CC BY
21
ред краш свiту. Створення умов для постшного та ефективного сшвробггниц-тва в уЫх сферах та пошук стратепчних партнерiв е важливим питанням для Украши в умовах становлення держави [7].
Лггература
1. Козик В.В., Панкова Л.А. Св1тове господарство та м1жнародш економ1чи1 вщноси-ни. - Льв1в : Св1т, 1995. - 236 с.
2. Школа 1.М., Козменко В.М. М1жнародш економ1чн1 вщносини. - Чершвщ : Рута, 1996. - С. 81-100.
3. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.referaty.com.ua/ukr/dll/7700.
4. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.free.infoworks.com.ua/viewfree.php? diplomID=5682&pageid=2.
5. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.kimo.univ.kiev.ua/MVZP/86.
6. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.www.refine.org.ua/pageid-3149-1.
7. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.5ka.com.ua/64/32758/!.
УДК330.332: 336.717 Acnip. В.Л. Кльоба1;
acnip. Р.Л. Кльоба2 - Утверситет банмвсько1 справи НБУ, м. Кит
КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛ1ТЕКОНОМ11 ПРО БАНКЮСЬКУ Д1ЯЛЬН1СТЬ
Здшснено спробу сучасного прочитання здобутюв класично!' школи пол^еко-номп. Розглянуто методолопчш орieнтири, ще!' та погляди А. См^а, Д. Ршардо i К. Маркса на банювську дiяльнiсть, що дае змогу, на думку aBTOpiB, чiткiше осмис-лити i сформувати сучасний методологiчний шструментарш, виробити ефективнi способи, пiдходи i принципи аналiзу актуальних проблем розвитку банювсько!' сис-теми в умовах ринково!' трансформацп економiки Украши.
Post-graduate V.L. Kloba; post-graduate R.L. Kloba -University of banking of NBU, Kyiv
Classic school of political economy is about bank activity
The attempt of the modern reading of achievements of classic school of political economy is carried out. Methodological signs of idea and looks of A. Smita, D. Rikardo and K. Marksa on bank activity, that allows, in opinion of authors, more expressly to comprehend and form a modern methodological tool, produce effective methods, approaches and principles of analysis of issues of the day of development of the banking system, in the conditions of market transformation of economy of Ukraine.
В умовах формування шновацшно!" модел1 розвитку економ1ки зростае роль методологи, яка визначае ор1ентири i стратепчш установки для наукових розвщок, i зокрема в цариш побудови ефективноi банювсько!" д1яльносп. В Ук-ра!ш власне це мае особливе значення, оскшьки шновацшш процеси у банювсь-кш систем! протшають дуже суперечливо i ризиковано як для населення, так i для б1знесових структур. Завдання полягае в тому щоб озброггись подабними те-оретико-методолопчними шструментами анашзу нишшшх актуальних питань. Для цього часто достатньо звернутись до науковоi спадщини минулого, i зокре-
1 Наук. кер1вник: д-р техн. наук, доцент Засядько А. А. - Ушверситет баншвсько! справи НБУ
2 Наук. кер1вник: д-р техн. наук, професор Б1лий Л. А. - Ушверситет баншвсько! справи НБУ
ма класично! школи пол^економи, 11 видатних представниюв. Це дослiдження е спробою сучасного прочитання здобутюв класично! школи пол^економи.
Серед когорти класикiв економiчно! науки значний внесок у розробку теорй грошово-банювсько! системи внесли А. Смгт, Д. Рiкардо i К. Маркс. Розглянемо !х ще! та погляди детальшше. А. Смiт писав про банювництво у працi мДослiдження про природу i причини багатства народiв" у пiдроздiлi мВiдступи щодо депозитних банюв i, зокрема, Амстердамського банку", в якш заслуговують на увагу таю мiркування видатного економiста:
• "Так зват банювськ грош1 завжди вартують бшьше, тж така ж номшальна сума ходячо! монети. Тисяча гульдетв грошима Амстердамського банку, наприклад, вартуе бшьше, нiж тисяча гульдетв амстердамсько! ходячо! монети. Йзниця м1ж ними називаеться баншвським лажем, який в Амстердам! досягае зазвичай близько 5 %" [1, с. 349].
• "Ц1 вклади в монет! або вклади, як банк зобов'язувався виплачувати монетою, становили початковий кап!тал банку або всю ту вартшть, яку було представлено так званими банк!вськими грошима" [1, с. 351].
• "Плату, яка вилучаеться за збер!гання вкладу, можна вважати свого роду орендною платою за складське прим!щення" [1, с. 351].
Як бачимо, Смгт намагався вiдрiзнити банкноти (паперовi грош^ вiд монети (металевих грошей), хоча кредитних грошей вш ще не видшяв. Мiж тим, саме з паперово-кредитними грошима пов'язуеться активна банювська iнвестицiйна дiяльнiсть, яка досягне (на початку ХХ1 ст.) свого розквгту i за-безпечуватиме до 30 % банювського прибутку.
Оригiнальними е розумшня Смiтом оплати за збер^ання в банку вкла-дiв як орендно! плати за складське примщення. Нинi, коли набирае обертiв дiяльнiсть щодо зберiгання банкiвських металiв (золото, срiбло, платина, па-ладiй), це положення великого економюта привертае до себе защкавлену увагу фшансис^в.
Заслуговують на увагу також думки А. Смгта щодо походження бан-кiвських кредитних грошей. А. Смгт твердив, що в перiод до 1609 р. велика кшьюсть обрiзано! i стерто! шоземно! монети, залучено! зi всiх кiнцiв Свропи обширною торпвлею Амстердама, зменшила вартiсть його ходячо! монети приблизно на 9 % порiвняно з щойно начеканеною монетою, яка виходить iз монетного двору. Як тшьки така повнощнна монета з'являеться в обiгу, !! од-разу ж перетворювали в злитки або вивозили iз кра!ни, як це завжди бувае при подiбних умовах. Купцi, якi мали бiльше, нiж достатньо ходячо! монети, не завжди могли добути потрiбну кшьюсть повноцiнних грошей, щоб оплати-ти сво! перевiднi векселi, i вартiсть таких векселiв [1, с. 351].
Отже, зрозумшо, що Смгт чгтко виокремлював повноцiннi i неповно-цiннi металевi грошi. Повноцiннi грошi - це такi грошi, номшальна вартють яких вiдповiдае вмiсту в монет грошового металу. "Обрiзана i стерта" монета - це неповноцшш грошi, вони породжували низку проблем та незручнос-тей для бiзнесу. З метою лжвщаци цих незручностей був заснований в 1609 р. Банк з гаранпею мюта. Цей банк приймав як шоземну, так i стерту монету кра!ни за !! дiйсною внутрiшньою вартютю в повноцiнних грошах кра!ни за вщрахуванням лише суми, необхщно! для покриття витрат за чеканку й iншi постiйнi витрати з управлшня.
На наш погляд, наукову щншсть та методолопчне значення для досль дження проблеми грошей, кредиту i банювсько! дiяльностi мають мiркування англiйського економiста Д. Ржардо.
У своему памфлетi "Висока цiна злиткiв - доказ знещнення банкнот" (1811 р.) Д. Ржардо вважав, що "золото i срiбло мають притаманну !м вар-тють, яка не е довшьною..." [2, с. 48]. У цш пращ вартють дорогоцiнних ме-талiв вш визначав !х рiдкiстю, кiлькiстю пращ, затрачено! на !х добування, i вартiстю капiталу, застосовуваного у виробництвь Однак у сво!й головнiй пращ "Засади полгтично! економи i оподаткування" (1817 р.) вчений писав: "Загальне правило, яке регулюе вартiсть сировини i промислових товарiв, застосовуване i до металiв; !х вартiсть залежить... вiд вЫе! кiлькостi працi, необхщно! для отримання металу i для доставки його на ринок" [3, с. 78-79].
Цей фрагмент переконуе в тому, що Ржардо розглядав грошово-бан-ювську систему з чгтких позицiй теори трудово! вартостi. У сучаснш фшан-совiй практицi рiзних держав дуже часто казначейства випускають паперовi грошi для фiнансування дефщиту бюджету. Нерiдко причиною дефiциту державного бюджету е надмiрнi военш видатки.
Д. Рiкардо у пращ "Досвщ про систему формування державних позик" наголошував, що покриття военних видатюв треба здiйснювати не шляхом випуску лжвщних активiв, а головним чином за рахунок оподаткування бага-тйв. Мотивацiя цiе! пропозицi! була такою: висок податки на помщиюв i землевласникiв зменшать схильнiсть легкодумно ув'язуватися у дорогий "вартiсний конфлжт" [4, с. 286].
У сво!х памфлетах Д. Рiкардо виступав пристрасним i принциповим противником полiтики Англшського банку. Будучи акцiонером цього банку, вш пiднiмав свiй голос проти величезних прибутюв банку: "Слiд, меш ду-маеться, визнати, що вшна, яка так важко лягае на плечi майже всiх класiв суспшьства, супроводжувалась для Англiйського банку непоганими бариша-ми, причому доходи ще! корпорацi! зростали пропорцiйно до зростання тяжб i труднощiв всього суспiльства" [5, с. 182]. Вiн пропонував уряду взяти у сво! руки управлшня державними фiнансами, звiльнити Англшський банк вiд обов,язкiв державного казначея i припинити хижацьке розпорядження сус-пiльними ресурсами. При цьому емiсiйну справу пропонував передати у руки комiсарiв, яких призначав би парламент.
Д. Ржардо твердив, що "у звичайнш банкiвськiй практицi припуска-еться дуже багато зловживань" [4, с. 199]. I тому вш виступав за регламента-цiю банкiвсько! дiяльностi. 1стотна рiзниця мiж банком i всiма iншими пiд-приемствами полягае в тому, що "банк школи не був би заснований, якщо би вш отримував прибуток тшьки вщ використання власного кашталу; дшсна вигода вщ банку отримуеться лише тод^ коли вiн пускае в хщ чужий капiтал. Другi шдприемства нерiдко отримують, навпаки, величезний прибуток, вит-рачаючи тiльки свiй власний каштал" [4, с. 225].
Отже, на думку англшського вченого збшьшення прибутку власниюв банку зi збшьшенням його капiталу не е ш необхiдним, нi бажаним. Таке збшьшення "майже не змщнить i безпеки банку, оскшьки вiд нього за жодних умов не можна вимагати шчого бшьше, шж оплати банкнот i урядових i при-
ватних вклaдiв, oскiльки сaмi цi стaттi ставили завжди всю сyкyпнiсть йoгo бopгiв" [4, с. 226].
Вчений дoвoдив, щo пpибyтoк бaнкy залежить ш сyтi вiд "не значи-мoстi зaпaсiв гoтiвки i злиткiв". Вш пеpекoнyвaв, щo "все мистецтвo бан-кiвськoгo бiзнесy пoлягae в умшт пiдтpимyвaти мoжливo бiльш oбшиpний o6^ з дoпoмoгoю нaйменшoï мoжливoï суми фoндiв, якi збеpiгaються у фopмi гoтiвки i злиткiв, якi не пpинoсять пpибyткy" [2, с. 226]. Кшьюсть бaнкнoт в o6í^ нi нaйменшoю мipoю не залежить вщ суми кaпiтaлy, який знaхoдиться у вoлoдiннi емiсioнеpiв бaнкнoт, але залежить вiд кiлькoстi гpoшей, яку ^т-pебyють для oбiгy ^аши.
Д. Piкapдo нaпoлегливo дoвoдив, шр "eдинoю гapaнтieю влaсникiв пpoти злoвживaння дoвip,ям, яке вoни надавали диpектopaм" е пoдaння влас-никам звпу пpo стaнoвище спpaв у банку [4, с. 22V]. Адже не завжди славами банку кеpyють люди, пpoти яких не юнуе й тiнi пiдoзpи. Вчений вважав, пyблiкaцiя звiтiв пpo фшаншву дiяльнiсть бaнкiв е неoбхiднiстю не тшьки як гapaнтiя пpoти кopyпцiï в yпpaвлiннi бaнкoм, а тагаж i для тoгo, щoб дати власникам бан^сь^го кaпiтaлy впевненiсть, бiзнес банку ведуть yмiлo.
I насамкшець, Д. Piкapдo демoнстpyвaв пpaгмaтичне мислення, кoли писав, щo "вс письменники безyмoвнo визнають, щo жoднi кpимiнaльнi ш-кapaння не мoжyть пеpешкoджaти пеpеплaвленню мoнет, кoли ix вapтiсть як злитка стае вищoю, нiж вapтiсть сaмoï мoнети" [3, с. 128].
Окpемo poзглянемo огляди К. Mapксa на бaнкiвськy дiяльнiсть. У ^а-цi "Kaпiтaл" К. Map^ писав: "В Англп ще пpoтягoм бiльшoï частини XIII ст. функци бaнкipiв викoнyвaли мaйстpи зoлoтиx виpoбiв" [6, c.592]. Miж тим вш не дoслiджyвaв дiяльнoстi банюв на pинкy цiнниx пaпеpiв. Вш писав: "Яким чинoм виpiвнювaння мiжнapoдниx плaтежiв poзвивaeться дaлi у век-сельну тopгiвлю та iнше, це ми шки щo цiлкoм зaлишaeмo oстopoнь, як i все те, належить дo oпеpaцiй з щнними пaпеpaми; слoвoм, всi oсoбливi фopми кpедитнoï спpaви тут шки щo не poзглядaються" [6, с. 592].
npo бaнкiвський бiзнес взaгaлi К. Mapкc писав таке: "З'являеться oсoбливa галузь пiдпpиeмницькoï дiяльнoстi, i тому, вoнa як така oсoбли-ва галузь oбслyгoвye гpoшoвий меxaнiзм yсьoгo класу, вoнa кoнценгpyeться, ведеться у великoмy масштаб^.." [6, с. 592]. Вш писав: "Дoклaдний aнaлiз кpедитy i тих знapядь, якi вiн ствopюe для себе (^ед^них гpoшей i т.п.) не вxoдить у наш план" [6, с. 623]. Вoднoчaс зaзнaчимo, у вiтчизнянiй нayцi саме гpoшoвoмy меxaнiзмy, пpидiленo невипpaвдaнo мaлo уваги i тут мае мю-це деяке зaxoплення вчених фiнaнсoвим i фiнaнсoвo-кpедитним меxaнiзмoм poзвиткy та pегyлювaння екoнoмiки.
К. Mapкс писав, чеpез тopгiвлю гpiшми виникае питання "^авлшня кaпiтaлoм, щo дае opo^m^...", тoбтo бaнкiвським кaпiтaлoм. I даль '^еш-тoю, бaнкiвськa спpaвa з ^oro пoглядy пoлягae в тому, щoб кoнцентpyвaти в свoïx pyкax великими масами пoзичкoвий гpoшoвий каштал, так щo зaмiсть oкpемoгo гpoшoвoгo кpедитopa пpoмислoвим i кoмеpцiйним кашталютам ^o-тистoять бaнкipи як пpедстaвники всix гpoшoвиx кpедитopiв. Вoни стають за-гальними poзпopядникaми гpoшoвoгo кашталу. З iншoгo бoкy, у вщшшенш дo
вшх кредиторiв вони концентрують позичальниюв, тому що вони беруть пози-ки для всього торгового свгту. З одного боку, банк е центрашзащею грошового катталу, кредиторiв, з iншого - централiзацiю позичальникiв" [6, с. 624].
Цжавою е думка Маркса про банюра як представника всiх грошових катташслв, який концентруе i централiзуе позичальникiв. Цi iде! е основопо-ложними для обгрунтування необхiдностi появи у розвинутш ринковiй систе-мi фiнансово-промислових груп i альянсiв.
Важливим для дослщження банкiвсько! дiяльностi е й таке мiркування К. Маркса: "Позичковий капiтал, яким розпоряджаються банки, припливае до них рiзноманiтними шляхами. Насамперед, оскшьки вони е касирами про-мислових капiталiстiв, в !х руках концентруеться грошовий капiтал, який збе-рiгае кожний виробник i купець як резервний фонд або який припливае до нього за платежами. Щ фонди перетворюються таким чином у позичковий грошовий каттал... По-друге, позичковий каттал банюв утворюеться з вкла-дiв грошових катталютсв, якi дають право банкам позичати !х. З розвитком системи банюв, а саме, як тшьки вони починають платити вщсотки з вкладiв, у них уже концентруються грошовi заощадження i тимчасово незайнят грошi всiх класiв. Дрiбнi суми, що самi собою не спроможш функцiонувати як грошовий каттал, об'еднуються у великi суми i таким чином перетворюються у грошову суму. Це збирання дрiбних сум, як особливий результат банювсько! системи, слщ вiдрiзняти вiд !! посередницько! ролi мiж власне грошовими ка-пiталiстами i позичальниками" [6, с. 624].
1з наведеного вище фрагменту Маркса випливае важливий висновок: банк це не тшьки установа-акумулятор вшьних грошей, не тшьки офю, де можна позичити грош^ не тшьки посередник на грошовому ринку, а передуем - фабрика, яка виготовляе кредити та швестицй.
К. Маркс писав, що кредит, "що дае його банюр, може бути одержа-ний в рiзних формах, наприклад, векселями на iншi банки, чеками на них, вщкриттям прямого кредиту, нарешт^ - у банюв, що мають право на випуск банкнот, - власними банкнотами банку" [6, с. 625]. Тут дослщник акцентуе увагу на видах кредитних грошей: вексель, банкноти i чеки. Саме щ грошi творять або виробляють банки. Зауважимо, що ниш до кредитних банювсь-ких грошей можна вщносити (за певним шдходом) електронш грошi i плас-тиковi картки, однак в XIX ст. вони ще не з'явились.
К. Маркс цитуе влучний ви^в Самюела: "Вш коливання в господарсь-кому житт вигiднi для тих, хто розумiеться на цьому" [6, с. 630]. I водночас формулюе власну тезу: "Через торпвлю грiшми розвиваеться шший бiк кре-дитно! справи - управлшня капiталом, що приносить прибутки..." [6, с. 624].
Слушними для дослщника сучасно! банкiвсько! дiяльностi е ще й такi фрагменти з "Катталу" К. Маркса:
• "Могуттсть римлян була причиною !х завоювань, але щ завоювання знищи-ли !хню могутн1сть. Багатство - причина розкош1, а розк1ш руйнуе багатство" [6, с. 631].
• "...Якщо висока норма прибутку 1 розширення п1дприемств можуть бути причинами високо! ставки процента, то звщси аж н1як не випливае, що процента ставка е причиною високого прибутку" [6, с. 630].
• "Якщо ставка процента тднялась дуже високо, то це тшьки тому, що попит на грошовий каттал зростав ще швидше, нiж пропозиция, шакше кажучи, тому, що з розширенням промислового виробництва розширилось ведення його на основ1 кредитно! системи" [6, с. 631].
• "...Дшсне розширення иромисловост1 викликало посилений попит на пози-ки..." [6, с. 631].
• ".Норма прибутку е стльним джерелом процента 1 тдприемницького доходу. Норма процента може лишити без зм1ни норму прибутку, але не тд-приемницький доход" [6, с. 631].
Постае питання: що ж позичае банк кшенту - грошi чи каштал? Ф. Енгельс у сво!х додатках писав: "Якщо банк згоджуеться дати своему кшенту позику просто шд особистий його кредит, без гарантш з його боку, то справа ясна. Кшент безумовно одержуе певну щодо величини вартост позику, як доповнення до його кашталу, яким вш розпоряджався досi. Вш одержуе грошову позику в грошовш формi, тобто одержуе не тшьки грошi, але й грошовий каштал. Якщо ж вш одержуе позику, видану шд заставу цш-них паперiв i т.п., то це - позика в тому розумшт, що йому даються грошi шд умовою !х зворотно! сплати. Але це не позика кашталу. Тому що цшт па-пери теж представляють каштал, i до того ж на бшьшу суму, шж позика. От-же, одержувач бере меншу капiтальну вартiсть, нiж вщдае в заставу, така операцiя аж шяк не е для нього придбанням додаткового кашталу. Вш робить операщю не через те, що йому потрiбен капiтал - вш уже мае його у сво!х цiнних паперах, - а через те, що йому потрiбнi грошь Отже, тут перед нами позика грошей, а не кашталу" [6, с. 633].
По-сул, те саме говорив i К. Маркс: "Оскшьки купщ i виробники мо-жуть дати надшне забезпечення, попит на засоби платежу е просто попит на те, що може бути переведене в грош^ оскшьки ж цього немае, отже, оскшьки позичка засобiв платежу дае полггикам не тшьки грошову форму, але й бивалент, в якш би то не було форм^ якого !м не вистарчае для платежiв, оскшьки попит на засоби платежу е попитом на грошовий каптал" [6, с. 663].
К. Маркс писав: "Удача i невдача однаково ведуть до централiзацп контаклв..." [6, с. 636]. Це твердження стосуеться i банювського бiзнесу. Н> мецький економют у переконливш i образнiй формi висвiтлюе функцiональнi наслщки кредиту i кредитування:
1. "Кредит передае окремому катталютовь.. абсолютно в певних межах розпорядження чужим катталом { чужою властстю I вклади щею чужою працею". "Кредит дедал1 бшьше надае цим небагатьом характеру чистих рицар1в наживи" [6, с. 638].
2. ".Без кредитно! системи не могла б розвинутися кооперативна фабрика. Кредитна система, яка становить головну основу поступового перетво-рення катталютичних приватних тдприемств у катталютичт акцюнер-т товариства, е I засобом поступового бшьшого або меншого розширення кооперативних тдприемств у нацюнальному масштаб^', а "кредит прискорюе розвиток матер1альних продуктивних сил I створення свгто-вого ринку." [6, с. 637].
3. "Банки починають передчувати бщу, як тшьки !х кшенти почнуть плати-ти бшьше векселями, тж гршми" [6, с. 639].
Важливi методологiчнi думки висловив К. Маркс про складовi части-ни банкiвського капiталу: "Банювський капiтал складаеться: 1) з го^вки, зо-
лота або банкнот; 2) з цшних nanepiB. Цi остант ми можемо знову подшити на двi частини: TOproBi папери, тобто поточнi вeксeлi для яких час вщ часу минае строк i в дисконтувaннi яких полягае власна дiяльнiсть бaнкipa; i пуб-лiчнi цiннi папери, як наприклад, державш облшацп, свiдоцтвa державно! скapбницi, всякого роду aкцi!, - коротше папери, що дають проценти, але ю-тотно вiдмiннi вщ вeксeлiв. Сюди можуть бути зaлiчeнi також iпотeки. Кат-тал, що складаеться з цих речових складових частин, подiляеться знов-таки на каттал, вкладений самим бaнкipом, i депозити, яю становлять його banking capital або позиковий каттал [6, с. 644].
К. Маркс погоджувався з тим, що "каттал банку складаеться з двох частин - основного катталу (invested capital) i банювського або позичкового катталу (banking capital). Останнш утворюеться трьома способами: прийнят-тям вклaдiв, випуском власних банкнот, видачею вeксeлiв [2, с. 625].
Зазначимо, що К. Маркс вживав два термши "банювський кредит" [6, с. 644] i "банюрський кредит" [6, с. 645]. Яка вщмштсть мiж ними? Якщо за основу береться банк, то "банювський", якщо - "банюр" - то "банюрський кредит". О^м того, К. Маркс застосовував термш "гpошовi тдприемства", яким називав банки [6, с. 655].
У К. Маркса знаходимо цшу низку положeнь-aфоpизмiв, якi стосують-ся гpошово-бaнкiвсько! дiяльностi:
• "Неуцьке i безглузде банювське законодавство... може посилити... грошову кризу. Але тяке баншвське законодавство не може усунути кризи" [6, с. 654].
• "Люди, як ведуть дшо на власний каттал, ще далек вщ ведення операций майже щлком за рахунок кредиту" [6, с. 657].
• "Дивно взагал1, наскшьки перекручуеться змшт i форма вшх категорш поль тично! економй в цш кредитнш тарабарщин грошового ринку" [6, с. 657].
• "...Розвиток кредиту i колосальна концентрация грошово-позичково! справи в руках великих банив повинт вже сaмi собою прискорювати нагромаджен-ня позичкового кaпiтaлу" [6, с. 659].
• "З розвитком кредитно! справи створюються велик концeнтpовaнi гpошовi ринки., як водночас е головними пунктами тоpгiвлi цими паперами. Банкь ри вiддaють у розпорядження згра! таких торговцев вeличeзнi суми грошового катталу публжи, i внаслвдок цього росте це кодло дшюв". "Могутнiсть Англiйського банку виявляеться в тому, що вш регулюе ринкову ставку процента" [6, с. 672].
• ".У дшовому житп е дуже серйозною подiею, коли англшський банк у пе-рюд пpигнiчeного стану починае, висловлюючись ходячою мовою, тдгвин-чувати гайку, тобто тдтмае ще бiльшe ставку процента, яка вже сто!ть вище за середню" [6, с. 672].
• "Кредитна система, центром яко! е так зван нaцiонaльнi банки i велик тор-гiвцi гpiшми та лихвар^ що групуються довкола них, е пгантською централь зaцiею, i вона дае цьому клaсовi паразиив казкову силу не тiльки перюдично спустошувати ряди промислових кaпiтaлiстiв, але й найнебезпечтшим способом втручатися у дiйснe виробництво - i тим часом ця банда тчого не знае про виробництво i не мае з ним тчого стльного. Акти 1884 i 1845 pp. е дока-зами зростаючо! сили цих бaндитiв, до яких приеднуються фiнaнсисти i бip-жовi маклери" [6, с. 973].
Методологiчне значення для дослщження проблеми баншвсько! швес-тицшно! дiяльностi мають думки К. Маркса про суть та роль "золотого запасу":
• "... Саме розвиток кредитно! 1 баншвсько! системи, яка, з одного боку, прагне поставити весь грошовий каттал на службу виробництва (або, що зводиться до того самого, прагне перетворити всякий грошовий доход у каттал) 1, з ш-шого боку, на певнш фаз! циклу зводить метал1чний резерв до такого мшму-му, що вш уже неспроможний виконувати належт йому функци, - саме ця розвинута кредитна 1 баншвська система 1 створюе надм1рну чутливють всьо-го оргатзму" [6, с. 681-682].
• "Центральний банк е вшсю кредитно! системи. А метал1чний запас, своею чергою, е вшсю банку" [6, с. 682].
• "Перетворення кредитно! системи в монетарну систему е неминуче" [6, с. 682].
• "Пщ час кризи виникае вимога перетворити одразу вш вексел^ ц!нн! папери, товари в банков! грош!, а вш банков! грош!, своею чергою, у золото" [6, с. 682].
• "Монетарна система - переважно - католицька, кредитна - переважно про-тестантська. Але кредитна система так само мало звшьнилась ввд базису мо-нетарно! системи, як мало протестантизм звшьнився в!д основ католицизму" [6, с. 688].
Отже, розглянуп вище методологiчнi орiентири iдеi та погляди А. Смгга, Д. Рiкардо i К. Маркса на грошово-кредитну систему i банювську дiяльнiсть дають змогу дослiднику ч^юше осмислити i сформувати методо-лопчний iнструментарiй, виробити ефективнi способи, тдходи i принципи аналiзу цiеi актуально! проблеми для сучасних умов розвитку економжи.
Висвгглеш у цiй статт теоретичнi iдеi класично! школи полггекономи е методологiчними опорами вирiшення цшо! низки фiнансово-банкiвських проблем, а саме:
• розроблення банками ефективно! модел! комплексного обслуговування кл!ент!в;
• пошук нов!тн!х форм, метод!в та шструменив, необх!дних для актив!заци сприяння банками тдприемствам у залученн! !ноземних та внутрштх !нвес-тиц!й для реал!зацй !нвестиц!йно-!нновац!йних проект!в.
Лiтература
1. Смит Адам. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М. : Изд-во соц.-эк. лит-ры, 1962. - 684 с.
2. Рикардо Давид. Начала политической экономии и налогового обложения : сочинения. - М. : Гос. изд-во полит. лит-ры. - 1955. - Т. 1. - 360 с.
3. Рикардо Давид. Высокая цена слитков - доказательство обесценение банкнот : сочинения. - М. : Гос. изд-во полит. лит-ры. - 1955. - Т. 2. - С. 45-104.
4. Рикардо Давид. Опыт о системе функционирования государственных займов : сочинения. - М. : Гос. изд-во полит. лит-ры. - 1955. - Т. 2. - С. 255-298.
5. Рикардо Давид. Предложение в пользу экономного и устойчивого денежного образования, а также замечания о прибыли английского банка, поскольку она связана с интересами государства и собственников капитала банка : сочинения. - М. : Гос. изд-во полит. лит-ры. - 1955. - Т. 2. - С. 179-254.
6. Маркс Карл. Каттал. Критика пол1тично! економи. - К. : Вид-во полт л1т-ри Украши, 1982. - 932 с.
