CC BY
33
Л1ТЕРАТУРОЗНАВСТВО
УДК 821.161.2-3:791.4
Д. О. Безносенко
О. В. Пунша
ЕКРАН1ЗАЦ1Я ЯК НАСЛ1ДОК 1НТЕРМЕД1АЛЬНОГО ПРОЧИТАННЯ Л1ТЕРАТУРНОГО ТВОРУ (НА ПРИКЛАД1 ПРОЗИ I. РОЗДОБУДЬКО)
У статт1 проанал1зовано взаемовплив двох вид1в мистецтв - лтератури й к1но -як вияву процесу Iнтермед1альност1. Окреслено загальш в1дм1нност1 м1ж лтературою I к1но. Розкриваються поняття Iнтермед1альност1 та екратзаци. Особлива увага придшена мехатзмам Iнтермедгального прочитання художньог прози 1рен Роздобудько.
Клю^о^^ слова: екратзащя, Iнтермед1альн1сть, юнематограф, проза, роман.
Постановка науковоТ проблеми та ТТ значення. Народжений порiвняно недавно кшематограф акумулював досвщ i можливосп мистецтв, iсторiя яких вимiрюeться тисячол^ями. Поступово вщтворювати подiбнiсть життя у зримих образах, дослiджувати його не менш глибоко, нiж лiтература, яка i сьогоднi лишаеться першопоштовхом для екранного мистецтва, - основа кшомистецтва. Як зазначае Лариса Брюховецька, якщо глянути на проблему взаемодп лтератури та кiно в широкому культуролопчному контекстi, то вона лише частково вщбивае загальнi процеси, характернi для сучасного мистецтва, постшш контакти рiзних його видiв -об'ективна необхщшсть, викликана життям [1, с. 5].
Взаемодiя лiтератури та кiно е на сьогодш чи не найпопуляршшим рiзновидом дослiдження iнтермедiальностi. Термiн iнтермедiальнiсть з'явився у 80-тi роки в пращ О. Ханзен-Леве, який стверджував, що «за концепщею iнтермедiальностi стопъ загальноприйняте прагнення до обмiну, змшування, пбридизацп» [11, с. 57].
Мета та завдання. Мета статп - проаналiзувати особливостi iнтермедiального перенесення л^ературного твору на екран на прикладi екранiзованих творiв 1рен Роздобудько, виявити особливосп екранiзацiй, розглянути 1хш види. Дослщження реалiзацii принципiв iнтермедiальностi у прозi 1рен Роздобудько значно розширюе фокус аналiзу 1! творчостi, що зумовлюе актуальн1сть цього дослiдження.
Анал1з останн1х досл1джень 1 публ1кац1й. Проблема взаемовпливу юно з лiтературою на сьогодш залишаеться малодослiдженою й актуальною як у лггературознавсга, так i мистецтвознавствi. Тому iнтеграцiя лiтератури та кшомистецтва перетворилась на центральну тему дослщжень для багатьох зарубiжних (Дж. Блустон, Е. Мюррей, Дж. Фелл) i вiтчизняних науковцiв (Л. Брюховецька, Л. Генералюк, Н. Горницька, О. Пунша, О. Дубшша та ш.). У працях О. Дубшшо!' розглядаються питання iнтермедiального прочитання художньо1 лтератури. Так, у статтi «Екрашзащя л^ературного твору як предмет компаративного дослщження» окреслено загальш теоретико-методологiчнi пiдходи до аналiзу iнтермедiального феномену екрашзаци. Науковщ переконанi, що кiнематограф постiйно звертаеться до творiв художньо!' лiтератури, тим самим спричиняе нову хвилю защкавлень темою 1хнього взаемовпливу.
Виклад основного матер1алу. 1нтерес до екрашзацп як феномену iнтермедiальностi виникае у другш половинi ХХ ст. за змшою науково'' парадигми компаративiстики. Визначальною в цьому сенсi стала доповщь американського л^ературознавця-компаративюта Р. Веллека у 1958 рощ на Другому конгрес Мтнародно'' асощацп компаративiстики. Пiзнiше у пращ американського дослщника Г. Ремака з'являеться нове (уже класичне) визначення компаративютики, у якому завданням дисциплши проголошуеться не лише порiвняння одше'' лiтератури з iншою або шшими, а й порiвняння лiтератури з шшими сферами гуманiтарного знання (мистецтва, фiлософiя, iсторiя тощо). Таке узагальнене бачення завдань компаративютики веде i до змiни прiоритетiв всерединi само'' дисциплiни: поряд iз традицiйним мiжлiтературним порiвнянням на перший план висуваеться проблема вщносин лiтератури та шших видiв художньо'' дiяльностi, тобто iнтермедiальнiсть. Саме ця проблема i постае в центрi уваги дослiдникiв.
Пояснюеться це, на думку О. Дубшшо', непересiчною роллю, яку кiнематограф ввдграе в сучасному життi. Природна «^зуальшсть людини», ще й посилена вiзуальною спрямованiстю сучасних засобiв передачi шформацп, робить кiнематограф одним iз центральних художшх медiа сьогодення. Дослiдниця акцентуе, що це найдемократичнiший вид мистецтва, адже людина може не розум^и живопис, не любити музику, не усвщомлювати комунiкативну природу танцю, але словом володiе кожен, так само як кожен у змозi штерпретувати вiзуальнi образи [4, с. 41].
Робота над темою «штература i кшематограф» ведеться за двома векторами: л^ература в кiно та юно в лiтературi. Другий вектор вщбуваеться у площинi мотивно-тематичного зютавлення, iнтертекстуального аналiзу або дослiдження iнтермедiальностi як художнього засобу в л^ературних текстах. Порiвняння такого плану часто здшснюеться в межах iсторико- чи теоретико-л^ературних розвiдок. Вектор «лiтература в кшо» стосуеться насамперед явища екрашзацп л^ературних творiв, дослiдженню якого выводиться особливе мiсце в сучаснiй компаративютищ [4, c. 41].
Побутуе думка, що екрашзащя лiтературних творiв - це свого роду 'хнш переклад з л^ературно'' мови на мову кшо. Але таке твердження е не зовам правильним, оскшьки екрашзащю правомiрно можна вважати окремим видом художньо'1' творчосп. В «Енциклопедичному словнику кшо» подаеться наступне трактування екрашзацп: штерпретащя засобами кшо творiв шшого виду мистецтва [5, с. 510].
Немае сумшву, що лiтература стала основним джерелом образiв для кшо. Величезний багаж л^ературного свiту, накопичений протягом стол^ь, завжди був i е невичерпним базисом для творчого зростання кiнематографiстiв. Проте i кшематограф мае певний вплив на л^ературу, тому взаемозв'язок кiно i художньо'1 прози слщ трактувати саме як процес взаемодп-впливу [8].
Так, Н. Горницька видшяе два типи впливiв кiнематографа на лiтературу: зовнiшнiй (формальш прийоми кiнематографiчностi, що «примусово» вводяться до лггератури, розриваючи п) та внутршнш (власне глибиннi, на основi яких можлива взаемодiя) [2, с. 10]. За специфiчний тип впливу науковець визнае i роль кшо як «каталiзатора»: прихованi можливостi л^ератури активiзуються за рахунок кiно, надаючи враження новизни, прикладами чого слугують монтаж, крупний план, багатоепiзодичнiсть, просторово-часовi зсуви тощо. Так, наприклад, впив кшематографа на лiтературу бачимо у прозi 1рен Роздобудько. На кiнематографiчнiсть п творiв звернула увагу Г. Улюра, яка зауважила, що творам письменнищ притаманш такi кiнематографiчнi прийоми художнього тексту, як сценаршсть, монтаж й вiзуальнiсть [10, с. 148].
Кiно i лiтературу об'еднуе можливiсть просторово-часово'' побудови оповiдi, здатнiсть розкривати лiричне начало i характер героя через емоцюнальний стан. I там, i там обов'язковим е образ-характер. Принципова ж вiдмiннiсть мiж лiтературою i кiно криеться у характерi сприйняття i впливу цих двох видiв творчостi. Лiтература як вид мистецтва оперуе поняттям «слова», що викликае стшю художнi образи, якi виникають у свщомосп читача. Кiно ж - аудiовiзуальне мистецтво, i на глядача впливае зримють зображуваного насамперед. У його сприйнятп бере участь шша система зв'язку: не вщ осмислення - до «внутрiшнього зору», а вiд «зовшшньо!» споглядальностi до запам'ятовування i далi - до багатозначносп чи однозначностi осмислення [1, с. 7].
У статп «Екрашзащя лiтературного твору: семiотичний аспект» О. Дубшша розглядае, у чому полягае специфша перенесення на екран системи образiв лiтературного твору. Переважними засобами характеристики персонажiв у лiтературi дослщниця називае портрет, поведiнку, вчинки та висловлювання. Ц засоби використовуе i кiнематограф. Але результат перекодування часто вражае глядача. Адже для нього персонаж юнуе як уявний образ, зовшшнш план вираження ввдграе вторинну роль. У кшо цей вторинний елемент виходить на перший план, i образ часто приголомшуе рецитента своею тiлеснiстю. Отже, при iнтермедiальному перенесеннi образiв зi сторiнки на екран залишаються сво'' пiдступи: поеднати вщповщну зовнiшнiсть та пластично-тiлесну характеристику персонажа видаеться завданням непростим [3, с. 91-92].
Невщповщнють л^ературного та кшоперсонажа можна побачити в екрашзацп роману 1рен Роздобудько «Пастка для жар-птищ». У прозовому творi, як у фшьм^ фiгуруе один з головних персонажiв - Лiлiана. Письменниця подала дуже щкаву особливiсть зовшшносп жшки: «...одне око Лiлiани Олепвни було зеленкувате, а друге - блакитне. I вщ погляду цих очей у Вiри десь усередиш - ближче до шлунку -пщнялася хвиля солодкаво'' нудоти. Так iнодi бувае, коли раптом бачиш щось надто потворне або неприродно прекрасне» [9, с. 21]. Взагалi крiм зовшшньо!' краси, в цш жiнцi немае жодно'' риси, яка б могла сприйматися позитивно. I саме рiзнокольоровi оч^ якi Лшана, до речi, приховуе за темними окулярами, вказують на подвшшсть натури - гарна в зовш, жорстока всередиш. Адже вона здае матср у притулок для старих акторiв, батька в закриту наркологiчну клшшу, викресливши 'х зi свого життя, бо взяти вiд них бшьше нiчого. У фiльмi ж перед нами приваблива жшка з арими очима. Хоча гра акторки (Свгглана Ходченкова) вiдповiдае негативному образу Лшани, проте вiдсутнiсть рiзнокольорових очей позбавляе жшку «родзинки», яка несе певне смислове навантаження на сприйняття образу.
Проблема спiввiдношення л^ературного та кiноперсонажа не вичерпуеться лише простою зовшшньою схожiстю. Дуже часто образи геро'в у кiнофiльмi набувають дещо iншого значення, нiж у оригшаль Наприклад, в екранiзацii роману 1рен Роздобудько «Гудзик» iсторiя знайомства Дениса та Лiзи подаеться спрощеною. Як наслiдок, трактування цiеi важливо' сцени в екранiзацii суттево змшене, через що й образ Слизавети Тенецько'' сприймаеться iнакше.
Розглянемо спочатку, як розгорталися поди в ромаш. Письменниця зображуе декшька зустрiчей Дениса та Лiзи. Пiд час знайомства саме Лiза запропонувала Денису тти в гори, але потiм жшка загадково зникае. Друга зус^ч вщбуваеться бiля басейну. Тiльки тодi Лiза називае свое iм'я: «Не напружуйся, мене звати Лiза. Ти ж це хо^в дiзнатися?» [8, с. 36]. Варто звернути увагу на той факт, що тд час першо'' зустрiчi вона вiдмовляеться знайомитись (жшка не сподiвалася на наступну зус^ч iз юнаком).
Неодноразово геро! бачилися протягом п'яти дшв вiдпочинку в щальш, в юнозаль Пiд час походу у гори вщбулася остання, найважливiша, зустрiч. Хлопець вже до нестями закоханий у Лiзу: «Я вже кохав й! Боявся зайвого разу глянути на не! -вiд цього в мене рiзало в очах, як вщ спалаху лампи» [8, с. 52]. У горах, провiвши з Лiзою едину нiч пристрастi, Денис закохався на все подальше життя. Для розумшня образу Слизавети важливо також зазначити, що це була друга шч, якi вони провели разом у горах - тд час першо! Лiза перервала розмову i лягла спати.
Повернемося до фшьму. 1рен Роздобудько залишила лише одну зус^ч героХв. Денис сам виршуе йти з Лiзою. Вони приходять до скали прощення, потсм губляться у лiсi, через що 1м доводиться ночувати у знайденому куреш. Помiтно, що в екрашзацп вимальовуеться дещо iнший характер поведшки Лiзи. У романi жшка довго вагалася перш шж пiддатися почуттю, одразу попередила, що в не! е дитина, та вiд Дениса !й нiчого не потрiбно: «Свое життя не збираюся змiнювати жодним чином. Ця хвилина мине, а ти потсм почнеш переслiдувати мене... Мет це не потрiбно. Розумiеш?» [8, с. 62]. У фiльмi Лiза спочатку вiддаеться пристрастi, а вже потсм дае юнаку зрозум^и, що для не! це шчого не означае, i зникае. Як бачимо, в екрашзацп геро!ня постае бшьш легковажною i розкутою.
Отже, екрашзащя лiтературного твору - явище досить складне, суперечливе для уйх сторiн цього процесу. Г! основною проблемою залишаеться протирiччя мiж чистим шюструванням лiтературного твору i вщходом у велику художню незалежнiсть. Через це виокремлюють рiзнi види екрашзацш. Так, Л. Нехорошев видiляе таю основш види: переказ-iлюстрацiя, нове прочитання, перекладення. Переказ-шюстращя - це найменш творчий спойб екрашзацп [6]. Вш характеризуеться найменшою вiддаленiстю фiльму вщ тексту лiтературного твору, що екрашзуеться. Текст скорочуеться або збiльшуеться за рахунок фрагмешив з iнших творiв того ж письменника; прозовi описи думок геро!в переходять у форму дiалогiв та монологiв, в рiзнi види закадрово! мови.
Нове прочитання - це т фшьми-екрашзаци, у титрах яких ми зустрiчаемо пщзаголовки: «за мотивами ...», «на основi ...», «варiацii на тему...» [6]. Цей вид екрашзацп передбачае надзвичайно активне впровадження юнематографютсв у тканину першоджерела - аж до повного !! перетворення. Автор екрашзацп розглядае лгтературний оригшал як матерiал для створення свого фшьму, використовуючи рiзноманiтнi способи трансформацп лiтературного тексту: осучаснення класики, перенесення дп оригiналу в шший час i в шшу кряХну, переклад фiльму в шший у порiвняннi з лiтературним джерелом вид сюжету.
Перекладення - споаб екрашзацп, що характеризуеться активно перетворюючим ставленням до л^ературного першоджерела. У цьому випадку мета екранiзаторiв тд час перекладення полягае не у створенш свого фшьму на матерiалi оригшалу, а в донесеннi до глядача су^ класичного твору, особливостей письменницького стилю, духу оригшалу, проте за допомогою специфiчних засобiв юнооповвд [6].
Проаналiзувавши вiдмiнностi сюжету ромашв 1рен Роздобудько «Гудзик» та «Пастка для Жар-птицi» та iхнi трансформацп пщ час екранiзацii, можна стверджувати, що перед нами такий тип екрашзацп як нове прочитання, осюльки основш сюжетш лши роману не зазнали ютотних змiн, а скорочення та нововведення пов'язаш з намаганням адаптувати сюжет до кiноестетики. Хоча трансформацшних дiй у сюжетi роману «Гудзик» бшьше, нiж роману «Пастка для Жар-птищ». Адже фiнал у фiльмi змiнений на позитивний. Письменниця наголосила на тому, що фшьм «Гудзик» варто сприймати окремо вщ книги, що роман - лише пщгрунтя для фшьму.
Перед нами рiзнi твори навт за жанровою своерщшстю. За визначенням само! авторки, 11 «Гудзик» - це психологична драма. Хоча на перший погляд може здатися, що
сюжет роману подiбний до бiльшостi мильних опер - нероздiленi почуття, parnmi 3ycTpÍ4Í, iронiя долi, проте чим дал^ тим бiльше замислюешся над фшософськими проблемами сенсу життя, кохання, зради. З фшьмом все значно проспше - це типова мелодрама з типовим хепьендом.
Питання про ступшь адекватностi кiнематографiчного i л^ературного творiв у кожному окремому випадку виршуеться по-своему. Режисер сам для себе обирае шлях перекодування художнього твору. Незаперечним е лише факт необхщносп збереження основно'1 ще'1' першоджерела.
Висновки й перспективи подальшого дослщження. З'явившись майже столiття тому, кшематограф став невiд'емною частиною сучасного життя. Результатом взаемодп кiно i л^ератури е екранiзацiя, що сприймаеться як своерщний переклад з мови лгтератури на мову кiно. Лiтератyра надае кшематографу сюжетну лiнiю фiльмy, шакше кажучи - сценарiй, а кшомистецтво не просто дублюе його як основу, а використовуе i трансформуе здобутки л^ературш в новий художнш твiр вiдповiдностi до закономiрностей та особливостей мистецтва екрану. Цей процес iнтермедiального прочитання л^ературного твору - тема для безкшечних дискyсiй як для л^ературознавщв, так i для кшематографютсв.
Використання кiнематографiчних технiк значною мiрою модифiкyвало наративнi стратеги письменниюв. Як було зазначено вище, кiнематографiчнiсть е однiею з домiнyючих ознак творчосп 1рен Роздобудько. Сценарний досвщ украшсько'1' письменницi добре вiдчyтний у ii прозi. Конкретнiсть i деталь, крупноплановють в описах викликають ефект кшоперегляду. Завдяки цим основним характеристикам романи 1рен Роздобудько легко пщдаються екранiзyванню.
Список використано¥ л1тератури
1. Брюховецкая Л. И. Литература и кино : проблемы взаимоотношений : лит.-критич. очерк / Л. И. Брюховецкая. - Киев : Рад. письменник, 1988. - 183 с. ; Bryukhovetskaya L. I. Literatura i kino : problemy vzaimootnosheniy : lit.-kritich. ocherk / L. I. Bryukhovetskaya. - Kiev : Rad. pismennik, 1988. - 183 s.
2. Горницкая Н. О границах взаимодействия кино и литературы / Н. Горницкая // Зримое слово. Кино и литература : диалектика взаимодействия : сб. ст. - Ленинград : Искусство : Ленингр. отд-ние, 1985. - С. 3-59 ; Gornitskaya N. O granitsakh vzaimodeystviya kino i literatury / N. Gornitskaya // Zrimoe slovo. Kino i literatura : dialektika vzaimodeystviya : sb. st. - Leningrad : Iskusstvo : Leningr. otd-nie, 1985. -S. 3-59.
3. Дубшша О. Екрашзащя литературного твору: семютичний аспект / О. Дубшша // 1ноземна фшолопя. - 2014. - Вип. 126 (1). - С. 89-97 ; Dubinina O. Ekranizatsiia literaturnoho tvoru : semiotychnyi aspekt / O. Dubinina // Inozemna filolohiia. - 2014. -Vyp. 126 (1). - S. 89-97.
4. Дубшша О. Екрашзащя л^ературного твору як предмет компаративного дослщження / О. Дубшша // Слово i час. - 2016. - № 2. - С. 40-53 ; Dubinina O. Ekranizatsiia literaturnoho tvoru yak predmet komparatyvnoho doslidzhennia / O. Dubinina // Slovo i chas. - 2016. - № 2. - S. 40-53.
5. Кино : Энциклопедический словарь / гл. ред. С. И. Юткевич ; редкол. : Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. - Москва : Сов. энциклопедия, 1986. - 640 с. ; Kyno : Entsyklopedycheskyi slovar / hl. red. S. Y. Yutkevych ; redkol. : Yu. S. Afanasev, V. E. Baskakov, Y. V. Vaisfeld y dr. - Moskva : Sov. еntsyklopedyia, 1986. - 640 s.
6. Нехорошев Л. Драматургия фильма : учеб. / Л. Нехорошев. - Москва : ВГИК,
2009. - 342 с. ; Nekhoroshev L. Dramaturgiya filma : ucheb. / L. Nekhoroshev. - Moskva : VGIK, 2009. - 342 s.
7. Пунша О. Кшофшащя украшського лiтературного дискурсу (20-30-tí роки ХХ столггтя) : моногр. / О. Пунша. - Донецьк : ДонНУ, 2012. - 332 с. ; Punina O. Kinofikatsiia ukrainskoho literaturnoho dyskursu (20-30-ti roky XX stolittia) : monohr. / O. Punina. - Donetsk : DonNU, 2012. - 332 s.
8. Роздобудько I. Гудзик : роман / I. Роздобудько. - Харкiв : Фолю, 2007. - 222 с. ; Rozdobudko I. Gudzyk : roman / I. Rozdobudko. - Kharkiv : Folio, 2007. - 222 s.
9. Роздобудько I. Пастка для жар-птиц : роман / I. Роздобудько. - Харюв : Фолю,
2010. - 159 с. ; Rozdobudko I. Pastka dlia zhar-ptytsi : roman / I. Rozdobudko. - Kharkiv : Folio, 2010. - 159 s.
10. Улюра Г. Театр : помилковють аксюми / Г. Улюра // Кшвська Русь. - 2006. -Кн. II : Iлюзiя. - С. 144-149 ; Uliura H. Teatr : pomylkovist aksiomy / H. Uliura // Kyivska Rus. - 2006. - Kn. II : Iliuziia. - S. 144-149.
11. Ханзен-Леве Оге А. Интермедиальность в русской культуре. От символизма к авангарду / Оге А. Ханзен-Леве. - Москва : РГГУ, 2016. - 450 с. ; Khanzen-Leve Oge A. Intermedialnost v russkoy kulture. Ot simvolizma k avangardu / Oge A. Khanzen-Leve. -Moskva : RGGU, 2016. - 450 s.
Стаття надшшла до редакцп 25.10.2017.
D. O. Beznosenko O. V. Punina
FILM ADAPTATION AS A RESULT OF THE INTERMEDIATE READING OF LITERARY WORK (BASED ON IRENE ROZDOBUDKO'S PROSE)
This article highlights the issues of literature with cinematography. The concepts of intermedialism and film adaptation are revealed. Literature is the basis for the creative growth of cinematography. However, cinema also has an impact on literature. Therefore, the intemrconnection of cinema and artistic prose should be interpreted precisely as a process of interaction-influence. These phenomena of culture are still poorly understood, but the scientific analysis will help to cast light on contemporary cultural processes. The works of modern researchers concerning discussing problem are examined.
Considering cinema from the standpoint of the merger of arts it is necessary to highlight a complex internal organization of the genre and to define the general differences between literature and cinema. The word is one of the most important means of transferring information, yet not the principal one. Literature is entirely different from cinema, as it uses only one way of transferring information. Consequently, the process of making a movie novel is connected with converting information from one form into the other.
Film adaptation is the result of the interaction of cinema and literature. The main problem of screen adaptation remains the contradiction between a pure illustration of a literary work and a departure from great artistic independence. L. Nekhoroshev distinguishes the following types of adaptations: retelling-illustration, new reading, transposition. The director chooses for himself a way of transcribing an artistic work. The fact of the need to preserve the main idea of the original source is indisputable.
Cinema is a universal genre of art. When printed text comes to life on the screen -a very great responsibility falls on those who have to disguise a certain character. The problem of image perception of film stars from the point of view of their «naturalness» -are investigated in the article an actor should be a universal recipient so as to maximally
approach to the characters, to live with them side by side, and to understand what the goal of the author who created this masterpiece is.
Particular attention is paid to the mechanisms of intermediate reading Irene Rozdobudko's prose. Cinematography is one of the dominant signs of creativity her. Specificity and detail, large-scale in the descriptions cause the effect of cinema inspection. Due to these basic characteristics, Irene Rozdobudko's novels are easily subjected to filming .
Key words: intermediality, cinematography, literature, film adaptation, prose, novel.
УДК 821.161.2-343-93
М. В. Варданян
КОНЦЕПТ «УКРА1НА» В ДУХОВНИХ РЕФЛЕКС1ЯХ ПИСЬМЕННИК1В УКРА1НСЬКО1 Д1АСПОРИ: М1ФОПОЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
У статтi розглядаеться реалiзацiя концепту «Украгна» в лiтературi для дтей та юнацтва письменниюв украгнськог дiаспори. Цей концепт е домтантним у концептосферi «Свого» укра'гнщв. Його розкриття здтснюеться через поеднання трьох св^в: минулого, сучасного, майбутнього.
Клю^о^^ слова: украгнська дiаспора, дитяча лтература, образ Украгни, мiфосвiт, поколтня, легенда.
Батьювщина, рщний край, Украша - типовi образи, що знаходять в лiтературi рiзноманiтнi вияви духовних рефлексш укра'нських письменниюв ХХ ст. Причини денацiоналiзацii, пробудження самосвщомосп, юторична пам'ять, тзнання свого коршня - це т питання, що зараз максимально хвилюють укра'нське суспшьство. У цьому аспект щкавим i актуальним видаеться дослщження вираження концепту «Украша» в дитячш лiтературi письменниюв украшсько! дiаспори, яка наразi не вивчена у сучасному л^ературознавствг
У сво'х мiркуваннях виходимо з того, що художш тексти письменникiв украшсько!' дiаспори складають цiлiсну систему концептiв, серед яких у цш концептосферi домшантним е «Укра'на». З огляду на сказане спробуемо (1) визначити та простежити способи реалiзацii концепту «Украша» у низщ творiв, призначених для д^ей та юнацтва; (2) довести, що пласт цих текспв з концептом «Украша» доцшьно розглянути з позицп мiфопоетики. До вивчення природи мiфу зверталися Р. Барт, Е. Ленг, Е.-Б. Тайлор, Н. Фрай, Дж.-Дж. Фрезер тощо. Вивчення мiфотворчостi укра'нських письменникiв ставало предметом розгляду Г. Грабовича, Г. Левченко, Я. Полщука тощо, яю розумiють мiф «як iманентно притаманнi художньому твору вияви авторсько' свiдомостi, як шдивщуальш версii мiфологiчноi чи релiгiйноi картини св^у, котрi в рiзнi перюди розвитку лiтератури та в рiзних стилях зазнають певних модифiкацiй (...), однак цiлiсна структура метамiфу збер^ае в них чиннiсть унiверсальноi архетипно'' матрицi» [2, с. 11]. Стосовно об'екту нашого дослiдження -творiв для дiтей, то варто припустити, що через них письменники дiаспори прагнули ввести дитину-читача до св^у культури укра'нського народу, а тому сукупшсть таких текстiв утворила розгорнутий цшсний колективний культурний мiф, що пов'язаний зi становленням державницько'' Укра'ни. Як слушно зауважила Н. Ханенко-Фрiзен:
