CC BY
6JUSTICE JUDICIALS: PROBLEMS OF THEORY AND PRACTICE
Dyrdin M.,
Candidate of Law, Associate Professor, The People's Deputy of Ukraine
Hrytsiuk I.,
Candidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Criminal Procedure and
Forensic Science University of the State Fiscal Service of Ukraine
ORCID iD 0000-0003-2253-4057 Tyshchenko K.
Applicant for Higher Education University of the State Fiscal Service
of Ukraine
ПРАВОСУДН1СТЬ СУДОВИХ Р1ШЕНЬ: ПРОБЛЕМИ ТЕОР11 ТА ПРАКТИКИ
Дирдш М.,
кандидат юридичних наук, доцент, Народний депутат Украти
Грицюк I.,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримтального процесу та кримiналiстики Унiверситету державноi фккально'1 служби Украти
ORCID iD 0000-0003-2253-4057 Тищенко К.
здобувач вищо'1' освти Унiверситету державно'1' фiскальноi служби
Abstract
The article analyzes the domestic and European requirements for a court decision, including justice. In order to secure the right to a judicial sentence and restore the rights of persons who have been convicted without proper evidence for serious and particularly grave crimes, legislative initiatives have been explored to ensure that certain categories of convicted persons have the right to a judicial sentence. Анотащя
У статп аналiзуються вичизняш та европейсьш вимоги до судового ршення, серед яких вагоме мюце поадае правосуднють. З метою забезпечення права на правосудний вирок та ввдновлення прав оаб, як були засуджеш без надежно! доказово! бази за тяжи та особливо тяжи злочини дослвджено законодавчi шщативи щодо забезпечення окремим категорiям засуджених оаб права на правосудний вирок.
Keywords: court, court decision, sentence, justice, criminal proceedings, conviction Ключовi слова: суд, судове ршення, вирок, правосудшсть, кримшальне провадження, обвинуваль-ний вирок
Щоденно у свт вщбуваеться безлiч сустль-них та полггачних формацiй, з'являються новi явища та види ввдносин в правовш площинi, не-змiнним е лише те, що нинi цивiлiзований свгт, уся мiжнародна спiльнота живе за курсом антропоцен-тричностi. Тобто, «людина та захист И прав е най-вищою цшнютю», i це знайшло свое втiлення не лише в менталггеп розвинених кра1н, а й формаль зувалося на конституцшному рiвнi. Тому як1сть фу-нкцюнування судово! дiяльностi наразi е вкрай актуальною, адже кожна особа мае право звернутися до суду за захистом сво1х порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних штере-сiв.
Проте все частiше постае та набувае гостроти питання оцшки правосудностi судових рiшень, зок-рема вирошв, що дають юридичну шдставу конста-тувати про невинуватiсть чи, навпаки, винуватiсть особи у вчиненш кримiнального правопорушення. Правосуднiсть судових ршень значною мiрою обу-мовлюеться правомiрнiстю вiдповiдного судового процесу в цшому. Тому доцiльно з'ясувати, яким саме чином можна забезпечити право ув'язнених на перегляд обвинувального вироку, яш змiни необхь
дно внести до чинного законодавства, а саме Кри-мшального процесуального кодексу Укра1ни (дал1 - КПК Украши), як буде виглядати порядок та ме-хашзм перегляду вищезазначених судових рiшень та яш критерп стануть засобами фшьтрацп перегляду конкретно визначених проваджень, а не усiх.
Питання правосудносл вирокiв пiднiмали в сво1х працях Н. Квасневська, Н. Сиза, Д.Чернишов та iншi. 1х об'еднуе зосередження на дослiдженнi механiзму забезпечення довiчно ув'язненим права на перегляд обвинувального вироку. Також не ли-шилися осторонь даного питання правозахисники та правозахисш оргашзацп, народнi депутати та представники мас-медiа.
На нашу думку, доцшьно розпочати досль дження з визначення дефшщп «неправосудний вирок^), адже тлумачення даного термiну вщсутне в чинному законодавствi. Стосовно ж доктринальних пiдходiв, неправосудним вироком можемо вважати той вирок, що е незаконним або необгрунтованим [1]; невмотивованим та несправедливим [2].
У свою чергу ст. 370 чинного КПК Украши ре-гламентуе наступне: «Судове ршення повинно бути законним, обгрунтованим i вмотивованим» [3]. На нашу думку, вищезазначене можна вважати
ознаками правосудного судового ршення.
Неправосудшсть вироку породжуе певш юри-дичш наслiдки, на кшталт, ч. 4 ст. 62 Основного Закону Укра!ни: «У разi скасування вироку суду як неправосудного держава ввдшкодовуе матерiальну i моральну шкоду, завдану безпвдставним засу-дженням» [4]; ст. 375 Кримшального кодексу Укра-!ни: «Постановления суддею (суддями) завiдомо неправосудного вироку, ршення, ухвали або постанови - караеться обмеженням волi на строк до п'яти рошв або позбавленням волi на строк вщ двох до п'яти рошв» [5].
На нашу думку, неправосудшсть вироку е прямим порушенням прав людини, що виникае у зв'язку з неправильним застосуванням норм мате-рiального та процесуального кримшального права, корупщею, зловживанням суддями сво!м службо-вим становищем та неправильною квалiфiкацiею, а саме: «висновки суду Ф обставинам справи».
Варто зазначити, що правосудшсть е складним поняттям, що означае головну як1сну характеристику судового ршення i включае його окремi скла-довi, як е одночасно критерiями правосудностi цього акту. У лiтературi цi критери називають та-кож вимогами, i саме у такiй штерпретаци вони ви-кладенi у процесуальному закош.
Основними критерiями правосудностi судового ршення (вимогами, яким воно мае вщповвдати з позици чинного кримшального процесуального закону) е його: законшсть, обгрунтовашсть, пов-нота, яснiсть, точшсть, вмотивованiсть, ввдповщ-нiсть визначенiй законом процесуальнш формi. Варто зазначити, що у юридичнш лiтературi до цього перелшу автори додають й iншi вимоги, так1 як ви-черпнiсть, легiтимнiсть, остаточнiсть, категорич-шсть, безумовнiсть, чiткiсть, справедливiсть, ви-значешсть, зрозумiлiсть тощо.
Численнi поввдомлення правозахиснишв i пра-возахисних органiзацiй про випадки ввдбування по-карання особами, яких було засуджено за тяжи та особливо тяжш злочини без належних, достатнiх i переконливих доказiв !хньо! винуватостi, практика £вропейського суду з прав людини щодо числен-них випадк1в засудження в Укра!ш осiб до тривалих строк1в позбавлення волi з порушенням права на справедливий суд вимагали радикальних дш вiд держави.
З метою забезпечення права на правосудний вирок та ввдновлення прав осiб, як1 були засуджеш без належно! доказово! бази за тяжи та особливо тяжи злочини на пiдставi Кримшально-процесуа-льного кодексу Укра!ни 1960 року, Верховною Радою Укра!ни, в особi групи iнiцiаторiв-народних депутатiв VIII скликання (Сиро!д О., Чумак В., Сотник О., Гопко Г., £мець Л., Крулько I.) було запро-поновано Законопроект № 2033а ввд 06.06.2015 року про внесення змш до КПК Укра!ни щодо забезпечення окремим категор1ям засуджених оаб права на правосудний вирок [6].
На нашу думку, даний законопроект вплюе своерщну модель визначення правово! оцiнки пра-восудностi вироку, покликаний ввдновити право засуджених на справедливий суд, проте вiн мае сво!
переваги та недолiки.
За даними правозахисник1в близько 7 % оаб, яш ввдбувають покарання у виглядi довiчного позбавлення вол^ засудженi з порушенням права на за-хист, без належно! доказово! бази, чи то в погош за показниками, чи то з шших мотивiв. Це й не дивно, особливо, що стосуеться тих справ, судовi ршення щодо яких базувалися на КПК 1960 року, адже тодi кримiнально-процесуальний закон мав каральне спрямування i орiентувався виключно на внутрiшне законодавство. Натомiсть, чинний КПК Укра!ни 2012 року орiентуеться на мiжнароднi стандарти та !х iмплементацiю в нацiональне кримiнальне законодавство, захист прав людини, про це сввдчить i схвалення його Венещанською комiсiею. До того ж у 2018 рощ в межах реформування пенггенщарно! системи Мiнiстерством юстицп був взятий курс на реабштацш та ресоцiалiзацiю ув'язнених [7].
Розглянемо позитивш та негативнi моменти, що стосуються Законопроекту 2033а. Його мета -забезпечення права на правосудний вирок та вщно-влення прав оаб, яш були засуджеш без належно! доказово! бази за тяжш та особливо тяжш злочини на пiдставi Кримшально-процесуального кодексу Укра!ни 1960 року.
Справд^ тогочасний кримiнальний процес не давав можливосп скористатися перевагами трьохланково! системи правосуддя. Так1 категори справ розглядалися в апеляцiйнiй шстанцп, а пра-вильнiсть рiшення згадано! iнстанцi! перевiрялася Верховним судом в порядку касаци за вiдсутностi засудженого та його адвоката. Тобто у цьому е по-рушення п. с ч. 3 ст. 6 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод: «Кожний обви-нувачений у вчиненнi кримшального правопору-шення мае щонайменше таю права: с) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допо-могу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатшх кошпв для оплати юридично! допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають iнтереси правосуддя» [8].
Стаття 16-3 Законопроекту 2033а серед пвдстав для перегляду обвинувального вироку регламентуе: «Скаргу може бути подано з пе! п1дстави, що обви-нувальний вирок грунтуеться виключно на:
1) явщ з повинною та/або показаннях пiдозрю-ваного, обвинуваченого, свiдка, потерпiлого, нада-них шд час дiзнання, досудового сл1дства, яш отри-манi з порушенням права на вщмову давати пока-зання або пояснення щодо себе, члешв сiм'! чи близьких родичiв, або ввд яких в1дпов1дний п1доз-рюваний, обвинувачений, сводок, потерпiлий на-далi в1дмовився, або як1 не пвдтвердилися п1д час судового розгляду;
2) показаниях, отриманих в1д особи, яка споча-тку була св1дком, а надалi стала пiдозрюваиим, об-винуваченим, пiдсудним (дана правова категорiя вь дсутня в КПК з 2012 року) в цш або шшш кримiна-льнiй справi;
3) викривлених обставинах, яш очевидно не вь дповiдають дослiдженим у судi доказам, що мають iстотне значення;
4) обставинах, встановлених на пiдставi дока-зiв, що були отримаш з iстотним порушенням права особи на захист тд час дiзнання, досудового слвдс-тва чи судового розгляду» [6].
Наведене положения п. 2 ст. 16-3 Законопроекту через неналежне формулювання не ввдповщае принципу передбачуваностi закону. Неможливо зрозумгга, йдеться про показання свiдка, який на-далi був визнаний пвдозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримшальному провадженнi (як це, до реч^ встановлено п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК Украши як обста-вину недопустимостi доказу), чи про ва показання особи, яка послвдовно набувала рiзних статусiв та ще й у рiзних кримшальних справах. Останне вза-галi сприймаеться як юридичний нонсенс, а шль-шсть потенцiйних адресатiв такого припису навiть важко уявити [9].
П. 3 ст. 16-3 мютить новий термш «викривленi обставини», законодавець в жодному законодав-чому актi не надае трактування даному термiну, це означае, що застосування даного положення може бути небезпечним, може викликати багато супере-чностей, i врештi-решт кожен може тлумачити його на власний розсуд, що е недопустимим в кримшальному процеа.
Що ж до п. 4 ст. 16-3 - «.. .що були отримаш з ютотним порушенням права особи на захист пвд час дiзнання, досудового слвдства чи судового розгляду». Доцшьно скористатися практикою £СПЛ, наприклад справа №1412 ввд 2005 року «Бутовенко проти Укра1ни». Вивчаючи матерiали справи, оче-видним е доцшьшсть застосування п.4 ст. 16-3 в но-вiй редакцп КПК Украши адже, пвдозрюваному не роз'яснили його права, перешкоджали йому в реа-лiзацil права на захисника, щд час досудового слщ-ства його пiддавали катуванню та жорстокому по-водженню [10].
Ще одним нюансом е те, що скаргу на обвину-вальний вирок зпдно законопроекту 2033а може подавати виключно захисник. I тут виникае маса протирiч:
- левова частина оаб, позбавлених волi, не ма-ють коштiв на захисника, а особи, як надають без-оплатну правову допомога не завжди заштересо-ванi у вирiшеннi таких питань. Виходить таш люди приречеш i перегляду 1х обвинувального вироку вь дбуватися не буде;
- з шшого боку, згiдно з Конвенщею про захист прав людини i основоположних свобод «кожен мае право захищати себе особисто». Тому на нашу думку, подання скарги не е винятком [8].
Вважаемо за необхщшсть внести змiни до да-ного Законопроекту i визначити чiткий перелш шд-став, посилаючись на яш, засуджений змiг би звер-нутися до суду з метою перегляду його обвинувального вироку. Адже, як нам ввдомо, в чинному КПК Украши присутнш перелж виключних та нововия-влених обставин, яш також допускають повторне звернення до суду з метою перегляду попереднього судового ршення.
Ст. 459 КПК Укра1ни визначае, що до новови-явлених обставин належить: «штучне створення або тдроблення доказiв, неправильнiсть перекладу
висновку i пояснень експерта, заввдомо неправдивi показання сввдка, потерпiлого, пвдозрюваного, об-винуваченого, на яких грунтуеться вирок» [3]. На нашу думку, потенцшно дане положення можна огогожниги з обставинами, перелiк яких визначе-ний в законопроект! 2033а, а це не допустимо. Тим паче, власний досвщ у реалiзацiï положень щодо перегляду судового ршення за нововиявленими обставинами та практика ïx застосування судами Украши, вщображена в Сдиному державному реeстрi судових ршень, дозволяють стверджувати, що вгт-чизняш суддi, бажаючи уникнути зайвого наванта-ження, як правило, не вщкривають провадження за вiдповiдними, цiлком обгрунтованими заявами сто-рони захисту, а приймають ухвали про ïx повер-нення, посилаючись на вигаданi пвдстави, всупереч вимогам кримiнального процесуального закону [9].
За статистичними даними, у 2016 рощ мiсцевi суди ухвалили вироки стосовно 86 744 оаб. З них було виправдано 314, що становить 0,36 %. Показ-ник 2017 року - 0,29 %. Рiчний статистичний звiт пращвнишв адвокатсури США за 2012 рш мае по-казник «в1дсоток звинувачених» (conviction rate). Так от, зпдно з цим звгтом, у 2012 рощ з 87 709 ввд-повiдачiв 80 963 (93 %) визнали себе або були ви-знанi винними. А отже, 7 % було виправдано. З року в рш цей показник коливаеться: у 1972 рощ вш становив 75 %, а до 1992-го зрю до 85 %. Ввдсоток звинувачених Корол1вського суду Великоï Брита-нiï, зг1дно з пов1домленням ВВС, становить 80 %. Виходить, що впчизняш суддi виносить у 20-60 ра-зiв менше виправдувальних вирошв, нiж у названих краïнаx [11]. Питання, на нашу думку, не в цифрах, а чи справдi украшське правосуддя е якiсним i пра-цюе краще, чи в нас навпаки, к1льк1сть виправдувальних вирошв зменшуеться?
Також варто зазначити, що оцшка Законопроекту щодо забезпечення окремим категорiям засу-джених осiб права на правосудний вирок е рiзною. Зокрема, суддя Вищого спецiалiзованого суду Ук-ра!ни з розгляду цившьних i кримiнальниx справ Н. Квасневська звернула увагу на те, що: «... перерахо-ваш в Законопроектi обставини мають дещо шшу правову природу. Деяк1 з них дшсно потребують доведення. Тому, з метою уникнення дублювання розумiння однакових обставин рiзними пiдставами для перегляду вирошв, дощльно уточнити приписи цього Законопроекту.» [12].
10 лютого 2017 року Законопроект 2033а отри-мав схвальний висновок генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Свропи: «У Висновку розглядалися запропоноваш змши до Кримiнального процесуального кодексу Украши, якими плануеться впровадити спецiально створену надзвичайну правову базу для виправлення окре-мих системних та шших значних недолiкiв, яш iс-нують в украïнськiй системi кримiнальноï юсти-цiï. Об'ект запропонованих змiн вiдповiдае евро-пейським стандартам...» [13].
Висновок Головного науково-експертного уп-равлшня апарату Верxовноï Ради Украши (ГНЕУ): «На наш погляд, усi перелiченi вище п1дстави пов-
ною мiрою охоплюються дieю пункпв 1 та 2 час-тини друго1 CTarri 459 чинного КПК Украши «Шд-стави для здшснення кримiнального провадження за нововиявленими обставинами», вiдповiдно до яких нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або шдроблення доказiв, непра-вильнiсть перекладу висновку i пояснень експерта, завщомо неправдивi показания свiдка, потерпiлого, щдозрюваного, обвинуваченого, на яких грунту-еться вирок; 2) зловживання слвдчого, прокурора, слвдчого суддi чи суду щд час кримiнального провадження. При цьому в силу вимог частини четвер-то! статтi 461 КПК Украши «Строк звернення про перегляд судового ршення за нововиявленими обставинами» за наявносп обставин, яш пвдтверджу-ють невинуватiсть засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримшального правопорушення, перегляд судового ршення за нововиявленими обставинами строками не обмежено» [14].
Тому й не дивно, що даний Законопроект було вщхилено. Проте 29.08.2019 року на черговш сесп Верховно! Ради Украши IX скликання було запро-поновано аналогiчний Законопроект про внесення змш до КПК Украши щодо забезпечення окремим категорiям засуджених оаб права на правосудний вирок пею самою групою народних депутатiв, але вже пiд iншим номером, а саме: №0881.
Отже, на нашу думку, законодавча шщатива з приводу внесення змш до чинного КПК Украши щодо забезпечення окремим категор1ям засуджених оаб права на правосудний вирок мае залучи-тися пвдтримкою зi сторони держави. Проте, для початку треба усунути ва недолши та неточностi, продумати мехашзм забезпечення права осiб, поз-бавлених волi на перегляд обвинувального вироку, чггко визначити пiдстави-обставини для перегляду судових ршень вищезазначено! категорп оаб, що стане так званим засобом фшьтраци справ.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Кваша О. О. Кримiнальна ввдповщальшсть за постановлення суддею (суддями) заведомо неправосудного вироку, рiшения, ухвали або постанови. Правова держава. Вип. 17. 2006. С. 200-208.
2. Андрушко П. П. Деяк проблемш питання кримiнально-правовоï квалiфiкацiï постановлення суддею (суддями) заведомо неправосудного рь шення в кримiнальному провадженнi (ст. 375 КК). BicHUK Верховного Суду Укра'ти. № 8. 2014. С. 3546.
3. Кримшальний процесуальний кодекс №4651-VI ввд 13 квита 2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 10.01.2020 року).
4. Конституц1я Украши 254к/96-ВР ввд 28 че-рвня 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96 -%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 10.01.2020
року).
5. Кримшальний кодекс Украши № 2341-III ввд 5 квита 2001 року. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 10.01.2020 року).
6. Законопроект про внесення змш до Кримь нального процесуального кодексу Украши (щодо забезпечення окремим категорiям засуджених оаб права на правосудний вирок) № 2033а ввд 5 червня 2015 року. URL: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 11=55494 (дата звернення: 10.01.2020 року).
7. Чернишов Д. Одне з головних завдань ре-форми пениенщарно! системи - реабшта^ та ресоцiалiзацiя ув'язнених. URL: https://minjust.gov.ua/news/ministry/denis-chernishov-odne-z-golovnih-zavdan-reformi-penitentsiarnoi-sistemi—reabilitatsiya-ta-resotsializatsiya-uvyaznenih (дата звернення: 10.01.2020 року).
8. Конвенцiя про захист прав людини та осно-воположних свобод вiд 17 липня 1997 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 10.01.2020 року).
9. Капшук А. Як забезпечити довiчно ув'язне-ним право на перегляд обвинувального вироку. Закон i бiзнес. Вип. 48 (1242) 28.11-04.12.2015. URL: https://zib.com.ua/ua/120095yak_zabezpechiti_dovich no_uvyaznenim_ pravo_na_pereglyad_obvi.html (дата звернення: 10.01.2020 року).
10. Переклади ршень комiтетiв ООН: «Буто-венко проти Украши», справа №1412 2005 року. Центр стратепчних справ Украшсько! Гельсiнськоi спiлки з прав людини URL: https://precedent.in.ua/2015/12/24/butovenko-protyv-ukrayny/ (дата звернення: 10.01.2020 року).
11. Ддденко А. Чи побачать свав№но засуджеш свило в кiнцi тунелю. Антидот. URL: https://antydot.info/authors/chy-pobachat-svavilno-zasudzheni-svitlo-v-kintsi-tunelyu/ (дата звернення: 10.01.2020 року).
12. Квасневська Н. Перспективи законодав-чого забезпечення кримшального судочинства Украши. Публiчне право. 2017. № 4. С. 19-26.
13. Прес-конференщя: «Без права на справед-ливють: проблема вщсутносп мехашзму виправ-лення судових помилок у кримшальних справах». Украiнський кризовий медiа-центр. URL: http://uacrisis.org/ua/62725-mehamzm-vipravlennya-sudovih-pomilok (дата звернення: 10.01.2020 року).
14. Висновок Головного науково-експертного управлшня (ГНЕУ) щодо законопроекту про внесення змш до Кримшального процесуального кодексу Украши (щодо забезпечення окремим катего-рiям засуджених оаб права на правосудний вирок) № 2033а ввд 5 червня 2015 року. URL: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 11=55494 (дата звернення: 10.01.2020 року).
