CC BY
41
УДК 340.12
В. Б. Ковальчук
Навчально-науковий шститут права та психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., завiдувач кафедри конституцшного та мiжнародного права
ДО ПИТАННЯ ПРО РОЛЬ ТА М1СЦЕ КОНСТИТУЦШНОГО СУДУ УКРА1НИ В СИСТЕМ1 ВИЩИХ ОРГАН1В ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ: В КОНТЕКСТ еВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВ1ДУ
Ковальчук В. Б., 2016
П1дн1маються та анал1зуються питання про роль та мкце Конституц1йного Суду Укра'ни в систем1 вищих оргашв державно! влади Укра'ни. Встановлено, що в умовах сучасного конституц1йного процесу в Укра'ш единий орган конституцшно1 юрисдикцй е не завжди д1евим та ефективним, що частково пов'язано з тим, що Суд здшснюе лише абстрактний конституцшний контроль за актами вищих оргашв державно'! влади та не надшений мехашзмами притягнення до конституцшно1 в1дпов1дальност1 за невиконання акт1в Конституц1йного Суду Укра'ни оргашв та посадових ос1б держави.
Ключов1 слова: Конституц1йний Суд Укра'ни, органи конституцшно1 юрисдикцй, органи державно' влади, конституцшшсть та лег1тимн1сть, конституц1йна вщповщальшсть.
В. Б. Ковальчук
К ВОПРОСУ О РОЛИ И МЕСТЕ КОНСТИТУЦИОННОГО СУДА УКРАИНЫ В СИСТЕМЕ ВЫСШИХ ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ: В КОНТЕКСТЕ ЕВРОПЕЙСКОГО ОПЫТА
Поднимаются и анализируются вопросы о роли и месте Конституционного Суда Украины в системе высших органов государственной власти Украины. Установлено, что в условиях современного конституционного процесса в Украине единственный орган конституционной юрисдикции является не всегда действенным и эффективным, что отчасти связано с тем, что Суд осуществляет только абстрактный конституционный контроль за актами высших органов государственной власти и не наделен механизмами привлечения к конституционной ответственности за невыполнение актов Конституционного Суда Украины органов и должностных лиц государства.
Ключевые слова: Конституционный Суд Украины, органы конституционной юрисдикции, органы государственной власти, конституционность и легитимность, конституционная ответственность.
V. B. Kovalchuk
ON THE ROLE AND POSITION OF THE CONSTITUTIONAL COURT OF UKRAINE IN THE HIGHER BODIES OF STATE POWER SYSTEM: IN THE CONTEXT OF EUROPEAN EXPERIENCE
This article rises and examines the role and place of the Constitutional Court of Ukraine in the higher bodies of state power system in Ukraine. It is found that in modern constitutional
process in Ukraine the sole body of constitutional jurisdiction is not always efficient and effective, partly due to the fact that the Court has only abstract constitutional control over the acts of the supreme bodies of state power and does not have the mechanisms to bring to constitutional responsibility state bodies and officials for acts of the Constitutional Court of Ukraine failure.
Key words: Constitutional Court of Ukraine, bodies of constitutional jurisdiction, public authorities, constitutionality and legitimacy, constitutional responsibility.
Постановка проблеми. Функщональне призначення конституцшного суду в правовш, демократичнш державi в будь-якому pa3i пов'язане з дiяльнiстю вищих оргашв державно!' влади. Адже лише цей суд здшснюе контроль за дмльшстю публiчнoi влади у межах чинно!' конституцй i лише предметом його компетенцй е встановлення конституцшносп правових aктiв цих opгaнiв. Таю повноваження покладають величезну вiдпoвiдaльнiсть на суддiв, оскшьки завжди iснуе небезпека втручання суду в пoлiтичний процес. Це, своею чергою, може викликати недoвipу до дiяльнoстi суду серед суспшьства, а також iнiцiювaти суспшьно-полггичш дискусii з приводу неoбхiднoстi юнування чи суттевого обмеження повноважень конституцшних судiв.
Кoнституцiйнa реформа в Укра'ни неминуче пов'язана iз реформуванням оргашв правосуддя i зокрема единого органу конституцшно' юpисдикцii - Кoнституцiйнoгo Суду Укра'ни. Вiд того, наскшьки ефективним та дiевим буде цей Суд у вщносинах з вищими органами державно'' влади, залежить подальше проходження конституцшного процесу в держава А основне: чи зможе вш забезпечити охорону Конституцй як установчого акту Укра'нського народу ввд нелегггимних дш з боку opгaнiв державно'' влади.
Мета досл1дження - пpoaнaлiзувaти роль та мюце Кoнституцiйнoгo Суду Укра'ни в системi вищих opгaнiв державно'' влади. Враховуючи европейський дoсвiд функщонування opгaнiв кoнституцiйнoi юpисдикцii, надати зaкoнoдaвчi пpoпoзицii щодо удосконалення дiяльнoстi цього органу в Укра'ш, якi б сприяли його бшьшш ефективнoстi.
Стан дослщження. Запропонована тема дoслiдження неодноразово ставала предметом aнaлiзу та обговорення укра'нськими вченими-кoнституцioнaлiстaми. Серед них яюсно вiдpiзняються пpaцi Ю. Барабаша, М. Козюбри, М. Костицького, О. Скрипнюка, П. Стецюка, В. Шаповала, С. Шевчука та ш. У цьому дослвдженш було розглянуто лише oкpемi дискусiйнi питання щодо мoжливoстi надання окремих повноважень Конституцшному Суду Укра'ни, якi прямо не передбачено Конститущею та законами Укра'ни.
Виклад основних положень. Суд конституцшно' юpисдикцii в сво'й дiяльнoстi пoстiйнo балансуе мiж правом та пoлiтикoю, що суттево вiдpiзняе його вiд судiв загально' юpисдикцii. Будучи за своею суттю непoлiтичним iнститутoм, у силу сво'х повноважень кoнституцiйний суд змушений приймати ршення, якi мають важливе полггичне значення. Особливо це стосуеться конституцшного судочинства в розвинених демократичних кра'нах, де суди при винесенш ршення виходять не тшьки з позитивних конституцшних норм, але й з неписаних конституцшних норм i принцитв, а також здшснюють "творче", тобто розширене тлумачення кoнституцii, що може викликати "тдозру" щодо 'х неупередженосл та полггично'' нейтpaльнoстi. У цш ситуацй важливим е не допустити процес трансформацй права в полггику i перетворення органу кoнституцiйнoгo контролю на орган влади, який вoлoдiе необмеженими повноваженнями. В цьому контекст слушною е думка вiдoмoгo шмецького вченого О. Хеффе, який вказував на те, що "жоден конституцшний суд не повинен розвивати такого розширеного саморозумшня, яке б в тш чи iншiй мipi наблизило до вapiaнту плaтoнiвськoгo пpaвлiння фiлoсoфiв, - до пpaвлiння суддiв. Заметь того вони пoвиннi poзумiти початкову штенщю кoнституцiйнoгo правосуддя - про недопущення кричущо'несправедливости' [1, с. 88].
Разом з тим, слвд взяти до уваги думку екс-голови Федерального Суду Шмеччини Ю. Лiмбaх, що для конституцшних суддiв практично кожне розглядуване ними питання е полггичним [2, с. 6].
Так, Федеральний Конституцшний Суд НГмеччини розглядае практично Bci полiтичнi питання. Межа компетенци визначаеться наявнiстю у суддi пасивно!' компетенцiï, тобто вiн не мае права ввдкривати провадження за власною iнiцiативою, вiн може дмти тшьки на пiдставi звернення до нього. З погляду здшснення судочинства це вважаеться зрозумшим, а з полгтичного погляду - це обмеження. Його судова практика принципово мае тшьки негативну дто [3, с. 23].
З метою встановлення необхвдних стандарта ввдокремлення права вiд полгтики в захiдноевропейському конституцiйному правi були сформован доктрини "полггачного питання" та "самообмеження суду". ïx змiст полягае у тому, що суди не можуть виршувати справи, в яких порушуються полiтичнi питання, оскшьки вони повинш вирiшуватися полiтичними гшками влади (законодавчою та виконавчою). Вiдповiдно до цих доктрин суддi не е лептимними у вирiшеннi важливих полгтичних питань, оскшьки не обираються народом i не несуть перед ним ввдповщальшсть. Розробники доктрини "полiтичного питання" спробували визначити тi критерiï та обставини, за допомогою яких можна було б вщмежувати питання полгтичне вiд правового i на основi цього рекомендувати суддям уникати тих ситуацш, якi можуть мати полгтичний пiдтекст. Серед них: коли у тексл конституцiï мiстяться повноваження щодо вирiшення певних питань iншими гшками влади; коли для суддiв немае чгтко визначених правових стандартiв для виршення справи; коли iснуючу проблему можна виршити полiтичним шляхом; коли суддя у сво1х рiшенняx втручаеться в сферу компетенцiï iншиx державних оргашв й тим самим виказуе до них неповагу; коли кнуе необхщшсть дотримання ршення, що прийняте шшим державним органом; коли судове ршення може призвести до конфлшту мiж гшками влади [4, с. 188].
Однак, на нашу думку, прихильники ще!' доктрини так i не розробили чгтких стандартiв розмежування права вiд полiтики. Очевидно, зробити це i неможливо, особливо тд час визначення завдань та сутност конституцшного судочинства. При цьому сxожi вде!' щодо недосконалостi доктрини "полггичного питання" висловлюе росiйський конституцiоналiст А. Клишас, називаючи ïï фiкцiею, оскшьки неможливо iзолювати суддГв вГд полгтики [5, с. 202]. Навiть при пануванш у державi принципу верховенства права, за словами колишнього суддГ Федерального Конституцшного Суду Нiмеччини К. Грасхофа, полггазаци конституцiйноï юстицiï не можна запобкти [6, с. 38]. Так само юридизацм полгтики в конституцшнш демократичнiй державi не повинна розглядатися як щось надзвичайно шквдливе. На пiдставi конституцшного судочинства i невщ'емного вед нього верховенства права полгтика сама стае бшьш прогнозована. Полгтика не мае реального вшьного простору, а тшьки межi для дмльносп, яю ш встановлюе конституцшне право. Як зазначае угорський дослвдний конституцшного права А. Шайо, там, де здшснюеться абстрактний контроль правових норм, а особливо попереднш контроль, суд, поза сумшву, вирiшуе також полггачш питання. Однак, з одного боку, полггачш мотиви позову не спричиняють полпично!' спрямованостi рiшень суду, з шшого боку вони додають полггачнш боротьбГ конституцшного i правового характеру, деполгтизуючи i легiтимуючи чинш закони [7, с. 238].
Слад визнати, що майже кожне питання щодо застосування конституцшних норм е полгтичним, адже воно стосуеться основ державного та суспгльного ладу. Покликання конституцшного суду якраз i полягае в захисп конституцшних принцитв, на яких формуеться держава та суспгльство. Тому конституцшний суд не може не втручатися у сферу дмльносл шших гглок влади, особливо якщо ними порушуються такi основоположш принципи демократичноï держави, як народний суверенитет та права людини. Саме в цьому i полягае леггтимуюча функщя конституцшного суду, яка повинна бути покладена в основу доктринального розмежування права та полгтики у дмльносл органiв конституцiйноï юрисдикцй. Одночасно суддя не повинен втручатися в полггачш питання, якщо вони стосуються виключно доцшьносп i не порушують основоположних принцитв демократа.
КрГм цього, практику самообмеження суду також можна розумгти як таку, що е частиною стратеги збгльшення довГри до себе через надання гарантш правильноï демократичноï поведiнки. У ширшому плат така легггамшсть суду е катталом, який може як нарощуватися, так i зменшуватися [8, с. 200, 201].
Взагалг при розглядi полiтичних питань, як сввдчить практика, повиннi бути враховаш думки суспшьства з приводу загального сприйняття органу конституцiйноï юрисдикци. Так, наприклад, у ФРН навiть тсля прийняття певного рiшення пiд впливом громадсько! думки Федеральний Конституцiйний Суд змушений був модернiзувати своïрiшення [9, с. 254].
Принагвдно слiд сказати, що Конституцшний Суд Укра!ни теж почав формувати основи доктрини "полггачного питання". Наприклад, у рiшеннi у справi про вибори народних депутата Укра!ни вiд 23 лютого 1998 року за № 1-рп/98 у мотивувальнш частинi Суд окремо зазначив, що питання чотириввдсоткового бар'еру, який мають подолати полiтичнi парти та виборчi блоки для отримання мандата за загальним багатомандатним виборчим округом, "е питанням полггачно! доцшьносп", яке мае виршувати Верховна Рада Украши [10, с. 123-135].
Без сумшву, таке ршення е надзвичайно важливим, навгть не стшьки для формування досконало! виборчо! системи Укра!ни, скшьки для подальшо! практики Суду. Однак, на нашу думку, це Ршення Конституцшного Суду Украши породжуе неоднозначш висновки. Погоджуючись iз думкою В. Шаповала про те, що "е певна межа полiтичноï доцшьносп" [11, с. 83], вважаемо переход за таку межу втручанням полiтики у право. Якщо полiтична доцiльнiсть реалiзуеться шляхом порушення принципу справедливостi, то втрачаеться лептимшсть закону. Адже може скластися ситуацм, коли у Верховш Радi Укра!ни депутатська бiльшiсть прийме закон про вибори, в якому виборчий бар'ер буде настшьки високий, що це позбавить значну частину громадян права голосу на виборах, i цим буде порушено конституцшний принцип безпосереднього народовладдя, який передбачае, що вибори мають бути максимально демократичними. Це, своею чергою, дасть тдстави певним полггачним силам сформулювати перед Конституцшним Судом питання, наскшьки запропонована виборча система ввдповвдае вимогам демократично!' легггимносп i наскшьки вона взагалi е конституцшною. Отож, легггимшсть органу конституцшно! юрисдикци у виршенш полггачних питань повинна ращонально визначатися у кожному конкретному випадку i не може бути ушверсальною.
Конституцшний Суд Украши розвинув доктрину "полггачного питання" в ухвалi про припинення конституцшного провадження щодо визнання неконституцшними акпв парламенту, прийнятих у примщенш Укра!нського дому 21 шчня та 1 лютого 2000 р. (ухвала № 2-уп вод 27 червня 2000 р.). Суд визнав щ акти непiдвiдомчими для розгляду, оскшьки це питання "мае регламентне, процедурне, полгтико-моральне значення, а рiшення, прийнят в Укра!нському домг е, власне, елементом полггачного процесу". Жодною мГрою не хочемо ставити пвд сумшв позищю Конституц1йного Суду у цьому питанш, вдаючись до аналГзу ситуацй', яка на той час склалася, однак хотшося б висловити сво! мГркування з приводу окремих концептуальних положень ухвали. Так, Суд стверджував, що порушене у конституцшних поданнях питання лептимносп Верховно!' Ради в результат подшу депутата на двГ групи не може бути розглянуто Конституц1йним Судом Укра!ни, оскшьки воно не належить до його компетенции Таке твердження Суду, на наше переконання, е щонайменше сшрним. Верховна Рада Украши е представницьким органом всього народу, який надшений делегованою легггамшстю, що за певних обставин може бути втрачена. Таку лептимшсть Верховна Рада Украши набувае на основГ Конституцй' - основоположного акта народу. Тому единий орган конституцшно! юрисдикци, який здшснюе охорону конституцй' i дае тлумачення ïï норм (зокрема "творче", розширене тлумачення), володГе виключною компетенщею щодо визначення лептимносп (походження i дГяльносп) будь-якого конституцшно установленого органу влади.
У цш ситуаци важко не погодитися з думкою С. Головатого про те, що не може бути такого, щоб питання лептимносп акпв, що е результатом дмльносп органу державно! влади в Укра!ш, належали до сфери повноважень Суду, тодГ як питання лептимносл створення цього органу залишалося б поза сферою повноважень Конституцшного Суду Украши. Адже нелеггтимно створений орган не може продукувати леггтимних ршень [12, с. 1469].
Отже, Конституцшний Суд Украши як суд конституцшно! юрисдикци, зважаючи на свое призначення як охоронця конституций для того, щоб бути ефективним в мехашзмГ здшснення конституцшного контролю за вищими органами державно! влади, повинен володгти достатшми повноваженнями, зокрема щодо дотримання лептимно! процедури !х створення.
Вважаю, що для бшьш ефективно!' дгальносл Суду доцшьно повшше використовувати свое право встановлювати конституцшшсть та легггамшсть не лише акпв вищих оргашв державно!' влади, а й ïxhîx дш. Про це власне йдеться в 152 Конституци Укра!'ни, згвдно з якою: "матер!альна чи моральна шкода, завдана ф1зичним або юридичним особам актами i дгями, що визнаш неконституцшними, ввдшкодовуються державою у встановленому законом порядку".
Висловлена нами позищя частково проглядаеться у практищ Конституцшного Суду Украши: в Ргшенш Конституцшного Суду Украши ввд 7 липня 1998 р. № 11-рп/98 у справ! щодо порядку голосування та повторного розгляду закошв Верховною Радою Украши Суд визначае, "що народний депутат Украши не мае права голосувати за шших народних депутатв Украши на засвданнях Верховноï' Ради Украши" [10, с. 257-263]. Однак такий висновок у подальшому не було застосовано при розгляд! подань щодо неконституцшносп акпв Верховноï' Ради Украши з цiеï' причини. Основна причина ввдмови Конституцшного Суду в порушенш провадження у таких справах - ввдсутшсть факпв про наявшсть народних депутатв у заш засвдань пвд час голосування [13, с. 91, 92].
Отож, Конституцшний Суд сьогодш здшснюе лише абстрактний контроль i не з'ясовуе факпв, як дають пвдстави зробити висновок про легггамшсть дгяльносп ввдповвдних оргашв державноï' влади, що дуже часто призводить до пасивносп Суду у випадках, коли йдеться про порушення конституцiйноï процедури з боку народних депутатв чи шших владних суб'екпв при ухваленш важливих державних ршень. Таким обов'язком Суд надшений лише пвд час проведення процедури !мшчменту Президента Украши. Зокрема, Конституцшний Суд Украши мае перев1рити дотримання парламентом та його органами конституцiйноï' процедури розслвдування i розгляду справи про !мшчмент i надати з цього приводу ввдповвдний висновок (ч. 6 ст. 111 Конституци Украши).
Хотшося б звернути увагу на ще один аспект дгяльносп Суду, який суттево послаблюе його роль та м1сце в систем! вищих оргашв державноï влади. В Укра!'ш лише в зародковому сташ перебувае шститут конституцiйноï ввдповвдальносп, який е важливою складовою правовоï охорони Конституцiï Укра!'ни. Сдиним д1евим засобом впливу Конституцшного Суду Украши на суб'екпв конституцшно-правових ввдносин е прийняття ршення про неконституцшшсть акпв Верховно!' Ради Укра'ни, Президента Украши, Кабшету М1н1стр1в Укра'ни та Верховно' Ради Автономно' Республши Крим, що мае наслвдком !'х скасування (ст. 150 Конституци Украши). Суд сьогодш не волод1е реальним мехашзмом притягнення до ввдповвдальност! вищих посадових ос1б держави, за винятком опосередковано!' учасп в процедур! !мп!чменту Президента Укра!'ни.
Натом!сть в конституц!йному прав! заруб!жних кра!'н персональний характер в!дпов!дальност! часто застосовуеться, i це стосуеться не лише президента, а й шших вищих посадових ос!б держави. Так, в Австри, Болгари, Греци, Грузи, Чехи, Франци орган конституц!йно! юрисдикцй виршуе питання позбавлення депутатського мандата, зокрема, у зв'язку з порушенням вимоги щодо несушсносп (незважаючи на те, що в Укра'ш прийнято ряд ршень Конституц!йного Суду, як! стосуються сум!сництва депутат!в, частими е випадки !'х порушення). У Туреччиш Конституц!йний Суд уповноважений позбавити члена парламенту недоторканносп [14, с. 32]. Федеральний Конституцшний Суд Шмеччини надшений компетенщею розглядати звинувачення щодо федеральних та земельних судд!в у раз! порушення ними положень Основного Закону чи конституцшного устрою земл! при виконанш сво!'х повноважень чи незалежно ввд них [15, с. 251, 252].
Така персональна ввдповвдальшсть була б особливо ефективною щодо тих посадових ос!б держави, як! кнорують чи порушують акти Конституцшного Суду Укра!'ни. Однак сьогодш в Укра'ш немае навггь поняття правопорушення, коли йдеться про невиконання ршень Конституц!йного Суду Укра!'ни, а правове регулювання тако!' в!дпов!дальност! вичерпуеться положенням ч. 4 ст. 70 Закону Укра!'ни "Про Конституцшний Суд Укра!'ни", в якш зазначено, що невиконання ршень та недодержання висновк!в Конституцшного Суду Укра!'ни передбачають в!дпов!дальн!сть згвдно з законом [16]. Власне, така норма залишаеться декларативною через ввдсутшсть у законодавстш норм, як! б передбачали притягнення до ввдповвдальносп винних в кноруванш чи порушенш акпв Суду. Дослвдники цього питання небезпвдставно висловлюють думку про те, що джерелом тако!' ввдповвдальносп мав би стати Закон Укра!'ни "Про забезпечення виконання ршень Конституц!йного Суду Укра!'ни", в якому було б чггко визначено юридичн!
пвдстави ввдповвдальносп та процедурш питання ввдсторонення ввд посади вищих посадових ошб (дисциплшарне переслвдування за порушення конституцшного порядку) [17, с. 173; 18, с. 27].
Висновки. Отже, роль конституцшного суду у правовш i полггачнш системГ сучасно! конституцшно!, демократично! держави е надзвичайно вагомою. Конституцшний суд як орган конституцшного контролю посвдае важливе мГсце у мехашзмГ лептимаци державно! влади, оскшьки вш покликаний захищати закршлеш конститущею суверенш права народу ввд протиправних дш та ршень оргашв публГчно! влади, надаючи !м не лише конституцшносп, але й лептимностг Суд надшений такою владою тому, що е охоронцем конституцй, що е за своею природою суспшьним договором, який, з одного боку, визначае основш права та свободи людини, а з шшого - межГ повноважень держави.
У зв'язку з усГм вищезазначеним можна констатувати, що роль та мГсце Конституцшного Суду Укра!ни в системГ вищих оргашв державно! влади може значно зрости у разГ врахування таких пропозицш: по-перше, крГм встановлення конституцшносп акпв вищих оргашв влади Суд повинен здшснювати контроль за конституцшшстю та лептимтстю процедури створення оргашв державно! влади; по-друге, у вказанш сферГ дмльносп для Конституцшного Суду варто встановити повноваження, яке б чгтко передбачало необхвдшсть здшснювати не лише абстрактний контроль за конституцшшстю акпв, але й дш вищих оргашв влади, зокрема з'ясовувати факти, як дають пвдстави зробити висновок про !х лептимшсть; по-трете, запровадити шститут конституцшно! ввдповвдальносп за невиконання акпв Конституцшного Суду Укра!ни оргашв та посадових осГб держави та розробити мехашзм впровадження цих акпв.
1. Хеффе О. Справедливость : философское видение / О. Хеффе / пер. с нем. О. В. Киль-дюшова ; под ред. Т. А. Дмитриева. - М.: Праксис. 2007. - 192 с. 2. Лгмбах Ю. Федеральний Конституцшний Суд як полтичний фактор влади / Ю. Лгмбах / пер. Шмецького фонду мгжнародного ствробтництва Humbolt forum recht. - К., 1996. - 324 с. 3. Хассемер В. Консти-туцшне судочинство i полтичний процес / В. Хассемер // Вгсник Конституцшного Суду Укрспни. -2000. - № 4. - С. 22, 23. 4. Шевчук С. Судова правотворчють : свтовий досвiд i перспективи в УкраШ / С. Шевчук. - К.: Реферат, 2007. - 640 с. 5. Клишас А. А. Конституционный контроль и конституционное правосудие зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / А. А. Клишас / под ред. проф. В. В. Еремяна. - М.: Международные отношения, 2007. - 496 с. 6. Грасхоф К. Принцип верховенства права в конституцшному судочинствi / К. Грасхоф / Вкник Конституцшного Суду. - 2000. - № 4. - С. 33-38. 7. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма) / А. Шайо / пер. с венг. - М.: Юристь, 2001. - 292 с. 8. Розанвалон П. Демократична легтимтсть. Безсторонтсть, рефлективтсть, наближетсть / П. Розанвалон / пер. з фр. С. Марiчева. - К.: Вид. дiм "Киево-Могилянська академiя", 2009. - 287 с. 9. Соколов А. Н. Правовое государство : от идеи до ее материализации / А. Н. Соколов. - Калининград: ФГУИПП "Янтарный сказ", 2002. - 456 с. 10. Конституцшний Суд Укрални: Ршення. Висновки. 1997-2001 / вiдп. ред. канд. юрид. наук П. Б. Свграфов. - К.: Юртком 1нтер, 2001. - 512 с. 11. Шаповал В. Проблема демократичностi виборчог системи у контекстi ршень Конституцшного Суду Украти / В. Шаповал //Вибори та демократiя. - 2008. - № 4 (18). - С. 82-84. 12. Головатий С. Верховенство права : моногр. : у 3 кн. / С. Головатий. - К.: Вид-во "Феткс", 2006. - 1747 с. 13. Барабаш Ю. Демократiя в системi цтностей конституцшного ладу (за матерiалами практики Конституцшного Суду Укрални) / Ю. Барабаш // Вкник Конституцшного Суду Украти. - 2009. -№ 5. - С. 89-97. 14. Шаповал В. Суд як орган конституцшного контролю (iз зарубiжного досвiду) / В. Шаповал // Вкник Конституцшного Суду Укрални. - 2005. - № 6. - С. 20-33. 15. Соколов А. Н. Правовое государство : от идеи до ее материализации / А. Н. Соколов. - Калининград : ФГУИПП "Янтарный сказ", 2002. - 456 с. 16. Про Конституцшний Суд Укрални : Закон Украти вiд 16 жовтня 1996року № 422/96-ВР //Вiдомостi Верховно'! Ради Украти. - 1996. - № 49. - Ст. 272. 17. Селiванов А. О. Констит^я. Громадянин. Суд. Професшт та сустльт погляди / А. О. Селiванов. - К.: УА1Д "Рада", 2009. - 560 с. 18. Цимбалютий Т. Реалiзацiя актiв Конституцшного Суду Укрални / Т. Цимбалютий // Вибори та демократiя. - 2008. - № 1 (15). - С. 25-28.
