CC BY
39
УДК 330.342.146(477.62+477.61)
В. П. Антонюк,
доктор економтних наук,
О. Д. Прогшмак,
1нститут економти npoMU^oeocmi НАН Украгни, м. Кигв
АНТИМОДЕРШЗАЦШШ ПРОЦЕСИ В ДОНЕЦЬКШ I ЛУГАНСЬКШ ОБЛАСТЯХ ТА IX СОЦ1АЛЬН1 НАСЛ1ДКИ
Вступ. На сучасному етапi Донецька i Луган-ська областi потрапили в зону найскладшших бiфур-кацш, ям проявляються в полiтичнiй, економiчнiй кризах та затяжному вшськовому конфлiктi, що зни-щуе економiку цих регюшв, !х людський i сощаль-ний потенщал, та завдае величезно! шкоди Укра1ш в цiлому. В украшському суспiльствi нiхто не прогно-зував i не очiкував такого розвитку подiй на Сходi, причини яких поки що глибоко не до^джеш, i вони стали шоком для бшьшост мешканцiв Укра!ни. С думка, що причина такого розвитку подш щлком iдеологiчна, нав'язана росiйською пропагандою i агресiею. Однак в будь-якому процесi важливу роль складае економiчне пiдгрунтя, яке визначае i сощальний розвиток територiй. Донецька i Луган-ська област вiдносяться до старопромислових регiонiв (СПР), як в останш три десятирiччя стика-ються зi складними проблемами економiчного розвитку, обумовленими консервацiею застарiлих тех-нолопчних укладiв, якi стали перешкодою на шляху прогресивного розвитку регiонiв на основi iнно-вацш, сучасних технологш та органiзацiйних форм господарювання. Це, безумовно, позначилося i на соцюкультурному розвитку областей.
Дослiдження проблем економiчноl та сощаль-но! динамiки старих промислових регiонiв здiйснюе ряд зарубiжних та вiтчизняних вчених. Чимало публшацш присвячено СПР Донбасу. Однак в акту-альнiй площинi важливим е до^дження його з по-зицш модернiзацiйних процесiв, вiдмiнностей центрального й перифершного розвитку та !х сощальних наслiдкiв, що мало висвгглено в науковiй лiтературi.
Метою дослщження е аналiз особливостей формування економiчного й сощального простору Донбасу в контекст! виявлення глибинних чиннишв, як спровокували сепаратистсьш настро! значно! частки населения Сходу Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Територiя регiону - це конструкт юторичний, соцюеко-номiчний i iнституцiональний, що виражаеться у такому: територiя е результатом юторичного процесу, який 11 моделюе; ввдношення помiж агентами част-ково носять неринковий характер; високою е вага правил, норм i символiв приналежност до певно! спiльностi; iнститути дуже мiцно вбудованi у функцiонування економiки територiй. Саме цi мо-менти визначили значною мiрою шлях, на якому,
поступово накопичуючи потенцiал саморуйнування i деградацИ замiсть потенщалу саморозвитку, поту-жний старопромисловий регiон Донбасу опинився мабуть в найбiльш трапчний момент свое! ютори.
Дослгдження сучасних проблем Донбасу вико-нувалося в рамках концепций старопромислових регютв, центро-перифершного розвитку та социокультурно! парадигми формування тери-торгального простору.
Термш «старопромисловий регюн» увшшов у науковий обк- iз середини 70-х рокiв XX ст. як результат розумшня необхвдносп змiни моделей розвитку внаслвдок вичерпаност ресурсiв й ефектив-ност iндустрiального розвитку. Аналiзу тенденцш та проблем розвитку старопромислових регюшв (СПР) придiляеться значна увага в захвднш еко-номiчнiй наущ. Зарубiжнi дослiдники до СПР ввдно-сять регюни, що спецiалiзуються на видобутку си-ровини, а також текстильну, суднобудiвну, машино-будiвну, металургiйну промисловосп, якi фор-мували економiку регюну ще в XVШ-XIX ст. [1, 2].
В европейських крашах при впровадженш про-мислово! полiтики СПР визначаються передусiм аг-ломерацiею iндустрiальних галузей важко! промис-ловосп. К. Бiрч, Д. Маккiннон та А. Камберс вважа-ють СПР там регюни, ям заснованi саме на прничш промисловосп, що дае змогу порiвияти подiбиi регiони в рiзних крашах свiту [3]. Водночас вугле-добування пов'язане з розвитком iнших галузей промисловосп, зокрема з металурпею.
Бiльшiсть дослiдникiв вiдзначають, що старопромисловий регюн - територiя iз застарiлими, невисокого технологiчного рiвня розвитку галузями промисловосп. Як наголошуе К. Глот1, це тери-торп з вiдносно низьким рiвнем технолопчного роз-витку промислового комплексу, розташованого в !х межах, що iсторично склався внаслiдок спецiалiзацil регiоиу на основi мiжрегiонального розподiлу пращ. Характерними ознаками таких регюшв е: домь нування в них галузей промисловосп iндустрiаль-ного типу; переважання використання застарших технологiй i засобiв виробництва; виробництво про-мислово! продукци з низьким рiвнем наукоемностi; локалiзацiя риншв збуту продукцп, що випус-каеться; низька сприйнятливiсть до iнновацiй [4].
В до^дженш старопромислових регiонiв важливим моментом е виявлення причин наростання
кризових явищ. Значна кшьшсть дослщнишв проблем СПР при встановленш причин економiчного спаду серед основних вважае шнцеву стадiю жит-тевого циклу виробництва, галузi та товару. Так, Р. Бошма, Ф. Нафка та Ф. Ван Оорт вважають, що саме життевий цикл галузi визначае наявнiсть або втрату нею конкурентних переваг [5]. Переважання позитивних моментов для галузi визначаеться на раншх стадiях 11 життевого циклу (зародження, зростання, розквiт), якi поступово втрачаються на бiльш пiзнiших етапах. Напришнщ життевого циклу галузi простежуеться падiння обсягiв промислового виробництва, а спецiалiзацiя регiону заважае еко-номiчному зростанню. М. Штайнер зазначае, що старопромисловi регiони - це особливий тип репошв, який знаходиться на заключному етат «власного регiонального життевого циклу». На да-ному етат регiон втрачае здiбнiсть щодо розробки нових видiв продукцн, вiн вичерпав всi можливостi щодо впровадження iнновацiй та вiдновлення мюце-во! економши, тому СПР перебувае у кризовому станi, втрачае позицн регiону-донору [6].
У публшацн Л. Кузьменко та М. Солдак здшснено узагальнення зарубiжних пiдходiв до можливостей розвитку СПР [7]. Вони зауважують, що на думку Ф. Тодтлшга i М. Трiппла, можна визначити так1 специфiчнi характеристики старо-промислових регiонiв: iнновацiйна активнiсть, хоча i iснуе, але найчастiше е вузькоспецiалiзованою та орiентованою на вдосконалення iснуючих техно-логш, нiж на створення яшсно нового продукту; системи генерацн та поширення знань (освiта, на-уковi до^дження), якi е розвинутими i спецiалiзо-ваними, нацiленi на розвиток традищйних сфер про-мисловосп, якi мають гостру недостачу «сучасних» спецiалiзацiй; процес передачi технологiй орiенто-вано на велим фiрми, малi та середн тдприемства майже не беруть участ в ньому [8]. Дослiдники ввд-значають - у СПР спостерк^аеться потужна «залеж-нiсть вiд попереднього шляху розвитку» (pathdepen-dency). «У результат! «настае ефект блокування», тобто система замикаеться на юторично визначених альтернативах акт^в вибору» [9]. Щодо старопроми-слових територiй, ефект блокування можна визначити як ситуащю, коли структура виробництва стае настшьки нацшеною на певний вид економiчноl дiяльностi та характер 11 здшснення, що 11 немож-ливо зсунути на iнший шлях розвитку в разi мас-штабно1 змiни попиту, оскшьки витрати змiни траекторн розвитку (витрати трансформаций пере-вищують вигоди вiд можливих альтернатив (у ко-роткостроковому перiодi) [10]. Однак слад вiдрiзняти вигоди власнишв пiдприемств морально застарших галузей, та вигоди сустльства. Там, де домiнують вигоди власнишв, економiка СПР все бiльше занурюеться в кризу з вiдповiдними сощаль-ними наслiдками; там, де домiнують вигоди дер-
жави i сустльства - ввдбуваеться поступова мо-дершзащя й розвиток регiону.
СПР з домiнуванням важко1 промисловостi ба-сейнового типу мали сво1 переваги в перюд промис-лово1 революцн, коли почалась розбудова так звано1 «економiки димарiв». Структурнi зрушення в свтовш економiцi призвели до того, що в усьому свiтi цi регюни поступово становились проблем-ними територiями, якi вийшли у своему розвитку на стадто спаду.
Перший перюд спаду СПР в свт прийшовся на 70-т^ роки ХХ ст., коли iндустрiалiзацiя регiонiв вже не була основним способом концентрацil в них ба-зових ресурсiв розвитку (фшансових, людських, ма-терiальних). Тому занепад старих i поява нових про-мислових регiонiв були першими результатами реiндустрiалiзацil в Свроп1 в 80--п роки. Така рiзка змша територiальних iерархiй була спричинена саме процесом розвитку, в основi якого лежить внутршня динамiка. Галузi, що не ввдповвдають бiльше статусу ядра, та регюни, в яких вони домiну-ють, поступово вит^сняються на периферто - спо-чатку ближчу напiвпериферiю, потiм подальшу.
Другий перюд вже мав характер депресн i вiн продовжуеться в рядi репошв до сього часу. В Укра1ш особливе загострення вiн отримав в зв'язку iз загальною трансформац1ею економши i змiною геополiтичного статусу кра1ни. В бiльшостi СПР свiту промисловють цих регiонiв представлена секторами 2 i 3 укладу з переважним використанням за-старiлих технологш i засобiв виробництва. Моно-структурний характер економiки - одна з головних причин тяжко1 хронiчноl депресн цих репошв на протязi вже кшькох десятирiч. Досвiд свiдчить, що чимало з них переживають лише тимчасовий пiдйом, уступаючи потiм сво1 позицil новим лiде-рам. Тшьки проходячи на довгому циклi регюналь-ного розвитку через стадil стагнаци, кризи, мо-дернiзацil так1 райони спроможш вiдроджуватися в ново! якосп.
Донбас з його консервативною промисловою структурою, наявнiстю групи «старих» шахтарських мiст належить саме до категорп СПР та у сукупностi репошв Укра1ни вiдрiзняеться своею специфiкою:
промисловий розвиток цього регiону почав формуватися у другiй половинi Х1Х ст., найбшь-шого п1ку вiн досягнув у 60-80-11 роки ХХ ст.;
в структурi видiв економiчноl дiяльностi пере-важають капiталомiсткi галузi iндустрil: вугiльна, металургiйна, хiмiчна, енергетична, машинобудiв-на;
на сучасному етап1 провiднi галузi економiки мають низький технiко-технологiчний рiвень розвитку, бiльшiсть видiв виробничо1 дiяльностi вiдноситься до 2 i 3 технологiчних укладiв та потре-бують модернiзацil. 1х функц1онування негативно
впливае на навколишне середовище внаслвдок бiльш високого рiвня промислового забруднення;
данi галузi характеризуються значною штегра-цiею у свiтове господарство i суттево залежать вiд кон'юнктури на зовшшшх ринках та кризових явищ у свiтовiй економiцi;
значна частка економiчно-активного населення зайнята в iндустрiальних галузях промисловостi на великих тдприемствах, як хоч i забезпечують ввдносно вищу заробiтну плату, однак мають значно гiршi умови працi та високу И iнтенсивнiсть;
найманi пращвники iндустрiальних галузей мають достатньо високий рiвень професшно-техшчно! пiдготовки, володтоть навиками, необхiдними для iндустрiальноl пращ, 1м притаманна оргашзо-ванiсть, дисциплшованють, однак вони мають низь-кий рiвень творчо! активности та професшно! мобiльностi.
Згiдно теорп полюсiв зростання Ф. Перру, Ж. Будвiлля, домiнування в регiонi застарiлих галузей iндустрiального типу стае гальмом його прогре-сивного розвитку [11, с. 86-87]. Якщо рашше характер регюнального розвитку, у першу чергу, був за-лежним вiд пропорцш мiж старими i новими галу-зями, то сьогоднi на перший план висунулась спро-можнiсть району до самовщновлення, до адаптацп ^ особливо, генерування нових знань та впро-вадження iнновацiй, як е потужним стимулом еко-номiчного розвитку, конкурентоспроможносп, зростання зайнятосп та доходiв. Стутнь прогресив-носп економiчноl структури регiоиу почала вимiрюватися спiввiдношениям креативних i адап-тивних, творчих i виконавчих функцiй, пов'язаних iз формуванням та розподiлом вiдносин в кон-струкцп «центр-наmвпериферiя-периферiя». В роз-винутих кра1нах розпочалися масштабнi проекти щодо реалiзацil промислово! полiтики, пов'язано! iз розвитком так званих полюсiв зростання та конкурентоспроможносп - обумовлених взаемозв'язком територш i креативности (промисловi округи, «ло-калiзованi виробничi системи», iнновацiйнi середо-вища, «регюни, ям навчаються» тощо). Адже в ос-новi сучасного прогресивного розвитку будь-яко! територп лежать знання та нововведення, здатнiсть до змiн, чого не вистачае бшьшосп СПР.
Депресивне становище старопромислових регiонiв також пояснюеться центро-периферiйною концепщею територiального розвитку. Шд моделлю "центр - периферiя" розумiють здебтьшого такий стан певно! територiальноl системи, структурнi ком-поненти яко! подiленi на двi узагальнеш групи (цен-тральну i периферiйну), якi сформувались на основi ди об'ективних законiв територiальноl диферен-щаци i концентрацп та характеризуються рiзними параметрами територiального поширення, внут-ршньо! будови й конфiгурацil, мають рiзнi функцИ
i властивост^ та перебувають у тюному дiалектич-ному взаемозв'язку одне з одним.
В економiчнiй географи модель «центр-пери-ферiя» вщображае взаемодiю та динамiку розвитку сучасних регiонiв. Розроблена Джоном Фрiдманном в 1966 р. в книзi «Политика регiонального розвитку: досвiд Венесуели», вона розподшяе територil на цеитральнi, яш об'еднують найбiльш передовi тех-нолопчш й соцiальнi досягнення, та перифершш -слаборозвиненi територil, якi не мають iнно-вацiйного потенц1алу та е джерелом ресурив [12]. Фактично, центро-периферiйна структуризац1я сучасного простору - це лiнiя розлому сучасного сус-п1льства на креативнi центри i периферiю, на якiй за-лишилися рутиннi види економiчноl дiяльностi; на мiсця генерування iнновацiй та нового знання i мiсця, де вщбуваеться тиражування розроблених в iнших мiсцях нових товарiв, процесiв i продуктiв [13, с. 116]. Виокремлють також напiвпериферiйнi райони, як1 займають промiжне становище, - часто це колишш центральнi iз застарiлою технолопчною базою. Цеитральнi райони в економiчному ро-зумiннi не iдентичнi адмшстративним центрам. 1х цеитральнiсть обумовлена функщями, якi вони ви-конують, а саме: 1) збирають, переробляють i пере-розподiляють речовину, енергiю, шформащю, при-тягують до себе потоки людей; 2) концентрують та утримують комунiкацil i трансформують !х вплив на навколишнi землi; 3) поширюють вiдцентровi хвилi освоення територil, ям утворюють концентричнi зони (ближня периферiя, середня, дальня тощо); 4) сприяють формуванню радiальних (магiстраль-них) потошв поширення нововведень, що вiдобра-жаеться на формуванш секторност^ периферiйних територш; 5) виконують управлiнськi та оргаш-зацiйнi функцИ стосовно периферil, тдпорядкову-ючи прилеглi територil сво!м потребам, розширю-ючись i трансформуючись у !х межах [14].
В зв'язку з цим заслуговуе уваги типолопя рай-онiв i мiст запропонована ще в к1нц1 90-х роив А. Куклшсьш, який под1лив регюни на креативнi, адаптивнi й консервативш [15]. До консервативного типу вщносяться найчастiше периферiйнi територil, якi притаманш найбiльш вiдсталим, а також новим iндустрiальним кра1нам. В середньо розвинутих кра1нах в числi «консерваторiв» опиняються також i СПР, якщо вони не сприяють новим хвилям iнно-вацiй. В регiонах даного типу консервуються старi технологiчнi уклади i така структура економiки, що перешкоджае !х модернiзацil на основi досягнень НТП вiдповiдно до нових потреб суспшьного розвитку.
Адаптивт територп - бшьш рiзнорiдна i мобшьна категорiя. Класичнi СПР завжди входять до 1х складу. Однак вони в усьому свiтi рано чи тзно вступають до фази депреси, переходячи iз централь-
них в категорто застiйних наmвпериферiйних аре-алiв. Цей процес рашше розпочався на Заходi i для пом'якшення, якщо не для запобиання кризових явищ в цих районах, потребував радикального онов-лення технiко-економiчноl бази. В бiльш вигiдному становищi опинились напiвпериферiйнi райони помiрного аграрно^ндуст^ального розвитку з густою мережею невеликих поселень i розвинутою ш-фраструктурою, якi поступово почали перетворюва-тися в райони дифузно1 постiндустрiалiзацil, де зо-середжуються невеликi фшали корпорацiй, само-стiйнi пiдприемства та iнновацiйний малий бiзнес. Подiбнi ареали напришнщ 80-х рокiв почали ство-рюватися не тальки в крашах Зах1дно1, а й Схвдно1 Свропи, навiть в колишньому СРСР - включаючи Укра1ну, деяк райони Балтл, Бшорусп тощо [16].
Поеднання креативних, адаптивних i консерва-тивних тенденцш, ставка на iнерцiю покою або на шерщю руху визначають нерiвномiрнiсть регюналь-ного розвитку i роль в ньому окремих територiй. Доведено, що найбыъш усталеною ланкою з креатив-ними функциями е реггони Центру, а найбшьш не-стабшьною - група адаптивних райошв нашвпери-ферп.
Самими стiйкими, менш залежними вiд ринко-во1 кон'юнктури залишаються райони центрального типу, найстарiшi великi мiськi i особливо столичш центри, якi протягом уае1 iндустрiальноl епохи мали: диверсифiковану багатофункщональну гнуч-ку структуру економiки з високою часткою неви-робничо1 сфери; високий креативний та iнновацiй-ний потенщал; авторитетнi центри прийняття рiшень; сталу орiентацiю 1х населення на тдви-щення свого iнтелектуального потенщалу i сощаль-ного статусу; рiвень шфраструктури, який забезпе-чуе привабливiсть таких райошв для населення i для шноващйно1 дiяльностi. В них сконцентроваш вели-чезнi ресурси - матерiальнi, фiнансовi, шфор-мацiйнi, людськi, сошальш; формуються й апробу-ються новi знання, виникають новi ВЕД i професн i високотехнологiчнi новi робочi мiсця, новi науко-мiсткi товари i послуги, нова якiсть i стиль життя, новi культурнi традицп. Тим вони забезпечують собi позицп на вищих щаблях iерархil територiальних структур.
Завдяки цьому центральнi столичш регюни сконцентрували в себе три види дiяльностi: вироб-ництво елгтарних, або унiкальних товарiв найвищо1 якосп та/або iнновацiйного характеру; галузi дшо-вих послуг; «вищi поверхи» споживацьких послуг. В Укра1'ш до таких регюшв можна вiднести Ки1в i Харкав - лiдерiв за накопиченим людського i iнте-лектуального катталу.
В них бiльшою мiрою проявився агломерацiй-ний ефект, який полягае в тдвищенш швидкостi протiкання суспшьних процесiв, формуваннi сере-
довища високо1 пiдприемницькоl, соц1ально1, iнно-вацiйноl активности, яке створюеться завдяки поши-ренню урбанiзацil, i разом з тим бiльш широким можливостям вибору сфер прикладання прац1. Так1 риси притаманш агломерацiям, якi складалися при-родним шляхом довкола великих центральних мют i довгий час мали значення «ядра» для позостало1 те-риторп. Такий тип агломерацiй в Укра1ш представлений Ки1вською i Харшвською областями, якi ма-ють також схожють i в структурi, що пояснюеться тим, що вони розвивалися в приблизно схожих умо-вах розселення населення, виконуючи в нш функцil столичних центрiв. В цих агломерацшних утворен-нях формуеться високодиверсифшоване сусп1ль-ство, зростае професiйно-квалiфiкацiйний рiвень робiтникiв, збiльшуються доходи i заробгтна плата, а з ними рiвень i якiсть життя. Все це стимулюе адек-ватне попиту населення зростання обсягу, спектру i якосп послуг.
Кумулятивний i синергетичний ефекти зазначе-них факторiв роблять центральш регiони привабли-вими як для компанш, в тому числi транснацюналь-них, так i для людей, зайнятих, в першу чергу, в наукомютких та iнновацiйних галузях економiки. Новi фiрми, якi дiють в сферi дiлових послуг розта-шоваш виключно в центральних районах. Також в них концентруеться абсолютна бшьшють фiрм, як1 дiють в шновашйних ВЕД, передусiм сфери послуг. Така «елгтаризащя» функц1й потребуе високо1 кон-центрацИ творчих сил, 1х критично1 маси, а також постойного накопичення нового в надрах старих структур, що призводить i до помгтних зсувiв в соцiальнiй структурi суспшьства, до концентрацil в центральних районах найбшьш прившейованих прошаркав населення. Сьогодш загальновизнаним е той факт, що устшний розвиток регiонiв без чис-ленних iнтелектуальних платформ для особистих комунiкацiй, неявного знання, яке розчинене в соцiальному середовищi, прив'язане до локус-аре-алу, особистого спiлкуванню iнтелектуальноl елiти, неможливо [13, с. 312]. Як правило, в центральних мютах частка зайнятих рiзними видами творчо1 працi значно вища, адже вони е «природним маг-нiтом» для креативних людей, що послужило тдгрунтям для теорп «креативного класу», яку ввiв в наукове коло американський дослiдник Р. Флорiда
[17].
Концентращя «елiтарних» функц1й означае i високу концентрацто найбiльш висококвалiфiкова-них i високооплачуваних спецiалiстiв у вiдокремле-них i обмежених ареалах, адже Центр «викачуе» i найбiльш освiчену i квалiфiковану частину персоналу з шших районiв. В результатi цього мiж центром i периферiею постiйно iснуе кiлькiсний i особливо яшсний розрив, пов'язаний iз тим, що старi функцil витюняються за межi Центру i замiщуються
новими - дистанщя зберiгаеться. Немаловажне зна-чення мае i те, що життя у великих мютах, в тому числi i в радянсьш часи, стимулюе формування особливого прошарку людей, який характеризуеться тдвищеною сощальною i економiчною мобшь-тстю.
1нший вид агломерацп виникае в регюнах з ба-гатими «надрами», тодi, коли на значнiй територп склалися умови для створення незалежних одне вiд одного поселень мюького типу. Найчаспше це сто-суеться територш з корисними копалинами, ям зай-мають значнi площi, а також в шших мiсцях (ку-рортнi регiони, дельти великих рш тощо). Треба ввд-значити, що всюди в свт в СПР басейнового типу завжди виникали агломерацп такого виду -Остраво-Карвiнський вугшьний басейн (Чехiя), Верхнесiлезький (Польща), Рурський (Нiмеччина), де ще з 70-х роив ХХ ст. розпочалася активна дегломеращя цих промислових регiонiв. Найбшьш великi агломерацп з радянських чаав - Московська i Донецько-Маклвська (ДМА) були уособленням цих двох видiв агломерацiй.
Найбiльш важлива риса Донбасу, як СПР басейнового типу - це те, що технолопчно «ввдстае» не стшьки розвиток його базових галузей (добувна i металургшна промисловiсть), а самi цi галузi стають морально застарiлими в зв'язку iз появою потреби в нових видах продукцп, виробництво яко! наро-щують iншi регiони - регюни Центру. Але структурна несприятливють СПР iнновацiйним видам економiчноl дiяльностi е наслiдком не тiльки технолопчно! ввдсталосп само! iндустрi!, яка сконцентро-вана на територi! СПР, а значною мiрою - накопиче-ному соцiокультурному потенцiалу, який уособлюе собою певний технологiчний уклад, адже за оцiнками захiдних спецiалiстiв, потрiбно не менш 20-30 рокiв для змши поколiнь - носi!в установок i щнностей постiндустрiально! епохи.
Однак головним стримуючим фактором було те, що i державна i регюнальна промисловi полiтики сприяли (шляхом пшьг, привiлей, субсидування) «поглинанню» основних iнвестицiйних ресурсiв «регiоноутворюючими» галузями старо! шдустрп -вуглевидобутком i металургiею. Така система шве-стування за сценарiем «консервацi!» технологiчно! вiдсталостi стримулювала модершзащйш процеси в Донбасi, а разом з цим - процеси перетворення його в «центральний», а не натвперифершний регiон. Вiдсутнiсть модернiзацiйних процеав в провiдних галузях економiки призвела до того, що технологi! виробництва були вкрай застарiлi, зношенiсть основних фондiв досягла критичних значень, а зввдси - надзвичайно висом енергоемнють i собiвартiсть продукцi!, збитковють i падiння виробництва. В ходг дослгдження нами висунуто гтотезу про те, що Донбас, номинально маючи статус «ядра» ще з радянських часгв, не змгг реалгзувати
переваги «центрального» району, як eiH modi мав можливгстъ отримати. Антимодершзащйш процеси, ям ввдбувалися на протязi тривалого часу все-редиш самого цього регюну призвели до втрати по-тужним СПР кра!ни його функцiй центрального регiону, певш ознаки якого вiн почав набувати у 70-80-ii рр. ХХ ст.
Донбаському регiону, як базису важко! !нду-стрii, в радянсьш часи з самого початку ввдводилося проввдне мiсце в економiчнiй i соцiальнiй полiтицi. Але цей, другий за потужнiстю пiсля Московського, мезорегюн СРСР залишався, насамперед, !! «кочегаркой» i «кузницей». За Донбасом закрiпилось зна-чення однiei з головних паливних баз в СРСР, на його частку в 70-х роках припадала третина, в середин! 80-х - чверть видобутого в кра!н вугшля, його розробки задовольняли потреби в найбiльш щнних його марках - коксу та антрациту. За 20 рошв (19651985 рр.) питома вага вугшля в структур! палива, що видобувалось в СРСР, скоротилась з 66 до 40%, хоч загальний обсяг видобутку кам'яного вугшля, за яким СРСР поав тод! перше мюце в свт, залишався значним [18].
Внаслвдок складних гiрничо-геологiчних умов на Донбаа собiвартiсть видобутку вугшля тдви-щувалась, зростала збитковють вугшьно! галуз! По-значились труднощ! освоення нових шахт, недо-статня ефективнiсть катталовкладень. Прничо-гео-лопчн умови на шахтах Донбасу були найбшьш складними пор!вняно з !ншими вугшьними басей-нами, а середня потужнють пласта, що розроблявся, вдв!ч! поступалась показникам Кузбасу. За ощнками фахiвцiв кожний другий очисний вибш експлуатувався в умовах, де коефщент складностi виробництва збшьшувався в три рази. До того ж, майже чверть вах очисних вибо!в Донбасу роз-робляла найбшьш важк для виймання крутосхильн та крут! пласти [19, с. 266].
Керiвництво СРСР у 80-т роки проголосило курс на техшчне переозброення Донбасу, внаслiдок чого передбачалось буд!вництво нових та рекон-струкщя старих шахт. Плани, спрямованi на збшь-шення обсяпв видобутку вугшля в реальности не за-безпечувались достатшм фiнансуванням, не врахо-вували об'ективних умов д!яльносп шахт, не перед-бачали випереджальних науково-технiчних заходiв. Перехвд до створення принципово нових засобiв ви!мки вугшля та технологiчних ршень, на думку спецiалiстiв, запiзнився не менше, шж на два деся-тир!ччя. Шахтний фонд залишався найстаршим серед вугшьних басейшв розвинутих кра!н: 30% шахт Донбасу були збудоваш до 1941 р., а У - в дорево-люцшн часи [18, с. 11].
Таким чином, проблеми, з якими згткнулись ву-гшьн басейни кра!н Свропи, на Донбасi проявилися в найбшьш концентрованому вигляд! найглибшi в СРСР розробки, малопотужш та незручш для
вимки пласти, найбiльш загазованi шахти. В« ц явища посилювались в умовах повороту центрального керiвництва до ново! енергетично1 стратеги, орiентованоl до тдвищення ролi вуглеводневих енергоносив та на першочерговий розвиток вугшь-них басейнiв на сходi СРСР, що супроводжувалось зменшенням iнвестицiй на розвиток вугшьно1 про-мисловосп Донбасу.
Можливосп iнновацiйного прориву, як юнували за оцiнками спецiалiстiв в 60-70-х роках не було реалiзовано, хоч у вупльнш галузi завдяки значним витратам на галузеву науку техшчне осна-щення вугiльних шахт покращилось. Але темпи ско-рочення ручно1 та важко1 ф!зично! працi чим далi уповiльнювались внаслiдок непродуктивного вико-ристання юнуючо1 технiки, звуженням сфери 11 ефективного застосування. На шахтах, як роз-робляли крутi пласти, замють механiзованого комплексу повертався ввдбшний молоток. Загалом, на середину 80-х роив рiвень ручно1 пращ на шахтах Донбасу складав 48,5%, а на поверхт навiть 56%, що було наслвдком не тшьки нестачi капiтальних вкладень, а й цшковито1 непiдготовленостi техшч-но1 бази шахт до ускладнення гiрничо-геологiчних умов видобутку вугiлля на низьких горизонтах i вимки малопотужних пластов [20].
Донбас, який ранiше вважався найбшьш тех-нiчно розвиненим басейном, втратив свою провiдну роль. Дослiдження, проведене в 1986 р. надало та-кий висновок - до групи технолопчних процесiв вищого рiвня можна було ввднести лише 4% 1хнього обсягу, а до групи нижнього рiвня - 27,7% [20]. За цими цифрами стоять i низька продуктивнiсть виро-бництва, i праця в умовах доiндустрiального або ранньоiндустрiального виробництва, i високий рiвень виробничого травматизму.
Наближався момент, який можна було б вва-жати точкою бiфуркацil для подальшого розвитку Донбасу. Саме в щ часи було вiдкинуто можливють для втiлення науково обгрунтовано1' стратеги розвитку Донбасу, ввдповвдно1 сучасним уявленням про майбутне СПР. Можна було констатувати вщ-сутнiсть на державному рiвнi чгтко1 науково-техшч-но1, структурно1, промислово1, сотально1, еколопч-но1 полiтики вiдносно Донбасу, як i iнших регiонiв даного типу. Цим самим було запущено механiзм накопичення антимодернiзацiйного потенцiалу цього багатого на ресурси регiону.
В 90-т! роки ХХ ст., в перюд суттевих ринкових трансформацш пострадянських економiк, Донбас не отримав нових стимулiв для прогресивного розвитку. Вiдбулася широкомасштабна приватизащя найбiльших державних тдприемств, сформувалися велик! вiтчизнянi приватнi компани та промисловi групи, виник олiгархiчний каттал, однак це не створило вагомих чиннишв поспндуст^альнох мо-дертзаци застаршо1 економiки Донбасу. Важка про-
мисловiсть продовжувала складати основу еко-номiки perioHy. Оцiнка поспндуст^ально! мо-дернiзацil регiонiв Укра1ни, здiйснена фахiвцями 1н-ституту економiки промисловостi НАН Украши, дала im змогу зробити висновок, що поспнду-стрiальна модершзащя в Донецьк1й та Луганськ1й областях ще й не починалася, а процеси завершення iндустрiальноl модернiзацil не лише не допомага-ють розвитку постiндустрiальноl, але i починають активно ll гальмувати [21, с. 63, 65].
Незважаючи на те, що переважний обсяг iнве-стицiй спрямовувався на розвиток промисловост^ ( у Донецькш обл. в 2010 р. - 54%, у 2013 р. - 60% за-гального обсягу iнвестицiй; у Луганськ1й вiдповiд-но - 63 та 70%), це не привело до шноващйного розвитку промислового виробництва, к1льк1сть iнно-вацiйно-активних пiдприeмств майже не змшилася, а lx частка в загальнш к1лькост^ таких пiдприeмств по Укра!ш знизилася, про що свiдчать там дат [21]:
Кшьшсть iнновацiй-
но-активних пiдпри- 2005 р. 2010 р. 2013 р
емств
Укра!на 1193 1462 1715
Донецька область 77 86 85
у % до вах 6,5 5,9 5,0
Луганська область 37 58 61
у % до вах 3,1 4,0 3,6
У 2013 р. частка шноващйно-активних проми-слових пiдприемств у Донецькiй обласп складала 5% в!д 1х загально1 к1лькост! по Украlнi, пор!вняно з 2005 р. вона знизилася на 1,5 в.п., у Луганськш области частка таких тдприемств становила 3,6%, що було нижче показника 2010 р.
сл!д вiдзначити, що в Схвдних областях значно меншою була частка iнвестицiй в розвиток шфор-мацiйного та телекомунiкацiйного сектору еко-ном!ки. Так, в 2013 р. цшому по Украlнi в розвиток шформащйно-телекомушкацшно1 сфери спрямо-вувалося 3,7% загального обсягу iнвестицiй, в Донецькш обласп - 1,2%, у Луганськш - 0,2% [21]. Щ дат свiдчать про те, що Донбас не став на шлях неоiндустрiального та поспндуст^ального розвитку.
Аналiз структури реалiзованоl продукцп про-мисловост^ дослiджуваних областей показуе 11 сиро-винний характер (табл. 1). Слад ввдзначити, що про-мислов!сть Укра1ни в ц1лому характеризуеться пере-важним виробництвом сировинно1 продукцп, однак на Донбаа це бшьш виражено. Данi таблицi св!д-чать, що бшьше 80% промислово1 продукцп До-нецько1 та Лугансько1 областей у 2008 i 2010 рр. - це сировина, iнвестицiйна продукщя складала лише 11%, а виробництво товарiв тривалого користування 1% у Донецькш обласп та 0,1% у Луганськш Не
орiеитована промисловiсть регiону i на забезпе-чення потреб населения, виробництво товарiв широкого вжитку складае 3-5%. Для порiвияння наведено
Головною статтею експорту цих областей стали чори метали. У 2011 р. в Донецькш областi вони складали 62% загального обсягу експорту, в 2013 р. - 56%, у Луганськш аналопчно 23 та 45% [22]. Вагомою також е частка в експорт виробiв з чорного металу, мшерального палива та iнших си-ровинних матерiалiв. При цьому розвиток машино-будування та експорту машинобудiвно! продукцп, як бiльш високотехнологiчно! сфери економiчно! дiяльностi, суттево знизився. Науковцi вщзначають, що до 1990 р. метал з донбаських заводiв не був основною статтею експорту, оскшьки вiн поглинався машинобудiвниками, якi поставляли за кордон обладнання для тдприемств рiзних галузей. Отже, використовуючи багат надра схiдних регiоиiв, при-ватний каттал зростав та збагачувався, не перейма-ючись особливо про стратепчш перспективи ро-звитку регiонiв.
Цшавий термiн "некроiндустрiалiзм", який мiстить точну характеристику нинiшнього стану промисловост Донбасу та !! найближчих перспектив, запропонував у сво!й доповiдi на тему посткри-зових перспектив Донбаського регюну вчений з 1н-ституту економiки промисловост НАН Укра!ни В. Ляшенко. Вiдомий публiцист, С. Шибалов вщзна-чае, що зла iронiя науково! громадськост зро-зумiла - вчеш тальки на очах автора цих рядков п'ять рошв намагаються донести до тих, хто мае владу та грош^ свое занепокоення з приводу безперспектив-ност та небезпеки того шляху, яким розвиваеться сьогоднi економiка старопромислових регiонiв. Певною мiрою цей дотепиий термiн е пародiею на "неоiндустрiалiзм". Тому що приставку "нео", по-кликану тдкреслити новизну, некоректно вживати вiдносно заводiв, якi здебiльшого перебувають у третьому технологiчному укладi, тобто, простiше кажучи, на рiвнi кшця XIX ст. [24]. Локомотивом некроiндустрiалiзму експерти однозначно назива-ють металургiю, яку кшькома роками ранiше прий-нято було пестити, плекати та улесливо називати донором нацiонально! економiки й головним поста-чальником валютно! виручки. Зiйшовши з дистанцл
данi по Харшвськш областi, якi свiдчать про значно прогресившшу структуру промислового вироб-ництва.
1
в гонцi техиологiй, металурги для початку разом iз собою потягли на узбiччя супутнi галуз^ передусiм машинобудування. Точковi спроби впровадження (не сво!х уже, домашнiх, а iмпортованих) технологiй поки що виглядають, як панiчне латания дiрок у днищi потопаючого корабля.
Особливостi економiчного розвитку будь яко! територi! позначаються на сощальних процесах. У бшьшост соцiологiчних та соцiально-економiчних теорiй обгрунтовуеться, що в сучасних умовах сощальш чинники, як i морально--етичш цiнностi стають фундаментом усього суспшьного розвитку. Цю змiну суспiльно! парадигми формуе сощально-культурний, соцiально-iнформацiйний тип постш-дустрiально! спiльностi, який прийшов на змiну адмiнiстративному i соцiально-економiчному типу. Такий пiдхiд в регюнальному аспектi означае, що розвиток регюну визначають не тальки економiчнi, а й культурш, освiтнi, екологiчнi, сощальш, полгтичш та iншi аспекти життя регiону.
Такий методологiчний пiдхiд е важливим для аналiзу та розумшня тих процесiв, якi вiдбуваються в старопромислових регюнах Укра!ни. Антимо-дершзащйний розвиток Донбасу не мiг не вплинути на погiршення сощального середовища. Найбшь-шою мiрою це проявилося в умовах прац1 та побуту населения Донбасу, якi визначають можливосп для людського розвитку. Це, в свою чергу, позначилося на соц1альних настроях та стратепчних орiентирах значно! частки населения регюну.
По-перше, в економщ Донбасу переважають галузi, де найбiльш поширеш важк! та небезпечнi умови пращ. Так, у вугледобувнш промисловостi в 2013 р. бшьше 80% штатних працiвникiв здiйснювали трудову дiяльнiсть, що не ввдповщала санiтарно-гiгiенiчним нормам, у сферi виробництва коксу та нафтоперероблення таких було 59%, у ме-талургiйному виробництвi - майже 53%. А в цшому в Донецьк1й областi 44%, в Луганськш - 49% зайня-тих працювали в таких умовах [25, с. 7-8]. Важш та небезпечш умови працi виснажують життевi сили прац1вник1в, погiршують !х здоров'я, ведуть до
Таблиця
Структура реалiзованоl промислово'1 продукцп в окремих регшнах, % [23]
Регюни Сировинна продукц1я 1нвестищйна продукщя Товари широкого вжитку Товари тривалого використання
2008 2010 2008 2010 2008 2010 2008 2010
Укра!на 67,4 66,9 15,1 12,1 16,3 19,8 1,2 1,2
Донецька область 82,8 82,0 11,5 11,3 4,5 5,7 1,2 1,0
Луганська область 89,1 85,7 7,8 11,0 2,9 3,2 0,2 0,1
Харшвська область 43,1 39,3 20,0 19,6 33,6 37,7 3,3 3,5
передчасно! смертностi. Тому середня тривалють життя чоловтв, як! становлять основний контингент прашвнишв промислових тдприемств, ненаба-гато перевищуе пенсшний вш ! дор!внюе 64 рокам. У 2011 р., наприклад, половина померлих чоловтв були молодш! 65 роив - 16,7 тис. о«б. За даними Фонду сощального страхування, Донецька та Луган-ська обласп стабшьно забезпечують бшьше поло-вини профеайних захворювань по кра!т. Дв! тре-тини захворювань - хвороби оргатв дихання. Зрос-тае питома вага хвороб нервово! системи та, як результат, смерттсть ввд таких недуг. При цьому кожна восьма така смерть спричинена "дегене-ращею нервово! системи внаслвдок вживання алкоголю" [24].
По-друге, оргашзащя виробництва в галузях важко! промисловосп здшснюеться переважно на великих тдприемствах, де трудова д!яльтсть пов'язана не лише з важкими ! небезпечними умо-вами прат, але й високим р!внем !нтенсивносп та цшодобовим режимом роботи. Це передбачае значно вищий р!вень винагороди за працю. Однак навгть у вугшьнш промисловост вона складае близько 130% до середнього р!вня по обласп, а в ш-ших видах промислово! д!яльносп е нижчою. Такий р!вень заробгтно! плати не компенсуе ус!х тих зусиль ! ризишв, як склалися у промисловосп Дон-басу, вона е низькою ! не забезпечуе нормального ввдтворення життевих сил прашвнишв та добробуту !х родин. Окр!м того, зайнятють на таких тдприем-ствах пов'язана з жорсткою дисциплшою пращ та безправним становищем найманого пращвника. Все це позначаеться ! на способ! життя населення, який характеризуеться мшм!защею життевих благ, а в районах закриття шахт наближаеться вже до стану сощально! ексклюзп.
По-трете, внаслвдок низько! конкурентоспро-можносп економши регюну, збитковосп багатьох тдприемств звужуеться сфера прикладання пращ Ввдбуваеться неухильне скорочення середньооб-лшово! кшькосп штатних пращвнишв. Реструкту-ризащя промисловосп призвела до закриття багатьох тдприемств, в першу чергу вугледобувних. В мономютах ! селищах, прив'язаних до д!яльносп шахт, ввдбулася найбшьш диспропорщональна кон-центращя прошарку населення, для якого ввд-суттсть роботи ! хротчна неможливють 11 знайти, одночасно з ввдмовою зм!ни професи, стала способом життя. Тому значна частка економ!чно активного населення змушена йти у пньову сферу д!яль-носп, або вибувати в регюни. Це призвело до того, що на шдустр!альному Донбас в!дродилася арха!чна форма добування вугшля - копанки. 1з се-редини 90-х рошв ХХ ст. добування вугшля в копан-ках перетворилось у надзвичайно доходний проми-сел. Одна копанка в середньому щомюячно добу-вала близько 300 т вугшля та продавала його наба-
гато дешевше, шж державн шахти. Як правило, копанки належать представникам мюцево! влади (або "кришуються" нею), а також знаходяться тд контролем кримшальних груп, як! платять за прикриття мшщп ! прокуратур!. Безробгтт шахтар! змушет йти в копанки ! працювати там по 12 годин без всяко! техшки безпеки ! правового захисту. Статистика прничо! рятувально! служби сввдчить, що кожний мюяць в копанках гинуть люди, але щ випадки не враховуються Комитетом по нагляду за охороною пращ, адже за нелегальними шахтами не здшснюеться контроль з! сторони держави [26].
Це далеко не в« негативн сотальт наслвдки антимодертзатйних процеав на Донбаа, як немо-жливо широко розкрити у невеликш статп.
Висновки. На основ! проведеного досл!дження зроблено висновок, що неспроможтсть економши регюну здшснити модертзащю на нео!ндустр!аль-нш та поспндустр!альнш основ! призв!в до фор-мування усталено! тенденцл повшьного спусто-шення, стагнацп, сощально! апатл регюнального сощуму. Ввдсуттсть умов, ресурив, навишв ! сти-мул!в до сощально! оргатзацп й самод!яльносп населення позначилися на сотальних настроях ! д!ях значно! частини населення Донбасу, обумо-вивши прояви активного сепаратизму та проросшсь-ко! ор1ентаци. Тим самим населення схвдних регютв, тд впливом росшсько! пропаганди, нама-галось повернутися до «втраченого раю» радянсько! епохи, коли людина робгтничо! професп була ваго-мою та шанованою, а в сощальнш структур! суспшь-ства не було мюця як злидням, так ! ол^архам.
Сепаратизм також оголив наявн!сть значного невдоволення д!яльн!стю державних !нституц1й Укра1ни, в найпершу чергу «ки1всько1 влади». Адже саме з набуттям незалежност! Укра!ни становище робгтничого класу Донбасу, який складав основу сусп1льства даного рег!ону, почало стр!мко пог!р-шуватися. Державна влада не перешкоджала фор-муванню на Донба« монопол!стичного кап!талу, який вже наприкшш 90-х рок!в заблокував доступ в регюн конкурентам, захопив полгтичну владу та !н-формац!йний простер та забезпечив соб! економ!чну автономда ! значн! прибутки шляхом експлуатацп багатих природних та трудових ресурив рег!ону.
Сл!д в!дзначити, що великий промисловий б!знес, !нтереси якого обумовили такий розвиток економ!ки старопромислових регютв у всьому св!т!, не надто переймаеться вир!шенням соц1альних проблем, яш все б!льш загострюються. Досв!д найбшьш розвинених кра!н, що мають в своему склад! таи СПР як, Рурський район, Швденний Уельс тощо, наочно це демонструе. Так, бшьшють ТНК, сфера д!яльност! яких охоплювала головним чином лише галуз! вугшьно-металурпйного комплексу ! важкого машинобудування, починаючи !з середини 70-х роив здшснювала активну дивер-
сифшащю в iншi, hobî галузi промисловостi, але це вгдбулося за рахунок розширення 1хньо1 дгяльностг за межами ceoïx райотв базування. В Рурському район частка продукцп «сталевих магнатов» Рура -TicceHa, Круппа i Манннесмана вже в середин 80-х рошв складала менш третини. А Маннесман зовсiм припинив видобуток вугiлля i, суттево скоротивши чорну метaлургiю, перешс акцент на гaлузi «хай-теку», причому не в Рур^ а переважно в твденн райони ФРН. Тiссен i Круп також рiзко розширили масштаби свое! дiяльностi. Таким чином, дивер-сифшащя рурських концернiв майже не вплинула на економiку самого Руру, який залишився на довгi роки «районом лиха» з високим рiвнем безробгття (нaйбiльшим в зaхiднiй Нiмеччинi) i вщ'емним сальдо мiгрaцiï молодого населення [16, с. 45].
Для виршення сучасних проблем Донбасу та його оргaнiчноï iнтегрaцiï в соцiaльно-економiчний простер Укрaïни необхiдно об'еднання зусиль дер-жави, регiонaльного бiзнесу та мюцевих громад. В умовах коли великий регюнальний бiзнес показав неспроможнiсть забезпечити неоiндустрiaльну мо-дернiзaцiю, роль держави мае бути проввдною. Важ-ливо розробити та реaлiзувaти потужну програму вiдродження економiки Донбасу на новш техно-логiчнiй основi, залучити до розвитку регiону за-рубiжнi та вгтчизняш компанп, забезпечити розви-ток та використання креативного потенцiaлу репону. Саме таким шляхом йшла реашмащя СПР Рура. Важливим iмпульсом для структурних змiн в його економщ було вiдкриття в 1965 р. першого в цьому регiонi ушверситету в Бохумi. На початок ХХ1 ст. в Рурськiй област було вже 150 тис. сту-денпв - в два рази бшьше шж шaхтaрiв. На засадах ушверситетських наукових розробок створено технопарки (Дортмунд, Эссен, Хаген, Дуйсбург, Оберхаузен), ям сприяли прогресивному розвитку репону [27]. На Донбас е ушверситети й науково-технiчний потенцiaл, однак важливо створити так умови ï^ дiяльностi, щоб вони перетворилися на драйвери регiонaльного розвитку.
Для Украш також надзвичайно важливою е найскорша розбудова нaцiонaльного культурного й шформащйного простору та активне залучення до нього мешканщв Донбасу, що забезпечить штегра-цiю Укрaïни на сощокультурному рiвнi.
Лiтература
1. Cumbers A. Divergent Pathways in Europe's Old Industrial Regions? Centre for Public Policy for Regions (CPPR) University of Glasgow [Electronic resource] / A. Cumbers, K. Birch. - Mode of access: http://www.gla.ac.uk/media/media_7325_en.doc. 2. Liefooghe C. Services: The Future of Industry? From coalmining and textile industries to environmental services and distance selling in the Nord-Pas-de-Calais Region - France [Electronic resource] / C. Liefooghe. -
Mode of access:: http://www.staff.ncl.ac.uk/ p.s.benne-worth/oirs/liefooghe.pdf. 3. Birch K. Old Industrial Regions in Europe: A Comparative Assessment of Economic Performance / K. Birch, D. Mackinnon, A.Cum-bers // Regional Studies. - February 2010. - Vol. 44. -Р. 35-53. 4. Глонти К.М. Старопромышленные регионы: проблемы и перспективы развития / К.М. Глонти // Регионология. - 2008. - № 4. - С. 27-39. 5. Boschma R. Externalities and the industry life cycle. A long term perspective on regional growth in Great Britain / R. Boschma, F. Neffke, F. Van Oort. - TC Utrecht, The Hague, Urban and Regional research centre Utrecht, Netherlands Institute for Spatial Research, 2005. - 19 p. 6. Steiner М. Old Industrial Areas: A Theoretical Approach // Trajectories of the New Economy: Regeneration and Dislocation in the Inner City. Urban Studies. - 2009. - №46 (May). - Р. 987-1001. 7. Кузь-менко Л.М. Старопромислов! регюни Укра!ни: ш-ституцюнальш особливост розвитку [Електронний ресурс] / Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак // Управ-лшня економшою: теор!я i практика: зб.наук.пр. / НАН Укра!ни, 1н-т економши пром-сп. - Донецьк, 2011. - С. 9-26. - Режим доступу: http://iep.donetsk. ua/ publish/ sbor/all_text/l2011/index.htm. 8. Todtling F. One size fits all? Towards a differentiated policy approach with respect to regional innovation systems / F.Todtling, M. Trippl / German Institute of Economic Research (DIW Berlin), Research Policy. - 2005. -Vol. 34. Issue 8. - October. - P. 1203-1219. 9. Вольчик
B.В. Роль групп специальных интересов в эволюции российского института власти-собственности [Электронный ресурс] / В.В. Вольчик // Интернет-конференция «Россия: варианты институционального развития» (с 25.10.2006 г. по 15.12.2006 г.). -Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru/ db/ msg/296982.html. 10. Стратегия развития старопромышленных городов: международный опыт и перспективы в России / И. Стародубровская [и др.]. -М.: Изд-во Ин-та Гайдара, 2011. - 248 с. 11. Гран-берг А.Г. Основы региональной экономики. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 495 с. 12. Friedmann John. Regional Development Policy: A Case Study of Venezuela. - MIT Press, 1966. - 279 p. 13. Доманськи Р. Экономическая география: динамический аспект / Рышард Доманськи; пер. с пол. - М.: Новый хронограф, 2010. - 376 с. 14. Концепщя "центр - периферия" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/ 1216041655759/rps/ kontsept si ya_tsentr_periferiya. 15. Куклински Э. Региональное развитие - начало поворотного этапа // Региональное развитие и сотрудничество. - 1997. - №10. -
C. 3. 16. Центр и периферия в региональном развитии / О.В. Грицай, Г.В. Иоффе, А.И. Трейвиш. - М.: Наука, 1991. - 168 с. 17. Флорида Р. Креативный класс: люди, которые меняют будущее / Ричард Флорида. - М.: Классика - ХХ1, 2005. - 430 с. 18. Вугшьний Донбас у другш половин! ХХ ст.: мо-
нографiя / В.М. Василенко, О.М. Даншн, З.Г. Лихо-лобова та. iH.; ред.. З.Г. Лихолобово!. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 339 с. 19. Кузша К.В. Сощально-економiчнi процеси у моно профшьних мiстах Дон-басу (1950 - 1980-Ti роки) // К.В. Кузша, З.Г. Лихо-лобова. - Донецьк, 2010. - 335 с. 20. Державний ар-xiB Донецько! област (далi - ДАДО). - Ф.Р.-2689. -Оп. 1. - Спр. 5636. - Арк. 64-65. 21. Ляшенко В.1. Укра!на ХХ1: неошдус^альна держава або «крах проекту» ?: монографiя / В.1. Ляшенко, G.В.Котов; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. - Полтава, 2015. - 196 с. 22. Регшни Укра!ни у 2013 рощ [Електронний ресурс]: статистичний збiрник. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 23. Промис-ловкть Укра!ни у 2007-2010 роках: статистичний збiрник / Державна служба статистики. - Ки!в, 2011. - С. 39. 24. Шибалов С. Некроiндустрiалiзм: назад у майбутне [Електронний ресурс] / €. Шибалов // Зеркало недели. - 2013. - 11 ач. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/nekroindustrializm-na zad-u-maybutnye.html. 25. Стан умов пращ найма-них пращвнишв у 2013 роцi: статистичний бюлетень / Державна служба статистики Укра!ни. - Ки!в, 2014. -С. 7-8. 26. Копанка: Материал из Mining Wiki - свободной шахтёрской энциклопедии [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://miningwiki.ru/ wiki/% D0%9A%D0%BE%D0% BF% D0% B0% D0%BD%D0%BA%D0%B0. 27. Ра-ковский С.Н. Реструктуризация старопромышленных регионов [Електронний ресурс] / С.Н. Раков-ский. - Режим доступу: http://geo.1september.ru \article.php?ID=200202808.
Антонюк В. П., Прогнiмак О. Д. Антимо-дершзацшш процеси в Донецькiй i Луганськш областях та ix соцiальнi наслщки
В статтi дослiджено проблеми Донецько! i Лу-гансько! областей, як старопромислових регiонiв. Доведено, що в ходi iндустрiального розвитку в областях не забезпечено модершзащйних зрушень та засад формування постiндустрiально! економiки.
В наслiдок цього Донбас все бшьше перетворювався на напiвпериферiйний репон, що обумовило його технiко-технологiчний занепад та призвело до сут-тевого загострення соцiальних проблем, якi стали тдгрунтям для сепаратизму.
Ключовi слова: старопромисловi регiони, мо-дершзащя, iндустрiальний розвиток, центро-пери-ферiйний розвиток, сощальш проблеми.
Антонюк В. П., Прогнимак Е. Д. Антимодер-низационные процессы в Донецкой и Луганской областях и их социальные последствия
В статье исследованы проблемы Донецкой и Луганской областей, как старопромышленных регионов. Доказано, что в ходе индустриального развития в областях не обеспечено модернизационных преобразований и формирования основ постиндустриальной экономики. Вследствие этого Донбасс превратился в полупериферийный регион, что обусловило его технико-технологический упадок и привело к значительному обострению социальных проблем, которые стали основанием для сепаратизма.
Ключевые слова: старопромышленные регионы, модернизация, индустриальное развитие, цен-тро-периферийное развитие, социальные проблемы.
Antonyuk V. P., Prognimak O. D. Antimodern-izational Processes in Donetsk and Luhansk Regions and their Social Consequences
Problems of Donetsk and Luhansk regions as oldindustrial regions are researched in the article. It has been proved that modernistic transformations and formations of the bases of postindustrial economics hadn't been provided during industrial growth in the regions. As a result Donbas has turned into half peripheral region which has caused its technics-technological decay and led to a significant intensification of social problems which became the grounds of separatism.
Keywords: oldindustrial regions, modernisation, industrial development, centrical-peripheral development, social problems.
Стаття надшшла до редакщ! 15.07.2015
Прийнято до друку 16.09.2015
