CC BY
41
Орипнальш досл1дження Original Researches < ■ | ГАСТРОЕНТЕРОЛОГ1Я GASTROENTEROLOGY
Патолопя печшки i жовчовив^ноТ системи / Pathology of Liver and Biliary Excretion System
УДК[616.36-003.826+616.248]-074:577.115.3: 612.017.1
ПАС1еШВ1Л1 Л.М., ЖЕЛЕЗНЯКОВА Н.М., ПАС1еШВ1Л1 Т.М. Харювський нацональний медичний унверситет
КЛНкО-ПАТОГЕНЕТИЧЫ ОСОБЛИВОСТ ПЕРЕБ^У НЕАЛКОГОЛЬНОТ ЖИРОВОТ ХВОРОБИ ПЕЧiНКИ У ХВОРИХ НА БРОНЖАЛЬНУ АСТМУ ТА ОЖИРННЯ
Резюме. Унасл'щоккоморбщност брон^ально!астми (БА) й ожирiння вщбуваеться формування неалкогольно! жирово!хвороби печiнки (НАЖХП), при наявност яко! виникають змiни в патогенетичних ланках захворювання. Мета роботи: пщвищення ефективност д1агностики НАЖХП у хворих на БА, що переб':гае на ш ожирiння, шляхом встановлення зв'язку мiж показниками цитоюново!ланки 'мун'тету й жирнокис-лотного спектра кров'1. При проведенн': роботи було обстежено 50 хворих на БА, серед якиху 27захворювання переб':гало на ш ожирiння. Вивчали показники лiпiдного й вуглеводного спектрiв кров'1, вмст iнтер-лейкiнiв-1, -2, -4, -6 та сумарне значення насичених, ненасичених / полiненасичених жирних кислот. Було показано, що коморбщнють БА / ожирiння, внаслщокяко!формуеться НАЖХП, призводитьдо змн улiпiд-ному та вуглеводному спектрах кров '1, що характеризуются гiперлiпiдемiею й порушенням толерантност до глюкози. Одночасно рееструються змни в циток\нов'1й ланц 'мун'тету (ознаки латентного запалення) та жирнокислотному спектрi кров'1 з розвитком нестабльност клтинних мембран та порушенням вироб-лення ейкозано '^в. Це, у свою чергу, забезпечуе безперервнсть запального процесу (його хронiзацiю) та ураження нших органiв \ систем (зокрема, серцево-судинно!) за рахунокрозвитку ендотелiально'í дис-функци. Отже, при поеднаному перебiгу БА й ожирiння формуеться НАЖХП та виникають передумови до прогресування патолопчного процесу.
Ключовi слова: бронх':альна астма, ожирiння, неалкогольна жирова хвороба печiнки, патогенез.
Мiжнародна сптьнота вже переступила пори в 1,5 млрд ошб з надлишковою вагою, серед яких майже 700 млн мають ожиршня. Така поширешсть надмiрноl ваги сприяла появi нових проблем у сучаснш медици-ш — ураження багатьох оргашв i систем оргашзму вна-слщок метаболiчних ускладнень, а також появi неспри-ятливого фону для перебиу хрошчних нешфекцшних захворювань внутршшх оргашв.
Останш роки характеризуються пильною увагою до захворювань печшки, серед яких особливе мю-це належить неалкогольнш жировш хворобi печшки (НАЖХП), що доволi часто е складовою метаболiчного синдрому. Патогенетична багатофакторшсть патологи та кшшчна неоднорщнють проявiв захворювання надае проблемi сучасного звучання, забезпечуе формування нових поглядiв на и переби та розробку схем терапи [1, 2].
Виникнення НАЖХП в осiб з надмiрною вагою або ожирiнням визначае напрямки дiагностичного по-шуку, що пов'язаш з порушеннями всiх видiв обмшу,
iмунними та генетичними аберацiями. Тобто неалкогольна жирова хвороба печшки е як наслщком цих змш, так i потенцiйним стимулятором 1х появи, що може як забезпечувати тяжюсть перебiгу захворювання, так й впливати на його прогноз [3, 4].
Печшка е органом, що бере активну участь в iмуннiй вщповщ, а також шдтримуе тканинний i середовищний гомеостаз. Вона бере безпосередню участь в iмуннiй вiдповiдi: поряд iз макрофагами та В^мфоцитами виробляе термолабiльнi бiлки, що е складовою системи комплементу, а також iншi бтки гостро'1 фази [5]. 1й притаманна регуляторна функшя щодо iмуноглобулiнiв А i Е; вона бере участь у про-цесах гемопоезу; визначае систему гемокоагуляцп ^бриноген, фактори протромбiнового комплексу,
© Пашешвш Л.М., Железнякова Н.М.,
Пашешвш Т.М., 2015 © «Гастроентеролопя», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
сериновi протешази, вггамш К), iмунну реактивнiсть (купферiвськi клггани печшково1 строми) тощо [6]. Надлишкова вага та ожирiння дещо змшюють функ-цiю печiнки через додаткове навантаження на орган i тим самим призводять до змiни вщповщ на виник-нення патологи. Постшне напруження органа змiнюe послiдовнiсть та повноту вщповщ при розвитку хро-нiчного запалення, що в першу чергу призводить до збою в iмуннiй системi [7—9].
Доведено, що розвиток хрошчного запального процесу в органiзмi або його системi шдпорядкова-но загальним законам iмунноl вщповщ, у який про-вiдна роль належить про- и протизапальним цитоы-нам. 1х вiдношення визначають стадш патологiчного процесу (активна, неактивна), глибину ураження та можливють формування ускладнень. Вироблення ци-токiнiв також забезпечуе й багато клiнiчних проявiв захворювання, що доволi часто дозволяе визначати патологш [6, 10].
На сьогодш визначено бiльше нiж 100 iмуно-логiчно активних цитокiнiв, що входять до складу ушверсально! бюлопчно1 комушкацшно! системи, яка iнiцiюe та регулюе запальнi iмуннi й метаболiчнi процеси, що вщбуваються при рiзних захворюваннях внутрiшнiх органiв. Цитокiни тiсно взаемопов'язаш мiж собою, що сприяе формуванню едино! й цшсно1 системи — цитокшово! мережi, у межах яко! прояви окремих цитокiнiв суттево модифшоваш. Цитокiни, зокрема iнтерлейкiни, забезпечують взаемодш кль тин усерединi органа та зв'язок мiж органами як у фiзiологiчних умовах, так i внаслщок дп рiзних па-тогенних факторiв. Кiнцевий результат бiологiчного ефекту штерлейшшв визнаеться !х вмiстом, часовою послщовшстю синтезу рiзноманiтних цитоы-шв, мiкрооточенням, !х взаeмодieю мiж собою та з шшими бiологiчно активними речовинами, такими як гормони, фактори росту. У комплекс з останш-ми штерлейкши створюють бiологiчну мультисис-тему, що реалiзуe мiжклiтиннi комушкацп на рiзних рiвнях. Тобто, з одного боку, цитокши викликають корисну запальну реакцiю, що сприяе обмеженню пошкодження тканини, а з шшого боку, надмiрна !х продукцiя може бути ще бiльш небезпечною, шж первинний стимул, що призвiв до розвитку запального процесу [11].
1ншим напрямком хрошчного запалення е ушко-дження клгганних мембран унаслщок порушень у системi перекисного окиснення лшщв — антиокси-дантний захист, що характеризуеться збтьшенням продукцп реактогенних вiльних радикалiв, уражен-ням лшщно-бтково1 основи бiомембран з порушен-ням функцюнально1 активностi iмунокомпетентних клiтин, ендотелюципв i клiтин кровi (Христич Т.М., 2012).
Структурними компонентами лiпiдiв, що входять до складу клгганних мембран, е жирш кислоти (ЖК). За своею структурою ЖК подтяються на на-сиченi (НЖК) (мають тшьки одинарнi зв'язки мiж атомами вуглецю) та ненасичеш (ННЖК): мононе-
насиченi (МНЖК) (з одним подвшним зв'язком) та полiненасиченi (ПНЖК) (з двома та бшьше подвш-ними зв'язками). До основних НЖК лшщв вщносять масляну, мiристинову, пальмiтинову, стеаринову, ара-хiнову, бегенову та л^ноцеринову кислоти. До складу МНЖК входять пальмггоолешова та оле1нова кислоти. ПНЖК прийнято розглядати у контексп !х на-лежностi до родини ю-3 та ю-6 кислот (отримали таку назву за локалiзацieю подвшного зв'язку вiдносно вуглецевого атому метильно1 групи), що обумовлене виключною важливютю даних ЖК у життeдiяльностi оргашзму та неможливiстю ендогенного синтезу де-яких iз них. Синтез ЖК вщбуваеться в печiнцi, жиро-вш тканинi, стiнцi кишечника, легенях, нирках, су-динах, речовиш головного мозку та ыстковому мозку. ЖК синтезуються в органiзмi з продуктiв розпаду вуг-леводiв, а також надходять з 1жею, що особливо сто-суеться незамiнних кислот (лiнолевоl, а-лшоленово1 та арахiдоновоl) [12].
В останш десятирiччя отриманi данi, що свщчать про специфiчне значення окремих ЖК та !х роль як бiомаркерiв функцiонального стану органiзму. Так, НЖК та мононенасичена олешова кислота, перетво-рюючись у реакцiях Р-окислення в мiтохондрiях, по-стачають клiтинам основну кшьысть АТФ. МНЖК е продуктом ендогенного синтезу в органiзмi та мають нейтралiзуючий вплив на реакцп окислювального стресу. ПНЖК виконують у клгганах структурну та ре-гуляторну функци: беруть участь у формуванш мемб-рани клiтин та пов'язаних з мембраною клгганних функцш. О^м структурно-функцiональноl органi-зацГ^' клiтини, ЖК шдтримують активнiсть багатьох метаболiчних реакцш та регулюють рiзнi фiзiологiч-ш процеси на бiохiмiчному рiвнi. Одшею з важливих функцiй ПНЖК е !х використання як субстрату для синтезу ейкозанощв (простагландинiв, лейкотрie-шв, простациклiнiв, тромбоксанiв), що беруть участь у регулюванш iмунного статусу, запальних реакцiй, судинного тонусу, агрегацП тромбоципв та процесiв гемокоагуляцП . Крiм того, вiд ПНЖК залежить утво-рення iнших бiологiчно активних речовин (лшокси-нiв, резольвiнiв та протектишв). Вважають, що оме-га-3 ПНЖК покращують функцш ендотелш, мають протизапальний ефект, модулюють Т- та В-клгганну iмунну вiдповiдь, активнiсть протеlнкiнази С, утво-рення вiльних радикалiв та перекисне окиснення ль пiдiв, секрецш лiмфокiнiв та клiтинну пролiферацiю, а також !м притаманнi гiполiпiдемiчнi, антиарштшч-нi, антикоагулянтнi та гiпотензивнi властивосп [6, 11, 13].
Змiни складу ЖК у фосфолшщах (ФЛ) мембран стають причиною порушення !х важливих параметрiв: рiдинностi, мiкров'язкостi та забезпечення функцю-нально1 активностi iнтегрованих протеШв. Це стосу-еться рецепторiв, систем передачi сигналу до цитозо-лю, активносп транспортерiв та пiноцитозу. Кожна молекула ФЛ мютить два залишки ЖК — насичену та ненасичену ЖК, що зазнають термодинамiчних пере-творень. Двошаровi структури з НЖК формують ри-
пдну фазу; а структури з ННЖК, навпаки, утворюють бтьш ртинну фазу. При цьому збтьшення кiлькостi подвiйних зв'язкiв у ЖК бтьш ютотно змiнюe влас-тивостi бiомембрани. Стiйкий лiпiдний дисбаланс, що виникае при тривалiй дп патогенного чинника, може порушувати специфiчнi функцп клiтин та ви-кликати розвиток хронiчного патологiчного процесу.
Мета роботи: визначення кшшко-патогенетичних ланок поеднаного перебпу ожирiння та бронхiальноl астми в умовах формування НАЖХП.
Матерiали та методи дослiдження
Пiд спостереженням перебували 27 хворих на НАЖХП, що перебрала в поeднаннi з бронхiальною астмою, та 23 пащенти з iзольованою БА. Вiк хворих коливався вщ 27 до 49 роив та в середньому по групах становив (34,6 ± 5,3) року та (35,7 ± 4,9) року втпо-вiдно. Тривалiсть анамнезу БА рееструвалася в межах 5—17 роив. Уш хворi знаходилися в стади ремiсií захво-рювання та мали 2-гу (12 осiб) або 3-тю стадiю (15) хво-роби. До групи контролю увiйшли 20 практично здо-рових осiб, групи були порiвняннi за статтю та вшом.
Дiагноз НЖХП було встановлено з урахуванням да-них об'ективного та додаткових методiв дослiдження, що втповтало класифiкацií МКХ-10 (шифр К 76.0 — жирова дегенерацiя печшки). Тривалють анамнезу за-хворювання була в межах 4—15 роив.
Оцшка трофолопчного стану проводилася за да-ними iндексу маси тiла (1МТ) за формулою Кетле, що дозволило визначити ожиршня I ст. у 10 пащенпв (37,0 %) та II ст. — у 17 ошб (63,0 %).
Стан вуглеводного обмшу ощнювали за показника-ми рiвня глюкози в сироватцi кровi натще, гшкозильо-ваного гемоглобiну (HbA1c) — глюкозооксидантний метод (набор реактивiв <^абет-тест») та вмiсту iмуно-реактивного шсулшу — iмуносорбентний савд^ч-ме-тод (набор реактивiв DRG, Нiмеччина).
Показники лiпiдного обмiну включали концентра-цш загального холестерину та триглiцеридiв сироватки кровi, а також лiпопроте'íдiв високо'1 (ЛПВЩ) i низько'1 щiльностi (ЛПНЩ) — ферментативний метод, стан-дартш набори реактивiв.
Показники прозапально'1 ланки цитокшв вивчали за вмiстом 1Л-1 та 1Л-6, протизапально'1 — 1Л-2 i 1Л-4. Умiст цитокiнiв визначали iмуноферментним методом з використанням сертифшованих в Украí'нi тест-систем виробництва ТОВ «Протешовий контур» (ProCon), Санкт-Петербург, Рошя.
Сумарне значення насичених, ненасичених i по-лiненасичених жирных кислот визначали за методом С.Г. Гичка та ствавт. [13].
Статистична обробка отриманих результапв проводилася на персональному комп'ютерi за допомогою лiцензiйних програм Microsoft Excel та Statistica 6.0. При цьому виконувалось обчислення середшх величин (М), 1х помилки (m) iз застосуванням непараме-тричних методiв статистики (критерiй Манна — У1т-нi). Вiдмiнностi у показниках вважалися вiрогiдними при р < 0,05.
Результати та Тх обговорення
При ультразвуковому дослщженш печiнки у хворих основно! групи було встановлено збтьшення органа в середньому на (1,6 ± 0,4) см, птвищення и ехогенностi та наявнiсть осередыв жирово! дистрофи.
Верифiкацiя дiагнозу НАЖХП була тдста-вою для визначення стану показниыв шдика-торних ферменпв. Так, у хворих на iзольовану БА вмiст АСТ у сироватш кровi становив (0,46 ± ± 0,01) ммоль/л/год при нормi (0,42 ± 0,01) ммоль/л/ год. У той же час даний показник в ошб основно! групи дорiвнював (0,76 ± 0,01) ммоль/л/год (р < 0,05). Показник АЛТ також перевищував конт-рольнi результати ((0,45 ± 0,01) ммоль/л/год) та становив (0,50 ± 0,01) ммоль/л/год i (0,80 ± ± 0,01) ммоль/л/год вщповщно (р < 0,05).
Вiрогiдних змiн у показниках шгментного обмiну за вмiстом загального бшрубшу та його фракцiй виявле-но не було.
Умют загального бiлка сироватки кровi також коливався в межах норми як у ошб основно! групи ((60,91 ± ± 0,11) г/л), так i в групi порiвняння — (0,69 ± 0,12) г/л.
Дослтження показник1в вуглеводного обмiну ви-явило, що рiвень глюкози натще в груш ошб iз БА до-рiвнював (5,70 ± 0,11) ммоль/л, а при приеднанш ожиршня — (6,90 ± 0,12) ммоль/л (р < 0,05 щодо норми). Причому коливання зазначеного показника в основ-нш групi хворих з урахуванням стади ожиршня визна-чено не було, що, ймовiрно, пов'язано з невеликою ктьыстю осiб з I ст. ожиршня — 10 пащенпв. Рiвень iмунореактивного iнсулiну (1Р1) натще в контрольнiй групi становив (21,3 ± 2,8) мкОд/мл, в основнiй гру-пi — (31,4 ± 2,4) мкОд/мл та групi порiвняння — (23,1 ± ± 1,7) мкОд/мл. Через 2 години пiсля проведеного тесту — (29,3 ± 2,1) мкОд/мл, (49,8 ± 3,1) мкОд/мл i (31,9 ± 2,1) мкОд/мл вiдповiдно. При цьому рiвень 1Р1 мав пряму кореляцшну залежнiсть вiд 1МТ (г = 0,64, р < 0,05). Також встановлено, що в ошб основно! групи визначеш вiрогiдно вищi показники НЬА1с ((8,30 ± ± 0,21) %, р < 0,05) проти групи порiвняння ((5,0 ± ± 0,3) %) та контролю ((4,57 ± 0,12) %).
Рiвень загального холестерину сироватки кро-вi (ЗХС) при коморбiдностi БА та ожиршня до-рiвнював (5,89 ± 0,20) ммоль/л при нормi (4,49 ± ± 0,20) ммоль/л, р < 0,05. У той же час при iзольовано-му перебпу БА ЗХС практично не перевищував показники норми — (4,67 ± 0,20) ммоль/л. Рiвень триглще-ридiв характеризувався вiрогiдно вищими значеннями в основнш групi — (2,20 ± 0,12) ммоль/л проти групи порiвняння — (1,54 ± 0,20) ммоль/л та норми — (1,40 ± ± 0,13) ммоль/л. А рiвень лiпопротеlнiв високо! щiль-носп вiрогiдно знижувався — (1,7 ± 0,2) ммоль/л та (2,30 ± 0,18) ммоль/л вiдповiдно при нормi (2,7 ± ± 0,2) ммоль/л.
Отже, група хворих з коморбтною патологieю, яка призвела до формування НАЖХП, характеризуеться порушенням лштного та вуглеводного обмшу, що тд-тверджуе участь печiнки в метаболiчних змшах у орга-нiзмi.
Стан цитокшово! мережi пацieнтiв основно! групи характеризувався збтьшенням показникiв прозапаль-но! ланки. Так, рiвень 1Л-1 у хворих з коморбщшстю захворювань дорiвнював (46,4 ± 3,1) нг/мл, у групi порiвняння становив (32,1 ± 2,7) нг/мл проти (26,0 ± ± 1,6) нг/мл у групi контролю. Вмют 1Л-6 було пщвище-но до (65,8 ± 3,7) нг/мл та (47,8 ± 3,1) нг/мл вщповщно (норма — (42,5 ± 2,5) нг/мл), р < 0,05. Протизапальна ланка цитокшв характеризувалася вiрогiдним шдви-щенням рiвня 1Л-2 у груш з коморбщною патологieю порiвняно з контролем — (29,9 ± 1,8) нг/мл (при нормi (12,0 ± 0,5) пг/мл, р < 0,05) проти (18,8 ± 1,5) пг/мл у груш порiвняння (рис. 1). Основною точкою ди 1Л-2 е стимуляцiя насамперед Т-хелперiв 1-го типу. Збть-шення його концентраций, мабуть, е наслщком ди бактерiального агента, що зберiгаeться в органiзмi в хрошчних вогнищах iнфекцií. При цьому часте реци-дивування БА веде до формування вторинного iмуно-дефщиту i тим самим до автоiмунного ушкодження, що забезпечуе безперервнiсть процесу.
У той же час вмют 1Л-4 в ошб основно! групи було зменшено до (21,5 ± 1,9) пг/мл при показниках групи порiвняння (29,7 ± 1,7) пг/мл та контролю (32,7 ± ± 2,4) пг/мл (р < 0,05). Тобто, незважаючи на те що ураження печшки у хворих з ожиршням та БА вщбу-ваеться у виглядi стеатогепатозу, визначено порушен-ня цитокшово! ланки iмунiтету, що можна розгляда-ти як несприятливий фактор щодо прогресування патолопчного процесу в органi. Як було визначено, в обстежених хворих БА знаходилася в стада клшч-но! ремiсií, однак пiдвищення показникiв цитокшово! ланки iмунiтету мало мюце. При цьому при дета-лiзацií' анамнестичних даних щодо загострення БА у хворих на НАЖХП було встановлено, що загострення бронхолегенево! патологи у таких ошб вiдбуваeться частше, нiж за вiдсутностi ураження печшки (у се-редньому в 1,4—1,6 раза), i не завжди пов'язане з дieю екзогенних факторiв. Якщо брати до уваги, що проза-пальш цитокiни виробляють не тшьки жирова тканина й печшка, але й судини та слизова оболонка брон-
Рисунок 1 — Вмст провдних цитоюшв в обстежених хворих
хiв, то !х шдвищення в сироватцi кровi може бути тим предиктором, що запускаe запальний процес в iнших органах — саме бронхах. Тобто пртеднання ожиршня сприяло активаци прозапальних цитокiнiв як цшюно! системи i тому може розглядатися як один iз факторiв, що провокуe «безпричинне» загострення бронхолегенево! патологи.
При вивченш сумарних показниыв жирних кислот також визначено порушення в !х величинах. Рiвень Е НЖК в обох групах хворих вiрогiдно зменшувався — до (35,2 ± 3,7) % в основнiй групi та (42,8 ± 3,9) % у групi порiвняння при нормi (57,0±1,4) %), р < 0,05. Показник Е ННЖК був вiрогiдно збiльшений i становив (64,7 ± 5,1) % та (53,4 ± 3,5) % вщповщно при контрольних значеннях (43,0 ± 1,3) %, р < 0,05; вмiст Е ПНЖК дорiвнював (41,3 ± 3,2) % i (29,5 ± 2,8) % проти норми (18,8 ± 1,3) %, р < 0,05.
Тобто у хворих iз БА та при !! поeднаннi з ожи-рiнням вiдбуваeться ураження бiомембран як результат порушення кшьшсного складу та вщ-ношень жирних кислот ^ тим самим, активацií' про-цеав перекисного окиснення лiпiдiв. Такi змши в показниках ЖК провокують порушення екскреци ейкозано'шв. Останнi, у свою чергу, беруть участь у реалiзацi! ангюспастичного синдрому, тобто су-динних реакцш та гемодинамiчних порушень. У такому разi можна припустити, що дисбаланс синтезу ейкозано'шв може впливати на формування рефрактерних до тераш! форм бронхiально! астми. 1ншим несприятливим результатом порушеного синтезу ейкозанощв може бути прогресування ен-дотелiальноl дисфункци, наслiдком яко! e прогресування патолопчного процесу в бронхолегеневш систем^ а також формування ускладнень з боку серцево-судинно! системи [14—16]. У такому разi дисбаланс у бюмембранах клiтин есенцiальних ЖК формуe високий потенцiал запалення та e предиктором розвитку ускладнень.
У хворих основно! групи визначена пряма кореля-цiйна залежнють мiж вмютом 1Л-1 та ННЖК (г = 0,64,
А I1 Ц88
ПНЖК
(143
ННЖК
1 | !ЬУ 1 - ■
НЖК \ -■ 01
/
0 10 20 30 40 50 60 70
■ Група контролюИ Група порюнянняП Основна трупа
Рисунок 2 — Вмст сумарних показниюв жирноки-слотного спекра кров! в обстежених хворих
p < 0,05), 1Л-6 i ННЖК (г = 0,71, p < 0,05); показника-ми даних iнтерлейкiнiв та ПНЖК (г = 0,57 та г = 0,61 вщповщно, p < 0,05) та обернена залежнють мiж piBHeM означених цитокiнiв та показниками НЖК (г = —0,52 та г = —0,59 вщповщно, p < 0,05). Також при кореля-цшному аналiзi встановлено вiрогiдний зв'язок мiж показником 1Л-4 та вмютом НЖК (г = 0,41, p < 0,05) та обернений — мiж 1Л-4 та ННЖК (г = -0,52, p < 0,05) та ПНЖК (г = -0,68, p < 0,05).
Висновки
При поеднаному перебпу бронхiальноl астми та ожиршня виникають умови для формування стеатоге-патозу, що може сприяти прогресуванню патолопчно-го процесу.
Формування неалкогольно! жирово! хвороби печiнки в пащенпв з бронх1альною астмою та ожиршням супро-воджуеться змiнами в показниках лшщного (гшерлшще-м1я) та вуглеводного (порушення толерантностi до глюко-зи) обмiнiв, що сприяе запуску метаболiчного синдрому.
Поеднання БА та ожиршня з формуванням стеато-гепатозу перебиае з порушенням вироблення жирних кислот, що призводить до ураження клггинно1 мембра-ни та екскреци ейкозанощв. Наслiдком таких змiн може стати прогресування ендотелiальноl дисфункцй' та формування ускладнень з боку серцево-судинно! системи.
Наявнiсть НАЖХП у пащенпв з коморбiднiстю БА та ожиршня сприяе змшам у показниках цитокшово! ланки iмунiтету, що характеризуеться активащею проза-пальних (1Л-1, 1Л-2, 1Л-6) ii компонентiв. Означенi змь ни в iмуннiй системi та порушення синтезу ейкозанощв можуть забезпечити прогресування бронхолегенево1 па-тологй' та формування тяжко1 стадй' захворювання.
Список лператури
1. Зайченко О.Е. Терапевтические мишени при неалкогольной жировой болезни печени / О.Е. Зайченко // Сучасна гастроентерологiя. — 2014. — № 1 (75). — С. 130-140.
2. Семендяева М.Е. Неалкогольная жировая болезнь печени как медицинская и социальная проблема / М.Е. Семендяева //Клин. практика. — 2012. — № 2. — С. 71-80.
3. Бабак О.Я. Неалкогольная жировая болезнь печени и кардиоваскулярный риск: современный взгляд на проблему.
Оптимизация терапии/ О.Я. Бабак, Е.В. Колесникова//Новости медицины и фармации. — 2012. — № 8 (410).
4. Ткач С.М. Системные подходы к диагностике и лечению жировой болезни печени / С.М. Ткач // Здоров'я Украины. — 2008. — № 22. — С. 64-65.
5. Targher G. Risk of cardiovascular disease in patients with nonalcoholic fatty liver disease / G. Targher, C. Day, E. Bonora // N. Engl. J. Med. — 2010. — Vol. 363. — P. 1341-1350.
6. Ling S. Association between non-alcoholic fatty liver disease and coronary artery disease severity /S. Ling, Lu Shuzheng// Chinese Med. J. — 2011. — Vol. 124 (6). — P. 867-872.
7. Вялов С.С. Изменение спектра иммунных маркеров и ли-пидного спектра при хронической патологи печени/ С.С. Вялов //Кардиосоматика. — 2011. — Т. 2, № 3. — С. 67-73.
8. Звенигородская ЛА.. Метаболический синдром и органы пищеварения / Л.А. Звенигородская. — Анахарсис, 2009. — 184с.
9. Вялов С.С. Неалкогольная жировая болезнь печени как компонент метаболического синдрома: жировая печень и атеросклероз/ С.С. Вялов// Consilium Medicum. Кардиол. — 2012. — Т. 14, № 5. — С. 41-45.
10. Титов В.Н. Общность атеросклероза и воспаления. Специфичность атеросклероза как воспалительного процесса / В.Н. Титов //Рос. кардиолог. журнал. — 2012. — № 3. — С. 45-52.
11. Дранник Т.Н. Клиническая иммунология и аллергология: Пособие/Т.Н. Дранник. — 4-е изд., доп. — К.: Полиграф плюс, 2010. — 547с.
12. Колесникова Е.В. Влияние стеатоза печени на выраженность дислипидемии/Е.В. Колесникова, Е.Г. Куринная// Укр. терапевт. журнал. — 2012. — № 1. — С. 14-20.
13. Газохроматографический метод определения липидных показателей крови при ишемической болезни сердца/ С.Г. Гичка, Т.С. Брюзгина, Г.М. Вретык, С.Н. Рева// Укр. кардиолог. журнал. — 1998. — № 7-8. — С. 50-52.
14. Sophocarpine alleviates non-alcoholic steatohepatitis in rats / C.Y. Song, Х. Zeng, S.W. Chen [et al.] // J. Gastroenterol. Hepatol. — 2011. — Vol. 26(4). — P. 765-774.
15. Global health risks: mortality and burden of disease attributable to selected major risks [Электронный ресурс]: WHO Library Cataloguing-in-Publication Data, 2009. — 62 h. — Режим доступу: http: // www.who.int/healthinfo/global burden disease/ Global Health Risks report full.pdf-ISBN978-92-4-156387-1.
Отримано 18.09.15 ■
Пасиешвили Л.М., Железнякова Н.М., Пасиешвили Т.М. Харьковский национальный медицинский университет
КЛИНИКО-ПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНИ ПЕЧЕНИ У БОЛЬНЫХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ И ОЖИРЕНИЕМ
Резюме. Вследствие коморбидности бронхиальной астмы (БА) и ожирения происходит формирование неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП), при наличии которой происходят изменения в патогенетических звеньях заболевания. Цель работы: повышение эффективности диагностики НАЖБП у больных с бронхиальной астмой, которая сформировалась на фоне ожирения, путем установления связи между показателями цитокинового звена иммунитета и жирноки-
слотного спектра крови. При проведении работы было обследовано 50 больных с БА, среди которых у 27 заболевание протекало на фоне ожирения. Определяли показатели липидного и углеводного спектров крови, содержание интерлейкинов-1, -2, -4, -6 и суммарное значение насыщенных, ненасыщенных и полиненасыщенных жирных кислот. Было показано, что ко-морбидность БА и ожирения, в результате которой формируется НАЖБП, приводит к изменениям в липидном и углеводном
спектрах крови, что проявляется гиперлипидемиеи и нарушением толерантности к глюкозе. Одновременно регистрируются изменения в цитокиновом звене иммунитета (признаки латентного воспаления) и жирнокислотном спектре крови с развитием нестабильности клеточных мембран и образованием эй-козаноидов. Это, в свою очередь, обеспечивает непрерывность воспалительного процесса (его хронизацию) и поражение
других органов и систем (в частности, сердечно-сосудистой) за счет развития эндотелиальной дисфункции. Таким образом, при сочетанном течении БА и ожирения формируется НАЖБП и создаются предпосылки к прогрессированию патологического процесса.
Ключевые слова: бронхиальная астма, ожирение, неалкогольная жировая болезнь печени, патогенез.
PasiieshviliL.M., Zhelezniakova N.M., Pasiieshvili TM. Kharkiv National Medical University, Kharkiv, Ukraine
CLINICAL AND PATHOGENETIC FEATURES OF NONALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE IN PATIENTS WITH BRONCHIAL ASTHMA AND OBESITY
Summary. Due to comorbidity ofbronchial asthma (BA) and obesity, there occurs the formation of nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD), in which changes of pathogenic links of the disease are observed. Objective ofthe study: to improve the efficiency ofNAFLD diagnosis in patients with BA associated with obesity, by determining the correlation between indicators of cytokine immunity and fatty acid spectrum of the blood. When carrying out the work, we have examined 50 patients with BA, including diseases associated with obesity in 27 people. We have studied lipids and carbohydrates in the blood, the levels of interleukin-1, -2, -4, -6 and the total value of saturated, unsaturated and polyunsaturated fatty acids. It was shown that combination of BA and obesity, which resulted in NAFLD, leads
to the changes in lipids and carbohydrates of the blood characterized by hyperlipidemia and impaired glucose tolerance. Simultaneously, there are changes in cytokine link of immunity (signs of latent inflammation) and blood fatty acid spectrum, with the development of cell membrane instability and violations of eicosanoids production. This, in turn, leads to the continuity of the inflammatory process (its chronicity) and defeat of other organs and systems (in particular, cardiovascular) through the development of endothelial dysfunction. So, when BA is combined with obesity, there is NAFLD and a background to the progression of the pathological process.
Key words: bronchial asthma, obesity, nonalcoholic fatty liver disease, pathogenesis.
