CC BY
12
sonnets thematically. The language of the analyzed sonnets represents the typical features of a contemporary sonnet (usage of clichés, phrasal verbs, puns, epithets, everyday language) in contrast to the elevated language style of a traditional sonnet. Consequently, Peter Norman's sonnets reveal stability and dynamism of a sonnet form and its ability to evolve and adapt to the flow of time.
Key words: sonnet, literature, linguocultural aspect, linguostylistic aspect, Peter Norman, William Blake.
УДК 811.111'42:791
Т. Г. Лук'янець
к1ноприйоми i к1нотехн1ки в художньому текст1: сем1отичне пщГрунтя вербально! трансформацп
У cmammi переосмислено ктоприйоми й ктотехмки з позицт мультимодальног когнтивног поетики як вiдповiднi художньо-композицтш прийоми з спiввiдносним функщональним наповненням. Встановлено, однак, що в художшх текстах вони тдлягають ттерсемютичнт трансформацп, коли вна^док словесно-графiчного перетворення i вербального втшення створюють вiзуальний чи тший сенсорний образ.
Клю^о^^ слова: ттерсемютична трансформащя, ктоприйоми, ктотехтки, художньо-композицтт прийоми.
Постановка проблеми. Л^ература, з одного боку, та кшематограф, з шшого, е одними з найбшьш контактних видiв мистецтв, яю легко вступають як у процес безпосередньо'1 взаемодп, коли художнш i кшотексти мютять у ^6i елементи одне одного, так i в процес взаемного впливу, коли засоби художньо'1 виразносп чи кшопоетики переосмислюються шляхом 1хнього штерсемютичного перекодування у текстах л^ератури та 1'хшх екранiзацiях. Виявлення точок перетину мистецтва слова й кшематографа е актуальним завданням для сучасних фшолопв та кшематографютсв, виконання якого можливе шляхом вивчення досвщу адаптаци у художньому текст рiзноманiтних кiноприйомiв i кшотехшк.
Анал1з останн1х досл1джень. З огляду на поширення практики адаптацп художшх текстiв у кiнематографiчнi iснують численш дослiдження, якi виявляють, що в результат взаемодп чи взаемовпливу цих текспв вiдбуваеться взаемне запозичення прийомiв цих видiв мистецтв [4, с. 101], зокрема, переосмислюеться мiсце численних кiноприйомiв i технiк (як-от: техшк монтажу, змiни планiв, варiювання ракурсу зйомки чи зображення) в неоднорщнш структурi художнiх текстiв. У цьому аспект дослiдження грунтуеться на методолопчних засадах мультимодально'1 когштивно'1 поетики (О. П. Воробйова, A. Gibbons, M. Freeman, N. N0rgaard) як сучасного вщгалуження когштивних студiй художнього тексту (М. Тернер, J. Gavins, P. Stockwell) з урахуванням напрацювань шших мовознавчих напрямiв, спрямованих на встановлення ролi вербальних i невербальних засобiв у вiдтвореннi процесу взаемодп людини з навколишнiм свiтом у рiзних типах дискурсу (С. П. Денисова, О. М. 1льченко, Н. К. Кравченко, I. I. Морозова, I. I. Серякова, I. С. Шевченко, Т. I. Ямчинська). Тож численш дослщження штерсемютичних явищ, яю утворюються на перетинi лiтератури i кшо сприяють виникненню ново'1, мiждисциплiнарноi парадигми.
Мета статт полягае у виявленнi лшгвальних та iнтерсемiотичних особливостей текстово'1' реалiзащi кiноприйомiв i кiнотехнiк в художшх текстах та 1'хшх екранiзацiях.
Виклад основного матер1алу. Кiнематографiчнi тексти е мультимодальними за своею природою. Вони дозволяють комбшувати ширший спектр семютичних складникiв, анiж тексти одномодальнi [2, с. 45] чи тексти iз вбудованою модальнiстю, а реальнiсть у кшо пiддаеться цiлком iншiй семютичнш обробцi [4, с. 131], шж у художнiх текстах, зокрема, вiзуалiзащi та озвучуванню.
Фiльми складаються з рiзних за семiотичною природою компонент [3, с. 135]. З-помiж гетерогенних складникiв кiнотекстiв виокремлюють вербальнi (усне мовлення персонаж1в, письмовий текст у кадр^ голос за кадром, титри, субтитри) та невербальш, до яких належать вiзуальнi (зоровий образ у динамiчному й статичному зображеннi), звуковi (музика, звуковi ефекти, просодичний компонент мовлення) i специфiчно кiнематографiчнi знаковi фiгури (монтаж, кадрування, план, колористичне ршення) [4, с. 48].
Для кiнематографiчних текстiв характерна виключно експлщитна ттермедгалътстъ [6, с. 43; 8, с. 252], яка означае наявшсть у фiльмi множинносп семiотичних кодiв, представлених вiдкрито, на вiдмiну вщхудожшх текстiв, де цi коди е прихованими.
Кшоприйоми та кiнотехнiки як елементи фшьму створюються у поеднаннi, передовсiм, вiзуальних технiк наближення чи вiддалення, та укрупнення чи зменшення об'екта в кадрi з кiнотехнiками кадрування i монтажу. Цi прийоми i техшки набувають особливого емотивного забарвлення, якщо супроводжуються аудiальним компонентом: голосом за кадром чи музикою (до уваги не береться шме кшо, в якому вщсутш будь-якi звуки) [6, с. 44]. При створенш кiноприйомiв сучасне поколiння фiльмiв (маються на увазi 5-Д чи 7-Д фiльми), окрiм вiзуальних та аудiальних кодiв, актуалiзуе тактильнi (через бризки води, пориви вгтру), нюховi (використання рiзних запахiв) й/або кiнестетичнi (створення ефекту падшня, вiдчуття перебування в центрi подiй шляхом використання цилшдричного екрану) коди.
Якщо кiнематографiчний текст е екрашзащею художнього, його створення передбачае застосування так званого ¡нтерсемютичного перекладу [8, с. 253], коли словесш знаки друкованого тексту трансформуються в одинищ несловесних знакових систем ^зуальш, аудiальнi й поведiнковi коди). У такому разi говоримо про похгдну (або ж трансформацтну [7]) Iнтермедгалътстъ [1, с. 4], тобто мiжсемiотичну транспозищю знаюв у межах рiзних видiв мистецтв [6, с. 48]. Так, словесш описовi техшки, як застосовуються для вщтворення кiноприйомiв у художнiх текстах, замшюються в фiльмi кiноприйомами монтажностi, напливу, змши точки зору iз зовшшньо'1' на внутрiшню й навпаки [4, с. 58]. Наприклад, у кшотексп техшка крупного плану хоч i корелюе iз портретним описом персонаж1в чи художньою деталлю в художньому текст!, однак не е тотожним йому [3, с. 110], адже семютично трансформуеться через наповнення кадру рухами, дiями, мовленням i звуками.
1нтегрована (або ж формальна [6]) Iнтермедгалътстъ кiнематографiчного дискурсу виявляеться за адаптивно'1' ролi фшьму стосовно художнього тексту [1, с. 7], коли тд час екрашзацп похщний текст збер^ае вербальнi засоби художньо'1' виразностi оригiнального тексту, хоч i збагачуеться елементами iнших семiотичних систем. Зокрема, кадр крупним планом може поеднувати в собi зображення персонажа та його реплши, взя^ з первинного художнього тексту. Тодi вербальш складники крупного плану функцiонують паралельно iз суто кiнематографiчними прийомами кадрування i монтажностi.
Власне художш тексти е друкованими прозовими творами, як з позици семютики [1, с. 7] розглядаються як система графiчних знакiв (мовних, пунктуацшних, цифрових тощо), тобто тако'1' знаково'1' послiдовностi, що iснуе у просторовш площинi друкованого видання чи аналогичного йому електронного варiанту книги. Вщтак вiдтворення авторського задуму в цих текстах, з одного боку, вщбуваеться за допомогою вербальних засобiв: тексту художнього твору та його метатексту (посилань, коментарiв, ремарок) [5, с. 45]. З шшого боку, юнують i невербальнi складники художнього друкованого тексту - його графiчнi (шюстрацп, малюнки), полiграфiчнi (дизайн обкладинки, текстура паперу), метатекстовi (композицiйне оформления) параметри [7]. У такому розумшш будь-який текст розглядаеться як мультимодальний.
Сучасне тлумачення художшх текстiв як мультимодальних [4, с. 63] передбачае, що у межах цих текспв породження смисшв одночасно вщбуваеться не лише за допомогою словесного, але й шших безпосередньо репрезентованих чи словесно опосередкованих семютичних кодiв (вiзуального, аудiального, кiнестетичного, графiчного тощо). Цi тексти е сукупшстю одиниць рiзних знакових систем, хоч кожен з них виступае единим структурним, смисловим та функщональним цшим. Йдеться не лише про власне вiзуальнiсть художнього тексту [2, с. 43], коли вербальна шформащя в текст доповнюеться вiзуальними феноменами (фотографiями, картинами тощо), а й про словесну вiзуалiзацiю, тобто художнш деталiзований опис об'ектiв у тексп, що створюе уявний вiзуальний об'емний образ художньо'1' дiйсностi.
Тож, розрiзняють експлщитну [1, с. 5] й ¡мплщитну, тобто вбудовану або ж синтетичну iнтермедiальнiсть [7] чи мультимодальшсть [1] художшх творiв, коли в друкованих текстах вiзуальний чи шший сенсорний образ зазнае словесно-графiчного перетворення i втiлюеться вербально. Ця властивiсть художнiх текстiв означае наявшсть множинностi семiотичних кодiв, прихованих у тканинi тексту. Серед шшого (актуалiзацii чуттевих художнiх образiв та сенсорних мотивiв), вона проявляеться при використанш в художнiх текстах техшк репрезентаций характерних для iнших видiв мистецтв, зокрема й кiнематографа.
Художнш або художньо-композицшний прийом як корелят кшоприйому (наприклад, ефект крупного плану стввщносний з вiдповiдним кiнематографiчним прийомом) спрацьовуе в художшх текстах не лише тод^ коли за його допомогою об^аються змши масштабу та ступеня наближення зображеного об'екта, але й тод^ коли вш стае елементом вiзуальноi iконiчностi, тобто словесно'1' чи графiчноi iмiтацii референта [8, с. 252]. Тож, кшоприйом крупного плану не тшьки включаеться у вбудований у художнш текст вiзуальний код, який репрезентуе наближений до читача, оповщача чи шшого персонажа об'ект художньо'1 дшсносп, але й е машфестащею створеного словесним описом простору iз вербалiзованою деталiзацiею зображеного об'екта в ньому.
Просторовi описовi технiки (просторово-часова фокалiзацiя [3, с. 104], словесно-голографiчне моделювання художнього простору [3, с. 47], вербалiзацiя геометрично! перспективи зображення [3, с. 128]) актуалiзують оптичний модус сприйняття через вiдображення форми, величини, розташування об'екта в плиш художнього тексту та визначення напряму огляду, у якому цей об'ект споглядаеться шшим персонажем чи уявним читачем тексту.
На противагу структурно-композицшнш природi мультимодальносп кiноприйомiв i кiнотехнiк у кiнематографi як певнох монтажнох комбшацп послiдовних кадрiв з рiзним наповненням [4, с. 132], мультимодальшсть вщповщних художньо-композицiйних прийомiв проявляеться в деталiзованому описi рiзнорiдних ознак об'екта з огляду на сенсорний характер сприйняття людиною предме^в дшсносп.
Зважаючи на те, що в природньому середовищi вiдображення окремих властивостей явищ вiдбуваeться за 1хньо1 безпосередньо'1 дп на органи чуттiв людини, актуалiзацiя цих вiдчуттiв у текстi завдяки деталiзованому опису об'екта дозволяе створити полшодовий сенсорний образ, який поеднуе в собi потенцiальнi вiзуальнi, аудiальнi, тактильнi, нюховi, смаковi, кiнестетичнi й/або iншi коди. До того ж, похщним з кiнематографу художнiм прийомам властива особлива змютовна та емоцшна наповненiсть, яка пiдсилюеться шляхом активiзацп рiзнорiдних ознак об'екта через вщношення мiж знаками рiзноi субстанцп [2, с. 43]. Зокрема, новоутворений художньо-композицшний прийом опису персонажа крупним планом виступае як когштивно-семютичне утворення, полiкодовi складники якого зазнають вербально'1 трансформацп у структурi художнього тексту, внаслщок чого рiзнi режими вираження значення проектуються на один канал сприйняття - зоровий, а вбудоваш в художнiй текст вербальш вияви рiзноманiтних сенсорних кодiв створюють цiлiсний перцептивний образ [2, с. 46] описаного об'екта.
Висновки. Таким чином, сучасне трактування художшх i кiнематографiчних текстiв як мультимодальних е тдгрунтям дослiдження кiноприйомiв i кшотехшк та вiдповiдних художньо-композицiйних прийомiв у цих текстах як когнггивно-семютичного утворення в негомогеннiй структурi експлщитно чи приховано мультимодальних текстiв. З огляду на те, що похщш художньо-композицшш прийоми створюються не лише словесними, але й шшими семютичними кодами, осмислення й iнтерпретацiя цих прийомiв вiдбуваеться на перетинi двох модуав 1хнього формування та функщонування, а саме, суто текстового та кiнематографiчного.
Список використано¥ л1тератури
1. Воробйова О. П. Смак "Шоколаду" : iнтермедiальнiсть й емоцшний резонанс / О. П. Воробйова // Вюник Кшвського нацiонального лiнгвiстичного ушверситету. Серiя : Фiлологiя. - 2012. - Т. 15, № 1. - С. 5-11 ; Vorobiova O. P. Smak "Shokoladu" : intermedialnist y emotsiinyi rezonans / O. P. Vorobiova // Visnyk Kyivskoho natsionalnoho linhvistychnoho universytetu. Seriia : Filolohiia. - 2012. - T. 15, № 1. - S. 5-11.
2. Сонин А. Г. Общепсихологические и когнитивные механизмы понимания мультимедийных текстов / А. Г. Сонин // Вопросы психолингвистики. - 2003. - № 1. -С. 43-56 ; Sonin A. G. Obshchepsikhologicheskie i kognitivnye mekhanizmy ponimaniya multimediynykh tekstov / A. G. Sonin // Voprosy psikholingvistiki. - 2003. - № 1.
- S. 43-56.
3. Чахирьян Г. П. Изобразительный мир экрана / Г. П. Чахирьян. - Москва : Искусство, 1977. - 255 с. ; Chakhiryan G. P. Izobrazitelnyy mir ekrana / G. P. Chakhiryan. -Moskva : Iskusstvo, 1977. - 255 s.
4. Bateman J. Multimodal Film Analysis : How Films Mean / J. Bateman, K-H. Schmidt. - London : Routledge, 2011. - 338 p.
5. Interdisciplinary Perspectives on Multimodality : Theory and Practice : Proceedings of the Third International Conference on Multimodality / ed. by A. Baldry and E. Montagna.
- Campobasso : Palladino, 2007. - 387 р.
6. Rajewsky I. O. Intermediality, intertextuality and remediation : A literary perspective on intermediality / I. O. Rajewsky // Intermedialites. - 2005. - № 6. - P. 43-64.
7. Schröter J. Discourses and models of intermediality [Electronic Resource] / J. Schröter // CLCWeb : Comparative Literature and Culture. - 2011. - Vol. 13, № 3. -Mode of access : http://dx.doi.org/10.7771/1481-4374.1790
8. Wolf W. Intermediality / W. Wolf // Routledge Encyclopedia of Narrative Theory / ed. by D. Herman, M. Jahn, M.-L. Ryan. - London : Routledge, 2005. - P. 252-256.
T. & Lukianets
CINEMATIC TECHNIQUES IN A LITERARY TEXT: SEMIOTIC BASIS OF VERBAL TRANSFORMATION
This paper examines the cinematic techniques realized in a literary text. We have differentiated the notion of cinematic techniques in cinematography and its correlative term in cognitive and poetic interpretation, and then further contrasted them to portrait description or filming as well as to literary detail. With regard to different scientific approaches we have presented generalized definition of derivative literary detail as a cognitive and semiotic construct integrated in inhomogeneous structure of literary and cinematic texts.
If the cinematographic text is the adaptation of a literary text, its creation implies the use of the so-called inter-semiotic translation, when verbal signs of the printed text are transformed into non-verbal signs (visual, auditory and behavioral codes). In this case we are talking about the derivative (or transformational) intermediality, i.e. the inter-semiotic transformation of signs within different kinds of art.
Thus, verbal descriptive techniques used to reproduce cinematic techniques in literary texts, in the films are replaced by film editing techniques that include continuity editing, change of focus, eye-line matching with an extreme close-up and an extreme long shot. Although many cinematic techniques correlate with the portrait description of characters or artistic detail in the literary text, they are not identical, as far as they are semiotically transformed throughout the film with the help of movements, actions, speech and sounds.
In a literary text, however, spatial descriptive techniques (spatial and temporal focalization, verbal and holographic modeling of space in the text, verbalization of the geometric perspective in the object description) represent the optical mode of text perception. It is done when there is the verbalization of how the form, the size, the location of the object are described in the flow of the literary text, as well as description of this object by another character or imaginary reader of the text.
Taking into account the fact that verbal descriptive techniques, derivative from cinematography, are created not only by verbal, but also by other semiotic codes, the comprehension and interpretation of these techniques is possible when the two modes of their formation and functioning interfere, namely, textual and cinematic ones.
Key words: inter-semiotic transformation, cinematic techniques, verbal descriptive techniques, artistic detail.
УДК [821.1ПГрш: 821.161.2 Шкляр]-311.3.091
Н. I. Назаренко М. I. ¡вахненко
СПШЬНЕ ТА В1ДМ1ННЕ В РОМАНАХ «ТИХИЙ АМЕРИКАНЕЦЬ» Г. ГР1НА ТА «ЕЛЕМЕНТАЛ» В. ШКЛЯРА
Статтю присвячено вивченню художньог проекци колошальног полтики як сощального, iсторичного та лтературного феномену, представленого в романах украгнського письменника В. Шкляра й англтського прозагка Г. Грта, що дае змогу простежити типологiчнi зб^и та вiдмiнностi в цих творах. Видшено стрижневу проблему творiв обох письменнишв: тема нащональног iдентичностi крагн, як1 здобули
