-ника Мюько1' ради Манчестера, «ХасГенда» для Манчестера мае таку ж значимють, як статуя Давида для Флоренцл.
КрГм музично1' сцени, мГсто було вже ввдомий у спортивних колах завдяки командГ «Манчестер Юнайтед» (Manchester United). В результат при виборГ варГантГв позицГонування мГста були вико-ристанГ цГ переваги: вГдродження Манчестера бу-дувалося навколо декГлькох великих проектов, сфо-кусованих на розвитку культури, Гндустрп розваг i спорту [11].
Стимулом до розвитку мехашзм1в взаемодп i одночасно Гнструментом роботи з Гмвджем стала
тдготовка заявки на проведення Ол!мпшських !гор 1996 i 2000 рр.. Незважаючи на те що мюто не ви-йшов у переможщ, в ход! шдготовки були розроб-леш нов! мехашзми державно-приватного партнерства, ввдбулося ютотне шфраструктурне оновлення територи. Найбшьш важливим результатом стала актив1защя всього мюького ствтовариства, усввдо-млення необхадност працювати з !мвджем терито-р!1", що стало запорукою реал!зацп безл!ч! проектов у сфер! культури, спорту i розваг. У 2002 р. в Манчестер! були проведен! 1гри Ствдружносп, до чого було приурочено ввдкриття стадюну в рашше непрестижному район! Схвдного Манчестера. Кр!м того, були реал!зоваш деяш транспортш проекти, пол!пшена туристична шфраструктура. Ця под!я вважаеться ключовим у полгтищ м!сцево1' влади з ребрендингу мюта i позицюнуванню його як сучас-ного центру спорту i розваг. Сьогодш «креативш шдустрп» е для Манчестера не тшьки брендом, але i значущою галуззю зайнятост населення.
Нарешт-i, третм блоком заход!в з в!дродження Манчестера стала реал1защя великих проекпв мо-дершзаци транспортно1' шфраструктури, зокрема буд!вництво системи швидшсного громадського транспорту Метрол!нк (Metrolink, швидшсний трамвай), що з'еднуе центр мюта з передмютями, а також розширення мюького аеропорту. Починаючи з 1999 р. населення Манчестера стало збшьшуватися: за 10 рошв чисельнють населення зросла на 55,5 тис. жител!в. 1ндикатором усшху також стае його визнання в р!зних рейтингах. Так, у 2002 р. Манчестер був названий другим мютом Сполученого Ко-рол!вства (критер!ями е розм!р, чисельнють населення, економ1чш показники, полгтична значи-мють, р!вень розвитку) [7; 11].
У той же час деяш проблеми мюта дос не ви-ршеш Сощальна поляризащя в мют! збер!гаеться i навгть посилюеться. Поряд з сучасними розвине-ними районами продовжують юнувати територи з закинутими буд!влями i бвдним населенням. Нарешт-i, Манчестер продовжуе залишатися одним з найбшьш небезпечних мют Великобритании р!зш показники р!вня злочинност значно перевищують середньостатистичш по всш кршш.
Лiверпуль. Л!верпуль - мюто Великобритании яке стало розвиватися з початку XVIII в. як торго-вий центр, що волод!е великим портом. Однак перюд найбшьшого процвггання мюта припав на XIX ст. Основою процвгтання мюта залишалася портова торпвля, яка активно розвивалася в перюд !ндустр!ально1' революци у Великобритании Однак зниження рол! Великобритани як !ндустр!ально1' держави, поява конкуренци в торпвл! i жорстшсть умов морських перевезень призвели до скорочення економ!чно1' бази мюта [5].
У середин! ХХ ст. проблеми центрально!' частини мюта - безл!ч нетр!в, перевантаженють дор!г, забруднення навколишнього середовища - призвели до того, що подальший розвиток мюта бачилося
мюцевш влад! в децентрал!зацл промисловосп i переселення людей у сощальне житло в передмю-тях i прилеглих мютах. Це призвело до де!ндустрь алiзацiï центрального мюта i розростання перед-мють в 1950-1960-х роках. Шк зайнятосп в Л!вер-пул! припав на середину 1960-х рошв, шсля чого спостер!галося значне тривале ïï зниження. До 1996 р. динамша зайнятосп в Л!верпул! залишалася негативною, i в 1996 р. зайнятють в мют! склала менше 50% р!вня 1966 Скорочення зайнятост було викликано рядом причин. По-перше, як i у в«х мю-тах колишшх !ндустр!альних державах, в Л!верпул! стали закриватися промислов! виробництва. Подруге, що залишилися виробництва модершзували-ся, що призводило, однак, не до створення, а до скорочення робочих мюць [6].
Нареш-ri, особливютю економiчноï' бази Л!вер-пуля була ïï висока залежнють ввд портового ван-тажо- i пасажирообороту. У щй сфер! також ввдбу-валася стагнащя:
• по-перше, розвиток цивiльноï ав1ацл знизило значимють морських перевезень пасажир!в;
• по-друге, дешдустр!ал!защя Великобритани в цшому призвела до зниження обсягу експортних поставок;
• по-трете, експорт Великобритани був перео-р!ентований на европейський ринок, для чого порт Л!верпуля був незручним.
Зниження зайнятосп призвело до ввдтоку населення з мюта. Одночасно зростало безробгття. Апофеозом соцiальноï напруженосп стали завору-шення в Л!верпул! в 1981 р.
На початку 1980-х рошв мюька влада, як i вла-да Манчестера, активно брали участь у програмах нащонального уряду з ввдновлення мют: тут була створена одна з перших шдприемницьких зон, а також Корпоращя мюького розвитку Мерсюайд (1981-1998 рр.). Однак в 1983 р. до влади в мют прийшла парня лейбористов, яка протистояла нащ-ональнш полгтищ консерватор!в. Мюто припинило активну участь у державних програмах розвитку. З 1983 по 1987 р. мюцев! влади концентрувалися на ввдновленш мушципального сощального житла в прюритетних районах мюта, а також розробляли стратеги шдтримки зайнятосп. Однак у поеднанш з жорсткою обмежен!стю фшансових ресурс!в дан! заходи призвели до спустошеннч м!ського бюджету та подальшого занепаду м!ста: у пер!од з 1981 по 1991 р. зайнятють i населення скоротилися на 23% i 12% ввдповщно (59 тис. робочих мюць i 60 тис. чо-ловш) . Для продовження своеï пол!тики М!ська рада був змушений брати кредити в закордонних банках i продавати мун!ципальне майно. В результат! лейбористи втратили п!дтримку ирофсп1лок та мешканц!в мюта, всередиш партiï також позначив-ся розкол. У 1987 р. був шщйований судовий про-цес за обвинуваченням член!в Мiськоï ради в на-вмисному посадовому злочин!. За тдсумками про-цесу з них були знят! владн! повноваження [7].
Одночасно з початку 1980-х рошв mícto почало отримувати кошти з европейських фондiв регю-нального розвитку. З 1989 по 1994 р. Лiверпуль потрапив в категорто «регюшв друго! мети» Свро-пейсько! регiонально! полiтики, а в 1994 р. графство Мерсюайд отримало статус «регюну першо! мети» регюнально! полiтики СС, у зв'язку з чим фь нансування реструктуризацп економiки регiону було продовжено до 2000 р. Для управлiння про-грамою СС було створено Комгтет з мониторингу, що складаеться з представнишв СС, мiсцево! влади, бiзнесу та громадськостi. Прiоритетом програми стала актиызащя людського потенцiалу регiону, що включало заходи з тдвищення квалiфiкацi!, додат-кового утворення, активiзацiю роботи служб зайня-тостi, а також ввдновлення окремих невпорядкова-них райошв. Незважаючи на те що сьогодш Мери-сайд формально не е «регюном першо! мети», в перюд з 2007 по 2013 графство отримало понад 500 млн евро з кошпв Структурних фондiв СС.
У 1991 р. Лiверпуль виграв фiнансування проекту реконструкцi! центрально! частини мiста в рамках «Ст Челлендж».
З кшця 1990-х рошв в управлiннi мiстом все бшьшу роль вiдiграе принцип партнерства влади, бiзнесу i мiсцево! громади. Пюля прийняття Закону про мiсцеве управлiння у 2000 р. в Лiверпулi ство-рюеться «Партнерство Лiверпуля» (Liverpool Partnership Group) i розробляеться стратепя «^вер-пуль - перший» (Liverpool First), в якш Лiверпуль позицюнуеться як один з провiдних мют Свропи.
У результат здiйснення вах програм ^яль-нiсть Корпорацi! мюького розвитку, «Ст Челлендж», Структурш фонди СС) мiсто змiнилося. Так, в перюд з 1995 по 2000 р. ставки оренди на торговi примщення збiльшилися з 150 до 250 фунтов за 1 кв. м. Число жителiв центрально! частини мюта виросло, причому, як i в багатьох iнших мю-тах, за рахунок студенпв i молодих фахiвцiв. Тут стала формуватися вiдкрите, «клубне» середовище. З середини 1990-х почалося збiльшення зайнятосп в мют [11].
Так само, як i Манчестер, мюто почало роботу зi сво!м iмiджем, в першу чергу спираючись на спортивш досягнення i музичну культуру. У цьому сенсi Лiверпулю пощастило навгть бiльше, шж Манчестеру, - тут зародилася легендарна група «Бгтлз» (The Beatles), чи!м iм'ям мюька влада активно користуються як брендом. Так, один з найбь льших мiжнародних аеропортв Великобританi!, що знаходиться поряд з Лiверпулем, називаеться на честь солiста групи - аеропорт Джона Леннона (Liverpool John Lennon Airport). Лiверпуль позицю-нуе себе як мiсто дозвiлля та розваг. Одним з ш-струменпв досягнення цiе! мети стала участь у конкур« за звання Свропейсько! культурно! столи-цi-2008, в якому мiсто перемiг.
Однак, незважаючи на щ успiхи, економiчна база мюта доа слабка. Найбiльш яскраве тому шд-
твердження - видiления коштв з Структурних фон-д!в СС на перюд 2000-2006 рр. Рiзномaиiтнi рейтинги р!вшв розвитку мют Великобританп (продук-тивнють, рiвень заробгтно! плати i т.д.) ставлять Лiверпуль на одне з остaииiх мюць. Джентрифша-щя центру супроводжуеться спуспння деяких райошв мiстa. Населення мюта продовжуе знижува-тися, хоча i невеликими темпами: у 2005 р. чисельнють склала 447,5 тис. ошб, а в 2008 р. - 439,1 тис. оаб. Численне сошальне житло, побудоване в 1980-х рр. занепадае i вимагае значних витрат мюь-кого бюджету.
Порiвняльна характеристика розвитку мют. В юторп полгтики вiдроджения мют Великоб-ритaиi! можна видшити два етапи. Для першого характерш ослаблення мiсцево! влади, високий стушт учaстi структур центрального уряду в управл!нш розвитком територп i масштабним впровадженням ринкових мехaнiзмiв в реaлiзaцiю повноважень оргaнiв мiсцевого упрaвлiння. Другий етап характеризуеться пiдвищениям рол! мiсцево! влади за умови активного включення бiзнесу i населення в процес прийняття рiшеиь та !х виконан-ня, а також впровадженням мехaиiзмiв конкурсного фiнaнсувaния реaлiзaцi! проектов.
В цшому програми вщновлення мют носили фрагментарний характер. У мютах вибиралися прiоритетиi райони - центральний або колишшй промисловий, де реконструювалися житло та ш-фраструктура, будувалися комерцiйнi майданчики, впорядковуеться територiя. Дана полiтикa була об-рана усввдомлено з метою коидентрaцi! ресуршв на нaйбiльш гострих проблемних територiях i повно-масштабному !х перетворенш При цьому фшансу-вання проектов здiйсиювaло в основному централь-ний уряд.
У XIX ст. Манчестер i Лiверпуль були найбшьш розвиненими промисловими мiстaми Вели-кобритaнi!. Манчестер був серцем текстильно! промисловосп, Лiверпуль же - найбшьшим порто-вим мютом [1; 3; 5; 11]. У результат зниження конкуреитоспроможностi британсько! продукцп i деiидустрiaлiзaцi! краши обидва мюта пережили стр!мке зниження зайнятосп та швестицш у про-мисловють у 1960-1970-х рр., внаслвдок чого чисельнють населення мют скорочувалася, ввдбувалося збiднеиня населення, що залишилося, тдвищився рiвеиь злочинност, а багато мюьш райони прийш-ли в занепад. Кшець 1970-х - початок 1980-х рошв були ввдзначеш неол!берально! политикою М. Тетчер, що виразилася в централ!зацп повноважень з управл!ння мютом. З цього моменту шляху розвитку Манчестера ! Л!верпуля розшшлися: якщо Манчестер став активно ствпрацювати з центральним урядом, беручи участь у р!зномангтних програмах ! проектах мюького ввдновлення, то опозишйно на-лаштоваш влади Л!верпуля звели це участь до мь шмуму, намагаючись об!йтися сво!ми силами. У результат! в шнш 1980-х рошв Л!верпуль також
став брати активну участь у державних програмах мюького розвитку, проте мюто до цього часу був банкрутом i приеднався до процесу на калька рошв шзшше Манчестера. Таким чином, Манчестер ш-шов вперед за р!внем розвитку переважно за раху-нок полiтичноï лояльност до курсу центрального уряду, шж за рахунок ушкальних управлшських ршень. Тим не менш, незважаючи на те що Манчестер явно досягае усшху в пор!внянт з Л!верпулем, проблеми соцiальноï нер!вносп, високого р!вня злочинност та наявносп занедбаних мюьких тери-торш актуальш сьогодш для обох мют.
Сьогодш обидва мюта в основ! свого розвитку бачать !ндустрто розваг, культуру i спорт. В якост одного з основних шструметгв розвитку мюцева влада розглядають роботу з !м!джем мюта, який до недавнього часу був негативним. Для цього влада беруть участь у конкурсах за проведення р!зних «тематичних» подш - спортивних, культурних. Це впливае на просування мюта як зовш, так i для вла-сних жител!в. Кр!м того, найважлившим досягнен-ням под!бних проекпв е те, що участь у них стиму-люе кооперативне повед!нку в«х защкавлених сто-рш, проектш умови вимагають вироблення комплексного бачення цшей даного проекту [5].
1стори розвитку двох мют-супернишв - Манчестера i Л!верпуля досить схож!: мюта переживали основш перюди тдйому i спаду одночасно i за по-р!внянних причин; дезурбашзащя викликала одна-ков! проблеми; своï стратеги виходу з урбанютич-ноï кризи мюта до« засновують на схожих «опор-них точках». Бшьше того, оскшьки в процеа ввдро-дження мют Великобритани центральний уряд брало значну участь, самоспйнють мiсцевоï влади у вибор! iнстрyмеитiв розвитку була дуже обмежена. Сьогодш в цшому обидва мюта розвиваються, однак штенсивнють цього процесу в Манчестер! значно вище, шж у Л!верпул!
Лiтература
1. Стратегии развития старопромышленных городов: международный опыт и перспективы в России / И. Стародубровская [и др.]; под ред. И. Стародубровской. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2011. - 248 с.
2. Pittsburgh Chronology. Historic Pittsburgh -URL: http://digital.library. pitt.edu/cgi-bin/chronology/ chronology_driver.pl?searchtype=dbrowse&year= 1717&year2=1749. Дата звернення: 26.01.2011 р.
3. Pittsburgh Crime Statistics (PA). URL: http://www.cityrating.com/city- crime.asp?city= Pitts-burgh& state=PA. Retrieved on 2007-09-20 . - Дата обращения: 21.02.2011 р.
4. Pittsburgh ranked tops in U.S. by The Economist / Pittsburgh Post-Gazette, 10/06/2009. - URL: http ://www.post-gazette.com/pg/09161/976252-53.stm. Дата звернення: 26.01.2011 р.
5. Pratt, A.C., Jeffcut, P. Managing Creativity in the Cultural Industries// Creativity and Innovation in Management. 2002. 11(4). P. 225-233.
6. Lloyd P E, Mason C M, 1979, "Industrial movement in North West England: 1966 -1975 Environment and Planning A 11(12) 1367 - 1385
7. Lloyd P. E., Mason C. M. Manufacturing industry in the inner city: a case study of Great Manchester// Transactions of the Institute of British Geographers, 1978.
8. Lorant S. Pittsburgh: The Story of an American City (5th ed.). Esselmont Books, LLC, 1999.
9. Lotke E. Pittsburgh: the rest of the story/Report, Institute for America's Future, 2009, http://www.ourfuture.org/files/pittsburgh-rest-of-the-story.pdf.
10.Mallach A. Facing the urban challenge: The Federal Government and America's Older Distressed Cities, Urban Institute, 2010, http ://www. urban. org/url.cfm?ID=1001392.
11.Keeble D. Industrial Decline in the Inner City and Conurbation// Transactions of the Institute of British Geographers, New Series. Vol. 3. No. 1. 1978. P. 110.
Стаття надшшла до редакцп 20.08.2014
Прийнято до друку 10.09.2014
