CC BY
20
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ТА М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
УДК 342.7
1.1. Забокрицький
Навчально-науковий шститут права та психологii Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук,
асист. кафедри конституцшного та мiжнародного права
ДО ПИТАННЯ ПРАВОВО1 ПРИРОДИ СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМГЧНИХ ПРАВ У КОНТЕКСТ1 СУЧАСНО1 ДОКТРИНИ КОНСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМУ
© Забокрицький I. I., 2016
Розглянуто основш проблеми правовой' природи соцiально-економiчних прав. Досл1джено науковi п1дходи щодо i'x забезпечення иор1вняно з особистiсними та полiтичними правами "першого поколшня". Проанал1зовано питання необхщност 1снування соцiально-економiчних прав на рiвнi конституцiйного регулювання.
Ключовi слова: права людини, конституцiоналiзм, соцiально-економiчнi права, поколшня прав людини.
И. И. Забокрицкий
К ВОПРОСУ ПРАВОВОЙ ПРИРОДЫ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ ПРАВ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННОЙ ДОКТРИНЫ КОНСТИТУЦИОНАЛИЗМА
Рассматриваются основные проблемы правовой природы социально-экономических прав. Исследуются научные подходы по их обеспечению по сравнению с личностными и политическими правами "первого поколения". Анализируется вопрос о необходимости существования социально-экономических прав на уровне конституционного регулирования.
Ключевые слова: права человека, конституционализм, социально-экономические права, поколения прав человека.
Ihor Zabokrytskyy
ON THE QUESTION OF THE LEGAL NATURE OF SOCIO-ECONOMIC RIGHTS IN THE CONTEXT OF THE MODERN DOCTRINE OF CONSTITUTIONALISM
The main problems of the legal nature of socio-economic rights are examined. Scientific approaches of their realization in comparison with personal and political rights of the "first generation" are studied. The need for the existence of social and economic rights on the level of constitutional regulation is analyzed.
Key words: human rights, constitutionalism, social and economic rights, the generations of human rights.
Постановка проблеми. Права людини - одна i3 центральних тем сучасноi правовоi науки (та й практики), яка набула особливого поширення саме в другш половит ХХ ст. та продовжуе розвиватись у ХХ1. Тематику прав людини активно обговорюють науковщ як у межах загальноi
теори права, так i галузевих правових наук, а також представники мiжнародного права. Очевидно, що за своею природою права людини мають надзвичайно тюний зв'язок з конституцiйним правом, що стосуеться центральних питань оргашзаци влади в суспiльствi (зазвичай - держав^ поряд iз власне правовим статусом людини i громадянина, й основними правами та обов'язками. Права людини е одним iз центральних елеменпв сучасного розумiння конституцiоналiзму (разом iз верховенством права, подшом влади, демократею) i без 'х дотримання та забезпечення всiма гшками влади ми не можемо говорити про конституцiоналiзм як реальний, а не фейковий стан функщонування суспшьства. Однак важливим е питання - чи вш права людини е складовою конституцiоналiзму, чи вiдмiнностi в правовш природi лiберальних прав першого поколшня (особистiсних та полiтичних) та другого (соцiально-економiчних) схиляють до думки, що в межах конституцiоналiзму як доктрини обмеження влади ми насамперед фокусуемось на перших iз них, як встановлюють рамки дмльносл владних механiзмiв, натомiсть соцiально-економiчнi е, радше, вектором полггико-правового розвитку держави, а не чггкими юридичними механiзмами.
Аналiз останшх досл1джень та публiкацiй. Проблеми прав людини та конституцiоналiзму як i природи соцiально-економiчних прав розглядали та продовжують розглядати багато науковцiв, серед яких можна видшити, зокрема, П. Б. Стецюка та Д. Девка, пращ якого останшм часом (зокрема публшаци 2011 та 2012 рр. в авторитетних збiрниках наукових статей з порiвняльного конституцiйного права) порушують багато питань щодо правово'' природи соцiально-економiч-них прав.
Формулювання цiлi CTaTTi. Ввдповвдно, цшлю цiеi статтi е дослвдження правово'' природи соцiально-економiчних прав у контексл сучасно'' доктрини конституцiоналiзму.
Виклад основного матерiалу. Розумiння, що кожна людина в силу свое'' природи мае певш права, як повинш бути невiд'емними та невiдчужуваними i якi держава повинна обов'язково забезпечити 'х дотримання, розвиваеться вже протягом тривалого часу. Однак, аби права людини не були абстракщею, виникла необхiднiсть 'х закршлення в юридичному документi. Це можемо спостеркати як на прикладi вже згадувано'' нами Magna Charta, так i багатьох вже сучаснiших документа, що починаються з'являтися в XVII-XVIII ст. Так, показовою в цьому контексл е Декларацм прав людини i громадянина 1789 р. [1], що була прийнята в результат французько'' революци. У нiй мктиться низка положень, що залишаеться основою розумшня прав людини i дотепер, наприклад: усi люди народжуються i залишаються вшьними i рiвними у правах. Сощальш вiдмiнностi можуть основуватися лише на загальн1й користi (ст. 1); метою будь-якого полггичного об'еднання е збереження природних i неввд'емних прав людини. Цими правами е свобода, властсть, безпека й отр гнiту (ст. 2); свобода полягае у можливосп робити будь-що, що не завдае шкоди шшим; тому здшснення природних прав людини обмежуеться лише необхщшстю забезпечити iншим членам суспшьства користування такими правами, а щ межi можуть бути визначет лише законом (ст. 4). Як бачимо, тут закладет основи лiберального розумiння прав людини, коли головною цшшстю прав е людини е усввдомлення важливостi свободи, а також власносп, закладено розумiння свободи та необхвдшсть встановлення меж на основi закону, принцип рiвностi. Закрiплено тут i основи розумiння сучасного принципу пропорцшносл, оск]льки "закон може забороняти лише ri дй, якi е шквдливими для сусп1льства" (ст. 5) та "закон може встановлювати лише ri покарання, яю безумовно i очевидно необхiднi, i нiхто не може бути покараний шакше, як на rn^^^i закону, який прийнятий та оприлюднений до вчинення правопорушення, та який правомiрно застосований" (ст. 8).
На прикладi США ми бачимо, що хоч первинна редакцм Конституци i не мiстила положення про права, але вже першими десятьма поправками до не'' (так званий "Бшь про права", що його запропонував Медкон у 1789 р. та яю набули чинносл 1791 р.) основоположш права все ж таки були додаш до тексту Конституций Зазначено, що цьому можна надати таю пояснення:
1) засновники насамперед були спрямоваш на створення мехашзму для ефективного федерального уряду; творщ (framers) Конституци вважали, що вона захищае свободу насамперед через подш повноважень, який би заважав бшьшост сформувати та захопити владу i застосовувати й для пригшчення меншостi;
2) водночас противники Конституци (антифедералiсти) вважали, що нова система ставила б шд загрозу свободи, i якби делегати справдi турбувались про них, то включили б ix до тексту;
3) декларацм прав допомогла б встановити судову гшку влади як "охоронщв" основних прав вiд iнших гшок [2].
Цiкаво, що противники включення "Бшя про права" як поправки до Конституци вказували, що "вш перерахованi права неввд'емно належали громадянам, i нщо в Конституци не давало право Конгресу забрати ix... Бшь про права може навпъ зменшити свободу, надаючи силу аргументов^ що всi права, якi не перераховаш, можуть бути порушенi", а отже, саме тому було включено поправку IX, ввдповщно до яко1 перерахування в Конституци певних прав не повинно тлумачитись як заперечення чи применшення iнших прав, що належать людям [2]. Як бачимо, дуже цiкавi були причини первинного невключення прав людини до редакци Конституцй, як вказують на розумшня 1х як природних, що за своею сутшстю невщ'емно належать людиш. Конституцм США, базована на лiберальних iдеях, вбачала саме в подш влади той елемент, який був покликаний забезпечити належне функцiонування державного мехашзму, у такому разi дотримання прав людини розумшось певною мiрою як само собою зрозумше за таких умов. Водночас, як засввдчила подальша практика й iсторiя свггового конституцiйного розвитку, незважаючи на 1хш природно-правовi начала, необхiднiсть закрiплення прав у позитивному тексл е безумовною, оскшьки вона допомагае належно забезпечити 1х дотримання i захист, переважно за допомогою незалежного суду, який у разi розгляду справ матиме доволi чггке 1х розумiння i трактування (що було ще одним аргументом на користь включення "Бшля про права"). Лiберальнi iдеi простежуються i в самому порядку закршлення прав, де ми бачимо свободу релши, слова, преси, об'еднань та звернення до уряду (I поправка) як основоположш права. Надзвичайно важливим е закршлення в V поправщ основ того, що в сучасному конституцшному правi розумiеться як належна правова процедура (due process of law), яка закршлювала, що шхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власносп без законного судового розгляду, жодна приватна властсть не може бути вдабрана для суспшьних потреб без справедливоi компенсаций а також нiхто не може бути примушений свiдчити в кри-мiнальнiй справi про те саме, а особа не може двiчi притягатись до ввдповвдальносл за одне i те саме дмння. Ця стаття, як i багато шших, знайшла свiй розвиток у багатьох справах Верховного Суду США, наприклад у вщомш Miranda v. Arizona (1966) [3], яка встановила правило, ввдповщно до якого будь-як покази можна використати у судi лише тод^ коли пiдозрюваний перед допитом був прошформований щодо права на адвоката та права не сввдчити проти себе. Тому закршлення в правових нормах прав людини е важливим з огляду на ].'хню подальшу судову шгерпретащю, i так тлумачення та встановлення ]_'хнього змюту, а також адаптацiя до сучасних умов.
Ще одним аспектом, про який слвд пам'ятати пiд час розгляду прав людини, е подш ]_'х на "поколшня прав людини", особливо в контексп конституцшного закршлення сощально-економiчних прав. Основою конституцiоналiзму завжди були права першого поколшня, що основувались на лiберальнiй вдеологи. Повертаючись до американського конституцiоналiзму, суть прав першого поколшня дуже влучно ввдображено в першiй поправцi до Конституцй США, яка вказуе, що "Конгрес не може приймати закони щодо запровадження релши або заборони тако1.', яю обмежують свободу слова або преси, право народу на зiбрання та на звернення з петицмми до уряду для задоволення скарг". Надзвичайно вдалою е конструкцм норми, яка ввдображае негативну сутшсть цих прав, згiдно з якою держава не може обмежувати щ права людини, що е основою демократичного, лiберального сусп1льства. Сутнiсть Конституцй полягае у встановленш "правил гри", прийняттi суспiльного договору, належному обмеженш державноi влади, i якщо вона не буде втручатись у сферу автономи людини, то цього буде значною мiрою достатньо для ефективного забезпечення цих прав, реалiзовуючи принцип "не нашкодь". Це ввдображаеться i в так званих Конституцмх "першоi хвилi", натомiсть Конституцй "другоi хвилГ', що починають з'являтись на
початку ХХ ст. характеризуются включенням до предмета конституцшного регулювання сощальних i економiчних вiдносин, а також появою соцiально-економiчних прав i свобод [4]. Очевидно, що пов'язати цю тенденщю ми можемо 3i значним поширенням соцiалiстичних вдей, що ввдповвдно ввдображаеться i на рiвнi правового регулювання. Натомють включення сощально-економiчних прав до Конституцiй приховуе багато проблем. Зокрема вказуеться, що "включення сощальних та економiчних прав е великою помилкою, i навпъ можливою катастрофою... схвдно-европейськi держави повинш розвивати сво!' Конституци так, щоб було забезпечено двi умови -утвердити лiберальнi права, такi як свобода слова, виборчi права, захист ввд зловживань системи кримiнального судочинства, релктйна свобода, захист вiд i запобкання дискримiнацiï, права власностi i договору, а також щоб передумови для ринково!' економiки були гарантоваш. Тшьки в рiдкiсних випадках, де держави мають ринкову економшу, що забезпечуе реальне зростання, конституцшний порядок може мати переваги ввд включення позитивних гарантш таких як право на належну медичну допомогу чи харчування" [5, с. 520-521]. Ця думка цшком вписуеться в доктрину лiберального конституцiоналiзму, i як показуе свгтова ютор1я, саме такий пвдхвд е найуспiшнiшим. Бiльшiсть держав завдяки створення належних умов для розвитку суспшьства, зменшуючи роль держави (зокрема в економщ), а також забезпечуючи фундаментальш особистiснi та полiтичнi права (а останш допомагають належно вибирати суспшьний курс, на практицi утверджуючи демократичнi iдеали) створюе передумови для розвитку людини, а також для виникнення громадянського суспшьства. Це сприяе прогресу також i в економiчнiй сфер^ що завдяки вшьнш конкуренци, зростанню економши забезпечуе також i належний рiвень соцiальних прав (на тому чи шшому рiвнi - хай часто i не надто високого, але достатнього для задоволення адекватних потреб людини), а також можливосп себе реалiзувати в економiчному житп. Натомкть юридичне закрiплення соцiально-економiчних прав на високому рiвнi можемо спостеркати в державах, що не е надто устшними в економiчнiй сферi, такi як держави пострадянського простору чи латинсько!' Америки. Включення цих прав до тексту Конституций (як е нормами прямо!' ди та володiють вищою юридичною силою) породжуе таку проблему, як часте 1'х невиконання, тому що в держави може не бути можливостей для того, щоб 1'х забезпечити. Невиконання ж правово!' норми пвдривае довiру до права, таким чином породжуючи правовий нiгiлiзм. Окрiм того, 1'х iснування на конституцiйному рiвнi породжуе вiд громадян завищенi очшування вiд держави, чим створюе передумови для поширення патерналiзму та перекладае вiдповiдальнiсть з людини на державу1. Проблемшсть забезпечення таких прав простежуеться i в юриспруденци Конституцiйного Суду Украши, який займав рiзнi позици пiд час вирiшення питань, що стосуеться неможливосл забезпечити соцiальнi права. В одних випадках Суд вважав, що "право громадян на сощальний захист, iншi соцiально-економiчнi права можуть бути обмежет, у тому чиои зупиненням ди законiв (1'х окремих положень), лише в умовах военного або надзвичайного стану на певний строк" [6]. Однак в шшш справi [7] Суд став на позищю, що "передбачет законами соцiально-економiчнi права не е абсолютними. Мехашзм реалiзацiï цих прав може змшити держава, зокрема, через неможливiсть 1'х фiнансового забезпечення через пропорцiйний перерозподш коштiв з метою збереження балансу iнтересiв усього суспшьства. Крiм того, таю заходи можуть бути обумовлет необхвдшстю запобiгання чи усунення реальних загроз економiчнiй безпецi Укра!'ни, що згвдно з частиною першою статп 17 Конституцй' Укра!'ни е найважлившою функцiею держави". Як бачимо, в цьому разi Суд звернувся як до природи цих прав (оскшьки соцiально-економiчнi права е значною мiрою "позитивними"), так i застосував принцип пропорцшносл, вказавши що ".одним з
1 Це ми можемо спостеркати на прикладi прав на безоплатну медицину чи освiту. Закрiплення права в такш формi створюе у громадян шюзто безоплатностi, тодi як за своею суттю 1х забезпечення е платним, оскiльки фiнансуеться з бюджету, який, своею чергою, наповнюеться за рахунок громадян; однак вщсутшсть очевидного зв'язку в цш ситуаци (в очах населения) пiдштовхуе до формування занадто великих очiкувань вщ держави, яка е нi чим шшим, як формою соцiальноï оргашзаци населення в цiлях забезпечення надежного управлшня суспiльством; iсторiя показуе, що лише окремi держави можуть показати успшшсть моделi соцiадьноï держави, таю як скандинавсью, де розвинута ринкова економша з високим рiвнем оподаткування дозволяе забезпечити належний рiвень сощальних прав.
визначальних елемеипв у регулюваннi суспшьних ввдносин у соцiальнiй сферi е додержання принципу пропорцшносп мiж соцiальним захистом громадян та фшансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатнш життевий рiвень" [7].
Як зазначено в лггератур^ можна поставити навпъ пiд сумнiв, чи е права людини юридичними правами, виразивши це формулою "якщо Х мае право на А, тодi Суд повинен бути спроможним забезпечити дотримання цього права на вимогу Х. Якщо Суд не може забезпечити це право на вимогу, як вш би зробив у випадку права на зiбрання чи свободу слова, тодi це право не е юридичним правом" [8, с. 1024]. Звюно, це занадто радикальний аргумент, оскшьки правова природа особиспсних i полггичних з одте!' сторони, та соцiально-економiчних прав з шшо!' е рiзною. Це можна простежити i на мiжнародному рiвнi - в Мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi i культурнi права вказуеться, що держави повинш "вжити в максимальних межах наявних ресурс\в заходiв для того, щоб забезпечити поступово повне здiйснення визнаних у цьому Пакп прав усiма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходiв" (ч. 1 ст. 2) [9] на противагу Мiжнародному пакту про громадянськ i полiтичнi права - "Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакп, зобов 'язуеться поважати i забезпечувати всiм перебуваючим у межах ïï територи та пiд ïï юрисдикцiею особам права, визнаш в цьому Пакп, без будь-яко!' рiзницi щодо раси, кольору шири, статi, мови, релши, полiтичних чи iнших переконань, нащонального чи соцiального походження, майнового стану, народження чи iншоï обставини" [10]. Отже, рiвень юридичного забезпечення прав е рiзним - у соцiально-економiчних правах слiд виходити насамперед iз наявностi ресурсiв. Саме тому таким правам е мюце, радше, в ординарному законодавствi, нiж у Конституцмх, якi апрiорно мають вищу юридичну силу i пряму дто.
Як вказуе Д. М. Девю, суддя та професор з ушверситету Кейптауна, е два основнi аргументи проти забезпечення прав другого поколшня: 1) суди не мають можливосп перенести загальну вимогу прав сощального добробуту в еквiвалент права першого поколшня, що тдлягае забезпеченню; 2) судове забезпечення сощальних прав може створити втручання в функщю i сферу дiяльностi демократично обраноï легiслатури [8, с. 1023]. Погоджуемось з цими аргументами, оскшьки можемо це спостершати на прикладi вже вищенаведеноï практики Конституцiйного Суду Украши, коли його рiшення мали вплив на закон про державний бюджет, таким чином втручаючись певною мiрою в бюджетну функцiю парламенту. А тому, на думку М. С. Девка, дуже вдалим буде забезпечення цих прав так: Суд, заметь того, щоб напряму забезпечувати щ права, радше, мае шформу-вати уряд щодо того, яким чином вш мае виконувати свш обов'язок. Вш повинен переконатись, що уряд не лише пам'ятае про своï обов'язки, спрямоваш на забезпечення конституцшних гарантш, але також здшснювати полiтику, яка повинна максимально можливим способом забезпечувати сощальш та економiчнi права, таким чином "будучи партнером в ввдносинах законодавчоï та виконавчоï гшок влади" [8, с. 1026]. Як бачимо, остання практика органу конституцiйноï юстици в Украïнi наближаеться до цього шдходу - замкть того, щоб занадто вузько шдходити до розумiння цих прав (i конституцiйноï норми про недопустимiсть звуження змюту та обсягу прав людини), слад забезпечувати 1х дотримання "м'яким" способом, пiдходячи до кожного проблемного питання iндивiдуалiзованого та шукаючи необхвдний баланс мiж реальними можливостями та самим правом. Закршлення цих прав на конституцшному рiвнi не е однозначною перевагою чи недолшом. Однак 1хня суть як прав другого поколшня, що з'явились вже тсля закршлення особиспсних i полггичних прав показуе, що вони виникають як наслвдок ефективноï реалiзацiï фундаментальних прав. Бшьшють успГшних держав (будучи конституцшними демократ1ями з розвинутою ринковою економшою) пройшли поступовий шлях формування як правових, так i економiчних щнностей, i намагання "перескочити" певний етап, без об'ективного на це падгрунтя, створюе проблеми, зокрема i на рГвш правового регулювання. Проблемою ж на рГвш Укра1ни, на наше переконання, е надмiрна "соцiальнiсть" Конституци, що стримуе розвиток лiберальних щнностей. Попри те, що соцiально-економiчнi права е правами (в юридичному розумшш), ^рГжним каменем конституцiоналiзму е саме перше поколшня.
Висновки. Отже, права людини е складовою сучасного конституцiоналiзму, що розвиваеться як на рiвнi конституцшного регулювання окремих держав, так i на мiжнароднiй арет, формуючи мiжнародне право прав людини. Вони виступають критерiем дмльносл держави, ïï органiв, встановлюють межi можливо!' поведiнки влади i пояснюють, для чого вона кнуе, так само як i необхвднкть кнування Конституций Приклад перших Конституцiй показав, що вони ткно пов'язанi з правами людини (як у Франци, де Декларацм прав людини i громадянина 1789 р. е чинним конституцшним документом, так i у США, де попри ввдсутнкть "Бшля про права" в первиннш редакци, першi десять поправок, як i бшьшкть наступних, були присвяченi саме 1'хньому розвитковi). Однак щодо соцiально-економiчних прав, то оскшьки 1'хня правова природа е шшою (окремi науковщ висловлюють навiть думку, чи можемо ми вважати соцiально-економiчнi права юридичними правами, як такими, що тдлягають неодмшному захисту i забезпеченню в суд^ що можемо спостерiгати i на прикладi рiзних правовий позицш Конституцiйного Суду Украши), вважаемо, що розглядаючи права людини як невщ'емний елемент конституцiоналiзму ми передовсiм маемо на увазi саме права першого поколiння - класичнi особистiснi та полггичш права. Саме вони закршлюються на рiвнi перших Конституцiй у свт, що не вiдрiзнялись надмiрною соцiалiзацiею та активно розвиваються у мiжнародно-правових механiзмах, зобов'язуючи держави забезпечувати 1'х дотримання. А тому, повертаючись до питання, поставленого нами ще на початку дослвдження, вважаемо, що вони е, радше, полггико-правовим вектором розвитку держави (оскшьки ïхня реалiзацiя можлива насамперед на основi фiнансово-економiчних можливостей держави), нiж чiткими юридичними мехашзмами. Тому оптимальнiшим е варiант закрiплення гх на рiвнi ординарного законодавства, таким чином позбавляючись проблеми надмiрноï соцiалiзацiï консти-туцiйного регулювання.
1. Declaration of Human and Civic Rights of 26 Auqust 1789. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/root/bank_mm/anglais/cst2.pdf
2. Introduction & History of the Bill of Rights. University of Missouri-Kansas City Law School. Cached:2012-02-04. [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://www.webcitation.org/65gFtQ5Yx
3. Miranda v. Arizona 384 U.S. 436 (1966). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://supreme.justia.com/cases/federal/us/384/436/ 4. Стецюк П.Б. Основи теори конституцй' та конституцiоналiзму. Частина перша : mti6. для студентiв. - Львiв : Астролябiя, 2004. - 232 с. [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?i=195 5. Dennis M. Davis. Socioeconomic rights: has the promise oferadicating the divide between first and second generation rights been fulfilled? Ginsburg, T. and Dixon, R. (2011). Comparative constitutional law. Cheltenham, U.K.: Edward Elgar, pp. 519-531 6. Ршення Конституцшного Суду Укрални у справiза конституцшним поданням 46 народних депутатiв Укрални щодо вiдповiдностi Конституцй' Укрални (конституцшностi) положень статей 29, 36, частини другог статтi 56, частини другог статтi 62, частини першог статтi 66, пун^в 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статтi 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону Укрални "Про Державний бюджет Укрални на 2007рж" (справа про сощальт гаранти громадян). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 7. Ршення Конституцшного Суду Укрални у справi за конституцшними поданнями 49 народних депутатiв Укрални, 53 народних депутатiв Укрални i 56 народних депутатiв Укрални щодо вiдповiдностi Конституцй' Укрални (конституцшностi) пункту 4 роздту VII "Прикiнцевi положення" Закону Украти "Про Державний бюджет Укрални на 2011 рж". [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 8. D.M.Davis. SocioEconomic Rights. Rosenfeld, M. and Sajo, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U.K.: Oxford University Press, pp. 1020-1035. 9. Мiжнародний пакт про економiчнi, сощальш i культурш права 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/995_042 10. Мiжнародний пакт про громадянсьт i полтичю права 1966 р. [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043
REFERENCES
1. Declaration of Human and Civic Rights of 26 Auqust 1789. Available at: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/root/bank_mm/anglais/cst2.pdf 2.Introduction & History of the Bill of Rights. University of Missouri-Kansas City Law School. Cached:2012-02-04. Available at: http://www.webcitation.org/65gFtQ5Yx 3. Miranda v. Arizona 384 U.S. 436 (1966). Available at: https://supreme.justia.com/cases/federal/us/384/436/ 4.Stetsyuk P.B. Osnovi teorii konstitutsii ta konstitutsionalizmu. Chastina persha: Posibnik dlya studentiv [Basic theory of constitution and constitutionalism. Part One: A guide for students]. - L'viv: Astrolyabiya, 2004.-232 p. Available at: http://www.lawyer.org.ua/?i=195 5. Dennis M. Davis. Socio-economic rights: has the promise of eradicating the divide between first and second generation rights been fulfilled? Ginsburg, T. and Dixon, R. (2011). Comparative constitutional law. Cheltenham, U.K.: Edward Elgar, pp. 519-531 6. Rishennya Konstitutsiynogo Sudu Ukraini u spravi za konstitutsiynim podannyam 46 narodnikh deputativ Ukraini shchodo vidpovidnosti Konstitutsii Ukraini (konstitutsiynosti) polozhen' statey 29, 36, chastini drugo'istatti 56, chastini drugo'i statti 62, chastini persho'i statti 66, punktiv 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 statti 71, statey 98, 101, 103, 111 Zakonu Ukraini "Pro Derzhavniy byudzhet Ukraini na 2007 rik" (sprava pro sotsial'ni garantii gromadyan). [Decision of the Constitutional Court of Ukraine (case on social guarantees for citizens)]. Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 7. Rishennya Konstitutsiynogo Sudu Ukraini u spravi za konstitutsiynimi podannyami 49 narodnikh deputativ Ukraini, 53 narodnikh deputativ Ukraini i 56 narodnikh deputativ Ukraini shchodo vidpovidnosti Konstitutsii Ukraini (konstitutsiynosti) punktu 4 rozdilu VII "Prikintsevi polozhennya" Zakonu Ukraini "Pro Derzhavniy byudzhet Ukraini na 2011 rik [Decision of the Constitutional Court of Ukraine on the constitutionality of § 4 section VII "Final Provisions" of the Law of Ukraine "On State Budget of Ukraine for 2011".]. Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 8. D.M.Davis. SocioEconomic Rights. Rosenfeld, M. and Sajo, A. (2012). The Oxford handbook of comparative constitutional law. Oxford, U.K.: Oxford University Press, pp.1020-1035 9. International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights 1966 Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_042 10. International Covenant on Civil and Political Rights 1966 Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043
