CC BY
9Список литературы:
1. Апресян, В.Ю. Имплицитная агрессия в языке / В. Ю. Апресян // Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии : Тр. Между-нар. конф. «Диалог 2003». - М. : Наука, 2003. - С. 14-18.
2. Беглова Е. И. Семантико-прагматический потенциал некодифицированного слова в публицистике постсоветской эпохи: автореф. дис. ... д-ра филол. наук / Беглова Елена Ивановна. - Московский гос. обл. ун-т. - Москва, 2007 [Электронный ресурс]. - URL: http ://cheloveknauka. co m/semantiko -pragmaticheskiv-potentsial-nekodifitsirovannogo-slova-v-publitsistike-postsovetskoy-epohi.
3. Большой толковый словарь современного русского языка / Д. Н. Ушаков. - М.: «Буколика», «РООССА», 2008. - 1247 с.
4. Брайт У. Введение: параметры социолингвистики / Новое в лингвистике. Выпуск VII / У. Брайт. - М., 1975. - С. 34-41.
5. Валгина Н. С. Основные проблемы изучения языка современных СМИ / Н. С. Валгина // Язык и стиль современных средств массовой информации: Межвузовский сборник научных трудов Всероссийской конференции, посвященной 80-летию профессора Н. С. Валгиной. - М.: МГУП, 2007. - С.7-18.
5. Земская Е. А. Русская разговорная речь: лингвистический анализ и проблемы обучения / Е. А. Земская. - М.: Русский дом, 1979. - 235 с.
6. Земская Е. А. Русская разговорная речь. Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис / Е. А. Земская, М. В. Китайгородская, Е. Н. Ширяев:
ответственный редактор Е. А. Земская. - Москва: Наука, 1981. - 276 с.
7. Золотых Л. Г. Языковая агрессия как компонент современного медиапространства (на материале телепередачи «Однако») / Л. Г. Золотых, М. А. Фирсова // Вестник Костромского государственного университета. - Кострома: Изд-во КГУ им. Н.А. Некрасова. - 2016. - Т. 22. - № 6.
- С. 133-138.
8. Квеселевич Д. И. Самый полный словарь ненормативной лексики / Д. И. Квеселевич. - М.: Астрель: АСТ, 2011. - 1021 с.
9. Копнина, Г. А. Речевое манипулирование: учеб. пособие / Г. А, Копнина. - М.: Флинта: Наука, 2010. - 176 с.
10. Словарь современной лексики, жаргона и сленга// Словари и энциклопедии на Академике [Электронный ресурс]. - URL: https://argo.academic.ru/
11. Файзуллина А. Г. Инвективы-композиты в системно-функциональном аспекте (на материале немецкого, русского и татарского языков): автореф. дис. ... д-ра филол. наук / Файзуллина Альмира Габбасовна. - Казанский государственный университет. - Чебоксары, 2008 [Электронный ресурс] -URL: http:// cheloveknauka.com/invektivy-kompozity-v-sistemno-funktsionalnom-aspekte
12. Фирсова М. А. Языковая агрессия как специфический элемент речевого имиджа Михаила Леонтьева // Научный вестник Воронежского государственного архитектурно-строительного университета. Серия: «Лингвистика межкультурная коммуникация» / М. А. Фирсова.- 2013. - Выпуск № 9.
- С. 35-41.
Калько Валентина Володимиршна
кандидат фiлологiчних наук, доцент, докторант кафедри украгнського мовознавства i прикладной лтгвктики Черкаський на^ональний утверситет iменi Богдана Хмельницького
Kalko V. V.
Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of Ukrainian linguistics and applied linguistics Cherkasy Bohdan Khmelnytsky National University
КОГН1ТИВНА ПРОЕКЦ1Я ПАРЕМ1ЙНОГО ЗНАКА
Анотащя: У статп запропоновано розумшня знаково! природи паремп як мовного знака, що характеризуемся особливим зв'язком форми й змюту й слугуе засобом збереження, отримання, оброблення й передавання шформацп. Для проектування змюту паремшних знашв-висловлень застосовано побудову пропозицшних моделей лшшного й нелшшного типу.
Ключовi слова: мовний знак, паремiя, висловлення, пропозищя, семантика, значения, метафора.
Summary: The article defines main features of paremia as a language sign. The paper regards paremia as a language sign marked with a special connection of the form and the content that generally is looked upon as a means to preserve, achieve, process and give the information. Describe cognitive modeling proverbs as cognitive discursive phenomenon, the national culture output, multifunctional folk genre. The projection of the content of proverbs is applied to the construction of propositional models of linear and nonlinear type. The main definition for paremia is proposed as an ethnic culturally marked utterance/ phrase, formerly precedent, reproduced, steady in form, with deeply motivated meaning, functioning as a text component.
Key words: language sign, paremia, phrase, proposition, semantics, meaning, metaphor.
Постановка проблеми. Збагнути онтолопю мови можна лише на групп знаково! теори, адже ль нгвосемютика забезпечуе пояснения найсуттевь ших ознак мовних одиниць як у формальному, так i в змютово-функцшному аспектах. Знакова природа
паремш як ввдтворюваних мовних одиниць речен-нево! структури грунтуеться на !хнш зорiентовано-CTi на збереження й передавання результапв культурно!, вторично! та мiфолоriчно!' штерюризацп дшсносп як складного перетворювального процесу
формування уявлень, знань про зовнiшнiй свiт, ре-флексп довк1лля у свiдомостi iндивiда, яка, з одного боку ввдчувае вплив колективних етнiчних свгго-глядних орieнтирiв, а з iншого - е наслiдком конве-нцшно1 взаемоди iндивiдуальних рефлексiй.
Аналiз останнiх дослвджень i публiкацiй. Прислiв'я глибоко й фундаментально розглянуто у вiтчизняному й зарубiжному мовознавствi з огляду на 1хню структуру (В. Л. Архангельський, А. Дан-дис, В. П. Жуков, Г. Л. Перм'яков, З. К. Тарланов та ш.), а також семантику i функци (В. П. Ашкш, С. Г. Гаврин, А. Крикманн, В. В. Гвоздев, Т. М. Нь колаева, Н. М. Шарманова та iн.). Досить продуктивно дослщжують паремп в соцюкультурному, лшг-вокультурному й юторичному аспектах (А. М. Баранов, Д. О. Добровольський, Ж. В. Коло1з, О. О. Селiванова, В. М. Телiя та iн.), зростае защка-влення мовознавцiв зiставним аналiзом паремiй (З. Г. Коцюба, В. М. Мошенко та iн.), упродовж останнього десятирiччя побачила свiт низка праць, присвячених прагмалiнгвiстичному вивченню тек-стотворчих засобiв при^в'1в (В. М. Мошенко, Т. М. Школаева, О. I. Сел1верстова, З. К. Тарланов,
B. Д. Ужченко та ш). Водночас у пол1 зору лшгвю-тiв i паремiологiв перебувае семютична природа па-ремiй, яку проанал1зовано насамперед в аспектi структуралiзму й лопчно! семантики (А. Дандес,
C. С. Ермоленко, Ю. I. Левш, П. Кавiлл, З. Г. Коцюба, Т. М. Школаева, Г. Л. Перм'яков, А. Тейлор, Т. В. Цив'ян та ш). Дослвдники передовым здшс-нюють формальний опис семантично! структури прислв'гв, вивчають 1хш зв'язки з iншими жанрами усно! народно1 творчостi, описують знакову i лоп-чну сутнiсть у синхронно^ахронному аспектi, ак-центуючи увагу на виявах унiверсального й щоет-шчного. Зважаючи на це, проблема обгрунтування знаково1 природи пареми е актуальною i потребуе уваги з боку дослвднишв.
Мета статтi - описати особливосп когниив-ного моделювання паремшних знакiв як когшти-вно-дискурсивного феномена, продукту культури народу, полiфункцiонального жанру усно1 народно1 творчостi, застосувавши для проектування змiсту паремiйних знак1в-висловлень побудову пропози-цiйних моделей лiнiйного й нелшшного типу, що iнтегрують засадничi способи вербального коду-вання знань: пропозицшний, асощативно-метафо-рчний i модусний.
Виклад основного матерiалу. Оск1льки паре-ми за своею знаковою природою становлять висло-влення, 1хнш опис можна здiйснити, застосувавши термiн «пропозищя». Г. В. Колшанський наголо-шуе, що пропозицiя е семантичною властивютю ви-словлення, що зумовлюе його властивють мiстити визначенi вiдношення об'екпв пе1 чи пе1 царини [7, с. 36]. Саме пропозицiйна структура становить одну з унiверсальних узагальнених формул когш-тивних моделей i може слугувати теоретичним аналогом, який виявляе i вказуе на зв'язки мiж елемен-тами знання в процесi концептуалiзацil й категори-заци досвiду людини. Вербальним вираженням пропозицп е висловлення, що передае шформацш
про ситуацiю i символ1зуе тип ввдношень мiж залу-ченими до ще1 подп об'ектами. Мисленневий образ цих ввдношень у формi пропозицп фiксуеться у свь домосп людини за допомогою синтаксичних конструкций, реалiзованих у мовному виражеш конкре-тним типом висловлення.
Дискусшним питанням е спiввiдношення ре-чення (висловлення) i пропозицil. Термiн «пропозищя» увiв Б. Рассел, визначивши и як iнформацiю, отриману в процесi пiзнання зовнiшнiх об'ектiв [16, с. 327]. Пропозищя у лопщ - це семантична константа, судження, актуальний факт мовлення, що ввдповщае iстинному стану речей у свт дiйсностi або не мiстить внутршньо1 суперечностi та мае певну синтаксичну побудову, iзоморфну структурi реально1 ситуацп [16; 22]. У роботах Л. Витгенштейна пропозицiя - шформаця про свiт, зовнiшня щодо людини, що безпосередньо сшввщносна зi свггом i повторюе своею будовою структуру факпв дiйсностi, i водночас - це ментальна сутнють, по-роджена в процесi в1дображення дiйсностi: «це картина реальносл, модель реальносп, якою ми п собi мислимо» [3, с. 44]. У концепци Л. Вiтгенштейна речення як пропозицшний знак е ноаем якогось ш-шого знання, окрiм iнформацil про об'ективну ре-альнiсть [3, с. 88], що зумовлено специфшою ро-зроблення досл1дником проблеми логiчного аналiзу мови як мови науки, позбавлено1 усiляких метафо-ричних суджень.
Н. Д. Арутюнова стверджуе, що поняття про-позицil змiнювалося в загальному русл1 еволюцil логiчних думок у межах лопко-фшософських шкiл i передовсiм у фiлософil аналiзу. На думку до-слiдницi, лiнгвiстичне становлення термiна «пропо-зицiя» пройшло три етапи розвитку: 1) розумiння пропозицп як судження, що мiстить модус ствер-дження i диктум; 2) ввдокремлення пропозицil вiд суб'ективно1 модальносп i безпосередня спiввiдне-сенiсть iз позначуваним «станом справ», збере-ження зв'язку з iстинним значенням через модус ствердження; 3) розумiння пропозицп як частини речення, яка здатна поеднуватися з будь-яким «модусом комушкативно1 мети» [1, с 34]. Але дониш, як у лшгвютищ, так i в логiцi, цей термш уживають неоднозначно, залежно вщ таких чинник1в як «об-сяг вихвдного поняття (речення, висловлення чи мо-вленневий акт) та споаб його членування» [12, с. 401].
У лшгвютищ пропозицш спочатку ототож-нювали з реченням, що поставило и в залежнiсть в1д семантичних теорiй речення [18, с. 603]. Н. Д. Арутюнова, О. В. Зеленщиков, С. Д. Кацнель-сон, А. М. Мухш, Дж. Остiн, Ю. С. Степанов, Л. Теньер та ш. обстоюють думку про iзоморфiзм пропозицil i речення. В. В. Богданов визначае пропозицш як «семантичний образ ситуацп або факпв реального свиу чи шших можливих свiтiв, зафiксо-ваних у реченнi як його значення» [2, с. 69]. Ю. С. Степанов зауважуе, що пропозиц1я - це «твердження, висловлене реченням» [21, с. 68]. У широкому сена пропозицш розумшть як узагаль-нену формулу, що мiстить ядро смислово1 струк-тури разом з його аспектуальними, модальними та
темпоральними характеристиками [14, с. 120], тобто «семантичний iнварiант, сшльний для вах члешв модально! i комунiкативноi парадигми ре-чень» [8, с. 258].
I. Р. Вихованець квалiфiкуe пропозицiю як «семантичний iнварiант, спiльний для вах членiв парадигми речення i похщних вiд речення кон-струкцш», який «становить стабiльне семантичне ядро, об'ективну семантичну константу речення, яка вщображае структуру ситуацп, поди» [5, с. 121— 122]. Тако! само! думки дотримуються К. Г. Горо-денська, А. П. Загштко, О. В. Кульбабська, К. Ф. Шульжук та ш. Отже, пропозищя мае про-екцiю на семантичний змют речення, але не вщповщае йому, хоч i вiдтворюе структуру зв'язшв мiж складниками вщображувано!' ним ситуацп.
Нинi експериментально доведено, що «дов-готривала пам'ять людини е великою мережею взаемно перехрещених пропозицшних дерев, кожне з яких мютить певний набiр вузлiв пам'ятi з численними зв'язками» [9, с. 134]. Дж. Лакофф наголошував на тому, що «бшьша частина струк-тури нашого знания мае форму пропозицшних моделей, а !хньою особливютю е те, що вони виокрем-люють елементи, надають !м характеристики та вказують на зв'язки м1ж ними» [11, с. 31]. Отже, пропозицшна структура е мисленневим аналогом ситуацп, вщображено!' в синтаксичнiй одинищ
Дж. Лакофф виокремив серед п'яти титв щеа-лiзоваиих когнiтивних моделей - пропозицшш як ментальнi сутносп, у яких «не використано мехаш-змiв уяви» [10, с. 177]. Дослщник застерiгав проти «об'ективiстського присмаку» пропозицiйних структур: хоч вони й мютять реально наявнi ввдно-шення, але е результатом штерюризацп людиною дiйсностi: «коли людина усвщомлюе свiй досвiд, проектуючи на нього пропозицшш модел^ вона на-кладае на свiт об'ективiстську структуру» [10, с. 177]. Цю рису пропозицп використав американ-ський когнiтолог Ж. Фоконье у сво!й теорп мента-льних просторiв: у модельному свт деякого ментального простору ютиннють висловлення корелюе з iстиннiстю деякого висловлення в реальному свт [23].
У зв'язку з розвитком когнггологп пропозищю починають використовувати на позначення особливо! оперативно! структури свщомосп чи специфiч-но! одиницi збереження, репрезентацi! знань у мо-зку людини, «ментально! структури, вщображення деяко! ситуацii i типiв вiдношения у нш, узагальне-них i оргашзованих у нашiй свiдомостi» [15, с. 84]. Отже, у когштивнш лшгвютиш пропозицiя - це ми-сленнева модель реального факту; оперативна оди-ниця свiдомостi, призначена для наступно! вербаль зацii; прийом кодування шформацп, що зберпа-еться в людськш пам'ятi. Пропозицiя як думка про свгт мiстить суб'ект (предмет думки) i предикат (ознаку, предиковану певному предмету).
Застосування когнiтивного шдходу дае змогу уточнити поняття пропозици за допомогою залу-чення до сфери аналiзу принципiв сприйняття свпу, сутнiсть яких полягае в тому, що вс зовнiшнi подii, об'екти, явища тощо сприймаються в !хиш
взаемодi! та взаемовiдношениях, як1 пов'язують рь знi сутностi, «а уявлення про зв'язки i вiдношения мiж об'ектами формуються поряд з уявленнями про самi об'екти i породжують особливий тип репрезе-нтацi! знань - пропозицшний» [9, с. 137]. Пропозицш розглядаемо як один iз рiзновидiв структур свi-домосп, певну форму репрезентацi! знаиь про сви; як найбiльш поширений споаб концептуально! ор-ганiзацii нашого знания. Отже, пропозищя е структурою репрезентаци знань про певну ситуацш (по-дiю), що характеризуеться ввдносною об'ективнi-стю й несуперечливiстю i не використовуе мехаиiзми уяви [18, с. 602].
Ядром пропозицп е предикат, який оргашзовуе ситуацшш терми, бо дiя - це «координацшний центр, що регулюе вiдношення мiж людиною i свi-том» [13, с. 13]. У пропозицшнш концепци семан-тичного синтаксису (I. Р. Вихованець, К. Г. Городе-нська, О. В. Кульбабська, М. В. Мiрченко, М. В. Нь ктн, I. П. Сусов, В. Чейф та ш) пропозицiя реалiзуеться за допомогою дiеслова, а вiдношення мгж предикатами i iхнiми термами зумовлеш акта-нтною валентнiстю предиката, яка може бути обов'язковою чи факультативною. Ввдзначимо, що предикат як осердя пропозицшно! структури в1до-бражае особливосп конкретно! мови, адже вiн надь лений визначеним, характерним для кожио! мови значениям, що передбачае чи забороняе зв'язок iз певною шлькютю термiв i регулюе розподiл «ролей» м1ж ними. Пропозицiйна структура - це «лш-гвiстичний ген, що мютить генетичну iнформацiю про способи розгортання речення» [6, с. 204].
Спираючись на те, що пропозищя е передуам когнiтивною структурою, ментальним феноменом, О. О. Селiванова вперше застосувала методику про-позицшного моделюваиия для пояснения особли-востей синтаксису художшх текстiв [17]. Наявтсть у мовi образно-метафоричних засоб1в вираження змi-сту, що е одним iз чинник1в неiзоморфностi повер-хневих синтаксичних структур та !хнього когштив-ного пiдгрунтя як iнтерiоризоваиих у свщомосп си-туацiй, дала змогу дослщнищ виокремити й проаналiзувати висловлення, яш мають нелiнiйну природу породження [18, с. 349-359; 363-368].
Усе зазначене вище дае нам щдстави застосу-вати для проектуваиия змюту паремiйних знак1в-висловлень побудову пропозицшних моделей ль нiйного й нелшшного типу, що штегрують засад-ничi способи вербального кодувания знань: пропозицшний, асощативно-метафорчний i модусний. На думку О. О. Селiвановоi, поеднаиня цих способiв створюе особливий синтаксис, представлений на когнiтивному рiвнi ядерною пропозищею, яка пере-дае буквальну, несуперечливу iнформацiю, i вто-ринними (нелшшними) пропозицiями, що слугу-ють для вираження ф^рального, метафоричного змюту [20, с. 166]. Застосування проекцп вислов-ления-прислiв'я на пропозицiйнi структури умож-ливлюе виокремления таких рiзновидiв паремiйних знаков: 1) монопропозицiйнi; 2) полiпропозицiйнi лiнiйнi; 3) полiпропозицiйнi лшшш iз згорненою пропозицiею; 4) полшропозицшш нелiнiйнi.
Монопропозицiйнi паремшш знаки - це змю-тово, комушкативно й iнтонацiйно завершенi ви-словлення, спроектованi на одну пропозицшну структуру, пор.: Сонце на вах однаково свтить [П-89, с. 51]; З глибоко'1 криницi студена вода [П-89, с. 147]; Раз наржлто бувае [П-89, с. 81]; Iзавтра день буде [П-89, с. 76]; Коло рiчок колодязiв не копають [П-89, с. 147]; Зозуля свое гшздо не в'е [П-89, с. 218].
Полшропозицшш лХншш паремiйнi знаки - це складш висловлення, спроектоваш на калька пропозицшних структур лшшного типу. Семантико-син-таксична структура таких присл1в'1в вiдображае вь дношення мХж двома i бшьше ситуацХями i «орХен-тована на вираження не одшех пропозицп, а комплексу пропозицш» [4, с. 283]. Зосередження уваги одразу на двох чи декХлькох подХях як единому, штегрованому фрагментi дiйсностi передба-чае 1хне одночасне осмислення. УнаслХдок цього утворюються паремiйнi знаки, як указують на по-еднання рiзних дiй i суб'ектiв, пор.: Сонце блисне, сорочечка висхне; Сонце встане, то й ранок на-стане; Сонце низенько, то й вечiр близенько [П-89, с. 51]; Дощ вимочить, сонечко висушить [П-89, с. 65].
Полшропозицшш лшшш паремшш знаки зi згорненою пропозищею - це просп висловлення, яш проектуються на двi i бшьше пропозицп, при цьому одна з них оформлена за допомогою предиката, а iншi - сполукою, семантична структура яко1 репрезентуе додаткову ситуащю, допомiжну для головно1 предикативное' одиницi. У ххшй формаль-нш структурi наявна напiвпредикативна конструк-цХя - згорнене позначення поду, якому властива Хм-пл1цитна предикативнiсть. До основних морфолоп-чних засобiв вираження нашвпредикативносп зараховуемо 1) девербатив, пор.: Роби та йроби до зложтня рук [П-89, с. 285]; За сидження нема ¡ддження [П-89, с. 332]; 2) дiеприкметник, напр.: На необробленш землi лиш бур'ян росте [П-89, с. 46]; Пролиту воду назад не збереш [П-89, с. 52]; Не-зав'язаний стп - солома [П-89, с. 103]; 3) дХеприс-л1вник, пор.: Не терши, не м 'явши - не 1'сти калача [П-89, с. 34]; I сирi дрова тдпаливши горять [П-89, с. 61]; Збиравши по ягiдцi, буде козубок [П-89, с. 116]; 4) шфшХгав, напр.: До сухо'1 криницi не йдуть пити водицi; Лиш до добро'1 криницi йдуть люди пити водицi [П-89, с. 147].
Полшропозицшш нелшшш паремшш знаки -це складш висловлення, яш проектуються на юлька пропозицшних структур, що належать до рiзних предметних царин. Моделювання метафоричних паремiйних знакХв ускладнене особливою нелшш-ною природою 1хнього породження, евристичним, креативним принципом осягнення довкХлля i внут-ршнього рефлексивного досвХду, парадоксальш-стю поеднання ситуацш, плашв i модусiв, творчою, конструктивною здатшстю колективного адресанта, складом його мислення, психики, свгговвдчуття, а також iнтенцiйнiстю й прагматичною специфшою прислiв'lв.
Вважаемо, що метафора в паремшних одини-цях ввдображае насамперед типовi ситуац^х, уста-леш в укра1нськ1й етносвiдомостi, сформованi на основi життевого досвiду, оскхльки 1хшм пiдгрун-тям е образна мотивовашсть, зрозумiла всiм членам мовнох сшльноти. Дослхдження процесiв метафори-зацix в паремшнш картинi свХту уможливлюе вияв-лення специфiчно народного свiтобачення, встано-влення особливостей сприйняття дХйсностХ Х, зреш-тою, опис образно! концептуал1зацп свХту загалом. Вхдзначимо, що в прислХв'ях метафора, хоч Х зумо-влена загальними закономХрностями асоцХативно-образного шзнання свХту, водночас мае низку яск-равих особливостей. У результат процесХв метафо-ризацХх паремХя набувае нового смислового змХсту, який безпосередньо не умотивований значенням його компоненпв. У такому висловленнХ не завжди можна зрозумХти, яка семантика в ньому закладена, оскхльки вирХшальну роль у процеа формування метафори в прислХв'ях вщграють знання про явища, предмети ситуацХх, процеси.
Серед пол1пропозицшних нелХнХйних паремХй-них висловлень першу групу наповнюють при-сл1в'я Хз сущльною метафоричною формою компо-нентХв одного донорського домену. Характерною властивХстю таких паремш е й те, що ххнш змХст змушуе реципХента порХвнювати реальну соцХальну ситуацХю з вигаданою або уявною, переданою за-вдяки яскравим метафоричним образам. Так, у прислХв'ях Корова, що багато рикае, молока не дае; Котра корова багато реве, то та молока мало дае [П-89, с. 157] представлено метафоричний сцена-рш, спроектований на пропозицХйнХ структури домену ТВАРИНА з вербалХзованими предикатами й термами суб'екта, об'екта й квантитатива унаслХдок чого постае семантика «хто багато говорить, той мало робить». Предикати рикае, реве, дае слугують тлом, створюючи динамХку сюжету, Х безпосеред-ньо пов'язанХ зХ значениям прислХв'я: завдяки хм де-шифрування змХсту вХдбуваеться на грунтХ ушзна-вання адресатом низки компонентХв вХдповХднох структури знань: слухового гештальту, метафоричного сценарш.
Другу групу полшропозицшних нелХнХйних паремХйних висловлень становлять одинищ змХша-ного типу, названого О. О. СелХвановою пропози-цХйно-метафоричним [20, с. 175]. Таш прислХв'я найбХльш поширенХ, ххня вербальна структура про-ектуеться на пропозицХйну ХнформацХю Х хх метафо-ричну переХнтерпретацХю, тобто штегруе пропози-цХйний компонент з асощативно-термшальним у структурХ знань про позначуване. ЗмХст таких паре-мш можна дешифрувати внаслХдок зХткнення об'ективного, буквального з неХстинним, фХгураль-ним. Так, у висловленнях Втер йому свище в го-ловi; Втер свище в головi [П-89, с. 63] поеднано два рХзновиди пропозицшних структур: метафоричш знаки донорського домену ПРИРОДН1 ЯВИЩА суб'ект втер Х предикат свище корелюють Хз пропозищею домену ЛЮДИНА, представленого локативом в головi. У результат Хнтеграцп двох пози-цХйних схем прислХв'я набувае здатносп позначати
легковажну, непостшну людину, яка часто змшюе сво! уподобання.
До третьо! групи полiпропозицiйних нелшш-них паремшних висловлень належать одиницi, у позицшнш схемi яких представлено метафори кшь-кох донорських доменiв. 1хне дешифрування е най-бiльш складним, оск1льки потребуе складного бага-тоступеневого асоцшвання. Так, паремiя Жалить, як кропива, а колеться, як Жак [П-89, с. 117] об'ед-нуе лексеми донорських доменiв РОСЛИНА i ТВАРИНА, створюючи образ жорстоко!, небезпеч-но!, тдступно! людини. У при^в'!' Тихше води, ни-жче трави [П-90, с. 422] синтезовано мовш знаки доменiв ПРИРОДН1 ЯвИщА i РОСЛИНА, супутне використання квалiтативiв (тихше, нижче) сприяе розумiнню семантики «скромна, непомггна, покорна людина».
Висновки i мромозицм. Отже, процедура роз-кодування змiсту прислiв'я - це складний когшти-вний мехатзм, шдгрунтям якого е неоднорвдна, ди-фузна семiотична форма i структура знань про компонента, яш використано у висловленш. Процес тлумачення семантики паремй' передбачае декоду-вання буквально! шформацп, виражено! знаками вь дповiдно!' пропозицп, фiгурально! iнформацi!, ре-презентовано! метафоричними знаками донорських домешв, що iнтегрованi в структуру знань щдивда про певну поди, ситуацш, явище, факт, предмет тощо. Ми пропонуемо розумiти паремiю як мовний знак, що характеризуеться особливим зв'язком фо-рми й змюту й слугуе засобом збереження, отри-мання, оброблення й передавання шформацп. Перспективу подальших досл1джень убачаемо в опий специфши формування глибинно! семантики па-ремiйних висловлень укра!нсько! мови.
Список лiтератури
1. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл / Н. Д. Арутюнова. - М. : Наука, 1976. - 383 с.
2. Богданов В. В. Семантико-синтаксическая организация предложения / В. В. Богданов. - Л. : Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1977. - 204 с.
3. Витгенштейн Л. Избранные работы / пер. с нем. и англ. В. Руднева / Л. Витгенштейн. - М. : Изд. дом «Территория будущего», 2005. - 440 с.
4. Вихованець I. Р. Граматика укратськоХ мови. Снтаксис: Щдручник / I. Р. Вихованець. - К. : Либщь,1993. - 368 с.
5. Вихованець I. Р. Нариси з функцюнального синтаксису укра!нсько! мови / I. Р. Вихованець. -К. : Наукова думка, 1992. - 222 с.
6. Звегинцев В. А. Предложение и его отношение к языку и речи / В. А.Звегинцев. - М. : Эди-ториал УРСС, 2001. - 312 с.
7. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка / Г. В. Колшанский. - М. :На-ука, 1984. - 176 с.
8. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. - К. : Академiя, 2006. - 464 с.
9. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных. терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков,
Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина; [под общ. ред. Е.С. Кубряковой]. - М. : Изд-во МГУ, 1996. - 245 с.
10. Лакофф Дж. Когнитивное моделирование // Язык и интеллект. - М. : Прогресс, 1995. - С. 143184.
11. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов / Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. - М. : Прогресс, 1988. - С. 12-51.
12. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. - М. : Сов. энциклопедия, 1990. - 683 с.
13. Логический анализ языка. Модели действия. - М. : Наука, 1992. -166 с.
14. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения / М. В. Никитин. - М. : Наука,
1988. - 168 с.
15. Панкрац Ю. Г. Пропозициональная форма представления знаний / Ю. Г. Панкрац // Язык и структура представления знаний. - М. : РАН ИЯ, 1992. - С. 78-97.
16. Рассел Б. Исследование значения и истины / Б. Рассел / пер. с англ. Е. Е. Ледникова, А. Л. Никифорова. - М. : Идея-Пресс; Дом интеллектуальной книги, 1999. - 400 с.
17. Селиванова Е. А. Когнитивные модели синтаксических структур с образно-метафорическим компонентом / Е. А. Селиванова // Межкультурные коммуникации: пространство и время. - М.: Изд-во Российского ун-та дружбы народов, 2004а.
- С. 55-59.
18. Селiванова О. О. Свгг сввдомосп в мовг Мир сознания в языке. Монографiчне видання / О. О. Селiванова. - Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012.
- 488 с.
19. Селiванова О. О. Лшгвютична енциклопе-дiя / О. О. Селiванова. - Полтава : Довшлля-К., 2010. - 844 с.
20. Селиванова Е. А. Энигматический дискурс: вербализация и когниция / Е. А. Селиванова.
- Черкассы : Изд-во Ю. Чабаненко, 2014. - 224 с.
21. Степанов Ю. С. Между системой и текстом
- дискурс / Ю. С. Степанов // Язык и метод. К современной философии языка. - М. : Языки русской культуры, 1998. - С. 655-688.
22. Фреге Г. Избранные работы / Г. Фреге / пер. с нем. А. Л. Никифорова и др. - М. : Дом интеллектуальной книги ; Русское феноменологическое общество, 1997. - 160 с.
23. Fauconnier G. Mental Spaces: Aspects of Meaning Construction in Natural Language. -Cambridge, MA: Bradford MIT / Press, 1985. - 190 с.
Джерела шюстративного MaTepi&^y П-89 - При^в'я та приказки : Природа. Гос-подарська дгяльнють людини / [упоряд. М. М. Пазяк; вщп. ред. С. В. Мишанич]. - К. : Наук. думка,
1989. - 480 с.
П-90 - При^в'я та приказки: Людина. Ро-динне життя. Риси характеру / [упор. М. М. Пазяк].
- К. : Наукова думка, 1990. - 528 с.
УДК: 811. 111 : 81' 373. 7 :35
