CC BY
21
Т.Ю. Юзвенко, К.О. Зуев, Д.Г. Когут
ЯКИЙ ПРЕПАРАТ З ГРУПИ ПОХ1ДНИХ СУЛЬФАН1ЛСЕЧОВИНИ ДОДАТИ ДО МЕТФОРМ1НУ?
Украгнський науково-практичний центр ендокринног хгрурги, трансплантаци ендокринних оргашв i тканин МОЗ Украгни, Кигв
Досягнення цтьових показниюв глкем!чного контролю (глкованого гемоглобну - HbAlc, глкеми натще та постпранд1альноТ) нараз! вва-жаеться необхщною умовою профшактики ускладнень у хворих на цукровий д1абет 2-го типу (ЦД-2) [1]. Для виршення ц1еТ задач! в арсенал! сучасного лкаря е достатня кшькють лкарських засоб1в, як сприяють тривалм ком-пенсаци вуглеводного обм!ну.
Разом ¡з тим, як свщчать дан рутинноТ icni-ычноТ' практики та результати великомасштаб-них досл!джень, переб!г ЦД-2 мае прогресую-чий характер ¡з неодмшним "ухиленням" пац!ент!в в!д досягнутих нормальних значень mi-кем!Т внасл!док зниження ефективност! призна-ченоТ ран!ше цукрознижувальноТ терап!Т. Так, за даними дослщження ADOPT, у якому взяли участь 4351 патент ¡з вперше виявленим ЦД-2, необхщнють призначення другого цукро-знижувального препарату, обумовлена наро-станням пперглкеми, з'являлася вже через 4 роки на тл! монотерапи метформ!ном i роз!гл!-тазоном i через 3,3 року на тл! терапи гл!бен-клам!дом [2]. Аналопчну картину продемонстру-вало досл!дження UKPDS, в якому включен! до групи нтенсивного контролю глкеми шляхом монотерапи метформ!ном, !нсул!ном або пох!д-ними сульфаылсечовини (ПСС) пац!енти, як! раыше не отримували цукрознижувальноТ те-рапи, протягом 1-6 рок!в в!д початку л!кування д!йшли декомпенсац!Т вуглеводного обмну [3]. Результати обох досл!джень свщчать, що зниження ефективност! цукрознижувальних препа-рат!в супроводжуеться прогресуючою втратою функци бета-кл!тин, яку визначали за показни-ком НОМА (Homeostasis Model Assessment) [2, 3]. Отже, значна кшькють пац!ент!в вже у най-ближч!й перспектив! п!сля !н!ц!ац!Т цукрознижувальноТ терапи потребують комбнованого л!ку-вання !з застосуванням двох препарат!в.
У переважн!й б!льшост! кл!н!чних кер!вних пос!бник!в !з ведення хворих на ЦД-2 метфор-
м!н пропонуеться як препарат першого вибору для вс!х пац!ент!в, як! не мають протипоказань до його застосування [4-8]. Широке викорис-тання метформ!ну в усьому св!т! обумовлено його високою ефективнютю, безпечнютю та доброю стерпн!стю [9, 10]. Протипперглкем!ч-на д!я у поеднаны з в!дсутн!стю ризику г!погл!-кеми [11], в!дсутн!сть зб!льшення маси тта на тл! л!кування [12], позитивний вплив на лтщний проф!ль [13], протиагрегантна д!я [14], запоб!-гання процесам глкування [15], висока ефек-тивн!сть у проф!лактиц! макро- та м!кросудин-них ускладнень д!абету [16], а також нещодав-но вщкрита здатн!сть метформ!ну зб!льшувати вм!ст нкретиыв у плазм! кров! хворих на ЦД-2 [17] - ус! ц! переваги роблять даний препарат справд! "золотим стандартом" для старту цукрознижувальноТ терапи. Проте, якщо урахувати обмежену ппоглкем!чну активнють препарату (у середньому близько 1,5% вщ вихщного р!вня HbA1c), видаеться неможливим компенсувати вуглеводний обм!н у пац!ента з вихщним р!внем HbA1c >9% за допомогою лише монотерапи метформном. Саме тому в останых рекомен-дац!ях ADA/EASD (2012) пропонуеться ус!м патентам !з вих!дним р!внем HbA1c >9% почи-нати л!кування одразу з призначення двох цукрознижувальних препарат!в, одним з яких мае бути метформн [4].
Обираючи цукрознижувальний препарат, у тому числ! препарат !з групи ПСС, лкар керу-еться насамперед даними, отриманими у ход! великих досл!джень, проведених за вс!ма канонами доказовоТ медицини. Одне з таких дослщ-жень, а саме дослщження ADVANCE, надало усьому ендокринолопчному св!тов!, по сут!, нову ф!лософ!ю цукрознижувальноТ терапи. Його результати, опублковаы 2008 року, продемонстру-вали, що комбнована цукрознижувальна тера-п!я на баз! глклазиду МВ, за допомогою якоТ досягли п!дтримання р!вня HbA1c <6,5% протягом 5,5 року у 11 140 хворих на ЦД-2, не приве-
ла до зниження найважыших юнцевих точок. А саме, тератя ¡з застосуванням гл1клазиду MB не привела до зниження ризику як макроваску-лярних под¡й (смерт¡, ¡нфаркту мюкарда, ¡нсуль-ту, захворювань периферичних артерм, серце-воТ недостатност¡), так ¡ м¡кроваскулярних ускладнень (ретинопат¡ï, нейропат¡ï), а також де-менц¡ï: в¡дносний ризик (BP) склав 0,93; 95% дов^чий ¡нтервал (Д1) 0,83-1,06; р=0,28 для смертност та BP 0,94; 95% Д1 0,84-1,06; р=0,32 для макросудинних подм, тобто в обох випад-ках зм¡ни були нев¡рог¡дними [18].
бдиним позитивним винятком у низц невдач можна назвати зниження частоти нових випадюв д¡абетичноï нефропат¡ï та ïï прогресування (BP 0,79; 95% Д1 0,66-0,93; р=0,006) [18]. Але цей ефект, хоча й привю до в^опдного зменшення к¡лькост¡ нових випадюв виявлення пац¡eнт¡в ¡з термЫальною стад¡eю хрон¡чного захворювання нирок (BP 0,35; 95% Д1 0,15-0,83; р=0,02), про-те, у к¡нцевому рахунку, не сприяв зниженню смертност¡ пацюнтю ¡з хрон¡чною нирковою не-достатыстю внасл¡док прогресування д^бетич-ноï нефропати (BP 0,85; Д1 0,45-1,63; р=0,63) [19].
B ¡ншому великому дослщжены - ACCORD, не менш значущому за важлив¡стю отриманоï у ньому ¡нформаци, що стосуеться л¡кування ЦД-2, також було отримано вражаюч¡ даы щодо ефек-тивност¡ та безпечност комб¡нованоï цукрозни-жувальноï терап¡ï. До участ у досл¡дженн¡ ACCORD було залучено 10 251 хворого на ЦД-2. У грут ¡нтенсивного глкемнного контролю шляхом ескалацп цукрознижувальноï терап¡ï п¡сля зниження вмюту HbA1c <6,0% ¡ п¡дтримання його на цьому цтьовому р¡вн¡ протягом у середньо-му 3,5 року вщзначено п¡двищення смертност¡ пац¡eнт¡в (5% проти 4% у грут стандартно!' терапи, р=0,04) [20]. Bнасл¡док цього дослщжен-ня було достроково припинено.
На цьому ™ здаеться дещо дивним виявле-не в грут ¡нтенсивно( терап¡ï в¡рог¡дне зниження частоти нефатального ¡нфаркту мюкарда (3,6% проти 4,6% у грут стандартно)' терапи, р=0,004) [20]. I це при тому, що у дослщжены ACCORD переважна бшьшють пацюн^в у груп¡ ¡нтенсивного контролю поряд ¡з ПСС тметри-дом (78,2% в основый груп¡ ¡ 67,6% у грут по-р¡вняння) отримували також роз¡гл¡тазон (91,2% ¡ 57,5% вщповщно), що значно б¡льше, ыж у досл¡дженн¡ ADVANCE (т¡азол¡динд¡они отримували 17% пацюн^в у грут ¡нтенсивно'|' терап¡ï та 11% у контрольна груп¡) [18, 20].
За даними опублкованого 2007 року мета-анал¡зу, у 42 плацебо-контрольованих дослщ-женнях тривал¡стю понад 24 тижы з вивчення ефективност¡ та безпечност роз¡гл¡тазону було виявлено в¡рог¡дне збтьшення частоти ¡нфаркту м¡окарда (на 43%, BP 1,43; 95% Д1 1,03-1,98; р=0,03) ¡ серцево-судинноï смертност (BP 1,64; 95% Д1 0,98-2,74; р=0,06) на тл¡ застосування цього препарату [21]. Незадовшьш результати терапи роз^тазоном п¡дтвердили п¡зн¡ше дан¡ ¡ншого мета-анал¡зу, в якому виявлено, що те-рап¡я роз¡гл¡тазоном асоц¡юeться з ростом ризику ¡нфаркту мюкарда на 46% (BP 1,16; 95% Д1 1,07-1,24; р<0,001), серцево( недостатност -на 37% (BP 1,22; 95% Д1 1,14-1,31; р<0,001), а також ¡з п¡двищенням смертност¡ (BP 1,14; 95% Д1 1,09-1,20; р<0,001) пор¡вняно з терап¡eю пю-глтазоном [22]. Якщо взяти до уваги ц дан¡, не можна не вщзначити високу кард¡опротективну активн¡сть гл^етриду, який, незважаючи на негативне "сусщство" з роз¡гл¡тазоном у при-значеннях лкар^ - учасник¡в досл¡дження ACCORD, все ж таки спромкся в^опдно зменши-ти частоту нефатального ¡нфаркту мюкарда.
Детальний анал^ прояснюе причини, що призвели до незадовтьних результат¡в дослщ-жень ADVANCE та ACCORD. Так, збтьшення у цшому смертност¡ серед хворих у дослщжены ACCORD пояснюеться, перш за все, пщвище-ною смертн¡стю "вразливих" категорм пацюн-т¡в - ос¡б похилого в^, з тривалим терм¡ном дебету, високим ризиком явноï та безсимптом-ноï г¡погл¡кем¡ï, серцево-судинними ускладнен-нями в анамнезу тяжкими супутн¡ми захворю-ваннями. Цю неоднор¡дн¡сть популяц¡ï пацюнтю ¡з ЦД-2 необх¡дно враховувати. Сьогоды стае очевидним, що деяким категортм хворих про-типоказано пост¡йне тдтримання фЫолопчно-го р¡вня HbA1c <6,0-6,5%, що його у дослщжен-нях ADVANCE та ACCORD намагалися досягти для вск пацюн^в. На п¡дстав¡ анал¡зу даних, отриманих у ход¡ досл¡джень ACCORD, ADVANCE ¡ VADT, переглянуто п¡дходи до визначення ¡нди-в¡дуальних ц¡лей гл¡кем¡чного контролю (рис. 1) [18, 20, 23, 24].
Отже, основы результати дослщження ACCORD, а саме збтьшення смертност в груп¡ ¡н-тенсивного контролю, аж н¡як не применшують позитивних якостей глметриду як ефективного цукрознижувального засобу, а сприяння зниженню частоти нефатального ¡нфаркту мюкарда, попри стльне застосування з роз^тазоном, свд
Подход к управлению
гипергликемией менее строгие
более строгие
Ресурсы, системе поддержки доступны ограничены
Рис. 1. 1ндив '1дуал '1зац1я цлей гл'1кем'1чного контролю [24].
чить на користь гл!меыриду пор!вняно з гл!клази-дом МВ, який, за даними дослщження ADVANCE, не впливае на частоту макросудинних под!й.
Кр!м того, за даними низки обсервац!йних досл!джень, ефективысть !, найголовн!ше, без-печн!сть р!зних ПСС, що Тх призначають додат-ково до метформ!ну за його недостатньоТ ефек-тивност!, не е однаковими. Як виявило Флорен-тмське досл!дження, у ход! ретроспективного анал!зу 1108 !стор!й хвороби пац!ент!в !з ЦД-2, за пер!од спостереження близько 2,3 року що-р!чна смертысть була найвищою у раз! поед-нання метформ!ну з гл!бенклам!дом - 8,7% [25]. На тл! лкування комб!нац!ею метформ!ну та ре-паглЫщу смертн!сть становила 3,1% (р=0,002), метформ!ну та гл!клазиду - 2,1% (р=0,001), а найнижчою була на тл! комбнацп метформ!ну з гл!меп!ридом - 0,4% (р<0,0001) [25]. Тобто, у даному дослщжены смертн!сть на тл! лкування комбна^ею метформ!ну з глклазидом переви-щувала таку для пац!ент!в, як! л!кувалися комб!-нац!ею метформну з гл!меп!ридом у 5,25 разу, хоча р!зниця не була в!рогщною (р=0,783) [25].
Що ж е причиною вищоТ кард!опротективноТ ефективност! гл!меыриду (препарату Амарил®) у пор!внянн! з ншими пох!дними сульфаылсе-човини? На наш погляд, вщповщь на це питан-ня може дати анал!з фармаколог!чних особли-востей гл!меп!риду.
Цукрознижувальна активысть ПСС визнача-еться двома складовими: здатыстю стимулю-вати секрецю !нсул!ну бета-кл!тинами та поза-панкреатичними ефектами. Одним !з таких позапанкреатичних ефект!в е здатн!сть ПСС впливати на чутливють тканин до Ысулну, змен-шуючи Тх !нсул!норезистентн!сть.
Похщы сульфан!лсечовини спроможн! зни-жувати нсулнорезистентысть периферичних тканин шляхом активац!Т пром!жних ланок пост-рецепторного фосфол!п!дного ланцюга всере-дин! кл!тини для передач! сигналу ЫсулЫу. Най-важн!шою пром!жною ланкою фосфол!п!дного ланцюга, яку активують препарати сульфаыл-сечовини незалежно вщ !нсул!ну, е фосфол!па-за С кл!тинноТ мембрани. Активац!я фосфол!па-зи С запускае ц!лий каскад наступних реакцй Зб!льшуеться синтез !нозитолфосфогл!кану та д!ацилглщеролу. Д!ацилгл!церол активуе зв'язан! з мембраною !зоферменти протеТнк!нази С, як!, у свою чергу, викликають транслокац!ю бшюв-транспортер!в глюкози GLUT1 ! GLUT4 у кл!тинну мембрану. Зб!льшення юлькост! б!лк!в-транспор-тер!в GLUT1 ! GLUT4 у кл^иный мембран! стиму-люе перенесення глюкози до кл!тини [26, 27].
Слщ зазначити, що препарати сульфаншсе-човини мають неоднакову позапанкреатичну активн!сть щодо п!двищення чутливост! тканин до !нсул!ну. Найактивн!ше з похщних сульфан!л-сечовини стимулюе фосфолтщний шлях !, в!д-пов!дно, найефективыше впливае на !нсул!но-резистентн!сть гл!меп!рид (Амарил®), найменший ефект справляе тбенкламщ, гл!клазид ! гл!п!-зид займають пром!жне положення [28, 29].
Варто пщкреслити адитивн!сть впливу ком-бнацп метформ!ну та гл!меп!риду на резистен-тн!сть до !нсул!ну. У дослщжены V. Bermudez et al. у 70 хворих на ЦД-2 додавання гл!метриду до метформ!ну викликало бтьш виражене змен-шення !ндексу Ысул^орезистентност! HOMA, н!ж монотерап!я метформ!ном (на 65,3%; р<0,01), що, врешт! решт, привело до б!льш вираженого зниження глкеми натще та постпранд!альноТ [30].
Дан! щодо позитивного впливу комбнацп гл!метриду (препарат Амарил®) !з метформ!ном на серцево-судинну систему можна також по-яснити протиатеросклеротичними ефектами обох препарат!в. У низц! досл!джень in vitro та in vivo тметрид продемонстрував здатн!сть зменшувати ендотел!альну дисфункцю - ран-н!й прояв атеросклерозу. Так, у дослщжены in vitro експозиц!я ендотел!альних кл!тин коронар-них артерм людини гл!меп!ридом, на вщмЫу в!д гл!бенклам!ду, привела до в!рогщного п!двищен-ня р!вня ун!версального вазодилататору - оксиду азоту (NO) [31]. За даними ншого досл!д-ження з використанням т!еТ ж судинноТ модел!, зб!льшення синтезу NO на тл! терапп гл!меп!ри-дом, але не гл!бенкламщом пов'язано з пщви-
щенням активност ендотел^льно'Т NO-синтази (eNOS) [32].
Здатнють тметриду, на вщмшу вщ гл1бен-кламщу, уповшьнювати прогресивний рют ате-росклеротичних бляшок у тварин на тл1 пперхо-лестериновоТ дюти довели Shakuto S. et al. [33]. Ще одыею складовою протиатеросклеротичноТ д!Т комбнаци метформну з гл1метридом е по-зитивний вплив цих препарат^ на атерогенний профшь лтщщ кров1 у хворих на ЦД-2. У до-слщжены Shimpi R.D. et al. ¡з прямим пор^нян-ням двох груп хворих на ЦД-2, як отримували додатково до метформну гл¡меп¡рид або гли бенклам¡д, протиатерогенну д¡ю справляла лише комбшацт метформ¡ну з гл¡меп¡ридом [34]. Причому терап¡я метформ¡ном ¡ тметридом протягом 12 тижн¡в, на вщмшу в¡д групи порв няння, в якм зм¡ни л¡п¡дного спектра кров¡ не були в¡рог¡дними, дозволила досягти в^огщно-го зниження р¡вня загального холестерину (р<0,0001), тригл¡церид¡в (р<0,01) ¡ лшопроте'Т-н¡в низькоТ щ¡льност¡ (ЛПНЩ) (р<0,001), а та-кож пщвищення р¡вня л¡попротеТн¡в високоТ щть-ност (ЛПВЩ) (р<0,05) [34]. У даному дослщ-женн¡ в¡рог¡дн¡ в¡дм¡нност¡ на користь терапп гл¡меп¡ридом ¡ метформшом пор¡вняно з комби нац¡eю гл^енкламщу та метформ¡ну було отри-мано ¡ для показник¡в гл¡кем¡чного контролю: зниження р^ня HbA1c склало 1,4% ¡ 1,2% вщ-пов¡дно (р<0,05) [34].
ЦД-2 супроводжуеться п¡двищеною здатыс-тю до зс¡дання кров¡ та схильыстю до арте-р¡альних тромбоз^ [35]. У досл¡дженн¡ Ozaki Y. et al. in vitro було виявлено протиагрегантну дю тметриду (препарату Амарил®), зумовлену виб¡рною блокадою циклооксигенази (ЦОГ) ¡з наступним пригн¡ченням перетворення арахщо-новоТ кислоти на тромбоксан-А2, який стиму-люе агрегац¡ю тромбоцит^ [36]. Дан¡ того ж дослщження св¡дчать, що гл¡бенклам¡д пригы-чуе як ЦОГ, так ¡ 12-лшооксигеназу, яка катали зуе перетворення арахщоново'Т кислоти на лей-котр¡eни, у той час як ^¡клазид не справляе н¡якоТ д¡Т ан¡ на ЦОГ, ан на 12-л¡пооксигеназу. Автори пояснюють впливом на метаболам арахщоновоТ кислоти виявлене ними у даному до-слщжены упов¡льнення прогресування атеро-склеротичноТ бляшки.
Вплив ПСС на захисний перерозпод¡л крово-б^ в серцевому м,яз¡ у вщповщь на ¡шем¡ю -M¡шем¡чне прекондицювання" - давно в¡домий [37]. Перехресний вплив на кал¡eв¡ канали бета-
кл¡тин п¡дшлунковоТ залози й мюцитю коронар-них артер¡й е причиною зменшення коронарного резерву в умовах ¡шемп у хворих на ЦД-2, як вживають ПСС [37]. Разом ¡з тим, серед уск ПСС гл¡меп¡рид справляе найменший вплив на АТФ-залежн К-канали м¡оцит¡в коронарних ар-терм, що обумовлено його високою селектив-н¡стю [38].
Стльною вадою ус¡х ПСС е пщвищення час-тоти г¡погл¡кем¡й на ™ Тх застосування. Част¡ш¡ г¡погл¡кем¡Т пщвищують ризик серцево-судинних под¡й ¡ збтьшують смертн¡сть хворих на ЦД-2 [39]. Так, результати дослщження ADVANCE про-демонстрували, що ¡нтенсивна комб¡нована цук-рознижувальна терап¡я ¡з застосуванням глкла-зиду МВ супроводжувалася б¡льшою частотою тяжких (тобто таких, що вимагали сторонньоТ допомоги) ппоглкемм, що, у свою чергу, при-звело до збшьшення в¡дносного ризику великих макроваскулярних подм (ВР 2,88; 95% Д1 2,01-4,12), великих м¡кроваскулярних подм (ВР 1,81; 95% Д1 1,19-2,74), смертност в¡д серце-во-судинних причин (ВР 2,68; 95% Д1 1,72-4,19) ¡ загальноТ смертност¡ (ВР 2,69; 95% Д1 1,973,67; р<0,001 для ус¡х пор¡внянь; рис. 2) [39]. Схож¡ дан¡ отримано в ¡нших досл¡дженнях [16, 20, 23].
ADVANCE: тяжёлая гипогликемия приводит к ухудшению клинических исходов и повышению смертности1
□ стгиёлой гипогликемией |п=231) ■ Безтяжелой гипогликемией(п=10909) 0P{9S*M):
Большие Большие Смщщ. СдащШЙЙШШЙ ДРУ™е
шяовшияицле микроваскулярные отлюСой причины заболевания|ИБС) заболевания исходы' исходы'
ADVANCE=Actoi п 1 .t'.-L-. j^ j I г j jj.'j: FVeWtaaiO DanixofWiRCaitnleiJ EvaKiaoi СМкиЛйпсеиГо-иН, CV=card<>._-,.. J' Hfi^saO rain •А^езгеиГгжтацЖЬззеЫесота! зк 'Р'тагуеЮ роль. Vu-:- ".j.-.-jjj.. i ■■yi±i my a: j-J j -'i-r.'ji or 'j'lju rvap т-.-. or
fTTrn) i-'mx*.
! Zaingas Seta HEn^JUea 2W0.3631410-1418
Рис. 2. Попршення кл'1н'1чних результате у пац1ент1в, як перенесли >1 етзоду тяжко f ппогл1кемп на piK [39].
У низц кл¡н¡чних дослщжень було показано переваги цукрознижувальноТ терапп за допомо-гою комб¡нац¡Т гл^етриду та метформ¡ну по-р¡вняно з комбшацюю метформ¡ну та гл^енкла-мщу. Так, наприклад, за даними Gonzalez-Ortiz M. et al. [40], у рандомЬованому подвмному слн пому дослщжены з участю 152 хворих на ЦД-2 через 12 м¡сяц¡в терапи гл¡меп¡ридом ¡ метфор-
мiнoм бyлo вiдзнaчeнo бiльш виpaжeнe знижeн-ня piвня HbA1c пopiвнянo з тepaпieю глiбeнклa-мiдoм i мeтфopмiнoм (p=0,025). Kpiм тoгo, y фут мeтфopмiн/глiмeпipид пopiвнянo з гpyпoю мeт-фopмiн/глiбeнклaмiд бiльшe пaцieнтiв дocягли цiльoвoгo piвня HbA1c <7% - 44,6% i 26,B% вщ-пoвiднo (p<0,05). Пpичoмy чacтoтa eпiзoдiв п-пoглiкeмiй y гpyпi мeтфopмiн/глiмeпipид бyлa знaчнo нижчoю, нiж y фут мeтфopмiн/глiбeн-клaмiд - 17,1% i 2B,9% вiдпoвiднo (p<0,047).
У кв^ы 2012 p. вийшoв y cвiт нoвий aлгo-pитм цyкpoзнижyвaльнoï тepaпiï y xвopиx нa ЦД-2, poзpoблeний ADA/EASD (pиc. 3) [4]. У дaнoмy дoкyмeнтi лiкapю пpoпoнyeтьcя дyжe шиpoкий вибip пiдxoдiв дo лiкyвaння пaцieнтa iз ЦД-2. Paзoм iз тим, y тeкcтi нoвиx peкoмeндaцiй нe-oднopaзoвo пiдкpecлюeтьcя, щo вибip цyкpo-знижyвaльнoï тepaпiï мae 6УТИ збaлaнcoвaним, oбoв,язкoвo пoeднyючи виcoкy eфeктивнicть iз бeзпeчнicтю. Aнaлiзyючи дaний дoкyмeнт, мoж-нa cтвepджyвaти, щo caмe xвopий cьoгoднi cтae ключoвoю фiгypoю y пpoцeci лiкyвaння, i ва тe-
paпeвтичнi пiдxoди, cпpямoвaнi нa дocягнeння iндивiдyaльниx цiлeй глiкeмiчнoгo кoнтpoлю, мaк-cимaльнo нaближaютьcя дo пoтpeб пaцieнтa.
Пoxiдним cyльфaнiлceчoвини в нoвoмy aл-гopитмi вiдвoдятьcя "пoчecнi" дpyгi й тpeтi мю-ця: 1) як дoпoвнeння дo мeтфopмiнy y paзi йoгo нeдocтaтньoï eфeктивнocтi; 2) як тpeтiй пpeпa-paт y paзi нeeфeктивнocтi кoмбiнaцiï мeтфopмi-ну тa iншoгo пepopaльнoгo aбo iн,eкцiйнoгo цук-poзнижyвaльнoгo пpeпapaтy; 3) y кoмбiнaцiï з мeтфopмiнoм yœe нa cтapтi тepaпiï, якщo виxiд-ний piвeнь HbA1c >9%. Oтжe, гамб^^я ПCC i мeтфopмiнy е, нa думку aвтopiв нoвoгo кл^ч-нoгo кepiвнoгo пociбникa ADA/EASD, вaжливoю oпцieю для бaгaтьox xвopиx нa ЦД-2.
Cпoдiвaeмocя, щo дaний oгляд лiтepaтypи cтaнe дoбpим пoмiчникoм у вибopi кoмбiнoвaнo-гo пpeпapaтy cyльфaнiлceчoвини тa мeтфopмiнy.
ËITEPATÔPA
1. Stratton I.M., Adler A.I., Neil H.A.et al. Association of glycaemia with macrovascular and micro-
Рис. 3. Aлгopитм цyкpoзнижyвaльнoï тepaпiï ADA/EASD y xвopиx нa ЦЦ-2 (peдaкцiï 2012 p.) [4].
vascular complications of type 2 diabetes (UKPDS 35): prospective observational study // BMJ. -2000. - Vol. 321. - P. 405-412.
2. Kahn S.E., Haffner S.M., Heise M.A. et al. for the ADOPT Study Group. Glycemic Durability of Ro-siglitazone, Metformin, or Glyburide Monotherapy // N. Engl. J. Med. - 2006. - Vol. 355. -P. 2427-2443.
3. U.K. Prospective Diabetes Study Group. U.K. Prospective Diabetes Study 16. Overview of 6 years' therapy of type II diabetes: a progressive disease // Diabetes. - 1995. - Vol. 44. - P. 1249-1258.
4. Inzucchi S.E., Bergenstahl R.M., Buse J.B. et al. Management of hyperglycemia in type 2 diabetes: a patient-centered approach // Diabetes Care. -2012. - Vol. 35(6). - P. 1364-1379.
5. IDF Clinical Guidelines Task Force. Global guideline for type 2 diabetes // International Diabetes Federation, Brussels. - 2005.
6. Type 2 diabetes: the management of type 2 diabetes: NICE Clinical Guideline 87: National Institute for Health and Clinical Excellence. - NICE. -2009.
7. Rodbard H.W., Jellinger P.S., Davidson J.A. et al. Statement by an American Association of Clinical Endocrinologists/American College of Endocrinology consensus panel on type 2 diabetes mellitus: an algorithm for glycemic control // Endocr. Pract. - 2009. - Vol. 15. - P. 540-559.
8. American Diabetes Association. Position statement. Standards of Medical Care in Diabetes-2012 // Diabetes Care. - 2012. - Vol. 35 (Suppl. 1). -P. S11-S63.
9. Bailey C.J., Turner R.C. Metformin // N. Engl. J. Med. - 1996. - Vol. 334. - P. 574-579.
10. Lamanna C., Monami M., Marchionni N., Man-nucci E. Effect of metformin on cardiovascular events and mortality: a metaanalysis of randomized clinical trials // Diabetes Obes. Metab. - 2011. -Vol. 13. - P. 221-228.
11. Johnson A.B., Webster J.M., Sum C.F. et al. The impact of metformin therapy on hepatic glucose production and skeletal muscle glycogen synthase activity in overweight type-II diabetic patients / / Metabolism. - 1993. - Vol. 42. - P. 1217-1222.
12. Зуев K.A. Метформин как средство снижения веса // Международный эндокринологический журнал. - 2007. - №5(11). - C. 25-28.
13. Riccio A., Del Prato S., Vigili de Kreutzenberg S. et al. Glucose and lipid metabolism in non-insulin-dependent diabetes. Effect of metformin // Diabet. Metab. - 1991. - Vol. 17(Suppl. 1). -P. 180-184.
14. De Caterina R., Marchetti P. et al. The direct effects of metformin on platelet function in vitro // Eur. J. Clin. Pharmacol. - 1989. - - Vol. 37(2). -P. 211-213.
15. Beisswenger P., Ruggiero-Lopez D. Metformin inhibition of glycation processes // Diabetes Me-tab. - 2003. - Vol. 29(4 Pt 2). - P. 95-103.
16. United Kingdom Prospective Diabetes Study Group. United Kingdom Prospective Diabetes Study 24: a 6-year, randomized, controlled trial comparing sulfonylurea, insulin, and metformin therapy in patients with newly diagnosed type 2 diabetes that could not be controlled with diet therapy // Ann. Intern. Med. - 1998. - Vol. 128. - P. 165-175.
17. Green B.D., Irwin N. et al. Inhibition of dipeptidyl peptidase-IV activity by metformin enhances the antidiabetic effects of glucagon-like peptide-1 // European Journal of Pharmacology. - 2006. -Vol. 547. - P. 192-199.
18. The ADVANCE Collaborative Group. Intensive blood glucose control and vascular outcomes in patients with type 2 diabetes // N. Engl. J. Med. -2008. - Vol. 358. - P. 2560-2572.
19. Zoungas S., Heerspink L. et al. Intensive glucose lowering and end stage kidney disease: new data from the ADVANCE trial // oral presentation presented at EASD 2011.
20. The Action to Control Cardiovascular Risk in Diabetes Study Group. Effects of intensive glucose lowering in type 2 diabetes // N. Engl. J. Med. -2008. - Vol. 358. - P. 2545-2559.
21. Nissen S.E., Wolski K. Effect of rosiglitazone on the risk of myocardial infarction and death from cardiovascular causes // N. Engl. J. Med. - 2007. -Vol. 356. - P. 2457-2471.
22. Loke Y.K., Kwok C.S. et al. Comparative cardiovascular effects of thiazolidinediones: systematic review and meta-analysis of observational studies // BMJ. - 2011. - Vol. 342. - P. d1309.
23. Duckworth W., Abraira C., Moritz T. et al. Glucose control and vascular complications in veterans with type 2 diabetes // N. Engl. J. Med. - 2009. -Vol. 360. - P. 129-139.
24. Ismail-Beigi F., Moghissi E. et al. Individualizing glycemic targets in type 2 diabetes mellitus: implications of recent clinical trials // Ann. Intern. Med. - 2011. - Vol. 154. - P. 554-559.
25. Monami M., Marchionni N. et al. Effect of combined secretagogue/biguanide treatment on mortality in type 2 diabetic patients with and without ischemic heart disease // International Journal of Cardiology. - 2008. - Vol. 126. - P. 247-251.
26. Takada Y., Takata Y. et al. Effect of glimepiride (HOE 490) on insulin receptors of skeletal muscles from genetically diabetic KK-Ay mouse // Europ. J. Pharmacol. - 1996. - Vol. 308. -P. 205-210.
27. Maloff B.L., Lockwood D.H. In vitro effects of a sulfonylurea on insulin action in adipocytes // J. Clin. Invest. - 1981. - Vol. 68. - P. 85-90.
28. Muller G., Satoh Y. et al. Extrapancreatic effects of sulfonylureas-a comparison between glimepi-ride and conventional sulfonylureas // Diabetes Res. Clin. Pract. - 1995. - Vol. 28. - P. 115-137.
29. Muller G., Wied S. The sulfonylurea drug, glime-piride, stimulates glucose transport, glucose transporter translocation, and dephosphorylation in
insulin-resistant rat adipocytes in vitro // Diabetes. - 1993. - Vol. 42(12). - P. 1852-1867.
30. Bermudez V., Bermudez F. et al. Metformin plus low glimepiride doses improve significantly HO-MAIR and HOMA?CELL without hyperinsulinemia in patients with type 2 diabetes // Arch. venez. farmacol. ter. - 2005. - Vol. 24(2). - P. 113-120.
31. Ueba H., Kuroki M. et al. Glimepiride induces nitric oxide production in human coronary artery endothelial cells via a PI3-kinase-Akt dependent pathway // Atherosclerosis. - 2005. - Vol. 183(1). -P. 35-39.
32. Jojima T., Suzuki K. et al. Glimepiride upregula-tes eNOS activity and inhibits cytokine-induced NF-kappaB activation through a phosphoinoside 3-kinase-Akt-dependent pathway // Diabetes Obes. Metab. - 2009. - Vol.11(2). - P. 143-149.
33. Shakuto S., Oshima K., Tsuchiya E. Glimepiride exhibits prophylactic effect on atherosclerosis in cholesterol-fed rabbits // Atherosclerosis. - 2005. -Vol. 182(2). - P. 209-217.
34. Shimpi R.D., Patil P.H. et al. Comparison of effect of metformin in combination with glimepiride and glibenclamide on glycaemic control in patient with type 2 diabetes mellitus // International Journal of Pharm. Tech. Research. - 2009. - Vol. 1. -P. 50-61.
35. Colwell J.A. Antiplatelet agents for the prevention of cardiovascular disease in diabetes mellitus // Am. J. Cardiovasc. Drugs. - 2004. - Vol. 4(2). -P. 87-106.
36. Ozaki Y., Yatomi Y., Kume S. Effects of oral hypog-lycaemic agents on platelet functions // Biochem. Pharmacol. - 1992. - Vol. 44(4). - P. 687-691.
37. Полторак В.В., Горбенко Н.И., Горшунская М.Ю. Блокада КАТФ-каналов препаратами сульфонилмочевины и кардиоваскупярная без-
опасность у больных сахарным диабетом II типа // Укра'шський медичний часопис. - 2002. -№ 6(32). - С. 65-78.
38. Kouchi I., Murakami T. et al. KATP channels are common mediators of ischemic and calcium preconditioning in rabbits // Am. J. Physiol. - 1998. -Vol. 274. - P. 1106-1112.
39. Zoungas S., Patel A. et al. Severe Hypoglycemia and Risks of Vascular Events and Death // N. Engl. J. Med. - 2010. - Vol. 363. - P. 1410-1418.
40. Gonzalez-Ortiz M. Guerrero-Romero J. et al. Efficacy of glimepiride/metformin combination versus glibenclamide/metformin in patients with uncontrolled type 2 diabetes mellitus // J. of Diabetes and its complicftions. - 2009. - Vol. 23 (Issue 6). - P. 376-379.
РЕЗЮМЕ
Какой препарат из группы производных сульфанилмочевины добавить к метформину? Т.Ю. Юзвенко, К.А. Зуев, Д.Г. Когут
В лекции на основании анализа результатов крупных многоцентровых исследований обсуждены современные взгляды на комбинированную терапию сахарного диабета 2-го типа.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, лечение, метформин, глимепирид.
SUMMARY
What preparation from the group of sulfonylurea is to be added to metformin? T. Yuzvenko, K. Zuev, D. Kogut
Current views on combination therapy of diabetes mellitus type 2 on the basis of analysis of the results of large multicenter studies are discussed in a lecture.
Key words: diabetes mellitus type 2, treatment, metformin, glimepiride.
Дата надходження до редакцП 05.12.2012 р. КлЫнна ендокринолопя та ендокринна х^урпя 4(41) 2012
