ДОСЛіДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦіОКУЛЬТУРНОГО ТА ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ ДОНБАСУ В КОНТЕКСТі НАГРОМАДЖЕННЯ РИЗИК-ПОТЕНЦіАЛУ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

ДИСКУС1ЙНИЙ КЛУБ

В. П. Антонюк,

доктор економтних наук, О. Д. Прогшмак,

1нститут економти npoMU^oeocmi НАН Украгни, м. Кигв

ДОСЛ1ДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦ1ОКУЛЬТУРНОГО ТА ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ ДОНБАСУ В КОНТЕКСТ НАГРОМАДЖЕННЯ РИЗИК-ПОТЕНЦ1АЛУ

Донбас завжди був одним iз найбшьших та ва-гомих для Укра!ни регiонiв, в якому сконцентровано значну частку природних та людських ресурив, а та-кож провiднi галузi iндустрiально! економiки. Про-мисловий розвиток Донецько! та Лугансько! областей почав формуватися у другiй половиш XIX ст., найбiльшого розквiту досягнув у 60-70-11 роки ХХ ст. В структурi видiв економiчно! дiяльностi цих областей переважають капiталомiсткi галузi шдуст-рiального типу: вугледобувна, металургшна, енерге-тична, машинобудiвна, хiмiчна, ям на сучасному етапi мають низький технiко-технологiчний рiвень розвитку ( в основному 3-й технолопчний уклад) та потребують модершзаци. 1х функщонування пов'я-зане з поширенiстю небезпечних та важких умов працi, негативним впливом на навколишне середо-вище внаслвдок бiльш високого рiвня промислового забруднення, що формуе специфiчне середовище житгедаяльносп населення дано! теригори. Донбас е основним старопромисловим регiоном Укра!ни (СПР) з уам букетом притаманних цим регiонам проблем, як будучи помноженими на специфiчне соцюкультурне середовище, сформоване внаслвдок iсторичних процесiв розселення, шформащйно-ку-льтурно! полiтики Укра!н та Роси, створили ту вибу-хонебезпечну сощальну сумiш, яка вилилася в сепаратизм та збройний конфлiкт на Сходi Укра!ни .

Територiя регюну - це конструкт iсторичний, соцюкультурний, економiчний та шституцюналь-ний, що в комплек формуе потенцiал його самороз-витку або потенщал деградащ!. При цьому сощо-культурнi процеси в цьому вiдiграють провiдну роль. В якостг гтотези авторами висунуто тезу, що на теренах Донбасу було сформовано таке соцг-альне середовище, в якому поступово зростав ри-зик-потенцгал, що в сукупностг з1 слабюстю та не-ефективтстю державних тституцш призвело до сепаратиських i проросшських настро!в значно! ча-стки населення та стало приводом для агреси й

розв'язання на теригори Донецько! - Лугансько! областей збройного конфлiкту.

Для того, щоб обгрунтувати, що на теригори Донбасу було сформовано сощальне середовище, яке мае значний ризик-потенцiал, треба передуем розглянути iсторичну спадкоемнiсть цього середо-вища та соцiокультурнi процеси, в яких значну роль зирали геополiтичний фактор, специфiчнi процеси заселення територи, урбанiзацi! та забудови шах-тарських мiст, формування освiтньо-культурного простору, конструювання регiонально! щентично-сп, виникнення в цьому регiонi так званих «ризик-солвдарностей». При цьому ми виходимо з цившза-щйно! парадигми i вважаемо рiвнозначною з ш-шими чинниками роль соцюкультурних факторiв у суспiльному розвитку.

Об'ективш тенденцИ посилення рол1 соцю-культурних чиннишв територ1ального розвитку. Ще в середиш 80-х роив ХХ ст. ввдбулося перенесения акценпв з технолопчних i полiтичних аспектов модершзаци на !! соцiокультурнi аспекти. В нау-ковому середовищi сформувалася думка, що в пост-iндустрiальному сусmльствi в якост домiнаиги мае розглядатися сфера не суто економiчних, а перш за все, сощальних ввдносин. Науковцi вiдзначають, що економiчнi процеси визначаються сукупнiстю суст-льних шститупв. До таких iнстигутiв належать не тшьки правовi норми i адмшютративш рiшения, а й системи щнностей, прiоригети, традицл, мораль, етика, що панують у суспiльствi1. Науковцi шсти-туту економiки й прогнозування НАН Украни стверджують, що в актуальнш структурi соцюкуль-турнi фактори визначають економiчнi змiни. Вiд свь домосп, освiти, поведiнки людини залежить те, як буде змiнюватися економiчна система (актуальна структура), хоча сама сввдомють, освiченiсть, пове-дiнка залежать ввд рiвня економiчного розвитку сусшльства (фундаментальна структура)2.

1 Кальченко Т.В. Глобальна економжа: методолопя системних дослiджеиь: монографiя / Т.В. Кальченко. - К.: КНЕУ, 2006. - 248 с. С.49-51.

2 «СОДЮКУЛЬТУРЫ ВИМ1РИ МОДЕРШЗАЦП ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ» (I етап: Актуальтсть соцiокульгуриих парамегрiв екоиомiчиоl модершзаци)

[Електронний ресурс] // Вiддiл моиiгориигових до-слiджеиь соцiальио-екоиомiчиих граисформацiй ДУ «1ЕПр НАН Украши» травень - грудень 2014 р.. - Режим доступу: http://ief.org.ua/wp-content/uploads/2015/02/ Socio kulturni-vymiry-modernizacii-22_12_2014_V03 .pdf.

Зпдно з такими уявленнями наповнюеться но-вим змiстом поняття людських i сощальних ресур-сiв, як важливих чиннишв поспндуст^ального роз-витку. Роль сощокультурних факторiв в активiзацil процесу модершзацшних зрушень поки ще недоощ-нена в Укра!ш, в той час як в розвинених кра!нах вiдбуваеться не тальки розширення теоретичних уявлень, але i тдвищення уваги до цих питань. У рамках захвдно! економiчно! думки наукове осмис-лення ролi сощокультурно! складово! економiчного розвитку, бере свш початок з шнця Х1Х - початку ХХ ст. за такими напрямами: культурно-юторичний (В. Зелiзер, Г. Зiммель), стадiально-технологiчний (Д. Белл, О. Тоффлер), багатофакторний (Р. Арон, Р.Л. Хайлбронер) та iн.3

Сформувалась цившзацшна парадигма, яка представлена в роботах О. Шпенглера, К. Ясперса та сучасних авторiв - С. Ганпнгтона, Ю. Яковця, Ю. Павленка та ш. Дослiджуючи економiчнi законо-мiрностi зародження, розквiту та занепаду цившза-цiй, прибiчники даного пiдходу наголошують на рiвноправностi впливу рiзних факторiв (економiч-них, полiтичних, релiгiйних, культурних, нацюналь-них та iн.) на х1д iсторичного розвитку4. При цьому базовий рiвень (тдгрунтя цившзащйного процесу) визначаеться нащонально-етшчними цiнностями, менталiтетом людських спшьнот, традицiйною культурою та стереотипами побуту, звича!в, укладу буття5.

У бiльшостi соцiологiчних та соцiоекономiчних теорiй обгрунтовуеться, що в сучасних умовах сощ-альнi чинники, як i морально-етичнi цiнностi стають фундаментом усього суспшьного розвитку. Цю змiну суспшьно! парадигми сформував сощокуль-турний, соцiально-iнформацiйний тип постшдустрь ально! спшьносп, який прийшов на змiну адмшст-ративному i соцiально-економiчному типу, або тех-нократично-економiчноl едносп, засновано! на роз-подiлi працi. Такий тдхвд в регiональному аспектi означае, що розвиток регюну включае не тшьки еко-номiчнi, а й культурш, освiтнi, екологiчнi, соцiальнi, полiтичнi та iншi аспекти життя регiону, що дозво-ляе сприймати його як регюнальний соцiум та ко-лективний соцiально-економiчний суб'ект.

Такий методологiчний тдхвд е важливим для аналiзу та розушння процесiв, як вiдбуваються в старопромислових регiонах. Це обумовлено також

3 Вере]шенко Т. С. Соцюкультурш критерп концеп-цiй економiчного розвитку [Електронний ресурс] / Т. С. Веремшенко // Ефективна економiка. - 2012. - № 5. - Режим доступу: ЬИрУ/^м^.есопоту. nayka.com.ua/ ?ор =1&/=1349.

4 Там само.

5 Кримський С.Б. Глобалiстка та репонально-нацю-нальний чинник в iерархil цивiлiзацiйних процесiв // Ево-люцiя економiчного розвитку та економшчних теорiй

(проблеми дослiдження та викладання): Матерiали

тим фактом, що i в розвинених кра1нах штегрування СПР до економiки знань зштовхуеться iз чималими труднощами, адже потребуе високо1 концентраци творчих сил, !х «критично! маси», а також постойного накопичення нового в надрах старих структур. Справа не тшьки в тому, що рiзка структурна пере-будова в цих регюнах, яка пов'язана iз закриттям не-ефективних виробництв, породжуе значну соща-льну напругу. СПР басейнового типу це - своер1дн1 регюналът соцгуми, ям втратили, або тколи не мали рис централъних реггонгв з гх високим креати-вним та адаптивним потенциалом, спроможним ге-нерувати I сприймати тновацп та гнучко реагу-вати на новI вимоги сустлъного розвитку.

1снуе багато визначень регюну як сощуму, але вони в сутносп незначно вiдрiзняються одне ввд одного. Якщо !х узагальнити, то регюналъний соцгум може визначатися як стШка соцгалъно-територг-алъна стлътстъ або соцгалъно-територгалъне утворення, яку поеднуе схожгстъ умов життедг-ялъностг людей в единому економгчному, полтично-правовому, екологгчному та етнокулътурному про-сторг. Донбас на протязi десятирiч сформувався не тшьки як адмiнiстративно-територiальне утворення, яке об'еднуе географiчне мюце, единий центр адмь шстративного управлшня, але i як специфiчна сощ-окультурна цiлiснiсть, обумовлена единим ареалом соцюкультурного простору. Вiн ввдповвдае усiм критерiям И виокремлення з позицш економiчноl со-цюлогп, якими е: територiальна концентрацiя насе-лення на вiдносно компактнш територп; просторове уособлення; соцiально-економiчна цiлiснiсть; са-модостатшсть виробничо1 i невиробничо1 сфер для задоволення основних потреб населення; специфша якiсного складу населення i середовища його житте-дiяльностi; усвiдомлення бшьшютю мешканцiв при-належност до дано1 територiальноl спiльноти, наяв-шсть спшьних iнтересiв, як формують певнi типи територiальноl поведiнки населения6. Особливос-тями Донбасу е бшьш пiзня (в юторичному масш-табi) та специфiчна iсторiя освоення та iндустрiаль-ного розвитку його територп, особливий статус в межах попередшх державних утворень (Росшсько! iмперil та СРСР), його прикордонне розташування в Укра!ш.

Можливост устшного включення в процеси свтового розвитку - до регiонiв це ввдноситься в тш

мiжнародноl наук.-практ. конф. 26-27 кв^тня 2000 р. -С. 39-41.

6 Попов В.Б. Социокультурная гетерогенность Украины в индустриальном и постиндустриальном измерениях / В.Б. Попов // Стосунки Сходу та Заходу Укра!ни: минуле, сьогодення та майбутне: Матерiали Всеукрашсь-ко! конференцп, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./ Наук. ред.. 1.Д. Кононов. - Луганськ: Знание, 2006. - 368 с. -С. 125.

же Mipi, що i до краш - сьогодш бшьш шж будь-коли залежить вiд якост людського капiталу в них. Btîm та система його формування i використання, яка на протязi довгого часу склалася в Донбасi тальки за-крiплюe i посилюе iснуючий центро-перифершний розлом сучасного суспiльства. Суттева рiзниця по-мiж Донбасом i повнощнними центральними районами в тому, що в ньому не тшьки не накопичувався, а навпаки, поступово втрачався креативний люд-ський i сощальний потенцiал, який е неодмшною складовою центрального району, двигуном його руху.

1стор1я заселення Донбасу та формування регионального сощуму. В демосощальному плаш Донбас являе собою регiон 3i складною сумiшшю нацiональностей, що обумовлено iсторiею його заселення. У XVI-XVII ст. заселення так званого «Дикого поля» здшснювалось украшським та донським козацтвом, а також вихвдцями з Правобережно! Ук-ра1ни. У XVIII ст. територiя сучасного Донбасу поступово заселяеться не лише вихвдцями з центрально! Украши та Роси, але й переселениями з Балкан та Криму. Напришнщ XVIII ст. населення Донеччини представляли понад 30 етноив, серед яких у 1779 р. украïнцi становили понад 61,3% вiд загально! чисе-льност населення. За ними йшли росiяни (20,5%), греки (7,3), вiрмени (6,1%), молдовани (2,5), а на ре-шту припадало трохи бшьше 2% вiд загально! кшь-кост населення краю7.

На початку iндустрiального розвитку Донбасу (друга половина Х1Х - початок ХХ ст.) штенсив-нiсть заселення територiï прибулими з iнших регю-нiв зросла, що було обумовлено зростаючою потребою в робочш силi для новостворюваних тдпри-емств. Розвиток вугiльноï, а в подальшому i мета-лургшно! промисловостi потребував десятков i со-тень тисяч нових робочих рук. При порiвняно висо-кш забезпеченост мiсцевого селянства землею воно неохоче йшло працювати в промисловiсть, де умови були жахливими. Тож основна частина найманих робiтникiв прибувала з аграрно перенаселених регь онiв, причому переважно росiйських. Перший Всеросiйський перепис населення, проведений у 1897 р., виявив, що росiйськi губернiï були батьшв-щиною 46,7% усiх переселенщв, украшсьш - 37,9%, бiлоруськi - 0,8%, решта мiгрантiв походили з ш-ших частин iмперiï, зокрема з Кавказу8.

7 Шрко В. О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий ^торичний нарис i уривки з джерел). - До-нецьк: Схщний видавничий дам, 2003. - 180 с.

8 Олекшенко О. З плавильного казана Ампери / Тиж-день. - 28 листопада, 2011р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//tyzhden.ua/History/35590

9 ГогохАя Н.Т Урбанiзацiйнi процеси в Донбам в

30-х рр. ХХ ст. / Н.Т. ГогохАя. - Стосунки Сходу та Заходу

Украши: минуле, сьогодення та майбутне: Матерiали Все-

укра1нсько1 конференцiï, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./

Наслiдком мiграцiйноï политики стало домАну-вання у промислових мютах Донбасу на початку 20-х рошв вихвдщв з украшського села, однак в 30-ii роки не тальки загальмувалась природна урбашза-щя украшщв, а й попршилась мовна ситуащя в зв'язку Аз зростанням прибулих Аз росшських регю-шв. В 1926 р. в Донбас укра1'нцА становили 64,1% населення i тшьки 40,6% робгтництва, роаяни - ввд-поввдно - 26% i 48%9.

В дослАджуваний перюд динамАчно зростала чисельнють населення Донбасу та змАнювалась його сощальна структура. Чисельнють робАтнишв на Донбас впродовж 1926-1936 рр. збшьшилась в 3,3 рази, в той час як в СРСР - у 2,6 рази. При цьому 45% поповнення робгтничих кадрАв Украши в перюд 1926-1929 рр. становили селяни, а у Донбас цей процес був ще бшьш вираженим. Серед шахтарАв i металурпв, як влаштовувались на тдприемствах Донбасу у 1928 р. селяни становили ввдповвдно 70,5%, а у 1930-1932 рр. - 80%10. У 30-ii роки селяни залучались до промислових мют головним чином за оргнаборами - договорами Аз колгоспами, за постановок» РНК СРСР №861 вад 28.04.33 р. органи мЫ-ци райцентрАв були зобов'язаш видавати паспорти завербованим за оргнабором без перешкод11.

Державна полАтика СРСР активно сприяла м1г-раци в мюта «великих строек» представнишв рАзних нацюнальностей та рАзних релЫйних конфесш. У середньому в 30-х роках для роботи лише у вугшь-нш промисловосп i будАвнищи на Украшу щорАчно прибувало близько 40 тис. робгтнишв головним чином Аз РФСР (Курсько", Воронезько", Орловсько1', Смоленсько1' областей)12. ОкрАм селян робочою силою слугували також ув'язнеш, яких направляли в Донбас на виправно-трудовА роботи. Дослвдники ввдзначають, що у повоенш роки в полгтищ забез-печення регюну робочою силою окр1м комсомоль-сько-молодАжних призовАв та наборАв додалися депортаций переселения репатршованих та Антернова-них, розконвойованих, амнютованих та вшськово-полонених. Таким чином, упродовж майже 100 роив Донбас поглинав вихвдщв Аз терешв усАе1' Росш-сько1' Ампери, а пот!м СРСР. Сюди масово 1'хали т-сля ввдбуття покарань у мюцях позбавлення волА, особливо тсля низки амнютш у 1950-х роках13. Най-бшьшу частку серед переселених на Донбас скла-дали чоловши працездатного вшу, як 1'хали сюди на

Наук. Ред.. 1.Д. Кононов. - Луганськ: Знание, 2006. -368 с. - С. 321.

10 История рабочих Донбасса. - К: Наукова думка, 1981. - Т.1. - С.245-246.

11 Державний архАв Доненькох обласп (далА -ДАДО).- Ф.-6 - Оп.2 . - Спр.23. - Арк.5. (цитуеться за [9]. - C 318).

12 Урбанизация и развитие городов в СССР. - Л.: Наука, 1985, с.46.

13 Олекменко О., цит. праця.

заробгтки та в пошуках незалежност! Формувалося специфiчне соцiальне середовище, ввдрване вiд свого етнiчного та релшйного корiння, родинних зв'язкiв та обов'язшв, що накладало суттевий ввдби-ток на сощальш вiдносини (поширеним були бру-тальн!сть, насилля, пияцтво).

Особливостi процеав урбашзаци та забудови шахтарських м1ст Донбасу. Форсована шдустрь алiзацiя Донбасу в першi десятирiччя ХХ ст. дикту-вала прискорену урбашзащю. Адже саме мiсто, згiдно з принципами планово! економiки, е базовим елементом промислово! системи, а м!грацп, якi сти-мулюються владою, забезпечують !! потреби в робо-чш силi. На початку ХХ ст. на територп сучасно! До-нецько! областi знаходилось лише 4 мюта. Вже про-тягом 20-30-х роив на територп Донбасу бшя старих i новостворених пiдприемств виникли робiтничi по-селення, якi згодом почали перетворюватись в !нду-стрiальнi центри, внаслiдок чого з'явилось ще 12 мют (Краматорськ, Макпвка, Дебальцеве, Кон-стянтин!вка та iншi). Згiдно з переписом населення 1939 р., воно зросло у два рази проти 1926 р., три чверт його мешкало в мютах. Щорiчнi темпи приросту мiського населення в промисловому Донбасi були, особливо в 1927-1931 рр., у 2,4 рази вищими, н!ж загалом по Укра!ш (вiдповiдно 12,2% та 5%). За цей перюд мiське населення Ворошиловградсько! областi зросло у 4,2 рази, Сталшсько! - у 3,7 рази. Для порiвняння, в областях, що традищйно в!др!зня-лись досить високим рiвнем урбашзацп, прирiст мь ського населення був нижчим: у Харк!вськ!й области - у 2,3 , Кшвськш - 1,5, Одеськ!й - у 1,4 рази14.

Аналiзуючи процеси урбашзацп, необхiдно враховувати, що Постановою ВУЦВК та РНК ввд 24 квгтня 1924 р. створено двi офiцiйнi категорп мiських поселень i визначено порядок переходу на-селених пунктов у розряд мюьких, висунувши лише одну «категоричну» умову: наявшсть 3 тис. жителiв для переведення в категорiю «селища мюького типу» (СМТ) i 10 тис. - в категорто «мюто»15. Також у« так зван! «передмютя», що знаходились у безпо-середньому шдпорядкуванш мiськрадi були включен! до складу даного мюта. Тому напередодн! про-ведення перепису до СМТ було зараховано як стар! мютечка !з сталими мюькими традицiями, так i ве-лику к!льк!сть робгтничих селищ, що виникли до-вкола великих тдприемств.

Анал!з статистики даного перепису показуе, що 37,8% мюького населення Ворошиловградсько! ! по-над 20% Сталшсько! областей мешкало в СМТ, бь льшють з яких були просто житловими додатками

до тдприемств ! шахт. М!н!мальна кшькють мешка-нц!в таких селищ мюького типу ледве сягала 2 тис., максимальна - наближувалась до р!вня малого або нав!ть середнього мюта. Якщо к!льк!сть населення подолала певний пор!г, це було визначальним фактором перетворення його вже в мюто. В 30-т! роки таким чином виникли мюта Амвроспвка, Дзер-жинськ, Дружк!вка, Брянка, Волноваха, Кад!евка, Краснодон, Лисичанськ, Ровеньки та ш. м!ста Донбасу.

Стал!нська ! Ворошиловградська област! вже в той час були найбшьш урбан!зованими в Укра!ш, в!дпов!дно 78,1% ! 65,7% населення яких було мь ським. На територ!! Стал!нсько! област! в 1939 р. розташовувалось 120 мюьких поселень (31 мюто ! 89 смт), Ворошиловградсько! - 105 (21 мюто ! 84 смт). Для пор!вняння - у Харшвськш - 57 (13 мют ! 44 смт), у Дшпропетровськш - 38 (10 мют ! 28 смт), у Кшвськш - 30 (10 мют ! 20 смт). З 87 великих (бь льше 100 тис.мешканщв) та середшх (20-100 тис.) мют Укра!ни - 31 розташовувалось саме на територп Донбасу ! мешкало тут 30% ус!х жител!в великих ! середн!х мют Укра!ни. Водночас в!дбувався процес значного укрупнення самих м!ст за чисельнютю його жител!в. Так, за зазначений пер!од населення Краматорська зросло в 7,5 раз!в, МакИ'вки - у 5, Ста-л!на, Жданова, Горл!вки - у 4 рази, Костянтишвки -у 3,8, Снак!ева - у 2,5; Луганська - у 2 рази. Але най-бшьшу активнють у процес! зростання населення проявляли колишш селища ! мал! мюта: Час!в Яр -у 22, Свердловськ - у 11,97 рази16.

Для пор!вняння: велик! мюта Укра!ни з дав-ньою ютор!ею, як! стали осередками культурного ! економ!чного життя, мали менш! показники зростання к!лькост! населення: Ки!в - у 1,6, Одеса - в 1,4, Харк!в - у 1,9 раз!в. Швидюстъ темтв урбатзацИ Донбасу в цей час дозволила деяким дослгдникам вважати гх не оргатчними, а патологгчними11.

На сучасному етап! мюто е складним адмшст-ративним, економ!чним, соц!альним утворенням. Поняття «м!сто» у л!тератур! розглядаеться у двох ракурсах: як поеднання територ!ально! громади, територ!!, економ!ки, або як ввдкрита система, здатна до самооргашзацп. Вона характеризуеться концент-ращею р!зноман!тних форм соц!ально! й економ!ч-но! д!яльност!, сусп!льних в!дносин ! зв'язк!в, !н-формац!йних поток!в та культурних здобутк!в, що найб!льшою м!рою визначае соц!ально-економ!чний розвиток та добробут людей регюну й кра!ни. Су-часн! велик! м!ста е основними культурними й соц!-ально-економ!чними центрами, основою розвитку

14 Гогох!я Н.Т. Урбашзацшш процеси в Донбас! в

30-х рр. ХХ ст. / Н.Т. Гогох!я. - Стосунки Сходу та Заходу

Укра!ни: минуле, сьогодення та майбутне: Матер!али Все-

укра!нсько! конференц!!, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. /

Наук. Ред.. 1.Д. Кононов. - Луганськ: Знание, 2006. -368 с. - С. 314.

15 Там само. - С. 312.

16 Там само.

17 Там само. - С. 315 (див. також [19]).

регюшв i держави в цшому. 1ндустрГальш мюта кон-центрують значну частину виробничого, науково-техшчного, штелектуального, шноващйного i фь нансового потенщалГв та стають сучасними центрами розвитку наукоемних галузей промисловосп, що сприяе економГчному розвитку та тдвищенню якосп життя населення.

Прискореш процеси урбашзацп Донбасу не за-безпечували вадповадний мюькому типу поселень соцюкультурний та побутовий розвиток. Вже юну-ючГ мюта, розростаючись, поглинали прничГ посе-лення, автоматично перетворюючи мешканщв на городян. Саме адмшютративний фактор приросту мюького населення, замють природного та мГграцш-ного, в зазначений перюд зумовлював штучнють та патолопчнють такоï урбашзацп. Внаслщок цього новГ мюта опинилися перед проблемою створення мюьких традицш на пустщ, а це вимагало не тшьки часу, а i певних умов, яких не юнувало.

Цю штучнють урбашзацп Донбасу як процесу розповсюдження мюького способу життя шюструе розселення робГтнишв саме вугiльноï промислово-сп, яке зумовлювало ïх «нашвмюький» спосб життя. Шахти здебшьшого розташовувались у при-мгськГй зош ГндустрГальних центрГв або ж у сшь-ськш мюцевостг Хоч тдвищення статусу робгтничих поселень до мют поступово призводило до по-кращення ïх благоустрою, цей процес вщбувався за-надто повшьно. Чимало робгтнишв вугiльноï промисловосп Донбасу ще й на початку 40-х роив мешкали в бараках i казармах, що не мали центрального опалення i води. Хоч шахтарГ за статистичними звь тами й потрапили до категорп городян, але не ввд-чули на собГ змш, як дав ïм мюький спосб життя. Характерною особливютю мюького побуту 30-х ро-шв була житлова тюнота i скупченють. ТодГ на кожного Гз украшських жителГв припадало 5,3, а в Донбас - тшьки 3,8 м2 житловоï площГ18.

РГвень забезпеченосп житлом i в 50-х роках за-лишався украй низьким - в межах 5,5 м2 житловоï площГ на одну особу. Значну частину житлового фонду в шахтарських мютах складали нашвземля-нки, шдвали, казарми, бараки, колишш виробничГ примщення, а також будинки, зведеш в 19051912 рр. У великих мютах (Сталшо, Ворошиловград, Макпвка тощо) переважним типом житла була комунальна квартира, заселена кшькома см'ями. Надзвичайно низькою була i якють новозбудованого житла, яке за 4-5 роив експлуатацп набувало аварш-

ного стану19. Ситуащя почала полГпшуватись лише в шнщ 50-х - на початку 60-х роив.

Одночасно Гз значними темпами введення в дто нових промислових тдприемств, на Донбас встала низка проблем пов'язаних Гз розселенням i облашту-ванням побуту прибуваючоï в регюн робочоï сили. Обов'язки життезабезпечення шахтарських селищ та мют, облаштування, утримання комунальних об'екпв протягом 1950-1980-х рошв були майже повнютю покладеш на МГнвуглепром. Вугшьш ком-бшати виступали також безпосередшми забудовни-ками шахтарських мют та селищ, хоча щорГчш плани зведення нового житла ними не виконува-лись. Ус витрати, пов'язаш з будГвництвом Гнже-нерно-комунальних споруд, шляхГв, будГвель соща-льно-культурного призначення тощо вносились в ii часи до зведеного кошторису будГвництва шахти. Так, на початку 50-х роив «Сталшвугшля» та «Ар-темвугшля» здшснювали забудову в 120 селищах та 10 мютах Сталiнськоï обласп; «Ворошиловград-вугшля» та «Донбасантрацит» були забудовниками 118 селищ та 15 мют Луганськоï обласп20.

З метою полшшення проектування шахтарських населених пунктов Рада МшстрГв УРСР затвердила Положення про будГвництво шахтарських селищ, яким детально регламентувалась забудова шахтарських селищ i, наприклад, кшькють поверхГв житлових будиншв навГть центрГв мют не мала пе-ревищувати чотирьох, що визначало ïх потворний зовшшнш вигляд. До середини 60-х рошв в них пе-реважали одно- та двохповерховГ будинки, а в Сели-довому, зокрема, були будинки Гз солом'яними CTpi-хами21. Для прискорення виршення житлового пи-тання також досить часто будували дерев'яш збГрш будинки. I хоч в великих мютах будГвництво поступово припинялось, в малих, навпаки, воно ставало дедалГ поширешшим У деяких, особливо «мо-лодих» мютах збГрш дерев'яш будинки становили 60% мiськоï забудови. У шахтарських мютах та селищах ïх було вдвГчГ бшьше, шж це передбачалось планами забудов внаслщок замши будГвництва дво-

поверхових будиншв одноповерховими дерев'яни-

22

ми .

МюцевГ проектш та архггектурш оргашзацп було укомплектовано кадрами недостатньо квалГфь кованими, що спричинило застосування одномашт-них архгтектурних прийомГв та композицш, вГдсут-нГсть оригГнальних архГтектурних ршень. Так, з 14 головних архгтектор1в Луганськоï областГ лише 7

18 1сторГя УРСР. - К.: Наукова думка, 1984. - С.231.

19 Кузша К.В., Лихолобова З.Г. Сощально-економь чнГ процеси у монопрофГльних мютах Донбасу (1950 -1980-ri роки) // К.В. Кузша, З.Г. Лихолобова. - Донецьк, 2010. - 335 с. - С.120.

20 Центральний державний архГв вищих органГв

влади та управлшня (далГ - ЦДАВО) - Ф.Р-2605. -

Оп. 8. - Спр.612. - Арк. 1 (цитуеться за [19]. - С.111).

21 Державний архГв Доиецькоï областГ (далГ -ДАДО). - Ф.Р-3780. - Оп. 2. - Спр.37. - Арк. 56 (цитуеться за [19]. - С.113).

22 ЦДАВО.- Ф.Р-2605. - Оп. 8. - Спр.612. - Арк. 4547; ДАДО.- Ф.Р-2689- Оп. 1. - Спр.180. - Арк. 32-33. (цит. за [19]. - С.113).

мали вищу apxiтeктypнy оcвiтy, а з 18 paйонниx ap-xiтeктоpiв жоден не мав cпeцiaльноï apxiтeктypноï оcвiти23.

Не йшлоcя пpо apxiтeктypнy нeповтоpнicть мicт, вони були cxожими одне на одне, однаково ci-pими, бeзвиpaзними, i нaвiть потвоpними. Не дивно, адже бyдiвництво здiйcнювaлоcь не apxiтeктyp-ними, а, в оотовному, вyгiльними об^днаннями. В той чac коли вiтчизняною пpaктикою забудови мicт в кpaïнi cтaновилacь нова, cyre мicькa фоpмa, - мш-pоpaйон, для шaxтapcькиx мicт Донбacy зaлишaлacь iндивiдyaльнa забудова, в якш поeднyвaлиcя еле-менти мicького i «ль^кого cтилю життя з неодмш-ними гоcподapcькими cпоpyдaми та ^жад^ними дiлянкaми.

З 1958 p. pозпочaлоcя мacовe бyдiвництво ма-логaбapитного дешевого житла за типовими ^оек-тами (так званих «xpyщоб»), як певним чином зни-зили гоcтpотy житлово1' пpоблeми, але не набагато тдвищила комфоpтнicть пpоживaння.

Зaгpозою для подальшого юнування шaxтap-cькиx мicт Донбacy cтaло пpоciдaння гpyнтy в жит-лових мacивax над шахтними в^об^ками, оcкiльки нepiдко шaxтapcькi мicтa та телища пpоeктyвaлиcь i бyдyвaлиcь над дшьницями дiючиx шахт та в безпо-cepeднiй близькоcтi вiд них. Внаолвдок цього зазнали pyräami' не тальки бyдiвлi, а й водопнш та ко-мyнiкaцiйнi мepeжi, очиcнi cпоpyди, шляхи. Пpи цьому peмонт зpyйновaниx бyдiвeль та пepeceлeння нaceлeння з небезпечних зон ввдбувало^ незадовь льно. Нaпpиклaд, в м. Новогpодiвкa було тдооб-лено шахтними в^об^ками 136 будиншв, а запла-новано peмонт лише чотиpьоx. Ця ^облема шахта-pcькиx мicт зaгоcтpювaлacь з кожним pоком - в 80-х pокax пiд деякими з них пpоcтягaлиcь дecятки кь ломeтpiв виpобiток, а ефективних зaxодiв для ïï по-долання не вживало^. Kоштiв мicцeвиx бюджeтiв на це не вистачало. Адже, нaпpиклaд, peмонт тальки однieï вулищ м. Бiлозipcькa в 1989 p., яка pyйнyвa-лacь з цих пpичин, вимагав втpичi бiльшe коштiв шж cклaдaв бюджет на блaгоycтpiй мюта24

Обов'язки щодо блaгоycтpою шaxтapcькиx мют покладалшь як на мicцeвi paди, так i на вyгiльнi тд-пpиeмcтвa, але на пpотязi 50-х pокiв цш cпpaвi не надавало^ великого значення i в багатьох мютах pоботи з блaгоycтpою фактично не пpоводилиcь, з пpичини нecтaчi коштгв, тexнiки, pобiтникiв. В дуже поганому cтaнi була доpожня iнфpacтpyктypa, о^ вiтлeння вулиць (в деяких мicтax, таких як Mоcпинe, Шaxтapcьк оcвiтлeння мала лише п'ята частина до-вжини ycix вулиць). В^ут^ть бpyковaниx шляxiв пpизводило до того, що нaвecнi, чepeз бeздоpiжжя

^оду^и xapчyвaння (пpо iншe i не йшлоcя) y багатьох шахтних мicтeчкax та ceлищax Лyгaнcькоï област! завозили тpaктоpaми25.

Пpотягом 1960-1980 pокiв yтpимaння шaxтap-cькиx мicт помгтно полiпшилоcь завдяки маоттаб-ним ^ограмам озеленення, оcвiтлeння вулиць, pe-монту шляxiв i тpотyapiв, обладнання cпоpтивними i дитячими майданчиками. Але вже y дpyгiй поло-винi 80-х pокiв внacлiдок зaгоcтpeння кpизи y вуп-льнш гaлyзi, в шaxтapcькиx мicтax питання благо-ycтpою та ^шального pозвиткy шaxтapcькиx мicт були вдоунеш на дpyгий план, адже ввддш житлово-комунального та побутового обcлyговyвaння тpyдя-щих був cтpyктypним пiдpоздiлом Miнвyглeпpомy УРСР.

Пpодyктивнicть пpaцi в вупльнш гaлyзi почала знижyвaтиcь, але в^обнищ^во потpeбyвaло ^и-буття нових pобiтникiв зaмicть впpовaджeння нових технологш. Звичайною cтaлa пpaктикa, коли новi шахти вже були ввeдeнi в етеплуатащю, а житло для нових ^а^вни^ ще не було зведено. Житлова ^облема завжди зaлишaлacь одшда з актуальш-ших, гоcтpотa яко1' обyмовлювaлacь бeзпepepвним поповненням пpибyлими pобiтникaми. У 90-т1 pоки пpоцec забезпечення нaceлeння житлом piзко погip-шивcя. Так, y Донeцькiй облacтi y1990 p. на квapти-pномy облшу в мicтax пepeбyвaло 281,7 тиа ciмeй та одинaкiв, отpимaли квapтиpи лише 21, 4 тиc. (7,6%), y 1995 p. щ показники були такими: на квapтиpномy облiкy - 234,7 тиc., отpимaли житло - 7,6 тиа, або 3,2%26. Анaлогiчнa cитyaцiя мала мicцe i в Луган-cькiй облacтi. ^оце^ pинковоï тpaнcфоpмaцiï та pecтpyктypизaцiï вугшьно1' гaлyзi негативно позна-чилиcя на cтaновищi багатьох малих та cepeднix мicт доcлiджyвaниx облacтeй, обумовивши ïx зане-пад.

Доcлiдники вiдзнaчaють, що в останш дecяти-piччя на Донба« pозвивaлиcя пepeвaжно облacнi цeнтpи, де були cконцeнтpовaнi оcновнi кап1тали pe-гiонy та офicи нaйбiльшиx компанш. Оcобливо це cтоcyeтьcя Донецька, в якому з наближенням мCвpо-2012" pозпочaвcя cтpiмкий pозвиток мicькоï iнфpa-cтpyктypи. Micто активно пpикpaшaли та облашто-вували. Покpaщeння зовн1шнього вигляду облac-ного цeнтpy cyпpоводжyвaлоcь зyбожiнням меш-кaнцiв на пepифepiï peгiонy.

Уpбaнiзaцiя Донбacy була фоpcовaнa i вже тому cпeцифiчнa. Bиcокиx темтв 1й надавали не т1льки вугшьна та мeтaлypгiйнa бази, а також xiмiчнa пpо-миcловicть (Лиcичaнcьк, Слов'яшьк, Pyбiжнe, Гоp-лiвкa, Kоcтянтинiвкa) i машинобудування. Але cпpaвжня cпeцифiкa цього пpоцecy полягae в тому,

23 Дepжaвний apxiß Лyгaнcькоï облacтi (дaлi -ДАЛО). - Ф.Р-179. - Оп. 11. - С^.35. - Аpк. 74-77 (циту-eтьcя за [19]. - С.116).

24 ДАДО. - Ф.Р-3780. - Оп. 2. - Cпp.424. - Аpк. 3;

^.688. - Äpx. 57-58 ^myeibcM за [19]. - С.115).

25 ДАЛО. - Ф.П-179. - Оп. 5. - Cпp.586. - Äpx. 15 (цит. за [19]. -С.118).

26 Стистичний щоpiчник У^аши за 2010 pix. [Елек-тpонний pecypc]. - Режим доcтyпy: http:IIwww.ukrstat. gov.ua.

що ще у 30-х роках було змшено деяк сутнiснi риси формування тако! складно! багаторiвневоi системи як мюто, порушено природний процес !! розвитку.

Урбанiзацiя це сощальний процес, сутнiсть якого обумовлена як зростанням чисельностi мь ського населения, так i концентращею економiчних, фшансових, соцiокультурних i полiтичних функцiй у великих мютах. Урбанiзацiя характеризуеться тим, що, з одного боку, велик! мюта формуються як по-тужш центри рiзноманiтних видiв дiяльностi, результатом чого е зростання диференщацп продукцii i послуг; центри скупчення найбiльш квалiфiкованоi частини населення, ям створюють основу для твор-чих видiв дiяльностi, науки, мистецтва, i постшно розповсюджують соцiокультурнi досягнення на уа iншi поселення, що дае поштовх розвитку всього су-спшьства, але насамперед, навколишнього простору. Так1 функцп мiст за класичною теорiею «цен-тральних мют» В. Кристалера називають «централь-ними»27. Наявнють таких мiст визначалась можливь стю населення, яке в них не живе, задовольнити сво! потреби в центральних (освiтнiх, культурних, нау-ково-дослвднцьких, управлiнських тощо) товарах i послугах. Певна штучнiсть урбанiзацii Донбасу при-звела до трансформацii бiльшостi мют даного регь ону у своервдний додаток до промислових пiдпри-емств, населення якого не мало нормальних умов як для розвитку, так i для пристойного життя.

Специфiкою Донбасу е те, що для бшьшосп се-редшх та малих мiст промисловi тдприемства були мiстоутворюючими. Кризовi явища на таких тдпри-емствах (зменшення обсяпв виробництва, згортання дiяльностi або закриття) неодмiнно позначалися на розвитку мют, обумовлюючи !х депресивний стан. Процеси ринково! трансформацii та реструктуриза-цп вугiльноi галузi негативно позначилися на сташ багатьох малих та середшх мiст Донбасу, обумови-вши !х занепад.

Не маючи виутрiшнiх джерел свого розвитку так1 мiста приходять в занепад, а його економiчно активне населення мiгруе в бшьш перспективнi мь ста й регюни. Порiвняно з iншими мiстами Украши, якi формувалися традицiйним шляхом, динамша скорочення чисельностi населення в малих та середшх мютах Донбасу була значно бшьшою. Про це свiдчать даш табл. 1. Найбшьше скорочення чисель-ност населення мали такi мiста як Стаханов, Торез, Снакиво (на 28-35%), в той час як в мютах шших ре-гiонiв Украши зменшення було в межах 5 - 12%.

Доктор соцюлопчних наук Оксана Мiхеева ввд-значала, що поза Донецьком вимирали мiста та селища, зввдки вшжджали люди, покидаючи житло.

27 Эм П.П. Применение правила «ранг-размер» для систем размытых центральних мест / Эм П.П. // Региональные исследования. - 2013. - №1. - С.56-59.

28 "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась щентичшсть Донбасу. Ольга К^нова. 1нтерв'ю з соцюло-

Втрата домiвки була актуальна для мешканцiв Донбасу ще до того, як люди почали втшати ввд вiйни28.

Таблиця 1

Змiна чисельностi населення в окремих мктах _Донбасу та Укра'ши*_

Мюта Кшькють населення, тис. чол. Змша чисель-ност населення

1989 2010 Тис. чол. У % до 1989 р.

Мюта Донбасу

Горлiвка 338 261 77 22,8

Дружшвка 73 61 12 16,4

Снашево 120 86 34 28,3

Краматорськ 198 166 32 16,2

Свердловськ 83 66 17 20,5

Северодонецьк 131 111 20 15,3

Стаханов 112 79 40 35,7

Торез 88 59 29 32,9

Мюта iнших ре-гiонах

Бердянськ 133 117 16 12,0

Дрогобич 78 78 0 0

Конотоп 96 89 7 7,3

Нiжии 81 74 7 8,6

Смiла 79 69 10 12,7

Умань 91 87 4 4,4

* Статистичний щорiчиик Украши за 2010 рж . [Еле-ктронний ресурс]. - Режим доступу: ЬИрУ/^^м'.ик^а! gov.ua.

Прискореш процеси заселення та урбанiзацii Донбасу спричинили виутрiшнiй розлом в етнокуль-турнiй структурi краю на росшськомовне «мюто», яке в умовах Донбасу включало i численнi робiтничi селища, та украшське «село», що майже не вiдрiзня-лося вiд решти украшських земель. В 30-50-тi роки було закладено основи того особливого сощального простору Донецько1' та Лугансько1' областей, що, свою чергу, сформувало ментальнiсть !х мешканцiв.

Особлив1сть формування социокультурного простору Донбасу.

Тривалий час у повсякденному життi жителiв шахтарських мiст продовжували зберiгатись еле-менти сшьського побуту. За таких обставин в них сформувалась «натвм1съка» культура, що ввдповь дала змiшаному типу сввдомост - анi мiському, аш сiльському. Периферiйнi умови проживання, нена-

гом, д.с.н. Оксаною М1хеевою//Украшська правда. вторична правда. - 11.12.2014. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/12/11/ 146063/.

дшна робота закладГв торпвлГ i сфери послуг закрь плювали традицп, яш стали ще одним проявом «на-швмюького» способу життя. В 1950-х роках в шахтарських мютах i селищах Донбасу склалась так звана «барачна культура», яка виникла ще в роки пе-

29

рших п ятиргчок29 з ïï «психологгею мгнгмгзацп жит-тевих благ» через ввдсутнють альтернатив, Гншого, хоча б мшмально прийнятного, вибору30. Це стосу-еться не лише 50-х рошв, коли у переважнш бшьшо-ст шахтарських мют побутовГ умови були просто жахливими, а i наступних десятирГч.

Результатом усГх цих процесГв i аспектом розвитку нових мют було не стшьки формування так званоï «пролетарськоï культури», а й падшня рГвня культури взагалГ, певна маргшалГзащя мюького со-щуму. Ввдбувалася трансформащя й девальващя щнностей, набутих предками. Адже робГтники, яш нещодавно були селянами, i дшсно мали свою культуру, опинились вщрваними вш звичного ото-чення, укладу сшьського життя, ввд родинних коре-шв. Потрапивши до зрусифшованого мюта, селяни опинялися також в Гншому мовному середовищг Ро-сшська мова та авторитарно-кримшальний тип мю-цевоï мiськоï ментальносп (останне притаманне практично усГм прничим регюнам свгту) розмивали етшчну належнють поселенщв. У ввдрваних вГд звичного середовища людей тоталгтарний режим щ-леспрямовано викривлював систему щнностей. Особистють «перемелювалася», швелювалося вщ-чуття культурноï або полгтично! спшьносп, неваж-ливими ставали нацюнальна щея, рГдна мова, вГра тощо. Натомють готовнють до захисту первюних щнностей (самозбереження, отримання засобГв до юнування тощо) була гшертрофованою31.

Для об'еднання строкатого населення радян-ська влада зробила ставку на ттернацгоналгзм та ате'йм, руйнуючи церкви та проводячи антирель гшну пропаганду. Так, в Донецьку, найбшьшому мь ст регюну в 70-80-х роках ХХ ст. було лише деш-лька церковних храмГв на периферп мюта. Станом на 01.01.1999 р., коли суспшьство уже подолало перюд войовничого атеïзму, в Донецьшй област нара-ховувалося 357 релЫйних оргашзацш, в Лугансь-кГй - 255, для порГвпяння - в областях зГ значно мен-шою шльшстю населення щ показники були ви-щими: Вшницька область - 801, ЛьвГвська - 782, Одеська - 42532. Поширенють атеïстичного свгто-гляду було одшею Гз найбшьш характерних ознак

даного регiону, ввдродження релiгiйностi розпоча-лося в 90-т роки ХХ ст., однак це вилилося скорiш в певнi релЫйш ритуали, шж в глибокi внутршш переконання.

Одночасно така етнiчна, конфесiйна i соцiальна неоднорiднiсть, вiдсутнiсть усталених традицш разом iз загально низьким освiтньо-культурним рiв-нем, убогiстю побуту стало плвдним грунтом для вдеолопзацп населення, особливо молодi, у потрiб-ному радянсьшй владi напрямi, створювали системи всебiчного впливу на особистють. Осшльки бшь-шiсть працювали на великих державних шдприем-ствах, яш складали основу iндустрiально! еконо-мши, то була гтертрофована роль робтника в со-цгально-економгчних процесах. Влада творила нових геро!в - людей пращ, що працювали тд землею чи бшя розплавленого металу. Так постали Олексiй Стаханов, Микита 1зотов33. Насаджувався культ «пролетария» як основи соцгалгстичного сустльс-тва. У ЗМ1 пропагувалися передовики виробництва, робiтничi династл, значна увага придiлялася трудо-вим колективам великих пiдприемств. В той же час цшеспрямовано формувалися чисто виконавсьш, а то i люмпенськ якостг безумовне виконання наказiв партшних та господарських керiвникiв; вiдмова вщ власно! думки та iнiцiативи; цшковита пiдтримка дiй партгйно-господарсько! номенклатури. Ушфша-цп пролетарського способу життя й розповсю-дженню едино! iдеологi! не завадила навiть етнiчна строкатють Донбасу.

Особлива увага придшялася культивуванню професп шахтаря, як небезпечно!, однак вкрай важ-ливо!, i до того ж достатньо високооплачувано! по-рiвняно з iншими. Це були стереотипш уявлення, яш, в свою чергу, насаджувались в суспiльствi. Вони мали приховувати той факт, що створеш умови i як-iсть життя в шахтарських мютах не вщповщали важ-косп, небезпечностi, значущост пращ шахтаря. З цих причин вживалися спещальш заходи щодо мо-рально-психолопчно! пiдтримки важко! професi!: праця шахтаря оточувалась особливою повагою; впроваджувались спещальш державш нагороди, у тому чи^ «Шахтарська слава» трьох ступенiв; у ЗМ1 тих часiв шахтарiв називали «гвардiей труда», а Донбас - завжди тшьки «шахтарським краем». В шахтарсьшй свiдомостi особливе значения i певне iдеологiчне забарвлення набула нова форма соцзма-гання, яке охоплювало не тшьки збiльшення обсягiв

29 Саржан А.О. Новгтня ГсторГя Донбасу (1945-1999 рр.): (навчальний поибник) / А.О. Саржан. - Донецьк: Сталкер, 1999.

30 Заблоцький В. Чому Донбас «порожняк не гонит» або Як формувався менталитет ландшафтного регюну / В. Заблоцький // Вече. - 2004. - №11. - С.47.

31 Олекменко О., цит. праця.

32 РелЫйш оргашзацп в репонах Украши станом на

01.01.1999 р. РелЫйно-шформацшна служба Украши.

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://risu.org.ua/ ua/ index/resourses/statistics/ukr2015/60129/.

33 "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась щентичшсть Донбасу. Ольга КлГнова. 1нтерв'ю з соцюло-гом, д.с.н. Оксаною МГхеевою // Украшська правда. 1сто-рична правда. - 11.12.2014. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/ 12/11/146063/.

видобутого вугшля (перевиконання норми), еконо-мто сировини i матерГалГв, а з 1958 р. - за звання ко-лективу комунiстичноï пращ, що можна вважати ви-явом Гдейно-виховно! афектацп соцзмагання.

Возведенню на п'едестал професп прника сприяли особливосп шахтарськоï прац саме в Донбас, де складш прничо-геолопчш умови обумо-вили:

бшьшу шж в Гнших вугшьних басейнах аварш-шсть i вщповвдну небезпечнють прац для життя i здоров'я;

високу частку ручноï пращ - навгть на мехаш-зованих шахтах та очисних вибоях рГвень ручноï прац становив 64,7% (на початку 60-х рошв у Донбас проходження прохГдницьких виробгток комбайнами становило лише 0,7% вщ усiеï механiзованоï проходки, порГвняно цей показник в Кузбас становив 34%, в Шдмосковному басейш - 85%)34.

бшьш довгу юторда шахтарськоï прац в цьому регюш - перш! прничГ поселення з'явилися в Донбас ще на початку Х1Х ст., а переважна бшьшють шахт i поселень виникла у 1870-1890 рр.

В умовах кризи, що загострилася у вупльшй промисловост у другш половин! 80-х рошв, престиж шахтарськоï пращ стрГмко втрачав позицiï, а на початку 90-х зшшов нашвець. Причини цього не тшьки в зовшшшх обставинах, а i внутршшх, галу-зевих - зрГвпятвка в оплат! пращ, швелювання рГз-ниц мГж працею квалГфГкованою та неквалГфшова-ною - не могло стимулювати творче зростання та наснагу робгтнишв (не стало шяких рухГв i почишв), попршення умов правд та матерГального становища робгтнишв вугiльноï галузГ, скасування УРСГв та ОРСГв.

Донбас став прекрасним пол1гоном для формування «новоХ ¡сторичног стлъностг - радянського народу». Зпдно з офщйною радянською комунюти-чною доктриною, радянський народ е не нащональ-ною, а наднащональною формащею. Нова радян-ська людина, на думку росйського дослщника тоталитаризму К. ГаджГева, не могла мати нацiональноï основи, нащонального коршня, вона — представник безнацiональноï спшьноти. Мовою «новоï юторич-ноï сшльносп» мала стати росйська мова, що спри-яло штенсивнш русифшацп вех територш Радянського Союзу, де проживали ГншГ нацюнальносп, в тому числГ й Донбасу. В першу чергу були русифь коваш школи, головним чином мюьш У великих промислових центрах, передуем на сход! та швдш Украïни, вони переважали абсолютною кшьшстю i числом дгтей, яш в них навчалися. В м. Сталшо 98%

учшв навчалися в школах з росшською мовою ви-кладання, в ХарковГ - 87%, в Одес - 87%, ГорлГвц -91,3%35.

Впродовж останшх твстолггтя запущен! в по-передш 100 рошв тенденцл до деукрашГзацл Дон-басу лише поглиблювалися, але тепер визначальну роль ввдгравала вже не ГммГгращя, а денацюналГза-щя мюцевого населення. ВГд перепису до перепису зменшувалася частка украïнцiв, яш зберГгали рвдну мову. Наприклад, на Луганщиш 1959-го таких було 87,6%, а 2001-го - тшьки 50,4%, на Донеччиш -41,2%. А в самому Донецьку, де за переписом 2001 р. проживала зютавна шльшсть росян (493 тис.) та украшщв (478 тис.), лише 23% останшх усе ще вважали украшську рГдною36.

Таким чином на тереш Донбасу внаслгдок при-скорених процеав тдустргалгзацИ'та цтеспрямова-но1 державноХ мiграцiйноï полтики наприктщ ХХ ст. сформувався своeрiднийрегюнальний соцум. Це - строката за еттчним складом й моральними цтностями людська стльнота, здебтьшого вiдiр-вана вiд свого вторичного, культурного й релiгiй-ного кортня, русифжована та iдеологiзованарадян-ськими цтностями й нормами, об 'еднана у велит трудовi колективи на iндустрiальних тдприемст-вах, впевнена у свой особливш значимостi як голов-ноХ руштноХ сили iндустрiального розвитку.

Розвиток освети та культури на Донбаси

Освтш процеси та формування людського капталу. 1нтелектуальний, людський i сощокультур-ний потенщал стае найбшьш затребуваним в мо-дершзацшних процесах, i тут Донбас виступае як один Гз проблемних регюшв. Сощально-культурш установки мешканщв регюну-сощуму можуть бути розглянутими як окремий, самостшний фактор, який мае значний вплив не тшьки на економГчний розвиток, а i можливост модершзащйних зрушень.

Однак проблематика реальноï соцiокультурноï модершзаци Донбасу школи не стояла на час, адже увага була завжди сконцентрована на поточних тур-ботах щодо збшьшення обсяпв видобутку вугшля для потреб вкрай енергомiсткоï промисловост спо-чатку Радянського Союзу, потгм i Украïни. Довп роки все, що стосувалося впливу шституцюнальних, культурних, геополгтичних чиннишв, i мало велику потребу в розробках у сфер! гуманитарного знання, культуролог^, полГтологП, соцГологП тощо, вщкида-лося, хоч саме це дозволило б забезпечити людський розвиток та подолати уявлення, що нав'язувалися упродовж багатьох рок1в про Гнтелектуальну непов-ноцГннГсть, майже убогГсть жителГв Донбасу, який

34 Вугшьний Донбас у другий половит ХХ ст.: (ко-

лективна монограф1я) / В.М. Василенко, О.М. ДанЫн, З.Г. Лихолобова та. ш.); ред. З.Г. Лихолобовоï. - Донецьк,

2001. - С.35.

35 Украша i РосГя в Гсторичнш ретроспектив!. Т. 2 (Гриневич В. А., Даниленко В. М., Кульчицький С. В., Лисенко О. С.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://buklib.net/books/21863/.

36 ОлексГенко О., цит. праця.

часто представляють як «край MirpamÎB, манкуртов, диких людей з Дикого поля», «шукачiв волi»37.

Центральною ланкою соцюкультурних проце-ciB е oceimni процеси. Формування системи освгти було започатковано ще Дж. Юзом, який сприяв бу-дiвництву шкш та пмназп. За радянських рокiв система освгти розвивалась, однак кошт!в на ïï норма-льне облаштування невистачало. Тому на початок 50-х рошв типовою ситуацгею для багатьох шахтар-ських мют i селищ була семиргчна школа, що розмг-щена у пристосованих примгщеннях барачного типу, а учнг 8-10-х класгв ходили до школи за декг-лька кглометргв38. В школах бракувало меблгв, уч-швського приладдя, пгдручникгв, у окремих були вг-дсутнг бгблготеки.

Переважно мгграцгйний склад населення шах-тарських мют, строкатий за сощальним статусом, реггонами попереднього проживання та життевими стратеггями, обумовив наявнють наприкшщ 50-х роив досить значного вгдсотку малописьменного та неписьменного населення. За даними перепису населення 1959 р. у Дзержинську 17,4% населення були малописьменним i 4,5% неписьменними, у Ву-глегорьску - 14,8 та 3,0%; в ДобропгллГ - 18,1 та 2,5%, Юровському - 8,1 та 1,5%, Селидовому - 15,5 та 5,5%, Шахтарську - 15,2 та 2,2% ввдповвдно39. Неписьменними i малописьменними найчастше були люди середнього вшу (що виявлялося як правило на виробництш, у вшськових комiтетах), однак чимала частина працюючоï молодГ шахтарських мют не мала cередньоï освгти.

Зпдно Гз Законом про освпу 1958 р. школа мала дати також i трудову тдготовку, втгм школярГ шахтарських мют були приречеш в майбутньому на працю шахтаря, адже навчально-курсовГ пункти для них створювались на шахтах. З часом в мютах почали створюватися навчально-виробничГ комбшати, де вибГр майбутшх професш був поширеним. Тшьки протягом 1971-1975 рр. було завершено перехГд до загальноï cередньоï освгти, але в шахтарських мютах шсля восьмого класу продовжували навчання в за-гальноосвгтнш школГ приблизно половина учшв, а шшГ - у вечГршх, заочних, професшно-техшчних та середньо спещалГзованих навчальних закладах40. Переважна частина робГтничих кадрГв для шахт го-тувалась на самих шахтах, де головними видами професшно1' тдготовки були бригадне та ГндивГду-альне навчання, як дозволяли у коротка термГни на-дати робГтнику знання в обсязГ техшчного мшмуму,

37МетафГзика Донецька. Фшософсью есе. - Донецьк: Донецьке вщдшення Наукового товариства ш. Шевченка, ТОВ «Схщний видавничий дам», 2012. - 198 с.

38 ЦДАВО. - Ф.Р-2605. - Оп. 8. - Спр.612 - Арк. 8. (цитуеться по книзГ [19]).

39 ДАДО. - Ф.Р-4249. - Оп. 1. - Спр.613. - Арк. 121;

Спр.615. - Арк. 70,33; Спр.627. - Арк. 120, 123, 144, 192

(цитуеться по книзГ [19]. - С. 175).

забезпечуючи пiдготовку робгтниюв вузького про-фiлю. На виробничо-техшчних курсах i в школах ввдбувалась пiдготовка робiтникiв з бiльш високою квалiфiкацiею.

Протягом 1971-1985 рр. в шахтарських мютах ввдбувалось iнтенсивне розширення мережi загаль-ноосвiтнiх шкш. В Добропшл^ Шахтарську, Сшж-ному кшькють учнiвських мiсць в загальноосвiтнiх школах за щ роки зросла бшьш шж в два рази, в Дзержинську - в три рази; в Селидовому, Торезi - в швтора рази Але вже на початку 80-х з припиненням буд1вництва нових шкш став вiдчуватися брак уч-нiвських мiсць i навчальнох' площi, внаслiдок чого багато шкш працювало у 2-3 змiни41. Невипадково збшьшення кшькосп шкiл для сво!х дiтей було од-нiею з вимог шахтарiв пiд час страйшв 1989 р.

Вирiшальним чинником модершзацшних про-цесiв шнця 60-х були техшчне вдосконалення виробництва, насиченють шахтних ви6о!в новими тех-шчними засобами - комбайнами i мехашзованими комплексами, що висувало пiдвищенi вимоги до ро-бiтникiв та 1ТР вугiльноi галузi - потрiбен був висо-коквалiфiкований персонал. Це ввдповвдало вимо-гам того часу, коли у вугшьнш промисловост Донбасу були найкращi показники вугледобичi (за 19591965 рр. видобуток збшьшився в 2,3 рази) за ва по-военнi роки. У другш половинi 60-х рокiв процес модершзацл вугiльноi галузi продовжувався, хоч його темп уповшьнювався.

Для пiдготовки необхвдшх промисловостi кад-рiв протягом 60-70 рошв в шахтарських мютах скла-лась мережа професшно-техшчних та середшх спе-цiальних навчальних закладiв, а з прийняттям Закону про освгту (1973 р.) ПТУ стае основною школою профеийного навчання молодь На початку 80-х рошв було зроблено спробу реформувати про-фесiйну освiту, змiцнити i оновити и техиiчну базу, однак бшьшють заходiв, намiчених вiдповiдною Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР 1984 р., залиши-лись невиконаними. З початком 90-х система профе-сiйноi освiти в Донбасi, як i на усьому пострадянсь-кому просторi суттево згорнулася. Так, в Донецькш областi у 1990 р. було тдготовлено 27,8 тис. кваль фiкованих працiвникiв, у 2013 р. - 21,2 тис., у Лу-ганськш обл вiдповiдно 17,9 та 13,3 тис.42 Слад ввд-значити, що якють тдготовки робiтничих кадрiв через систему профтехнавчання була недостатньою, а квалiфiкацiйний рiвеиь випускниюв середнiх спещ-альних закладiв (техшкушв) не вiдповiдав вимогам.

40 ДАДО. - Ф.Р-2852. - Оп. 2. - Спр.948. - Арк. 90. (цитуеться за [12]. - С.173).

41 Кузша, К.В., Лихолобова З.Г., цит. праця. - С.174.

42 Статистичний щорiчиик Украши в 2013 рощ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat. gov.ua.

На початку ринкових реформ 90-х роив в ма-лих i середнiх шахтарських мiстах майже третина населення (у вiцi вiд 6 рошв) не мала навiть почат-ково! (12,1%) або мала лише початкову освгту (18,5%); середню загальну - 24,3% (незакiнчену се-редню - 18%), а вищу - 6,3%. I це в мютах iз шль-кiстю населення 40-70 тис. (Дзержинськ, Добро-пiлля, Шахтарськ)43. Специфiка галузi, яка сприяла саме урбашзацл цього регiону, позначилась на зага-льному рiвнi освiченостi населення шахтарських мют. Низький рiвень освгти шахтарiв був обумовле-ний малоiнтелектуальним змiстом працi, викорис-танням примггивних знарядь пращ, невисоким сту-пенем мехашзаци та автоматизаци окремих проце-сiв вуглевидобутку. Вуглевидобуток - не iнтелекту-альна праця, i не сприяе концентраци людського капиталу.

Таблиця 2

Динамiка закладiв професшнот освiти в Донецькiй та Луганськш областях _за перiод з 1990 по 2014 рр. *____

Показники 1990/91 2000/01 2005/06 2010/11 2013/14

Донецька область

Юльюсть ВНЗ Ш р1втв акредитаци 83 68 63 55 55

Кiлькiсть ВНЗ Ш-^ рiвнiв акредитаци 10 26 27 27 20

Кiлькiсть студеппв у ВНЗ Т-П рiвнiв акредитаци, тис. оаб 88,0 51,1 56,8 38,5 37,6

Кiлькiсть студеитiв у ВНЗ Ш-ГУ р1втв акредитаци 61,5 120,4 160,3 133,1 100,2

Луганська область

Юльюсть ВНЗ Х-И р1вшв акредитаци 40 30 33 28 26

Кiлькiсть ВНЗ III-IV р1втв акредитаци 5 7 9 10 8

Кiлькiсть студеитiв у ВНЗ Щ рiвнiв акредитаци, тис. оаб 40,0 25,0 28,0 17,3 15,3

Юльюсть студеитiв у ВНЗ Ш-ГУ р1втв акредитаци 32,6 52,3 86,4 88,1 66,3

З розвитком економiчного потенщалу в Доне-цькш та Луганськiй областях вщбувався розвиток вищо! освiти, було сформовано декшька потужних ВНЗ, найстарiший - Донецький полiтехнiчний ш-ститут, який готував спецiалiстiв для iндустрiальних галузей промисловосп. На шнець ХХ ст. в Донець-юй областi функцюнувало 68 ВНЗ 1-2 рiвнiв акредитаци та 26 ВНЗ 3-4 рiвнiв акредитаци. У Луганську ввдповвдно було 30 та 7 ВНЗ таких рiвнiв (табл. 2). Отже, населення регiонiв отримало доступ до вищо! освiти, однак суттево скоротилась юлькють бюдже-тних мiсць, тому бшьше половини студентiв зму-шеш були здобувати вищу освiту за рахунок коштгв власних родин. Незважаючи на це, в регiонi суттево зрю попит на вищу освгту у ВНЗ Ш-1У рiвнiв акредитаци.

* Статистичний щорiчник Укра!ни в 2013 роцi [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Даш таблиц свiдчaть, що з 1990 р. юльюсть ВНЗ Ш-IVрiвнiв акредитаци та чисельнiсть у них студенпв зростала до 2005 р., однак, поттм вiдбу-лося суттеве зниження. При цьому сформувалась стiйка тенденщя до скорочення обсягiв шдготовки фахiвцiв середнього квалiфiкацiйного рiвня у ВНЗ III рiвнiв акредитаци. В цшому ж юльюсть студентiв у ВНЗ у 2013 р. в Донецьюй обласп була меншою, нiж у 1990 р. (137,8 тис. проти 149,5 тис.).

Аналiз показуе, що рiвень залучення до вищо! та науково! освiти в областях був значно нижчим, нiж в середньому по Украш (табл. 3). Даш таблищ свiдчать, що в дослщжуваних областях кiлькiсть студентов ВНЗ, асшранпв та докторантов, у розра-хунку на економiчно активне населення, була значно нижчою за середш показники Укра!ни та !х значения в таких iндустрiальних репонах як Дшпро-петровська, Запорiзька обласп, а також Харювська,

43 Кузша, К.В., Лихолобова З.Г., цит. праця. - С.182.

44 Сощальний вишр вугшьно! та металургшно! галузей промисловосп Украши: моногр./ □.I. Амоша, В.П.

яка стала одним iз освiтньо-наукових цеитрiв Украши. Лише за шдготовкою робiтничих кадрiв у ПТНЗ Донецька область майже не поступаеться Укра1ш, хоча потреба у висококвалiфiкованих робiтниках тут е значно вищою.

Слiд вiдзначити, що розвиток системи вищо! освгти, формування людського та iителектуального капiталу в репонах безпосередньо пов'язаний з потребою економiки у висококвалiфiкованих кадрах. Слабю модернiзацiйнi процеси в промисловосл, а також низький рiвень розвитку високотехнолопч-них видiв економiчноl дiяльностi обумовлював низький попит на спещалютгв вищо! квалiфiкацil та фахiвцiв наукового рiвня. Особливо це стосуеться вугшьно! промисловосп. Так, у 2011 р. 45,6% усх пращвниюв промисловостi мали вищу освiту та лише 37,6% пращвниюв добувно! промисловосп44.

Антонюк, Ю.С.Залознова, О.Ф.Новiкова, С.В. Котов та ш.; НАН Украши, Iи-т екоиомiки пром-стг - Донецьк, 2013.

Таблиця 3

Рiвень пiдготовки кацлв в мдус^альних регiонах Укра'ни*

Регiони Шдготовка квалi-фiкованих рабiт-нишв у ПТНЗ на 1000 економiчно активного насе-лення Кшькють студен-тгв ВНЗ 1-1У рiв-нiв акредитацii на 1000 економiчно активного насе-лення Кшькють випуск-ниюв iз аспиран-тури на 100 тис. економiчно активного населення Кшькють випуск-ниюв iз докторан-тури на 100 тис. економiчно активного населення

2006 2008 2006 2008 2006 2007 2006 2007

Укра!на 13,00 11,84 121,78 123,40 30,75 32,79 1,78 1,89

Донецька 13,35 11,78 95,99 89,36 15,92 17,07 0,88 0,93

Днiпропетровська 15,41 16,00 113,29 113,45 24,17 23,20 1,50 1,62

Запорiзька 16,50 13,87 112,55 123,52 17,71 21,34 0,66 1,66

Харк1вська 10,64 8,19 205,64 204,40 72,02 67,80 4,03 4,47

Луганська 14,60 13,28 100,62 102,19 13,37 16,52 1,06 1,14

* Людський капiтал регiоиiв Украши в контекст! iииовацiйиого розвитку: моногр. / В.П.Антонюк, О.1.Амоша, Л.Г.Мельцер та ш.; НАН Украши, 1н-т екоиомiки пром-стг - Донецьк, 2011. - С.308.

При цьому спостерiгалася розбiжнiсть в освгт-ньому потенцiалi населення Донецько! та Лугансь-ко! областей. В Луганськш област склався нижчий рiвень освiти. У Луганськш областi в 2013 р. лише 48% економiчно активного населення мали вищу повну, базову та неповну освiту, у Донецькш области таких було 54,7%45.

На це вказують i матерiали соцiологiчного опи-тування «Укра!на: образи регiонiв i мiжрегiональнi ввдносини», яке було проведене 10 рошв тому в мiстах Дрогобич (п = 365) та Луганськ (п = 593) iз застосуванням квотно! вибiрки (стать, вiк, рiвень освгти). Показовим е той факт, що рiвень освiти мешканцiв захiдного регюну щодо усiх сошально-професiйних груп е значно вищим: серед iнженерно-техиiчних робiтникiв на державних тдприемствах вищу освiту мають 33,3% в Луганську i 66,7% в Дро-гобичi; на недержавних - ввдповвдно 37,5% i 83,3%; серед службовщв Луганська - 34,6% (Дрогобич -87,5%); серед зайнятих iндивiдуальною дiяльнiстю (комерцiйною, виробничою) - 29,4% (Дрогобич -53,8%); серед тдприемщв - 7,3% (Дрогобич -33,3%). Хоч i можна зробити похибку в зв'язку iз тим що отримаш показники вiддзеркалюють явище не зi статистичною точнiстю, але в зв'язку з тим, що квотна вибiрка була заснована в тому чи^ i на рiвнi освiти, наведет дат наочно демонструють значно вищий рiвень людського i iителектуального потен-цiалу в мiстi, яке не е навгть регiональною столицею, але розвивалося на зовсiм iнших засадах46.

Кулътурне середовище формування людського потенциалуДонбасу. Формування людського потен-щалу ввдбуваеться в певному культурному середо-вищi. Оскшьки в iсторичному плат заселення тери-торii сучасно! Донецько! та Лугансько! областей предками сучаних !х мешканцiв вiдбувалося в бшьш пiзнiй перiод (ХУ11-ХХ ст.), то в сшьських i мiських поселеннях не було сформовано глибоких культур-них традицiй, як нагромаджуються впродовж сто-лiть, а то i бiльшого перiоду. Цьому не сприяли та-кож анi iнтенсивнi мпрацшт потоки залучення населення з шших, в культурному планi досить ввдмш-них регiонiв, анi прискорена iндустрiалiзацiя та ур-банiзацiя. Як ввдзначае вiдомий дослiдник культурного та нацюнального розвитку Е. Гелнер, вибухова сумiш ранньо! iндустрiалiзацii (втрата традицiйних мiсць проживання, мобiльнiсть та загострення не-рiвностi не освячеш iсторiею i традицiею) заповнюе в« наявнi трiщиии й закутки культурно! нерiвно-стi47.

Ця культурна нерiвнiсть на Донбасi зменшува-лася досить повшьно, оск1льки питанням культурного розвитку Донбасу не придшялась особлива увага як в перюд радянського розвитку, так i в пе-рiод незалежност^ Укра!ни. Тому статистичш данi свiдчать, що показники матерiально-технiчноi бази культурно! сфери, а також залучення населення до споживання культурного продукту в дослщжуваних областях е значно нижчими, н1ж в середньому по Украiнi (табл. 4).

45 Еконо]шчна активиiсть населення у 2013 р. [Елек-тронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat. gov.ua.

46 Дробах Н.О. Сощальш та цшшсш вiдмiииостi серед рiзиих сощально-професшних груп: порiвияльиий аиалiз / Н.О. Дробах // Стосунки Сходу та Заходу Укра!ни:

-221

Еконмчний вiсник Донбасу № 3(41), 2015

минуле, сьогодення та майбутне: Матерiали Всеукра!нсь-ко! коифереицil, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./ Наук. ред.. 1.Д. Кононов. - Луганськ: Знание, 2006. - 368 с. -С. 44.

47 Ернест Гелнер Наци та нацiоналiзм. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/gellner/ gel09.htm.

Таблиця 4

Показники культурного розвитку Донецько'1 та Лугансько'1 областей*_

Основнг показники Украша Донецька область Луганська область

2000 2013 2000 2013 2000 2013

Кшьюсть бгблготек у розрахунку на 41,9 42,1 21,5 21,9 26,7 31,9

100 000 осгб

Бгблготечний фонд, прим. у розрахунку на 100 осгб 693 685 533 570 481 553

Частка бгблготек, у %, як потребують 10,7 19,6 8,3

кап. ремонту

Кшьюсть клубних закладгв у розрахунку на 100 000 осгб 41,3 40,6 16,5 14,9 22,8 24,8

Часта закладгв, у%, якг потребують 34,4 51,5 38,0

кап. ремонту

Кшьюсть мгсць у клубних закладах на 11 10 5 5 6 6

100 осгб населення

Кшьюсть клубних формувань, оди- 20199 106378 780 5873 696 3 765

ниць

у % до загальшп кшькосп 100 100 3,9 5,2 3,4 3,5

Кшьюсть глядачгв на сеан. фшьмгв на 30 15 18

100 осгб населення

Кшьюсть музеïв, одиниць 378 608 22 26 6 18

у % до загальшп кшькосп 100 100 5,8 4,3 1,6 3,0

Кшьюсть вГдвгдувачгв музеïв у розрахунку на 100 осгб 32 49 15 19 19 23

Кшьюсть театр1в - усього, одиниць 131 133 5 5 4 5

Кшьюсть мгсць в театрах у розрахунку на 10 000 осгб 12 7 9

Кшьюсть вгдвгд. театргв у розрахунку на 100 осгб 11 15,1 9 12,3 7 9

Кшьюсть концерт. оргатзац. та про- 85 2 1

фес. творч. колективгв

в них пращвниюв, чол. 7862 435 188

у % до загальшп кшькосп 100 2,4 1,2

Кшьюсть вгдвгд. концертних заход1в у 8 10,1 18 19,4 3 3,6

розрах. на 100 чол.

Кшьюсть шкгл естетичного виховання, 1481 1471 100 78

одиниць

у % до загальшп кшькосп 100 6,8 5,3

* Заклади культури, мистецтва, фГзкультури i спорту Украши у 2013 р. Статистичний бюлетень. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

ПорГвняльний аналГз здшснюеться до середшх показнишв Украши, 1'х частки у загальному обсязГ тих чи Гнших показнишв та 1'х вадповадносп ввдно-сно частки населення областей в загальнш чисель-ност населення Украши. На кшець 2013 р. частка населення Донецько! област складала 9,6%, Лугансько! - 4,9%.

Перший показник - це наявнють бГблютек, який в перюд до масового поширення 1нтернету мав надзвичайно важливе значення в культурному роз-витку населення. В Донецькш област ïх кшькють була вдГчГ меншою, шж по Украш, майже 20% з них потребували капремонту, меншим був i бГблютеч-ний фонд в розрахунку на 100 оаб населення.

Якщо говорити про клубн заклади, як1 залуча-ють до творчоï самодГяльност населення, то в дос-лГджуваних областях ï^ було значно менше, що обу-мовило i меншу кшькють мюць в них для населення. У Донецькш област бшьше половини клубних за-

кладГв потребували капремонту, а в Луганськш -майже 40%. Слад ввдзначити, що кшькють клубних формувань, тобто творчих колектиыв, була непро-порцшно меншою за частку населення цих областей.

ДвГ потужн1 областГ, в яких проживало 15% населення Украши, мали лише трохи бшьше 7% усГх музеïв. При чому в Донецькш област ïх к1льк1сть за останшх 13 рок1в зросла всього на 4 одинищ (в Ук-раЛт в 1,6 рази, в Луганськш - втричГ), тому вона за кшькютю ввдвГдувань музеïв втричГ поступалася се-редн1м показникам Украïни. Майже аналопчна си-туащя i з розвитком та споживанням продукту театрального мистецтва. 1з 133 театрГв Украïни в досль джуваних областях працювало лише 10 (по 5 в кож-н1й областГ). Ввдповвдно, було менше кшькосп мюць в театрах на 10 тис. населення. Показники ввдвГду-вань театрГв хоч i зростали, однак були нижчими се-редн1х значень по Украш. Найпршими були показ-

ники по концертних оргашзащях з профеийними творчими колективами, яких на Донбаа було всього 3 Î3 85 в Украш в цшому. Кшькють зайнятих в них оаб складала всього 3,6% вiд 1'х загально! кшькосп по Украïнi. Отже, залученiсть талановитого населення у творчi колективи в Донецькш та Луганськш областях була досить таки низькою. Такий висновок можна зробити i про розвиток естетичного вихо-вання, адже кiлькiсть вiдповiдних шкш не була про-порцiйною частщ населення.

Сдиний показник, за яким Донецька область пе-ревищуе Украшу - це кшьшсть вiдвiданих концертних заходiв у розрахунку на 100 чол., який майже вдiчi вищий за середнiй по Укрш'ш. Слiд вiдзначити, що концертнi заходи мютять в собi бiльшою мiрою видовищне наповнення, шж культурне. Потреба у видовищах (концертних, спортивних) не е показни-ком високого культурного рiвня населення, це ско-рш виплеск емоцiй, нiж глибока внутршня робота по засвоенню досягнень украшсько! та свiтовоï культури у виглядi художшх книг, живописних тво-рiв, театральних постанов тощо. Схильшсть до концертних заходiв мешканцiв донеччини пояснюеться ще й тим, що саме сюди найчастiше при'зджали ро-сiйськi виконавцi, якi, на вiдмiну вiд украшських, користувалися високою популяршстю.

Слiд вiдзначити, що в областях Донбасу, особливо в Донецькш обласп, значно гiрше був розвине-ний регiональний iнформацiйний простер. Так, в 2013 р. в Донецькш обласп обсяги регюнального ра-дюмовлення складали 1864,6 год. на рш, для порiв-няння - в Житомирськш обласп - 5416 годин. За об-сягами телемовлення (10092 год.) Донецька область була на передостанньому мющ в Украïнi48. При цьому Донбас майже не тдпадав тд украшський культурний та шформащйний простiр, що вiдзначае украшський журналют А.Курков. 25 рокiв життя тд росiйським iнформацiйним простором та простором росiйськоï масовоï культури далося взнаки49.

На основi аналiзу статистичних даних можна зробити висновок, що в Донецькш та Луганськш областях склалися значно гiршi умови для культурного розвитку, шж в середньому в Укрш'ш. Та й самi постатi лiтераторiв, артистов, художников та iнших творчих професiй не були надто привабливими для населення. Незважаючи на значнi зусилля творчо1' iнтелiгенцiï Донбасу шодо розвитку культурного се-редовища, рiвень залучення населення до спожи-вання культурного продукту був невисоким, про що

48 Засоби масово1 шформацп та книговидання в Ук-раïнi у 2013 роцi. Статистичний бюлетень. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

49 Донбас. Дискумя про майбутне - Украшська правда. Життя [Електронний ресурс]. - Режим доступу: life.pravda.com.ua/society/2015/07/.../197707/.

50 Традиционные, индустриальные и постиндустриа-

льные культуры [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

свiдчили натвпорожш зали теaтрiв, та майже по-рожнi музе!. Лише в останне десятилгття в обласних центрах бiльш iитенсивно почав формуватися про-шарок населення, який прагнув до бiльш високого культурного рiвня. Однак при цьому розвиток культурного середовища Донбасу вiдбувaвся тд знач-ним впливом росiйського шформацшного та культурного простору.

Дослiдники Донбасу вщзначають приналеж-нiсть його до так звано! iндустрiaльноi культури, яка носить яскраво виражений техноцентричний характер. Iндустрiaльну культуру соцiологи називають модершзованою, яка несе в собi як позитивш, так i негaтивнi змiни. З одного боку, вона орiентовaнa на розвиток науки, запровадження новацш, на мобшь-нiсть та розширення прав людини. Вона формуе так культурнi цiнностi як досягнення усшху, тдви-щення статусу й мaтерiaльного добробуту. «Главным итогом развития модернизированной культуры становится формирование демократического общества, гарантирующего гражданские, политические и имущественные права человека, что закреплено в соответствующих политических и юридических до-кументах»50. Однак це досягаеться за умови розвитку демократичних традицш суспшьства, якi в тота-лiтaрнiй системi не могли формуватися.

На Донбас здебiльшого проявилися негaтивнi нaслiдки iндустрiaльноi культури, як в нaйбiльшiй мiрi проявляються у вiдчудженнi людини вiд зaсобiв та результатов виробництва. Як вiдомо, матриця ш-дустрiaльноi культури сaмовiдтворюе себе в усх сферах суспiльноi житт^даяльносп i потребуе вiд людини, насамперед, дисциплши i, як правило, бездумного кошювання шaблонiв, «коверкающих его схем единомыслия, единодействия и единоподчине-ния»51. Вaжкi та небезпечнi умови пращ, висока !! iнтенсивнiсть та зарегламентованють, повна залеж-нiсть вщ керiвництвa роблять трудовий процес для наданого пращвника малопривабливим.

Як вщзначають представники соцiологогiчноi науки, «из сферы производства отношения отчуждения распространяются на социальные нормы и межличностные отношения, ярко выражаются в господстве бюрократического государственного аппарата над гражданами. Чувство беспомощности и зависимости, возникающее при этом у человека, становится причиной аномии и отклоняющегося поведения»52. Саме щ негативн наслщки iндустрiaльноi культури на Донбас проявилися бшьшою мiрою,

http://www.grandars.ru/college/sociologiya/postindustrialnay a-kultura.html

51 Лихачев Д. О национальном характере русских / Д. Лихачев // Вопросы философии. - 1990. - № 4. - С. 56.

52 Традиционные, индустриальные и постиндустриальные культуры [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.grandars.ru/college/sociologiya/postindustrialnay a-kultura.html.

шж в iнших iндустрiальних репонах Украши. Це ви-явилося у бшьшому поширеннi злочинносп, алкого-лiзму та, як наслiдок, бiльш високш смертностi серед працездатного населення. Як емоцшно вадзна-чали публщисти, домни та мартени, крiм природних ресурсiв, "спалили" i чимало людських. За останн дев'ять рошв населення Донбасу скоротилося на 600 тис. чоловш, або на 8,6%. При цьому середня трива-лiсть життя чоловтв, як складають основний контингент пращвниюв промислових пiдприемств, не-набагато перевищуе пенсiйний вiк i дорiвнюе 64 рокам. У 2011 р., наприклад, половина померлих чоло-вiкiв були молодшi 65 роив - 16,7 тис. чоловш. Т^ хто залишився в живих, мiцним здоров'ям похвали-тися не можуть. За даними Фонду сощального стра-хування, Донецька та Луганська обласп стабшьно забезпечують бiльше половини професiйних захво-рювань по краш1, утримуючи сумнiвне лiдерство за цим параметром. Двi третини захворювань - хво-роби органiв дихання. Зростае питома вага захворювань нервово1' системи та, як результат, смертнють вiд недуг такого роду. Що сумно, кожна восьма така смерть спричинена "дегенеращею нервово1' системи

п53 ^^В

внаслiдок вживання алкоголю .

Не можна погодитися з деякими авторами про вiдсутнiсть в Донбасi власно1' архетишчно1' про-грами. Iндустрiальне перетворення природи несе заряд потужно1' енергетики, а фiгури шахтар!в-стаха-новцiв, як i будiвникiв Днiпрогесу та iнших «тдко-рювачiв стихш» можуть бути ноаями значущих ар-хетитчних смисл!в54. Однак вони значн лише в за-гальному контекстi iндустрiальноï культури. Вилу-чен iз не1' ринковими трансформацiями, загнан в так зван «копанки», десакралiзованi, вони станов-ляться безпорадними i дезорiентованими. Не можна викреслити того факту, що постать шахтаря - само1' архетипично1' фiгури iндустрiального «пантеону» iз «хазяша надр, володаря тдземного царства», який «тепло и свет приносит людям» перетворилася в ма-ргiнала-невдаху.

Цi «метаморфози» найбiльшою мiрою прита-манн малим мономiстам Донбасу, бiльшiсть яких належить до «шахтарських» (35 iз 47 мономют), де за довготривало1' депреси формуються процеси де-професiоналiзацiï i соцюкультурно1' люмпенiзацiï (примитивiзацiя, спрощення уявлень, невiгластво) населення, пов'язан iз формуванням субкультури

53 Шибалов С. Некроiидустрiaлiзм: назад у майбутне / Зеркало недели 11 мчня 2013 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/nekroindustri alizm- nazad-u-maybutnye.html.

54 Попов В.Б. Социокультурная гетерогенность

Украины в индустриальном и постиндустриальном измерениях / В. Б. Попов // Стосунки Сходу та Заходу Украши: минуле, сьогодення та майбутне: Мaтерiaли Всеукрашсь-

ко! конференци, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. / наук. ред. !Д. Кононов. - Луганськ: Знание, 2006. - 368 с. -С. 128; Метaфiзикa Донецька. Фшософсью есе. - До-

бiдностi i трудово1' демотивацiï населення. На такому mi майже завжди посилюеться кримiналiзацiя мiського середовища, яка дивувала спостерiгачiв ще з дореволюцiйних часiв. Тод^ як i сьогоднi, злочин-шсть у Донбасi була дуже високою порiвняно з ш-шими промисловими регiонами.

Певною мiрою високий рiвень прогулiв i жор-сток! бшки можна пояснити самою природою шах-тарсько1' працi. Це була «неймовiрно виснажлива робота». Однак сучасн (тобто i до-, i тсляреволю-тйт) науковi працi майже незмшно пояснюють жорстошсть як наслiдок браку «доброчесносп», «культури» i «поважностi» у донбаських робгтни-шв55.

Слщ вщзначити, що розум!ння специфiчного жорсткого характеру iндустрiальноï культури на Донбасi спостер^аеться i пониш. Це проявилося на м!жнародному фестивалi "№ч iндустрiальноï культури" у Донецьку, який проходив у липн 2013 р. Цей фестиваль одночасно проводився у промисло-вих регiонах Свропи - в Рурськш областi (№меч-чина), Катовицькому воеводств (Польща) i Донбасi. Для деяких вiдвiдувачiв вщкриття фестивалю поча-лося з концерту "блатно1' музики", який вщбувався цього ж вечора в мюькому парку iменi Щербакова. На великш сценi невiдомi широкш публщ донецькi спiваки виконували хгти Михайла Круга про жига-шв, горшку i в'язнищ. Банери з бошв сцени повщо-мляли про те, що концерт проходить тд патронатом оргашзацл "Молод! регiони"56.

Особливостi формування щншсних настанов населення Донбасу та рег'юнально'1 iдентичностi. Важливою складовою людського i сощального кат-талу населення регюну е система цшностей, яка склалась тд впливом розглянутих довготривалих процеав в економ!чнш, сощальнш, освгтнш сферах життед!яльносп. Одним !з найважливших чинни-шв, який визначае систему шнностей, е матер!альн умови життед!яльносп. Це передуам стосуеться можливостей та умов зайнятосп, р!вня оплати пращ Слвд вщзначити, що в внаслщок поширеносп зайня-тосп у сфер! важко1' промисловосп з високою оплатою пращ, р!вень заробгтно1' плати на Донбас! пере-вищував середнш р!вень по Украш (табл. 5). Однак бшьш висока оплата прац супроводжувалася над-звичайно важкими та небезпечними умовами пращ, що накладало вщбиток на шнтсш установки. Тому

нецьк, Донецьке ввддшення Наукового товариства !м. Шевченка, ТОВ «Сх!дний видавничий д!м». - 2012. -198 с.

55 Куром!я Г. Свобода i терор в Донбас!: украшо-ро-сшське прикордоння, 1870-1990-т роки / Г. Куром!я; пер. з англ.. Г. Кьорян, В. Агаев. - К.: Вид-во Соломи Павли-чко «Основи», 2002.- С.95-96.

56 1ндустр!альна нч у Донецьку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/ articles/2013/07/28/131798/.

вщносно вища 3apo6iTHa плата у вупльтй та мета-лургiйнiй промисловост не забезпечувала норма-льне вщтворення робочо! сили зайнятих у цих галу-зях, а також добробуту родин працiвникiв. Слiд та-кож вщзначити най6iльшу поширешсть на тдпри-емствах Донбасу заборгованост з виплати заробгт-но! плати.

Таблиця 5

Динамжа номiнально'l' заробггноТ плати*

Номшальна ЗП, грн

1995 2000 2005 2010 2014

Украша 73 230 806 2549 3480

Донецька область 97 293 962 2549 3858

Луганська область 82 232 805 2271 3377

* Даш державно! служби статистики Украши [Елек-тронний ресурс] // Пресс-служба ДонОГА. - Режим доступу: ukrstat.gov.ua.

Крiм того, економша Донбасу найбiльшою мь рою тдпадала пiд вплив кризових явищ та певних структурних змiн, що проявилося в реструктуризацii вугiльноi промисловост та закритп низки шахт. Це вилилося в значне скорочення штатов пiдприемств i звiльнення працiвиикiв як на вугледобувних тдпри-емствах, так i в iнших сферах економiчноi дiяльно-стi, що загострило проблему зайнятост й дохо-дiв.Так, за перюд з 1995 по 2010 р. середньорiчна ш-льшсть найманих працiвникiв великих i середнiх тдприемств у Донецькiй областi скоротилася з 1954 тис. до 1156 тис. чол. (на 41%), у Луганськш област ввдповвдно з 1008 тис. до 547 тис. (на 46%)57. Особливо негативно це позначилося на становищ насе-лення малих мономiст Донбасу, бiльшiсть яких на-лежить до «шахтарських». Значна частка вившьне-них працiвиикiв змушена була йти у сферу тшьово! зайнятосп, працювати у «копанках», iншi - переби-валися випадковими заробiтками або м^ували в iншi регiони.

Життя мешканцiв шахтарських мiст Донбасу школи не вiдповiдали нормам благополуччя, мюь-кого стилю життя, а в районах закриття шахт в так званих «мономiстах» наближаеться вже до стану со-цгалъног ексклюзП. В таких мютах i селищах вщбу-лася найбiльш диспропорцiональна концеитрацiя прошарку населення, для якого вiдсутнiсть роботи i хронiчна неможливiсть !! знайти, одночасно з вщмо-вою змши професii, стала способом життя. Майже усiм мономiстам Донецько! областi притаманна су-купнiсть рис, яка свiдчить про усталену тенденцiю повiльного спустошення, стагнацii: низька мобшь-нiсть пращвнишв з приводу сощально-психолопч-но! апатл до переквалiфiкацii i змiни пращ; сощ-

57 Статистичний щорiчник Украши у 2010 рощ

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: ukrstat.gov.ua.

альна апатия; вiдсутнiсть умов, ресурсiв i стимулiв до сощально! оргашзаци i самодiяльностi насе-лення. Горизонтальна мобшьшсть (мiграцiя, перемь щення ро6iтникiв в iншi сфери дiяльностi мiста) за-мiнюеться значною мiрою спадною мобшьшстю, тобто люмпенiзацiею населення - вкрай пасивними, а часто i негативними формами пристосування до умов життя з втратою професюнально! i загально! культури. Адже до основних форм прояву сощально! ексклюзи вiдноситься не тшьки недоступшсть визначених стандартов матерiального споживання, а i соцiокультурних стандартов, зокрема, основних форм сощального залучення - регулярного ввдввду-вання установ культури i спорту, розважальних за-ходiв, додаткових занять для дiтей, спшкування за межами сiмейного оточення, подорожування тощо. Треба також враховувати ефект накопичення iз часом насладив впливу цих чиннишв, адже довготри-вале iснування соц1ально! ексклюзи неодмшно по-роджуе глибоку маргiнальнiсть, яка юнуе в формi андеркласу та сощального дна. Маргшали вимушен погоджуватися на так зван «iндивiдуальнi стратеги самозабезпечення», неста6iльну i тшьову зайня-тють, пiдпiльну комерцiю тощо. Адже люди, що складають цей прошарок, як правило, недостатньо освiченi, неквалiфiкованi, найчастше це довготри-валi 6езро6iтнi або взагалi не включен в трудовий процес (навiть тшьовий).

Проблема мономют е настшьки гострою, що в шших крашах, наприклад в Роси, передбачено закриття частки неперспективних мономiст, з пересе-ленням !х мешканцiв в iншi мiсця за рахунок викупу житла i допомогою в працевлаштуванш. Логiка такого ршення е в тому, що щ мономiста колись було збудовано для розвитку певних родовищ, але зараз ресурси вичерпано i там поселення краще лiквiду-вати58.

Вкрай низька яшсть життя, важшсть i небезпе-чшсть пращ 6iльшостi населення мют Донбасу вже з початку !х заснування, убоге iснування в так званих мономютах, несумюне з нормами мiського стилю життя, позбавлене вибору будь в чому було чинниками формування у населення саме цтностей виживання.

З соцюлопчно! теори вiдомо, що при виник-неннi загрози фiзичному виживанню на територи у ll мешканщв переважають цтностг виживання (survival values), що, в свою чергу, призводить до змiцнення iнститутiв авторитаризму, тобто, якщо прогрес йде в зворотному напрямi, результатом стае поворот до авторитаризму i ксенофоби, що, наприклад, спостер^аеться в Роси. До^дження за вiдомим проектом World Values Survey показали, що таи те-нденци притамани 6iльшостi пострадянських

58 Никоноров С. Моногорода - новый вектор территориального развития / Сергей Никоноров. - Проблемы теории и практики управления. - 2014. - №11. - С. 90.

краш, як! тдпали тд вплив росшсько1 ментально-

•59

си.

Щнност1 виживання формуються в умовах низького життевого ргвня населення i пов'язат з намаганням будь якими способами забезпечити передуем матерiальнi потреби людини. Вони про-являються, з одного боку, у терплячому вiдношеннi до насильства, порушення закотв та поширеностi злочинностi, з тшого - у розвитку взаемодопомоги та територiальноï консолiдацiï.

Жорстошсть повсякденного життя на Донбас!, м1жетшчна напруга i економ!чна експлуатащя вра-жали прибулих з !нших райошв. В певному розу-м!нш, панування насильства було реакщею на слаб-шсть урядовоï влади i зовшшнього контролю. На-сильству ще бшьше сприяв !ндустр!альний розвиток i вже розглянуп процеси прискорено! урбанiзацiï, як! посилили традишйний антисемитизм, поглибили стар! розколи в сустльств! i створили нов!60. |Якщо широко розповсюджене насильство i жорстошсть було частиною повсякденного життя Донбасу, то злочиншсть, показники якоï значно вищ шж в ш-ших репонах, в!др!знялась ввд насильства i обмежу-валася професшними злочинцями, яких було неймо-в!рно багато.

Багато спостершач1в (i до-, i пореволюцшних) бачили сусшльне тдгрунтя насильства в яшсному склад! м!гращйного потоку. «Наб!р рис, характер-ний для прикордонних шахтарських регюшв - насильство, жорстошсть, безввдповвдальшсть, безбож-шсть, гультяйство, нехтування гтени, погане хар-чування i повсюдне бурлакування, з одного боку; приязнють, товарисьшсть, готовшсть подшитися з ближшм, демократичне ухвалення постанов, з ш-шого - був бюлопчно, культурно i сощально визна-ченим поб!чним продуктом керованого м!грацш-ного процесу, який !з самого початку ввдстовав дь тей, старих i жшок»61.

Умови шахтарськоИ прац!, Их важшсть, небез-печшсть, надвисокий профеайний ризик наклада-ють вщбиток на психолопю робгтника, обумовлю-ючи особливосп ввдносин в шахтарських колекти-вах i шахтарських родинах - згуртованють, едшсть, взаемовиручку. Приреченють прац! на единому для усього мономюта шдприемств! посилювало прояви територiальноï едносп, взаемодопомоги, солвдарно-сп з !ншими мешканцями мюта або селища. Таким чином формуеться специф!чна регюнальна колек-тивна спшьшсть, яка накладае певн норми поведь нки на ïï члешв та ввдокремлюе (протиставляе) себе сусшльству, дшить на «своИх» та «чужих».

Втгм основою динамши людського розвитку е розширення свободи вибору i особистоï незалежно-

ст! В культурнш сфер! акцент при цьому перем!щу-еться ввд колективу i груповоï норми до !ндивщу-ального р!зномашття, ввд державноИ влади - до осо-бистоИ незалежносп, породжуючи синдром, який визначаеться як цiнностi самовираження (selfex-pression values). Цшносп самовираження формуються тшьки шсля довготривалого перюду сощ-ально-економ!чного добробуту i носять не егоцент-ричний, а гуманютичний характер процесу людського розвитку. На основ! величезного масиву емт-ричних даних за дешлька десятир!ч зроблено висновок - на високому р!вн сощально-економ1чного розвитку саме цiнностi самовираження перетворю-ють модертзацтт процеси в процеси людського розвитку, обумовлюючи гуманютичний характер сусшльства62.

Росшсьш дослвдники ввдзначили факт, що при-належност краïни до сошалютичного (комунютич-ного) минулого мае наслщком ввдсутнють форму-вання у ïï населення цшностей самовираження63. Лише останн! соцюлопчн досл!дження показали, що в УкраИн в ход! евро!нтегращйних процесв почали формуватися цшносп самовираження.

Ще одтею суттевою рисою цттсних установок населення Донбасу е прихильтсть цтностям минулого сощалютичного сустльства, що обумов-лено як особливостями структури населення регюну (висока частка людей похилого вшу та пращвнишв, як в свш час працювали на тдприемствах союзного значення), так i геополгтичним розташуванням реп-ону. Геополгтичний фактор - найважливший в фор-муванш системи щнностей населення Донбасу. Цей фактор в значнш м!р! пояснюе те, що в Донбас! -«бастюш монополютичного катталу» - такий чис-ленний прошарок прихильнишв радянського минулого, сформований тд потужним впливом росш-ських шар-технолопв.

На територи Донбасу завжди юнував «айсберг» росiйськоï ментальносп i росшськоИ культури, а за часи незалежносп украïнською державою не при-кладалося шяких зусиль для його зменшення. Розвиток прикордонних територш Донбасу в останне десятир!ччя здшснювався за лопкою фронпру - по-спйно трансформуючого простору, який являе собою не стшьки бар'ер пом!ж двох р!зних нацш i краш, сшльки зону ï^ пост!йних контактов. Форму-вання фронтiрноï модел! прикордоння (що в!дбува-лось в умовах тюних дружн!х стосунк1в м!ж державами та народами) призв!в до створення в цьому прикордонному регюш соц!ального простору, де в!дбувалося достатньо швидке руйнування украïн-ськоï культурно" компоненти в Донбас! i складали

59 Инглехарт Р. Модернизация, культурные измене-

ния и демократия: Последовательность человеческого ра-

звития / Р. Инглехарт, К. Вельцель. - М.: Новое издатель-

ство, 2011. - 469 с.

60 Куро]шя Г., цит. праця. - С.5.

61 Там само. - C.101.

62 Инглехарт Р., Вельцель К., цит. праця. - C.12.

63 Там само. - C.43.

тдстави для поширення концепту «втраченого раю»64 щодо радянського минулого.

Невипадково в шформащйному просторi росш-ських медiа, якi були поспйно присутшми на тери-торii Донбасу у продовж останнiх рокiв, найбiльш яскраво i привабливо представлено понят^йно-фра-зеолопчний комплекс, iдентифiкований iз радянсь-ким перiодом. В результатi спотворений образ ми-нулого замiнив у сввдомосп пересiчних мешканцiв Донбасу реальну картину !х «доперестроечного» життя. Цiлеспрямована стратепя росiйських ЗМ1 працюе на створення позитивного iмiджу Росii з ви-користанням ретроспективно! символiки, створення мiфу про процвiтання на основi шлюстрацл рiдких точок вiдносного добробуту, приховуючи при цьому iснувания обширних територш, позбавлених таких ознак.

Тенденцiю до iдеалiзацii радянського минулого проаналiзовано ще на початку 2000-х роив видат-ним росшським соцiлогом Ю. Левадою, який прис-вятив багаторiчнi дослiджения типу «радянсько! лю-дини», яка е основою радянсько! тоталитарно! сис-теми, а останшм часом - умовою консервацп i збе-реження тоталiтарних шститупв, як1 продовжують iснувати. Акцентуеться увага на тому, що такий тип людини блокуе потенцiал розвитку суспшьства завдяки нескiнченнiй «прииизливiй адаптацii» до автократично!, традицiйно-патерналистськоi, репре-сивно! держави, забезпечуючи цим консервацiю !! базових структур. Причому, як показали результати його соцюлопчних дослiджень, саме цей тип людини протисто!ть тим групам i сусп1льним силам, ям декларують свою прихiльнiсть до лiберальних i бiльш гуманих форм суспшьства65. Численнють цього типу i його функцюнальна роль вiдрiзияють характер розвитку Росп вiд iнших кра!н Схшно! Св-ропи пiсля краху комунютично! iдеi i розпаду сощ-алютично! системи.

Коли Ю. Левада тдбивав висновки сощеталь-но! трансформацii, яка ввдбулася в пострадянський перiод, вш висунув три тези, важливi для розумшня координат росiйського сусп1льства на початку 2000-х i сьогодняшних чаив66. Вимога в них «порядку г стабильности», хоч не дуже ясно усввдомле-них, займае одну з ключових позицiй. Втгм стабшь-ною правомiрно вважати сусп1льну систему, спро-можну до вiдтворения, саморозвитку, до опору руй-нiвним впливам, i вiдновлению людського потенщ-алу. Як вiдомо, неспроможнiсть радянсько!, i в щ-лому, соцiалiстичноi системи до виконання таких

функцiй виявилась фатальною для не!. Але й сучас-нiй Росii неможливо приписати нiякi з цих характеристик стабшьносп. Провiднi росiйськi вченi характеризуют росiйське сусп1льство як олiгархiчно-компрадорську, паразитичну модель iндустрiаль-ного типу, своершну модифiкацiю «мильних буль-башок», яка не мае майбутнього67.

«Нафтогазова» труба в фундамеитi економiч-ного благополуччя Росii обумовлюе ввдсутнють довготривалого збереження iснуючого рiвия стабь льносп, i, як наслiдок, - домiнуюче вимушене нама-гання iмiтувати стабiльнiсть, впевненiсть, усп1хи, високу суспшьну довiру щодо вiдношения до влади (точшше, тальки одного !! ноия - Президента). 1мг-тацгя - ключове слово при аналiзi дш i оцiнок в рiз-них сферах i на рiзних рiвнях суспiльного життя Ро-сii з початку цього столгття, вважае Ю. Левада. Еле-менти конструкцiй, що були характерними для минуло! епохи, продовжують дiяти в установках i стереотипах масово! сввдомосп, i в системi масових уподобань, до яких Левада вiдносить i сполохи «ав-торитарних» iлюзiй щодо влади, i посилення етно-психолопчних стереотип1в i бар'ерiв. В 2003 р. Левада вiрив, що мобшзащйний ефект войовничо! полiтики виявиться недовговiчним, ретроспективна символiка не мае реального впливу, оскiльки все це не укоршено в переконаннях i установках людей68. Однак в подальшому вiн робить висновок, що надда на появу «ново! людини», вшьно! вiд нас-лiдкiв тоталитарного минулого й готово! виступити активним фактором створення нового життя слад вь днести до iлюзорних очшувань. Дослiджения остан-нiх рок1в показують, що сформована не «нова», а пристосована людина, як1й притаманнi таш основнi риси: вимушена самоiзоляцiя, державний патерна-лiзм, егалiтаристська iерархiя, iмперський синдром.

Будь-якi прояви невизначеност^, рiзкого ускла-днення ситуацii викликають у тако! людини сумiш фрустрацii, агресп, астенii, внутрiшнього «психоло-гiчного» виснаження. Такий тип людини характери-зуеться специфiчною iндивiдуальною безвiдповiда-льнiстю, схильнютю до переносу провини за свш стан на будь-яких значимих шших - уряд, депутатiв, чиновникiв, керiвництво, европейськ! кра!ни («Гей-ропу»), «америкоав» (цi виннi у всьому), прибулих з iнших мiсць, але школи на самого себе. Саме такий тип людини намагаються будь-яким чином зберег-ти, або, якщо йдеться про молодь, виховати, на пострадянському просторi росiйськi iмiджмейкери. I в Донбаи, в силу особливостей щннюних устано-

64 Цикл передач росшського телебачення, який транслювався на терени Укра!ни, мав таку само назву «Радянський Союз - втрачений рай».

65 Гудков Л.Д. «Советский человек» в социологии

Юрия Левады / Л. Д. Гудков // Общественные науки и со-

временность. - 2007. - №6. - С.16-30. - С.22.

66 Левада Ю. Рамки и варианты исторического выбора: несколько соображений о ходе российских трансформаций / Юрий Левада // Мониторинг общественного мнения. - 2003. - №1 (63). - С.8-12.

67 Российская социально-экономическая система: реалии и векторы развития. Монография. М.: ИНФРА - М., 2014. - С.416.

68 Левада Ю., цит. праця. - С.8.

вок його мешканшв, ïm це вдалося повною мОрою, оскшьки тут так i не сформувалося справжне грома-дянське та культурне тдгрунтя, яке спиралося б на щнносп eвропейськоï традицiï та культури. Таким чином, поворот до минулого, в тому числО i авторитарного, не виключений.

Щодо характерних рис нового типу особис-тостi, яка виникае в процесО соцiокультурноï модер-нiзацiï, а саме: орiентацiя на саморозвиток, прихи-льнОсть до демократичноï органiзацiï сустльства, особиста вщповвдальнють людини за свою долю, розвиток iндивiдуалiзму i нонконформiзму, прюри-тет iнтересiв особистостО в дилемi «особистють - су-спшьство», формування поняття «права людини» тощо, то для ïx формування у росшських громадян i «проросшських» мешканцiв Донбасу не приклада-еться нiяких зусиль. Адже закономiрним наслiдком опанування цих цiностей у населення е стши демократично процеси в сусшльствО, як дуже небажанi як керОвництву сучасноï Росiï, так i його прихильникам на монополОзованому ДонбасО

Розглянуп особливосп територОального розта-шування й заселення Донбасу, умов життедОяльно-CTi, соцюкультурного розвитку та геополiтичноï орь ентацiï обумовили формування специфично? регионально? донбаськоХ гдентичностг. В сучаснш УкрашО вже Оснують рОзш варОанти проявОв регiональноï ОдентичностО. 1х теоретичне осмислення важливе для розушння функцюнування регюну як певного сошуму i в цшому динамОки процесОв регiоналiзацiï в державО В даному дослОдженнО не ставилося мети визначення структурних компонентов регiональноï ОдентичностО, ïï розгляд пов'язуеться з проблемами регюналОзму i сепаратизму, вдеологи яких потребу-ють використання методологiï конструювання ре-гiональноï ОдентичностО.

Колектив вгтчизняних науковцОв ще в 2007 р. ввдзначав, що в УкрашО поширеною залишаеться мюцева ОдентичнОсть, а в деяких регОонах, за даними опитувань, вона навОть переважае загальноукраш-ську. Переважання локальних Одентичностей над за-гальнонацОональною у свОдомосп значноï частини громадян Украïни виявляеться в украïнських умовах суттевим викликом. ПолОтичнО манОпулювання можуть створити загрозу розмивання цiлiсноï украш-craï ОдентичностО, протиставляючи ш ОдентичностО регюнальш09.

Полтичний напрям конструювання регюналь-но1 гдентичностг завжди супроводжуе боротьбу ре-гОональних елОт за ресурси i повноваження, а «ворогом» або, в м'якому варОанп, «конкурентом» регОону

69 Експертна доповщь "Украша в 2007 роцi: внутрь шне i зовшшне становище та перспективи розвитку" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/ book/ Eks_d2007/index.htm.

70 Кузьмин Н.Н. Воображая регион: анализ возмож-

ных оснований региональной идентичности / Н.Н. Кузьмин // Стосунки Сходу та Заходу Украши: минуле, сього-

виступае Центр, його регюнальна политика щодо розподшу ресурав. В такому випадку, як вважають деяк полггологи, полотична активность, заснована на дискурс! регюнальноИ ОдентичностО, головним чином концентруеться на рОвно регiональноï елоти, а деструктивно елементи масовоï свшомостО ввдходять на другий план. В цш ситуаци конструювання реп-ональноï ОдентичностО ввдбуваеться в основному в сфер! оптишзаци регiональноï полОтики або претен-зш на виключну роль регюну в держав! (тд гаслом «що е вшОдним для регюну N, то е вшОдним i для держави в цшому»). Регюнальна елОта лише викори-стовуе масову регюнальну сввдомють в своïх штере-сах, i в штересах регюну в цшому. Таке конструювання регюнальноИ ОдентичностО мае в своïй основ!

70

рацюнальш елементи70.

Конструювання регютв як значущих структурних елементiв сощального i полтичного простору потребуе пошуку Онших засад формування ре-гiональноï ОдентичностО Тобто, якщо ввдстояти своï штереси в умовах регюнальноИ полотики центру не-можливо, то конструювання регiональноï Одентич-носп може переходити в шшу площину - акценту-вання сощокультурних вiдмiнностей. В соцюкуль-турному план! конструювання регюнальноИ ОдентичностО вважаеться бшьш проблемним, оскшьки воно нередко засновуеться на висвОтленно цих ввдмшнос-тей на сощально-антрополопчному рОвно (винятко-вють, особовють, неперевершеность, або меншою мОрою, нествставность Оз «Оншими»). ВОдомо, що вдентичшсть формуеться завдяки розмежуванням i конфронтацОям. Тобто вона не тшьки задае параметров соцОального об'еднання «своïх», але Оз необхОд-ностю мае стати основою соцОального розмежову-вання з «Оншими». При цьому формування регюна-льноï ОдентичностО може вОдбуватися як за рахунок тдкреслення власних достоïнств, так i шляхом при-ниження значущостО Оншого. В останньому випадку можна зОштовхнутися Оз проявами ксенофобiï i «ре-гюнального расизму» навОть в межах етночно i культурно однорiдноï держави.

М'який варОант акцентування соцОокультурних вОдмОнностей в дискурсО регiональноï ОдентичностО не несе в собО суттевих ризикОв для соцОуму в цОлому, скорше навпаки - культурно його збагачуе. Йдеться i про «донецьку мОфолопю», i про «метафОзику те-риконов», «ментальнО парадокси Донбасу» тощо71. Але радикалОзащя таких конструктив вносить в Одео-логОю регОоналОзму, яка грае в цшому позитивну роль в сучасному державному будОвництвО, негативно i небезпечно моменти. ПорОвняно з першим спосо-

дення та майбутне: МатерОали Всеукра1нсько1 конферен-ци, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. / наук. ред. 1.Д. Кононов. - Луганськ: Знание, 2006. - 368 с. - С. 149 - 156.

71 МетафОзика Донецька. Фшософсью есе. - До-нецьк: Донецьке вщдшення Наукового товариства Ом. Шевченка, ТОВ «Схщний видавничий дом», 2012. - 198 с.

бом конструювання регiональноi iдеитичностi, варь ант домiнування радикального соцiокультурного розмежування, навпаки, передусiм засновуеться на рiвнi масово! свiдомостi, i розмежування ввдбува-еться не мiж елiтами, а мiж регiональними сощу-мами .

Конструювання радикально протиставлених один одному регiональних спшьнот, за нестачею чь тко виражених об'ективних мовних i культурно-ю-торичних вiдмiнностей, мае засновуватися бiльшою мiрою на iррацiональнiй мiфологiзацii. Данi процеси значно в меншому ступенi можуть тддаватися ращ-ональному регулюванню, оскшьки мають в сво!й ос-новi iррацiональиу дихотомiю «свiй-чужий». Воче-видь, що такий спосiб конструювання регюнально! iдеитичностi несе в собi цший набiр ризикiв для по-лгтично! стабiльностi, i навiть для цшюносп дер-жави.

Таким чином, видiленi два варiанти конструювання регiональноi вдентичносп розрiзняються не тальки за спрямованютю дискурсу (полiтичнi вза-емодii i соцiокультурнi вiдмiнностi), а i за ступенем конструктивности для загальнодержавних процеив. Однак, оскiльки iдеитичнiсть це феномен, який шд-лягае конструюванню, вона також дозволяе коректу-вати соцiокультурнi передумови полiтичних проце-сiв в потрiбному напряму. Свiдоцтвом тому е розь граш карти «донбасько! iдеитичностi» з боку Росп з цiллю розв'язання сво!х полiтичних i економiчних проблем шляхом провокацл конфлiкту помiж насе-ленням схiдних i захiдних територш Укра!ни.

Специфжа донбаськог гдентичностг формува-лась пiд впливом декшькох чиннишв. По-перше, вiдсутнiстю облаштованих i дiевих кордонiв з сусвд-ньою державою. Науковщ попереджували, що на Сходi Укра!ни пролягае «прозорий», належно не де-маркований слабозахищений кордон, який е не лише джерелом проблем, пов'язаних з транскордонною злочиннiстю. У сввдомосп громадян умовнiсть кордону проектуеться на суверенiтет кра!ни, символiзуе його неповноцiннiсть. Це викликае сумшв у спромо-жност держави контролювати свою територiю, зни-жуе !! авторитет в очах сво!х громадян та мiжнарод-но! спшьноти ^ безумовно, не стимулюе укра!нську вдентифшащю73.

По-друге, тривалими процесами деукра!шзацп населення Донбасу. Вiдсутнiсть ефективно! культурно! политики центрально! влади щодо iитеграцii Донбасу до укра!нського простору обумовило зрос-тання частки проросшськи налаштованого населення. У 1991 i 1996 рр. мiсцевi часописи «Жизнь

72 Кузьмин Н.Н., цит. праця. - С. 154.

73 Експертна доповщь "Украша в 2007 рощ: внут-рiшие i зовшшне становище та перспективи розвитку" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.niss. gov.ua/book/Eks_d2007/index.htm.

74 Олександр Олексiеико., цит. праця.

Луганска» i «Наша газета» провели опитування з ви-значення самоiдеитифiкацii мешканцiв Донбасу. Ча-стка тих, хто вважав, що «населення Донбасу -особлива спшьнють людей, котрi мають кореш як в Укра!ш, так i в Росп», зменшилася з 54,9% 1991 р. до 45,4% у 1996 р. Частка тих, хто вiдповiв, що «тут живуть переважно роаяни i представники iнших на-родiв, ям обрусши», зросла бiльш як утричi - з 9,4 до 31,9%74. За даними опитування 2007 р., проведе-ного Центром О. Разумкова, значна частина жителiв Швдня i Сходу Укра!ни вважають себе ближчими за характером, звичаями i традицiями до жителiв Росii, шж до сво!х спiввiтчизникiв, що мешкають у Захвд-ному чи Центральному регюнах Укра!ни75.

По-трете, не сприйняттям центрально! ки!в-сько! влади, яка вважалася для корiнних мешканцiв Донбасу чужою. Цей феномен мае багато корешв:

в радянсьш часи на Донба« були сконцентро-ванi тдприемства союзного значення, якi пiдпоряд-ковувалися безпосередньо Москвi. Оскiльки бiль-шють побутових проблем вирiшувалося галузевими мшстерствами, тому саме московська влада сприй-малася як своя;

зрусифiковане населення, значна частка якого мала росшсьш кореш, та яке постшно знаходилося п1д впливом росiйського iнформацiйного простору, мало бшьшу довiру до кремлiвськоi влади, а не до ки!всько!. Бiльш лояльно населення Донбасу ввдно-силося до центрально! влади Укра!ни лише в тi перi-оди, коли туди приходили представники донбасько! полгтично! елiти;

розвиток незалежно! Укра!ни супроводжувався глибокою економiчною кризою та значним падiн-ням життевого рiвня всього населення, що викли-кало справедливi нарiкання на неспроможнiсть центрально! влади забезпечити добробут. Однак на Донба« населення втратило не лише доходи, а й приналежнють до Радянського Сорюзу (велико! ба-тьшвщини), тому !х оцiнка втрат були значно бшь-шою. Соцiологiчне опитування Центра Разумкова 716 серпня 2015 р. показало, що на питання чого родина бшьше отримала - вигоди, чи втрат ввд здо-буття незалежност^, переважна частка респондентов Донбасу вважали, що вони бшьше втратили (52,7%) i лише 23,7% - що виграли, в центральних та захiд-них регiонах переважала частка тих, яш виграли вiд здобуття незалежностi76;

ввдсутнють сформованих традицiй державностi в Укра!ш та поваги до влади, що обумовлено юто-рiею розвитку державносп на теренi Укра!ни. Центральна влада на територй Укра!ни тривалий час була чужою - росшською, польською, литовською i

75 Експертна доповвдь "Укра!на в 2007 роп^: ...".

76 Более 70% граждан поддерживают независимость Украины - опрос [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unian.net/society/1113641-bolee-70-grajdan-pod derj ivayut-nezavisimo st-ukrainyi-opros.html#.

тому викликала супротив. Сформована нацюнальна влада поки що не мае достатньо ефективних дер-жавних шституцш та управлОнських практик, зрОлих полотичних традицОй, а ïï бюрократичность та корум-пованость формують зневагу до неï.

По-четверте, в суспОльствО було сформовано гО-пертрофовано уявлення про роль Донбасу в еконо-мщ Украïни. ПостОйно наголошувалося про значну частку валового регОонального продукту, що тут створюеться, про найбшьшО надходження валюти, про значний обсяг промисловоï продукцп. Однак майже нОде не говорилося про те, якО витрати несе бюджет Украïни на тдтримку малоефективноï еко-номОки Донбасу, якО ОнвестицОйнО ресурси направля-ються в цей регюн. ВпевненОсть у тому, що саме Донбас кормить Украшу, формувало негативне ввд-ношення до мешканщв центральноï й захiдноï Украши, як до утриманщв (нахлебников).

По-п'яте, на ДонбасО вОдбулося зрощення регю-нальноï влади i великого бОзнесу, метою якого були контроль та присвоення багатих ресурсОв регюну. Представники як староï й новоï управлiнськоï но-менклатури, так i верхОвки великого бОзнесу Донбасу об'еднали зусилля в протистоянно з кшвською владою, що не могло не вплинути на масову сввдо-мОсть населення.

Процеси в економОчнш сферО (регОональна дез-ОнтеграцОя, диференщашя, недосконала податкова i мОжбюджетна полОтика тощо), спекуляцОя певних полОтичних партш i блоков на невОгластвО i фобОях населення надали можливостей створення мОфу про Донбас i Галичину, як полюси регiональноï системи Украши i навОть концепту «двох Украш», яким «не зОйтися школи».

Отже, специфОка донбаськоï ОдентичночтО фор-мувалась под впливом власноï мiфологiï, малоефек-тивноï соцiально-економiчноï полОтики центральноï влади та зовношнього ОнформацОйно-культурного впливу. Бшьшють населення Донбасу нОколи не ви-сувало потужноï нацiональноï перспективи, та не надавало ш найбОльшого значення. В умовах мирного ствюнування двох держав воно Оснувало як би в двох реальностях: територОально - вОдносилося до Украïни; ментально - було бшьш спорОдненим з Ро-сОею. В стабОльних умовах розвитку, коли не було потреби робити якийсь вибОр, налаштоване проро-сОйськи та проукраïнськи населення цшком мирно уживалося на одной територп. Однак в перОод рево-люцшних змОн це стало джерелом глибокого конф-лОкту, який под впливом зовшшнього втручання ви-лився у збройне протистояння.

Накопичення ризик-потенщалу на Донбасi та в УкраТш в цiлому як пiдrрунтя конфлжту на Сходi.

Таким чином, Донбас розушеться як окремий соцОум, тобто регюн, який вОдрОзняеться вОд Онших областей, навОть сусвдшх, такими суттевими соцю-

культурними характеристиками, як соцюпрофесш-ний i нацОональний склад населення, етнолшгвю-тично особливостО, характер трудових вОдносин, спосОб життя, характер соцюкультурного простору (традицп, цОнностО, система соцюкультурних кому-нокацш тощо) та регОональна вдентичнють. На державному рОвно цей регОон виступае вже як колектив-ний соцОально-полОтичний суб'ект, а не об'ект сощ-ально-економОчних вОдносин, який виконуе певнО функцп у внутрОшньодержавному розподОлО працО, формуе певнО полотично вОдносини Оз Центром, яко не зведенО до дихотомп «домОнування - пвдпорядку-вання».

ЗакономОрно поставити питання - чи достатшм було Оснування саме такого регОонального сошуму для сполоху сепаратистських настроïв, що виникли ще в 2004-2005 рр., а вже в 2014 р. призвели до тра-пчного перебОгу подОй? Вважаемо, що сформований специфiчний регiональний соцум, певним чином вiд-межований вiд укратськоХ нащональног iдеï, був значною мiрою проблемним для Украти, однак сам по собi не мiг призвести до вибуховог' ситуаци, яка склалась в 2014 р. ВирШальним було те, що в Донбас та в УкраЫ разом iз антимодертзацшним процесами поступово накопичувався ризик-потен-щал. Його нагромадження разом з агресивним зов-ношшм впливом призвели до розв'язання збройного протистояння.

Дотримуючись концепцп суспольства ризику, можна ствердити, що накопичення ризик-потенщалу нарегюнальномурiвнi з часом тольки посилювалось. Це пов'язано з такими явищами i тенденщями.

1. Формування вiдносноï незалежносп соць ально-економОчного простору Донбасу, слаб^ тд-контрольносп територп центральной владО. З самого початку центральна влада навОть допомагала Донбасу залишатися «вшьним степом», скидаючи туди небажанО сощально елементи, намагаючись захис-тити вОд них велико мОста. Так трапилося у 19391940 рр., коли людей Оз приеднаних до Радянського Союзу земель посилали на Донбас як дешеву робочу силу, i в тслявоенш роки, коли Донбас приймав «небажанО елементи^» (усОляких упкачОв, радянських та Оноземних вОйськовополонених, украшських нацО-оналОстОв, а також злочинщв тощо). ПодОбна «мОгра-цОя» ввдбуваеться i в сьогоденно за бшьш кривавим сценарОем. ДослОдник iсторiï Донбасу Прояки Куро-мОя, дОставшись до архивОв Донецькоï i Луганськоï областей стверджуе, що в сталОнсько роки жоден украшський регюн навОть не наближався до Донбасу за рОвнем привабливосп для «шукачОв волЬ», але краем заслання та ув'язнення вОн був не меншою мОрою, шж землею свободи. Незалежнють Донбасу була проблемою як для Москви, так i для Киева, який школи не досягав значного успоху у спробах впливати на Донбас. А об'еднана регОональна елота под прапором Партл регОонОв мала змогу значною мОрою лобтовати власнО Онтереси под прикриттям Онте-ресОв Донбасу.

2. Формування в репой ризик-солщарностей. Головним продуктом суспiльства ризику е формування ризик-солiдарностей. Цей термш визначае со-лiдарнiсть виробнишв ризишв як спшьноту людей, що силовим чином приватизуе нацiональнi ресурси, виробничi та суспiльнi системи, включаючи сощ-альний порядок, в сво1х власних iнтересах77. Така ризик-солiдарнiсть на пiдставi монополiстичного капiталу, сформованого в Донбаа за короткий час в основному полгтичними, кримiнальними та iншими позаекономiчними методами, консолiдувалась вже наприкiнцi 90-х рр., заблокувавши доступ в регюн конкурентам i захопивши полiтичну владу та шфор-мацiйний проспр. Державна влада протягом бага-тьох роив ще з часiв Президента Л.Кучми не чинила опору концентрацп не тшьки приватно! власносп, а i фактично приватно! влади на територп Донбасу, внаслiдок чого цей монополютичний кап1тал забез-печив собi економiчну автономто i значн1 привiлеï. Нелегальн1сть i насильство були тут ключовими характеристиками.

Особливiстю сусп1льного життя репону е по-тужн1 розгалуженi родинш, клановi i клiентельнi зв'язки. Поступово саме вони, а не закони, !нтелек-туальний потенцiал людини, здiбностi i навiть доб-росовiсна i чесна праця стають джерелом влади, ба-гатства, п1двищення статусу i поваги. Така система соцiальноï взаемодп разом iз слабкiстю державних шститупв гальмують i роблять майже неможливим процес модернiзацiï i демократизацiï на теренах Донбасу.

3. Значна частка ризишв пов'язана з поширеш-стю несприятливих умов пращ та життя населення. В економщ Донбасу переважають галуз^ де най-бшьш поширен1 важк та небезпечнi умови працi. Так, у вугледобувнш промисловосп в 2013 р. бшьше 80% штатних пращвнишв здiйснювали трудову дь яльн1сть, що не вщповщала санiтарно-гiгiенiчним нормам, у сферi виробництва коксу та нафтопере-роблення таких було 59%, у металурпйному вироб-нищи - майже 53%. А в цшому в Донецькш областi 44%, в Луганськш - 49% зайнятих працювали в таких умовах78. Важкi та небезпечш умови працi ви-снажують життевi сили працiвникiв, попршують ¡х здоров'я, ведуть до передчасноï смертность Оргаш-защя виробництва в галузях важкоï промисловосп здiйснюеться переважно на великих тдприемствах, де трудова д1яльшсть пов'язана не лише з важкими i небезпечними умовами пращ, але й високим р!в-нем штенсивносп та цшодобовим режимом роботи. Це передбачае значно вищий рiвень винагороди за працю. Однак навiть у вугшьнш промисловосп

вона складае близько 130% до середнього р!вня по обласп, а в шших видах промислово!' д!яльносп е нижчою. Такий р!вень заробiтноï плати не компен-суе ус!х тих зусиль i ризишв, як1 склалися у промисловосп Донбасу, вона е низькою i не забезпечуе нормального вщтворення життевих сил пращвнишв та добробуту ¡х родин. Окр!м того, зайнятють на таких п1дприемствах пов'язана з жорсткою дисципль ною пращ та безправним становищем найманого пращвника. Все це позначаеться i на способ! життя населення, який характеризуеться мшм1защею життевих благ, а в районах закриття шахт наближаеться вже до стану соцiальноï ексклюзп.

4. Окрем! ризики повязан! ¡з тим, що в Донбас довп роки не було сформовано «критичноï маси» людського та штелектуального катталу, вщповщ-ного статусу центрального репону - творчоï !нтель генцiï, студенпв, науковщв, за винятком пращвнишв галузевоï гiрничоï науки. На вщм1ну вщ Киева, Харкова, Львову, Одеси, Дшпропетровська, До-нецьк школи не був «губернським» мютом, що та-кож наклало свш вщбиток на соцюкультурш характеристики його мешканщв, обсяг «центральних» функцш79 i атмосферу в цшому. При створенш в 60-ii роки минулого столгття низки шститупв НАН Украши в Донецьку, велика кшькють ¡х сшвробгт-нишв була прибулими ¡з шших регюшв - Росп, Киева, Захiдноï Украши, для яких було створено при-ваблив! умови пращ i побуту. Однак в подальшому велика кшьшсть наукових кадр!в та представнишв творчоï елгти м!грувала з Донбасу в ¡нш! регюни Украïн и або ¡нш! краïни, де була бшьш затребува-ною.

5. Поширенють нев!гластва, р!зномаштних фо-бш щодо подш в Украïнi та стратегш ïï розвитку. В штерв'ю соцюлога, д.с.н. Оксани Мiхеевоï вщзна-чено, що соцюлопчне дослщження настроïв мешканщв Донецька, проведене у квгтш 2014 р., засвщ-чило головний чинник нестабшьносп в житп мь ста - травмовану свщомють мюцевого населення. Це обумовлено шформащйною ситуащею в регюш Майже половина мешканщв Донецька отримувала шформащю про поди у свт в !нтернеп, 40% - ¡з те-лебачення. Друкованих видань у Донецьку майже не читали. Бшьше третини донеччан дов!ряли украш-ським ЗМ1, 23% - росшським, а 32% не дов!ряли жодним. Якщо рашше страхи донеччан стосувалися переважно природних потреб: голод, знецшення гривш, то весною 2014 р. спрацювали страшилки про «бандер!вщв»: щонайменше 60% мешканщв Донецька справд! бояться радикально налаштова-них мешканщв Захiдноï Украïни, 47% донеччан у

77 Яницкий О.Н. Социология риска / О.Н. Яницкий. -М.: Изд-во LVS, 2003. - 192 с.

78 Стан умов пращ найманих пращвниюв у 2013

рощ. Статистичний бюлетень/ Державна служба статистики Украши. - Кшв, 2014. - С. 7-8.

79 При проведенш в кшщ 80-х роюв дослщженш на-явносл центральних функцш у надвеликих м!ст Укра!ни Донецьк опинився на останньому - шостому мют [Территориальные системы городских поселений Украинской ССР / Е.И. Питюренко. - К.: «Наук. думка», 1983. - 205 с. - С.82-83].

квпнО боялися центральноï киïвськоï влади, понад третини - европейських i американських полОтикОв. На ДонбасО вОрили, що на територiï Украïни Свропа та США воюють Оз РосОею80.

Не менш значний ризик-потенщал формувався i на нацюнальному рiвнi. Це пов'язано з такими не-гативними явищами:

вОдсутность дшсних реформ задекларованих в усОх сферах суспольства. В найпершу чергу це стосу-еться модернозацп економОки на ОнновацОйнОй основО та подвищення ïï ефективностО, детОнозацл, демоно-полiзацiï, що е основою зростання добробуту населення. Поки що вОдсутно успохи у подоланш коруп-uiï, реформуваннО закостенiлоï бюрократичноï системи, судовоï реформи тощо. Все це сприяе нагро-мадженню потенцОалу негативОзму в суспОльному життО;

тривала нестабшьность Оснуючого споввОдно-шення полОтичних сил i впливОв на усОх рОвнях влади, постОйна жорстка боротьба партОй за пред-ставництво у владних органах на всОх рОвня, перманентный навколовиборчий ажютаж 2004-2014 рр., що дезорОентуе населення, породжуе сумнови у спроможностО в УкрашО формування легiтимноï, дОе-здатноï та ефективноï влади, створення стабiльноï та незалежноï держави. Опитування Центра Разумкова 2015 р. показали, що вважали УкраЛну дОйсно неза-лежною державою бшьшють опитаних в Центральному та ЗахОдному регОонах, на ДонбасО (на подконт-рольних УкрашО територОях) бОльшОсть притримува-лися протилежноï точки зору81;

вОдсутность активноï державноï культурноï по-лОтики, яка б могла сформувати нацОональний сощ-окультурний простер та Онтегрувати суспольство. Вотчизняш дослОдники подкреслюють, що ОсторОя та культура е не менш ютотними чинниками Одентифь кацiï нацiональноï свОдомосто Для украïнськоï нацiï, яка, з огляду на ОсторичнО обставини, тривалий час формувалася саме як «культурна» (Kulturnation), а не «державна» (Staatnation), вони е дуже важливим компонентом ОдентичностО. Будь-яка успошна поль тична нацОя мае свое етнОчне та мовно-культурне ядро, навОть коли вона формуеться за принципом «плавильного тигля», як американська. Для Украши культурно чинники е дуже важливими саме тепер, за недостатньоï ефективностО державних ОнституцОй, незрОлостО полОтичних традицОй та слабкосп грома-дянських практик. За таких умов культурно складов! украïнськоï ОдентичностО спроможно змОцнити стабь льность у крашо82. Юднак в Украш культурна сфера

розвивалась за залишковим принципом, що обумо-вило значш прогалини в найбОльш масових та затре-буваних видах мистецтва та засилля Оноземного, здебОльш росОйського, культурного продукту.

Окремо треба вОдмотити такий ризикостворю-ючий фактор, як прихильнють певних державних дь ячОв, а також дОячОв культури Украïни до етноцент-рiчноï парадигми. ЕтноцентрОчна парадигма - це на-слОдок навОть не iндустрiальноï, а доiндустрiальноï епохи. Полотика соцiокультурноï ушфОкацл усього простору Украши, редукщя усiеï цивiлiзацiйноï ос-нови до единоï державно-визнаноï етнокультури не-припустима в сучасному модершзованому суспшь-ствО. Стале намагання очистити етнокультурну вОд «шкодливих» домОшок призводить до ïï деградацiï, руйнацл83.

Принцип «одна нащя, одна мова, одна церква» не тОльки належить минулому i позаминулому сто-лОттю, а Оншш епосО - ОндустрОальной. НавОть в За-хОднОй УкрашО за ощнками соцОологОв вОн не набирав прихильников у половини опитаних. Але це не зава-жило його використанню як в довготривалому роз-колО Украïни, так i в майже миттевому сепаратист-ському сполоху. Донбас - це специфОчна сощокуль-турна спольнОсть, що вникла як синтез сукупностО процесОв (економОчних, полОтичних i культурних), но один з яких не може трактуватися як абсолютна де-термОнанта. В ïï основО лежить синтез двох основних (росiйськоï i украïнськоï) i цшого ряду Онших культур, який мае не приводити до кризи будь-якоï Оз ïï складових, але, навпаки, ще бОльше вОдкривати ïï внутрОшнш потенцОал.

В загострент протирiч на Донбас вагому роль вiдiграли зовтшш ризики - тформацтна та тери-торiальна полтика Росп, яка спрямована на тдрив суверентету й цiлiсностi Украши.

Завдяки сучасним шформащйно-комушкацш-ним технолопям (1КТ), здОйснювалося формування потрОбних регОональним владним i полотичним структурам настроïв, установок, вимог тощо, якО б забезпечували ïх поточно i стратепчно Онтереси разом Оз геополотичними Онтересами сусiдньоï держави з ïï проектом «Русского мира». 1нформашйно-вдео-лопчний стан в нашО часи цОлковито е наслОдком функцюнування 1КТ, а також Онших засобОв Одеоло-гОчного впливу в межах регюну. Шдпадаючи под вплив регюнальних ЗМ1 i поступово под росшський ОнформацОйний простер, масова свОдомОсть населення Донбасу формувалась згОдно Оз заданими

80 "Если вместо головы снаряд...". Як формувалась щентичшсть Донбасу. Ольга Клiновa. Iитерв'ю з соцюло-гом, д.с.н. Оксаною Мйхеевою [Електронний ресурс] // Украшська правда. ^тортна правда. - 11.12.2014. - Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/ 12/11/146063/.

81 Более 70% граждан поддерживают независимость

Украины - опрос [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.unian.net/society/1113641-bolee-70-grajdan-pod derj ivayut-nezavisimo st-ukrainyi-opros.html#.

82 Експертна доповщь "Украша в 2007 рощ: внутрО-шне i зовнОшне становище та перспективи розвитку" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/ book/Eks_d2007/index.htm.

83 Попов В.Б., цит. праця. - С. 135.

ними установками. Так само це стало фактором дез-оргашзацп i дезштеграцп в Укра!ш, якому довп роки не надавалось належно! уваги з боку центрально! влади.

Одна з теорш потужного впливу масових кому-нiкацiй на населення - «формування порядку денного», яка пояснюе методи тдвищення штересу гро-мадськост до певних подш, особистостей, проблем, щей через висвплення !х в ЗМ1. Про нав'язливе ви-користання ретроспективно! символiки в ЗМ1 вже йшлося. 1нший хгд росiйських пiар-технологiв -створення в сощальних мережах 1нтернету так зва-них hate sites (мiсць ненавистГ), для яких вже iснуe спещальний термiн undernet. (на зразок мережного андеграунду). Треба також прийняти до уваги те, що одною iз концептуальних засад ново! росшсько! ще-ологi! поступово стае негативне ставлення до СС i особливо США, i вiдповiдно до !х ц1нностей, демократичного устрою, що також е «на порядку денному» у ЗМ1.

Найбшьша небезпека полягае в тому, що в су-часних умовах вщбуваеться перемiщення 1КТ iз сфери сощальних комушкацш в сферу манiпулю-вання, чим створюються умови для необмеженого та небезпечного деструктивного впливу шформацш-ного простору на свщомють людини та !! поведiнку, i управлiння сприйняттям iндивiдом сощокультур-но! реальностi, навiть конструюючи штучну сощ-альну реальнiсть. В умовах втрати достовiрностi i довiри до реальних ЗМ1, люди все частше зверта-ються до вiртуального спiлкування, до соцiальних мереж, стаючи майже !х заручниками i одночасно пропагандистами. На численних форумах учасники обмiнюються думкою щодо будь-яких явищ поль тики, культури, мистецтва, iсторичних подiй тощо, i разом формують !х сшльну оцiнку. Це явище ви-никло на вiльних, спонтанних засадах, але зараз вже повною мiрою використовуеться в заданих цiлях. Для цього створюються спецiальнi (короткочаснi) он-лайновi спшьноти, як1 займаються розмiщенням в чатах, форумах, новинах повщомлень i коментарiв необхiдного змiсту, укорiнення його в сусшльнш свiдомостi. Потiм через користувачiв мереж роз-повсюджуються iде!, як будуть пiдтриманi i ре-трансльоваш великою к1льк1стю таких самих корис-тувачiв, що вводяться в оману. Таке активне керу-вання думкою громадськосп, навiть створення штучно! громадсько! думки отримало назву «астро-турфинг», i доволi часто використовуеться полгтичними i провладними структурами у сво!х ц1лях i на-мiрах84. Трансмiсiйний механiзм астротурфингу за-сновано на високому рГвш довГри користувачiв сощ-альних мереж один до одного.

Останшм часом почали застосовуватися там технологи машпулювання свщомютю 1нтернет-ко-

ристувач!в - спец1альний найом 1нтернет- комента-тор!в (в Китаï ïx кшькють досягае дек1лькох десятшв тисяч - «50-центова арм!я») i навгть е вщомосп про створення центр!в для ii тдготовки i виконання завдань, в тому числ! i в Росп84.

Таким чином, можна зробити висновок, що впродовж останшх двох столгть на Донбас сформовано значний за чисельнютю людський потенц1ал, який мае специф!чну суперечливу регюнальну щен-тичнють, сформовану в ход! юторико-культурного та сощально-економ!чного розвитку територп. В умовах накопичення ризик-потенщалу на регюналь-ному та нацюнальному р!внях та п1д впливом ш-формацiйноï вшни, розв'язаноï Роаею, суперечно-сп, закладеш в регюнальнш щентичносп населення Донбасу, спрацювали в неспод!ваний руйшвний споаб - викликали сепаратиський рух, п1дтриманий Роаею, що призвело до масштабного збройного протистояння.

Наслщком е численш матер!альш та людськ втрати, зниження обсяпв економiчноï д!яльносп та доход!в населення, роздшення Донбасу на дв! територп - нетдконтрольну та тдконтрольну Украïнi.

Доля непiдконтрольноï територп поки що не визначена, однак е ризик ïï втрати для Укра]^, оскь льки впродовж останнього року там формуеться не украшський економ!чний та сощальний простер (рубльова зона, росшсьш стандарти в бухгалтерсь-кому облшу, в освгтшх закладах тощо), а сощокуль-турна ор!ентащя населення все бшьше вщдаляеться вщ Украши.

1снують суттев! проблеми i ризики для сощаль-ного розвитку на шдконтрольнш Украш територп Донбасу. Вони пов'язаш з проблемами безробгття та низьких доход!в, наявнютю значноï кшькосп виму-шених переселенщв та потребами ¡х облаштування i тдтримки. Слщ вщзначити, що i на шдконтрольнш Украш територп значна частка населення мае до-сить сильн1 проросшсьш настроï, ностальпю за втраченим радянським раем та упереджене вщно-шення до центральноï влади Украïни, звинувачуючи ïï у вах бщах, що випали краïнi. Все це в сукупносп може бути чинником подальшоï нестабшьносп та сощального протесту.

Для подолання цих ризик1в важливо розробити та реал!зувати потужну програму вщродження та бшьш тiсноï iнтеграцiï Донбасу в економ!чний та со-щокультурний проспр Украïни. Це можливе за умов економ!чного зростання, iнтенсивноï розбудови культурного потенщалу Украïни, реальних реформ та забезпечення справедливосп, виршення проблем вштршшх переселенщв.

Стаття надшшла до редакци 03.09.2015

Прийнято до друку 16.09.2015

84 Корнивская В.О. Роль профессионализма в про- Корнивская // Экономическая теория. - 2012. - №3. цессе преодоления информационной асимметрии /В.О. С.42-50.