CC BY
74 East European Scientific Journal #2(66), 2021 ...2;...,..
ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
УДК 78.07
Vasylieva Larisa
PhD in Arts, associate professor of music art department Mykolayiv V. O. Sukhomlinsky National University
K. STOCKHAUSEN AND B. A. ZIMMERMAN: INVENTION OF THE SIMILARITY OF OPPOSING
Васильева Лариса
кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичного мистецтва Миколашського нацюнального утверситету iMeHi В. О. Сухомлинського
К.ШТОКГАУЗЕН I Б.А.ЦИММЕРМАН: 1НВЕНЦ1Я ПРО ПОД1БН1СТЬ ПРОТИЛЕЖНОГО
Summary. The article attempts to compare philosophical-aesthetic and music-theoretical views and the oeuvre of K. Stockhausen and B. A. Zimmerman - German composers of the second half of the twentieth century, who are traditionally presented as antagonists in domestic musicology. It was found that both authors: studied the problem of time in music and offered their options for its inclusion as one of the parameters of serial technique; substantiated in their literary works their own composer's findings; created technically complex compositions (in the field of performance, and in the field of work stages on the final version); used in the works multilingual texts in phonetic and semantic aspects; evolved from a fascination with the technical side of creativity to the predominance of the aesthetic; constructed a new sound reality by means of sound polyphony at the macro and micro levels, trying to create «super-art».
Анотащя. В статп здшснено спробу nopiBHHHHH фшософсько-естетичних та музично-теоретичних поглядiв i творчого доробку К. Штокгаузена та Б. А. Циммермана — шмецьких композиторiв друго! половини ХХ стотття, якi у вiтчизняному музикознавствi традицiйно подаються як антагонiсти. Виявлено, що обидва автори: вивчали проблему часу в музищ i запропонували сво! варiанти його включения як одного з параметрiв серiальноi техшки; обгрунтовували у сво!х лiтературних творах власш композиторськi знахiдки; створювали техшчно складнi композицii' (в галузi сцешчно! постановки i в галузi еташв роботи над кiнцевим варiантом); використовували в творах рiзномовнi тексти у фонетичному та семантичному аспектах; еволющонували вiд захоплення технiчним боком творчосп до переважання естетичного; конструювали нову звукову реальшсть засобами звуко-полiфонii на макро i мiкро рiвнях, намагаючись створити «надмистецтво».
Keywords: B. A. Zimmerman, K. Stockhausen, serial technique, polystylistics, electronic music, time, superart.
Ключовi слова: Б. А. Циммерман, К. Штокгаузен, сеpiaльнa техтка, полiстилiстикa, електронна музика, час, надмистецтво.
Постановка проблеми. Про вагому роль Шмеччини у розвитку европейсько! музично! культури друго! половини ХХ столггтя сввдчить той факт, що саме тут жили або регулярно працювали в музичних центрах найвiдомiшi композитори рiзних кра!н (Д. Шгетп, М. Кагель, П. Булез, К. Пендерецький, А. Шнiтке, С. Губайдулша, В. Сильвестров та iн.).
Однак для власне шмецько! музики цей перюд унiкальний тим, що двi тенденцii 1! розвитку (вiрнiсть традищям (Ф. Мендельсон - Й. Брамс -П. Гщдемт — Б. Циммерман), та прагнення максимального оновлення (Р. Вагнер — А. Шенберг — К. Штокгаузен)) сшвюнували та до певно! мiри протистояли у творах сучаснишв Б. Циммермана (1918-1970) i К. Штокгаузена (1928-2007).
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Творчють обох композиторiв часто привертае увагу музикознавцiв. Зокрема, на прикладi творiв К. Штокгаузена науковцi дослiджують рiзнi мовнi та композицiйнi засоби авангарду; Т. Цареградская та М.Переверзева здшснюють аналiз його композицiйних методiв; А. Предоляк висвилюе втiлення середньовiчноi мiстерiальноi моделi в творчостi нiмецьких композиторiв вiд Р. Вагнера до К. Штокгаузена; С. Тюлина вивчае стан звуковисотно! системи в захiднiй музищ 1960-80 рр. на приклащ творiв К. Штокгаузена та Д. Лией; М. Пресняков, £. Дементьева вивчають космогонiчнi основи музики К. Штокгаузена; опернш творчостi композитора присвяченi роботи А. Рижинського, С. Савенко, Н. Саншковог
Творчiсть Б. А. Циммермана довгий час
ив
ЕШШ
перебувала в пш шших представник1в пiслявоeнного авангарду, И ретельне дослiдження почалося лише з кшця 90-х рок1в ХХ столiття. Композитору присвячеш монографiчнi працi захвдноевропейських науковщв К. Кюна, А. фон 1мхоффа, К. Дальхауза, В. Конольда, К. Еббеке. Мистецтвознавщ аналiзували естетичнi (Е. Махрова) та фшософсьш (К. Жабшський) аспекти творчостi композитора, спiввiдношення в його творах слова i музики (Н. Донцева [2]), лiтературний спадок (А. Сафронов [4]). Значний внесок у дослвдження рiзних аспектiв життя i творчого доробку Циммермана вню Г. Пантieлeв. В укра!нському музикознавст оперну музику композитора дослвджено в контекст концепцп «свггового театру» (А. Кириченко).
Видшення не вирiшених рашше частин загально! проблеми. Усталеною е думка про те, що Б. Циммерман, незважаючи на складнiсть музично! мови, зберiгав «старЬ> !деали гумашзму, за внутрiшнiм змiстом свое! творчосл лише дотично вписуючись в сучасну епоху [4], тодi як К. Штокгаузен прагнув максимального оновлення звуково! матери в межах «чисто!» музики, стилютично! «стерильносп», антисуб'ективiзму, «структуралютського» шдходу до композицп.
Дiйсно, пiд час прослуховування творiв цих композиторiв передовым привертають увагу велик! вiдмiнностi. Однак замислитися над схож1стю примушують фшософсько-естетичш та музично-теоретичнi мiркування обох мистщв. 1х грунтовтсть i масштаб вид!ляють вербальний рiвень творчосп як не менш значущiй, шж звуковий.
Мета статп — здшснити спробу пор!вняння фшософсько-естетичних та музично-теоретичних погляд!в ! творчого доробку К. Штокгаузена та Б. А. Циммермана.
Методи дослщження: загальнонауков! (анал!з, зютавлення, узагальнення, систематизащя) для вивчення наукових джерел, музичних та теоретичних твор!в Б. А. Циммермана та К. Штокгаузена; конкретно -науковг метод пор!вняльного анал!зу, за допомогою якого виявлено сшльш риси в свггогляд!, напрямках творчо! активносп, використанш композиторських техшк, музичнш ! лггературнш творчосп обох композитор!в.
Виклад основного матер!алу. На наш погляд, риси под!бносп, що спостергаються у творчосп цих видатних д!яч!в музично! культури Шмеччини можна згрупувати у чотири напрямки: робота з! словом, робота з! звуком, робота з формою, напрямки творчо! еволюци.
Перший напрямок знайшов втшення у двох аспектах: лггературнш спадщиш та спещфщ використання текстш ! робот! з ними в музичних творах. Так, в лггературному доробку обох автор!в знайшли вшображення фшософсько-естетичш та музично-теоретичш м!ркування. Грунтовшсть ! масштаб цих м!ркувань дозволяють видшити !х як особливий вербальний р!вень творчосп, не менш
East European Scientific Journal #2(66), 2021 5 значущш, шж власне звуковий.
Значна частина лггературних TBopiB Штокгаузена зiбрана в десятитомнiй серй його «Текспв про музику» [7]. Бiльшiсть концептуальних текстiв Циммермана увiйшли до 36ipra «1нтервал i час», опублiкованоi в 1974 рощ, вже шсля смерп композитора. Статгi охоплюють важливий для формування естетики автора перiод -з 1954 по 1969 роки [10].
Викладати своi творчi принципи в лiтературнiй формi для Б. А. Циммермана i К. Штокгаузена було такою ж потребою, як i писати музику. Для обох лггературна дiяльнiсть ставала безпосереднiм продовженням роздумiв i музичних творiв.
Тексти К. Штокгаузена про музику, написаш в 50-х i 60-х рр., мiстять схеми, малюнки, ноти. £ аналiз творiв композиторiв минулого (зокрема, В. Моцарта, А. Веберна), але переважае розбiр власних творiв i методiв роботи. Штокгаузен вважав себе новатором, що змшюе шлях розвитку музики, тому вiн в деталях описував те, що вiн ввдкрив, запропонував i зрозумiв. Найвiдомiший приклад такого тексту - стаття «Як проходить час» (1957).
Лггературну спадщину Б. А. Циммермана становлять фшософсьш тексти, анотаци до власних творiв, газетно-журнальна публiцистика, нариси про сучасну музику i шляхи ii розвитку, сатиричш мiнiатюри, фейлетони. У деяких з них вiдображена полемiка Циммермана з представниками Новоi музики, в тому числ з К. Штокгаузеном i X. Хельмсом. Можемо констатувати що жанрова палiтра лiтературних творiв Циммермана багатша нiж у Штокгаузена.
Головна щншсть цих опусiв — в наданш уявлень про основш тенденцп внутрiшнього досвiду кожного з композиторiв, який визначае собою !хню музику. Саме в частинi внутршньо1' iнтелектуально-слуховоi дiяльностi можна побачити моменти сходства мiж цими мистцями.
Робота з текстами в музичних творах. Обидва композитори були обдарованими литераторами i вимогливо добирали для сво!х музичних творiв художнi тексти, як належать як ввддаленим епохам, так i останньому столiттю, як европейським, так i позаевропейським авторам.
Б. А. Циммерман вважав, що слово може виконувати в музичному творi двi функцп: сонорну (кожна мова мае свое забарвлення) i семантичну (як1й би переробц1 не шддавався словесний матерiал, тексти завжди повиннi добиратися зi смислом) [2, с.26]. К. Штокгаузен в «Gesang der Jünglinge» застосовуе сершну техшку для «медiацп» м1ж електронним звуком та людським голосом. Первинним в трактуванш слова для нього, як i для Циммермана, е фонетична площина, i лише в окремих випадках — семантична [9, с. 11-36]. Отже, обидва композитори працювали iз мовою переважно спираючись на ii звукову природу.
Робота iз звуком. Пошуки композиторiв схож1 прагненням кардинально змiнити традицiйнi
6 East European Scientific Journal #2(66), 2021 слуховi уявлення шляхом «звшьнення» музики як звукового мистецтва вщ структурних, жанрових та iнших шаблошв. Штокгаузен розвивае цю !дею на мшро рiвнi, доходячи до «внутршньозвуково! пол!фони» [1], Циммерман — на макро рiвнi, як плюралiстичний метод композици, своер!дну «полiфонiю музичних епох».
Роботу з формою можна представити у виглядi двох тенденцiй: винайдення нових технiк композици i прагнення синтезу мистецтв. Намагання створити нову звукову реальшсть спричинило започаткування музичних напрямшв, як! були пiдхопленi шшими композиторами: електронна та просторова музика (К. Штокгаузен) i плюралютичний метод композици, що отримав поширення як полютилютика (Б. А. Циммерман). Показовим е те, що вихщним !мпульсом до цього у обох авторiв стали серiальнiсть i опанування феномену музичного часу.
Так, плюралiстичний метод композици Б. Циммермана був сформульований як обгрунтування введення в свш опус текстових або музичних цитат, задля зрушення в суб'ективному переживанш часу [2, с.9]. Композитор розглядав цитатнiсть як новий етап розвитку сер!ально! технiки: до параметрiв звуково! оргашзаци (звуковисотна лш!я, ритм, тембр, динамша) вш додав параметр стилю (у вигляд! симультанного звучання власно! музики та р!зноманггних музичних i текстових запозичень).
К. Штокгаузен наголошуе на тому, що висота звуку, яку сприймае людина, будучи залежною вщ частоти коливань, е часовим показником. На основ! цього спостереження композитор вибудовуе музично-теоретичну концепщю, зпдно яко! основним елементом музично! композици е час i пропонуе едину шкалу, яка об'еднуе ритмчт, звуковисотш, тембров! смуги частот i навиъ форму твору. Це дае можливють послщовного використання сер!алъного принципу оргашзаци музичного матер!алу, але вже на шшому р!вш [8, с.234].
Експериментування з техшками композици привело обох автор!в до вде! синтезу мистецтв. Так, д!я плюралютичного методу у Циммермана не обмежувалася цитуванням. Одним з головних його прояв!в була тенденщя до синтезу вах юторичних епох i пласпв сучасно! культури. Композитор прагне «надкомплексного мистецтва». Втшенням цих прагнень стали опера «Солдати» та «Рекием за юним поетом».
Аналопчно Штокгаузен вказуе на важливу духовну потребу сучасно! музики — тяжшня до полютилютики, до плюрал!зму, до змшання юторично i географ!чно вщдалених елеменпв. Як вщповвдь на такий виклик сучасносп, в «Телемузищ» i «Пмнах» композитор використовуе в якосп матер!алу для електронно! обробки традицшну музику вах континенпв або, вщповвдно, пмни значно! шлькосп кра!н. Поряд з цим застосовуеться «конкретна музика» (уривки мови, радюперешкоди), а також музичш
шструменти. Штокгаузен вважае, що звучання, як! виникають, е виявленням музики космосу.
Прагнення синтезу мистецтв мало наслщком виникнення у обох композитор!в твор!в, складних для сцешчно! реал!заци, в основ! яких лежить !дея симультанносп. Так, прем'ерний показ опери «Солдати» Б. А. Циммермана, внаслщок того, що традицшна оперна сцена не вщповщала задуму автора, ввдбувся свого часу у примщенш ярмаркового центру. З шшого боку, вдеальним вар!антом постановки гепталоги К. Штокгаузена «Свило. Ом дтв тижня», на думку автора, е «виконання одночасно уах семи частин в семи залах на вщсташ декшькох сотень метр!в один в!д одного, але в однш буд!вл! (незважаючи на те, що «Свило» складаеться з семи композицш, по однш на день тижня, i кожна мае свою тему, свою музику, вимагае особливих виконавщв i тривае р!зний час). В вдеат публша мае можливють долучатися до частин «Свила» в будь-який час за власним бажанням» [3].
Под!бшсть у напрямку творчо! еволюци Б.А.Циммермана та К.Штокгаузена, на нашу думку, може бути представлена двома етапами:
1. Змша сшввщношення техшчного i естетичного в творчосл. Як ведомо, Циммерман був старшим за Штокгаузена на 10 рошв i шшов з життя майже на чотири десятилптя рашше. Як i Штокгаузен, у юносп вш захоплювався новишми техшками композици, але на початку 50-х рр. це захоплення поступилося мюцем розумшню, що «щншсть власне музичного твору мае бути вище суто техшчних завдань» [2, с. 13]. Шшовши з життя у 1970 рощ, Б. А. Циммерман 4 роки не дочекався того моменту, коли його «антагошст» констатуе, що i в його творах ращоналютичне мислення, абстрактна досконалють конструкци перестають грати роль естетично позитивно! якосп [5, с.34].
2. «Розчинення» автора у творг К. Штокгаузен, характеризуючи музику Б. А. Циммермана зауважував, що «те "старе ", з чим вш працював i що монтував в свою музику, завжди впливае сильшше, шж те "нове", що компонував вш сам», що е ввдображенням специфши плюралютичного методу Циммермана [6, с. 148-149]. З шшого боку, «свпова музика», до вде! яко! доходить К. Штокгаузен — це «можливють подолати шдивщуалютичну обмежешсть европейсько! музики i вийти в сферу "загально!" музично! мови, надособистюного i ушверсального» [8, с.80].
Висновки i пропозици. Мета дослщження зумовила застосування прийому редукцй' по ввдношенню до такого складного феномену як художня творчють. Наслщком редукування стало певне спрощення трактування деких фшософсько-естетичних та музично-теоретичних концеицш Б. А. Циммермана та К. Штокгаузена. Однак саме прийом редукцй' дозволив виявити риси под!бносп, що спостериаються у творчосп цих видатних д!яч!в музично! культури Шмеччини друго!
East European Scientific Journal #2(66), 2021 7
половини ХХ столггтя у галуз! роботи з! словом, звуком, формою та у напрямку творчо! еволюци.
Отже, обидва автори вивчали проблему часу в музищ ! запропонували сво! вар!анти його використання як одного з параметр!в сер!ально! техшки; обгрунтовували у сво!х лгтературних творах власш композиторськ1 знахщки; створювали техшчно надскладш композицп (в галуз! сцетчно! презентацп ! в галуз! етатв роботи над шнцевим вар!антом); використовували в творах р!зномовт тексти у фонетичному та семантичному аспектах; зазнали еволюци творчосп в!д захоплення технщизмом до переважання естетичного; конструювали нову звукову реальшсть засобами звуко-пол!фони на макро ! мжро р!внях, намагаючись створити «надмистецтво».
Незважаючи на вщмшносп зовшшнього звукового результату творчосп двох автор!в, деяк1 моменти !х внутршшх штелектуально-слухових потреб ! пошук1в шших «звукових вим!р!в» е, як ми бачимо, схожими. Це доводить, на наш погляд, юнування певно! об'ективно!, незалежно! звуково! реальносп, так би мовити «звукового цшого», частини якого ввдкриваються композиторським гешем через його суб'ективш звуков! послания. А також сввдчить про те, що вказаш на початку статт тенденци розвитку шмецько! культури (в!ршсть традищям та прагнення максимального оновлення), демонструють тяж1ння до еднання у творах сучасник1в Б. Циммермана ! К. Штокгаузена.
Список л^ератури:
1. Бычков В. Эстетика: Учебник. М.: Гардарики, 2004. [Bychkov V. Aesthetics: Textbook. M .: Gardariki, 2004. (In Russ.). ]
2. Донцева Н. Творчество Б. А. Циммермана: музыка и слово. Автореф. канд. дис. / Н. Донцева, Москва, 2012 [Donceva N. B. A. Zimmermann's Creativity: Music and Word. Author's ref. сand. dis. / N. Dontseva, Moscow , 2012 (In Russ.). ]
3. Обрист Х.У. Краткая история новой музыки. Ад Маргинем Пресс, 2013. URL: https://avidreaders.ru/read-book/kratkaya-istoriya-novoy-muzyki.html?p=7
4. Сафонов А. Несвоевременный композитор эпохи утопии: к 100-летию Бернда Алоиса Циммермана // Музыкальная жизнь. 2018 1.06. URL: https://muzlifemagazine.ru/nesvoevremennyy-kompozitor-yepokhi-ut/ ]
5. Coll J. Stockhausen: Conversation with the Composer: [англ.]. London, 1989.
6. Kühn C. Die Orchesterwerke Bernd Alois Zimmermanns: ein Beitrag zur Musikgeschichte nach 1945 // Schriftenreihe zur Musik. Bd. 12. — Hamburg, 1978.
7. Stockhausen K. Texte zur Musik 1952— 1991. Bd. 1-10. — Köln-Kürten, 1963-1998.
8. Stockhausen К. Texte zur Musik:[нiм.] В. 3. Koln, 1971.
9. Zbigniew Skowron. Muzyka elektroniczna Karlheinza Stockhausena. Okres prob i doswiadczen (II) // Muzyka. 1982.1—2. 11—36.
10. Zimmermann B. A. Interval und Zeit. Aufsadze und Schriften zum Werk [шм. ]. Mainz, 1974.
УДК: 7.011.2: Народность искусства. Социальное значение искусства.
ГРНТИ: 18.17.91: взаимосвязи и взаимодействия народов разных стран в области искусства.
Anna Lollini
graduate student
Vitebsk State University named after P.M. Masherov
DIALOGUES ABOUT ITALY WITH BELARUSIAN ARTISTS. HRISTINA VYSOTSKAYA.
UDC: 7.011.2: Folk art. Social significance of art.
GRNTI: 18.17.91: the relationship and interaction of peoples of different countries in the field of art.
Лоллини Анна
аспирант ВГУ имени П.М. Машерова
ДИАЛОГИ ОБ ИТАЛИИ С БЕЛОРУССКИМИ ХУДОЖНИКАМИ. ХРИСТИНА ВЫСОТСКАЯ.
Summary. Subjective views on forecasts of the development of Belarusian-Italian relations in the field of fine arts. Dialogues of artists.
Modern science essentially depends on the degree of its digitization and the use of standard mathematical procedures that provide standardization and objectification of the phenomena under study and the results obtained. However, in an area such as art, attempts to use this technology are dubious and counterproductive. The creative subjectivity, talent and professional opinion (which does not have units of measurement) of recognized masters
