CC BY
132
provide a description of the architectural history of the province, considering of various national population of Katerynoslav, find some change in styles and designs of buildings. We can provide it some amazing features only by examining historical construction of buildings in the background.
The purpose of writing was the desire to learn and discover the unique features of our constructions inprovince, for its rich historical heritage, which is our link with the past, with our national roots.
Analysis publications. Ukrainian settlement and Ukrainian house are shared in different types . It depends on the location in Ukraine. Since ancient times, were books that describe the settlement house, Ukrainian yards in different regions. Most of the information found on the western, southern and central regions of Ukraine. But the data on the eastern and southern regions is small, although some still have. On the foundation of the city Katerynoslav can be read in the DI Yavornytsky [4], especially the architecture of our province studied SB Revskyy [3], trace the history of the founding and development of Dnipropetrovsk from ancient times to the present day can be a historical essay M. E. cucumis [2]. But the most detailed and consistent story building Ekaterinoslav province described in the ethnographic record known Kharkov ethnographer VasylBabenko [1], which at the invitation of DI Yavornytsky collected ethnographic material Katerynoslavs'ka province. The material collected was the basis of ethnographic exhibition at the Archaeological Congress XIII.
Conclusion.Thus, studying the features hatobuduvannyaKaterynoslav end of XIX century. We found out that there were three types of buildings: Zaporozhye, which almost did not survive, German and Greek, which sometimes occur now. Today, traditional Ukrainian house, samples of architecture, it is difficult to see in our villages - clear progress. However, in keeping with the times, yet not forgetting the original Ukrainian customs on housing construction. City LOTS, now Dnipropetrovsk, sometimes fortunately retained their basic traditions hatobuduvannya despite modernization and the influence of other nationalities.
REFERENCES
1. Babenko V. A. Etnograficheskiy ocherk narodnogo byita Ekaterinoslavskogokraya. Dnepropetrovskiy natsionalnyiy istoricheskiy muzeyim. D. I. Yavornitskogo. - HarkIv, 2013. - 152 s.
2. Kavun M. E. Dnipropetrovsk: vihi istoriyi: [Istorich.naris] . - D., 2001. - 255 s.
3. Revskiy S. B. Ekaterinoslav Kilchenskiy. Istoriko-arhitekturnyiyocherk. - D., 1974. - 96 s.
4. Yavornitskiy D. I. Istoriya goroda Ekaterinoslava. - 2-e izd.,dop. - D., 1996. - 277 s.
УДК 72.03(477.63): 908
ОСОБЛИВОСТ1 ЗАБУДОВИ КАТЕРИНОСЛАВА В КШЦ1 XVIII - XIX ст.: КРА6ЗНАВЧ1 СТУДП
В. А. Бабенко, к. I н., доц., А. Зюзя, студ.
Клю^ов^ слова: бароко, класицизм, цегляний стиль, генетичний код мСта, архтектурна спадщина
Постановка проблеми. 1сторш будь-якого мюта, його вулиць, площ та будинкш - це та галузь науки, яка здатна органчно поеднати минуле, сучасне та майбутне. Вщродження юторично! пам'ятц духовност i нацюнально! гщност е на сьогодш найважлившою складовою юторично! науки. Вщновлення юторичного середовища сво!х мют, збереження первюного вигляду не ттьки окремих районiв мюта, а й окремих будин^ та фрагмент мае надзвичайно велике значення для самого юнування генетичного коду мюта, закладеного в структуру його юторично! забудови. Саме тому дослщження поставлено! проблеми надзвичайно важливе з точки зору юторично!' та архггектурно! спадщини.
Анал1з попереднк дослщжень. Iсторiю Катеринослава дослщжували вiцомi краезиавцi, зокрема: Д. I. Яворницький [20], В. Пiменов [10], М. Шатров [18], В. С. Старостш [16], Г. I. Гуляев, В. I. Большаков, В. С. Мороз [2; 3; 4]. У роки незалежност з'являються жш юторичш дослщження ютори^ нацiонального унiверсигету, обласного архiву та iсторичного музею [6; 15]. Особливу увагу забудовi мюта та його архпектурному стилю придал™ вщомий архiтектор, професор ПДАБА С. Б. Ревський. У 1970 - 1980 рр. вийшли його науковi працi, присвяченi забудовi Катеринослава-Дшпропетровська [12; 13]. До цiе! важливо! теми, особливо
до визтчення суп «кaтеpинослaвського цегляного стилю» дослщник повеpтaвся i пiзнiше [14]. Але до сьогодш розгляд цiеï вaжливоï теми досить aктyaльний не тшьки для iстоpикiв тa кpaезнaвцiв, a й для сyчaсниx apxiтектоpiв тa бyдiвельникiв i потребуе подaльшиx дослщжень.
Зв'язок роботи i3 нayковими i пряктичними зaвдaннями визнaчaеться першочерговими зaвдaннями, якi стоять перед ученими, шуковцями, apxiтектоpaми, кpaезнaвцями - розглянути юторго зaснyвaння Кaтеpинослaвa нa тлi зaгaльноï iстоpiï розвитку мiст Укpaïни кшця XVII -XVIII ст.; тзшти iстоpiю мiстa тa його зaбyдови у всix ïï aспектax; привернути yвaгy до процесу вщродження стapиx будинкш, pестaвpaцiï квapтaлiв стapоï чaстини мiстa, вщновлення окpемиx знaчyщиx iстоpичниx тa apxiтектypниx пaм'яток Кaтеpинослaвa зaдля збереження «гам^ного обличчя» мiстa.
Метa aвтоpiв стaттi - висвiтлити особливосп зaбyдови Кaтеpинослaвa у XVIII - XIX ст. поршняно з мютши Пpaвобеpежжя, Лшобережжя тa Слобожaнщини, що iснyвaли в Укpaïнi m юнець XVII ст. Розглянути вщмшност стapовинноï зaбyдови Кaтеpинослaвa, покaзaти силует центру нaшого мiстa, що фоpмyвaвся нa меж1 XVIII - XIX ст., привернути yвaгy до тм'яток apxiтектypи тa юторй, стapиx будинкш тa цiлиx квapтaлiв, що в yмовax комеpцiaлiзaцiï можуть стaти зapyчникaми сyчaсного бyдiвницгвa.
Головш зaвдaння дослщження:
- дослщити зaбyдовy Кaтеpинослaвa нa тлi iснyючиx тpaдицiй мiстобyдyвaння в Укpaïнi тa у зв'язку з новими тенденцiями в apxiтектypi тa зaбyдовi мiст XVIII - XIX ст. ;
- пpоaнaлiзyвaти особливосп apxiтектypного стилю Кaтеpинослaвa;
- довести необxiднiсть вивчення тa збереження «кaтеpинослaвського цегляного стилю»;
- aктивiзyвaти процес нaвчaння як динaмiчноï взaемодiï, спpямовaноï нa спiвpобiтництво тa пapтнеpство м1ж педaгогом тa студентом у xодi спшьно1' нayковоï роботи нaд кpaезнaвчим тa iстоpичним мaтеpiaлом.
Вик-лад Marepiatty. XVIII - XIX столiття - перюд зapодження новиx кaпiтaлiстичниx вщносин, коли невпинно нaближaлaся кpизa феодaльно-кpiпосницького лaдy тa вiдбyвaвся пеpеxiд до полггики «пpосвiтницького aбсолютизмy». Hовi явищa у мiстобyдyвaннi тa apxiтектypi, пов'язaнi зi зрушеннями у соцiaльно-економiчномy жит кpaïни, почaлися ще у XVII столггп. Змiнювaлося знaчення мiст як центрш pемеслa, тоpгiвлi тa культури. Цi тенденци знaйшли свое вiдобpaження не тшьки у пеpебyдовi стapовинниx мiст, тaкиx як Львш, К^'я^ць, Киïв тa змiнi ïx колишнього знaчення, a i у будшницта новиx мiст.
Hовi тенденци виявили себе перш зa все у спорудженш мiськиx укртлень тa зшюв Пpaвобеpежноï Укpaïни. Мiстa Пpaвобеpежноï Укpaïни були типовими полковими aбо сотенними мютечкши, зaбyдовaними в основному дерев'яними споpyдaми, десь нa швтори -двi тисячi мешкaнцiв. Тaк, у Полтaвi 1782 р. було близько 1000 бyдинкiв, з ниx тшьки двa - три кaм'янi [11, с. 233]. Кожне мюто склaдaлося з влaсне мiстa тa пiдвapкiв (околиць). Мiсто було обнесене стрим вaлом i обов'язково мaло зшок. Ha кiнець 30-x рокш XVIII ст. тaкими штaтними фортецями (тобто побyдовaними, як у Киевi, зa нaкaзом Петpa I) були Чернгш, Пеpеяслaв, Нжин Але були ще й нештатш фоpтецi тa укр^еш полковi мiстa. У зaмкax сотенниx мiст pозтaшовyвaлись сxовищa для збереження ffii тa боепpипaсiв, поpоxовi погреби, церковш xaти. У штaтниx фоpтецяx тa полковиx мiстax - шженерш подвip'я, xaти i подвip'я для гарнзонш, мiщaнськi двори тощо. Проекти мiст того чaсy були двоx тишв: степовi yкpiплення (Жовквa, Тернопшь) тa бaстiоннi yкpiплення (Броди, Стaнiслaв, Полонне). Кожне тaке мiсто мaло землянi вaли тa стши, ям оточyвaв рш. У XVII ст. дерев'яш стiни чaстiше всього зaмiнювaли кaм'яними. Усе бшьше зaпpовaджyвaлaсь бaстiоннa системa Hовi кaм'янi фоpтецi у пиш нaгaдyвaли квaдpaти (Жовквa, Золотий Потк), прямокутники (Звягель - тепер Hовогpaд-Волинський), трикутники (Зинюв, Олексинi m ПодшлГ), п'ятикутники (Броди). Але yd вони мaли вигляд мiцниx укршлень iз кутовими бaшгaми. Для мют Пpaвобеpежноï Укpaïни xapaктеpною бyлa шaxовa меpежa вулиць. Житловi квapтaли циx мiст подшялися нa piвнi чaстини, вузький бк якиx (9 - 12 м) вжодив нa ринкову площу [8, с. 519].
Бшьшють мiст Лiвобеpежжя pозтaшовyвaлись нa дaвньоpyськиx гоpодищax тa збеpiгaли стapовиннi мютобудшш тpaдицiï: вiдpiзнялися знaчними pозмipaми, вшьним плaнyвaнням з елементaми pегyляpноï зaбyдови. У дpyгiй половинi XVII ст. вони бyдyвaлись зa дaвньоpyськими ноpмaми, тaкими як: «Зaкон гpaдский», «Чин и восследовaние основaния гpaдa», «Чин и блaгословенне новосооруженного кaменного или деревянного гpaдa» (цi зaконоположення вxодили до Тpебникa 1646 р., який вц^в Петро Могилa) [8, с. 518]. Hовi мiстa цього пеpiодy тaкож мaли вильну зaбyдовy, що вpaxовyвaлa особливостi рельефу
мюцевостг Пщ час заснування нового мiста буд1вники та iнженери проводили копiтку роботу з планування на мiсцевостi.
У той же час, у XVII ст. заселялися землi Слобщсько! Укра!ни, що входила до складу Росшсько! держави. Тут виникае велика кiлькiсть нових мют. Бтьша частина !х була збудована «...на дикому шляховому пол!, на татарських бродах та сакмах, на сирому кореню» [1, с. 35]. Це були Суджа, Салтш, Вовчанськ. Дуже багато мiст було збудовано на старих городищах. Зокрема, Харкш, Суми, Цареборисiв, Хорошево, Змпв, Мохначево. Украшський iсторик Д. I. Багалй вважав, що вiцмiиностi у заснуванш цих мiст залежали вщ того, яка ватага переселенцiв приходила у те чи iнше мюце: «Як одразу приходила дуже велика ватага переселенцш, вона будувала кршость у мiстi - наприклад, у Острогозьку, Охтирцi, у Суджi; як !х було обмаль - селилися слободою» [1, с. 35]. I все ж, для мют Слобщсько! Укра!ни характерними були доцiльнiсть та регулярнють планування. Мiсце для них росшський уряд вщводив з урахуванням забезпечення п1вденних рубежiв держави вщ татарських наб1г1Б. Тому дерев'яно-землянi фортещ з житловими, адмiиiстративними та господарськими буд!влями зазвичай розташовувались бшя рiчок та озер, на пщвищенш. Ц мiста iз самого початку отримували бiльш чiтке планування й складалися з фортецi, посаду та слобод. У фортещ розмщувались адмiиiстративнi будинки, двiр воеводи, казна, склади тощо. У посацi та слободах жили ремюники.
До середини XVIII ст. вiйськовi iиженери склали плани практично уск значних мiст та мютечок Л1вобережжя та Слобожанщини. Передбачалися реконструкцiя та упорядкування не тшьки оборонних споруд, а й системи дор1г, вулиць, щiдьностi забудови, типiБ та мюця розмщення вiйськових та адмшютративних споруд.
У XVIII ст. розвиток мiст в Укра!нi значно пожвавився. Переоцiнка цiнностей у вск галузях життя, велик1 змiни естетично-художнього свиогляду, пов'язанi iз зародженням нових кашталютичних вщносин, викликали новi теиденцi! в архiтектурi та забудовi мiст. Тенденци, що були характерними у цей час для мют Захщно! Свропи, намiтилися i в Росiйськiй iмперi!. Поряд з iсиуючою примхливiстю бароко з'являеться лаконiчний класицизм, що грунтуеться на аитичнiй спадщиш. Але феодалiзм у Роси досить важко поступався новим капiтадiстичним вщносинам. Боротьба м1ж новим та старим стилями в архiтектурi продовжувалася в кiицi XVIII - на початку XIX ст. Бароковi елементи ще досить довго залишалися в архiтектурi буд1вель, хоча i не впливали на планування мют.
Як вщомо, iсторiю класицизму в Росiйськiй iмперi! подшяють на два основш перiоди:
- перший (друга половина XVIII ст.) - зародження та розвиток класицизму;
- другий (кшець XVIII - початок XIX ст.) - перюд небувало! до того часу вщбудови старих мют та забудови нових мют Росшсько! шпери.
Тенденци другого перюду розвитку класицизму досить чiтко прослщковуються в Укра!иi наприкiицi XVIII - початку XIX ст. Приеднання до iмперi!' нових земель на твдш Росi!' викликало граицiознi плани мютобудування на цих територiях. «Так звана Новоросш була вщкрита для всеросшсько! колонiзацi!. Каркас для цiе! ново! землi мали створити новi мюта, водночас вiйськовi та вiйськово-морськi поселення та промисловi центри» [11, с. 238]. Будуються укр!плення в Херсон!, де нижче по теч!!, на виход! з лиману, стояла турецька фортеця Очаюв. Бшя гирла !нгулу виростають микола!вськi укрiплення та мюто Микола!в. Бшя фортецi св. Елизавети - поселення Елисаветград. Iноземним колонютам, вих!дцям ¡з р!зних Балканських кра!н (волхвам, арнаутам) були вiдданi межирiччя СiБерського Донця, Бахмута й Лугаш. Греки-переселенцi з Криму заснували мюто Марiуполь. Чимало тут було i нiмцiБ, i !нших переселенцiБ: «... после падения Сечи повалили в бывшее Запорожье иноземцы разных национальностей и больше всего немцы. Это были болгары, греки, грузины, армяне, калмыки, немцы, молдаване, валахи, евреи» [20, с. 16]. На думку укра!нського дослщника Мирослава Поповича: «Головним методом колошзаци була роздача величезних земельних масивiв вшськово-чиновничш знат!.. Проте вщ самого початку переважну бшьшють населення Новороси становили украшсью селяни У 1763 - 1764 рр. !х було 50 тисяч ¡з загально! кшькосл населення 67,7 тисяч! (75 вщсотюв). Попри все, М. Попович вважае, що «в еттчному розумшт ншко! Новороси школи не було: степи Причорномор'я були освоен насамперед укра!нськими хл!боробами» [11, с. 238].
Ь приеднанням ШБтчного Причорномор'я та Правобережно! Укра!ни до Росшсько! !мперп оборонт споруди виутрiшнiх районiв Укра!ни втратили свое стратегiчне значення та стали не потр!бш. Але на початку означеного перюду в Азовськй губернп i у всш Новороси ще
передбачалося будшництво мют-фортець. Невипадково на мапах п1вдня Росп цього часу мюта позначаються як шестикутн1 фортец з бастюнами [12, с. 14]. Урядовий наказ 25 червня 1769 р. «О сделании всем городам, их строениям и улицам специальных планов, по каждой губернии отдельно» сприяв актив1зацп дiяльностi щодо планування забудови мют [9, с. 639]. У юнщ XVIII ст. бшьшють старовинних мют уже мали генеральт плани, що передбачали перепланування системи забудови Мистецтво класицизму в архгтектур1 збагатилося новими формами мютобудування та типами будшель. Пщ час забудови нових мют широко застосовували типов1, так би мовити, «зразковЬ», проекти будинкш, поширет у цей перюд. Усе це сприяло бурхливому розвитку архiтектурно-будiвничоl дiяльностi в Новоросп. Нов1 принципи мютобудування, зумовлет архгтектурою класицизму, втшювались у будiвницгвi молодих мют пiвдня Роси. 1х генеральт плани були розроблеш росшськими зодчими та 1нженерами згщно з концепщею так званого «вщкритого мюта», у якому або не було укршлень, або 1х значення було досить пщпорядковане [9, с. 640]. Саме до цього перюду вщносять 1 появу мюта Катеринослава.
До сьогодт продовжуеться дискусш науковцiв та краезнавцв щодо того, що вважати початком мюта Катеринослава: чи козацьке мютечко Нов1 Кайдаки, чи затверджений у 1776 рощ план будшництва Катеринослава губернатора В. Черткова про будiвницгво мюта в район нинiшнього мюта Новомосковська (Катеринослав Кшьченський), чи перенесення будiвницгва на правий берег Днтра, де була козацька слобода Половиця, за указом Катерини II вщ 22 с1чня 1784 року [19, с. 39]. Але абсолютно зрозумто, що Катеринослав пройшов еволюцшний шлях вщ Катеринослава Кшьченського до Катеринослава Дшпровського. Навгть перш1 плани спорудження Катеринослава останньо! чверт1 XVIII ст. були амбгтними. Вони розглядали Катеринослав як нову пшденну столицю, збудовану за останнм словом арх1тектури. Катеринослав мислився не просто як нове адмшютративне мюто. Вiн мав стати центром нового регюну Рос1йсько! держави, в1льного вщ крiпацгва та в;дсталост1 старих 1мперських земель. П1сля 1776 р. автори проектш м1сько! забудови спинилися на класичних принципах м1стобудування, закладених ще в античн1 часи. Ця концепцш не зводилась до розбиття мюта на мережу прямокутних кварталiв, що роздшялися прямими вулицями. Вона також включала в себе щею розподшу м1сько! територИ на дек1лька районш, як1 в;др1знялися функцiями: громадський центр, жила частина, портова, торгова 1 промислова зони. Кр1м того, поширене у друг1й половин1 XVIII ст. кам'яне будшництво за «зразковими» проектами також розглядалося у зв'язку з плануванням м1ста та закрiплювалося за окремими районами та кварталами
Деякий час Катеринослав 1снував на берегах Ктьчеш та Самари П;д час весняних паводкiв його теригорiя повнютю 1золювалась та затоплювалась. Тому поряд 1з фортецею було розпочато будiвництво цегельно-черепичного заводу на десять печей для обпалювання цегли, що мало посприяти кам'яному будiвницгву у мют1. Поряд також будувались калька великих складш. Продукцiю цього заводу передбачалося пустити на будiвницгво фортец1, громадсью споруди та будiвлi [12, с. 23].
30 березня 1783 року було видано указ про з'еднання Азовсько! та Новорос1йсько! губернiй, створення ново! теригорiально-адмiнiстративноl одиниц1 - Катеринославського нам1сництва [5, с. 20]. Для намюницького м1ста було обрано високу гору на правому берез1 Дшпра б]ля села Половиця. Першим правителем Катеринославського намюництва було призначено генерал-майора I. М. Синельникова. Урочисте заснування мюта Катеринослава вщбулося за участю перших ос1б держави, 1ноземних гостей та представникш дипломатичного корпусу 9 травня 1787 року.
Протягом першого столтття свого 1снування Катеринослав розвивався як пров1нц1йне губернське м1сто. В межах 1787 - 1790 рр. один 1з найвидатшших зодчих XVIII ст. I. С. Старов, спираючись на попередш розробки (план М. Ф. Казакова 1783 р., два плани К. Геруа 1786 р.) створюе основний вар1ант генерального плану Катеринослава, що вщр1знявся простотою, був чгтким за своею структурою 1 оргашчно вписаним у ландшафт [6, с. 20, с. 23]. !нший видатний зодчий, А. Д. Захаров, автор знаменитого Адм1ралтейства в Санкт -Петербурз1, проектуе для Катеринослава Преображенський собор, закладений в 1787 р. 1 ниш юнуючий [13, с. 20].
Для будiвництва м1ста як центру губернп були необх;дн1 цегельш заводи. 1х виникло досить багато в навколишнк районах, де була глина, придатна для виробництва цегли. Пщтвердженням цього був засипаний, але майже вц1л1лий цегельний завод юнця XVIII чи початку XIX столгття, випадково виявлений у дев'яност1 роки XX ст. бшя с. Маломикола!вка
Петропавл!Бського району [19, с. 41]. Цей важливий аспект, ¡з яким пов'язат особливост забудови Катеринослава, ще не вивчений повною м!рою та потребуе окремого дослщження.
Цкавою юторичною пам'яткою мюцево! юторп про забудову Катеринослава е «Записка про стан мюта Катеринослава», на яку у сво!х дослщженнях посилаеться юторик та краезнавець Г. К. Швидько. Записка датуеться приблизно 20-ми роками XIX столптя та збер^аеться в Iнститутi рукопису Центрально! науково! б!блютеки ¡м. В. I. Вернадського АН Укра!ни. У цьому документ! мова йде про урядову програму заохочення переселенц!Б до нового губернського мюта та перш! заходи щодо його буд1вництва. Зокрема, про побудову 12 кам'яниць для роздач! !х майбутнм поселенцям. Виходячи з цього документа, на час складання записки в Катеринослав! було: публ!чних споруд (будинок губернатора, казент будинки, контори, пмназш, острог та ш.) - 19 дерев'яних, 7 кам'яних; церков - 3, а також каплиця розкольник!в ! еврейська синагога, крамниць (з «красним товаром», зал!зних вироб!в, дьогтяних, м'ясних, галантерейних) - 159; завод!в (саловарних, цегельних, воскоб!йних) - 17; кузень - 9; лазень - 2; млитБ-впря^ - 12. Одинадцять будинк!в належали священникам ! церковним служителям. Серед будинк!в обивательських (жител1Б мюта): дворянських - 104, купецьких - 78, мщанських - 341, еврейських - 21, поселенських - 52, колоню™ - 4, р!зночинських - 74, солдатських - 65. Крш того, у Мандри^ському передмют - 29 будинк!в. Всього ж у мют! нараховувалося 770 буд1вель» [19, с. 41]. Населення мюта, яке 1800 року становило 2 634 особи, за наступш шютдесят роюв зросло до 14 тисяч. Промисловють Катеринослава складали лише невелик! пщприемства, що обслуговували в межах губерни сшьськогосподарське виробництво, його заготалю та переробку, виробнищво буд1вельних матер!ал!Б.
У пореформений перюд Катеринослав перетворюеться на один з головних ценгрiБ Щбдня кра!ни з деревообробки та торг!вл! ! його комерцшна роль значно зростае. Кшькють населення мюта станом на 1887 р. збшьшилась до 48 тисяч [7, с. 71].
У середин! XIX ст. мюто за проектом архитектора I. Старова займало територю у межах прибережно! частини. В кшщ XIX ст. житлову забудову було поширено на вершину пагорба та в захщному напрямку - до району «Фабрик». Багато видатних особистостей, як! в даний перюд вщвщували Катеринослав (О. В. Суворов, Н. Н. та М. Н. Раевсью, О. С. Пушкщ А. Ф. Воейков, I. К. Айвазовський, Т. Г. Шевченко, В. Г. Бел!нський, М. I. Пирогов та шш), вщзначали невiдповiднiсть м1ж провшцшною некаттальною забудовою та столичним представнищвом мюького простору [7, с. 66].
Освоення нових квартал!Б почало здшснюватися вщповщно до плану, затвердженого 1817 року (складено К. Пальшау та П. I. Нееловим, доопрацьовано В. I. Гесте) [13, с. 12, 32, 33]. План 1817 року - важливий мютобуд!Бний документ Катеринослава: саме на його засадах вщбувався розпланувальний розвиток мюта до кшця XIX ст. Планом було передбачено розвиток мюта вздовж Дшпра на основ! функцюнально-рацюналютично! концепци регулярно! оргатзаци територи. Вщ пагорба до Нового Кайдака, разом ¡з районами, спланованими Старовим та Iгнатьевим, Катеринослав було запроектовано як цшсне мютобуд!Бне утворення лшшного типу з чгткою системою поздовжшх та поперечних вулиць, з рядом прямокутних площ та двома великими зеленими масивами - Нижнш та Верхн1м парком. ДБ поздовжш магютрал! ! сьогодт мають загальномюьке значення. П'ять поперечних вулиць розчленовують мюто приблизно на р!вт частини довжиною в один кшометр ! одночасно вщ1грають роль еспланад, що в!зуально об'еднують мюто з Дншром та л!вим берегом. Перспективнють генплану 1817 року, який було перезатверджено у 1834 рощ, зумовлювалася трьома факторами: наявнютю втьних територш, загальною вщповщнютю розплаиувания економ!чним умовам та ресурсам, практичною вщсутнютю великих промислових пщприемств та зал!знищ.
У перюд прискореного розвитку (1860 - 1880) генплан зазнав змш: центр мюта отримав лшшний розвиток завдяки зосередженню торговельних заклад!в на Катерининському проспект!. Велика складська зона деревини зруйнувала зв'язки мюта з Дшпром, розпочалася забудова дшянок, як! призначалися для площ та сквер!в. Ще у 1864 рощ Катеринослав був фактично дерев'яним. (На 1862 р!к у ньому надiчувалось 3 060 дерев'яних ! 315 кам'яних будинк!в [7, с. 65]. Але наявнють власно! сировинно! бази (запаси глини, тску, щебеню) дозволила налагодити буд!вництво цегельних завод!в без особливих капiталовкладень при майже дармовш робочш сил!. Спочатку почали працювати п'ять цегельних завод!в. Через сорок рок!в таких завод!в у Катеринослав! було вже 24. Розташовувалися вони в Аптекарсьюй, Жандармсьюй та Рибаковш балках, де ! брали глину. Цегла вироблялася дуже як1сна !
р1зноматтна (понад 50 найменувань) [17, с. 121]. Причому кожна цеглина мала шдивщуальний «сертифкат якост1» - оригшальне клеймо заводу-виготовлювача, що за сво!м геральдичним абрисом було гщне навгть сучасних архгтектурно-дизайнерських журналiв. У цей перюд з'являеться також силкатна цегла, а цегляний завод А. Р. Пенцлша став виробляти цеглу 1з шлаюв знаменитого Брянського заводу. Маючи таю можливост1, десять будiвельних контор починають забудовувати мюто цегляними будинками. Особливо широко цегляне будшництво розвинулося тсля повеней 1891 - 1892 рр., коли жителiв мюта переселяли 1з затоплених районiв «наверх», видшяючи дтянки пщ забудову за чисто символ1чну плату.
Саме у той час формуеться притаманна капгталютичним мютам сощально-мютобудшна структура, вщповщно до яко! райони мюта отримують особлив1 риси та вщмшност! У центральны частин, де переважае буржуазiя, з'являеться суцтьна забудова з невеликих прибуткових будинкiв. На думку вщомого краезнавця В. Старостша, купецтво та мiщанство лишило у мют1 багато арх1тектурних згадок. Окрем1 купецьк родини володши большою та щнншою нерухомютю, ашж дворянство. Зокрема, цший пласт «купецько!» архгтектури Катеринослава являе собою садиба родини Бабушюних, що займала величезну делянку, майже увесь квартал, мiж Каретною (Челюсюнцш) та Проспектом (на цш територп зараз розташоват будинки по Проспекту, 67, 69, Челюсюнцш, 2, 4, 6, 8, 10 1 навгть, частково, готель «Укра1на») [16, с. 138]. Головною архгтектурною спадщиною, яку залишило купецтво середини XIX ст., були не палаци, а звичайш прибутков1 будинки. Будинки були р1зноматтш не тальки за розм1рами, а й виглядом, матер1алом. Вони кардинально вщр1знялися вщ низеньких мазанок, що «вели свш родовщ «вщ зразкових проектш будинкiв для пщлих», розроблених ще за Петра I та украшських хат, що з'явилися бозна-коли» [16, с. 139]. Околиц мюта хаотично забудовуються слободами бщноти. Але були тут 1 цегляш чи обкладен цеглою будинки, як ненабагато вщр1знялися вщ мазанок 1 складали основну забудову не ттьки околиць, а й центру мюта XIX ст. (будинки по вул. Ширшова, 5, Миронова, 20, Жуковського, 25, Червонш, 7, Артема, 4 та шшими адресами) [16, с. 139].
Багато будинкш лишили по соб1 1850 - 1860-т роки. У середин стор1ччя виросли велик1, на два та три поверхи, будинки купця Остроухова по Проспекту, 34, як за свою довгу iсторiю давали притулок Семшари, Реальному училищу, Офщерському З1бранню Феодосшського полку. Сучасний Дшпропетровськ ще й сьогодш мае десятки будинкiв, вiк яких перевищуе сто тридцять - сто сорок рокш. На пагорб1, де оселилася дворянська знать, квартали забудовувалися особняками. Найбшьш представницьк1 будiвлi проектували професшт арх1тектори, серед яких - вщом1 столичт та мюцев1 майстри: палац Потьомюна (I. С. Старов, 1787), корпус суконно! фабрики (Д. Торопов, 1825), Преображенський собор (А. Д. Захаров, Ф. Санковський, 1835), Богоугодш заклади (С. I. Грязнов, 1845), пмназш (I. М. Скотнков, 1861), Трощька церква (П. I. Вюконп, Л. I. Шарлемань, 1855). Декшька об'ектiв здшснили Н. П. Насетюн, П. I. Неелов та шш1 [13, с. 6, 10, 16, 20, 31, 32, 35, 36, 38].
Як бачимо, архгтектур1 Катеринослава першо! половини XIX ст. були притаманш риси класицизму. Але славу «украшського Манчестера», за влучним висловом Дмитра Яворницького, надав Катеринославу бурхливий розвиток промисловост1 у другш половит XIX ст., грандюзне будшництво заводш та фабрик. Саме це викликало його швидкий розквгт 1 становлення як пшденно! «промислово! столищ» Росшсько! iмперil. Архгтектура «промислово! столищ» вщзначалася надзвичайним рацюнал1змом. Стиль шзнього класицизму, що панував у той час, перестав задовольняти смаки громади 1 не вщповщав вимогам масового будшництва. Перед арх1текторами Катеринослава постало надзвичайно складне на т1 часи завдання: вiдiйшовши вщ концепцп п1знього класицизму, знайти компромюне рiшення мш рацюнальнютю та вишуканютю. Пошуки нових естетичних параметрiв архгтектури захопили у цей час не ттьки професшних архгтекторш, а й представниюв 1нтелкенци, письменникiв. Так, навгть Микола Гоголь у 1835 рощ написав статтю «Про архитектуру ниншнього часу», де з пркотою зазначив: «... ус1м будiвлям мюьким стали надавати зов^ плоску просту форму. Будинки намагалися робити бшьш схожими на сара! чи казарми, нiж на весел1 житла людей... Тому нов1 мюта не мають някого вигляду: вони таю гладю, так1 монотонно.. мюто повинне складатися з р1зноматтних мас. Нехай у ньому поеднаеться бшьше р1зних смаюв». Катеринослав 1 став саме таким мютом, де поеднувалися р1зт смаки.
У середиш XIX ст. у забудов1 з'являються еклектичш та романтичт тенденцп, пзнше -будiвлi в так званому «цегляному стилЬ» який зумовив своерщнють цшсного архгтектурного середовища окремих мюьких просторiв. Цей стиль завдяки виокремленню специф1чних
естетичних параметр архпектури Катеринослава одержав загальну назву «катеринославського цегляного стилю». Вказаний термш ув1в у науковий об1г проф. С. Б. Ревським. У середин! 1980-х рок!в при проведены iнвеитарiзацi! юторичних буд!вель мюта та класифкаци за юторико-архпектурною цшнютю та фксацш наукових результатш юторико-архкектурного вивчення будшель, вченими-архпекторами, зокрема С. Б. Ревським, цегляному стилю Катеринослава була дана назва «катеринославський цегляний стиль». Ця назва конкретизувала стильову ознаку деяких будшель та сприяла лакотчному викладу науково! шформаци у паспорт! будшл! [14, с. 214 - 215].
Таким чином, термш «катеринославськтй цегляний стиль» з'явився у середин! 1980-х рр. у науковому обку як термшолопчне визначення специф!чно мюцевого вар!анту «цегляного стилю». На думку деяких архпекторш, як! також дослiджувади означене питання, особливютю цього стилю було те, що цегельш будинки не штукатурили та не облицьовували, як в шших мютах. «Фасади катеринославських будинкш вiдзначадися декоративними та оздоблювальними можливостями само! цегли. Зокрема, червона цегла мала р!зт вщпнки на р!зних заводах, що давало можливють арх1текторам та будшельникам створювати багатокол!рну шлиру. Особливого святкового вигляду, у будь-яку пору року, надавало вулицям поеднання червоно! цегли з жужшьною, бшо-с!рою цеглою. Саме тому не було потреби обштукатурювати та фарбувати фасади» [17, с. 136]. Але автор запропонованого термшу С. Б. Ревський дае абсолютно чпга, не тшьки хронолопчш, але й суттев! юторико-архкектурт ознаки данного стилю:
1) виник та отримав масове поширення ттьки у Катеринослава
2) юнував ттьки у другш половин! 1880-х - першш половин! 1900 рр.;
3) являв собою «цегельностильову» трактовку «внестильово!» еклектики тшьки з червоно!, ! ншко! ¡ншо! цегли;
4) використовувався при оформлент головних фасадш ттьки прибуткових секщйних будинкш, що мали не менше двох та не бшьше трьох з половиною (разом з цокольним) поверхш;
5) мав свою чгтку систему арх1тектурно-художнього ршення головних фасадш, що зумовлювалося поеднанням п'ятичастинно! фронтально! композици та чиковизначених елемеитiБ та деталей пластичного оформлення, як! являли собою гшертрофовану трактовку окремих форм ттьки ордерно! архпектури» [14, с. 215].
С. Б. Ревський невипадково акцентуе увагу у вищеназваних ознаках на слов! ттьки, намагаючись не допустити перекручення його науково! теори у бшьш п^нш перюд шшими авторами, яю вщносять до «катеринославського цегляного стилю» ! забудови «будь-яких будшель, з будь-яко! цегли у будь-який час». Не вдаючись у наукову дискусго з цього приводу, яка не е метою дано! стата, слщ зазначити, що головною причиною активного застосування «цегляного стилю» в архпектур! Катеринослава, на думку С. Б. Ревського були техиологiчнi характеристики цього стилю, на що вказували його апологети ще у юнщ XIX ст. Зокрема, приб!чник цього стилю I. С. Ютнер вщзначав, що в кл!матичних умовах Катеринослава будшл! з цегляним оформленням фасадш замють обштукатурення бшьш рацiонадьнiшi, бо будуть бшьш мщними та !х швидше будувати [14, с. 211].
Саме завдяки цш архгтектурнш спадщиш у 2001 рощ сучасний Дшпропетровськ було внесено до Списку юторичних населених пунктш Укра!ни, затвердженого Постановою Кабшету Мшютрш Укра!ни (№ 878 вщ 26.07.2001 р.), для яких вщбуваеться розробка юторичних ареалш. Згщно ¡з Законом Укра!ни «Про охорону культурно! спадщини» юторичний ареал - це частина територи населених мюиь, де збереглися вщ попереднк етапш розвитку об'екти культурно! спадщини та елементи юторичного планування. Зазвичай це юторичний центр у межах мюта XIX ст., а також юторичш поселення, що увшшли у меж1 сучасного мюта або населеного пункту [5, с. 134].
Але, незважаючи на щ важлив! ршення щодо збереження юторичних ареалш Катеринослава, чудовий цегляний Катеринослав поступово зникае з наших вулиць. Стар! будинки зносять, а т!, що ще залишилися, псують штукатуркою чи фарбуванням. Мережа стародавнх будинкш у структур! сучасного мюта, - за висловом архитектора I. Ланди, - те саме, що зморшки на обличч! старця,.. .а старець без зморщок - це потвора. Але кожного дня заради сучасних забудов мюто позбавляють його генетичного архкектурного коду ! згаданих вище юторичних «зморщок», забуваючи, що щ «зморшки» - наше нацюнальне надбання, наш!
аритектурш кореш, наше архгтектурне минуле, а значить, 1 наше закодоване аритектурне майбутне.
Висновок. Особливост1 забудови Катеринослава у XVIII - XIX ст. порiвняно з мютами Правобережжя, Лiвобережжя та Слобожанщини, що юнували в Украш на кшець XVII ст., полягали у кардинально нових принципах мютобудування, зумовлених архгтектурою класицизму, що втиювались у будшництв1 молодих мют пiвдня Росп. Забудова Катеринослава вщбувалася згщно з концепщею «вщкритого мюта» як цшсного мiстобудiвного утворення лшшного типу з чгткою системою поздовжшх та поперечних вулиць, з рядом прямокутних площ. Своерщнють арх1тектурного середовища Катеринослава у середин XIX ст. вщзначалася рацюнал1змом, еклектичними та романтичними тенденц1ями, з одного боку, а з шшого -специф1чними естетичними параметрами арх1тектури, що одержали загальну назву «катеринославського цегляного стилю».
Практичне значення дослщження для освпнього процесу. Загальна концепцiя освоення 1 збереження регюнально! спадщини Дшпропетровщини покладена в основу методики вивчення архгтектурно! спадщини Дшпропетровська та його регюну в рамках навчального процесу ПДАБА У структуру навчальних планiв архгтектурного факультету закладена наскр1зна програма вивчення регюнально! спадщини. Крiм цього, деяк1 аспекти забудови Катеринослава розглядаються у курс ютори Укра!ни. «Лабораторiя хатобудування» створена при кафедр1 укра!нознавства ПДАБА, другий рiк поспиь дослщжуе цю спадщину шляхом подготовки наукових доповщей та проведення щор1чних студентських науково-практичних конференцш «Традици та самобутнють укра!нського хатобудування». Ц1 дослщження залучають студентську молодь до вивчення найкращих зразюв традицшно! нацюнально! 1нженерно! творчост1 у сфер1 житлового будшництва Украши в целому та Катеринослава зокрема, а також сприяють вихованню висококультурно! особистостi, чи! 1нтелектуальн1 та духовш потреби не обмежуються вузькими фаховими рамками.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Багалш Д. I. Iсторiя Слобщсько! Укра!ни / Д. I. Багалш. - Xаркiв: Дельта, 1993. - 256 с.
2. Гуляев Г. И. Очерки истории Катеринослава (А так ли это было?) / Г. И. Гуляев, В. И. Большаков, В. С. Мороз. - Д. : ПГАСА, 2007. - В 2 кн. - Кн. 1 (1775 - 1886). - 201 с.
3. Гуляев Г. И. Очерки истории Екатеринослава (А так ли это было?) / Г. И. Гуляев,
B. И. Большаков, В. С. Мороз. - Д. : ПГАСА, 2007. - В 2 кн. - Кн. 2 (1887 - 2006). - 207 с.
4. Гуляев Г. И. А так ли это было? / Г. И. Гуляев, В. И. Большаков, В. С. Мороз. - Д. : ПГАСА, 2004. - 333 с.
5. Днепропетровск. Архитекторы / Под общ. ред. Н. Н. Кондель-Перминовой. - К. : Издательский дом А+С, 2006. - 296 с.
6. Днтропетровськ. Вiхи ютори. - Д. : Граш, 2001, 256 с.
7. Iсторiя мют 1 сш Украшсько! РСР. Дшпропетровська область. - К. : Головна редакця УРЕ АН УРСР, 1969. - 959 с.
8. История Украинской ССР: В 10-ти томах. - Т. 2. - К. : Наука, 1982. - 591 с.
9. История Украинской ССР: В 10-ти томах. - Т. 3. - К. : Наука, 1983. - 719 с.
10. Шменов В. Улицы помнят / В. П1менов. - Д., 1982. - 112 с.
11. Попович М. В. Нарис ютори культури Украши / М. В. Попович. - К. : «АртЕк», 1999. -728 с.
12. Ревский С. Б. Екатеринослав Кильченский: историко-архитектурный очерк /
C. Б. Ревский. - Д., 1974. - 96 с.
13. Ревский С. Б. Зодчие, инженеры, художники, участвовавшие в формировании Екатеринослава / С. Б. Ревский. - Д. - 51 с.
14. Ревский С. Б. О екатеринославском кирпичном стиле, терминологии и научной етике // Сб. науч. труд. / Строительство, материаловедение, машиностроение. - Д, 2005. - С. 207 - 221.
15. Репан О. А. Пал1мпсест. Кор1ння мюта: поселення XVI - XVIII столгть в юторп Дшпропетровська / О. А. Репан, В. С. Старостш, О. В. Xарлан. - К. : Укра!нськ1 пропше!, 2008. - 266 с.
16. Старостш В. Столиця степового краю. Дшпропетровськ : нариси з юторп мюта / В. Старостш. - Д. : ВАТ «Дшпрокнига», 2004. - 279 с.
17. Естетика регюнальних пам'яток арХтектури Катеринослава : навч. -метод. посбник: У 3 ч. з додатками / М.В. Сисойлов. - Д. : Gaudeamus, 2003. - 253 с.
18. Шатров М. Страницы каменной книги. 60 памятных мест Днепропетровска / М. Шатров. - Д., 1969.
19. Швидько Г. К. До юторп землеволодiння та господарства Катеринослава юнця 18 -початку 19 столпгя / Г. К. Швидько // Питання аграрно! юторп Украши та Роси : матер. Наук. читань, присвячених пам'ятi Д. П. Пойди. - Д. : МП «Промшь», 1995. - С. 39 - 44.
20. Яворницкий Д. И. История города Екатеринослава / Д. И. Яворницкий. - Д. : Промж, 1989. - 197 с.
SUMMARY
The peculiarities of Katerynoslav building-up in XVIII - XIX centuries comparing to the cities of Pravoberezhzhya, Livoberezhzhzya, Slobozhanschina, existing in Ukraine in the end of the XVII century laid in totally new principles of urban planning determined with the architecture of classicism, which were realized in building-up of new cities of the South of Russia. Katerynoslav building-up was carried out according to the concept of the «open city» as the integral city-planning formation of line type with a clear system of linear and lateral streets with a number of rectangular squares. Originality of architectural environment of Katerynoslav in the middle XIX century was marked with rationalism, eclectic and romantic tendencies and, on the other hand, specific esthetic parameters of architecture which obtained the general name of the «brick style of Katerynoslav».
REFERENCES
1. Bahalii D. I. Istoriia Slobidskoi Ukrainy / D. I. Bahalii. - Kharkiv : «Delta», 1993. - 256 s.
2. Guljaev G. I., Ocherki istorii Ekaterinoslava (A tak li jeto bylo?) / G. I. Guljaev, V. I. Bol'shakov, V. S. Moroz. - D. : PGASA, 2007. - V 2-h kn. - Kn. 1 (1775 - 1886). - 201 s.
3. Guljaev G. I. Ocherki istorii Ekaterinoslava (A tak li jeto bylo?) / G. I. Guljaev, V. I. Bol'shakov, V. S. Moroz. - D. : PGASA, 2007. - V 2-h kn. - Kn. 2 (1887 - 2006). - 207 s.
4. Guljaev G. I. A tak li jeto bylo? / G. I. Guljaev, V. I. Bol'shakov, V. S. Moroz. - D. : PGASA, 2004. - 333 s.
5. Dnepropetrovsk. Arkhytektory / Pod obshch. red. N. N. Kondel-Permynovoi. - K. : Izdatelskyi dom A+S, 2006. - 296 s.
6. Dnipropetrovsk: Vikhy istorii. - D. : Hrani, 2001. - 256 s.
7. Istorija mist i sil Ukrainskoi RSR. Dnipropetrovska oblast. - K. : Holovna redaktsiia URE AN URSR, 1969. - 959 s.
8. Istorija Ukrainskoj SSR: V 10-ti tomah. - T. 2. - K.: Nauka, 1982. - 591 s.
9. Istorija Ukrainskoj SSR: V 10-ti tomah. - T. 3. - K.: Nauka, 1983. - 719 s.
10. Pimenov V. Ulicy pomnjat / V. Pimenov. - D. : Promin', 1982. - 112 s.
11. Popovych M. V. Narys istorii kultury Ukrainy / M. V. Popovych. - K: «ArtEk», 1999.- 728 s.
12. Revskij S. B. Ekaterinoslav Kil'chenskij: istoriko-arhitekturnyj ocherk / S. B. Revskij. - D., 1974. - 96 s.
13. Revskij S. B. Zodchie, inzhenery, hudozhniki, uchastvovavshie v formirovanii Ekaterinoslava / S. B. Revskij. - D. - 51 s.
14. Revskij S. B. O yekaterinoslavskom kirpichnom stile, terminologii i nauchnoy etike // Sb. nauch. trud. / Stroitel'stvo, materialovedeniye, mashinostroyeniye. - D., 2005. - s. 207 - 221.
15. Repan O. A. Palimpsest. Korinnia mista: poselennia XVI - XVIII stolit v istorii Dnipropetrovska / O. A. Repan, V. S. Starostin, O. V. Kharlan. - K. : Ukrainski propilei, 2008. -266 s.
16. Starostin V. Stolytsia stepovoho kraiu. Dnipropetrovsk : narysy z istorii mista / V. Starostin. -D. : VAT «Dniproknyha», 2004. - 279 s.
17. Estetyka rehionalnykh pamiatok arkhitektury Katerynoslava : navch.-metod. posibnyk: U 3 ch. z dodatkamy / M. V. Sysoilov. - D. : Gaudeamus, 2003. - 253 s.
18. Shatrov M. Stranicy kamennoj knigi. 60 pamjatnyh mest Dnepropetrovska / M. Shatrov. - D., 1969.
19. Shvydko H. K. Do istorii hospodarstva ta zemlevolodinnia Katerynoslava kintsia 18 -pochatku 19 stolittia / H. K. Shvydko // Pytannia ahrarnoi istorii Ukrainy ta Rosii : materialy
паикоууИ! сИуап, ргу8у1асИепукк раш1а11 Б. Р. Ро1(!у - Б. : Promin. - 1995. - 8. 39 - 44.
20. 1ауогтску Б. I. Ыогуа goroda Бка1ег1по81ауа / Б. I. Javornickij. - Б. : Ргошт', 1989. - 197 8.
УДК 904:72 (477)
УКРАШСЬКИЙ СТОУНХЕНДЖ (МАВРИНСЬКИЙ МАЙДАН)
А. Г. Перетокн, к. I н., доц., Д. Лтвтов, студ.
Клю^ов^ слова: Мавринсъкий майдан, майдани, степовг трамгди, курган, природна обсерваторгя, селтроварня, козацъка фортеця, земляш споруди
Постановка проблеми. Пам'ятка археологи «Мавринський майдан» - це святилище, обсерватор1я, небесний «календар», ор1ентований по сторонах свпу, по Сонцю, Мюяцю, зоряному небу. В Украш юнуе багато споруд курганного типу. Археологи вважають, що цим «степовим прамщам» понад 4 000, а, можливо, 1 6 000 рокш. Майдани вивчались мало. Ьнуе штамп у археолог1в: це просто зруйноваш кургани-могили. Под1бна споруда е неподалк вщ Павлограда, що на Дншропетровщиш Бия села Маврине розташований земляний вал. До певного часу вш не являв значного 1нтересу 1 не привертав уваги дослщникш. Але тсля появи сенсацшних зншюв 1з висоти пташиного польоту стало ясно, що це не просто земляний насип, а деяка мютична споруда, схожа на пгантського павука. Майдан привертае увагу своею незвичною формою, величчю, неповторнютю й особливою загадковютю. Форма майдану не е однозначною: ще в XIX столгт на територп Украши було чимало земляних споруд р1зно! конфцурацп: кон1чно!, нап1всферично1 форм, землян насипи з вершиною гострою, тупою чи впалою, зм1епод1бш насипи поблизу р1чок, так зван «кугуми». Зауважимо, насипи мали не природний, а штучний характер - створен руками пращур1в, 1 розм1ри !х були г1гантськ1. За !х створенням - чийсь розум, чиясь орган1зуюча сила. Що значили для стародавнх людей ц1 споруди? Яку роль вони виконували? Що примушувало древлян в1дриватись в1д буденного життя, в1д хл1ба насущного, щоб зводити так1 насипи? Не забруднеш техн1чним розгулом електромагн1тних хвиль, прашури були д1тьми природи. Щось вони знали про ютинну суть Земл1 1 Неба, про !х вплив на людський орган1зм, тонко вщчували земну й косм1чну енерг1ю.
Анашз л1тератури. Тема про походження та призначення Мавринського майдану висв1тлюеться в книз1 Лариси Охотник, яка дае верси призначення майдану [6]. На основ1 книг Юр1я Iванова та перекладу книги Гемша було зроблено припущення про таемничу особлив1сть майдану, а саме про те, що це е стародавня обсерваторш, 1 ця версш мае право на юнування [3; 4]. Описи споруд дозволяють вщтворити картину давшх час1в [2; 5; 10].
Мета авторш дано! статп - розглянути 1стор1ю Мавринського майдану, познайомитися з його особливостями та призначенням.
Завдання. Ознайомити студент1в 1з малов1домою визначною пам'яткою Дн1пропетровсько! област1; розглянути верси юнування Мавринського майдану; д1знатись про деяк1 таемнич1 особливост1 майдану; ознайомити з особливютю будови.
Виклад основного матер1алу. Близько 500 рок1в тому поруч 1з нашою м1сцев1стю проходив Муравський шлях (в1д Перекопу, перетинав р1чки Вовчу, Самару, Ор1ль 1 аж ген... до Тули). З юторично! пам'ятки того часу «Книги большому чертежу»: «...от гнилой Орели до верх реки Терновки вёрст с 20,... а Терновка пала в Самару... от Муравского шляху. А на реке Терновке стоит человек-камень (каменный), а у него кладут из Беля-городу станичники, осматривавшие вверенное охранению их пространство и о состоянии онаго подававшие донесения, так называемые доездные памяти, а другие памяти кладут на Самаре у двух девок каменных. А от каменного человека до Самары вёрст с 30...» [5, с. 64]. «...а ниже Волчьих вод пала в Самару река Бык от Волчьих вод вёрст с 10. А меж Волчьих вод и Быком мечеть татарская каменная, сажень с 20. А лесу с тех мест до Перекопа нет. А вверх по Быку дорога Муравская...» (1584-1598 рр.) [8, с. 65]. У плиш вкш загублено немало. Мюце, де р1чка Терншка дшшла до р1чки Самари, зникло вщ пщтоплення шахтними водами, де були кам'яш баби - залишаеться лише здогадуватись 1 вираховувати...
Та все ж далек1 предки залишили немало сво!х пам'яток, щоб засвщчити про себе в незворотному плиш рокш, вкш, тисячолгть... У Павлоградському кра! ще 14 роюв тому нал1чувалось 445 курган1в 1 236 курганних груп. С ще залишки майданв у таких частинах Павлограда: в Соснвщ, в Городищ1 - бшя колишньо! 5-! школи та при вшзд1 на
