CC BY
12
УДК: 616.36-002.1:616.98
КЛ1Н1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Г0СТР0Г0 ГЕПАТИТУ В У 0С1Б 3 РЕЦИДИВУЮЧИМ ПРОСТИМ ГЕРПЕСОМ
Онисък{в Т.М.
Вищий державний навчальний заклад УкраТни „Украшська медична стоматолопчна академ1я", м.Полтава
Аналгз ключного перебггу ГГВ у осгб з рецидивуючим ПГ в анамнезг показав, що гепатит у них зберггае типову клгнгчну картину, але е особливостг: переджовтяничний пергод тривае довше, характеризуется полгморфгзмом клгнгчних проявгв з переважанням астеновегетативного, дис-пепсичного та артралггчного синдромгв, лихоманкою без катаральних явищ; жовтяничний перг-од вгдргзняеться довшою тривалгстю основних клгнгчних симптомгв (астеновегетативного, артралггчного, гепатомегалгг); у пергодг ранньог реконвалесценцгг частгше рееструеться затяж-ний перебгг хвороби.
Ключов1 слова: гострий гепатитВ, простий герпес, клУчний перебк.
Висока захворюванють на гепатит В (ГВ) та пщтверджуючих тест-систем НВК "Дапроф-Мед"
простий герпес (ПГ) в наш час привела до появи значноТ ктькост1 хворих з поеднаними формами цих ¡нфекцм. Вщомо, що у хворих ¡з супутньою патолопсю гострий ГВ (ГГВ) мае особливост1 [3,10]. Доведений обтяжуючий вплив на переб1г гепатиту хроннного бронх1ту [1], цукрового дебету [2,11], виразковоТ хвороби шлунка та 12-палоТ кишки [2], атопнного дерматиту [7], хламн дмноТ та ВШчнфекцм [4,5] тощо. Остаными роками з'явилися роботи про етюлопчну роль ПГ у розвитку тяжких фульмнантних форм гострих гепатит^ [8,9]. Однак, з'ясування переб1гу та на-слщюв ГГВ у оаб з ПГ потребус подальшого до-слщження.
Мета роботи - охарактеризувати кпннний пе-реб1г ГГВ у оаб з рецидивуючим ПГ.
Матер1али та методи
Для досягнення поставлено!' мети обстежено 44 хворих на ГГВ, як1 знаходилися на стацюнар-ному лкуваны в Полтавськм обласнм кпУчноТ ¡нфекцмнм л1карн1 протягом 2005-2006 роюв. Уа хвор1 були розподтеы на групи - основну та ко-нтрольну, залежно вщ наявност1 в анамнез! ре-цидивуючого ПГ. В основну групу включен! 29 оаб (жночоТ стат1 - 21 (72,41%), чоловноТ - 8 (27,59%), в яких кпнко-анамнестично д1агносту-вали ПГ з ураженням шфи та слизових оболо-нок, в контрольну - 15 (жнок - 9 (60%), чоловшв - 6 (40%), як1 заперечували наявысть кпУчних прояви ПГ в анамнез1 В1к обстежених основноТ групи - в1д 16 до 54, контрольно!' - вщ 15 до 50 роюв. В обох трупах переважали особи молодого вку, середнм в1к становив 28,41 ±2,26 - в основнм \ 25,67±2,67- в контрольна.
Дагноз ГГВ встановлювали на пщстав1 епще-мюлопчних та загально-клУчних \ лабораторних даних, пщтверджували за наявност1 специфн-них серолопчних маркер^ (анти-ИВсог-!дМ, НВвДд, ИВеДд) \ вщсутност1 маркер^ ¡нших в1ру-сних гепатита (анти-ИДУ !дМ, анти-ИОУ (сумар-ы), анти-ИйУ); ПГ - кпУко-анамнестично з ви-значенням специфнних серолопчних маркер^ (анти-ИЭУ1/2 !дМ та !дв) в динамщ1 методом ¡муноферментного анал^у (1ФА) за допомогою
(УкраТна), ЗАТ "Вектор-Бест" (Рост), НВО "Диагностические системы" (Рост). ДНК-ИВУ визна-чали в сироватц1 кров1 методом пол1меразноТ ланцюговоТ реакцп (ПЛР) (набф реагенте "Амп-лиСенс ИВУ", Рост).
За МКХ-10 (ВООЗ, 1985) кпУчними формами ПГ в анамнез! в обстежених основноТ групи були: герпетичний пнпвостоматит (В00.2) - 3,45%, везикульозний дерматит з ураженням слизових губ (В00.1) - 89,65%, носа - 3,45%, губ та стате-вих оргаыв (А60.0) - 3,45%. У бтьшоТ частини хворих основноТ групи (51,72%) рецидиви ПГ спостер1галися 1 \ менше раз1в на рк, у 34,48% -2-3 та у 13,80% - 4 \ бтьше. 1нших клУчних прояви герпетичних ¡нфекцм в обстежених обох груп не було.
Вс1м було проведене комплексне обстеження, проаналЬоваы дан1 амбулаторних карт, виконаы лабораторы та додатков1 дослщження залежно в1д д1агностованоТ патологи ¡з залученням консультант^ вщповщного профтю. Отримаы дан1 пщдавали статистичному анал^у з використан-ням непараметричних метода обчислення.
Результати та 1х обговорення
КлУчний аналЬ показав, що переб1г ГГВ в групах порвняння мав певн1 вщмЫностк Так, за тяжкютю переб1гу ГГВ хвор1 в групах розподти-лися наступним чином: в основый - легкий пе-реб1г мав мюце у 1 (3,45%), середньоТ тяжкост1 -у 23 (79,31%), тяжкий у 5 (17,24%), у контрольна - легкий, середньоТ тяжкост1 та тяжкий - у 4 (26,67%), 9 (60,00%) \ 2 (13,33%) хворих в1дпов1-дно, тобто ухворих основноТ групи спостер1гався тяжчий переб1г гепатиту.
За тяжкютю переб1гу ГГВ хвор1 залежно вщ ча-стоти рецидив1в ПГ в анамнез! розподтилися наступним чином: при легкому - у вах хворих (100%) загострення герпесу спостер1галося 1 \ менше раз1в на рк; при середньоТ тяжкост1 - рщ-ко рецидивуючий ПГ в1дм1чали 47,83%, з частотою рецидив1в 2-3 - 39,13%, 4 \ бтьше - 13,04%; при тяжкому - 60,00%, 20,00% та 20,00% вщпо-вщно. Отже, ¡з зростанням ктькост1 рецидив1в ПГ протягом року зростала в1рог1дн1сть б1льш
* Фрагмент науково! теми Укра/нсько! медично! стоматолог/чно! академи "В/русн/ гепатити В \ С сполученI з в/русом простого герпесу: кл\нко-патогенетичн\ особливост¡, подходи до д/агностики та лкування", № ДержавноI реестрацп 0103и001313.
тяжкого переб1гу ГГВ.
Клннну маыфеста^ю ПГ на фоы ГГВ спосте-р1гали у 7 оаб (24,13%) основноТ групи з частотою рецидив^ останнього 2-3 та 4 \ бтьше на рк. Маыфесты форми ПГ розподтилися р1вно-м1рно (50,00%) м1ж хворими з середньотяжким та тяжким переб1гом ГГВ. Клннними проявами маыфестаци ПГ на фоы ГГВ були везикульоз-ний дерматит з ураженням слизових губ -71,42%, носа - 14,29% та статевих оргаыв - у 14,29%. Тривалють рецидив^ ПГ на фоы гепатиту у переважноТ бтьшост1 хворих (72,42%) становила 1-4, у 24,14% - 5-7 \ у значно меншоТ ктькост1 (3,45%) - 7 \ бтьше д1б. Тривалий перн од загострення (бтьше 7 д1б) спостер1гався у хворих з часто рецидивуючим ПГ. У хворих контрольно! групи на фоы ГГВ первинних клУчних прояви ПГ не вщмнено.
Враховуючи дан1 науково!" л1тератури про ге-нетичну схильнють герпетично!" ¡нфекци [6], було доцтьним провести поглиблений пор1вняльний аналЬ анамнестичних даних хворих обох груп. При вивчеы анамнезу ознак первинного ¡муно-дефщиту (перенесен! генералЬоваы ¡нфекци, патолопчы реакци на щеплення, тощо) у обсте-жених обох груп не було виявлено. Серед гост-рих ¡нфекцм дитячого в1ку в трупах порвняння найчаст1ше ресструвалася в1тряна вюпа (65,52% - в основнм, 73,33% - в контрольна). Практично з однаковою частотою в групах вщмналась краснуха (34,48% та 33,33%, вщповщно). Хвор1 основноТ групи в 2 рази частое вказували на епь демнний паротит, в 1,5 рази - на юр, але без достовфно!" р1зниц1 м1ж група. Скарлатину в ди-тинств1 вщмнали лише 6,67% обстежених контрольно! групи.
При анал1з1 частоти супутньо!" фоновоТ патологи встановлено, що хвор1 основноТ групи мали вфогщно вищу сприйнятливють до хроннних за-пальних захворювань дихальних шлях1в (риыт, тонзил1т, бронх^, синусит), як1 загалом д1агнос-тували у 34,48% обстежених (в контрольна -13,33%, р<0,05). Супутня патолопя шлунково-кишкового тракту (гастрит, холецистит, панкреатит), навпаки, частое ресструвалася в контролы-нй груп1 - 60,00% (проти 17,24% в основнм, р<0,05). В поодиноких випадках в оаб основноТ групи д1агностували хронны захворювання се-чостатевоТ системи (6,90%) та пперплаз1ю щи-топод1бноТ залози (3,45%), чого не спостер1гало-ся в контролы-нй груп1.
Несприятливий алерголопчний анамнез в1дм1-чався у 17,24% оаб основноТ та 13,33% контрольно'! груп. Климы прояви та частота алерпчних реакцм, а також алергени, що Тх викликали, в оаб пор1вняльних груп мали деяю вщмнностк Особи основноТ групи найчаст1ше вказували на рестраторний алергоз - 60,00% (в контрольна -50,00%), кропив'янку - 40,00% (в контролы-нй -50,00%) та атотчний дерматит - у 20,00% (в контролы-нй - вщсуты). Провокуючими алергенами у хворих основноТ групи були пилок рослин -
60,00% (в контролы-нй - 50,00%), лкарсью засо-би - 40,00% (в контролы-нй - 50,00%) та цитрусов! - 20,00% (в контролы-нй - вщсуты).
З'ясувалося, що на шкщлив1 звички вказували 31,01% обстежених основноТ та 40,00% контрольно'! груп. Серед оаб, яю мали шкщлив1 звички, в основнм грут курння вщмнали 88,89% (в контролы-нй - 100%), надмфно вживали алкоголь -44,44% (в контролы-нй - 66,67%), використову-вали наркотичы речовини - 11,11% (в контрол1 -16,67%) та зловживали ¡нсоляцюю - 11,11% (в контролы-нй - вщсуты). Таким чином, пор1вняль-ний аналЬ анамнестичних даних показав, що в оаб основноТ групи частое реестрували запа-льы захворювання дихальних шлях1в, як1 у переважноТ бтьшосп посднувалися з рестратор-ним алергозом.
За даними епщемюлопчного анамнезу з'ясовано, що переважнм бтьшост1 хворих обох груп протягом останых 6 м1сяц1в проводилися ль кувально-д1агностичы маыпуляцп (62,07% - в основнм, 73,33% - в контролы-нй). В основнм грут спостер1галися наступы парентеральы втручання: стоматолопчы (20,69%), пнеколопчы (10,34%), х1рург1чн1 (3,45%), лабораторно-¡нструментальы обстеження у стацюнарах тера-певтичного профтю (6,90%), ¡нфкувапися ста-тевим шляхом (6,90%). Серед обстежених цю!" групи були особи групи ризику - медичы прац1в-ники (10,34%) та ¡н'екц1йн1 наркомани (3,45%). Особи контрольно!" групи вщмнали стоматолоп-чн1 (26,67%) та пнеколопчы (13,33%) мантуля-цп, лабораторноннструментальы обстеження у стацюнарах терапевтичного профтю (13,33%), ¡нфкувалися статевим шляхом (20,00%). Вста-новити можливий шлях ¡нфкування не вдалося у 37,95% оаб основноТ та 26,67% контрольно!" груп. Загалом за даними епщемюлопчного анамнезу вфогщно!" р1зниц1 м1ж трупами не виявлено.
На момент вступу до стацюнару скарги обстежених обох груп вщповщали типовм кпнннм картин переджовтяничного або жовтяничного перюду ГГВ. Детальний пор1вняльний аналЬ кль ннних ознак ГГВ проведений м1ж обстеженими основноТ (п=23) та контрольно!" (п=9) груп ¡з середньотяжким переб1гом хвороби. Переджовтя-ничний перюд у переважноТ бтьшост1 хворих основноТ (78,26%) та контрольноТ (77,78%) груп перебрав за змшаним вар1антом.
Клнны ознаки основних синдрома переджовтяничного перюду ГГВ та Тх тривалють в обстежених груп пор1вняння мали певы в1дм1нност1. У хворих основноТ групи переважали ознаки дис-пепсичного, астеновегетативного та артралг1ч-ного синдром1в (82,61%, 73,91%, 56,52% вщповщно), алерпчний та грипопод1бний рееструва-лися у значно меншоТ ктькост1 \ з однаковою частотою - 13,04%. В оаб контрольно! групи в цей перюд виявлялися переважно прояви диспепси-чного та астеновегетативного синдром^ (88,89% та 66,67% вщповщно), у значно меншоТ ктькост1
- грипопод1бного (33,33%), алерпчного (22,22%) та артралпчного (11,11%) (рис.1).
диспепсичний I I
астено- | 1
вегетативний | I |
артралпчний | ^ ,
грипогкщбний
лихоманка ' -1
I-1-1
внснп 1-1
свербЬк шири I ^
0% 20% 40% 60% 80% 100%
□ ггв+пг □ гпв
Рис.1. Частота основных кл/н/чних симптом/в перед*
У переважноТ бтьшост1 хворих основно! (82,61%) та контрольно! (88,89%) груп спостерн гався диспепсичний синдром, основними кл1н1ч-ними проявами якого були: зниження апетиту, нудота, блювання, важкють та/або бть у р^них дтянках живота, проноси тощо. Так, зниження апетиту, нудота, повторне блювання, дисфунк-ц1я кишечнику частше рееструвалися та були бтьш вираженими у хворих контрольно!' групи, а по тривалост1 даних симптома групи пор1вняння не р^нилися м1ж собою. Вщчуття важкост1 в еп1-гастралы-нй дтянц1 хвор1 основно!' групи, навпа-ки, вщмнали в 1,4 рази частое, ыж в контрольна, але тривалють даного симптому в оаб контрольно! групи виявлялася довшою на 3-4 дн1
Астеновегетативний синдром в переджовтяни-чному перюд1 ГГВ частше д1агностували у хворих основно! групи - 73,91% (в контрольно! -66,67%). Його основними кпннними ознаками були загальна слабость, втомлюваысть, голо-вний 61 ль, зниження працездатностк Вираже-нють зазначених симптом^ в групах пор1вняння виявилася однаковою, однак в основнм груп1 тривалють рееструваласьдовшою на 2-3 дн1.
Характерний для ГГВ артралпчний синдром в 5,1 рази частое спостер1гався в обстежених основно! групи - 56,52% (в контролы-нй - 11,11%) \ проявлявся болем суглоб1в, м'яз1в та юсток. У переважно! бтьшост1 оаб основно! групи в1дм1-чалася пол1артралпя (61,54%), з ураженням великих суглоб1в - колнного, гомткового та плечо-вого. 15,38% хворих ц1е! групи вказували на бть у спин1 Артралги мали летючий (53,84%) або стмкий (46,15%) характер. У 1 (4,35%) хворого основно! групи ¿¡ль у суглобах супроводжувався почервоннням та припухтстю. В контролы-нй грут пол1артралп!' були менш виражеы ¡з залу-ченням переважно великих суглоб1в нижых к1н-ц1вок та носили летючий характер. Тривалють артралпчного синдрому у хворих основно! групи виявилася довшою на 4-5 дыв.
На грипопод1бний синдром вказували 13,04% оаб основно! та 33,33% - контрольно! груп. При-вертае увагу, що у 6 хворих (26,10%) основно!
чничного пер/оду у хворих на ГГВ з рецидивуючим ПГ.
групи в переджовтяничному перюд1 хвороби спостер1галась лихоманка за вщсутност1 катара-льних явищ верхых дихальних шлях1в, що типо-во для грипопод1бного синдрому. 3 них у переважно! бтьшост1 (66,67%) лихоманка була суб-фебрильною \ тривала 1-3 доби (в середньому -1,8±0,37), а у 33,33% - високою та бтьш трива-лою 6-11 (в середньому - 8,5±2,49) д1б.
Др1бнокрапковий висип на шюр1 тулуба та к1н-ц1вок, що супроводжувалася сверб1жем, вщмна-ли у 13,04% обстежених основно! та у 22,22% контрольно! груп. В основнм грут у 2 (8,70%) хворих в цей перюд вщмнався сверб1ж шфи без висипу та ч1тко! локал^ацп.
Тривалють переджовтяничного перюду виявилася довшою у хворих основно! групи на 2-3 доби: 10,17±1,07 проти 7,67±1,30 - в контролы-нй. Пол1морф1зм шннних прояви початкового перн оду у хворих основно! групи ускладнював ранню д1агностику \ позначився на строках госттал^а-цп хворих до стацюнару (14,27±4,24 доба - в основнм \ 11,45±2,00 - в контролы-нй).
Основними клУчними проявами жовтяничного перюду ГГВ у обстежених обох груп були ¡нток-сикац1я, диспепсичы розлади, жовтяниця, гепа-томегал1я, частота ресстраци узагальнена у таб. 1.
Таблиця 1.
Частота основных кл/н/чних симптом/в жовтяничного пер/оду у хворих на ГГВ
Групи хворих
Симптоми основна (п=23) контрольна(п=9)
абс. % абс. %
Загальна слабгасть 23 100 9 100
Головний бть 2 8,70 4 44,44
Зниження апетиту 22 95,65 9 100
Нудота 16 69,57 8 88,89
Блювання однократне 3 13,04 1 11,11
Блювання повторне 2 8,70 3 33,33
Здуття живота 4 17,39 0 -
Закрепи 2 8,70 0 -
Важюсть/бть в егага-стрп 21 91,30 7 77,78
Важюсть/бть в правому пщребер'Т 16 69,57 7 77,78
Жовтяниця 23 100 9 100
Гепатомегалт 23 100 9 100
Спленомегалт 8 34,78 4 44,44
Артралги 5 21,74 0 -
Лихоманка 8 34,78 5 55,56
Практично вс! обстежен! груп пор!вняння вка-зували на загальну слабк!сть, зниження апетиту. Хвор! основно!' групи рщше скаржилися на голо-вний б!ль - в 5,1, нудоту - в 1,27, повторне блю-вання - в 2,6 рази, н!ж в контролы-нй. 3 настан-ням жовтяничного перюду у частини (17,39%) хворих основно! групи рееструвалися здуття живота та закрепи (8,70%). Важк!сть в еп!гастр!Т об-
стежен! ц!е!' групи в!дм!чали в 1,17 раз частое (91,30% - в основнм, 77,78% - в контролы-нй). На дискомфорт в правому пщребер'Т, навпаки, частое скаржилися хвор! контрольно!' групи - в 1,12 рази. В перюд розпалу хвороби в ос!б основно! групи (30,44%) продовжували рееструвати-ся артралги, чого не спостер!галося в груп1 пор!-вняння.
Жовтяницю та гепатомегел!ю спостер!гали у вс!х обстежених. У переважно! бтьшост! хворих основно! групи (82,62%) пальпац!я печ!нки су-проводжувалася болем, а у 43,48% з них край печшки визначався щ!льним. Болюч!сть при па-льпаци в правому пщребер'Т в!дм!чала значно менша к!льк!сть ос!б контрольно!' групи (33,33%), в ус!х збер!галась еластична консистенц!я печ!н-ки. У 39,13% хворих основноТ групи гепатомеге-л!я посднувалася з! спленомегал!ею, в контрольна збтьшення селезшка в!дм!тили у меншо!' ктькост! хворих - 22,22%.
слабость головний бть зниження апетиту нудота жовтяниця важк1сть в етгастрй' важк1сть в правому тдребер1 гепатомегал1я спленомегал1я
Пггв+пг Пггв
Рис.2. Тривалють основних кл/н/чних симптом/вжс
В групах пор!вняння довше тривали так! основы кп!н!чн! симптоми жовтяничного перюду: в основн!й - загальна слабость та втомлюван!сть (на 2-3 доби), жовтяниця (на 3-4), гепатомегал!я (4-5); в контрольна - вщчуття важкост!/б!ль в еп1-гастрп (на 1-2) та в правому пщребер'Т (на 4-5 д!б) (рис.2.).
Слщ в!дм!тити, що у бтьшост! хворих основно!' групи порушувалася цикп!чн!сть перепбу ГГВ: у 13,04% з них мали м!сце кл1н1чн1, а у 60,87% фе-рментативн! загострення хвороби. В контрольна груп1 лише у 1 (11,11%) хворого у перюд спаду жовтяниц! в!дм!чали пщвищення активност! АЛТ. При виписц! ¡з стацюнару пом!рна гепатомегал!я збер!галася у 43,48% хворих основноТ та 22,22% контрольно!' груп, г!перферментем!я - у 39,13% та 33,33% вщповщно.
шчного пер/ду у хворих на ГГВ з рецидивуючим ПГ.
Таким чином, проведен! дослщження показали, що преморбщний фон у хворих на ГГВ ви-явився р!зним. При рецидивуючому ПГ в анамнез! част!ше рееструвалися запальн! захворю-вання дихальних шлях!в, як1 у переважноТ бтьшост! посднувалися з респ!раторним алергозом.
Анал!з кл!н!чного переб!гу ГГВ у ос!б з рецидивуючим ПГ в анамнез! показав, що гепатит у них збер!гае типову кп!н!чну картину, але е особли-вост!: переджовтяничний перюд тривас довше на 2-4 доби, характеризуемся пол!морф!змом кп!н!чних прояви з переважанням астеновегета-тивного, диспепсичного та артралпчного синдром! в (78,29%, 73,91%, 52,52%), як! у 30,45% хворих поеднувалися з лихоманкою без катара-льних явищ; жовтяничний перюд в!др!зняеться довшою тривал!стю основних кпУчних симпто-
MiB (астеновегетативного, артралпчного, гепа- 5 ИвановаЕ.И. Сочетанноетечение вирусного гепатита В с хпа-4 .... . .. ... мидиинои инфекциеи. //Дис...канд.мед.наук //Центр. научно-
томегали); у перюд| ранньо! реконвалесценци Иссл. инст. эпид. - м., 2002.
Част1ше рееструеться ЗЭТЯЖНИЙ nepe6ir хвороби 6. Исаков В.Д., АрхиповаЕ.И, Исаков Д.в. Герпесвирусные инфек-
fczn о"70/ \ ЦИИ человека: Руководство для врачей // под ред. Исакова B.A. -
(60,°'/о). СПб: СпецЛит. - 2006. - 303 с.
Л1тература 7. Ковальчук М.Т. Клшко-патогенетичы особливост1 поеднання ге-
патиту В з атогачним дерматитом: Матершли VI з'Т'зду ¡нфекцю-
1. Андрейчин М.А., Баб'як H.I. KniHiHHi аспекти поеднання хронтно- HicTiB УкраТни. - Од., 2002. - С.135-137.
гобронмтуз HBV-¡нфeкц¡eю // 1нфекцмы хвороби. - 1999. - №2.- 8. Маричев 1.Л.. Герпес-в1руси у патологи травного каналу // Су-
С.19-24. часна гастроентеролопя.- 2005. - №3.- С.40-43.
2. Вовк А.Д. Клиническое течение инфекционного гепатита у боль- 9. Майер K-П. Гепатит и последствия гепатита: Практическое ру-Hix caxapHiM диабетом и язвенной болезнью // ководство - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. - 720 с. Дис...канд.мед.наук.- К.-1966.-273 с. 10. Шкурба А.В. nepe6ir переджовтяничного перюду BipycHnx гепа-
3. Воз1анова Ж.1., Корчинський М.Ч. Проблема BipycHnx MiKC- тилвна сучасномуеташ // Сучасы ¡нфекцп.- 2001.- №3.- С.10-16. гепатит1в // Сучасы ¡нфекцп .- 2001. - №1.- С.30-33. ц. Хамнуева Л.Ю., Андреева Л.С. Значение выявления маркеров
4. Зайцев И.А., Заплотная А.А., Домашенко O.H. Вирусный гепатит вирусного гепатита у больных сахарным диабетом // Материалы В у ВИЧ-инфицированных // Сучасы ¡нфекцп.- 2005.- №3-4.- конгр инф - 2004 - С 278-280
С.79-86.
Реферат
КЛИНИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКАОСТРОГО ГЕПАТИТАВУЛЮДЕЙ С РЕЦИДИВИРУЮЩИМ ПРОСТЫМ ГЕРПЕСОМ Оныськив T.M.
Ключевыеслова: острый гепатитВ, простой герпес, клиническое течение.
Анализ клинического течения ОГВ у людей с рецидивующим ПГ в анамнезе показал, что гепатит у них сохраняет типичную клиническую картину, но есть особенности: преджелтушный период длится дольше, характеризуется полиморфизмом клинических проявлений с преобладанием астеновегетативного, диспептического и артралгического синдромов, лихорадкой без катаральных явлений; желтушный период отличается большей продолжительное™ основных клинических симптомов (астеновегетативного, артралгического, гепатомегалии); в периоде ранней реконвалесценции чаще регистрируется затяжное течение болезни.
Summary
CLINICAL CHARACTERISTICS OF ACUTE HEPATITIS IN PERSONS WITH HERPES SIMPLEX RECIDIVICUS Onys'kiv T.M.
Key words: acute B hepatitis, herpes simplex, clinical course.
Analysis of the clinical course of acute b hepatitis with herpes simplex recidivicus in past history has found out that hepatitis had a typical clinical presentation, but, however, certain peculiarities were present: the preicteric period lasted longer, was characterixed by pilymorphism of clinical maniphestations with predo-monance of astenovegetative, dispeptic, and arthralgic syndromes, fever accompanied with no catarrhal sighs; the icteric period was cherecterised by the larger duration of the main clinical manifestations (astenovegetative, arthralgic, hepatomegaly); in the period of early convalescence the protracted course of the disease was observed.
УДК 616.12-008.331.1-005.4-005.4-055.1-085.225
М0ЖЛИВ0СТ1 ПР0Ф1ЛАКТИЧН01 ТЕРАП11 МЕТАБ0Л1ЧН0Г0 СИНДРОМУ У Ч0Л0В1К1В АТ0РВАСТАТИН0М
Петрушов А.В.
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
При обстеженш 250 uoAoeinie 35-68 pome поширетстъ МС склала 28%. Аторвастатин у do3i 1020 мг на добу у хворих на 1ХС, що маютъ ознаки МС протягом мкяця знижував pieeнъ холестерину на 11%, тpиглiцepидie - на 24%0, Р- i преР-ЛП i а- Х ктотно не змтювалися, протягом 612 мкящв вЫ показники лпдного спектра кpoei покращилися у вЫх обстежених в кpoei. Вклю-чення аторвастатину в комплексне лтування хворих на ГХ та 1ХС i3 явищами МС полтшуе клтгчний перебк захворюванъ.
Ключов1 слова: метабол1чний синдром, атеросклероз, аторвастатин.
Метаболнний синдром (МС) являе собою ком- характерно для населения УкраТни у зв'язку з
плексний розлад вуглеводного та жирового об- неправильним харчуванням, пподинамюю, пер-
мшу, який е предиктором атеросклерозу (A), ri- систенцюю BipyciB i т.д. [11].
пертоннноТ хвороби (ГХ) та цукрового дебету Первинна профтактика захворювань, як1 е
другого типу (ЦД 2). предикторами атеросклерозу, можлива лише за
Широке поширення МС пов'язане з постмно умови ч1ткого видтення найбтьш загрозливих
зростаючим ожир1нням населения у CBiTi та, груп населения. Tepanifl статинами е в цей час
особливо, в окремих етн1чних трупах [7]. Все це обов'язковим компонентом вторинноТ профтак-
* Тема НДР УМСА "Розробка метод1в профлактики та лкування хвороб, яю походять з метабол/чного синдрому препаратами, що стимулюють рецептори, активуюч: РРАН-у, шляхом удосконалення критерпв диагностики" - шифр теми: КВКП 2301050.
