CC BY
11
ментальних дослщжень встановлено оптимальну вiдносну довжину робочо! зони - 1Р = 3.5. Таким чином, запропонована модель е достатньо адекватною.
Лiтература
1. Дубинш А.1., Ханик Я.М., Майструк В.В., Гаврил1в Р.1. Прямотечшний циклон з ко-акаальною вставкою. Анашз роботи.// Х1м1чна промисловють Украши. - 2005, № 3. - С. 26-28.
2. Пирумов А.И. Аэродинамические основы инерционной сепарации. - М.: Госстройиз-дат, 1961.
УДК 336.71 Л.Г. Кльоба - KepieHUK Центру сприяння
залученню твестищй ВАТ "Кредобанк"
КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛ1ТЕКОНОМ11 ПРО ГРОШОВО-КРЕДИТНУ СИСТЕМУ ТА БАНК1ВСЬКУ 1НВЕСТИЦ1ЙНУ ДШЛЬШСТЬ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПОГЛЯД
Розглянуто внесок окремих вчених-економютсв у розробку теорп банювського iнвестування, дослщжено методологiчнi аспекти класично'1 школи пол^економп що-до грошово-кредитно! системи i банювсько'1 швестицшно'1 дiяльностi
L. G. Kleba - leader of Center of assistance bringing in of
investments VAT "Kredobank"
Classic school of political economy is about groshovo-kreditnu system and bank investment activity: retrospective look
Payment of separate economists of scientists is considered in development of theory of the bank investing, the methodological aspects of classic school of political economy are investigational in relation to the money-and-credit system and bank investment activity
В умовах формування шновацшно! моделi розвитку економжи зростае роль методологи, яка вишукуе орiентири i стратепчш установки для науко-вих розвщок, i зокрема в царит побудови ефективно! грошово-кредитно! системи i банювсько! швестицшно! дiяльностi. В Украiнi сказане вище мае особливе значення, оскшьки шновацшш процеси у банкiвськiй системi проть кають дуже суперечливо i ризиковано як для населення, так i для бiзнесових структур. Проблема полягае в тому, щоб озброггись подiбними теоретико-ме-тодологiчними iнструментами аналiзу нинiшнiх актуальних питань часто достатньо звернутись до науково! спадщини минулого, i зокрема класично! школи полггекономп, ii видатних представникiв.
У вггчизнянш економiчнiй науцi подiбнi спроби уже зроблено. Так, у 2000 р. Н.О. Татаренко та А.М. Поручник опублжували книгу "Теори швес-тицш", а у 2003 р. за редакщею С.К. Реверчука вийшла друком праця "1нсти-туцiйна iнвестологiя", в яких проведено юторико-фшософський i полггико-економiчний аналiз теорiй iнвестицiй (х об,ектiв i суб,ектiв). Однак в наущ ще дуже мало уваги придшяеться висвiтленню методологii та теоретичних засад, розроблених попередниками, щодо дослщження сучасно! грошово-кре-дитно! системи i банкiвськоi iнвестицiйноi дiяльностi. Ця стаття е спробою виправити таке становище шляхом сучасного прочитання здобутюв класич-но! школи полiтекономii.
Серед когорти класиюв економiчно! науки значний внесок у розробку теори грошово-банювсько! системи i банкiвського iнвестування внесли А. Смгт, Д. Рiкардо i К. Маркс. Розглянемо !х ще! та погляди детальнiше.
А. Смгг писав про банювництво у пращ "Дослщження про природу i причини багатства народiв" у пiдроздiлi "Вщступи щодо депозитних банкiв i, зокрема, Амстердамського банку", в яюй заслуговують на увагу такi мiрку-вання видатного економюта:
1. "Так зват банков1 грош1 завжди вартують бшьше, тж така ж номшальна сума ходячо! монети. Тисяча гульдетв грошима Амстердамського банку, наприклад, вартуе бшьше, тж тисяча гульдетв амстердамсько! ходячо! монети. Р1зниця м1ж ними називаеться банювським лажем, який в Амстердам! досягае зазвичай бшя 5 %" [1, с. 349].
2. "Щ вклади в монет! або вклади, як банк зобов'язувався виплачувати монетою, становили першопочатковий каттал банку або всю ту вартгсть, яка була представлена так званими банювськими грошима" [1, с. 351].
3. "Плату, яка вилучаеться за збер1гання вкладу, можна вважати свого роду орендною платою за складське примщення" [1, с. 351].
Як бачимо, Смгт намагався вiдрiзнити банкноти (паперовi грошi) вiд монети (металевих грошей), хоча кредитних грошей вш ще не видiляв. Мiж тим, саме з паперово-кредитними грошима пов'язуеться активна банкiвська iнвестицiйна дiяльнiсть, яка досягне (на початку ХХ1 столiття) свого розквiту i забезпечуватиме до 30 % банювського прибутку.
Оригшальними е розумiння Смiтом оплати за збер^ання в банку вкла-дiв як орендно! плати за складське примщення. Нинi, коли набирае обер^в дiяльнiсть по зберiганню банювських металiв (золото, срiбло, платина, пала-дiй). Це положення великого шотландського економюта привертае до себе за-цiкавлену увагу фiнансистiв.
Заслуговують на увагу також думки А. Смгта щодо походження бан-кових кредитних грошей. А. Смгт твердив, що в перюд до 1609 р. велика кшьюсть обрiзано! i стерто! шоземно! монети, залучено! зi вЫх кiнцiв Свропи обширною торгiвлею Амстердама, зменшила вартють його ходячо! монети приблизно на 9 % порiвняно з щойно начеканеною монетою, яка виходить iз монетного двору. Як тшьки така повноцшна монета появляеться в об^у, !! одразу ж перетворювали в злитки або вивозили iз кра!ни, як це завжди бувае при подiбних умовах. Купщ, якi мали бiльше, нiж достатньо ходячо! монети, не завжди могли добути потрiбну кшьюсть повноцшних грошей, щоб оплати-ти сво! перевщш векселi, i вартiсть таких векселiв [1, с. 351].
Отже, зрозумшо, що Смiт чiтко виокремлював повноцшш i неповно-цiннi металевi грошь Повноцiннi грошi - це таю грош^ номiнальна вартiсть яких вщповщае вмiсту в монетi грошового металу. "Обрiзана i стерта" монета - це неповноцшш грошi, вони породжували низку проблем та незручнос-тей для бiзнесу. У цшях лiквiдацi! цих незручностей був заснований в 1609 р. Банк з гаранлею мюта. Цей банк приймав як шоземну, так i стерту монету кра!ни за !! дшсною внутрiшньою вартiстю в повноцiнних грошах кра!ни за вiдрахуванням тiльки суми, необхщно! для покриття витрат по че-канцi i iншi постшш витрати по управлiнню.
На наш погляд, наукову цштсть та методолопчне значення для досль дження проблеми грошово-кредитно! системи i банкiвського швестування мають мiркування англiйського економiста Д. Ржардо.
У своему памфлетi "Висока цiна злиткiв - доказ знецшення банкнот" (1811 р.) Д. Ржардо вважав, що "золото i срiбло мають притаманну !м вартiсть, яка не являеться довшьною..." [2, с. 48]. У цш працi вартють дорогоцiнних ме-талiв вiн визначав !х рiдкiстю, кiлькiстю працi, затрачено! на !х добування, i вартютю капiталу, застосовуваного у виробництвi. Однак у сво!й головнiй правд "Засади полiтично! економi! i оподаткування" (1817 р.) вчений писав: "За-гальне правило, яке регулюе вартють сировини i промислових товарiв, засто-совувано i до металiв; !х вартiсть залежить... вiд всiе! кшькост працi, необхщ-но! для отримання металу i для доставки його на ринок" [3, с. 78-79].
Цей фрагмент переконуе в тому, що Ржардо розглядав грошово-бан-ювську систему з чiтких позицiй теори трудово! вартостi.
У сучаснiй фшансовш практицi рiзних держав дуже часто казначейства випускають паперовi грошi для фiнансування дефiциту бюджету. Нерщ-ко причиною дефiциту державного бюджету е надмiрнi военнi видатки.
Д. Ржардо у працi "Досвiд про систему формування державних позик" наголошував, що покриття военних видатюв треба здшснювати не шляхом випуску лжвщних активiв, а головним чином за рахунок оподаткування бага-тi!в. Мотиващя цiе! пропозицi! була такою: висок податки на помiщикiв i землевласниюв зменшать схильнiсть легкодумно ув'язуватися у дорогий "вартюний конфлiкт" [4, с. 286].
У сво!х памфлетах Д. Ржардо виступав пристрасним i принциповим противником пол^ики Англiйського банку. Будучи акцюнером цього банку, вiн шдшмав свiй голос проти величезних прибутюв банку: "Необхiдно, менi думаеться, визнати, що вшна, яка так важко лягае на плечi майже вЫх класiв суспiльства, супроводжувалась для Англшського банку небагатими бариша-ми, причому доходи ще! корпорацi! зростали пропорцшно зростанню тяжб i труднощiв всього суспшьства" [5, с. 182]. Вш пропонував уряду взяти у сво! руки управлiння державними фiнансами, звшьнити Англiйський банк вiд обов,язкiв державного казначея i припинити хижацьке розпорядження сус-пiльними ресурсами. При цьому емiсiйну справу пропонував передати у руки комiсарiв, яких призначав би парламент.
Д. Ржардо твердив, що "в звичайнш банкiвськiй практицi допус-каеться дуже багато зловживань" [4, с. 199]. I тому вш виступав за регламен-тацiю банювсько! дiяльностi.
1стотна рiзниця мiж банком i всiма iншими пiдприемствами полягае в тому, що "банк нжоли не був би заснований, якщо би вш отримував прибу-ток тшьки вщ використання власного катталу; дiйсна вигода вiд банку отри-муеться тiльки тодi, коли вш пускае в хiд чужий каттал. Другi пiдприемства нерiдко отримують, навпаки, величезний прибуток, витрачаючи тiльки свш власний капiтал" [4, с. 225].
Отже, на думку англшського вченого збшьшення прибутку власниюв банку збшьшенням його капiталу не являеться ш необхiдним, нi бажаним.
Таке збшьшення мнiскiльки не змiцнить i безпеки банку, так як вщ нього нi за яких умов не можна вимагати бшьше шж оплати банкнот i урядових i при-ватних вкладiв, оскiльки самi цi статтi становили завжди всю сукупшсть його боргiвм [4, с. 226].
Вчений доводив, що прибуток банку залежить по сутi вщ "незначу-щостi запасiв готiвки i злитюв". Вiн переконував, що "все мистецтво бан-кiвського бiзнесу полягае в умшт пiдтримувати найможливо бшьш обшир-ний обiг з допомогою найменшо! можливо! суми фондiв, як зберiгаються у формi готiвки i злиткiв, якi не приносять прибутку" [2, с. 226]. Кшьюсть банкнот в обiгу ш в найменшiй мiрi не залежить вщ суми капiталу, який знахо-диться у володiннi емiсiонерiв банкнот, але вiд кiлькостi грошей, яка потре-буеться для обiгу кра!ни.
Д. Рiкардо наполегливо доводив, що "единою гаранпею власникiв про-ти зловживання довiр,ям, яке вони надавали директорам" е подання власником зв^у про становище справ в банку [4, с. 227]. Адже не завжди справами банку керують люди, проти яких не юнуе i тш тдозри. Вчений вважав, що публжа-цiя звiтiв про фшансову дiяльнiсть банкiв е необхщшстю не тiльки як гарантiя проти корупци в управлiннi банком, а також i для того, щоб дати власникам банкiвського капiталу впевнешсть, що бiзнес банку ведеться вмшо.
I насамкiнець, Д. Рiкардо демонстрував прагматичне мислення, коли писав, що "вс письменники безумовно визнають, що тяю кримшальш пока-рання не можуть помшати переплавцi монети, якщо 11 вартiсть як злитка стае вище вартостi як монети" [3, с. 128].
Зазначимо, що сучасник Ржардо Локк назвав закон, який забороняв вивiз монети за кордон, "законом, виданим для обнесення зозулi загорожею". В цьому мiркуваннi висловлено щею про те, що прибуткову банювську, в т.ч. iнвестицiйну дiяльнiсть неможливо заборонити законом.
Окремо розглянемо погляди К. Маркса на банювську кредитно-швес-тицiйну дiяльнiсть. У пращ "Каштал" К. Маркс писав: "В Англи ще протягом бшьшо! частини XIII ст. функци банкiрiв виконувались майстрами золотих виробiв" [6, с. 592]. Мiж тим вiн не дослщжував дiяльностi банкiв на ринку цшних паперiв. Вiн писав: "Яким чином вирiвнювання мiжнародних плате-жiв розвиваеться далi у вексельну торпвлю та iнше, це ми поки що цшком лишаемо осторонь, як i все те, що належить до операцiй з цiнними паперами; коротко кажучи, вЫ особливi форми кредитно! справи тут поки що не розгля-даються" [6, с. 592].
Про банювський бiзнес взагалi К. Маркс писав таке: "З'являеться особлива галузь пiдприемницькоl дiяльностi, i тому, що вона як така особлива галузь обслуговуе грошовий механiзм усього класу, вона концентруеться, ведеться у великому масштабi^" [6, с. 592]. Вш писав: "Докладний аналiз кредиту i тих знарядь, яю вiн створюе для себе (кредитних грошей i т.п.) не входить у наш план" [6, с. 623]. Водночас зазначимо, що у вггчизнянш наущ саме грошовому мехашзму придшено невиправдано мало уваги i мае мiсце деяке захоплення вчених фшансовим i фiнансово-кредитним мехашзму роз-витку та регулювання економши.
К. Маркс писав, що у зв'язку з торпвлею грiшми виникае питання "правлшня капiталом, що приносить проценти...", шакше кажучи, банювсь-ким капiталом. I даль "Взагалi кажучи, банкiвська справа з цього погляду по-лягае в тому, щоб концентрувати в сво!х руках великими масами позичковий грошовий каттал, так що замють окремого грошового кредитора промисло-вим i комерцiйним капiталiстам протистоять банкiри як представники всiх грошових кредиторiв. Вони стають загальними розпорядниками грошового катталу. З другого боку, у вщношенш до всiх кредиторiв вони концентрують позичальниюв, тому що вони беруть позики для всього торгового св^у. З одного боку, банк являе собою централiзацiю грошового кашталу, кредиторiв, з другого - централiзацiю позичальникiв" [6, с. 624].
Цжавою е думка Маркса про банюра як представника всiх грошових катталютсв, який концентруе i централiзуе позичальниюв. Щ iде! е основопо-ложними для обгрунтування необхiдностi появи у розвинутш ринковiй систе-мi фшансово-промислових груп i альянсiв.
Важливим для дослщження банкiвського iнвестування е й таке мiрку-вання К. Маркса: "Позичковий капiтал, яким розпоряджаються банки, прип-ливае до них рiзноманiтними шляхами. Насамперед, оскiльки вони е касира-ми промислових капiталiстiв, в !х руках концентруеться грошовий каттал, який збер^ае кожний виробник i купець як резервний фонд або який припли-вае до нього по платежах. Щ фонди перетворюються таким чином у позичковий грошовий каттал... По-друге, позичковий каттал банюв утворюеться з вкладiв грошових катталютсв, яю дають право банкам позичати !х. З розвит-ком системи банюв, а саме, як тшьки вони починають платити проценти по вкладах, в них уже концентруються грошовi заощадження i тимчасово не-зайнят грошi всiх клаЫв. Дрiбнi суми, що самi по собi не здатнi функцюну-вати як грошовий каттал, об'еднуються у велию суми i таким чином вироста-ють у грошову суму. Це збирання дрiбних сум, як особливий результат бан-кiвсько! системи, необхщно вiдрiзняти вiд !! посередницько! ролi мiж власне грошовими кашталютами i позичальниками" [6, с. 624].
1з вищенаведеного фрагменту Маркса випливае важливий висновок: банк це не тшьки установа-акумулятор вшьних грошей, не тшьки офю, де можна позичити грош^ не тшьки посередник на грошовому ринку, а переду-Ым - фабрика, яка виготовляе кредити та швестицп.
К. Маркс писав, що кредит, "що дае його банюр, може бути отрима-ний в рiзних формах, наприклад, векселями на iншi банки, чеками на них, вщкриттям прямого кредиту, нарешт^ - у банкiв, що мають право на випуск банкнот, - власними банкнотами банку" [6, с. 625].
Тут дослщник акцентуе увагу на видах кредитних грошей: вексель, банкноти i чеки. Саме щ грошi творять або виробляють банки. Зауважимо, що нит до кредитних банювських грошей можна вщносити (за певним шдходом) електроннi грошi i пластиковi картки, однак в XIX ст. вони ще не появились.
К. Маркс цитуе влучний ви^в Самюела: "Вш коливання в господарсько-му життi вигiднi для тих, хто розумiеться на цьому" [6, с. 630]. I водночас фор-мулюе власну тезу: "У зв'язку з щею торгiвлею грiшми розвиваеться другий бш кредитно! справи - управлшня капiталом, що приносить прибутки..." [6, с. 624].
Слушними для дослiдника сучасно! банювсько! швестицшно! дiяль-ностi е ще й таю фрагменти з "Катталу" К. Маркса:
1. "Могуттсть римлян була причиною !х завоювань, але щ завоювання зни-щили !хню могуттсть. Багатство - причина розкош1, а розюш руйнуе ба-гатство" [6, с. 631].
2. "...Якщо висока норма прибутку { розширення тдприемств можуть бути причинами високо! ставки процента, то звщси аж тяк не випливае, що процентна ставка е причиною високого прибутку" [6, с. 630].
3. "Якщо ставка процента поднялась дуже високо, то це тшьки тому, що попит на грошовий каттал зростав ще швидше, тж пропозитя, шакше ка-жучи, тому, що з розширенням промислового виробництва розширилось ведення його на основ1 кредитно! системи" [6, с. 631].
4. "... Дшсне розширення промисловост викликало посилений попит на по-зики..." [6, с. 631].
5. ".Норма прибутку е стльним джерелом процента I тдприемницького доходу. Норма процента може лишити без змши норму прибутку, але не тдприемницький доход" [6, с. 631].
Постае питання: що ж позичае банк киенту - грошi чи каттал? Ф. Енгельс у сво!х додатках писав: "Якщо банк згоджуеться дати своему кшенту позику просто шд особистий його кредит, без гарантш з його боку, то справа ясна. Кшент безумовно отримуе певну щодо величини вар-тост позику, як доповнення до його кашталу, яким вш розпоряджався досi. Вiн отримуе грошову позику в грошовш формi, тобто отримуе не тшьки гро-ш^ але й грошовий капiтал. Якщо ж вш отримуе позику, видану шд заставу цiнних паперiв i т.п., то це - позика в тому розумшш, що йому даються грошi пiд умовою 1х зворотно! сплати. Але це не позика кашталу. Тому що цшт па-пери теж представляють каштал, i до того ж на бшьшу суму, шж позика. От-же, одержувач бере меншу каштальну вартiсть, нiж вiддае в заставу, така операщя аж нiяк не являе собою для нього придбання додаткового кашталу. Вш робить операщю не через те, що йому потрiбен каштал - вш уже мае його у сво!х цшних паперах, - а через те, що йому потрiбнi грошь Отже, тут перед нами позика грошей, а не катталу" [6, с. 633].
По-су^ те саме говорив i К. Маркс: "Оскшьки купщ i виробники можуть дати надшне забезпечення, попит на засоби платежу е просто попит на те, що може бути переведене в грош^ оскшьки ж цього немае, отже, оскшьки позичка засобiв платежу дае полггикам не тшьки грошову форму, але й бивалент, в якш би то не було форм^ якого !м не вистарчае для платежiв, оскшьки попит на засоби платежу е попит на грошовий каптал" [6, с. 663].
К. Маркс писав: "Удача i невдача однаково ведуть до централiзацil контакпв..." [6, с. 636]. Це твердження стосуеться i банювського бiзнесу. Н> мецький економют у переконливiй i образнш формi висвiтлюе функцiональнi наслiдки кредиту i кредитування:
1. "Кредит передае окремому катталютовь.. абсолютно в певних межах розпорядження чужим кап1талом { чужою властстю I вклади щею чужою працею". "Кредит все бшьше надае цим небагатьом (особам - Л. К.) характеру чистих рицар1в наживи" [6, с. 638].
2. "...Без кредитно! системи не могла б розвинутися кооперативна фабрика. Кредитна система, яка становить головну основу поступового перетво-рення капiталiстичних приватних тдприемств у капiталiстичнi акцюнер-н товариства, являе собою так само i засiб поступового бiльшого або меншого розширення кооперативних пiдприемств у национальному мас-штабi", а "кредит прискорюе розвиток матерiальних продуктивних сил i створення свiтового ринку." [6, с. 637].
3. "Властивий кредитнiй системi дво!стий характер, з одного боку, розвива-ти рушiйну силу катталютичного виробництва, збагачення на експлу-атацп чужо! працi, в систему найчастшого i найколосальнiшого азарту й шахрайства i все бiльше скорочувати число тих небагатьох, що експлу-атують суспiльне багатство; а з другого - становити перехщну форму до нового способу виробництва; ця дво!стють i надае головним провiсникам кредиту вщ Ло до 1саака Перейри властивого !м приемного "характеру мiшанини шахрая i пророка" [6, с. 637].
4. "Банки починають передчувати бiду, як тiльки !х ктенти почнуть плати-ти бiльше векселями, тж грiшми" [6, с. 639].
Важливi методологiчнi думки висловав К. Маркс про складовi части-ни банювського капiталу: "Банкiвський капiтал складаеться: 1) з готiвки, золота або банкнот; 2) з цшних паперiв. Цi останнi ми можемо знов подшити на двi частини: торговi папери, тобто поточнi векселi для яких час вiд часу ми-нае строк i в дисконтуванш яких полягае власна дiяльнiсть банкiра; i публiчнi цiннi папери, як наприклад, державнi обл^аци, свщоцтва державно! скарбни-цi, всякого роду акци, - коротше папери, що дають проценти, але iстотно вщ-мiннi вiд векселiв. Сюди можуть бути залiченi також iпотеки. Каттал, що складаеться з цих речових складових частин, подшяеться знов-таки на каттал, вкладений самим банюром, i депозити, якi становлять його banking capital або позиковий каттал [6, с. 644].
К. Маркс погоджувався з тим, що "каттал банку складаеться з двох частин - основного катталу (invested capital) i банювського або позичкового катталу (banking capital). Останнш утворюеться трьома способами: прийнят-тям вкладiв, випуском власних банкнот, видачею векселiв [2, с. 625].
Зазначимо, що К. Маркс вживав два термши "банювський кредит" [6, с. 644] i "банюрський кредит" [6, с. 645]. Яка вщмштсть мiж ними? Якщо за основу береться банк, то "банювський", якщо - "банюр" - то "банюрський кредит". О^м того, К. Маркс застосовував термш "грошовi тдприемства", яким називав банки [6, с. 655].
У К. Маркса знаходимо цшу низку положень-афоризмiв, яю стосують-ся грошово-банкiвсько! дiяльностi:
1. "Неуцьке i безглузде банмвське законодавство... може посилити... грошову кризу. Але тяке банкiвське законодавство не може усунути кризи" [6, с. 654].
2. "Люди, яю ведуть дiло на власний капiтал, ще далек вiд ведения опера-цш майже цiлком за рахунок кредиту" [6, с. 657].
3. "Дивно взагал^ наскшьки перекручуеться змiст i форма всiх категорiй поль тично! економi! в цш кредиттй тарабанщит грошового ринку" [6, с. 657].
4. ".Розвиток кредиту i колосальна концентрацiя грошово-позичково! справи в руках великих банюв повинт вже самi по собi прискорювати нагромадження позичкового катталу" [6, с. 659].
5. "З розвитком кредитно1 справи створюються великi концентрованi гро-шовi ринки..., як1 в той же час е головними пунктами торгiвлi цими па-перами. Банюри вщдають у розпорядження згра1 таких торговщв вели-чезт суми грошового катталу публiки, i внаслiдок цього росте це кодло дшюв". "Могутнiсть Англшського банку виявляеться в тому, що вш ре-гулюе ринкову ставку процента" [6, с. 672].
6. ".В дшовому жити е дуже серйозною подiею, коли англiйський банк у перюд пригнiченого стану починае, висловлюючись ходячою мовою, пiдгвинчувати гайку, тобто тдтмае ще бiльше ставку процента, яка вже стоггь вище за середню" [6, с. 672].
7. "Кредитна система, центром яко1 е так званi нацiональнi банки i велиш торгiвцi грiшми та лихвар^ що групуються навколо них, являе собою ri-гантську централiзацiю, i вона дае цьому класовi паразитiв казкову силу не тшьки перюдично спустошувати ряди промислових катталютгв, але й найнебезпечнiшим способом втручатися в дiйсне виробництво - i тим часом ця банда тчого не знае про виробництво i не мае з ним тчого стльного. Акти 1884 i 1845 pp. е доказами зростаючо1 сили цих бандитов, до яких приеднуються фiнансисти i бiржовi маклери" [6, с. 973].
8. "Порада банюра для нього (торгiвця - Л. К.) важливша, нiж порада священника" [6, с. 973].
Методолопчне значення для дослiдження проблеми банювсько1 швести-цiйноï дiяльностi мають думки К. Маркса про суть та роль "золотого запасу":
1. "...Саме розвиток кредитноï i банкiвськоï системи, яка, з одного боку, прагне поставити весь грошовий каттал на службу виробництва (або, що зводиться до того самого, прагне перетворити всякий грошовий доход у каттал) i, з другого боку, на певнш фазi циклу зводить металiчний резерв до такого мшмуму, що вш уже неспроможний виконувати припа-даючi йому функцп, - саме ця розвинута кредитна i банювська система i створюе надмiрну чутливiсть всього органiзму" [6, с. 681-682].
2. "Центральний банк е вюь кредитноï системи. А металiчний запас, у свою чергу, е вiсь банку" [6, с. 682].
3. "Перетворення кредитноï системи в монетарну систему е неминуче" [6, с. 682].
4. "Пщ час кризи виникае вимога перетворити зразу вш векселi, щит папери, товари в банковi грошi, а ва банковi грошi, в свою чергу, в золото" [6, с. 682].
5. "Монетарна система - переважно - католицька, кредитна - переважно протестантська. Але кредитна система так само мало звшьнилась вщ базису монетарно1' системи, як мало протестантизм звшьнився вщ основ католицизму" [6, с. 688].
Отже, розглянут вище методолопчш орiентири ще!" та погляди А. Смь та, Д. Рiкардо i К. Маркса на грошово-кредитну систему i банювську швести-цiйну дiяльнiсть дають змогу дослщнику чiткiше осмислити i сформувати ме-тодологiчний iнструментарiй, виробити ефективш способи, пiдходи i принци-пи аналiзу цiеï актуально:' проблеми для умов перехщно1' до ринку економжи.
Висвiтленi у цiй стати теоретичш iдеï класичноï школи полгтекономи е методологiчними опорами цiлоï низки фшансово-швестицшних проблем, а саме:
• розробка ефективно1 моделi фiнансово-iнвестицiйного супермаркета, який надаватиме Рентам iнновацiйнi послуги i, звичайно, робитиме це комплексно i своечасно;
• пошук новгттх форм, метод1в та шструмент1в для актив1заци сприяння залу-ченню шоземних та внутрштх 1нвестицш;
• оргатзащя мiжнародних б1знесових ярмаршв 1нвестицш та нерухомост1 у маркетингових, рекламних та комерцшних щлях.
Лiтература
1. Смит Адам. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Изд-во соц.-эк. лит-ры, 1962. - 684 с.
2. Рикардо Давид. Начала политической экономии и налогового обложения. Сочинения, т. 1. - М.: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1955. - 360 с.
3. Рикардо Давид. Высокая цена слитков - доказательство обесценение банкнот. - Сочинение, т. 2, - М.: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1955. - С. 45-104.
4. Рикардо Давид. Опыт о системе функционирования государственных займов. - Сочинения, т. 2. - М.: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1955. - С. 255-298.
5. Рикардо Давид. Предложение в пользу экономного и устойчивого денежного образования, а также замечания о прибыли английского банка, поскольку она связана с интересами государства и собственников капитала банка. - Сочинения, т. 2. - М.: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1955. - С. 179-254.
6. Маркс Карл. Каттал. Критика пол1тично! економп. - К.: Вид-тво полт л1т-ри Укра-!ни, 1982. - 932 с. _
УДК336.76: 336.742:669.21/23 Асист Л.Я. Чиж -Львiвський НУ
M. 1вана Франка
СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ АНАЛ1З РИНКУ БАНК1ВСЬКИХ МЕТАЛ1В
Розглянуто суть ринку банювських металiв як системи, з'ясовано поняття рин-KiB золота, дорогощнних металiв та банювських металiв, запропоновано структуру та класифшащю ринюв банювських металiв.
Ключов1 слова: ринок, ринок золота, ринок банювських металiв, дорогощнш метали, банювсью метали.
Assist. L. Yu. Chyzh - L 'viv NU named after Ivan Franko The system and structural analyses of market of bank metals
Essence of market of bank metals as systems is considered in the article, concept of markets of gold, precious metals and bank metals, a structure and classification of markets of bank metals is offered.
Keywords: market, market of gold, market of bank metals, precious metals, bank metals.
Вступ. В економ1чнш л1тератур1 наводяться р1зш визначення ринку. Його визначають як сферу обм1ну або мюце зустр1ч1 покупщв i продавщв това-р1в i послуг, або сукупшсть угод купiвлi i продажу товарiв тощо. Ц визначення обмежують ринок виключно сферою обмшу, кушвльпродажу, що не вщоб-ражае його дшсно1 сутi. Як економiчна категорiя, поняття "ринок" вщображае сутнiсть економiчних вщносин, що виникають мiж суб'ектами економiчноï системи (виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами) виробництва. Поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i широкому розумшш. У першому - це форма економiчного обмшу, в другому - система вщносин господарювання, здатна виршувати життево важливi завдання у сферах суспшьного виробництва, обмiну, розподiлу та споживання.
