CC BY
56
Музична творчгсть i суб'ективований cBiT митця: контекст культуротворення
Морщакова Наталiя Олександрiвна
Национальна музична академ'я УкраТни ¡меш П. I. Чайковського, кафедра ¡сторп украТнськоТ музики та музичноТ фольклористики, пошукувач, УкраТна
Анотащя. Проблема музикотворення в св^ наслщування постмодернютських мистецьких iдей характеризуемся спрямованiстю композиторськоТ уваги до вираження суб'ективованих смишв, iдей, що ак-туалiзуе можливостi iнтенцiонального св^у митця, оригiнальнiсть художнього мислення, здатнють до конкретизацГТ та поглиблення образно-смисловоТ сфери твору. Персонiфiкацiя мистецьких смишв в рамках суб'ективноТ реальностi е пов'язаною з процесами об'ективацГТ художньо-естетичних парадигм, сформованих в рамках культури; визначаючи внутршнш змiст культури контекстуально, творча особис-тiсть здатна осягнути глибинну, концентровану сутнють культурноТ епохи, або культурну форму. Людина-творець, що усвщомлюе або вiдчувае внутршнм iмпульс культури, контекстуально мислить, створюючи новi сюжети, образи, якi переростають межi суб'ективного змiсту автора, об'ективуючись у смислах Ы-терпретуючих концепцм.
Ключовi слова: музична творчiсть; контекст творення; культурна форма; суб'ективнють; постмодерн. УДК 78.01 LCC Subject Category: M2147-2188
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.15-2
Вступ
Постановка проблеми. Постмодершстич-ний ракурс феномену культури змктовно ви-являе серед й специфiчних характеристик та-ку, як орiентацiя на контекстуальнiсть (т-знання явища у його взаемовiдносинах, про-цес творення образу людини чи речi з увагою до 'хнього контексту), що «репрезентуе» свiт людини, його змiстовi ознаки. В цьому сена контекстуальшсть е тлумаченням людсько'' суб'ективность де людина виступае проектом, образом, сенсом людського «Я» в культура iз проявами й вiрогiднiсними включен-нями можливостей, випадковостей, екзисте-нцiйних виборiв. Контекстуальнiсть як фор-мотворчий принцип оприявлення суб'ективност людини полягае у дбайливому творенш сутшсно'' самодiяльностi людини. Контекстуальнiсть як процес iндивiдуалiзацii суб'ективного «Я» у культурi постмодерну виявляе сутнiснi характеристики людини -монади, й щлкшсть i унiкальнiсть. Вiднайти iндивiдуальну суб'ективтсть, створити и -воловна тема сучасног культури.
Феномен творчосп в культурi проявляеться насамперед в осмисленш форм буття, в газоны «моделi свiту» та суб'ективних прори-
вах людського iнтелекту в незвщаш констан-ти свтв - внутршнього й зовнiшнього, за-мкненого, одиничного й ушверсального, все-загального, що дае поштовх для створення духовних концепцiй особистостi, окреслення цiннiсних орiентирiв ii буття.
Творчiсть як цивШзацшний феномен «вклю-чае принаймнi два визначальних концепти -культуру та особиспсть, 'х дiалектичну поед-нашсть. Разом з тим зберiгаеться (i виникае знову) трактування творчостi як особиспс-ного (глибинного чи мктичного) процесу, що не зводиться ш до яких схем дiяльностi, що не тдлягае стандартизацй та масовiзащi. Пе-реосмислення ролi i значення особистост як суб'екта творчостi задае новi психологiчнi, онтологiчнi та гносеолопчш координати роз-гляду проблеми творчосп» [19, с. 70].
AHani3 до^джень i публкацш з дано! проблеми. Серед напрямiв дослiдження широко'' проблеми творення особиспсного свiту людини в свт культури загалом, й музично'' зо-крема, виявлення штенщонального свiту ii можливостей, проблеми творчость доречно виокремити контекстный nidxid, зумовлений впливом теоретичних концепцш Ю. Лотмана i М. Бахтiна, який набув у музикознавсга зна-чно'' актуальностi у 90-х роках ХХ столбя.
Даний пщхщ, збагачений кторичними й ку-льтуролопчними працями, сьогодш предста-вляе собою певний комплекс теоретико-методологiчних пщвалин, що значно розши-рюе дослщницьга можливостi сучасно! науки.
Контекстний пщхщ, з його здатшстю синте-зувати даш культурологiчних оцiнок реальность мистецтвознавчi факти, iсторичнi пер-спективи, дозволяе сучасному музикознавст-ву осмислити предметы сфери новггшх нау-кових розвщок, окреслити свiтогляднi дете-рмшанти розвитку музичного мистецтва у контексп формування нових культурних пластiв буття. «Якщо музикознавство осягае музичну культуру, музику у контексп життя, то кторичне музикознавство розгортае цей об'ект у чаа, ставить акцент на динамщ люд-сько! культури», - пише В. Медушевський [17, с. 12]. Момент процесуальносп пiдкреслюе у своему визначенш Ю. Чекан: «Предметом к-торп музики е процес змш iнтонацiйного образу свггу; факти, стадп та рушiйнi сили цього процесу» [26, с. 20].
В дослщженнях з кторп укра!нсько! музично! культури чильне мiсце посщають працi, в яких аналiзуеться феномен особистосп композитора, митця, що репрезентуе культурну епоху (Л. Архiмович, I. Белзи, О. Завальнюка, С. Лкецького та iн. ). У вггчизнянш музико-знавчiй лiтературi представницьким е дже-релознавчий напрям дослщжень творчостi композиторiв, видатних музикантiв (Н. I. Колесник, М. А. Арановський , 6. Я. Басш, Н. Ю. Кривда, М. П. Лохтша, К. П. Шудря).
Загальноiсторичний й мистецтвознавчий характер дослщжень особиспсного й творчого потенщалу людини-митця у контексп кто-ричних, культурних подш представлений працями Д. Антоновича, О. Ольховського, Л. Кияновсько!, В. Рожка, О. Берегово!, М. Гордiйчука, Д. Ревуцького та ш. Цi пращ мктять критичний аналiз тенденцiй, подш i явищ минулого з обов'язковим акцентом на специфiчному характерi суперечностей, влас-тивих певному перiоду розвитку укра!нсько! музики. Значна увага придыяеться розкрит-тю особистостi композиторiв, стильових i жа-нрових особливостей музично! творчосп, да-нi працi е важливою спробою осягнути есте-тико-фыософсью, аналiтичнi, джерелознавчi параметри композиторських шукань i звер-шень.
Своерiднiсть особистостi композитора й пос-татi митця у контексп свноглядних, мента-льних характеристик епохи й культурно! ситуацп теоретично осмисленi з позицiй фыо-софп (Ж.-П. Сартр, А. Камю, Е. Фромм, Ш. Мунье, М. Каган, та ш.).
Психологiчнi аспекти шдивщуальносп та особистостi, психологи художньо! творчостi, специфiки функцiй мистецтва, морально-естетичних позицiй митця висвiтленi у пра-цях iз загальних проблем психологи (Б. Г. Ананьев, А. А.Бодалев, А. М. Леонтьев, В. П. Тугаршов).
Формулювання цЫей статт1 (постановка завдання). Заявлена проблематика потребуе поглибленого вивчення процеав музикотво-рення в ситуацп культури постмодерну; му-зична творчiсть як яскрава презентащя суб'ектно-iндивiдуального композиторського письма естетики постмодершзму узмктов-люе самоперсошфшацп мистецького простору, що конструюеться: вiдчутними в укра!н-ському музичному мистещв кiнця XX - початку XXI сторiччя е трансформацшш змiни му-зично-образного мовлення, стильових орiен-тирiв, що пов'язано з домшуванням естетики iндивiдуалiзму в ситуацп постмодерну, принципами суб'ектност композиторського письма, як вiдбивають характеры риси оргашза-цп шдивщуально! творчо! суб'ективностi, особистiсного свiту митця в творенш щдивь дуальних мистецьких стилiв, якi безпосеред-ньо формують штерсуб'ективш смисли худо-жнього мислення епохи i представленi роз-витком музичного штелекту через набуття якiсно нових рис професшно! композиторсь-ко! техшки порiвняно з попереднiми етапами музичного розвитку.
Результати дослщження
Творчi результати дiяльностi людини тради-цiйно вщносять до царини культури. Творен-ня сучасного культурного процесу розумiеть-ся Ж.Бодрiяром як конструювання ново! са-мореференщально! реальностi, симуляцiйний процес творення артефак^в, за якими прихо-ване небуття [5, с. 51]. Смисл глобально! тра-нсформацп культури вбачаеться, на думку сучасних культурологiв, в ст^мкому зрощен-нi авангардних видовищних технологiй з принципом анонiмностi влади, яка спираеть-ся на пряму комерцшну вигоду. На сьогодш-
шнш день культура в усе быьшш степеш стае об'ектом поки що слабо штегрованих «куль-турних шженерш» (Г. Г. Копилов [12]), а лю-дина в быьшш Mipi починае залежати не вщ колективного минулого, а вщ експертно про-гнозуемого майбутнього. Водночас, не див-лячись на спалахи <^ртуальностЬ> в сучаснш культурi, Ii смисловi орiентири спрямоваш на модель особистостi як кардинальну свггоут-ворюючу схему [12, с. 25].
Важливою передумовою творчо'1 дiяльностi у будь-якiй сферi е здатшсть людини пiднятися до усвiдомлення внутршшх пружин i мехаш-змiв розвитку культурной форми, - тобто зро-зумiти контекст творення, - певного вторичного системоутворення, в якому вщбува-ються процеси особистiсного зростання. Форма культури подiбна до явища природи, з не'1 не можна вийти, i'i' не можна зламати, вона може тыьки сама себе вичерпати iз заюнчен-ням певно'1 Вторично' епохи.
Вiдомий культуролог Альфред Кребер наго-лошував на тому, що кожна культура являе собою едшсть стилю, або форми, що об'еднуе вс ii мaтерiaльнi i духовш утворення: архгге-ктуру i технологш, фiзичнi концепцп й живо-писш школи, музичнi твори i математичш до-сягнення. Саме тому художник - це людина, яка вщчувае внутршню форму культури, форму як закон для всього багатомаштного змь сту, як долю конкретно! культурно! епохи, бачить прояв одше! i ж форми в рiзних галузях. Поверховий погляд ознакою творчо-стi вважае вихiд за межi дано1 культури, рiз-кий злам iснуючоi культурно! форми, але форма культури - не продукт техшки або освни, це атмосфера духовносп дано1 епохи [13, с. 225].
Можна сказати, що культурна форма е конце-нтрованим розумом епохи, i тыьки осягаючи ii внутрiшнiй змiст, або контекст, людина може визначити себе як творця. Людина, що ус-вщомлюе або вiдчувaе внутрiшнiй iмпульс культури, контекстуально мислить, створю-ючи новi сюжети, образи, якi переростають межi суб'ективного змiсту автора, об'ективуючись у смислах штерпретуючих концепцiй.
Творча актившсть людини у культуролопч-ному контексп е здaтнiстю адаптивно реагу-вати на потребу у здшсненш процесiв свгго-будови, свiтовiдношення, це конструктивна
дiяльнiсть людини по створенню нових об'ектiв iдеального i реального характерiв, нових якостей, образiв тощо. «Нове» може бути суб'ективним: наприклад, новою формою самостi, привнесеною у суб'ективний свiт за-вдяки творчш дiяльностi або новим пристро-ем у технiцi. Вихiдними положеннями форму-вання особистостi е структурована еднiсть суб'ективного й об'ективного, де об'ектом творчостi стае сама людина у едносп з пред-метними умовами !! iснування, якi !й необхщ-но вiдтворювати чи змшювати, зберiгати чи оновлювати. До висот фыософського уза-гальнення суб'ектiв творчосп пiднесенi гранично широкi поняття «Бога» (Платон, Г. Гегель, М. Бердяев); «Природи» (Еткур, Спiноза, А. Бергсон); «Людини» (Гельвецш, К. Маркс, Ж.-П. Сартр).
Творчiсть являе собою таку здатшсть, завдя-ки якш людина конструюе нову реальшсть з позицiй смислетворення, опановуючи свгг не лише за законами дощльносп, але й за законами краси. Творчкть як мистецький процес - явище складноструктуроване й пов'язане як iз свiтом суб'ектних переживань i оцiнок, так i з логжою культурно! епохи, яку пред-ставляе митець.
Процес творчосп е пов'язаним з процесами сприйняття i вiдображення дшсность втiле-но! у знакових системах культури; отримана творчою особистiстю iнформацiя, опосеред-ковуючись емоцiйно-чутевими переживан-нями автора, трансформуеться у свщомосп в образно-метафоричш конструкций Авторсь-кий контекст узмктовлюе бачення митця, виникають оригiнальнi штерпретацп, новi смисли i iнтереси. Процес творчостi е виявом перцепцш особистостi через предметтсть само! себе.
Сутшсть процесу творчосп полягае в штерп-ретативнiй здатностi свiдомостi наповнюва-ти змктом зображувальнi об'екти реальностi через предметшсть власного «Я». Без суб'ективност особистiсного сприйняття, ш-дивiдуальностi чуттево-мисленневих проце-сiв, вiдображення дiйсностi звелось би до ме-ханiчного копшвання, репродуктивно! функ-цГ!. Саме тому домшантною ланкою процесiв творення е внутршнш духовний свiт особис-тосп - своерiдний семантичний центр, гене-руючий образи i думки людини.
Творчкть, яка дае змогу людиш виявити себе, знайти в самш собi те справжне, що й стано-вить й власну, саме ще!' особистосп сутшсть, те, що укра'нський мислитель Г. Сковорода називав «сродною» працею, мае яскравий особиспсний характер. До суб'ективних скла-дових творчостi слщ вiднести такi ознаки, якi виступають також як характернi для особистосп: iнтелектуальна оригiнальнiсть; семан-тична гнучюсть й образна адаптивна гнуч-кiсть, що виражаеться у здатносп бачити об'ект пiд новим кутом зору; семантична спонтанна гнучюсть, яка означае здатшсть про-дукувати рiзноманiтнi ще!' у невизначенiй си-туацй, зокрема у такiй, що не мктить орiен-тирiв для цих щей, не дае прямих «пщказок», ця ознака творчого, однак, належить до компонент структури штелекту [18, с.76].
Представник iнтуiтивiзму А. Бергсон обГрун-товуе щею про винятковiсть митця, який здшснюе творчий процес. Вiн зауважуе, що митцям властива не лише здатшсть бачити глибше та ширше за шших, але вони е ^ею единою категорiею людей, якi проникають у принципи ушверсально!' фыософй. Митцевь на його думку, не потрiбно спiлкуватися зi свiтом або вивчати його, адже вш сам висту-пае творцем цього свiту. Однак А. Бергсон ви-знае, що мистецький свгг цiлковито не ство-рюеться художником, адже такий штучний свiт не змогла б зрозумгги iнша людина [4, с. 153]. Свгг, створений митцем, потаемними зв'язками поеднаний зi звичайними людьми, приреченими на iзольованiсть вщ цього свпу. Такий зв'язок iснуе хоча б тому, що кожна людина завжди переживае хоч частину скла-дних психiчних станiв, розкрити якi й прагне митець.
Англшський вчений Френсiс Гальтон, поставивши в центр свого дослщження саме феномен таланту, тдкреслив сутшсш, на його думку, риси творчо!' особистостi: природна об-дарованiсть; енергiя; здатнiсть до зосередже-но'!, напружено!' роботи [22, с. 82].
НайважливМ особистi якосп, якими повинна володiти людина творчого складу, складо-вi таланту у сферi науково'!, дослщницько! дь яльностi перерахував вiдомий вчений Р. Хохлов: захоплешсть; добра пам'ять; вмш-ня зосередиться, зануритися в себе; вмшня чiтко i логiчно формулювати сво! думки, за-дачi, висновки, пропозицй; умiння просто ду-мати про складш речi, розповiдати про них в
термшах, зрозумiлих ствбесщнику; висока iнтенсивнiсть генерування iдей; доскональне ïx фiльтрування; вмiння за окремими даними синтезувати загальну картину; творча розку-TicTb, вмiння мислити легко, без упереджень; широкий науковий кругозiр, знайомство з науковими результатами в сумiжниx областях; широкий кругозiр, висока культура [25, с. 89].
У культурно-кторичнш концепцй Л. Виготського розглядаеться творче мис-лення як результат штерюризацп практич-них дш i властивоï цим дiям лопки, тобто переходу зовнiшнього, тыесного плану людсь-ко'' дiяльностi у внутршнш, суб'ективний стан людини, у свн ïï внутрiшнix борiнь i шу-кань й винесення назовш результатiв внут-рiшнix, розумових дш, процесу втiлення пси-xiчного життя людини у зовнiшньо виражену знаково-символiчну форму iснування .
Процес творчосп е процесом самостворення людиною власного «Я», передбачае опануван-ня власних пристрастей, досягання величi духу i вишо влади над собою [6, с. 325]. Пове-ртаючись вщ самоï себе до реалiй життя, людина прагне змшити, перетворити цю буден-нiсть вiдповiдно до вистражданих нею цiнно-стей та виявлених обдаровань. Проте ïï твор-чий задум щоразу значно вищий за його реа-лiзацiю. Трагедiя творчостi полягае у вiчнiй невiдповiдностi замислу ïï результату.
Творча дiяльнiсть особистостi актуалiзуе щн-нiсно-смисловий потенцiал внутрiшнього «Я»: нормативних, аксюлопчних та когштив-них конструк^в, що забезпечують ушверса-льшсть людського iснування. Водночас, сума засвоення людиною зовшшшх показникiв культури, та реалiзацiя нею внутрiшнix ште-нцш в свiт культури ще не е показником творчосп в повному об'емь
Творча реальшсть - це яюсно нова культурна реальшсть, що не зводиться до суми зов-нiшнix та внутршшх реакцiй людини на свiт, це реальшсть особливого Гатунку, «нова» реальшсть. Людина - Homo Creator - творець самоï себе, тодь як вся позалюдська реальшсть е ноаем потенцшних можливостей зве-рнення в культуру i культурним витвором (артефактом). Завдяки творчостi вщбуваеть-ся формування «внутршнього свiту особисп-сних смислiв суб'екта та оргашзащя людського свiту в форму культури» [14, с. 44]. Персо-
шфжащя культури передбачае насамперед виведення на переднш план конкретно! лю-дини - творця i сприйняття продукту !! твор-чосп як художньо-естетичного зразка над-суб'ективного значення, сформованого, в той же час, в рамках суб'ективно! реальность
Суб'ективний свгг особистосп-митця в духо-внiй культурi, до складу яко! вiдносять мiфо-логш, релiгiю, фiлософiю, мистецтво, тяж1е до iдеалiв iстини, добра, краси, гармони. Контекстуально прагнення цих iдеалiв визначае пошуковi напрямки творчо! дiяльностi люди-ни, становить цiннiсну систему координат людсько! свiтобудови.
Музична творч^ть як глибоко особиспсна, водночас мктить в собi деякi культурнi шва-рiанти, якi роблять !! значимою i доступною для розумiння шшою людиною, виводячи на iнтерсуб'ективний рiвень. Творець художньо-го образу опосередковуеться враженнями як вiд зовнiшнього свггу, так i звертаеться до власних емоцшно-чуттевих, душевних станiв.
Композитор як суб'ект культури передусiм виступае сформованою особиспстю з висо-ким рiвнем самопiзнання й емоцiйного ште-лекту, розвиненою iндивiдуальнiстю, з внут-ршшми установками на творче вирiшення мистецько-свггоглядних проблем.
Вiдтворюючи типове, композитор пщкрес-люе iндивiдуальне; узагальнюючи художньо-образними засобами дшсшсть, вiн розкривае оригшальшсть i неповторнiсть !! складових; вщходячи вiд дiйсностi в авангардистських та модершстських модифiкацiях мистецтва, вiн водночас занурюеться в не! через шдивщуа-льно-психолопчш, внутрiшньо емоцiйнi люд-сьга стани [10, с. 95]. 1ндивщуальна форма узагальнення життевих явищ не замикае творця у власному внутршньому свт, на-впаки, вона тдносить його над буденнiстю життя i дае змогу пiднестися над нею шшим. У едностi узагальнення та шдивщуальност вiдбиваеться злиття митця з культурою i людством, в едносп сучасного i прийдешньо-го.
Особистiснi фактори в музичному мистецтвi не вичерпуються його змктом. Вони безпосе-редньо вщображуються i на його формь Форма представляеться своерiдною оргашзащею нового символiко-семантичного порядку, який виражае творчу волю митця. Це обумо-влюеться як тим, що змкт i форма дiалектич-
но взаемопов'язаш, так i тим, що форма в ми-стецтвi несе на собi риси iндивiдуального ми-стецького мислення композитора.
Змкт музичного твору втiлюе iдейно-естетичний сенс свгговщношення i свiтовiд-чуття композитора, його мистецького свiто-бачення, його цшшсних орiентацiй i установок. Завдяки цьому змкт музичного мистецтва повсякчас збагачуеться, вщкриваючи не лише предметы обри, але й обри людсько! душi. Змкт мистецтва завжди неповторний, тому що внутршне життя iндивiда - це не автоматична реакщя на вплив зовшшнього се-редовища. Вщображення дiйсностi у мистец-твi носить узагальнено-iндивiдуалiзований, особистiсний характер.
Композитор, створюючи музичний твiр, втi-люе в ньому певний духовний змiст як сукуп-нiсть iдей, сенсiв, цшшсних вщношень засобами конкретно-чуттевих образiв. Завдяки цiй здатностi пiднесення конкретно-чуттевого образу до рiвня музичного смислу, моменти внутршнього життя автора об'ективуються, набуваючи у художньо-образнш формi цiлiсностi, завершеностi, дос-коналога у часi, просторi, буттi.
Як вид мистецтва, що виражае дшсшсть у ху-дожньо-звукових образах, музика породжуе звуки особливо! властивосп, яких у чистому виглядi у природi не iснуе i якi не кнують поза музикою. Специфжа музичного мистецтва визначаеться звуковими та часовими параметрами буття. Змкт музичного твору стано-влять художньо-штонацшш образи. Втiленi в осмислених звучаннях, тобто штонащях, цi образи викликають складну, неусвщомлюва-ну гаму почутв та емоцiй. 1з рiзних видiв емоцiй музицi найбiльш властиво втыювати настро!, тобто узагальненi, типiзованi емо-цiйнi стани людини. Це живе музичне утво-рення, осередок образу.
Музичний образ найбыьш суб'ективний i си-мволiчний, осюльки в ньому переважають безсвiдомi мотиви як у структурi джерела в поеднанш iз свiдомим вiдображенням свггу зовшшшх i внутрiшнiх явищ, так i в змiшанiй безсвiдомо-свiдомiй оформленосп музичного образу у сприйняттi.
Музичний образ, завдяки специфЩ музично! мови, володiе рефлективнiстю, спрямованою на себе, саме музика передае не тыьки процес зародження i розвитку думки, але i !! самоос-
мислення. Початково музичний образ анош-мний, оскыьки смисл i емоцп, що полягають у ньому, позбавлеш адресата i предметность Первинна аношмшсть, невизначешсть музи-чного кнування долаються, набуваючи де-я^ буттево-семiотичноï конкретностi у сприйняттi. Психолопчна ситуацiя моделю-еться слухачем, який конституюе ïï, перетво-рюючи або на себе як лiричного героя, або на свое життя. Спади i настрой напруження i розв'язки, фiзiологiчно впливають на слухача, актуалiзуються в шдивщуально-особиспсш переживання.
Процес складноï чуттево-мисленневоï пере-робки автором музичного матерiалу завер-шуеться фiксацiею конкретних xудожнix об-разiв у знаково-символiчну систему. Композитор за допомогою символжо-значенневих фжсацш виражае суб'ективнi враження i ощ-нки, притаманнi його музично-естетичному свногляду. Композитор iнтерпретуе дшс-нiсть в чуттево-образнш формi вiдповiдно iндивiдуальниx параметрiв свiтогляду та œi-тоставлення, його шдивщуальшсть вщбива-еться в особливостях творчого стилю, засобах i методах пращ з обраним матерiалом, який використовуеться, жанровш специфЩ твору мистецтва, над яким композитор i його уш-кального, предметно-процесуального напов-нення.
Найочевидшше iндивiдуальнiсть композитора постае у способi мистецько! реaлiзaцiï iдей i зами^в. Способом об'ективацп особиспс-них сми^в буття у формi чуттево-сприйманих образiв е творча уява. За допомогою уяви композитор втыюе у продуктах творчосп сво1 думки, свое бачення свпу, життевий досвiд. Самовираження у музичнiй творчосп не е самощллю, це необхщний компонент потреби спiлкування. Композитор прагне утвердити себе поза сво1м «я», вияви-ти свою «самкть» для iншиx, закрiпити ïï у художнш свiдомостi. «Виразити,
об'ективувати свш внутрiшнiй свiт - своï вщ-чуття, суб'ективнi настрой почуття i уявлення та шше - це означае зробити ïx надбанням шших людей i через це фактом людських сто-сунгав» [7, с. 51].
Створюваний уявою художнш образ стае сво-ерщним «каналом передавання xудожньоï шформацп», способом вiдкриття, вираження i комушкацп особистiсниx смислiв буття. У му-зичних творах особисткш смисли буття, що переживаються митцем, е предметом безпо-
середнього переживання вах учaсникiв му-зичноï комушкацп, завдяки чому автор музичного твору «вiзуaлiзуе» себе в чаа, прожи-ваючи безлiч просторово-часових сутностей. Втiлюючи в xудожнix образах своï думки й почуття, композитор умовно стлкуеться з iншими людьми, це невловимий дiaлог-сподiвaння, вiдвертий, в якому авторська по-зицiя сповненена того, щоб «концентрувати дуxовнi переживання людей свого часу, чут-ливо реагувати на життеву значимкть фак^в буття, бачити довколишнiй свiт очима «вах шших людей», штегрально, безпосередньо» [9, с. 242].
На таке здатна передуам талановита творча особиспсть з розвиненою творчою уявою, що регулюеться «ушверсальними формами, в яких втыений досвiд роботи творчоï уяви вах попередшх поколiнь, iсторичний досвщ музичного мистецтва в цiлому» [9, с. 242].
Композитор перебувае в постшному пошуку нових форм i способiв втiлення своеï «самостЬ>. Вiд того, нaскiльки конструктивним е характер ставлення творчоï особистосп композитора до свггу, залежить продуктивний характер уяви. Ставлення до свпу формуе конс-труктивш й репродуктивш установки суб'екта творчосп, яю оргaнiзують у певному шпрямГ його творчий процес.
I. В. Живоглядова у статп «Уява як зааб творення музичноï почуттевосп «, aнaлiзуючи процес xудожньоï творчосп, тдсумовуе, що створюючи музичний тв1р, композитор втГ-люе у ньому певний духовний змГст - персо-нiфiковaну сукупнГсть iдей, цГннГсних вщно-шень. ВГд того, на сюльки конструктивним е характер ставлення творчоï осо6истостГ до свГту, залежить продуктивний характер уяви [8, с. 4]. Ставлення до свпу лежить в основ! формування конструктивних й репродуктив-них установок суб'екта творчость оргашзацп творчого процесу.
Мистецтво у кращих сво1х творшнях постае як живе, рухливе усвiдомлення дГйсностГ, що розвиваеться проходить через серце людини i веде до усвщомлення самого себе як родовоï Гстоти. Тому людина в ми^^тв! постае вГдо-браженням не лише в якосп предмета мистецтва, але i в якосп його творця - з позищею, громадянською i мистецькою, з щеалами, смаками i пристрастями, з особливостями емоцшно-мислительних процеав i своерщш-стю досвщу.
Питома вага творчо'1 шдивщуальносп в ху-дожньому оприявленш визначаеться не просто ïï своерiднiстю, винятковiстю, взятими в iманентнiй сутностi, а всебiчнiстю ïï життевих i художнiх зв'язкiв. Саме цим визначаеться оригшальне сприйняття i вщтворення у неповторно единш системi художнiх образiв глибинних пласпв дiйсностi, провiдних тен-денцiй часу. Самобутнш характер творчо'1' ш-дивщуальносп композитора виражаеться у виборi мистецько! тематики, оргашзацп ма-терiалу, жанрових i стильових прийомах, емоцшнш схильносп. Суттеву роль вiдiграе також оригшальний лад думок i почуттiв митця, його мистецька концепщя.
Чим яскравшою е iндивiдуальнiсть митця, тим неповторшшим е творчий почерк майст-ра, своерiднiшим його стиль i колорит. Серед дослщжень феномену композиторсько! твор-чостi доречно виокремити роботу А. I. Мухи «Процесс композиторского творчества» (Ки-ïв, 1979). Автор цiеï роботи не лише наполя-гае на необхiдностi вивчення феномену ком-позт^сь^' творчостi у едносп зв'язкiв всiеï системи особистостi, вщзначаючи важливiсть психофiзiологiчних i психологiчних парамет-рiв людини, але й розробляе систему катего-рiй i понять для комплексного вивчення про-блеми особистосп-творця. Дослiдник ствер-джуе, що внутршнш свiт митця, який е свое-рiдним вiдображенням впливiв об'ективного свпу, у той же час характеризуе особиспсть митця в цшсносп, у проявах його самостiйноï творчоï сили, у його ролi суб'екта [21, с. 108]. Автор видыяе риси, притаманш справжньому митцевi - психолопзм, iдеологiзм, майстер-нiсть, новаторство. Цю сукупнiсть рис вiн на-зивае особистiстю, якiй притаманнi i оргашч-но розвинутi морально-етичнi якосп, людя-нiсть, принциповiсть.
Розкриттю втыення творчих рис особистостi в мистещга присвячено роботу «Проблема автора» М. М. Бахтша: вчений наголошуе, що автор повинен бути зрозумыим перш за все iз поди твору, як його учасник [3, с. 155].
Л. Т. Левчук наголошуе на об'ективно-суб'ективному характерi мистецтва («У твор-чiй лабораторп митця», К., 1978). Зокрема, за-значаеться, що тзнаючи об'ективну дшсшсть, митець вiдбирае тi ïï сторони i прояви, як найсильнiше розкривають його власний внутрiшнiй свiт, свггогляд, смаки, мистецьку позицiю [15, с. 127].
Музичне мистецтво вщкривае широкий про-стiр для самореалiзацii людсько! шдивщуальносп як вiльного суб'екта. Його предметом е свн людини, i сама людина. Естетична спе-цифiка художнього вiдображення обумовле-на тим, що вихщним пунктом i кiнцевою метою мистецтва е людина у всьому багатствi сво!х зв'язкiв iз дiйснiстю. Знання про саму дшсшсть оргашчно входить у змкт музичного твору лише в тш мiрi, в якш воно вiдтво-рюе цю дшсшсть як конкретну кторичну сферу людсько! дiяльностi, як «типовi обста-вини» для «типових характерiв». Розкриваю-чи взаемозв'язок особистос^ з умовами !! iс-нування, музика неминуче охоплюе i вiдо-бражуе не лише явища сустльного життя, але i закономiрний, суттевий зв'язок цих явищ. Думка композитора, активно взаемо-дшчи зi свiтом, прагне до його тзнання, ви-ступае як могутня творча сила, що освоюе i перетворюе свiт; людина в музичному мисте-цтвi (i як його автор, i як адресат) вщкривае для себе свп1 i вщкривае в собi людину, i творить себе як людину в цьому свт.
Цю проблематику продовжуе
В. I. Самохвалова у пращ «Человек в искусстве» (1987), стверджуючи, що мистецтво - це певним чином сплав об'ективного i суб'ективного, двобiчний процес, коли не тыьки об'ект вщображуеться суб'ектом, але i суб'ект, який вщображуе об'ект, накладае на його вщображення вiдбиток свое! iндивiдуа-льносп [24, с. 32].
Н. I. Колесник розвивае тему особистосп в мистецтва акцентуючи увагу на дослщженш iндивiдуального стилю («Личностные факторы становления эстетического отношения», 1986). Автор доходить висновку, що особисп-сш фактори у мистецтвi не вичерпуються його змктом. Вони безпосередньо вщображу-ються i на його формi [11, с. 20]. I це обумов-лено не лише тим, що змкт i форма дiалекти-чно взаемопов'язанi, але i тим, що форма у мистецтвi несе на собi риси шдивщуального стилю митця. Цей стиль залежить, з одного боку, вщ свновщношення митця, а з другого - вщ внутрiшньоi орiентацii на глядача, слухача, осюльки твiр мистецтва адресуеться пе-вному типу особистосп.
А. П. Могильний у монографп «Культура i особистiсть» акцентуе увагу на тому, що ш-дивщуальна форма узагальнення життевих явищ не замикае творця у власному внутрш-
ньому свт, а навпаки, вона тдносить його над буденшстю i дае змогу пщнестися над нею шшим [18, с. 136]. Творча особиспсть здатна пщнестися над буденними обстави-нами буття до справжшх вершин майстерно-CTi, створити шедеври велико! сили i значу-щостГ що залишаються неперевершеним взь рцем для вах наступних поколшь.
У свош творчосп композитор опредметнюе свою ушкальшсть, внутршню сутшсну непо-вторшсть, а в результат! творчосп знаходить радГсть вщ усвщомлення того, що його особиспсть постае як предметна, чуттево спогля-дальна безсумшвна сила. В процес музично! творчосп особиспсть виступае «суб'ектом естетичного вщношення i водночас - худож-шм суб'ектом, що сприймае i конструюе пре-дметшсть свого життевого свпу як художню реальшсть свщомо i цГлеспрямовано втГлюю-чи свое свГтопереживання у творах мистецтва засобами професшно! майстерностЬ [1, с. 245]. Композитор тзнае життя, виражае свое ставлення до свпу, об'ективуючи складний духовний змкт у сконструйованих за законами певного виду мистецтва образних моделях i надаючи цим конструкщям характеру художньо! мови. У мистецьких творах вщби-ваеться досвщ самовизначення i самовщчут-тя творчо! особистосп, досвщ безпосередньо-предметно! реалГзацп (за допомогою худож-шх форм) цього самовизначення. ВолодГючи тонкою сприйнятливГстю i усвГдомленням свого шдивщуального бачення свГту, композитор керуеться потребою виразити себе, за-крГпити свое сприйняття свГту в найбГльш дь евГй, художньо досконaлiй формГ, i саме музи-чне мистецтво стае сaмореaлiзaцiею творчо! осо6ИСТОСТГ.
Ця тема знайшла втыення i в шших досль дженнях: М. Арановський «Сознательное и бессознательное в творческом процессе композитора» (1978), «Художественная деятельность: проблема субъекта и объективной детерминации» (1980), К. Шудря «Естетичний Гдеал митця» (1967).
У музичнш творчостГ не тГльки вщбиваеться iндивiдуaльнiсть та унiкaльнiсть композитора. Вона ткно пов'язана i з шдивщуальшстю та унiкaльнiстю слухача, для якого створю-ються музичнГ твори, що у творенш культурного простору е дуже важливим. Цей бж проблеми дослiджувaли Л. М. Столович («Жизнь - творчество - человек: Функции художест-
венной деятельности», Москва, 1985), О. М. Рубан («Естетична дГяльшсть: вияв уш-кальносп особистосп», Ки!в, 1997) та ГншГ.
Так О. М. Рубан пише, що музика вщкривае людину лише у творчому ак^ сприйняття, через активну працю уяви i фантазп, i тому людина у цьому ак^ сприйняття практично оволодiвaе реальним станом творчостГ. Це i дозволяе ш накопичувати у собГ потенцГал творчостГ, який може потГм реалГзуватися в Гнших сферах дГяльносп людини. РеципГент (слухач) сприймае головш Где! твору, керую-чись единою структурою естетичних вщно-шень, також i особистим досвщом, що i ви-значае багатоманГтнГсть форм розумшня му-зики. Мета творчостГ композитора полягае у тому, щоб реалГзувати свое ставлення до свГту. РеципГент же за допомогою аналопчного творчого методу на основГ даного образного матерГалу входить у свн уявлень митця i через нього, через власний свн Гдей i почутпв вГдчувае спорГдненГсть i в той же час непо-вторшсть свого мГкрокосму та мжрокосму композитора, пГднГмаючись у ïx розумшш до загальних, глобальних визначень свого влас-ного та загальнолюдського буття [23, с. 37]. Чим бГльш щлкним i повним е вияв самобут-ностГ естетичного вГдношення композитора до буття, яке вш вщтворюе, тим вищою е цГн-шсть музичного твору.
ПГзнаючи музичний твГр, слухач через нього пГзнае i саму дшсшсть, моделлю яко! вш е. Музичний твГр мае тзнавальне значення Гс-торичного документу. НавГть найпосереднГшГ форми свГдомостГ, вираженГ у ньому, можуть мати пГзнавальне значення.
В умовах гостро вщчутно! потреби у самот-знаннГ i за наявносп могутнього пласта уявлень про велит можливосп музики як засобу самовираження закономГрно формуеться ш-терес до областГ музичного як джерела шформацп про внутршнш свГт людини. Б. Асаф'ев писав, що «на високих стадГях свого розвитку музика, як смисл, стае адекватним вам шшим проявам людсько! свГдомостГ, вщображенням i реалГзацГею оточуючо! дГйсностГ, що пГзна-еться i перетворюеться людиною» [2, с. 29]. ОскГльки все, що не пщдаеться вираженню в штелектуально-дискурсивнш формГ, ва тГ найдрГбнГшГ спонукання, прагнення, хвилю-вання душГ, якГ розум не в змозГ помГстити у сво! абстракцГ!, все ж знаходить в музищ «вГ-льну сферу свого вираження» [2, с. 214], то
вивчення музики, !! особливостей i закономь рностей, шби вщкривають для мислення доступ до того, що в музищ себе об'ективуе. Так музика стае ключем до таемничих глибин суб'ективного св^. Область музичних зако-шв i категорiй стае посередником мiж думкою i свитом душi, важливою ланкою процесу осягнення i репрезентацп людиною свого душевного i духовного буття.
Найприкметнiшим е те, що оточуючий свiт стае невщдыьним вiд оповiдача, вiд його реа-кцп, його мiркувань, вщ живого, палкого, гли-бокого iндивiдуалiзованого вiдчуття повноти життя. Iндивiдуальне розширюе й оргашзо-вуе картину дшсносп. Так, наприклад, «гра», iгрова полiфонiя - це «суто ренесансна манера висловлювання тыьки-но народженого свпгького iнструменталiзму: звуки радують, майстернiсть спричинюе змагання й замилу-вання, пута культу знято, iнструменталiзм прагне вщобразити дiйснiсть в усьому розма-гтп !! ритмiв та поеднань звуюв. Водночас iз закрiпленням нових норм та навичок ремесла зростае шдивщуальна виразшсть майстра-виконавця» [2, с. 254].
Процес музично! творчостi - це специфiчний спосiб самореалiзацii людського шдивща, опредметнення iндивiдуальностi композитора, його своерщносп. За допомогою суб'ективних образiв (але не суб'ективiстського свавыля) митець усвщом-люе свое «я» всередиш свiту, що пiзнаеться. Вш виявляе себе у суспiльнiй предметно-практичнiй дiяльностi, об'ективуючи, пере-водячи у зовшшню площину сво! переживан-ня смислу людського буття, втыюючи у ху-дожнiх творах шдивщуальне бачення об'ектiв реальностi. Завдяки цьому особиспсть автора «виступае як предметна, чуттево сприймана i непiдвладна жодним сумшвам сила» [16, с. 36]. Правомiрно вважати музичну творчiсть специфiчним способом самореалiзацii обда-ровано! особистосп через опредметнення змiсту iндивiдуальних штенцш композитора, його неповторностi та своерщност^ самови-раження митця е самощнним i самодостатнiм.
Висновки
Контекстуальнiсть постав особистостi-митця в культурi постмодерну, музичнш культурi означена процесами творення
суб'ективованого свiту людини, серед худож-шх засад оприявлення якого - можливосп
iнтенцiонального свiту, оригiнальнiсть мис-тецького мислення, спрямовашсть на конк-ретизащею та поглибленням образно-смислово! сфери. Контекстуальшсть творення виступае формотворчим принципом пер-сонiфiкацii мистецького свгтобачення та свi-товiдношення й сутшсно! самодiяльностi людини. Персонiфiкацiя мистецьких сми^в в рамках суб'ективно! реальной е пов'язаною з процесами об'ективацп художньо-естетичних смислiв, якi набувають у культу-рних продуктах штерсуб'ективного значення.
Визначаючи внутрiшнiй змiст культури контекстуально, творча особистiсть здатна осяг-нути глибинну, концентровану сутшсть культурно! епохи, або культурну форму. Люди-на-творець, що усвщомлюе або вiдчувае вну-трiшнiй iмпульс культури, контекстуально мислить, створюючи новi сюжети, образи, якi переростають меж1 суб'ективного змiсту автора, об'ективуючись у смислах штерпретую-чих концепцш.
Особистiснi фактори в музичному мистецтвi не вичерпуються його змiстом. Вони безпосе-редньо вiдображуються i на його формь Форма представляеться своерщною органiзацiею нового символiко-семантичного порядку, який виражае творчу волю митця. Це обумо-влюеться як тим, що змкт i форма дiалектич-но взаемопов'язанi, так i тим, що форма в ми-стецтвi несе на собi риси шдивщуального ми-стецького мислення композитора.
У музичнiй творчостi, мистецьких творах вщ-биваеться досвiд самовизначення i самовiд-чуття творчо! особистосп, досвiд безпосере-дньо-предметно! реалiзацГ! (за допомогою художшх форм) цього самовизначення. Воло-дiючи тонкою сприйнятливiстю i усвiдом-ленням свого iндивiдуального бачення свну, композитор керуеться потребою виразити себе, закрiпити свое сприйняття свну в най-бiльш дiевiй, художньо досконалiй формi.
Самобутнiй характер творчо! шдивщуальнос-тi композитора виражаеться як змктовно i формотворчо, так i у виборi мистецько! тематики, оргашзацп матерiалу, жанрових i сти-льових прийомах, емоцiйнiй схильносп. Сут-теву роль вiдiграе також оригшальний лад думок i почутпв митця, його мистецька кон-цепщя.
Музична творчiсть епохи постмодерну е вщк-ритою для процесiв композиторсько! iденти-фiкацГ! й виявлення ушкальносп творця. Му-
зична творчкть як образно-метафоричне втыення суб'ективованого свпу людини-творця, е для автора самоцшною й саморефе-
Список шформацшних джерел
рентною, де вiдчутним е розвиток особиспс-ного начала, динамжа системотворчих якос-тей особи, ii дiяльнiсна самоактуалiзацiя.
1. Азархин А. В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности. Ки'в : Наукова думка, 1990.
191 с.
2. Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс. Ленинград : Музгиз, 1963. 376 с.
3. Бахтин М. М. Проблема автора. Вопросы фылософыы. 1977. № 7. С. 148-160.
4. Бергсон А. Творческая эволюция. Москва : Канон-пресс, 1998. 383 с.
5. Бодрiяр Ж. Симулякри i симулящя. Ки'в : Видавництво Соломп Павличко «Основи», 2004.
230 с.
6. Выготский Л. С. Психология развития человека. Москва : Смысл ; Эксмо, 2005. 1136 с.
7. Джидарьян И. А. Эстетическая потребность. Москва : Наука, 1976. 192 с.
8. Живоглядова I. В. Уява як зааб творення музично'' почуттевость Вкнык Державноi академи
Kepiernx mdpie культуры i мыстецтв. 2011. № 4. С. 3-6.
9. Ильенков Э. В. Искусство и коммунистический идеал. Москва : Искусство, 1984. 351 с.
10. Каган М. С. Музыка в мире искусств. Санкт-Петербург : Ut, 1996. 232 с.
11. Колесник Н. И. Личностные факторы становления эстетического отношения : автореф. дис.
... д-ра. философ. наук / АН УССР, Ин-т философии. Киев, 1986. 34 с.
12. Копылов Г. Г. От культур - к инженерным мирам. От массовой культуры к культуре инди-
видуальных миров: новая парадигма цивилизации / ред. Е. В. Дуков, Н. И. Кузнецова. Москва : ИНИОН, 1998. C. 23-37.
13. Кребер А. Стиль и цивилизации. Антология исследований культуры / сост. Л. А. Мостовая.
Санкт-Петербург : Унив. книга, 1997. Т. 1 : Интерпретации культуры. C. 220-230.
14. Культура и развитие человека (очерк философско-методологических проблем) / ред.
В. П. Иванов. Киев : Наукова думка, 1989. 320 с.
15. Левчук Л. У творчш лабораторп митця. Ки'в : Мистецтво, 1978. 133 с.
16. Маркс К. Конспект книги Дж. Милля «Основы политической экономии». Маркс К., Энгельс Ф.
Сочинения. Изд. 2. Москва : Политиздат, 1974. Т. 42. С. 5-40.
17. Медушевский В. О предмете и смысле истории музыки. Музычно-iсторычнi концепциу мину-
лому i сучасностi / ред.-упор. О. Зшькевич, В. Сивохш. Львiв : Сполом, 1997. С. 5-16.
18. Могильний А. Культура i особиспсть. Ки'в : Вища школа, 2002. 303 с.
19. Морщакова О. С. бдшсть культури i особистосп: феномен творчосп. Псыxологiя i сустльст-
во. 2006. № 3. С. 70-80.
20. Музичний твiр як творчий процес / ред. О. С. Тимошенко. Ки'в : НМАУ iм. П. I. Чайковського,
2002. Вип. 21. 280 с.
21. Муха А. И. Процесс композиторского творчества. Киев : Музична Укра'на, 1979. 271 с.
22. Наследственность таланта: законы и последствия / Ф. Гальтон. Москва : Мысль, 1996. 272 с.
23. Рубан О. М. Естетична дiяльнiсть: вияв ушкальносп особистосп : дис. ... канд. фыософ. наук /
Укр. держ. пед. ун-т iм. М. П. Драгоманова. Ки'в, 1997. 178 с.
24. Самохвалова В. И. Человек в искусстве. Москва : Знание, 1987. 64 с.
25. Художественная деятельность: проблема субъекта и объективной детерминации / ред.
В. И. Мазепа. Киев : Наукова думка, 1980. 295 с.
26. Чекан Ю. До питання визначення предмету кторп музики. Музычно-iсторычнi концепци у
минулому i сучасностi / ред.-упор. О. Зшькевич, В. Сивохш. Львiв : Сполом, 1997. С. 17-23.
© Н. О. Морщакова
Стаття отримана 04.10.2016, прийнята 14.10.2016, оприлюднена online 17.10.2016
Musical Creativity and the Subjective World of the Artist: the Context of Culture
Creation
Morshchakova Nataliia
Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, Department of Ukrainian History of Music and Musical Folklore, graduate student, Ukraine
Abstract. The problem of creating music in the light of postmodern artistic imitation of ideas is characterised by the compositional focus of attention to the expression of subjective meanings and ideas that actualizes the possibility of an intentional world of the artist, originality of creative thinking, the ability to specify and deepen semantic sphere-shaped piece. The personification of artistic meanings within subjective reality is related to the processes of objectification of artistic and aesthetic paradigms prevailing within the culture; defining the inner meaning of culture contextually, a creative person is able to understand the deep, concentrated essence of the cultural epoch or cultural form. A creator-man, who feels or is conscious of an internal impulse of culture, thinks contextually, creating new stories, images that outgrow the limits of the author's subjective content, finding expression in interpreting the meanings of concepts.
Keywords: musical creativity; context creation; cultural form; subjectivity; postmodern.
UDC 78.01 Ltt Subject Category: M2147-2188
DOI: http://dx.doi.org/10.22178/pos.15-2
References
1. Azarhin, A. V. (1990). Mirovozzrenie i jesteticheskoe razvitie lichnosti [World and esthetic develop-
ment of the person]. Kiev, USSR: Naukova dumka (in Russian).
2. Asafev, B. V. (1963). Muzykal'naja forma kak process [Musical form as a process]. Leningrad, USSR:
Muzgiz (in Russian).
3. Bahtin, M. M. (1977). Problema avtora [The problem of the author]. Voprosy filosofii, 1977, 7, 148-
160 (in Russian).
4. Bergson, A. (1998). Tvorcheskaja jevoljucija [Creative evolution]. Moscow, Russia: Kanon-press (in
Russian).
5. Bodrijar, Zh. (2004). Simuljakri i simuljacija [Simulacra and Simulation]. Kyiv: Vidavnictvo Solomii
Pavlichko "Osnovi" (in Ukrainian).
6. Vygotskij, L. S. (2005). Psihologija razvitija cheloveka [Human Development Psychology]. Moscow,
Russia: Smysl; Jeksmo (in Russian).
7. Dzhidar'jan, I. A. (1976). Jesteticheskaja potrebnost' [Esthetic need]. Moscow, USSR: Nauka (in Rus-
sian).
8. Zhyvohliadova, I. V. (2011). Uiava yak zasib tvorennia muzychnoi pochuttievosti [Imagination as a
means of creating musical sensibility]. VisnykDerzhavnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mys-tetstv, 4, 3-6 (in Ukrainian).
9. Il'enkov, Je. V. (1984). Iskusstvo i kommunisticheskij ideal [Art and the communist ideal]. Moscow,
USSR: Iskusstvo (in Russian).
10. Kagan, M. S. (1996). Muzyka v mire iskusstv [Music in the World of Art]. Saint-Petersburg, Russia: Ut
(in Russian).
11. Kolesnik, N. I. (1986). Lichnostnye faktory stanovlenija jesteticheskogo otnoshenija [Personal factors
of the formation of the aesthetic relation] (Doctoral thesis). Kiev, USSR: AN USSR, In-t filosofii (in Russian).
12. Kopylov, G. G. (1998). Ot kul'tur - k inzhenernym miram [From culture - to the engineering
worlds]. In E. V. Dukov, & N. I. Kuznecova (Eds.), Ot massovoj kul'tury k kul'ture individual'nyh mi-rov: novaja paradigma civilizacii (pp. 23-37). Moscow, Russia: INION (in Russian).
13. Kreber, A. (1997). Stil' i civilizacii [Style and civilization]. In L. A. Mostovaja (Ed.), Antologija issledo-
vanij kul'tury (Vol. 1, pp. 220-230). Saint-Petersburg, Russia: Univ. kniga (in Russian).
14. Ivanov, V. P. (Ed.). (1989). Kul'tura i razvitie cheloveka (ocherk filosofsko-metodologicheskih prob-
lem) [Culture and human development (outline the philosophical and methodological problems)]. Kiev, USSR: Naukova dumka (in Russian).
15. Levchuk, L. (1978). U tvorchii laboratorii myttsia [In the artist's creative lab]. Kyiv, USSR:
Mystetstvo (in Ukrainian).
16. Marks, K. (1974). Konspekt knigi Dzh. Millja "Osnovy politicheskoj jekonomii" [Synopsis of the book
John. Mill's "Principles of Political Economy"]. In Marks, K. & Jen-gel's, F., Sochinenija (2nd ed., Vol. 42, pp. 5-40). Moscow, USSR: Politizdat (in Russian).
17. Medushevskij, V. (1997). O predmete i smysle istorii muzyki [On the subject and sense of music his-
tory]. In O. Zin'kevich, & V. Sivohip (Eds.), Muzichno-istorichni koncepcii u minulomu i suchasnosti (pp. 5-16). L'viv : Spolom (in Ukrainian).
18. Mohylnyi, A. (2002). Kultura i osobystist [Culture and identity]. Kyiv, Ukraine: Vyshcha shkola (in
Ukrainian).
19. Morshchakova, O. S. (2006). Yednist kultury i osobystosti: fenomen tvorchosti [The unity of culture
and identity: the phenomenon of creativity]. Psykholohiia isuspilstvo, 3, 70-80 (in Ukrainian).
20. Tymoshenko, O. S. (Ed.). (2002). Muzychnyi tviryak tvorchyi protses [Music as a creative process]
(Vol. 21). Kyiv, Ukraine: NMAU im. P. I. Chaikovskoho (in Ukrainian).
21. Muha, A. I. (1979). Process kompozitorskogo tvorchestva [The process of composing art]. Kiev, USSA:
Muzichna Ukraina (in Russian).
22. Galton, F. (1996). Nasledstvennost' talanta: zakony i posledstvija [Hereditary genius: an inquiry into
its laws and consequences]. Moscow, Russia: Mysl' (in Russian).
23. Ruban, O. M. (1997). Estetichna dijal'nist': vijav unikal'nosti osobistosti [Esthetic activity: expression
of unique personality] (Doctoral thesis). Kyiv, Ukraine: Ukr. derzh. ped. un-t im. M. P. Drahoma-nova (in Ukrainian).
24. Samohvalova, V. I. (1987). Chelovek v iskusstve [The man in the art]. Moscow, USSR: Znanie (in Rus-
sian).
25. Mazepa, V. I. (Ed.). (1980). Hudozhestvennaja dejatel'nost': problema sub'ekta i ob'ektivnoj determi-
nacii [Artistic Activity: the problem of the subject and objective determination]. Kiev, USSR: Naukova dumka (in Russian).
26. Chekan, Iu. (1997). Do pytannia vyznachennia predmetu istorii muzyky [On the issue of definition
of music history]. In O. Zinkevych, & V. Syvokhip (Eds.), Muzychno-istorychni kontseptsii u mynu-lomu i suchasnosti (pp. 17-23). Lviv: Spolom (in Ukrainian).
© N. Morshchakova
Received 2016-10-04, Accepted 2016-10-14, Published online 2016-10-17
